Зміст
1. Причини сімейного неблагополуччя. Кризові періоди шлюбу.Конфлікт в сучасній сім’ї
2. Розлучення яксоціально-психологічний феномен. Сім’я як джерело психічних травм
3. Для розуміння сім’ї як соціальногоінституту велике значення має аналіз ролевих відносин в сім’ї. Що таке поняття«Сімейна роль», чим визначаються «сімейні ролі»?
Висновок
Список використовуваної літератури
1. Причинисімейного неблагополуччя. Кризові періоди браку. Конфлікт в сучасній сім’ї
Люди,що створюють сім’ю, прагнуть задовольнити комплекс потреб — в любові, в дітях,в переживанні загальних радощів, в розумінні, спілкуванні. Проте становленнясім’ї — це не тільки реалізація ідеальних уявлень про брак, які склалися умайбутнього подружжя. Це реальне життя два, а потім і декількох людей, у всійїї складності і різноманітті; вона включає безперервні переговори, укладанняугод, компроміси і, звичайно, подолання труднощів, вирішення конфліктів, які єв кожній сім’ї.
Невдачув браку багато в чому зумовлюють помилки у виборі партнера: обранець вреальності або не володіє необхідними особовими рисами, або сукупність йогопсихофізіологічних особливостей, поглядів і цінностей не відповідає уявленням іпотребам того, що обирає.(4)
Розглянемонайважливіші чинники сімейного неблагополуччя (благополуччя).
1.Психобіологічна сумісність. Мова йде про «невизначній внутрішній симпатії», воснові якої можуть бути такі ясні причини, як захоплення талантом, досягнутимуспіхом, суспільним положенням або зовнішнім естетичним ідеалом. Брак безспонтанного потягу зазвичай не гарантує вдалого шлюбу.
2.Гармонійний брак припускає соціальну зрілість подружжя, підготовленість доактивної участі в життя суспільства, здатність матеріально забезпечити своюсім’ю, борг і відповідальність, самовладання і гнучкість
3.Чинники, що надають непряму дію на благополуччя подружнього життя. Важливознати, якими були подружні відносини батьків обранця, який сімейний устрій,матеріальний рівень сім’ї, які негативні явища спостерігаються в сім’ї і вхарактері батьків. Навіть невелика сімейна травма часто залишає глибокий слід,формуючи у дитини негативні погляди і позиції. Часом непереборні конфліктинеминучі там, де партнери діаметрально відрізняються по своєму світогляду.
4.Освіта. Вища освіта не завжди підвищує рівень стабільності сімейних відносин.Навіть у браку, ув’язненому між двома молодими людьми, що закінчили вищі учбовізаклади, можуть виникнути конфлікти, які, якщо їх своєчасно не вирішити, дадутьпривід для розлучення. Проте інтелектуальний рівень і характери партнерів неповинні надмірно відрізнятися.
5.Трудова стабільність. Люди, що часто міняють місце роботи, відрізняютьсянестійкістю, надмірною незадоволеністю, нездатністю налагоджувати тривалівідносини.
6.Вік. Визначає суспільну зрілість партнерів, підготовленість до виконанняподружніх і батьківських обов’язків. Найбільш оптимальним вважається вік 20-24року. Найбільш природна різниця у віці подружжя 1-4 року. Стійкість так званихнерівних шлюбів багато в чому залежить не тільки від характеру обох партнерів,від їх взаємного відчуття, але і від підготовленості до вікових особливостей,від уміння протистояти «лихослів’ю» тих, що оточують і т.д.
7.Тривалість знайомства. За період знайомства важливо добре дізнатися один одногоне тільки в оптимальних умовах, але і у важких ситуаціях, коли яскравовиявляються особисті якості і слабкості характеру партнера.
Всіці чинники створюють передумови виникнення подружньої сумісності інесумісності. Психологічна несумісність — це неможливість в критичних ситуаціяхзрозуміти один одного. У браку кожен з подружжя може виступати як«психотравмуючий чинник», наприклад, коли один з подружжя є перешкодою в задоволенні потребіншого. Психологічна сумісність визначається як взаємне ухвалення партнерів поспілкуванню і спільній діяльності, засноване на оптимальному поєднанні — схожості або взаємності — ціннісних орієнтацій, особових і психофізіологічнихособливостей. (7)
Особливовелику значущість в сімейно-шлюбних відносинах мають ціннісна іпсихофізіологічна сумісність людей. Решта всіх видів сумісності або несумісностісхильна до динамічних змін і достатньо легко змінюються в процесі взаємноїадаптації членів сім’ї. Психофізіологічна, і зокрема сексуальна, несумісністьздатна привести до розпаду браку. А розузгодження цінностей у взаємодії людей,особливо в повсякденних контактах, приводить до майже необоротного руйнуванняспілкування і подружніх взаємин.
Прианалізі стадій розвитку подружніх відносин виділяються: молодий шлюб, шлюбсереднього віку і шлюб зрілих років.
Молодийшлюб продовжується менше п’яти років. Вік подружжя — від 18 до 30 років. У цейперіод вони звикають один до одного, купують меблі і предмети ужитку, часто немають власної квартири і живуть з батьками одного з них. З часом з’являєтьсяквартира, яка поступово обставляється, будується власне домашнє господарство.Подружжя чекає дітей, з народженням яких виникають обов’язки, пов’язані звідходом і турботою про них.
Шлюбсереднього віку триває 6-14 років. У цей період люди економічно активні,займають стабільне суспільне положення і позбавлені від необхідності придбанняквартири, меблям і т.д
Шлюбзрілого віку наступає після 15 і триває до 25 років. У сім’ї вже дорослі діти,подружжя залишаються одні або звикають жити з їх сім’ями і виховувати внуків.
Дляшлюбу літнього віку характерне зниження продуктивності праці і збільшенняпроблем, пов’язаних із здоров’ям. Брак, як правило, стабільний. Подружжяпотребує допомоги і боїться втратити один одного. Відносини між ними такі,якими вони склалися протягом довгого сумісного життя. В цей час вже важко що-небудьміняти.
Кризоваситуація в сім’ї може виникнути і без впливу яких-небудь зовнішніх чинників, щообумовлюють побутове і економічне положення подружньої пари, без втручаннябатьків, зради або якихось патологічних рис особи одного у подружжя. Присутністьцих чинників прискорює створення кризової ситуації і посилює її. Наростаєвідчуття незадоволеності, виявляються розбіжності в поглядах, виникаютьмовчазний протест, сварки, відчуття брехні і докори. (5)
Є дваосновні критичні періоди в розвитку подружніх відносин.
Першийнаступає між третім і сьомим роками подружнього життя і продовжується всприятливому випадку близько року. Його виникненню сприяють такі чинники:
— зникнення романтичних настроїв, активне неприйняття контрасту в поведінціпартнера в період закоханості і в повсякденному сімейному побуті;
— зростання числа ситуацій, в яких подружжя виявляє різні погляди на речі і неможе прийти до згоди;
— частіші прояви негативних емоцій, зростання напруженості у відносинах міжпартнерами.
Другийкризовий період наступає приблизно між сімнадцятим і двадцять п’ятим рокамисумісного життя. Він менш глибокий, чим перший, і може продовжуватися декількароків. Його виникнення часто співпадає:
— знаближенням періоду інволюції, з підвищенням емоційної нестійкості, страхами,появою різних соматичних скарг;
— звиникненням відчуття самоти, пов’язаної з відходом дітей;
— земоційною залежністю дружини, що посилюється, її переживаннями з приводушвидкого старіння, а також можливого прагнення чоловіка сексуально проявитисебе на стороні «поки ще не пізно».
Такимчином, кризові ситуації мають певні закономірності, лежачі в основах подружніхвідносин. Для ефективного вирішення виникаючих проблем не слід шукати провинулише в поведінці кого-небудь з партнерів.
Жодна сфера життялюдини не вільна від конфліктів. Виключенням не є і сім’я. Конфлікт — цезіткнення, серйозні розбіжності, під час яких людини охоплюють неприємнівідчуття або переживання. Конфлікти незламні, вони з’являються при будь-якихжиттєвих обставинах і супроводжують нас від народження до самої смерті.Конфлікти соціально обумовлені і опосередковані індивідуальними особливостямипсихіки людей.
Сімейніконфлікти зазвичай пов’язані з прагненням людей задовольнити ті або іншіпотреби або створити умови для їх задоволення без урахування інтересівпартнера. Причин для цього дуже багато. Це і різні погляди на сімейне життя, інереалізовані очікування і потреби, грубість, неповажне відношення, подружняневірність, фінансові труднощі і т.д. Конфлікт, як правило, породжується неодній, а комплексом причин, серед яких умовно можна виділити основну, — наприклад незадоволені потреби подружжя.
Уникнутибагатьох помилок дозволяє дотримання основних принципів сумісного подружньогожиття. (5)
— Реально дивитися на суперечності, що виникають до браку і після його висновку.
— Небудувати ілюзій, щоб не розчаруватися, оскільки сьогодення навряд чивідповідатиме тим нормам і критеріям, які були заздалегідь сплановані.
— Неуникати труднощів. Сумісне подолання важких ситуацій — прекрасна можливістьшвидше дізнатися, наскільки обидва партнери готові жити за принципомдвостороннього компромісу.
— Пізнавати психологію партнера. Щоб жити в згоді, треба розуміти один одного,пристосовуватися, а також уміти «догоджати» один одному.
— Знати ціну дрібницям. Невеликі, але часті знаки уваги цінніші і значущі, чимдорогі подарунки, за якими деколи криється байдужість, невірність і ін.
— Бути терпимим, уміти забувати образи. Людина соромиться деяких своїх помилок іне любить згадувати про них. Не слід нагадувати про те, що одного разу порушиловзаємини і що слід було б забути.
— Уміти розуміти і передбачати бажання і потреби партнера.
— Ненав’язувати свої вимоги, оберігати гідність партнера.
— Розуміти користь тимчасової розлуки. Партнери можуть набриднути один одному, арозлука дозволяє зрозуміти, наскільки сильно любиш свою другу половину і як їїв даний час не вистачає.
— Стежити за собою. Неакуратність, безладність народжують неприязнь і можутьспричинити за собою серйозні наслідки.
— Мати відчуття міри. Уміння спокійне і доброзичливо сприймати критику. Важливопідкреслювати в першу чергу достоїнства партнера, а потім в доброзичливій форміуказувати на недоліки.
— Усвідомлювати причини і наслідки невірності.
— Невпадати у відчай. Зіткнувшись із стресовою ситуацією в подружньому житті, булоб невірно «гордо» розійтися і не шукати виходу. Але ще гірше зберігати хоч бизовнішню рівновагу шляхом принижень і погроз.
2.Розлучення як соціально-психологічний феномен. Сім’я як джерело психічних травм
Проблемарозлучення знаходиться в тісному зв’язку із зміною типу відносин в сучаснійсім’ї: нові моделі сім’ї породжують власні форми розриву цих відносин. Якщо втрадиційному браку під розлученням розуміють розрив відносин в юридичному,економічному, психологічному плані, що спричиняє за собою реорганізацію життяобох подружжя, то сучасні форми сімейних відносин припускають, що і після їхприпинення психологічні аспекти наслідків розставання не тільки зберігаються,але і виходять на перший план. (2)
Відомийвітчизняний соціолог Н. М. Римашевская вважає, що проблема розлучення і долісім’ї в переломний момент життя суспільства набуває незвичайно серйозногозначення. Останніми роками в наший країні росте число розлучень при одночасномускороченні браків, що укладаються, а позашлюбна народжуваність приводить дозбільшення кількості неповних сімей. По розрахунках демографів, близькополовини чоловіків і жінок протягом життя розриває брак: в середньомурозпадається два з кожних п’яти зареєстрованих браків. Більше 30 % розлученьдоводиться на молоді сім’ї, що проіснували менше 5 років.
Причини розлученьможна підрозділити на чотири групи: (2)
— причини,пов’язані з нестійкістю або нерозвиненістю особи (легковажний брак, шкідливізвички, грубість, зрада і т.п.);
— причини,пов’язані з умовами життя сім’ї (житловими, матеріальними і т.п.);
— причини,пов’язані з об’єктивною неможливістю продовжувати сумісне життя (душевнезахворювання, безпліддя і т.п.);
— масовийалкоголізм, економічна криза, безробіття, відчуття нестабільності і депресії якхарактерні риси стану Російського суспільства.
Проте всі ціпричини розлучень є лише зовнішніми показниками, що сигналізують про кризовіпроцеси, що протікають в інституті сім’ї, про комплекс проблем внутрісімейноївзаємодії, що накопичилися за час існування браку.
Надумку вітчизняних соціологів, основні умови, що зумовлюють розлучення, — цеурбанізація способу життя, міграція населення, індустріалізація країни,емансипація жінок. Ці чинники знижують рівень соціального контролю, роблятьжиття людей в значній мірі анонімною, у них атрофуються відчуттявідповідальності, стійкої прихильності, взаємної турботи один про одного. Алеце лише фон: кожне розлучення має власні основні і супутні причини і мотиви.
Важливоюумовою дослідження є принцип нетотожності мотивів розлучення його причинам.Найчастіше виділяються наступні мотиви розлучень:
— відсутність загальних поглядів і інтересів (у тому числі і релігійнірозбіжності)
— невідповідність (несумісність) характерів
— порушення подружньої вірності
— відсутність або втрата відчуття любові, любов до іншого
— легковажне відношення до подружніх обов’язків
— погані відносини з батьками (втручання батьків і інших родичів)
— пияцтво (алкоголізм) чоловіка
— відсутність нормальних житлових умов, статева незадоволеність.
Підмотивом розлучення розуміється обгрунтування рішення про те, що потреби в бракуне можуть бути задоволені в даному шлюбному союзі.
Зпсихологічної точки зору розлучення є зміна балансу сил, що підтримують іруйнують брак. До підтримуючих чинників можна віднести морально-психологічну ічастково економічну зацікавленість один в одному, задоволеністьшлюбний-сімейними відносинами, а також соціальні норми, цінності, санкції. Дочинників, що руйнують брак, — прояви взаємної незадоволеності і неприязні,антипатію, роздратування, ненависть. Зовнішні чинники також стимулюють розвитокі загострення внутрісімейних конфліктів (неприємності на роботі, суперечності зродичами і сусідами, зв’язки характеру адюльтера).
Розлученняне відбувається раптово. Йому, як правило, передує період напружених абоконфліктних відносин в сім’ї. Думки про розлучення відображають ступіньзадоволеності взаєминами в сім’ї. Дослідження, проведенеросійсько-американським колективом соціологів, показало, що 45% (з 706)жінок-респондентів і 22 % (з 696) чоловіків думають про розлучення. Думки пророзлучення, як у мужів, так і у дружин, корелюють з віком. Особливо часто вониз’являються в 30-39 років, а в 20- 29років цим стурбовані найменше.
Наміррозвестися не пов’язують з рівнем освіти і матеріальними доходами. Проте існуєвікова закономірність. Частіше замислюються про розлучення подружжя, щополягають в браку від 12 до 21 року, а також жінки, що прожили заміжній від 6до 11 років, чоловіки, одружені менше 6 років, як правило, не стурбованірозлученням.
Якщоочікування благополуччя і інтимного щастя в молоді роки високі, то будь-якісерйозні конфлікти можуть привести до думок про розлучення. Ранні розчаруванняв сімейному житті, ймовірно, зв’язані і з раннім віком народження дітей: уРосії 60-90 % всіх жінок реєструють брак і реалізують свої репродуктивні планидо 25 років. Ранні браки менш стабільні у зв’язку з проблемами дітей,економічними складнощами і відсутністю повного уявлення про бажаного партнера, якеостаточно складається до 25 років.
Сім’яяк джерело психічної травми. Психічна травма — це перш за все психічнепереживання, в центрі якого знаходиться певний емоційний стан.
Психотравмуючепереживання — це стан, що сильно впливає на особу через вираженість (гострота),тривалість або повторюваність. Травмують є не будь-які сильні або приголомшливіпереживання, а лише такі негативні переживання, які можуть бути причиною певноїклінічної патології. Важливе місце у вченні про психічну травму займає поняттяпро патогенну ситуацію — сукупність чинників, що найбільш безпосередньообумовлюють психотравмуюче переживання.
Патогеннаситуація може виникнути в самих різних взаєминах індивіда: службових, трудових,учбових і т.д. Сімейні відносини, як правило, виступають в ролі найбільшважливих, значущих для індивіда. Звідси — їх провідна роль у формуванніпатогенних ситуацій особи і далі психічних порушень. (10)
Провіднароль сім’ї у виникненні патогенних ситуацій і психотравмуючих переживаньобумовлюється поряд обставин:
1.Провідною роллю сімейних відносин в системі взаємин особи. Сім’я на ранніх,найбільш важливих для подальшого розвитку, етапах життя є єдиною, а пізніше заодну з найбільш важливих соціальних груп, в які включений індивід. Сімейніподії набагато більшою мірою «приймаються близько до серця», ніж зовніаналогічні події у сфері трудової діяльності, сусідських відносин і ін.
2.Різносторонністю сімейних відносин і їх тісним взаємозв’язком. Домашнєгосподарство, дозвілля, емоційні взаємини, сексуально-еротична сфера життясім’ї — всі вони найтіснішим чином взаємозв’язані. Будь-яка спроба внести більшменш значну зміну до однієї з них викликає «ланцюгову реакцію» змін у всіхінших. Через цю особливість сім’ї від сімейної травми «важче піти», тобто у членасім’ї при спробі уникнути травматизації виникає більше складнощів.
3.Особливою відвертістю і, отже, уразливістю члена сім’ї по відношенню до різнихвнутрісімейних впливів, у тому числі і травматизуючим. У сім’ї індивід найбільшдоступний дії з боку інших членів сім’ї; слабкості і недоліки його виявляютьсянайбільш відкрито.
Психічні травми всім’ї, як і будь-які інші, можуть бути одиничними і повторними, короткими ітривалими. В той же час сама тривалість сімейних відносин створює особливосприятливі передумови для що тривало діють, закономірно і психічних травм, щочасто повторюються.
3. Длярозуміння сім’ї як соціального інституту велике значення має аналіз ролевихвідносин в сім’ї. Що таке поняття «Сімейна роль», чим визначаються «сімейніролі»?
Для розуміння сім’ї як соціального інституту велике значеннямає аналіз ролевих відносин в сім’ї. Сімейна роль – один з видів соціальнихролей людини в суспільстві.
Сімейнароль – це відповідний прийнятим в сім’ї нормам спосіб поведінки человеказалежно від позиції, займаної їм в системі сімейних відносин. (12)
Сімейніролі визначаються місцем і функціями однієї людини в сімейній групі і їхрозподілу: на подружніх (дружина, чоловік), батьківських (мати, отець), дитячих(син, дочка, брат, сестра), міжпокоління і внутріпокоління (дід, бабуся,старший, молодший) і т.д. Виконання сімейної ролі залежить від виконання рядуумов, перш за все, від правильного формування ролевого образу.
Длятого, щоб сформулювати образ своєї поведінки, людина повинна точно визначитисвоє місце і місце інших в ролевій структурі сім’ї. Наприклад, чи може вонавиконувати роль розділу сім’ї, взагалі або, зокрема, головного розпорядникаматеріального придбання сім’ї.
Дляуспішного формування сім’ї важливе значення також має чутливість до ситуативнихвимог сімейної ролі і пов’язана з нею гнучкість ролевої поведінки, якаопиняється в здатності без особливих утруднень виходити з однієї ролі,включатися в нову відразу, як цього зажадає ситуація. Наприклад, той або іншийбагатий член сім’ї грав роль матеріального покровителя інших її членів, але йогофінансове положення змінилося, і зміна ситуації відразу ж вимагає зміни йогоролі. Ролеві відносини в сім’ї, які утворюються при виконанні певних функцій,можуть характеризуватися ролевою згодою або ролевим конфліктом.
Усучасній сім’ї ролеві конфлікти бувають найчастішими властиві жіночій ролі. Цестосується випадків, коли роль жінки передбачає поєднання традиційної жіночоїролі в сім’ї (господині, виховательки дітей, і так далі) з сучасною роллю, якадопускає рівну участь подружжя в забезпеченні сім’ї матеріальними засобами.Конфлікт може поглибитися, якщо дружина займає вищий статус в соціальній абопрофесійній сфері і переносить ролеві функції свого статусу у внутрісімейнівідносини. У подібних випадках дуже важлива здібність подружжя до гнучкого перемиканняролей. Особливе місце серед передумов ролевого конфлікту займають труднощі зпсихологічним освоєнням ролі, пов’язані з такими особливостями осіб подружжя,як недостатня моральна і емоційна зрілість, непідготовленість до виконанняподружнім і, особливо, батьківським ролям.
Приведемоприклад: Знайома жінка (Дружина) має сім’ю – вона, чоловік і дитина (3 року).Дружина заробляє значно більше Чоловіка і в основному одна містить сім’ю –житлові умови, дозвілля, живлення, одяг і ін. Розпоряджається бюджетом в сім’їтакож вона. Чоловік більше займається дитиною, і домашніми справами, оскількиДружині доводиться частіше бути на роботі. У даній сім’ї її роль Господаря,саме по її правилах живе Чоловік. Можна також сказати вони (Чоловік і Дружина)як би помінялися ролями. Адже «за стандартом» жінка – домогосподарка, а чоловік– годувальник. В даному випадку – навпаки і всіх це влаштовує в цій сім’ї.
Усучасному суспільстві спостерігається процес ослаблення сім’ї як соціальногоінституту, зміна її соціальних функцій, неролевих сімейних відносин. Сім’явтрачає свої провідні позиції в соціалізації індивідів, в організації дозвілляі в інших найважливіших функціях. Традиційні ролі, при яких жінка вела домашнєгосподарство, народжувала і виховувала дітей, а чоловік був господарем, частоодноосібним власником майна, і забезпечував економічну самостійність сім’ї,замінилися ролевими, при яких переважна більшість жінок в країнах зхристиянською і буддійською культурами стали брати участь у виробничій,політичній діяльності, економічному забезпеченні сім’ї і приймати рівне, аіноді провідна участь в ухваленні сімейних рішень. Це істотно змінило характерфункціонування сім’ї і спричинило за собою ряд позитивних і негативних длясуспільства наслідків.
Зодного боку, заміна ролей сприяла зростанню самосвідомості жінки, рівність, вподружніх відносинах; з іншого боку, підсилила конфліктну ситуацію, почалавпливати на демографічну поведінку, призводячи до зниження народжуваності ізбільшення рівня смертності. Поняття соціального інституту широковикористовується як у нас, так і за кордоном. Щодо сім’ї воно використовується,перш за все, як складна система дій і відносин, яка виконує певні соціальніфункції. Або ж поняття соціального інституту розглядається як взаємозв’язана системасоціальних ролей і норм, яка створена і діє для задоволення важливих соціальнихпотреб і функцій.
Соціальніролі і норми, включені в соціальний інститут, визначають відповідну і очікувануповедінку, яка орієнтована на задоволення специфічних соціальних потреб.
Сім’яаналізується як інститут тоді, коли особливо важливо з’ясувати відповідність(або невідповідність) образу життю сім’ї, її функцій, сучасним суспільнимпотребам.
Висновок
Сімейнежиття нагадує айсберг. Більшість людей бачать лише його малу надводну частину і одурює себе,думаючи, що бачить його повністю.
Деякіздогадуються, що айсберг – дещо більше, але не знають, що ж саме є йогоневидима частина. Не знаючи всіх тонкощів сімейного життя, можна направити їїнебезпечним курсом.
Отже,проблема сімейного благополуччя пов’язана в першу чергу з тим, наскількипсихологічно сумісними виявляються один з одним члени сім’ї. Сумісність якбагаторівневий феномен пов’язана не тільки з актуальним станом і особовимиособливостями подружжя, але також і з їх досвідом минулого життя, досвідомміжособових відносин в батьківській сім’ї. Найбільш оптимальною є ситуація,коли досвід і засвоєний тип взаємин подружжя носять в цілому позитивнийхарактер, схожі або взаємні, не протирічать загальній соціальній системі правиві норм взаємодії і взаємин.
Шлюбнийсоюз в своєму розвитку переживає ряд етапів, що супроводжуються так званиминормативними кризами. Загальний характер цих криз, проте, не визначає їхгостроту і серйозність. Багато що залежить від бажання і культури міжособовихвідносин подружжя, їх здатності переглядати свої помилкові погляди, прагненняпідтримувати психологічно благополучні, здорові відносини з іншими членамисім’ї. Наявність усвідомленої установки на сумісний з партнером розвиток,своєчасне виявлення змін у взаєминах дозволяють подружжю коректувати своюповедінку. Неувага до процесів розвитку один одного, змінам потреб і інтересівпартнера ставить сім’ю на грань розпаду. Розлучення як крайній варіант рішеннявиникаючих сімейних суперечностей може стати конструктивним досвідом, якщочоловік усвідомлює необхідність зміни власних уявлень про себе, інших людях,сімейному житті.
Списоквикористовуваної літератури
1. Соціологія. Підручник длявузів./під ред. проф. Лавриненко В.Н. 3е видавництва, М., ЮНІТІ — ДАНА, 2004.
2. Соціологія сім’ї. Підручник підред. проф. А.И. Антонова. 2е видавництво, М.: ІНФРА, 2007.
3. Соціологія. Курс лекцій.Навчальний посібник./Ю.Г. Вовків (і ін.) Видавництва 2е. Ростов Н/Д. Фенікс,2006.
4. Радугин А.А., Радугин К.А.Соціологія: курс лекцій. 3е видавництво, М., Бібліоника, 2006.
5. Зритнева Е.И. Соціологія сім’ї:навчальний посібник. М., Гуманітар. видавництво центр ВЛАДОС, 2006.
6. Антонов А.И., Медков В.М.Соціологія сім’ї. Навчальний посібник для вузів. М., 1996.
7. Борисов В.А. Деградація інститутусім’ї./Сім`я у Росії. 1995 № 1, 2/.
8. Синельников А.Б.соціально-схвалювані розлучення у минулому і сьогоденні./Социологическиедослідження. 1992 № 2/.
9. Гурко Т.А. Трансформація інститутусучасної сім’ї./Социологические дослідження. 1995 № 10/.
10. Здравомыслова О.М., Арутюнян М.Ю.Російська сім’я на європейському фоні (по матеріалах міжнародногосоціологічного дослідження). М., 1998.
11. gortes.ru