ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ.В.І. ВЕРНАДСЬКОГО
ІЛ’ЯНОВИЧ Катерина Борисівна
УДК 130.2: 008
АНТРОПОЛОГІЧНА КРИЗА В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ТЕХНОГЕННОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ
09.00.04 — філософська антропологія, філософія культури
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата
філософських наук
Сімферополь – 2008
Дисертацією єрукопис.
Робота виконана накафедрі філософії Таврійського національного університету їм. В.І. ВернадськогоМіністерства освіти і науки України.
Науковий керівник:
доктор філософських наук, професор ЛазарєвФелікс Васильович, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського,завідувач кафедри філософії.
Офіційні опоненти:
доктор філософських наук, професор КізімаВолодимир Вікторович, Центр гуманітарної освіти НАН України, завідувач кафедрифілософії і культурології кандидат філософських наук, доцент Цвєтков ОлександрПетрович, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, доценткафедри соціальної філософії.
Захиствідбудеться «25» червня 2008 р. о 10 годині на засіданніспеціалізованої вченої ради К 52.051.01 Таврійського національного університетуім. В.І. Вернадського за адресою: 95043, м. Сімферополь, вул. Київська, 116-а.
Здисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Таврійського національногоуніверситету ім. В.І. Вернадського за адресою: 95007, м. Сімферополь, проспектВернадського, 4.
Авторефератрозісланий «25» травня 2008 р.
Вченийсекретар
спеціалізованоївченої ради О.В. Зарапін
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність темидослідження. Проблема кризи є однією із загальних і та провідних тем сучасноїфілософської й культурологічної думки. Цілком очевидно, що її дослідженнябагато в чому визначило становлення філософії культури і філософськоїантропології як особливих сфер гуманітарного знання. Історія розумової культуризбагачена величезним досвідом рефлексії щодо найбільш глибоких суперечностей урозвитку цивілізації. Кризова рефлексія супроводжує людство впродовж всієї йогоісторії, починаючи з Апокаліпсису. Загалом криза онтологічно властива культурі,будучи одним із чинників цивілізаційного розвитку. На початку ХХ століттяєвропейська цивілізація зіткнулася з безліччю проблем, які вимагали осмислення:економічна нестабільність, розгубленість і відчай перед лицем суспільнихкатастроф, занепад традиційних цінностей тощо. На рубежі ХХ — ХХI століть, вумовах зростаючих взаємозв’язків між країнами та взаємозалежності їх в цілому усвіті, всі ці суперечності набули глобального характеру. Крім того, закількістю різного роду потрясінь, які випали на один темпоральний інтервал — століття- минуле століття не може порівнятись із жодним іншим попереднього історичногорозвитку. Саме сьогодні соціокультурна ситуація така, що людському суспільствузагрожує антропологічна катастрофа планетарного масштабу. Ознакою наближення доцієї межі є глибинна антропологічна криза, що лише загострюється з плином часу.Поза всяким сумнівом, специфіка і новизна сучасного кризового стану соціуму яксвітової системи не може розглядатися поза контекстом глобалізації. Остання єосновним домінуючим явищем, що відображає динаміку загальнопланетарногорозвитку нинішньої епохи. Орієнтованість глобалізаційних процесів на досягненняякомога більшої взаємозалежності країн світу загострює проблемуміжцивілізаційних суперечностей, сприяє нівеляції традицій національних державі самобутніх локальних культур. Цей аспект також не можна залишати без увагипри аналізі сучасної антропологічної кризи.
Для нашогосьогодення вже звичними стали такі визначення сучасності, як «кінецьісторії», ера науково-технічної революції, постєвропейський час, атомнаепоха. Кожна з цих характеристик беззастережно накладається на нинішній станцивілізації, що переживає техногенний етап свого розвитку. Множинністьвизначень епохи виражає не лише особливий динамізм і драматизм цивілізаційнихпроцесів, але і усвідомлення світовим співтовариством того, що наш світперебуває на роздоріжжі — в ситуації кризи. Багато ознак цієї кризи за своєюсуттю не є новими: глобалізація лише додала їм планетарного й граничнозагостреного характеру.
Історія людськоїдумки засвідчує, що на цивілізаційні «виклики» завжди знаходилисяпевні «відповіді». Найвідомішими сучасними концепціями, щоз’являються на виклик часу, є глобалістські проекти. Проте, головним предметомїх дослідження була, в основному, екологічна проблематика, а соціокультурна, якправило, розглядалася лише у внутрішньоцивілізаційному аспекті. Такий підхід невраховує специфіки геополітичних реалій сучасності, пов’язаних з глобалізаційними процесами. В цьому значенні, наприклад, концепція Хантінгтона євиходом на більш високий теоретичний рівень, оскільки вона описуєміжцивілізаційні взаємодії. Проте, незважаючи на зазначене, й вона не даєповного, багатоаспектного розуміння суті кризи сучасної епохи, а передусім їїджерела. Натомість теорія зіткнення цивілізацій пропонує правильний теоретичнийорієнтир — обґрунтовує наявність суперечностей між різними країнами і регіонамиїх приналежністю до різних соціокультурних світів. Разом з тим, подібнийпідхід, втілений у глобалістських проектах, залишає відкритим питання про глибинніпідвалини загальної кризи техногенної цивілізації.
Пропонованадисертація є спробою подолання обмеженості деяких концепцій виходу з ситуаціїцивілізаційної кризи, що є в сучасній інтелектуальній культурі, за допомогоюзвернення до культурно-історичних джерел техногенної цивілізації, що необхіднедля виявлення ключових ознак і самих основ антропологічної кризи нинішньоїепохи.
Поняття івідповідний термін «техногенна цивілізація», що використовується вроботі, означає сформований в Європі в епоху Нового часу цивілізаційний тип,розвиток якого зумовлювався наступними чинниками:
виникненнямфеномена новоєвропейської науки — експериментально-математичногоприродознавства;
появою нового типураціональності як світосприймання;
процесом секуляризації, бурхливого розвитку міст, відкриттям Нового Світу, зростанням ролігрошового господарства і підприємництва, тобто становленням капіталізму.
Нинішня техногеннацивілізація, що характеризується особливим суб’єкт-об’єктним типомсвітосприймання, яке бере початок з епохи Реформації, перебуває в нестійкомустані, в точці біфуркації, якійсь межовій ситуації. Техногенна діяльністьлюдства впродовж декількох століть якісно змінила як природне середовище, так ікультуру та соціум. У сучасну епоху науково-технологічний розвиток значноюмірою випереджає розвиток соціокультурних регуляторів, які перестали бутиадекватними новим технічним можливостям людства. Соціум, наука і культураперебувають на різних еволюційних рівнях. Відбувається очевидне прискореннянауково-технічного прогресу при одночасному «консервативному»існуванні людини. Порушився динамічний баланс між технологічним потенціаломсуспільства і моральністю. Ця суперечність настільки загострилася, щоперетворює проблему антропологічної кризи з філософсько-антропологічної назагальнокультурну, пов’язану не лише з осмисленням ознак і причин критичногостану сучасної техногенної цивілізації, але й пошуком універсальних стратегійцивілізаційного розвитку, при дотриманні яких з’явиться вірогідна можливістьзапобігання назріваючої антропологічної катастрофи.
Сучасний світзнаходиться в ситуації, висловлюючись термінами синергетики, «стійкогонерівноважного стану». Щоб його змінити або хоча б підтримувати, долаючинегативні тенденції й запобігаючи таким чином антропологічній катастрофі,необхідно виробити відповідні компенсуючі стратегії діяльності та соціальнихтрансформацій. Попри те, що, починаючи з епохи Нового часу, наука сталаважливим чинником культурно-історичної еволюції і соціального прогресу, вонатак і не змогла виробити механізми, які сприяють регуляції врівноваженогоцивілізаційного розвитку. Натомість вона часто вдосконалювала і нарощувалапотенціал руйнівних технологій. Криза наукового розуму, що переживається нами,є зайвим доказом обмеженого застосування наукового знання до вирішеннящонайгостріших соціокультурних проблем.
Масштаб,багатовимірність і динамізм наростання фундаментальних суперечностей у всіхсферах життя людства сучасної епохи змушують констатувати, що саме сьогодні,вперше в історії декількох століть гранично гостро постало питання проможливість виживання людини не тільки як біологічного виду, але й духовноїістоти. Перебуваючи в ситуації антропологічної кризи, людство потребує нової «коперніканськоїреволюції», нового стратегічного, світоглядного, ціннісного, етичного,або, інакше кажучи, — метафізичного (що має відношення до надприродного) перевороту.У будь-якому разі, це зрушення повинно мати антропологічну основу, бутипов’язаним із фундаментальними характеристиками людини як багатовимірної істоти.
У цьому значенніактуальність заявленої теми дослідження пов’язана з необхідністю формуванняустановок нової антропологічної парадигми, яка уможливлює виробленняінноваційних принципів і стратегій виходу з ситуації антропологічної кризи. Такимчином, запропонована дисертаційна робота є результатом філософськогопереосмислення техногенного світосприйняття з його усталеними життєвимицінностями і регулятивами людської діяльності, які раніше вважалися підставою йумовою загального соціального прогресу, а сьогодні викликають багато сумнівів.
Зв’язок роботи знауковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до основнихположень національної освітньої програми України «Освіта». Дослідженняпроводилося у рамках комплексної теми науково-дослідної роботи кафедрифілософії Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського «Антропологічніперспективи сучасної філософії» (державна реєстрація: № 0105U 007018).
Ступінь науковогоопрацювання проблеми. Проблема осмислення різних роду криз, які супроводжуютьбагатовіковий цивілізаційний розвиток, сягає сивої давнини і пов’язана, якправило, з різкими трансформаціями в житті людського суспільства: екологічнимичи соціальними, культурними чи політичними, а то й демографічними. Для сучасноїфілософської думки класичною темою став опис стану соціокультурної системи вцілому. Проблема кризи, що охопила тією чи іншою мірою всі сфери культури, стаєоднією з ключових проблем гуманітарного знання й порушується у величезнійкількості робіт найрізноманітніших учених, починаючи з кінця XIX століття. Наприклад,Ф. Ніцше говорив про кризу християнської моралі, Р. Генон — про кризу сучасногосвіту в цілому, О. Шпенглер — про кризу європейської культури, А. Швейцер — прокризу світогляду, А. Тойнбі — про кризу західноєвропейської християнськоїцивілізації. Різні аспекти кризи сучасного цивілізаційного розвиткуаналізувалися М. Бердяєвим, М. Данилевським, П. Сорокіним, Ж. Бодрійяром, М. Хоркхаймером,Г. Маркузе, Х. Ортега-і-Гассетом, Ф. Фукуямою, І. Валлерстайном, Е. Тоффлером,Т. Адорно, Е. Фромом, К. Ясперсом, М. Гайдеґером, Е. Гусерлем, Ж. Сартром, Р. Гвардініта багатьма іншими.
У ХХ столітті всенаукове знання переорієнтувалося з вивчення процесів становлення і послідовногорозвитку на дослідження трансформаційних, переломно-кризових процесів. Свідченнямцього може служити поява з кінця XIX століття великої кількості різнихконцепцій кризи культури і цивілізації, а пізніше — успіхи синергетики яквчення про конструктивну роль хаосу у формуванні стійких порядків, у тому числій соціальних.
Багато сучаснихзарубіжних і вітчизняних учених, зокрема А. Ахіезер, П. Гуревич, Л. Іонін, Б. Марков,П. Гайденко, А. Флієр, І. Василенко, В. Миронов, Е. Золотухіна-Аболіна, О. Штомпельта інші, досліджуючи проблеми розвитку сучасної цивілізації, пов’язують кризовіявища з орієнтацією соціуму на раціонально-технологічний спосіб діяльності. Зародженнятехногенної цивілізації, з точки зору В.С. Стьопіна, Л.Ф. Кузнецової, К.М. Долгова,визначається формуванням самого феномена наукової раціональності і, зокрема науково-технічногопрогресу.
У філософії ХХстоліття зусиллями М. Шелєра, Х. Плеснера, Е. Ротхакера і А. Гелена відбувсяфундаментальний антропологічний поворот – зміна думки про людину як унікальну,цілісну істоту. Так, у рамках загальнокультурного інтересу до проблеми людинивиникає філософська антропологія як самостійна дисципліна зі своєю системоюкатегорій і методологією. Вона спирається на досягнення філософії життя,екзистенціалізму, феноменології, сучасної науки і методології пізнання. В їїрамках проблематика кризи людини постає одним з ключових напрямів дослідження.
Одним із перших вісторії гуманітарної думки XX століття про цивілізаційну кризу як кризу самелюдини (точніше — «людських якостей») заговорив Ауреліо Печчеї. Подібніпогляди, але в іншому аспекті розвиває С.С. Хоружий. У роботах таких сучаснихукраїнських мислителів, як Ф.В. Лазарєв і С.Б. Кримський, проблематизуєтьсясама можливість виживання і найближчого майбутнього людства у зв’язку з глобальноюантропологічною катастрофою, що насувається. Учені висловлюють припущення, щосвітова історія наближається до якоїсь кінцевої точки. Інші дослідники, зокремаВ.В. Кизима і Т.Д. Суходуб говорять про цивілізаційний характер нинішньоїантропологічної кризи. В.І. Шинкарук, В.П. Іванов та В.Г. Табачковськийхарактеризують антропологічну кризу як кризу гуманістичних цінностей.
Отже тема кризистала фундаментальною для сучасної наукової думки. Вона пронизує якгуманітарне, так і природничонаукове знання. Проте, незважаючи на цю обставину,на сьогоднішній день ще немає достатньо глибокого і системно розробленогодослідження антропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації, їїсоціокультурних ознак і, найголовніше, — джерел. Така фундаментальна проблемавсе ще недостатньо проаналізована. Зрозуміло, в наукових колах нерідко ведутьсягострі дискусії з цієї теми, та все ж вони мають спорадичний характер і дотеперне дозволили виробити якоїсь єдиної концепції. Одна з небагатьох робіт удосліджуваній сфері — «Антропологічний маніфест» Ф.В. Лазарєва, якийє соціокультурним досвідом осмислення нинішніх цивілізаційних суперечностей ізагроз планетарного масштабу. Загалом в сучасній філософії дотепер бракуєробіт, присвячених вивченню підвалин критичного, навіть перед-катастрофічногостану людства нинішньої епохи в всіх сферах його життя. Запропонованедослідження є спробою хоча б по частки заповнити прогалину в цариніфілософсько-антропологічного знання з цієї проблеми.
Мета дослідженняполягає у визначенні й послідовному, системному аналізі основних соціальнихознак і витоків антропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації.
Мета дисертаційноїроботи передбачає необхідність вирішення наступних завдань:
здійснитипорівняльний аналіз існуючих у сучасному науковому дискурсі концепцій виходу іззагальнопланетарної кризи, породженої глобальними проблемами;
дослідитикультурні та антропологічні суперечності глобалізаційних процесів сучасності як”із середини” — в рамках однієї цивілізації, так і «ззовні»- в сфері міжцивілізаційних відносин;
охарактеризуватисоціокультурний контекст зародження техногенної цивілізації;
проаналізуватисистему цінностей техногенної цивілізації й особливостітипу раціональності того історичного етапу, в рамках якого вона сформувалася;
з’ясувативідмінність техногенного цивілізаційного типу відтрадиційного;
запропонуватисоціокультурний аналіз сучасності, окреслившинайглибші суперечності техногенного цивілізаційного розвитку, щовиявляються в усіх сферах життя людства.
Об’єктомдослідження є витоки, специфіка, динаміка й спрямованість розвитку техногенноїцивілізації.
Предметдослідження — антропологічна криза, притаманна сучасній техногенній цивілізації.
Теоретико — методологічнуоснову дослідження складають:
аксіологічнийпідхід, завдяки якому визначається система цінностей техногенної цивілізації, атакож ціннісні орієнтації сучасної людини;
порівняльно-історичнийаналіз, що дозволяє встановити сутнісні відмінності техногенного і традиційногоцивілізаційних типів;
історико-філософськийпідхід, що розкриває генезу і сутнісне значення поняття раціональності;
аналітичний підхід, щозабезпечує створення концептуального каркасу дослідження;
інтервальний підхід, завдякиякому окремі елементи всієї концепції дисертаційного дослідження розглядаютьсяяк багатовимірні феномени, для опису яких необхідна специфічна «оптика»- багатоплощинне мислення.
Наукова новизнадослідження полягає в наступних положеннях:
1. Розкрито йописано специфічні суперечності сучасного техногенного цивілізаційногорозвитку, що має такі ознаки антропологічної кризи:
трансформаціяціннісної свідомості, що торкнулася соціальної, політичної, наукової йкультурної сфер;
розвитоктехнологій маніпуляції свідомістю;
непостійністьідентичності, маргіналізація людини;
нівеляціяспецифіки національних держав і локальних культур в умовах глобалізації;
розповсюдженнямасової культури;
криза людськоїсуб’єктивності й віртуалізація людського «я» як результат прогресутехнологій;
планетарнаекологічна криза.
2. Визначено, щоявища сучасної антропологічної кризи належать до особливого типу раціональностіяк особливого суб’єкт-об’єктного способу світосприймання, що склалося в епохуНового часу.
3. Виявленокультурні й антропологічні суперечності фундаментального геополітичного процесусучасної техногенної цивілізації — глобалізації, що дозволило в системній формірозкрити специфіку та спрямованість їх дії на розвиток світової спільноти. Зокрема,зроблено висновок про принципове протиставлення глобалізації, пов’язаної з маргіналізацієюта уніфікацією, — традиції, в якій реалізуються стійкі значення і цінностілокальних культур.
4. На основіінтервального дослідження соціокультурних ознак кризи техногенної цивілізаціїрозкрито і обґрунтовано їх багатовимірний, динамічний і межовий характер. Іншимисловами, доведено, що кризові явища:
торкнулися всіхсфер життя людства;
стрімкорозвиваються;
внутрішньосуперечливі — з одного боку, відображають небезпечну для існування людиниситуацію, а з іншого — виявляють момент осмислення необхідності переоцінкицінностей.
Теоретичне іпрактичне значення дисертації полягає в запропонованому авторомсоціокультурному орієнтирі, що є особливим інтелектуальним ресурсом, якийдозволяє адекватно рефлексувати щодо підстав глибинної антропологічної кризисучасної техногенної цивілізації і виробити стратегії її подолання. Йдеться профілософію у власному значенні слова як специфічний універсальний тип знання,при використанні досягнень якого вірогідність віднайдення виходу з ситуаціїпланетарного цивілізаційного колапсу здатна стати гранично великою.
Запропонованедослідження є спробою переосмислити цивілізаційний розвиток декількох століть,виявити ознаки й основи соціокультурних суперечностей з позиції глобальноїісторії. У зв’язку з цим, результати дисертаційної роботи можуть бутивикористані при розробці й читанні навчальних курсів і спецкурсів з філософії,соціальної філософії, філософії історії, аксіології, етики, антропології(філософської), культурології, політології.
Особистий внесокздобувача. Концептуальні положення змісту, структура, висновки, а також текстиопублікованих статей отримані автором самостійно.
Апробаціярезультатів дисертаційного дослідження. Основні положення і результатидослідження пройшли апробацію під час доповідей на методологічних семінарахкафедри філософії Таврійського національного університету їм. В.І. Вернадського,на щорічній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу,аспірантів і студентів «Дні науки» (м. Сімферополь, 2005-2007),щорічній конференції «Таврійські читання» (с. Донузлав 2005-2007),щомісячних засіданнях круглого столу філософського дискусійного клубу «Логос»(Кримський науковий центр), а також на міжнародній науковій конференції «Людинав контексті сучасного цивілізаційного процесу» (м. Сімферополь, 15-17жовтня 2007 р).
Публікації. Основнітеоретичні положення і результати дисертації викладені у семи наукових роботахдисертанта — п’яти статтях у фахових виданнях, затверджених у переліку ВАКУкраїни, а також двох збірниках тез доповідей на конференціях. Всі публікаціїнаписані без співавторів.
Структура і обсягроботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох основних розділів,дев’яти підрозділів, висновків і списку використаної літератури (181найменування). Загальний обсяг роботи становить 204 сторінки тексту, 188сторінок із яких — основний текст.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступіобґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, висвітлено ступіньїї наукової розробленості, окреслено об’єкт і предмет дослідження, визначеноосновні методи, сформульовано цілі, завдання, а також основні положення, щовідображають наукову новизну роботи. Розкрито теоретичне і практичне значенняодержаних результатів, описано їх апробацію, представлено публікації, в яких висвітлюютьсярезультати дисертації.
У розділі 1 «СОЦІОКУЛЬТУРНІПЕРЕДУМОВИ КРИЗОВИХ ПРОЦЕСІВ СУЧАСНОЇ ЕПОХИ», що включає три підрозділи,досліджено деякі існуючі в сучасному науковому дискурсі концепції виходу іззагальнопланетарної кризи, породжуваної глобальними проблемами, а такожз’ясовано культурні й антропологічні суперечності глобалізації як “ізсередини” — в рамках однієї цивілізації, так і «ззовні» — всфері міжцивілізаційних відносин.
У підрозділі 1.1 «Глобалістськіпроекти як відповідь на виклик техногенної цивілізації» розглядаютьсяконцепції прогнозування майбутнього людства з урахуванням критичних умовіснування сучасної цивілізації. Аналізуються деякі конкретні наукові проектиміжнародної неурядової організації — Римського клубу, які викликали найбільшийнауковий і соціокультурний резонанс та послужили поштовхом до створення такогонового напряму наукових досліджень, як глобальне моделювання.
Підкреслюється, щоподібні розробки здійснювалися в контексті пошуку відповіді на екологічнийвиклик, пізніше — для комплексного вирішення економічних, демографічних,науково-технічних соціальних, та інших проблем сучасної цивілізації. Проте,вони не зачіпали найважливішого, з нашої точки зору, аспекту всіх суперечностейсучасного світу — антропологічного. В них було проаналізовано фундаментальнупередумову загальнопланетарної кризи, що має, на наш погляд, антропологічнийвимір.
З поглядурозуміння причин основних суперечностей сучасної техногенної цивілізаціїособливий інтерес представляє запропонована А. Печчеї концепція «Новогогуманізму». В ній підкреслюється, що потужність і динамізм сучасногопрогресу науки, техніка технологій повинна контролюватися таким духовнимявищем, як мораль. Про зміст і цілісність її повинна дбати сама людина, щоопинилася в умовах світу, що змінюється. В цьому сенсі основною задачеюсучасного людства є культурна еволюція, що передбачає вдосконалення людськихякостей. Таким чином, концепція «Нового Гуманізму» переконливодемонструє, що основний клубок суперечностей сучасної техногенної цивілізаціїпов’язаний з самою людиною. Це безпосередньо виводить всю проблему вантропологічний контекст.
У підрозділі 1.2 «Культурніі антропологічні суперечності глобалізації» розглядається специфічнестановище сучасної людини в умовах глобалізаційних процесів. Наводятьсяаргументи, що розкривають основні сутнісні характеристики цього явища,відображають динаміку і спрямованість світового розвитку.
Обґрунтовуєтьсятеза про те, що досить важливим чинником суперечливості глобалізаційних процесівє тенденція до нівеляції національних держав та унікальних самобутніх культур. Робитьсявисновок про принципове протистояння глобалізації (пов’язаної з маргіналізацієюта уніфікацією) традиції, в якій реалізуються стійкі значення і цінностілокальних культур.
Висловлюютьсяпереконання, що, культурні стереотипи, які формуються в умовах глобалізації, непридатні для створення справжніх життєвих орієнтирів, а лише примітивниходновимірних моделей розвитку людини.
У підрозділі 1.3 «Конфліктцивілізацій як вирішальний чинник світового розвитку в XXI столітті»аналізується концепція «Зіткнення цивілізацій» С. Хантінгтона. Підкреслюється,що вона є не просто соціокультурним дослідженням, що описує сучаснузагальноцивілізаційну структуру, з надто складними й специфічними відносинамиміж регіонами, а й геостратегічний проект, що прогнозує і, в певному сенсі,готує найближчу перспективу загальносвітового розвитку для кожного з суб’єктівпланетарної геополітичної взаємодії.
Обґрунтувавшиджерело суперечностей між різними країнами і регіонами приналежністю до різнихсоціокультурних світів, теорія зіткнення цивілізацій дає правильний теоретичнийорієнтир. Однак, враховуючи специфіку геополітичних реалій сучасності,пов’язаних із глобалізаційними процесами, концепція Хантінгтона, разом зглобалістськими проектами, залишає не до кінця вирішеною проблему визначенняглибинних підстав загальної кризи техногенної цивілізації.
У розділі 2 «ДЖЕРЕЛААНТРОПОЛОГІЧНОЇ КРИЗИ СУЧАСНОСТІ», який складається з трьох підрозділів,досліджуються фундаментальні культурно-історичні передумови сучасноїантропологічної кризи техногенної цивілізації.
У підрозділі 2.1 «Соціокультурнаспецифіка новоєвропейської цивілізації» розглядається зміст терміна «цивілізація»,вводиться поняття типів цивілізаційного розвитку. Крім того, аналізуютьсянайвідоміші концепції, у рамках яких сформульовано це поняття. Представленовизначення терміна «техногенна цивілізація», визначеносоціокультурний контекст зародження техногенної цивілізації, показано відмінністьміж техногенною та традиційною цивілізаціями. Досліджено систему цінностейтехногенної цивілізації та специфіку раціональності того історичного етапу, врамках якого вона сформувалася.
У підрозділі 2.2 “Історико-філософськийаналіз проблеми раціональності” було проведено дослідження проблемираціональності в традиції європейської філософії. Окреслено підходи довизначення поняття і сутності самого феномена. Раціональність як така пов’язаназ природою філософії як рефлексії щодо універсуму. Робиться висновок про те, щовона є специфічним типом світосприймання й осягнення світу. Наголошується, щоподібне розуміння раціональності дозволяє розглядати її в соціокультурномуконтексті — як чинник становлення і спрямування розвитку техногенноїцивілізації.
У підрозділі 2.3 «Особливостіновоєвропейської раціональності і криза наукового розуму» визначеноспецифіку типу раціональності, що склався в епоху Нового часу, описано кризовіаспекти прогресу наукового розуму. У рамках раціоналістичного дискурсутехногенної цивілізації пізнання й осягнення світу здійснюється як перетворення:людина виступає суб’єктом, а природа — об’єктом, яким маніпулюють, а будь-якапроблема розв’язується технічним або науковим шляхом. Висловлюється думка, щоформа раціональності європейського типу не універсальна, а передумовоюантропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації став особливий типсуб’єкт-об’єктного світогляду.
У розділі 3 «ОСНОВНІСОЦІОКУЛЬТУРНІ ОЗНАКИ АНТРОПОЛОГІЧНОЇ КРИЗИ СУЧАСНОСТІ» здійсненосоціокультурний аналіз сучасності, охарактеризовано найглибші суперечностітехногенного цивілізаційного розвитку, що торкнулися всіх сфер життя людства. Вонирозглядаються як ознаки антропологічної кризи сучасності, що проявляютьсясоціально.
У підрозділі 3.1 «Аксіологічнакриза сучасності» пропонується аксіологічний аспект аналізуантропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації. Обґрунтовується, що всучасну епоху людство переживає етап трансформації ціннісної свідомості йформування нових цінностей. Темпи маргіналізації і зростання етичногорелятивізму в умовах масового суспільства виступають результатом корінногозламу вікових ціннісних орієнтацій.
У підрозділі 3.2 “«Зворотнасторона» прогресу технологій” досліджується технологічний аспектантропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації. Міра, глибина, масштабі спрямованість впливу технологій сучасної техногенної цивілізації на людинудозволяє говорити про результати їх динамічного розвитку. Криза суб’єктивності,проблема маніпулювання свідомістю і віртуалізація людини в умовах динамічногопоширення та вдосконалення високих технологій розглядаються як негативнінаслідки науково-технічного розвитку.
У підрозділі 3.3 «Проблемавиживання в ситуації „обличчям до смерті“» розглядаєтьсяекологічний аспект антропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації. Обґрунтовується,що в XX столітті результати техногенної діяльності людства призвели довиникнення неконтрольованих, незворотних процесів і набули принципово новоїформи — глобальної. Вони перетворилися на загальнопланетарні проблеми. Середних одне з центральних місць зайняла світова екологічна криза. Доведено, щоіснує ціла низка емпіричних ознак, які дозволяють говорити про кризовуекологічну ситуацію, що склалася на сучасному етапі розвитку техногенної цивілізації,що вона поставила людство в жорсткі умови виживання.
У загальнихвисновках формулюються основні результати дисертаційного дослідження, згідно зякими антропологічна криза має таки ознаки
є явищем сучасногосвіту;
торкається всіхсфер життя людини, тобто має багатовимірну природу;
характеризуєтьсяяскраво вираженим динамізмом;
належить досоціокультурних констант новоєвропейської цивілізації;
вимагає відлюдства вироблення адекватних стратегій виживання не лише як біологічного виду,й як духовної істоти, що спонукає світове співтовариство формування на основікласичних ідеалів, норм і цінностей нової антропологічної парадигми, здатноїдати відсіч викликам техногенної цивілізації і сприяти вдосконаленню людини,забезпечення умов для найкращого розкриття всієї сутнісних характеристик людинияк унікальної багатовимірної істоти.
Підкреслюється, щов сучасну епоху забезпечити пріоритети при формуванні такої людини,запропонувати має стати антропологічний вимір, перспективи бачення світу,нового типу свідомості і світогляду здатна філософія.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Ильянович Е.Б. Монизм и плюрализм в контексте современнойкультуры / Е.Б. Ильянович // Ученые записки ТНУ Серия: Философия. – 2002. – Том 15 (54), №2. — С.186-192.
2. Ильянович Е.Б. Человек в условиях глобализации / Е.Б. Ильянович// Ученые записки ТНУ Серия: Философия. – 2005. – Том 18 (57), №2. – С.129-137.
3. Ильянович Е.Б. Основные признаки антропологического кризисасовременности / Е.Б. Ильянович // Ученые записки ТНУ Серия: Философия. – 2006. – Том 19 (58), № 2. – С.133-141.
4. Ильянович Е.Б. Человек в условиях современного антропологическогокризиса / Е.Б. Ильянович // Ученые записки ТНУ Серия: Философия. – 2007. – Том20 (59), № 1. – С.189-198.
5. Ильянович Е.Б. Виртуализация человека в контексте прогресса технологий /Е.Б. Ильянович // Ученые записки ТНУ Серия: Философия. –2008. – Том 21 (60), №2. – С.26-34.
6. Ильянович Е.Б. Проблема человека в классической философской антропологии/ Е.Б. Ильянович // Материалы XXXV научной конференциипрофессорско-преподавательского состава, аспирантов и студентов (г. Симферополь,25-28 апреля 2006 г) / Таврический национальный университет им.В.И. Вернадского.– Симферополь: Изд. ОАО «Симферопольская городская типография», 2006.– Вып.2. — С.52-55.
7. Ильянович Е.Б. Антропологический кризис в современном глобализирующемсямире / Е.Б. Ильянович // Материалы XXXVI научной конференциипрофессорско-преподавательского состава, аспирантов и студентов (г. Симферополь,23-27 апреля 2007 г) / Таврический национальный университет им.В.И. Вернадского.– Симферополь: ДиАйПи, 2007. – Вып.3. — С.72-75.
АНОТАЦІЯ
Іл’янович К.Б. Антропологічнакриза в умовах сучасної техногенної цивілізації. — Рукопис.
Дисертація наздобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04- філософська антропологія, філософія культури. — Таврійський національнийуніверситет ім.В.І. Вернадського. Сімферополь, 2008.
У дисертаціїдосліджуються культурно-історичні джерела та соціокультурні ознакиантропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації. Основна увага в роботіприділяється аналізу негативних аспектів розвитку цивілізації як глобальноїсоціокультурної системи. Обґрунтовується, що сучасна техногенна цивілізаціяпереживає глибинну антропологічну кризу, що торкнулася всіх сфер життя. Підкреслюється,що науковий аналіз подібних мегатенденцій цивілізаційного розвитку виявляєтьсянедостатнім, одноаспектним, тому людство, переступивши поріг XXI століття,продовжує стихійно прокладати собі шлях.
Проведенедослідження культурно-історичного контексту зародження, системи цінностей іособливостей раціональності техногенної цивілізації дозволяє говорити проглибинне джерело сучасної антропологічної кризи. Рефлексія над джерелами та соціокультурнимиознаками антропологічної кризи обґрунтовує необхідність формування нового типусвітогляду, нової антропологічної парадигми, що мають загальнокультурний змістта загальноцивілізаційне значення.
Ключові слова: антропологічнакриза, техногенна цивілізація, сучасність, соціокультурний, культура,цивілізація, глобалізація, людина.
АННОТАЦИЯ
Ильянович Е.Б. Антропологическийкризис в условиях современной техногенной цивилизации. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученойстепени кандидата философских наук по специальности 09.00.04 – философскаяантропология, философия культуры. – Таврический национальный университет им.В.И.Вернадского. Симферополь, 2008.
Диссертация посвященаисследованию основных культурно-исторических истоков и социокультурныхпризнаков антропологического кризиса современной техногенной цивилизации.
Основное внимание в работеуделяется анализу негативных аспектов развития цивилизации как глобальнойсоциокультурной системы. Обосновывается, что современная техногенная цивилизацияпереживает глубинный, с каждым днём всё более обостряющийся антропологическийкризис, коснувшийся всех сфер жизни. Подчёркивается, что научный анализподобных мегатенденций цивилизационного развития оказывается недостаточным,одноаспектным, поэтому человечество, переступив порог XXI столетия, продолжаетстихийно прокладывать себе путь.
В работе обосновываетсянеобходимость переосмысления общественного развития нескольких предыдущихстолетий, фундаментальные ценностные устои которых ранее считались основанием иусловием всеобщего социального прогресса, а сегодня поставлены под вопрос.
Показано, что в современнуюэпоху научно-техническое развитие в значительной степени опережает развитиесоциокультурных регуляторов, которые перестали быть адекватными новыминструментально-технологическим возможностям человечества. Социум, наука икультура пребывают на разных эволюционных уровнях.
Происходит очевидное ускорениенаучно-технического прогресса при одновременном «консервативном»существовании человека. Нет динамического баланса между технологическимпотенциалом общества и ответственностью человека. Это противоречие настолькообострено, что превращает проблему антропологического кризиса изфилософско-антропологической – в общекультурную, связанную не только сосмыслением признаков и истоков критического положения современной техногеннойцивилизации, но также поиском универсальных стратегийцивилизационного развития, при соблюдении которых возможность предотвращенияназревающей антропологической катастрофы станет наиболее вероятной.
Исследование социокультурногоконтекста зарождения, системы ценностей и особенностей рациональноститехногенной цивилизации позволяет говорить о глубинном истоке современногоантропологического кризиса. А рефлексия над истоками и основнымипризнаками антропологического кризиса обосновывает необходимость формированиянового типа мироотношения, новой антропологической парадигмы, имеющихобщекультурный смысл и общецивилизационное значение.
Ключевые слова: антропологическийкризис, техногенная цивилизация, современность,социокультурный, культура, цивилизация, глобализация, человек.
SUMMARY
Ilyanovich K. B. Anthropologicalcrisis in the conditions of modern technicalcivilization. – Manuscript.
Dissertation oncompetition of graduate degree of candidate of philosophical sciences onspeciality 09.00.04 — philosophical anthropology, philosophy of culture. — Tavridanational Vernadsky University. Simpferopol, 2008.
Dissertation isdevoted to research of cultural-historic sources and social-cultural signs ofanthropological crisis of modern technical civilization. Basic attention inwork is spared to the analysis of negative aspects of development ofcivilization as the global social-cultural system. It is grounded, that moderntechnical civilization experiences a deep, every day more intensified,anthropological crisis touching all spheres of life. It is emphasized, thatscientific analysis of similar mega-tendencies of civilization developmentappears insufficient, therefore humanity, crossing threshold the XXI centuries,continues elementally to work itself way. Research of cultural-historic contextof origin, the systems of values and features of rationality of technicalcivilization, allows talking about the deep source of modern anthropologicalcrisis.
Keywords: anthropologicalcrisis, technical civilization, modern, social-cultural, culture, civilization,globalization, man.