Зміст
4. Види аудиторських послуг та аудиту
29. Перевірка своєчасності і повноти оприбуткування запасів
54. Перевірка достовірності інформації про обсяги незавершеного виробництва
103. задача
ЛІТЕРАТУРА
4. Види аудиторських послуг та аудиту
У процесі фінансово-господарської діяльності кожне підприємство вступає в певні економічні взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання (підприємствами, установами, організаціями, державними органами, фізичними особами та ін.). У результаті цього відбуваються господарські операції, основними наслідками яких є виникнення зобов’язань, дебіторської заборгованості, проведення розрахунків по них та інші зміни в активах і капіталі.
Аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам [10, с. 24]. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб’єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб’єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов’язковий аудит).
Згідно із Законом України «Про аудиторську діяльність», поняття «аудиторська діяльність» містить в собі організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг [1, ст. 3]. Аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов’язаних з ним експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економічно-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.
Разом з цими видами послуг аудиторські підприємства в Україні проводять роботи з приватизації майна державних підприємств, комерціалізації торгівлі, акціонування підприємств, готують матеріали для розгляду справ клієнтів в арбітражних судах. Завдяки аудитові здійснюються посередницькі контакти.
У кінцевому підсумку аудит являє собою досить високу форму організації і реалізації економічних ідей.
Розрізняють аудит добровільний і обов’язковий. Добровільний (ініціативний) аудит здійснюється на замовлення зацікавленої сторони, коли перевірку не передбачено в установленому порядку.
Обов’язковий аудит проводиться відповідно до закону, тобто підприємство-замовник зобов’язане запрошувати аудитора для перевірки фінансово-господарської діяльності. За Законом України «Про аудиторську діяльність» і доповненнями до нього встановлено обсяг і порядок здійснення обов’язкового аудиту, а також визначено перелік підприємств, що підлягають обов’язковій аудиторській перевірці. Обов’язковий аудит спрямований на захист інтересів підприємств і держави від навмисного перекручення показників бухгалтерського балансу і фінансової звітності суб’єктів підприємницької діяльності.
Обов’язковий аудит можна назвати регламентованим, бо його проведення обумовлене законодавчими і нормативними актами, в яких визначено категорії підприємств, що підлягають обов’язковій аудиторській перевірці (за даними річного звіту про фінансово-господарську діяльність перед поданням аудиторського висновку до податкової адміністрації, при отриманні банківського кредиту; перед емісією цінних паперів емітент, згідно з правилами Національного банку України, подає аудиторський висновок про свій фінансовий стан тощо).
Аудит поділяється на внутрішній і зовнішній.
Внутрішній аудит — незалежна оцінка діяльності підприємства, визначення його платоспроможності та запобігання банкрутству. За внутрішній аудит відповідає саме підприємство або один з його відділів, тобто контрольний орган підприємства. Керівник такого контрольного органу (або внутрішній аудитор) підпорядкований керівництву підприємства. Внутрішній контрольний орган здійснює аудиторські перевірки на самому підприємстві або в його підрозділах.
Будучи на повному утриманні підприємства, цей контрольний орган (чи сам внутрішній аудитор) повинен довести необхідність свого існування, для чого він покликаний сприяти підвищенню ефективності роботи підприємства, забезпеченню його рентабельності й зміцненню фінансового стану. Мета внутрішнього аудиту — удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення і мобілізація резервів його зростання.
Внутрішні аудитори надають своєму підприємству результати аналізу, рекомендації, поради. Вони працюють як у державному, так і в приватному секторі.
Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди у процесі її проходження і після завершення. Він дає експертну науково обґгрунтовану оцінку господарським операціям і процесам.
Внутрішні аудитори здійснюють перевірку внутрішньої звітності так само, як зовнішні аудитори перевіряють зовнішні фінансові звіти. Тому в проведенні внутрішніх перевірок немає істотних відмінностей.
Деякі види діяльності внутрішніх аудиторів називаються операційним аудитом. Операційний аудит (аудит результатів, або управлінський аудит) — це вивчення аудиторами операцій компанії з метою сформулювати рекомендації щодо економічного використання ресурсів, ефективного досягнення цілей.
Мета операційного аудиту — допомогти керівникам у виконанні їхніх обов’язків. Результатом цього може бути збільшення рентабельності компанії.
Таким чином, внутрішні аудитори розглядають операційний аудит як складову внутрішнього аудиту. Зовнішні аудитори визначають його як вид консультацій з питань управління, наданих недержавними бухгалтерськими фірмами.
Внутрішньому аудитору доцільно забезпечити співпрацю з юрисконсультом з питань дотримання законів, положень, інструкцій та інших нормативних актів, які регламентують діяльність підприємства.
Завдання, принципи організації й основи проведення внутрішнього аудиту визначені такими нормативно-правовими актами: Законами України «Про аудиторську діяльність», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Указами Президента України, постановами Верховної Ради, Кабінету Міністрів з питань обліку і контролю, Положенням (стандартами) бухгалтерського обліку, Планом рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцією щодо його застосування, рішенням Аудиторської палати України про затвердження Національних нормативів аудиту та Кодексу професійної етики аудиторів України, Інструкцією про порядок проведення інвентаризації, Положенням про ведення касових операцій тощо.
Міжнародний норматив аудиту констатує, що функція внутрішнього аудиту є частиною системи управління підприємством і не може відповідати критерію незалежності, який є основним [5, с. 55].
29. Перевірка своєчасності і повноти оприбуткування запасів
Особливостями проведення аудиту матеріальних засобів є перевірка повноти відображення в обліку надходження ресурсів за різними каналами окремо. Каналами надходження матеріальних засобів на підприємство є:
придбання матеріальних засобів у постачальників на підставі угод;
придбання сільськогосподарської сировини у населення;
надходження матеріалів від ліквідації основних засобів та малоцінних необоротних активів;
придбання предметів праці в торговельній мережі;
оприбуткування лишків, виявлених під час інвентаризації;
надходження матеріальних засобів внаслідок товарообмінних операцій.
Під час проведення аудиту повноти, своєчасності та правильності оприбуткування матеріальних засобів необхідно вивчити такі питання:
чи дотримуються на підприємстві порядку приймання і оформлення документів, що підтверджують факт надходження матеріалів;
правильність обліку та оцінки матеріалів, що надійшли від постачальників;
повноту оприбуткування матеріалів, товарів у відповідності з документами постачальника з метою установити, чи не мали місця випадки неповного оприбуткування або повного неоприбуткування матеріальних засобів;
чи відповідає якість одержаних матеріальних засобів характеристикам, що вказані в прибуткових документах, сертифікатах якості, лабораторних аналізах;
перевіряється правильність оформлення актів на приймання матеріальних засобів у випадку, коли якісні або кількісні характеристики матеріалів, що надійшли, не відповідають тим, що вказані в супроводжувальних документах;
чи правильно вказана ціна матеріальних засобів, фактична та залікова маса сільськогосподарської сировини, яка була придбана у населення. При цьому необхідно звернути увагу на визначення вологості, сортності та якості сировини, що оприбутковується;
перевіряється правильність, повнота та своєчасність оприбуткування на складі матеріальних засобів, які придбані підзвітними особами у роздрібній торгівлі;
чи повністю, своєчасно і правильно оприбутковані матеріали від ліквідації основних засобів та малоцінних необоротних активів;
перевіряється правильність проведення розрахунків ТЗВ;
чи проводиться призначення особи, відповідальної за розвантаження вагонів та інших видів транспорту та отримання вантажу;
чи проводиться контрольне зважування автомашин, вагонів, що перевозять матеріальні засоби.
У випадках, коли перевірка документів з надходження матеріальних засобів викликає підозру у аудитора, а саме: при виявленні виправлень, підчисток, перекручень, невідповідностей або безтоварності окремих документів, аудитор повинен провести їх зустрічну перевірку. Для виявлення повноти і своєчасності оприбуткування урожаю застосовується зустрічне звіряння документів з оприбуткування з документами щодо нарахування оплати праці за збирання урожаю.
Ефективним прийомом контролю повноти оприбуткування урожаю є опитування працівників підприємства, котрі пов’язані зі збиранням та оприбуткуванням продукції.
Аудит надходження продукції тваринництва, як правило, має включати, крім документального контролю, і прийоми інвентаризації, контрольних замірів денних надоїв молока, контрольного зважування.
У разі надходження матеріальних запасів аудитору необхідно звернути особливу увагу на додержання податкового законодавства, зокрема щодо порядку нарахування і сплати ПДВ.
Основними документами, згідно з якими необхідно проводити аудит надходження матеріальних ресурсів, є:
1. Закони України: «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про акцизний збір». –PAGE_BREAK–
2. П(С)БО 9 «Запаси».
3. П(С)БО 16 «Витрати».
4. Первинні документи з надходження матеріальних запасів: М-1 журнал обліку вантажів, що надійшли, М-3 журнал реєстрації довіреностей, М-2а акт списання бланків довіреностей, М-8-9, Ф-117, 117а лімітно-забірні картки, М-11 накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, М-14 відомість обліку залишків матеріалів на складі, М-21 інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей, МШ-2 картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів, накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі матеріальних цінностей тощо.
5. Журнал 6, журнал 10/1, журнал-ордер 7, журнал 8, журнал 2, Головна книга, баланс підприємства тощо.
54. Перевірка достовірності інформації про обсяги незавершеного виробництва
В умовах ринкової економіки одним із важливих завдань аудиторської експертизи є оцінка ефективності інвестиційних проектів оновлення і технічного переоснащення виробництва з метою одержання під ці проекти коштів. Такі кошти можна отримати у формі кредитів у комерційних банках, інвестиційних фондах, від продажу цінних паперів, відрахувань від позабюджетних фондів або міжнародних фондів підтримки. Для обґрунтування ефективності фінансування необхідно скласти інвестиційну програму, де чітко визначити мету і розмір фінансування, фактори, які сприяють зростанню прибутку, і строк окупності позичкових коштів.
Аудиторська перевірка торкається перевірки достовірності показників “незавершеного виробництва”. Аудитор може скласти аудиторську програму для незавершеного виробництва, яка передбачає можливість вибору процедур. Реалізація цієї програми дозволить отримати об`єктивні дані про ефективність контролю та достовірність облікових записів.
Важливе значення має перевірка організації та стану обліку незавершеного виробництва та руху деталей по всім статтям обробки. В ході аудиту також слід перевірити своєчасність та правильність інвентаризації незавершеного виробництва та оцінки, безпомилковість відображення результатів інвентаризації в обліку.
Перш за все аудитору потрібно проаналізувати періодичність та порядок проведення інвентаризацій незавершеного виробництва, вивчити представлені інвентаризаційні та порівняльні відомості. Якщо в представлених документах не виявлені відхилення, то можна зробити висновок чи про формальний характер інвентаризації, чи про гарну організацію оперативного та бухгалтерського обліку напівфабрикатів власного виробництва.
Для підтвердження одного з припущень аудитор може провести вибіркову інвентаризацію незавершеного виробництва. Однак використання такої процедури контролю можливо, якщо на підприємстві застосовується напівфабрикатний варіант зведеного обліку витрат на виробництво. Тільки в межах цього варіанту обліку формуються показники, котрі відображають рух незавершеного виробництва на всіх етапах виготовлення продукції. Номенклатура напівфабрикатів, що перевіряються, визначається з обліком технологічних особливостей підприємства. Як правило, перевіряються найбільш дорогоцінні напівфабрикати.
Якщо в ході вибіркової перевірки виявлені значні відхилення (наприклад більше 10% від перевіряємої номенклатури), то можна зробити висновок про формальний характер інвентаризацій, які проводяться. Для зниження ризику слід провести суцільну інвентаризацію незавершеного виробництва. Якщо ж вибіркова інвентаризація незавершеного виробництва не виявить відхилень, то підтверджуються обсяги незавершеного виробництва, вказані в даних оперативного обліку руху напівфабрикатів власного виробництва чи аналітичного обліку.
Підтверджуючи достовірність оцінки незавершеного виробництва, аудитор перевіряє правильність застосовуваних норм (якщо такі встановлені на підприємстві) і здійснює арифметичний контроль розрахованих показників. При цьому слід враховувати, що на підприємствах з індивідуальним та дрібносерійним виробництвом, які застосовують позамовний метод обліку витрат, вартість незавершеного виробництва визначається витратами на незакінчені замовлення. У крупносерійних та масових виробництвах вартість незавершеного виробництва складається з суми прямих витрат (матеріали та основна заробітна плата), розраховуємих за нормами по кожному калькуляційному об`єкту (виробу, деталі і т.д.), та суми інших (непрямих витрат), які визначаються у відсотках до прямих витрат.
Всі виявлені відхилення фіксуються в робочих паперах аудитора.
Оцінка правильності розрахунку с/в продукції виконується шляхом арифметичного контролю даних відомості зведеного обліку витрат. Причому при нормативному методі обліку витрат собівартість продукції визначається як алгебраїчна сума нормативної собівартості, врахованих змін норм та врахованих відхилень від норм. При ненормативних методах собівартість розраховується як сума залишку незавершеного виробництва на початок місяця та витрат за місяць мінус залишок незавершеного виробництва на кінець місяця.
Інформація про виявленні в процесі перевірки відхилення аналізується аудитором при підтвердженні звітності.
103. задача
З валютного рахунку підприємства «Омега» 22 січня поточного року отримані кошти в касу для видачі авансу на службове відрядження за кордон у сумі 100 $ (курс НБУ 5,2 грн. за 1 $) і видано під звіт менеджеру В.П.Іванову Авансовий звіт було затверджено 1 лютого поточного року в межах норм 95 $ (курс НБУ 5,4 грн. за 1 $), Залишок виданого авансу повернуто в касу. Надати консультацію клієнту зі складання кореспонденції рахунків.
Відповідь
При оформленні підтвердних документів рекомендується використовувати:
1) запрошення сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку;
2) укладений договір (контракт);
3) документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини (наприклад протоколи про наміри);
4) довідки або протоколи чи інші документи про участь у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю.
Посвідчення про відрядження оформлюється та відмічається у двох випадках:
1) коли працівник скеровується у відрядження у межах України;
2) коли працівник скеровується у відрядження до країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль.
Так, фактичний час перебування у відрядженні у межах України та за кордон визначається за відмітками сторони, яка вiдряджає, та сторони, яка приймає, у посвідченні про відрядження.
При перевірці службою внутрішнього аудиту перед складанням фінансової звітності виявлено, що фактичне перебування працівника у відрядженні підтверджене відмітками сторони, що приймає, у посвідченні про відрядження.
Повернення сум відображається у бухгалтерському та податковому обліку так, як показано у таблиці 1.
Таблиця 1
Відображення в обліку повернення працівником коштів, виданих на відрядження
№ з/п
Зміст операції
Бухгалтерський облік
Сума, грн
Податковий облік
Д-т
К-т
ВД
ВВ
1.
Виплата авансу на відрядження
5,2 х 100 = 520
372
301
520
–
–
2.
Затверджено авансовий звіт
5,4 х 95 = 513
94
372
513
–
513
3.
Повернуто підзвітною особою до каси кошти
301
372
7
–
–
ЛІТЕРАТУРА
Закон України „Про аудиторську діяльність” — Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, № 23, ст.243
Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про аудиторську діяльність”. — Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, № 44, ст.432
Постанова №663 — Постанова Кабінету Міністрів України від 23.04.99 р. №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон».
Інструкція №59 — Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. №59.
Международные нормативы аудита: Сб. с коммент. — Вып. 5. — М.: Аудит-трейнинг, 1992.
Аудит України: Становлення. Розвиток. Звершення / Вадим Володимирович.В. Болгов (авт.-упоряд.). — К.: ТОВ «Болгов медіа центр», 2005. — 160с.
Аудит. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики: Навч. посібник / Укоопспілка; Львівська комерційна академія / Сергій Павлович Лозовицький (уклад.). — Л.: Видавництво Львівської комерційної академії, 2006. — 129с.
Аудит: Застосування міжнародних стандартів аудиту в аудиторській практиці України: Навч. посібник / Аудиторська палата України; Спілка аудиторів України; Державна академія статистики, обліку та аудиту Держкомстату України / Іван Ісакович Пилипенко (заг.ред.). — К.: ТОВ “ІАМЦ АУ «СТАТУС», 2005. — 172с.
Белуха Н. Т. Аудит: Учебник для студ. экон. спец. вузов. — К.: Знання, 2000. — 770с.
Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посібник. — 3.вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2004. — 232с.