Реферат
з дисципліни: “АУДИТ”
Аудиторський ризик та його визначення
Перевіряючи бухгалтерську звітністьпідприємства, аудитор оцінює виявлені ним помилки і ризик. Помилки буваютьсуттєвими, їх називають матеріальними, і несуттєвими — нематеріальними (Суттєвою,або матеріальною, на Заході вважають помилку, яка окремо або в сукупності зіншими викривляє фінансову звітність на суму 4-5% від загального підсумкузвітності, або сама по собі незначна, чи змінює фінансовий результат напротилежний збиток — на прибуток та навпаки). Завдання аудитора — оцінити їхматеріальність.
Аудитор, підтверджуючи рівень відповідностізовнішньої бухгалтерської звітності реальній дійсності, використовує поняття«матеріальність». За тлумаченням американських фінансистів, помилкиабо пропуски у звітності вважаються матеріальними, якщо вони можуть спричинитидо дезорієнтації під час прийняття рішень або до збитків.
Розрізняють три основних рівні матеріальності.Помилки і пропуски, незначні суми яких не впливають на остаточне рішеннякористувача цією інформацією, відносяться до першого рівня і вважаютьсянематеріальними. Наприклад, придбаний клієнтом у минулому році страховий полісбуло списано на витрати у поточному році, а не розподілено на увесь періодстраховки. Незначна сума полісу дозволяє визнати таку помилку нематеріальноютому, що вона не вплинула, на кінцевий висновок аудитора про стан звітностіклієнта.
До другого рівня матеріальності відносять такіматеріальні помилки і пропуски, які вплинуть на прийняття рішень користувачембухгалтерською звітністю, але в цілому звітність відображає реальність. Наприклад,аудитор при інвентаризації запасів товарно-матеріальних цінностей на кінецьзвітного періоду виявив невідповідність їх сумі, показаній у балансі. Виявленийфакт матиме значення для банку, що збирається надати кредит підприємству підфактичні запаси товарно-матеріальних цінностей, отже, виявлена помилка єматеріальною.
Одночасно встановлено, що інші статті балансу- грошові кошти, рахунки дебіторів тощо — і вся звітність в цілому єдостовірною і аудитор може це підтвердити без посилання на невідповідністьзапасів товарно-матеріальних цінностей фактичним результатам їх перерахунку.
До третього рівня матеріальності відносятьтакі помилки і пропуски в обліку, через які неможливо визнати достовірність таоб’єктивність усієї звітної інформації в цілому. Користуючись такою інформацією,можна приймати докорінно неправильні рішення.
Рівень матеріальності помилок широковикористовується у міжнародній практиці аудиту, тому розрізняють такі основніетапи їх використання:
попередній розрахунок максимального розмірупомилок і про пусків в обліку для об’єкта, який тестується;
розподіл загальної максимально допустимоївеличини помилок між елементами всередині об’єкта, який тестується;
визначення через тестування облікових ізвітних даних фактичної величини допущених помилок за окремими елементами;
узагальнення фактичної величини помилок іпропусків на об’єкті, який тестується;
порівняння попередньо розрахованої максимальнодопустимої величини помилок і пропусків (етап 1) з фактично встановленою (етап 4)та підсумковим заключенням.
Перший і другий етапи відносяться до стадіїпланування аудиту, а наступні — до оцінки і узагальнення його результатів.
На першому етапі аудитор, спираючись напрофесійний досвід і попередній аналіз бухгалтерської звітності, визначаєдопустиму величину (межу) помилок, що не призведуть до дезорієнтаціїкористувачів інформацією. Помилки, які знаходяться нижче мінімальної межі,вважаються нематеріальними, вище максимальної межі вважаються матеріальними ірозцінюються залежно від рівня (першого чи другого) матеріальності.
Не можна встановити загальну (для всіхпідприємств) межу максимально допустимої помилки незалежно від розміру ізначень активів, пасивів та долі акціонерів у коштах підприємства. Тому аудитормає враховувати індивідуальні особливості кожного клієнта і вибираєнайхарактерніші критерії для розрахунку нижньої і верхньої межі максимальнодопустимої помилки.
На другому етапі аудитор розподіляє загальнувеличину максимально допустимої помилки між елементами всередині вибраногокритерію. Часто аудиторські фірми самостійно розробляють особливі методики длярозподілу загальної величини максимально допустимої помилки між складовимичастинами об’єкта, який тестується. Такі методики включають принципово різніпідходи, є власністю аудиторських фірм і не публікуються.
На третьому етапі аудитор тестує господарськіоперації за кожним циклом господарської діяльності. За кожним фактом на основівибірок визначається значення помилок, які потім підсумовуються, і за допомогоюстатистичних методів переносяться на всю сукупність досліджуваних даних.
На четвертому етапі узагальнюється обсягпомилок і пропусків для всього об’єкта, який тестується.
На п’ятому етапі загальна величина фактичноїпомилки порівнюється з попередньо визначеною на першому етапі. Якщо загальнавеличина фактичної помилки перевищує максимальну межу попередньої, тодостовірність і об’єктивність зовнішньої звітності клієнта є сумнівною; якщо жвона менша мінімальної межі максимально допустимої помилки, то робитьсявисновок про нематеріальність виявлених помилок, і звітність також в ціломувизнається достовірною.
Важливим елементом планування діяльностіаудитора є оцінка аудиторського ризику (АР). Аудиторський ризик — це ризик,якому піддає себе аудитор, підтверджуючи достовірність даних зовнішньої бухгалтерськоїзвітності, у якій можливі помилки і пропуски, яких він не помітив. Комітетомміжнародної аудиторської практики розроблено декілька міжнародних нормативіваудиту, де розглядається ризик: норматив 25 «Матеріальність та АР» (1987),норматив 29 «Оцінка власного і контрольного ризиків та їх вплив нанезалежні процедури» (1990), дія якого припинена, міжнародний нормативаудиту 6 «Оцінка ризику та внутрішній контроль» (1991), де детальнороз’яснюється суть АР та методика його оцінки.
Аудиторський ризик є об’єктом і іншихміжнародних нормативів:
нормативу 1 «Цілі та основні принципипроведення аудиту», нормативу 3 «Основні принципи, що регулюють аудит»,нормативу 4 «Планування», нормативу 8 «Аудиторські докази»,нормативу 19 «Аудиторська вибірка» тощо.
За нормативом 25 «Матеріальність та АР»аудиторський ризик трактується як побоювання, що аудитор може висловитинеоб’єктивну думку про фінансову звітність, яка містить недостовірну інформацію.
Аудиторський ризик присутній при проведеннібудь-якого виду аудиту, хоча ступінь ризикованості буде різним. Особливоважливим є визначення аудиторського ризику і зон ризику при системному аудиті.
Загальний аудиторський ризик згідно зміжнародними нормативами аудиту включає:
1) постійний «спадковий» ризик;
2) ризик контролю;
3) детекційний ризик. Це постійні складовізагального ризику у різному їх співвідношенні. Достовірність звітності, якадокументально підтверджена аудитором, є відносною, бо визначається йогосуб’єктивними діями. Чим нижчий аудиторський ризик, тим більше аудитор бажаєвпевнитися у тому, що зовнішня звітність не містить матеріальних помилок. Нульовийризик означає абсолютну впевненість у достовірності інформації, астовідсотковий ризик — повну відсутність такої. Тому ступінь аудиторськогоризику завжди перебуває між 0 і 1 (або від 1 до 100%).
Загальні види ризику відрізняються за змістомта значенням. їх взаємозв’язок можна показати за допомогою схеми (схема 1).
«Спадковий» ризик (СР) — цепостійний наявний ризик, тобто власний ризик. Його величина залежить від ступенявідображення матеріальних помилок в зовнішній звітності підприємства. «Спадковий»ризик у Шотландії, наприклад, називають внутрішнім, а у Франції — загальнимризиком. Таким чином, «спадковий» ризик — це будь-який ризик,пов’язаний з функціонуванням підприємства та імовірністю матеріальних помилок. Такіпомилки виникають під дією зовнішніх і внутрішніх факторів. Це — спрямованістьбізнесу підприємства; компетентність і професіоналізм апарату його управління; системакредитування і оподаткування; результати попередніх аудиторських перевірок; системазв’язків з постачальниками; величина і склад вибірок тощо.
/>
Схема 1. Структура аудиторського ризику.
Аудитор повинен уміти проаналізувати впливзовнішніх і внутрішніх факторів виникнення помилок, а також визначитиімовірність їх у майбутньому. Адже підприємство може збанкрутувати або матизначні збитки, спричинені зовнішніми факторами — втратою клієнтів,постачальників, великою дебіторською заборгованістю, зміною умов кредитуваннята оподаткування тощо. Це обумовлює внутрішній ризик підприємства. Аудитор неможе змінити дію цих факторів, але він може оцінити ситуацію, яка склалася, щобвизначити потенціал підприємства, шляхи подолання майбутніх труднощів.
Внутрішній ризик оцінюється аудитором ще напідготовчій, початковій стадії ознайомлення з діяльністю підприємства. Оцінюючи«спадковий», власний ризик, аудитор повинен особливу увагу звертатина ті моменти, які можуть впливати на якість бухгалтерської звітності (фінансовоїзвітності). На основі аналізу зовнішніх і внутрішніх факторів, що обумовлюютьіснування «спадкового», власного ризику, аудитор встановлює йоговеличину. Практика свідчить, що навіть при позитивному впливі зовнішніх івнутрішніх факторів аудитор, як правило, встановлює «спадковий» ризикна рівні 50% і вище, а при негативному впливі «спадковий» ризикнаближається до 100%.
Ризик контролю (РК). За міжнародним нормативом25 ризик контролю — це побоювання з приводу того, що можлива недостовірнаінформація не буде виявлена або вчасно попереджена системою внутрішньогоконтролю. Визначається ризик контролю по-різному. Так, у Шотландії РК називаютьризиком, зумовленим контролем, у Франції — ризиком, що спричинений характеромвідображення та обробки операцій, а також побудовою та функціонуванням системи.
На думку шотландських фахівців, помилкинеможливо попередити завчасно, бо вони все одно допускатимуться, або не будутьвиявлені. Аудитор повинен правильно оцінити ситуацію на підприємстві, щобоптимально спланувати аудиторську перевірку.
Складовими ризику контролю є ризик системибухгалтерського обліку і ризик системи внутрішнього контролю. Першийобумовлюється допущенням помилок або фальшивого документування господарськихоперацій, неправильним відображенням їх у реєстрах бухгалтерського обліку таскладанням фінансової звітності.
Ризик системи бухгалтерського обліку слідвивчати в розрізі напрямків діяльності підприємства. З цією метою необхідновиділити найчастіше повторювані господарські операції, а також особливі,нетрадиційні і надзвичайні операції та причини, що їх обумовлюють; вивчитисистему бухгалтерського обліку, процес ведення обліку, складання звітності,склад та кваліфікацію працівників бухгалтерії.
Навіть надійна система бухгалтерського облікуне застрахована від неповноцінного функціонування. Тому аудитору необхіднооцінити ризик системи внутрішнього контролю підприємства, встановитиефективність внутрігосподарського контролю у разі виправлення помилок в обліку.Чим ефективніший внутрішній контроль, тим нижчий фактор його ризику. Заструктурою внутрішній контроль передбачає: зовнішні умови контролю; визнаннярадою директорів значення внутрігосподарського контролю; системубухгалтерського обліку; загальні і спеціальні контрольні процедури, щорозробляються і проводяться клієнтом.
Складовою частиною аудиторського ризику є«детекційний ризик» (ДР.). Це ризик, який аудитор бажає визначити натой випадок, якщо він не знайде матеріальних помилок у зовнішній діяльності. Цейризик у Шотландії, наприклад, називають ризиком виявлення помилок, у Франції — ризикомневиявлення помилок.
Визначення аудитором детекційного ризику, йогорозміру (ризику виявлення) залежить від ступеня ризику систем обліку тавнутрішнього контролю. За своєю величиною детекційний ризик — це часткапогрішності при проведенні аудиторської перевірки, яку аудитор може допускатипри діючих на підприємстві системах обліку і внутрішнього контролю зурахуванням вимог забезпечення якості перевірки та нормативів з аудиту. Якщоризик контролю та «спадковий» (власний) ризик не залежать відаудитора (існують незалежно від нього), то детекційний ризик (ризик виявлення) єрезультатом проведення аудиторської перевірки, за який аудитор несевідповідальність.
Розраховується детекційний ризик (ризиквиявлення) таким чином:
/>
де: АР — аудиторський ризик; СР — «спадковий»(власний) ризик; КР — ризик контролю.
За величиною детекційного ризику визначаєтьсяякісний рівень аудиторської перевірки. Тому аудитор повинен звести детекційнийризик до мінімуму, вдаючись до великої кількості аудиторських процедур тавідповідних аудиторських доказів. Аудиторські докази, отримані аудитором,вважаються достовірнішими, ніж докази підприємства. При надійних системахобліку та внутрішнього контролю можна скоротити обсяг аудиторських процедур,тестів і зосередити увагу на ділянках найбільшого ризику, виходячи із специфікиконкретного підприємства (виробничі запаси, гроші тощо). Таким чином, аудиторськийризик — це синтетична величина. Відповідно до загальної моделі АР визначаєтьсяяк добуток «спадкового» (власного) ризику на контрольний ідетекційний ризик:
АР = СР • ДР
Аудиторський ризик є величиною змінною. Йогозначення на підготовчому етапі може змінитися у процесі подальшої аудиторськоїперевірки, тобто може збільшуватися кількість аудиторських процедур,змінюватися напрямок аудиторської перевірки, коригуватися план робіт.
Оцінка аудиторського ризику та послідовністьйого уточнення, що обумовлюють необхідність зміни плану і програми перевіркиаудитором, можна зобразити схематично:
/>
Схема 2. Оцінка аудиторського ризику та їїуточнення в процесі аудиту.
Як бачимо, з уточненням оцінки величиниаудиторського ризику змінюються план і програма перевірки, стає детальнішоюаудиторська перевірка, а висновок аудитора достовірнішим.
Список використаної літератури
1. Ватуля І.Д. Аудит [Текст]: практикум / І.Д. Ватуля,Н.А. Канцедал, О.Г. Пономаренко; Мін-во освіти і науки України, Полтавська держ.аграрна академія. — К.: ЦУЛ, 2007. — 304 с.
2. Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнароднимистандартами: приклади та коментарі. Практичний посібник. — К.: Лібра, 2001. — 840с.
3. Гончарук Я.А. Аудит [Текст]: навчальний посібник / Я.А. Гончарук, В.С. Рудницький.- 3-те вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2007. — 443 с.
4. Дорош, Н.І. Аудит: теорія і практика [Текст]: навчальний посібник / Н.І.Дорош. — К.: Знання, 2006. — 495 с.
5. Кулаковська Л.П. Основи аудиту: збірник задач і вправ: Навчальнийпосібник для студентів спец.7.050106 «Облік і аудит». — Житомир: ЖІТІ,1999. — 480 с
6. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: Навчальнийпосібник для студентів вищих закладів освіти. — Львів: Піча Ю. В.; К.: „Каравела”; Львів: „Новий Світ — 2000″, 2002.- 504 с.
7. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійоноїетики аудиторів України. — К.: Аудиторська палата України, Укркомункваліфонд; Основа,1999. — 274 с
8. Немченко В.В. Практичний курс внутрішнього аудиту [Текст]:підручник / В.В. Немченко, В.П. Хомутенко, А.В. Хомутенко; Одеська нац. академіяхарчових технологій, Одеський держ. економ. ун-т. — К.: ЦУЛ, 2008. — 240 с.
9. Організація бухгалтерського обліку. Навчальнийпосібник для студентів вузів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» /Ф.Ф. Бутинець, О.В. Олійник, М.М. Шигун, С.М. Шулепова; 2-е вид., доп. іперероб. — Житомир: ЖІТІ, 2001. — 576 с.
10. Про внесення змін до Закону України «Про аудиторську діяльність»[Текст]: закон України / Україна. Закон. — [Б. м.: б. и.], 2006. — Б. ц.
11. Пшенична А.Ж. Аудит [Текст]: навчальний посібник / А.Ж. Пшенична; Мін-воосвіти і науки України, Полтавський ун-т споживчої кооперації України. — К.: ЦУЛ,2008. — 320 с.
12. Савченко В.Я. Аудит [Текст]: навчальний посібник / В.Я. Савченко; Мін-воосвіти і науки України, КНЕУ. — К.: КНЕУ, 2005. — 322 с.