Автор І укладач програми: Русяєва М. В., кандидат мистецтвознавства Рецензенти: Верніков М. М., доктор філософських наук Субота О. В., кандидат мистецтвознавства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. І.І. МЕЧНИКОВАФІЛОСОФСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТМетодичні вказівкидо курсу «Історія музики»для студентів-культурологів філософського факультетузгідно з вимогами кредитно-модульної системиОДЕСА – 2006Автор і укладач програми: Русяєва М.В., кандидат мистецтвознавстваРецензенти: Верніков М.М., доктор філософських наук Субота О.В., кандидат мистецтвознавстваПрограму обговорено та схвалено на засіданні кафедри культурології філософського факультету ОНУ ім. І.І.МечниковаПротокол № 3 від 07.12.2006 рокуРекомендовано до друку Вченою радою ОНУ ім. І.І.МечниковаПротокол № 3 від 07.12.2006 рокуВСТУПКурс “Історія музики” є невід’ємною складовою професійної підготовки студентів-культурологів. Як складова частина культурологічної освіти – «Історія музики» – сприяє розвитку у студентів художньо-історичного мислення, широкого гуманітарного підходу до предмету вивчення, розуміння художньої специфіки музичного мистецтва, його місця в загальному суспільному процесі та тісно пов’язана з іншими учбовими дисциплінами, які виявляють специфіку історичного процесу культури («Історія зарубіжної культури», «Історія української культури», «Культура ХХ століття», «Культура регіонів», «Основи естетики», «Історія новоєвропейської культури», «Історія мистецтв», «Історія літератури», «Історія країн Європи», «Історія религії», «Історія філософії», «Історія театру», «Історія кино»). Разом з тим ми повинні мати на увазі органічну вкоріненість музичної культури у загальний контекст людського буття: а) духовно-культурного (історія літератури, театру, живопису, філософських та естетичних вчень); б) соціального, політичного. Історія музичної культури має свої неповторні традиції, що склалися на ґрунті національно-художнього мислення. Складність і протиріччя суспільних умов у різні історичні періоди обумовили шляхи розвитку музичних національних шкіл. Курс «Історії музики» розподіляється на розглядання історичних шляхів розвитку західноєвропейської, російської та української музичної культури. Курс побудовано за історико-монографічним принципом. Вибір музичних творів, що включені до програми, зумовлений їх історичним значенням, яскравістю художньо-образного змісту та стильових властивостей. Виходячи з цього історія музики має розглядається в аспекті формування та історичного функціонування художніх напрямків та стилів: ренесансний гуманізм, бароко, класицизм тощо. Саме за цими принципами будується програма курсу. Мета викладання дисципліни “Історія музики” – дати студентам знання про специфіку функціонування і розвитку музичної культури, еволюцію основних музичних жанрів і навчити використовувати здобуті знання у дослідницькій і педагогічній практиці, що має важливе значення в системі їх загальної гуманітарної підготовки. У ході занять студенти повинні скласти уявлення про найважливіші події і явища музичної культури, а також освоїти основні поняття і терміни музичного мистецтва. Задачі вивчення дисципліни: ознайомити студентів з історією музичної культури, її провідними напрямками та стилями, етапами ровитку, починаючи з архаїчних форм до специфічних музичних явищ нового і новітнього часу; – виховати розуміння заномірностей музично-історичного процесу; розуміння культурно-типологічних характеристик музичного мистецтва, діалектики розвитку основних культурно-історичних традицій та музичної стилістики; розвинути художньо-історичне мислення студентів; показати соціально-політичну обумовленість музично-історичного руху; підвищення загальноосвітнього і культурного рівня.Студент повинен знати: окремі художні явища у соціокультурному просторі; основні риси того чи іншого музичного стилю, напрямку, течії і їх конкретні прояви у творчості композитора; досягнення видатних композиторів та їх місце в історії музики. Студент повинен вміти: пояснювати феномен музики як особливої форми художнього освоєння світу; пояснювати різноманітність художніх картин світу, специфіку музичного мислення.; вміти розбиратися в музичних стилях і в засобах музичної виразності. Таким чином формуються методологічні засади курсу: розгляд музично-історичного процесу з причинно-наслідковим виходом до вивчення музичних явищ; використання комплексного підходу при розкритті специфіки музично-культурного процесу на різних історичних етапах; розгляд музичних явищ у контексті інших галузей мистецтва та виявлення типологічно спільних рис художньої культури в цілому; В кінці програми наведено список музичних творів, відповідної літератури (музикознавчої, історичної, мистецтвознавчої) та вимоги до модулю. Запропоновані списки музичних творів та літератури можуть коригуватись та доповнюватись відповідно конкретних умов ведення курсу, наявністю книжкового матеріалу тощо. Згідно з навчальним планом предмет «Історія музики» вивчається упродовж третього семестру денної форми навчання. Курс розрахований на 30 годин аудиторних (лекційних) занять. На лекційних заняттях передбачена демонстрація фрагментів музичного матеріалу, про який йдеться. Але повне прослуховування творів в лекційному курсі не заплановано. Це має бути позакласною роботою студентів. Перелік рекомендованих музичних прикладів додається.ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН Змістовний модуль № 1 ^ Назва модуля та теми «Історія музики» Всього годин Лекційні 1 1. Поняття “музична культура”. Сутність і структура музичної культури. 2 2. Музична культура первісного суспільства і ранніх рабовласницьких держав. 2 3. Музична культура античності. 2 4. Музична культура і мистецтво середньовіччя (V-XIIIст.) 2 5. Музичне мистецтво Ренесансу (XIV-XVI ст.) 2 6. Музична культура XVII ст. І.С.Бах. Г.Ф.Гендель. 2 7. Музична культура XVIII ст. Класицизм в музиці. Й.Гайдн. В.А.Моцарт. Л.ван Бетховен. 2 8. Романтизм в музиці. Ф. Шуберт, Р.Шуман, Ф.Шопен, К.М.Вебер, Г.Берліоз. Національні композиторські школи 2-ої пол. XIX століття. 2 9. Музична культура Західної Європи на рубежі ХІХ -ХХ століть. Музичний символізм та імпресіонізм. К.Дебюсі. М.Равель. 2 10. Музична культура Росії. Періодизація історії російського музичного мистецтва. 4 11. Українська музична культура. Основні етапи історії української музики. 4 12. Музична культура ХХ століття. Сучасна музика. Основні стильові та жанрові спектри. 4 ^ ЗМІСТ КУРСУТема 1. Поняття “музична культура”. Сутність і структура музичної культури.Предмет та завдання курсу. Специфіка музично-історичного пізнання. Музична культура як специфічний різновид культури. Багаторівневість музичної культури: музична культура суспільства, групи людей, людини . Значення музичної культури людини у визначенні музичної культури людей і суспільства . Теорії походження музики: античні теорії, теорії кінця ХІХ – початку ХХст. Археологічні та етнографічні відомості про музику. Зародження та розвиток музично-образного мислення. Поняття “музична культура епохи”. Музична культура суспільства як вираження музичної культури епохи. Музичне мистецтво як ядро музичної культури епохи. Періодизація музичного мистецтва, хронологічні межі та головні риси музичної культури Середньовіччя, Ренесансу, Бароко, Нового часу, Класицизму, Романтизму.^ Тема 2. Музична культура древніх епох: первісного суспільства і ранніх рабовласницьких держав.Музика як синкретична частина первісної культури та її історичні умови. Землеробські цивілізації Давнього Сходу. Міфи про Озириса та їх типологічна подібність до міфів землеробського циклу інших народів. Зв’язок музики з утилітарно-практичною життєдіяльністю людей. Музика і ритуал. Синкретичне поєднання вокальної й інструментальної музики, танцю в ритуалах. Музика усної традиції як частина ритуалів. Позаособистий характер музичної творчості і виконання. Основні різновиди музичних добутків. Природа музичних інструментів. Зв’язок музики з добутками інших мистецтв (живопису, літератури та т.і.). Роль музичного мистецтва у стародавніх державах. Професійна та народна творчість.^ Тема 3. Музична культура античності.Особливості античного світосприйняття. Місце і функції музики в культурі Давньої Греції. Міфологія та народна пісня як грунт античного мистецтва. Синкретизм культури й особи музиканта. Провідна роль вокальних жанрів. Становлення епосу, лірики, драми (ХІІ-Vст. до н.е.). Театр як явище синтезу мистецтв, музика в театрі. Особливі функції хору в давньогрецькому театрі. Жанр трагедії в творчості Есхіла, Софокла та Евріпіда. Музична естетика античності у класичну епоху. Характерні риси музики класичного періоду античної культури. Піфагорейська школа, Платон, Аристотель та його праця “Поетика”. Музика як засіб виховання гармонійної людини. Музика як точна наука. Музика як частина космічної гармонії. Антична музично-теоретична думка.^ Тема 4. Музична культура і мистецтво середньовіччя (V-XIIIст.)Загальна характеристика епохи. Особливості художнього мислення в мистецтві Середньовіччя. Божественна сутність мистецтва, символізм і містицизм в музичній естетиці середньовіччя. Виникнення та розвиток григоріанського хоралу. Музика і релігія. Християнська релігія та римо-католицька церква в епоху середньовіччя. Становлення професійного музичного мистецтва в епоху середніх століть. Середньовічна культова (православна і католицька) і світська музика як два напрямки професійної музичної творчості. Анонімність творчості. Народна музика середньовіччя. Поза особистість музичного мистецтва середніх століть (професійного і народного). Виникнення багатоголосся. Діяльність Леоніна та Перотіна. Жанр меси. Жанр мотету як унікального явища музичної культури ХІІІ-ХІV століття. Музичне мистецтво трубадурів, труверів та менестрелів. Музичний інструментарій. Розвиток музичної теорії: Гукбальд, Гвідо д’Ареццо. Естетичні погляди на музику.^ Тема 5. Музичне мистецтво Ренесансу (XIV-XVI ст.) Гуманізм музичної культури епохи Відродження. Світська і культова музика. Посилення світського початку в музичній творчості: секуляризація музично-творчої діяльності. Роль особистості в професійному музичному мистецтві. Основні композитори епохи Відродження. “Арс нова” у Франції та Італії (ХІV ст.). Формування нового інтонаційно-образного мислення. Розвиток нідерландської (франко-фламандської) школи хорової полфонії (ХV ст.). Творчість Г.Дюфаї, Я.Окегема, Ж. Депре, Я.Обрехта. Становлення поліфонії строгого стилю. “Високий” Ренесанс у музиці ХVІ ст. Зародження національних композиторських шкіл. Творчість К. Жанекена, О. Лассо, Дж.Палестрини. Особливості жанру мадригалу. Культурно-історичні передумови виникнення жанру опери. Dramma per musica. Діяльність представників Флорентійської камерати. «Діалог про древню й нову музику» (1581) В.Галілея. Творчість К.Монтеверді як грандіозний музичний підсумок італійського ренесансу.^ Тема 6. Музична культура XVII століття. І.С.Бах. Г.Ф.Гендель. Початок ХVІІ століття – час формування стилю барокко. Бароко як стиль мистецтва, його естетика. Поняття «барочного гуманізму»: «трагічний гуманізм». Трактат німецького органіста та композитора М. Преторіуса (1571–1621) Syntagma musicum. Етапи формування жанру опери. Венеціанська (М.А.Честі, Ф.Каваллі) і неаполітанська (А.Скарлатті) оперні школи. Становлення опери-seria, заснованної на міфологічних та історико-героїчних сюжетах. Особливості жанру опери во Франції та Англії. (Ж. – Б. Люллі, Г. Персел). Західноєвропейський інструменталізм ХVІІ – першої половини XVIII ст. та його історичне значення. Органна, клавирна, струнна музика Дж. Фрескобальді, Д. Букстехуде, А. Кореллі, А. Вівальді, Ф. Куперен, Ж.-Ф. Рамо). Творчість Г.Ф.Генделя як підсумок розвитку “старовинної” музики. Основні етапи і жанри творчості. Ораторія як найвище художнє досягнення Г.Ф.Генделя. Історичне значення творчості І.С.Баха. Німецький протестантизм та світогляд Баха. Естетичні принципи та особливості його музичного стилю. Жанрова універсальність творчості. ^ Тема 7. Музична культура XVIII століття. Класицизм в музиці. Й.Гайдн. В.А.Моцарт. Л.ван Бетховен. Загальна характеристика художньо-естетичного напряму “класицизм”. “Просвітництво” та сучасні аспекти його розуміння. Дидактична спрямованість мистецтва XVIII ст. Внутрішні протиріччя та елітарний характер виявлення просвітницьких ідей. Формування жанру опери-буффа (Дж.Перголезі, Дж.Паізієлло, Д.Чімароза). Поняття віденського класицизму. Й.Гайдн – світогляд та загальна ідейно-художня спрямованість його творчості. Становлення сонатно-симфонічного циклу. Музично-художня концепція ораторії “Пори року”. “Лондонські симфонії” як кульмінація розвитку жанру в творчості композитора. Філософська глибина музики В.А.Моцарта. Еволюція оперних та симфонічних жанрів у його творчості. Опера “Весілля Фігаро”. Симфонія № 40 g-moll. “Реквієм”. Останній представник епохи класицизму – Л. ван Бетховен. Ідеї Просвітництва та ознаки романтизму у його музиці. Симфонічна творчість. Симфонія № 5 с-moll. Увертюра “Егмонт”. Заклик до свободи, рівенства і братства у 9 симфонії («Ода радості» Ф.Шіллера). Соната у творчості Бетховена. Соната № 8 “Патетична”. ^ Тема 8. Романтизм в музиці. Ф. Шуберт, Р.Шуман, Ф.Шопен, К.М.Вебер, Г.Берліоз. Національні композиторські школи 2-ої половини XIX століття . Романтизм як художній напрямок, умови виникнення та його основні риси. Романтична концепція художньої творчості, романтичний тип универсальної особистості, романтичні теорії мистецтва і т.ін. Оновлення жанрової системи в романтичній музиці (романтична інтерпретація жанрових моделей: опера, симфонія, інструментальний концерт, фортепіанна мініатюра). Романтизм як націоналізм в мистецтві. Формування національних музичних школ. Народна музика як джерело професійної музичної творчості в музичній культурі 1-ої половини XІХ століття. Основні музичні стилі цього часу : класицизм і романтизм. Ведуча роль романтизму. Ф.Шуберт – перший композитор-романтик. Вокальна творчість. “Незакінчена” симфонія і принципи романтичної естетики. «Карнавал» та «Крейслєріана» Р.Шумана як зразки особистого перетворення методу романтичної циклізації мініатюр. Ф. Шопен – засновник польської класичної музики. Мазурки, полонези, вальси – як високі зразки втілення національних танцювальних жанрів. «Вільний стрілок» К.Вебера – перша національна опера. Французький музичний романтизм. «Фантастична» симфонія Г.Берліоза — як симфонія нового типу в історії європейського симфонізму. Зв’язок творчості та музично–критичної діяльності Г.Берліоза з авангардними суспільними та художніми рухами свого часу. Ф.Ліст та угорська музична культура. «Фауст–симфонія» «Данте–симфонія» та «Прелюди» як типові зразки лістовського літературно – філософського, узагальненого програмного симфонізму, романтичні риси інтонаційно–образної драматургії цих творів. Представник пізнього романтизму Р.Вагнер. Оперна реформа. Дж. Верді – класик італійської опери. Звертався до соціальних та філософських проблем у своєї творчості. Опери Дж.Верді. Ж.Бизе як засновник французької реалістичної музичної драми. Оркестрова сюіта «Арлезіанка», опера «Кармен». Чеська класична композиторська школа. Б.Сметана, А.Дворжак. Норвезька класична композиторська школа та Е.Гріг як її засновник.^ Тема 9. Музична культура Західної Європи на рубежі ХІХ -ХХ століть. Музичний символізм та імпресіонізм. К.Дебюсі. М.Равель.Суспільно-політичне та художньо-культурне життя Німеччини та Австрії останньої третини Х1Х – початку ХХ століть. Австро-німецькій симфонізм порубіжжя Х1Х – ХХ століть. Й.Брамс, А.Брукнер, Р.Штраус, Г.Малер – персоніфіковані варіанти загальної пізньоромантичної естетико-художньої основи. Особливості, історія появлення стилю “веризм” у італійській музиці XIX-XX ст. Творчість П. Масканї та Р. Леонкавалло. Д. Пуччіні. «Богема», «Тоска», «Мадам Баттерфляй», триптих «Турандот». Оперна творчість Ріхарда Штрауса (1864-1949) – одного з найвидатніших представників німецької опери 1пол.ХХстоліття. «Саломея» (за О.Уальдом) і «Електра» (за Г.Гофмансталем). Соціально-історичні умови даного періоду. Основні філософсько-естетичні концепції (А.Шопенгауер, Ф.Ніцше, І.Тен, О.Конт, А.Бергсон та ін.) як заснування численних художніх напрямків: декаданс, символізм, експресіонізм, кубізм, футуризм, урбанізм та ін. Імпресіонізм в музиці. Французька музична культура. К.Дебюсі Реалізм і імпресіонізм як найбільше яскраво представлені музичні стилі названого часу. Виникнення на рубежі столітть нових європейських шкіл: іспанська музична культура рубежу Х1Х-ХХ ст. і М.де Фалья; фінська музична культура і Ян Сібеліус; угорська музична культура кінця Х1Х-1пол. ХХст. і Б.Барток.^ Тема 10. Музична культура Росії. Періодизація історії російського музичного мистецтва та її взаємозв’язок з іншими національними культурами. Російське середньовіччя. Музика в системі мистецтв. Мистецтво дзвонів. Мистецтво скоморохів. Історико-культурна ситуація в “епоху кризи” (ХVІІ ст.). Партесний спів. Канти і псалми. ХVІІІ століття – перші російські опери. (М.Соколовський, Г.Пашкевич, Є.Фомін). Інструментальна музика Д.Бортнянського. М.І.Глінка – засновник російської музичної класики. Оперна драматургія Глінки. «Іван Сусанін» та «Руслан і Людмила». Жанровий симфонізм: «Камаринська». Демократизація мистецтва в 40-ві роки. Даргомижський – засновник критичного реалізму, нових пісенних жанрів та лірико-психологічної опери у російській музиці. 1850-1870-ті роки – «Могуча кучка»: склад об’єднання, естетична платформа, творчі принципи, просвітницька діяльність, спільність художніх засад. Центральна проблематика творчості. Керівна роль М.Балакірєва. Оперна творчість М.Мусоргського, її новаторська сутність. «Хованщина», «Борис Годунов». Особливості образної сфери О.Бородіна. Опера «Князь Ігор». «Богатирська» сімфонія». Різноманітність жанрів, принципи оперної поетикі М.Рімського-Корсакова. Опери «Снігуронька», «Царева наречена». Симфонічна сюїта «Шехеразада». Російська музична культура у другій половині Х1Х століття. Бєляєвський гурток. П.Чайковський та його внесок внесок у розвиток оперної, симфонічної, балетної та камерно-інструментальної музики. Опери «Євген Онєгін» та «Пікова дама». Балет “Лускунчик”. Яскраві індивідуально-стильові явища російської музичної культури: камерний стиль симфонізму А.Лядова, інтелектуальний симфонізм С.Танєєва, програмний симфонізм О.Глазунова. Російська музична культура 1900-х – 1910-х рр. «Мистецтво срібного віку» та його персонажі. Синтетичні тенденції, як домінанта російської художньої культури. Об’єднання “Світ мистецтва” (“Мир искусства”). Діяльність Дягілєва та його “Російські сезони”. Російська музична культура 1900-х – 1910-х рр. Загальна характеристика особистої та творчої долі С.Рахманінов, О.Скрябін, М.Метнер, І.Стравинський. Романтичне та символічне у Рахманінова. Символізм Скрябіна. Теургічний погляд на творчість як основа філософсько-естетичної позиції Скрябіна. Екстатичність творчості Скрябіна як віддзеркалення філософських ідей його часу. Романтичні та символістські прояви в «класицизмі» Метнера. «Універсалізм» Стравінського. «Парадоксальність» як риса стилю. «Варваризми», урбанізм, динаміка руху, символістські та неокласицистські прояви музики С. Прокоф’єва. Внесок у розвиток оперної, симфонічної, балетної, камерно-інструментальної та вокальної музики Д.Шостаковича.^ Тема 11. Українська музична культура. Основні етапи історії української музики.Витоки української музичної культури (від найдавніших часів до ІX ст.). Музична культура Середньовіччя (ІX — перша половина XV ст.). Героїчний епос. Билини. Скомороше мистецтво. Скоморохи як характерний середньовічний тип мандрівного актора, музиканта, жонглера тощо.Становлення професійного музичного мистецтва в галузі церковного Богослужіння. Впливи греко-візантійської музики. Крюкова та кондакарна нотації. Музична культура другої половини XV — початку XVII ст. (ренесансно-гуманістичні тенденції). Виникнення дум та історичних пісень, розвиток лірики, балад, танцювального фольклору (козак, гопак та ін.); поява нового інструментарію (кобза, бандура, ліра). Виникнення рукописної книги монодичного співу – нотолінійного Ірмолою (з кінця XVI ст. Зародження багатоголосся. Музична культура XVII — першої половини XVIII ст. (Бароко). Кант як музично-поетичний пісенний жанр. Жанрові різновиди кантів (панегіричні, лірико-філософські, любовні, гумористичні та ін). Партесний концерт як вершинний етап розвитку партесного співу (М.Дилецький, С.Пекалицький). Тісний зв’язок партесного концерту з естетикою бароко. Значення «Граматики музикальної» М.Дилецького як теоретичної й практичної праці. Жанрова еволюція і виникнення на початку XVIII ст. драм на теми давньої історії («Владимир» Феофана Прокоповича), національно-визвольної боротьби українського народу («Милость Божія» невідомого автора). Музична культура другої половини XVIII ст. (Класицизм). Втілення гайдамацької тематики в історичних піснях. Українська народна пісня в російському середовищі в записах В. Трутовського, М. Львова та І. Прача. Використання класичних стильових рис в обробці народної пісні. Зародження в межах духовного і світського канта жанру пісні-романсу (Г. Сковорода). Поява світської течії у професійній музиці (пісня-романс, інструментальна музика, опера). Хоровий духовний концерт у творчості М.Березовського, Д. Бортнянського, А. Веделя. Музична культура XIX ст. (Романтизм). Значна роль театрів у розбудові національної культури. Діяльність Г.Квітки-Основ’яненка (Харків), І.Котляревського, М.Щепкіна (Полтава). Становлення української музичної фольклористики. Засвоєння досягнень класицистичної та романтичної європейської музики і поєднання цих традицій з українським фольклором. Зародження жанру національної опери у творчості І.Котляревського («Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник»), Г.Квітки-Основ’яненка («Сватання на Гончарівці»). Становлення національної симфонії та інструментальної музики. Українська музична культура 70–90-х років ХІХ ст. Диригентсько-виконавська діяльність М. Лисенка, М. Леонтовича, К. Стеценка. Виникнення в Україні першого стаціонарного національного театру під керівництвом М.Садовського. Основні напрямки теоретичного вивчення фольклору в працях П.Сокальського, М. Лисенка, І.Франка, О.Потебні, Ф.Колесси (питання генезису українського фольклору, суспільно-естетичної функції фольклору, дослідження жанрових особливостей (думи та інші жанри), стилістики, зокрема, ґрунтовне вивчення ритміки). Новий етап розвитку романтичної симфонії. М.Калачевський та його «Українська симфонія». Симфонія В. Сокальського. Творчість М. Лисенка як новий етап розвитку національної музичної культури Нового часу. Новаторські риси у різних жанрах творчості. Героїко-патріотична ідея опери М. Лисенка «Тарас Бульба». Шляхи розвитку української композиторської творчості в період національного самовизначення та відновлення державності (900-ті рр. – 1921 р.). Творчість М.Леонтовича як вершинне явище української музики. Хорова творчість К.Стеценка: жанрова палітра, стильові ознаки. Камерно-інструментальна та камерно-вокальна творчість Я.Степового. Хорова творчість О.Кошиця. Українська музична культури 20-х рр.: стильові тенденції. Симфонізм Л.Ревуцького. Загальна характеристика творчості Б. Лятошинського. Опера “Золотий обруч”.^ Тема 12. Музична культура ХХ століття. Сучасна музика. Основні стильові та жанрові спектри. Поява нових філософських концепцій – О.Шпенглер, З.Фрейд, екзістенціалізм, неопозитивізм та ін. Виникнення нових художньо-естетичних мистецьких напрямків: експресіонізм (подальший розвиток), неопримітивізм, конструктивізм, урбанізм, сюрреалізм, супрематизм та ін. Нововіденська школа і музичний експресіонізм. Арнольд Шенберг – видатний представник експресіонізму в музиці, творець додекафонної техніки («Свідок з Варшави»). Альбан Берг та його експресіоністична соціально-психологічна драма «Воццек» (за драмою Г.Бюхнера). Пуантилізм Антона Веберна. Переосмислення натурфілософії В.Гете. П.Хіндеміт і музичний неокласицизм. Філософсько-етичні полотна-опери “Художнік Матіс” та “Гармонії світу”. Втілення оригінальної теоретичної системи у фортепіанному циклі «Ludus tonalis». К.Орф як реформатор музичного театру і кантатно-ораторіальних творів. Французька музична культура. «Шістка». А.Онеггер, Ф.Пуленк, Д.Мійо, Ж.Тайефер, Л.Дюрей. Музика сполучених штатів Америки. Ч.Айвз та його “новації майбутнього”. Парадоксальність художньої позиції митця. Унікальність його провідної ідеї “єдності різного” в музичному контексті пер. пол. ХХ ст. Дж.Гершвін – яскравий представник американської національної школи. Поєднання джазу з європейською професійною традицією. “Поргі і Бесс”. «Естетика тиші» Дж. Кейджа. Музична культура зарубіжних країн другої половини ХХстоліття. Поява нових композиторських технік: серіальність, конкретна, електронна, стохастична музика, алеаторика, мінімалізм і т.п. Алеаторика П.Булеза. Електронні композиції на основі математичних формул і фізичних законів Я.Ксенакіса. Нова естетика і техніка Т.Мюрая, Ж.Грізея. К.Штокхаузена. ^ ПИТАННЯ ДО МОДУЛЮ Поняття “музична культура”. Сутність і структура музичної культури. Музичне мистецтво стародавніх цивілізацій (Шумеро-Вавілонські царства, Єгипет) – якісно новий етап музично-історичного процесу. ^ Музична культура античності. Місце і функції музики в культурі Давньої Греції Роль музики в давньогрецькому театрі. Особливі функції хору. Періодизація культури Середньовіччя. Проблеми формування нової свідомості. Західноєвропейське середньовіччя та основні шляхи розвитку його музичної культури. Місце та функції музики в епоху Середньовіччя. Загальна характеристика музичної культури Ренесансу. “Високий” Ренесанс у музиці ХVІ ст. Музика часу бароко: стиль, естетика. Музична культура XVIII століття. І.С.Бах, Г.Ф.Гендель та сучасники: проблеми розуміння творчих відкриттів. Розвиток оперного мистецтва Європи у XVIII ст. Загальна характеристика художньо-естетичного напряму “класицизм” в музиці. Естетика класицизму: основні етапи становлення та розвитку. Віденська класична школа. Х.В.Глюк. Ф.Й.Гайдн. В.А.Моцарт. Л.В.Бетховен Людвіг ван Бетховен. Композитор і його епоха. Основні етапи творчості, провідні жанри, особливості музичного мислення. Романтизм в музичному мистецтві. Ф. Шуберт як представник романтизму. Характерні риси стилю композитора (жанри, образи, музична мова). Музична культура Німеччини та Австрії часу романтизму. Ф. Шуберт, Карл Марія Вебер, Р. Шуман. Національні композиторські школи 2-ої половини XIX століття. Музична культура Польщі. Естетика та музичний стиль Ф.Шопена Музична культура Німеччини другої половини 19 ст. Естетика та філософія творчості Ріхарда Вагнера. Музична культура Угорщини. Ференц Ліст. Італійський музичний театр. Джузеппе Верді. Музична культура Чехії. Бедржих Сметана, Антонін Дворжак. Музична культура Норвегії. Едвард Гріг. Російська музична культура 1-ї половини 19 ст. Михайло Іванович Глінка. Історичне значення творчості. Російська музична культура у 60-х – 70-х р.р. 19 ст. “Могуча кучка” – естетика та художнє мислення. Творча постать П. Чайковського. Риси стилю. Основні жанри. Вклад у розвиток світового музичного мистецтва. Особливості музично-історичного розвитку російської музики наприкінці ХІХ – на початку ХХ сторіччя. Значення творчості С. Рахманінова та О.Скрябіна для музичної культури ХХ століття. Основні етапи розвитку української музики. Основні тенденції розвитку української музичної культури в ХХ столітті. Жанрово-стильові тенденції розвитку української музики в ХХ столітті. Українська хорова композиторська школа: її роль, новації та традиції. Музична естетика імпресіонізму. Клод Дебюсі. Експресіонізм в музиці. Особливості переломлення неокласичних тенденцій в національних музичних школах ( Німеччина, Франція, Італія, Росія). Сучасна музика: стиль, техніка, ідеологія. Основні тенденції розвитку музичної культури Західної Європи на рубежі ХІХ-ХХ ст.Нові національні музичні школи.^ Перелік контрольних робіт: Дві епохи – Античність і Середньовіччя: спільне та розбіжне (особливості розуміння людини, всесвіту, мистецтва, часу). Музика слов’янських народів у добу Середньовіччя. Ранньохристиянська музика. Музична культура Візантії. Музичне мистецтво скоморохів. Основи світосприйняття епохи Ренесансу. Нові погляди на мистецтво як вільну творчість. Нове розуміння сутності музики в епоху Відродження. Доля центральних жанрів епохи Відродження – меси, мотету, мадрігалу. Мадригал як новітнє явище в культурі ХУІ ст. Музика Ж.Б.Люллі та комедії Мольєра. Культурно-історичні передумови формування жанру опери. Історія виникнення, жанрові джерела. Інструментальна музика Європи у XVIII ст. Класицизм в музиці. Й.Гайдн – представник віденської класичної школи. Основні етапи творчості, провідні жанри, особливості музичного мислення. В.А.Моцарт. Загальна характеристика творчості. Провідні жанри, особливості музичного мислення. Бетховен як останній представник епохи класицизму. Сучасний аспект розуміння проблеми “Бетховен і Французька революція”. Моцарт і Сальєрі: видумка та історична правда. Симфонії Бетховена як підсумок художньо-естетичних ідей епохи класицизму. Просвітники 18 ст. в їх зв’язках з музикою (Каржавін, Новіков, Крилов, Фонвізін, Радіщев, Львов). Проблеми слова і музики у французькій музичній культурі XVIII ст. Романтизм як художній метод в музичному мистецтві та літературі. Погляди Ж.Ж.Руссо на перспективи розвитку французької опери. Загальний рух розвитку італійської опери XVIII ст. К.М.Вебер та національна опера Німеччини. Хорова музика Ф.Шуберта. Н.Паганіні: новий стиль віртуозності. Естетичні та філософські погляди Р.Вагнера. Р.Вагнер. Тетралогія. “Перстень Нібелунга” (особливості музичної драматургії). Брамс – музичний класик та романтик. Дж.Верді та музична культура Італії 19 ст. Гуно та Л.Деліб в історії музичної культури Франції. Музичні та літературні пам’ятки Київської Русі. М.С.Березовський, Д.С.Бортнянський в історії розвитку музичного мистецтва Росії і України. Ідеї Просвітительства в музичній культурі Росії 17-18 ст. Музична естетика гуртка «Могуча кучка». Дягілєв та російська музична культура. Роль музичної критики. Діяльність Стасова, Сєрова, Кюї, Лароша. Консервативне крило критик. М.І.Глінка як основоположник російської класичної музики. М.І.Глінка та О.С.Пушкін в історії розвитку художньої культури російського мистецтва. М.П.Мусоргський. Музична драматургія опери «Хованщина». Педагогічна спадщина М.П.Мусоргського. М.А.Римський-Корсаков. Значення для розвитку російської музики. Гоголь в оперній творчості Чайковського та Римського-Корсакова («Майська ніч», «Ніч перед Різдвом», «Черевички») П.І.Чайковський і сучасність. П.І.Чайковський. Твори для дітей. Духовна музика в Росії ХІХ – початку ХХ сторіччя. О.Скрябін. Естетика. Основні жанри. Новаторство. Художньо-естетична панорама мистецтва ХХ ст. Соціально-політичні умови функціонування музики ХХ ст. Початок ХХ сторіччя. Основні тенденції музично-історичного розвитку. Особливості розвитку музичних жанрів початку ХХ сторіччя. Арнольд Шенберг – засновник та ідеолог нової венської школи.Опорна література до курсу: Античная музыкальная эстетика. – М., 1960. Асафьев Б. Русская музыка: Х1Х и начало ХХ века. -Л.,1968. Асафьев Б. О музыке ХХ века. – Л., 1982. Аверинцев С. Судьбы европейской культурной традиции в эпоху перехода от Античности к Средневековью //Из истории культуры Средних веков и Возрождения. – М., 1976. Бэлза И. Исторические судьбы романтизма и музыка. – М., 1985 Бэлза И. История польской музыкальной культуры. – М., 1954. – Т.1. Варунц В. Музыкальный неоклассицизм. – М., 1988 Галацкая В. Музыкальная литература зарубежных стран. Вып.3.-М.,1983 Герасимова-Персидская Н. Партесный концерт в истории музыкальной культуры. – М., 1983. Герасимова-Персидська Н. Роль церкви в музичних реформах кінця XVI – початку XVII ст. // 3 історії української музичної культури. – К., 1991. – С. 3-8. Герасимова-Персидська Н. Специфіка національного варіанту бароко в українській музиці XVIІ ст. // Українське бароко та європейський контекст. – К., 1991. – С. 211-224. Герасимова-Персидская Н.А. Русская музыка XVII века – встреча двух эпох. – М., 1995. Герасимова-Персидська Н. О. Псалтир в музичній культурі України ХVІ-ХVІІ ст. // Музика і Біблія: Наук. вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського. – Вип. 4. – К., 1999. – С. 83-89. Гивенталь И., Щукина Л. Музыкальная литература. Вып.1. – М., 1976 Гивенталь И., Гингольд Л. Музыкальная литература. Вып.2. – М., 1984 Гозенпуд А. Заметки о реальном и мнимом кризисе западноевропейской оперы ХХ века // Кризис буржуазной культуры и музыка. – Вып. 2. – М., 1973. Гозенпуд А.А. Лысенко и русская музыкальная культура. М.,1954. Грубер Р. Всеобщая история музыки. – М.: Музгиз, 1956. Грубер Р.И. История музыкальной культуры с древнейших времен до конца XVI века. Т.1. (части 1-2), Т.2 (части 1-2). – М.,Л., 1941-1959. Дебюсси и музыка ХХ века. – Л., 1984 Денисов Э. Современная музыка и проблемы эволюции композиторской техники. – М., 1973 Друскин М. О западноевропейской музыке ХХ века. – М., 1973. Евдокимова Ю.К., Симакова Н.А. Музыка эпохи Возрождения. Cantus prius factus и работа с ним. – М., 1982. Ермакова Г.А. Музыка в системе культуры// Искусство в системе культуры. Л., 1987. Епохи історії музики в окремих викладах. Навчальний посібник. Переклад з нім. Ю. Семенов. В 2-х томах. – Одеса, Будівельник, 2004 Ливанова Т. История западноевропейской музыки до 1789г. В 2-х томах. – М.: Музыка, 1983. Загайкевич М. Музичне життя Західної України другої половини ХІХ ст. – К., 1960. Загайкевич М. Музично-театральне життя першої половини XIX ст. // Київ музичний. – К., 1982. – С. 17-28. Захарова О. Риторика и западноевропейская музыка ХVII- первой половины ХVIII века. – М., 1983 Історія української радянської музики. – К.: Музична Україна, 199о. Історія української дожовтневої музики / Заг. ред. та упоряд. О. Я. Шреєр-Ткаченко. – К., 1969. Історія української музики: В 6-ти т. – К., 1989. История русской музыки. Под ред. А.Кандинского. Тт.1-3. М.,1973. История русской музыки: в 10 тт. М.,1984 – 2004. Каган М.С. О месте музыки в современной культуре// Советская музыка. – 1985. – № 11. – С. 2-9. Келдыш Ю.В. История русской музыки. Тт.1-3. М.-Л.,1948-1954 Келдыш Ю.В. Очерки и исследования по истории русской музыки. М.,1978. Келдыш Ю.В. Русская музыка 18 века. М.,1965. Кириллина Л. Классическ