Авторські права на текст програми "Українська мова, 5-12 кл." належать Міністерству освіти І науки України та авторам програми. Авторське право на видрук програми (враховуючи редагування,

Міністерство освіти і науки УкраїниУКРАЇНСЬКА МОВА10-11 КЛАСІВАкадемічний рівеньУВАГА!Авторські права на текст програми “Українська мова, 5—12 кл.” належать Міністерству освіти і науки України та авторам програми. Авторське право на видрук програми (враховуючи редагування, коректуру, верстку, художнє оформлення) належить видавництвуПояснювальна запискаВажливим чинником інноваційного розвитку держави є модернізація системи освіти у напрямі підготовки конкурентно спроможної особистості, здатної до сприйняття євроінтеграційних процесів, до функціонування у глобальних соціокультурних перетвореннях. Цією модернізацією передбачено реалізацію принципів гуманізації освіти, її демократизації, переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, формування його компетентностей. Навчання української мови в системі профільної освіти посідає особливе місце з огляду на універсальну необхідність належного володіння нею всіма учнями і випускниками школи незалежно від їх майбутньої спеціалізації. Адже досконале володіння рідною мовою, яка водночас є державною, високий рівень мовленнєвої культури – невід’ємна характеристика людини освіченої і культурної незалежно від обраного нею фаху. Основна мета навчання рідної мови в загальноосвітній школі полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися засобами рідної мови — її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), тобто забезпечує належний рівень комунікативної компетенції. Зазначена мета передбачає здіснення навчальної, розвивальної і виховної функцій освітнього змісту навчального предмета. Профільна диференціація навчання забезпечується за рахунок зміни в цілях, змісті, структурі й організації навчально-виховного процесу. Наукові засади профільного навчання української мови на академічному рівні ґрунтуються на основних положеннях Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Концепції загальної середньої освіти, Державного стандарту базової і повної середньої освіти, Концепції профільного навчання в старшій школі, Концепції мовної освіти (українська мова), Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти, державних нормативних документів з питань шкільної мовної освіти. Профільне навчання української мови на академічному рівні здійснюватиметься на основі поєднання особистісно зорієнтованого, комунікативно-діяльнісного, компетентнісного, соціокультурного та інших підходів, а також принципів єдності навчання, виховання і розвитку; взаємозв’язаного опанування мови й мовлення, усіх чотирьох видів мовленнєвої діяльності; диференціації; наступності й перспективності й перспективності між основною і старшою ланками загальноосвітньої школи та між профільною і професійною освітою і т. ін. У нинішніх умовах як базової, так і старшої школи домінуючою є особистісна орієнтація навчання, яка передбачає забезпечення оптимальних умов для різнобічного мовленнєвого розвитку кожного учня, урахування його індивідуальних особливостей, пізнавальних потреб, інтересів, прагнень, заохочення до самостійності у вивченні мови, самопізнання і саморозвитку. Комунікативно-діяльнісний підхід означає вивчення мови як засобу спілкування і здійснюється у процесі взаємопов’язаного і цілеспрямованого вдосконалення чотирьох видів мовленнєвої діяльності учнів – аудіювання (слухання-розуміння), читання, говоріння й письма. Соціокультурний підхід передбачає вивчення мови крізь призму народознавства і створеної українцями оригінальної і яскравої культури, що збагачує загальнолюдську культуру, поєднання й переробку вивчених з інших предметів відомостей про світ в особистісний погляд на життя, своє місце в ньому, у переконання. ^ За компетентнісного підходу важливим стає не наявність в школяра певних знань, особистих якостей і здібностей, а здатність застосовувати компетентності в конкретних навчальних і життєвих ситуаціях. Отже, профільне навчання української мови на академічному рівні передбачає надання учням більшої самостійності у розширенні й поглибленні здобутих в основній школі знань, удосконаленні вмінь і навичок користування мовою як важливим інструментом допрофесійної підготовки, подальшого інтелектуального, творчого і морального саморозвитку. Програмою з рідної мови для старшої школи (академічний рівень) передбачено поглиблення мовної і мовленнєвої компетенцій учнів 10-11 класів, зокрема узагальнення, систематизацію знань і вмінь зі стилістики мови й мовлення, культури мовлення, розвиток комунікативних, оргдіяльнісних і вдосконалення правописних умінь і навичок. Оскільки їх зміст становлять лінгвістичні дисципліни, предметом вивчення яких є мовлення, то ознайомлення з ними проводиться на основі об’єднання мовленнєвої і мовної змістових ліній. Стилістика розглядає різновиди мови, зумовлені сферою і метою спілкування, а також мовні засоби, що мають додаткове стилістичне забарвлення. У зв’язку з цим існують два основні напрями в сучасній методиці стилістики: стилістика мови (практична), яка вивчає стилістичне забарвлення мовних засобів, і стилістика мовлення (функціональна), що вивчає структуру стилю. Культуру ж мовлення цікавить те, як той, хто говорить або пише, користується мовленням для певної мети спілкування, тобто якісною оцінкою текстів (висловлювань). У старшій школі передбачається дати учням системне уявлення про ці предмети хоча б у загальних рисах, бо навчального часу для цього обмаль. Спочатку передбачається, починаючи з 10-го класу, дещо поглибити і розширити знання школярів про виражальні засоби української мови. Учні ознайомляться зі стилістичними властивостями і синонімічними зв’язками слів, словосполучень, граматичних форм, синтаксичних конструкцій. Так, в 10-му класі розпочнеться послідовне ознайомлення зі стилістичними можливостями звукової системи мови, лексичними, фразеологічними, словотворчими засобами стилістики, в 11-му – морфологічними засобами стилістики, стилістикою простих і складних речень, з різними способами передачі чужого мовлення. Одержані на більш високому рівні уявлення про стилістичне забарвлення мови, зображувально-виражальні засоби, а також оволодіння учнями відповідними вміннями і навичками дадуть змогу на наступному етапі ефективніше засвоїти матеріал про окремі функціональні стилі мовлення, що має чітко виражене практичне спрямування. Тому уроки повинні будуватися передусім на аналізі мовного матеріалу, на навчанні старшокласників створювати висловлювання різних жанрів, удосконалювати текст у стилістичному аспекті, сприяючи виразності мовлення, дотриманню норм української літературної мови. У 10-11-х класах паралельно зі стилістикою мови і мовлення систематизуються знання і вміння з культури мовлення, зокрема старшокласники знайомляться з двома ступенями володіння літературною мовою – правильністю, яка передбачає дотримання тим, хто говорить або пише, норм літературної мови, і комунікативною доцільністю мовлення, що означає мотивоване використання засобів мови для певної мети спілкування. У процесі роботи з учнями над цим матеріалом необхідно звернути увагу на те, що, оцінюючи комунікативну доцільність мовлення, слід спиратися на синонімічний ряд з огляду на те, що для передачі певного значення в мові існує декілька нормативних засобів, тому завдання вчителя – навчити учнів вибрати найвдаліший із можливих. Під час оцінювання вибраного мовного засобу важливо визначити, наскільки він відповідає ситуації спілкування. На цьому етапі також проводиться робота над удосконаленням умінь і навичок дотримуватися норм літературної мови у процесі створення усних і письмових висловлювань, будувати їх з урахуванням вимог до мовлення, додержувати правил українського мовленнєвого етикету. Поряд із засвоєнням старшокласниками матеріалу про стилістику мови і мовлення, культуру мовлення, передбачається розвиток і вдосконалення вмінь і навичок сприймати почуте і прочитане, відтворювати і створювати усні та письмові висловлювання різних типів, стилів, жанрів; удосконалювати їхні вміння говорити і писати по суті, аргументовано і переконливо викладати свої думки, дискутувати, відстоювати свої погляди, використовуючи різні способи аргументації, вести діалог з різними співрозмовниками, зокрема по телефону, в Інтернеті тощо, дотримуючись культури спілкування і правил мовленнєвого етикету, що сприятиме підготовці старшокласників до успішного спілкування і в процесі навчання, і майбутньої трудової діяльності. З цією метою передбачено ознайомлення з особливості публічного виступу, його різновидами, побудовою і мовним оформленням висловлювань різних типів, стилів, жанрів; зі способами встановлення контакту зі слухачами, з культурою мовлення, правилами спілкування в процесі виступу (підготовленого і непідготовленого) тощо (див. в програмі „Види робіт”). Необхідно навчити старшокласників активно слухати і уважно ставитися до почутого або прочитаного, аналізувати мовлення (усне і писемне) з погляду його доцільності і ефективності, побудови і мовного оформлення; обговорювати різні висловлювання, визначати їх сильні сторони й недоліки; формувати в школярів культуру спілкування тощо. На заняттях у 10-11-х класах доцільно застосовувати такі методи для роботи з учнями, як лекції (настановчі, оглядові), семінари, колоквіуми, дискусії, самостійне вивчення навчальної літератури (основної і додаткової), постановка проблемних завдань, моделювання ситуацій, рольові ігри, роботу в групах, в парах, творчі роботи, організовувати самостійну роботу учнів над аналізом текстів, висловлювань для розвитку їхніх творчих здібностей, індивідуалізувати та диференціювати систему письмових робіт тощо. Набуття і вдосконалення комунікативної компетентності старшокласників повинно здійснюватися під час аналізу актуальних навчальних і життєвих проблем, у розв’язанні яких учні бачать особистісний сенс, унаслідок чого формуються їхні пізнавальні мотиви щодо вивчення української мови.^ Учитель може вносити зміни в орієнтовний розподіл навчального матеріалу з урахуванням умов роботи з класом. Старша школаАкадемічний рівень 10 клас (70 год., 2 год. на тиждень) (6 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)^ Мовна і мовленнєва змістові лінії № п\п Кіль- кість годин Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів 1 2 ВступМовлення як предмет стилістики і культури мовлення. Стилістика та її підрозділи: стилістика мови (практична) і стилістика мовлення (функціональна), їх відмінність.Два рівні володіння українською літературною мовою: мовлення правильне (норми літературної мови) і комунікативно доцільне (змістовність, логічність, багатство, точність, виразність, доречність). Синоніміка і варіативність як базові поняття стилістики і культури мовлення. Стилістична норма і стилістична помилка. ^ Учень ( учениця):розрізняє стилістику мови (практичну) і стилістику мовлення (функціональну), стилістичні засоби фонетики, лексики і фразеології, словотвору; мовлення правильне і комунікативно доцільне, норми української літературної мови; значення вивчених термінів, їх зв’язок і роль в обґрунтуванні понять «стилістика» і «культура мовлення»;визначає, які особливості мовлення вивчає стилістика, а які – культура мовлення; нормативне і ненормативне використання мовних засобів у текстах різних стилів мовлення;знаходить стилістичні помилки і визначає їх вид. 2 14 Стилістика мови. Культура мовлення.Стилістичні засоби фонетики. Загальна характеристика звукового складу української мови. Стилістична роль звуковідтворення в художніх текстах. Милозвучність української мови – характерна ознака всіх її стилів. Норми вимови. Вимова голосних і приголосних звуків.Правопис. Позначення на письмі голосних та приголосних звуків: складні випадки правопису м’якого знака, апострофа, великої букви, слів з ненаголошеними голосними, подвоєнням та подовженням приголосних, спрощенням у групах приголосних, чергування голосних і приголосних звуків, слів іншомовного походження.Культура мовлення. Орфоепічні норми – правильна вимова голосних і приголосних звуків, звукосполучень і наголосу в словах. ^ Учень (учениця):дотримується норм української літературної вимови;визначає і виправляє допущені в усному мовленні орфоепічні помилки.Правильно пише слова із зазначеними орфограмами; знаходить і виправляє орфографічні помилки у власному й чужому мовленні. 3 16 Стилістичні засоби лексикології і фразеології Слово і його лексичне значення. Стилістично нейтральна лексика; емоційно й експресивно забарвлені засоби, що надають мовленню певного стильового відтінку (ласкаве, іронічне, урочисте та ін.). Специфічно побутова лексика; професійно виробнича лексика; наукова і ділова лексика; просторічні слова; діалектні, застарілі, запозичені слова, неологізми, їх стилістичні функції. Лексико-стилістичні синоніми і їх види (контекстуальні синоніми, перифрази; переносне значення слів; тропи (порівняння, метафора, епітет, метонімія, синекдоха, персоніфікація, гіпербола, алегорія). Антоніми. Пароніми. Основні групи фразеологізмів, багатозначність, синонімія та антонімія фразеологізмів. Культура мовлення. Лексичні норми – використання слів у властивому їм значенні та правильне поєднання слів за змістом у реченні і словосполученні. Запобігання недоречному вживанню емоційно-забарвлених слів, невиправданому використанню просторічних, діалектних, запозичених слів та анахронізмів. Запобігання неправильному чи неточному використанню в мовленні паронімів. ^ Учень (учениця):визначає роль і доречність використання в тексті стилістично забарвлених лексичних, фразеологічних засобів мови, їх стилістичну функцію; розрізняє лексичні, фразеологічні синоніми; правильно проводить синонімічну заміну з метою підсилення тієї чи іншої стилістичної ознаки; розпізнає тропи й визначає їх роль і доречність використання в текстах різних стилів мовлення;дотримується лексичних норм української літературної мови. 4 7 Словотворчі засоби стилістикиСтилістичне забарвлення значущих частин слова: префіксів і суфіксів. Стилістична синоніміка морфем.Правопис. Основні орфограми в коренях, префіксах і суфіксах.Культура мовлення. Словотворчі норми – правильне творення слів. ^ Учень (учениця):розрізняє стилістичне забарвлення словотворчих засобів мови, словотворчі синоніми; визначає їх стилістичну функцію; дотримується словотворчих норм української літературної мови у власному й чужому мовленні; використовує правильно й доречно різні варіанти фонетичних, лексичних, фразеологічних, словотворчих засобів у власному усному й писемному мовленні з урахуванням виконання ними стилістичної функції та емоційно-експресивного забарвлення; слова у властивому їм значенні; граматичні форми й синтаксичні конструкції;дотримується в усному мовленні вимовних та акцентологічних норм;правильно пише слова з орфограмами в коренях, префіксах і суфіксах;знаходить і виправляє стилістичні помилки, пов’язані з неправильним уживанням фонетичних, лексичних, фразеологічних, словотворчих засобів у власному й чужому мовленні. 5 25 В и д и р о б і т Сприймання чужого мовлення Аудіювання (слухання-розуміння) текстів діалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення. Різновиди аудіювання (ознайомлювальне, вивчальне, критичне).Читання мовчки текстів діалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення.Різновиди читання (ознайомлювальне, вивчальне, вибіркове). ^ Учень (учениця):розуміє фактичний зміст почутого висловлювання (тривалість звучання художніх текстів 9-10 хв., інших стилів – 8-9 хв.), адекватно сприймаючи його основну думку, особливості побудови і мовного оформлення;користується різними видами аудіювання; визначає власне ставлення до змісту;формулює висновки щодо сприйнятого;читає мовчки відповідно до його віку незнайомі тексти різних типів, стилів і жанрів мовлення зі швидкістю 150-300 слів за хв.;розуміє зміст, особливості структури і мовного оформлення тексту, довшого і складнішого, ніж у попередніх класах;користується всіма різновидами читання (ознайомлювальним, вивчальним, вибірковим);ставить самостійно запитання під час читання;оцінює прочитане, висловлюючи власну думку. 6 Відтворення готового текстуПерекази ( навчальні і контрольні).Говоріння. Докладний переказ тексту художнього стилю, з творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв тощо)Письмо. Докладний переказ тексту публіцистичного стилю, із творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків та ін.).Конспект як різновид стислого переказу висловлювань, що сприймаються на слух.Конспект прочитаного (художнього твору, публіцистичної та науково-популярної статей). Тематичні виписки, план (складний), тези. ^ Учень (учениця):переказує докладно прослуханий або прочитаний текст художнього, наукового чи публіцистичного стилів мовлення обсягом 350-400 слів, за самостійно складеним складним планом (усно й письмово), підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, ураховуючи комунікативне завдання, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму;складає конспект, тези почутого і прочитаного, тематичні виписки; оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму й мовного оформлення;редагує написане з урахуванням вимог до мовлення. 7 Створення власних висловлюваньДіалогічне мовленняБесіда (діалог) як форма спілкування двох або більшої кількості людей відповідно до запропонованої ситуації, самостійне визначення теми і змісту бесіди.^ Монологічне мовлення(навчальні і контрольні види)Говоріння. Виступ на зборах, семінарах (підготовлений і заздалегідь не підготовлений).Письмо. Відгук про твір мистецтва у публіцистичному стилі.Стаття в газету на морально-етичну тему.Бібліографія. Анотація.Ділові папери. звіт про виконану роботу. Субсидія, ваучер, приватизаційний сертифікат, фінансова ідентифікаційна картка, ідентифікаційний код (ознайомлення). ^ Учень (учениця):самостійно визначає тему бесіди та її зміст; добирає цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, зокрема і з власного життєвого досвіду;уміє вести бесіду, демонструючи певний рівень вправності у її процесі (стислість, логічність, виразність, доречність, винахідливість тощо);висловлює особисту позицію щодо теми, яка обговорюється, змінює свою думку в разі незаперечних аргументів іншого;використовує формули мовленнєвого етикету;дотримується норм української літературної мови ;оцінює текст з погляду його змісту,форми, задуму й мовного оформлення.Розрізняє зміст, структуру й сферу використання зазначених у програмі жанрів мовлення, зокрема ділових паперів;готує й виголошує виступи на зборах, семінарах;складає відгук про твір мистецтва, статтю в газету, бібліографію, анотацію; роздуми відповідно до творчих завдань переказів, звіт про виконану роботу; уживає стилі, типи і жанри мовлення відповідно до ситуації спілкування, добираючи мовні засоби відповідно до задуму висловлювання, стилю, типу і жанру мовлення;перевіряє результати мовленнєвої діяльності (коректує усне мовлення в процесі говоріння, ураховуючи реакцію слухача);редагує написане згідно з вимогами до мовлення;додержується основних правил спілкування; оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму й мовного оформлення. ^ Міжпредметні зв’язки. Виступ проблемного характеру на літературну тему (література); цитатний план, тези літературно-критичних статей, їх окремих розділів і розділів підручників (література, історія, географія та ін.). ^ Соціокультурна змістова лінія Орієнтовний зміст навчального матеріалу ^ Орієнтовні вимоги до вмінь Cфери відношень Тематика текстів Теми висловлювань учнів Я і українська мова.Я і ми ( народ, родина, націона-льна історія і культура).Я і рідна природа.Я і мої захоплення.Я як особистість ^ Українська мова і відображена в ній національна культура. Основні віхи нашої історії.Матеріальні й духовні скарби нашого народу.Ті, що залишилися з нами назавжди.Земля – наш спільний дім. На що спроможна кожна людина у справі сприяння природі.Захоплення жінок (шиття, в’язання, вишивка тощо). Захоплення чоловіків (столяр-ство, радіотехніка тощо).Найважливіші умови самопізнання й самореалізації. ”Барви україн-ського слова”.“Культура мови, думки, почуттів”.“Подивімось у вічі вікам”. “Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була”. “До доброї криниці стежка утоптана”. “Заняття для душі”.“Моє хобі”.“У чому полягає сенс життя”. ^ Учень (учениця):сприймає,аналізує, оцінює прочитані, вивчені чи почуті соціокультурні відомості про Україну й світ і добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної пізнавальної, експресивної, комунікативної чи іншої мети. ^ Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія Види вмінь Вимоги до загальнонавчальних досягнень учнів Організаційно-контрольні Учень (учениця) самостійно: ^ усвідомлює й визначає мотив і мету власної пізнавальної та життєтворчої діяльності; планує діяльність для досягнення мети, розподіляючи її на етапи; здійснює намічений план з допомогою дібраних методів і прийомів; ^ оцінює проміжні й кінцеві результати пізнавальної діяльності, робить відповідні корективи. Загальнопізна-вальні ^ Учень (учениця) самостійно: аналізує мовні та позамовні поняття, явища, закономірності; порівнює, систематизує, узагальнює, конкретизує їх; робить висновки на основі спостережень; ^ виділяє головне з-поміж другорядного; моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності. Творчі ^ Учень (учениця) самостійно: уявляє словесно описані предмети та явища, фантазує на основі сприйнятого; прогнозує подальший розвиток певних явищ;^ переносить раніше засвоєні знання і вміння у нову ситуацію; помічає і формулює проблеми в процесі навчання і життєтворчості;усвідомлює будову предмета вивчення;^ робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми; добирає переконливі аргументи для його доведення; спростовує хибні припущення й твердження. Естетико-етичні ^ Учень (учениця): помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;спроможний (а) критично оцінювати відповідність власних вчинків щодо загальнолюдських моральних норм, усувати помічені невідповідності; виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;готовий прощати образи з боку знайомих і незнайомих, усвідомлюючи їхню недосконалість;переконаний (а), що творити добро словом і ділом – обов’язок кожної людини. 11 клас (70 год., 2 год. на тиждень) (6 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)^ Мовна і мовленнєва змістові лінії № п\п Кіль- кість годин Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів 1 2 Повторення вивченого в 10 класі Стилістика як розділ науки про мову. Фонетичні, лексичні, фразеологічні, словотворчі засоби стилістики. Норма літературної мови як основне поняття правильності мовлення, її варіативність. ^ Учень (учениця):розрізняє стилістику мови, фонетичні, лексичні, фразеологічні, словотворчі засоби морфологічні й синтаксичні засоби стилістики, речень з різними способами вираження чужого мовлення; значення вивчених термінів, їх зв’язок і роль в обґрунтуванні понять «стилістика»й «культура мовлення». 2 9 Стилістика мови. Культура мовлення.Морфологічні засоби стилістикиСтилістичне забарвлення граматичних понять і граматичних форм. Поняття роду, числа. Власні і загальні назви. Ступені порівняння. Стягнені і нестягнені форми. Займенники й контекст.Культура мовлення. Синоніміка займенникових форм: неозначених, заперечних, означальних; вказівних займенників і прикметників; пропуск особових займенників; зайве вживання займенників.Стилістичні аспекти дієслівних категорій. Синоніміка дієприкметни-ків: дієприкметникових зворотів і підрядних означальних речень. Синоніміка дієприслівників: дієприслівниковий зворот і підрядні речення обставинні.Правопис. Велика буква і лапки у власних назвах. Написання складних прикметників. Не і ні з різними частинами мови. Написання –н- у прикметниках, дієприкметниках, займенниках, прислівниках; -нн- у прикметниках, прислівниках. Правопис займенників. Пунктограма при відокремлених другорядних членах речення. ^ Учень (учениця):знаходить у тексті стилістично забарвлені морфологічні засоби, варіанти граматичних форм;визначає їх роль і доречність використання в тексті .розрізняє морфологічні синоніми, визначає їх стилістичну функцію. ^ Правильно здійснює синонімічну заміну займенникових форм і прикметників, дієприкметникових і дієприслівникових зворотів та підрядних речень з метою посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки;^ Правильно пише слова із зазначеними у програмі орфограмами;розставляє розділові знаки при відокремлених другорядних членах речення;знаходить помилки на вивчені правила і виправляє їх. 3 7 Стилістика простих реченьВиди простих речень і їх відтінки значень.Культура мовлення. Синоніміка: а)двоскладних і односкладних речень; б)неозначено-особових узагальнено-особових і безособових; в)означено-особових і безособових.Синоніміка мовних засобів вираження: присудка; другорядних членів; інверсія замість прямого порядку слів; синоніміка відокремлених і невідокремлених другорядних членів. Вираження різноманітних смислових значень за допомогою звертань, вставних слів і вставних конструкцій, їх емоційно-експресивний характер.Правопис. Пунктограми у простому реченні. ^ Учень (учениця):розрізняє відтінки значень простих речень; знаходить у тексті стилістично забарвлені засоби простого речення; визначає їх роль і доречність викори-стання в тексті ;проводить заміну стилістично нейтральних мовних засобів стилістично забарвленими і навпаки;розрізняє синтаксичні синоніми, визначає їх стилістичну функцію; проводить синонімічну заміну в простому реченні з метою посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки.^ Правильно розставляє розділові знаки в простому реченні й обґрунтовує їх. 4 8 Стилістика складних речень Смислові відношення між частинами складних речень. Культура мовлення. Синоніміка: а) складносурядних і складнопідрядних речень; б) складних безсполучникових і складносурядних; в) складних безсполучникових і складнопідрядних; г)складнопідрядних і простих речень з дієприкметниковим і дієприслівниковим зворотами; синоніміка сполучників і сполучних слів, що з’єднують складні сполучникові речення.Правопис. Пунктограми в складному реченні. ^ Учень (учениця):знаходить у тексті стилістично забарвлені засоби складного речення; визначає їх роль і доречність використання в тексті;розрізняє синтаксичні синоніми; правильно здійснює синонімічну заміну складних речень, складних і простих із дієприкметниковим і дієприслівниковим зворотами, сполучників і сполучних слів, що з’єднують частини складного речення, з метою посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки.^ Правильно розставляє розділові знаки в складному реченні й обґрунтовує їх. 5 3 Стилістика речень з різними способами вираження чужого мовленняПряма і непряма мова, її призначення й граматично-смислові особливості. Культура мовлення. Стилістичні особливості авторських слів при прямій мові. Синоніміка речень з прямою мовою, реплік у діалозі й непрямій мові.Правопис. Пунктограми при прямій мові та діалозі. ^ Учень (учениця):знаходить у тексті стилістично забарвлені засоби речень з різними способами вираження чужого мовлення; визначає їх роль і доречність використання в тексті.Визначає стилістичні особливості авторських слів при прямій мові; правильно проводить синонімічну заміну в реченнях з різними способами вираження чужого мовлення для посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки;правильно й доречно використовує у власному мовленні різні варіанти граматичних форм, морфологічних, синтаксичних засобів з урахуванням виконання ними стилістичної функції, емоційно-експресивного забарвлення;знаходить і виправляє помилки, зумовлені стилістично неправильним вибором варіантів граматичних форм, невдалим використанням морфологічних, синтаксичних засобів у власному й чужому мовленні. ^ Правильно розставляє розділові знаки при прямій мові й діалозі та обґрунтовує їх. 6 3 Стилістика мовлення (функціональна). Культура мовленняМовлення як предмет вивчення стилістики і культури мовлення. Мовлення розмовне і книжне, їх співвідношення й особливості. Поняття стилю мовлення: позамовні ознаки (сфера спілкування, умови і мета спілкування) й мовні. Стилі мовлення: розмовний, науковий, офіційно-діловий, художній і публіцистичний, їх підстилі. Зміст і структура текстів кожного зі стилів, їх характерні мовні засоби, основні жанри.^ Культура мовлення. Мовлення правильне й комунікативно доцільне. Вимоги до гарного мовлення (змістовність, логічність, багатство і різноманітність, точність, виразність, доречність), їх основні ознаки (практично). ^ Учень (учениця):розрізняє предмет вивчення стилістики мовлення й завдання культури мовлення (у зіставленні зі стилістикою), особливості розмовного й книжного мовлення; стилі мовлення, їх підстилі, основні жанри й характерні мовні засоби; вимоги до мовлення; значення вивчених термінів, їх зв’язок і роль в обґрунтуванні понять «стилістика» й «культура мовлення»;визначає мовлення правильне й комунікативно доцільне, нормативне й ненормативне використання мовних засобів;аналізує тексти вивчених стилів мовлення з погляду змістовності, логічності, багатства й різноманітності, точності, виразності, доцільності мовлення;складає власні усні, письмові висловлювання різних стилів, типів і жанрів мовлення, дотримуючись основних їх ознак і вимог до гарного мовлення;знаходить і виправляє помилки, пов’язані з порушенням стильової єдності, змістовності, логічності, доречності, виразності, з неправильним використанням слів і одноманітних синтаксичних конструкцій, лексичних варіантів і порушенням лексичної сполучуваності слів. 78 824 Узагальнення й систематизація найважливіших відомостей з української мови Лексикологія і фразеологія.Морфологічна будова слова.Написання слів з найуживанішими орфограмами.Частини мови. Слово, словосполучення. речення.Просте речення. Члени речення.Складне речення.Система розділових знаків.Текст, його будова.В и д и р о б і тСприймання чужого мовлення Аудіювання (слухання-розуміння) текстів діалогічного й монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення. Види запису почутого: докладний запис, конспект, тези, докладний і короткий плани. Читання мовчки текстів діалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення.Види запису прочитаного: докладний запис, конспект, тези, докладний і короткий плани. Бібліографія. ^ Учень (учениця):Класифікує, систематизує й узагальнює вивчені поняття, визначає їх функції в тексті;правильно ставить розділові знаки у простому й складному реченнях і обґрунтовує правила їх розстановки; використовує орфографічні й пунктуаційні знання і вимоги на письмі, визначає необхідні й достатні ознаки орфограм;уживає адекватні до тексту слова й граматичні форми відповідно до вивчених правил;розглядає вивчений матеріал з фонетики, лексики, словотвору, граматики з боку сфери вживання;здійснює самоконтроль за результатами навчальних досягнень.^ Учень (учениця):розуміє зміст висловлювання (тривалість звучання художніх текстів 10-11 хв., інших стилів 9-10 хв.), адекватно сприймаючи його основну думку, особливості побудови тексту і мовного оформлення;користується різними видами аудіювання залежно від ситуації спілкування; видами запису почутої інформації (докладним записом, тезами, конспектом, докладним і коротким планами);визначає власне ставлення до змісту, формулюючи висновки щодо сприйнятого.^ Читає мовчки відповідно до його (її) віку незнайомі тексти різних типів, стилів і жанрів мовлення зі швидкістю 160-330 слів за хв.; розуміє зміст, особливості структури й мовного оформлення тексту, довшого й складнішого, ніж у попередніх класах;користується різними видами читання; робить записи (план, виписки, тези, конспект) у процесі читання; складає бібліографію;самостійно ставить запитання під час читання; оцінює прочитане, висловлюючи власну думку. 8 Відтворення готового текстуПерекази (навчальні і контрольні)Говоріння. Докладний переказ тексту публіцистичного стилю, з творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків та ін.) .Письмо. Докладний і стислий перекази текстів художнього і публіцистичного стилів, з творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків та ін.) ^ Учень (учениця):докладно й стисло переказує прослуханий або прочитаний текст художнього й публіцистичного стилів мовлення обсягом (для докладного переказу 350-450 слів, стислого – в 2 рази більше), за самостійно складеним складним планом (усно й письмово), підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, комунікативному завданню, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму;оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму й мовного оформлення; редагує написане з урахуванням вимог до мовлення. 9 Створення власних висловлюваньДіалогічне мовлення.Діалог, складений відповідно до запропонованої ситуації, діалог-обмін думками, враженнями (офіційна і неофіційна розмова); обговорення самостійно обраної теми.^ Монологічне мовлення(навчальні й контрольні види)Говоріння. Виступ пі