Міністерство освіти України
Донецький Державний Технічний Університет
Факультет економіки та менеджменту
Кафедра економіки підприємства
КУРСОВА РОБОТА
з курсу «Економіка підприємств»
на тему: ‘‘Баланс виробничої потужності підриємства’’ Студента________________ Байдаус П.В.
(підпис) (прізвище, ініціали)
спец. _ЄПР_курсу____I______групи_____ЄПР-98б_
Науковий керівник___________ доц., Крапівницька С.М.
(підпис) (вч. ступінь, посада, прізвище, ініціали) Донецьк — 2000 Донецький Державний Технічний Університет
Кафедра економіки підприємства
Дисципліна «Економіка підприємства» Спеціальність_Економіка підприємства_
Курс _I_Група _ЕПР-98б_Семестр_3_
ЗАВДАННЯ
на курсову роботу студента Байдауса Павла Володимировича
(прізвище, ім’я, по батькові)
Тема роботи _Баланс виробничої потужності підприємства_
Термін здачі студентом закінченої роботи _15.05.2000_
Вихідні дані до роботи ____________________________________
Зміст пояснювальної записки (перелік питань, що підлягають розробці)________________________________________________________
Дата видачі завдання__18.03.2000_
Студент_____________________
(підпис)
Керівник_____________________ __доц., Крапівницька С. М.
(підпис) (посада, прізвище, ім’я, по батькові)
«___»_________________2000 р. Реферат Курсова робота містить 43 сторінки, 1 таблиця, 12 джерел.
Об’єкт дослідження – виробнича потужність підприємства.
Мета роботи – розглянути сутність виробничої потужності підприємства, методики її визначення, її баланс.
Розглянута сутність виробничої потужності підприємства. Наведені дані про сучасні методи до визначення виробничоїї потужності та її балансу. Розглянуті теоретичні питання вдосконалення методики розрахунку виробничої потужності.
ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ, ВИРОБНИЦТВО, ПРОДУКЦІЯ, БАЛАНС, ЗАСОБИ ПРАЦІ, ПІДПРИЄМСТВО Зміст Вступ.……………………………………………………………5
1. Поняття виробничої потужності піприємства……………9 1.1 Сутність виробничої потужності………………….………9
1.2 Визначні фактори…………………………………………11
Методичні підходи довизначення виробничої
потужності у різних типах виробництва………………………….13
2.1 Розрахунок виробничої потужності підприємства……..13
2.2 Вдосконалення методики розрахунку виробничої
потужності…………………………………………………………..22
Показники інтенсивного використання виробничої
потужності та їхній аналіз………………………………………….25 Висновки………………………………………………………41
Перелік посилань……………………………………………..43
Вступ
Виробнича потужність є вихідним пунктом планування виробничої програми підприємства. Вона відображає потенційні можливості об’єднань, підприємств, цехів щодо випуску продукції. Визначення величини виробничої потужності позичає провідне місце у виявленні та оцінці резервів виробництва.[5,43].
Спроможність галузей промисловості, підприємств та їхніх підрозділів виробляти максимальну кількість продукції знаходиться у безпосередній залежності від кількості, досконалості та дієздатності засобів праці, якими вони оснащені. Засоби праці, передусім їхню активну частину — знаряддя праці, слідує рахувати основним фактором формування виробничої потужності підприємств. Проте з цього не слідує робити висновок про те, що виробничу потужність можна визначати на основі виробничо-технічних параметрів засобів праці без обліку конкретних обставин, у яких підприємство діє на даному відрізку часу.[3,7].
Технічний підхід до визначення виробничої потужності засобів праці має певні недоліки. Головним з них є відрив їх від виробничих відносин, в умовах яких вони функціонують. Отже, для розуміння суттєвості та пізнання природи виробничої потужності необхідно враховувати суспільно-економічні умови, в яких використовуються засоби праці.
Сучасні знаряддя виробництва, в якому б вигляді вони ні виступали (систем машин, комплексів машин), використовуються людьми у процесі праці. А процес праці завжди протікає при певній суспільній формі, що визначається характером власності на засоби виробництва. Отже, виробничі відносини складаються на основі певної форми власності на засоби виробництва.
Головною метою споживання засобів праці є виробництво матеріальних благ. Воно здійснюється організованою сукупністю засобів праці, що знаходить своє відображення у створенні та функціонуванні ліній, дільниць, цехів і підприємств. У складі таких організаційних будов засоби праці виступають речовинними носіями їхньої виробничої потужності. У найбільш загальному вигляді потужність кожної виробничої
одиниці визначає максимальну кількість продукції, що потенційно може бути вироблена, або максимальну кількість сировини, що потенційно може бути перероблена за допомогою цієї сукупності засобів праці в одиницю часу. Отже— потужність, як кількісна характеристика, найбільш повно відображає економічне утримання засобів праці, виступає в якості організаційної форми їхнього виробничого споживання. Вона відображає суспільні відносини людей з метою використання знарядь праці при здійсненні процесу виробництва продуктів. Таким Чином, виробничу потужність мають не засоби праці, а відповідні виробничі одиниці, в яких
організаційно функціонують дані засоби праці. Це дозволяє зробити висновок про те, що потужність відображає економічні відносини та можливості кожної виробничої одиниці як частини суспільного виробництва і подає собою економічну категорію.
Таким чином, як економічна категорія виробнича потужність відображає виробничі відносини з метою використання організованої сукупності найбільш активного виду засобів праці — машин та обладнання для забезпечення максимального випуску продукції.
Виробнича потужність об’єднання, підприємства — це його потенційна
спроможність випускати максимальну кількість продукції в одиницю часу роботи на встановлену дату з допомогою організованої сукупності присутніх у нього засобів праці, спроможних погоджено функционувати в часу та просторі, при досягнутому рівні їхнього технологічного освоєння робітниками. Отже, суттєвість виробничої потужності виявляється повністю лише тоді, коли її розглядають як функцію організованої сукупності засобів праці. Тоді вона буде не тільки характеризувати потенційну спроможність випускати максимальну кількість продукції підприємством, але й економічний потенціал цієї організованої сукупності засобів праці. Під впливом науково-технічного прогресу у развитку техніки відбуваються значні якісні зміни. Вони знаходять своє відображення, в ускладненні техніки, збільшенні її одиничної потужності. Створюються та впроваджуються крупні системи машин, спроможні значно підвищити ефективність оснащення підприємств та прискорити виробничий процес за рахунок його поточности, безперервності і гнучкості. У результаті цього виникають якісно нові можливості формування й зростання виробничих потужностей діючих підприємств. Тому мова зараз йде про те, щоб розкрити механізм цього зв’язку та найбільш ефективно управляти цими процесами. Система машин — сукупний механізм, що складається з різнорідних робочих машин, взаємодіючих при виготовленні одного або декількох видів виробів на різних стадіях виробничого процесу. Система машин підприємства складається з ряду підсистем, що мають свою специфіку в процесі виробництва і що виконують певні функції в її межах. Тому на формування виробничої потужності підприємства значний вплив виявляє структура системи машин.
Розчленування системи машин дає уявлення про кількісний склад підсистеми, їхні якісні особливості, а також про організацію їхнього розташування у просторі та функціонування в часу. Необхідність такий організації обумовлюється тим, що система машин підприємства має динамічний характер, у неї відбуваються якісні та кількісні зміни, безпосередно що відображаються на величині виробничої потужності. Так, заміна зношеного або модернізація діючого обладнання, якщо її виробляти без обліку особливостей побудови даной системи машин, може в значному ступені впливати на тривалість функціонування системи в цілому та її окремих елементів. –PAGE_BREAK–
Аналіз практики побудови окремих систем машин, формування виробничої потужності підприємства, совершенство організаційної побудови системи машин в значному ступені залежать від рівня пропорційності в пропускний спроможності між машинами в окремій підсистемі та підсистем між собою в межах системи машин підприємства. Отже, по кількості, структурі та продуктивності, машини у підсистемах повинні бути підібрані так, щоб в одиницю часу вони могли виготовляти однакову кількість продукції.
Поняття виробничої потужності підприємства.
Сутність виробничої потужності. Виробнича потужність — це максимально можливий випуск продукції, передбачений на відповідний період (декаду, місяць, квартал, рік) у заданій
номенклатурі та асортименті з урахуванням оптимального використання наявного обладнання та виробничих площ, прогресивної технології, передової орагінізації виробництва і праці.
Економічне обгрунтування виробничої потужності — найважливіший інструмент планування промислового виробництва. Іншими словом, це потенційна можливість валового випуску промислової продукції.
При формуванні виробничої потужності враховується вплив таких факторів, як номенклатура, асортимент, якість продукції, парк основного
технологічного обладнання, середній вік обладнання та ефективний річний фонд часу його роботи при встановленому режимі, рівень сполученність парку, розмір виробничих площ і т. д.
Від виробничої потужності залежить ступінь задоволення ринкового попиту, що може змінюватися щодо обсягу, номенклатурі та асортименту, тому виробнича потужність повинна передбачати гнучкість всіх технологічних операцій, тобто можливість своєчасно перебудувати виробничий процес у залежності від зростання конкурентно спроможності продукції, зміни обсягу, номенклатури та асортименту. Виробнича потужність розраховується по всьому переліку номенклатури та асортименту продукції, яка виробляється на підприємстві. В умовах багатономенклатурного виробництва, коли виробляєма продукція характеризується сотнями найменувань виробів, кожне з яких відрізняється не тільки призначенням або конструктивними особливостями, але й технологією виготовлення, здійснюється угруповування всієї номенклатури створюваної продукції та вибір виробу-представника.
Виробнича потужність розраховується по ведучим виробничим цехам, дільницям та обладнанню з урахуванням сформованної кооперації та заходів по ліквідації ‘вузьких міст’. До ведучого підрозділу відносяться підрозділи, у яких виконуються основні технологічні операції по виготовленню плановій продукції.
Під ‘вузьким місцем’ розуміється невідповідність потужності окремих цехів, дільниць, груп обладнання мінімальної потужності відповідного підрозділу, дільниці або групи обладнання. Виникнення вузького місця є наслідком неспряженості між цехами, дільницями або групами обладнання. Коефіцієнт спряженості розраховується по формуле:
/>(1.1)
де Кс— коефіцієнт спряженості; ПM1 і ПМ2 — потужність ведучих цехів та дільниць, ед.; Ру — питомий видаток продукції першої операції (цеху, дільниці)
для вироблення продукції другий, шт., т, т. д.
Усунення вузького місця здійснюється по плану організаційно-технічних заходів, що розробляється у двох напрямках, тобто з урахуванням та безобліку притягнення додаткових капітальних вкладень. До другого напрямку відносятся заходи по запровадженню невстановленого обладнання, збільшенню змінності роботи обладнання, притягненню додаткової робітничої чинності, розширенню багатостаночного обслуговування, скороченню внутрізмінних простоїв, перерозподілу деталей на взаємозамінне обладнання з меншим рівнем його використання.[2,68]. Розрахунок виробничої потужності ведеться також по всім виробничим підрозділам промислового підприємства починая з нижчої виробничої ланки до вищого, тобто від верстату до групи взаємозамінного обладнання, далі від дільниці до цеху основного виробництва, від цеху до підприємства в цілому. При визначенні виробничої потужності не враховуються простої обладнання або недовикористання виробничих площ, викликане дефіцитом робітничої чинності та виробничих запасів, відхиленнями в орагінізації виробництва і т. д. Виробнича потужність — величина змінна. Вона зміняється в течію звітного періоду і визначається, як правило, на початок та кінець року. Виробнича потужність визначається у тих же одиницях, в яких вимірюється обсяг виробництва продукції. Широка номенклатура наводиться до одного або декільком видів однорідної продукції. 1.2 Визначні фактори. Виробнича потужність залежить від ряду факторів. Найважливіші з них наступні: -Кількість та продуктивність обладнання;
-Якісний склад обладнання, рівень фізичного та морального зносу;
-Ступінь прогрессивності техніки і технології виробництва;
-Якість сировини, матеріалів, своєчасність їхніх поставок;
-Рівень спеціалізації підприємства;
-Рівень орагінізації виробництва та праці;
-Фонд часу роботи обладнання.
Вибуття потужності відбувається по наступним причинам:
-Знос обладнання;
-Зменшення годин роботи обладнання;
-Зміна номенклатури або збільшення трудомісткості продукції;
-Закінчення строку лізінгу обладнання.
Для аналізу виробничої потужності використовуються показники, що характеризують:
зміну фондовіддачі як різницю між фондовіддачею проєктной (ФВпр) та розрахованої виходячи з середньорічної потужності (ФВвм);
зміна випуску продукції на одиницю встановленого парку основного технологічного обладнання, тобто відношення товарній (валовій) продукції до середньорічної кількості встановленого обладнання по плану та фактичні; зміна рівня використання виробничих потужностей як наслідок поліпшення використання виробничих площ на основі зіставлення планової та фактичної вартості валовій (товарної) продукції, приходящейся на 1кв.м. виробничої площі. Для поліпшення використання та подальшого нарощування виробничих потужностей необхідно: скоротити внутрізмінни та цілозмінни простої парку основного технологічного обладнання; підвищити фондоозброєність шляхом впровадження нового, більш прогресивного обладнання і технології; модернізувати діючий парк основного технологічного обладнання; поглибити спеціалізацію та поширити кооперацію.
2. Методичні підходи до визначення виробничої потужності у різних типах виробництва.
2.1 Розрахунок виробничої потужності підприємства. Розрахунок виробничої потужності заводу ведеться по всім його під-розділам у наступній послідовності: -По агрегатам та групам технологічного обладнання;
-По виробничим дільницям;
-По основним цехами заводу в цілому.
Виробнича потужність підприємства визначається по потужності ведучих цехів, дільниць, агрегатів. До ведучих відносяться цехи, дільниці, агрегати, в яких виконуються основні найбільш трудомісткі технологічні процеси та операції по виготовленню виробів або напівфабрикатів. Перелік ведучих цехів, дільниць та агрегатів в основному виробництві, а також оптимальні рівні завантаження публікуються у галузевих рекомендаціях по
розрахунку виробничої потужності. Вимірюється виробнича потужність, як правило, в натуральних або умовнонатуральних одиницях. Так потужність текстильних підприємств визначається максимально можливим випуском тканин у погонных та квадратних метрах, прядильных фабрик — в тонах пряжи, цеглі заводів — в тис. штук умовної цегли, металургійних комбінатів — в тонах виплавленої стали і т. д. Разом з тим засіб виміру виробничої потужності кількістю продукціїї що випускається не є загальним. На підприємствах, що переробляють сільськогосподарську продукцію, або гірнозбагачувальних комбінатах обсяг випуску кінцевої продукції залежить від якості вихідної сировини або
змісту в ньому корисного компоненту. Чим хуже якість сировини, що переробляється, тим менш буде вироблено кінцевої продукції при незмінних або навіть більших затратах праці та капіталу. Тому потужність подібних підприємств вимірюється не обсягом випуску продукції, акількістю переробляємої сировини. Наприклад, потужність гірнозбагачувальних комбінатів визначається в тонах руди, що переробляється, цукрових заводів — в тонах буряка, що переробляється в добу, маслосироробних — в тонах переробляємого молока і т.д.[6,35].
Використання натуральних показників для вимірювання виробничої потужності можливо тільки на вузькоспеціалізованих підприємствах, що випускають однорідну нескладну продукцію. При багатономенклатурном виробництві сумарна потужність підприємства визначається у грошовому виразі.
При розрахунку виробничої потужності потрібно виходити з маємого обладнання і площ, передової орагінізації виробництва, застосування повноцінної сировини, найбільш досконалих інструментів та пристроїв, режиму роботи підприємства.
Виробнича потужність підприємства визначається потужністю ведучих підрозділів (цехів, дільниць) або агрегатів та установок. До них відносяться ті підрозділи, агрегати та установки, де виконуються основні технологічні процеси, більші по трудомісткості обсяги робіт та зосереджена найбільша кількість машин і обладнання. Так, на швацьких фабриках до них відносяться швацькі цехи, на текстильних комбінатах — прядильне і ткацьке виробництва, на машинобудівних заводах — механічні і складальні цехи, у чорній металлургії — доменні, мартеновські, електроплавільні пічі. Такий підхід до визначення виробничої потужності дозволяє виявити неспряженість потужностей ведучих та допоміжних виробництв і агрегатів та розробити план організаційно-технічних заходів по їхньому вирівнюванню.
Для розрахунку виробничої потужності необхідно мати слідуючи вихідні дані:
-Плановий фонд робітничого часу одного верстату;
-Кількість машин;
-Продуктивність обладнання;
-Трудомісткість виробничої програми;
-Досягнутий відсоток виконання норм виробітку.
Виробнича потужність ведучих підрозділів визначається по формулі:
/>(2.1)
де ПМ— виробнича потужність підрозділу (цеху, дільниці);
n— кількість одиниць одноіменного ведучого обладнання, ед.;
Нт — годинна технічна потужність одиниці обладнання, ед.;
Ф— фонд часу роботи обладнання, годин.
При цьому необхідно врахувати все обладнання, закріпленного за цехом, включаючи те, що не діє внаслідок несправності, те що знаходиться у ремонті і підлягаєустановленню у плановому періоді.Не враховується тільки обладнання, яке знаходиться у резерві, а також на дослідницько-экспериментальних та спеціальних дільницях для професіонально-технічного навчання. продолжение
–PAGE_BREAK–
При розрахунку виробничої потужності підприємств машинобудування, заводів по виробництву будівельних матеріалів, текстильних, швацьких і взуттєвих фабрик, підприємств харчової промисловості та деяких других також необхідно враховувати виробничі площі. Так на швацьких фабриках в основу розрахунку виробничої потужності пошивочных цехів покладена кількість робітничих місць (без обліку резервних), що може бути розміщена на виробничій площі, яка виділяється для розміщення виробничих потоків. Розрахунок виконується по формулі:
/>(2.2)
де S — виробнича площа цеху, що виділяється для організації виробничих потоків, кв. м.;
Sн– виробнича нормативна площа (з урахуванням проходів) на одне робоче місце, кв. м.;
Т — режимний час роботи, година.;
t— затрати часу на виготовлення одного виробу, година.
У короткостроковому періоді виробнича потужність є постійною величиною. У довгостроковому періоді вона може бути зменшена за рахунок виводу з виробництва фізичних та морально застарілих, зайвих машин, обладнання і площ, або збільшена шляхом технічного перезброєння
виробництва, реконструкції і розширения підприємства. У зв’язку з цим при обгрунтуванні виробничої програми виробничими потужностями розраховуються вхідна, вихідна та середньорічна виробнича потужність.
Вхідна виробнича потужність – це потужність на початок звітного або планованого періоду.
Вихідна виробнича потужність — це потужність підприємства на кінець звітного або планованого періоду. При цьому вихідна потужність попереднього періоду є вхідною потужністю наступного періоду.
Виходна потужність розраховується по формулі:
ПМвых= ПМвх+ ПМт+ ПМр+ ПМнс– ПМвыб(2.3)
де ПМвых— вихідна виробнича потужність;
ПМвх— вхідна виробнича потужність;
ПМт— приріст виробничої потужності за рахунок технічного перезброєння виробництва;
ПМр— приріст виробничої потужності за рахунок реконструкції підприємства;
ПМнс— приріст виробничої потужності за рахунок розширення (нового будівництва) підприємства;
ПМвыб— вибуваюча виробнича потужність. Оскільки введення та вибуття потужностей робиться не одномоментно, а відбувається протягом усього планованого періоду, то виникає необхідність розрахунку середньорічної виробничої потужності. Вона визначається по формулі:
/>(2.4)
де ПМс— середньорічна виробнича потужність;
ПМiввод. — вводима i-та виробнича потужність;
tiд— кількість місяців у році, в течію яких буде діяти i-та потужність;
ПМjвыв— виводима j-та виробнича потужність;
tjб— кількість місяців у році, в течію яких не буде діяти j-та виводима потужність;
12 — кількість місяців у році.
Наведена методика визначення середньорічної потужності застосовується у випадках, коли в плані розвитку підприємства передбачений конкретний місяць введення нових виробничих потужностей. Якщо поточним планом капітального будівництва або організаційно техничних заходів передбачаються терміни введення потужностей не по місяцям, а по кварталам, то при розрахунку середньорічної потужності вважається, що вони будуть вводитися у середині планованих кварталів.
При розробці середньо — та довгострокових планів неможливо передбачити не тільки місяць, але і квартал, в якому будуть введені додаткові потужності. У цьому випадку при розрахунку їхніх середньорічних величин період дії потужностей, які вводяться приймається в розмірі 0.35 року.[6,47].
Обгрунтування виробничої програми виробничою потужністю здійснюється в 4 етапа.
На 1 етапі аналізується коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності у звітному періоді. Він розраховується як відношення фактичного випуску продукції до середньорічної потужності.
/>(2.5)
де Кио— коефіцієнт використання виробничої потужності в звітному періоді, ед.;
ОПо— фактичний випуск продукції в звітному періоді, ед.;
ПМсо-середньорічна виробнича потужність підприємства в звітному періоді, ед.;
Оскільки виробнича потужність подає собою максимально можливий обсяг випуску продукції при кращих умовах виробництва, то коефіцієнт її використання не може бути більше одиниці. Недодержання цієї умови означає, що розрахункова виробнича потужність підприємства занижена і вимагається уточнювати розрахунки.
На другому етапі здійснюється планування зросту коефіцієнту використання виробничої потужності у наступному періоді. Воно грунтується на виявленні внутрішньовиробничих резервів збільшення випуску продукції без додаткового введення постійних факторів виробництва. Внутрішньовиробничі резерви поліпшення використання діючих виробничих потужностей поділяються на екстенсивні та інтенсивні.
До екстенсивних відносяться резерви збільшення корисного часу роботи обладнання в межах режимного фонду. Вони включають усунення внутрізмінних та цілоденних простоїв обладнання, а також скорочення тривалості планових ремонтів. Група інтенсивних резервів включає до себе заходи по більш повному завантаженню обладнання в одиницю часу, підвищення кваліфікації працівників та на цій основі більш повне використання продуктивності машин, збільшення випуску придатної продукції і т. д.
Коефіцієнт використання середньорічної потужності у плановому періоді може бути визначений по формулі:
Кип= КиоJ (2.6)
де Кип– коефіцієнт використання виробничої потужності в плановому періоді, ед.;
J— індекс зросту коефіцієнту використання виробничої потужності в плановому періоді.
На третьому етапі виявляється можливість виконання виробничої програми в короткостроковому періоді. Для цього спочатку визначається можливий випуск продукції із діючих виробничих потужностей шляхом
множення їхньої величини на плановий коефіцієнт використання середньорічної потужності:
ОПд= ПМвхКип (2.7)
де ОПд — можливий випуск продукції із діючих виробничих потужностей, ед.
Після цього цей випуск зіставляється з плановим завданням. Виробнича програма буде виконана в короткостроковому періоді у тому випадку, якщо можливий обсяг випуску продукції із діючих виробничих потужностей буде більше або дорівнює плановому обсягу.
ОПд > ОПп (2.8)
де ОПп — планований обсяг випуску продукції, ед.
Якщо ця умова не додержується, то необхідно введення додаткових виробничих потужностей.
На четвертому етапі здійснюється розрахунок необхідного введення в дію нових потужностей у довгостроковому планованому періоді.
При обгрунтуванні потреби у нових виробничих потужностях велике значення мають терміни їхнього освоєння. Чим вони короче, тим більше продукції випустить підприємство у плановому періоді, тим більше буде його валовий доход та прибуток і швидше окупится інвестиції у розвиток виробництва.
По знов введеним потужностям державних підприємств застосовуються галузеві норми тривалості освоєння проектних потужностей. Вони диференціюються в залежності від величини потужності, що освоюється та ступеню новизни продукції (вперше що освоюється або аналогічна що раніше випускалася). Підприємства недержавного сектора промисловості терміни (норми) освоєння проектних потужностей планують самостійно.
Нормы освоєння проектних потужностей використовуються при визначенні потреби про введення нових виробничих потужностей для забезпечення планового випуску продукції. Розрахунок виконується по формулі:
/>(2.9)
де ПМн— потрібне введення в дію нових виробничих потужностей, ед.; продолжение
–PAGE_BREAK–
Ко– коефіцієнт освоєння нових виробничих потужностей;
Кс– коефіцієнт середньорічної потужності.
Заключним етапом обгрунтування виробничої програми виробничими потужностями є розробка балансу виробничої потужності.Він грунтується на забезпеченні рівності між плановим завданням та можливим сумарним випуском продукції із діючих та нових виробничих потужностей з урахуванням запланованих термінів їхнього введення і освоєння. Формула балансу виробничої потужності підприємства має наступний вигляд:
ОПд+ ПМнКоКс= ОПп (2.10) Збільшення виробничої потужності можливо за рахунок: -Введення в дію нових та розширення діючих цехів;
-Реконструкції;
-Технічного перезброєння виробництва;
-Організаційно-технічних заходів, з них:
-Збільшення годин роботи обладнання;
-Зміна номенклатури продукції або зменшення трудомісткості;
-Використання технологічного обладнання на умовах лізінгу з поверненням у терміни, встановлені лізінговою угодою.
2.2 Вдосконалення методики розрахунку виробничої потужності. Розрахунки виробничої потужності залежать від галузевої належности підприємства. У той же час є підстави для удосконалення методичних передумов і вибору вихідних даних. До переліку невирішенних методичних питань входять наступні:
1. По якій номенклатурі рахувати виробничу потужність — по плановій або оптимальної.
2. В яких вимірниках оцінювати виробничу потужність- натуральних,
вартісних або трудових.
3. Який фонд часу враховувати — календарний, режимний або плановий.
Різноманітний методичний підхід до визначення виробничої потужності дає як переваги, так і містить потенційну можливість появи небажаних економічних явищ. Суть дискусії по перерахованим питанням зводиться до наступного.
Якщо розрахунок вести по плановій номенклатурі, то в умовах ринкової економіки не подається можливим сформувати виробничу програму на рік. Якщо розрахунок вести по оптимальній номенклатурі, то ці розрахуноки будуть значно відрізнятися від реальних умов, бо відірвани від потреби покупців у конкретних виробах. При розрахунку потужності по плановій номенклатурі одержується, що основою для визначення виробничої потужності є виробнича програма, а не навпаки. Адже виробнича потужність — основа формування плану виробництва.[5,75]. Деякі автори вважають, що питання про вибір номенклатури продукції, враховуємой потужності, можна вирішити, якщо останню вимірювати не в натуральному або вартісному вигляді, а нормативною трудомісткістю або в нормо-станко-годинах. У такому випадку потужність можна рахувати до формування плану виробництва. Але виробнича потужність переходить із поняття, зв’язаного з ринковою економікою, в абстрактну категорію, що вимірюється працею. Не подається можливим визначити, скільки та якої продукції можна виробити з допомогою даних засобів праці. Наступне методологічне питання — який фонд часу приймається у розрахунку виробничої потужності? Якщо розрахунок вести по плановому фонду, то коефіцієнт використання потужності може бути вище 1 (що суперечить економічній логіці) за рахунок роботи у деякі вихідні дні та скорочення часу на ремонт. Отже, у розрахунок потужності потрібно приймати календарний фонд часу. Звичайним запереченням проти такої пропозиції завжди було те, що рівень використання потужності у переривному виробництві буде вкрай низьким (причому не тільки фактичні, але і по плану). Однак реальне завантаження обладнання під сформований портфель замовлень не зменьшится, а показник використання потужності буде відображати істинний стан справ, а також резерви.
Невирішені питання методології планування наводять до того, що на практиці розраховують не виробничу потужність, а пропускну спроможність. В якості ведучої ланки приймає та ділянка (цех, обладнання), що є найбільш важливим для підприємства. Вдосконалення методики внутрифірменого планування виробничої потужності має саме безпосереднє відношення до зміцнення фінансової дисципліни та поліпшення якості продукції.
3. Показники інтенсивного використання виробничої потужності та їхній аналіз.
Процес формування та організації використання виробничої потужності сучасного підприємства залежить від багатьох факторів. Під факторами розуміються умови, необхідні для здійснення цих процесів, а також причини, що виявляють вплив на їхні результати.
Розробка класифікатора, комплексно відображаючего кількість ісклад факторів, що впливають на величину та рівень використання виробничої потужності, має не тільки важливе теоретичне, але і велике практичне значення. Зростання масштабів виробництва і підвищення його ефективності висують завдання пошуку резервів збільшення та поліпшення використання виробничих потужностей діючих підприємств. Тому вимагається визначити коло факторів, що слугували би основою для визначення величини виробничої потужності діючого підприємства і рівня її використання. Фактори, які впливають на величину виробничої потужності та її використання, взаємозв’язок, тому що обидва виді факторів мають єдиний об’єкт впливу –виробничу потужність підприємства (підрозділу). Різниця між ними полягає у тому, що перша частина факторів визначає резерви збільшення виробничої потужності, а друга — резерви поліпшення її використання. Викладене викликає необхідність застосування системного підходу до розгляду цих факторів.
Цей підхід означає, що всі питання, проблеми, що вивчаються повинні розглядатися у взаємозв’язку друг із другим. Він дозволяє найкращим чином виявити фактори, впливати на величину та використання виробничих потужностей, встановити існуючі між ними зв’язки і джерела утворення резервів підвищення ефективності виробничих потужностей діючих підприємств. Системний підхід до вивчення факторів, впливаючих на величину та використання виробничої потужности, припускає розгляд наступних основних положень: визначення впливу на величину виробничої потужності та використання у виробництві ресурсів, що споживаються і процесів їхнього перетворення. Основні ресурси виробничого процесу представлені трьома елементами: працею, орудиями праці та предметами праці. Отже, споживання і перетворення цих ресурсів є основою визначення обох видів факторів.[3,24]. Проаналізуємо склад та характерні риси факторів, що впливають на величину виробничої потужності. Як було показано вище, між поняттями ‘виробнича потужність’ і ‘засоби праці’ існує тісна функціональна залежність. Вона виявляється у тому, що кожному окремо взятому засобу праці відповідає певна величина виробничої потужності. А значить головним фактором, впливаючим на величину виробничої потужності, є наявність сукупності засобів праці. Причому цей вплив на підприємствах машинобудування виявляється шляхом розширення фронту робіт та підвищення продуктивності технологічного обладнання. Розширення фронту робіт залежить від кількості технологічного обладнання і виробничих площ. Із збільшенням кількості обладнання та робочих місць створюються умови для розширення виробництва. Однак це розширення звичайно лімітується розмірами виробничих площ будинків (існує виключення для тих виробництв, потужності яких залежать від величини площ, наприклад складальних, котельно-зварочних). Самі виробничі площі, як правило, безпосереднього впливу на предмет праці не виявляють. Вони обмежують масштаб виробництва просторово, тому є одним з факторів, що визначають величину виробничих потужностей. Виробнича потужність не відображає сумарну енергетичну потужність підприємства і не перебує з суми потужностей окремих робочих машин. Вона залежить від рівня відповідності структури обладнання та робочих місць структурі машиноемкости (трудомісткості) виробів, що виготовляються. Тому структура відповідала структурі виробів, що виготовляються, тобто в їхній пропускний спроможності повинен бути досягнут максимальний рівень погодженості. Певне співвідношення повинно бути досягнуте і між виробничими потужностями дільниць і цехів підприємства. Отже, однім з важливих умов виробництва є додержання норм та пропорций між їхньою кількістю, розмірами та робочими скоростями. Таким чином, теза про те, що величина виробничої потужності залежить від кількості та продуктивності засобів праці, повинен бути істотно доповнений. Так, важливим фактором, що визначають величину виробничої потужності, є передусім система машин як сукупний механізм, побудований на основі принципу пропорційності. Фактори підвищення продуктивності машин (робочих місць) зв’язані головним чином з поліпшенням якісного складу технологічного обладнання, збільшенням у його складі високопродуктивних верстатів, автоматів та полуавтоматов, автоматичних ліній. Чим досконалі машини та обладнання, чим вище їхня продуктивність в одиницю часу роботи, тим більше виробнича потужність підрозділів і підприємства в цілому. Продуктивність машин і обладнання також залежить від якості предметів праці. З якістю сировини змінюється технологія його обробки, що безпосередно відбивається на продуктивності засобів праці та їхньому вдосконаленні. Значний вплив на збільшення продуктивності машин виявляє вдосконалення технологічного процесу. Впровадження прогресивної технології дасть можливість інтенсифікувати виробничий процес, тобто скоротити як машинний, так і загальний час виготовлення виробу. Збільшення продуктивності машин у значній мірі залежить від ступеню совершенства конструкції виробів, що виготовляються, їхньої уніфікації та стандартизації, зниження кількості та суміщення операцій при їхньому виготовленні. Продуктивність машин залежить також від квалифікації робітників. Систематичне підвищення їхнього загальної та технічної освіти, вдосконалення виробничих навиків та на цій основі підвищення рівня кваліфікації створюють сприятливі социальні передумови для збільшення продуктивності засобів праці. Укомплектування промислових підприємств кваліфікованими робітниками прискорює технологічне освоєння сучасної техніки, дозволяє значно перевищити її паспортну продуктивність шляхом переходу до швидкіх засобів обробки деталей, використання спеціального режучего інструменту, модернізації окремих агрегатів верстатів та впровадження спеціального оснащення. Класифікація факторів, впливаючих на величину виробничої потужності підприємства, побудована по ознаці їхньої деталізації. Особливістю цих факторів є те, що для здійснення заходів, обумовлених ними, вимагаються капітальні вкладення. Інакше мають вигляд фактори, які впливають на використання виробничих потужностей. Вони охоплюють заходи, зв’язані з використанням резервів, що мають організаційний характер, і не вимагають великих капітальних вкладень в основне виробництво. По змісту ці фактори можна поділити на соціально-економічні та організаційно-техничні, а по місцю виникнення — на зовнішні та внутрішні. Основне своє виявлення ці фактори знаходять у поліпшенні використання встановленої або прийнятої величини виробничої потужності, а також у співвідношенні часу роботи та часу втрат засобів праці, тобто охоплюють область їхнього функціонування. Основними факторами, які впливають на рівень використання обладнання, є вдосконалення організації обслуговування виробництва, підвищення якості та організації планування виробництва, технічного розвитку підприємств та технологічного планування завантаження обладнання, більш широке впровадження у практику виробництва сучасних прогресивних форм організації праці, вдосконалення матеріального стимулювання поліпшення використання обладнання, вдосконалення структури парку обладнання шляхом раціонального розподілу виділеного підприємству обладнання і перерозподіл незавантаженого, підвищення коефіцієнту змінності роботи обладнання, скорочення часу простоев обладнання у ремонтах. З урахуванням зазначених вище ознак побудована класифікація факторів, які впливають на використання виробничих потужностей підприємств. В узагальненому вигляді класифікація обох видів представлена в таблиці 1. Таблиця 1 Класифікація факторів
Фактори, що впливають на величину виробничої потужності
Фактори, що впливають на використання виробничої потужності
1. Кількість машин (робочих місць) та їх технічний рівень
2. Розмір виробничих площ
3. Рівень пропорціїнсті у пропускній здатності між групами машин
4. Прогресивна технологія
5. Механизація і автоматизація
6. Якість матеріалів, досконалість конструкцій виробів, підвищення ступеню унифікації та стандартизації
7. Ступень освоюванни техники робочими
1. Народногосподарська потреба у продукції
2. Матеріально-технічне постачання підприємств
3. Забеспечення підприємства робітниками
4. Комплексний ввід у дію нових потужностей
5. Забеспечення енергетичними ресурсами
6. Структура парка обладнання
7. Наднормативні простої обладнання у ремонті
8. Підвищення змінності роботи обладнання
9. Организація обслуговування виробництва
10. Ступень досконалості планування виробництва та завантаженості обладнання
11. Организація праці та її стимулювання
12. Организація кооперування використан- ня потужностей продолжение
–PAGE_BREAK–Наведена класифікація обох видів факторів подає собою теоретичний аналіз кількісних та якісних факторів підвищення ефективності використання виробничих потужностей. Результативність аналітичної оцінки во многом залежить від обгрунтування системи показників, із допомогою яких можна визначити рівень інтенсивності використання виробничих потужностей. При цьому важливе значення має розробка методів розрахунку показників, а також засобів визначення нормативних значень кожного з показників. Система показників — взаємозв’язанна сукупність показників, із допомогою якої забезпечуються комплексна кількісна оцінка стану та виявлення резервів поліпшення інтенсивного використання виробничих потужностей. Систему показників можна поділити на три групи. В першу групу можна включити коефіцієнти, які характеризують рівень освоєння проектної та використання виробничої потужності підприємства, в другу — коефіцієнти, що характеризують використання обладнання, і в третю — вартісні показники, які характеризують віддання виробничого апарату. Кожний з показників, вхідних в ту або іншу групу, має строго певне призначення у системі аналізу та дасть оцінку одному з напрямків процесу інтенсивного використання виробничих потужностей. Розглянемо засоби визначення величини та призначення кожного з показників, вхідних у систему. Серед показників першої групи слідує передусім виділити коефіцієнт використання проектної потужності (Кп), що характеризує рівень використання запровадженої у дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції не нижче передбаченого проектом рівня. Він визначається як відношення планового або фактичного обсягу випуску продукції (В), передбаченого проектом, у гривнях, тонах, штуках до величини проектної потужності (Мп) в аналогічних одиницях виміру. На підставі отриманих за допомогою цього коефіцієнту даних можна судити про хід освоєння проектних потужностей і техніко-економічних показників у межах нормативного терміну, про скорочення періоду запровадження у дію нових потужностей, тобто враховувати фактор часу в оцінці рівня інтенсивного використання нових потужностей. Декілько інше призначення має вже раніше визначений мною коефіцієнт використання виробничої потужності (Ки). Він характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, що по своїй величині може значно відрізнятися від проектної. В свою чергу виробнича потужність ділиться на певні види, кожний з яких має своє різне значення при рішенні питань планування та орагінізації виробництва. Тому рівень використання різних видів потужностей необхідно розглядати окремо. Так, передусім слідує оцінити рівень використання прийнятої планової, середньорічної та фактичної виробничої потужності. Коефіцієнт використання кожної з них можна одержати шляхом відношення планового або фактичного обсягу валовій, товарної, реалізованої, чистої продукції (В) до відповідного виду виробничої потужності (ПМ). Важливе значення для характеристики використання виробничої потужності підприємства має аналіз рівня використання виробничих потужностей окремих його підрозділів. По результатах проведення цього аналізу можна судити про правильність вибору ведучої ланки, по якому прийнята потужність заводу, та про величину резервів збільшення випуску продукції окремими цехами. Надто важливим слідує ахувати визначення рівня використання середньої розрахункової або нормативної величини виробничої потужності. Для цієї мети застосовується коефіцієнт використанняя нормативної величини потужності (Кн), величина якого визначається з такого співвідношення:
/>(3.1)
де ПМн— розрахункова нормативна величина виробничої потужності. По коефіцієнту використання того або іншого виду потужності можна оцінювати резерви поліпшення її використування, а також ступінь напруженості планових завдань підприємством. Однак досягнутий високий рівень коефіцієнту використання виробничої потужності не завжди дасть підставу стверджувати про інтенсивне її використання. Це пояснюється передусім тим, що на підприємствах при визначенні їх виробничих потужностей орієнтуються на потужність тих підрозділів, що є вузькими місцем. Отже, виробничі потужності занижуються і не відображають дійсної їхньої величини, якої володіють підприємства. У зв’язку з цим не можна судити про раціональне використання технологічного обладнання, наявних потенційних резервів підвищення його завантаження. Об’єктивну оцінку цих резервів можна отримати з допомогою групи показників, що характеризують рівень використання обладнання. Ця група представлена трьома коефіцієнтами та показником середнього часу роботи однієї машини. Однім з таких узагальнюючих показників є коефіцієнт змінності роботи обладнання (Ксм). Найбільш достовірним засобом визначення коефіцієнту змінності роботи обладнання є ділення планової розрахункової або фактичної машиноємкості (станкоємкості) виготовляємої продукції на дійсний річний фонд часу усього встановленого обладнання при його роботі в одну зміну. Формула розрахунку величини коефіцієнту змінності роботи обладнання (Ксм) має вигляд
/>(3.2)
де />— сумарна розрахункова планова або фактична машиноємкость продукції, машино-ч;
Суст— кількість одиниць встановленого обладнання (в цеху, на дільниці, у групі взаємозамінного обладнання);
Фд— дійсний (розрахунковий) однозмінний фонд часу роботи обладнання, ч.
У результаті порівняння планованого або фактично досягнутого коефіцієнту змінності роботи обладнання, розрахованого по запропонованому нами засобу, з оптимально можливим або нормативним можна отримати повне уявлення про наявність резервів, якіми володіють підприємства та їхні підрозділи у підвищенні завантаження обладнання.
Для оцінки використання дійсного фонду часу роботи обладнання важливим показником є коефіцієнт завантаження обладнання (Кз). Він подає собою відношення сумарної машиноємкості, необхідної для виготовленнят планової або фактичної кількості продукції, до дійсного фонду часу роботи встановленого обладнання при заданому режимі підприємства або його підрозділів. Його величину можна визначити по формулі
/>(3.3)
де Р— режим роботи заводу, цеху, дільниці, (кількість змін).
Такий засіб визначення коефіцієнту завантаження не є єдиним. Так, пропонується визначати цей показник по прийнятій потужності. Формула розрахунку його величини має вигляд
/>(3.4)
де Тп— трудомісткість на програму по видам обробки;
ПМ— величина прийнятої потужності;
Фt — дійсний річний фонд часу роботи обладнання.
З аналізу формули (3.4) видно, що чим більше величина прийнятої потужності, тим вище коефіцієнт завантаження обладнання. Однак величина коефіцієнту завантаження обладнання при такому засобі його розрахунку може декілько перекручуватися. Справа в тому, що потужність підрозділу або заводу визначається по потужності ведучої ланки. Отже, розрахована по формулі (3.4) величина завантаження обладнання буде скоріше характеризувати завантаженість роботою обладнання ведучої ланки. Якщо при цьому ведуча ланка виявилася вузьким місцем, то потенційна величина коефіцієнту завантаженя обладнання буде заниженою.
При обгрунтуванні проектів машинобудівних заводів коефіцієнт завантаження обладнання визначається як відношення розрахункової кількості верстатів або машин до прийнятої його кількості.
Важливим моментом у аналізі використання обладнання є визначення середнього часу його роботи. Величина цього показнику може бути розрахованана по формулі
/>(3.5)
де F— показник, що характеризує середній час роботи однієї машини, ч.
Вартість цього показнику перебує у тому, що він дає уявлення про середню абсолютну величину завантаження кожної одиниці обладнання у даному виробничому підрозділі. Будь-який з означених показників другий групи відображає передусім використання технологічного обладнання, що визначає величину виробничої потужності. Динаміка цих показників не тільки показує рівень інтенсивного використання виробничої потужності, але і свідчить про величину потенційних резервів поліпшення такого використання. Важливим етапом в аналізі інтенсивного використання виробничих потужностей є оцінка ступеню рівномірності завантаження обладнання при заданом обсязі виробництва або прийнятої потужності. Це завантаження дасть уявлення про існуючий рівень пропорційності у виробничих потужностях підрозділів та груп взаємозамінного обладнання. Для кількісного виміру рівня рівномірності завантаження обладнання пропонується використати коефіцієнт пропорційності. Коефіцієнт пропорційності (Кпр) визначається як відношення різних видів робіт у структурі машиноємкості виготовляємої продукції до загальної кількості встановленого обладнання по наступній формулі:
/>(3.6)
де Скр— кількість обладнання, кратне відношенню різних видів робіт
у структурі машиноємкості;
Суст — загальна кількість встановленого обладнання.
Для проведення аналітичної роботи у заводських умовах пропонується наступна робоча формула визначення величини коефіцієнту пропорційності:
/>(3.7)
де Ксм.уст— коефіцієнт змінності роботи всього встановленого обладнання;
Ксм.н— нормативний коефіцієнт змінності роботи обладнання.
По аналогії величина коефіцієнту пропорційності може бути розрахована за наявністю даних, які характеризують завантаження обладнання:
/>(3.8)
де Кз.уст— середній коефіцієнт завантаження встановленого обладнання у даному підрозділі (групі); продолжение
–PAGE_BREAK–
Кз.н— нормативний коефіцієнт завантаження обладнання.
Розглянемо деякі особливості коефіцієнту пропорційності. Так, якщо коефіцієнт змінності характеризует використання обладнання в часу, а коефіцієнт завантаження — ступінь використання дійсного фонду часу роботи обладнання при заданому обсязі виробництва або прийнятій величині виробничої потужності підприємств та їхніх підрозділів, то коефіцієнт пропорційності — рівномірність у роботі машинного парку тільки підрозділів. Із допомогою цього показнику можна визначити, яку кількість встановленого обладнання у даному виробничому підрозділі може водночас працювати при існуючій структурі машинного парку та структурі машиноємкості (трудомісткості) заданої виробничої програми. Разом з тим він показує, наскільки масштаб роботи відповідає встановленому обладнанню на даний момент часу у підрозділу. Коефіцієнт змінності роботи обладнання та коефіцієнт завантаження обладнання у значному ступені залежать від обсягу виробництва. Коефіцієнт пропорційності залишається незмінним при зміні обсягу виробництва. Не зміниться значення коефіцієнту пропорційності і в тому випадку, якщо збільшиться загальна кількість обладнання у цехах та на дільницях без відповідного поліпшення його структури.
Значення коефіцієнту пропорційності залежить передусім від структури парку обладнання або структури машиноємкості виробів, що виготовляються. Воно тим вище, чим більше ступінь відповідності між структурою парку машин та структурою машиноємкості продукції. Отже, коефіцієнт пропорційності характеризує відповідність структури машиноємкості виробів, що виготовляються структурі обладнання або, навпаки, структури обладнання — структурі машиноємкості.
Характеризуючи масштаб виробництва при існуючем рівні погодженості пропускних спроможностей окремих видів обладнання, груп взаємозамінного обладнання, коефіцієнт пропорційності дасть можливість оцінити резерви збільшення виробничіх потужностей підприємств та випуску продукції для наявних виробничих площ за рахунок збільшення кількості машин у загальному парку обладнання, технологічні можливості яких у найбільшому ступені відповідають структурі машиноємкості виробів, що виготовляються.
Визначивши із допомогою (Кпр) рівень пропорційності у виробничих потужностях, можна встановити ту кількість машин, верстатів, що безперервно приймає участь у роботі, а також виявити ту частину обладнання, що може бути вилучена з виробничого процесу або частково завантажена роботою.
У широкому плані коефіцієнт пропорційності характеризує рівень організаційної побудови системи машин на дільницях та в цехах підприємства.[3,37].
Перевага використання коефіцієнтів змінності, завантаження та пропорційності в аналізі рівня використання резервів виробничих потужностей перебує у тому, що їхня величина визначається на основі відпрацьованих або передбачуваних до відпрацювання машино-годин. В свою чергу машино-години є найважливішим елементом розрахунку величини виробничої потужності. Отже, з допомогою запропонованих коефіцієнтів можна отримати об’єктивну аналітичну інформацію про ефективність використання виробничих потужностей.
Ще більш повним стане аналіз при поєднанні використання цих показників в управлінні процесом інтенсивного використання виробничих потужностей. Так, коефіцієнт пропорційності характеризує можливий масштаб виробництва, тобто збільшення випуску продукції, що не притаманно вартісному коефіцієнту. У свою чергу коефіцієнт пропорційності з урахуванням вартості обладнання дасть уявлення про ‘ціну’ досягнення погодженого функціонування сістеми машин та спряженості потужностей, а також дозволяє визначити питому вагу невикористаного обладнання у загальній його вартості. Важливе місце в аналізі рівня інтенсивного використання слідує відвести вартісним показникам. Вони подають третю групу показників і дають можливість оцінити вплив інтенсивного використання виробничих потужностей на ефективність виробництва. Однім з них є фондовіддача. Цей показник має прямий функціональний зв’язок з показниками, що відображають рівень завантаження обладнання. На заводах кількість обладнання збільшується, росте його вартість та продуктивність. Однак завантаження його підвищується поволі, а в більшості випадків знижується, що негативно відбивається на величині фондовіддачі. Вплив завантаження обладнання на фондовіддачу можна визначити по формулі
/>(3.9)
де ΔФ— приріст фондовіддачі за рахунок підвищення завантаженя обладнання;
Кз.оі Кз.б— коефіцієнти завантаженя обладнання у звітному та базисному році;
Фб— фондовіддача у базисному року.
Використання показнику фондовіддачі дасть можливість оцінити досягнення проектної фондовіддачі та зіставити її величину з фондовіддачею по рівню прийнятої потужності. Порівняння цих показників показує, наскільки фондовіддача по рівню прийнятої потужності відстає або перевищує проектну фондовіддачу, тобто дасть можливість визначити величину резерву підвищення фондовіддачі або величину перекриття проектної фондовіддачі, а також поліпшення використання прийнятой потужності. Резерви підвищення фондовіддачі можна розрахувати по формулі
/>(3.10)
де Фпр— величина фондовіддачі по проекту;
Фм — величина фондовіддачі по прийнятій потужності.
Наступним вартісним показником, який характеризує ефективність використання активної частини основних фондів, є випуск продукції у розрахунку на 1 одиницю вартості обладнання. У справжній час зростає технічна оснащеність підприємств, підвищується технічний рівень виробництва. Випуск продукції з одиниці активної частини основних фондів дасть уявлення про зростання ефективності їхнього використання. Цей показник може бути ще доповнений показником випуску продукції на одиницю обладнання. Він обчислюється як у вартісному, так і у натуральному виразі. Показники у натуральному виразі слідує застосовувати для оцінки використання виробничих потужностей ливарних, ковально-пресових та зварювальних цехів. Особливо велика роль цих показників у міжзаводському аналізі, який проводиться з метою виявлення резервів поліпшення використання виробничих мощностей.
Останнім і надто важливим показником у цій групі є коефіцієнт, що характеризує ефективність використання заводських виробничих площ. Цей показник особливо важливий при оцінці рівня використання виробничих потужностей тих підрозділів (складальних, зварювальних та ін.), величина потужності яких залежить передусім від величини виробничих площ. Наведена система показників дасть можливість отримати достатньо достовірну інформацію, на основі якої можна провести комплексний аналіз використання наявних виробничих потужностей підприємств та їхніх підрозділів, встановити черговість проведення заходів по поліпшенню використання резервів виробничих потужностей, здійснювати предметне управління процесом їхньої реалізації на підприємстві. Висновки
Найважливішим результатом організації інтенсивного використання виробничих потужностей є прискорення темпів приросту продукції без додаткових капітальних вкладень, темпів росту фондовіддачі. Розвиток нашої економіки на сучасному етапі і в найближчій перспективі обумовлює необхідність вдосконалення організації інтенсивного використання виробничих потужностей діючих підприємств. Організація інтенсивного використання наявних виробничих потужностей є важливим фактором економічного зростання, при якому не тільки підвищується ефективність застосовуваних потужностних ресурсів, але і зростає її значення у прирості продукції, тобто коли головним джерелом збільшення випуску продукції ставає економія цих ресурсів.
Організація інтенсивного використання виробничих потужностей повинна здійснюватися з урахуванням дії сукупності двох взаємоповя’заних видів факторів, що обумовлюють можливість більш завантажене функціонування потужностних ресурсів у часу (підвищення їхньої завантаженості) та впливаючих на інтенсивний приріст потужностей (зниження машиноємкості).
Визначення рівня організації інтенсивного використання виробничих потужностей обумовлює необхідність обгрунтування критерію його оцінки. Таким критерієм може бути мінімум розірвання між рівнями використання потужностей та обладнання, що складає систему машин підприємства. Отже, чим менше це розірвання, тим вище рівень організації використування виробничих потужностей.
Проблема організації інтенсивного використання виробничих потужностей діючих підприємств охоплює широке коло питань та обумовлює необхідність рішення двуединой задачі: по-перше, мобілізації резервів підвищення пропорційності потужностей шляхом вдосконалення побудови системи машин окремих підрозділів та підприємств у цілому; по-друге, раціональне використання виробничих потужностей шляхом вдосконалення господарського механізму, системи матеріального стимулювання. Ці питання є стержневыми у запровадженій економічній реформі на рівні підприємства. Госпрозрахункове стимулювання інтенсивного використання виробничих потужностей забезпечується шляхом нормативного розподілу прибутку або доходу. Це є дієвим важілем мобілізації внутрішніх резервів збільшення випуску продукції та поліпшання всіх техніко-економічних показників діяльності підприємств. Перелік посилань:
Економіка підприємства.: Підручник. – В 2 т. Т. 1 /За ред. С.Ф. Покропивного. – К.: Вид-во “Хвиля-Прес”, 1995. Стр. 175-181.
Зайцев Н.Л. Экономика промышленного предприятия: Учебник; 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ИНФРА-М, 1998. Стр. 166-172.
Петрович И.М. Атаманчук Р.П. Производственная мощность и экономика предприятия. – М., 1990.
Сергеев И.В. Экономика предприятия: Учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 1997. Стр. 176-179.
Экономика предприятия / Под ред. В.Я. Хрипача. – Минск, 1997. Стр. 244-259.
Экономика предприятия: Учебник для экономических вузов. Под ред. Руденко А.И. – Минск, 1995. Стр. 357-363.
Управление производственными мощностями: методология, оценки, учет. Швец И.Б. –Донецк, 1998.
Экономика предприятия: Учебник для вузов. – В. Я. Горфинкель и др. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996.
Петрович Й. М. та інші. Економіка виробничого підприємства. – Львів: Оскарт, 1996.
Грузинов В. П. Экономика предприятия и предпринимательство. – М.: «СОФИТ», 1994.
Ворст Й., Ревентлоу П. Экономика фирмы. – М.: Высшая школа, 1994.
Авдеенко В. Производственный потенциал промышленного предприятия. – М.: Экономика, 1989.