ВикористанняРосією потенціалуУкраїни привідвоюванніприбалтійськихземель у1700—1703 pp.
На кінецьXVII ст. міждержавнівідносиниУкраїни з Росієюсуттєво змінились.Україна втратилачимало автономнихправ, наданихБерезневимистаттями 1654 p., ідедалі більшеперетворюваласьна залежну відметрополіїокраїну. Особливунадію російськийуряд покладавна козацькізбройні силипри вирішеннізовнішньополітичнихпроблем, насампереду здобуттівиходу доБалтійськогоморя.
Якщораніше зовнішніінтереси двохдержав багатов чому збігалися, то в новій ситуаціїкардинальнорізнилися.Вперше Українамала воюватине просто зачужі, а навітьза невигіднідля неї інтереси.Наміри ПетраІ «прорубативікно в Європу»в Прибалтицій через ньогоспрямуватипотоки товарівна європейськийринок означалидля Українирозрив традиційнихекономічнихзв’язків ізЗаходом іпереорієнтаціюїх на ПівнічнийСхід. Такаперебудовагосподарствазачіпалаінтересипідприємливоїстаршини, шляхти, купецтва й немогла відбутисябезболісно.Козацьке військобрало активнуучасть у воєннихдіях першихроків Північноївійни далековід Батьківщини.Підписавшиз ТуреччиноюКонстантинопольськиймир, Росія 18 серпня1700 р. оголосилавійну Швеції.На цей час їїпартнери поантишведськомуПівнічномусоюзу, Саксоніяі Данія зазнавалив Лівонії поразкиза поразкою.Данія підписалазі Швецієюсепаратниймир і вийшлаз війни, а саксонськівійська післяневдалої спробиоволодіти Ригоювідступилидо Курляндії,їм на допомогубули спорядженідва козацькізагони, але навирішальнібої вони невстигли. З тис.полтавськихі 4 тис. слобідськихкозаків у складіросійськоїармії безуспішноштурмувалиНарву протягомвересня — жовтня1700 р. Козацькакіннота контролюваламаршрут можливогонаступу шведівна позиціїросійськоїармії. 17 листопадавона розгромилашведськийавангард і надва дні затрималашведську армію.19 листопадаросійська арміяй українськізагони зазналипід Нарвоюнищівної поразки.Виняткову рольна заключномуетапі битвивідігралакозацька кіннота.Під командуваннямфельдмаршалаБориса Шереметьевавона протягомкількох годинприкривалавідступ головнихсил.
Післянавської поразкикозацька кіннотазалишиласячи не єдинимбоєздатнимвійськовимпідрозділом.Козаки не допустилипрориву шведськихвійськ на Новгороді Псков і тимсамим далиможливістьреорганізуватиросійськуармію. Причомуїхня чисельністьувесь час зростала.В грудні 1700 р. підПечорськиммонастиремстояло напоготові14 тис. козаківНіжинського, Чернігівського, Київського, Полтавського, Миргородськогой Прилуцькогополків, кількатисяч запорожціві козаків чотирьохохотницькихполків. Наказнимгетьманом надними був ніжинськийполковник ІванОбидовський.Козаки необмежувалисяпасивною обороною, а робили кіннірейди на зайнятушведами територію.Протягом грудня1700 р. вони розгромилипід Кезарицькоюмизою шведськийполк полковникаШліппенбаха, завдали поразкипротивниковіпід Юр’євом іздобули містечкоСиренець. Напочатку січня1701 р. козаки наказногогетьмана ЯковаЛизогуба, якийзамінив померлогоОбидовського, відбили масованийнаступ шведськихвійськ на Пскові Печерськ. Усічні — лютомувідбуласьзаміна козацькихполків. Замістьвідпущенихдодому прийшлиГадяцький іКиївськийполки, компанійцій сердюки полковниківПашковського, Степанова, Шульги, Чечеля, запорожціотаманів Суховай Рубанова, атакож слобідськікозаки. Загальначисельністьукраїнськихвійськ перевищувала11 тис. чол. Вонисправлялисторожовуслужбу, займалисярозвідкою, вступали всутички зішведськимироз’їздами йгарнізонами.Служба в незвичнихумовах буладля українцівнадзвичайнотяжкою. Чималоїх загинуло, обморозилосьабо померловід різнихзахворювань.Козаки дужеремствувалий ледве дочекалисязаміни з кількохгородовихполків на чоліз миргородськимполковникомДанилом Апостолом.На початкувересня свіжікозацькі силизавдали поразкишведськомукорпусу підРяпіною мизоюй оволоділимістечкомРевга. Найбільшийуспіх випавна долю українськоговоїнства вбитві під Ерестфером29 грудня 1701 р. Разомз російськимисолдатамиукраїнськікозаки одержаливизначну перемогунад шведами.Майже весьЮр’ївськийповіт був визволенийвід противника.Після цьогочастина козаківзалишиласьу Прибалтиці, а більшістьповернуласяв Україну. Головнимпідсумкомвоєнних дійкозацькихполків у Прибалтиців 1700—1702 pp. сталозабезпеченняумов для реорганізаціїросійськоїармії.
Війнав Прибалтиціважкимтягарем ляглана плечі народу.В боях івід хворобполягли тисячівояків, господарствабагатьох козаківі селян зубожіли, населенняскаржилосяна додатковіпобори й податки.Козаки не поривалисьвоювати за чужіУкраїні інтереси.Частина з нихвзагалі ухиляласявід служби абосамовільноповерталасьдо своїх домівок.Активні діїукраїнськихі російськихвійськ у Прибалтиціна деякий часвідволіклишведську арміювід Польщі.Польська жшляхта почалавимагати відПетра І поверненняПольщі Трахтемирова, Стайок, Трипілля/та інших придніпровськихміст, закріпленихза нею/ «Вічниммиром» 1686 р. Лишерізко негативнареакція гетьманаІвана Мазепина ці претензіїутримала царявід поступокРечі Посполитій.Зате при особистійзустрічі зпольськимкоролем АвгустомII у Біржах у лютому1702 р. в. пообіцявнадати Польщідодатковувійськову, грошову^ матеріальнудопомогу. ДляПольщі це булонайнеобхіднішим.
У 1702 р. шведськаармія завдалакількох поразокпольськимвійськам ізахопила обидвістолиці країни— Краків і Варшаву.В ставленнідо загарбниківпольська шляхтарозділиласяна два табори.Одне шляхетсько-магнатськеугрупованняперейшло набік Карла XII, погодилосяна детронуванняАвгуста II і обраннякоролем ставленикашведів СтаніславаЛещинського.Інше — не визналоцих рішень іспільно з Росієюпродовжилоборотьбу зішведськоюагресією. Такийже розкол намітивсяй серед українськогокозацтва.Траплялисявипадки переходукозаків на бікшведськоїпартії польсько-литовськихмагнатів. Приповерненніз походу підРигу 150 запорожціву 1702 р. присталив Бихові доприбічниківСтаніславаЛещинського.Проти нихлівобережнийгетьман вирядив12-тисячне козацькевійсько підкомандуваннямстародубськогополковникаМихайла Мі-клашевського, яке й захопиломісто. Впершев Північнійвійні українськікозаки піднялизброю одинпроти одного.Відбуласяпрелюдія майбутньоївеликої драми, що мала дляУкраїни тяжкінаслідки. Козацькіполки бралиучасть у воєннихдіях Північноївійни і в 1704 р.
Боротьбакозацтва в1700—1704 pp. під проводомСемена Паліяза незалежністьПравобережноїУкраїни
За умовамипольсько-турецькогодоговору 1699 р.Туреччинавідмовиласьвід претензійна правобережніукраїнськіземлі й повернулаїх Польщі. Черезце для польськоїдержави відпаланеобхідністьу правобережномукозацтві, котреприкривалоїї землі відтурецько-татарськихвторгнень. У1699 р. польськийсейм вирішивскасуватикозаччину наПравобережжі.Це означаловідміну традиційногокозацькогоустрою, ліквідаціювсіх соціально-економічнихі політичнихзавоюваньмісцевогонаселення йреставраціюпольсько-шляхетськоївлади на залежнійвід Польщіукраїнськійтериторії.Покозаченіжителі ПравобережноїУкраїни незбиралисядобровільнопоступатисясвоїми надбаннями.Вонивідмовлялисявиконуватирозпорядженняпольськихвластей, недопускалишляхту в містаі села, чинилиїй всілякийопір. Мирнимиметодами польськийуряд не мігнічого вдіятипроти козаківСамійла Самусяна Богуславщині, Семена Паліяна Фастівщині, Захара Іскрина Корсунщиніта Андрія Абазинана Брацлавщині.Коронний гетьманвосени 1700 р. зметою захопитиФастів вирядив4-тисячне військо.Але воно зустрілоорганізованувідсіч населення, що зібралосяпід захистФастівськогополку. Бої підФастовом завершилисяперемогоюкозаків і відступомнападників.Відносини міжправобережнимкозацьким краємі Річчю Посполитоюнабраливідверто воєнногохарактеру.
КозацтвоКиївщини йБрацлавщинипочало готуватисили для вирішальнихбоїв з польськоюшляхтою, яказахопила наїхній територіїважливі стратегічніцентри. Зовнішняобстановкадля цього буласприятливою.Основні збройнісили Речі Посполитоївели кровопролитнібої зі шведськимивійськами натериторіїПольщі й немогли взятиучасті у воєннихдіях в Україні.Взимку 1702 р. уФастові відбуласярозширенанарада козацькихполковників, а також представниківселянства йміщанства. Уній брав участьі відомий українськийпоет ДанилоБратковський, непримиреннийборець протиуніатів і єзуїтів, поборник єдностій незалежностіУкраїни. Учасникинаради виробилиплан загальногозбройногоповстання протиРечі Посполитоїй почалидіяти. До літа1702 р. козаки йселяни вигналипольську шляхтуз насидженихмісць на Черкащині, Київщині таПоділлі. Головнийудар козацькіполки спрямувалина Білу Церкву, найсильнішийфорпостпольсько-шляхетськогопанування наПравобережнійУкраїні.
На початкувересня 1702 р.повстанськізагони почалиштурмуватибілоцерківськуфортецю. Одночасноспалахнулиселянськівиступи в іншихмісцях. На придушеннявизвольногоруху пішло2-тисячне регулярнепольське військо.Воно завдалопоразки повстанцямпід Немировом, Слободищами, Котельнею таіншими населенимипунктами. Йомуна допомогузбиралосяшляхетськеополченняКиївського, Волинськогой Брацлавськоговоєводств. Неприпиняючиоблоги БілоїЦеркви, Палійспорядив противорога козацькізагони. Деякіз них успішногромили шляхтуна Подністров’їй 7 жовтня здобулисильну фортецюНемирів. ПолкиСамуся та Іскри16 жовтня підБердичевомзавдали поразкиголовним силамполяків і оволоділимістом. З поверненнямпереможцівпід Білу Церквуштурмуванняфортеці активізувалося.Проте тільки10 листопада1702 р. гарнізонкапітулював.З падіннямБілої Церквиповстанськийрух пожвавився.На Поділліповстанцівигнали польсько-шляхетськізалоги з Бара, Калюса, Жванця, Могилева таінших населенихпунктів. Повстанняпочало ширитисяна Волинь іПівнічну Київщину.Польська шляхтавтратила контрольнад ситуацієюі розв’язаласправжній терорнад повстанцями,їх масово вішали, садовили напалі, рубалишаблями. ЗахопленомуБратковськомусуд м. Луцька26 листопада1702 р. ухваливсмертний вирок.Влада РечіПосполитоїна ПравобережнійУкраїні захиталася.Польща знемагалав боротьбі зіШвецією, правобережнимкозацтвом тавід внутрішньоїміжусобиці.Захист державнихустоїв випавна долю самоїшляхти. У листопаді1702 р. шляхетськісеймики Подільськогой Волинськоговоєводствухвалили скликатипосполитерушення протиповстанців.Сформувавшисьпід Бережанами, воно в січні1703 р. розпочалонаступ на Поділля, де діяли повстанськізагони загальноючисельністюдо 12 тис. чол.Прохання польськогокомандуваннядо Мазепи допомогтипридушитиповстаннязалишилосябез відповіді.Громлячи розрізненізагони повстанців, карателі відновилипольську владув Летичеві, Барі, Вінниці, Меджибожі таінших містах.ПолковникСамусь зі своїмполком намагавсязупинити противникапід Старокостянтиновом, але зазнавпоразки й мусиввідступити.Мужній опірчинили повстанціна Бра-цлавщині.ПолковникАбазин на кількаднів затримавнаступаючихпід Немировом, а потім Брацлавом.Зазнаючи тяжкихвтрат, козакивступили увирішальнийбій з карателямипід Ладижином.Але 2 тис. відважнихі мужніх вояківне могли протистоятив декількаразів переважаючомупротивникові.Повстанці булирозбиті, а пораненийАбазин посадженийна палю.
Протягомсічня — лютого1703 р. польсько-шляхетськівійська відновиливладу РечіПосполитоїу Подільськомута Брацлавськомувоєводствах.Шляхта вдаласядо жорстокихрепресій, щовикликало новухвилю народнихповстань. Затаких обставиншляхта не наважиласянаступати наголовний плацдармкозацькогокраю — Фастівщину, Бо-гуславщину, Корсунщинута Черкащину.Лави місцевогокозацтва значнопоповниливтікачі розбитихповстанськихзагонів. Томупольний гетьманСенявськийпогодився зініціативоюцарськогодипломата І.Паткуля примиритиобидві сторони.Під час особистоїзустрічі вБілій ЦерквіПаткуль нібитовід імені російськогой польськогоурядів запропонувавПалію спочаткувіддати БілуЦеркву полякам, а після відмовиполковника— укласти зними перемир’я.Однак жодназ пропозиційне влаштовувалаПалія, котрийпоставив собіза мету добитисянезалежностіПравобережноїУкраїни. У боротьбіз ослабленою, але ще сильноюПольщею фастівськийполковникзробив основнуставку на Росіюі ЛівобережнуУкраїну. Як іраніше, віннеодноразовозвертався доПетра І з проханнямприєднатиПравобережнуУкраїну доРосії. Але царськийуряд використовувавправобережнекозацтво тількияк козирнукарту у великійполітичнійгрі. Не задовольняючипрохання Палія, уряд Петра Ітаємно подававповстанцямдопомогу, використовуючивизвольнийрух для тискуна Польщу. Аледії повстанцівоб’єктивноспрямовувалисяпроти визнаногоРосією урядуАвгуста II, і Паліймимоволі стававсоюзником КарлаXII, СтаніславаЛещинського, а отже, й супротивникомРосії.
Визвольнізмаганняправобережноїлюдності зРіччю Посполитоюувійшлив явну суперечністьіз зовнішньополітичнимипланами Росії.Щоб невтратити останньогосоюзника поантишведськійкоаліції, Росіявирішила пожертвуватижиттєвимиінтересаминаселенняПравобережноїУкраїни.
За наказомПетра І лівобережніполки в травні1704 р. переправилисяна ПравобережнуУкраїну дляборотьби ззагонами прибічниківСтаніславаЛещинського,їхній вступна ПравобережжяПалій розцінивяк братню допомогуу війні з Польщеюй активізувавсвої дії. Йогокозаки, а такожповстанці підпроводом сотниківГригорія Борисенка, Федора Шпаката інших ватажківвідновиликозацьку владуна значнійтериторіїБрацлавщини, Поділля й Київщини.У відповідьна численніскарги польськоїшляхти Мазепавидав спеціальнийуніверсал, вякому пояснював, що лівобережніполки прийшлине на виручкуповстанцям, а для допомогикоролю АвгустуII в наведенніпорядків україні. Повстанцямбуло наказаноприпинитисамовільнідії та підкоритисяпольськимвластям. Аленарод слухавне прийшлого, а свого ватажка— Палія, котрийі знати не бажавпро збереженнявлади Польщіна ПравобережнійУкраїні, й повстаннятривало. Тому, запросившиПалія на нарадудо свого таборупід Бердичевом, Мазепа 31 липня1704 р. наказавзаарештуватийого. Післярічного перебуванняв батуринськомуказематі вінбув засланийспочатку доВерхотур’я, апотім до Тобольська.Лівобережніполки зайнялигарнізонамиБілу Церкву,інші міста, йповстання самісобою припинилися.Польська шляхтаз числа прибічниківАвгуста II поверталасьу свої маєтки.
Воєннідії Україниі Росії протиРечі Посполитоїта Швеції у1704 — першій половині1708 pp. Позиція гетьманаМазепи
Післяарешту Паліягетьман Мазепаперебрав насебе управлінняКиївщиною, значною частиноюВолині таБрацлавщини.Залишивши3-тисячний загінна Правобережжі, гетьман відрядивна допомогуАвгусту II 17-тисячнийкозацькийкорпус підкомандуваннямполковниківДанила Апостолата Івана Мировича.Козаки Мировичане встиглипершими увійтидо Львова, ішведські війська6 вересня 1704 р.зайняли місто.Під тискомпротивникакозаки відступилипід Броди, апотім у складіпольськоговійська Ревуськогоподалися доВаршави. Похідвідбувавсяв складнихумовах: місцевенаселеннявороже ставилосьдо козаків, командуванняне забезпечувалоїх провіантомі фуражем, невраховувалодумки старшиний діяло на власнийрозсуд. Найменшіпрояви самостійностіМировича увоєнних діяхі забезпеченнязагону всімнеобхіднимнещадно каралися.При цьому Ревуськийнаголошував, що козаки переданіПетром І у йогоповне розпорядження,і він може робитиз ними що завгодно.Почалися погрозивзагалі невипуститикозаків з Польщій усіх винищити.Під ЛюбліномМирович у листопадіповернув свійзагін на Поліссяі з великимитруднощамидістався України.Не краще склаласядоля й загонуполковникаАпостола. Правда, у складі військгенерала Брандтавін у вересні— жовтні успішнодіяв на територіїПольщі, бравучасть у взяттікількох міст, у тому числій Варшави. Алестановищезмінилося післятого, як командуванняза наказомПетра І взявна себе генералПаткуль. Постачаннякозаків продуктамимайже припинилось,і вони мусилисамі турбуватисяпро це. Почалисясутички з мирнимнаселенням.З ініціативицаря Паткульу Познані завіву козацькомузагоні прусськіпорядки й навітьмуштру. Винних, у тому числій старшин, нещаднобили шпіцрутенами, а сотника РодзянкуПаткуль навітьбув готовийстратити. Вільнихі незвичнихдо такого поводженняз ними козаківце вкрай обурило,і вони почаливимагати поверненнядодому. Саксонськівійська оточиликозацький табірі відібралиусіх коней.Дорогою доКракова накозаків напалишведські військата загони їхніхприбіч-ників-поляківі майже всіхперебили. Врятувалисялише полковник, два сотникита 80 козаківНіжинськогота Прилуцькогополків, якимпощастилопробратисяна Правобережжя.Звістка пропоневіряннякозаків Мировичай Апостолашвидко пошириласьпо Україні йвикликалаобуреннястаршини політикоюросійськогокомандуваннящодо українськоговійська. Усічні 1705 р. Мазепаразом з генеральнимосавулом ІваномСкоропадськимі п’ятьма знатнимивійськовимитоваришамипобував у Москві, був обласканийцарем за вірнуслужбу й діставнаказ готуватисядо нових походів.У червні 1705 р.40-тисячне козацькевійсько на чоліз Мазепою вирушиловглиб Правобережжя, руйнуючи маєтки, знищуючи посівиі майно прибічниківшведськогокороля, магнатівПотоцького, Лещинського, Любомирськогота ін. Наприкінцісерпня вонодійшло до Львова, на початкужовтня взялоЗамостя й сталона зимові квартириу Белзькомувоєводстві.Вся ПравобережнаУкраїна і Галичинаопинилися підвладою лівобережногогетьмана. Залишившиполовину військана квартирах, Мазепа з рештоюповернувсяна Волинь ізупинився вДубно.
У Литвіпротягом літа— осені 1705 р. діявмайже 5-тисячнийзагін наказногогетьмана прилуцькогополковникаДмитра Горленка.Він брав участьу багатьохопераціяхросійськогокорпусу генералаРона. Частинакозаків булавідрядженапід Ригу відбуватипоштову службу.Велике занепокоєннята обуренняГорленка, йогосина Андрія, київськогополковникаМокієвського, гетьманськогоплемінникаАндрія Войнаровськогота інших старшинвикликалимасове привласненняросійськимиофіцерамикозацькихконей, нещадніфізичні розправий особливокопія царськогоуказу про спорядженнякозаків доПруссії длянавчання прусськомустрою. Фактичнойшлосяпро ліквідаціютрадиційноговійськовогоустрою козацькихзагонів іперетворенняїх на регулярнічастини зазразком російських.ПодібніповідомленнянадходилиМазепі й з іншихмісць. Вонисвідчили пронаростаюченевдоволеннякозацькоїстаршини йзмушувалигетьмана шукативиходу з цьогонепростогостановища.
Взимку1705 р. обстановкана сусідніхз Україноюземлях ускладнилася.Шведські військанаприкінці1705 р. розпочалинаступ на білоруській власне литовськіземлі. Місцевазнать Новгородоцького, Слонімськогоі Волковиськоговоєводствмасово переходилана бік СтаніславаЛещинськогой вступала вборотьбу зприбічникамиАвгуста II. Занаказом царяМазепа в першійполовині березня1706 р. з 14-ти-сячнимвійськом прибувна допомогуросійськійармії в Білорусіїта зайняв гарнізонамиМєнськ, Слуцьк, Несвіж і Ляховичі.Тут українськікозаки зазналидекількохсерйознихпоразок. У Несвіжішведи захопилисплячими козаківі майже всіхперебили. Середінших загинуві стародубськийполковникМіклашевський.На початкуквітня шведипочали облогуЛяховичів, щобули під захистомкозаків Мировича.
Всі спробиМазепи визволитиоточених булимарними. Більшістькозаків загинула, чимало разоміз полковникомпотрапило вполон і відпровадженодо Стокгольма.Шведські військапішли на Саксоніюі остаточнорозгромилизагони АвгустаII. Польськийкороль 18 вересня1706 р. відмовивсявід польськоїкорони на користьСтаніславаЛещинськогой припинивзв’язки з російськимцарем. Росія, а з нею і Українавтратили останньогосоюзника, опинилисяв політичнійізоляції ймали самотужкивоювати знайсильнішоюв Європі шведськоюармією.
ГетьманМазепа перебуваву зеніті слави.Здавалося, багатолітнявірна службаросійськомумонархові далаочікуваніплоди. Лівобережнийгетьман зміцнивсвій авторитетв очах ПетраІ і розправивсяз опозиційненастроєноюкозацькоюстаршиною. Всіукраїнськіземлі об’єдналисяв одній державій визнали йоговладу. Потрібнобуло приступатидо реорганізаціїуправлінськоїсистеми й зміцнюватисвої позиціїна Західнійта ПравобережнійУкраїні. Алев цей час урядСтаніславаЛещинськогопочав наполягатина виведенніросійськихвійськ іззахідноукраїнськихта правобережнихземель і поверненняїх Польщі згідноз умовами «Вічногомиру». Змінаполітичноїситуації вимагалавнесення корективв українсько-російськівідносини. Наце спонукалигетьмана йвнутрішніобставини.Війна виснажувалаУкраїну. Населеннязубожіло йстиха протестувало.З’явилася реальназагроза перетвореннякозацькихполків на регулярнічастини російськоїармії. Козацькастаршина обурюваласьобмеженнямїї прав у командуванніполками й сотнями.В Українізріло загальненезадоволення,і гетьмандобре розумів, що воно будеспрямованенасампередпроти нього.Як досвідченийполітик Мазепамусив враховуватирозстановкуполітичнихсил, ситуаціюі наявністьумов для політичнихкроків. Обставинидиктувалигетьмановішукати союзникау ворожомустані на випадоквоєнної поразкиРосії. В своючергу, шведськийкороль КарлXII і СтаніславЛещинськийдокладаливсіляких зусиль, щоб ослабитиРосію.
Потенційногосоюзника увійні з неювони вбачалив Україні, першза все в тій їїстаршині, котравиявляланезадоволеннясвоїм становищемі була готоваборотися зайого поліпшення.Сторони, щошукали однаодну, неминучемали зустрітися.Під час перебуванняМазепи в ЗахіднійУкраїні польськашляхта робиланеодноразовіспроби встановитиз ним пряміконтакти. Алеотримані віднеї листи гетьманпересилав ПетруІ з відповіднимикоментарями.Так само вчиниввін і з листомСтаніславаЛещинського, пересланимйому шляхтичемВольським ужовтні 1706 р. підЗамостя. Кількалистів надіслалайому і княгиняАнна Дольська.На початкулипня 1707 р. вонавід імені короляпропонувалагетьмановівиступити протиросійськогоцаря, обіцяючидопомогу польськихі шведськихвійськ. Зі змістомлиста Мазепаознайомив свогогенеральногописаря ПилипаОрлика, алесамого листадо Москви невідправив.Гетьман вичікувавдальшого розвиткуподій, всілякостримуючинезадоволеннякозацькоїстаршини діямиросійськогокомандуваннястосовно українськихкозаків. Особливеобурення їївикликалопідпорядкуваннякозацькихзагонів російськимофіцерам, брутальнеповодженняз козаками, відбиранняконей та запровадженнясолдатськоїмуштри. Та йсам гетьману липні 1707 р. діставцарський указвиконувативсі розпорядженняОлександраМеншикова, щовикликалоспалах йогогніву. Волеюцаря Українадедалі більшепозбавляласьавтономнихправ і перетворюваласьна повністюзалежну відцентральнихвластей окраїну.
Під часперебуванняПетра І у Києвівлітку тогож року виявилисянаміри царята його найближчогооточення змінитивнутрішнійустрій Гетьманщиний управліннянею. Серед старшинивизрівала думкапро необхідністьвідновленнястатусу Україниза умовамиБерезневихстатей 1654 р. Старшинашукала вихідіз становища, в якому опиниласьУкраїна.
З осені1707 р. таємні зв’язкипольськогокороля з лівобережнимгетьманомактивізувалися.Щоб привернутиУкраїну на свійбік, СтаніславЛещинськийобіцяв козакамповернути їхнідавні правата вольностій закликаввизнати йоговладу й повалити«московськеіго». У ці зв’язкиМазепа втаємничивсвоїх найближчиходнодумців: генеральногообозного ІванаЛомиковського, прилуцькогополковникаДмитра Горленка, лубенського— Данила Зеленськогоі миргородського— Данила Апостола.Вони й склалинайближчеоточення гетьманав реалізаціїйого зовнішньополітичногокурсу, спрямованогона зміну відносинУкраїни з Росією.За деякимиданими, влітку1708 р. Мазепа доручивякомусь розжалуваномуболгарськомуархієрею підписативід його іменідоговір з Лещинським.За умовамисоюзу лівобережнийгетьман нібитопросив КарлаXII визволитиУкраїну від«московськоїтиранії» і, всвою чергу, зобов’язувавсязабезпечитишведські військавсім необхіднимта зимовимиквартирамиу Стародубі, Малині, Новгороді-Сіверськомута інших містах.Крім того, гетьманобіцяв залучитина бік шведівкалмиків ідонських козаків, явно незадоволенихобмеженнямїхніх традиційнихправ і привілеїв.Україна входиладо складу РечіПосполитоїна тих умовах, що й підвладнікурляндськомугерцоговітериторії. Самгетьман дістававтитул «князяі Вітебськета Полоцькевоєводства».Вірогіднішихданих про цюсторінку діяльностіМазепи історіяне зберегла.Незважаючина всі запобіжнізаходи, чуткипро закулісніпереговоригетьманапросотувалисьназовні й проних ставаловідомо ПетруІ. Кілька разівписав про цеі генеральнийсуддя ВасильКочубей, з дочкоюякого Марією(Мотроною) Мазепазавів свійостанній любовнийроман. Кочубеяпідтримуваві колишнійполковникПолтавськогополку ІванІскра. Щоб особистопередати царюкомпрометуючіМазепу матеріали, вони, післятривалогопереховуваннявід гетьманськихвластей, наприкінціквітня 1708 р. прибулидо царськоїрезиденціїу Смоленськ, а потім у Вітебськ.У 27 пунктах своголиста КочубейзвинувачувавМазепу в намірахзрадити Росіюй повернутиУкраїну підвладу Польщі.Сановники неповірили донощикам, піддали їхтортурам івирвали визнанняКочубея, що віннаписав нагетьмана неправдивийдонос і не знаєза ним ніякої«невірності».Знаючи віруПетра І в Мазепу, канцлер ГоловкінвідпровадивзаарештованихКочубея таІскру до гетьмана.Військовийсуд засудивїх обох до страти,і в липні 1708 р.Кочубею Й Іскрібуло відтятоголови поблизус. Борщагівкипід Білою Церквою.
–PAGE_BREAK–
Вступшведськихвійськ в Українуі перехід гетьманаМазепи на бікшведськогокороля КарлаXII
У такійнеспокійнійобстановцівійна сталана порозі України.У вересні 1708 р.Карл XII зі Смоленщиниповів арміюне на Москву, як гадало російськекомандування, а в Україну.Проте російськівійська іСтародубськийта Чернігівськийполки випередилиавангард шведівЛагеркронай першими вступилив Стародуб.Головні силишведів зупинилисяза 50 верст відміста в очікуваннідопомоги. Тутшведськийкороль діставповідомленняпро розгром28 вересня 1708 р, під Лісною вБілорусії обозуз великою кількістювійськовихприпасів, фуражуй харчів. Левенгауптпривів з собоюлише 6,7 тис. солдатів, набагато менше, ніж розраховувавкороль.
Післяневдалої спробивзяти Стародубшведська арміяпродовжувалапросуватисяна південь. ПідНовгородом-Сіверськимїй довелосявести затяжнібої з російськимичастинами, українськимикозаками йозброєниммісцевим населенням.У цей час гетьманМазепа встановивзв’язок з королемКарлом XII і, обіцяючивсіляку допомогу, просив якомогашвидше переправитисьчерез Десну, щоб відрізатиросійську арміювід Гетьманщини.Не знаючи проплани Мазепи, Петро І наказавйому іти з козацькимиполками наз’єднання зросійськоюармією. Всілякоухиляючисьвід виконанняцього наказу, гетьман нарештіробить остаточнийвибір. 24 жовтня1708 р. Мазепа залишиву Батуринісильний гарнізонпід командуваннямполковникаЧечеля і гарматногоосавула ФрідріхаКенігсена: асам з 4—5-тисячнимвійськом вирушивназустрічшведськійармії. Козакий більшістьстаршин незнали справжніхнамірів свогопроводиря.Тільки переправившисьчерез Деснупід Оболонням, гетьман зібравусіх на радуй відкрив свійзадум. Більшістьприсутніхстояла, нібигромом вражена, не вірячи, щогетьман мігзважитись натакий крок. Уповній тишіМазепа обґрунтувавнеобхідністьпереходу набік шведівпостійнимиутисками праві привілеївукраїнськогонароду московськимиправителямий закликавразом зі шведамискинути ненависнеярмо, зробитиУкраїну вільноюі незалежноюкраїною. У відповідьне пролуналожодного слова.Козаки мовчкирозходились, а під прикриттямночі почалитікати по домівках.Умови шведсько-українськогодоговору, укладеногоМазепою і КарломXII, точно не відомі.Можливо, самепро них пізнішеписав Орликтаке: «Українаобох боківДніпра з ВійськомЗапорізькимі народоммалоросійськиммає бути вічнимичасами свобіднавід всякогочужого володіння».Ні Швеція, нібудь-яка іншадержава не малипретендуватина владу надУкраїною, наїї прибуткичи податки.Нікому не дозволялосяставити в українськихмістах військовихгарнізонів.За Україноюзберігалисяцілісністьтериторій, недоторканістьвільностей, законів і правмісцевогонаселення.Таким чином, Україна з автономіїмогла перетворитисьна самостійнудержаву з самобутнімвнутрішнімустроєм.
ПерехідМазепи на бікшведів викликавзанепокоєннясеред російськихвластей. Черезкілька днівПетро І наказавМеншиковузахопити гетьманськурезиденціюБатурин, дестояла майжевся козацькаартилерія йзберігалисявеликі запасипродовольстваі фуражу. 2 листопада1708 р. солдати йдрагуни заволоділиБатурином івчинили нещаднурозправу надйого захисникамита жителями.Одночасно поГетьманщиніпоширювалисьграмоти ПетраІ і Меншикова, в яких вчинокМазепи тлумачивсяяк зрада, містилисязаклики боротисяпроти йогоприбічниківі обіцянкизахистити відворога. 6 листопадау Глухові відбуласявидимістьобрання новогогетьмана України.На раду прибулитільки стародубськийполковник ІванСкоропадський, полтавський— Іван Левенець, ніжинський— Лук’ян Журахівський, чернігівський— Павло Полуботокі охотницькийполковник АнтонТанський. Старшина, а за нею й козакиобрали гетьманомСкоропадського, на якого їмвказав перстцаря. Властівчинили символічнурозправу надМазепою, а церковникипроголосилийому анафему.
Народу своїй масіне підтримавнаміру Мазепиздобути Українідержавну незалежністьз допомогоюШвеції. Сподіванняна об’єднавчусилу національноїідеї виявилисьмарними. Надтодалеко відірвавсялівобережнийгетьман віднароду, йогожиттєвих потреб.Козаки, селяний міщани більшедбали про захиствласних економічнихінтересів, ніжпро державнунезалежністьвід Росії. Дотого ж головноговинуватця упогіршеннісвого становищапрості виробникивбачали у козацькійстаршині, насампереду гетьмані тайого оточенні.А далекий російськийцар в очах багатьохз них продовжувавзалишатисясправедливимсуддею й захисникомусіх неімущих.Не останню рольпри цьому відіграві страх переджорстокимипокараннямиза прикладомБатурина. Доцаря почалинадходитичолобитні віджителів Лохвиці, Лубен, Новгорода-Сіверського, Прилук, а такожВарвинської,Ічнянської, Срібненськоїта інших сотеньі населенихпунктів іззапевненнямиу відданості.Мазепу залишалай та старшина, котра обурюваласьнаступом російськогоуряду на автономніправа України, але не хотілапорушуватиполітичноїрівноваги ізахищати їхсилою. ТількибунтівливаСіч Запорізькастала на бікМазепи, протиякого неодноразововиступала впопередні роки.На початку 1709р. кошовий КостьГордієнкоприбув до таборушведськогокороля й домовивсяз нимпро спільнідії проти Росії.
Воєннідії в Гетьманщинів листопаді1708 — червні 1709 pp.Битва під Полтавою.Переправившисьчерез Деснуз листопаді1708 p., шведськийкороль переконавсяу ворожостімісцевогонаселення. Вононе хотіло продаватийого фуражирампродовольствой фураж, ховалоїх у лісах, нападалона окремі загоний не бажаловпускати шведіву міста й містечка.Шведські військанесподіванозустріли нетільки мужній, а й вмілий опірлюдей, котрідосконаловолоділи зброєю, мали її вдостальі знали найпередовішіметоди військовогомистецтва.Мужньо й відважнозахищалисяжителі Сміли, Тернів, Недригайлова, Ромен, Веприката інших міст.Протягом зими1708-1709 pp. дошкульнихударів шведамзавдавалипартизанськізагони на територіїЧернігівщини, Слобожанщиний Полтавщини.Щоправда, підвпливом авторитетуМазепи жителіокремих сілзаявляли просвою підтримкушведськоїпартії й навітьвлаштовувалишведам урочистізустрічі. Окремідобровольціпоповнювализагони прибічниківгетьмана. Алев цілому такихвипадків буломало. НаселенняГетьманщинив своїй масівідвернулосявід Мазепи. Уберезні 1709 р.шведська арміянадовго застряглапід Полтавою, яку оборонялиросійськийгарнізон полковникаОлексія Келінай рішуче настроєнімісцеві жителі.
Найбільшудопомогу подалошведам Запоріжжя.У березні 1709 р.воно розпочаловоєнні діїпроти російськихвійськ у південнихмістах Полтавщини.Запорожцізнищили російськігарнізони вКобеляках, Царичанці, захопили багатополонених ідоставили їху табір шведськогокороля. ВздовжОрелі та Ворсклидіяло до 15 тис.січовиків. Вонизвільнилимісцевістьвід російськихвійськ і переконалижителів поставлятишведам продуктий фураж дляконей. Значнийуспіх мализапорожці вбитві під Нехворощею, де розбиливеликий загінросійськихсолдатів ізахопили вполон кількасот росіян. 27березня 1709 р. припосередництвіМазепи Гордієнкой Карл XII підписалиу Великих Будищахдоговір. Корользобов’язувавсяне ухвалюватиз російськимцарем мирудоти, поки Українане дістаненезалежностівід Москви.ЗапорізькаСіч зайнялачітку антиросійськупозицію, схиляючина свій бікнові й новімаси населення.Запоріжжяперетворювалосьна міцніючогоз дня на деньпротивникаРосійськоїдержави, котране могла нереагуватиадекватнимспособом. Лишечастина запорожціввоювала в складіросійськихвійськ.
Для розгромуЗапорізькоїСічі російськекомандуванняна початку 1709р. вирядило зКиєва три драгунськіпіхотні полкипід командуваннямполковникаП. Яковлева.СпускаючисьДніпром, вонирозгромилизапорожціву Келебердіта Переволочиш, зайняли Старийі Новий Кодакі вступили уКам’яний Затон.На початкутравня солдатирозпочали штурмСічі, але облогазатягнулась.Тільки з допомогоюколишньогозапорожцяполковникаГната Ґалаґанасолдати вдерлисявсередину Січій перебилибагатьох козаків, а решту розігналипо степу. Частиназапорожціввтекла й заснувалаСіч спочаткуна р. Кам’янці, а потім в урочищіОлешки, на території, підвладнійКримськомуханству.
Тим часомголовні силишведської арміїзнемагали вкровопролитнійоблозі Полтавиі частих сутичкахз місцевимнаселенням.27 червня 1709 р. підПолтавою відбуласягенеральнабитва між 30-тисячноюшведською і42-тисячноюросійськоюарміями. Участьу битві на боцішведів бралине менше як 3тис. українців, які спокусилисяна обіцянкунадати їм козацькіправа, а такожзапорожці. Ускладі російськоїармії діяликозаки підкомандуваннямповернутогоіз засланняполковникаПалія. Головнікозацькі полкистояли напоготовів районі Решетилівки, приблизно за30 км на західвід Полтави.До полуднябитвазакінчиласьрозгромомшведів і прибічниківМазепи, їхнізалишки здалисяросійськимвійськам підПереволочноюна Дніпрі. КарлуXII й Мазепі зневеликоюкількістю своїхнаближених, драбантів ізапорожцівпощастилопереправитисяна правий берегДніпра й післякількаденногопоходу степомдістатисяволодінь турецькогосултана. Втікачізупинилисяв околицяхБендер. Почалосяжиття вигнанців.Перехід гетьманаМазепи на бікшведськогокороля викликаві викликаєсуперечливеставлення яксучасників, так і їхніхнащадків. Уоцінці цьогоакту російськийуряд пішовзвичним шляхом— оголошувативсі невигідніРосії дії українськихгетьманівзрадницькими, а їх самихзрадниками.Такий ярликбув наклеєниймайже на всіхнаступниківБогдана Хмельницького, що вже само пособі є ненормальнимі одночасносвідчить просталу тенденціюв їхній діяльностіздійснюватиту політику, яка відповідалаінтересамУкраїни, а неРосії. До тогож ця оцінкасуперечитьтим політико-правовимнормам, якимикерувалисьу відносинахміж собою сюзерений васали абокраїни середньовічноїЄвропи. Тойдоговірнийполітико-правовийпринцип виражавсяу звичаєвійформулі: «Мимаємо служитинашим монархам, оскільки вониохороняютьнас, але якщовони більшене охороняютьнас, то ми більшене повинніслужити їм».У ці усталенів Європі правилавписувалисьі відносиниУкраїни з Росією, визначеніБерезневимистаттями 1654 р.Однак вже вперші рокипісля Переяславськоїради 1654 р. російськийуряд почавпорушувативзяті на себезобов’язанняподавати Українідопомогу вборотьбі зРіччю Посполитоюй не змінюватиїї державноголаду. За такихобставин гетьманМазепа мав усіполітико-правовіпідставидля зміни свогоЗовнішньополітичногокурсу й пошукунових геополітичнихорієнтирів.
Успіхий невдачі першогоукраїнськогоуряду в екзині.У БендерахМазепа майжене вставав зліжка і 22 серпня1709 р. помер привеликій жалобіоднодумців.Свій останнійпритулок гетьманзнайшов уСвятоюрськомумонастирі вГалаці. На загальнійраді старшината ВійськоЗапорізькепід головуваннямкошового отаманаГордієнка 5квітня 1710 р. обралигетьманомУкраїни ПилипаОрлика. Радаприйняла «Пакті Конституціюзаконів тавольностейВійська Запорізького».В літературіцей документвідомий підназвою «Конституції»Орлика. Це —договір міжгетьманом іВійськом Запорізькимпро державнийустрій Українипісля визволенняїї від московськогопанування.ПротекторомУкраїни визнававсяшведськийкороль. Основнаідея документаполягала вуникненні тихпрорахунківі помилокгетьманськогоправління, щопризвели довтрати незалежностіУкраїни. В його16-ти пунктахзатвердженонайголовнішіправа й привілеї, а саме: панівнестановищеправославноїцеркви, поверненняїї в лоноКонстантинопольськогопатріархату; поширенняосвіти поміжсинами України, навчання дітей«вільним мистецтвам»; цілісністьі недоторканістьукраїнськоїтериторії пор. Случ; поверненняукраїнськихполонених зРосії та Швеції; відновленнявійськовогосоюзу з Кримськимханством, звільненняземель ВійськаЗапорізькоговід усіх «московських»фортець і укріплень, передання їху власністьвиключно запорожцям; розширеннякозацькоїтериторії відр. Ворскли доОчакова; обмеженнявлади гетьмана«публічноюрадою» генеральноїстаршини, полковниківі генеральнихрадників-козаківвід кожногополку; заборонатаємної дипломатії; відповідальністьгетьмана запорушеннявстановленихпорядків інедопущенняутиску простоголюду; недоторканістьособи, її відповідальністьтільки передсудом; переданнясправ державноїскарбниці, оподаткування, стягуванняприбутків увідання генеральногоскарбника іпідвідомчихйому полковихскарбників, обраних відкозаків і селян; обов’язок гетьманазахищати «рядовийі простий народ»від незаконнихподатків, утисківі вимог старшини; виборністьусіх посадовихосіб з наступнимзатвердженнямїх гетьманом; звільненнягосподарствкозаків, їхніхвдів, жінок ідітей-сирітвід усіх податків; реставраціяколишніх маєтностейміст, розміріві видів податківз жителів; звільненнякупців відподатків; надання«справедливоотриманихзаконів» тапривілеївмістам, у томучислі й столиціУкраїни Києву; введення умістах посадприсяжнихскарбників, а також державнихгінців за казеннийкошт; ліквідаціяподатків наутриманняохотницькихполків; обмеженнясвавілля йзловживанняринкових комісарівпри обкладаннітоварів митом, створення умовдля вільноїторгівлі тощо.Орлик присягнувсяна дотриманняусіх пунктів, а Карл XII скріпивдокумент своїмпідписом. Потрібнібули півстоліттявідступу віднаціональноїідеї, службовоїкатастрофиправлячоїверхівки, щобкозацька старшиназрозумілазгубність длядержави й суспільствапопередньогополітичногокурсу й намітилашляхипобудови нового, справді демократичногоустрою України.Документбув складенийпід великимвпливом запорізькогокозацтва, якедавно виступалоза обмеженнявлади козацькоїстаршини, розширенняполітичнихта соціально-економічнихправ нижчихверств населення.«Конституція»України ставилана перше місцелюдину, гарантувалаїй широкі правай недоторканістьособи.
Першийукраїнськийуряд в екзиніскладався згетьмана, генеральнихобозного, бунчужногой осавула, атакож полковниківта старшин.Головну військовусилу становилоте запорізькекозацтво, якеперейшло уволодіннякримськогохана післярозгрому Січі.Уряд Орликавизнали Швеція, Кримське ханство, Туреччина, підтримувалиАвстрія, Франціяі Англія, незадоволеніпосиленнямРосії на європейськомуконтиненті.Головним завданнямуряд Орликаставив створенняантиросійськоїкоаліції державі визволенняУкраїни. Укладенийз кримськимханом союзпередбачавдопомогу гетьмановіу визволенніукраїнськихземель відросійськихвійськ. НаполяганняОрлика прискорилооголошенняТуреччиноюв листопаді1710 р. війни Росії.Кримські татариДевлет-Гіреядо березнянаступногороку безуспішнонамагалисявигнати російськігарнізони зіСлобожанщини, завдавши прицьому значноїшкоди місцевомунаселенню.
Тим часомОрлик готуваввійськові сили.У березні 1711 р.гетьман повівна визволенняУкраїни 16-тисячнекозацьке військо, посилене загонамиполяків і татар.Визвольнінаміри й планиОрлика щодосуспільногоустрою майбутньоїУкраїнськоїдержави знайшлипідтримкуправобережноїлюдності. Безвеликих зусильнаступаючірозгромилипосланий протиних загінгенеральногоосавула Бутовичаі з допомогоюмісцевих жителівувійшли в Умань, Богуслав, Корсуньта інші придніпровськіміста. Найсиль-нішийопір Орликувчинив гарнізонБілої Церкви, що складавсяпереважно зросійськихсолдатів. Покитривала облога, білогородські, буджацькі таногайськітатари сталипалити містечкай села, грабували, нищили і бралив полон людейу межиріччіРосі, Тетереваі Дніпра. КозакиОрлика кинулисярятувати людей, майно і оселі, польський загінпопрямувавдо Польщі. Військорозпалося, айого залишкивідійшли доБендер. Новаможливістьздобути Українінезалежністьз’явилася влітку1711 p., коли величезнатурецька арміяпід Яссамиоточила російськуармію фельдмаршалаБориса Шереметьева.Перед неминучоюпоразкою Росіяпішла на мирз Туреччиною.12 липня 1711 р. міждвома державамибула підписанаПрутська угода, за якою РосіяповерталаТуреччині Азов, зобов’язуваласязруйнуватизбудованіфортеці наАзовськомуморі та Дніпрі.Доля українськихземель визначаласьнечітко, й кожназі сторін трактувалавідповіднийпункт у вигідномудля себе світлі.Уряд Орликавважав, що Росіямала вивестивійська з усієїукраїнськоїтериторії, втому числі йЗапоріжжя.Російськийже уряд не збиравсяцього робити.СпеціальнепосольствоОрлика звернулоувагу султанана цю проблему,і під загрозоюнової війниРосія в квітні1712 р. пообіцялазалишити ПравобережнуУкраїну протягомтрьох місяців.З відходомросійськихчастин Правобережжяпочали займатипольські війська, які перешкодилиОрлику встановитисвою владу націй територіїУкраїни. ЗпідписаннямРосією і Туреччиноюв 1713 р. Адріанопольськогомиру планиОрлика на визволенняУкраїни відсунулисяна далекуперспективу.Перебравшисьдо Швеції, Орликдокладає величезнихзусиль, щобстворитиантиросійськукоаліцію держав.Він агітуєсултана початинову війну зРосією, підтримуєзв’язки іззапорожцямий обнадіює їхдопомогоюєвропейськихдержав. Переїжджаючизі Стокгольмадо Ганновера, Салонік, Криму, Орлик аж досамої смертів 1742 р. не припиняєлистуванняз урядами різнихдержав і закликаєзапорожцівдо виступупроти Росії.Справу Орликапродовжувалисин Григорій, Мирович іНахимовський.
Завдякитаким подвижникамідея визволенняУкраїни з-підзалежностіРосії продовжувалаще довго житив урядовихколах Європий використовуваласяними при вирішеннісхідноєвропейськихпроблем.
Література
1. СубтельнийО. Україна:Історія.– К.: Либідь, 1994. — 736с.
2. БорисенкоВ. Й.Курс українськоїісторії: 3 найдавнішихчасів до XX століття.2-ге вид.: Навч.посібник. — К• Либідь 1998.- 616 с.