Название: Британська енергетична стратегія Учебная работа по дисциплине: – Бесплатные рефераты, курсовые, контрольные работы. Международные отношения и мировая экономика 3 ЗМІСТ Вступ Британська енергетична стратегія в контексті «Заощаджуємо зміни клімату» Висновок Список джерел ВСТУП У роботі розглянуті підходи
Великобританії до розробки політики у сфері зміни клімату. Проаналізовано довгострокові тенденції забезпечення британської економіки енергетичними ресурсами, а також ризики міжнародної енергетичної безпеки. Представлені деякі аспекти двосторонньої енергетичної співпраці між Великобританією і Росією як головним постачальником енергоносіїв до ЄС. Охорона навколишнього природного середовища є однією з основних складових економічної політики
Великобританії. Уряд країни вважає, що для забезпечення життєздатного розвитку стабільне економічне зростання і соціальний прогрес мають відбуватися паралельно зі збалансованими заходами, спрямованими на активний захист навколишнього природного середовища. Економічні інструменти, поряд з іншими важелями економічної політики, відіграють важливу роль у досягненні цієї мети. Тут діє принцип: хто забруднює більше – платить більше.
Хоча у Великобританії в усіх сферах економічної діяльності зроблені практичні кроки в напрямку зниження обсягів викидів вуглекислого газу, на думку британського уряду, зміна клімату залишається однією з найбільш небезпечних загроз сталому розвитку країни в майбутньому. З 1970-х років середньорічна температура повітря в Центральній Англії збільшилася на 1 ° С, а 2006 р. виявився найтеплішим за останні 348 років.
За орієнтовними прогнозами британських експертів, в період до 2080 середня річна температура повітря в країні влітку може підвищитися на 3-4 ° С, кількість опадів – скоротитися на 23%, а в зимовий період, навпаки підвищитися на 16%; рівень моря поблизу Лондона може піднятися на 36 см. БРИТАНСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА СТРАТЕГІЯ В КОНТЕКСТІ. ЕКОНОМІЯ ЗМІНИ КЛІМАТУ Пояснюючи причини глобального потепління, британські експерти послідовно дотримуються
думки про існування безпосереднього зв’язку між викидами двоокису вуглецю та збільшенням температури земної поверхні. Великобританія, частка якої в глобальних обсягах викидів не перевищує 2%, виступає впливовим прихильником Кіотського протоколу як першого реального кроку на шляху реагування на шкідливі викиди парникових газів. У лютому 2003 р. Міністерство торгівлі та промисловості Великобританії опублікувало Білу книгу енергетичної стратегії британського уряду ”
Наше енергетичне майбутнє – в напрямку економіки з низькою часткою викидів вуглекислого газу”, яка містить довгострокове стратегічне бачення проблем в енергетичній сфері і пропонує шляхи їх вирішення. На виконання вимог Кіотського протоколу Сполучене Королівство зобов’язалося зменшити обсяги викидів двоокису вуглецю на 60% у період до 2050 р. (на сьогодні ці зобов’язання країни були підвищені до 80%).
До недавнього часу лише дві країни Євросоюзу – Велика Британія і Данія – повністю задовольняли внутрішнє споживання енергоресурсів за рахунок власного виробництва (мал. 1) Однак у Великобританії ситуація зараз змінилася, і країні доводиться вирішувати проблему зміни клімату в нових і досить незвичних умовах – адаптації до посилюється енергетичної
імпортозалежності. Характерно, що в кінці XIX ст. Великобританія займала перше місце у світі за обсягами видобутку кам’яного вугілля (розробки покладів якого були розпочаті ще у 1252 р. ). За рахунок цього країна не тільки повністю задовольняла свої внутрішні промислові потреби, а й постачала англійське паливо до європейських країн, в першу чергу – Францію, Північну Німеччину і Росію. XX ст. для Британії став знаковим.
Відкриття родовищ природного газу і нафти в Північному морі (1965 р. ) та їх комерційне освоєння(1975 р. ) надовго забезпечили країні енергетичну незалежність. Однак, за сучасними оцінками британського міністерства торгівлі і промисловості, запаси неосвоєних вуглеводнів на території континентального шельфу Великобританії на сьогодні становлять лише від 16 млрд. до 25 млрд. барелів нафтового еквівалента
і будуть практично повністю вичерпано вже до 2028 Г. 5. Крім того, до 2025 р. всі (за винятком однієї) діють у Великобританії атомні електростанції будуть виведені з експлуатації. Така ситуація спостерігається і у вугільній галузі: протягом 1920-2004 рр кількість діючих шахт скоротилася з 1000 до 8; власний видобуток вугілля знизився в 2006 р. до 18,6 млн. т при сукупному попиті в 68,2
млн. т. Переорієнтація країни на імпорт вугілля була обумовлена такими факторами: різким скороченням національних резервів вугілля, доступних для видобутку; низькою комерційної привабливістю інвестицій у розробку нових покладів у зв’язку з геологічними складнощами; ціновою конкуренцією з боку альтернативних галузей енергетики (атомної і газової); невідповідністю технології спалювання вугілля на британських ТЕС екологічним стандартам ЄС (директива 2001/80/ЕС).
Вже в 2005 р. обсяги імпорту нафти в країну вперше перевищили показники внутрішнього видобутку, а в 2006 р. такі ж зміни торкнулися і газовій галузі. Подібна ситуація веде до того, що до 2020 р. 80% потреб Великобританії в енергоносіях будуть задовольнятися за рахунок імпорту. Отже, теоретично країна в майбутньому може практично повністю опинитися в нафтової залежності від Норвегії, на яку сьогодні припадає близько половини загального обсягу
імпорту нафти (рис. 2) За прогнозами, в 2020 р. Норвегія також буде забезпечувати близько третини обсягів поставок газу на внутрішній британський ринок, які планується здійснювати головним чином через підводний газопровід “Лангелед”, який введено в експлуатацію в 2006 р. “Лангелед” – найдовший (1200 км) у світі підводний газопровід, який з’єднує східне узбережжя Великобританії з західним узбережжям Норвегії. У структурі попиту на нафту у
Великобританії 66% припадає на транспортний сектор (у першу чергу автомобільний), який протягом останніх 20 років виступає найбільшим споживачем енергії в стране12. Аналіз структури енергоспоживання вказує на абсолютну залежність країни від вуглеводнів в довгостроковій перспективі. За оцінками Міністерства торгівлі та промисловості Великобританії, в 2020 р. нафта і газ будуть становити 4 / 5 в структурі первинного енергетичного попиту
країни. У зв’язку з цим все більш актуальним стає питання диверсифікації енергетичних поставок. Британський уряд вважає, що лібералізація газового ринку ЄС стане ключовим чинником забезпечення газової безпеки. Альтернативою поставок газу через трубопровід (в тому числі з Європи через Туреччину газопроводом Набукко) будуть постачання зрідженого природного газу (ЗПГ) морем
з таких країн, як Тринідад і Тобаго, Катар, Єгипет. За рахунок СПГ британський уряд сподівається задовольняти в 2020 р. близько половини газових потреб країни Традиційно в довгострокових контрактах ціни на газ фіксування, проте залежність їх рівня від ціни на нафту існує і посилюється в умовах глобальної системної кризи і дестабілізації світової економіки. Великобританія не планує встановлювати цільовий рівень цін на енергоносії.
Головним для неї є функціонування прозорого, ліквідного та конкурентоспроможного ринку як механізму формування стабільних цін. Низька ціна на нафту буде загрожувати дестабілізацією країн-виробників, які значною мірою залежать від виробництва нафти і газу. Це також може призвести до втрати конкурентоспроможних позицій багатьма нафтовими родовищами країн ОПЕК і знизити зацікавленість приватних інвесторів вкладати кошти в нові родовища (за межами
ОПЕК), що негативно відіб’ється на безпеці і диверсифікації пропозиції енергоносіїв. Невисока ціна також знизить інтерес до інвестицій в поновлювані джерела енергії. Одночасне підвищення ціни на газ створить значні проблеми для провідних галузей британської промисловості, в першу чергу хімічної. Через закриття АЕС і перетворення Великобританії в нетто-імпортування-тера газу і нафти країна вже втратила 30% енергогенеруючих потужностей.
Тому вирішення питання енергетичної безпеки є нагальною проблемою для британського уряду. На найближчі 10 років світові резерви нафти і газу для світового споживання більш ніж достатні. Проте в 2020 р. близько половини попиту на нафту будуть задовольняти країни, в яких, на думку старшого консультанта компанії “Petroleum Economist” П. Хьюпера, існують значні ризики внутрішньоїнестабільності.
Виступаючи в Лондоні 5 квітня 2006 р. на конференції “Тенденції у міжнародної енергетичної безпеки: значення для міжнародних відносин, промисловості і світових ринків”, організованою Вестмінстерським енергетичним форумом (Westminster Energy Forum) спільно з Королівським об’єднаним інститутом з питань досліджень в сфері оборони і безпеки (RUSI), П. Хьюпер зазначив, що ісламський екстремізм
є основною загрозою для енергетичної безпеки в світі. За його інформацією, транспортно-енергетична інфраструктура в таких країнах, як Ємен, Індія, Алжир, Колумбія, Нігерія, Ірак, є об’єктом постійних терористичних атак (наприклад, в Іраку здійснюється від 80 до 100 підривів нафтопроводів на рік). Великобританія також вважає неприпустимою розробку
Іраном власної ядерної програми при існуючому там політичному режимі. Офіційний Лондон робить ставку на Туреччину як на члена НАТО і гаранта безпеки транспортних коридорів і критикує політичну позицію Брюсселя щодо недопущення її членства в Євросоюзі. За допомогою сучасних методів геологічної розвідки доведено, що левова частка (62%) резервів нафти сконцентрована
в країнах Близького Сходу та Північної Африки. Таким чином, частка країн – членів ОПЕК у світовому виробництві нафти збільшиться з 40% в 2006 р. до 50% в 2030 р. За рамками цієї організації тільки Росія, країни Центральної Азії, Латинської Америки та Канада мають шанси значно збільшити видобуток нафти в довгостроковій перспективі. Незважаючи на те, що для родовищ газу характерна більш широка географія,
56% підтверджених газових резервів сконцентровані в трьох країнах – Росії, Ірані та Катарі. В уряді Т. Блера енергетична безпека була визначена як один з восьми стратегічних пріоритетів зовнішньої політики Великобританії на наступне десятиріччя. У новому лейбористському уряді Г. Брауна ці зобов’язання набули виняткової важливості. У жовтні 2008 р. було створено Міністерство з питань енергетики та зміни клімату, до компетенції якого
стали ставитися питання енергетичної політики (раніше входили до сфери діяльності Міністерства з питань бізнесу, підприємництва та регулятивної реформи) і зміни клімату (раніше займалося Міністерство навколишнього середовища, харчової промисловості і сільського господарства). На думку британських фахівців, така реорганізація буде сприяти розвитку багатостороннього співробітництва в сфері енергетики, в першу чергу з
Іраном і Росією. Росія грає ключову роль в енергетичному балансі Європи. За даними Євростату, в 2008 р. вона задовольняла 36,8% імпорту газу, 32,1% імпорту нафти і 27,6% імпорту вугілля країн ЄС-27. У структурі британського імпорту енергоносіїв частка Росії становить 14,1% в імпорті нафти та 47,6% (частка країн
СНД, у тому числі і РФ) в імпорті вугілля. Імпортна ціна на газ на спотовому ринку Сполученого Королівства складає більше 600 дол. за 1000 м3, що робить його виключно привабливим товаром для виробників енергоресурсів. З урахуванням того, що на Росію припадає лише 2% газу, споживаного в Британії, цілком зрозумілий інтерес росіян як лідерів на світовому газовому ринку до придбання британських роздрібних активів.
Слід зазначити, що чотири з шести найбільших британських енергорозподільчих компаній, що контролюють 94% британського роздрібного ринку електроенергії та 99% ринку газу, належать інвесторам з континентальної Європи (табл. ). Така ситуація не викликає заперечень з боку британських регулюючих органів, які повністю покладаються на міць британського судочинства в рамках правової системи ЄС (чотири з шести найбільших юридичних компаній світу – ”
Clifford Chance”, “Linklaters”, “Freshfields Bruckhaus Deringer” і “Allen & Overy “- мають британське походження). Частка ринку і державна приналежність найбільших британських енергорозподільних компаній (%) Енергорозподільчих компаній Материнська компанія Частка на ринку газу
Частка на ринку електроенергії “British Gas” “Centrica” (Великобританія) 53 22 “Powergen” “E. ON” (Німеччина) 14 20 “Scottish and Southern Energy” “Scottish and Southern Energy” (Великобританія) 10 1 “NPower” “RWE” (Німеччина) 9. 15 ”
Scottish Power” “Iberdrola” (Іспанія) 9. 13 “EDF Energy” “EDF” (Франція) 4 8. Проте спроби Росії розвивати двосторонні відносини у газовій сфері, зокрема, через придбання акцій газорозподільної компанії “Centrica”, наштовхуються на послідовний відсіч з боку британських офіційних кіл, які вбачають у цьому загрозу опинитися в залежності від
Росії як стратегічного постачальника газових ресурсів. Офіційний Лондон не приховує свого негативного ставлення до будівництва Північного трубопроводу; стурбованість викликають і питання ціноутворення в Росії, в першу чергу – низькі тарифи на внутрішньому ринку і цінова політика по відношенню до країн колишнього
СРСР. Це занепокоєння аргументують тим, що низькі ціни стануть перешкодою для виходу на ринок іноземних інвесторів, а в Росії, начебто, не вистачить власних ресурсів для освоєння нових родовищ, що може негативно позначитися на глобальному пропозиції енергоносіїв у майбутньому. У травні 2006 р. “Financial Times” опублікувала статтю російського міністра промисловості та енергетики В. Христенко, в якій він, слідом за міністром закордонних справ
С. Лавровим, відповідав на звинувачення віце-президента США Д. Чейні в “енергетичному шантажі і залякуванні”. В. Христенко закликав Захід “визнати досягнення Росії в просуванні до ринкових принципів і демократії”. Міністр заявив, що російське “співпраця в енергетичній галузі вільно від примар радянської епохи”
і що “в загальних інтересах позбутися застарілих уявлень і спільними зусиллями формувати нову концепцію енергетичної безпеки”. Тим не менше потепління в британсько-російських відносинах поки що не відчувається. Під час війни в Грузії прем’єр-міністр Великобританії Г. Браун цілком однозначно охарактеризував стан співробітництва з
Росією: “Жодній країні не можна давати можливість затягувати на шиї Європи енергетичну” зашморг “, і події цього серпня показали, наскільки важлива для нас диверсифікація джерел енергетичних поставок “. Більш оптимістично ставиться до питання співпраці з Росією Е. Б’юкенен, Глава британського регулюючого органу в сфері енергетики. Виступаючи на конференції з питань забезпечення енергетичних поставок 21 травня 2007 у
Лондоні в Королівському інституті об’єднаному з питань досліджень в сфері оборони і безпеки, він, зокрема, зазначив, що в майбутні відносини між ЄС, Великобританією і Росією в енергетичній сфері існують різні варіанти. З одного боку, він не виключає, що Росія, скориставшись своїм становищем головного постачальника енергоносіїв до ЄС, може заволодіти внутрішнім британським ринком.
З іншого, на його думку, створення енергетичної мережі у Великобританії та інших країнах ЄС на основі використання сучасних технологій може дати значні переваги в діалозі з Росією. При цьому Е. Б’юкенен звертає увагу на те, що Росія, стикаючись зі складними проблемами виходу на британський ринок, може віддати перевагу співпрацю з Китаєм. Такий стан справ, здається, не дуже хвилює
Росію. Поки британські чиновники наполегливо попереджають про наближення екологічних катастроф, закликаючи країни, що розвиваються відмовитися від енергоємних виробництв і перейти на торгівлю “повітрям” у вигляді квот на викиди вуглекислого газу, російський капітал прокладає “октанові” шляху на британському роздрібному ринку. У 2006 р. “Газпром” все-таки вийшов на нього, купивши невелику приватну компанію ”
Pennine Natural Gas Limited” в північно-західній Англії, а також 50% акцій “Wingas Storage UK” (групи BASF, що має ліцензію на розробку газового родовища в графстві Лінкольншир на сході Англії, з метою його перетворення в підземне газове сховище). За оцінками британських аналітиків, частка “Газпрому” на британському роздрібному ринку в
середньостроковій перспективі може вирости до 10-15%. Згідно з розрахунками Міжнародного енергетичного агентства, необхідний обсяг світових інвестицій у розвиток енергетичного сектора в період 2005-2030 рр повинен скласти 20 трлн. дол Стимулюючи інвестиції в розвиток національної енергетики, британські чиновники роблять ставку на динамічне зростання кількості малих і середніх компаній, які
інвестують в енергетичний сектор, а також у неосвоєні резерви в Північному морі, для розвідки і видобутку яких необхідні технології буріння на значних глибинах. Крім того, закриття АЕС потребує великих інвестицій в будівництво сховищ для відпрацьованого ядерного палива. Однак переконати бізнес вкладати кошти в технології, на основі яких можна модернізувати британську енергетичну інфраструктуру з метою збереження навколишнього природного середовища, непросто, оскільки
їхня комерційна привабливість поки залишається досить сумнівною. Разом з тим зволікання може обернутися катастрофою для подальшого розвитку країни, громадяни якої звикли до комфортного і заможного життя. Після Другої світової війни Великобританія поступово переорієнтувала своє виробництво зі сфери промислових товарів у сферу послуг. У 1970-2003 рр частка обробної промисловості у галузевій структурі британського
ВВП скоротилася з 33 до 15,7%, а частка ділових і фінансових послуг, включаючи доходи від нерухомості, збільшилася з 18 до 30,7%. Загалом на сферу послуг сьогодні припадає майже 80% ВВП країни. У сучасній Великобританії споживають набагато більше, ніж виробляють. Вона має друге за абсолютними показниками негативне сальдо в торгівлі товарами після США у світі, величина якого збільшилася в 10 разів за останні 10 років.
При цьому банківський борг домашніх господарств найбільший у світі і становить понад 180% від доходу після сплати податків. Таким чином, навіть якщо британці і були б готові стримати свої “споживчі апетити”, відмова від боргової економіки занурив б країну в економічний хаос. Як свідчить наведений аналіз, традиційні енергетичні джерела
Великобританії поступово вичерпуються, а інвестиції в нові технології поки що не вирішують проблем забезпечення енергетичного балансу. Стан відносин Великої Британії з країнами, багатими ресурсами, також не додає оптимізму. Прихід до влади нової політичної команди на чолі з колишнім міністром фінансів Г. Брауном, яка не має достатнього досвіду у зовнішній політиці, може лише погіршити і без того складні відносини країни із зовнішнім світом.
Але, здається, британці, як завжди, знайшли нестандартне рішення проблеми, бачачи вихід з ситуації, що склалася в “Глобальне потепління”. Сполучене королівство з надзвичайною наполегливістю закликає світову громадськість до активних дій щодо запобігання катастрофічних наслідків зміни клімату. Така політика стала центральним елементом енергетичної стратегії британського уряду. З метою своєчасного реагування на зміну клімату у
Великобританії розроблена потужна законодавча і регулятивна база, прийняті стратегії і програми, які покликані стати путівником для інших країн, проведений цілий ряд фундаментальних досліджень з цієї проблеми. Одне з таких мегаісследованій під назвою “Економіка зміни клімату” було проведено під керівництвом голови економічної служби британського уряду, колишнього головного економіста Світового банку
Н. Стерна. Воно містить не тільки апокаліптичний сценарій світового розвитку, згідно з яким людству доведеться направляти до 20% ВВП на подолання наслідків зміни клімату, якщо воно своєчасно не почне видобувати енергію з повітря, але і привабливі комерційні перспективи від переходу на модель економіки з використанням енергії з низькою часткою вуглецю. У ньому проглядається геніальне, з точки зору британців, рішення власної енергетичної проблеми: поки
інші країни будуть зайняті розробкою та впровадженням “зелених” технологій, вони будуть споживати залишки світових запасів нафти і газу. Британський уряд докладає значних зусиль, щоб якомога більше країн включилися в розробку відновлюваних джерел енергії. Причому власне прогрес самій Великобританії в даному напрямку досить помірний: частка поновлюваних джерел енергії в загальній структурі енергоспоживання становить тільки 1,5% проти 9,2% у цілому для
країн ЄС-27. За прогнозами Міністерства торгівлі та промисловості Великобританії, до 2020 р. частка поновлюваних джерел енергії зросте до 5% у загальній структурі енергоспоживання країни. Слід зауважити, що “Брітіш Петролеум” – найбільша британська і європейська енергетична компанія – одна з перших запропонувала інноваційні технології для протидії “глобального потепління”.
Розбурхає такими повідомленнями в пресі громадськість, вона, однак, продовжувала скуповувати активи видобувних компаній, трубопроводи та роздрібну мережу нафтогазового сектора в різних куточках світу. Головним чином це відбувалося за рахунок скорочення інвестицій саме в сектор досліджень і розробок всередині країни (на це, зокрема, посилаються в доповіді британському уряду під редакцією Р. Ламберта). Заслуговує на увагу
і те, що 38% у структурі споживання енергоносіїв в Англії припадає на транспортний сектор, в якому левова частка – на автомобілі й літаки. При цьому Великобританія залишається одним з найпривабливіших місць у Європі з точки зору розташування заводів провідних автомобільних компаній світу, яких налічується понад 40, причому в останні роки інтерес іноземних інвесторів до розвитку цієї галузі в
Сполученому Королівстві зростає. Що стосується авіації, то й ця сфера активно розвивається. Прикладом тому служить відкриття в 2008 р. п’ятого терміналу аеропорту “Хітроу”. Закликаючи інші країни зайнятися виробництвом “палива з кукурудзи”, Великобританія спільно зі США (які так і не ратифікували Кіот ський протокол) під гаслами боротьби за демократію веде активні військові дії в різних куточках
планети з метою забезпечення доступу до розвіданими запасами нафти і газу. Створюється враження, що англо-американська коаліція намагається не тільки заволодіти що залишилися в світі резервами рідких енергоносіїв, але й сподівається переконати інші країни в комерційну привабливість торгівлі викидами, яка фактично розпочалася 1 січня 2008 р. і сьогодні розглядається в Британії як один з найбільш перспективних
і рентабельних ринків у світі. У той же час існує деяка неузгодженість британських позицій стосовно пріоритетів енергетичної стратегії. Так, на думку керівника наукових досліджень Міністерства навколишнього середовища, харчової промисловості та сільського господарства X. Делона, досягнення вмісту двоокису з’єд лерода рівня 450-550 ppmv (часток на мільйон обсягу) може мати катастрофічні наслідки для людства (сьогодні –
380 ppmv). Однак, на думку керівника економічної служби Н. Стерна, зазначений рівень є мінімальним для виправдання ринкового потенціалу торгівлі викидами. Саме Великобританії (в період її головування в ЄС та “Великої сімки” в 2005 р. ) належала ініціатива делегувати Європейської Комісії повноваження з розробки Єдиної енергетичної політики
ЄС. Вже в березні 2007 р. європейської спільноти була представлена нова європейська енергетична стратегія – амбітний пакет реформ, спрямованих на зниження обсягів викидів вуглекислого газу в економіках країн ЄС і перехід до використання поновлюваних джерел енергії. Стратегія закликала країни Євросоюзу до 2020 р. знизити обсяги викидів вуглекислого газу на 20% при одночасному зниженні споживання енергії також на 20% за рахунок зростаючої енергоефективності та збільшення
до 20% частки відновлюваних джерел енергії в структурі енергоспоживання ЄС. Такі несподівані плани Єврокомісії з розвитку спільного енергетичного ринку викликали критику навіть серед “батьків галузі”. Так, глава Міжнародного енергетичного агентства К. Манділ, виступаючи в Лондоні 14 березня 2007 р. на “Українському енергетичному саміті”, організованому компанією ”
Adam Smith Conferences”, назвав цілі стратегії “конфліктуючими”, а плани ЄС щодо збільшення частки поновлюваних джерел енергії ” нереально амбітними “. Необхідно відзначити, що енергетична стратегія як пріоритет висуває повну лібералізацію енергетичних ринків ЄС до 2010 р припускаючи залучити до цього також Туреччину і Україну. Що стосується України, то з юридичної точки зору такий крок може означати повне
відкриття української енергорозподільчої та газотранспортної інфраструктури перед компаніями ЄС (у першу чергу, звичайно ж, британськими, які вже давно присутні на українському ринку), з подальшим підвищенням цін на газ і електроенергію для кінцевих споживачів в Україні з метою зрівняти їх з європейськими. Слід зазначити, що основним мотивом “зелених” дій
є виконання країнами зобов’язань щодо зниження обсягів викидів вуглекислого газу в атмосферу, які передбачені Кіотським протоколом. За кількістю країн, які ратифікували цей документ, його можна умовно порівняти з ГАТТ / СОТ. При цьому слід звернути увагу на те, що ефективність цієї організації протягом останніх років знижується пропорційно кількості антидемпінгових розслідувань і посилення національного протекціонізму в умовах глобальної системної кризи.
Не виключено, що саме Кіотський протокол розглядається Великобританією як новий інструмент впливу на багаті ресурсами країни, що розвиваються. З урахуванням закінчення терміну дії Кіотського протоколу в 2012 р Великобританія активно лобіює прийняття нового документа, який буде покликаний зв’язати світову громадськість зобов’язаннями щодо зниження викидів вуглекислого газу в атмосферу на більш тривалу перспективу.
Відношення до імплементації Кіотського протоколу досить неоднозначно у світі, про що свідчать як позиції окремих держав, наприклад США (які не ратифікували протокол), так і розбіжності у поглядах деяких країн на доцільність їх приєднання. У Міністерстві закордонних справ Великобританії дотримуються думки, що Росія, незважаючи на підписання Кіотського протоколу, поки що відділяється від консенсусу, досягнутого
міжнародної науковою громадськістю. За словами колишнього Міністра закордонних справ Великобританії М. Бекет, російські вчені схильні занижувати глобальні ризики зміни клімату. Вона висловила впевненість, що в майбутньому такі наслідки стануть відчутні і в деяких частинах Росії, що, відповідно, змінить її ставлення до проблем глобального потепління. З метою відповідного реагування на зміну клімату у
Великобританії розроблена потужна законодавча і регулятивна база, затверджені відповідні програми і стратегії. Слід відзначити високий рівень наукового обґрунтування політики британського уряду в сфері зміни клімату, що досягається шляхом активного залучення до роботи урядових органів експертів і фахівців світового рівня. Разом з тим питання зміни клімату є досить складною міжнародною проблемою, яка не має однозначного наукового та економічного базису.
У міжнародних академічних колах поки не досягнуто консенсусу щодо того, що найгірший сценарій розвитку ситуації зі зміною клімату пов’язаний саме з викидами вуглекислого газу, на чому наполягає Великобританія. Якщо б британці дійсно розглядали варіант затоплення своїх територій, допускаючи прямий зв’язок з обсягами викидів С02, то їх дії зі скорочення викидів були б набагато більш жорсткими. Іншими словами, якщо б справи виглядали настільки серйозно, обмеження “одна сім’я – одна машина”
були б набагато більш дієвими. Насправді, Великобританія продовжує посідати одне з провідних місць у світі за кількістю автомобілів на душу населення (32 млн. машин на 60 млн. чол. ). ВИСНОВОК На сьогодні Великобританія “із запасом” виконала зобов’язання в рамках Кіотського протоколу, але подальше виконання взятих країною зобов’язань буде ускладнюватися існуючими ризиками структурного характеру британської економіки (надвисоке енергоспоживання, зокрема
в транспортному секторі, перетворення на нетто-імпортера енергоносіїв, хронічний дефіцит торговельного балансу, “деіндустріалізація”, залежність економічного зростання від кон’юнктури міжнародних фінансових ринків у зв’язку з надмірною часткою фінансового сектора у ВВП). Тому активна позиція Сполученого Королівства з лобіювання питань зміни клімату в рамках “Великої Вісімки” і ЄС вказує на його особливу зацікавленість в
їх просуванні, в тому числі з метою вирішення існуючих внутрішніх проблем за рахунок “третіх” країн. СПИСОК ДЖЕРЕЛ 1. Adapting to climate change. UK Climate Projections. London, Department for Environment, Food and Rural Affairs, June 2009, p. 9-14. 2. “Energy. Transport and Environment Indicators “.
Eurostat. Luxembourg, Office for Official Publications of the European Communities, 2008, p. 22. 3. Енциклопедичний словник. Видавці Ф. А. Брокгауз, І. А. Ефрон. Під ред. К. К. Арсеньєва, О. О. Петрушевскаго СПб “Типо-Літографія І. А. Ефрона”, 1892 4. The New Encyclopedia Britannica.
Macropedia. Knowledge in Depth, 15 * Edition. Chicago, “Encyclopedia Britannica, Inc”, vol. 29,1994,1088 p. 5. Meeting the Energy Challenge. “A White Paper on Energy”, May 2007. London, Department of Trade and Industry, 2007, p. 109. 6. Our energy future – creating a low carbon economy. ”
Energy White Paper”. London, Department for Trade and Industry, 2003, p. 10 7. Hawkins N. Re-energizing Britain. Promoting investment in our energy future. London, Adam Smith Research Trust, Adam Smith Institute, 2009, p. 9,11. 8. Meeting the Energy Challenge, p. 112. 9.
UK Energy Sector Indicators 2007: a Supplement to the Fourth Annual Report on progress towards 2003 Energy White Paper goals. London, Department of Trade and Industry, 2007, p. 11. 10. Кгоерр1 С. Oil Economy 2007. Brussels, Eurostat, European Commission, 2008, 9 p.
11. Нuерег P. Fundamentals of Energy Infrastructure Security. Risk Mitigation in the International Environment “PetroleumEconomist”, August2005. http://ww. erKrgybusinessreports. corn/ Shop / item. asp?itemid = 78. 12. Jimene z A. Statistical aspects of the natural gas economy in 2008. Eurostat, 16/2009, p. 1. 13. “Energy. Monthly
Statistics “№ 5, Eurostat, 2009, p. 24,25. 14. www. fathom-consulting. comwww. scottishpower. com , www. edfenetgy. com . 15. International Financial Markets in the UK, International Financial Services London. London, May 2008, p. 20. 16Кhrіsten kо V. Energy collaboration is free from Soviet ghosts. “Financial Times”, May 7,2006. 17.
BrownG. This is how we will stand up to Russia’s naked aggression. “The Observer”, August 31, 2008. 18. World Energy Outlook 2006. International Energy Agency. Paris, 2006, p. 41. 19. Велика Британія: епоха реформ. (Підред. А. А. Громико) М “Весь Мі ф”, 2007, с. 260. 20.
Global Financial Stability Report. Responding to the Financial Crisis and Measuring Systemic Risk. IMF. Washington, April 2009, p. 6. 21. Кузнєцов О. В. Енергетичний баланс Великобританії: точка неповернення. “Фінансові ризики” № 3, 2007, с. 18. 22. Кузнєцов О. В. Енергетичні клопоти англійців. ”
Міжнародне життя” № 11, 2008, с. 142. 23. Energy, Transport and Environment Indicators. Eurostat. Luxembourg, Office for Official Publications of the European Communities, 2008, p. 58. 24. The Lambert Review of Business-University Collaboration. HM Treasury. Norwich, HM Treasury, December 2003, p.
19,142. 25. UK Energy Sector Indicators 2007: a supplement to the Fourth Annual Report on progress towards 2003 “Energy White Paper goals”. London, Department of Trade and Industry, 2007, p. 11. 26. UK automotive opportunities. UK Trade and Investment, http://www. ukinvest. gov. uk/Automotive / en-
GB-list. html?nav.