«Чорнобильська катастрофа та її вплив на навколишнє середовище» учня 11 – Б класу загальноосвітньої школи I – III ступенів №19 м. Кіровограда Ковтунова Андрія 15 квітня 2009 р. Терміни «радіоактивність», «радіоактивні речовини», «радіоізотопи», «радіація», «ядерна радіація», «ядерні випромінювання» останнім часом зайняли чільне місце як у специфічних виданнях, так і у масовій свідомості.
Незважаючи на те, що саме явище радіоактивності відоме людству уже понад століття (радіоактивність була відкрита французьким фізиком А. Беккерелем у 1896 р.), широкого розповсюдження використання цих понять набуло у другій половині минулого століття, після успішних спроб практичного використання енергії ядра – спочатку у вигляді ядерної зброї, а пізніше – і як джерела енергії для задоволення енергетичних потреб людства.
Особливої актуальності проблема радіоактивного забруднення довкілля набула після низки аварій на підприємствах ядерної галузі урізних країнах світу, найвідомішими з яких є аварії на АЕС у Віндскейлі (Великобританія) та на хімічному комбінаті «Маяк» («Киштимська аварія», Росія) у 1957 р на АЕС “Три Майл Айленд”, (Пенсільванія, США, 1979 р.), на заводі з переробки ядерних відходів у
Токаймурі, (Японія, 1999 р.). Наслідком цих аварій були більш чи менш масштабні викиди радіоактивності в навколишнє середовище. Однак найважчою за масштабами свого впливу на довкілля була аварія на четвертому блоці Чорнобильської АЕС (1986 р.), що визнана найбільшою техногенною катастрофою в історії людства і яка суттєво вплинула на умови проживання мільйонів людей. Найбільше постраждали внаслідок викидів аварійного блоку
Україна, Білорусія та Росія. Значно менше були забруднені постчорнобильськими радіонуклідами території інших європейських країн – Австрії, Англії, Болгарії, Греції, Італії, Німеччини, Норвегії, Польщі, Румунії, Туреччини, Угорщини, Фінляндії, Швеції, Югославії. Сліди чорнобильських випадінь ідентифіковані практично на всіх континентах земної кулі.
Якщо відразу ж після аварії основними дозоутворюючими радіонуклідами чорнобильських опадінь були короткоживучі ізотопи (насамперед ізотопи йоду), то сьогодні, через майже два десятки років після аварії, основну роль відіграють радіоцезій 137Cs, стронцій 90Sr та ізотопи плутонію. Дані про забруднення радіоцезієм чорнобильського походження території вказаних країн та про кількість населення, яке проживає на них, представлені у таблицях 1
і 2 (згідно даних, приведених у монографії «Чернобыльская катастрофа»). Таблиця 1. Площі територій, забруднених 137Cs, тис. га Країна Щільність забруднення, Кі/км2 Всього 5-15 5-40 понад 40 Росія 725 Україна 235,5 74 68 377,5 Білорусь 720,325 Всього 1409,7 715 325 2449,7 Площі сільськогосподарських угідь зі щільністю забруднення 137Cs до 5
Кі/км2 складають (у тис. га): по Росії (Брянська обл.) – 183,7; Україні – 3316; Білорусі – 914. Таблиця 2. Кількість населення, що проживає на забруднених територіях, тис. чол. Країна Щільність забруднення, Кі/км2 Всього до 5 5-15 5-40 понад 40 Росія* 109,0 73,5 109,7 5,2 297,4 Україна 1227,3 204,2 29,7 19,2 1480,4 Білорусь 1734,0 267,2 94,6 9,4 2105,2 Всього 3070,3 544,3 234,0 33,8 3883,0 – дані стосуються
Брянської обл. Наслідки Чорнобильської катастрофи. Наслідки Чорнобильської катастрофи особливо руйнівно вплинули на екологічний і економічний стан України, для якої чорнобильська проблема сьогодні є однією з визначальних, і від успішного розв’язання якої значним чином залежить як сьогодення держави, так і її майбутнє. Проведені на початку 90-х років минулого століття дослідження вмісту радіонуклідів
у ґрунтах території України дали можливість спеціалістам Мінчорнобилю України скласти уточнену карту щільності забруднення ґрунтів нашої держави основними дозоутворюючими радіонуклідами, зокрема – 137Cs. Як видно з цієї карти (див. рис.1), практично вся територія України тією чи іншою мірою підпала під вплив наслідків
Чорнобильської катастрофи. Найчистішими щодо присутності в ґрунтах радіоцезію є території Запорізької, Херсонської та частини Миколаївської областей, степового Криму на півдні, частини території Сумської та Чернігівської областей – на півночі та частини західних регіонів країни, включаючи Львівщину, частина Тернопільської, Хмельницької областей.
Найзабрудненішою частиною держави є північне Полісся; окремі його частини (насамперед, Чорнобильська зона) настільки забруднені, що будь-яка господарська діяльність та проживання людей там заборонені. На частині забруднених територій ведеться або обмежена, або повномасштабна господарська діяльність. Особливістю забруднених регіонів півночі України є те, що тут зосереджена значна частина лісового фонду
України, який традиційно поставляв населенню значну кількість дарів лісу – ягід, грибів – а також має важливе значення як місце традиційного збору лікарської сировини. Завдяки фізико-хімічним особливостям поліських ґрунтів радіонукліди в них перебувають у легкодоступному для рослин стані, що зумовлює їх полегшений перехід з ґрунту в рослини, і, відповідно, інтенсивне радіоактивне забруднення останніх.
Особливою здатністю акумулювати радіонукліди володіють гриби, а також ягоди та деякі види дикоростучих рослин, у т. ч. і таких, які використовуються як лікарська сировина. Сільськогосподарські продукти і сировина, вирощені на забруднених територіях, також тією чи іншою мірою радіоактивно забруднені. Вживання забруднених продуктів у їжу приводить до попадання в організм акумульованих у них радіонуклідів,
інкорпорування їх у внутрішні органи. Інкорпоровані радіонукліди зумовлюють внутрішнє опромінення організму; саме це опромінення сьогодні, через майже два десятки років після аварії, загалом і визначає вплив постчорнобильських радіонуклідів на здоров’я населення. Оскільки споживатися такі продукти можуть не лише на території, де вирощені, а і на радіологічно чистих теренах, то вони є одним з факторів поширення радіоактивних матеріалів.
А це зумовлює необхідність радіологічного контролю території проживання, житлових, виробничих споруд і, особливо, продуктів харчування не лише на забруднених територіях, а і практично на усій території України, а також підвищення рівня екологічної грамотності населення. Великого значення набувають знання у радіаційно-гігієнічній галузі, які стають одним з основних чинників вірного вибору людьми адекватної моделі поведінки в умовах радіаційного ризику.
Соціологічні опитування свідчать про загалом досить низький рівень радіаційно-гігієнічних знань серед населення України. Хоч, у порівнянні з 1986 р обізнаність населення в радіаційній галузі і підвищилася, однак проведені через 7 років після аварії дослідження ступеня поінформованості про вплив радіації на здоров’я людини серед населення, яке проживало на радіаційно забруднених територіях, показало, що лише 28,5 % опитаних володіли, на їхню думку, достатніми знаннями;
51,3 – мали уявлення про стан проблеми, а 19,0 % – не мали в своєму розпорядженні ніяких відомостей з цього питання. У т. ч. спостерігався досить низький рівень радіаційно-гігієнічних знань серед учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, серед яких лише 34,5 % володіли інформацією про вплив радіації на здоров’я людини, 44,0 – мали уявлення про нього, і 14,0 % – взагалі нічого про це не знали. Невисокий рівень знань в цій галузі демонструвала
і молодь, яка навчалася у навчальних закладах різних рівнів акредитації. Сьогодні, коли з плином часу дещо притупилася гострота сприйняття наслідків Чорнобильської катастрофи, стан екологічної грамотності населення не набагато кращий. Такий стан справ вимагає значного поліпшення радіаційно-гігієнічної освіти населення, суттєвого підвищення рівня викладання відповідних дисциплін в учбових закладах.
Загалом, під радіаційно-гігієнічною освітою в широкому сенсі розуміють цілісну систему заходів у контексті загальної освіти і виховання населення, направлених на формування певного рівня гігієнічних знань з радіаційного захисту і пов’язаних з ними навичок та умінь, необхідних для практичної життєдіяльності, у тому числі в умовах радіоактивного забруднення навколишнього середовища. Як видно з вищесказаного, освоєння системи радіаційно-гігієнічних знань та навичок передбачає не лише
засвоєння суб’єктом навчання певної суми теоретичних знань про формування радіоактивного забруднення довкілля та природу ядерних випромінювань, особливості їх дії на живі організми, можливі наслідки такої дії та методи і засоби їх послаблення, а і набуття деяких практичних навичок з визначення радіологічного стану довкілля (насамперед – рівня т. з. фонового радіаційного випромінювання), радіоактивного забруднення його об’єктів,
у т. ч. житла, продуктів харчування тощо – та прийому адекватних знайденому радіаційному ризику рішень. Саме відсутність у населення елементарних радіаційно-гігієнічних знань на момент Чорнобильської катастрофи, невідповідність рівня радіологічних служб на місцях вимогам часу і зумовили, на переконання більшості фахівців, ті важкі наслідки постчорнобильських викидів для населення не тільки України, а і решти забруднених територій колишнього
Радянського Союзу. Як відомо, визначення різних параметрів радіологічного стану довкілля можна проводити різними методами з використанням дозиметричної, радіометричної та спектрометричної апаратури. Використання цих методів різниться за рівнем повноти отриманих результатів, складністю, вартістю та, відповідно, доступністю проведення відповідного аналізу. Так, для проведення повного якісного і кількісного аналізу радіоактивного забруднення об’єктів навколишнього
середовища необхідна спеціальна досить складна, дорога та, в силу цього, не завжди доступна спектрометрична апаратура, а сам аналіз вимагає для свого проведення досить багато часу та відповідної кваліфікації обслуговуючого цю апаратуру персоналу. Враховуючи, що здійснювати цей аналіз можуть лише фахівці акредитованих спеціалізованих радіологічних лабораторій, він не завжди доступний населенню. Окрім того, завдяки зазначеним факторам, створення таких лабораторій не завжди можливе
і для більшості навчальних закладів. Створення ж лабораторій дозиметричного контролю і проведення порівняно нескладного дозиметричного аналізу рівня полів ядерних випромінювань окремих об’єктів та продуктів харчування сьогодні доступне практично для всіх. Цьому сприяє як простота та експресність відповідних методів аналізу, так і доступність дозиметричної апаратури. Якщо відразу ж після
Чорнобильської катастрофи у країні відчувався гострий дефіцит приладів радіологічного контролю, у т. ч. і дозиметрів, то сьогодні ця проблема практично знята з повістки дня. На ринок вийшли вітчизняні товаровиробники різних типів власності, які практично повністю заповнили потреби національного ринку. Одним з таких виробників є науково-виробниче приватне підприємство «Спаринг-віст-центр», яке уже понад бесять років спеціалізується
на розробці та виготовленні приладів радіаційного контролю. Ним розроблена та серійно випускається ціла гама приладів, які забезпечують потреби санітарної дозиметрії та екології, індивідуальної дозиметрії, вирішення пошукових задач в галузі радіологічного контролю, а також деяких вузькоспеціалізованих задач. Учені виділили у викидах з аварійного реактора 23 основних радіонукліда. Велика частина з них розпалася протягом декількох місяців після аварії
і небезпеки вже не представляє. Довгострокові наслідки чорнобильської аварії для здоров’я людей сильно недооцінені, стверджує міжнародна екологічна організація Greenpeace. В оприлюдненій Greenpeace доповіді зазначається, що недавні дослідження підтверджують: чорнобильська радіація стала – або стане в майбутньому – причиною 100 тисяч смертних випадків від раку, а офіційні дані, якими оперує Міжнародне агентство ООН з атомної енергії (МАГАТЕ) це величезна недооцінка людських
страждань. Як повідомили у Центрі сучасного мистецтва при НаУКМА, на прес-конференції в Києві представники Greenpeace заявили, що “дані доповіді спростовують думку МАГАТЕ про те, що наслідки для здоров’я людей від аварії на ЧАЕС виявилися не такими значними, як спочатку вважали”. Екологічна організація наголошує, що радіація вражає
імунну і дихальну системи, систему кровообігу, а також викликає збільшення ембріональних дефектів і пологових травм. За даними Greenpeace, кількість захворювань на рак різко зросла в Україні і Білорусі. У Білорусі між 1990 і 2000 рр. спостерігалося збільшення ракових захворювань на 40%, а в Гомельській області – на 52%. В Україні було 12% підвищення рівня ракових захворювань, при цьому в Житомирській області смертність зросла майже втричі.
Окрім безпосередньої дії радіації, здоров’я людей, які потрапили під чорнобильську хмару, зазнало серйозного випробування цілим комплексом соціально-економічних проблем: втрата землі, переселення (більш як 300 тис. осіб), економічна криза, брак адекватної інформації, наголошують в Greenpeace. ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ НА РОЗВИТОК І ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ. У статті розглядаються медичні, психолого-педагогічні та соціальні наслідки
аварії на ЧАЕС, що вплинули на фізичний, психічний, соціальний розвиток дітей та підлітків, котрі проживають в радіаційно забруднених районах. Чорнобильська катастрофа, що сталася у 1986 році, визнана найбільшою за всю історію людства. Аварія на ЧАЕС призвела до серйозних соціальних та психологічних наслідків, а також до виникнення на території України унікальної екологічної ситуації, яка пов‘язана як із зовнішнім опроміненням значних контингентів населення, так
і з тривалим надходженням в організм радіонуклідів, що невід‘ємно впливають на здоров‘я людей. Наукові дослідження, присвячені впливу радіації на стан здоров‘я населення, дозволили сформувати концепцію про її безпорогову дію. Вважається, що будь-яка доза, якою б малою вона не була, спричинює негативний вплив на організм людини. Так, на території Житомирської області немає екологічно шкідливих промислових підприємств і до аварії вона вважалася екологічно чистою зоною.
Нині 30% її території (722 населених пункти, 9 адміністративних районів), де мешкає 450 тис. чоловік, в тому числі 110 тис. дітей, перебуває під постійним радіологічним контролем. Група експертів “Міжнародного чорнобильського проекту” підкреслює, що “аварія спричинила значні негативні психологічні впливи, виражені у посиленому почутті тривоги та виникненні стресу через постійне відчуття значної непевності, що миспостерігали і за межами відповідних забруднених районів.
Медико-психологічні дослідження виявили симптоми психологічних втрат: депресивні реакції, тривожність, посттравматичні страхи, порушення сну, песимістичні настрої. У низці спеціальних досліджень відзначено, що величина дози іонізуючого опромінення у населення забруднених регіонів пов‘язана з порушеннями в когнітивній сфері. Зокрема, це – розлади пам‘яті, уваги, сиптоми порушення вищих нервових функцій, зумовлені локальними
структурними змінами головного мозку під впливом радіації. Особливе занепокоєння викликають зміни у стані здоров‘я дітей, які потрапили під дію малих доз радіації, у зв‘язку з тим, що клітини росту дитячого організму більш радіочутливі, ніж у дорослих. Аналіз стану здоров‘я дитячого населення усіх радіаційно забруднених регіонів України свідчить про погіршення демографічної ситуації та показників
їх здоров‘я. Як свідчить медична статистика, рівень загальної захворюваності евакуйованих з 30-кілометрової зони дітей чи тих, що залишилися там проживати, має чітку тенденцію до зростання. Рівень поширення захворювань з 1987 року збільшився більш ніж удвічі. Ті ж тенденції зберігаються і в несприятливих за радіаційною обстановкою регіонах. Найбільш значні негативні зрушення відбулися у класі хвороб крові
і кровотворних органів – зростання відзначається у 9,6 разів; на другому місці за темпами змін знаходяться новоутворення (зростання у 6,6 разів); на третьому – хвороби кровообігу (зростання у 6,4 разів). Далі йдуть хвороби органів травлення – зростання у 5,8 разів, розлади нервової системи та психічні, а також хвороби ендокринної системи. При цьому визначено, що на забруднених територіях в структурі захворювань (порівняно з умовно чистими районами) у п‘ять разів збільшилася кількість дітей
із хворобами щитовидної залози, у два рази – з хворобами системи дихання, у півтора рази – травлення, у 1,7 разів – нервової системи. У 2,5 рази частіше зустрічається вегето-судинна дистонія – порівняно з дітьми, які мешкають в умовно чистих регіонах. У 2,5 рази порівняно із середньодержавним підвищилися показники розповсюдженості вроджених аномалій, притаманні дитячому населенню. Так, серед дітей та підлітків північних районів
Житомирської області практично здоровими є лише 20,9% школярів. Подальший прогноз захворюваності дітей свідчить, що до 2005 року буде спостерігатися зростання захворюваності майже у всіх класах хвороб на 11,7%, а в районах радіаційного контролю – на 17,7%. Значне зростання психічних розладів у дітей, за даними психофізіологічної статистики і вивчення психодіагностичного стану та розумової працездатності школярів спричинили до того, що діти
мають занижені функціональні можливості центральної нервової системи – гальмуючі процеси переважають над процесами збудження. Водночас спостерігаються порушення функції уваги та пам‘яті, що негативно впливає на розумову працездатність підростаючого покоління . Проведене нами дослідження свідчить про те, що діти, які мешкають на забруднених територіях, переживають також серйозні труднощі соціальної адаптації. У них частіше мають місце елементи аутодеструктивної поведінки,
дратівливості, агресивності, як прояву посттравматичного стресу. Під впливом соціальної дезадаптації у дітей знижується інтерес до перспективи та навчальної діяльності, виявляється тимчасова емоційна напруженість, психомоторні та психовегетативні відхилення, при яких особистість ще зберігає здатність до критичної оцінки та до цілеспрямованої діяльності і може коректувати свою поведінку під впливом сприятливих змін у ситуації
чи в умовах надання адекватної соціально-психологічної допомоги. Отже, враховуючи вищесказане, необхідна негайна допомога дітям з боку медичних, соціальних працівників, а також психологів та педагогів із залученням нетрадиційних підходів до впровадження в навчальновиховний процес лікувальної терапевтичної педагогіки, постійного аналізу здійснення навчання і виховання у контексті його психофізичної цінності.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачає низку заходів, спрямованих на захист здоров’я та лікування дітей, потерпілих внаслідок аварії, зокрема, оздоровлення в спеціалізованих закладах. ОДСРЗ «Лісовий берег» – обласний дитячий санаторій радіаційного захисту, в якому оздоровл ються діти Житомирщини, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.
В санаторії впроваджується комплекс медичних, психолого-педагогічних та соціальних заходів, що дають можливість поліпшити здоров’я та психічний стан дітей, які мають вади внаслідок дії іонізуючого випромінювання. Комплекс лікувально-профілактичних заходів у дитячому оздоровчому центрі – вживання чистих продуктів харчування, фізіотерапевтичні методи дає змогу знизити рівень інкорпорованого радіоцезію за 21-24 дні на 99%. Згідно з цим у санаторії передбачене шестиразове харчування
з включенням у раціон овочів, фруктів, риби, дієтичного м’яса, вітамінів. Разом з медичним персоналом у санаторії працює педагогічний колектив, завдяки якому діти мають можливість не лише лікуватися, але й навчатися, активно відпочивати. Робота педагогів-вихователів спрямована на всебічний розвиток та виховання дітей. За спеціально розробленою програмою щодо усунення вад та поліпшення стану психічного розвитку дітей
працює психолог. Система виховної та психологічної роботи планується з урахуванням віку дітей, стану їх здоров’я, рис характеру та кола інтересів кожної дитини. У санаторії працює бібліотека. Діти мають можливість читати різноманітну літературу, проводяться тематичні бесіди, вікторини, виховні години . Також у «Лісовому березі» широко розвинена система фізичного виховання. На території є кілька спортивних майданчиків, на яких організовуються рухливі
ігри, змагання, олімпіади. Санаторій побудований на березі річки, що дає можливість дітям влітку проводити оздоровлення. У санаторії є комп’ютерний зал, фотогурток, ігрова кімната для дітей молодшого віку. Два рази на тиждень діти з вихователями готують загально санаторські пізнавально-розважальні заходи. Крім того, проводяться прогулянки до міста, гідропарку, замовляються екскурсії до музеїв, визначних місць Житомира. До оздоровчого центру запрошуються колективи художньої
самодіяльності, ляльковий та драматичний театри. Система психолого-педагогічної роботи ОДСРЗ «Лісовий берег» спрямована не лише на поліпшення стану здоров’я дітей, але й на розвиток їх здібностей та інтересів, творчих можливостей і має базуватись на методах розширення життєвого простору за рахунок заглиблення в творчу діяльність. У своїй праці педагоги керуються, перш за все, інтересами дитини, необхідністю її повноцінного психічного розвитку як особистості, та
її медичного й психолого-педагогічного захисту від впливу негативних факторів, спричинених перебуванням у зоні радіологічного контролю. Медичні, соціальні та психолого-педагогічні аспекти Чорнобильської катастрофи є такими, що заслуговують на ґрунтовне вивчення, узагальнення та обов’язкове врахування при реалізації заходів щодо подолання наслідків аварії. Чорнобильська катастрофа і через 22 роки впливає на здоров`я людей.
Чорнобильська катастрофа переросла в катастрофу планетарного масштабу і створила на значній території України радіаційну ситуацію, яка і сьогодні продовжує впливати на здоров`я людей і довкілля. За 22 роки, що минули з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, рівні радіоактивного забруднення території України значно зменшились унаслідок прояву природних
процесів (фізичного розпаду радіонуклідів) та здійснення комплексу контрзаходів, які були спрямовані на зниження доз опромінення і створення безпечних умов проживання населення на радіоактивно забруднених територіях. Враховуючи, що більш, ніж 80% площ лісів українського Полісся зазнали значного забруднення, вони і сьогодні залишаються критичними ландшафтами з точки зору формування доз внутрішнього опромінення населення, обумовлюючи у деяких районах до 50% дози внутрішнього
опромінення. Враховуючи високий рівень захворюваності серед населення радіоактивно забруднених територій, а також те, що харчовий фактор є домінуючим у забрудненні внутрішнього середовища організму людини, питання оптимізації харчування осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, мають особливу актуальність. При цьому, слід зазначити, що ситуація, яка склалась в навчальних шкільних та дошкільних закладах з організацією безкоштовного харчування дітей, які постраждали внаслідок
аварії на ЧАЕС, (незбалансованість раціонів за кількістю білків, жирів та вуглеводів, невідповідність їх фізіологічним потребам, недотримання складу продуктових наборів тощо) негативно впливає на стан здоров`я дітей цієї категорії. Тому це питання залишається під постійним наглядом закладів Державної санітарно-епідеміологічної служби, особливо територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Система моніторингу стану здоров`я постраждалих внаслідок аварії
охоплює 2 133 151 особу, які спостерігаються у медичних закладах системи охорони здоров`я. До цієї категорії входять 227025 учасників ліквідації наслідків аварії, 48148 евакуйованих, 1 464 532 особи, які проживають на радіаційно забрудненій території та 393 444 дитини віком до 15 років. Станом на 1 квітня 2008 року інформація про 2 291 235 осіб знаходиться у автоматизованому вигляді у базі даних
Державного реєстру України осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. 5 березня 2008 року питання функціонування та модернізації Державного реєстру було заслухано на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Рішення Комітету взято до виконання.
Щорічно системою медичного нагляду за постраждалими, яка складається з диспансеризації, амбулаторного, за показаннями, стаціонарного лікування і реабілітаційних заходів у санаторно-курортних умовах та реабілітаційних центрах охоплюється 96-98% дорослого населення та 97-99% дитячого. За впровадженим порядком щорічні медичні огляди інвалідів та учасників ліквідації аварії проводяться до річниці Чорнобильської катастрофи, дітей – до початку оздоровчого сезону.
У зв`язку зі збільшенням віку осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС зменшується кількість визнаних здоровими за результатами диспансеризації. Окрема увага приділяється вивченню поширеності та захворюваності на рак щитовидної залози. Аварія на ЧАЕС визнана світовим медичним товариством однією з небезпечних причин його поширення. Досвід лікарів свідчить про те, що за післяаварійний час негативний вплив аварії реалізувався перш
за все в значному збільшенні захворюваності на рак щитовидної залози у осіб, які були в дитячому або підлітковому віці на момент аварії (0-18 років). Доказом цього, в першу чергу, є існуюча динаміка захворюваності даною патологією. Протягом 1981-1985 років серед вказано категорії населення України щорічно реєструвалось в середньому 12 випадків цього захворювання (5 серед дітей та 7 серед
підлітків). Починаючт з 1990 року, коли вперше було встановлено значне підвищення кількості прооперованих протягом року осіб цієї вікової групи – 62 хворих (41 дитина 21 підліток), число щорічно зареєстрованих випадків раку щитовидної залози у них постійно збільшується і за 2001-2006 роки становило в середньому 412 випадків (311 – у дітей та 101 у підлітків). За період з 1986 до 2006 року в Україні з приводу раку щитовидної залози прооперовано 4369 осіб, яким
на момент аварії було від 0 до 18 років. Із них 3170 були у дитячому віці (0-14 років), та 1199 – в підлітковому (15-18 років). За науковими прогнозами післядія “чорнобильського” йоду триватиме ще приблизно 10-15 років. Крім того, основними хворобами, які визнаються пов`язаними з наслідками аварії на ЧАЕС, залишаються онкологічні та цереброваскулярні хвороби, захворювання системи кровообігу та нервової системи, у дітей – онкопатологія та вроджені вади розвитку.
У 2007 році МОЗ України було проведено певну роботу з опрацювання законодавчих актів, спрямованих на оптимізацію надання медико-санітарної та соціальної допомоги постраждалим. Зокрема, було розглянуто та погоджено проекти законів України “Про внесення змін до Закону України “Про загальнодержавну програму подолання насідків Чорнобильської катастрофи на 2006-2010 роки” та
“Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, низки проектів законів, запропонованих Мінпраці України. Коштів державного та місцевого бюджетів не вистачає для повного забезпечення потреб постраждалих ефективними лікувальними заходами, з року в рік зменшуються видатки на пільгове забезпечення
постраждалих лікарськими засобами. У 2007 році для комплексного медико-санітарного забезпечення постраждалих держбюджетом було передбачено 44 млн. 970 тис.грн. Вперше за останні чотири роки програму профінансовано стовідсотково і кошти освоєно у повному обсязі. Хоча і ці досить великі кошти при розрахунку становлять лише 21, 1 грн. на одного постраждалого. Список використаної літератури:
1. Чернобыльская катастрофа / Под ред. В.Г.Барьяхтара. – К.: Наук. думка, 1995. – 560 с.; 2. Охорона навколишнього природного середовища в Україні. 1994-1995. – К.: В-во Раєвського, 1997. – 95 с.; 3. Радиация. Дозы, эффекты, риск.: Пер. с англ. – М.: Мир, 1990. –79 с.; 4. Інтернет.