РЕФЕРАТ
На тему: «Цінні папери як о’бєкти цивільного права»
ПЛАН
Вступ
Визначення цінного паперу.
Основні вимоги до цінних паперів та їх ознаки цінних паперів.
Класифікація цінних паперів.
Висновки
Список використаних джерел
ВСТУП
Одним з важливих видів об’єктів цивільного права України є цінні папери.
Ринок цінних паперів регулюється цивільним кодексом України, іншими законодавчими та підзаконними актами (Закон України «про державне регулювання цінних паперів», Закон України «про цінні папери та фондові біржі»).
Цінні папери в якості об’єктів цивільно-правових відносин визначають по різному: іноді, — як майно, іноді — як річ, іноді — як безтілесне майно.
Але згідно законодавства України цінні папери визначаються таким чином:
Згідно цивільного кодексу України, цінні папери – це документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або майнове право особи, і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила та його власником; і передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передача прав, що випливають з цього документа іншим особам.
Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” було визначено, що “цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила та його власником; і передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його розміщення.
Відповідно до Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” обіг цінних паперів – це укладання та виконання угод щодо цінних паперів, яке не пов’язано з їх випуском.
З визначення бачимо, що усі цінні папери мають свої ознаки, основні вимоги до складання та обігу цінних паперів; види та класифікацію, що розглянуться нижче.
Визначення цінного паперу
Новий Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, і містить цілу главу про цінні папери, як об’єкти цивільних прав (глава 14 “Цінні папери”).
В Українському законодавстві не існує єдиного визначення цінного
паперу. Його визначення містяться в різних кодифікованих та звичайних законних та підзаконних нормативних актах.
Щодо визначення цінного паперу в кодифікованих актах, то ними є: визначення цінного паперу наведене у ч. 1 ст. 194 Цивільного Кодексу України та у пункті 2 ч. 1 ст. 163 Господарського кодексу К України. По суті, ці два визначення є тотожними.
Як за цивільним так і за господарським кодексами, Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.
Визначення було зазначене також в законі України «Про цінні папери та фондову біржу», проте воно втратило чинність на підставі прийняття та вступу в законну силу Цивільного кодексу України..
Так, за законом України «Про цінні папери та фондову біржу» визначено, що цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила та його власником; і передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його розміщення.
Це визначення не суперечить тим, що містяться у цивільному та господарському кодексах, проте воно є дещо вужчим, так як згідно з положеннями цивільного та господарського кодексів, цінні папери – це документи, що посвідчують як грощові, так і інші майнові права особи; а згідно закону України «Про цінні папери та фондову біржу» — це лише грошові документи, що визначають відносини володіння або позики.
Таким чином, можна зробити висновок, що основною ознакою є те, що Цінний папір – це завжди документ, незалежно від того чи він у формі сертифіката, чи в безготівковій формі. Відповідно до правової практики цінний папір повинен містити всі передбачені законодавством реквізити. І хоча в Україні не існує єдиного визначення поняття цінного паперу, проте воно досить широко регламентується у законодавстві.
Основні вимоги до цінних паперів
Цінними паперами визнаються права на ресурси, які відповідають таким фундаментальним вимогам: обіговість, доступність для цивільного обігу, стандартність і серійність, документальність, урегульованість і визнання державою, ринковість, ліквідність, обов’язковість виконання.
Обіговість – це здатність цінних паперів бути предметом цивільних правочинів, обертатися на фондовому ринку згідно із спеціальними, законодавчо визначеними правилами, бути платіжним інструментом.
Стандартність та серійність – однойменні цінні папери мають стандартний набір реквізитів, стандартний склад суб’єктів, стандартні правила передачі та обліку прав на них, стандартні права, що з них випливають.
Ринковість – цінний папір обертається на своєму ринку цінних паперів з притаманною йому інфраструктурою, суб’єктним складом, правилами роботи.
Доступність для цивільного обігу – здатність цінних паперів не тільки купуватися і продаватися, але й бути об’єктом інших видів угод.
Стандартність – стандартний зміст цінного паперу (стандартність прав, які надає цінний папір, стандартність учасників, термінів, місць торгівлі, правил обігу, стандартність правочинів, пов’язаних з передачею цінних паперів з рук в руки, стандартність форми). Тому індивідуальний нестандартний контракт не може перебувати в обігу.
Документальність – тільки документ може зафіксувати стандартні умови обігу і використання, забезпечити перехід цінних паперів з рук у руки. Відсутність хоча б одного з них спричиняє недійсність цінного паперу.
Регульованість і визнання державою закріплення на законодавчому рівні.
Ліквідність – здатність цінного паперу бути перетвореним у грошові знаки.
Цінні папери можуть функціонувати як у документарній, так і в бездокументарній формі. Форма випуску цінних паперів впливає на процедуру їх первинного розміщення, порядок укладення угод, фіксацію прав власності та визначає деякі інші особливості обігу. Розвиток комп’ютерних технологій зумовив функціонування «безтілесних», бездокументарних цінних паперів. Тому характеристика цінного паперу через «поняття» документ певною мірою є умовною. На ринку цінних паперів широко використовують термін «електронні цінні папери».
Кожен вид цінного паперу в ринковій економіці виконує певні функції. Цінні папери можуть посвідчувати членство в організації – емітенті та право на частку в його майні. Такими за законодавством України є акції. Значна кількість цінних паперів посвідчує відносини позики між емітентом та власником цінного паперу. Такими, зокрема, є облігації, казначейські зобов’язання, векселі.
Особливим видом державних цінних паперів є приватизаційні папери, правовий режим яких визначається спеціальним законодавством (Закон «Про приватизаційні папери» тощо).
Інвестиційні сертифікати є пайовими цінними паперами з певними особливостями. Такий цінний папір випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді. Інвестиційний сертифікат не дає права на участь в управлінні справами емітента. Особливості емісії та обігу інвестиційних сертифікатів визначаються Законом «Про інститути, спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».
Іпотечні сертифікати випускаються в документарній та в бездокументарній формах. При емісії сертифікатів у бездокументарній формі емітент оформляє глобальний сертифікат. Залежно від способу фіксації власника сертифікати можуть існувати як іменні, так і на пред’явника. Сертифікати на пред’явника можуть бути емітовані лише у документарній формі. Іпотечні сертифікати підлягають вільному обігу, тобто юридичні та фізичні особи можуть вільно купувати та продавати сертифікати, здійснювати з ними будь-які правочини як на біржовому, так і на позабіржовому ринках цінних паперів.
Інформація про випуск сертифікатів підлягають реєстрації у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Цивільний кодекс виділяє нову групу цінних паперів – товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.
У ч. 1 ст. 194 ЦК України та абз. 2 ч. 1 ст. 163 ГК України міститься легальне визначення цінного папера з якого випливає, що для будь-якого цінного папера характерними є такі ознаки:
цінним папером є документ;
документ має бути встановленої форми;
документ має містити відповідні реквізити;
документ має посвідчувати грошове або інше майнове право яке визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником;
документ передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його випуску (видачі),
документ передбачає можливість передачі прав, що випливають з нього, іншим особам.
Слід зауважити, що на практиці у «бездокументарній» формі існують виключно емісійні цінні папери, тобто цінні папери, які розміщуються “випусками” – сукупностями цінних паперів одного емітента певного виду та однієї номінальної вартості, що забезпечують їх власникам однаковий обсяг прав і можливість мати однакові умови розміщення на фондовому ринку. При цьому такий “випуск цінних паперів” (як сукупність цінних паперів) підлягає реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. –PAGE_BREAK–
Передання цінного папера передбачає перехід до нового власника всіх прав за цінним папером, що означає:
а) тісний і нерозривний зв’язок між самим цінним папером (правом власності на цінний папір) та прав, за цінним папером;
б) неможливість часткової передачі прав за цінним папером. Так, при відчуженні акцій продавець не може передати покупцю, а покупець прийняти від нього лише частину належних продавцю прав за акцією.
Передання прав за цінним папером визначається ст. 197 ЦК України.
3. Класифікація цінних паперів
Велика кількість цінних паперів робить необхідною як для теорії, так і для практики, їх класифікацію з метою повного визначення їх правової природи. Існує декілька видів класифікації цінних паперів. Вони можуть проводитися за різними критеріями, наприклад, за організаційно-правовою формою емітента, за змістом закріплюваних ними прав, відносно отримуваного доходу, за строком існування та місцем функціонування, за способом передачі прав, за визначенням правомочної особи тощо. Є безліч критеріїв поділу цінних паперів на види. Найбільш поширені в міжнародній практиці такі:
1) за відношенням до ресурсів, правами на які є цінні папери, розрізняють:
первинні цінні папери акції, облігації, векселі, ощадні сертифікати, інші, що посвідчують права на майно, грошові засоби, продукцію, землю та інші первинні ресурси;
похідні цінні папери будь-які цінні папери, що посвідчують право на купівлю чи продаж первинних цінних паперів, опціони, фінансові ф’ючерси, підписні права;
2) за цивільними правовідносинами, які ці папери опосередковують:
боргові цінні папери опосередковують відносини позики, є борговими зобов’язаннями (облігації, векселі);
цінні папери титули власності засвідчують право власності їх тримачів на активи (прості і привілейовані акції, підписні права);
3) за формою:
цінні папери в документарній формі мають матеріальну форму у вигляді паперових сертифікатів;
цінні папери в бездокументарній формі у вигляді запису на рахунках;
4) за емітентом, що їх випустив:
державні випущені або гарантовані урядом від імені держави, міністерствами, відомствами та муніципальними органами влади;
недержавні корпоративні, які випускаються підприємствами, структурами;
приватні цінні папери випущені фізичними особами (вексель, чек);
5) за можливістю вільного обігу:
обігові цінні папери можуть вільно купуватися і продаватися, бути предметом інших правочинів;
необігові інструменти, які не можуть бути об’єктом купівлі-продажу (при випуску емітент ставить умову, що деякі цінні папери не можуть бути перепродані і можуть бути викуплені тільки самим емітентом);
цінні папери з обмеженим полем обігу правочини з такими цінними паперами можуть укладатися з певними обмеженнями;
6) залежно від способу визначення уповноваженої особи, цінні папери можуть бути:
іменні ім’я тримача реєструється в спеціальному реєстрі, який веде емітент або реєстратор. цей вид цінного паперу надає можливість здійснювати закладені в ньому права в тому випадку, якщо тримач названий як уповноважений суб’єкт у тексті цінного паперу. іменний цінний папір може бути переданий тільки в порядку переуступки вимоги;
цінні папери на пред’явника передаються від однієї особи іншій простим врученням. боржник, який виконав зобов’язання, що випливає з цінного паперу на пред’явника, звільняється від відповідальності перед третьою особою навіть у тому випадку, коли третя особа доведе, що саме вона є уповноважений суб’єкт, а пред’явник цінного паперу володіє ним незаконно;
ордерні цінні папери складаються на ім’я визначеного першого набувача, який передає його в порядку індосаменту. якщо особа, котра передає ордерний цінний папір, не зазначає, кому вона його передає, а тільки ставить свій підпис, то ордерний цінний папір може передаватися простим врученням. але це не перетворює його на цінний папір на пред’явника;
7) за моментом погашення:
строкові цінні папери – мають конкретні строки погашення;
цінні папери строком за пред’явленням – не містять конкретного строку погашення, зобов’язання по них виконуються при пред’явленні цінного паперу;
8) за строком погашення відповідно до загальноприйнятої практики цінні папери поділяють на:
короткострокові строк погашення до 1 року;
середньострокові – від 2 до 5 років;
довгострокові – понад 5 років;
безстрокові – не мають кінцевого строку погашення;
9) за емітентом:
цінні папери, які випускаються резидентами – державними органами, юридичними особами, громадянами держави;
цінні папери іноземних імітентів – випускаються іноземними державами, юридичними особами, зареєстрованими за кордоном іноземними громадянами.
Висновки.
Конституція України.
Цивільний кодекс України.
6. Господарський кодекс України.
Закон України від 19 червня 2003 р. «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».
9. Закон України від 5 червня 2003 р. «Про іпотеку».
.Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р.
Бірюкова, заїка. Підручник цивільне право україни 2006рік
акції;
облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;
облігації місцевих позик;
облігації підприємств;
казначейські зобов’язання республіки;
ощадні сертифікати;
інвестиційні сертифікати;
векселі;
приватизаційні папери.