Завдання на контрольну роботу.
4. Які складові включає ціна? Охарактеризуйте кожну з цих складових. 14.Класифікація цін за строком дії
30. Основні види ринкових цін
42. Кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт, її склад
48. СНіП IV-4-84, їх склад і призначення
56. Витрати на тимчасові будівлі і споруди, порядок їх визначення та призначення
67. Договірні (контрактні) ціни у будівництві, їх склад і застосування
85. Тарифи на комунальні послуги, їх особливості
88. Планування цін на продукцію в бізнес планах
Література
Питання 4. Які складові включає ціна? Охарактеризуйте кожну з цих складових.
Ціна — грошове вираження вартості товару, Економічна категорія за допомогою якої виміряється кількість уречевленої і живої праці на виробництво товару суспільно необхідним робочим часом.
Визначення ціни — справа важлива. Підприємство повинне не тільки зробити, але і збути товар з вигодою для себе, відшкодувати витрати і отримати прибуток. Ціна служить вихідним моментом у плануванні фінансової діяльності підприємства. Завищення ціни приводить до того, що фірма може виявитися за бортом ринку, заниження ж неминуче приведе до банкрутства. Бізнесмени, що не володіють логікою і діалектикою ціноутворення, виявляються неспроможними конкурентами. Ціноутворення — один з найважливіших елементів програми маркетингу. Ціна в кінцевому рахунку відбиває, наскільки правильно була розроблена й успішно була реалізована ця програма. Якщо товар реалізується за наміченою ціною, це свідчить про успіх, якщо ж споживач відмовляється купувати продукцію за цією ціною, це невдача. Через ціну реалізуються основні результати діяльності фірми і, отже, вона визначає ефективність цієї діяльності.
Ціноутворення — достатньо складний процес, через те, що ціна — багатофакторне явище. Вона може робити рух у визначених границях. Мінімальний рівень ціни визначається витратами на виробництво і реалізацію продукції.
Ціна повинна відшкодовувати валові витрати виробництва і витрати обігу і забезпечити деякий прибуток. Максимальна границя ціни задається попитом.
Ціноутворення по витратах. [Л — 8]
Даний спосіб широко розповсюджений у зв’язку з тим, що він досить нескладний для малих підприємств. Визначається вартість виготовлення, закупівель матеріалів для виробництва, додаються всі інші витрати і установлена величина прибутку. У результаті обчислень виходить ціна товару.
Типовим прикладом ціноутворення по витратах є роздрібна торгівля. Ціна тут визначається в такий спосіб: до величини засобів, витрачених на закупівлю додається визначений відсоток на покриття інших витрат, відсоток прибутку (плюс відповідний відсоток для виплати ПДВ, якщо даний податок стягується).
Спеціальний відсоток додається до закупівельної ціни для покриття часу обігу товару чи послуги (такий час одержав назву оборотність запасів). Чим нижче цей показник, тим більше часу потрібно для того, щоб розпродати всі запаси зі складу, і тим самим нижче стає відсоток прибутку. При торгівлі швидкопсувними товарами, можливо обернути весь обсяг запасів кілька разів у продовж тижня.
Ціноутворення по витратах на промислові товари іноді дуже приблизно, причому для одержання ціни, що покриває прибуток досить додати 1-2%. У деяких компаніях свій відсоток нараховується на кожнім етапі діяльності: закупівлі, виробництві, маркетинговій діяльності і т.д. [Л — 7]
Такий поліпшений метод визначення ціни необхідний для контролю за витратами і прибутком і встановлення більш точної ціни, приймаючи до уваги конкуренцію на ринку. Було вирішено дотримувати методу розрахунку по витратах і розраховувати реальні витрати при визначенні ціни в міру росту числа вироблених товарів.
Приведемо ряд факторів, що впливають на кінцевий розмір ціни на ту чи іншу продукцію, тобто всі складові ціни. [Л — 3]
Вартість матеріалів — тут задається фактична вартість матеріалів, необхідних для виробництва одиниці товару.
Придбані деталі — у цій статті враховується вартість придбаних для виготовлення виробу матеріалів (наприклад ручок, петель, гвинтів, скла і т.п.).
Збереження матеріалів і деталей — збереження матеріалів, компонентів, що комплектують частин, придбаних деталей вимагає складської площі. І цей складський простір повинен окупатися за рахунок ціни товару.
Праця — вартість праці, яка потрібна для виготовлення одиниці товару, повинна бути ретельно перелічена.
Це особливо важливо при розширенні виробництва і найманні більшої кількості працівників для виробництва.
Збереження готової продукції — на складі зберігаються не тільки вихідні матеріали, але і готова продукція доти, поки вона не буде реалізована. Вартість збереження готової продукції звичайно вище, ніж вихідних матеріалів, тому що необхідні кращі умови, а також більше простору в зв’язку з громіздким упакуванням.
Адміністративні витрати — у невеликих компаніях загальне адміністрування на початковому етапі часто здійснюється власником, членами його родини і т.п. З розвитком справи адміністративна діяльність поступово переходить у компетенцію людей, що займаються цим професійно й одержують за це гроші.
З найперших днів варто включити в ціну розумні витрати по роботі, зв’язаної з бізнесом.
Менеджмент — якщо не враховувати витрати по менеджменту у вартості товару, то доходи компанії можуть різко упасти.
Витрати по збуту — збут продукції завжди складає проблему. І він дуже важливий для підприємства тому що якщо вироблені товари не знайдуть покупця, то бізнес стане невигідним, або, простіше говорячи, прогорить.
Тому не можна забувати про збутові витрати і варто включати в цінову відомість їхній у реальному розмірі.
Реклама — у ціну товару необхідно включати і націнку за рекламу. У ціновій відомості націнка складає визначений відсоток від ціни товару.
Непередбачені витрати — при розрахунку витрат по будь-якому методу, рекомендується виділяти рядок на непередбачені витрати, куди будуть включатися витрати, що не підходять не під одну позицію даної цінової відомості.
При необхідності прийняття способу розрахунку цін по витратах для даного товару, розробляється стандартна величина різниці між ціною і собівартістю.
Така величина повинна розраховуватися наприклад у випадку, коли є товар, що складається з постійної і перемінної частин.
Збираються дані по витратах і підраховується розмір націнки на собівартість, необхідний для покриття усіх витрат.
У такий спосіб можна вивести досить зручну формулу для визначення ціни.
2. Питання 14. Класифікація цін за строком дії.
У залежності від ряду економічних ознак усі ціни класифікуються по видах і підвидам – у залежності від галузей, що обслуговуються ними, і сфер економіки, у залежності від території дії, від порядку відшкодування споживачем транспортних витрат по доставці вантажів, ступінь волі цін від впливу держави при їхньому визначенні, у залежності від ступеня новизни товару, у залежності від терміну дії, ціни обслуговуючі зовнішньоторговельний обіг і використовувані в обліку і статистиці й інші. [Л — 5]
На товари, реалізовані на ринку відносно тривалий час, установлюються наступні види цін.
Змінна ціна – установлюється майже в прямій залежності від співвідношення попиту та пропозиції і поступово знижується в міру насичення ринку (особливо оптова ціна, а роздрібна ціна може бути дещо стабільною). Такий підхід до встановлення ціни застосовується найчастіше на вироби масового попиту. Тут тісно взаємодіють ціни й обсяги випуску товару.
Довгострокова ціна – установлюється на товари масового попиту. Вона не піддана змінам протягом тривалого часу. Однак у залежності від господарської кон«юктури можуть вноситься зміни у вироби (зменшаться їхній розмір, незначно погіршуватися якість) при збереженні ціни.
Сезонні ціни — закупівельні і роздрібні ціни на деякі сільськогосподарські продукти (овочі, фрукти), реалізовані в різний час року (по сезонах).
Тимчасові оптові ціни — оптові ціни, дію яких обмежено визначеним терміном, установлюється на продукцію вперше освоювану на відповідному виробництві.
Тимчасові роздрібні ціни — роздрібні ціни, дію яких обмежено як правило до 6 місяців. Дані ціни встановлюються на окремі види товарів які уперше надходять у роздрібну торгівлю. [Л — 8]
Ціни споживчого сегмента – установлюються на приблизно ті самі види товарів і послуг, реалізованих різним соціальним групам населення з неоднаковим рівнем доходів (можуть установлюватися, наприклад, на різні модифікації легкових автомобілів, на авіаквитки). Головне тут установити правильне співвідношення цін на різні вироби і послуги.
Єдині оптові ціни — оптові ціни, які встановлюються на однакові види промислової продукції — засоби виробництва і предмети споживання. Ціни, що регулюються урядом, міністерствами.–PAGE_BREAK–
Поточні ціни — ціни і тарифи, що діють в даний період. Підрозділяються на оптові ціни, закупівельні, роздрібні ціни, а так само ціни і розцінки в будівництві, тарифи і ціни на послуги транспорту й інших організацій.
Гнучка ціна – ціна, що швидко реагує на зміну співвідношення попиту та пропозиції на ринку. Застосування її виправдане, якщо можливі сильні коливання попиту та пропозиції у відносно короткий термін: зниження цін до кінця дня при продажі деяких продуктів харчування (свіжа риба, квіти і т.д.).
Переважна ціна – передбачає певне зниження цін на товари підприємством, що займає домінуюче положення (частка ринку 70-80%) на ринку і може забезпечити значне зниження витрат виробництва за рахунок збільшення обсягів випуску й економії на витратах по реалізації товарів.
3. Питання 30. Основні види ринкових цін.
Важливо підкреслити, що при ціні рівноваги встановлюється рівність не покупок і продажів — така рівність існує при будь-якій ціні. При ціні рівноваги кількість продукції, у межах якої споживачі мають намір продовжувати робити закупівлі, буде відповідати тій кількості продукції, що виробники мають намір продовжувати поставляти на ринок. Тільки при такій ціні буде відсутня тенденція до підвищення або зниження ціни. Але це лише часткова рівновага на одиничному ринку. Треба враховувати, що ціни на ринку знаходяться в постійному русі внаслідок змін у пропозиції та попиті товарів.
У такий спосіб ринкова ціна — це ціна товару, що складається під дією попиту та пропозиції, по якій здійснюється купівля-продаж товарів.
Розглянемо основні типи цін:
Виробнича ціна = сума усіх виробничих витрат фірми + очікуваний прибуток.
Оптова ціна — це ціна, по якій продають товар великими оптовими партіями компаніям, що займаються роздрібною торгівлею. Складається вона з ціни виробника плюс виробничі і маркетингові витрати оптовика і його прибуток.
Роздрібна ціна — це ціна по який, продаж ведеться окремими, невеликими партіями вроздріб. Складається вона з оптової ціни плюс управлінські, маркетингові і виробничі витрати фірми і її прибуток.
Базисну ціну використовують для визначення сорту чи якості товару. Її погоджують на переговорах між продавцем і покупцем, і вона є основою для визначення ціни фактично поставленого товару, коли властивості останнього відрізняються від обговорених у контракті.
У тих випадках, коли товари виготовляють з урахуванням специфіки покупця, практикують договірні ціни — установлюються за згодою сторін, що беруть участь в обміні товару (вільна). На відміну від нашої сьогоднішньої практики, ці ціни вигідні, а не руйнівні для покупців. [Л — 7]
Світова ціна визначається в залежності від виду товару: по одним (звичайно сировинним) — рівнем цін країн-експортерів або країн-імпортерів, по іншим — цінами бірж, аукціонів, а по готових виробах — цінами товарів ведучих у світі фірм, що спеціалізуються на виробництві й експорті продукції даного виду.
Номінальна ціна публікується в прейскурантах, довідниках, біржових котируваннях.
Змінна ціна встановлюється договором у залежності від деяких умов (біржового котирування, інфляції і т.д.) на певну дату (наприклад, постачання товарів покупцю, фактичного одержання товару і т.д.); нерідко вона є ринковою на дану дату.
Довідкова ціна (особливі види — номінальна, прейскурантна) звичайно відбиває рівень фактично укладених угод за деякий минулий період (тиждень, місяць) і використовується в переговорах для установлення вихідної ціни; найчастіше застосовують при терміновому продажі невеликих партій товарів, при великих партіях до неї застосовують ті або інші знижки. Довідкові ціни регулярно публікують спеціалізовані видання ООН.
Закупівельні ціни – це ціни (оптові), по яких реалізується сільськогосподарська продукція сільськогосподарськими підприємствами, фермерами і населенням. На практиці закупівельні ціни для господарств трансформуються в середні ціни фактичної реалізації, у яких враховані ціни і кількість продукції, проданої по різних каналах реалізації (заготівельним організаціям, на ринку). [Л — 6]
Тарифи транспорту і зв’язку складаються з декількох видів: тарифи залізничного транспорту, тарифи морського транспорту, тарифи автотранспорту й ін., і містять у собі вартість перевезень як населення, так і вантажів.
4. Питання 42. Кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт, її склад.
Вартість будівництва — витрати, виражені в грошовій формі на будівництво нових, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих виробничих і невиробничих будинків і споруд.
Зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва підприємств, будинків, споруд або їхніх черг є документами, що визначають кошторисний ліміт засобів, необхідних для повного завершення будівництва всіх об’єктів, передбачених проектом (робочим проектом). Затверджений у встановленому порядку зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва служить підставою для планування капітальних вкладень і відкриття фінансування будівництва. Відповідно до діючого порядком планування капітальних вкладень зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва складаються і затверджуються окремо на виробниче і невиробниче будівництво. Кошторисна вартість будівництва підприємств, будинків і споруд, визначена зведеними кошторисними розрахунками, повинна відповідати або бути нижче розрахункової вартості, передбаченої в техніко-економічних обґрунтуваннях (ТЕО) або в затверджених у складі п’ятилітніх планів переліках будівництв, що знову починаються, і переліках діючих підприємств і споруд, намічуваних до реконструкції і розширення. Визначена в зведених кошторисних розрахунках вартість будівництва черг не повинна перевищувати встановлену в розрахунку вартості будівництва на повний розвиток підприємства, будинку або споруди. [Л — 9]
При визначенні кошторисної вартості будівництва до монтажних робіт відносяться наступні:
складання й установка в проектне положення на місці постійної експлуатації (включаючи перевірку й індивідуальний іспит) усіх видів устаткування, у тому числі компресорних машин, насосів, вентиляторів, електротехнічних установок, електричних печей, приладів, засобів автоматизації й обчислювальної техніки;
прокладка ліній електропостачання і мереж до електросилових установок, приєднання до електричних мереж і підготовка до здачі під налагодження електричних машин;
прокладка технологічних трубопроводів і пристрій підводок до устаткування води, повітря, пару, охолоджуючих і інших рідин в обсягах, передбачених збірниками розцінок на монтаж устаткування;
інші роботи, передбачені в збірниках розцінок на монтаж устаткування, у тому числі демонтаж устаткування, установок, машин і пристроїв, здійснюваний при реконструкції і технічному переозброєнні діючих підприємств, будинків і споруд.
Зведений кошторисний розрахунок вартості до проекту (робочому проекту) на будівництво підприємства, будинку, споруди або його черги складається за формою, установлюваної Держбудом СРСР, зараз уже державними і приватними будівельними організаціями. У нього включаються окремими рядками підсумки по всіх об’єктних кошторисах (без сум на покриття лімітованих витрат), об’єктним кошторисним розрахункам і кошторисним розрахункам на окремі види витрат. Позиції зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва підприємств, будинків і споруд повинні мати посилання на номер зазначених кошторисних документів. Кошторисна вартість кожного об’єкта, передбаченого проектом (робочим проектом), розподіляється по графах, що позначає кошторисну вартість «будівельних робіт», «устаткування, меблів і інвентарю», “інших витрат” і «загальна кошторисна вартість».
Вартість нормативної умовно-чистої продукції в зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва не вказується.
За підсумком зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва вказуються: [Л — 9]
а) поворотні суми, що враховують вартість:
матеріалів і деталей, одержуваних від розбирання тимчасових будинків і споруд, у розмірі 15% кошторисної вартості тимчасових будинків і споруд (з частиною вартості що амортизується) незалежно від терміну здійснення будівництва;
матеріалів і деталей, одержуваних від розбирання конструкцій, зносу і переносу будинків і споруд, у розмірі, обумовленому з розрахунку;
меблів, устаткування й інвентарю, придбаних для меблювання житлових і службових приміщень для іноземного персоналу, що здійснює шефмонтаж устаткування;
матеріалів, одержуваних у порядку побіжного видобутку;
поворотні суми, що наводяться за підсумком зведеного кошторисного розрахунку, складаються з підсумків поворотних сум, показаних в якості довідки в об’єктних (локальних) кошторисах;
б) сумарна (за підсумками об’єктних і локальних кошторисів) балансова (залишкова) вартість устаткування, демонтованого переставляється в межах діючого реконструйованого підприємства, що технічно переозброюються; в) дані про пайову участь підприємств і організацій у будівництві об’єктів загального користування або загально-вузлових об’єктів.
г) різниця між кошторисною вартістю переносних (знову будуючих) об’єктів і балансовою вартістю (з урахуванням зносу) об’єктів, що зносяться, при наявності узгодження між зацікавленими сторонами про доцільність переносу будинків і споруд на нове місце або про будівництво нових будинків і споруд;
д) підсумкові дані про розподіл загальної кошторисної вартості будівництва мікрорайону або комплексу житлових і суспільних будинків по напрямках капітальних вкладень у випадку, коли в складі цього будівництва передбачені убудовані, прибудовані або окремо коштують будинки і споруди, що відносяться до різних напрямків капітальних вкладень (торгівля і суспільне харчування, підприємства побутового обслуговування, комунального господарства й ін.). Кошторисна вартість спорудженні, пристроїв і окремих робіт, загальних для всіх об’єктів, що входять до складу мікрорайону або комплексу, розподіляється:
вартість внутріквартальних (двірських) мереж водопостачання, каналізації, тепло- і енергопостачання й ін. — пропорційно потреби об’єктів; продолжение
–PAGE_BREAK–
вартість робіт із благоустрою й озеленення території — пропорційно площам ділянок;
інша вартість — пропорційно загальної площі об’єктів.
Розрахунок розподілу засобів по напрямках капітальних вкладень повинний бути наведений у складі пояснювальної записки до зведеного розрахунку вартості будівництва.
5. Питання 48. Будівельні норми та правила (СНіП) IV-4-84, їх склад та призначення.
Правила визначення кошторисних цін на матеріали, вироби і конструкції і кошторисні ціни на перевезення вантажів для будівництва.
Кошторисні ціни на матеріали для будівництва складаються франко-приоб”єктний склад будівельного майданчика і на встановлену одиницю виміру включають наступні елементи вартості: а) оптову ціну; б) вартість тари, упакування і реквізиту; в) націнки постачальницько-збутових організацій; г) вартість транспортування і вантажно-розвантажувальних робіт; д) заготівельно-складські витрати. У якості приоб”єктного складу при визначенні кошторисної вартості будівництва приймається передбачена проектом організації будівництва: для матеріалів відкритого збереження — площадка, використовувана для їхнього розміщення на території будівництва об’єкта (будинку, спорудження); для інших матеріалів — склад (місце складування) їх для даного об’єкта (будинку, споруди). Вартість доставки матеріалів від приоб”єктного складу до робочої зони враховується в складі елементних кошторисних норм на будівельні конструкції і роботи і розцінок на монтаж устаткування. У випадку, коли елементні кошторисні норми на будівельні конструкції і роботи передбачають доставку окремих матеріалів від яких-небудь інших пунктів, вартість їхнього перевезення від постачальників у складі кошторисних цін повинна визначатися до цих пунктів. [Л — 9]
Кошторисні ціни на матеріали призначені для визначення кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт. Ці ціни застосовуються при розробці одиничних розцінок на будівельні конструкції і роботи, розцінок на монтаж устаткування, прейскурантів на будівництво будинків і споруд, укрупнених кошторисних норм на будинки і споруди, укрупнених кошторисних норм на конструкції і види робіт і інших кошторисних нормативів, а також при складанні кошторисної документації на будівництво підприємств, будинків і споруд. Не допускається використання кошторисних цін на матеріали для інших цілей, зокрема, для виробничого планування і списання витрат на матеріали на виробництво будівельно-монтажних робіт.
Матеріали, на які розробляються кошторисні ціни, підрозділяються на дві основні групи: місцеві і привізні. До місцевих матеріалів відносяться: залізобетонні і бетонні вироби, бетон і розчин, будівельна цегла (керамічна, силікатна і ін.), камінь (бутовий, бруковий, туфовий і ін.), щебінь (кам’яний, цегельний, туфовий і ін.), гравій, пісок (річковий, гірський, жужільний і ін.), матеріали для дорожніх робіт (асфальтобетонні суміші, брущатка, плити для тротуарів, бордюр і ін.), рослинна земля, дерева, вода і деякі інші. До привізного відносяться інші матеріали, використовувані в процесі виконання будівельних і монтажних робіт.
На місцеві матеріали розробляються для:
неспеціалізованого будівництва — кошторисні ціни загально-галузевого призначення, установлювані за принципом зональних кошторисних цін, як правило, окремо для умов промислово-цивільного будівництва і будівництва в сільській місцевості;
спеціалізованого будівництва (у тому числі лінійного) — відомчі кошторисні ціни; окремих великих будівництв, по яких умови постачання місцевих матеріалів не враховані відповідно в кошторисних цінах загально-галузевого призначення і відомчих кошторисних цін, — будівельні кошторисні ціни.
Розробка кошторисних цін на матеріали повинна вироблятися в наступному порядку.
На першому етапі розробки визначаються вихідні дані про умови і відстані перевезення матеріалів (потреба в матеріалах, джерела її покриття, балансові розрахунки виробництва і споживання матеріалів у відповідних районах, транспортні схеми постачання матеріалів з обліком раціонально сформованих умов і відстаней їхнього перевезення). Для привізних матеріалів умови і відстані перевезення визначаються по областях, краям, автономним республікам і союзним республікам, що не мають обласного розподілу, на основі даних відповідних територіальних органів, міністерств і відомств. По методах визначення транспортних схем привізні матеріали варто підрозділити на три основні групи:
I — матеріали, що поставляються територіальними органами;
II — матеріали, що поставляються підприємствами будівельних і спеціалізованих міністерств;
III — матеріали, використовувані в спеціалізованому будівництві.
На другому етапі розробки варто виконати розрахунки кошторисних цін на матеріали по визначенню розмірів транспортних витрат відповідно до установленої форми типової калькуляції: при складанні кошторисних цін на привізні матеріали — по областях, краям, автономним республікам, союзним республікам, що не мають обласного розподілу; при складанні відповідних видів кошторисних цін на місцеві матеріали (кошторисні ціни загально-галузевого призначення, відомчі кошторисні ціни, будівельні кошторисні ціни) — по будівельних кущах, кущам (районам) спеціалізованого будівництва, окремим великим будівництвам.
На третьому етапі розробки кошторисних цін на матеріали повинні бути визначені кошторисні ціни відповідно до установленої форми типової калькуляції. Розробці кошторисних цін повинне передувати виконання розрахунків по встановленню територіальних районів, по яких варто встановлювати кошторисні ціни на привізні матеріали, і зон (районів), по яких варто встановлювати кошторисні ціни на місцеві матеріали (крім будівельних кошторисних цін). Номенклатура матеріалів, для яких повинні розроблятися кошторисні ціни, приймається відповідно до усереднених технічних характеристик. Технічні характеристики матеріалів визначені шляхом усереднення параметрів і споживчих властивостей окремих видів матеріалів, що входять у групу, або на основі специфікованих характеристик матеріалів-представників, передбачених елементними кошторисними нормами на будівельні конструкції і роботи. За матеріалами, на які зазначені технічні характеристики в елементних кошторисних нормах на будівельні конструкції і роботи не приведені, і, унаслідок цього, відсутні відповідні дані в довідковому додатку до дійсної глави, номенклатура матеріалів при складанні кошторисних цін повинна встановлюватися проектними інститутами з використанням прейскурантів оптових цін, затверджених у встановленому порядку.[Л — 9]
На четвертому етапі розробки кошторисних цін на матеріали повинні бути складений збірник середніх районних кошторисних цін на привізні матеріали і збірник кошторисних цін на місцеві матеріали.
6. Питання 56. Витрати на тимчасові будинки і споруди, порядок їх визначення і призначення.
Дійсні кошторисні норми застосовуються для визначення розмірів засобів, що передбачаються в зведених кошторисних розрахунках будівництв для зведення титульних тимчасових будинків і споруджень. На кожен вид будівництва розроблений норматив, у складі якого виділена норма на будівництво тимчасових будинків і споруд соціально-культурно-побутового призначення. [Л — 9]
Кошторисні норми виражені у відсотках від кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт і застосовуються в залежності від виду будівництва підприємств, будинків або споруд, установлюваного найменуванням проекту. Диференціювати кошторисні норми по питомій вазі того або іншого виду будівництва в обсязі будівельно-монтажних робіт будівництва не слід. У випадку, якщо проектом передбачається спорудження водопроводу і каналізації двома способами — відкритим методом і методом щитової проходки, норми витрат на будівництво тимчасових будинків і споруджень варто приймати на обсяги робіт, виконувані способом щитової проходки по п.34 «Колекторні тунелі», а на обсяги робіт, виконувані відкритим способом, — по відповідним пунктах збірника: п.39 «Зовнішні мережі водопроводу, каналізації, тепло- і газопостачання в межах міста», або ж п.49 «Магістральні трубопроводи поза містами водопостачання і каналізації».
У випадках, коли для здійснення будівництва залучаються кілька генеральних підрядчиків, кошторисні норми повинні застосовуватися: на обсяг робіт, виконуваний генеральним підрядчиком, що будує основні об’єкти — відповідна норма без коректування; на обсяг робіт, виконуваний іншими генеральними підрядчиками, що будують під’їзні залізні й автомобільні дороги, ТЕЦ, лінії електропередачі і т.п. — відповідна норма з коефіцієнтом 0,8.
Застосування кошторисних норм у зведених кошторисних розрахунках на розширення діючих підприємств, будинків і споруд або будівництво наступних черг, нових цехів, виробництв і комунікацій на території діючих підприємств або площадках, що примикають до неї, виробляється з коефіцієнтом 0,8.
Кошти для відшкодування витрат будівельно-монтажних організацій, пов’язані з будівництвом і устаткуванням будинків і споруд для розміщення й обслуговування військово-будівельних частин, спрямованих на будівництво народногосподарських об’єктів, включаються в главу 8 «Тимчасові будинки і споруди» зведеного кошторисного розрахунку в розмірах, обумовлених по нормах, установленим Міністерством оборони СРСР за узгодженням з Держбудом СРСР.
5. Кошторисні норми враховують будівництво повного комплексу тимчасових будинків і споруд, необхідних для виробництва будівельно-монтажних робіт, а також для обслуговування працівників будівництва, у межах будівельного майданчика з урахуванням можливості пристосування і використання для нестатків будівництва існуючих і знову встановлюваних будинків і споруджень постійного типу. У випадку, якщо проектом не передбачається спорудження постійних залізних і автомобільних доріг, інженерних комунікацій, що можуть бути використані в період будівництва, то вартість зведення необхідних тимчасових під’їзних доріг і інших комунікацій для забезпечення будівництва електроенергією, водою, теплом і т.п. визначається додатково в залежності від довжини комунікацій (від пункту примикання джерела одержання до будівельного майданчика), їхніх конструкцій, установлених проектом організації будівництва, по відповідним кошторисних нормативах. [Л — 9]
«Тимчасові будинки і споруди» включаються в кошти на зведення титульних тимчасових будинків і споруджень, необхідних для забезпечення виробничих нестатків будівництв, а також для розміщення й обслуговування працівників будівництва. Порядок визначення розміру засобів, що включаються в графи 4 і 5 зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, приведений у главі СНіП IV-9-84 «Правила розробки і застосування кошторисних норм витрат на будівництво тимчасових будинків і споруд».
7. Питання 67. Договірні (контрактні) ціни у будівництві, їх склад і застосування.
Для визначення вартості будівництва рекомендується використовувати діючу кошторисно-нормативну (нормативно-інформаційну) базу, розроблювальну, що вводиться в дію й уточнювальну у встановленому порядку.
Вартість будівництва в кошторисній документації замовника рекомендується приводити в двох рівнях цін: у базисному (постійному) рівні, обумовленому на основі діючих кошторисних норм і цін; у поточному або прогнозному рівні, обумовленому на основі цін, що склалися вчасно до складання кошторисів прогнозованих до періоду здійснення будівництва.
До складу кошторисної документації проектів будівництва включається також пояснювальна записка, у якій наводяться дані, що характеризують застосовану кошторисно-нормативну (нормативно-інформаційну) базу, рівень цін і інші данні, що відрізняють умови даного будівництва. продолжение
–PAGE_BREAK–
На основі поточного (прогнозного) рівня вартості, визначеного в складі кошторисної документації, замовники і підрядчики формують вільні (договірні) ціни на будівельну продукцію. Ці ціни можуть бути відкритими, тобто що уточнюються у відповідності з умовами договору (контракту) у ході будівництва, або твердими (остаточними). У результаті спільного рішення замовника і підрядної будівельно-монтажної організації оформляється протокол (відомість) вільної (договірної) ціни на будівельну продукцію за відповідною формою.
При складанні кошторисної документації, як правило, використовується ресурсний (ресурсно-індексний) метод, при якому кошторисна вартість будівництва визначається на основі даних проектних матеріалів про потрібні ресурси (робочій силі, будівельних машинах, матеріалах і конструкціях) і поточних (прогнозних) цінах на ці ресурси.
У зведеному кошторисному розрахунку окремим рядком передбачається резерв коштів на непередбачені роботи і витрати, обчислювальний від загальної кошторисної вартості (у поточному рівні цін) у залежності від ступеня пророблення і новизни проектних рішень. Для будівництв, здійснюваних за рахунок капітальних вкладень, що фінансуються з державного бюджету, розмір резерву не повинний перевищувати трьох відсотків по об’єктах виробничого призначення і двох відсотків по об’єктах соціальної сфери. [Л — 9]
Додаткові кошти на відшкодування витрат, що виявилися після затвердження проектної документації в зв’язку з уведенням по рішеннях
Уряду підвищувальних коефіцієнтів, пільг, компенсацій і ін., варто включати в зведений кошторисний розрахунок окремим рядком, з наступною зміною підсумкових показників вартості будівництва і затвердженням зроблених уточнень інстанцією, що затвердила проектну документацію.
8. Питання 85.Тарифи на комунальні послуги, їх особливості.
Сьогодні існує ряд питань, які не стосуються механізму та порядку розрахунку цін на комунальні послуги, однак вони мають вплив на розмір тарифів, від них залежить можливість їх зменшення. Вирішення цих питань також може сприяти полегшенню доступу підприємств до джерел капіталу. До цих питань можна віднести наступні, хоча цей перелік не є вичерпним:
Можливості зменшення тарифів за рахунок практики податкових пільг на капітальні інвестиції. Застосування таких механізмів стало більш актуальним після прийняття Бюджетного Кодексу України, в якому визначено, що податок на прибуток комунальних підприємств є доходом місцевих бюджетів і не враховується при визначенні розмірів міжбюджетних трансфертів.
Розгляд можливостей зменшення втрат коштів, які несе підприємство через неузгодженість в національному законодавстві механізмів розрахунків за електроенергію (газ), які визначені першочерговими, та оплатою податків, наприклад ПДВ.
Розробка механізмів регулювання, метою яких є зменшення політичного впливу на підприємства галузі при здійсненні регулювання цін на комунальні послуги. Наприклад, розробка положення про інформацію, яка подається регулятивному органу при затвердженні нових тарифів або положення з переліком документів, необхідних для оприлюднення інформації про тарифи тощо.
Необхідність поновлення практики нарахування пені за невчасну оплату населенням за послуги.
З метою упорядкування оплати житлово-комунальних послуг громадянами, які мають відповідні пільги, Кабінет Міністрів України постановляє [Л- 2]:
1. Встановити, що громадянам, які відповідно до законодавства мають пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, з 1 серпня 1996 р. зазначені пільги надаються в межах таких норм:
а) споживання електричної енергії на комунально-побутові потреби:
у сільських і міських населених пунктах (крім будинків, які обладнано електричними плитами і електроопалювальними установками) — у розмірі 75 кВтг на сім’ю з однієї — двох осіб на місяць і додатково 15 кВтг на кожного іншого члена сім’ї, але не більш як 150 кВтг на місяць;
у сільських і міських населених пунктах у будинках, які обладнано стаціонарними електричними плитами, — у розмірі 100 кВтг на сім’ю з однієї — двох осіб на місяць і додатково 25 кВтг на кожного іншого члена сім’ї, але не більш як 200 кВтг на місяць;
у сільських і міських населених пунктах у будинках, обладнаних електроопалювальними установками, — 28 кВтг на 1 кв. метр опалюваної площі на місяць в опалювальний період із розрахунку 21 кв. метр опалюваної площі на одну особу і додатково 10,5 кв. метра на сім’ю, але не більше загального розміру опалюваної площі;
б) споживання природного газу для побутових потреб: у разі використання на опалення житла у розмірі 21 кв. метра опалюваної площі на одну особу і додатково 10,5 кв. метра на сім’ю — 11 куб. метрів природного газу на 1 кв. метр площі в опалювальний період; у разі користування газовою плитою за наявності централізованого гарячого водопостачання — 9,8 куб. метра на одну особу на місяць;
у разі користування газовою плитою за відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача — 18,3 куб. метра на одну особу на місяць;
у разі користування газовою плитою та водонагрівачем — 23,6 куб. метра на одну особу на місяць;
в) плати за користування житлом — 21 кв. метр загальної площі на одну особу і додатково 10,5 кв. метра на сім’ю;
г) плати за користування тепловою енергією для опалення житла — 21 кв. метр опалюваної площі на одну особу і додатково 10,5 кв. метра на сім’ю.
Застосування тарифів, диференційованих за періодами часу. [Л — 4]
При наявності окремого обліку споживання електроенергії за періодами часу розрахунки з населенням та населеними пунктами проводяться:
За двозонними тарифами, диференційованими за періодами часу:
— 0,6 тарифу в години нічного мінімального навантаження енергосистеми (з 23 години до 7 години);
— повний тариф в інші години доби.
За тризонними тарифами, диференційованими за періодами часу:
— 1,5 тарифу в години максимального навантаження енергосистеми (з 8 години до 11 години і з 20 години до 22 години);
— повний тариф в напівпіковий період (з 7 години до 8 години, з 11 години до 20 години, з 22 години до 23 години);
— 0,6 тарифу в години нічного мінімального навантаження енергосистеми (з 23 години до 7 години).
Порядок застосування тарифів на електроенергію, що відпускається на побутові потреби населення України: Затверджено постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 9 грудня 1997 р. №1133.
Сьогодні на Рівненщині діють такі тарифи (відповідно до інформації управління житлового господарства станом на 1 лютого 2001 року) :
Квартирна плата (без ліфта) за м.кв. — 0,24
Квартирна плата (з ліфтом) за м.кв. — 0,30
Квартирна плата (житлова площа перевищує санітарну норму) без ліфта за м.кв. — 0,252
Квартирна плата (житлова площа перевищує санітарну норму) з ліфтом за м.кв. — 0,315
Водопостачання м.куб. — 0,72
Водовідведення м.куб. — 0,46
Опалення м.кв. — 0,82
Гаряча вода (по лічильнику) — м.куб. — 2,69
Гаряча вода (без лічильника) на одну людину — 8,20
Газ при наявності централізованого газопостачання на одну людину — 1,86
Газ при наявності газових колонок на одну людину — 4,48
Газ при наявності індивідуального опалювального котла м.куб — 2,09
Газ при наявності котла на опалення при перевищенні санітарної норми м.куб — 2,73
Газ при наявності лічильника — м.куб — 0,175
Вносячи зміни до Закону України «Про ціни і ціноутворення», Верховна Рада України заборонила підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та послуги громадського транспорту, що надаються громадянам України (частина друга статті 5), та визначила, що оплата за ці види послуг здійснюється за цінами і тарифами, встановленими відповідно Кабінетом Міністрів України, Національною комісією з питань регулювання електроенергетики України, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, за станом на 1 червня 1998 року (пункт 2 розділу II «Прикінцеві положення»). Здійснивши безпосереднє регулювання цін і тарифів, Верховна Рада України, по суті, втрутилась у сферу повноважень відповідних органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування і в такий спосіб порушила принцип поділу державної влади, що суперечить статтям 6, 19, 116, 137, 143 Конституції України. [Л — 2] продолжение
–PAGE_BREAK–
9. Питання 88. Планування цін на продукцію в бізнес планах.
Звичайно ж, в умовах швидко мінливої економіко-політичної ситуації в країні важко однозначно визначити тип ринку, на який ми виходимо, але найбільш близький він до олігополії.
Перед нами стоїть задача дістати максимальний прибуток, але з тим розрахунком, щоб ціна товару була прийнятної для наших споживачів, і вони не пішли б від нас до наших конкурентів. Тому, з огляду на поставлену задачу, ми будемо визначати ціну методом «середньої витрати плюс прибуток», але не будемо також забувати про рівень поточних цін.
Для розрахунку собівартості продукції необхідно визначити усі витрати, що мають місце в процесі виробництва. Витрата коштів буде використовуватись на придбання сировини і допоміжних матеріалів, виплати заробітної плати основним виробничим робітникам, оплату за енергоносії, а так само на додаткові витрати, зв’язані з організацією і здійсненням діяльності підприємства. [Л — 6]
Дотримуючи загальної методики розрахунку ціни, при її визначенні будемо слідувати наступному плану:
1. Постановка задачі ціноутворення;
2. Визначення попиту;
3. Прогноз витрат;
4. Аналіз цін і товарів конкурентів;
5. Вибір методу ціноутворення;
6. Встановлення остаточної ціни.
Нашою задачею буде наступне:
З однієї сторони ми, звичайно, хочемо отримувати максимальний прибуток, з іншої сторони ми не хочемо залучати на наш сегмент ринку конкурентів і втрачати клієнтуру. Виходячи з цього, при визначенні ціни, будемо використовувати метод «середньої витрати плюс прибуток», але також не будемо забувати про ціни конкурентів.
Не менш важливе і складне питання про ціни, що входить у планування бізнес-плану. Він по праву є одним із ключових у маркетингових програмах, тому що правильна цінова політика забезпечує запланований рівень доходів і прибули, прискорює оборотність, позитивно впливає на конкурентоспроможність і в той же час виступає своєрідним гарантом страхування комерційного ризику. Звідси виникає необхідність оперативної інформації про ціни, їх динаміку, нормах державного регулювання, обмеженнях і інших, вхідних у це коло, аспектах фінансової діяльності. У ряді випадках уже на стадії державної реєстрації підприємства доцільно створити зразковий розрахунок рентабельності і прогноз цін у складі техніко-економічного обґрунтування діяльності підприємства. Тому робота з визначення і зміни цін на продукцію або послуги підприємства повинна споконвічно включатися в план маркетингу в ув’язуванні з бізнес-планом. Вона також вимагає глибоких спеціальних знань, а в деяких випадках і створення спеціальної служби.[Л — 6]
Планування цін на продукцію підприємства в бізнес-планах здійснюють з урахуванням нижчеподаних факторів:
Який рівень цін?
Яка ціна з урахуванням проведення маркетингових заходів, згаданих раніше?
Який рівень цін у порівнянні з конкурентами?
Чи існують рівні інтервенції цін?
Чи проводяться які-небудь спеціальні заходи, пов’язані з ціноутворенням?
Чи пропонується спеціальна ціна для посередника (роздрібна знижка чи фіксована ціна)?
Чи існує яка-небудь система знижок (наприклад, по кількості або сезонності покупок)?
Чи використовуються бонуси, надані клієнтам для досягнення визначеного рівня річного обороту?
Яка політика диференціації цін?
Які спеціальні умови оплати?
Яка конкуренція серед посередників?
Література, що була використана у роботі.
Закон України “Про ціни і ціноутворення” – www.rada.com.ua
Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів). Постанова Кабінету Міністрів №1548 від 25 грудня 1996 року.
Дерябин А.А., Салимжанов И.К. Цена – инструмент управления экономикой.–М. 1985
Кальник В. Про ціни і тарифи на енергоносії та житлово-комунальні послуги для населення. Урядовий кур’єр. (www.uamedia.visti.net)
Козлова К.Б., Энтов Р.М. Теория цены.-М., 1972.
Маркетинг. Под редакцией академика А.Н. Романова.- М., 1995.
Смеян Ю. Ціни та ціноутворення. Галицькі контракти. (www.kontrakty.com.ua)
Цацулин А.Н. Цены и ценообразование в системе маркетинга. Учебное пособие. Издание 2-е.- М., 1998.
Интернет-сайт “Ваш дом” (www.vashdom.ru) Ссылки (links):
www.rada.com.ua/www.uamedia.visti.net/www.kontrakty.com.ua/www.vashdom.ru/