КУРСОВА РОБОТА з загальної екології
Натему: «Демекологія ЯК екологія популяцій»
Зміст
1. Організація на популяційному рівні
2. Динаміка популяцій. Загальні уявленнята поняття
3. Структура популяцій
4. Типи взаємовідносин між популяціями
5. Ріст чисельності популяції, кривіросту та виживання
1.Організація на популяційному рівні
Прибудь-якому біологічному дослідженні виникає необхідність розмежуванняматеріалу, який ми маємо вивчити на певні одиниці, далі яких розподіл уже непроводиться. В генетиці це ген, в систематиці — вид, прививченні екосистем біогеоценозу, характеристику якого ми будемо вивчати внаступних темах, це популяція, яка володіє певними характеристикамисистеми. Популяція є цеглиною, з якої і розпочинається власне екологіяорганізмів будь-якої екосистеми, є першою надорганізмовою біологічною системою.
Термін «популяція» запозичений з демографії В. Іогансеном у1905 р. на позначення групи особин одного виду, які здатні до вільногосхрещування, населяють певний простір протягом життя багатьох поколінь івідокремлені від інших подібних угруповань. Найістотнішими параметрамипопуляцій є динаміка чисельності особин, структура — вікова, статева, просторова,ієрархічна і густота населення.
Які більшість понять екології, термін «популяція» неоднозначний.Спеціалісти різного профілю, виділяючи популяції у природі, користуютьсярізними критеріями.
Угенетиці популяції розглядають як структурні одиниці, що утворюютьтаксономічний вид. Обов’язковою умовою виділення окремої популяції в цьомувипадку є наявність вільного обміну генами серед усіма особинами даноїпопуляції, що забезпечує спільність генофонду. Такі популяції називають менделівськими.Вони невеликі за розмірами. Річ у тім, що у рослин при вітрозапиленні тапри запиленні комахами пилок розноситься, як правило, на невеликі віддалі. Увітрозапильних чагарників та дерев вона не перевищує 100-150 м. В ентомофільнихрослин комахи можуть розносити пилок на віддалі, не більші за 1-3 км, алезвичайно взяток береться в радіусі всього декількох сот метрів. Невеликі шлюбні території й утварин. У менделівських популяціях особини теоретично повинні бути повністюідентичні. Але звичайно це не спостерігається. Така ідентичність має місце лишетоді, коли живі організми розмножуються нестатевим шляхом або автогамно. Так формуються популяції кореневищноїрослини пирію, гермафродитних тварин типу паразитичного ціп’яка абопартеногенетичних скельних ящірок.
Уботаніці критеріями виділення популяції служить її розміщення в межахпевного біоценозу. Такі популяції називають ценотичними. Розміри ценопопуляційможуть бути різними. У невеликих ценозах вони невеликі, а вмонотонно-однорідних типу тайгового лісу можуть охоплювати території у сотні татисячі гектарів і складатися з багатьох мільйонів особин.
Векології та зоології популяції частіше виділяють за ознаками їхнього розподілуна певній території та достатній відмежованості від популяцій того ж виду. Уцьому випадку популяцію називають локальною.
Механізмиізоляції окремих популяцій бувають двох типів: територіальні та репродуктивні.У першому випадку межами між популяціями виступають певні бар’єри: гірськийхребет, річка і т.п. У другому випадку ізоляцією є неможливість схрещування міжособинами різних популяцій. Наприклад, особини конюшини гірської на південномута на північному схилах одного й того ж пагорба можуть належати до різнихпопуляцій, оскільки на північному схилі цвітіння починається тоді, колицвітіння на південному схилі вже пройшло.
Вивченняпопуляційної структури виду має надзвичайно важливе теоретичне і практичнезначення при здійсненні заходів з раціонального природокористування. Важливо знатизагальні біологічні властивості виду, а також як впливає зовнішнє середовище найого формування. Знання екології популяцій особливо необхідні під часцілеспрямованої інтродукції. Досвід попередніх років показує, що навіть„корисні” види, їх інтродукція може призвести до повної перебудовиекосистеми та зникнення аборигенних видів. Як класичний приклад можна згадатиінтродукцію кролика, який за короткий період став основним конкурентом усім травоїднимтваринам на Австралійському континенті. Слід відмітити, що це явище кращепрослідкувати на тваринах і набагато складніше на рослинах. Разом з тим рослиниінтродуценти є не менш активними чинниками при деструктивних змінах екосистем.Як правило, інтродукований вид є агресивніший по відношенню до аборигенних видів,йому на початкових етапах людина створює більш сприятливі умови.
Отже, штучно скорочується час адаптації виду до нових умов.
Нерідко нові види привносять з собою і види, які трофічно з ними пов’язані,але як не дивно нерідко шкодять більше аборигенним видам.
Вивчаючи популяцію, ми визначаємо не тільки її сучасний стан, аленамагаємось провести аналіз стану даної популяції в минулому та провестипрогноз її росту під впливом різних факторів.2.Динаміка популяцій. Загальні уявлення та поняття
Розглянемо,які фактори впливають на чисельність популяції — загальну кількість особин, якіналежать до однієї популяції на даній території або в даному об’ємі. Повінь,пожежа, град, раптові морози, посуха, бурелом, Надмірне застосування хімпрепаратів,реконструкція ландшафту, вселення нових видів хижаків, паразитів, епідемії — все це може призвести до багаторазового скорочення чисельності популяції;навіть до повної її загибелі. Загибель або різке скорочення чисельностіпопуляції, як правило, викликає ланцюгову реакцію в біоценозі і може спричинитиколивання чисельності популяцій інших видів. Аналіз причин загибелі окремихвидів свідчить про те, що зникнення одного виду рослин викликає загибель від3-4 до 20-30 і навіть більше видів тварин.
Призниженні чисельності популяції зменшуються можливості обміну генетичноюінформацією, що призводить до зниження життєздатності. Тому пізнаннязакономірностей динаміки чисельності популяцій має першорядне значення. Укожний конкретний момент будь-яка популяція складається з певної кількостіособин, але ця величина досить динамічна. Часто вона залежить віднароджуваності і смертності у популяції.
Народжуваність — кількість нових особин, які з’явилися за одиницю часу упроцесі розмноження.
Смертність — кількість особин, які загинули за одиницю часу. І Відтворення потомства — головне джерело поповненняпопуляції. У рослин — це кількістьнасіння, у риб — ікринок, у птахів — яєць і т.п.
Швидкістьзростання популяції визначається біотичним потенціалом. Біотичний потенціал- це кількість нащадків, яку здатна дати одна материнська особина. В однихвидів біотичний потенціал може перевищувати мільярд, у інших — обмежуватиськількома десятками. Види, що живуть у сприятливих умовах і добре пристосованідо виживання, мають низький біотичний потенціал; і навпаки, висока смертністьзумовлює надзвичайну плодовитість. Наприклад, риби, які не турбуються про потомство, відкладають тисячі і навіть мільйониікринок. Біотичний потенціал деяких видів риб сягають — у місяць — до 3 млрд., а в акул, для яких характерне яйце живонародження,він обмежений десятками. Більшість шкідливих комах здатні плодити від кількасотдо тисячі особин. Для стабілізації чисельності популяцій достатньо, щоб дорозмноження доживало стільки потомків, скільки було батьків. Якщо відсотоквиживання вищий за відсоток рівноваги, популяція зростає, якщо нижчий-зменшується. Це необхідно враховувати як при боротьбі із шкідниками, так і приохороні зникаючих видів. Чисельність будь-якої популяції коливається підвпливом дії біотичних і абіотичних факторів. Існує поняття мінімальноїчисельності популяції, нижче якої популяція перестає існувати. В деякихвипадках (рослинні угрупування) доцільно використовувати не показники кількостіособин у популяції, а їх біомасу.
Прихарактеристиці популяції часто використовують поняття щільності, тобтокількості особин певного виду на одиницю площі. Особливо активно даний аспектвикористовується в лісовому господарстві, де показник щільності кормових рослинвикористовується для визначення параметрів ємності мисливських угідь повідношенню до мисливської фауни. 3. Структура популяцій
Яквказувалось, структура популяції є однією із ознак популяції. Виявленняструктурних елементів популяції, дало змогу більш чітко сформувати сучасніуявлення про популяцію. Крім того, виділення структурних елементів популяціїдає змогу проводити більш ефективний аналіз стану популяції того чи іншоговиду. Особливо це стосується видів, які перебувають у стані волі алеексплуатуються людиною.
Просторова структура — закономірне розміщення особин даної популяції в просторів певний період часу існування популяції. Аналіз любої популяції показує, щоособини розміщуються по різному.
Урослинних угрупованнях просторова структура популяцій виявляється черезхарактерне розміщення особин даного виду: вони можуть виступати поодинці,парами, групами або ж скупченнями. їх розміщення залежить від біологічнихособливостей виду, стадії розвитку популяції, умов місцезростання. Відносно жтварин, то тут важливим фактором є пора року (лялечка зимує в лісовійпідстилці, гусениця живе в кроні дерева).
Вбагатьох випадках трапляється скупчення особин одного виду у біогрупи абопарцели. В грабово-буковому лісі таку горизонтальну структуру творять береза,граб, липа, жостір, а з трав’яних рослин — яглиця, печіночниця, копитень, плющ,осока волосиста. Таке скупчення особин дає їм можливість витримати діюнесприятливих умов середовища, а також міжвидову конкуренцію.
Розподілособин популяції може бути:
· Рівномірним
· Груповим
· Випадковим
Випадковий розподіл в природі зустрічається дуже рідко тільки в тихвипадках, коли середовище однорідне, а організми не намагаються об’єднатися вгрупи.
Рівномірний розподіл може зустрічатись там, де між: особинами дуже сильнаконкуренція або існує антагонізм, який сприяє рівномірному розподілу впросторі.
Груповий — якщо особини в популяції намагаються утворити групи певного розміру.Деколи така структура нагадує випадковий розподіл. Такий розподіл зустрічаєтьсядосить часто при утворенні пар, скупчень.
Такіскупчення виникають:
· якнаслідок змін умов середовища (передміграційні скупчення, міграційніскупчення);
· якреакція на добові та сезонні зміни погоди; у зв’язку з процесом розмноження.
Будь-якеіз таких скупчень має велике біологічне значення. У особин, які об’єднуються упевну групу, у порівнянні із одинокими особинами, спостерігається зниженнясмертності завдяки здатності групи протидіяти (певним чином) несприятливимумовам середовища.
Важливоюознакою територіальної структури популяції є знадність особини займати певнуділянку, яка є індивідуальною ознакою і для кожного виду різна. Підтримання межділянки досягається завдяки територіальності. Вважається (Ю. Одум), щотериторіальність це будь-який метод підтримання меж ділянки, яка необхідна дляповноцінного функціонування особини. Існують різні механізми підтриманнятериторіальних меж. У нижчих рослин і тварин це переважно алелопатія, увищих тварин — захист території. Яскравим прикладом територіальності єспів птахів, мічення території ссавцями і т.п. Явище територіальності сприяєрегуляції чисельності популяції на рівні, який є нижчим від рівня насичення.При збільшенні щільності включаються регулюючі механізми — зниженнярепродуктивної активності, агресивність, безпліддя тощо. Цікавим фактом є те,що навіть штучне підтримання харчового ресурсу (в лабораторних умовах цеможливо) не може компенсувати явище територіальності.
Вікова структура — закономірне співвідношення різних вікових груп популяції.
Прианалізі вікових категорій виявляється, дане явище має певну закономірність істосується переважно організмів, яким властиве статеве розмноження. Разом зтим, реально існуючими є і одновікові популяції штучних систем — агроекосистем,де людина висіваючи певні культури створює одновікові популяції. В природі (приврахуванні віку насіння) такого не існує.
Порушеннявікової структури веде до зниження репродуктивних властивостей популяції якнаслідок зниження чисельності. Нехтування віковою структурою популяції веде додеструктивних змін системи (вітровали, ерозії, зсуви, міграції і т.п.).
Статева структура — закономірний розподіл особин даної групи II по статі.
Теоретичноспіввідношення статі однакове 1:1, але в природі рідко зустрічається такеспіввідношення. Загалом вік особини популяції можна розділити на три періоди:до-репродуктивний, репродуктивний, пост-репродуктивний. Показникиспіввідношення статі є індивідуальною характеристикою популяцій різних видів.Помічено, що статева структура знаходиться у взаємозв’язку із віковоюструктурою. Тобто, якщо ми розмежуємо популяцію по віку, то різні вікові групибудуть представлені різним співвідношенням статі.
Отже,на наведеному прикладі бачимо, що при загальній чисельності 1526 особин різнихвікові групи представлені різним співвідношенням Сі .і гей. В до-репродуктивнийперіод воно близьке до співвідношення 1:1, але и репродуктивний період воно наближається доспіввідношення 1:3 і в пост-рспродуктивний період близьке 1:1.
Основнафункція підтримання чисельності особин лягає на особин І ні продуктивногоперіоду. Завдяки цьому забезпечується відносна сталість чисельності популяції.Зростання чисельності популяції може відбуватись 11рм збільшенні кількостіособин репродуктивного віку, але в послідуючому н 1.11 ні популяції, в певнийперіод свого існування, буде йти затримка росту, чисельності, зростаннясмертності і тільки по встановленню оптимального співвідношення статічисельність особин даної популяції і коливатись в певних межах.
Теоріяієрархічної структури багатьма дослідниками відкидається. Але, разом з тим,будь-яку популяцію можна розмежувати за ієрархічною ознакою, так як кожнаособина в популяції виконує свою, тільки їй властиву функцію. Ієрархіяпопуляції проявляється у формі організації популяції: поодинокий спосібжиття, сімейний спосіб життя, зграя, стадо, колонія, прайд. Як відмічав К.Лоренц,батько етології (науки про поведінку), ієрархія популяції побудована напринципі домінантності та підпорядкованості. Всі особини популяціїпідпорядковані цьому принципу, а при вибуванні особини якоїсь ланки іде швидкаперебудова ієрархічної структури популяції. Багато організмів мають дужескладну ієрархічну структуру (бджоли, мурашки і т.д.). Знання ієрархічноїструктури популяції дає людині потужний механізм управління популяцією.
Знання про структуру популяцій є основою для раціональногоприродо-користуванпя. Контроль за віковими, статевими, ієрархічними показникамипопуляцій в природі дозволяє експлуатувати природній ресурс без істотних змінчисельності особин. Нажаль, слід відмітити, що в багатьох випадках аналізструктури популяції виду є поверховим і, як наслідок, іде перевикористання іпослідуюче пригнічення популяції та реконструкція системи, складовим елементомякого і є популяція.
4.Типи взаємовідносин між популяціями
Дужерідко біолог, еколог вивчає тільки динаміку однієї популяції. Практичновивчення однієї популяції веде до вивчення популяцій вищих і нижчих трофічнихрівнів. Існує цілий ряд добре вивчених типів відносин між популяціями різнихвидів (міжвидові взаємовідносини). На певному трофічному рівні це може бути міжвидоваконкуренція, тобто конкуренція між особинами різних видів за доступніресурси їжі і простір. Візьмемо, наприклад, систему водно — болотних територій.Міжвидова конкуренція між птахами тут проходить за трофічні можливості доситьнепомітно. Кулики, які добувають їжу по береговій лінії, не створюютьконкуренції качиним, які добувають їжу іншим способом (цідять воду). Але, разомз тим ми можемо помітити конкуренцію серед самих качиних. Вид, кількість якогобуде досить великою, і буде більш пластичним, тобто, він здатнийвикористовувати широкий спектр їжі і буде конкурентом менш пластичному виду,який має більш вузький діапазон використання. Для водно-болотних угідь Паннонської(Середньодунайської) низовини цим видом є крижень, чисельність якого найбільша.Популяції інших видів знаходяться ніби в пригніченому стані і, порівняно зпопуляцією крижня, менш чисельні. Популяції, які знаходять на різних трофічнихрівнях, також взаємодіють одна на одну. В даному випадку ми маємо справу зтрофічною залежністю популяцій окремих видів. Як було сказано вище, векосистемі між популяціями можуть виникнути конкурентні відносини за будь-якийіз широкого спектру ресурсів (їжу, простір, світло, і т.п.). Якщо два видибудуть знаходитись на одному трофічному рівні, то між ними обов’язково будеприсутня конкуренція за їжу. В процесі еволюції організми навіть одноготрофічного рівня адаптуються, а точніше відбувається більш вузька спеціалізаціякожного виду, за рахунок чого конкуренція зводиться до мінімуму. Ю. Одум,аналізуючи взаємодії двох популяцій, наводить 9 типів зв’язків:
нейтралізм — популяції не діють одна на одну;
конкуренція взаємного подавления — обидві популяції чинять тиск одна на одну;
конкуренція за ресурси — популяції негативно впливають одна на одну, борючись заїжу;
аменсалізм — одна популяція чинить тиск на іншу, при цьому сама не зазнаєнегативних змін;
паразитизм, хижацтво — одна популяція негативно діє на іншу шляхом активно абопасивного нападу, при цьому залежить від стану другої;
коменсалізм — одна популяція, об’єднуючись, бере з цього користь (наприкл.,Риба-лоцман-акула);
пропюкооперація — обидві популяції мають користь;
мутуиліім, симбіоз — зв’язок двох популяцій, необхідний для існування
(наприкл.,Рак-самітник-актинія, лишайник, мікориза).
Розглянемодеякі з них.
Взаємовідносини «хижак – жертва».
Хижацтво- це спосіб добування їжі. Екологічна група хижаки мають цілий рядморфо-анатомічних пристосувань для нападу, умертвіння та поїдання жертви.Взаємовідносини хижак-жертва найбільш доступна для спостереження і дослідженнямодель взаємовідносин. Знаходячись на вершині трофічного ланцюга, чисельністьхижака знаходиться в певній залежності від чисельності жертви. Якщо прослідкуватикриві росту чисельності хижака і його жертви, то помітним є зміщення вершинифаз максимальної чисельності хижака і його жертви.
Такезміщення максимальних точок легко пояснити: зростання кількості жертви веде дозбільшення кількості хижака, так як є основою його арчового раціону. Черездеякий час кількість жертви зменшується, що в свою чергу веде за загибеліхижака у зв’язку з відсутністю достатньої кількості харчового ресурсу. Важливовідмітити, що роль хижака в даному випадку не треба переоцінювати, але і невідкидати. В окремих випадках чисельність популяції залежить від іншого типувзаємовідносин: «хазяїн — паразит». Паразитизм специфічний типвзаємовідносин між організмами. Стратегія паразита спрямована на якомога довшевикористання свого хазяїна, але при надмірному зараженні особини паразитамизнижуються імунні властивості організму і особина гине. Отже, паразит сприяєзагибелі особини, але не є причиною смерті. Якщо прослідкувати закономірностіколивання чисельності хазяїна і паразита, то, як і у випадку звзаємовідносинами хижак-жертва, відмічається зміщення точок максимальнихчисельностей паразита і хазяїна.
Розмірипопуляції можуть зростати в результаті імміграції (додаються особини ззовні)або за рахунок розмноження особин. На коливання чисельності суттєвий впливмають кліматичні умови, які ми з вами розглядали в попередньому розділі(факторіальна екологія — температура, вологість і т.д.). Нерідко лімітуючимфактором, як ми розуміємо, виступають вороги, їжа і. т.п. Коливання чисельностіпроходить циклічно і їх можна назвати циклами. Але дослідження таких цикліввимагає довгого періоду часу і залежить від того коливання, популяції якоговиду ми намагаємось встановити. Якщо врахувати період настання статевоїзрілості, вагітність то ми побачимо, що у кожного виду вона різна. У маленькоїтваринки, такої як бурозубка,ці періодибудуть набагато коротшими від таких, як у копитних, слонів. Тобто, щобпрослідкувати цей процес, екологу необхідно володіти інформацією за тойвідрізок часу, за який проходить багаточисельна зміна генерацій (поколінь) ізнати умови існування даної популяції. Набагато простіше цю інформацію можназдобути в лабораторних умовах, де в процесі постановки експерименту дослідникінколи штучно, а деколи і підсвідомо створює сприятливі умови існування (пацюк,дрозофіла і т.д.). Коливання чисельності графічно можна зобразити у виглядісинусоїди, для побудови якої необхіднопроводити дослідження протягом довгого періоду часу. Дана синусоїда будескладатись із фрагментів, що можуть відхилятись від ідеальної кривої. Важливиммоментом є той факт, що коливний процес буде відбуватись навколо уявної лінії,яка і буде ідеальним графічним вираженням чисельності популяції. Також слідвідмітити, що коливання чисельності особин популяції можливе в певних межах,тобто, існує поняття мінімальної чисельності популяції. Якщо чисельність особинсягає показників нижчих від мінімальної чисельності, то вона зникає.
Розмірипопуляції можуть бути непостійними в результаті зміни плодючості, смертності, анерідко і того і другого. При вивченні розмірів популяцій і їх змін завждинамагаються встановити ключовий фактор -фактор, який відповідає занайбільшу частину змін, які відбуваються при зміні поколінь. Як правило, цейключовий фактор впливає на смертність.
Слід розуміти, що коливання розмірів популяції проходить не хаотично.Насправді с ряд факторів, які втримуютьстан популяції в певних межах. Цими факторами є ті фактори, які знижуютьчисельність і сприяють смертності і найкраще діють при збільшенні щільності.Такими факторами можуть бути недостатня кількість їжі, збільшення кількостіворогів тощо. 5. Ріст чисельності популяції,криві росту та виживання
Якщонароджуваність у популяції буде перевищувати смертність, то дана популяція будезростати. Яскравим прикладом такого явища є ріст народонаселення Землі. Булопідраховано, що тільки за період XX ст. відбувся зріст народонаселення більш ніж удвічі. Тобто, внаслідокякісного стрибка людства, науково-технічного прогресу людство створило певніумови, які і призвели до такого різкого зросту.
Загальнийхід зміни чисельності особин в популяції визначається рівнянням:
Nt+1 = Nt + B-D + I — Е,
деN — чисельність особин в популяції, В — народжуваність, D -смертність, І — імміграція, Е — еміграція,t — час. Розміри популяціїможуть зростати або за рахунок великої народжуваності, або за рахунок високоїімміграції, або за рахунок поєднання обох цих факторів. Знижує розмір популяціїсмертність та еміграція особин за її межі.
Щобясно собі уявити закономірності росту популяції, доцільно
розглянути модель росту популяції дріжджів, які потрапили на свіжу
культурну речовину (рис. 1).
/>
Рис.1 — Модель росту чисельності популяціїдріжджів
В такомуновому та сприятливомусередовищі умови для роступопуляціїоптимальні і буде спостерігатись експоненціальний ріст популяції. Післяпопадання у свіже поживне середовище ріст буде йти поступово, досягаючимаксимальної чисельності. Затримка росту популяції на початкових етапахпов’язана із адаптацією до нових умов середовища. Намальована нами крива — цеекспоненціальна або логарифмічна крива. В наступних етапах життєдіяльностіпопуляції настає період, коли експоненціальний розвиток неможливий. Таке можевідбуватись з різних причин зменшення ресурсів живлення, накопичення продуктівметаболізму тощо. Як наслідок — процес росту популяції поступово уповільнюєтьсяі крива росту набуває S — подібнуформу.
Існуєі інший тип росту чисельності популяції, коли експоненціальний рістпродовжується до раптового зменшення кількості організмів (рис. 2).
Данеявище може відбуватись за рахунок різкого зменшення ресурсу, території тощо.Такий тип кривої росту дістав назву J — подібної кривої. Слід відмітити, що в обох випадкахекспоненціальний ріст відмічається на початкових етапах росту.
/>
Рис.2 — Модель росту чисельності популяції
Отже,ми розглянули дві моделі росту популяції. Разом з тим, слід відмітити, щопобудова таких кривих можлива тільки за умови більш менш стабільного існуванняекосистеми. Тобто, там, де чинники системи не діють як лімітуючи на рістпопуляції. Змальовані нами моделі в чистому вигляді, як правило, в природі неіснують. Якщо з деякими схожостями ми можемо зустрітись в природі прирозселенні і освоєнні видом нових територій, що наглядно можна проілюструватирозселенням горлиці кільчастої в Центральній Європі, то на територіях, де видиінтродуценти вже ввійшли до складу екосистем, такого спостерігатись не буде.Разом з тим, дані моделі дають нам змогу розуміти закономірності росту чисельностіпопуляцій, прогнозувати поведінку виду в нових умовах, управляти і корегуватичисельність «корисних» і «шкідливих» видів.
Одниміз основних факторів, які впливають на розміри популяції, є процент особин, якігинуть до досягнення ними статевої зрілості. Для того щоб чисельність популяціїзалишалась сталою, в середньому тільки два потомки кожної пари повинні доживати до репродуктивного віку. Щоботримати криву виживання, нам необхідно почати з певної популяціїновонароджених особин і потім відмічати кількість особин, що вижили взалежності від часу.
Будуючикриві виживання для окремих видів, ми можемо визначати смертність для особинрізного віку і, таким чином, вияснити, в якому віці даний вид найбільшвразливий. Якщо ми встановимо причини смерті, можемо зрозуміти як регулюєтьсявеличина популяції.
Кривувиживання можна отримати, якщо розпочати з певної популяції новонародженихособин і на майбутнє відмічати число або відсоток особин, які залишаються житив залежності від часу. Більшість тварин та рослин старіють, яке в першу чергупроявляється у зменшенні кількості особин після досягнення репродуктивногоперіоду, (рис. 3). Причинами цього явища є великакількість факторів, але, як правило, в пост-репродуктивний період організмпоступово втрачає свою захисну здатність. Крива А — характерна для видів, десмертність є більш менш сталою одиницею у всі періоди розвитку. Для більшостібезхребетних є типовою така крива. Щось подібне було отримано для„популяції” чашок в кафетерії.
/>
Рис. 3 — Типи кривих виживання
КриваБ — характерна для популяцій організмів з високими показниками смертності вранній до-репродуктивний період. Така крива характерна для муфлонів, гірськихкіз. Крива В — близька до ідеальної кривої, так як бачимо, що смертність довгийперіод часу уступає віку, а старіння є головним фактором смертності. Прикладомможе бути популяція людей на нашій планеті. Велика кількість людей помираєвнаслідок старіння, але середній вік не перевищує 75 років. Невелике відхиленняна початкових фазах пов’язано із дитячою (до-репродуктивною) смертністю.
Завершуючи розгляд питань динаміки чисельності популяції, слід відмітити,що процес коливання чисельності неперервний і може змінюватись в часі, якнаслідок адаптаційних змін. Зникнення цього явища можливе тільки у зв’язку іззникненням виду. Питання динаміки популяцій є основою для розуміння більшшироких питань, таких як динаміка угруповання, екосистеми, біосфери в цілому.