–PAGE_BREAK–З метою підвищення ефективності роботи галузі вирішується ще ряд питань:
— питання поставки v 2000 році перших чотирьох літаків Ан-140 вітчизняним експлуатантам через лізингову форму;
— в кооперації з підприємствами Російської федерації забезпечити реалізацію робіт по спільному проекту літака Ту-334 (побудова другого льотного зразка, проведення сертифікаційних льотних випробувань);
— з метою забезпечення українських сксплуатантів вертольотами середнього класу необхідно підготувати пропозиції та прийняти рішення щодо організації в Україні спільного виробництва російського вертольоту Ка-226 або іншого;
— забезпечити державний нагляд і регулювання безпеки польотів експериментальних повітряних суден та наявного авіаційного парку промисловості;
— забезпечити реалізацію положень, які витікають із міждержавних угод по розробці, виробництву та експлуатації авіаційної техніки (всього дев’ять міждержавних угод).
Б) Суднобудування
Суднобудування законодавче визнано пріоритетною галуззю економіки України. Темп росту виробництва за 1999 рік склав 101,7%. Позитивних зрушень в роботі галузі досягнуто завдяки ефективній державній підтримці суднобудування, структурній перебудові та поступовій, адаптації керівників підприємств до роботи у ринкових умовах.
У 1999 році прийнято низку постанов і розпоряджень Кабінету міністрів України щодо надання урядових гарантій на погашення кредитів та повернення авансових платежів, продовження до 600 днів термінів операцій з давальницькою сировиною для суднобудівних заводів, надання пільгових позик для фінансування витрат, пов’язаних з вивільненням працюючих тощо.
Галузь виходить на сучасний рівень організації господарювання — вперше в суднобудуванні створено холдінгову компанію ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод». До цього слід ще зазначити підвищення конкурентоспроможності українського суднобудування на світовому рівні, що створює сприятливі умови для укладення нових рентабельних контрактів.
Загалом завдяки прийнятим заходам у 1999 році вдалося не тільки виконати зобов’язання щодо поставки суден на експорт, укласти нові контракти на будівництво суден, а й зберегти понад 60 тис. робочих місць.
На найближчу перспективу в галузі будуть продовженні роботи по забезпеченню завантаженості судноза-водів, відпрацюванню нових схем фінансування будівництва суден тощо.
Основні заходи промислової політики в цій галузі спрямовувались на збереження виробничого та інтелектуального потенціалу підприємств та організацій, його оптимізації та реструктуризації, активізації зовнішньоекономічної діяльності з метою забезпечення завантаження суднозаводів вітчизняними та експортними замовленнями та зниження собівартості суден.
З цією метою удосконалюється структура управління, здійснюється структурна перебудова галузі, реструктуризація підприємств.
В основних реґіонах, де розташовані суднобудівні підприємства, проводиться робота щодо передачі об’єктів житлової і соціально-побутової сфери заводів до комунальної власності. Така робота завершена по м. Миколаєву.
Завдяки активізації зовнішньоекономічної діяльності завантажені експортними замовленнями заводи ВАТ «Залив», ВАТ «Ленінська кузня». На Чорноморському суднобудівному заводі здійснена реалізація недобудованого крейсера «Варяг», що дев’ять років відстоювався біля причалу, за рахунок чого поповнені обігові кошти підприємства.
ВАТ «Суднобудівний завод «Океан» укладені контракти на будівництво 10 балкерних суден для Німеччини.
Одним із напрямків діяльності є відпрацювання шляхів фінансування будівництва суден, зокрема добудови траулерів на верфі «Меридіан» для вітчизняного рибодобувного флоту. Надання допомоги замовнику в отриманні кредиту дозволило профінансувати завод для завершення будівництва суден, а за рахунок їх експлуатації — отримати прибуток для погашення кредиту і будівництва нового судна. В результаті вже передано в експлуатацію три траулери. Така практика відпрацьовується і для інших контрактів.
Знайдено шляхи виведення з кризового стану Херсонського суднобудівного заводу за рахунок реструктуризації його кредиторської заборгованості банку на суму 220 млн. гри. Для цього були підготовлені і прийняті відповідні Указ Президента України та постанова Кабінету міністрів України.
Життєво важливою для суднобудівників є сьогодні державна підтримка їх діяльності. З цією метою підготовлені і прийняті два Закони України, три Укази Президента України та 12 постанов Кабінету міністрів. В листопаді поточного року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості України». Ці акти створили сприятливі умови для роботи суднозаводів, отримання урядових гарантій іноземним замовникам на забезпечення зобов’язань суднобудівних підприємств, податкових та митних пільг, фінансової підтримки виконання контрактів.
В) автомобілебудування
В автомобілебудуванні намітились певні зрушення. Цьому сприяла, насамперед, низка прийнятих законодавчих актів. Створено спільне підприємство «АвтоЗАЗ-Деу», залучено іноземні інвестиції.
Освоєння виробництва нових конкурентоздатних моделей автомобілів з технічними характеристиками на рівні зарубіжних зразків, організація дилерської мережі, постачання машинокомплексів для організації складального виробництва за кордоном та перехід до системи консигнаційного постачання запасних частин дозволить збільшити реалізацію автомобілів. ХК «АвтоКрАЗ» уклало на 1999 рік контракт з Єгиптом на поставку 180 автомобілів та опрацьовує питання укладення контрактів з Індією на 250 машин, Росією та іншими країнами. На даний час підприємства разом з управлінням автомобілебудування вирішує питання щодо надання Укрексімбанком кредиту під укладені контракти. Виконання запланованих заходів дозволить підприємству зберегти обсяги виробництва в 1999 році на рівні минулого року.
З метою подальшої стабілізації роботи автомобілебудівної галузі України та залучення додаткових інвестицій підготовлено та внесено на розгляд Верховної Ради зміни та доповнення до Закону України «Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні».
Для покращення роботи підприємств галузі в поточному році доцільно вирішити наступні питання:
— спрощення процедури оформлення митних декларацій;
— зменшення вартості вітчизняних кредитних ресурсів, високих процентних ставок, впровадження довгострокового кредитування на пільгових умовах;
— реструктуризацію боргів підприємств;
— передбачення коштів у місцевих бюджетах для закупівлі міського транспорту;
— створення у 2000 році стартового державного фонду в сумі 380 млн. грн. для щорічного придбання 200 тролейбусів та 300 автобусів, які відпрацювали понад два нормативні строки, з поступовим доведенням суми лізингового фонду до 800 млн. грн.;
— визначення джерел фінансування державного лізингового фонду та введення спеціального транспортного податку для всіх юридичних осіб з чисельністю працюючих більш ніж 10 чоловік, розташованих у зоні роботи міського транспорту (досвід Франції), або додаткового податку на пальне (досвід Німеччини).
Г)важке машинобудування
На галузі важкого машинобудування припадає більше 30% загального обсягу товарної машинобудівної продукції. Галузь зорієнтована на забезпечення устаткування майже всіх галузей народного господарства.
Темпи росту обсягів виробництва товарної продукції з початку 1999 року в порівняних цінах становить 101,6% до відповідного періоду минулого року.
Збільшилось у 1999 році виробництво прохідницьких комбайнів, металургійного та енергетичного обладнання, вантажних вагонів, будівельно-шляхової техніки.
За роки незалежності України рухомий склад електротранспорту в наших містах практично не оновлюється, тому близько половини трамвайних вагонів і тролейбусів відпрацювали свій ресурс. Виходячи з необхідності вирішення існуючої проблеми в Україні створено солідну виробничу базу для випуску трамваїв («Луганськтспло-воз», «Південмаш» — СП «Татра-Юг»), тролейбусів («Південмаш», київський «Авіант», ЛАЗ). Ці виробники вже в змозі поставляти щорічно більш 200 тролейбусів і 100 трамваїв. На вирішення цієї проблеми потрібно щорічно близько 800 млн. грн.
Однак ні держбюджет, ні навіть бюджети великих міст (Києва, Дніпропетровська, Донецька, Харкова, Одеси) не в змозі знайти кошти для вирішення проблеми перевезень.
Вирішення цієї проблеми можливо за умови формування спеціалізованих фондів на придбання рухомого складу міського електротранспорту.
Джерелами надходжень до зазначених фондів могли б бути:
— введення транспортного податку (збору);
— централізовані амортвідрахування;
— кредити вітчизняних та зарубіжних інвесторів за умови створення сприятливого інвестиційного клімату.
Із інших галузей машинобудування стабільно працюють підприємства верстатобудівної та інструментальної промисловості. Темп росту обсягів виробництва за 1999 рік становив 116,6%.
У порівнянні з 1998 роком обсяги виробництва збільшили на 60% ВАТ «Одеський завод «Мікрон», ВАТ «Полтавський алмазний завод», ВАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування», ВАТ «Лубенський завод «Шліфверст», ВАТ «Запорізький абразивний комбінат».
Збільшується питома вага нової та нетрадиційної для галузі продукції: бурових насосів, вузлів та запасних частин для бурових установок нафтогазового комплексу, вузлів та запасних частин для металургійної та вугільної промисловості, обладнання для виробництва тари та упаковки. Так, одеський завод прецизійних верстатів «Мікрон» суттєво розширив виробництво кульково-гвинтових пар для фірм Німеччини та Чехії, бердичівське ВАТ «Фірма «Беверс» освоїло виробництво машин для камнеобробки та вузлів до вітроагрсгатів, івано-франківським ВАТ «Автоливмаш» виготовляються борошномельні комплекси, обладнання для випуску цегли з місцевої сировини, Дніпропетровським заводом важких пресів розпочато виробництво вузлів для бурових установок гірничорудної промисловості. Деякими підприємствами галузі освоєно виробництво фасувальної та пакувальної техніки для харчової промисловості, різноманітних регіональних замовлень та ін.
Продукція підприємств галузі експортується до 37 країн світу. Традиційно міцні позиції українських верстатобудівників у виробництві важких токарних верстатів і пресів, термопластавтоматів, автоматів для виготовлення виробів з проволоки, абразивного та алмазного інструменту.
Найбільшими імпортерами продукції українських верстатобудівників є Німеччина, Росія, США, Чехія, Італія, на які припадає близько 70 відсотків експорту.
В стадії завершення розробки Державна програма розвитку верстатоінструментальної промисловості, як буде основою технологічного забезпечення виробництва в умовах його структурної перебудови.
З метою вирішення гострих соціальних проблем пасажирських перевезень, що виникли в Україні останнім часом, міністерством розроблена і реалізується Державна програма розвитку рейкового рухомого складу соціального призначення. Практично без бюджетного фінансування розроблені та виготовлені дослідні зразки електровозів, дизель-поїздів та причіпних вагонів для них та два типи трамвайних вагонів.
Потужності підприємств транспортного машинобудування мають сьогодні можливість повністю забезпечити потреби вітчизняних залізниць у вантажних вагонах усіх типів, магістральних тепловозах та запасних частинах до них.
Здійснено розробки енергетичного устаткування (паро-газові установки, турбіни), потужних шахтних комбайнів та механізованих комплексів, проте низька купівельна спроможність не дозволяє розпочати їх серійний випуск.
Діяльність міністерства націлена на невідкладне вирішення перш за все проблем активізації внутрішнього ринку. Так, на забезпечення потреб вітчизняних перевезень за рахунок вироблених в Україні транспортних засобів (пасажирський вагон, міський трамвай) вдалося спрямувати кредити французької та чеської кредитних ліній. Опрацьовується питання створення промислово-фінансової групи на базі ВАТ «Азов» та Промінвестбанку.
Лише за останні два роки створено 15 найменувань рухомого складу залізничного транспорту. Серед них вагони-самоскиди вантажопідйомністю 105 та 150 тонн, вагони для глинозему, вугілля, зерна та інших сипучих продуктів.
За останні роки завершена поставка чотирьох гідротурбін для модернізації гідростанцій Дніпровського каскаду. Завершена комплектна поставка ВАТ «Машинобудівне НВО ім. М. В. Фрунзе» устаткування газоліфтної компресорної станції загальною вартістю більше 300 млн. грн. на родовище Борса-Гельмес (Туркменія), як і передбачено спільним розпорядженням президентів України та Туркменістану з цього питання.
Д) тракторне та сільськогосподарське машинобудування
В галузі тракторного і сільськогосподарського машинобудування обсяг виробництва по відношенню до 1998 року становив 102,9%.
На протязі 1999 року споживачам реалізовано 5,5 тис. тракторів, 3,3 тис. двигунів, 3,9 тисячі плугів, 1,5 тис. сівалок, 128 зернозбиральних комбайнів.
На провідному підприємстві галузі — ВАТ «Харківський тракторний завод» виготовлено 2,7 тисячі тракторів різних типів і модифікацій, з них понад 50% — нових базових моделей високого технічного рівня. Зокрема, дослідний зразок конкурентоздатного трактора ХТЗ-17022 з поліпшеним інтер’єром та дизайном отримав високу оцінку спеціалістів на виставці в Ганновері (ФРН).
В 1999 році розпочато активну роботу щодо підвищення експорту вітчизняної сільськогосподарської техніки, який досяг 14% від загального обсягу виробництва. За участю підприємств та організацій галузі створено постійні представництва міністерства в регіонах Російської Федерації та інших країнах СНД, зокрема Казахстані, Азербайджані, Узбекистані. Сьогодні можна відзначити, що Україна має вітчизняну техніку, яка забезпечить виконання основних технологічних процесів в АПК і має потужності для їх виробництва в необхідній кількості.
З метою подальшої стабілізації фінансово-економічного стану вітчизняних виробників сільськогосподарського машинобудування та забезпечення технікою сільгоспвиробників в 2000 році Мінпромполітики на основі заявок областей разом з Мінагропромом, виходячи з фінансових можливостей споживачів та потужностей заводів-виробників, опрацювало необхідні обсяги виробництва сільськогосподарської техніки, що склали 1,5 млрд. грн. (обсяги виробництва у 1999 році — 997,2 мли. гри.), в тому числі для її реалізації на умовах лізингу — 500,0 млн. грн.
Тому для вирішення питання збільшення виробництва конкурентоздатної сільськогосподарської техніки в 2000 році до 1,5 млрд. грн., реалізації її вітчизняним товаровиробникам і поставки на експорт (не менше 12% від товарного виробництва) необхідно:
— спрямувати на розробку і освоєння виробництва 82 нових видів сільськогосподарської техніки обсягом 80,0 млн. грн., в тому числі 50,0 мли. гри. за рахунок державного бюджету, 30,0 мли. грн. — власних коштів підприємств;
— здійснити підготовку виробництва 45 раніше створених нових видів сільськогосподарської техніки за рахунок залучення 150,0 млн. гри. Державного інноваційне— фонду та 20,0 мли. гри. — власних коштів підприємств;
— забезпечити авансування виробництва 11300 одиниць нових видів сільськогосподарської техніки, в тому числі 600 зернозбиральних комбайнів, 3000 тракторів та іншої техніки з наступною передачею сільгоспвиробникам на умовах лізингу, спрямувавши на ці цілі 500,0 мли. гри., в тому числі — 300,0 мли. гри. централізованого фінансування і 200,0 млн. грн. — за рахунок залучення кредитних ресурсів за зниженими ставками;
— здійснити повернення боргів заводам за відвантажену техніку на умовах лізингу станом на 01.01.2000 в обсязі 141,0 млн. грн. за рахунок спрямування па ці цілі централізованого фінансування 110,0 мли. гри. і 31,0 млн. гри. повернення лізингових платежів.
Крім того, необхідно створити в областях торгові центри по реалізації сільськогосподарської техніки, в томї” числі на умовах лізингу, із залученням до їх діяльності коштів місцевих бюджетів та недержавних інвестицій, а також фірмових центрів по технічному обслуговуванню та ремонту складної сільськогосподарської техніки, залучивши на їх формування 40,0 млн. грн. кредитних ресурсів за зниженими ставками.
Для підтримки експорту вітчизняної сільськогосподарської техніки необхідно залучити кредитні ресурси за зниженими ставками в обсязі 60,0 млн. грн.
Здіснення цих заходів дозволить підвищити в цілому до 2004 року обсяги виробництва сільськогосподарської техніки в 3,6 рази, одержувати щорічний прибуток більше 600 мли. гривень, збільшити обсяг власних обігових коштів, направити на технічне переозброєння підприємств — виробників техніки кошти для виробництва необхідної кількості сільськогосподарської техніки.
продолжение
–PAGE_BREAK–