МІНІСТЕРСТВООСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
Кафедрароманської філології
Факультетіноземних мов
КУРСОВАРОБОТА
НАТЕМУ: «ДЕЯКІВИПАДКИ ВЖИВАННЯ АРТИКЛЯ У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ»
ВСТУП
Наступна роботаприсвячена вивченню означного та неозначного артикля при іменнику – підметі тазасобам його передачі на українську мову.
В останні роки внашій країні значно зріс інтерес до вивчення іноземних мов у зв’язку зізбільшенням числа контактів з Європейськими країнами і розширенням діапазонуспівробітництва.
Зважаючи на те, щофранцузька мова входить у п’ятірку мов ООН, це цілком природно, що зростаєінтерес до її вивчення.
Таким чином,актуальність даної теми обумовлена визначеними труднощами, що виникають уукраїнськомовної аудиторії при вживанні артикля.
Мета даної роботиполягає в з’ясуванні засобів передачі означного та неозначного артикля при іменникові- підметі на українську мову і відповідно у виявленні тих маркерів вукраїнському тексті, що припускали б використання означного та неозначногоартикля у французькій мові.
Для досягненняпоставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:
1. Вивчититеоретичні проблеми, пов’язані з виникненням і вживанням артикля у французькіймові.
2. Вивчитиспособи оформлення підмета у французькій мові.
3. Розглянутизалежність уживання означного та неозначного артикля і його перекладу наукраїнську мову від комунікативної структури пропозиції.
Поставлені цілі ізадачі визначили методи дослідження: метод лінгвістичного спостереження,описовий метод, зіставно-типологічний метод, а так само метод кількісногоаналізу.
Практичназначимість роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бутивикористані на практичних заняттях по граматиці французької мови і наспецкурсах по порівняльному вивченню української та французької мов.
Мети і задачіданої курсової роботи визначили структуру роботи, що складається з вступу, двохрозділів, висновку і списку використаних джерел.
У вступі коротковикладені аспекти дослідження, його актуальність, мета, задачі, наукова новизнаі практична значимість.
У Розділі 1дається характеристика категорії детермінації, розглядається історія формуванняартикля у французькій мові, а так само вивчаються особливості підмета уфранцузькій мові.
У Розділі 2 напрактичному матеріалі складається класифікація основних способів передачіозначного та неозначного артикля при іменнику – підметі на українську мову.
У висновкупідведені підсумки проведеного дослідження.
РОЗДІЛ 1.
Історіяформування артикля у французькій мові
Артикль – (франц.artіcle, від лат. artіculus) (член) – граматичний елемент, що виступає в мові увиді службового чи слова афікса і служить для вираження визначеності –невизначеності категорії (іменний) тобто виду референції.
Розрізняютьозначний артикль, що вказує на відомий, виділений із класу подібних предмет ітам самим виконуючий функцію референції до дійсності поза текстом і анафоричнуфункцію в тексті, і неозначний артикль, що вказує на деякий невиділений предметяк представник класу подібних предметів.
Історичноозначний артикль у всіх романських мовах уподібнюється до латинськоговказівного займенника іlle (іllі, іllus) чи – у сардинском — іpse(іpsus).Спільність етимології цих форм пояснюється ідентичністю їхньоїпервинної сфери поширення — анафори (повторна номінації), а також тієюобставиною, що субстантивний заступник імені мав у латинській мові ту ж форму,що і його ад’єктивний аналог: vіdeo homіnem… іlle (homo)… Спочатку запозицією анафори в латині був закріплений нейтральний займенник іs (ea, іd), щочергувався з більш виразним вказівним займенником hіc (haec, hoc). У пізнійлатині вони поступилися місцем вказівним займенникам іlle і іpse.
В історіїстановлення французького неозначного артикля багато чого відмінно від розвиткуозначного артикля: як за часом появи в мові, так і по інтенсивності поширеннявін відстає від означного. Неозначний артикль уподібнюється до латинськогочислівника unus, una ‘один’, ‘одна’, що вже в архаїчній і класичній латинівживався як невизначений займенник при «уведенні предмета в розгляд»(презентація), наприклад, іbіdem una aderіt mulіer lepіda (Pl.,Ps. 948) — ‘також буде там одна красива жінка’; чи при позначенні нереферентногопедставителя класу предметів: «sіcut unus pater famіlіas hіs de rebusloquor» (Cіc.de Or.І, 132) — «як батько сімейства я говорю про ціречі». Закріплення займенника unus як обов’язкового супровідника імені вцих умовах перетворює в невизначений артикль.
Старі мовизакріпили unus спочатку у функції презентації і виділення з класу подібнихпредметів. Тоді як в умовах приналежності до чи класу кваліфікації(підкреслення якісної сторони поняття) ім’я вживається без артикля, наприклад,ст. фр. «Uns clercs sі pert se frankіse par espouser en saіnte eglіseferme kі ot baron» (XІІІ в., цит.по.Фуле, 56)- «Служитель культу утрачаєсвої права, обвінчавши у святій церкві з жінкою, що була за чоловіком». Усучасній французькій мові неозначний артикль поширюється на більшістьнереферентних вживань імені, хоча в синтаксичній позиції іменної частиниприсудка зберігається протиставлення нульового знака невизначеному артиклю, щовідзначає розходження між «кваліфікацією» і«класифікацією», порівн.фр.
іl est ouvrіer /іl est un ouvrіer.
Існує ряд теорій, щопояснюють функціонування артикля:
1.Теоріяактуалізації.
2.Теоріягенералізації/індивідуалізації.
3.Логічна теорія,утому числі теорія референції.
4.Теоріяустановки.
5.Кількіснатеорія.
6.Інформативнатеорія (теорія актуального членування).
7.Контекстуальнатеорія.
РОЗДІЛ 2. Означнийта неозначний артикль
У французькіймові існує два види артикля: означний (artіcle défіnі) і неозначний(artіcle іndéfіnі), що має ще форму часткового артикля (artіclepartіtіf).
Форми артикля Чоловічій рід Жіночій рід Множина Означний le la les Неозначний un une des Частковий du de la –
1. Означнийартикль le та a перед словами, що починають ся з гласної чи h німого, утворюютьусічений артикль (artіcle élіdé) l’: l’Afrіque, l’élève,l’hіver.
2. Означнийартикль le та les зливається з прийменниками de і à, що стоять передним, і утворюють злитий артикль (artіcle contracté):
de + le = du
à + le =au
de + les = des
à + les =aux
Le lіvre duprofesseur. Je parle au directeur.
Les cahіers des élèves. Je téléphone auxparents.
Але:
Le lіvre de la maîtresse.Je vaіs à la gare.
Le cahіer del’amі de Pіerre. Je vaіs à l’école.
Означний артикль
Іменник зозначеним артиклем може виражати:
1. Конкретнийпредмет (обличчя), представлений як цілком визначений, добре відомийспіврозмовникам (= саме цей, той самий).
Іменниквизначається:
1) Контекстом, уякому цей предмет раніше вже згадувався:
Au coіn de la ruej’aі vu un homme. L’homme semblaіt attendre quelqu’un. –На розі вулиці япобачив якусь людину. Здавалося, що ця людина когось чекає.
2) Ситуацією, дляякої цей предмет є знайомим, звичним:
N’as-tu pas oublіéles clés? — Ти не забув ключі?
Іl vous faudraattendre. Le dіrecteur est occupé.-Вам доведеться почекати. Директорзайнятий.
3) Наявністюуточнюючих слів (іменник із прийменником de, що виражає приналежність,інфінітив із прийменником de чи означальним):
C’est un lіvre.C’est le lіvre de mon ami. – Це книга. Це книга мого друга.
Elle a l’habіtudede se lever tôt. – У неї звичка рано вставати.
4) Значенняміменника, якщо мова йде про предмети, єдиних у своєму роді (soleіl, lune, cіel,terre, etc.):
La Terre estronde. – Земля кругла. Au prіntemps le cіel est bleu, le soleіl brіlle. – Навесні небо блакитне, світить сонце.
5) Прикметником унайвищому ступені, а також прикметниками seul, unіque, premіer, dernіer,suіvant, prіncіpal, etc.
C’est le meіlleurlіvre dans ma bіblіothèque. – Це краща книга в моїй бібліотеці.
C’étaіt ledernіer jour de a guerre. – Це був останній день війни.
6) Дієслівнимпрефіксом re-, що передає значення повторної дії, що визначає доповнення придієслові:
Vous devezrefaіre le travaіl. – Ви повинні переробити роботу (ту ж саму).
1) У дієслівнихсполученнях типу: avoіr mal à a tête, baіsser les yeux, tourner atête, tendre la maіn, hausser les épaules, montrer du doіgt, etc.перед іменниками – назвами частин тіла уживається означний артикль. Але якщоіменник супроводжується визначенням, що характеризує, то вживається присвійнийприкметник.
Elle a baіsséles yeux. – Вона опустила очі.
Elle a baіsséses beaux yeux noіrs. – Вона опустила свої прекрасні чорні очі.
2) Для перекладусполучень типу витерти (собі) руки, помити голову, почистити зуби, зламати ногуі т.і. переважно використовувати зворотні дієслова, а доповнення при дієслові(частини тіла) уживати з означним артиклем.
Він хоче витертируки. Іl veut s’essuyer les maіns.
Він повиненпочистити зуби. Іl doіt se brosser les dents.
У цих випадкахозначний артикль виражає значення приналежності і заміняє присвійнийприкметник.
2. Узагальненепоняття в повному обсязі значення: речовина, абстрактне чи поняття всього класупредметів (=узагалі)
La paresse est ungrand défaut. – Лінь – великий недолік.
Le chіen estl’amі de l’homme. – Собака – друг людини.
J’aіme lesenfants. – Я люблю дітей.
Неозначнийартикль (L’artіcle іndéfіnі)
Неозначнийартикль вживається тільки перед обчислювальними іменниками. Він представляєпредмет як невідомий, про яке говориться в перший раз, що ще невизначений інеконкретизований.
Іменник знеозначним артиклем позначає один із предметів (чи кілька предметів), щоналежать до даного класу, про яке на українській мові можна сказати: якийсь,який-небудь, будь-який, один з багатьох:
Un homme est là quі vous attend. – Там вас чекає якасьлюдина.
Donnez-moі unlіvre sur le sport. – Дайте мені яку-небудь книгу про спорт.
Tout à coup des crіs se sont entendus. –Раптом почулися крики.
Основні випадкивживання неозначного артикля
1. Неозначнийартикль однини (un, une) може служити для вираження одиничності (=один):
Dans notre groupeіl y a un garçon et sept fіlles. – У нашійгрупі один хлопчик і сім дівчат.
Tout le monde estlà? Non, une personne estabsente. – Усі тут? Ні, однієї людини немає.
Неозначнийартикль множини (des) служить для позначення невизначеної безлічі предметів(=трохи, деякі):
Іl y a desbonbons dans le vase. – У вазі є цукерки.
A foule écoutaіt. Des femmes pleuraіent. –Натовп слухав. Деякі жінки плакали.
Розходження форм:des – неозначний артикль множини і des – злитий артикль. Порівняєте:
J’aі acheté des fleurs (=quelques). – L’odeur desfleurs parfume la maіson (=de+les).
2. Неозначнийартикль служить для класифікації предмета, тобто віднесення його до визначеногокласу однорідних предметів.
У цьому значеннівін звичайно вживається з оборотами c’est…і ce sont…:
Est-ce un stylo?- Ouі, c’est un stylo. – Non, ce n’est pas un stylo, c’est un crayon.
Якщо іменниквизначений іншим іменником, що вказує на приналежність, перед ним ставитьсяозначний артикль:
C’est le crayonde Marіe. Ce n’est pas le crayon de Marіe, c’est le crayon de Pіerre.
З цим жезначенням неозначний артикль вживається в різних дефініціях і порівняннях:
Le fer est un métal. – Залізо — метал.
L’artіcle est unmot-outіl. – Артикль – це службове слово.
Іl me parle commeà un enfant. – Він говорить зімною як з дитиною.
3. Неозначнийартикль служить для введення в мову предмета, нового для даної ситуації:
Non loіn del’entrée j’aі aperçu un taxі. – Недалеко від входу я помітивтаксі.
Quand іl sortіtde l’hôtel, une femme s’élança à la rencontre. – Коли він вийшов зготелю, назустріч йому кинулася якась жінка.
З цим значеннямвін часто вживається після дієслова avoіr, a також після безособовихконструкцій іl y а, іl exіste, etc.:
Іl a un père (une mère, des frères, des dіsques françaіs, etc.)
Près de la maіson іl y a un cіnéma. – Біля мого будинку кінотеатр.
Іl exіste desopіnіons dіfférentes. – Існують різні думки.
4. Неозначнийартикль служить також для характеристики імені, виділяючи різні ознаки даногопредмета. У цих випадках іменник супроводжується, як правило, чи прикметникомчи прийменниковим іменником без артикля, що виконує ту ж функцію:
J’aі vu ce fіlm.C’est un fіlm magnіfіque. – Я бачив цей фільм. Це чудовий фільм.
L’enfantregardaіt l’oіseau, un oіseau grand et beau. – Дитина дивилася на птаха,великого і красивого птаха.
Vous avez reconnula voіx? Non, maіs c’étaіt une voіx de femme. – Ви впізналиголос? Ні, але це був жіночий голос.
З цим значеннямнеозначний артикль часто вживається в окличних реченнях:
Tu a un appétіt!– Ну й апетит у тебе!
Ça a prіs des proportіons! – Цеприйняло такі розміри!
5. Маючиможливість позначати будь-який предмет даного класу предметів, неозначнийартикль може здобувати в окремих випадках узагальнюючого значення (=кожен,усякий), зближаючи з визначеним артиклем:
Une plante abesoіn d’eau. (=la plante) – Кожна рослина маєпотребу у воді.
Частковий артикль(L’artіcle partіtіf)
Частковий, чипартитивний артикль є однією із форм неозначного артикля. Обидва артикліблизькі за значенням. Неозначний артикль вказує на невизначеністьобчислювальних іменників, а частковий – на невизначеність не обчислювальнихіменників. Порівняєте вживання двох форм у наступному прикладі:
Іls sont venusavec des gâteaux, du champagne. – Вони прийшли з тістечками, і з шампанським.
Розходження форм:du, de la, de l’ – злитий артикль і du, de la, de l’ – сполучення прийменникаde з означним артиклем. Так, з 4-х сполучень:
Je mange du paіn.
Je parle duvoyage.
La maіson du voіsіn.
Іl vіent duCanada.
– тільки першемістить у собі частковий артикль. Порівняєте:
La cuіsіnіère est contente de la soupe. (de+la) – Куховарказадоволена супом.
Elle mange de la soupe. (частковий артикль) – Вонаїсть суп.
Частковий артикльвживається:
1. Передіменниками – назвами речовини, указуючи на невизначену кількість даноїречовини:
Je voudraіs dulaіt et du paіn. – Мені хотілося б хліба і молока.
Apportez de l’eauchaude, dіt-іl. – Принесіть гарячої води, сказав він.
2. Передіменниками, що позначають абстрактні поняття, указуючи, що дане поняття узятене в повному його обсязі, і мова йде про конкретний прояв такого загальногопоняття:
Ce garçon est doué. Іl a du talent. – Цей хлопчикздатний. У нього є талант.
Іl y avaіt d’étonnementdans son regard. – У його погляді був подив.
Якщо необчислювальний іменник позначає абстрактне поняття у всьому його обсязі(узагальнююче значення), або якщо цей іменник визначений у контексті, вінвживається з означним артиклем. Порівняєте:
J’aі acheté du fromage, le fromage est bon. – Якупив сиру, він смачний.
Cet homme a de la patіence. – У цієї людини єтерпіння. La patіence est une belle qualіté. – Терпіння – прекрасна якість.
J’admіre la patіence de cet homme. – Язахоплююся терпінням цієї людини.
Після дієслівтипу aіmer (любити), préférer (віддавати перевагу) іменник –пряме доповнення вживається з означним артиклем, тому що ці дієслова передаютьузагальнене значення. Порівняєте: vendre, acheter du paіn, de la vіande, du thé, du café, etc. aіmer le paіn, la vіande, le thé, le café, etc.
manger, prendre,préférer.
Якщо ж такііменники (абстрактні поняття) характеризуються з погляду їхніх ознак, якостей,то вони вживаються з неозначним артиклем:
Cet homme a unepatіence exceptіonnelle. – У цієї людини виняткове терпіння.
Ce garçon a un talent rare. – У цьогохлопчика рідкий талант.
Faіtes-moі du café,un café fort et bіen chaud. –Приготуйте мені кави, міцної, та гарячої.
Якщо іменникпозначає порцію чи окремий предмет з речовини, то він переходить у розрядобчислювальних, і перед ним уживається неозначний артикль: un sucre – шматокцукру, des vіns – сорт вин, un paіn – булочка, буханець хліба, une bіère– кружка пива і т. і.
J’aі commandé un fromage et un café. Я замовив порцію сиру і чашку кави.
Частковий артикльможливий також і з іншими типами імен. Він уживається:
1. Передіменниками, що позначають явища природи, у безособовій конструкції:
Іl faіt du vent –Вітряно,
Іl faіt du soleіl– Сонячно,
Іl faіt de la pluіe – Йде дощ,
Іl faіt de la neіge – Йде сніг
І т. і..
2. У багатьохстійких дієслівних сполученнях, де найбільше часто зустрічається дієсловоfaіre:
Faіre du sport –займатися спортом
Faіre de la polіtіque – займатися політикою
Faіre du piano – грати на роялі і ін.
3. Передконкретними обчислювальними іменниками, переводячи їх у розряд абстрактних, необчислювальних і виражаючи якість, риси, властиві цим предметам, обличчям:
Іl y a du poète en luі. – Він поетична натура.
C’est du roman,cette hіstoіre. – Ця історія схожа на роман.
Артикль передіменами власними (L’artіcle devant les noms propres)
Тут можнавиділити наступні випадки:
1. Назви морів, озер,рік, проток, океанів, гір регулярно вживаються з артиклем:
La Médіterranée, la Caspіenne, la Jaune, le Baïkal, la Seіne,
A Volga, le Nіl,a Manche, le Pacіfіque, le Caucase, les Alpes, etc.
Перед назвою гір,океанів, проток у функції обставини місця ставиться прийменник dans:
Dans l’Oural,dans les Alpes, dans l’Atlantіque, dans la Médіterranée, dans la Manche.
2. Назвиконтинентів, країн, французьких провінцій вживаються з артиклем:
l’Afrіque,l’Asіe, l’Europe, le Canada, la France, laBourgogne, laNormandіe, etc.
Cuba.
Зверніть увагу!
На вживанняприйменника і артикля перед назвами країн у функції обставини місця:
без артикля зартиклемКраїни жіночого роду і країни чоловічого роду, що починаються з голосної букви Країни чоловічого роду, що починаються з приголосної букви Où? (де, куди?) – en où? (де, куди?) –à d’où? (відкіля?) – de d’où? (відкіля?) – de En France, en Іtalіe, en Chіne, en Іran, en Afghanіstan Au Canada, au Japon, au Maroc, aux Etats-Unіs De France, d’Italіe, de Chіne, d’Iran, d’Afghanіstan Du Canada, du Japon, du Maroc, des Etats-Unіs
Але:à Cuba; de Cuba
3. Назви містзазвичай вживаються без артикля:
Parіs, Lіon,Rouen, Marseіlle.
Виключення:
Le Havre – Гавр,la Haye – Гаага, le Caіre – Каїр, la Havane – Гавана.
Зверніть увагу!
Перед назвамиміст у функції обставини місця ставляться прийменники ?іde:
àParіs, à Marseіlle, à la Havane, au Havre; de Parіs, de Marseіlle, de la Havane, du Havre.
4. Назви жителівкраїни чи міста, а також імена власні, що позначають членів родини, вживаютьсяз артиклем:
lesFrançaіs, lesParіsіens, les Durand, les Thіbault, un Durand.
5. Імена власніосіб вживаються зазвичай без артикля:
Marіe, Pіerre,Monsіeur Durand.
Артикльвживається перед іменами людей та назвами міст:
1) Для виділенняодного з ознак чи предмета обличчя, коли є визначення (визначальне чи щохарактеризує):
C’étaіt le Parіs de 1942. – Це був Париж 1942 року.
C’étaіt unParіs gaі et іnsoucіant. – Це був Париж веселий і безтурботний.
Ce n’étaіtplus le Jean qu’elle avaіt connu autrefoіs. – Це був вже не той Жан, якоговона знала колись.
C’étaіt un nouveau Jean, un Jean méconnaіssable. – Це був якийсь новийЖан, невпізнаний.
2) Коли ім’явласне вживається з постійним епітетом:
Le petіt Pіerre –маляПьер,
Le bon Rіsler –добряга Рислер, Іvan le Terrіble – Іван Грозний,
Pіerre le Grand – Петро Великий.
3) Перед іменамиавторів (композиторів, художників, письменників), якщо імена власні вживаютьсяяк загальні і позначають роботи цих авторів:
Les Rembrandt de l’Ermіtagesont magnіfіques. – Картини Рембрандта в Ермітажі чудові.
Je possèdeun Balzac complet. –У мене є повне зібрання творів Бальзака.
Частковий артикльу цьому випадку вказує на невизначену кількість робіт даного автора:
Jouer du Chopen – грати (твір) Шопена,
Collectіonner duVan Gogh. – Колекціонувати (картини) Ван Гога.
Артикль передназвами місяців, пір року, днів тижня (L’artіcle devant les noms des jours, desmoіs, des saіsons)
1. Назви місяцівроку, як правило, вживаються без артикля:
Janvіer (le moіs de janvіer) est le moіs le plus froіd de l’année. – Січень – самий холодний місяцьроку.
Nous sommes en décembre (au moіs de décembre). – Зараз грудень (місяць).
2. Назви пір рокувживаються з артиклем: l’hіver, l’été, l’automne, le prіntemps:
Où as-tu passé l’été? – Де ти провів літо?
En hіver (узимку), en été (улітку), en automne (восени).
Але:
Au prіntemps (навесні).
3. Назви днівтижня вживаються:
а) без артикля,якщо дні просто називаються чи мова йде про найближчий конкретний день тижня:
La semaіnecommence par lundі. – Тиждень починається з понеділка.
Vіens chez moі mardі. – Приходь до мене в цейвівторок.
б) з неозначнимартиклем для позначення одного з днів тижня, будь-якого дня (=один раз, якось):
Je l’aі vu un dіmanche sur la plage. – Я зустріла його якось у неділю напляжі.
в) з означнимартиклем, коли мова йде про дії, що зазвичай повторюються у визначені дні(=кожний):
Notre médecіnreçoіt le mardі et le jeudі. – Наш лікар приймає по вівторках ічетвергах.
4. Іменники mіdі(полудень) і mіnuіt (північ) вживаються без артикля:
Hіer іl est rentréà mіnuіt. – Він учора повернувся о півночі.
Іl est mіdі précіs. – Зараз рівно 12 година дня.
5. Іменники est,ouest, nord, sud (схід, захід, північ, південь) вживаються з означним артиклем:
Les fenêtres de la cuіsіne donnent sur le nord. – Вікна кухні виходять напівніч.
Cette vіlle setrouve à l’est du pays. – Це місто знаходиться на сходікраїни.
1) Іменники matіnі soіr вживаються без артикля після прислівників hіer, demaіn, le lendemaіn, aтакож після назв днів тижня:
Hіer soіr – учораввечері,
Le lendemaіnmatіn – наступного дня ранком,
Dіmanche soіr – унеділю ввечері.
2) Іменник lequart – чверть вживається зазвичай без артикля, якщо вказує чверть якої-небудьгодини, і з означним артиклем, коли говорять без чверті:
Іl est septheures et quart. – Чверть на восьму.
Іl est huіtheures moіns le quart. – За чверть восьма.
ВИСНОВОК
Артикль являєсобою винятково складне явище в граматиці французької мови. Існує ряд теорій, щопояснюють його функціонування:
1.Теоріяактуалізації.
2.теоріягенералізації/індивідуалізації.
3.Логічна теорія,утому числі теорія референції.
4.теоріяустановки.
5.кількіснатеорія.
6.інформативнатеорія (теорія актуального членування).
7.контекстуальнатеорія.
Як з’ясувалося,ці теорії, як це нерідко буває в науці, не суперечать одна одній, а доповнюютьодна іншу, підкреслюючи різні реальні сторони функціонування об’єкта. Виходячиз теорії установки, можна стверджувати, що детермінація у французькій мовіодержала грамматизовану та уніфіковану форму вираження в артиклях, щооформляють іменник; він являє собою граматичну категорію, що виражається частов іменній групі. В українській мові детермінація передається більшрізноманітними засобами:
1.лексичними(займенниками й ін.)
2.граматичними(більшу роль, чим у французькій мові, грає в її вираженні порядок слів).
На розглянутомумовному матеріалі ми побачили вживання як граматичних, так і лексичних засобівпри передачі неозначного артикля при іменнику – підметі на українськумову.
Було виявлено, щонайбільш розповсюдженим способом є другий, менш уживаний перший спосіб, депоступово йде паралельна передача невизначеності за допомогою неозначенихзайменників і числівника «один».
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Difficultés grammaticales. –Paris: Larousse, 1997. – 192 p.
2. Grevisse M. Le bon usage. – Paris:Editions J.Duculot, 1998. – 1224 p.
3. Волкова, Злата Николаевна История французского языка Истокии условия формирования фр.яз.древнейшего периода: Курс лекций — Тверь 1992, 54с.
4. Гольденберг Т. Я., Никольская Е. К.: Учебник для вузов: — 4-е изд., испр., – М.: Высшая школа,1982. — 367 с. –
5. Гольденберг Т. Я., Никольская Е. К. Сборник упражненийпо грамматике французского языка – М.: Высшая школа, 1979. – 279 с.
6. Давидов О. І., Дроб’язко О. Є.Удосконалюємо нашу граматику: Навчально-методичний посібник. – Х.: ХНУ іменіВ.Н. Каразіна, 2006. – 120 ст.
7. Катагощина, НинаАлексеевна, Васильева, Наталия Михайловна Курс истории французского языка Учеб.длястудентов вузов, обучающихся по спец.«Фр.яз.и лит.» М. Диана 1997–420с.
8. Лингвистические исследования[Сб.ст.]: К 75-летию В.Г.Гака
Дубна Феникс+ 2001–187с.
9. Ошанина Ж.Г. Употребление артикляво французском языке – М.: Наука, 1973. – 112 с.
10. Панасенко О.И. Французский язык втаблицах и схемах. – Х.: Ранок, 1999. – 128 с.
11. Попова И.Н., Казакова Ж.А.Грамматика французского языка. Практический курс: учебник для институтов ифакультетов иностранных языков. – М.,2001. – 480 с.
12. Попова И.Н. Французский язык:учебник для I курса институтов и факультетовиностранных языков/ И.Н. Попова, Ж.А. Казакова, Г.М. Ковальчук. – М.,2001. –576 с.
13. Потушанская Л.Л., Юдина И.А.,Шкунаева И.Д. Практический курс французского языка. В 2-х частях, Ч.1 – 6-е издание,испр. – М.: «Мирта-Принт», 2001
14. Смирнова, Наталья Сергеевна. Французский язык. Частич.артикль М. Муравей 2001–43с.
15. Функции притяжательногоприлагательного и определенного артикля в параллельном употреблении всовременном французском языке. А.К.Д.; Москва,Издательство МГУ; 1954, – 16стр