Діагностика і формування пізнавальних здібностей молодших школярів у процесі навчання

ПЛАН
Вступ
Розділ 1. Теоретико-методологічні засадирозвитку пізнавальних здібностей як педагогічна проблема
1.1 Історико-педагогічний аспект проблеми формування тадіагностики пізнавальних здібностей
1.2 Поняття «пізнавальний інтерес»,«пізнавальні здібності», їх структура
1.3 Рівні і критерії сформованостіпізнавальних здібностей молодших школярів
1.4 Теоретичні питаннявикористання пізнавальних завдань в процесі навчання учнів молодших класів
Розділ 2. Діагностики та методикиформування пізнавальних здібностей молодших школярів
2.1 Особливості пізнавальних здібностей та стану рівня їх розвитку у дітеймолодшого шкільного віку
2.2 Програма для формування пізнавальних здібностеймолодших школярів
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальністьдослідження.Сучасні соціально-економічні умови вимагають нового науково-методологічногопідходу до організації в школі навчального процесу, який має здійснюватися напринципах гармонізації та гуманізації і бути спрямованим на формуваннянаукового світогляду школяра, виховання в нього активної життєвої позиції.Треба навчати учня орієнтуватися в потоці інформації, самостійно поповнюватисвої знання, виявляти творчий підхід до розв’язання навчально-пізнавальнихзавдань.
При вступі дошколи провідною діяльністю 6-річних дітей поступово стає навчальна діяльність, при цьому надзвичайно важливим є нелише забезпечення якісного оволодіння учнями програмною інформацією, але йвиховання в них позитивного ставлення до процесу навчання, формуванняпізнавальної активності і самостійності, розвиток розумових здібностей.
Початок навчанняу школі для багатьох 6-річних дітей пов’язаний із значними навантаженнями, дотого ж характер і темпи оволодіння навчально-пізнавальною діяльністю не завждивідповідають загальній розумовій здатності дітей такого віку до засвоєннязнань, умінь і навичок, визначених змістом програми. У зв’язку з цим у них часто виникають різноманітніутруднення.
Формуванню в молодших школярів пізнавальних процесів сприяє застосування в навчанні різноманітних пізнавальних завдань.Їх розв’язання поєднується знеобхідністю подолання учнями пізнавальнихутруднень, які “плануються” вчителем і за умови їх посильності для дітей маютьпозитивний вплив на розвиток їхньої мотиваційної, інтелектуальної, емоційно-вольової сфери,сприяють оволодінню стрижневими поняттямипевної галузі знань, прийомами і методами навчально-пізнавальної діяльності.
Пізнавальнийінтерес розглядається як джерело самостійного здобуття знань; він підвищуєінтенсивність розумової роботи, мобілізує увагу, знімає втому та сприяєпідвищенню якості засвоюваних знань, їх розширенню і поглибленню (Архипов А.І.,Бауман Д.Е., Беляєва Н.А., Бондаревський В.Б., Дайрі Н.Г., Морозов М.Ф.,Морозова Н.Г. та ін.). [21], [22]
Розвиткупізнавальних інтересів учнів, як психолого-педагогічній проблемі, присвятилисвої праці Алексюк А.М., Бабанський Ю.К., Бондаревський В.Б., Данилов М.А.,Лернер І.Я., Махмутов М.І., Онищук В.А., Підкасистий П.І., Скаткін М.Н.,Трайтак Д.І., Щукіна Г.І., Костюк Г.С., Крутецький В.А., Менчинська Н.А.,Морозова Н.Г., Мясищев В.Н., Пономарьов А.Я., Рубінштейн С.Л., Ельконін Д.Б.,Якобсон П.М., Голант Е.А., Короткова М.В., Вагін А.А. та інші педагоги тапсихологи. [21], [22]
Не викликаєсумніву доцільність використання пізнавальних завдань для формування тадіагностики пізнавальних здібностей дітей молодшого шкільного віку, це ізумовило вибір теми дослідження “Діагностика і формування пізнавальнихздібностей молодших школярів у процесі навчання».
Мета дослідження полягає у науковому обґрунтуванні таекспериментальній перевірці змісту, форм та методів розвитку та діагностикипізнавальних інтересів учнів молодших класів у процесі навчання, теоретичнеобґрунтування та експериментальна перевірка педагогічних умов застосуваннявчителем пізнавальних завдань для діагностики та формування пізнавальнихздатностей в процесі навчання дітей 6-11 річного віку.
Відповідно домети сформульовані основні завданнядослідження:
1.Проаналізуватифілософську, педагогічну, психологічну, історичну та методичну літературу івиявити стан досліджуваної проблеми;
2.На основі аналізунаукової літератури визначити сутність завдань для формування пізнавальнихздібностей дітей молодшого шкільного віку;
3.Визначити критеріїсформованості пізнавальних здібностей в молодших школярів;
4.Розробити методичнірекомендації для вчителів молодших класів щодо застосування завдань дляформування пізнавальних здібностей у школярів.
Об’єкт дослідження – пізнавальні здібності дітей молодшого шкільного віку, навчально-виховний процес у середніх загальноосвітніхнавчальних закладах України на уроках в молодших класах.
Предмет дослідження – зміст, форми і методи розвитку та діагностики пізнавальних інтересів учнів молодшого шкільного віку.
Методологічнуоснову дослідження становлять: педагогічні та психологічні концепції про діяльнісну, творчусутність особистості, комплексний підхід до вивчення закономірностей таособливостей розвитку дитини, системний підхід до педагогічних процесів і явищ.
Теоретичнийфундамент дослідження становлятьположення і висновки, які стосуються: теорії діяльності, розвитку особистості,психічного розвитку дитини (Б. Ананьєв, Дж. Брунер, Л. Венгер, Л. Виготський,П. Гальперін, О.Запорожець, Г. Костюк, О.Леонтьєв, М. Піддяков, К. Платонов, С.Рубінштейн, Н. Тализіна та ін.); питань формування та розвиткунавчально-пізнавальної діяльності, активності та самостійності школярів (Л. Арістова,Н. Бібік, Л. Божович, Н. Гавриш, В. Давидов, М. Данилов, Д. Ельконін, Б. Єсипов,І. Лернер, В. Лозова, О. Матюшкін, М. Махмутов, В. Паламарчук, О. Савченко, Т. Шамова,Г. Щукіна та ін.). [22]
 Відповідно довизначених завдань, використано такі методи дослідження: теоретичні: аналіз наукової,психолого-педагогічної, методичної літератури для порівняння, зіставлення,узагальнення одержаної інформації з метою визначення основних ідей і понять здосліджуваної проблеми.
Організація дослідження.Дослідженняздійснювалося у три етапи: пошуковий, основний або експериментальний, щомістить констатувальну та формувальну частину, завершальний впродовж 2008 року.
Експериментальнабаза дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилась на базі Полянської ЗОШБерезнівського району, Рівненської області. Загалом дослідженням було охоплено50 дітей молодшого шкільного віку. Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалисяпослідовною реалізацією теоретичних положень у вирішенні завдань емпіричногодослідження; застосуванням системи методів та прийомів, адекватних об’єкту,предмету, меті та завданням дослідження; проведенням дослідно-експериментальноїроботи.
Наукова новизна йтеоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що: визначенокритерії діагностики сформованості пізнавального інтересу молодших школярів, розробленосистему пізнавальних завдань та визначено особливості застосування пізнавальнихзавдань з метою створення розвивального середовища для навчально-пізнавальноїдіяльності учнів молодших класів.
Практичне значенняодержаних результатів дослідження. Основні положення, результати тависновки курсового дослідження можуть використовуватисядля організації навчального процесу в початковій школі, оновлення змістулекційних і практичних занять з педагогічних дисциплін, написання дипломних ікурсових робіт та організації педагогічної практики студентів ВНЗ III – IVрівнів акредитації та ін.
Структура курсовоїроботи. Дослідження складається зівступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, який містить35 найменувань. 
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади розвитку пізнавальних здібностейяк педагогічна проблема 1.1Історико-педагогічний аспект проблеми формування та діагностики пізнавальнихздібностей
Важливим стимулом пізнавальноїактивності суб’єкта є пізнавальний інтерес, який виступає у виглядіцілеспрямованої пізнавальної діяльності особистості. Діяльність – це свідомаактивність, що виявляється в системі дій, спрямованих на досягнення поставленоїмети. Для педагогіки проблема діяльності є важливою умовою формуванняособистості.
Дослідникивиділяють такі якості діяльності, як цілеспрямованість, предметність,усвідомленість, перетворюючий характер (Юдін Е.Г., Швирьов В.С., Кристотур’янМ.Г., Буєва Л.П., Леонтьєв О.М., Зінченко В.П.). [22, 134]
У процесінаукового дослідження було розкрито природу інтересу, пізнавального інтересу,їх суть, структуру, провідні характеристики, специфіку, взаємозв’язки зокремими компонентами навчального процесу.
Інтерес розглядається яквибіркове емоційно-пізнавальне ставлення особистості до предметів, явищ, подійнавколишньої дійсності, а також до відповідних видів людської діяльності. Маючискладну психологічну структуру, інтерес не зводиться до окремого конкретногопсихічного процесу, а є певною формою зв’язку між потребами особи та засобамиїх задоволення. За своєю природою інтерес не є вродженою властивістюособистості, він виникає не сам по собі, а обумовлений впливом на людинунавколишньої дійсності, тобто носить соціальний характер. Різноманітністьпредметного світу, в якому живе людина, викликає у неї різні інтереси, розвитокі формування яких відбувається в процесі різних видів діяльності: ігрової,навчальної, трудової, громадської.
Інтересирізняться змістом, широтою, стійкістю, силою і дієвістю. Цінність пізнавальногоінтересу для розвитку особистості полягає в тому, що пізнавальна діяльність вданій предметній області, під впливом інтересу до неї, активізує психічніпроцеси особистості, надає їй глибоке інтелектуальне задоволення, яке сприяєемоційному підйому, призводить до того, що пізнавальний інтерес починаєвиступати як важливий мотив активності особистості, її пізнавальної діяльності.
Пізнавальнийінтерес, або пізнавальні здібності, являє собою сплав важливих для розвиткуособистості психічних процесів, основним елементом яких є вольове зусилля(Ушинський К.Д., Ананьєв Б.Г., Добринін М.Ф.). [22, 136]
Отже, пізнавальні здібностівиступають як вибіркова спрямованість особистості до області пізнання, їїпредметної сторони і самого процесу оволодіння знаннями. Пізнавальний інтерес —не будь-який інтерес до об’єкта пізнання, це інтерес, пов’язаний з ядромпізнавальної діяльності.
Формування пізнавальнихздібностей на різних етапах вікового розвитку має свої особливості. Так, умолодшому шкільному віці вони характеризуються досить виявленим емоційнимвідношенням, обумовлені зовнішніми факторами, не завжди локалізовані, щозалежить від навчального досвіду учнів, розвитку процесів мислення. Вже впідлітковому віці пізнавальний інтерес визначається самим змістом знань,прагненням до дорослості, самостійності; інтерес носить пошуковий характер, зтенденцією пошуку більш глибоких, ширших знань. [30, 173]
Процес формування пізнавальнихінтересів тісно пов’язаний з розвитком навчальних умінь і навичок. Уміння,необхідні для вирішення пізнавальних завдань, отримали назву пізнавальнихумінь. Без оволодіння школярем такими уміннями його інтерес не проникає вглиб,він залишається поверховим. Наявність відпрацьованих пізнавальних уміньзбагачує процес накопичення знань, які дають можливість учню самостійновиконати пізнавальну роботу, що підвищує його можливості пізнання, додає віри всвої сили, створює умови для самоствердження особистості й для розвиткупізнавальних здібностей.
Досліджуючи фактори, яківпливають на розвиток пізнавальних здібностей учнів, Огородников І.Т.,Підкасистий П.І., Половнікова Н.О. підкреслюють значення самостійного поповненнязнань; Алексюк А.М., Лернер І.Я., Махмутов М.І. — творчого використанняпринципів і методів навчання; Занков Л.В., Данилов М.О., Скаткін М.Н., ОнищукВ.О. — зміст навчання і таких форм оволодіння знаннями в позаурочний час, якчитацькі конференції, шкільні олімпіади, конкурси, під впливом яких пізнавальніздібності учнів стають більш глибокими і дійовими. [12, 186]
Під час досліджень вченими буливиявлені деякі закономірності у формуванні пізнавальних здібностей школярів, асаме: виявлена також стимуляція пізнавальних здібностей, яка йде від змістуматеріалу (Щукіна Г.І.) [31], [32], [33], [34]; з’ясовані особливості впливупредметів гуманітарного циклу на формування пізнавальних здібностейв учнів(Роботова А.С.) [22]; об’єктивні джерела впливу на інтересиучнів предметів фізико-математичного циклу (Савіна Ф.К.) [22],формування пізнавального інтересу в процесі вивчення біологічних дисциплін(Максимова В.М.), роль групової роботи на уроках історії у розвиткупізнавальних інтересів (Бабанов К.О.), взаємозв’язок пізнавальної активності таефективності навчання історії в старших класах (Дайрі Н.Г.), визначенітеоретичні основи навчання і проблема виховання пізнавальної активності та самостійностіучнів (Данилов М.О., Кірсанов О.О.), критерії рівнів пізнавальної самостійностіучнів (Лернер І.Я.), формування в учнів 7-х класів навичок дослідницькогопідходу до вивчення історичних документів як один із засобів розвиткупізнавальних інтересів учнів (Назарець А.І.), умови розвитку пізнавальнихінтересів школярів у початкових класах (Савченко О.Я.). [22], [11]
Пізнавальний інтерес має триосновні рівні розвитку: 1) безпосередній інтерес до нових фактів та явищ,пов’язаних з інформацією, яку учні дістають на уроці (елементарний рівень); 2)інтерес до пізнання істотних властивостей предметів і явищ; 3) інтерес допричинно-наслідкових зв’язків, до виявлення закономірностей та встановленнязагальних принципів, що стосуються різного роду явищ.
На основі узагальненняінформації про три основні рівні розвитку пізнавального інтересу можна виділититакі прояви інтересу: споглядальний, споглядально-дійовий, пізнавальний,пізнавально-творчий, теоретичний, конструктивно-творчий. Виходячи з цього,рівень розвитку пізнавального інтересу або здібностей особистості оцінюється запоказниками: 1) предметом не цікавиться; 2) цікавиться теоретичними питаннями,виявленням суті виучуваних явищ, причинними залежностями й закономірностями; 3)виявляє до предмета високий інтерес, пов’язаний з глибокими знаннями й уміннямизастосовувати ці знання під час виконання теоретичних і практичних завдань. [12, 187]1.2. Поняття «пізнавальний інтерес», «пізнавальні здібності»,їх структура
Загалом,теоретичний аналіз поняття “пізнавальних здібностей”, дозволяє визначити, щопізнавальні (когнітивні) здібності особистості виявляють себе у здатностілюдини до пізнавальної діяльності, до продуктивного вирішення пізнавальнихзавдань, які виступають умовою їх успішного виконання. Таким чином, пізнавальніздібності є одними із провідних і базових здібностей людини.
Пізнавальні(когнітивні) здібності деякі вчені відносять до інтелектуальних, а зурахуванням особливостей, структури і вікових особливостей їх проявів – дозагальних (Г.С. Костюк, В.О. Моляко, М.О. Холодна, В.М. Дружинін, О.К.Тихомиров та ін.); структуру пізнавальних здібностей розглядали в аспектівивчення інтелекту, загальної научуваності, креативності (В.М. Дружинін); деяківчені до пізнавальних здібностей відносять сенсорні здібності (сприйняттяпредметів та їхніх зовнішніх властивостей) та інтелектуальні, що забезпечують продуктивнеоволодіння й оперування знаннями, знаковими системами (Л.О. Венгер). [29, 242]
Основою розвиткупізнавальних здібностей дітей вважається розвиток пізнавальних процесів, середяких виділяється уява, пам’ять та мислення (С.І. Волкова, Н.М. Столярова таін.). [12, 242]
Узагальнюючипозиції ряду авторів визначено, що пізнавальні здібності доцільно розглядати якінтегровані базові здібності дитини, що містять такі складові: рівеньінтелектуального розвитку (мисленнєвої, мнемічної, перцептивної складової);рівень загальної научуваності дитини; пізнавальну активність як системнийповедінковий прояв пізнавальних здібностей, що має прояв у допитливості,зацікавленості дитини; рівень креативної здатності дитини до пошуковості йсхильність до успішного розв’язання творчих завдань.
Особливе місце удітей молодшого шкільного віку, за результатами узагальненого аналізулітературних джерел, займають пізнавальні здібності, для яких характерним євласне висока загальна мисленнєва активність, схильність до розумовогонапруження незвичайна за ступенем виразності, уміння легко оперувати логічнимиопераціями – систематизацією, класифікацією, узагальненням, творчі прояви увиконанні різноманітних завдань, прагнення успіху. Такий підвищений потяг дорозумового навантаження, підсилена потреба до пізнавальної діяльності дитинирозглядаються більшістю фахівців як загальний чинник і передумова розвиткувисокого рівня пізнавальних здібностей. Суттєвою при цьому є роль і місцепсихолого-педагогічних, насамперед, ігрових умов та розвитку творчо-ігровогопотенціалу дитини молодшого шкільного віку. [30, 173]
Найважливіша область загального феномена інтересу — пізнавальний інтерес. Його предметом є найбільш значна властивість людини: пізнавати навколишній світ не тільки з метою біологічного й соціального орієнтування в реальному світі, але в самому істотному відношенні людини до світу — в прагненні проникати в його різноманіття, відбивати у свідомості сутнісні сторони, причинно-наслідкові зв’язки, закономірності, суперечливість.
У той же час пізнавальний інтерес, будучи включеним в пізнавальну діяльність, найтіснішим чином сполучений з формуванням різноманітних особистісних відносин: виборчим відношенням до тієї або іншої галузі науки, пізнавальної діяльності, участю в них, спілкуванням з співучасниками пізнання. Саме на цій основі — пізнання предметного світу й відношення до нього, науковим істинам — формується світорозуміння, світогляд, світовідчуття, активному характеру яких сприяє пізнавальний інтерес.
Більше того, пізнавальний інтерес, активізуючи всі психічні процеси людини, на високому рівні свого розвитку спонукає особистість до постійного пошуку перетворення дійсності за допомогою діяльності (зміни, ускладнення її цілей, виділення в предметному середовищі актуальних і значимих сторін для їхньої реалізації, відшукання інших необхідних способів, привнесення в них творчого початку).
Особливістю пізнавального інтересу є його здатність збагачувати й активізувати процес не тільки пізнавальної, але й будь-якої діяльності людини, оскільки пізнавальний початок є в кожній з них. В роботі людина, використовуючи предмети, матеріали, інструменти, способи, має потребу в пізнанні їхніх властивостей, у вивченні наукових основ сучасного виробництва, в осмисленні раціоналізаторських процесів, у знанні технології того або іншого виробництва. Будь-який вид людської діяльності містить у собі пізнавальний початок, пошукові творчі процеси, які сприяють перетворенню дійсності. Будь-яку діяльність людина, одухотворена пізнавальним інтересом, робить з більшою пристрастю, більш ефективно. [32, 54]
Пізнавальний інтерес — найважливіше утворення особистості, що складається в процесі життєдіяльності людини, формується в соціальних умовах її існування й жодним чином не є іманентно властивою людині від народження.
Значення пізнавального інтересу в житті конкретних особистостей важко переоцінити. Інтерес виступає як найенергійніший активатор, стимулятор діяльності, реальних предметних, навчальних, творчих дій і життєдіяльності в цілому.
Особливу значимість пізнавальної інтерес має в шкільні роки, коли навчання стає фундаментальною основою життя, коли до системостворюючого пізнання дитини, підлітка, юнака притягнуті спеціальні установи й педагогічно підготовлені кадри.
Опираючись на величезний досвід минулого, на спеціальні дослідження й практику сучасного досвіду, можна говорити про умови, дотримання яких сприяє формуванню, розвитку й зміцненню пізнавальних здібностей учнів, у тому числі й молодших школярів:
Перша умова —максимальна опора на активну розумову діяльність учнів. Головним ґрунтом для розвитку пізнавальних сил і можливостей учнів, як і для розвитку справді пізнавальних здібностей, є ситуації рішення пізнавальних завдань, ситуації активного пошуку, здогадів, міркування, ситуації розумової напруги, ситуації суперечливості суджень, зіткнень різних позицій, у яких необхідно розібратися самому, прийняти рішення, зайняти певну точку зору.
Друга умова, яка забезпечує формування пізнавальних здібностей та інтересів і особистості в цілому, полягає в тому, щоб вести навчальний процес на оптимальному рівні розвитку учнів. Дослідження, які перевіряють ефект дедуктивного шляху в пізнавальному процесі (Л.С. Виготський, О.І Янцов), також показали, що індуктивний шлях, що вважався класичним, не може повністю відповідати оптимальному розвитку учнів. Шлях узагальнень, відшукання закономірностей, яким підкоряються видимі явища й процеси, — це шлях, який в висвітленні безлічі запитів і розділів науки сприяє більш високому рівню навчання й засвоєння, тому що опирається на максимальний рівень розвитку школяра. [32, 56]
Саме ця умова й забезпечує зміцнення й поглиблення пізнавального інтересу на основі того, що навчання систематично й оптимально вдосконалює діяльність пізнання, її способів, її вмінь. У реальному процесі навчання вчителеві доводиться мати справу з тим, щоб постійно навчати учнів безлічі вмінь і навичок. При всій розмаїтості предметних умінь виділяються загальні, котрими навчання може керуватися поза залежністю від змісту навчання, такі, наприклад, як уміння читати книгу (працювати із книгою), аналізувати і узагальнювати, уміння систематизувати навчальний матеріал, виділяти єдине, основне, логічно будувати відповідь, приводити докази і т.д. Ці узагальнені вміння засновані на комплексі емоційних регулярних процесів. Вони й становлять ті способи пізнавальної діяльності, які дозволяють легко, мобільно, у різних умовах користуватися знаннями й за рахунок колишніх здобувати нові.
Операційна сторона не в меншій мірі, ніж змістовна, сполучена з мотиваційною. Саме з неї, з активних дій, з оперування знаннями надходять імпульси, що зміцнюють пізнавальні здібності і інтерес. Спритність, здогад, тямовитість, умілість розкривається в цьому оперуванні з усією повнотою, і, чим повніше вони розкриваються, тим у більшій мірі одержує школяр емоційне задоволення від своєї діяльності.
Пізнавальні здібності учня не можуть розвиватися й міцніти, якщо операційна сторона навчання залишається постійною. У ній обов’язково потрібний поступальний рух. Тільки тоді учень, оцінюючи свої зрослі можливості й сили, усвідомить, що тепер він по-іншому, по-новому, кращому, легше, скоріше діє в навчальній обстановці. У цьому постійному ускладненні навчальної роботи, в оволодінні усе більш складними й більш досконалими вміннями, які дозволяють вирішувати більш важкі завдання пізнання, складається суть розвиваючого навчання, що неухильно зміцнює пізнавальні сили, здібності, інтерес і прагнення школяра. [15, 56]
Емоційна атмосфера навчання, позитивний емоційний тонус навчального процесу — третя важлива умова. Благополучна емоційна атмосфера навчання сполучена з двома головними джерелами розвитку школяра: з діяльністю й спілкуванням, які народжують багатозначні відносини й створюють тонус особистого настрою учня.
Створення сприятливої емоційної атмосфери пізнавальної діяльності учнів — найважливіша умова формування пізнавальних здібностей й розвитку особистості учня в навчальному процесі. Це умова зв’язує весь комплекс функцій навчання — освітньої, розвиваючої, виховної й такої, яка робить безпосередній і опосередкований вплив на здібності та інтерес. З нього випливає й четверта важлива умова, що забезпечує сприятливий вплив на формування пізнавальних здібностей та інтерес і на особистість в цілому — сприятливе спілкування в навчальному процесі.
Навчання являє собою складний процес спілкування вчителя з учнями, учнів між собою. Вплив спілкування важко виміряти, але можна бачити в реальній дійсності. Спілкування учнів один з одним і із учителем створює різноманітну гаму відносин, опосередкований вплив яких дуже важливий.
Прагнення до спілкування з товаришами, із учителем саме по собі може бути сильним мотивом навчання й у той же час сприяти зміцненню пізнавального інтересу. Саме завдяки відносинам, які складаються в навчальному процесі й у спілкуванні, і може бути створена сприятлива атмосфера навчання, формування пізнавальних інтересів і особистості учня. [15, 57]
 1.3 Рівні і критерії сформованості пізнавальних здібностеймолодших школярів
У класних колективах як молодших школярів, так і старших підлітків на розвиток їхніх здібностей та інтересів впливає не стільки вік, скільки індивідуальність школяра, обумовлена його життєдіяльністю, придбаним досвідом різноманітної предметної діяльності, спілкуванням, впливом сімейних умов, засобами масових комунікацій і т.д.
У школярів того самого класу пізнавальні здібності і інтереси можуть мати різний рівень свого розвитку й різний характер проявів, обумовлених різним досвідом, особливими шляхами індивідуального розвитку.
Елементарним рівнем пізнавальних здібностей можна вважати відкритий, безпосередній інтерес до нових фактів, до цікавих явищ, які фігурують в інформації, яку одержують учні на уроці.
Більш високим рівнем розвитку пізнавальних здібностей є інтерес до пізнання істотних властивостей предметів або явищ, що становлять більш глибоку й часто невидиму їхню внутрішню суть. Цей рівень вимагає пошуку, здогаду, активного оперування наявними знаннями, придбаними способами. На цьому рівні пізнавальні здібності часто пов’язані з рішенням завдань прикладного характеру, у яких школяра цікавить не стільки принцип дії, скільки механізм, за допомогою якого вона відбувається. На цьому рівні пізнавальні здібності уже не перебувають на поверхні окремих фактів, але ще не проникають настільки в пізнання, щоб виявити закономірності. Цей рівень, мабуть, можна назвати стадією описовості, у якій фіксація зовнішніх ознак і істотних властивостей досліджуваного перебуває на рівних початках. [15, 57]
Ще більш високий рівень пізнавальних здібностей становить інтерес школяра до причинно-наслідкових зв’язків, до виявлення закономірностей, до встановлення загальних ознак явищ, що діють у різних умовах. Цей рівень буває сполучений з елементами дослідницької творчої діяльності, із придбанням нових і вдосконалюванням колишніх способів навчання.
Зазначені рівні пізнавальних здібностей досить загально вимальовують тенденції їх розвитку. У реальному процесі шлях, що проробляється пізнавальними здібностями, характеризується більш тонкими й складними взаємопереходами, у яких одна стадія як би проникає в іншу, одна виростає з іншої, одна супроводжує іншу. Але при всьому цьому в кожний даний момент учитель все-таки може бачити, на якому рівні розвитку інтересу до знань перебуває школяр: на рівні фактів і репродуктивної діяльності, на рівні виділення істотних зв’язків і прагнення до пошукової діяльності, часто пов’язаною з її прикладним характером, або на рівні розкриття істотних закономірностей і глибоких причинно-наслідкових зв’язків.
Репродуктивно-фактологічний, описово-пошуковий і творчий характер пізнавальної діяльності спричиняють собою й рівень пізнавальних здібностей школяра. Головний параметр рівнів пізнавального інтересу — спрямованість його до об’єктів пізнання (фактів, процесів, закономірностей) супроводжується такими параметрами, як стійкість, локалізованість усвідомленість. [14, 20]
Параметр стійкості багато чого відкриває нам у пізнавальних здібностях школяра. Пізнавальний інтерес може бути ситуативним, обмежений окремими яскравими спалахами, як відповідь на якусь особливо емоційну ситуацію навчання (ефектний дослід, вражаюча розповідь, цікавий фільм). Такий інтерес може швидко охолонути, зникнути разом з ситуацією, яка його породила. Він вимагає постійного підкріплення ззовні, нашарування нових і нових виняткових вражень. У структурі особистості він не залишає особливого сліду, тому що інтерес її увесь час побуджується зовнішніми засобами, сам школяр залишається до пізнання нейтральним.
Інтерес до навчання може бути відносно стійкий і пов’язаний з певним колом предметом, завдань. Цей рівень стійкості пізнавального інтересу або пізнавальних здібностей характерний для більшості підлітків, у яких мотив пізнавального інтересу як внутрішній побудник їхнього навчання ще не настільки сильний, щоб не мати потребу в зовнішній стимуляції, яка йде від засобів навчального процесу. У цих випадках дуже важливо розглянути тенденцію його стійкості: чи переважають в учня внутрішні спонукання інтересу, або ж він потребує зовнішніх стимулів. [14, 21]
Нарешті, пізнавальні здібності та інтерес школяра можуть бути досить стійкими. Тоді внутрішня мотивація в навчанні буде переважати й учень може вчитися із задоволенням навіть всупереч несприятливим зовнішнім стимулам. Цей рівень стійкості пізнавального інтересу являє собою вже нероздільне ціле з потребою в пізнанні, коли учень не просто хоче учитися, а не може не вчитися. Міцні пізнавальні здібності та інтерес супроводжують розвиток далеко не кожного школяра.
Локалізація пізнавальних здібностей та інтересів може бути також дуже різною. Значна частина учнів має дуже неясну, аморфну локалізацію. У них найчастіше й можна виявити ситуативний інтерес. При зовнішній стимуляції інтерес до навчання у цих школярів проявляється, але буває нестійкий і обов’язково вимагає спонукань ззовні. [14, 21]
У значної частини підлітків пізнавальний інтерес має широку локалізацію. Для цих учнів більшою мірою, чим для учнів з аморфними інтересами, характерні внутрішні спонукання, відкритість інтересу до багатьох областей знань. Вони активно шукають знання, витягають їх з різних джерел і за межами уроку. У процесі навчання важливо поглиблювати знання таких учнів, постійно переводити їх на більше високий рівень пізнання.
Нарешті, відому групу школярів кожного класу становлять учні з чітко локалізованими, вираженими, домінуючими пізнавальними інтересами. Стрижневі, домінуючі інтереси лежать в основі схильностей, здатностей учнів, визначають майбутню професію й тому представляють собою велику цінність для особистості.
У комплексі даних про пізнавальні здібності дуже істотним є і їх усвідомленість. Усвідомлення мотиву завжди сполучене з його більш сильним впливом на діяльність. Неусвідомлений мотив теж діє, але підспудно, ним важче управляти. [23, 201]
Теоретичний аналіз і практика навчання показують, що найбільш сприятливі для навчального процесу широкі інтереси учнів з вираженою домінантою.
Якщо ми визнаємо, що пізнавальні здібності та інтерес — значні фактори навчання, які визначають мотив навчальної діяльності школяра, то дуже важливо знати їх прояви, ознаки, по яким можна судити про наявність їх в учнів, про те, які сторони, прийоми навчання викликають інтерес, які залишають його нейтральним, а які зовсім гасять інтерес до навчання.
Проявом інтересу учнів у навчальному процесі є їх інтелектуальна активність, про яку можна судити по багатьом діям.
Запитання учня, звернені до вчителя, найбільш знаменують пізнавальний інтерес. Питання виражає прагнення осягти ще неясне, глибше проникнути в предмет свого інтересу. Інертні, байдужі до навчання учні не задають питань, їх інтелект не тривожать невирішені питання.
Іншим показником інтелектуальної активності є прагнення учнів по власному спонуканню брати участь у діяльності, в обговореннях піднятих на уроці питань, у доповненнях, виправленнях відповідей товаришів, у бажанні висловити свою точку зору.
Виразним показником інтелектуальної активності, що супроводжує інтерес школярів, є їх активне оперування набутим багажем знань і вмінь. Пізнавальний інтерес не уживається зі штампом і шаблоном, тому залучення набутих знань до різних ситуацій і завданням свідчить про їхню гнучкість, їх вільне використання й може сприяти прагненню глибоко проникнути в пізнання.
Ще один дуже коштовний для інтересу показник інтелектуальної активності школяра — прагнення поділитися з товаришами, учителем новою інформацією, почерпнутою з різних джерел за межами навчання.
Таким чином, перший і самий основний параметр показників пізнавальних здібностей і інтересу, що може виявити вчитель без достатніх зусиль — це інтелектуальна активність школяра, у якій, як у фокусі, збираються всі її прояви в пізнавальному інтересі.
Іншим параметром показників, за якими учитель може судити про наявність пізнавального інтересу учнів, є емоційно благополучне тло пізнавальної діяльності учня. Емоційні прояви учнів служать досить ясними показниками для вчителя. Ці прояви часто настільки тонкі й невловимі, що тільки по ним одним скласти враження про рівень розвитку пізнавальних здібностей буває важко. Лише в сукупності з іншими параметрами вони можуть створити повну картину інтересів та здібностей учнів.
Параметром показників пізнавальних здібностей учнів є регулятивні процеси, які у взаємодії з емоційним настроєм, виражені в особливостях протікання пізнавальної діяльності учнів. Насамперед вони проявляються в зосередженості уваги й слабкої відволікаємості. [23, 203]
Досить ясним показником пізнавальних здібностей є поводження учня при утрудненнях. Стійкі і досить глибокі здібності зазвичай сполучені із прагненням перебороти труднощі, спробувати різні шляхи для вирішення складного завдання. У природних умовах навчального процесу учитель виразно бачить ці полярні групи учнів, з яких одна робить безліч спроб, відшукує різні підходи й способи рішення, інша або відсуває від себе зошит і відключається від навчального завдання, або пробує механічно списати завдання в сусіда або з дошки.
Регулятивні механізми пізнавальної діяльності школяра дуже відчутно сповіщають про інтерес до знань і по прагненню до завершеності навчальних дій. Інтерес завжди пов’язаний з заглибленістю у діяльність, з відходом у діяльність, незважаючи на сторонні подразники. Лише завершивши розпочату роботу, школяр реагує на них. Той же процес діяльності, який не залучає учня, скоріше зв’язаний з стимулами зовнішнього порядку (не одержати поганої оцінки, не поставити себе в незручне становище перед учителем, перед товаришами). Справді пізнавальний результат його не настільки хвилює, як учня з вираженим інтересом до навчання. Показові щодо цього реакцій учнів на дзвінок з уроку. Для один дзвінок є нейтральним подразником, і вони продовжують роботу, намагаючись довести її до кінця, завершити благополучним результатом, інші моментально демобілізуються, перестають слухати, залишають незакінченим розпочате завдання, закривають книги й першими вибігають на перерву. Втім, реакція на дзвінок також чудовий показник цікавого й нецікавого уроку.
Розпізнавання пізнавальних здібностей можливо не тільки в сфері навчальної діяльності, але й за її межами, тому що школяр керується пізнавальним інтересом не тільки на уроках. Навпаки, його вільна діяльність у ще більшій мірі розкриває нам і характер, і глибину, і локалізацію, і усвідомлення пізнавального інтересу. У вільному виборі, віддаючи перевагу певній області знань, діяльності, колу читання, заняттям у часи дозвілля, школяр розкриває й свої інтереси, і свої потенційні можливості, і всі накопичені ним в навчанні й трансформовані в бажаній роботі способи пізнавальної й практичної діяльності. [21, 32]
Вільний вибір діяльності в часи дозвілля, перевага тих або інших занять у вільний від уроків час — найважливіший показник інтересів і схильностей учнів. Це досить серйозна соціальна, не тільки педагогічна проблема, від вірного рішення якої залежить не тільки розвиток інтересів людини, але і її активна позиція в житті.
 1.4 Теоретичні питання використання пізнавальних завдань впроцесі навчання учнів молодших класів
 Аналіз науковоїлітератури засвідчує, що включення дітей молодших класів у процес шкільногонавчання та забезпечення ефективної організації їхньої навчально-пізнавальноїдіяльності потребує, передусім, ретельного врахування психофізіологічнихособливостей учнів цього віку. Труднощі, яких діти зазнають у школі, пов’язані здебільшого з недостатнімрівнем сформованості в них довільного управління пізнавальними процесами.
 Навчаннядітей молодшого шкільного віку не може здійснюватися без застосування різнихвидів і форм дитячої гри, розваг, без опори на широке коло емоційно-позитивнихвражень учнів під час виконання навчальних завдань. Однак лише танавчально-пізнавальна діяльність, яка є для учня цікавою, привабливою і в тойже час насиченою посильними труднощами, а за результатами достатньо успішною,сприяє формуванню в дитини молодшого шкільного віку потреби й мотивів навчання,розвитку розумових і творчих здібностей, вміння докладати вольові зусилля (Ш. Амонашвілі,Н. Бібік, Н. Зубалій, С. Коробко, В. Котирло, О. Проскура, О. Савченко, Н. Скрипченко).[14, 24]
 В процесінавчання дітей молодшого шкільного віку доцільним є застосування пізнавальних завдань,під час виконання яких учні зазнають пізнавальні утруднення, а вчитель чітко“дозує” міру труднощів, гнучко керує процесом навчально-пізнавальноїдіяльності, допомагає досягти успіху.
Аналізпсихолого-педагогічної літератури (Г. Балл, Н. Бібік, Л. Гоженко, С. Гончаренко,Н. Гродська, М. Данилов, Н. Дметерко, Г. Костюк, І. Лернер, В. Онищук, Н. Підгорна,О.Проскура, О.Савченко, Е. Сильнова, І. Трубавіна, Т. Шамова) свідчить, що підпізнавальними розуміються такі завдання (задачі), які допомагають набути новихзнань про об’єкт, спосіб діяльності; до того ж для отримання результату учнямнеобхідно перетворювати наявні дані, виконуючи цілу низку розумових іпрактичних операцій в певній їх послідовності. Пізнавальнезавдання (задача)характеризується тим, що воно не дає учневі повний обсягготової інформації, а стимулює пошук нових знань, сприяє розвиткуйого пізнавальних здібностей. [15, 57]
 Важливоюособливістю пізнавальних завдань є те, що вони одночасно виступають і метою, істимулом, і ядром пізнавальної діяльності школяра, спрямованої на засвоєннянавчальної інформації.
 Одним із видів пізнавального завдання є пізнавальнезавдання випереджаючого характеру (ПЗВХ). На основі аналізу праць М. Пісоцької,І. Трубавіної, досвіду роботи С. Лисенкової визначається ПЗВХ як завдання, щомістить певне пізнавальне утруднення, розв’язання якого приводить учнів молодшогошкільного віку до набуття нових знань, умінь, навичок, сприяє формуванню в нихпізнавальної активності та самостійності, розвиває інтелектуальні і творчіздібності, а також дозволяє підготувати учнів до оволодіння складною навчальноюінформацією на більш віддалених етапах навчання. [9, 19]
Пізнавальнізавдання, зокрема ПЗВХ, сприяють формуванню у молодших школярів розумовихздібностей, оскільки викликають у них інтелектуальне напруження в процесіподолання певних пізнавальних утруднень (спеціально підібраних і підготовленихучителем), стимулюють власний пошук і самостійне “відкриття” нових способівпізнавальної діяльності. У цьому разі здійснюється перехід дитини до “зонинайближчого розвитку” (Л.Виготський), що найбільшою мірою сприяє позитивнимзрушенням в її психічному розвитку. Оскільки ПЗВХ використовуються в роботі здітьми початкового шкільного віку, для яких тільки розпочинається навчання ушколі, вони розглядаються і як засіб формування, і як засіб активізаціїнавчально-пізнавальної діяльності учнів. [9, 21]
Включення ПЗВХ упроцес навчання сприяє цілеспрямованому формуванню в учнів таких компонентівнавчально-пізнавальної діяльності, як мотиваційний (інтерес до завдань, щомістять пізнавальне утруднення, мотиваційна установка на спроможність долатитруднощі); орієнтаційний (прийняття мети та планування діяльності під часвиконання ПЗВХ доповнюються перспективним орієнтуванням дітей в інформації, якавивчатиметься на більш віддалених етапах навчання, та формуванням алгоритмупізнавальних і навчальних дій, що сприятиме засвоєнню найбільш складних темпрограми); змістово-операційний (актуалізація опорних знань, умінь, навичок; їхпоширення і поглиблення; установлення нових предметних і міжпредметних зв’язківпід час здійснення підготовки до оволодіння складними темами навчальноїпрограми); емоційно-вольовий (активізація уваги, формування здатності докладативольові зусилля для подолання утруднень у процесі виконання завдань, вихованняемоційно-позитивного ставлення до навчання); контрольно-оцінний (формуваннявмінь здійснювати контроль та оцінку своєї навчально-пізнавальної діяльності).[10, 245]
Розділ 2. Діагностики та методики формування пізнавальнихздібностей молодших школярів 2.1 Особливостіпізнавальних здібностей та стану рівня їх розвитку у дітей молодшогошкільного віку
На основному етапі констатувальної частинидослідження, було охоплено 50 дітей молодшого шкільного віку, а саме: по 10дітей з кожного класу молодшої школи— 1, 2, 3. 4. 5-го класів. Для проведенняконстатувального експерименту нами було використано пакет взаємодоповнювальнихметодик, а саме: методики дослідження творчого компонента (автор методики: П.Торренс), інтелектуального компонента (автори методик: П.І. Зінченко, О.М.Леонт’єв, Я. Фостер, Б. Векслер, Коос, С.О. Банков, І.О.Барташнікова, Н.І. Гуткіна), поведінково-результативного компонента (авториметодик: О.М. Д’яченко, Н.І.Пов’якель, Т.В.Улькіна) пізнавальних здібностей. [30, 174-178]
В результаті проведеного експерименту було визначенокритерії оцінки рівня розвитку пізнавальних здібностей у дітей молодшого шкільноговіку: результативний (реальні результати як продукти – досягнення пізнавальноїдіяльності); змістовний (комплекс операційних механізмів, які визначають ціліздійснення вирішення завдань); процесуальний (характеристики вирішення завданьза такими показниками як темп, інтенсивність, термін досягнення результатутощо); інтегрований (спосіб досягнення оптимального результату за допомогоюкомплексу “домінантних показників” пізнавальних здібностей).
Критеріальний та системний підходи дозволиливизначити ряд психологічних показників пізнавальних здібностей дітей молодшого шкільноговіку: в контексті творчого компонента – продуктивність, гнучкість,оригінальність мислення, розробленість теми; інтелектуального компонента –фіксування й зберігання образів реально існуючих об’єктів, продуктивнезапам’ятовування матеріалу, який сприймається на слух (довільне, мимовільневідтворення смислових одиниць у певній послідовності), здатність діяти в плані образів,класифікація та узагальнення об’єктів, конструктивність мислення та орієнтуванняв просторі, соціальна поінформованість, поінформованість про колір і форму,виділення та відтворення ознак об’єкту, що сприймається за допомогою довільноїуваги; поведінково-результативного компонента – відношення до змістовноїсторони діяльності, відношення до результату діяльності, динаміка емоційногостану, ступінь самостійності у пізнавальній діяльності, готовність до розумовоїнапруги, ступінь повноти сприйняття та збереження завдання, самооцінкарезультату діяльності, поведінка при ускладненнях.
На підставі аналізу різних рівнів (високий,помірний, низький) компонентів пізнавальних здібностей було виявлено неоднаковутенденцію інтегрування розвитку кожного компонента (типові профілі) та виділеночотири інтегрованих типи розвитку пізнавальних здібностей у досліджуваних дітеймолодшого шкільного віку (“Обдарований”, “Високий”, “Помірний”, “Помірно-знижений”)(див. рис.1).
/>Рис. 1. Розподіл досліджуваних зарізними інтегрованими типами розвитку пізнавальних здібностей.
Характеристики та системно-узагальнений розподіл рівнів розвиткукомпонентів пізнавальних здібностей в таблиці 1.
Таблиця 1
Характеристики інтегрованих типів і тенденційінтегрування (профілів) розвитку пізнавальних здібностей дітей Інтегровані типи розвитку Тенденції інтегрування рівнів компонентів пізнавальних здібностей (типові профілі)
Представле
ність у (%) Обдарований гармонійна тенденція: високий рівень розвитку творчого, інтелектуального, поведінково-результативного компонентів – I профіль 10 Високий відносно-гармонійна тенденція: високий рівень розвитку творчого, помірний рівень розвитку інтелектуального, високий рівень розвитку поведінково-результативного компонентів – II профіль 5 Помірний відносно-гармонійна тенденція: помірний рівень розвитку творчого, інтелектуального, поведінково-результативного компонентів – III профіль 20 відносно-гармонійна тенденція: помірний рівень розвитку творчого, інтелектуального та високий рівень розвитку поведінково-результативного компонентів – IV профіль 10 негармонійна тенденція: низький рівень розвитку творчого, помірний рівень розвитку інтелектуального, високий рівень розвитку поведінково-результативного компонентів – V профіль 10 негармонійна тенденція: низький рівень розвитку творчого, помірний рівень розвитку інтелектуального, поведінково-результативного компонентів – VI профіль 10 Помірно-знижений негармонійна тенденція: помірний рівень розвитку творчого, низький рівень розвитку інтелектуального, поведінково-результативного компонентів – VII профіль 5 негармонійна тенденція: низький рівень розвитку творчого, помірний рівень розвитку інтелектуального, низький рівень розвитку поведінково-результативного компонентів – VIII профіль 20 негармонійна тенденція: низький рівень розвитку творчого, інтелектуального та помірний рівень розвитку поведінково-результативного компонентів – IX профіль 10
Визначено і узагальнено типові особливостіінтегрованих типів розвитку пізнавальних здібностей. “Обдарований” типхарактеризується: когнітивною гнучкістю, високимступенем самостійності дій та оцінки їх результатів, оригінальністю таздатністю до ризику у прийнятті рішення, стійкістю інтересу до змісту завдання,задоволеністю у зв’язку з виконанням завдання. “Високий”тип характеризується: змішаним орієнтуванням уперцептивних діях, яке змінювалось від складності об’єкту (синкретичний типорієнтування), зацікавленістю при відношенні до завдання, здатністю дооб’єктивного оцінювання результатів. “Помірний” тип характеризується: розв’язуванням завдань за допомогою засобуманіпулювання, відсутністю прагнення до влучності запам’ятовування і проявувольових зусиль, оригінальністю у вербальних завданнях, ускладненням уневербальних завданнях, здатністю до об’єктивного оцінювання результатів.“Помірно-знижений” тип характеризується: індиферентнимвідношенням до прийняття завдання та результату діяльності, проявом інтересу доформальної сторони діяльності, підвищеною схильністю до практичних спроб,неприйняттям допомоги дорослого, відмовою від діяльності при перешкодах, якіз’являються.
Отже, у констатувальному експерименті визначеноінтегровані типи розвитку пізнавальних здібностей дітей, а також показано, зарахунок яких компонентів (їх домінування або відставання) можна розподілятидітей до різних інтегрованих типів розвитку пізнавальних здібностей. Враховуючирізні психолого-педагогічні та соціальні умови розвитку дітей молодшого шкільноговіку, та їх впливу на розвиток тих чи інших компонентів пізнавальнихздібностей, можливо синтезувати умови (або створювати штучні умови) дляпідвищення рівня пізнавальних здібностей, особливо завдяки поєднанню позитивнихфакторів, присутніх у досліджуваних психолого-педагогічних соціальних умовахрозвитку дітей молодшого шкільного віку.

2.2 Програма для формування пізнавальнихздібностей молодших школярів
Пізнавальні здібності,будучи одним з компонентів навчальної діяльності, виконують функцію їїрегулювання й підтримки. Пізнавальні здібності підвищують навчальну мотивацію,яка займає важливе місце в мотиваційній системі будь-якого молодшого школяра.Коли дитина, вступає у школу, у неї переважають широкі соціальні мотиви(внутрішня позиція школяра). На початку навчання ці мотиви в сполученні зпевними пізнавальними інтересами сприяють включенню дитини у навчальнудіяльність.
Відомо, що така широка мотивація,обумовлена новою соціальною позицією, не може підтримувати навчання протягомтривалого часу, поступово вона втрачає своє значення. До кінця першого класусеред усього різноманіття мотивів головне місце займає мотив одержання високоїоцінки як джерела інших заохочень і застави емоційного благополуччя.Учбово-пізнавальні й інші широкі соціальні мотиви (борг, відповідальність,необхідність одержати освіту) не займають провідного місця протягом усьогомолодшого шкільного віку. Закономірним підсумком стає виразне зниженнянавчальної мотивації до кінця цього віку.
Уявлення дітей про те, для чого вонивчаться в школі (особливо в початкових класах), досить неясні. В основному їхнівідповіді стосуються стандартних заучених фраз типу «щоб уміти читати, писати, мислити,щоб багато знати, бути розумним». Уточнення цих висловлень часто заводить дітейу тупик. Найбільш тямущі висловлюють припущення про можливість знайти вмайбутньому гарну, цікаву роботу. Але подібна перспектива в силу своєївіддаленості не може стати серйозним стимулом до навчання.
Часто батькам доводиться «стимулювати»інтерес до навчальної діяльності, керуючись методами батога й пряника. Урезультаті в учнів остаточно формується уявлення про навчання як про нудну,малоприємну справу, якою доводиться займатися тільки під погрозою розправи абоза дуже пристойну винагороду.
Мало сприяє формуванню навчальноїмотивації й предметний стиль навчання. Причиною виникнення шкільноїнеуспішності може бути несформованість системного мислення, тобто здатностірозглядати всі досліджувані об’єкти у вигляді системи взаємозалежних елементів.Тільки цілісне знання надає учням можливість усвідомлено диференціювати своїінтереси.
Пізнавальний інтерес та пізнавальніздібності значною мірою підвищують мотивацію дитини до навчальної діяльності. Унаш час існує безліч різноманітних технологій і методик ведення розвиваючихзанять із молодшими школярами. У пропонованій програмі ігрова мотивація, щочасто превалює на заняттях, без особливих ускладнень переростає в навчальну. Дитинастає зацікавленою стороною в розвитку своїх здатностей, тому що вже зараз вонаможе спробувати свої сили в різних областях дорослої діяльності.
 Програма побудована таким чином, що надає можливість учням тренувати різнівиди своїх пізнавальних здатностей неодноразово (багато розглянутих професіймають перетинання по необхідному набору здатностей). Одним з достоїнств даноїпрограми є те, що вона має широкий адаптаційний спектр у роботі з учнямирізного віку й рівня розвитку. Наявність основного каркаса в програмі дозволяє вчителюнаповнювати заняття вмістом із завдань, що відповідають вимогам конкретноїгрупи учнів.
Більше того, вчитель, який використовуєдану програму, не обмежений тимчасовими й тематичними рамками. На свій розсудвін може або розтягувати тему на кілька занять, або скорочувати її, а такожвключати додаткові теми, у яких розглядаються інші професії й розвиваються іншіздатності.
Ціль програми
Формування пізнавальних здібностей вучнів початкової школи, можливість випробувати себе в наближеній до реальностіігрової ситуації. Формування цілісного знання, потреби у творчій діяльності,розвиток інтелектуальних і творчих можливостей дитини.
Основний метод
Метод проблемного навчання, що дозволяєшляхом створення проблемних ситуацій, за допомогою інформаційних питань ігнучкого їхнього обговорення підвищити зацікавленість учнів у тематиці занять. Такяк кожне із занять має тематичне наповнення, пов’язане з розглядом певноїпрофесії, учні мають можливість розширити свої уявлення та знання про світпрофесій, а також досліджувати свої здатності стосовно до розглянутої професії.
Структура занять
1.        Розминка (завдання, розраховані наперевірку кмітливості, швидкості реакції, готовності пам’яті).
2.         Знайомство із професією, якійприсвячений урок (колективне обговорення):
–     що я знаю про цю професію;
–     що повинні вміти люди, що займаютьсяцією професією;
–     які досліджувані предмети допомагаютьзнайти цю професію;
–     що нового я довідався про цю професіювід батьків, знайомих, із книг і телепередач.
3.        Виконання розвиваючих вправ відповіднодо розглянутої здатності й професії.
4.        Самостійна оцінка своїх здатностей (щоне вийшло й чому).
Що стосується розвиваючих вправ, набірзавдань визначається тією професією, з якої знайомляться учні на даномузанятті. Наприклад, при розгляді професії «архітектор» приділяється увагарозвитку здатностей, пов’язаних зі спостережливістю, просторово-образним,творчим мисленням. Професія «слідчий» вимагає розвитку здатностей, пов’язаних зконцентрацією й розподілом уваги, зоровою й вербальною пам’яттю, уміннямслухати, логічним мисленням. Для професії «водій» необхідний розвитокздатностей, пов’язаних з концентрацією, перемиканням і обсягом уваги, зоровою ймоторною пам’яттю, просторово-образним мисленням і т.д. Вчитель сам визначаєнеобхідний набір професій, які йому якнайкраще допоможуть розвинути певніздатності учнів.Тема 1. Вступ у світ професійЗАНЯТТЯ № 1
Розминка
Завдання на увагу (рис. 2).
У квадраті в одній із клітин сидитьмуха. Вчитель говорить, як вона рухається, а учні повинні стежити очима за їїпересуванням і наприкінці сказати, у якій клітині вона зупинилася.
/> Рис. 2
Дискусія
Для чого потрібно бути уважним у школі?(Висновок: щоб добре вчитися.) Для чого потрібно добре вчитися? (Висновок: щобстати грамотною, освіченою людиною, щоб у майбутньому забезпечити собіможливість займатися цікавою, улюбленою справою.)
Робота в зошитах
Вчитель. Напишіть усе,що ви знаєте про професію своїх батьків, чим вони, на вашу думку, займаються нароботі.
По закінченні цього завдання бажаючіможуть зачитати те, що вони написали, і обговорити подібності й розходження взаняттях батьків.
Гра «Абетка професій»
Клас ділиться на три команди, і весьалфавіт розбивається відповідно на три частини. Команди повинні за 5 хвилинзаписати в себе в зошитах назви професій на всі букви алфавіту, що випали їм. Потімна запропоновану вчителем літеру спочатку називає професії команда, який цябуква випала. Якщо команда вичерпала свої можливості або не знає назвупрофесії, то це право передається іншим командам. За кожну названу професіюнараховується очко. Наприкінці гри підраховуються сумарні очки й оголошуєтьсяпереможець. Вчитель також може заробляти очки шляхом додавання назв професій навсі пропоновані ним літери алфавіту.
Домашнє завдання
Поговорити з батьками про їхні професії,докладніше довідатися про те, чим вони займаються на роботі.ЗАНЯТТЯ № 2
Розминка «Зорова пам’ять»
Вчитель показує на окремих картках назвипрофесій. Учні повинні запам’ятати не тільки слова, але і їхнє написання. Післяпред’явлення всіх слів вони записують їх у зошитах. Потім вчитель знову показуєслова, і учні звіряють написане зі зразком. Зразковий перелік професій:програміст, натураліст, еквілібрист, каскадер, режисер.
Далі йдуть колективні відповіді напитання: Як можна об’єднати всі ці слова? Хто знає, що означають ці професії? Вчительпояснює значення тих професій, які ніхто не зміг описати.
Дискусія
Що нового ви довідалися про професіїсвоїх батьків? У кого батьки мають однакову професію? Чиї батьки продовжуютьпрофесію своїх батьків? У кого батьки міняли свою професію й що можетерозповісти про кожну з них? Якщо мама — домогосподарка, то в чому складаєтьсяїї робота?
Робота в зошитах
Вчитель:Напишіть, ким ви хочете стати в майбутньому, що ви знаєте про цю професію йчому саме ця професія вам подобається. По закінченнізавдання бажаючі можуть зачитати свої записи. Питання:
 Хто хотів би мати таку ж професію? Чому вона вам подобається? Що може приваблюватив обраних професіях?
Гра «Професії в школі»
Клас ділиться на три команди. Однаназиває професію, що має відношення до школи (учитель, психолог, завгосп,кухар, прибиральниця й т.д.). Наступна команда дає її опис і називає ще однушкільну професію, щоб її описала третя команда, і так по колу. Якщо команда неможе виконати завдання, то шанс одержують гравці наступної команди. Командиодержують по очку за кожну професію й за її опис.
Далі вчитель для кожної команди дає описпрофесії, представники якої зробили все, щоб школярі могли вчитися в цій школі(будівельники, малярі, електрики й т.п.). Учні повинні назвати цю професію.Завдання передається наступній команді в тому випадку, якщо ті, кому питаннязадане, не знають на нього відповіді або дають невірну відповідь. Очкинараховуються за кожну вірну відповідь.
Дискусія
Пропонується подумати: людей яких професійне вистачає в школі. Обґрунтувати свою думку.Тема 2. Професія-АрхітекторЗАНЯТТЯ № 3
Розминка «Сприйняття інформації на слух і їїзапам’ятовування»
На дошці рисується квадрат розміром 6 x6 клітин (рис. 3). Учні повинні стежити очима за пересуваннями уявлюваногоолівця, яким управляє вчитель. Вчитель говорить, на скільки клітинок і в якусторону треба проводити лінію.
/> Рис. 3
Вчитель. Уявіть собі,що ви відступили на одну клітину ліворуч унизу. Тепер ви ведете олівець на триклітини — нагору, одна клітина — уліво, три клітини — навскоси вправо нагору,три клітини — навскоси вправо донизу, одна клітина — уліво, три клітини — вниз,одна клітина — вліво, дві клітини — нагору, дві клітини — вліво, дві клітини — вниз,одна клітина — вліво.
Потім учні малюють у себе в зошитах той образ, що у них зложився.
Обговорення
Вчитель;Сьогодні ви випробуєте свої сили в одній дуже цікавій професії, яка називається«архітектор». Спробуйте її спочатку описати самостійно. Уснівідповіді учнів, потім вчитель узагальнює їх.
Архітектори — фахівці, які створюютьбудинки і їхні комплекси, які утворюють середовище для життя людей: житлові,спортивні, театральні, паркові спорудження, вулиці, міста.
Які навчальні предмети необхідно знатимайбутньому архітекторові?
Навіщо йому потрібна математика, українська мова, історія, географія?
Якими здатностями повинен володіти архітектор? Спочаткувідповіді дають учні.
Робота з підсобним матеріалом і в зошитах
Вчитель узагальнює висловлення учнів.
Вчитель:По-перше, архітектор повинен уміти добре орієнтуватися в просторі, представлятив умі майбутнє спорудження, створювати його образ. Цю здатність ви в себеперевіряли, коли виконували завдання на початку уроку. По-друге, архітекториповинні вміти проектувати й конструювати. У цьому ви зазвичай тренуєтеся, колизбираєте з деталей конструктора якесь спорудження. На занятті ми будемоконструювати будинки з геометричних фігур (китайськаголоволомка, рис. 4).
/> Рис. 4
Завдання — скласти будинок з будь-якихдвох, трьох, чотирьох елементів. Необхідно знайти кілька варіантів.
По-третє, архітектори — творчі люди.Вони повинні мати гарну уяву.
Для перевірки цієї здатності вчитель виступає в ролі замовника, якому необхідноспроектувати незвичайний будинок. Архітектор може виявити свою фантазію, алезобов’язаний дотримати п’ять умов:
1.        Будинок повинен бути схожий на космічнийкорабель.
2.        Будинок повинен мати не менш двохповерхів.
3.        Всі вікна в будинку повинні бути різногорозміру й різної форми.
4.        У фарбуванні будинку обов’язково повиннібути присутніми два кольори — синій і жовтий.
5.        Двері повинні бути такими, щоб їх зручнобуло відкривати і маленькій людині, і великій.
Подання й розбір проектів. Перевіркавідповідності висунутим вимогам і оцінка фантазії автора.
Обговорення результатів
Як називаються здатності, якіперевірялися на даному занятті? Які завдання було легко виконувати? Якізавдання викликали труднощів і чому?
Домашнє завдання
Довідатися докладніше про професіюархітектора з різних джерел інформації (батьки, знайомі, книги, журнали, теле-і радіопередачі).ЗАНЯТТЯ № 4
Розминка «Сприйняття й окомір»
Пред’являються три малюнки. На першому (рис.5а) необхідно визначити, яка із трьох доріг, що ведуть до трьох будинків, довше.На другому малюнку (5б) потрібно співвіднести висоту й ширину зображеноїфігури. На третьому малюнку (5с) рівняються дві відстані — від носа верхньоїящірки до носа середньої й від носа середньої ящірки до носа нижньої. Якавідстань більше?
/>/>Рис. 5а Рис. 5б

/>
Рис. 5с
Дискусія: Надатиможливість учням розповісти, що нового вони довідалися про професіюархітектора.
Питання: Хто знає прізвища знаменитихархітекторів? Які архітектурні спорудження в Києві, в Рівному вам подобаютьсянайбільше? Чи знає їхнього автора? Постарайтеся довідатися, хто їх спроектував.
Робота в зошитах: Вчитель:На минулому занятті ви на собі перевірили три здатності, якими повинні володітиархітектори. Назвіть ці здатності. Четверту здатність ви випробували в процесівиконання розминки. Називається вона — окомір. Навіщо архітекторові потрібнийгарний окомір? (Щоб грамотно й точно співвідноситирозміри проектованих споруджень.) П’ята здатність стосується наявності логічнихздатностей. Чому вони необхідні архітекторам?
Обговорення: Випробувати свої логічніздатності пропонується шляхом створення проекту будинку, де необхідно спочаткупроаналізувати пропоновані умови, а потім намалювати й сам будинок. Будинок повинензадовольняти наступні вимоги:
1.        Зовні він повинен здаватисяодноповерховим, а насправді бути триповерховим.
2.        Обов’язково повинен бути балкон, але нена першому поверсі.
3.        Весь перший поверх повинен займатигараж.
Обговорення намальованих варіантівпроекту.
Гра: Клас ділиться натри команди, кожна з команд одержує завдання на розробку проекту будинку.Колективний проект кожної команди потім обговорюється іншими командами навідповідність необхідним умовам. На обговорення виносяться інші варіанти, якітакож задовольняють задані умови.
Потім пропонуються наступні завдання
1.        Велетень і хлопчик-мізинчик вирішилижити в одному будинку. Яким він повинен бути, щоб їм обом було в ньому зручно?
2.        Подружилися Чиполліно й Буратіно йвирішили вибудувати для себе будинок. Але в приміщенні від хлопчика-цибулини вБуратіно постійно сльозилися очі. Чиполліно ж увесь час натикався на гострийніс свого дерев’яного друга. Яким повинен бути їхній будинок, щоб вони моглиспілкуватися один з одним і при цьому не відчувати незручностей?
3.        Снігурка й Вогнечок також вирішилиоселитися в одному будинку. Яким він повинен бути, щоб ані та, ані інший непостраждали при спільному проживанні?
Обговорення результатів: Якназиваються здатності, які перевірялися на даному занятті? Які завдання булолегко виконувати? Які завдання викликали труднощі і чому?Тема 3. Професія-СлідчийЗАНЯТТЯ № 5
Розминка «Зорова пам’ять»
Пропонується за один хвилину запам’ятатидев’ять показаних на плакаті фігур (рис. 6). Потім необхідно замалювати їх узошиті. Після цього фігури знову показуються, і учні звіряють їх зі своїми.
/> Рис. 6
Яку здатність ви тренували під часрозминки? Ця здатність має відношення до наступної теми нашого заняття.
Дискусія: Вчитель.Сьогодні ви познайомитесь із ще одною дуже цікавою професією, що називається«слідчий». Спробуйте спочатку описати її самостійно. (Уснівідповіді учнів вчитель узагальнює у вигляді короткого опису.) Слідчий — людина,що здійснює збір і перевірку доказів при розслідуванні злочинів.
Які навчальні предмети необхідно знатимайбутньому слідчому? Чи потрібні йому математика, українська мова, історія,географія? Якими здатностями повинен володіти слідчий? (Спочаткудають відповіді учні.)
 Для слідчого дуже важливо мати високий рівень розвитку уваги, гарну зоровупам’ять, логічне мислення, уміння слухати й запам’ятовувати.
Робота з підсобним матеріалом і в зошитах: Дляперевірки цих здатностей учням надається можливість «розслідувати» кількасправ. Вони одержують по папці із зображеннями п’яти злочинів. Вчительзараховує склад кожних злочинів і завдання, яких необхідно виконати «слідчому».
СПРАВА № 1 (рис. 7). У будинку відбуласякрадіжка. Необхідно скласти опис украденого. (Порівняння двох картинок і знаходженнявідсутніх предметів.)
/>
/> Рис. 7
СПРАВА № 2 (рис. 8). Поліцейський заставграбіжника на місці злочину, коли той, намагаючись розкрити сейф, підірвавйого. Необхідно відшукати осколок сейфа, тому що він є доказом, що доводитьзлочин. (Необхідно співвіднести всі осколки з формою отвору в сейфі.)
/> Рис. 8
СПРАВА № 3 (рис. 9). (Зачитується одинраз.) Після скоєного пограбування слідство зайшло у глухий кут: занадто багатопідозрюваних. Свідків троє. Один з них зміг пригадати тільки, що в злочинцябула лисина, другий помітив, що він був вусатий, а третій — що в нього на обличчібув пластир. Мабуть, цього досить, щоб визначити винного. (Знаходженняфотографії по прикметах).
/> Рис. 9
СПРАВА № 4 (рис. 10). Один раз інспекторбув терміново викликаний на аеродром, розташований недалеко від Києва. Звипадково почутих телефонних розмов поліції стало відомо, що рейс літака, щовідправляється на Аляску, закінчиться катастрофою. Один з пасажирів збираєтьсяпідірвати літак. Інспектор, прибувши на аеродром, прийнявся уважно спостерігатиза пасажирами, що направляються до трапа з автобуса, що під’їхав. Післяшвидкого перегляду документів інспектор затримав одного з них. На кого моглавпасти підозра? (Необхідно не тільки вказати злочинця, але й пояснити свійвибір.)
/> Рис. 10

Якими здатностями повинен був володітислідчий при розслідуванні цих чотирьох справ? Які справи, на ваш погляд, булилегкими, а які викликали складнощі й чому?
Домашнє завдання
Довідатися докладніше про професіюслідчого з інших джерел інформації (батьки, знайомі, книги, журнали, теле- ірадіопередачі).
Висновки
Пізнавальні здібності та пізнавальний інтерес являє собою важливий фактор навчання й у той же час є життєво-необхідним чинником становлення особистості.
Проблема розвитку пізнавальних здібностей не є новоюі широко розглянута у філософській, психолого-педагогічній і методичнійлітературі, де визначено суть здібностей, природу пізнавального інтересу, йогоструктуру, шляхи формування та етапи розвитку пізнавальних здібностей,залежність від вікових особливостей.
Пізнавальний інтерес як мотив навчання та стійкариса особистості є яскравим показником розумового розвитку особистості.Пізнавальні здібності учнів як особистісне утворення є достатньо точнимпоказником ефекту введення в процес навчання всіх компонентів (категорій,понять, підходів) дидактики як певної системи, що скеровує практику навчальногопроцесу. За допомогою пізнавальних здібностей чіткіше виявляється внутрішнясторона навчального процесу (методи навчання, урок, інші форми організаціїнавчальної діяльності), ефект взаємозумовлених діяльностей учителя та учня,ефект освітньої, розвиваючої та виховної функції навчання. Пізнавальніздібності, як особистісне утворення є тією зв’язковою ланкою між навчанням і вихованнямучнів, котре входить і в спрямованість особистості, і в міжособистіснівідносини, і в формування поглядів і переконань учнів.
Пізнавальні здібності сприяють загальній спрямованості діяльності школяра і можуть відігравати значну роль у структурі його особистості. Вплив пізнавального інтересу на формування особистості забезпечується рядом умов:
–  рівнем розвитку інтересу (його силою, глибиною, стійкістю);
–  характером (багатобічними, широкими інтересами, локальними-стрижневими або багатобічними інтересами з виділенням стрижневого);
–  місцем пізнавального інтересу серед інших мотивів і їх взаємодією;
–  своєрідністю інтересу в пізнавальному процесі (теоретичною спрямованістю або прагненням до використання знань прикладного характеру);
–  зв’язком з життєвими планами й перспективами.
Зазначені умови забезпечують силу й глибину впливу пізнавальних здібностей та пізнавального інтересу на особистість школяра. Уже в молодших класах формується інтерес до навчальних предметів, виявляються схильності до різних областей знання, видам праці, розвиваються моральні й пізнавальні прагнення. Однак цей процес відбувається не автоматично, він пов’язаний з активізацією пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, розвитком самостійності школярів.
Пізнавальні здібності дітей молодшогошкільного віку є інтегрованим типом здібностей, які є аналогом загальнихздібностей, та які доцільно розглядати системно, як синтетичний прояв рівнятворчих можливостей дитини (творчий компонент або креативність), пізнавальногорозвитку (інтелектуальний компонент), пізнавальної активності, зацікавленостіта загальної научуваності дитини (поведінково-результативний компонент). Розвитокпізнавальних здібностей дітей молодшого шкільного віку якспецифічно-інтегрованого типу загальних здібностей базується на застосуваннірізних форм сучасних ігрових технологій (в тому числі комп’ютерних) та ігровихпсихотехнік (розвивально-дидактичних, рухових, релаксаційних), що дозволяєсистемно оптимізувати базові компоненти пізнавальних здібностей у їх поєднанні,серед яких провідним визначається творчий компонент.
Передумовамирозвитку пізнавальних здібностей дітей є базові психологічні особливостімолодшого шкільного: активізація пізнавальних інтересів дитини, інтерес дитинидо навчання, швидке й гнучке реагування на безпосередні враження, пізнавальнаактивність, підвищена схильність до засвоєння й впровадження знань, гострота тарухливість сприйняття, гнучкість і швидкість мисленнєвих процесів тощо.
 У ході дослідження визначено й узагальнено критеріїоцінювання рівня розвитку пізнавальних здібностей у дітей молодшого шкільноговіку: результативний (реальні результати як продукти – досягнення упізнавальної діяльності); змістовний (комплекс операційних механізмів, яківизначають цілі здійснення вирішення завдань); процесуальний (характеристикивирішення завдань за такими показниками як темп, інтенсивність, терміндосягнення результату тощо); інтегрований (спосіб досягнення оптимальногорезультату за допомогою комплексу “домінантних показників” пізнавальних здібностей).
Також, було виділено психологічні показникипізнавальних здібностей дітей молодшого шкільного віку: творчий компонент – продуктивність,гнучкість, оригінальність мислення, розробленість теми; інтелектуальнийкомпонент – фіксування і зберігання образів реально існуючих об’єктів,продуктивне запам’ятовування матеріалу, який сприймається на слух (довільне,мимовільне), відтворення смислових одиниць у певній послідовності, здатністьдіяти в плані образів, класифікація та узагальнення об’єктів, конструктивністьмислення та орієнтування в просторі, соціальна поінформованість,поінформованість про колір і форму, виділення та відтворення ознак об’єкта, щосприймається за допомогою довільної уваги; поведінково-результативний компонент– відношення до змістовної сторони діяльності, відношення до результатудіяльності, динаміка емоційного стану, ступінь самостійності у пізнавальнійдіяльності, готовність до розумової напруги, ступінь повноти прийняття тазбереження завдання, самооцінка результату діяльності, поведінка приускладненнях.
Ефективним щодо розвитку пізнавальних здібностей удітей молодшого шкільного віку є застосування різноманітних за змістом,спрямованістю (комп’ютерні, дидактичні, змагальні, імітаційні, релаксаційні,рольові) і засобами (зі знаряддям, без знаряддя) ігрових психотехнік, якіорієнтовані, перш за все, на розвиток “домінантних показників” пізнавальнихздібностей, які у кожної дитини мають різну специфіку. Завдяки цьомуоптимізується весь процес розвитку пізнавальних здібностей дитини, виробляєтьсянайважливіший для наступного кроку розвитку дитини індивідуальний “почерк”, щопроявляється в першу чергу в індивідуально-успішному вирішенні дитиноюпізнавальних завдань, гармонійності розвитку різних компонентів пізнавальнихздібностей.
Списоквикористаної літератури:
1.    600 задач насообразительность / Сост. Н.Л. Вадченко. — Донецк: ИКФ «Сталкер», 1995;
2.    Афанасьев С.П.,Коморин С.В. Тристатворческих конкурсов. — М., 1997;
3.    Бех І.Д.Особистісно зорієнтоване виховання – К., 1997;
4.    ВащенкоГ. Виховний ідеал. — Полтава, 1994;
5.    Виноградова М.Д.,Первин И.Б. Коллективная познавательная деятельность и воспитание школьников. — М.: Просвещение, 1977;
6.    Винокурова Н.К. Магия интеллекта, или Книга о том,когда дети бывают умнее, быстрее, смышленее взрослых. — М.: Эйдос, 1994;
7.    Воронина Т.П. 100 головоломок, игр, занимательныхзадач, викторин. Для начальной школы. — М.:Аквариум, 2001;
8.    ГалузинськийВ.М. Педагогіка. — Київ: Вища школа, 1995;
9.    ГолубН.М. Застосування пізнавальних завдань випереджаючого характеру в процесінавчання 6-річних дітей: Науково-методичні матеріали для студентів педагогічних навчальних закладів.– Харків: ХНПУ ім. Г.С.Сковороди, 2005.– Частина 2. – 23 с.;
10.   Голуб Н.М. Реалізація евристичноїфункції пізнавальних завдань випереджаючого характеру в роботі з 6-річнимиучнями // Гуманізація навчально-виховного процесу.– Наук.-метод. зб. – Вип. XXII. – Слов’янськ: СДПУ, 2004. – С.242–246;
11.   Голуб Н.М. Підготовка вчителядо роботи з 6-річними дітьми // Зб. наук. пр. Бердянського державногопедагогічного університету. – № 2 (Педагогічні науки). –Бердянськ: БДПУ, 2003.– С.79– 85;
12.   Голуб Н.М. Умови формуваннястійких пізнавальних інтересів у дітей 6-річного віку // Матеріали IV Міжнародної наук.-практ. конф.“Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління”. – Харків: УкраїнськаАсоціація “Жінки в науці та освіті”, ХНУ ім.В.Н.Каразіна 2003. – С.186–187;
13.   Голуб Н.М. Щоб учитися було цікаво // Палітра педагога. – 1999. – № 2. – С.17–19;
14.   Кобаль В.І. Дидактичні умови розвиткупізнавальних інтересів учнів // Теоретичні питання культури, освіти тавиховання: Київський національний лінгвістичний університет, збірник науковихпраць. Випуск 24. — К., 2003. — С.20-24;
15.   Кобаль В.І. Проблеми формуванняпізнавальних інтересів у навчальній діяльності школярів // Вісник Київськогонаціонального університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія.Педагогіка. Випуск 6. — К., 1998. — С.56-58;
16.   Коллективная учебно-познавательнаядеятельность школьников. — М.:Педагогика, 1985;
17.   Коноваленко С.В. Развитие познавательной деятельностиу детей от 6 до 9 лет. —М.: Гном-Пресс, 1998;
18.   Лихачов Б.Т. Педагогика. Курслекций: Учебное пособие для студентов пед. учебн. заведений и слушателей ИПК иФПК. — М.: Юрайт, 1999;
19.   Лопатина А.А., Скребцова М.В. Секреты мастерства. 62 урока опрофессиях и мастерах. —М.: Книжный Дом Локус,2002;
20.   Маркова А.К. Формирование мотивацииучения в школьном возрасте. — М.:Просвещение, 1993;
21.   Морозова Н.Г. Учителю опознавательном интересе. — М.:Знание, серия Педагогика и психология, 1999;
22.   Педагогика: Учебное пособие длястудентов педагогических учебных заведений /В.А.Сластенин, И.Ф.Исаев,А.И.Мищенко, Е.Н.Шиянов. — 3-еизд. — М.: Школа — Пресс, 2000;
23.   Пов’якель Н.І., Улькіна Т.В.Ігрові психотехнології в системі підготовки спеціалістів початкової освіти допсихологічної роботи з пізнавальними здібностями дітей // Проблеми сучасноїпедагогічної освіти. Серія: Педагогіка і психологія. – Збірник статей. –Частина 1. – Випуск 3. – К.: Педагогічна преса, 2001. – С. 201– 207;
24.  Приходько МЛ. Педагогіка вищої школи: курс лекцій длямагістрів. — Запорі­жжя: ЗДУ, 2001. — 96 с.;
25.   Савченко О. Я. Дидактика початковоїшколи. — К., 1997;
26.   Симановский А.Э. Развитие творческого мышления детей. — Ярославль: Гринго, 1996;
27.   Сухомлинский В.А.Серце віддане дітям.— Вибрані твори в 5 томах. —Т. 3-К.: Рад. шк, 1977;
28.   Тихомирова Л.Ф. Логика. Дети 7–10 лет. — Ярославль:Академия развития, 2001;
29.   Улькіна Т.В. До проблемидослідження проявів і психологічного змісту пізнавальних здібностей у дітейдошкільного і молодшого шкільного віку // Психологія. Збірник наукових працьНПУ імені М.П. Драгоманова. – Випуск 11. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова,2000. – С. 242 – 247;
30.   Улькіна Т.В. Особливостізмісту пізнавальних здібностей. Рання психодіагностика та психологічнапідтримка обдарованих дітей з особливими потребами // Актуальні проблемивиховання та навчання студентів з особливими потребами. Збірник наукових праць– К.: Університет “Україна”, 2002. – Випуск 1. – С. 173 –179;
31.   Щукина Г.И. Активизацияпознавательной деятельности учащихся в учебном процессе. — М.: Просвещение, 1999;
32.   Щукина Г.И. Проблема познавательногоинтереса в педагогике. — М., 1991;
33.    Щукина Г.И. Познавательный интерес вучебной деятельности школьника. — М.,1975;
34.   Щукина Г.И. Педагогические проблемыформирования познавательных интересов учащихся. — М.: Педагогика, 1998;
35.   Энциклопедия «Я познаю мир. Наука». — М.: Астрель, 2002.