Діяльність служби зайнятості в системі соціальної роботи

Міністерствоосвітита науки України
Приватнийвищийнавчальнийзаклад
Рівненськийекономіко-гуманітарнийта інженернийколедж
 
 
ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНЕВІДДІЛЕННЯ
КУРСОВАРОБОТАна тему:«Діяльністьслужби зайнятості в системі соціальної роботи»
Виконала:
студентка IV курсу
групи 48-СП
Шитюк Аліна Анатоліївна
Перевірила:
Лісковська Марія Василівна

Рівне-2009

ПЛАН
 
Вступ
Розділ 1. Поняття ринку праці. Особливості формуванняринку праці в Україні
1.1 Державнаслужба зайнятості України в умовах ринкової економіки
1.2 Мета,принципи створення та статус державної служби зайнятості
1.3 Завдання та функції державної служби зайнятості
Розділ 2. Технології соціального захисту та підтримки безробітних
2.1 Методологічні та методичні основи єдиноїтехнології обслуговування незайнятих громадян в центрах зайнятості України
2.2 Надання соціальних послуг клієнтам центрівзайнятості, спрямованих на активізацію їх зусиль, щодо вирішення проблемвласної трудової зайнятості. Психологічна допомога безробітному
Висновок
Використана література
Додатки

ВСТУП
 
Актуальністьтеми. Аналізсоціально-економічних процесів, що відбуваються в усіх розвинутих країнах,переконливо свідчить про необхідність проведення спеціальних законодавчих таорганізаційних заходів по соціальному захисту і підтримці населення.
Проблеми безробіття вимагають від державної службизайнятості підвищення ефективності її діяльності, чіткої організації роботи.Сьогодні більшість стикається з матеріальними нестатками, несвоєчасною виплатоюзаробітної плати, низьким рівнем пенсійного забезпечення, безробіттям.Вирішення цих проблем не може чекати.
Саме тому, що проблема безробіття сьогодні в Українідосить актуальна, нами була обрана тема курсової роботи „Соціальна робота вцентрах зайнятості”.
На жаль, сучасний вітчизняний ринок праці, не можезапропонувати достатню кількість вакантних робочих місць, поки що, в Українііснує дисбаланс між попитом і пропозицією робочої сили: на одне робоче місцепретендує сім незайнятих громадян. Однак, крім кількісного дисбалансу, існує щей якісний, професійний. Тому, навіть за великої кількості вільних робочихмісць, проблема працевлаштування існуватиме, бо кожна людина шукатиме роботувідповідну своїй освіті, професійним звичкам. Проблема безробіття. як негативногопереходу до ринкової економіки є у багатьох країнах світу, розрізняють лишеформи і масштаби безробіття.
При написанні цієї курсової роботи я користуваласяроботами соціологів, психологів, педагогів, статистів, як вітчизняних, так ізарубіжних авторів. Серед вітчизняних слід відмітити роботи В. Краснобаєвої, І.Звєрєвої,А.Капської, які досліджували причини виникнення та поширення безробіття вУкраїні. Також при досліджені даної теми я користувалася Указами ПрезидентаУкраїни, Постановами Кабінету Міністрів, Конституцією і законами України.
Об’єктом дослідження курсової роботи є безробітні громадяни України івипускники шкіл, професійно-технічних училищ і вищих навчальних закладів.
Предметом дослідження є причини виникнення безробіття, проблеми з якимистикаються безробітні, а також психологічний стан безробітних.
Метоюнашого дослідження є вивчення іаналіз єдиної технології обслуговуваннянезайнятого населення в Україні, а також дослідження діяльності центрівзайнятості.
Виходячи з предмету і мети дослідження, нами булипоставлені наступні завдання:
– дослідити формування державної служби зайнятості України в умовах ринкової економіки;
– розглянути мету, принципи створення та статусдержавної служби зайнятості;
– дослідити методологічні та методичні основи єдиної технології обслуговування незайнятих громадян в центрах зайнятості України;
– вивчити завдання та навички соціальнихпрацівників у громаді;
– розглянути надання соціальних послуг клієнтамцентрів зайнятості, спрямованих на активізацію їх зусиль, щодо вирішенняпроблем власної трудової зайнятості.
– дослідити види і методи психологічної допомоги незайнятомунаселенню.
Гіпотеза дослідження. Якщо правильно організувати роботу центрів зайнятості,то питання безробіття в країні стане менш вразливим.
Науковановизна полягає в тому, що в ній розроблена спроба розкрити основні завдання служб зайнятості в системісоціальної роботи.
Теоретичназначущістьдослідження полягає в обґрунтуванні можливості застосування підібраних намивидів і способів роботи з незайнятим населенням.
Практична значущість полягає в застосуванні можливостіпідібраних нами видів і способів роботи з незайнятим населенням.
Дослідженняпроводилось в три етапи.
Перший етап включав вивчення теоретичнихоснов проблеми, вивчення мети, об’єкту,предмету дослідження, вивчення законодавства, формування гіпотези.
На другомуетапіпроводилася дослідницько експериментальна робота, спрямована на перевірку таефективність вибраних нами методик соціальної роботи з безробітними.
На третьомуетапі здійснювавсяаналіз результатів експерименту, формували висновки і розробляли рекомендації.
Дослідницькаробота проводилася на базі Рівненського обласного центру зайнятості.
Апробаціярезультатів дослідження здійснювалась у формі доповідей на науково-практичнихконференціях Рівненського економіко-гуманітарного та інженерного коледжу.
державна служба зайнятість безробітний

РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ РИНКУ ПРАЦІ. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯРИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ
 
1.1 Державна служба зайнятості України в умовах ринкової економіки
Державна службазайнятості України виникла не на порожньому місці. Ще у двадцяті роки вколишньому Радянському Союзі, в тому числі і на Україні, для роботи збезробітними були створені біржі праці. На відміну від нинішньої державноїслужби зайнятості України, яка має широкий спектр діяльності, біржі праці малиобмежене коло функцій. Вони лише сприяли тимчасово незайнятим громадянам упрацевлаштуванні та виплачували грошову допомогу безробітним.
З тих часіворгани праці України мали неодноразову реорганізацію, при цьому змінювались(розширювались і звужувались) їх функції, але постійно в складі цих органівбули структури, які займались працевлаштуванням незайнятих громадян. З 1956 по1976 рік в Україні існував Комітет по трудових ресурсах при Раді МіністрівУРСР. У 1976 році на основі цього Комітету було створено Державний комітет РадиМіністрів УРСР по праці, а невдовзі – Державний комітет України по праці(Держкомпраці України), до складу якого на правах середньої ланки увійшлоЦентральне бюро працевлаштування, яке згодом було перейменовано уРеспубліканський центр зайнятості і профорієнтації населення. У самій назвіРеспубліканського центру були закладенні значно ширші обов’язки, ніж у йогопопередників. Тільки основних напрямів його діяльності було близько двадцяти, втому числі і такий, як планове направлення робочої сили у недостатньо розвинутірайони Далекого Сходу і Сибіру колишнього СРСР. Це, між іншим, і визначилорозташування багатьох місцевих установ служби поблизу залізничних вокзалів у будь-якихпристосованих приміщеннях, які, на жаль, подекуди існують і сьогодні.
Однак перехід доринкових економічних відносин і зміна галузевої структури народногогосподарства вимагали широкомасштабного міжгалузевого і між територіальногоперерозподілу працівників на зовсім інших засадах, значного поліпшення якостіробочої сили, максимального оперативного суміщення наявної якості робочих місцьз наявною якістю робочої сили. Для цього необхідно було перебудувати діючуслужбу працевлаштування шляхом створення централізованої структури державнихорганів, які б забезпечили комплексне вирішення питань, пов’язаних зрегулюванням зайнятості населення і формуванням ринку праці. У грудні 1990року на основі існуючої служби працевлаштування постановою Ради Міністрів УРСРбула створена республіканська, а з початку 1994 року — державна службазайнятості.
Первинна база, наякій утворилась державна служба зайнятості, ані кількісно, ані якісно невідповідала завданням, які постали у зв’язку з переходом до ринкових відносин. Чисельновона налічувала лише 2200 працівників (спеціалістів і технічного обслуговуючогоперсоналу). Це означало, що на одного працівника служби припадало майже 24 тис.жителів, що в 20 разів більше, ніж навантаження на одного працівникааналогічної служби у Швеції та Німеччині. Функціонувала служба тільки у 52%міст та районів республіки. Багато людей, які займали посади спеціалістів,насправді такими не були і спеціального навчання не проходили. Через мізернузаробітну плату і невисокий авторитет служби у той час сюди йшли працюватичимало військових пенсіонерів і просто людей випадкових. Витрати на утриманняцих служб також були мізерні (близько 10 млн. крб. на рік у той час) іприпадали, в основному, на заробітну плату.
Але головнеполягало в тому, що ті структури працевлаштування, які обслуговували плановуцентралізовану систему управління народним господарством, працювали не наконкретну людину, а на підприємства та організації, забезпечуючи виконанняплану щодо їх комплектування. Це склалося тому, що суб’єкти господарювання, усвоїй переважній більшості, через низьку продуктивність праці та важкі абонесприятливі її умови мали недокомплект кадрів. Особливо це стосувалосябудівництва, сільського господарства, галузей легкої, харчової, вугільної,металургійної промисловості. За кожного працевлаштованого громадянинапідприємства і організації оплачували службі 5 карбованців. За рахунок цихкоштів, у разі перевиконання планів працевлаштування та оргнабору, — отримувались премії, путівки, будувалось житло для працівників служби. Ось чомузамовникові, тобто підприємству, слід було догодити перед усім.
Що стосуєтьсясучасної системи державної служби зайнятості, то вона працює в принципово іншихумовах та з іншими завданнями і цілями. Замість нестачі кадрів у народномугосподарстві — наростаюче безробіття, замість ненадійних «п’ятірок» зпідприємств — гарантований законом фонд сприяння зайнятості населення. Але прицьому і докорінно інша спрямованість діяльності служби, а саме: задовольнятипотреби не підприємства, а людини з тим, щоб запобігти масовому безробіттю.
 
1.2 Мета,принципи створення та статус державної служби зайнятості
Перехід доринкових економічних відносин невід’ємно пов’язаний зі структурною перебудовоюнародногосподарського комплексу України, а також з демонополізацієювиробництва, принциповою зміною форм власності та розвитком конкурентногосередовища. Все це не може статися без банкрутства та ліквідації збитковихпідприємств, масових звільнень працівників і безробіття. При нормальномурозвитку ринкових відносин структурне і технологічне безробіття є річнормальна. Але абсолютні і відносні розміри його — це справа найважливіша. Вумовах регульованої ринкової економіки зайнятість населення не може бути кинутанапризволяще, а має регулюватись і керуватись державою. Тому з метою створенняумов для реалізації права громадян на працю, а також забезпечення соціальногозахисту тимчасово непрацюючого населення в системі органів по праці буластворена державна служба зайнятості.
Організаційно-економічніпринципи її створення полягали:
— перше, у централізованомувертикальному підпорядкуванні ланок служби Державному центру зайнятості, що знаходитьсяна верхівці піраміди, якому підпорядковані обласні і Кримський республіканськийцентри; обласним і Кримському республіканському центрам підпорядковані міськіта районні центри зайнятості; районні центри в містах — міським центрамзайнятості. В службі відсутнє подвійне підпорядкування: Державному центру імісцевій владі, за винятком погодження про призначення відповідних керівників;
— друге, унаданні можливості Міністерству праці та соціальної політики України, внеобхідних випадках, за погодженням з місцевими органами влади, створюватиміжрайонні та спеціалізовані бюро зайнятості, тимчасові бюро попрацевлаштуванню на підприємствах, що ліквідуються, центри професійноїорієнтації, інформаційні центри, навчальні центри професійної підготовки,перепідготовки та підвищення кваліфікації незайнятого населення;
— третє, упокладені на ДЦЗ функцій виконавчої дирекції державного фонду сприяннязайнятості населення.
Побудова ДСЗ наперелічених принципах дає змогу комплексно вирішувати всі питання, пов’язані іззайнятістю населення та формуванням ринку праці. Водночас ці принципи виходятьз того, що таке явище, як безробіття, для економіки України нове, практикароботи у цій сфері незначна, а теоретична база ще недостатньо розвинута.
Перший принцип(вертикальноїпідпорядкованості) дає змогу зосередити організаційні і матеріальні зусилля нанеблагополучних в галузі зайнятості регіонах, використовувати і позитивний, інегативний досвід окремих ланок служби на її користь, відпрацьовуватибільш-менш надійну і дієву структуру регіональних ланок служби зайнятості,знаходити найбільш ефективні підходи до вирішення принципових і загальних длярізних регіонів питань, зберігаючи регіональні особливості по окремихпроблемах. Наприклад, відпрацьовано єдину політику в галузі запобіганнямасовому безробіттю для всіх регіонів.
Другий принципдозволяєДержавному центру зайнятості оперативно реагувати на виникнення загрозиобвального масового безробіття в якомусь конкретному регіоні внаслідок,скажімо, масових банкрутств або структурної перебудови. У даному разі, можнадосить швидко вирішити питання щодо створення училищ, або курсів для навчання вивільненихновим професіям і спеціальностям. Не менш важливим є також створенняінформаційних центрів. У справі зайнятості населення та формування ринку праціоперативна і статистична інформація відіграє вирішальну роль. Без неї неможливозробити жодного аналізу і прийняти обґрунтовані рішення.
Третій принципна етапістановлення служби особливо важливий, хоча і має суттєвий недолік, а саме:
— витрату коштів,і контроль за цією витратою зосереджено в одних руках. Але головне те, що безбюрократичних перепон можуть вирішуватись питання активної політики в сферізайнятості та організації ринку праці саме тоді, коли цей ринок ще тількиутворюється і помилки, за браком досвіду з боку служби зайнятості, єприродними. Політична і економічна нестабільність роблять непередбаченими деякіуправлінські дії, як, наприклад, великі і несподівані дотації окремим галузям іпідприємствам. Це сприяє розвитку прихованого безробіття, руйнує прогнозирозвитку ринку праці і створює ситуації, коли служба зайнятості вимушена реагуватиблискавично. Таким чином, на даному перехідному етапі формування ринковихвідносин передача функцій виконавчої дирекції державного фонду сприяннязайнятості населення Державному центру зайнятості є виправданим, але потребуєзначного посилення як відомчого, так і міжвідомчого контролю за йогодіяльністю.
Всі ціпринципи мають забезпечити всім суб’єктам ринку праці:
— безкоштовністьпослуг;
— доступність — тобто надання послуг усім суб’єктам ринку праці, як тим, хто шукає роботу, такі роботодавцям;
— добровільність- відсутність будь-якого примушення у трудовому посередництві;
— рівність — надання послуг усім громадянам у рівному ступені без будь-якої дискримінації;
— відкритість — надання повної інформації стосовно працевлаштування і діючих законодавчих норму цьому питанні.
Статус державноїслужби зайнятості може бути трьох варіантів: відділ Міністерства, самостійнадержавна організація і середня ланка Мінпраці.
У багатьохдержавах історично національна служба зайнятості виникла як відділ (управління,відділення) Мінпраці, і в деяких країнах вони мають саме таке підпорядкування.Рішення стосовно їх повноважень і організації виходять від уряду. Бюджет службизайнятості в такому разі є частиною адміністративного бюджету держави. Методикерівництва ті ж самі, що і в міністерстві.
Уряди ряду країн,щоб підкреслити особливий характер служб зайнятості, під тиском соціальнихпартнерів визначили для них статус самостійної організації, як, наприклад, уНімеччині. Такі служби діють за окремим для них законом, де затверджені їхповноваження і фінансовий режим. Вони мають статус юридичної особи і свійбюджет, котрі покривають їх витрати як на виконання програм зайнятостінаселення, так і на утримання служби безпосередньо.
Статус державноїслужби зайнятості України не відповідає ані першому, ані другому варіантові.Середня ланка, що підпорядкована Міністерству праці і соціальної політики, не єйого безпосереднім відділом адміністративно. Маючи свій бюджет і відноснусамостійність у вирішенні оперативних питань, державна служба зайнятості в тойже час підпорядкована у вирішенні багатьох питань міністерству. Директораслужби призначає міністр праці. За рішенням Мінпраці можуть створюватисьдодаткові структурні підрозділи служби.
Юридичний статусслужби зайнятості не є результатом вільного вибору уряду. Він визначаєтьсяісторичними та соціально-економічними обставинами. Так, саме історичніобставини — існування служби працевлаштування у підпорядкуванні Мінпраці іутворення на її базі державної служби зайнятості — визначили її статус яксередньої ланки.
 
1.3 Завданнята функції державної служби зайнятості
Головним«режисером» регулювання ринку праці в державі є Міністерство праці тасоціальної політики. Воно формує заходи як стратегічного плану, так і зпоточних питань, пропозиції для Уряду щодо національної політики в галузізайнятості населення і ринку праці на основі аналізу ситуації і науковихдосліджень, разом з ДЦЗ розробляє Державну програму зайнятості населення іорганізаційно-економічні заходи, передбачає і замовляє напрями фундаментальнихнаукових розробок.
Відповідно доположення про Міністерство праці та соціальної політики України основними йогозавданнями є:
— розроблення,обґрунтування, координація та контролювання виконання соціальних програм зпитань зайнятості, соціального захисту, соціального страхування, забезпеченнясоціально-трудових прав жінок, молоді;
— сприяння раціональній,продуктивній і вільно обраній зайнятості, підвищенню якості іконкурентоспроможності робочої сили;
— керівництводіяльністю державної служби зайнятості, проведення заходів щодо регулюванняринку праці та трудової міграції, здійснення контролю за раціональнимвикористанням коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення;
— координаціядіяльності органів виконавчої влади, спрямованої на регулювання праці,проведення консультацій і організація співробітництва у цьому напрямі зоб’єднаннями профспілок і власників, сприяння розв’язанню соціально-трудовихпроблем на основі соціального партнерства, участь в укладанні колективнихдоговорів, угод. Безпосереднім виконавцем цього регулювання і провідникомдержавної політики зайнятості є державна служба зайнятості, яка здійснюєконкретні заходи щодо запобігання масовому безробіттю по всій територіїУкраїни, бере активну участь у її розробці, проводить аналіз дієвості цихзаходів, своєчасно вносить необхідні пропозиції, щодо їх коригування взалежності від конкретної економічної ситуації, визначає теми прикладнихнаукових досліджень.
Відповідно доПостанови Ради Міністрів УРСР від 21 грудня 1990 р. на державну службузайнятості було покладено:
— аналіз стануринку праці, прогноз попиту та пропозиції робочої сили, підготовка іззацікавленими організаціями державної та територіальних програм зайнятостінаселення, забезпечення їх реалізації;
— облік громадян,які звертаються з питань працевлаштування, надання їм допомоги у підборі роботита працевлаштуванні;
— забезпеченнянаселення достовірною, повною та оперативною інформацією про можливостіпрацевлаштування на основі обліку вільних робочих місць — та вакантних посад;
— проведенняпрофесійної орієнтації та консультацій населення, в тому числі молоді;
— організаціяпрофесійної підготовки та перепідготовки працівників, вивільнюваних зпідприємств, установ та організацій, осіб, які відчувають складності упрацевлаштуванні, а також інших категорій незайнятого населення;
— наданняпідприємствам, установам та організаціям, незалежно від форм власності тагосподарювання, допомоги у доборі необхідних їм працівників, консультування тазабезпечення їх інформацією про стан ринку праці;
— підготовкапропозицій та висновків про використання праці іноземних
громадян, якізалучаються в Україну, для виконання робіт за міжурядовими угодами таліцензіями;
— забезпечення, вмежах своєї компетенції, соціального захисту незайнятих громадян;
— здійсненняконтролю за виконанням підприємствами, установами та організаціями, незалежновід форм власності та господарювання, законодавства про зайнятість населення (надаліці функції лягли в основу Положення про державну службу зайнятості).
Правовимизасадами ДСЗ, як і інших суб’єктів інфраструктури ринку праці, є Конституція ізаконодавчі акти України. Передусім, це Закони України «Про зайнятістьнаселення» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування навипадок безробіття». Крім того, у своїй діяльності ДСЗ керується: «Положеннямпро державну службу зайнятості населення», «Положенням про порядок реєстрації,перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних,виплати допомоги по безробіттю, а також умови надання матеріальної допомоги вперіод професійної підготовки та перепідготовки», «Положенням про порядокнадання матеріальної допомоги по безробіттю», «Положенням про порядокбронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць дляпрацевлаштування громадян, які потребують соціального захисту», «Положенням пропорядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт», «Положеннямпро порядок організації сезонних робіт», «Положенням про порядок наданнябезпроцентної позики безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю».
Всюрізноманітність функцій, які виконують служби зайнятості (більшість якихстосується України) можна об’єднати у три типи і сім груп.
Перший типфункцій — надання соціальних послуг клієнтам. Він включає наступні групи функцій.
Перша — функціїтрудового посередництва, які полягають в наданні допомоги особам, що шукаютьроботу, в пошуку і підборі підходящого робочого місця, роботодавцям — вшвидкому заповненні вакансії працівниками, що володіють необхіднимипрофесійними навичками.
До другої групифункцій — мотиваційно-активізуючої — відносяться різноманітні заходи,спрямовані на підвищення активності безробітних, у пошуку роботи, посиленняїхньої мотивації до трудової діяльності, підвищенню конкурентоспроможності наринку праці. Звичайно, ці заходи включають організацію професійного навчання,проведення семінарів із безробітними по техніці пошуку роботи; сприяннязапочаткуванню ними власного бізнесу, залучення незайнятих громадян до участі вгромадських оплачуваних роботах.
Третя групаоб’єднує соціально-захисні функції — визначення, нарахування та наданнядопомоги по безробіттю, інших видів матеріальних виплат; працевлаштування осіб,які недієздатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці (інвалідів, молоді,жінок із малолітніми дітьми і т.д.).
Другий типфункцій включаєсвого роду допоміжні функції, що носять або підпорядкований характер до функційпершого типу або забезпечують внутрішню життєдіяльність служби, алебезпосередньо не пов’язані з обслуговуванням клієнтів — незайнятих громадян іроботодавців.
Четверта групаскладається з розпорядчо-фінансових функцій, що спрямовані на формування фондусприяння зайнятості, ощадливе використання коштів, фінансове забезпеченнявиплати допомоги по безробіттю й інших видів матеріальної допомоги, організаціювнутрішньої господарської діяльності (зарплата персоналу, оренда помешкань імайна, закупівля техніки й інвентар), фінансування проф. навчання незайнятихгромадян і організації оплачуваних громадських робіт, видачу безпроцентнихпозичок безробітним для заняття підприємницькою діяльністю і т.д.
П’яту групуфункцій можна назвати контрольною, вона характеризується тим, що має загальнуконтролюючу спрямованість за дотриманням законодавства про зайнятість ідотриманням фінансової дисципліни (прийом на роботу осіб в межах 5-процентноїквоти, своєчасне інформування підприємствами центрів зайнятості про майбутнєвивільнення працівників, про вільні робочі місця й осіб, прийнятих на роботу;за повним і своєчасним відрахуванням коштів у фонд сприяння зайнятості; заправильною витратою коштів підрозділами служби).
Шоста групавключає ліцензійні-дозвільні функції: видачу дозволів на працевлаштуванняіноземних громадян, а суб’єктам підприємницької діяльності — на використання їхньоїпраці, комерційним організаціям — на надання платних послуг, пов’язаних ізпрофорієнтацією і працевлаштуванням населення.
Третій типфункцій пов’язаноз управлінням, або регулюванням ринку праці. Законодавство України прозайнятість населення визначає для служби зайнятості ряд таких найважливішихзавдань, як планування і прогнозування зайнятості, координацію зусиль державнихі громадських органів, підприємств щодо здійснення заходів регулювання ринкупраці. Дані завдання в своїй сукупності складають процес управління. Томустосовно до служби зайнятості України ми цілком обґрунтовано можемо говоритипро виконання нею сьомої (не в порядку значимості, а з погляду зручностівикладання) групою функцій — інформаційно-аналітичної і прогностичної, якапов’язана з забезпеченням процесу управління — зі збором й аналізомрізноманітної статистичної і соціологічної інформації про ринки праці;інформуванням громадян, органів влади, громадськості про процеси, явища ітенденції, що відбуваються на ньому; розробкою прогнозів щодо попиту іпропозиції робочої сили (у тому числі по галузях і регіонах); участю впідготовці програм зайнятості населення і заходів соціального захисту населеннявід безробіття. Ефективність роботи ДСЗ залежить від рівня кваліфікації тадосвідченості її працівників, особливо базової районної (міської) ланки, якібезпосередньо і щоденно працюють з людьми; а також від матеріально-технічногозабезпечення і, перш за все, електронного оснащення.

РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА ПІДТРИМКИ БЕЗРОБІТНИХ
 
2.1 Методологічні та методичні основи єдиноїтехнології обслуговування незайнятих громадян в центрах зайнятості України
Основоюсоціального захисту від безробіття та безробітних є обов’язкове соціальнестрахування в комплексі з державними допомогами.
До головнихпринципів організації страхування у разі безробіття можна віднести:
♦ особистувідповідальність — самі працівники беруть участь у фінансуванні страхування,розмір виплат залежить від попередніх внесків працівників і їхнього страховогополісу;
♦ солідарність- роботодавці, працівники і держава беруть фінансову участь у формуванністрахових фондів;
♦ загальність- страхування у разі безробіття поширюється на всі верстви населення, які йогопотребують, що відображається в законодавчому закріпленні гарантій реалізаціїправ застрахованих, порядку проведення відповідних виплат і надання послуг;
♦ обов’язковість(примусовість) страхування на випадок безробіття незалежно від волі й бажанняроботодавців і застрахованих, що знаходить вираження в обов’язковому характері(за законом) виплати страхових внесків роботодавцями, працівниками і державою;
♦ державнерегулювання — законодавче закріплення гарантій прав громадян на страхування уразі безробіття, контроль за рівнем виплат, якістю послуг і використанняфінансових коштів за призначенням.
Соціальний захистнаселення від безробіття нині здійснюється на основі законів України «Прозайнятість населення» і «Про загальнообов’язкове державне соціальнестрахування на випадок безробіття» через систему заходів, а саме:
♦ захиствід необґрунтованої відмови працевлаштування;
♦ безкоштовнесприяння в доборі підходящої роботи та працевлаштування відповідно до нахилів,здібностей, професійної підготовки, освіти з урахуванням суспільних потреб;
♦ виплатавихідної допомоги та збереження середньої зарплати на період працевлаштуванняпрацівникам, які втратили постійну роботу на підприємствах і організаціях;
♦ виплатабезробітним допомоги по безробіттю.
Згідно зі ст. 17Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування навипадок безробіття» розмір страхових внесків щорічно за поданням КабінетуМіністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно дороботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державногобюджету України на поточний рік.
Законом такожвстановлюються (ст.22) умови та тривалість виплати допомоги по безробіттюзалежно від страхового стажу.
Застрахованіособи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців,що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповногоробочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страховівнески, мають право на допомогу по безробіттю.
Розмір допомогипо безробіттю (ст.23) виплачується залежно від страхового стажу, до якогоприрівнюється і загальний трудовий стаж, а саме: до 2-х років — 50%; від 2-х до6-ти років -55%; від 6-ти до 10-ти років — 60%; понад 10 років — 70%.
Допомога побезробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках довизначеного розміру:
♦ перші 90календарних днів — 100%;
♦ протягомнаступних 90 календарних днів — 80%;
♦ надалі — 70%.
Допомога побезробіттю виплачується з восьмого дня після реєстрації застрахованої особи вустановленому порядку у Державній службі зайнятості. Загальна тривалістьвиплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днівпротягом двох років.
Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплатидопомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.
Зростаючімасштаби безробіття, збільшення його тривалості потребують підвищенняефективності діяльності державної служби зайнятості, чіткої організації їїдіяльності. На виконання цього завдання спрямована розроблена в Українітехнологія обслуговування незайнятого населення в центрах зайнятості, якаохоплює широкий спектр організаційних заходів.
Основна метаЄдиної технології обслуговування незайнятого населення — створення важливогоелемента нової адаптованої до умов ринку системи соціального захисту тасамозахисту населення; підвищення ефективності роботи державної службизайнятості щодо надання соціальних послуг безробітним громадянам тароботодавцям. При розробленні даної технології був застосований досвід кращихвітчизняних центрів зайнятості, досвід зарубіжних країн — Великобританії,Німеччини, Данії, Польщі, Росії.
Напрями реалізації Єдиної технологіїобслуговування незайнятого населення в центрах зайнятості України:
1. Активізаціявласних зусиль клієнтів щодо влаштування свого життя, підвищення відповідальностілюдини перед собою, своєю сім’єю та суспільством:
♦ навчанняклієнтів методам і техніці самостійного пошуку роботи;
♦ розробленнябільшістю клієнтів за допомогою спеціалістів центрів зайнятості (ЦЗ) планівсамостійного пошуку роботи;
♦ розширеннякола інформації про вакантні місця шляхом створення єдиної національноїінформаційної комп’ютерної системи і забезпечення вільного доступу кожноговідвідувача до інформації про вакансії;
♦ сприяннябезробітним в їхніх зусиллях щодо започаткування власної справи;
♦ залученнянезайнятих громадян до участі в оплачуваних громадських роботах.
2. Підвищеннявідповідальності фахівців ЦЗ за ефективність заходів, що використовувались, закінцеві результати роботи з клієнтами:
♦ обговоренняна засіданні спеціально призначеної комісії центру зайнятості ефективностізаходів щодо сприяння влаштуванню кожного клієнта, який довгий час (3-6 міс.)перебував на обліку в ЦЗ;
♦ використаннярезультатів роботи спеціалістів при проведенні атестації, конкурсів назаміщення вакантних посад, формуванні резерву на висування, моральному таматеріальному заохоченні.
3. Зміцненнявзаємодії з роботодавцями — підвалини підвищення ефективності діяльностіцентрів зайнятості:
♦інформування роботодавців відповідно до профілю підприємств пропрофесійно-кваліфікаційний склад осіб, які зареєстровані в ЦЗ;
♦ вивченняпотреб роботодавців та надання допомоги щодо укомплектування підприємствперсоналом і професійне навчання кадрів на їхнє замовлення з числа незайнятогонаселення;
♦ консультуванняз питань впровадження деяких норм законодавства про працю і зайнятість;
♦ здійсненняна замовлення роботодавців підбору необхідних працівників із використаннямпсиходіагностичних методик;
♦ інформуванняпро стан, основні тенденції та процеси на локальному ринку праці.
4. Раціоналізаціярозподілу персоналу служби зайнятості і використання його робочого часу:
♦ розподілперсоналу служби зайнятості з урахуванням його «навантаження»(кількості незайнятого населення, яка припадає на одного працівника ЦЗ);
♦ визначеннянорм часу на здійснення технологічних операцій і процедур, впровадження системиавтоматизованого нарахування всіх видів допомоги;
♦ спеціалізаціяі взаємозамінність фахівців ЦЗ на основі розподілу здійснюваних операцій напрості і зрозумілі елементи;
♦ розробленнядля кожного спеціаліста детальної посадової інструкції.
5. Розподілпотоків клієнтів залежно від мети відвідування центру зайнятості:
♦ створенняв ЦЗ диспетчерсько-консультаційного сектора, покладення на одного з фахівцівдиспетчерсько-консультаційних функцій;
♦ розміщенняробочих приміщень у ЦЗ відповідно до технології обслуговування конкретнихкатегорій клієнтів;
♦ виділенняв окреме технологічне поле роботи по виконанню замовлень на підготовку довідокклієнтам.
6. Розподілприміщень ЦЗ на функціональні сектори, в яких, незалежно від площі приміщень,здійснюються визначені процедури і операції щодо обслуговування клієнтів:
♦ створеннявеликих просторових зон, де клієнтам можуть надаватися декілька послуг, в першучергу тих, які спрямовані на активізацію їх власних зусиль щодо влаштуваннясвого життя;
♦ уніфікованеза змістом інформаційне наповнення приміщень ЦЗ, яке дозволяє клієнтамсамостійно одержати максимум інформації, а також допомагає їм чітко уявити своїправа та обов’язки.
Реалізація даноїтехнології посилить ефективність роботи центрів зайнятості з надання більшякісних послуг клієнтам.

2.2 Наданнясоціальних послуг клієнтам центрів зайнятості, спрямованих на активізацію їхзусиль, щодо вирішення проблем власної трудової зайнятості. Психологічна допомогабезробітному
 
Надзвичайноважливою є психологічна допомога безробітному працівниками центрів зайнятості.Безробіття викликає багато переживань, що призводять до стану хронічногостресу, викликаного постійною фрустрацією, неможливістю задовольнити певнівітальні та соціальні потреби людини. У результаті цього у багатьох безробітнихформується стан безнадійності, який супроводжується відчуттям непотрібності,нездатності принести будь-яку користь, переконанням у тому, що від людининічого не залежить. Медики дали особливу назву такому болісному стану — «невроз безробіття».
Психологічнийстан безробітного для вітчизняної науки — проблема достатньо нова, томуфундаментальних досліджень у цій галузі немає. Для західноєвропейських країнкласичною стала модель психологічного стану безробітного, відома як теоріяХаррісона. Він передбачає, що люди переживають у різні періоди безробіття різніемоції і проходять декілька стадій у своєму пошуку роботи.
Перша стадія. Шок. У момент звільнення працівникне може повірити, що саме його звільнюють. Він не визнає це звільнення, інколиприховує образу на колектив, який його «не захистив». Але поступововін змиряється із ситуацією і переходить до наступної стадії пошуку роботи.
Друга стадія. Оптимізм і надія. Людина вцей період активно шукає роботу. Вона високо себе оцінює і тому відмовляєтьсявід вакансій, які вважає низькооплачуваними та які не відповідають їїпрофесіональному і попередньому соціальному статусові. Таким чином, вонапроходить мимо багатьох пропозицій, тим самим готуючи грунт для переходу донаступної стадії, яка наступає приблизно через шість місяців.
Третя стадія. Песимізм. До цього моментулюдина, як правило, мотивована на пошук роботи. З цього часу надії втрачаються,активність знижується, виникають фінансові труднощі, все частіше починаютьвідмовляти в прийомі на роботу (тим більше, що у роботодавця існуєнебезпідставне упередження проти пошукача, який довгий час не працював).
Четвертастадія. Фаталізм.Вона наступає під кінець першого року існування без роботи і є характерною длябагатьох так званих «професійних безробітних», а також людей зістотними труднощами адаптації в соціумі. У цей період надії на ефективнепрацевлаштування вже практично залишені. Людина змирилася зі своїм статусомбезробітної, фактично припинивши пошук роботи.
Для розумінняпсихоемоційного стану безробітного важливо визначити, що ми розуміємо підсловом «стрес». У побутовому плані під цим словом ми розуміємопрактично всі ситуації, що викликають сильне негативне нервово-психічненапруження і мають негативні наслідки для організму і для психіки людини.Наукове визначення стресу дав Г.Сельє:
“Стрес — це неспецифічна відповідь організму на суб’єктивно шачущий подразник”. Вінвиділив три стадії стресу.
Перша стадія — це стадія неспецифічнихреакцій, чи стадія триноги. Організм людини і її психіка переходять в режиммобілізації ресурсів, органів і систем. Така мобілізація організму підвищуєстійкість організму до стресової ситуації. Якщо «накласти» цю стадіюна психологічний стан безробітного, то виникає така картина: людина отримуєповідомлення про те, що, можливо, скоро залишиться без роботи, і починає шукатиіншу роботу, мобілізуючи всі ресурси і виявляючи високу творчу активність, якане завжди супроводжується реальними зусиллями з пошуку роботи.
Друга стадія — резистентності, чистійкого і вибіркового реагування, є сигналом до того, що на людину чекаютьвеликі проблеми в подальшому. Дія стрес-агента продовжується: загрозазалишитись без роботи посилилась; можливо, звільнення відбулося. У людиниз’являється головна проблема: знайти роботу. Ця ідея захоплює всі її думки.Потреба в роботі стає головною.
Третя стадія — стадія виснаження, чидистресу. Вона наступає тоді, коли людина тривалий час (як правило, більше4-5 місяців) знаходиться без роботи… Відбувається зниження рівняфункціонування практично всіх систем психіки людини. І це може супроводжуватисяне лише апатією, а й розвитком депресивних станів.
Таким чином,психологічний стан безробітного — це стресовий стан і до нього можназастосовувати ті методи, які використовують спеціалісти при роботі з іншимистресовими станами.
Першим етапомпсихологічної допомоги безробітним є сприяння їм у переборенні негативного впливустресової ситуації. Найчастіше стрес у безробітних загострюється в той момент,коли життя набуває рутинного, одноманітного характеру: кони практичноперестають шукати роботу, спілкування обмежується колом сім’ї, культурні запитизнижуються. Відбувається процес «вигорання» мотивації до праці.Відмови призводять до того, що людина перестає шукати роботу, захищаючи своє Япід загрози нових відмов.
Перебореннястресової ситуації є першим кроком на шляху влаштування людини на нову роботу.Потім має відбутись навчання само презентації, адже безробітні чи то з почуттянесправжньої скромності, чи через особливості виховання часто не можуть надатироботодавцю адекватної інформації про себе.
Також, повзвміння себе ефективно представити і ефективно себе прорекламувати, важливовміти спланувати своє працевлаштування: більшість безробітних є ними, тому щоне здатні поставити перед собою цілі пошуку роботи.
У структуріпсихологічної допомоги клієнтам служб зайнятості і людям, які шукають роботу,велике значення має навчання їх методам пошуку роботи: написанню резюме,пошукового листа, об’яви в газету, основам ділової розмови по телефону,поведінки на співбесіді і т. ін.
Оскількибезробітний тривалий час знаходився в обмеженому колі спілкування, то йогокомунікативні навички істотно знизилися. Тому однією з найбільш ефективних формроботи з безробітними є соціально-психологічний тренінг. (Додаток 1) Уході таких тренінгів безробітні відновлюють втрачені комунікативні здібності,підвищують упевненість у собі, вивчають методи і методики пошуку роботи,відпрацьовуючи їх в умовах групи.
В індивідуальнійроботі з безробітними значну роль відіграють профорієнтація іпрофконсультування. У більшості випадків звертання за такого роду допомогоюпов’язані з бажанням людини змінити професію. Важливо показати їй всі«плюси» і «мінуси» нової професії, але не брати на себевідповідальність за вибір клієнта.
В основіпсихологічної допомоги безробітним лежить інформування їх про стан ринку, проспособи планування і пошуку роботи, про методи само презентації тощо, а такожсприяння їм у переборенні кризи. На основі отриманої в ході індивідуальних чигрупових занять інформації безробітний здатний вибудувати ефективну стратегіюпереборення кризової ситуації і поступово працевлаштуватися. Успіх же цілком іповністю залежить від самого безробітного.
 

ВИСНОВКИ
 
Зростаючімасштаби безробіття, збільшення його тривалості потребують підвищенняефективності діяльності державної служби зайнятості і, перш за все, її низовихланок, чіткої організації їх діяльності. На виконання цього завдання спрямовананауково обґрунтована технологія обслуговування незайнятого населення в центрахзайнятості, яка охоплює широкий спектр організаційних заходів. Вона регламентуєспосіб діяльності спеціалістів державної служби зайнятості щодо наданняклієнтам передбачених законодавством соціальних послуг на основі раціональногорозподілу дій на скоординовані процедури та операції, що підлягаютьобов’язковому виконанню, визначення оптимальних засобів і методів їх виконання.
Основна метаЄдиної технології обслуговування незайнятого населення — створення важливогоелемента нової адаптованої до умов ринку системи соціального захисту тасамозахисту населення; підвищення ефективності роботи державної службизайнятості щодо надання соціальних послуг безробітним громадянам та роботодавцям.
В основутехнології покладено дотримання таких принципів організації роботи персоналу,як спеціалізація і кооперування праці, пропорційність і синхронність, прямоточність і безперервність. Слід підкреслити, що її кістяк складає набірстандартних матеріальних умов праці і типізованих трудових процесів таорганізації праці співробітників центрів зайнятості, стандартизація іуніфікація форм документації, типізація.
Значномупідвищенню продуктивності праці спеціалістів, покращенню якості послуг клієнтам,збільшенню пропускної можливості служби зайнятості в цілому сприятимутьрекомендації щодо організації праці та відпочинку співробітників центрівзайнятості та заходів профілактики втоми і професійних захворювань, якібазуються на рекомендаціях з фізіології та гігієни праці.
Технологіядозволяє забезпечити високу працездатність і продуктивність діяльностіперсоналу без його перевтоми та розвитку професійних захворювань.
Технологіябазується на правових нормах чинного законодавства за станом на 1 червня 2000року.
Зміст та порядоквиконання процедур і операцій спеціалістами служби зайнятості побудовано назасадах соціальної спрямованості та економічної ефективності, які майже незалежатимуть від змін підзаконних актів.
Зміст процедур,здійснюваних спеціалістами центру зайнятості, викладено у вигляді незалежнихфункцій, котрі не підлягають оперативній зміні або вилученню.
Всі функціїспрямовані на оперативне та якісне надання послуг клієнтам служби зайнятості імають виконуватись незалежно від категорії центру, чисельності спеціалістів таматеріально-технічного оснащення. Засоби їх виконання залежать від наявних умові вирішуються безпосередньо директором центру зайнятості базового рівня.
Зміни ідоповнення до технології вносяться на підставі наказу державного центрузайнятості.
При розробленніданої технології був застосований досвід кращих вітчизняних центрів зайнятості,досвід зарубіжних країн — Великобританії, Німеччини, Данії, Польщі, Росії.Найбільш ефективні методи обслуговування незайнятого населення, інноваційніелементи технології були максимально адаптовані до вітчизняних умов,стандартизовані та уніфіковані.
Єдину технологіюобслуговування незайнятого населення в центрах зайнятості України розробилатворча група Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості на чолі зректором Маршавіним Ю.М. та начальником відділу розробки та впровадження новихтехнологій роботи служби зайнятості Держцентру зайнятості Фокас Л.М., в якійпрацювали спеціалісти Державного, обласних, міських та районних центрів зайнятості,деяких наукових установ та навчальних закладів.

СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. КонституціяУкраїни. К: Україна. 1996 р.
2. ЗаконУкраїни від 02.03.2000 р. «Про загальнообов’язкове державне соціальнестрахування на випадок безробіття».
3. ЗаконУкраїни «Про зайнятість населення». — К: Політвидав України, 1991.
4. Україна:поступ у XXI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на2000-2004 роки. Послання Президента України до Верховної Ради України. Урядовийкур’єр. — 23.02.2000 р.
5. Державнапрограма зайнятості на 2001-2010 pp.
6. Міжнароднаконференція праці. Конвенція 168. Конвенція про сприяння зайнятості і захистувід безробіття.
7. Положенняпро державну службу зайнятості. / Постанова Кабінету Міністрів України № 47 від24.06.1991.
8. Положенняпро Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України навипадок безробіття.
9. Положенняпро порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукаютьроботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови поданняматеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки. 2006.
10.  Положення про порядок поданняматеріальної допомоги по безробіттю. 2006.
11.  Положення про порядок бронюванняна підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштуваннягромадян, які потребують соціального захисту. 2006.
12.  Положення про порядокорганізації та проведення оплачуваних громадських робіт. 2006.
13.  Положення про порядокорганізації сезонних робіт. 2006.
14.  Положення про порядок наданнябезпроцентної позики безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю. 2006.
15.  Статистичний бюлетень. — Київ. 2001.
16.  Базилюк А.В. Социальная защитанаселения — К.: Знание, 1992.
17.  Бандур С.І., Дудник В.І.Ринок праці і проблеми соціального захисту населення. — Київ. НЦ ЗРП, 1993.
18.  Беляцкий С.Д. и др. Опытпрофессиональной подготовки и повышения квалификации рабочих за рубежом. К:Укр. НИТИ. 1991.
19.  Владимиров КН., Петренко Н.С.Проблемы занятости и социальная защита безработных в условиях рынка. — Херсон,1993.
20.  Васильченко B.C., Крымсацовский Б.Н.,Оникиенко В.В. Экономическая ситуация и занятость населения на Украине. — Киев.1992.
21.  Куйалова Г.І. Закономірностіформування аграрної праці в Україні.
22.  Міжвідомчий науковий збірник«Зайнятість та ринок праці». — Київ: НЦЗРП, 1993.
23.  Либанова Е. Украинский рынок труда: проблемыи перспективы /Международный институт рыночных отношений и предпринимательства.- К., 1993.
24. . Маркузон Ф.Д. Биржи труда в Германии.– М.: Вопросы труда, 1923, — 67с.
25.  Маршавін Ю., Ляміна Л. Єдинатехнологія обслуговування незайнятого населення. -К, 2000.
26.  Маршавін Ю.Навчально-методичний комплекс по вивченню курсу «Ринок праці та функціонуваннядержавної служби зайнятості» — К, 2000.
27.  Маршавін Ю. Ринок праці тафункціонування державної служби зайнятості. Навчально-методичний посібник. — К,1998.
28.  Маслова И. Эффективная занятость ирынок рабочей силы. — Вестник статистики №12. 1990.
29.  Никифорова А.Н. Рынок труда: занятостьи безработица. — М. Международные отношения, 1998.
30.  Немова Л.А. Роль службы занятости врегулировании рынка труда Канады.// Государственное регулирование занятости вразвитых капиталистических странах. Сб. Науч. Тр. Вып. 1.: НЦ ВЦСПС. – 1990.
31.  Организация работы центра занятости.Методическое пособие. – М.: Федеральная служба занятости России, 1994. – 317с.
32.  Поліванов В. Соціальне партнерство наринку праці. Навчально-методичний посібник. — К., 1997.
33.  Федеральное ведомство по вопросамГермании, организационные принципы и механизм деятельности. — Ужгород. 1994.
34.  Шевченко Л. Рынок труда: анализэкономических концепций. К: Экономика Украины. 1994.- № 4.
35.  Эклунд К. Эффективная экономика.Шведская модель. — М.: Экономика. 1991.

ДОДАТОК 1
 
Соціально-психологічнийтренінг «Стратегії ефективного пошуку роботи» (для безробітнихгромадян)
 
АвторС.Левін
Мета тренінгу:сприяння устворенні ефективної стратегії пошуку роботи для учасників і отримання нимипрактичних навичок пошуку роботи.
Завданнятренінгу:
1. Адаптаціяучасників до нової соціальної ролі.
2. Мотивація іактивний пошук роботи.
3. Створеннястратегії пошуку роботи.
4. Тренуваннянавичок активного пошуку роботи. Тривалість: 30-32год.
Заняття перше
Мета заняття: усвідомлення себе в ролібезробітного, адаптація до неї.
Завдання:
♦ знайомствочленів групи з тренінговою формою занять;
♦ з’ясуванняпроблематики, пов’язаної з пошуком роботи, в учасників групи;
♦ встановленняробочих взаємин всередині групи;
♦актуалізація емоційних станів, пов’язаних із становищем безробітного;
♦ формуванняв учасників групи впевненості у можливості вирішення проблеми.
Форми:
♦ ігровівправи на зняття напруження, знайомство, забезпечення атмосфери працездатностіі т.ін.;
♦ груповідискусії, призначені для зняття страхів вираження власної думки в групі;
♦ вправи вмалих групах;
♦ завдання,спрямовані на вивчення проблематики, пов’язаної з пошуком роботи в даномурегіоні; професійними інтересами учасників групи;
♦ завданняна актуалізацію минулого професійного досвіду;
♦теоретичний матеріал про тренінги і психологічний стан безробітного.
Заняття друге
Мета заняття: пошук резервів для досягненнябажаних цілей працевлаштування.
Завдання:
♦ відреагуванняна агресивні почуття: «навіщо нас сюди зібрали?»; «робити їмнічого»; «все це дурниці» і т. ін.;
♦ формуванняпозитивного ставлення до самого себе;
♦ формуваннявмінь адекватної оцінки і презентації свого професійного досвіду;
♦ формуваннявміння ставити перед собою цілі пошуку роботи, оцінювати їх і визначатипріоритети в досягненні поставлених цілей.
Форми:
♦ вправи,що дозволяють відрегульовувати агресію, знижують напругу в між особистісномуспілкуванні;
♦ вправи,спрямовані на виявлення статусу членів групи;
♦ завдання,спрямовані на вивчення самого себе, актуалізацію своїх емоційних переживань,пов’язаних із станом безробітного, тобто на особистісне зростання;
♦ робота вгрупі без поділу на малі групи;
♦ вправи,спрямовані на формування позитивного зворотного зв’язку між всіма учасникамигрупи;
♦ вправи комунікативногоплану, спрямовані на вміння структурувати інформацію.
Заняття третє
Мета заняття: вивчення конкретних методів іметодик пошуку роботи.
Завдання:
♦ переконатигрупу в тому, що під час пошуку роботи резюме є необхідним так само, як ітрудова книжка;
♦ навчанняметодам і прийомам складання і використання резюме;
♦ формуванняплану пошуку роботи з використанням резюме;
♦ телефонніпереговори з роботодавцем.
Форми:
♦ вправи наконцентрацію уваги;
♦ теоретичнийвиклад матеріалу про пошуки роботи і складання резюме;
♦ груповідискусії, покликані з’ясувати найбільш ефективні способи використання резюме;
♦ рольовіігри (наприклад «Телефонні переговори»).
Заняттячетверте
Мета заняття: засвоєння прийомів успішноїповедінки під час співбесіди.
Завдання:
♦ формуваннякомунікативних навичок, необхідних для успішного проходження співбесіди;
♦ зняттястрахів перед співбесідою із роботодавцем;
♦ формуваннястратегії підготовки до співбесіди з роботодавцем;
♦ відпрацюванняпрактичних навичок проходження співбесіди.
Форми:
♦теоретичний виклад матеріалу про особливості проходження співбесіди зроботодавцем;
♦ рольовіігри;
♦ вправи наформування комунікативних навичок;
♦ вправи наформування зворотного зв’язку.
Заняття п’яте
Мета заняття: закріплення отриманих у ходіпопередніх занять навичок, узагальнення здійсненої роботи.
Завдання:
♦ формуваннязворотного зв’язку для учасників групи;
♦ закріпленнянайбільш ефективних способів поведінки;
♦ формуванняпозитивної думки про перспективи працевлаштування.
Форми:
♦ вправи наформування позитивного зворотного зв’язку;
♦ вправи наформування позитивного образу майбутнього;
♦ вправи назавершення роботи групи.
 

ДОДАТОК 2
 
Основнітерміни і поняття курсової роботи
 
Робоча сила — економічна категорія, щоохоплює сукупність фізичних і розумових здібностей людини до праці, яківикористовуються нею для виробництва товарів і послуг.
Самозайнятість — різновидініціативної зайнятості. Самозайнятими працівниками вважаються ті, хто наоснові приватної власності на засоби виробництва самостійно організує працю,відповідає за виробництво і реалізацію (продаж) товарів і послуг.
Сферазайнятості — сфера (область) дії відносин зайнятості як відносин з приводу участіпрацездатного населення в економічній діяльності і забезпечення його робочимимісцями.
Безробіття — складне, багато аспектнесоціально-економічне явище, яке властиве суспільству з ринковою економікою,коли частина економічно активного населення не зайнята у виробництві товарів іпослуг у зв’язку з відсутністю підходящої роботи.
Безробітнігромадяни — у визначенні МОГТ — особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстрованіу державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом умовам:
• не мають роботи(прибуткового заняття);
• шукають роботуабо намагаються організувати власну справу протягом обстежуваного тижня;
• готовіприступити до роботи протягом двох наступних тижнів.
Вакансії — доступні для населення видиробіт, незайняті робочі місця.
Допомога побезробіттю — гарантована державою матеріальна підтримка у вигляді певної суми коштів, якаперіодично виплачується особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.
Конверсія впромисловості — повне або часткове перепрофілювання підприємств, які випускалипродукцію для військових потреб, на виробництво цивільної продукції.
Матеріальнадопомога по безробіттю (соціальна допомога) — вид матеріальної підтримки безробітних,яку вони можуть одержувати після закінчення строку виплати допомоги побезробіттю. В Україні надається в розмірі до 75% мінімальної заробітної платиза умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім’ї безробітного неперевищує встановленого законодавством неоподаткованого мінімуму доходівгромадян.
Природнийрівень безробіття — рівень безробіття при повній зайнятості, коли має місце лише фрикційнеі структурне безробіття, але немає циклічного безробіття, коли на кожного, хтобажає працювати, є вільне робоче місце.
Роботодавці — особи, які здійснюютьсамостійно або з одним чи декількома партнерами управління власнимпідприємством з використанням праці найманих працівників.
Фрикційнебезробіття — безробіття, що пов’язане з періодом працевлаштування при добровільній змінігромадянами робочих місць, чеканням нової роботи.
Біржа праці — установа, яка здійснюєтрудове посередництво між громадянами, які шукають роботу, і роботодавцями.
Броня робочихмісць — кількість робочих місць для обов’язкового працевлаштування громадян, які неспроможні на рівних умовах конкурувати за робочі місця.
Державнаслужба зайнятості — організаційна структура, сукупність державних органів, діяльність якихспрямована на реалізацію державної політики зайнятості населення та соціальноїпідтримки тимчасово не працюючих громадян.
Державний фондсприяння зайнятості населення — загальнодержавний позабюджетний цільовий фонд, самостійнафінансова система, утворюється для фінансування заходів сприяння зайнятостінаселення.
Допомога побезробіттю — гарантована державою матеріальна підтримка у вигляді певної сумикоштів, якаперіодично виплачується особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.
Квота робочихмісць — встановлена норма робочих місць у відсотках до загальної кількості робочихмісць для обов’язкового працевлаштування тих категорій громадян, які визначенізаконодавством.
Матеріальнадопомога по безробіттю — від матеріальної підтримки безробітних, яку вони можутьодержати при певних умовах після закінчення строку виплати допомоги побезробіттю.
Оплачуванігромадські роботи — загальнодоступні й такі, що не потребують, як правило, спеціальноїпрофесійної підготовки, види тимчасової трудової діяльності безробітних абочастково незайнятих громадян, мають суспільно-корисну спрямованість, націленіна вирішення соціальних проблем розвитку міста, регіону, населеного пункту.
Професійнапідготовка — підготовка, яка має за мету отримання людиною професійних навичок для виконанняпевної роботи, групи робіт.
Центрзайнятості базового рівня — місцевий орган державної служби зайнятості (районний,міськрайонний, міський), основна ланка, яка безпосередньо сприяєпрацевлаштуванню й організації зайнятості тимчасово непрацюючим громадянам івиплачує їм у встановленому порядку допомогу по безробіттю.
Фондзагальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття — цільовий централізованийстраховий фонд, некомерційна самоврядна організація, який здійснює збір іакумуляцію страхових внесків, виплату матеріального забезпечення безробітним танадання їм соціальних послуг.
ПравлінняФонду — колегіальний орган, який здійснює управління Фондом.
Виконавчадирекція Фонду — виконавчий орган правління Фонду, яка забезпечує виконання та практичнуреалізацію рішень правління. Функції виконавчої дирекції покладаються на органидержавної служби зайнятості.
Центральнийорган виконавчої дирекції Фонду — Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальноїполітики України.
Клієнт службизайнятості — особа або організація, що звертається до центру зайнятості з метою одержанняпередбачених законодавством послуг.
Реальніклієнти — клієнти, які вже звернулися в центр зайнятості з метою одержання послуг.
Потенційніклієнти — люди й організації, що можуть звернутися до центру зайнятості з метою одержанняпослуг.
Плансамостійного пошуку роботи — документ, який допомагає безробітному більш організовано ісистемно шукати підходящу роботу.
Семінар знавчання безробітних техніці пошуку роботи — форма навчання клієнтів центрузайнятості найбільш раціональним прийомам і засобам пошуку роботи, в томучислі, само презентації.
Технологіяобслуговування населення в центрах зайнятості — спосіб діяльності спеціалістівдержавної служби зайнятості щодо надання клієнтам передбачених законодавствомсоціальних послуг на основі раціонального розподілу дій на скоординованіпроцедури та операції, визначення оптимальних засобів і методів їх виконання.
Функціонально-просторовийсектор — обладнана спеціальними засобами просторова зона приміщення центру зайнятості, вякій спеціаліст відповідного профілю здійснює передбачені технологією процедуриі операції.