Тема: Допоміжні електромонтажні роботи. Розмічання місць установки світильників
Зміст
1. Основні відомості про освітлювальні електроустановки
2. Прилади освітлювальних електроустановок
3. Виконання пробивних робіт
4. Розмітка місць установки світильників
5. Монтаж світильників
6. Експлуатація і ремонт освітлювальних установок
7. Нормування процесу монтажу електроустаткування
8. Правила техніки безпеки
Список використаної літератури
1. Основні відомості про освітлювальні електроустановки
Освітлювальною електроустановкою називається спеціальний електротехнічний пристрій, призначений для освітлення територій, приміщень, будинків і споруд.
Освітлювальна електроустановка великого житлового будинку або промислового підприємства являє собою складний, комплекс, що складається з розподільних пристроїв, магістральних і групових електричних мереж, різних електроустановочних приладів, освітлювальної арматури (світильників) і джерел світла^ а також підтримуючих конструкцій та кріпильних деталей. Характерною особливістю освітлювальних електроустановок є різноманітність схем, які застосовуються, і способів виконання електропроводок, конструкцій світильників та джерел світла. В сучасних потужних електроустановках застосовують складні пристрої автоматики і телеуправління.
Залежно від призначення світильників освітлювальної електроустановки розрізняють загальне, місцеве, комбіноване робоче і аварійне освітлення.
Загальним називають освітлення всього або частини приміщення. Місцеве — це освітлення робочих місць, предметів або поверхонь, наприклад спеціальне освітлення оброблюваної деталі чи інструмента на токарному верстаті.
Комбіноване сполучає загальне і місцеве освітлення.
Робочим називають освітлення, призначене для забезпечення нормальної діяльності виробничих і допоміжних підрозділів підприємств.
Аварійним називається освітлення, яке при порушенні робочого освітлення тимчасово забезпечує можливість продовження роботи або евакуації людей. Аварійне освітлення обладнують у промислових приміщеннях, коридорах, проходах, проїздах і на сходових клітках. Світильники аварійного освітлення повинні відрізнятися від інших світильників пофарбуванням і конструкцією; їх приєднують до електричної мережі, не зв’язаної з мережею робочого освітлення.
Електроживлення світильників загального, місцевого, робочого та аварійного освітлення в нормальних приміщеннях здійснюється на напругу 127 або 220 В, а в приміщеннях з підвищеною небезпекою і в особливо небезпечних приміщеннях — на напругу 12, 24 або 36 В.
Розрізнюють також освітлення переносне, охоронне і світло-огороджувальне.
Переносне (ремонтне) освітлення здійснюють переносними ручними лампами, які приєднують до мережі напругою 127 або 220 В у нормальних приміщеннях і 12 В у приміщеннях підвищеної небезпеки і на (відкритих ділянках території підприємства.
Охоронне освітлення встановлюють вздовж огорожі території, що охороняється, з таким розрахунком, щоб одночасно освітлювалися зовнішня і внутрішня зони, які прилягають безпосередньо до огорожі.
Світлоогороджувальне освітлення встановлюють на високих будинках, димових трубах та інших спорудах для забезпечення безпеки польотів літаків у темну пору доби.
Основною вимогою, що ставиться до освітлення, є забезпечення нормованих значень освітленості. Нормовані значення освітленості визначаються умовами зорової роботи, в тому числі: розмірами предметів розрізнення, їх контрастом з фоном і коефіцієнтом відбиття фону; наявністю доступних небезпечних для дотикання предметів (відкритих струмопровідних частин, не огороджених частин машин, що обертаються, тощо); наявністю в полі зору світних поверхонь значної яскравості (електро- або газозварювання,
розплав металу, розжарені оброблювані деталі, що випромінюють світло, виробничі вогні тощо).
Рівень освітленості на окремих ділянках приміщень або робочих місцях збільшують локалізованим розташуванням світильників загального освітлення, обладнанням місцевого освітлення, застосуванням конструктивно більш удосконалених світильників або підвищенням потужності ламп.
Дотримування під час монтажу освітлювальних електроустановок нормованих параметрів освітленості сприяє поліпшенню умов і підвищенню продуктивності праці, зниженню втомлюваності зору робітників, підвищенню якості продукції, що виготовляється, економії електричної енергії, яка витрачається на освітлення.
Монтаж освітлювальних електроустановок здійснюють згідно з проектом, у якому наводять світлотехнічні розрахунки і дають розрахунок освітлювальної мережі. При цьому враховують характер технологічного процесу, умови експлуатації і стан навколишнього середовища. Розрахунок за втратою напруги ведуть на основі найменших витрат провідникових матеріалів (проводів, кабелів, шин тощо). Напруга найвіддаленіших ламп повинна становити не менше: 95 % номінальної — для мережі аварійного і зовнішнього освітлення, яке виконується світильниками; 97,5 % номінальної — для мережі робочого освітлення всередині приміщень промислових підприємств і прожекторних установок зовнішнього освітлення. Напруга ламп повинна становити при нормальному режимі не більше 102,5 % номінальної.
Розрахункове навантаження живильної освітлювальної мережі визначається множенням встановленої потужності ламп, виявленої в результаті світлотехнічного розрахунку, на коефіцієнт попиту, який дорівнює: 0,6 — для розподільних пристроїв, підстанцій, складських і допоміжних приміщень підприємств; 0,8 — для лабораторій і лікувальних закладів; 1 — для виробничих приміщень. Живлення освітлювальних електроустановок здійснюється від окремих освітлювальних трансформаторів або від трансформаторів, до яких одночасно приєднані й силові споживачі (електродвигуни, електрозварювальні апарати тощо).
2. Прилади освітлювальних електроустановок
Прилади освітлювальних електроустановок призначені для приєднування джерел світла до електричної мережі, керування джерелами світла і забезпечення необхідних режимів роботи освітлення, які визначаються місцевими умовами, наприклад характером виробництва, тривалістю світлового дня.
До найпоширеніших приладів освітлювальних електроустановок належать патрони (рис.22), вимикачі (рис.23, а, б), перемикачі (рис 23, в), штепсельні розетки з вилками стартерні пристрої для пуску люмінесцентних ламп тощо.
За конструкцією, призначенням і способом встановлення розрізняють патрони підвісні, арматурні з ніпелем або ніпельною шийкою (рис. 2.2, а, б, в), підвісні напівгерметичні з металевим вушком (рис 2.2, г), стельові (рис. 2.2, д) і стінні (рис. 22, в). Патрони відповідно до розмірів цоколів ламп бувають з нарізкою 14, 21 і 40 мм.
/>
Рис. 2.2. Патрони
а — арматурний з корпусом із пластмаси, б — арматурний з корпусом із латуні, в — арматурний з корпусом із фарфору, г — підвісний напівгерметичний; д — стельовий пластмасовий, є — стінний фарфоровий похилий, 1 — корпус; 2 — фарфоровий вкладень, 3 — контактні гвинти для приєднування проводів до центрального контакту і гільзи 4 — контакт, 5 — нарізна гільза, 6 — сталеве вушко для підвішування патрона
Вимикачі (рис 2.3, а, б) і перемикачі (рис. 2.3, в) однополюсні на напругу до 250 В і на струми до 10 А призначені для комутації електричних кіл освітлювальних електроустановок змінного струму частотою 50 Гц. Вимикачі й перемикачі однополюсні захищеного і герметичного виконання для відкритого та схованого встановлення повинні витримувати не менше 20 тис. вимикань.
Для підвищення комутуючої здатності та стійкості проти спрацювання контактні частини сучасних вимикачів і перемикачів виконують з металокераміки, що дає їм можливість витримувати понад 200 тис. вимикань.
Приєднання до електричної мережі однофазних і трифазних електроприймачів (переносних ламп, побутових електроприладів, електрифікованого інструменту тощо) з номінальними струмами до 10 і 25 А на напругу до 250 і 380 В відповідно здійснюють за допомогою штепсельних з’єднань.
/>
Рис 2.3. Вимикачі і перемикачі а — клавішний вимикач для схованого встановлення, б — поворотний герметичний вимикач в — перемикач для схованого встановлення
/>
Рис. 2.4. Елементи штепсельних з’єднань.
а — штепсельна розетка на 6 А для відкритого встановлення, б — штепсельна розетка на 6 А для схованого встановлення, в — надплінтусна розетка; г — двополюсна штепсельна розетка на 10 А з плоскими струмовими і заземлюючими контактами для схованого встановлення; д — двополюсна штепсельна розетка на 10 А з заземлюючим контактом захищеного виконання для відкритого встановлення, є — триполюсна штепсельна розетка на 25 А і 380 В із заземлюючим контактом у захищеному виконанні для відкритого встановлення, є — вилка на 6 А; ж — вилка на 10 А з заземлюючим контактом; з — вилка двополюсна на 25 А і 380 В із заземлюючим контактом; и — вилка триполюсна на 25 А і 380 В із заземлюючим контактом.
Штепсельні з’єднання складаються з двох основних елементів: розетки (рис.2.4, а — є) і вилки (рис.2.4, є — и).
Штепсельні розетки випускають з круглими (рис.24, а, б, в) і плоскими (рис.24, г, д, є) контактами. Застосування плоских контактів дає змогу створити більш надійне контактне з’єднання, зменшити витрати міді і майже вдвічі порівняно з круглими контактами збільшити строк їх служби.
Для підключення переносних електроприймачів до електричної мережі напругою понад 36 В у приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних застосовують двополюсні (рис 24, г, д) і триполюсні (рис. 24, є) штепсельні розетки з заземлюючим контактом, до якого приєднують провідник місцевої мережі заземлення.
До контактних затискачів двополюсних штепсельних розеток на струми до 10 А можна приєднувати електричні проводи перерізом до 2,5 мм2, до триполюсних розеток на струми до 25 А — проводи перерізом до 16 мм2.–PAGE_BREAK–
3. Виконання пробивних робіт
Спосіб пробивання гнізд і отворів монтажним зубилом 1,скарпелью3, молотком 2 або кувалдою 4 вимагає значних витрат праці, тому його застосовують, коли механізований інструмент і пристосуваннявикористовуватинеможливо або недоцільно.
/>
Пробивання гнізд і отворів зубилом абоскарпелю
Пробивання гнізд у цегляних і бетоннихосновахвиконують оправленнямОПКМУ(/) із пробійником (//), яку встановлюють в отвір 3 стрижня 2. Поліетиленовий 4ехолехал, чохол/ оправлення має стопорний гвинт для втримання пробійника в ній. Для пробивання гнізд Ø5,8 і 7,8 мм застосовують ручні пробійники відповідноПО-1В1 іПО-2В1, якими заготовляютьотворупід дюбелі (///)
/>
Пробивання гнізд ручними пробоями та оправкою
Отворий гнізда висвердлюютьелектро— свердлильними машинами з подвійною ізоляцією пістолетного типу (/), з бічноюрукояткою(//), двомарукояткамий упором.Свердлавиконують із твердосплавнимипластинками. Приутрудненомусвердліннібудівельнихоснов(бетон з абразивним наповнювачем або інші причини) до свердлильних машин виготовляють спеціальні насадки (///) ударно-обертальної дії.
/>
Свердління отворів та гнізд в будівельних основах електричними свердлильними машинами
/>
Пробивання борозд, буріння гнізд та отворів
Пробивання борозен,офактуриваниейочищенняповерхонь, буравлення гнізд і отворів у будівельнихосновахі конструкціях виконуютьфугальними.
електричними молотками (/), щополягаютьіз пластмасовогокорпуса, ударного вузла 2 із системою вібрації, вентиляції 3 і вузла кріплення / робочих інструментів Робочі інструменти (//)приводятьсяв ударно-вібруючу дію через спеціальний бойок двигуна з електромагнітними котушками. Працюючий за допомогоюрукояткиможе постійноповертати інструмент напевнийкут.
Застосовують такожручнийэлектро— перфоратор ударно-обертальної діїИЭ-4713.
Вибіркуборозен у гіпсолітових перегородках і цегельних стінах дляпрокладкипроводів присхованійелектропроводці виконують механізмомМВБ-2МУ, що дозволяють заготовляти борозни шириною 8 мм і глибиною 20 мм. Приводом умеханізміслужитьелектросвердлильна машинаИЭ-1022А, від якої обертовий рух передається на фрезу через спеціальний понижувальний редуктор, аробітникомінструментом — дискова фреза 3 з 24 зубами, оснащеними твердосплавнимипластинками(сплавВКВ) Механізм має закритий робочий кожух 4 зпилосборником5,двіробочі ручки 1 і ролики 2 для зручності переміщення по робочій поверхні.
Вибіркуборозен в оштукатурених поверхнях, гіпсолітових і цегельних стінах виконують насадками -бороздоделами(що випускаються до свердлильної машиниИЭ1032), за допомогою яких заготовляють борозни тих же розмірів.
Піротехнічним ударнимстовпчикомКК-6В1.Стовпчикдозволяє протягом 1годпробивати 35-40 отворів 0 20-40 мм у панелях з бетону марки 200, 300 товщиною до 50 мм і комплектується запасними деталями йприналежностями. У стовбурі2стовпчика(І) розміщений пробійник 3. У патронник стовбура встановлюютьпатрон4. Стовбур з’єднується нарізьбленніабо іншим способом з корпусом 5, уякімзмонтований ударно-спусковий механізм. Під впливом пружини ударник 6 наколює капсуль патрона,відбуваєтьсявибух, і пробійник спрямовується вперед, пробиваючи отвір у багатопустотній плиті.
/>
Робочий інструмент для пробивних робіт
Пробивні роботи виконують інструментом твердо сплавними робочимикромками:
циліндричними (І) і спіральними (II) свердлами, коронками (ІІІ) для свердління гнізд із набором комплектуючих деталей, шлямбурами (IV) для електросверлильної машини,буриками(V) пробійниками (VI) доелектро— іпневмо— молоткам. робочіоргані, що бурять, інструмента 0,20 мм ібільшвипускають трубчастої форми з вирізами в бічних стінках. продолжение
–PAGE_BREAK–
Найбільш тверді,износо— і теплостійкі — металокерамічні тверді сплавиВК, які складаються із зерен карбіду вольфраму,зцементованихметалевим кобальтом. Цифри, щокоштуютьпіслябуквупозначеннісплавів, показують процентний вміст кобальту в них (наприклад,ВК9містить9% кобальту й 91% карбіду вольфраму). ЗІ збільшенням змістукобальту всплавіміцність іопірйого динамічним навантаженнямзбільшуються, але знижуються твердість і особливо зносостійкість. Тому для свердління (при відсутності ударів) застосовуютьнизкокобальтовые пластинкизі сплавуВК2 абоВК6високоїтвердостій зносостійкості, алетрохизниженоїстійкостідо динамічних навантажень. Для пробивних робітвикористовуютьпластинкизі сплавуВК9 абоВК15,стійкідо динамічних навантажень. Продуктивність іекономічністьпробивних робіт значнозбільшуєтьсяпривикористанніінструмента із твердосплавними пластинками, якщо правильно обрані не тільки марка, але йкутзаточенняпластинок, форма робочого інструмента, потужністьприводу, частота обертання присвердлінні,частота й енергія ударів припробиванні
4. Розмітка місць установки світильників
/>
Виконання розмітки місць установки світильників безпосередньо на стелі (а) і методом перенесення точок з підлоги на стелю (б)
Розмітка місця установки одного світильника
/>
Розмітити дві діагональні лінії. Відзначити точку перетину діагоналей і перенести її з підлоги на стелю жердиною з відвісом, для чого вістря жердини встановити на стелі так щоб схил знаходився точно над точкою перетину діагональних лінії на підлозі
Розмітка місць установки двох світильників
/>
Розмітити осьову лінію по центру уздовж приміщення і відзначити на ній точки, розташовані на відстані В/4 від поперечних стін. Перенести дві розмічені точки на стелю жердиною з схилом. Виконати розмітку лінійкою-рамкою або двома жердинами з шнуром у вказаній послідовності безпосередньо на стелі.
Розмітка місць установки чотирьох світильників
/>
Розмітити на підлозі дві лінії, паралельні подовжнім стінам, на відстані А/4 Відзначити на лініях чотири точки на відстані В/4 від поперечних стін і перенести на стелю жердиною з схилом. Виконати розмітку аналогічно розмітці двох світильників.
Розмітка місць установки декількох світильників в шаховому порядку
/>
Розмітити на підлозі дві лінії, паралельні подовжнім стінам, на відстані А/4 Відзначити на одній лінії точки першу на відстані В/9, інші через кожні 2В/9. Повторити на іншій лінії розмітку в такому ж порядку, тільки відлік почати від протилежної поперечної стіни. Виконати цю розмітку аналогічно розмітці чотирьох світильників.
Розмічальні інструменти і пристрої
/>
а — шаблон; б — розмічальна жердина; в — дерев’яний циркуль, г — розмічальна рама з жердиною: д — висок із шнуром; є — набір розмічальних інструментів: 1 — телескопічна лінійка; 2 — кутомір; 3 — рулетка; 4 — розмічальний трафарет.
На ескізах, у заготівельних відомостях і супроводжувальній технічній документації зазначають технічні дані, які вичерпно характеризують ці електричні мережі. Для зображення елементів електричної мережі на ескізах застосовують умовні позначення. Ескізи заготовок нескладних трас виконують у площинних зображеннях, а складних трас — у просторовому зображенні. Для зручності складання ескізів монтажними організаціями застосовують спеціальні віддруковані друкарським способом бланки з нанесеною на них площинною або об’ємною масштабною сіткою.
На ескізах замірювань електропроводок освітлювальних електроустановок зазначають:
— марку, перерізи і кількість жил проводів і кабелів;
— способи виконання з’єднань окремих ділянок заготовок і відгалужень від них (паянням, зварюванням, опресовуванням тощо);
— способи окінцювання жил проводів і кабелів для приєднання їх до світильників, приладів та апаратів (товкачиком, кільцем або наконечником із зазначенням його типу);
— умовне розпізнавальне забарвлення фаз і маркування кінців жил проводів і кабелів;
— загальну довжину і розміри окремих ділянок електропроводок із зазначенням місць їх відгалуження та розташування відгалужувальних коробок;
— довжину ділянок відгалужень до світильників і приладів, а також висоту підвішування і тип світильника.
/>
Приклади складання замірювальних ескізів освітлювальних електропроводок: а — проводами АППВ; б — кабелем АНРГ; в — проводом АТРГ; г — відрізком кабельної лінії
/>
Приклади складання замірювальних ескізів на складні трубні заготовки: а трубні розведення в просторовому (об’ємному) зображенні: б — виходи труб з коробок; в — обходи трубами виступних будівельних конструкцій
Під час замірювання і складання ескізів тросових електропроводок додатково зазначають проектні марку і діаметр несучого троса або дроту, марки та перерізи проводів і кабелів, способи прикріплення проводок до несучого троса (на клицях, хомутах, опорних конструкціях тощо), типи кінцевих анкерних кріплень та проміжних тросових підвісів і відтяжок, і відстані між підвісами й відтяжками, способи влаштування захисного заземлення та його приєднання до контуру заземлення.
До замовлення на заготовлення електропроводок, відрізків кабелів і трубних комунікацій додають відомість заготовок, у якій крім даних, необхідних для виготовлення потрібних вузлів і деталей, зазначають способи їх комплектації, пакування і транспортування.
5. Монтаж світильників
Монтаж світильників і приладів
Монтаж світильників, вимикачів, перемикачів, штепсельних розеток та інших приладів здійснюють після виконання в приміщенні всіх оздоблювальних і малярних робіт. продолжение
–PAGE_BREAK–
Заряджені світильники, що надійшли на об’єкт монтажу, перевіряють, відзначаючи при цьому фазні, нульові і холості жили проводів, після чого підвішують світильники до арматурного гака або кронштейна.
Незаряджені світильники заряджають за допомогою спеціальних арматурних, переважно гнучких, мідних проводів відповідних марок і перерізів (ПРКС, ПРБС тощо). Під час заряджання світильників кінці фазних або холостих жил проводів повинні бути приєднані до головок (центральних контактів) патронів, а кінці нульових проводів — до їх гвинтових гільз. Проводи не повинні зазнавати натягів, які могли б призвести до обривання або висмикування їх з контакту.
Пристрій для введення проводів у світильники залежить від типу світильника і способу проводки. Багато ввідних пристроїв оснащені ніпелями з нарізкою, щоб було можливо приєднувати до них сталеві труби електропроводки. В арматурі, призначеній для приміщень сирих, з їдкими парою й газами, а також для встановлення на відкритому повітрі в разі відкритого прокладання проводів (на роликах або ізоляторах) передбачаються два отвори для окремого вводу проводів. У світильників, які застосовуються для вводу кабелю (СРГ, ВРГ тощо), ввідні пристрої мають сальники; якщо сальника немає, ввідний пристрій повинен бути герметизований заливанням ізоляційною мастикою.
Світильники і підвісні штанги ізолюють від арматурних гаків і кройштейнів ізолюючими деталями з фарфору або фібри, а за їх відсутності — накладанням на гак двох шарів ізоляційної стрічки.
/>
Рис.4.1. Приклади підвішування світильників при різних способах прокладання проводів і кабелів а — при схованому прокладанні проводів, б — при відкритому прокладанні проводів у трубах, в — при тросовому прокладанні проводів, г — при проводці кабелем АВРГ
Світильники у вигляді плафонів, бра, настінних і стельових патронів встановлюють на дерев’яних розетках завтовшки 10— 12 мм, міцно закріплених на стіні або стелі.
У разі монтажу освітлювальної мережі трубчастим проводом АТПРФ кріплення світильника повинно робитися жорстким (наприклад, на штанзі із сталевої труби). Приклади підвішування світильників у різних приміщеннях і за різних способів прокладання проводів і кабелів зображені на рис. 6.1.
Вимикачі, перемикачі та штепсельні розетки встановлюють залежно від їх конструкції і прийнятого способу виконання проводки (рис. 6.2). Однополюсні вимикачі й перемикачі приєднують до проводок у розсічку фазних жил проводів і кабелів. Металеві корпуси вимикачів, перемикачів і штепсельних розеток, які підлягають заземленню, приєднують окремим проводом до нульового проводу електропроводки, при цьому один його кінець — паянням або зварюванням до нульового проводу, другий кінець — до корпусу апарата за допомогою заземлюючого гвинта, що є на корпусі.
/>
Рис. 6.2. Приклади монтажу установочних приладів: а — вимикача при відкритому прокладанні проводів АППВ; б — штепсельної розетки при закритому прокладанні проводів у гумових напівтвердих трубках, в, г — вимикача і штепсельно розетки у разі проводки кабелем ВРГ у сирому приміщенні
Вироби для кріплення світильників з лампами розжарювання і ДРЛ
Стельова розетка РПУХЛУ
/>
Розетку виготовляють з пластмаси і використовують для закривання отворів виходу проводів і крюків У623УХЛУ, 4625УХЛУ з перекриттів. У ній розміщують затиски, що сполучають дроти світильника з дротом лінії
Утримувач У25МУЗ світильника
/>
Утримувач кріплять до кронштейнів, підвісів, стійкам через різьбові патрубки з трубним різьбленням 3/4″. Світильник, що прикріплюється до утримувача, повинен мати у верхній частині крюк, кільце і бугель
Крюки для підвіски світильників масою до 5 кг до перекриттів з порожнистих і суцільних плит
/>/>
Крюки кріплять до перекриття через заготовлені отвори, ізолюють при підвісці світильників і використовують разом із стельовою розеткою. Для підвіски світильників до перекриттів з порожнистих плит крюки мають уздовж осі ряд отворів, що дозволяють міняти їх розмір залежно від відстані усередині перекриття, а для підвіски світильників до перекриття з суцільних плит — один кріпильний отвір, розрахований на кріплення до плити певної товщини.
Для порожнистих плит випускають крюки У623УХЛ4 і У628УХЛ4 (I) завдовжки (L) відповідно 60 і 120 мм, для суцільних плит — крюки У625УХЛ4, У629ХЛ4 (II) заввишки (Н) 155 мм і завдовжки 80 і 120 мм, а також У629УХЛ4 заввишки 215 мм і завдовжки 80 мм.
Шпильки У624УХЛ4 — У626УХЛ4 для кріплення світильників
/>
Шпильки У624УХЛ4-У626УХЛ4 кріплять до перекриття з порожнистих і суцільних плит через заготовлені отвори двома пластинами з отворами уздовж осі. Такий пристрій дозволяє міняти розміри кріплення залежно від відстані усередині перекриття. Світильники кріплять до шпильок гайкою.
Шпильки У632УХЛ4, У626УХЛ4 для кріплення світильників
/>
Шпильки кріплять до перекриття з суцільних плит через заготовлені отвори, а світильники до шпильки — гайкою. Довжина шпильки залежить від товщини перекриття.
Крюк для кріплення угвинчуванням
/>
Крюки кріплять до дерев’яних перекриттів і до них підвішують світильники. Якщо крюк угвинчують в дерев’яну підставу, ізоляція світильника від крюка, що встановлюється в житлових будинках, не обов’язкова.
Крюк для кріплення вмазуванням
/>
Крюки кріплять вмазуванням, а світильники — тільки після закінчення встановлених термінів схоплювання розчину. При установці в житлових будинках і напрузі мережі 127/220 В крюк від світильника ізолюють.
Трубчасті підвіси К980УЗ- К983УЗ
/>
Трубчасті підвіси застосовують для кріплення світильників масою до 10 кг на фермах і перекриттях.
Кронштейн К986УЗ з трубним держателем К939УЗ
/>
Кронштейн (I) застосовують для кріплення світильників масою до 6 кг на стінах, колонах або фермах і встановлюють за допомогою трубного утримувача К939УЗ(ІІ). Світильники кріплять до кронштейна різьбовим з’єднанням (якщо воно передбачене)
6. Експлуатація і ремонт освітлювальних установок
Правильна експлуатація освітлювальних установок заключається в забезпеченні їх безперебійної роботи і підтримці необхідної освітленості кожного виробничого приміщення. Це досягається уважним обслуговуванням установок, регулярним чищенням освітлювальних приладів, своєчасною заміною ламп, що вийшли з ладу, виконанням поточного і капітального ремонтів.
Огляд і ремонт освітлювальних установок (чищення світильників, зміну ламп і плавких вставок, ремонт мережі) оглядають при відключеній напрузі.
Для нормальної експлуатації освітлювальних установок необхідно мати виконавчі креслення і схеми освітлювальної мережі об’єкту.
При прийманні в експлуатацію освітлювальних установок перевіряють:
відповідність проекту всіх елементів освітлювальної установки;
надійність контактів і правильність роботи комутуючих апаратів (вибірково);
надійність закріплення освітлювальних приладів, щитків, вимикачів, штепсельних розеток і інших елементів електроосвітлювального обладнання (вибірково);
якість виконання захисного заземлення;
опір ізоляції освітлювальної мережі;
відповідність дійсній освітленості прийнятою в проекті або потрібною по нормах.
В процесі експлуатації систематично контролюють постійну напругу на світильниках і на окремих ділянках мережі і усувають причини, викликаючі втрати або коливання напруги.
Вся освітлювальна мережа і апарати установок піддаються періодичним перевіркам і профілактичним ремонтам. Терміни проведення оглядів і ремонтів залежать від умов навколишнього середовища, в якому працює освітлювальне устаткування.
Пристрій автоматичного перемикання аварійного освітлення перевіряють один раз в три місяці (вдень). Один раз в три місяці перевіряють також справність аварійного освітлення при одночасному відключенні робочого освітлення.
Величина опору ізоляції установки повинна бути не меншого 0,5 Мом. Якщо опір ізоляції не відповідає нормам, ізоляцію випробовують напругою 1000 в протягом 1 мін. Опір ізоляції мереж робочого і аварійного освітлення, кабелів і заземляючих пристроїв перевіряють не рідше за один раз на три роки, при цьому виміри проводять на ділянках між двома суміжними запобіжниками або іншими захисними апаратами.
Під час перевірки опору ізоляції плавкі вставки знімають, лампи розжарювання вивертають, а світильники з люмінісцентними лампами і лампами ДРЛ від’єднують від мережі.
Ремонт переносних знижувальних трансформаторів, ламп і при сполучених до них проводів проводиться один раз в три місяці, а стаціонарних знижувальних трансформаторів — один раз на рік. продолжение
–PAGE_BREAK–
Величину освітленості виробничих цехів підприємства і основних робочих місць перевіряють не рідше за один раз на рік.
Ремонт окремих ділянок освітлювальної мережі здійснюється при відключеному на щиті рубильнику або вимикачі освітлювальної групи і знятих плавких вставках.
Догляд за світильниками. Лампи, що перегоріли, в світильниках замінюють новими. Не можна встановлювати в світильниках лампи більшої потужності, чим передбачено проектом, щоб уникнути недопустимого нагріву світильника, патрона і проводів. Знімати скляні ковпаки забороняється, оскільки вони пом’якшують шкідливе для очей яскраве свічення лампи і захищають освітлювальну арматуру від дії навколишнього середовища. Розбиті ковпаки потрібно замінювати новими.
Лампи, патрони, ковпаки і зовнішні частини корпусів освітлювальних приладів протирають м’якою ганчіркою. Іноді, якщо це необхідно, ковпаки і відзеркалювальні поверхні світильників промивають. Одночасно з чищенням освітлювального приладу перевіряють справність кріпильних деталей і контактів. Відмічені несправності устраняють.
Догляд за люмінесцентними лампами. Експлуатація люмінісцентних ламп дещо відрізняється від експлуатації ламп розжарювання. Люмінесцентні лампи не запалюються при низьких температурах на малій величині напруги якщо в установці з люмінесцентною лампою спостерігається несправність, її необхідно терміново усунути, оскільки наявність одного несправного елементу схеми може привести до виходу з ладу решти елементів. Несправність лампи пріводить до псування стартера і баластного опору, а несправність стартера викликає псування лампи і баластного опору.
Найбільш характерні випадки несправностей люмінесцентних ламп і способи їх усунення.
1.Лампа не запалюється. Причиною може бути порушення контакту або обрив дротів, обрив електродів в лампі, несправність стартера і недостатня напруга в мережі. Для визначення і усунення несправності перш за все слід змінити лампу, якщо вона знов не горітиме, замінити стартер і перевірити напругу на контактах утримувача. При відсутності напруги на контактах утримувача лампи необхідно знайти і усунути обрив мережі і перевірити контакти у місцях приєднання проводів до баластного опору і утримувачів.
2.Лампа мигає, але не зажигаєтся, свічення спостерігається тільки з одного кінця лампи. Причиною несправності може бути замикання в проводах, утримувача або у виводах самої лампи Для усунення несправності необхідно переставити лампу так, щоб кінець, що світиться і несправний, помінялися місцями. Якщо при цьому несправність не буде усунена, слід замінити лампу або шукати дефект в утримувачі або проводці.
3. На кінцях лампи видно тьмяне оранжеве свічення, яке то зникає, то знов з’являється, але лампа не запалюється. Причина несправності — наявність повітря в лампі. Така лампа підлягає заміні.
4. Лампа спочатку запалюється нормально, але потім спостерігається сильне потемніння її кінців і вона гасне. Звичайне таке явище пов’язано з несправністю баластного опору, не забезпечуючого необхідний режим роботи лампи. В цьому випадку слід замінити баластний опір.
5.Лампа періодично запалюється і гасне. Це може відбутися в результаті несправності лампи або стартера. Необхідно замінити лампу або стартер.
6.При включенні лампи перегорають спіралі і чорніють кінці лампи. В цьому випадку слід перевірити напругу живлячої мережі і відповідність його напрузі лампи, що підключається, а також баластний опір. Якщо напруга мережі відповідає напрузі
лампи, то несправний баластний опір, який повинен бути замінено. Освітлювальні пристрої з люмінесцентними лампами необхідно щодня оглядати і усувати відмічені дефекти. Не рідше за один раз на місяць люмінесцентні лампи і всю освітлювальну апаратуру потрібно очищати від пилу і перевіряти в роботі.
Черговий монтер, обслуговуючий освітлювальні установки, повинен мати в запасі справні лампи і стартери в кількості 5-10% загального числа ламп, що знаходяться в експлуатації. Зберігати лампи слід у заводській упаковці на спеціальному стелажі або в ящику окремо від несправних ламп.
Переносні світильники і знижувальні трансформатори.
При оглядах установок і ремонтних роботах застосовують переносні світильники, до яких пред’являються підвищені вимоги з погляду безпеки персоналу.
Рукоятка переносного світильника повинна бути виконана з ізоляційного волого- і теплостійкого матеріалу. Всі струмоведучі частини світильника і лампи захищають, щоб виключити випадковий дотик до них.
Лампу і патрон закривають спеціальною запобіжною металічною сіткою, що закріплюється на рукоятці світильника таким чином, щоб її неможливо було зняти без застосування спеціального інструменту. Переносний світильник повинен бути заряджений шланговим гнучким шнуром ШРПЛ і ШРПС.
Переносні світильники можуть представляти значну небезпеку для персоналу при пошкодженні ізоляції дроту, особливо якщо вони підключені до мережі напругою 110-220 в. У приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних переносні світильники застосовують на напругу не вище 36 В. За особливо несприятливих умов, коли той, що працює може стикатися з металевими (добре заземленими) поверхнями або знаходитися в особливо сирих приміщеннях (у казанах, баках, колодязях), для живлення переносних світильників слід застосовувати напругу не вище 12 В.
Переносні світильники приєднують до стаціонарної мережі напругою 12-36 В або до мережі напругою 110-220 В через знижувальні трансформатори. Довжина проводів від штепсельної розетки на напругу 127-220 В до переносного трансформатора повинна бути не, більше 2 м. Ізоляцію переносних проводів, а також знижувальних трансформаторів не рідше за один раз на місяць перевіряють мегомметром. Результати перевірки заносять в спеціальний контрольний журнал. При роботах усередині металевих баків, казанів і т.п. знижувальний трансформатор розташовують зовні.
У знижувальних трансформаторів корпус і обмотки нижчої напруги заземляють, відкриті токоведучі незахищені частини огороджують. Всі контактні з’єднання повинні мати хороші плотні контакти.
Освітлювальні щитки.
На освітлювальних щитках біля запобіжників, рубильників, вимикачів повинні бути написи з вказівкою призначення лінії або групи і номінальної величини струму плавкої вставки.
У освітлювальних мережах необхідно застосовувати тільки калібровані плавкі вставки, які повинні відповідати струму навантаження освітлювальних ліній. Контактні з’єднання на щитках, затиски, апаратуру і їх окремі частини слід добре затягнути і міцно укріпити. Всі контактні поверхні на щитках у міру обгорання очищають або замінюють новими.
Вимикачі, перемикачі, штепсельні розетки. Вимикачі, перемикачі і штепсельні розетки повинні мати хороші контакти з проводами і працювати при струмах не вище номінальних.
Всі контакти у міру обгорання очищають. Штепсельні розетки для мережі напругою 12-36 В повинні відрізнятися від розеток напругою 127-220 В; вилки 12-36 В не повинні підходити до розеток 127 і 220 в.
Список використаної літератури
Ктиторов А. Ф. Злектрослесарь строительный: Учеб. для проф.-тех. училищ. -М.: Стройиздат, 1990.- 383 с: ил.
Атабеков В.Б. Монтаж электрических сетей и силового электрооборудования:
Учеб. для сред. проф.-тех. училищ. — 4-е изд., испр. — М.: Высш. шк., 1985. -176 с, ил. — (Профтехобразование).
Корнилов Ю.В., Бредихин А.Н. Слесарь-электрик: Учеб. пособ. для СПТУ. 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Высш. шк., 1988. — 256 с: ил.
Родштейн Л.А. Электрические аппараты: Учебник для техникумов. — 4-е изд., перераб. и доп. — Л.: энергоатомиздат. Ленингр. отд-ние, 1989. -304 с: ил.