Досконала конкуренція

1.Визначте поняття:попит, ефект Веблена, спадний ефектмасштабу, лідерство в цінах, підприємницький вибір
1)попит – це готовність (бажання) і платіжна спроможність покупців придбатипевну кількість даного товару за кожною із можливих цін за визначений проміжокчасу.
2) ефектВеблена – ситуація, коли відбуваєтьсязростання попиту на ексклюзивні,престижні, дорогі товари навіть за умови зростання цін на них. Адже середспоживачів на ринку є такі багаті споживачі, які, купуючи товари, керуються нецінами, а престижними міркуваннями – належністю до певного суспільного класу,певним соціальним статусом тощо. Або це ситуація, коли при зниженні відносної цінинормального товару попит на нього скорочується через те, що він стає менш«престижним».
3) спадний(від’ємний) ефект масштабу виробництва полягає в тому, що зростання обсягувипуску продукції відбуваються у меншій пропорції, ніж зростання витратвиробничих ресурсів.
/>
Рис. 1. Динамікадовгострокових середніх витрат виробництва та ефекти масштабу
Темпи наростання як додатної, так івід’ємної економії від масштабу і тривалість різних ефектів масштабу залежатьвід технологічних та організаційно-економічних особливостей галузей і певнихвиробництв.
4) лідерствов цінах – модель ринкового олігополістичного узгодження цін полягає у тому,що провідна фірма галузі – ціновий лідер, призначає або змінює свої ціни, арешта фірм-олігополістів їх наслідують. Модель «лідерство в цінах» є засобом,за допомогою якого олігополісти можуть координувати свою поведінку в галузіцін, не звертаючись до прямої таємної змови. Формальні угоди та нелегальнізустрічі при цьому не передбачаються. Отримує розвиток практика, згідно з якою «лідируюча»фірма змінює ціну, а всі інші фірми більш чи менш автоматично наслідують цюзміну.
/>
Рис. 2.Лідерство в цінах
5) підприємницькийвибір – це компроміс, на який змушений йти економічний суб’єкт, щоб за умовобмежених ресурсів задовольнити якомога більше потреб. Будь-який економічнийвибір пов’язаний з оцінкою альтернативної вартості рішення.
2.Довгострокова рівновага фірми і галузі за умов досконалої конкуренції. Динамікацін, прибутку і обсягів виробництва. Переваги і недоліки досконалої конкуренції
Важливим складовим компонентоммеханізму ринкової економіки є конкуренція. Вона являє собою економічнуборотьбу, суперництво між відособленими виробниками продукції, робіт, послугщодо задоволення своїх інтересів, пов’язаних з продажем цієї продукції,виконанням робіт, наданням послуг одним і тим самим споживачам. Сам ринок,механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції.Як слушно стверджував відомий англійський економіст Ф. Хайєк, «суспільства, якіпокладаються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своєї мети».
Ще не так давно вважали, що конкурентна боротьба призводить дохаосу і анархії, але життя спростувало таке твердження. Американський економістП. Самуельсон зазначає, що «конкретна система – це складний механізмневимушеної координації, який діє через систему цін і ринків, механізмузв’язку, служить для об’єднання знань і дій мільйонів різних індивідуумів. Бездопомоги центральної служби розвідки ця система вирішує одну з найскладнішихпроблем, яку тільки можна уявити: проблему, що охоплює тисячі невідомих зміннихі відносин. Цю систему ніхто не винаходив. Вона просто розвинулася, і, як ілюдська натура, змінюється. Разом з тим, вона задовольняє меншою мірою першувимогу, що пред’являється до будь-якого соціального організму: вона здатнавижити».
Отже, конкуренція – головна ознака ринковоїекономіки. Виникнення ринкової економіки знаменується появою вільної конкуренції.
Тема дослідженняє надзвичайно актуальною. Актуальність теми зумовлена важливістю роліконкуренції у механізмі становлення і функціонування ринкової економікисучасного типу. Необхідно з’ясувати, як функціонує підприємство в умовахконкуренції, наскільки його діяльність є ефективною – як з точки зору самогопідприємства, так і з точки зору суспільства в цілому. Необхідна умоваправильного визначення пріоритетів державної політики у сфері економічноїконкуренції – аналіз стану конкурентних відносин. Він припускає, зокрема,визначення питомої ваги секторів, в яких створено ефективне конкурентнесередовище і де конкуренція обмежена; встановлення ступеня її обмеження;виявлення причин таких обмежень і шляхів їхнього усунення.
Об’єктомдослідження в роботі виступає конкуренція як основа становлення і розвиткуринкової економіки сучасного типу. Предметом дослідження є поведінкапідприємства в умовах досконалої конкуренції та її особливості.
Метоюроботи є аналіз формування конкурентного середовища в Україні та оцінкаефективності роботи конкурентних галузей.
Основнимизавданнями виконання роботи ми визначаємо такі:
1) визначити ознаки досконалої конкуренції та особливості роботипідприємств в умовах галузі, що знаходиться в конкурентному стані;
2) проаналізувати особливості встановлення рівноваги фірми і галузі вдовгостроковому періоді;
визначитипереваги і недоліки досконалої конкуренції;
3) проаналізувати умови і особливості формування конкурентногосередовища в Україні, оцінити ефективність роботи конкурентних галузей.
Темадослідження має не лише теоретичне, але і практичне значення. Визначені питаннянабули широкого розгляду в роботах західних науковців і практиків. Вивчення,узагальнення, адаптація і використання провідного зарубіжного досвіду з питаньформування конкурентних умов господарювання є важливим для вітчизняноїпрактики.
В умовах ринкової економіки існують ще такі види конкуренції:чиста, монополістична і олігополістична. При цьому тільки чисту конкуренціювважають досконалою.
Ринок чистої конкуренції складається з великої кількостіконкурентів (виробників, продавців). Вони пропонують покупцям товарний продукт,який має однакові якісні параметри або цілком ідентичні товари (цемент певноїмарки, пшениця певного сорту, папір певного виду тощо).
Особливість чистої конкуренції полягає в тому, що окремийпродавець не може встановлювати ціну вищу, ніж ринкова, оскільки покупці можутьпридбати необхідну кількість цієї продукції у інших продавців за ринковоюціною. Отже, виробник не має можливості впливати на ціну і обмежений увикористанні цінових методів конкуренції.
Ринкова ціна формується на ринку під впливом попиту і пропозиції.При цьому немає потреби у контролі за цінами з боку держави. Нема потреби і врекламі. Продукція збувається методом звичайного ринкового обміну або задопомогою біржі.
Отже, в умовах чистої конкуренції виробники і продавці невитрачають багато часу на розробку стратегії маркетингу, яка включає насампередрозробку нових товарів, певну політику цін, рекламу, стимулювання збуту тощо.Однак вважати, що в умовах чистої конкуренції підприємство не має ніякихтурбот, було б неправильно. Підприємство повинно уважно вивчати попитспоживачів, можливі його коливання.
Важливою проблемою є пристосування виробника до цін. В умовахчистої конкуренції виробник добре знає, що ціна не залежить від обсягу йоговиробництва, пропонувати більш високу ціну марно, зменшувати ціну – означаєзменшувати прибуток. Однак виробник знає, що однакова ринкова ціна не зумовлюєоднакову норму прибутку. Пристосування до ціни означає досягнення таких витратвиробництва, які б забезпечували норму прибутку не нижчу, ніж у конкурентів. Цепримушує виробників вишукувати перспективні шляхи розвитку цієї галузівиробництва.
Отже, досконала конкуренція є найбільш виразною схемою ринковоїструктури, яку можна використовувати для аналізу економічних процесів.
Умови формування досконалої конкуренції:
1) Ринок складається з великої кількості продавців, кожний з якихпродає стандартизовану продукцію великій кількості покупців.
2) Кожна фірма має дуже незначну частку у загальному випускупродукції, що поступає на ринок, і ця частка не перевищує 1% загальногопродажу.
3) Фірма не цікавиться рішеннями своїх конкурентів, не розглядає їхяк таких, що можуть обмежити її ринкову частку продажу.
4) Інформація про ціни, технології та імовірний прибуток легкодоступна, що дозволяє гнучко реагувати на зміну ринкових умов.
5) Входження в ринок не обумовлене ніякими перешкодами для продавцівстандартизованої продукції, що забезпечує їм повну мобільність у використанніресурсів.
Мета діяльності конкурентної фірми – максимізація прибутку.
У чистому виді досконала конкуренція майже не зустрічається і лишедеякі ринки наближуються до неї. Досконала конкуренція є моделлю, щовикористовується для аналізу та порівняння реальних економічних процесів.
В умовах досконалої конкуренції жодна з фірм не може впливати наринкову ціну товару, бо кожна з них згідно з умовами формування ринкудосконалої конкуренції має дуже незначну ринкову частку продажу. Тому таку фірмуможна охарактеризувати як фірму, що приймає ціну як дану величину.
/>
Рис. 3. Крива попиту на продукцію окремої конкурентної фірмиі крива ринкового попиту
Крива попиту досконало конкурентної фірми – це крива, якавідображає попит на продукцію окремої фірми, обсяг продажу якої ніяк не впливаєна зміну ринкової ціни. Попит конкурентної фірми абсолютно еластичний.
Те, що є правильним для групи фірм (спадна, менш еластична, ніжабсолютно еластична крива попиту), неправильно для окремої (абсолютно еластичнакрива попиту) фірми.
В довгостроковому періодікожна конкурентна фірма, що максимізує прибуток, так само як і вкороткостроковому періоді, не може впливати на ринкову ціну, вона в змозі обиратилише обсяг випуску, тобто варіювати середню вартість виробництва.
Якщо у перспективі фірмапрогнозує можливість отримати економічний прибуток, то такий само прогноз можезробити й будь-яка інша фірма, навіть коли вона на працює в цій галузі (адже повнапоінформованість усіх зацікавлених сторін – одна з передумов повноїконкуренції). Тому потенційний прибуток буде сприйматись іншими фірмами яксигнал щодо доцільності входження нових фірм у галузь, а це призведе дозбільшення галузевої пропозиції. Наслідком збільшення пропозиції (за іншихнезмінних умов) буде поступове зменшення ринкової рівноважної ціни і скороченняекономічного прибутку аж до нуля. Тому в перспективі фірмам у конкурентнійгалузі слід сподіватись на такий рівень ринкових цін, який забезпечує тількинезбитковість виробництва (тобто нормальний прибуток). Але цей нормальнийприбуток можна отримати лише при мінімізації вартості виробництва, що длядовгострокового періоду означає пошук такого обсягу випуску, коли довгостроковасередня вартість LRАС буде мінімальною.
/>
Рис. 4. Конкурентнарівновага в довгостроковому періоді (стан Е1)

Фактично для довгостроковогоперіоду фірма повинна проаналізувати різні варіанти свого розвитку (наприклад,два, як на рис. 4), для кожного визначити стан рівноваги (Е0 та Е1), тобто оптимальний обсягвипуску (відповідно, Q0 та Q1), і обрати серед них варіант з найменшою середньою вартістю, АС1 та відповідний обсяг Q1. Зазначимо, що знайденийтаким чином обсяг Q1 відповідає і мінімальному рівню довгострокової середньої вартості LRАС. Так визначається умова довгострокової конкурентної рівноваги:
Р=minLARC=LRMC
Стан довгостроковоїрівноваги визначає обсяг випуску, що забезпечує фірмі нормальний прибуток наперспективу. Зазначимо, що умова визначає для довгостроковогоперіоду умову незбитковості та умову закриття одночасно.
В разі змін у станікороткострокової рівноваги ринкова ціна може впасти, що в перспективіозначатиме збитки для фірм, які працюють на рівні мінімальної вартостівиробництва. Через цю обставину деякі з фірм почнуть виходити з галузі, ринковапропозиція зменшиться, ринкова ціна почне зростати, а збитки фірм, щозалишились у галузі, зменшуватись аж до нуля. Отже, за рахунок роботи такого конкурентного механізму в довгостроковому періодібуде існувати тенденція до руху в бік стану довгострокової рівноваги з нульовимекономічним прибутком для фірм-учасниць. Для спрощення аналізу вважаємо, що наповністю конкурентному ринку діють фірми з однаковою вартістю виробництва,тобто однаковими кривими LARC.
Завдяки дії механізмуконкуренції виникає парадокс прибутку: можливість отримати економічний прибуток в конкурентній галузі єпричиною його зникнення в довгостроковому періоді, тому що можливість вільноговходження нових фірм на ринок у гонитві за прибутком призведе до зменшенняринкової ціни і втрати прибутку в перспективі для всіх фірм галузі.
Конкурентний риноквважається ефективним у довгостроковому періоді, тому що, згідно з умовою,фірми зацікавлені обирати обсяг виробництва з мінімальними затратами рідкіснихресурсів, що відповідає інтересам суспільства.
Галузева (ринкова) довгострокова кривапропозиції має суттєві відмінності порівняно із короткостроковим періодом,вона утворюється як сукупність станів довгострокової рівноваги галузі, щовиникають за рахунок різних рівнів значень нецінових чинників попиту іпропозиції. Для її побудови слід проаналізувати перспективні наслідки,наприклад, збільшення попиту на продукцію галузі.
Нехай галузь перебуває встані довгострокової і короткострокової рівноваги Е0 (Р0, Q0) – рис. 5. При збільшенні попиту з D0 до D1 у короткостроковому періоді зростають ціни на продукцію галузі з Р0 до Рs, стан галузевої рівноваги зміщується з точки Е0спочатку в точку Es – новий стан короткострокової рівноваги. Галузь стає прибутковою,а це, згідно з парадоксом прибутку, веде до збільшення галузевої пропозиції у тривалішому періоді.Зростання пропозиції означає зростання попиту на фактори виробництва, а це, усвою чергу, може призвести в перспективі до різних змін цін на факторивиробництва, що також впливатиме на остаточне розташування кривої пропозиції – S1, S2 чи S3. Розглянемо можливі варіантидетальніше.
1.       Збільшення попитуна рідкісні ресурси призводить до зростання цін на ресурси, тобто до збільшеннядовгострокової вартості виробництва. Внаслідок цього крива LRAС зсувається вгору, minLARС теж зростає, тобто новадовгострокова галузева рівновага досягається у точці ЕІ (рис. 5.а): новарівноважна ціна Р1 спадає порівняно з короткостроковою ціною Рs але не до попереднього рівняР0.
Отже, маємо галузь із зростаючоювартістю (виробництва)– це галузь,при розширенні якої середня вартість виробництва зростає за рахунок підвищенняцін використаних ресурсів (у відповідності з властивістю рідкісності ресурсів).Для такої галузі довгострокова крива ринкової пропозиції LS на рис. 5.а (якаутворюється при з’єднанні лінією станів довгострокової рівноваги Е0, Е1) нахилена вгору.
2.       Збільшення попитуна рідкісні ресурси не призводить до зміни цін на ресурси, тобто довгостроковавартість виробництва не змінюється; тоді нова довгострокова галузева рівновагадосягається в точці Е2 (рис. 5.б): ціна Р спадає порівняно із короткостроковою ціною Рs і досягає рівня ціни попередньоїдовгострокової рівноваги Р0.
Отже, маємо галузь із незмінною вартістю(виробництва)– галузь,при розширенні якої середня вартість виробництва не змінюється через сталістьцін на фактори виробництва. Для такої галузі крива довгостроковоїринкової пропозиції LS на рис. 5.б (яка утворюється із станів довгостроковоїрівноваги Е0,Е2) є горизонтальною лінією.
3.       Збільшення попитуна рідкісні ресурси призводить до зменшення цін на ресурси, тобто до зменшеннядовгострокової вартості виробництва. Така ситуація трапляється не часто упорівнянні з попередніми випадками і може бути пов’язана з технологічнимиособливостями або виробництва деяких із проміжних продуктів, щовикористовуються як ресурс у виробництві кінцевої продукції, або виробництвасамої кінцевої продукції. Внаслідок цього крива LRAС зсувається вниз, minLRAC теж спадає, тобто новадовгострокова галузева рівновага досягається в точці Е3 (рис. 5.в): новарівноважна ціна Р3 є нижчою порівняно і з короткостроковою ціною Рs, і з попередньоюдовгостроковою ціною Р0.
Таким чином, виникає галузь із спадною вартістю (виробництва) – галузь, при розширенні якоїсередня вартість виробництва зменшується за рахунок зниження цін використанихресурсів. Для такої галузі довгострокова крива ринкової пропозиції LS нахилена вниз (а не вгору). Галузі із спадною вартістювиробництва, як правило, породжують природні монополії.
Різний характердовгострокових кривих пропозиції, відповідно, веде до різних довгостроковихнаслідків державного регулювання конкурентних ринків (зокрема при введенніподатків) у залежності від типу галузі.
Аналізуючи ефективність конкурентного ринку, виділяють:
1) ефективність виробництва (виробництво продукту при найменшихвитратах);
2)       ефективність розподілу ресурсів (між галузями та окремимивиробниками, щоб максимізувати задоволення потреб).
Ефективність виробництва конкурентного ринку реалізується в тому,що ціна встановлюється на рівні мінімальних середніх витрат, а це означає, щоспоживачі одержують необхідні їм товари за найнижчими з усіх можливих цін.
Ефективність розподілу ресурсів видно з того, що конкурентна фірмазалучає ресурси лише до тієї точки, в якій ціна зрівнюється з граничнимивитратами, а це означає, що ресурси розподілено найефективніше.
Але ринок досконалої конкуренції має і недоліки:
1)  адже конкурентна фірма виробляє лише те, що у неї купують. Фірмане стане виробляти громадські товари, за які не має можливості отримативідшкодування від споживача. Тому ринковий механізм у сучасній економіцідоповнюється державним регулюванням;
2)  орієнтація конкурентної фірми на максимізацію прибутку часто призводитьдо конфлікту між поточними і перспективними цілями (ефект Робін Гуда).
Однак навіть з перерахованими недоліками ринок досконалоїконкуренції є найефективнішою моделлю ринку.
Економічна конкуренція є складною системою суспільних відносин. Їїбагатоплановість заважає виокремленню єдиного інтегрального показника, щохарактеризував би ступінь розвиненості конкурентних відносин у національнійекономіці. Аналіз стану конкурентного середовища має дуже важливе значення длярозуміння тенденцій розвитку економіки України, вироблення рекомендацій щодоудосконалення конкурентної політики.
По-перше,необхідна оцінка інституціональних передумов конкуренції, без яких вонанеможлива. Найважливіші з них – лібералізація цін, приватизація, лібералізаціязовнішньої торгівлі, система державного захисту конкуренції в підприємницькійдіяльності.
По-друге,розвиненість конкуренції може бути оцінена на основі дослідження структуритоварних ринків.
По-третє,стан конкурентного середовища може бути оцінений за допомогою аналізу ринковоїповедінки суб’єктів господарювання, даних опитувань підприємців.
Уряді наукових праць аналізувалися інституціональні передумови конкуренції вУкраїні. Досліджувалася також структура товарних ринків в умовах перехідноїекономіки. Основні інституціональні передумови розвитку конкуренції булистворені в Україні в 1990-х роках. В наступні роки відбувалося їхнє зміцнення.
У тойже час відсутні дослідження конкурентного середовища в Україні, в яких бивраховувалися всі три вищевказаних параметри. Тому виникла необхідністьпроаналізувати основні аспекти, що відбивають стан конкурентного середовища вУкраїні, у комплексі. Це дасть можливість виробити більш обґрунтованірекомендації з удосконалювання конкурентної політики.
Таке дослідження було проведено Антимонопольним комітетом України.Для оцінки найважливіших зрушень була визначена частка секторів з різнимиструктурними передумовами конкуренції у 2000 та 2003 роках. Для цього на основізнеособлених даних статистичної звітності за формою 1 (підприємництво) булирозраховані частки найбільших підприємств на приблизно 300 загальнодержавних та2000 регіональних ринках. Використовуючи методологію, запропоновану О.Костусєвим (головою Антимонопольного комітету України, доктором економічнихнаук) були виділені чотири групи ринків:
1) «чиста» монополія (частка найбільшого підприємства дорівнює абоперевищує 90%);
2) з домінуванням однієї фірми (частка найбільшого підприємстваперевищує 35%, але менша 90%);
3) з ознаками «жорсткої» олігополії (частка трьох найбільшихпідприємств перевищує 50%);
4) з конкурентною структурою (всі інші ринки).
Узагальнені результати розрахунків свідчать, що більше половинитоварів та послуг виробляються на загальнодержавних та регіональних ринках, деструктурні обмеження конкуренції відсутні. Про позитивні зміни в економіцісвідчить також скорочення частки продукції, що виробляється в умовах «чистої» монополії,з 11,8% – у 2000 до 10,5% у 2003 році, на ринках з домінуванням однієї фірми – з22,7 до 19,9 відсотків. Збільшення частки ринків з ознаками «жорсткої» олігополіїз 11,6 до 15,3% пояснюється швидкими темпами зростання виробництва у ряді такихгалузей, як нафтопереробна, а також переходом до даної групи деяких важливихринків у харчовій, хімічній промисловості, у машинобудуванні, на транспорті.Слід відзначити, що на більшості олігопольних ринків в Україні конкуренція єдосить сильною. В той же час досвід показує, що учасники таких ринків інодівдаються до таємних змов.
У різних галузях національної економіки умови конкуренції суттєвовідрізняються. Як видно з таблиць 1 та 2, найбільш монополізованими залишаютьсяпаливно-енергетичний комплекс, а також транспорт і зв’язок. Хоча часткамонополізованих ринків у більшості секторів економіки зменшилась, вмашинобудуванні спостерігається зворотна тенденція.

Таблиця 1. Частки ринків з різними структурними передумовамиконкуренції по секторах економіки у 2000 р.№ Сектор економіки Частка в обсязі виробництва, % до загального Чиста монополія Ринки з ознаками домінування одної фірми Жорстка олігополія Ринки з конкурентною структурою 1 Паливно-енергетичний комплекс 12,1 55,8 12,0 20,1 2 Агропромисловий комплекс 0,6 14,8 17,6 67,0 3 Гірничо-металургійний комплекс 1,2 22,3 16,9 59,6 4 Машинобудування 0,0 28,9 16,1 55,0 5 Транспорт і зв’язок 56,4 27,8 2,2 13,6 6 Торгівля і посередництво 1,5 5,5 2,8 90,2
Особливе занепокоєння викликає зростання рівня монополізації уторгівлі та посередницькій діяльності. Це пов’язано насамперед з діяльністю «нетипових»підприємств – фірм, що є невеликими за кількістю зайнятих, однак демонструютьнадзвичайно високі обсяги виробництва. За розрахунками І. Крючкової, яка впершепроаналізувала цей феномен, питома вага «нетипових» підприємств в обсязівиробництва склала у 2003 році 16,9%, а в чисельності робітників – 0,5відсотка. Такі фірми здебільшого є своєрідними «тунелями» для переливу доходіввід великих підприємств до певних осіб, і при цьому широко використовуютьсясхеми, які дозволяють ухилятися від податків.
Таблиця 2. Частки ринків з різними структурними передумовамиконкуренції по секторах економіки у 2003 р.№ Сектор економіки Частка в обсязі виробництва, % до загального Чиста монополія Ринки з ознаками домінування одної фірми Жорстка олігополія Ринки з конкурентною структурою 1 Паливно-енергетичний комплекс 10,3 40,2 29,2 20,3 2 Агропромисловий комплекс 0,4 13,6 25,7 60,3 3 Гірничо-металургійний комплекс 0,2 13,8 17,1 69,0 4 Машинобудування 0,0 30,8 27,8 41,4 5 Транспорт і зв’язок 55,5 26,2 2,7 15,6 6 Торгівля і посередництво 0,1 14,7 1,4 83,8
Певне уявлення про структуру товарних ринків дає також визначеннячастки найбільших підприємств у промисловому виробництві та зайнятості.
Таблиця 3. Сукупний рівень концентрації виробництва упромисловості УкраїниНайбільші підприємства Частка найбільших підприємств, % В обсязі виробленої продукції У чисельності працівників 2000 р. 2002 р. 2003 р. 2000 р. 2002 р. 2003 р. 10 22,3 18,8 19,3 6,7 7,1 6,8 20 30,0 26,5 26,6 8,6 9,3 9,6 50 42,3 38,4 40,0 14,4 14,9 15,6 100 51,1 47,8 50,4 19,0 20,8 23,8 150 56,1 53,3 55,9 22,9 24,9 28,1 200 59,6 57,1 59,7 25,9 28,3 31,9
Як видно з таблиці 3, сукупний рівень концентрації виробництва впромисловості України є досить високим: 20 найбільших підприємств дають більшяк чверть промислового виробництва, а 100 найбільших – приблизно половину. Прицьому, якщо у 2002 році частка індустріальних гігантів в обсязі виробництваістотно скоротилася порівняно з 2000, то у 2003 році спостерігалася зворотнатенденція. Зростання частки найбільших підприємств у чисельності працівниківбагато в чому пояснюється зменшенням зайнятості у промисловості за 2000–2003роки більш ніж на 10 відсотків. Кількість працівників зросла лише на 100, 150,200 найбільших підприємствах, в інших групах індустріальних гігантівспостерігалося абсолютне скорочення зайнятості.
Високий рівень концентрації виробництва та монополізація багатьохринків в Україні значною мірою є наслідком недостатнього розвитку малих тасередніх підприємств. При цьому, якщо за останні роки в країні зроблені певнікроки щодо підтримки малого бізнесу, то становище середніх підприємств в ціломупогіршилося. У 2000–2001 роках питома вага таких підприємств в обсязівиробництва складала 15,5%, а у 2003 році вона зменшилась до 13,7%. Якщо великіпідприємства зазвичай активно лобіюють свої інтереси у владних структурах, маліможуть перейти на спрощену систему оподаткування, то можливості середніхпідприємств щодо подолання несприятливих умов більш обмежені. При цьому,зростання малого бізнесу далеко не повністю компенсує недостатній розвитоксереднього. Адже на багатьох ринках зі значним ефектом масштабу реальнимконкурентом для монополістів може бути лише середній бізнес. Тому його активнапідтримка має дуже важливе значення для формування ефективного конкурентногосередовища.
При всій важливості досліджень стану конкурентного середовища задопомогою статистичних методів слід враховувати ряд суттєвих обмежень такихпідходів. По-перше, з їх допомогою неможливо одержати інформацію щодо рядуаспектів, які впливають на стан конкурентного середовища, наприклад, наявностітаємних змов учасників ринку. Отримання інших даних, зокрема щодо відносинконтролю, впливу іноземної конкуренції потребують значних витрат. Томурегулярне одержання такої інформації для великої маси ринків нереальне.
Оцінка стану конкурентного середовища на основі данихкон’юнктурних опитувань підприємців дозволяє усунути багато недоліківстатистичного підходу. Такий метод дає можливість використати інформацію, якоюволодіють і яку надають самі підприємства, врахувати всі фактори, що впливаютьна ринки.
Щоквартальні кон’юнктурні опитування проводяться Науково-технічнимкомплексом статистичних досліджень разом з департаментами і управліннямиДержкомстату. В анкетах опитування підприємств різних секторів економіки серед рядупитань, що стосуються виробництва і реалізації товарів та послуг, цін,фінансового стану, зайнятості та деяких інших, ставиться запитання щодофакторів, які стримують виробництво. Найбільш важливими стримуючими факторами,на думку керівників промислових підприємств, у IV кварталі 2004 року булиподатки (так вважали 40% опитаних), нестача оборотних коштів (35%), застарілеобладнання (29%), висока конкуренція з боку аналогічних вітчизняних товарів (26%).Однак у різні періоди вплив конкуренції суттєво відрізнявся.
Важливу інформацію щодо стану конкурентних відносин дають такождослідження бізнес-середовища в Україні, які здійснює Міжнародна ФінансоваКорпорація. Згідно з даними опитування, проведеного у 2003 році, головнимиперешкодами для бізнесу підприємці вважають нестабільність законодавства,корупцію та політичну нестабільність. Четвертий за значимістю фактор – нерівніумови конкуренції. При цьому, якщо у 2000 році нерівність умов конкуренціївважали значною перешкодою 53% опитаних, у 2001 – 45%, то у 2003 році – 61відсоток. Результатом таких змін є зростання перешкод для вступу підприємців наринки, що полегшує збереження монопольного становища або здійснення змов.
Відбуласяістотна зміна такої складової загальних інституціональних передумов конкуренціїяк законодавче регулювання відносин у даній сфері. Набрання чинності у 2002році Законом України «Про захист економічної конкуренції» і прийняття рядунормативних актів, спрямованих на реалізацію його положень, значно зміцнилоправові основи державного захисту конкуренції.
Найважливішимпараметром структури товарних ринків є рівень концентрації. Певне поняття пронього дає розрахунок частки найбільших підприємств у промисловому виробництві.На основі даних Держкомстату нами підрахований сукупний рівень концентрації впромисловості України і в обробній промисловості за 2002 р.
У2002 році в промисловості діяло 39981 підприємство. При цьому майже половинупромислового виробництва дали 100 найбільших виробників. Істотною є такожрізниця між самими індустріальними гігантами. Так, частка перших 10 (18,8%)перевищує частку 150 промислових підприємств, що посідають 51–200 місця (18,7%).
Більшточна уява про стан конкурентного середовища дає розрахунок питомої ваги векономіці монопольного сектора, тобто сектора, в якому можливості конкуренціїобмежені внаслідок структурних особливостей ринків. При цьому можливі різніспособи розрахунку обсягу монопольного сектора. Один з них – підрахувати обсягдіючих на даних ринках. Адже, якщо навіть монопольна структура не захоплюєувесь ринок, конкурентне середовище на ньому істотно деформується.
Прицьому варто враховувати, що національна економіка являє собою сукупність дужевеликого числа ринків. У Державному класифікаторі продукції і послуг понад 20тисяч товарів і послуг. Кількість товарних ринків як мінімум на порядок більше,оскільки значна частина ринків товарів і основна частина ринків послуг єрегіональними і місцевими, тобто відповідний ринок існує в кожному регіоні.
Оцінкаобсягу монопольного сектора в економіці України вперше була зроблена фахівцямиАнтимонопольного комітету на основі аналізу статистичної звітності за 1999 рік.Частка монопольного сектора у ВВП України була оцінена приблизно в 40відсотків.
Длявивчення стану конкурентного середовища особливо важливим є аналіз зміниконкуренції в часі. Дані свідчать про істотне посилення конкуренції за останніроки. Якщо в IV кварталі 1998 року високу конкуренцію з боку аналогічнихвітчизняних товарів відзначали 9 відсотків керівників промислових підприємств,то в II кварталі 2003 року – 31 відсоток. З 2001 року спостерігається такожпосилення конкуренції з боку іноземних товарів.

Висновки
Ринок чистої конкуренції складається з великої кількостіконкурентів (виробників, продавців). Вони пропонують покупцям товарний продукт,який має однакові якісні параметри або цілком ідентичні товари (цемент певноїмарки, пшениця певного сорту, папір певного виду тощо). Особливість чистоїконкуренції полягає в тому, що окремий продавець не може встановлювати цінувищу, ніж ринкова, оскільки покупці можуть придбати необхідну кількість цієїпродукції у інших продавців за ринковою ціною. Отже, виробник не має можливостівпливати на ціну і обмежений у використанні цінових методів конкуренції.
Томувін змушений оптимізувати обсяги виробництва таким чином, щоб співвідношенняміж доходом і витратами було оптимальним.
Вроботі були розглянуті основні параметри, що визначають стан конкурентногосередовища в Україні: інституціональні передумови конкуренції, структуратоварних ринків, ринкова поведінка суб’єктів господарювання.
Аналізданих кон’юнктурних досліджень свідчить, що в останні роки конкуренція істотнопосилилася практично в усіх галузях української економіки. Щоправда, багатокерівників розглядають високу конкуренцію як фактор, що стримує виробництво.Однак найбільш помітні позитивні зрушення спостерігаються в тих галузях, деконкуренція особливо висока – роздрібна торгівля, автотранспорт, харчова,хімічна і нафтохімічна промисловість тощо. У той же час там, де дія ринковихмеханізмів обмежена (особливо в сільському господарстві), виникають найбільшітруднощі. Це ще раз підтверджує, що конкуренція є важливим чинникомекономічного розвитку.
Вцілому аналіз трьох параметрів, що характеризують стан конкурентногосередовища: наявність інституціональних передумов конкуренції; структуритоварних ринків; відчутності конкуренції як фактора, що впливає на ринковуповедінку суб’єктів господарювання, свідчить, що конкурентні відносини можнахарактеризувати як переважаючі в національній економіці. У той же час убагатьох важливих галузях конкуренція фактично відсутня або має «джентльменський»характер. Тому подальше обмеження монополізму, формування ефективногоконкурентного середовища – запорука стабільного і динамічного розвиткуукраїнської економіки, рішення гострих соціальних проблем.

Списоклітератури
1. Андреев В.В. Системный курс экономической теории.Учебное пособие для вузов. – С.-Петербург: Лениздат, 1998. – 574 с.
2. Башнянин Г.І., Лазур. П.Ю., Мєдвєдєв. В.С. Політичнаекономія. – К.: Ніка-центр «Ельга», 2000. – 523 с.
3. Бєлєнький П. Механізм розвитку ринкової інфраструктури в Україні //Вісник НАН України. – 2002. – №4. – С. 15–26.
4. Бєляєв О.О., Бебело А.С. Політична економія: Навч.посібник. –К.: КНЕУ, 2001. – 328 с.
5. Бізнес-середовище в Україні. – К., 2004. – 100 с.
6. Бюлетень обстежень ділової активності підприємств України – К.:Держкомстат України, НТК статистичних досліджень, 1998–2004.
7. Гальперин В.М., Игнатьев С.М., Моргунов В.И. Микроэкономика.В 2-х томах. / Под общей редакцией В.М. Гальперина. – С-Пб.:Экономическая школа, 1996. – 348 с.
8. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основиекономічної теорії. – К.: Вища школа, 2001. – 471 с.
9. Гражевська Н.І., Полковніченко С.А. Проблеми становленнятеорії перехідної економіки як оригінального напряму економічної думки //Матеріали міжнародної конференції «Економічна теорія: сучасна парадигма та їїеволюція на порозі ХХІ століття». – Ч. 3.-К.: КДТЕУ, 2000. – С. 188–189.
10.  Долан Э.Дж. Макроэкономика.Пер. с англ. – С.-Пб.: Литера плюс, 1994. – 447 с.
11.  Економічнатеорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання– Прес, 2003. – 581 с.
12.  Економічнатеорія: у 2-х кн. Кн. 2. Мікроекономіка: навчальний посібник. / За ред. З.Г. Ватаманюката С.М. Панчишина. – К.: Заповіт, 1997. – 280 с.
13.  Костусєв О.О.Методологічні засади формування ефективного конкурентного середовища векономіці України: Автореф. дис. д-ра економ, наук: 08.02.03 /Одеський держ.економ, ун-т. – Одеса, 2004. – 28 с.
14.  Крупка М.І.,Островерх П.І., Реверчук С.К. Основи економічної теорії:Підручник. – К.: Атіка, 2001. – 344 с.
15.  Крючкова І. В. Структурнічинники розвитку економіки України. – К.: Наукова думка, 2004. – 318 с.
16.  Макроекономіка:Підручник. / А.Г. Савченко, Г.О. Пухтаєвич, О.М. Тітьонко та ін.; за ред. А.Г. Савченка.– К.: Либідь, 1995. – 208 с.
17.  Макроструктурна політиката структурна трансформація: досвід Польщі та України. – К.: Заповіт, 2004.-357 с.