Дослідженнякритеріїв оцінки фінансової звітності, нормативне регулювання аудиту іфінансової звітності і їх вплив на саму методику аудиту
Сучасніперетворення в системі економічних відносин суб’єктів господарювання України,поява нових користувачів з різними економічними запитами потребують формуванняпринципово нових підходів до інформаційного середовища, обґрунтуванняпринципів, методів і методології складання системи звітної інформації зодночасним визначенням її ролі серед економічних наук. Дослідження такихвітчизняних вчених, як Н. Малюга, П. Хомин, показують, що бухгалтерськазвітність є не одним із елементів методу бухгалтерського обліку, а окремимоб’єктом дослідження.
Потребау бухгалтерській звітності на державному рівні як певній системі економічнихпоказників, побудованих з дотриманням установлених принципів і правил, виниклау період розвитку капіталістичних відносин при закладенні підвалинкорпоративного права. Юридичне звітування акціонерних, пайових та іншихпідприємств, зобов’язаних оприлюднювати звітність, потребувало впровадженняєдиних форм бухгалтерської звітності, з допомогою якої можна було визначати заєдиними правилами фінансові результати діяльності підприємств та пояснюватичинники і причини, які вплинули на нього.
Змінасоціально-економічних пріоритетів державного устрою України та запровадженняринкових механізмів господарювання в умовах глобалізації національних економіксвітової системи створили передумови для введення міжнародних стандартівфінансової звітності, які по-іншому визначають її роль в системі економічнихнаук.
Необхідністьаудиторської перевірки фінансової звітності пов’язана з її публікацією. Такийпорядок передбачений Законом України «Про аудиторську діяльність». Уньому, зокрема, вказується, що суб’єкти підприємницької діяльності, звітністьяких оприлюднюється, повинні бути перевірені на предмет достовірності такоїзвітності і для підтвердження зобов’язані мати аудиторський висновок. Взагальному, аудит фінансової звітності повинен підтвердити реальністьінформації про активи і пасиви підприємства.
1. Вплив критеріїв підготовки фінансової звітності на організаціюпроведення аудиту
Проблемиформування фінансової звітності у сучасних умовах господарювання висвітлені вроботах багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема: Ф.Ф. Бутинця, С.Ф.Голова, І. Данилюка, Б. Засадного, С.Л. Зубілевич, В.Н. Пархоменка, О.М.Петрука, В.А. Терехової, Н.І. Ценклера та інших. Під час складання звітностіукраїнські підприємства повинні дотримуватися відповідних принципів, яківстановлені на законодавчому рівні. Крім цього, складені фінансові звітиповинні відповідати певним вимогам, які визначаються як якісні характеристикифінансової звітності.
Якісніхарактеристики фінансової звітності, згідно з Концептуальною основою МСФЗ, єрисами притаманними звітам, завдяки яким інформація, викладена у фінансовійзвітності, стає корисною для користувачів. Тобто, якісні характеристикифінансової звітності можна вважати вимогами до інформації, яку надаютьфінансові звіти українських підприємств. Міжнародні стандарти поділяютьпринципи складання фінансової звітності на 2 групи: основні припущення таякісні характеристики фінансової звітності. Основні припущення складаються з 2базових припущень — обліку за методом нарахування та безперервності діяльностіпідприємства.
Принципнарахування свідчить про те, що результати операцій та минулих подійвизнаються, коли вони здійснюються (а не тоді, коли отримуються або сплачуютьсягрошові кошти або їх еквіваленти), і відображаються в бухгалтерських реєстрахта наводяться у фінансових звітах тих періодів, до яких відносяться.
Крім цього,згідно з міжнародними стандартами, фінансові звіти складаються виходячи зприпущення, що підприємство є безперервно діючим і залишатиметься діючим восяжному майбутньому. Таким чином, припускається, що підприємство не має ні наміру,ані потреби ліквідуватися або суттєво звужувати масштаби своєї діяльності, томуактиви підприємства відображаються за первісною вартістю без урахуванняліквідаційних витрат. Якщо ж у підприємства виникає потреба у скороченнімасштабів діяльності, або необхідність ліквідації, фінансові звіти можутьскладатися з дотриманням іншого принципу, в такому випадку має розкриватисязастосований принцип.
Щодокритеріїв оцінки звітності в найбільш загальних рисах необхідно звернути увагуна такі моменти. За результатами аудиторської перевірки фінансової звітностіаудитор повинен дати аудиторський висновок. Залежно від результатіваудиторської перевірки він може бути безумовним, умовним (з багатьмарізновидами) чи відмовою від думки.
Дозавдань й обов’язків аудитора не входить підтвердження абсолютної точності всіхбухгалтерських записів і регістрів. Крім того, виявлені недоліки, неточності,помилки аудитор розрізняє як суттєві (які значною мірою впливають на показникифінансової звітності, тобто змінюють фінансовий результат на протилежний — прибуток на збиток, і навпаки) і несуттєві (виходячи з зарубіжного досвіду вонив сукупності становлять 4-5 % від загального результату фінансової звітності).
Щеодним важливим критерієм оцінки фінансової інформації є її суттєвість.Керівництво підприємств і їх бухгалтерські служби зіткнулись, при підготовціфінансової звітності, з цією проблемою на практиці. Найчастіше в наказах прооблікову політику підприємств встановлювалась границя суттєвості в розмірі 0,1тис. грн., що надавало змогу округляти дані фінансової звітності до цьогорозміру. На сьогоднішній день відбулись зміни у суттєвості подання фінансовихзвітів, а саме інформація подається в тисячах гривень без десяткових знаків, щопонизило суттєвість інформації.
Взв’язку з цим Міністерство фінансів України листом від 29.07.2003 р.№04230-04108 надало роз’яснення «Про використання критеріїв суттєвості убухгалтерському обліку». В даному Роз’ясненні буди приведені приблизні порогисуттєвості, що значно покращило перевірку фінансової звітності та якість іточність аудиторських послуг. Також суттєвість визначається відповіднимиположеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також керівництвомпідприємства.
Суттєваінформація – інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачівфінансової звітності.
Порігсуттєвості – об салютна або від’ємна величина, яка є кількісним показникомсуттєвості інформації.
Поняттю„суттєвість” в Міжнародних стандартах аудиту, використання яких повністюадаптовано для України, починаючи з 2003 року, відведено окремий стандарт МСА320. В пунктах 3 та 5 МСА 320 наведено більш конкретне визначення суттєвостіінформації ніж в П(С) БО 1:
Інформаціяє суттєвою, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути наекономічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансової звітності.
Такимчином, аудитор може керуватися приблизними порогами суттєвості інформації, якінаведені в листі Міністерства фінансів України, або власними порогами.
В різних країнахвизначення терміну аудит в нормативних актах трактується так: Росія,аудит представляє собою підприємницьку діяльність аудиторів (аудиторських фірм)щодо здійснення незалежних відомчих перевірок бухгалтерської фінансовоїзвітності, платіжно-розрахункової документації, податкових декларацій, та іншихфінансових зобов’язань і вимог економічних суб’єктів, а також надання іншихаудиторських послуг. В Україні в Законі України «Про аудиторську діяльність»аудит – це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітностісуб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про їїдостовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законівУкраїни, П(с)БО або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання)згідно із вимогами користувачів.
У ВеликобританіїКомітетом по аудиторській практиці аудит визначається як незалежна перевіркафінансових звітів підприємства і вираження думки про них призначеним аудиторомдля виконання такого призначення у відповідності до обов’язків, обумовленихзаконом.
У США КомітетомАмериканської бухгалтерської асоціації визначено термін аудиту як системнийпроцес отримання і оцінки об’єктивних даних про економічні дії, яківстановлюють рівень їх відповідності визначеному критерію і представляютьрезультати зацікавленим особам.
Отже можназробити висновок, що аудит в різних країнах за метою мало чим відрізняється істановить перевірку бухгалтерських даних для висловлення незалежної думкиаудитора.
Ключовим питаннямаудиту є визначення показників, що характеризують формування загальної сумичистого прибутку. Питанням розробки програм аудиту фінансових результатівсьогодні присвячують свої дослідження ряд вітчизняних та зарубіжних вчених:Л.П. Кулаковська, В.П. Суйц, Г.М. Давидов, В.Є. Труш, Ф.Ф. Бутинець, Б.Ф. Усач,В.Я. Савченко, B.B. Собко, Робертсон Дж., Адаме Р., Аренс А., Лоб6ек Дж., В.Л.Андреев, В.І. Подольський та ряд інших. Серед авторів, які не розглядаютьрозробку робочих програм аудиторської діяльності як окремий аспект, однаквиділяють завдання аудиту, що повинні бути перевірені при аудиті фінансової звітності,слід назвати таких науковців, як: Ф.Ф. Бутинець, Б.Ф. Усач, В.І.Подольський, Л.М. Чернелевський, Н.І. Беренда, В.Я. Савченко, B.B. Собко,Н.І. Верхоглядова, В.П. Шило, С.Б. Ільіна, О.М. Брадул, Філіп Л. Дефліз, Г.Р.Дженік та ін.
Л.М.Чернелевський, Н.І. Беренда метою аудиту фінансових результатів вважаютьперевірку правильності відображення у звітності фінансових результатівдіяльності підприємства та своєчасності і повноти перерахування податків довідповідних бюджетів. Завданнями аудиту витрат на виробництво і реалізацію вони[34, с. 151] визначають дослідження виробничої діяльності підприємства з метоювиявлення резервів для збільшення випуску продукції, поліпшення її якості,зниження собівартості продукції та підтвердження відображених в бухгалтерськомуобліку витрат за звітний період.
В.В.Собко, Н.І.Верхоглядова, В.П.Шило, С.Б. Ільіна, О.М. Брадул метою перевірки фінансовоїзвітності визначають незалежну експертизу для встановлення реальності тадостовірності її, своєчасності та єдності методичних звітних показників.
Б.Ф. Усач метоюаудиторської перевірки фінансової звітності визначає незалежну експертизу длявстановлення її реальності та достовірності, своєчасності та єдності методичнихзвітних показників.
В розглянутихпрацях науковців та законодавстві держав немає єдиного погляду на аудит. Більшість авторіврозглядають окремо проведення аудиту доходів, витрат та звітності. Однак, нанашу думку, у програмах, що розглядаються окремо, досить важко знайтивзаємозв’язок та співставимість доходів та витрат. Програми, яківикористовуються різними виконавцями, мають окремі цілі, які не завжди повновідповідають принципам подання їх у звітності про фінансові результати.Загальним у цих програмах є акцент в основному на питання ревізіїбухгалтерських даних і не розглядаються такі питання як: формування та принципирозрахунку доходів в обліковій політиці підприємства, питання повноти тадоцільності розкриття інформації до фінансової звітності, аналітичні процедуривизначення ефективності подальшого використання прибутку, що пов’язані зподальшою безперервною діяльністю підприємства.
Також значнізміни відбулися у фінансовій звітності, а відповідно і в методиці її перевіркиу зв’язку з гармонізацією і стандартизацією бухгалтерського обліку України зсвітовими стандартами. Прикладом може бути активізація внесення значних змін добалансу та інших форм фінансової звітності. Зміни до нормативно-правових актівМіністерства фінансів України з бухгалтерського обліку, а також до деякихположень (стандартів) бухгалтерського обліку, зокрема до П(С)БО 2 «Баланс» і доП(С)БО 19 «Об’єднання підприємств», привнесли зміни й у методологію складаннябалансу. Суттєво змінився актив балансу, де збільшились кількість розділів (дочотирьох), а також статей і субстатей у розділі І «Необоротні активи». Внесенізміни, а також нові вимоги і завдання аудиту обумовили перегляд порядкуздійснення аудиторської перевірки балансу.
Багатовітчизняних учених досліджували методику здійснення аудиту балансу, яка усвітлі останніх змін потребує уточнення й удосконалення. Так, для проведення у2009 р. перевірок аудитору слід враховувати зміни, які відбулись унормативно-правовій базі з бухгалтерського обліку. Із набуттям чинності з 01.01.2008р. П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припиненадіяльність» та П(С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість» в обліку відбулося зміщенняакцентів у порядку розподілу необоротних активів у частині нерухомості. Томуаудитору особливу увагу необхідно звернути на перевірку правильностівідображення в балансі необоротних активів.
Так, починаючи з 1січня 2008 р. підприємства повинні виділяти три складові нерухомості:інвестиційну, операційну нерухомість та необоротні активи, утримувані для продажу,які до цього часу в балансі відображувались як основні засоби.
Перевіряючивідповідність залишків у регістрах синтетичного обліку необоротних активів,утримуваних для продажу, необхідно пам’ятати, що інформацію для заповненнярядка 275 слід отримати із субрахунку 286 «Необоротні активи та групи вибуття,утримувані для продажу». Зокрема, зобов’язання, які виникають при здійсненнітаких операцій, відображують у розділі IV «Поточні зобов’язання» пасиву балансуу новому рядку 605, інформацію для заповнення отримують із субрахунку 680«Розрахунки, пов’язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуванимидля продажу».
Виходячи знаведених тлумачень таких складових, як інвестиційна та операційна нерухомість,наведених у П(С)Б0 32 (п. 1.4), аудитору необхідно перевірити чіткерозмежування необоротних активів на ті, які беруть участь у процесі виробництва(операційна нерухомість), і ті, які беруть участь у фінансових операціях тазбільшенні власного капіталу підприємства (інвестиційна нерухомість). Особливуувагу аудитора слід звернути на характер використання нерухомості, перевіркиправильності переведення нерухомості до інвестиційної або виведення її зіскладу інвестиційної нерухомості.
2. Організаціяконтролю якості аудиту
Історичноскладена необхідність ведення фінансової звітності та її перевірки(підтвердження) аудиту, були позитивними моментами у розвитку економіки, але зчасом недобросовісність і недостатній контроль за цими процесами викликаловелику кількість проблем.
Яскравимприкладом цього є події які відбулися у 2001 році а саме це банкрутствокомпанії Enron. Основним звинуваченням, що висувалося проти Enron, булафальсифікація звітності, що вводила в оману інвесторів. В результаті розгляду«справи Enron» комісією SEC відбувся розпад аудиторської компанії Arthur Andersen, що до цьоговходила в «велику п’ятірку» аудиторських компаній світу, яка отримувала $25млн. від Enron в рік за «мовчання». Отже, недостатній нагляд за роботоюкомпаній та аудиторськими фірмами приводить до кардинальних негативних змін векономіці світу, що вимагає зміни нормативного регулювання аудиту та фінансовоїзвітності, а також вплив цих змін на методику проведення аудиту фінансовоїзвітності. В умовах виникнення сучасної світової кризи якості наданняаудиторських послуг повинна виділятися підвищена роль.
У світовійпрактиці відомо декілька моделей побудови системи нагляду за професієюаудитора, а саме:
1. Наглядздійснює приватна суспільна організація за дорученням держави. Прикладом єКомітет з нагляду за звітністю публічних компаній (PCAOB), який був створений уСША у відповідності із Законом Сарбейнса-Окслі від 2002 року. Така ж системазапроваджена і у Великобританії.
2. Наглядздійснює державний орган, який є елементом фінансової інституції, та контролюєроботу біржових структур. Така система запроваджена в Австралії, Голландії,Італії.
3. Змішанамодель, яка застосована в Німеччині. Така модель передбачає, що існуючасуспільна організація аудиторів, Аудиторська палата, і надалі здійснює наглядза професією, однак Аудиторську палату контролює незалежний державний орган –АПАК.
Аналізіснуючих у світовій практиці моделей побудови системи нагляду за професієюаудитора дозволив зробити висновок по те, що найбільш схожою на українську єзмішана модель. В нас теж є Аудиторська палата, яка здійснює нагляд за роботоюаудиторів, в яку входять 50% державних членів, який можна прирівняти до АПАКНімеччини. Але не можна порівняти демократичну владу Німеччини з «монархічною»українською.
Важливий внесок урозробку стандартів якості аудиторських послуг відіграв вже вказаний ЗакономСарбейнса-Окслі (англ. Sarbanes-Оxley Act), який був ухвалений 30 липня 2002 ряк реакція на «справу Enron». Відповідно до нього значно посилюються вимоги дофінансової звітності і до процесу її підготовки, особливо, для акціонернихтовариств відкритого типу:
— створюєтьсяновий режим контролю і регулювання фінансової діяльності;
— відбуваютьсяістотні зміни в області управління і вимог до розкриття інформації.
Згідно положеннямЗакону, в кожній публічній компанії повинен бути створений Комітет з аудиту.Закон застосовується для всіх емітентів («issuers») — в даному випадку: длявсіх компаній, цінні папери яких зареєстровані Комісією з цінних паперів і біржСША (SEC) — незалежно від місця реєстрації і діяльності компанії (тобто відтого, чи торгуються цінні папери на Нью-йоркській фондовій біржі, NASDAQ, абона будь-якій іншій американській біржі; чи зареєстровані як борговізобов’язання в США (з лістингом або без нього); чи належать компанії, що проходитьреєстрацію для випуску цінних паперів в США.
Цікавими змінамив цьому законі є:
— Неналежнийвплив на аудиторів:
Забороняєтьсябудь-якому співробітникові або директорові (або будь-якій іншій людині, що дієпо їх вказівці) робити будь-які дії по впливу шляхом обману, примушувати,маніпулювати або вводити в оману аудиторів з метою отримання аудиторськихфінансових висновків, що мають істотні спотворення дійсності. (Стаття 303)
— Нова роль дляаудиторів і Комітетів з аудиту:
1) Аудиторипідкоряються і докладають свої результати не керівництву компанії, а Комітету заудиту
2) Комітет заудиту зобов’язаний заздалегідь схвалити всі послуги (аудиторські і неаудиторські) які надаються аудиторською компанією.
3) Аудиторзобов’язаний докладати Комітету з аудиту всю нову інформацію: основні положеннябухгалтерського обліку, які використовуватимуться при аудиті, різні варіантиоцінки фінансової інформації по GAAP, які обговорювалися керівництвом компанії,розбіжності в думках по фінансовому обліку, які виявилися між аудитором ікерівництвом компанії, а також всі інші важливі моменти спілкування аудиторів зкерівництвом
4) Провіднийпартнер по аудиту і його партнер по підготовці висновку повинні для кожноїпублічної компанії замінюватися через 5 років
5) Бухгалтерська фірмане може здійснювати аудит для публічної компанії в тому випадку, якщо один з їїкерівників (CEO, CFO, головний бухгалтер) працював у фірмі і здійснював аудиткомпанії протягом останнього року.
Окреміположення цього Закону враховано у Кодексі професійної етики аудиторів МСА, алеряд положень доцільно було б врахувати у підготовці прийнятого Закону України«Про акціонерні товариства», особливо ті, що стосуються взаємодії Комітетів заудиту (фактично Ревізійна комісія АТ) та незалежних аудиторів.
У зв’язку ізсвітовою практикою та досвідом передових країн світу Україна також прийняладії, які посилюють якість аудиту та контроль і нагляд за аудиторами.
Це перш за всеприйняте рішенням Аудиторської палати України від 27.09.2007 № 182/4 Положенняз національної практики контролю якості аудиторських послуг 1 „Організаціяаудиторськими фірмами та аудиторами системи контролю якості аудиторськихпослуг”, метою якого є встановлення єдиних для України вимог до організаціїаудиторськими фірмами та аудиторами, які займаються аудиторською діяльністюіндивідуально як фізичні особи – підприємці, систем контролю якості аудиторськихпослуг та надання рекомендацій щодо ефективного впровадження таких системконтролю якості в практику аудиторської діяльності.
Отже система контролюякості фірми включає політику та процедури, що стосуються кожного з наступнихелементів:
а)відповідальність керівництва за якість на фірмі;
б) вимоги етики;
в) прийняттязавдання та продовження співпраці з клієнтом, та виконання специфічних завдань;
г) людськіресурси;
д) виконаннязавдання;
е) моніторинг.
Такожвпровадження Положення «Про впровадження системи зовнішнього контролю якостіпрофесійних аудиторських послуг в Україні із залученням професійнихаудиторських об’єднань», метою якого є:
1) запровадженняв практику аудиторської діяльності системи зовнішнього контролю якостіпрофесійних аудиторських послуг, що надаються аудиторами на території України ззалученням професійних аудиторських об’єднань;
2) встановленнявимог до професійних об’єднань та громадських організацій аудиторів України(далі — професійні об’єднання), які мають намір здійснювати зовнішні перевіркисистем контролю якості аудиторських послуг, створених аудиторськими фірмами тааудиторами відповідно до професійних стандартів, законодавчих та нормативнихвимог (далі – зовнішні перевірки);
3) визначенняпорядку взаємодії професійних об’єднань з Аудиторською палатою України (далі –АПУ) при здійсненні зовнішніх перевірок.
На наш погляду питання посилення нагляду за роботою аудиторів та контролю якості надання їхпослуг доречними буде внесення наступних пропозицій:
1.Обов’язковому контролю здійснення професії аудитора повинні підлягати лише тіаудиторські компанії, що підтверджують фінансову звітність учасників ринкукапіталу. Контроль за професією аудитора для решти аудиторських компанійповинен здійснюватися лише за умови наявності конкретного обвинувачення (скаргиклієнта, повідомлення у пресі, банкрутства, тощо).
2. Регулярномуконтролю якості аудиторських послуг повинні підлягати всі аудиторські компанії.Такий вид контролю повинен попереджувати появу помилок в роботі аудиторськихкомпаній, мати на меті покращення якості послуг та роботи аудиторськоїкомпанії. Результатом такого контролю якості аудиторських послуг мають бути рекомендаціїщодо покращення системи внутрішнього контролю аудиторської компанії.
3.Вищезазначені види контролю системи нагляду за професією аудитора маєздійснювати незалежний орган.
3. Стан таперспективи розвитку ринку аудиторських послуг в Україні
Концентраціяринку аудиторських послуг в Україні досить велика — близько шістдесятивідсотків його об’єму доводиться на провідні аудиторські фірми, оборот якихскладає більше одного мільйона гривень в рік. Таких компаній в Україні близькоп’ятдесяти, але це невелика частка від загального суб’єктів аудиторськоїдіяльності, яких в Україні зареєстровано дві тисячі триста сімдесят один застаном на серпень 2008 року. З вказаних шістдесяти відсотків досить великийшматок пирога відітнули собі міжнародні аудиторські компанії «Великоїчетвірки».
Слід такожвідзначити, що в Україні, окрім чотирьох найбільш іменитих аудиторів,представлені також близько п’ятнадцяти інших аудиторських мереж. Зараз під їхторговою маркою за схемою франчайзингу працюють фірми, засновниками яких,відповідно до вимог законодавства, що діяли раніше, не менше чим на сімдесятвідсотків є українські аудитори. Але, слідуючи світовим тенденціям, внедалекому майбутньому ці фірми переходитимуть від співпраці до бізнесу, підповний контроль материнських структур. Цьому сприяє той факт, що тепер вУкраїні дозволена діяльність іноземних аудиторських фірм, за умови отримання їхзасновником українського сертифікату аудитора.
Вітчизняніаудиторські фірми у будь-якому випадку не залишаться без роботи. Обширним полемдля їх діяльності є аудит фінансової звітності по національних і міжнароднихстандартах вітчизняних компаній, податковий консалтинг і перевірка податковогообліку, а також ведення і відновлення обліку, інвентаризації, консультації поширокому спектру питань обліку і звітності, включаючи питання правовогорегулювання. Ще один популярний вид послуг — проведення передінвестиційногоаналізу (due diligence). Незалежна думка аудитора високо цінується припокупці/продажі бізнесу має, і у зв’язку з активним розвитком ринку останнімироками, цей вид послуг став навіть популярнішим, ніж періодичні аудиторськіперевірки податкового обліку.
Деякі аудитористають внутрішніми аудиторами крупних холдингів. Це не повною мірою відповідаєстандартам, оскільки аудитор повинен бути незалежним, і виручка від одногоклієнта не повинна складати велику частку в загальному доході аудитора.
Для малихаудиторських фірм, штат яких, як правило, складається не більше ніж з п’ятичоловік, домінуючою послугою є ведення обліку.
Подальшіперспективи ринку залежать від кроків законодавців. Якщо все залишити на своїхмісцях, то концентрація ринку аудиту посилюватиметься, при тому, що кількістьмалих фірм скорочуватиметься.
Фахівців у сферіаудиту в Україні достатньо багато — на сьогодні видано більше шести тисячсертифікатів аудитора.
Нормативи істандарти аудиторської діяльності, згідно Закону «Про аудиторську діяльність»,визначаються Аудиторською палатою України (АПУ) — органу, що відповідає зарозробку і контроль методології аудиту в Україні. До 2003 року в наший країнідіяли національні стандарти аудиту, а з квітня 2003 року вирішенням АПУ буливведені в дію міжнародні стандарти аудиту і етики. Що стало позитивнимзрушенням у розвитку аудиту України.
Основнимпрофільним законодавчим актом для ринку аудиторських послуг є Закон «Проаудиторську діяльність». Документ був прийнятий п’ятнадцять років тому, і,природно, за цей час зазнав ряд змін. Істотними ініціативами стали поправки2006 року, відповідно до яких, зокрема, був змінений порядок формування АПУ. Врезультаті цих змін професійна організація «Союз аудиторів України» позбуласязначної частки свого впливу на ринок аудиту, оскільки згідно нової редакціїзакону квота Союзу аудиторів, по якій призначалися десять з двадцяти членівАПУ, була передана з’їзду аудиторів. Половина складу АПУ, що залишилася,призначається державними органами. Добре це або погано для ринку поки оцінитискладно. Позитив можна чекати, якщо на з’їзд зможе прийти будь-яка людина зсертифікатом аудитора, незалежно від його приналежності до професійнихорганізацій, з правом вибирати і бути вибраним. Якщо такої можливості не буде,то з’їзд перетвориться на інструмент впливу окремих груп аудиторів.
Стабільний попитаудиторські послуги мають перш за все у іноземних компаній. Вони звиклидовіряти аудиторам у всьому, включаючи фінансовий облік, податкове, фінансове іуправлінське консультування, аудиторські перевірки. Вітчизняні компанії не такіоднозначні в своїх перевагах. Як завжди, спрацьовує обов’язковість проведення,але обов’язковим аудит є тільки для декількох категорій замовників — банків іінших фінансових установ, емітентів цінних паперів. Причому велика частинатаких перевірок проводиться формально і іноді обмежується випискоюаудиторського висновку за дуже низьку ціну. Приводить до цього небажаннякомпаній платити за обов’язковий аудит, а робить можливою таку практикувідсутність дієвого контролю за якістю аудиторських послуг.
Отже як бачимофінансова звітність в Україні є обов’язкова і відповідно аудиторська діяльністьстає в Україні все більш популярною. Отже постає проблема нормативногорегулювання аудиторських послуг, велика увага має приділятися саме якостіаудиторських послуг. В Україні були прийняті дії щодо посилення контролю зааудиторською діяльністю, що в свою чергу вимагали зміни нормативногорегулювання, яке відповідно вплинуло на саму методику аудиту, яка в наш час єчастково вирішеною. Загалом можна сказати про позитивний розвиток аудиту вУкраїні, що підтверджує те що ми перші з країн пострадянського суспільстваперейшли до міжнародних стандартів аудиту і вже приймаються дії щодо переходудо міжнародних стандартів фінансової звітності та бухгалтерського обліку.
Таким чином,проведене дослідження дозволило зробити наступні висновки:
– незважаючи на те, щонаціональні П(С)БО розроблено на основі міжнародних стандартів, все ж принципиобліку і звітності, які вони встановлюють наближені до GAAP. Тому, враховуючи і територіальнунаближеність до Європи та наміри євроінтеграції економіки України доцільним єперегляд критеріїв підготовки звітності до МСФЗ;
– підвищення якості підготовкифінансової звітності акціонерних товариств могло б сприяти застосування окремихположень Закону Сарбейнса-Окслі у підготовці прийнятого Закону України «Проакціонерні товариства», особливо ті, що стосуються взаємодії Комітетів з аудиту(фактично Ревізійна комісія АТ) та незалежних аудиторів;
– зміни у нормативно-правовійбазі з бухгалтерського обліку зумовили зміни у структурі балансу і порядкурозподілення необоротних активів у частині нерухомості, розподіляючи її наінвестиційну, операційну, необоротні активи, утримувані для продажу;
– при розгляді підвищенняякості аудиторських послуг при розробці моделі нагляду за нею доцільним євикористання практики Німеччини як такої, яка є найбільш наближеною донаціональної моделі ;
Література
1. ЗаконУкраїни “Про аудиторську діяльність” від 22.04.93., №3125-ХІІ.
2. Міжнародністандарти аудиту, надання впевненості та етики. Видання 2004 року. /Пер. зангл… мови О.В. Селезньов, О.Л. Ольховікова, О.В. Гук Т.Ц.Шарашидзе, Л.Й.Юрківська, С.О. Куликов. – К.: ТОВ „ІАМЦ АУ „СТАТУС”, 2004.- 1028с..
3. Положення(стандарти) бухгалтерського обліку, затв. наказами Міністерства фінансівУкраїни.
4. Положенняз національної практики контролю якості аудиторських послуг 1 „Організаціяаудиторськими фірмами та аудиторами системи контролю якості аудиторськихпослуг”, затв. рішенням АПУ № 182/4 від 27.09.2007.
5. АндрієнкоВ.О., Тютюнник П.С. Принципи формування фінансової звітності на підприємствахУкраїни та за кордоном //Вісник ЖДТУ, № 3, 2009.- с. 12-15
6. СахарцеваІ.І. Теоретико-методологічні аспекти формування програми аудиту. Монографія. –К.: Кондор, 2005.- 374с.
7. ПетрикО.А., Савченко В.Я., Свідерський Л.Є. Організація і методика аудитупідприємницької діяльності: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2008. – 472с.