ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНВЕСТУВАННЯ ПРОЕКТІВ І ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯОБҐРУНТУВАННЯ ЙОГО ДОЦІЛЬНОСТІ
Досліджуєтьсязавдання та принципи оцінки ефективності інвестиційних проектів.Характеризуються основні етапи реалізації інвестиційного проекту. Визначаютьсяосновні шляхи вдосконалення обґрунтування доцільності інвестування.
Assoc. prof. V.I. Blonska;undergraduate А.В. Andriev — L ‘viv commercial academy
Efficiency of investing of projects and ways of perfection expedience ofinvesting
A task and principles of estimation of efficiency of investment projectsis explored. Basic implementations of investment project phases arecharacterized. The basic ways of perfection of expedience of investingconcerne.
Наетапі розвитку ринкового господарства однією з найактуальніших проблем країни зперехідною економікою та країн, що розвиваються, є залучення та використанняінвестицій, які є найважливішим чинником економічного зростання, що забезпечуєзбільшення певної частки щорічного реального продукту країни.
Необхіднимиумовами розвитку діяльності та підвищення конкурентоспроможності вітчизнянихпідприємств є постійне вдосконалення виробничих процесів та впровадженняпрогресивних технологій. Підвищення якості продукції та ефективності діяльностіфункціонування підприємств вимагає активізації інвестиційної діяльності тапошуку реальних джерел інвестиційних ресурсів як для поточноївиробничо-господарської діяльності, так і для перспективного розвитку.
Проблемипошуку й ефективне використання фінансових ресурсів підприємств досить широковисвітлюються в економічній літературі та у періодиці. З-поміж вітчизнянихфахівців ці питання досліджують А. Базилюк, І. Дугін, О. Маслак, О.Кондратенко, М. Долішня, І. Копченко, І. Кузнецова, Я. Онищук та інші.
Актуальністьпроблеми удосконалення державного регулювання інвестиційної політики тапобудови ефективної системи регулювання інвестиційної діяльності привертаєувагу багатьох економістів. Досліджуються різні аспекти державного регулюванняінвестиційних процесів в Україні вченими-економістами Б. Гунський, Д Денисенко,Л. Лук’яненко, В. Мельник, О. Моз-говий, А. Пересада, В. Федоренко, М.Чумаченко та інші.
Важливоюумовою підвищення ефективності інвестиційної діяльності підприємств у сучаснихринкових умовах господарювання є прийняття рішення щодо доцільності вкладенняінвестиційних коштів, що базуються на їх обґрунтуванні з використаннямекономіко-математичних моделей та застосуванні сучасних методів оцінкиефективності інвестиційних проектів.
Дослідженнятеми оцінки ефективності інвестиційних проектів було започатковано зарубіжнимивченими. Наприклад, Г.Й. Грейсон розглянув використання так званого методуаналізу чутливості, натомість А.А. Робічек та С.К. Майєрс визначиликонцептуальні проблеми використання методів ризик-прискореного коефіцієнтадисконтування. Використання алгоритму прийняття інвестиційних рішень булодосліджене Й.Ф. Магі. Однак, останнім часом дослідження збільшувалосянасамперед у напрямі вдосконалення математичного апарату оцінки ризику, якевзагалі дуже важко сприймається практиками. Серед таких робіт, присвяченихтемам практичного використання і надійності розрахунків бюджету проекту, можнаназвати Г.А. Сіка. Серед вітчизняних науковців необхідно відзначити В.В.Вітлінського, С.Д. Супру-на, Л.І. Губанову, М.О. Скоромника та інші [1, с. 52].
Ефективністьвпровадження інвестиційних проектів нерозривно пов’язано із проведеннямвсебічного аналізу та обґрунтування управлінських рішень, системної оцінкиекономічних переваг та життєздатності проекту, застосування основних способівзіставлення витрат та переваг проекту, а також визначення найбільш оптимальногоінвестиційного проекту на основі зіставлення його альтернативних варіантів.
Основнимзавданням оцінки ефективності інвестиційного проекту є встановлення цінностіпроекту, яка визначається різницею позитивних результатів та негативнихнаслідків. Важливим етапом економічної роботи при цьому є з’ясування витрат напроект та визначення результатів з різних позицій: інтересів акціонерів(власників); організацій, які беруть участь у реалізації інвестиційногопроекту; зовнішнього середовища в якому реалізується проект; економіки загалом.
Доцільністьта обґрунтування інвестиційного проекту необхідно здійснювати за такимиосновними критеріями: технічна здійснюваність проекту; екологічна доцільність;фінансова доцільність (оцінка необхідного обсягу інвестицій та віддача);інституціальна допустимість; оцінка альтернатив проекту; оцінка ризику йневизначеності зовнішнього середовища.
Визначенняцінності інвестиційного проекту порівняно з іншими проектами, а також аналізфінансової привабливості проекту за умов обмеженості ресурсів вимагаєдотримання загальних правил їх оцінки та порівняння. Вибір конкретного критеріюдля прийняття рішення про фінансову чи економічну доцільність проекту відрізних факторів: ринкова перспектива, існування обмежень на ресурси дляфінансування проекту, коливання чистих потоків фінансових ресурсів. Незважаючина поширеність і популярність деяких критеріїв для аналітика надзвичайноважливо бути обізнаним з усією багатогранністю правил, щоб обрати такукомбінацію критеріїв, яка є найбільш прийнятною для певного проекту [5, с. 94].
Доосновних етапів реалізації інвестиційного проекту, які необхіднозапроваджувати, на наш погляд, необхідно віднести:
• всебічнийаналіз ринкових можливостей підприємства, яке планує залучити інвестиційніресурси;
• підготовкапідприємства до залучення інвестицій, що базується на розробці інвестиційної стратегіїпідприємства та позиціонування його на ринку;
• розробленняінвестиційного проекту у вигляді детального бізнес-плану;
• практичнареалізація бізнес-плану інвестиційного проекту, а саме пошук по тенційнихінвесторів та розподіл джерел фінансування інвестиційного проект ту,організація виконання інвестиційного проекту та контроль за виконанням основнихпланових показників проекту.
Усучасних ринкових умовах господарювання джерелом фінансування інвестиційнихпроектів є не тільки промисловий та торговий капітали, але і позичковийкапітал, оскільки він також бере участь у розподілі доданої вартості.Конкретною формою руху позичкового капіталу є кредит, сутність якого полягає вмобілізації тимчасово вільних коштів та їх розміщенні
Саметому, вдосконалення обґрунтування доцільності інвестиційного проекту тавизначення термінів його окупності є особливо актуальним для сучаснихпідприємств.
Обґрунтуванняефективності інвестиційних рішень має в своїй основі такі принципи:
• оцінкаефективності інвестування базується на зіставленні грошового потоку, щоформується при реалізації заданого проекту зі вкладеннями (ресурсами), які булиздійснені у ході втілення інвестиційного проекту;
• розрахунокінвестиційного капіталу та грошового потоку до єдиного розрахункового року;
• дисконтуваннягрошових потоків за ставками дисконту, що відображають альтернативну вартістькапіталу.
Такимчином, інвестиційні вкладення вважаються доцільними, якщо додатковий грошовийпотік від реалізації проекту достатній для повернення початкової сумикапітальних вкладень та забезпечення необхідної віддачі на вкладений капітал.
Длявибору найбільш оптимального інвестиційного проекту необхідно визначити обсягбеззбитковості, розрахувати критерії ефективності проекту та оцінити проектніризики. Аналіз беззбитковості дає змогу визначити мінімальний обсяг діяльностіпідприємства, що забезпечить покриття витрат підприємства та зменшить ризикінвестора. При розрахунку основних показників ефективності проекту, необхідноюумовою економічної доцільності реалізації проекту є позитивна теперішнявартість, перевищення внутрішньої норми рентабельності над ставкою дисконтупроекту, а коефіцієнт вигід/витрат повинен перевищувати одиницю.
Дляобґрунтування доцільності інвестування та вибору оптимального інвестиційногопроекту необхідним є побудова економіко-математичних моделей та формуванняузагальненого показника оцінки інвестиційного проекту, що дасть можливістьпобудувати ефективну систему підтримки прийняття інвестиційних рішень.Обґрунтування доцільності та економічної ефективності інвестиційного проектудоцільно проводити у двох напрямках: визначення показників надійностіпідприємства (коефіцієнт Бівера, «Z-параметри» Альтмана, коефіцієнтфінансового левериджу, коефіцієнт покриття, коефіцієнт абсолютної ліквідності),а також аналізу доцільності інвестиційного проекту (точка беззбитковості,період окупності, чиста теперішня вартість, внутрішня норма прибутку, індексприбутковості).
Припроведенні обґрунтування доцільності інвестиційного проекту особливо важливиметапом роботи є аналіз проектних ризиків та визначення основних методів їхзниження. У сучасній економічній літературі та у передовій практиці найбільшпоширеними методами аналізу ризиків є аналіз чутливості, метод сценаріїв таметод Монте-Карло, які дають змогу виділити найбільш важливі змінні проекту,визначити їх можливе відхилення і спрогнозувати поведінку цих змінних в умовахневизначеності зовнішнього середовища. До найважливіших методів управлінняпроектними ризиками належать страхування, хеджування та диверсифікація.
Необхіднозазначити, що в умовах встановлення та розвитку ринкових відносин в Україні,для оцінки обґрунтованості інвестиційного проекту та здійснення аналізупроектних ризиків, особливо актуальним є не лише оцінка внутрішніх чинниківвпливу, але і всебічний аналіз чинників зовнішнього середовища, що маютьбезпосередній вплив на реалізацію інвестиційного проекту. Важливим при цьому,на наш погляд, є оцінка прогнозу економічного і соціального розвитку країни,галузевих прогнозів, прогнозів ділової активності вітчизняних та іноземнихкомпаній у регіоні, удосконалення державного регулювання інвестиційної політикита побудови ефективної системи регулювання інвестиційної діяльності тощо.
Заперіод 2002-06 років відбулися позивні зрушення щодо збільшення капітальнихінвестицій в Україні (табл. 1).
/>
/>
Знаведеного рис. 1 ми бачимо, що у 2006 р. найбільшу питому вагу інвестицій восновний капітал в Україні вкладено у промисловість — 35,8 %. Крім цього,необхідно відзначити, виокремлення нової групи інвестицій в оcновний капітал — операції з нерухомиммайном, оренда, інжирінг та надання послуг, частка якої становила- 19,2 %.Значна частина інвестиційних ресурсів у 2006 р. скеровано у галузь транспорту ізв’язку (16,2 %), яка потребує значної модернізації. За останні роки дещозбільшилась частка інвестицій в основний капітал сільського господарства,мисливства та лісового господарства, однак необхідно зазначити, недостатнюкількість інвестиційного капіталу спрямовано у цю галузь економіки країни у2006 р. — 5,8 %, внаслідок чого недостатньо використовується наявний потенціалцього сектора економіки. Отже, розвиток ринкової економіки України неможливийбез структурних перетворень інвестиційного ринку для поліпшення внутрішніх тазовнішніх інвестиційних процесів. Вдале поєднання загальнодержавної тарегіональної інвестиційної політики забезпечить необхідні умови длясприятливого функціонування інвестиційного ринку України. Наявні позитивнізрушення і тенденції на інвестиційному ринку треба підтримувати і розвивати, аце неможливо зробити без розробленого інструментарію прийняття ефективнихрішень.
Такимчином, дотримання основних принципів інвестування та використання сучаснихекономіко-математичних моделей при аналізі ефективності інвестиційних проектівдасть можливість прийняти оптимальне рішення щодо вибору того чи іншогоальтернативного проекту та стане основним механізмом вдосконаленняобґрунтування доцільності інвестування.
Література
1.Азарова А.О., Бершов Д.М. Оцінка ефективності інвестиційних проектів// Фінанси України. — 2004, № 9. — С. 52-57.
2.Аптекар С. Оцінкаефективності інвестиційних проектів// Економіка України. — 2007, №1.-С. 42-49.
3.Вишивана Б.М. Управління інвестиційною діяльністю в Україні// Фінанси України. -2004, №10.-С. 82-88.
4.Мазур О.Є. Інвестиційнадіяльність малого підприємства в Україні// Фінанси України. — 2005, № 11. — С.32-37.
5.Верба В А., Загородних О.А. Проектний аналіз: Підручник. — К.: КНЕУ, 2000. — 322 с.
6.Вовчак О.Д. Інвестування: Навч. пос. — Львів: Новий світ — 2000, 2006. – 544.
7.Москвін С.О. Проектний аналіз. — К.: Лібра, 1998. — 368 с.
8.Федоренко В., Мажуга О. Інвестиційне кредитування та кількісна оцінка ризикуреалізації проекту// Економіка України. — 2005, № 12. — С. 40-46.
9.Статистичний щорічник України за 2006 рік. — К.: Консультант, 2007. – 576.