План1.Поняття «егоцентризм» в психології2.Розвиток особи і егоцентризм в підлітковому віці: механізм і чинники3.Особливості профілактики і способів корекції егоцентризму в підлітковомуі ранньому юнацькому віціСписок використаної літератури
1.Поняття «егоцентризм» в психології
Поняття «егоцентризм»має в своєму складі два слова, що походять від латинського ego, – «Я» і centrum– центр круга. Поняття відображає відношення людини до світу, що характеризуєтьсяйого зосередженістю на своїй позиції або своєму індивідуальному «Я».
Окрім егоцентризмумислення (стадія розвитку мови і мислення дитяти від 3-х до 6-ти років) в психологіїпоняття «егоцентризм» активно використовується для характеристики властивості абостану особи. Як властивість особи егоцентризм є фіксованою установкою людини насвоїх думках, переживаннях, виставах, діях, цілях, якостях характеру і темпераменту.2.Розвиток особи і егоцентризм в підлітковому віці: механізм і чинники
Підлітковий і юнацькийвік є вирішальними у формуванні і розвитку особи.
Підлітковість знаменуєсобою перехід від дитинства до дорослості. Зростання, фізичне і психічне дозріванняв молодшому, і особливо в старшому підлітковому віці протікають бурхливо і далеконе завжди погоджені між собою. Це стає однією з причин переживань і проблем, щонакладають відбиток на взаємини підлітків з людьми: дорослими, ровесниками, малятами.Взаємини складаються стихійно, частіше носять ситуативний характер, складні і недостатньостійкі навіть з батьками. Труднощі підліткового віку оголюють закономірності в розвиткуособи. Перш за все, вони виявляють протиріччя між необхідністю посилення самосвідомості«Я», що формується, через самоствердження в спробах впливу на інших людей і необхідністюзважати на людей, а деколи і підкорятися іншим, поважати їх життєвий досвід і визнаватиавторитет дорослого. Ці протиріччя вирішуються в затвердженні особової позиції,придбанні певного статусу в групах. Через це у підлітків дуже сильна потреба проявитисебе, обстоювати свої думки, точки зору, упиратися в думках всупереч їх правильності.
Невирішені проблемив самоствердженні і визнанні ведуть до посилення центрованої людини на собі. У підлітківця центрована не завжди усвідомлюється, а потреба добитися бажаного статусу і діїна інших сприяє розвитку егоцентризму.
Крайній егоцентризмвиявляється з 10-15 років. Егоцентризм може різко змінятися поступливістю, то зновуегоїзмом і черствістю.
У підлітковому віцівідбувається зміна стосунків до людей і собі. Якщо думки старших в дитинстві приймалисяі засвоювалися, і навіть самооцінка себе як «хорошого» або «поганого» хлопчика абодівчинки були лише засвоєними оцінками, що даються дорослими, то в підлітковомувіці спостерігається стійка тенденція до самостійності виводів і думок. Переоцінкаавторитетів веде до пошуку нових референтних (значимих) осіб. Зменшується значущістьбатьків в сім’ї і посилюється вплив групи однолітків. Проте тактика домашнього вихованняможе істотно відбиватися на розвитку особи школяра і вести до егоїстичної спрямованостіособі.
Виділяють наступнихтипів родинного виховання: диктат, опіка, невтручання і співпраця. Співвідношенняпозицій, займаних в сім’ї батьками і дітьми, може бути збалансованим, але частішевсього в однієї із сторін виникає прагнення домінувати.
Добрі, дружні стосункимами і папи до дітей, спілкування в демократичному стилі з використанням не лишенавіювання, але переконання з прийомами прохання, заохочення сприяють появі довірчихстосунків між батьками і дітьми, укріплюють у дитяти віру в свої сили, активізуютьсокровенні відчуття дитяти, формують розсудливість логіку і свідомість.
Проте навіть якщов сім’ї не знають, що таке пияцтво, діти можуть виявитися в неблагополучних умовахрозвитку, якщо їх батьки не володіють належною культурою взаємин один з одним, немають погоджених уявлень про прийоми виховання свого сина або дочки, якщо вони нешанобливо відносяться один до одного або зневажають особисту гідність своїх дітей.
При диктаті, як тактиціродинного виховання, має місце зайва вимогливість, надмірний контроль поведінкидитяти. Можливі покарання аж до вживання фізичної сили. Посилена критика і недолікпохвали знижують ініціативу дитяти. У підлітковому віці діти з таких сімей страждаютьіз-за придушення відчуття власної гідності, що розвивається у них. Вже в 11-12 роківдіти пробують відстояти себе. Намагаючись «зломити» дитяти і нав’язати йому своюволю, батьки отримують від дітей у відповідь їх «контрзаходи»: лицемірство, спалахигрубості, а інколи і відверту ненависть. Навіть якщо опір виявляється зломленим,разом з ним виявляються зломленими багато коштовних якостей особи: самостійність,відчуття власної гідності, ініціативність, віра в себе і свої можливості.
При тактиці опікидомінуюча позиція опиняється біля дитяти. Відбувається це унаслідок того, що, прагнучидогодити своєму улюбленому чаду, батьки, не знаючи міри в коханні, постійно задовольняютьпотреби і бажання дитяти в збиток собі, захищають його від турбот і зусиль, беручийого проблеми на себе. Навчаючись швидко впливати на своїх близьких, підпорядковуватиїх своїм бажанням, а потім – і своїй волі, діти в таких сім’ях знижують темпи свогоможливого психічного розвитку, оскільки рідко стикаються з тими, що перечать їхвимогам думками і поведінкою дорослих. Але в новій, незнайомій обстановці, такедитя втрачається, як тільки розуміє і бачить, що засвоєні їм з дитинства прийомивзаємодії на рідних не лише не діють, але і натрапляють на опір і відсіч.
«Невтручання» — щеодна тактика родинного виховання, яку не можна вважати вдалою в сенсі її впливуна розвиток якостей особи. Ця тактика виявляється в незалежному співіснуванні дорослихі дітей. Бажаючи дати дітям можливість для самостійності і отримати більше вільногочасу для себе, батьки ухиляються від активного втручання в справи дітей навіть колице необхідно. Відчуття і переживання дітей вони вважають не заслуговуючими серйозноїуваги і не схильні в цих випадках витрачати свої душевні сили на те, що для нихне значимо. В результаті індивідуалізм батьків, що вважають, що «у дітей свої проблеми,а у нас – свої» обертається розвитком у дітей душевної черствості, відособленостіі егоцентризму.
Якщо диктат або опікавідрізняються вираженою домінантністю позиції одного з учасників родинної взаємодії,то невтручання не дає дитяті достатніх орієнтирів і понять для визначення своєїпозиції по відношенню до інших.
Мабуть, лише тактикаспівпраці з її демократичним стилем керівництва поведінкою дитяти, з узгодженнямдумок членів родинного колективу, з моральною підтримкою і зміцненням віри у дитятиу власні сили, з довірою, заохоченням, добротою, увагою і турботою створює умови,оптимальні для розвитку особи. Використання батьками методу переконання, а не примусупри розподілі домашніх робіт, прояв засмучення при неуспіхах або нетактовній поведінці,неправильному вчинку дитяти, роз’яснення і пробудження гуманних відчуттів до іншихдають нормальне співвідношення оберненості дитяти на себе, свої бажання і можливості,відчуття, прагнення, потреби інших людей.
На жаль, в міськихсім’ях тактика співпраці у вихованні дитяти використовується не частішим, ніж вкожній п’ятій сім’ї.
У найбільшій міріегоцентризм є наслідком опіки. Дана тактика не створює об’єктивних умов для дитяти,коли він повинен відчути, що з рідними потрібно вважатися. Друге місце в спискурозділяють диктат і невтручання.
Вірогідність розвиткуегоцентризму високого рівня у підлітків в сім’ї, в якій використовується тактикаспівпраці, в 2 рази менше, ніж при диктаті і невтручанні і майже в 3 рази, чим приопіці.
Чинник сім’ї – неєдиний, який впливає на розвиток особи. Сильною умовою, що впливає на розвиток,стає колектив однолітків, групи шкільного спілкування і приятелі.
Однолітки, друзі більшстаршого або рідше – молодшого віку, приятелі по навчанню або вільному проведеннючасу з’являються у підлітків унаслідок тренування умінь знаходити контакт і ладнатиз людьми. Первинні навики у використанні тих або інших способів звернення, що з’явилисяпід впливом виховних дій рідних, грають і у встановленні міжособових стосунків зоднокласниками, хлопцями поза школою, важливу роль. Замкнутість, сором’язливість,боязкість, деколи виникають з незнання простих прийомів знайомства, поганого соціальногоорієнтування і невміння сприйняти зустрічне бажання спілкуватися в іншого. Замістьтого, щоб бути уважним до того, з ким підліток хотів би познайомитися і подружитися,він виявляється зануреним в свої переживання, викликані сумнівами в тому, захочутьчи ні прийняти його як приятеля. Такі стани невпевненості типові для тих, хто піддаєтьсякритиці, всіляким зауваженням, «обсмикуванням», з боку батьків. Навпаки, діти, якимрідні постійно загрожують, які звиклися командувати удома, намагаються відтворюватитон і способи звернення, відпрацьовані в сім’ї, в спілкуванні з однолітками. Якщоїх товариші мають ті ж схильності, то виникають конфлікти. Тому несприятливі міжособовістосунки, будучи самі викликані деколи егоцентричністю школярів, перетворюютьсяна чинник, сприяючий егоцентризму.
Зустрічаються випадки,коли висока егоцентричність підлітків поєднується з позитивними стосунками до ниходнолітків. Наприклад, староста класу, коли позиція відповідального за суспільнуроботу стала звичною для всіх. У однокласників через «ефект ореолу» тримається високадумка про здібності свого однолітка і вони не намагаються оспорювати його позиціюабо вступати в спори по тому або іншому приводу. Звичка бути виконавцями в однихі звичка командувати – у шкільних активістів закріплюються з молодших класів і рідкоміняються при стабільному складі класу. Вчителі рідко помічають умови, що створилися,і однобічність в розвитку учнів. Схильність до домінування, упевненість в своїйправоті виявляються в командирському тоні, в зневазі до думок товаришів, в прагненніпідпорядкувати їх своїй волі. Все це сприяє безкомпромісності, але не учить співпраці.Із-за високої самооцінки і недооцінки ролі однолітків у підлітка складається своєріднамотиваційно — потребнісна і смислова сфера особи, яка відрізняється егоцентризмом.Цей егоцентризм у свою чергу стає «регулювальником» стосунків з людьми.
У дитячому віці спілкуванняхлопчиків і дівчаток контролюється дорослими. Младшеклассников вчителя спеціальноучать «зрозуміло» говорити, хоча, як помічає Н.А. Головань: «І першокласникові,і учневі третього класу важко представити себе на місці слухача, визначити міруйого обізнаності про предмет повідомлення, співвіднести вміст і мовну форму з типомслухача»
Цікаво відзначити,що в молодшому підлітковому віці егоцентризм дещо більше у підлітків-хлопчиків,чим у дівчаток, а в старшому підлітковому віці і в період ранньої юності, навпаки,більш егоцентричними виявляються дівчата. Така відмінність пояснюється великим прагненнямхлопчиків до самоствердження в молодшому підлітковому віці і меншими здібностямиїх до децентрації. Така різниця в комунікативних навиках зберігається в підлітковомувіці і на тлі прагнення до самостійності і самоствердження веде до більшого егоцентризмуу хлопчиків – підлітків у віці 10-14 років. У 13-14 років настає «пік» егоцентризму.Саме тоді, учні і учениці прагнуть звернути увагу інших на себе, протиставляютьсебе іншим. Через упертість, свавілля вони сприймають себе і затверджують себе якособи. Тому центрована старших підлітків сприяє становленню їх як осіб.
Ще одним чинникомегоцентризму підлітків є вплив значимих дорослих, особливо вчителів і керівниківсекцій і груп позашкільних установ. Стиль їх керівництва і спілкування з школярамидля деяких підлітків стає своєрідною моделлю поведінки в одних випадках і засобомпридушення, або розвитку соціально-психологічних якостей – в інших. Авторитарний,автократичний, потурання стиль керівництва найчастіше стимулює егоцентричні тенденціїв розвитку школярів, а демократичний стиль сприяє розвитку соціоцентричної спрямованостіз її кооперативністю, прагненням до співпраці і взаємодопомоги.
При авторитарномуабо самовладному стилі керівництва вчитель здійснює єдиновладне управління колективомшколярів без опори на актив.
Авторитарний стилькерівництва багато в чому схожий з автократичним, але дещо «м’якше». Тут учнів інколизалучають до обговорення низки запитань, що стосуються життєдіяльності класу якмалої групи і колективу, але рішення, кінець кінцем, завжди приймаються вчителем.
Демократичний стилькерівництва – це стиль, де вчитель виконує роль «першого серед рівних». Він ініціюєобговорення і учить школярів полеміці і дискусіям з приводу проблем, що виникаютьв класі, щось підказує хлопцям і допомагає сформулювати їх пропозиції, аргументувативибір, знайти правильне або краще для даних умов рішення.
Ігноруючий або потураннястиль розпізнають за ознакою формального виконання вчителем своїх обов’язків класногокерівника. Тут вчитель рідко втручається в життєдіяльність класу. Головне для нього– вказівки адміністрації, а не активна формуюча особа робота з учнями.
Ще один стиль – непослідовний.Це стиль керівництва, залежний від якихось зовнішніх обставин або настрою вчителя.Найчастіше він є поперемінним авторитарним і ігноруючим керівництвом.
3.Особливостіпрофілактики і способів корекції егоцентризму в підлітковому і ранньомуюнацькому віці
особистістьегоцентризм підлітковий сім’я
Виходячи з особливостейвіку, головна увага в процесі виховання слід приділити особливостям особи, що самеформуються, а профілактика егоцентризму відноситься до нього як одній з можливихвластивостей особи. Оскільки всі особові якості взаємозв’язані зі всіма психічнимипроцесами, то поважно звернути увагу, принаймні, хоч би на мову і мислення підлітківі старшокласників.
До 13-14 років ученьвже в змозі оперувати гіпотезами і в старших класах на цій основі формується гіпотетико-теоретичнемислення. Будь-яке відставання у формуванні психічних новоутворень загрожує розумовимегоцентризмом. У підлітків він виявляється в тому, що школяр не реагує на підказкувчителя при рішенні тієї або іншої задачі, не в змозі відхилитися від першого вибраногоним способу рішення, не дивлячись на його помилковість.
У юнацькому віці егоцентризмпізнавальних процесів виявляється в нерозвиненості дивергентного мислення, при якомуздійснюється пошук і порівняння альтернатив.
Таким чином, необхіднотренувати гнучкість мислення за допомогою завдань, що мають різні способи рішення,що є одним з важливих засобів і в розвитку особи без значних егоцентричних тенденцій.Для раннього юнацького віку в зв’язку з цим можна рекомендувати дискусії по найрізноманітнішихпроблемах з метою вироблення гіпотетико-теоретичного мислення. У дискусіях у школяріврозвивається логіка завдяки активному підбору аргументів і фактів для переконаннятоваришів в правоті своєї точки зору. Так само бажано виучувати мистецтву веденнясуперечки.
Потреба і тренуванняаргументованого викладу власної думки допомагає підліткам і старшокласникам в розвиткуще одного важливого психічного утворення пізнавальної сфери – рефлексії. Рефлексіядає можливість розглядати свої думки, відчуття, дії, стосунки як би з боку. За допомогоюрефлексії людина стає здатною не лише розумно і об’єктивно аналізувати свої і чужідумки і вчинки з точки зору відповідності їх задуму і умовам діяльності, але і дістаєможливість, а деколи і бути навіть в результаті цього упевненим в його думках, бажаннях,оцінках, намірах, стосунках до самого собі.
Окрім мислення егоцентризмвиявляється в мові. Головними формами егоцентризму мовної активності є еготизм іретрофлексія. Еготізм, як прагнення міркувати і розповідати про себе іншим людям,особливо одноліткам, найбільш типовий для підлітків. Розповідаючи про події свогожиття, свої вчинки і думки, школяр реалізує потребу у визнанні себе товаришами,підвищує статус в структурі стосунків з іншими і до того ж – розвиває свою мову.Проте невелика перевага діалогу у бік монологічності розповіді про саме собі приспілкуванні з іншими стає проявом егоцентризму. Тут, важливе відчуття міри і інтересне лише до своєї персони, але і до особи співбесідника.
Егоцентризм розвиваєтьсяі на основі ригідності мови і нерозвиненості такої функції спілкування, як говір.Що не мають достатнього розвитку комунікативних навиків говору, можуть уважно слухатитоваришів, але своїм мовчанням стимулюють їх монолог. У результаті, мовчуни виявляютьсяу ряді випадків жертвами своїх помилкових неперевірених думок і висновків щодо товаришіві особливо їх висловів.
На уроках мови і літературиможна допомогти підліткам і старшокласникам виправити прояви регідності мови і звернутиїх увагу на еготизм. Ригідність мови виражається в словах-повторах, в повторах виразіві одноманітності мовних зворотів, в повільному темпі мови і в таких вкрапленняхяк часті і довгі звуки типа «ммм.», «а.» і ін. Корисними для розвитку мови тут можутьвиявитися не лише контроль вчителя або зауваження учнів, але і особливо записи повідомлень,відповідей, доповідей, розмов на магнітофон. Ці записи потім аналізують самі школярі.Так само дієвий – підбір синонімів, який розширює мовний репертуар, розвиває умінняговорити.
Проте для розвиткудіалогічності і умінь зрозуміло для співбесідника говорити, з одного боку і уважнослухати, з іншою, зусиль лише вчителів словесності, мабуть, мало. Допомогти в даномувипадку може лише шкільний психолог і спеціально підготовлені вчителі і старшокласники,які самі пройшли тренінг психології спілкування. Так само допомагають заняття риторикоюі курси по майстерності прилюдного виступу.
Сприяє зниженню егоцентризмувживання дискусій, ролевих ігор, при яких у учасників активізується орієнтуванняна думки товаришів, розвиваються здібності координації і кооперації спільних зусильпри виконанні тих або інших завдань. Все це в цілому сприяє зниженню егоцентризму.
Навики координаціїдумок, оцінок, точок зору, намірів добре розвиваються і в умовах участі в ролевихі ділових іграх.
Для профілактики ситуативногоегоцентризму важливе своєчасне формування адекватної мотивації і навчання учнівприйомам, направленим на зниження тривожності. Якщо він викликається конфліктами,то тут потрібне тренування співпраці як способу регулювання конфліктів.
У випадках, коли впливатина підлітків складно, існує психотерапевтична і психокоректувальна допомога.
Список використаної літератури
1.Ананьев Б. Г. Человек как предметпознания. Л., 1986.
2.Анастази А. Психологическоетестирование. Ч. 1 2. М., 1982.
3.Андреева Г.М. Социальнаяпсихология. М.: Аспект-Прогресс, 1998. — С. 274-277
4.Бандура А., Уолтерс Р. Подростковаяагрессия. Изучение влияния воспитания в семейних отношений. М.: Апрель Пресс,Изд-во ЕКСМО-Пресс, 1999. — С.431.
5.Бодалев А. А. (отв. ред.). Активниеметоди обучения педагогическому общению и его оптимизации. М., 1983.
6.Бодалев А. А. Личность и общение.М., 1983.
7.Бодалев А. А., Ковалев Г. А. (отв.ред.). Общение и развитие психики. М., 1986.