–PAGE_BREAK–
продолжение
–PAGE_BREAK–Для того щоб застрахуватися від можливих втрат внаслідок зміни цінпри здійсненні контрактів з реальним товаром у біржових операціях, застосовують хеджування (захист). У найзагальнішому вигляді хеджування визначають як страхування ціни товару від ризику небажаного для виробника зниження чи невигідногодля споживача зростання. І продавець,і покупець однаковою мірою зацікавлені в усуненні значних коливань ціни. На практиці це відбувається так. Суб’єкт, що продає реальний товар набіржі зпоставкою у майбутньому, спираючись на існуючий рівень цін, водночас купує ф’ючерсні контракти на той самий строк і на ту саму кількість товару. А той, хто купує реальний товар з поставкою у майбутньому, водночас продає на біржі ф’ючерсні контракти. Останні виступають страховими гарантами, оскільки, якщо в операції одна сторона втрачає як продавець товару, то вона виграє як покупець ф’ючерсних контрактів на таку саму кількість товару, і навпаки, тобто продавець товару застосовує хеджування продажем, а продавець товару — купівлею.
Зменшенню ризику, пов’язаного з торгівлею ф’ючерсними контрактами, сприяють угоди з премією (опціон), що є торгівлею попередніми контрактами. Джерелом доходу для покриття фактичної ціни, на відміну від ціни під час укладення опціонної угоди, є премія. Це величина ризику, тобто сума, яку може втратити покупець опціону, якщо відмовиться від купівлі товару.
Формування товарних бірж в Україні сприятиме концентрації у певних місцях великої кількості товарів, що дасть змогу через інституцію ціноутворення, якою є біржа, створити ринок засобів виробництва [9, c. 516].
Фондова біржа— це організаційна форма ринку на якому здійснюється торгівля цінними паперами — акціями, облігаціями, зобов’язаннями державної скарбниці, сертифікатами, документами, пов’язаними з рухом кредитних ресурсів і валютних цінностей.
В сучасному світі функціонує: більше ніж 200 фондових бірж. Всі вони мають свої особливості часто досить суттєві. Беручи за критерій визначення правового статусу бірж їх поділяють на три типи: публічно-правові; приватні, змішані.
Діяльність публічно-правових біржпостійно перебуває під державним контролем. Держава приймає активну участь в створенні правил біржової торгівлі, контролюєїх виконання, забезпечує підтримку правопорядку на біржі під час проведення торгів, призначає біржових маклерів. Публічно-правовий тип фондової біржі характерний для Франції та Німеччини.
Приватні фондові біржі — це акціонерні товариства, що абсолютно самостійні в організації біржової торгівлі. Всі угоди на таких біржах укладаються у відповідності до чинного в країні законодавства. Держава не дає ніяких гарантій і не бере на себе ніякої відповідальності по забезпеченню стабільності біржової і торгівлі та зниженню ризику торговельних угод. Такий тип характерний для США та Англії.
При змішаному типі— фондова біржастворюється як акціонерне товариство, але при цьому 50% їх капіталу належить державі. Керівництво такими біржами здійснюється на виборній основі, але нагляд за біржовою діяльністю здійснюється біржовим комісаром, він же проводить офіційну реєстрацію біржових курсів. Цей тип бірж характерний для Австрії, Швейцарії таШвеції.
Окрім цієї класифікації фондові біржі умовно поділяють також на „брокерські” та „банківські”. Перший тип характерний для США, відповідно до такої організації бірж торгівлею цінними паперами займаються лише брокери, а комерційним банкам „вхід” набіржу заборонено. За другим типом (Німеччина, Франція) навпаки —банки є найважливішими суб’єктами біржової торгівлі цінними паперами. В Україні підчас створення першої фондової біржі існувала розвинута система комерційних банків, інших же різновидів інвестиційних посередників та мережі брокерських контор щене було. Тому саме комерційні банки прийняли участь у створенніпершої Української фондової біржі. У день реєстрації УФБ із 29 засновників — 21 були комерційні банки.
Найбільшими за обігом та значенням залишаються ті національні біржі, які знаходяться в головному фінансовому центрі країни. На них концентруються операції загальнонаціональних масштабів, провінційні ж біржі поступово втрачають свої позиції. Так складається поступово моноцентрична система, яка в найбільш закінченому вигляді представлена в Англії, де Лондонська біржа має назву Міжнародної фондової біржі оскільки вона перебрала на себе фондові біржі не тільки Великобританії, але й Ірландії. На сьогодні на біржі котирується близько 3500 цінних паперів, включаючи іноземні акції та облігації. В неофіційному котируванні перебувають близько 300 акцій.
У 1986 р. відбулося злиття Лондонської фондової біржі з саморегулюючою організацією, учасниками якої були дилерські фірми, що здійснювали торгівлю іноземними цінними паперами, саме в результаті цього Лондонська біржа набула статусу міжнародної і стала називатись Лондонською міжнародною фондовою біржею.
Токійська міжнародна фондова біржа, що виникла в1878 р. і є найбільшою фондовою біржею в Японії, на яку припадає близько 80% національного біржового обороту цінних паперів. На біржі котируються акції близько 1700 емітентів, а також облігації. Цінні папери котируються тільки офіційно. Торги „з голосу” проводяться спеціалістами (аукціоністами), які приймають заявки від учасників торгів і проводять аукціон. Котируються близько 200 акцій, які найбільш активно купуються і продаються. Торги з менш активними акціями, включаючи іноземні, здійснюються в електронному режимі.
Паризька фондова біржа посідає перше місце серед семи бірж Франції. На неї припадає більш як 90% угод, що укладаються на національному біржовому ринку. На біржі існує три різні котирування. Офіційне котирування призначене для великих корпорацій, які отримують стабільні прибутки, регулярно виплачують дивіденди, розміщують на ринку значну частину акцій і виконують рекомендації установ, які координують діяльність бірж. На такому самому рівні котируються також цінні папери іноземних емітентів. Акції малих та середніх підприємств котируються надругому рівні, який називають вторинним ринком. На третьому рівні, так званому вільному ринку, котируються цінні папери, що небули допущені до котирування на вищих рівнях.
В країнах, що мають федеративний державнийустрій, біржовій фондовій системі притаманна поліцептричність, в таких країнах майже рівні позиції займає кілька центрів фондової торгівлі. Так, наприклад, в Австралії лідирують фондові біржі Торонто та Монреаля, в Австралії — біржі Сіднея та Мельбурна, в Німеччині — біржі Франкфурта-на-Майні, Дюссельдорфа, Мюнхена та Гамбурга.
Нью-Йоркської фондова біржа, яка була заснована в 1792 р., є однією з найбільших і найстаріших фондових бірж світу. Операції на біржі здійснюють тільки члени біржі, загальна чисельність яких сягає 1400. Членами біржі, як правило, є фізичні особи. Серед фірм — членів біржі — домінують кілька десятків інвестиційних банків, які займають ключові позиції на американському фондовому ринку. Ціна брокерського місця на біржі становить близько $500000.
У лістингу на NУ5Е перебуває близько 2300 емітентів. Всі вони являють собою еліту американського бізнесу. На активи цих компаній припадає близько 80% всього капіталу, що має обіг в США. Протягом дня на біржі купується і продасться близько 100 мли акцій. Різниця в цінах попиту-пропозиції для акцій, що активно котируються на NYSE, становить до $0,3, що менш як 1% ціни.
Діяльність фондової біржі в Україні регламентується Законом України від 18.06.91 р. „Про цінні папери і фондову біржу”, іншими законодавчими актами України, статутом та правилами фондової біржі [2, C. 315].
Функції, які виконує фондова біржа впливають на різні сфери життя країни, основними з них є такі: в економічній сфері:
• прискорення обігу надлишкового капіталу у вигляді цінних паперів, його акумуляцію для інвестицій у виробничу та соціальну сфери;
• переміщення капіталу з однієї галузі в інші — найефективніші чи соціально значущі;
• акумуляція вільних коштів населення, тимчасове вилучення їх з обігу, що стримує інфляційні процеси, сприяє стабілізації державного бюджету, уможливлює залучення копнім приватних осіб для інвестицій;
• регулювання обігу цінних паперів котируванням, зміною курсу, ринкової вартості;
• відтворення дійсної вартості основних виробничих фондів, рентабельності того чи іншого підприємства;
у фінансовій сфері:
• організація біржових зборів для проведення гласних публічних торгів;
• визначення ринкової ціни цінних паперів, що котируються на біржі;
• гарантування виконання умов біржових угод, розробка системи розрахунків за укладеними на біржі угодами;
• здійснення біржового арбітражу, розв’язання спірних питань, що виникають по біржових угодах у процесі біржових торгів;
• забезпечення учасників ринку оперативною та аналітичною інформацією про стан та тенденції розвитку фондового ринку;
у політичній сфері:
• сприяння укріпленню економічної самостійності, яка є головною опорою незалежності держави.
• сприяння розвитку ринкової економічної системи, як основи демократичного суспільства.
• прискорення інтеграційних процесів входження України до світового співтовариства;
• вихід через фондову біржу національного капіталу на світовий ринок з допомогою розповсюдження серед іноземних інвесторів акцій та інших цінних паперів українських підприємств, а відтак — інвестування іноземного капіталу (через цінні папери) в економіку України;
у соціальній сфері:
• акумуляція капіталу, у тому числі й вільних коштів населення, для інвестування як у виробничу, так і в соціальну сферу та підвищення добробуту населення;
• створення нових робочих місць завдяки переміщенню капіталу та інвестуванню.
Усі фондові біржі можна поділити на кілька груп. Умовно вони класифікуються так: найбільш розвинуті, розвинуті, перспективні й щойно створені. До першої групи належать Нью-Йоркська, Токійська, Лондонська, Паризька, Франкфуртська та Копенгагенська фондові біржі. Ця група фондових бірж посідає провідне місце серед усіх бірж за торговим оборотом цінних паперів, застосуванням майже на 100 відсотків комп’ютерних засобів тощо. До другої групи фондових бірж слід віднести, наприклад, Американську (США), Цюрихську (Швейцарія), Амстердамську (Голландія), Міланську (Італія), Торонтську (Онтаріо, Канада), Австралійську та ряд інших. Ця група фондових бірж характеризується досить високими оборотами цінних паперів, розвинутою структурою процедур допущення до участі в біржових торгах та котируванні, широким застосуванням комп’ютерних засобів, інформуванням про зміну курсів та укладені угоди, а також проведенням клірингових та розрахункових операцій. Фондові біржі, що складають цю групу, були створені, як правило, кілька століть тому і за цей період досягли високого рівня розвитку.
На відміну від згаданих груп, існує досить багато-численна група фондових бірж, що розвиваються, або перспективних. Як правило, в цю групу входять біржі, які хоча й були створені кілька десятиліть тому, однак на цей період не досягли з тих чи інших причин належного рівня торгових оборотів та комп’ютерного оснащення, притаманних біржам попередніх груп. До числа перспективних фондових бірж відносять такі біржі, як Сеульська (Південна Корея), Гонконгівська, Бангкокська (Таїланд), Манільська (Філіппіни), Сінгапурська та ряд інших.
Особливий інтерес викликає група новостворених фондових бірж або тих, що знову відновили свою діяльність. Характерними рисами цієї групи є те, що ці фондові біржі з’явилися кілька років тому; в більшості випадків вони виникли в умовах, коли фактичні ринкові відносини в даних країнах тільки почали складатися; при створенні фондової біржі враховувався досвід розвинутих країн щодо використання електронної форми торгівлі. Фондові біржі цієї групи створювалися в умовах недостатньої розвиненості національних фондових ринків. Кожна з них мала свої труднощі, однак деяким, наприклад, Варшавській та Будапештській, вдалося вже в перші роки досягти певних результатів.
До останньої групи також входить Українська фондова біржа (УФБ), яка виникла в 1991 році. Вона є першою в історії незалежної України національною фондовою біржею, яка веде свій «родовід» від Київської біржі, що функціонувала з 1865 по 1914 та з 1921 по 1930 роки. Організатори біржі при її створенні більше орієнтувалися на європейський досвід (зокрема, на досвід функціонування Парижської фондової біржі).
В Україні на початок 2003 року провідні позиції на біржовому ринку за обсягами укладених угод займала Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ) — 46% від загального обсягу угод, Українська міжнародна валютна біржа (УМВБ) посідає друге місце — 30%, на третьому Українська міжнародна фондова біржа (УМФБ) — 11%, на четвертому — Українська фондова біржа (УФБ) — 6%, на п’ятому — Донецька фондова біржа (ДФБ) — 4%, на шостому Кримська фондова біржа (КФБ) — 2%, останнє місце за обсягами торгів посідає Придніпровська фондова біржа (ПФБ) — близько одного відсотка.
Біржа праці — елемент ринкової інфраструктури, що регулярно здійснює посередницькі операції на ринку праці. Система бірж праці сприяє здійсненню узгодженої державної політики в галузі зайнятості населення. Біржа праці виконує такі функції: аналізує стан ринку праці; прогнозує поспіває і пропозицію робочої сили; веде облік громадян, що звертаються за працевлаштуванням; сприяє працевлаштуванню працездатних; здійснює професійну орієнтацію молоді; виплачує допомогу по безробіттю тощо. Біржа праці виступає певним гарантом конституційного права на працю як державна організація. Поряд з державними біржами праці існують і платні приватні агентства (контори), що є посередниками в галузі праці, а також посередницькі бюро при профспілках, молодіжних, релігійних організаціях та ін. У Україні розвивається безплатна державна система центрів і служб зайнятості.
Банки як складова частина ринкової інфраструктури.Банк – це економічна установа, що спеціалізується на кредитуванні, посередництві в грошових рахунках і операціях з цінними паперами. За формою власності банки поділяють на державні (національні), акціонерні, приватні (індивідуальні та партнерські), кооперативні, муніципальні (комунальні), створені з участю держави, міждержавні.Вони виконують такі види операцій: пасивні, активні, комісійні.
Пасивні банківські операції — операції, через посередництво яких утворюються ресурси банків (внески і позичені гроші; емісія заставних листів, банківських і комунальних облігацій, а також довгострокові позики у кореспондентів банку).
Активні банківські операції — діяльність, пов’язана з розміщенням грошових ресурсів банку (наданням їх у кредит).
Кредити надаються у вигляді грошових позик і зобов’язань банку гарантувати платежі клієнта. В останньому випадку банк не надає грошові позики, а лише обіцяє здійснити платежі у разі, якщо позичальник не зможе оплатити свої зобов’язання.
Комісійні банківські операції — посередницька діяльність, яка не передбачає кредитів банку і не є джерелом надходження коштів на його рахунок. До них відносять: платіжний оборот, операції з валютою, інкасування векселів і чеків, прийняття на зберігання цінних паперів і надання сейфів для користування, управління майном та ін.
Діяльність банків має засновуватися на повному комерційному розрахунку і самофінансуванні. У процесі своєї діяльності вони одержують прибуток. Банківський прибуток – це залишок між сумою одержаних відсотків і витратами банку. Прибутковість оцінують за нормою банківського відсотка.
Сучасна банківська Система України, як і у більшості країн світу, складається з двох рівнів. У ст. 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, які створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону.
Перший рівень банківської системи України представлений Національним банком України. Правовий статус, принципи організації і діяльності Національного банку України визначені Конституцією України та Законом України «Про Національний банк України».
Національний банк України є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об’єктом права державної власності та перебуває у його повному господарському віданні і статутний капітал у розмірі 10 млн. грн., який є державною власністю і служить для забезпечення зобов’язань Національного банку України.
Згідно зі статтею 99 Конституції України, прийнятою в 1996 році, основною функцією центрального банку держави — Національного банку України — є забезпечення стабільності грошової одиниці — гривні. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах свої повноважень, — цінової стабільності [16 ].
продолжение
–PAGE_BREAK–
продолжение
–PAGE_BREAK–
продолжение
–PAGE_BREAK–