Реферат
Тема:«Екологічна безпека»
План
1. Поняття і джерела екологічної небезпеки
2. Правове регулювання екологічних прав людини
3. Глобальні екологічні проблеми та шляхи їх вирішення
Список використаної літератури
1. Поняття і джерела екологічної небезпеки
Природне середовище — це місце життєдіяльностілюдини, джерело його існування. У своїй діяльності людина використовує природнібагатства — від кисню і води до надр землі і лікарських рослин. При цьому вонанеминуче впливає на природу. До того ж вплив людини не повинно порушуватизаконів природи, оскільки науково необгрунтоване втручання в життя природипризводить до катастрофічних наслідків.
Тисячоліттями люди не відчуваливідповідальності за збереження природи, ставилися до неї як до невичерпногоджерела. Прозріння настало лише тоді, коли екологічний криза стала загрожуватибільшості регіонів нашої планети і самому існуванню людства. Сьогодні практичнонеможливо назвати такі явища і процеси навколишнього середовища на яких би непозначилася діяльність людини. Зокрема, велику стурбованість викликають такі зних, як ерозія грунту, її засолення, хімічна деградація, недостача питної водита погіршення її якості. Населення планети турбують темпи вирубки лісів,забруднення морів і океанів, які є джерелами надходження кисню в атмосферу.Підраховано, що загальна кількість кисню в атмосфері щорічно зменшується на 10млрд. т. Під загрозою зникнення знаходяться лікарські рослини.
Особливо велику екологічну небезпекупредставляє забруднення значної території у зв’язку з аварією на ЧорнобильськійАЕС.
У число екологічних факторів, важливих длялюдини входять соціально-психологічні, чинники харчування, які пошкоджуютьвпливу.
Інтенсивна хімізація сільськогогосподарства та промислові відходи отруйних речовин призводять до того, що всебільша кількість таких речовин потрапляє з продуктами харчування та питноюводою в організм людини, завдаючи непоправної шкоди здоров’ю. За наявнимиданими в світі від отруєння пестицидами щорічно вмирає майже 14 тис. осіб.
Шкідливі впливу хімічних факторів наорганізм можна умовно розділити на кілька груп по їх ефектів. Це токсини(отруйні речовини), канцерогени (що викликають онкологічні захворювання),мутагени (що викликають мутації), тератогени (викликають потворності).
Серйозну небезпеку становить для людстватоксичну забруднення. Небезпечні для здоров’я токсичні метали, хлорованівуглеводні, нітрити, нітрати, діоксини, пестициди.
Канцерогенами є промислова пил, діоксидазоту, діоксиду сірки. Основним шляхом проникнення хімічних забрудненьнавколишнього середовища в організм людини є дихальні шляхи і шлунково-кишковийтракт. Іншими словами, головні побоювання за здоров’я пов’язані з погіршеннямскладу повітря, яким ми дихаємо, сумнівним якістю питної води і продуктівхарчування.
Загострення екологічної ситуації непроходить безслідно. Значно збільшується захворювання людей, зменшуєтьсятривалість їх життя.
Окрему групу, шкідливо впливають нанавколишнє середовище та здоров’я людини являють собою такі фактори, як:підвищений рівень шуму в містах, забруднення іонізуючими електромагнітнимивипромінюваннями.
Таким чином, основними джереламиекологічної небезпеки є забруднення всіх середовищ: повітря, води, грунту,продуктів харчування, вплив електромагнітних випромінювань і шуму.
2. Правове регулювання екологічних правлюдини
У зв’язку з різким стрибком індустріальногорозвитку та економічного зростання в другій половині ХХ століття, переростанняекологічних проблем на регіональних і національних рівних у планетарні,поставило під загрозу реальність існування людини. Занепокоєний світовеспівтовариство прийняло низку документів, присвячених закріпленню прав людинина використання природних ресурсів та здорове навколишнє середовище. До них, впершу чергу відносяться Стокгольмська Декларація принципів і План заходів зпроблем навколишнього природного середовища, прийнята на конференції ООН 16липня 1972, Віденська конвенція про охорону озонового шару, прийнята в 1985 р.,та інші.
Права людини на використання природнихресурсів і охорону навколишнього середовища отримали своє визнання в документахміжнародних регіональних організацій (Гельсінська документ «Надії і проблемичасу перемін» від 10 липня 1992р., Конвенція про захист Чорного моря відзабруднення від 2 квітня 1992р. Та ін) .
Безперечним досягненням більшості визнанихміжнародно-правових документів є закріплення природних прав людини навикористання природних ресурсів та здорове навколишнє середовище.
Екологічна безпека населення є найбільшгуманним, шляхетним і відповідальним завданням екологічного законодавства, яке,перш за все, закріплює екологічні права населення, по-друге, гарантує їхреалізацію, по-третє, визначає правові, економічні та соціальні основи охоронинавколишнього середовища в інтересах нинішнього і майбутнього поколінь.
В Україні кожен громадянин має право на:
1) безпечне для його життя і здоров’янавколишнє природне середовище;
2) участь в обговоренні проектівзаконодавчих актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкціїоб’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природногосередовища та внесення пропозицій до господарських і державні органи, установита організації цих питань;
3) участь у розробці та здійсненні заходівщодо охорони навколишнього середовища, раціонального і комплексноговикористання природних ресурсів;
4) здійсненні загального і спеціальноговикористання природних ресурсів
5) об’єднання в громадські природоохоронніформування;
6) одержання у встановленому порядку повноїі достовірної інформації про стан навколишнього середовища та його впливу наздоров’я населення;
7) участь у проведенні екологічноїекспертизи;
8) отримання екологічної освіти;
9) подання до суду позовів до державнихорганів, підприємствам, організаціям і громадянам про відшкодування шкоди йогоздоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природнесередовище.
У правових актах закріплені так самообов’язки громадян України в галузі охорони навколишнього природногосередовища. Громадяни зобов’язані: берегти природу, охороняти, раціональновикористовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охоронунавколишнього середовища; здійснювати діяльність щодо дотримання вимогзаконодавства, вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів талімітів використання природних ресурсів; не порушувати екологічні права ізаконні інтереси інших суб’єктів і т.д.
Екологічні права громадян забезпечуютьсясистемою гарантій:
— Проведенням широкомасштабних державнихзаходів щодо підтримання, відновлення і поліпшення стану навколишньогоприродного середовища;
— Здійсненням міністерствами, відомствами,організаціями технічних та інших заходів з попередження шкідливого впливугосподарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконаннямекологічних вимог у разі планування, розміщення продуктивних сил, будівництвата експлуатації народногосподарських об’єктів;
— Участю громадянських об’єднань та окремихгромадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища;
— Здійсненням громадського та державногоконтролю за дотриманням законодавства про охорону навколишнього природногосередовища і т.д.
Недоліком є те, що зазначені гарантії частозалишаються лише на папері. Вони не стали тією загальним обов’язком, яка бвиконувалася завжди, скрізь і кожним, кого це стосується. Це є характерним нетільки для України, але й інших держав, оскільки, інакше, екологічні проблемине набули б характер глобальних для всього людства.
3. Глобальні екологічні проблеми та шляхиїх вирішення
Науково-технічний прогрес викликав багатонаслідки, які відносячи до екологічних. Склалося обгрунтоване думку про те, щонаслідком прогресу є деформація навколишнього середовища. Перш за все, це булопомічено відносно збільшення концентрації так званих малих газів в атмосфері(діоксид вуглецю, метан, оксид азоту, хлорофторуглеводи), від спалюваннявугілля, газу, нафти та інших похідних, що визначається сьогодні як парниковийефект. Парниковий ефект — це утримання значної частини теплової енергії Сонця уземної поверхні, що веде до збільшення температури.
Наслідками для населення і економіки стаєнеможливість швидкої адаптації до зміни клімату. Збільшується числометакатастроф, що може негативно відіб’ється на біоті: скоротитьсярізноманітність флори і фауни, збільшиться збезлісенням, спадання обмерзання вгорах викличе скорочення стоку річок, що породить труднощі у сільськомугосподарстві. Морські потоки в Світовому океані можуть піти іншими шляхами,підвищення температури у Світовому океані може призвести до підвищенняшвидкості вітру в урагани і підвищенню їхньої руйнівної сили, зміниться станприбережних зон — почнеться необоротне руйнування екосистеми.
Друга не менш важлива глобальна екологічнапроблема — виснаження озонового шару. Озон необхідний для людини та інших живихістот, що населяють освітлену сонцем Землю, оскільки він визначає температурнустратифікацію атмосфери і одночасно захищає від інтенсивної ультрафіолетовоїрадіації. Найбільш небезпечні для людини наслідки виснаження озонового шару — збільшення числа захворювань на рак шкіри і катаракти очей. Крім негативноговпливу на здоров’я людини, виснаження озонового шару призводить до посиленняпарникового ефекту, зниження врожайності, деградації грунтів, загальномузабрудненню навколишнього середовища.
Загострення глобальної екологічної ситуації- є результатом погіршення екологічної обстановки в конкретних країнах тарегіонах світу, де найбільш сильно забруднення навколишнього середовища.
Забруднення, згідно з прийнятим ООНвизначенням, це екзогенні хімічні речовини, що зустрічаються в неналежномумісці, в неналежне час і в неналежному кількості. Особливо сильно забрудненіповітряна та водна середовища.
Основний внесок у забруднення повітрявносять підприємства чорної і кольорової металургії, вугільної промисловості,хімії та нафтохімії, будіндустрії, енергетики, автотранспорту. Особливо гостростоїть проблема забруднення повітря у великих містах і промислових центрах.Деякі екологічно небезпечні метали, наприклад, ртуть, свинець, кадмій,переносяться атмосферними потоками і потрапляють у водойми, осідають на днорічок озер і морів. Зростання загальних показників захворюваності людейвикликані забрудненнями навколишнього середовища. Так, наприклад, забрудненняповітря від нафтохімічного комбінату в місті Еккаіті (Японія), викликало«еккаітську астму», забруднення водного середовища кадмієм — отруєння, щоотримало назву «Ітай-Ітай», ртуттю — хвороба «Мінамата».
Значну загрозу забруднення діоксиномпредставляють викиди автомобільного транспорту. Ці забруднення накопичуються нетільки в районах автотрас, але і виявляються за багато км. від них. Вони маютьвластивість накопичуватися в організмі людини, що живе в несприятливомусередовищі і викликати погіршення самопочуття і навіть отруєння.
Забруднення земної поверхні та воднихекосистем відбувається і в результаті радіоактивного забруднення. Основнимиджерелами радіоактивного забруднення є випробування ядерної зброї, робота АЕС,які використовують водойми як охолоджувачів, що призводить до вступу у нихразом зі стічними водами радіоактивних ізотопів, які поглинаються водної біотита донними відкладами.
Відносно новим поняттям у екологічноїбезпеки є біологічне забруднення. Визначення його включає два пункти:привнесення в середу і розмноження в ній небажаних для людини організмів іпроникнення (природне або завдяки діяльності людини) в експлуатовані екосистемиі технологічні пристрої, видів організмів, чужих даними екосистемам. Один звидів біологічного забруднення — викиди підприємств мікробіологічного синтезу.Виробничі потужності цієї галузі сучасної біотехнології, особливо уфармакологічній промисловості, постійно зростають. Багато лікарськихпрепаратів, наприклад, антибіотики, вакцини одержують шляхом мікробіологічногосинтезу. До складу викидів та скидів зі стічними водами фармакологічних заводіввходять мікробні клітини і їх фрагменти, живильне середовище длямікроорганізмів. Масштаб цього виду забруднення, може бути дуже великий, а таксамо великі його вплив на здоров’я людини та тварин.
У зв’язку з біологічним забрудненням неможна не згадати і бактеріологічне забруднення, пов’язаних з виробництвом бактеріологічноїзброї, яке виробляється незважаючи на існуючі заборони (мікроорганізми великийзабійної сили, високої стійкості до всіх відомих антибіотиків).
До кінця ХХ століття постало питання пронебезпеку так званого генетичного зараження навколишнього середовища. Ризикцього виду біологічного забруднення, пов’язаного з генною інженерією, стає всебільш реальним. Можливість випадкового викиду організмів, вироблених задопомогою генної інженерії, існує завжди, а так само можливий навмисний викид… Екологічна оцінка такого викиду утруднена, оскільки властивості новихмікроорганізмів невідомі. Наслідком маніпуляції з геном може бути генетичнаерозія — втрата існуючого генофонду. Найбільшому ризику генетичного забрудненнясхильні рідкісні та зникаючі види, популяції яких знаходяться в стадіїдеградації. Самостійну проблему з серйозними соціально-етнічними проблемамипредставляє собою втручання в геном людини («покращення різновиди людей»).
Глобальні екологічні проблеми з усієюочевидністю показують необхідність консолідації зусиль усіх країн для їхвирішення. Основний стереотип мислення, що сформувався в світі до кінця ХХстоліття з перспективою на ХХI століття, висловлює Стратегія сталого розвитку.
Вперше термін «стійкий розвиток» буввикористаний в документах у 70-х роках, коли з’явилася ідея розробкиВсесвітньої стратегії охорони природи. Її висунули міжнародні організації:Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів, Програма (комітет) ООН знавколишнього середовища, Всесвітній фонд дикої природи. У ній фокусувалосяувагу на небезпеки змін у біосфері Землі і пропонувалося вжити низку дієвихзаходів щодо їх пом’якшення. Стратегія сталого розвитку була прийнята в 1992році, але вона продовжує бути в центрі загальної уваги і в даний час. Сталийрозвиток було визначено як процес відповідає потребам сьогодення, але позбавляємайбутні покоління можливості задовольнити свої потреби. В ООН створеноспеціальну комісію зі сталого розвитку. Мета Стратегії виробити основні шляхита способи пристосування життя до глобальних змін.
Негативні тренди змін у навколишньомусередовищі та стан здоров’я населення в багатьох країнах світу призвели доусвідомлення необхідності інтеграції та об’єднання зусиль у вирішенніглобальних екологічних проблем і забезпечення екологічної безпеки. Формиспівробітництва різноманітні. Це різного рівня організації, комісії, комітети,міжнародні угоди (конвенції та протоколи до них), глобальні системи та службиспостережень, дослідницькі програми та проекти.
В ході міжнародного співробітництва увагузосереджено на наступних екологічні проблеми.
1. Клімат і його зміни, 2. Проблема «чистоїводи», 3. забруднення навколишнього середовища, 4. Відходи, 5. Втратабіорізноманіття і втрата видів, 6. Прибережні райони, 7. Медична екологія, 8.Безпека біотехнологій, трансгенних продуктів і продуктів харчування.
Список використаної літератури
1. Закон України «Про охорону навколишнього природногосередовища» від 25.06.91 р. станом на 10 лютого 2003р.-К.: Парламентськавидавництво, 2003.-52с.
2. Дмитренко І. Екологічне право України: Підручнік.-К.: Юрінком Інтер,2001.-352с.
3. Никаноров А., Хоружа Т. Глобальна екологія: Навчальний посібник.-М.:Вид-во Пріор, 2000.-285с.
4. Орлов М. Сталий розвиток і правова охорона навколишнього середовища/ / Підприємництво, господарство і право.-2000 .- № 6.-С.42-46.
5. Пєтухова Т.А. Безпека життєдіяльності: Конспекти лекцій.-Одеса, 2002.- 86с.
6. Екологія, охорона природи й екологічна безпека / Під ред. В.І.Данилова-Данільяна.-М.: Вид-во МНЕПУ, 1997.-543 с