Екологічне право

МІНІСТЕРСТВОВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКИЙЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУВНУТРІШНІХ СПРАВКафедрацивільно-правових дисциплін

Контрольнаробота
здисципліни «Екологічне право»
ВАРІАНТ № 2

Виконала:
студентка групи
юридичногофакультету
Міщенко О.В.
Перевірив:
Коваленко І.М
 
Запоріжжя — 2010

Завдання № 1
 
Задача № 1
До вас законсультацією звернувся пан Івченко з проханням роз’яснити який порядокузаконення самочинного будівництва передбачений чинним законодавством. Вінсамочинно побудував гараж на земельній ділянці комунальної власності і тепербажає його узаконити.
Надайтеобґрунтовану консультацію.
Відповідь
Ознакисамочинного будівництва визначені у ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України.Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочиннимбудівництвом, якщо вони збудовані або будуються при наявності хоча б одного ізнаступних порушень:
— на земельнійділянці, що не була відведена для цієї мети;
— без належногодозволу чи належно затвердженого проекту;
— з істотнимипорушеннями будівельних норм і правил.
Можна виділитидва шляхи узаконення самочинного будівництва:
— перший– позасудовий. Він врегульований Тимчасовим порядком прийняття в експлуатаціюзакінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних тасадових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених бездозволу на виконання будівельних робіт, затв. Постановою КМУ від 09.09.2009року №1035, та передбачає спрощену процедуру узаконення самочинного будівництвашляхом звернення з відповідною заявою встановленої форми до виконавчогокомітету відповідної місцевої ради та надання необхідного незначного перелікудокументів до інспекції держархбудконтролю. Проте застосовувати таку спрощенупроцедуру можна тільки до обмеженого кола об’єктів самочинного будівництва:приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків згосподарськими спорудами і будівлями, споруджених забудовниками — фізичнимиособами у період з 5 серпня 1992 р. до 1 січня 2008 р. без дозволу на виконаннябудівельних робіт, на підставі заяви про прийняття в експлуатацію, яку поданодо 31 грудня 2010 року.
— другий –судовий. Він застосовується в усіх інших випадках, коли наявні правові підставидля узаконення самочинного будівництва, проте неможливо застосувати спрощенупроцедуру, визначену вказаним вище Тимчасовим порядком.
Варіюючи між численними можливими ситуаціями, узаконення самовільної будівлі може скласти приблизно таку послідовність:
• оформленняправа власності або користування земельною ділянкою,одержання згоди власника (законного користувача)земельної ділянки на забудову; оформлення договорукупівлі- продажу, ренти, дарування, міни, оренди, суборенди;
• розробка йузгодження проектної документації, затвердження проекту, введення в експлуатацію;
• реєстраціянерухомості, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічногопереоснащення в Бюро технічної документації;
• подачадокументів до суду для визнання права власності;
• оформленняправовстановлюючих документів.
Розберемо перелічені етапи докладніше:
Оформлення прававласності або користування земельною ділянкою,одержання згоди власника (законного користувача)земельної ділянки на забудову
Для оформленняправа власності або користування земельною ділянкою,зацікавлена особа (пан Івченко) подає заяву в орган виконавчої влади або органмісцевого самоврядування по місцю знаходження земельної ділянки про передачу земельної ділянкиу власність або надання в оренду. Точна процедура подачі такої заявирегламентується нормативно-правовим актом органа виконавчої влади або органмісцевого самоврядування по місцю знаходження земельної ділянки.
До такої заявидодається земельно-кадастрова документація (розробки й узгодження матеріалівмісця розташування, проекту землевідводу, оцінка, затвердження втрат, геодезичні дослідження зрельєфом і координатами границь).
Розробка йузгодження проектної документації, затвердження проекту, введення в експлуатацію
Зміст, порядокрозробки, узгодження й затвердження проектної документації на будівництво в Українірегламентується державними будівельними нормами (ДБН. А.2.2-3-2004).
Відповіднодо статті 7 Закону України Про архітектурну діяльність, проект розробляєтьсяпід керівництвом або з обов’язковою участюархітектора, що має відповідний кваліфікаційний сертифікат.
Проектнадокументація узгоджується з місцевими органами містобудуванняй архітектури відповідно до регіональних правил забудови щодоархітектурно-планувальних рішень, розміщення, раціонального використанняземель, відповідності запропонованих рішень вимогам архітектурно-планувальнимзавданням, містобудівній документації.
Будівництвооформляється архітектурно-технічним паспортом а основні будинки/будови підлягають введеннюв експлуатацію.
Вартість повногокомплекту проектно-вишукувальної документації залежить від вартості будівництвабудівлі. Так як намомент проектування вона невідома, то визначається за методикою, викладеною взазначених будівельних нормах України.
Реєстраціянерухомості, реконструкції, реставрації, капітальногоремонту, технічнепереоснащеннявБюротехнічноїінвентаризації.
Для реєстрації вБТІ необхідно подати:
• Заявавстановленого зразка
•Правовстановлюючий документ (договір купівлі-продажу, міни, свідоцтво проприватизацію, рішення суду, тощо) та його нотаріальна копія
•Виписка з реєстру правочинів
•Оригінал технічної документації (технічний паспорт дійсний 1 рік після виходуінженера БТІ)
• Копіюідентифікаційного коду
• Актприйому-передачі приміщення (2 шт., Оригінали)
• Копіядовідки про проплату пайового внеску з Головного управління економіки таінвестицій (або інший документ, що підтверджує повний розрахунок з державою)
• Довіреність нареєстрацію, якщо документи подає не власник
• Паспортдовіреної особи
Вартість послугБТІ визначається в залежності від терміновості оформлення документів і відрегіону може коливатися від 500 до 3.000 грн.
Подачадокументів, заяви чи позову до суду для визнання права власності.
Процедура подачідокументів до суду для визнання права власності на самовільне будівництво тавимоги до оформлення документів регламентуються Цивільним процесуальнимКодексом.
Конкретнийперелік документів буде визначаться кожним конкретним випадком.
Для визнанняправа власності на самовільно збудовану нерухомість в Україні, документи досуду подаються:
• в порядкупозовного провадження (якщо є відповідач), або
• відповідно дост. 256 Цивільного Кодексу в порядку визнання права як факту.
Чим ризикуєвласник самобуду?
Особа, яка побудувала той чи іншийоб’єкт нерухомості самовільно, не є його власником до моменту належногодокументального оформлення, а значить, і не має права ним розпоряджатися:дарувати, продавати, здавати в оренду, а також здійснювати інші операції.
Всікомунікації (вода, каналізація, газ, електрику підводяться до будівлі іпідключаються виключно на підставі належно погоджених проектів, а значить єризик, що без узаконеного будівництво пану Івченко буде відмовлено в узгодженніпроектів на підведення та підключення електроенергії.
Якщопобудований гараж порушує права та інтереси третіх осіб, або являє собоюзагрозу здоров’ю і життю оточуючих, то такі будівлі можуть бути знесені безбудь-яких компенсацій або відшкодувань забудовнику. Ініціюватизнесення самобуду може будь-який зацікавлений, включаючи власник (законнийвласник) земельної ділянки, сусіди, органи прокуратури, органисанепідемнагляду, пожежної безпеки, захисту навколишнього середовища. Якщо невдається вирішити такий конфлікт, то можливо доведеться звертатися до суду. Дляз’ясування чи представляє самобуд загрозу здоров’ю і життю оточуючих кращепровести експертизу.
При самовільномубудівництві,також можуть виникнути деякі проблеми при оформленні такого майна у спадщину. Усвідоцтві про право на спадщину не вказуються об’єкти, вказані в документах БТІяк самобуд. Таким чином, спадкоємець не зможе оформити право власності насамобуд по спадку не оформивши попередньо необхідні дозволи і не погодившипроекти, а самовільні будови після закінчення півтора років можуть бути зарішенням суду передані в комунальну власність.
Відповідальністьза самовільне будівництво.
В Україні, засамовільне будівництво законом передбачається не лише адміністративна, а йкримінальна відповідальність.
Адміністративнестягнення на осіб, які порушили порядок будівництва, накладається на підставістатей 96 і 97 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Адміністративніштрафи за вказаними статтями Кодексу України про адміністративні правопорушенняможуть накладатися посадовими особами Інспекції державно — архітектурногоконтролю та виконавчими комітетами сільських, міських рад або місцевими держ.адміністраціями в таких розмірах:
• занедотримання державних стандартів, норм і правил під час проектування,розміщення підготовчих робіт, робіт для будівництва, за будівництво іреконструкцію, а також прийняття в експлуатацію об’єктів і споруд побудованих зпорушенням законодавства — з громадян — від 10 до 50 неоподатковуванихмінімумів доходів громадян (від 170 грн. до 850 грн.), з посадових осіб — від50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 грн. до 1700грн.)
•самовільне будівництво, а також самовільне заміна архітектурного виглядубудинків під час їх експлуатації — від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян (від 85 грн. До 170 грн.), З посадових осіб — від 50 до 100неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 грн. до 1700 грн.)
Відповіднодо ст. 197 (1) Кримінального Кодексу України:
•самовільне захоплення земельної ділянки з нанесенням значної шкоди власнику абокористувачеві земельної ділянки карається штрафом від 200 до 300неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3400 грн. до 5100 грн.) Абоарештом на строк до 6 місяців. Значною шкода вважається якщо вона перевищує 100і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн.)
• самовільнебудівництво на самовільно захоплених земельних ділянках карається штрафом від300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 5100 грн. до 8500 грн.)
• самовільнебудівництво на самовільно захоплених земельних ділянок особами, раніше судимимиза такі ж злочини карається позбавленням волі на термін від року до трьохроків.

Задача № 2
Приватнийпідприємець Коломієць Є.П. вирішив обладнати рекреаційну стежку у приморськійзоні Одеси. Він звернувся до вас з проханням надати консультацію з приводу тогояк належить це зробити згідно з чинним законодавством. Які документи для цьогопотрібно оформити? До кого належить звертатися?
Надайтеобґрунтовану консультацію.
Відповідь
До земельрекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організаціївідпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
Згідно ч.1 ст. 52 Земельного кодексу України землі рекреаційного призначення (ЗКУ)можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Однак на земляхрекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або можеперешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає абоможе вплинути на природний стан цих земель.
Приморська зона Одеси – власність територіальної громади м.Одеси.Тобто звертатися підприємцю потрібно до міськради м.Одеси.
Згідност. 124 ЗКУ передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній абокомунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органувиконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договоруоренди земельної ділянки.

Задача № 3
До васзвернулися за консультацією з проханням роз’яснити, чи дозволяється за закономприватизація об’єктів природно-заповідного фонду. Зокрема, іноземний інвесторвиявив бажання приватизувати зоопарк для забезпечення його перебудови іутримання тварин у належному стані. Чи можливо приватизувати такий зоопарк?
Надайтеобґрунтовану відповідь.
Відповідь
самочинне будівництво рекреаційний приватизація заповідний
Згідно ст. 4 Закону України«Про природно-заповідний фонд України» зоологічні парки можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України. Однак, зоологічні парки, створені до прийняття цього Закону (тобто до 16 червня 1992 р.), не підлягають приватизації.
Тобто іноземний інвестор може приватизувати зоопарк (якщо він був створений після 16 червня 1992р.) для його перебудови і утримання тварин у належному стані.
Згідно ст. 36 Закону України«Про природно-заповідний фонд України» на території зоологічних парків забороняється діяльність, що не пов’язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню сприятливих умов для життя тварин цих парків.
У разізміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам’ятникиприроди, заповідні урочища, парки-пам’ятники садово-паркового мистецтва, новіземлевласники відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про природно-заповіднийфонд України» зобов’язані забезпечувати режим їх охорони і збереження незалежновід їх наміру використовувати набуту у власність землю.

Завдання №2
 
1. Проаналізуйте положення поресурсових кодексів та законів івизначте екологічні обмеження щодо реалізації права власності, які в нихзакріплені
Відповідно доКонституції України власність зобов’язує. Власність не повиннавикористовуватись на шкоду людині і суспільству. Виходячи з цьогоконституційного положення і враховуючи ту обставину, що використання природнихоб’єктів внаслідок їх екологічної значущості завжди зачіпає інтересисуспільства, в інтересах цього суспільства та держави екологічне законодавствообмежує громадянські права громадян в першу чергу щодо встановлення їх прававласності на природні об’єкти.
Так, відповіднодо законодавства (зокрема ст.9 Закону України «Про власність») не можуть бути увласності окремих громадян об’єкти права виключної власності народу України. дояких належать земля (за винятком земельних ділянок певного розміру), її надра,повітряний простір, водні та інші природні ресурси її континентального шельфута виключної (морської) економічної зони, в тому числі тваринний світ (завинятком диких тварин та об’єктів тваринного світу, вилучених із стануприродної волі, розведених у неволі чи напіввільних умовах або набутих іншим,дозволеним законодавством шляхом).
Важливоюознакою, яка характеризує сутність права власності, є ступінь свободи власникау здійсненні правомочностей щодо належного йому майна. Власник має право вільнокористуватися належним йому майном (навіть псувати чи знищувати), змінюватийого місцезнаходження та здійснювати інші будь-які дії, якщо тільки вони несуперечать закону.
Що ж дореалізації уже набутого права власності на природні ресурси, то правомочностіїх власника обмежені законом в інтересах охорони і збереження природнихоб’єктів і ресурсів, які є основою життєдіяльності людства, а значить, вінтересах всього суспільства. Так, законодавство вимагає тільки цільовоговикористання природних об’єктів відповідно до умов їх надання. Власник неповинен завдавати їм шкоди, негативно впливати на їх якісний стан, допускатипогіршення екологічної обстановки на природних об’єктах і територіях врезультаті реалізації його права власності. Саме з цією метою закон встановлює,наприклад, обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугахуздовж річок, навколо водойм та на островах. Там забороняється розорюванняземель, зберігання та застосування пестицидів, влаштовування літніх таборів дляхудоби і т.ін. (ст. 89 Водного кодексу України). У разі зміни форм власності наземлю, на якій знаходяться заказники, пам’ятники природи, заповідні урочища,парки-пам’ятники садово-паркового мистецтва, нові землевласники відповідно довимог ст. 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зобов’язанізабезпечувати режим їх охорони і збереження незалежно від їх намірувикористовувати набуту у власність землю.
Деякі прававласників більш чітко обмежені екологічними вимогами щодо збереження грунтів,рослинного, тваринного світу, водних джерел та інших компонентів навколишньогосередовища. Наприклад, землевласники в межах своїх земельних ділянок маютьправо видобувати для своїх господарських та побутових потреб корисні копалинимісцевого значення, торф загальною глибиною розробки до двох метрів і прісніпідземні води до 20 метрів. Видобування корисних копалин місцевого значення іторфу з застосуванням спеціальних технічних засобів, які можуть призвести донебажаних змін навколишнього природного середовища, погоджується з місцевимирадами народних депутатів та органами Міністерства навколишнього природногосередовища України на місцях. У разі порушення землевласниками порядку і умовкористування надрами на наданих їм у власність земельних ділянках вони можуть бутипозбавлені права видобування корисних копалин місцевого значення, торфу іпрісних підземних вод для господарських і побутових потреб (ст. 27 КодексуУкраїни про надра).
Земельнимзаконодавством встановлюється спеціальний правовий режим щодо набуття прававласності на земельні ділянки та здійснення громадянами правомочностейвласника, що обумовлено особливостями цього об’єкта права власності та йогозначенням в суспільстві. Ці особливості полягають в тому, що об’єктом праваприватної власності є не земля взагалі як фізичний об’єкт матеріального світу,а земельна ділянка як правова категорія з чітко окресленими межами. Звідси йособливий порядок набуття права власності: придбання земельних ділянок задоговором купівлі-продажу або набуття шляхом прийняття спадщини, потімвідведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), одержання державногоакта на право власності, зареєстрованого місцевою радою народних депутатів.Тільки після дотримання цих вимог власник може приступити до використання ірозпорядження земельною ділянкою.
Використанняземельної ділянки не за цільовим призначенням, способами, що призводять дозниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення,погіршення екологічної обстановки чи невикористання протягом одного року земельноїділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років— для несільськогосподарських потреб, — це діяльність (чи бездіяльність)власника, яка тягне за собою застосування до нього встановлених законодавствомсанкцій (в даному випадку згідно ст. 28 Земельного кодексу України припиненняйого права власності за рішенням місцевої ради народних депутатів), а, отже,законодавство регламентує права власності на природні ресурси.
Протиправні дії,такі як систематичне невнесення земельного податку, жорстоке поводження здикими тваринами, які перебувають у колективній та приватній власності,укладення угод про набуття права власності з порушенням встановленого порядку,є також підставами припинення права власності на природні ресурси.
Правоколективної та приватної власності на природні ресурси може бути припиненетакож внаслідок правомочних дій, як-то: добровільна відмова, відчуження(продаж), викуп для державних або громадських потреб.
Таким чином,право власності на природні об’єкти суттєво відрізняється від права власностіна майно та інші об’єкти неекологічного характеру, насамперед, обмеженнями щодовикористання природних ресурсів і об’єктів як власності, обумовленими захистомправ та законних інтересів всіх громадян суспільства.
2. Визначте поняття екологічної шкоди та способи визначення їїрозміру.
Поняттяекологічної шкоди в науці поки що недостатньо розроблено. Але сутність їїзводиться головним чином до певного погіршення якісного стану навколишньогосередовища.
Закон «Проохорону навколишнього природного середовища» передбачає, що шкода, завдана врезультаті порушення законодавства про охорону навколишнього природногосередовища, підлягає компенсації, за загальним правилом, у повному обсязі беззастосування норм зниження розміру стягнення і незалежно від плати зазабруднення навколишнього природного середовища і погіршення якості природнихресурсів.
Правовоюосновою юридичної відповідальності в зазначеній сфері є положення ЗаконуУкраїни «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідні статтіпоресурсових кодексів, законів, а також норми спеціальних нормативних актів.Але зазначені закони і поресурсові кодекси безпосередньо не визначають засобівцивільно—правової відповідальності за порушення екологічного законодавства. Уних містяться лише посилання на спеціальне законодавство.
Суттєвоюособливістю, специфічною рисою цивільно-правової відповідальності є порядоквизначення розміру шкоди, завданої порушенням екологічного законодавства, якийвстановлено спеціальними нормативними актами.
Дотриманнятакого порядку теж не завжди забезпечує повне відшкодування збитків, завданихпорушенням законодавства про охорону природи, тому застосовуються такси,спеціальні методики тощо.
Успеціальному законодавстві, яке стосується окремих видів природних ресурсів,питання про конкретні умови, розміри відшкодування збитків детальноврегульовані, визначено також коло осіб, які можуть заявляти позовні вимоги.
Загальні жпринципи цивільно-правової відповідальності закріплені цивільним законодавством.Щодо відносин по використанню природних ресурсів і охорони навколишньогоприродного середовища норми цивільного законодавства застосовуютьсясубсидіарно, якщо ці відносини не регулюються спеціальним законодавством (ст. 9Цивільного кодексу України).
Коли жпорушенням екологічного законодавства шкоду завдано спільними діями декількохосіб, вона відшкодовується ними в солідарному порядку. В окремих випадках зарішенням суду можливе покладання на винних відшкодування збитків у натурі, якщоце буде відповідати інтересам позивача і забезпечить повне відшкодуваннязавданих збитків.
Цивільнимзаконодавством передбачена можливість відшкодування не тільки майнових збитків,але й моральних. Моральні збитки — це фізичні або моральні страждання, завданінеправомірними діями. Отже, не виключається відповідальність за завданняморальної шкоди і в галузі екології, але вона, як відомо, буде мати в ційгалузі обмежене застосування.
Посадовіособи та інші працівники, з вини яких організації й установи зазнали витрат, пов’язанихз їх відшкодуванням, несуть матеріальну відповідальність у встановленомузаконом порядку.
Із засобамицивільно-правової відповідальності за правопорушення в галузі екологіїпов’язані засоби адміністративної відповідальності. Остання має самостійнийхарактер. Відповідно до ст. 70 Закону України «Про охорону навколишньогоприродного середовища» визначення складу екологічних правопорушень і порядокпритягнення до адміністративної відповідальності за їх вчинення визначаютьсяКодексом України про адміністративні правопорушення, який екологічнимпроступкам присвячує цілу главу.
Адміністративнавідповідальність, як правило, буває пов’язана із застосуванням уповноваженимиорганами і посадовими особами адміністративних стягнень до суб’єктів, винних увчиненні адміністративного проступку в галузі екологічної безпеки,природокористування і охорони навколишнього природного середовища. Цявідповідальність є оперативним засобом впливу на правопорушників, бозастосовується в адміністративному, інколи — в судовому порядку і для їїзастосування не потрібні підрахунки збитків. Вона покладається на винних осіблише за ті проступки, які не є суспільно небезпечними і передбачені чиннимадміністративним законодавством. Адміністративні заходи впливу направопорушників стимулюють дотримання ними природоохоронних вимог і правил.
Відповідно доадміністративного законодавства за вчинення екологічного правопорушеннязастосовується одне з таких стягнень: штраф, попередження, конфіскаціяпредметів, які були знаряддям правопорушення або безпосередніми об’єктамиправопорушення, позбавлення права вести діяльність, пов’язану з деякими видамиексплуатації природних ресурсів і охорони природи.
За порушенняекологічного законодавства можлива кримінальна відповідальність. Вонапередбачена чинним Кримінальним кодексом і застосовується тільки судами завчинення суспільно небезпечних екологічних правопорушень, тобто злочинів.Відповідні статті, якими встановлена кримінальна відповідальність за конкретніпорушення екологічного законодавства, зосереджені в розділі 9 «Злочини протидовкілля» Кримінального кодексу України. Серед цих злочинів розрізняютьсязлочини проти екологічної безпеки, у сфері землевикористання, охорони надр,атмосферного повітря, у сфері охорони водних ресурсів, лісовикористання,захисту рослинного і тваринного світу та ін.
Порушенняодних і тих же правил природокористування і охорони навколишнього середовищаабо вчинення аналогічних протиправних дій тягнуть за собою в одних випадкахкримінальну, в інших — адміністративну відповідальність. Розмежувальнимкритерієм злочинів і адміністративних проступків виступає ступінь суспільноїнебезпеки. Крім того, враховуються також конкретні обставини правопорушень: виді розмір завданої шкоди, конкретні наслідки тощо.
У тихвипадках, коли за екологічні правопорушення не настає ні кримінальна, ніадміністративна відповідальність, можливе настання дисциплінарноївідповідальності. Вона застосовується на підставі загальних норм трудовогозаконодавства за дисциплінарні проступки екологічного характеру. Суб’єктамицієї відповідальності є працівники підприємств, установ і організацій, а такожвідповідні посадові особи.

Завдання №3
 
1. Складітьпроект статуту громадської екологічної організації.
«ЗАРЕЄСТРОВАНО»
Київським обласним
управлінням юстиції
“__”_____________ 2010 р.
Свідоцтво № _____________
Начальник управління юстиції
_______________________
«ЗАТВЕРДЖЕНО»
Загальними зборами
Екологічної громадської організації
Протокол №1 від __________ 2010 р.
Голова зборів: _____________
СТАТУТ
Екологічноїгромадської організації
 
Київ-2010

ЗАГАЛЬНІПОЛОЖЕННЯ
 
1.1. Київськаобласна організація«Екологічна громадська організація»(надалі — Організація) є громадською організацією, що об’єднує на добровільних засадах викладачів, студентів, науковців та учнів загальноосвітніх шкіл.
1.2. Організаціянабуває статусу юридичної особи з моменту її реєстрації та має круглу печатку,кутовий штамп і рахунки в установах банків.
1.3. Організаціямає право на свою символіку, емблему та іншу атрибутику.
1.4. Організаціядіє відповідно до Закону України «Про об’єднання громадян»; іншогочинного законодавства України, а також згідно з цим Статутом.
1.5. Діяльністьорганізації поширюється на територію Київської області.
1.6.Місцезнаходження організації: м. Київ, вул. Лесі Українки 25, ауд.83МЕТАТА ЗАВДАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ
2.1. Організаціястворюється з метою захисту прав та законних інтересів своїх членів; сприянняпідвищенню рівня викладання біології та екології в загальноосвітній і вищійшколах.
2.2. Організаціяставить перед собою завдання:
— організовуватиконференції, семінари, симпозіуми та перегляди фільмів присвячені актуальнимпроблем екології та біології;
— організовуватичитання присвячені видатним екологам та біологам світового значення;
— сприятидослідженням історії розвитку біологічної та екологічної науки в Україні тавшановувати пам’ять видатних вчених краю;
— розробляти таприймати участь в обговоренні проектів рішень з питань екологічної державноїполітики;
— спрямовуватизусилля громадськості та науковців на відновлення порушених екосистем;
— проводитироз’яснювальну роботу серед населення області щодо лімітуючих та мутагеннихекологічних факторів регіону та пропагувати ефективні засоби для корекції,спричинюваних цими факторами порушень здоров’я;
— сприятимобілізації наукового потенціалу краю на дослідження генофонду, екологічного таестетичного стану садів, парків та заповідних об’єктів області та сприяти їхпокращенню;
— сприятинавчанню населення щодо орієнтації у виборі екологічно безпечних предметівпобуту та екологічно чистих продуктів харчування з метою покращення генофондунації;
— пропагуватиідею добровільного екологічного страхування підприємств та добровільноїсертифікації продукції;
— налагоджуватизв’язки з викладачами та науковцями за кордоном та в Україні для впровадженняновітніх методів та технологій в біологію та екологію;
2.3. З метоювиконання поставлених завдань організація має право:
— формування тазміцнення матеріально-технічної бази Організації;
— співпраці зукраїнськими та міжнародними Асоціаціями університетів та інших навчальних танаукових закладів, з громадськими організаціями;
— встановленняділових контактів з підприємствами, комерційними і банківськими структурами,науковими та навчальними установами, профспілковими організаціями дляздійснення завдань, передбачених цим Статутом;
— визначатиоб’єкти і суб’єкти підтримки в сфері еколого-громадської діяльності;
— виступатиучасником цивільно-правових відносин, набувати майнових і немайнових прав;
— розповсюджувати інформацію та пропагувати ідеї і цілі Організації;
— одержувати відорганів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування,керівників навчальних закладів інформацію, необхідну для реалізації статутнихцілей і завдань Організації;
— вести господарськудіяльність через створені у порядку, встановленому законодавством,підприємства, установи;
— встановлюватиі розвивати контакти з викладачами, науковцями та організаціями інших країн,сприяти організації стажування у вітчизняних та закордонних наукових центрах танавчальних закладах;
— заснуватидрукований орган Організації, використовувати наявні засоби інформації,випускати інформаційні листки, бюлетені, часописи тощо;
— проводити іншуне заборонену законом діяльність, що відповідає Статуту Організації.УМОВИТА ПОРЯДОК ПРИЙОМУ В ЧЛЕНИ ОРГАНІЗАЦІЇ, ЇХ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ
3.1. Членство вОрганізації є індивідуальним.
3.2. ЧленамиОрганізації можуть бути громадяни України, що мешкають на території області,віком від 14 років, які підтримують положення даного Статуту та відповідаютьпункту 3.3.
3.3. Організаціяоб’єднує спеціалістів біологічного та екологічного профілю (викладачів,науковців, студентів, інженерів-технологів, екологічних інспекторів), а такожучнів загальноосвітніх шкіл та пенсіонерів.
3.4. Прийняття вчлени Організації здійснюється Радою на підставі письмової заяви довільноїформи. Члени Організації сплачують раз у рік членські внески, розмір якихвизначається загальними зборами організації.
3.5. ЧленОрганізації має право:
— обирати і бутиобраним до керівних органів Організації;
— пропонувати таорганізовувати заходи, що відповідають цілям і завданням Організації, розвиткуїї матеріально-технічної бази;
— вільновисловлювати свої погляди, критичні зауваження і вносити пропозиції щодо діяльностіОрганізації та її керівних органів;
— отримуватибудь-яку інформацію, що стосується діяльності Організації, її керівних органівта окремих посадових осіб, зокрема, операцій з фінансовими та матеріальнимицінностями;
— вийти з членівОрганізації за власним бажанням;
— користуватисяправовою, моральною та матеріальною підтримкою Організації.
3.6. ЧленОрганізації зобов’язаний:
— дотримуватисявимог Статуту Організації;
— брати активнуучасть у діяльності Організації;
— дотримуватисяпрофесійної етики та честі;
— своєчасносплачувати членські внески.
3.7. ЧленуОрганізації видається членський квиток.
3.8. Членство вОрганізації припиняється:
— за письмовоюзаявою члена Організації;
— згідно зрішенням зборів Організації за порушення вимог Організації.ОРГАНІЗАЦІЙНАСТРУКТУРА ОРГАНІЗАЦІЇ
4.1. Найвищимкерівним органом Організації є загальні збори, які скликаються Радою не рідшеодного разу на три роки. Рішення зборів є чинним при наявності на них більшеполовини членів Організації. Позачергові збори скликаються радою на вимогупрезидента, ревізійної комісії, 1/2 членів Організації. Загальні збори:
— приймаютьСтатут Організації і вносять зміни та доповнення до нього;
— обираютьчленів Ради, президента Організації, віце-президента, ревізійну комісію терміномна 5 років;
— приймаютьрішення про припинення діяльності Організації та її реорганізацію;
— визначаютьосновні напрямки діяльності Організації на поточний період;
— затверджуютьплан роботи Організації;
— приймають ізатверджують рекомендації та документи, що подаються від імені Організації.
4.2. Виконавчиморганом Організації є Рада, яка складається з п’яти чоловік (президента,віце-президента та трьох членів Ради), обирається терміном на 5 років тапроводить свої засідання не рідше одного разу на квартал.
Рішення Радиприймаються більшістю голосів її членів. Рада:
— забезпечуєвиконання рішень загальних зборів;
— приймаєрішення щодо виконання поточних завдань Організації;
— приймає доОрганізації нових членів;
— затверджуєштатний розпис Організації;
— скликаєзагальні збори Організації.
4.3. ПрезидентОрганізації (обирається терміном на 5 років):
— репрезентуєорганізацію у державних органах та громадських організаціях, діє від іменіОрганізації як перша особа;
— головує назасіданнях Ради;
— підписуєфінансові та господарські документи;
— здійснюєгосподарське управління майном і коштами Організації;
В разівідсутності президента його функції виконує віце-президент.
4.4. Ревізійнакомісія перевіряє фінансово-господарську діяльність Організації і звітує просвою діяльність на загальних зборах Організації. Без висновку ревізійної комісіїрічний баланс Організації затвердженню Радою та зборами Організації непідлягає.
4.5. Члени РадиОрганізації і ревізійна комісія Організації обираються терміном на 5 років іможуть переобиратися необмежену кількість разів.
4.6. Президент,члени Ради Організації і ревізійна комісія Організації обирається загальнимизборами Організації. Бухгалтер-скарбник є технічним працівником і працює вОрганізації на договірній основі.КОШТИТА ІНШЕ МАЙНО ОРГАНІЗАЦІЇ
5.1. КоштиОрганізації утворюються за рахунок:
— членськихвнесків;
— добровільнихвнесків окремих осіб та організацій (як вітчизняних, так і зарубіжних),зацікавлених у роботі Організації;
— відрахуваньвід надходжень створених Організацією підприємств;
— іншихнадходжень, не заборонених чинним законодавством.
5.2. КоштиОрганізації, які залишаються після відрахування обов’язкових платежів,передбачених чинним законодавством витрачаються на статутну діяльність таутримання технічних працівників Організації.
5.3. МайноОрганізації складається з наукового та технічного обладнання, будівель іспоруд, транспортних засобів, матеріалів тощо, придбаних на кошти організації,а також з переданих організації державними і недержавними організаціями таокремими особами.
5.4. Організаціямає право мати рахунки, укладати трастові договори з комерційними банками науправління своїми грошовими рахунками, а також продавати, передавати,обмінювати, здавати в оренду, надавати безкоштовно в тимчасове користування абоу позику іншим юридичним і фізичним особам свої кошти та майно чи списувати їхз балансу, згідно з чинним законодавством.
5.5. Організаціявиступає позивачем та відповідачем у суді та арбітражі.
5.6. Організаціявиконує касові та розрахункові операції з вітчизняними та зарубіжнимиустановами, а також з окремими громадянами, згідно з чинним законодавством.
5.7. Організаціясамостійно веде бухгалтерський та статистичний облік у встановленомузаконодавством порядку і несе повну відповідальність за його достовірність.ПОРЯДОКПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ
6.1. Організаціяможе припинити свою діяльність шляхом реорганізації або ліквідації черезсаморозпуск за рішенням загальних зборів Організації, прийнятим більшістюголосів від загальної кількості членів Організації.
В усіх іншихвипадках ліквідація (припинення діяльності ) Організації може бути здійсненалише за рішенням суду, прийнятим згідно з чинним законодавством України.
6.2. Післяприйняття рішення про припинення діяльності Організації (або за рішенням суду)збори Організації створюють ліквідаційну комісію, яка здійснює оцінку всіхкоштів та майна Організації, задоволення законних майнових претензій, складаєліквідаційний баланс.
6.3. Усі коштита майно Організації, що залишаються в її власності на момент припиненнядіяльності після повного задоволення законних майнових претензій, за рішеннямзагальних зборів Організації передаються іншим організаціям, програмні ціліяких збігаються з програмними цілями Організації.ПОРЯДОКВНЕСЕННЯ ЗМІН І ДОПОВНЕНЬ
7.1. Зміни тадоповнення до Статуту Організації приймаються загальними зборами.
7.2. Зміни, щосталися в статутних документах, підлягають реєстрації в порядку, передбаченомузаконодавством.

2. Складітьпроект скарги до місцевої ради щодо розв’язанняекологічної суперечки.
 
ДоШевченківського районного суду
м. Києва
04053 м. Київ,
вул.Смирнова-Ласточкіна, 10б
Скаржник:
ПІБ, повнаадреса за пропискою, телефон
Суб’єктоскарження:
Київськаміська Рада
01044 м. Київ, вул. Хрещатик, 36
Тел.:278-19-30; 221-27-71
СКАРГА
нанеправомірне рішення органу місцевого самоврядування
06.06.2005 наперетині просп. В. Маяковського і вул. Каштанової у Деснянському районі м.Києва на території маленького скверу біля будинку № 11а/2 по просп. В.Маяковського розпочалось будівництво. Були знищені зелені насадження, атериторія цього скверу огороджена будівельним парканом. Як мені стало відомо,на цьому місці планується збудувати спортивно-розважальний комплекс.
Таке будівництво викликало обурення жителів навколишніх будинків, оскільки зазначений перетин є дуже шумною та забрудненою ділянкою, і сквер з його зеленими насадженнями є для нас єдиним оазисом.
Відбудівельників я дізналася, що земельна ділянка на перетині просп. В.Маяковського і вул. Каштанової площею 0,1142 га продана приватному підприємству (ПП) «Рубін-С» на підставі рішення Київської міської Ради № 363/2938від 21.04.2005 «Про продаж земельної ділянки приватному підприємству»Рубін-С” для будівництва спортивно-розважального комплексу  наперетині просп. Володимира Маяковського та вул. Каштанової у Деснянськомурайоні м. Києва”.
Вважаюрішення Київської міської Ради № 363/2938 від 21.04.2005 «Про продажземельної ділянки приватному підприємству „Рубін-С“ для будівництваспортивно-розважального комплексу на перетині просп. Володимира Маяковського тавул. Каштанової у Деснянському районі м. Києва»  таким, що невідповідає нормам закону і порушує мої права і законні інтереси з наступнихпідстав:
1) Приприйнятті рішення Київської міської Ради № 363/2938 від 21.04.2005 булипорушені основні вимоги до містобудівної діяльності.
В ч. 3 ст. 5Закону України (ЗУ) від 16.11.1992 «Про основи містобудування» зазначено,що при здійсненні містобудівної діяльності повинно бути забезпечено розміщенняі будівництво об’єктів відповідно до затверджених у встановленому порядкумістобудівної документації та проектів цих об’єктів.
Рішенням №363/2938 від 21.04.2005 Київська міська Рада продала ПП «Рубін-С»земельну ділянку для будівництва спортивно-розважального комплексу на перетиніпросп. В. Маяковського і вул. Каштанової у Деснянському районі м. Києва.
Хочузазначити, що при затвердженні містобудівної документації та проекту відведеннязазначеної земельної ділянки не були дотримані вимоги чинного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 ЗУ від 20.04.2000 «Про планування і забудову територій» при здійсненні планування і забудови територій на місцевому рівні для врахування громадських і приватних інтересів Київська міська державна адміністрація в межах повноважень, визначених законом:
— протягом двох тижнів після прийняття рішенняпро розроблення відповідної містобудівної документації повідомляє через засобимасової інформації про початокїх розроблення, а також про форми, місце і строк подання фізичними особамипропозицій щодо цієї документації;
— протягом місяцяпісля завершення розроблення відповідної містобудівної документації повідомляє через засоби масової інформації про місце її розгляду, форми, місце і строк подання пропозицій (зауважень), порядок їх обговорення;
— оприлюднює через засоби масової інформації рішенняпро затвердження містобудівної документації, а також дає роз’яснення про їх зміст;
— інформуєпро порядок врахування законних інтересів та вимог власників або користувачівбудівель, що оточують місце будівництва.
Всуперечцьому Київська міська державна адміністрація не повідомляла через засобимасової інформації ані про початок розроблення містобудівної документації щодопланування і забудови земельної  ділянки  на перетині просп. В.Маяковського і вул. Каштанової у Деснянському районі м. Києва, ані про місцерозгляду затвердженої містобудівної документації щодо планування та забудовизазначеної земельної ділянки.
У зв’язку зцим не були враховані громадські та приватні інтереси, зокрема, інтересижителів будинків № 11а/2 по просп. В. Маяковського, № 1/9, 3 по вул.Каштановій, які є прилеглим до даної земельної ділянки. Жителі зазначенихбудинків не мали можливості подати свої пропозиції (зауваження) та обговоритимістобудівну документацію через неоприлюднення вищевказаної інформації.
Крім того, вчч. 6, 7, 8, 9 ст. 5 ЗУ «Про основи містобудування» зазначено, що приздійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені:
— урахуваннягромадських інтересів при плануванні та забудові територій;
— урахуваннязаконних інтересів та вимог власників або користувачів будівель, що оточуютьмісце будівництва;
— інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій;
— участь громадян,об’єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремихоб’єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установі організацій.
Таким чином,містобудівна документація щодо планування і забудови земельної ділянки наперетині вулиць просп. В. Маяковського і вул. Каштанової у Деснянському районім. Києва була затверджена рішенням Київської міської Ради № 363/2938 від21.04.2005 з порушенням вимог чинного законодавства.
2) Частиною 1ст. 7 ЗУ від 09.02.1995 «Про екологічну експертизу» визначено, щооб’єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та іншихнормативно-правових актів. Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України від21.05.1997 «Про місцеве самоврядування» рада в межах своїхповноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Отже, проекти рішень(нормативно-правових актів) Київської міськоїРади як представницького органумісцевого самоврядування підлягають екологічній експертизі.
Всупереч цьому екологічна експертиза проекту рішенняКиївської міськоїРади № 363/2938 від 21.04.2005 «Про продаж земельної ділянкиприватному підприємству „Рубін-С“ для будівництва спортивно-розважального комплек-су на перетині просп. ВолодимираМаяковського та вул. Каштанової у Деснянському районі м. Києва» здійсненане була.
3) Земельнаділянка на перетині вулиць просп. В. Маяковського і вул. Каштанової уДеснянському районі м. Києва є ландшафтно-рекреаційною територією і відноситьсядо внутрішньоміських зелених насаджень обмеженого користування (на жилійтериторії).
Як зазначенов ст. 51 Земельного кодексу (ЗК) України від 25.10.2001, до земельрекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених насаджень міст.
Відповідно доп. 6.1 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів,затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.06.1996 № 173забороняється будівництво об’єктів за рахунок території парків і т. ін. Азгідно з ч. 2 ст. 52 ЗК України на землях рекреаційного призначеннязабороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їхза призначенням.
Крім того, вч. 6 п. 7 постанови Верховної Ради України від 24.12.1999 № 1359-XIV «ПроКонцепцію сталого розвитку населених пунктів» передбачено, що дляформування повноцінного життєвого середовища у населених пунктах раціональновикористовуються природно-ландшафтні комплекси, провадяться роботи щодо їхзбереження та відтворення, здійснюється упорядження та озеленення вулиць,майданів, територій громадського призначення, житлової забудови.
Отже,Київська міська Рада не мала права відводити земельну ділянку на перетиніпросп. В. Маяковського і вул. Каштанової для будівництва.
Таким чином,видавши рішення № 363/2938 від 21.04.2005, Київська міська Рада порушила вимогичинного законодавства України.
4) Такожрішення Київської міської Ради № 363/2938 від 21.04.2005  порушує моїправа і законні інтереси як громадянки України.
Я є  громадянкою  України  і  користувачем квартири  № 117 в буд. № 3 по вул. Каштановій, який є прилеглим доземельної ділянки на перетині просп. В. Маяковського і вул. Каштанової.
Відповідно довищезгаданих ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про планування і забудову територій»,чч. 6, 7, 8, 9 ст. 5 ЗУ «Про основи містобудування» при здійсненнімістобудівної діяльності повинно бути забезпечено урахування громадськихінтересів при плануванні та забудові територій, урахування законних інтересівта вимог власників або користувачів будівель, що оточують місце будівництва.
Крім того, забезпечується участьгромадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремихоб’єктів і внесення відповідних пропозицій (зауважень) щодо цієї документації до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установі організацій.
Як булозазначено вище, при плануванні і забудові земельної ділянки на перетині просп.В. Маяковського і вул. Каштанової мої інтереси враховані не були. До того ж, яне мала можливості подати свої пропозиції (зауваження) та обговоритимістобудівну документацію щодо планування та забудови цієї земельної ділянкичерез неоприлюднення вищевказаної інформації.
Також хочунаголосити, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 Конституції України від 28.06.1996земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України єоб’єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має правокористуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону.
Ст. 50 ЗКУкраїни передбачає використання земель рекреаційного призначення дляорганізації відпочинку населення.
Отже,відвівши земельну ділянку на перетині просп. В. Маяковського і вул. Каштановоїдля забудови, Київська міська Рада позбавила мене права використовуватизазначену земельну ділянку для відпочинку (за призначенням відповідно дозакону), і, таким чином, порушила мої конституційні права.
Таким чином,рішення Київської міської Ради № 363/2938 від 21.04.2005  порушуються моїправа та законні інтереси як громадянки України і жительки будинку, прилеглогодо забудованої земельної ділянки.
Виходячи звищевикладеного, вважаю рішення Київської міської Ради № 363/2938 від21.04.2005  не відповідаючим Конституції України та нормам закону і таким,що порушує мої права і законні інтереси, передбачені Конституцією України,законами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно доч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в судірішень органів місцевого самоврядування.
Як зазначенов ч. 2 ст. 144 Конституції України, рішення органів місцевого самоврядування змотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються увстановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Таким чином,підставою для звернення до суду зі скаргою на рішення органу місцевогосамоврядування і для зупинення такого рішення є його невідповідністьКонституції чи законам України.
Правогромадянина на звернення із скаргою до суду в разі, якщо рішенням органумісцевого самоврядування порушено його права, свободи чи законні інтереси,передбачено також ч. 1 ст. 2481 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) Українивід 18.07.1963.
Скаргу подаюдо суду у межах двомісячного строку, обчислюваного з дня, коли особі сталовідомо про порушення її прав чи законних інтересів (ч. 1 ст. 2485 ЦПК України).
Повідомляю, що я дізналася про порушення моїх прав і законних інтересів, яке було спричинено неправомірним рішенням Київської міської Ради № 363/2938 від21.04.2005, 6 червня 2005 р.
Відповідно до підпункту «б» п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 «Про державне мито» із скаргина неправомірні дії органівдержавного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян, справляється державне мито в розмірі 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
З огляду навикладене, керуючись ч. 2 ст. 55, ч. 2 ст. 144 Конституції України, чч. 1, 2, 4ст. 2481, чч. 1, 2, 3 ст. 2482, ст. 2484, ч. 1 ст. 2487 ЦПК України, прошу:
1. Відповіднодо ч. 3 ст. 2484 ЦПК України повідомити Київську міську Раду про подання скаргина неправомірне рішення органу місцевого самоврядування, зазначивши при цьомунорму ч. 3 ст. 2484 ЦПК України: «Подання скарги до суду зупиняє виконанняоскарженого акта».
2. Визнатинезаконним рішення Київської міської Ради № 363/2938 від 21.04.2005 «Про продаж земельної ділянки приватному підприємству „Рубін-С“для будівництва спортивно-розважального комплексу  на перетині просп.Володимира Маяковського та вул. Каштанової у Деснянському районі м.Києва».
Додаток:
1. Копія рішення Київської міської Ради № 363/2938 від 21.04.2005 «Про продажземельної ділянки приватному підприємству „Рубін-С“ для будівництваспортивно-розважального комплексу  на перетині просп. ВолодимираМаяковського та вул. Каштанової у Деснянському районі м. Києва».
2.  Квитанція просплату державного мита.
3.  Копія скарги.
10 червня 2010 р.                                                       Підпис:______________