Вступ
Тема реферату «Екологічні проблеми міського середовища і містобудування».
Високі темпи концентрації промисловості, поява дуже складнихвидів техніки, транспорту, комунікацій і поліпшення внаслідок цьогоекономічного становища людини прискорило зростання кількості міст і населення.
За даними ООН, у наш час у містах більшості розвинених країнпроживає 75-80% загальної кількості населення. Щороку міське населення у світізбільшується на 4%.
Екологічні проблеми міського середовища і містобудування
За XIX століття кількість міст Європи з населенням більше 100тис. жителів зросло з 20 до 150. На початку XX століття нараховувалося 11міст-мільйонерів, з яких 6 знаходилися в Європі. Наприклад, Лондон у 1300 роцібув єдиним головним містом Англії, і його населення не досягало і 40 тисяч, щоне складало навіть одного відсотка від населення країни. До 1650 року приблизно7% населення жило в Лондоні. А на початок XIX століття кількість жителів містанаблизилася до мільйонної відмітки. Сьогодні менше 9% населення Великобританіїживе в сільській місцевості. Усі інші живуть у містах — тільки у ВеликомуЛондоні живе сім мільйонів чоловік. У 1900 році Лондон був єдиниммістом-мільйонером в усьому світі.
У1950 році в світі було вже 83 міста-мільйонери (з них 30-у Європі), сьогодні їхмайже 280 (50 — у Європі). Очікується, що до 2015 року їх буде вдвічі більше. У1950 році більше 10 млн. жителів було тільки в Нью-Йорку. Тепер уже шість містмають населення більше 20 млн. чоловік. Це Сан-Паулу (26 млн.), Шанхай іЙокогама (по 24 млн.), Нью-Йорк (23 млн.), Пекін (21 млн.), Токіо (26 млн.).Населення Мехіко до 2011 року може досягнути 35 млн. чоловік. Процент міськогонаселення в окремих країнах дорівнює: Аргентина — 83, Уругвай — 82, Австралія — 75, СІНА — 80, Японія — 76, Німеччина — 90, Швеція — 83.
Крім великих міст, швидко зростають міські агломерації — мегаполіси. Найбільші мегаполіси світу (Філадельфійсько — Бостонсько — Йоркський, Токійсько — Йокогамсько — Осакський, Кельнсько — Дюсельдорфський,Манчестер — Бірмінгемський) сконцентрували 20-60 млн. чоловік. У СНД є три мегаполіси-Московський, Донбаський і Кузбаський.
В XXI столітті в містах країн, що розвиваються, буде житибільше 40% населення, а в найбільш урбанізованому регіоні — Латинській Америці- 80%.
Поява мегаполісів означає стихійну реконструкцію великихрайонів землі. При цьому страждають повітряний і водний басейни, зелені масиви,порушуються транспортні зв’язки, що приводить до дискомфорту у всіх відношеннях.Великі і надвеликі міста — це своєрідні екстремальні «локуси життя».
Незважаючи на зростання кризових екологічних ситуацій умістах, їх розвиток триває. За прогнозами експертів передбачалось, що в 2015році понад 80% населення розвинених країн проживатиме у містах. Площа земельпід забудовою міст кожні п’ять років збільшується в середньому на 20%.
Париж — одне з найбільш «тісних» міст світу: 25 тис. жителівна 1 кв. км (у Токіо — 17, Лондоні — 9).
Процес урбанізації в колишньому СРСР розвивався так: у 1926році — у містах проживало близько 18% населення, 1952 році — 48%, 1973 році — 59%, 1983 році — понад 65%.
Нині в Україні порівняно з довоєнним періодом кількістьнаселення в обласних центрах збільшилася таким чином: у 2,3 рази — у Львові;4,5-6 разів — у Луцьку, Житомирі, Рівному; у 7-10 разів — у Дніпропетровську,Харкові, Кривому Розі, Києві.
Урбанізація (у перекладі з латинської — містоформування)зумовлює пригнічення природного середовища як кількісно («загарбання» містами імегаполісами значних нових територій), так і якісно (погіршення становищаприроди в цілому).
Зростання міського населення, особливо в останні десятиріччя,виявилося настільки стрімким, а концентрація та інтенсифікація виробничої і невиробничоїдіяльності настільки високою, що навколишнє природне середовище багатьох містсвіту уже не в змозі задовольнити багато біологічних і соціальних потребсучасної людини. Великі міста змінюють майже всі компоненти природногосередовища — атмосферу, рослинність, ґрунт, рельєф, гідрографічну сітку,підземні води і навіть клімат.
Заданими ООН найбільш забрудненим містом є Бангкок (на другому місці — Мехіко, натретьому — Каїр). На 8 млн. жителів тут припадає 2,3 млн. автомобілів, 15 тис.автобусів, 1,6 млн. мотоциклів. Підприємства цих міст щоденно викидають унавколишнє середовище 9,5 тонн газоподібних, твердих і рідких відходів.
Кожне місто — це штучне середовище антропогенного походження,досить складна урбоекологічна система зі своїми специфічними умовами, створенимиспіввідношенням природних факторів середовища (клімат, рельєф, геологічнабудова, фауна і флора) та технічних (особливості промисловості, транспортноїмережі, способу життя, суспільної організації).
У сучасній урбоекосистемі виділяють природну, соціальну татехнологічну підсистеми, які відзначають особливості екосистеми міста.
Процес урбанізації є досить складним і поділяється на кількастадій, кожна з яких має характері особливості. Однією з найбільших проблемусіх міст світу, яка дедалі загострюється, є ресурсна — різке зменшення таких видівприродних ресурсів, як продовольчі, мінеральні, просторові, рекреаційні.
Усі згадані проблеми вивчає наука урбоекологія. Одним знайголовніших її завдань є визначення шляхів поліпшення екологічного станусучасних міст (оптимізація урбоекосистеми).
Розглянемо детальніше основні екологічні проблемиурба-нізованих територій та можливі шляхи їх подолання.
Атмосферне повітря населених пунктів постійно забруднюється іза всіма параметрами відрізняється від повноцінного природного повітря, яке стимулюєбіологічні процеси. Над великими містами атмосфера містить у 10 разів більшеаерозолів і в 25 разів більше газів. При цьому 60-70% газового забруднення даєавтомобільний транспорт. Більш активна конденсація вологи призводить дозбільшення опадів на 5-10%. Самоочищенню атмосфери перешкоджає зниження на10-20% сонячної радіації і швидкості вітру.
Прималій рухомості повітря теплові аномалії над містом охоплюють шари повітря в250-400 м, а контрасти температури можуть досягати 5-6°С. Бурхливий розвитокміст створює «острови підвищеної температури», які формують власниймікроклімат. Міста вдень поглинають тепло і віддають його назад в атмосферувночі. Температура в таких містах, як Пекін і Атланта, підвищується на 5,5градусів і більше. Такі температурні інверсії призводять до підвищеногозабруднення атмосфери, виникнення туманів і смогів. У дітей, які проживають урайонах міст з інтенсивно забрудненим повітрям, є зміни показниківімунобіологічного статусу організму. У водіїв і пасажирів змінюються показникирозумової та фізичної працездатності. У містах зростає кількість захворювань након’юнктивіт, екзему, фарингіт, ларингіт унаслідок забруднення атмосфериоксидом вуглецю, оксидом азоту, аміаком, вуглеводами, сірчистим газом, яківикликають отруєння і, крім того, знижують захисні властивості організму.
Оксиди азоту викликають подразнення слизових оболонок верхніхдихальних шляхів і в тяжких випадках можуть привести до смерті внаслідок набрякулегенів. У Великобританії через забруднення повітря оксидами азоту і сірчистимгазом щорічно від бронхіту вмирає понад 35000 чоловік. Найбільш поширеноюшкідливою домішкою повітря міста є монооксид вуглецю (джерело — автотранспорт,спалювання вугілля). Вдихання цього газу спричиняє швидку втомлюваність,головний біль, порушення сну, ослаблення пам’яті, розлади серцево-судинної тадихальної систем. Доведено існування прямої кореляції між концентрацієюбенз(а)пірену (джерело — автотранспорт) у повітрі і смертністю від ракулегенів. У відпрацьованих газах автомобілів постійно присутній також свинець,який веде до зниження активності ферментів, що беруть участь у насиченні кровікиснем. Захворюваність на пневмонію, інфаркт, алергічні хвороби, зокрема,бронхіальну астму, також пов’язана із забрудненням повітря.
Споживання води в містах в розрахунку на 1 людину більш ніждесятикратно перевищує споживання в сільських районах, а забруднення водойм досягаєкатастрофічних розмірів. Об’єми стічних вод досягають 1 м3 за добуна 1 людину. Тому практично всі великі міста зазнають дефіциту водних ресурсіві багато з них отримують воду з віддалених джерел.
Водоносні горизонти під містами сильно виснажені в результатібезперервних відкачувань через свердловини і колодязі, до того ж забруднені назначну глибину.
Жителі великих міст уже давно п’ють воду набагато гіршоїякості, ніж у селах. Останнім часом у СНД, зокрема, в Україні, у більшостітаких міст якість питної води не відповідає санітарним нормам (немає можливостіяк слід очищувати величезні об’єми води через брак відповідних технологій такоштів).
Забруднення води є причиною багатьох захворювань. Найбільшнебезпечними внаслідок здатності до швидкого поширення водним шляхом є такіінфекції, як холера, дизентерія, черевний тиф, сибірська виразка, гепатит, туберкульоз.
Надійнимспособом очищення питної води від збудників перелічених інфекцій є хлорування.У більшості європейських міст застосовується для знезараження води озон. Обидваспособи мають свої переваги і свої недоліки. При організації водопостачанняміст необхідно передбачити створення надійних охоронних зон водозаборів,водосховищ, зменшення їх забруднення промисловими викидами шляхом застосуванняфільтрів очищення стічних вод, упровадження оборотного водопостачання.
Якість ґрунту в містах, ураховуючи і приміську зелену зону,постійно погіршується. Ґрунти урбанізованих територій зазнають тих же шкідливихвпливів, що й міські повітря і гідросфера, хоча ґрунт і має певну здатність добіологічного самоочищення — розщеплює і мінералізує відходи, що в ньогопотрапили. Ґрунти великих міст мають підвищену кислотність, містять малопоживних речовин, переущільнені, витоптані.
До погіршення механічного складу і властивостей ґрунту ведезабруднення побутовими в промисловими відходами, вуличним сміттям. Значнийвплив на ґрунтові процеси спричиняють загазованість і запиленість міст.
Проблема забруднення міст автотранспортом може бути вирішенашляхом упровадження беззупинкової системи руху на перехрестях (сучаснеавтоматизоване регулювання), переходу на нові більш екологічно чисті двигуни йпаливо, максимального використання метро та наземного електротранспорту,створення шумозахисних бар’єрів.
У комплексі проблем сучасного міста велике значення маєпроблема шумового, вібраційного, світлового й електромагнітного забруднення.
Високий рівень шуму знижує працездатність, підвищуєстомлюваність, погіршує слух, викликає стрес та інші нервові захворювання вжителів міста. Шумове забруднення скорочує життя людини на 8-12 років. Боротьбаз шумом — одна з актуальних проблем гігієни й екології міста.
До умов специфічності середовища сучасного міста відноситьсябіологічна дія електромагнітного поля (ЕМП), яке створюється різними радіо- і телепередавачами,електрифікованими транспортними лініями і лініями електропередач. У зв’язку зтим що ЕМП тією чи іншою мірою впливають на всі функції організму людини,установлені гранично допустимі рівні електромагнітної енергії для різних діапазонівхвиль і введені санітарно-захисні зони від дії ЕМП у населених пунктах.
Джерелом вібрації в містах є автотранспорт, різні працюючімеханізми, метрополітен неглибокого залягання.
За останні 25 років в Атланті внаслідок будівництва шляхів ібудинків у містах було знищено 250000 гектарів зелених насаджень. Стихійнийріст міст, які поглинають сільську місцевість, знижує фотосинтетичну продуктивністьрослин на сільськогосподарських угіддях. Зі зменшенням здатності землістворювати умови для підтримання фотосинтезу зменшується і здатність планети допідтримання життя людей.
Розв’язаннюбагатьох екологічних проблем може сприяти широке використання підземногопростору для розміщення об’єктів міського будівництва. З освоєнням підземногопростору підвищується ефективність використання земель, покращуютьсясанітарно-гігієнічні умови.
Рослинний покрив міста практично повністю представлений«культурними насадженнями» — парками, газонами, квітниками, алеями та ін. Площазелених насаджень усіх видів у межах міст та інших населених пунктів Українискладає 353 тис. га. Структура антропогенних фітоценозів не відповідаєзональним і регіональним типам природної рослинності. Тому розвиток зеленихнасаджень міст відбувається в штучних умовах, які постійно підтримуються людиною,багаторічні рослини в містах розвиваються в умовах сильного пригнічення. Зеленінасадження справедливо називають санітарами міста. Листя затримує міський пил,очищує повітря, але різні рослини мають неоднакову продуктивність. Каштанкінський уловлює, наприклад, у 2 рази менше пилу, ніж ясен, клен гостролистийчи шовковиця. Бузок, навпаки, виконує це завдання у 8 разів краще, ніж поширенав містах жовта акація.
У повітрі міського району, відділеного від заводу зеленоюсмугою, на 14% менше сірчистого газу, ніж у повітрі до цієї смуги, оксидувуглецю — на 37%, фенолу — на 36%. Біла акація, берест, тополя, бирючина (вовчіягоди) без шкоди для себе активно поглинають фенол і сполуки сірки.
Тополя — чемпіон серед дерев по очищенню повітря відвуглекислого газу, пилу і сажі. Листя тополі виділяє фітонциди, які вбиваютьхвороботворні мікроорганізми і ароматизують повітря. Збагачують повітряфітонцидами також черемха, бузок, лавровишня.
Залежно від розмірів міст насадження загального користування- парки та інші зелені масиви — повинні займати від 8 до 24 м2 налюдину, а насадження житлових мікрорайонів — від 11 до 19 м2. Ниніна кожного парижанина припадає всього 1,25 м2 зелених насаджень, налондонця — близько 12 м2, на москвича — 45 м2.
Використання природничої перетворювальної функції рослинностів оптимізації урбоекосистем має назву фітомеліорації.
У міських квартирах найкраще очищують повітря відзагазованості і запиленості кімнатні рослини, особливо хлорофітум.
Стійким до антропогенних навантажень є мозаїчний ландшафт — чергування природних і видозмінених ділянок на території міст. «Дикі» ділянки вмістах є компонентом урбоекосистеми, вони стійкі до антропогенного впливу, їхосвоєння є невигідним з екологічної точки зору.
Дляполіпшення стану зелених насаджень у містах необхідно на всіх рівняхрозв’язувати питання стабільного фінансування робіт по догляду за ними.Доцільно відновити проведення екологічних місячників благоустрою міськихтериторій з широким залученням громадськості, школярів, студентства, підприємствта організацій.
Загострення проблем раціонального планування структури містта розвиток ландшафтної архітектури спричинили виникнення нового напрямку векології — біоурбаністики або аркології. Це екологічна архітектура, яка займаєтьсяпитаннями забудови міст із максимальними урахуванням екологічних факторів,збереженням і розширенням зелених зон, оптимізації умов праці і проживанняміського населення.
До основних завдань аркології відносяться: максимальневраховування екологічних і соціалогічно-екологічних потреб конкретної людинивід її народження до глибокої старості; наближення людей до природи (створенняпоблизу житлових масивів зелених зон відпочинку); позбавлення їх від монотонностіміського простору (будівництво будинків різної конфігурації, забарвлення таін.); правильне розміщення населення по площі (не більше 100 чоловік на 1 га,будівництво мікрорайонів на 30 тис. чоловік із співвідношенням мало- ібагатоповерхового будівництва в пропорції 7:3); збереження не менше 50%простору населеного міста для зелених насаджень; ізолювання населення відмагістралей руху транспорту; створення умов для спілкування між людьми та ін.
Планувальна структура міста виражається у взаємномурозташуванні основних функціональних зон і системах зв’язку між ними. Це основаміста. Вона визначає транспортну схему, зовнішній вигляд міста і відбивається вгенеральному плані міста. У місті є зони, різні за своїми функціями:
— селітебна територія — територія, призначена дляжитла. Тут розміщаються мікрорайони і житлові квартали, підприємствакультурно-побутового обслуговування, окремі нешкідливі підприємства, вулиці,площі та ін.;
— промислова зона включає промислові підприємства такультурно-побутові установи, що їх обслуговують, вулиці, площі, зеленінасадження;
— зона відпочинку — парки, лісопарки, спортивні споруди,дитячі майданчики;
— санітарно-захисна — зона, що захищає селітебні території відшкідливого впливу промисловості і транспорту;
— транспортна зона — обладнання зовнішнього транспорту(водного, залізничного);
— складська зона — територія розташування різних складськихприміщень.
Завершення
Такимчином, у міському середовищі біологічні процеси, індустріально-технічні ісоціальні умови повинні розвиватися, не створюючи взаємних перешкод, і в ціломузабезпечувати оптимальні умови життя людині. Зрозуміло, що самі по собі ціумови не створюються. Потрібне розумне і далекоглядне ставлення до екологічнихпроблем міського середовища та раціональне їх вирішення.
Література
1.Андрейцев В.І. Екологія і законодавство України: У 2 кн. — К.: Юрінком Інтер,1997.
2.Білявський Г.О., Бровдій В.М. Про класифікацію основних напрямів сучасноїекології // Рідна природа. — 1995. — № 2. — С. 4-7.
3.Білявський Г.О., Бутченко Л.І., Навроцький В.М. Основи екології: Теорія та практикум.- К.: Лібра, 2002.
4.Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. — К.:Либідь, 1993.
5.Гебель П. Природное наследие человечества: Ландшафты и сокровища природы подохраной ЮНЕСКО / Пер. с нем. — М.: БММ АО, 1999.
6.Джигирей B.C., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології та охорона навколишньогосередовища. — Львів: Афіша, 2001.
7.Серебряков В.В. Основи екології. — К.: Знання-Прес, 2001.
8.Хилько М.І. Екологічна політика. — К.: Абрис, 1999.
9.Царенко О.М., Злобін Ю.А. Навколишнє середовище та економіка природокористування.- К.: Вища школа, 1999.