–PAGE_BREAK–Залежно від характеру витрат, які включаються у собівартість продукції, в практичній діяльності підприємств розрізняють виробничу і повну (комерційну) собівартість. До виробничої собівартості відносять витрати, пов’язані з виробництвом та внутрішньогосподарським транспортуванням продукції до місця зберігання. Крім того, кожний виробник несе певні витрати по збуту продукції. Собівартість розраховану з урахуванням витрат по її збуту, називають повною, або комерційною.
Собівартість 1 продукції знижується з підвищенням продуктивності праці, із зниженням трудомісткості продукції, із підвищенням продуктивності птиці, із впровадженням досягнень науково-технічного прогресу. Із удосконаленням організації виробничих процесів, із зниженням матеріаломісткості продукції тощо.
Прибуток становить різницю між виручкою (доходом) від реалізації продукції та її повною собівартістю. Це загальна сума прибутку, яка визначається по всьому обсягу реалізованої продукції. Прибуток в рахунку на одиницю продукції можна визначити відношенням загальної продукції або як різницю між ціною реалізації одиниці продукції і повною її собівартістю.
Прибуток на 1 гол. птиці розраховується діленням загальної суми прибутку від реалізації даного виду продукції на відповідне поголів’я птиці.
Характеризуючи рентабельність виробництва окремих видів продукції недостатньо визначити величину прибутку — необхідно також порівняти її з виробничими витратами. Для цього використовують такий показник, як рівень рентабельності. Його визначають за формулами:
К=(П: С)100, або
К=[(В: С)-1]-100, або
К=[(Ц: С)-1]-100, де
К — рівень рентабельності, %
П — прибуток, грн.
С — повна собівартість реалізованої продукції, грн.
В — виручка від реалізації продукції, грн.
Ц — ціна реалізації 1 продукції, грн.
С — повна собівартість 1 реалізованої продукції, грн.
Як видно з формул, рівень рентабельності відображує ефективність виробничих витрат, і залежить від повної собівартості одиниці реалізованої продукції і цін реалізації і продукції.
Розділ 2. Стан та економічна ефективність виробництва продукції птахівництва
2.1 Природно-економічні умови розвитку птахівництва
Природно-економічні умови розвитку птахівництва визначаються перш за все розміщенням господарства з точки зору природних та економічних умов.
Акціонерне товариство «Кожухівське» розташована в с. Кожухівка Васильківського району, Київської області. Це зона лісостепу. Клімат території помірно-континентальний, тривалість вегетаційного періоду 200-210 днів, середньорічна кількість опадів 500-550 мм, основними ґрунтами птахофабрики є дерново-підзолисті і легкосуглинкові. Ґрунтові води залягають на глибині 3-7 м. Рельєф місцевості — широкохвиляста рівнина.
Однак, природні умови для птахофабрики мають невелике значення, так як вирощуванням сільськогосподарських культур тут не займаються. Значно більше уваги заслуговують економічні умови, зокрема положення підприємства відносно ринків збуту продукції та пунктів постачання. З цього приводу можна зазначити, що птахофабрика «Кожухівське» має досить зручне місцеположення: розташована на відстані 35 км. від столиці України і найбільшого міста країни — м. Києва. Ще ближче до районного центру — м.Васильків — лише 17 км., стільки ж і до залізничної станції, яка знаходиться в м. Василькові. Майже всі ринки збуту продукції знаходяться в м. Києві і м. Василькові, також і всі пункти постачання сировини та матеріалів знаходяться там же. Слід також зауважити, що підприємство має шляхи сполучення з цими містами в досить доброму стані, шляхи з твердим покриттям підведені до самої птахофабрики, а також по всій її території, тому незалежно від погодних умов можна здійснювати підвезення матеріалів і відвантаження готової продукції. Транспортними засобами підприємство теж забезпечене в достатньому обсязі, як загального користування, так і спеціалізованими.
Стосовно забезпеченості птахофабрики земельними угіддями, варто зазначити наступне: підприємство має невеликий масив земель (табл. 1), проте для ведення власного виробництва кормів цієї землі недостатньо. В 2004р. в розпорядженні птахофабрики було 134,2 га землі, із них лише 11 га сільськогосподарських угідь. Ця площа ні за яких умов не може забезпечити птахофабрику кормами, до того ж на такій невеликій площі неможливо організувати високоефективне виробництво.
Забезпечення підприємства трудовими ресурсами достатнє, можна навіть сказати, надлишкове, бо як видно з даних (табл. 2) чисельність працюючих на птахофабриці, які зайняті у виробництві протягом останніх років збільшилося і становило в 2005 році 24%, при цьому і кількість відпрацьованого часу систематично також збільшувалось, і у 2006 році проти рівня 2005 року змін не відбулося. Відповідно до цього коефіцієнт використання трудових ресурсів у 2004 становив 1,04, а у 2005 році спостерігалось незначне зменшення до 0,98, проте в 2006 році спостерігаємо підвищення до рівня 1,06.
.
Таблиця 1.
Структура земельних угідь господарства у динаміці
Види угідь
Роки
2004р.
2005р.
2006р.
S, га
у % до S с/г угідь
S, га
у % до S с/г угідь
S, га
у % до S с/г угідь
Загальна земельна площа
11
х
11
х
11
х
в тому числі:
с/г угіддя
11
100
11
100
11
100
із них:
рілля
4
36,4
4
36,4
4
36,4
сінокоси
7
63,6
7
63,6
7
63,6
пасовища
б/р насадження
Коефіцієнт розореності
0,36
0,36
0,36
Коефіцієнт використання ріллі
0,36
0,36
0,36
Таблиця 2
Динаміка наявності та використання трудових ресурсів
Показники
2004р.
2005р.
2006р.
2006/2004рр.
Середньорічна чисельність працівників
151
192
192
127
Відпрацьовано людино-годин
301000
361000
389000
129
Відпрацьовано 1-м працівником, люд.год.
1993,4
1880,2
2026,04
102
Відпрацьовано всього люд.год.
289920
368640
368640
127
Коефіцієнт вик-ня трудових ресурсів
1,04
0,98
1,06
102
Таблиця 3
Динаміка показників ефективності використання основних виробничих
фондів
Показники
2004р.
2005р.
2006р.
2006р. у % до 2004р.
Середньоріяна вартість осн. фондів, грн
20207
22245,5
23639
117
Вартість ВП, грн
14987,785
20276,527
16971,686
113
Площа с/г угідь, га
11
11
11
100
Середньорічна чисельність прцівників, чол.
151
192
192
127
Фондозабезпеченість, грн
1837
2022,32
2149
117
Фондоозброеність, грн
133,82
115,86
123,12
92
Фондовіддача, грн
0,74
0,91
0,72
97
Фондомісткість, грн
1,35
1,1
1,4
103
Норма прибутку, %
-1,06
2,93
-14,44
1362
Аналізуючи показники забезпеченості господарства основними виробничими фондами за даними таблиці 3 ми бачимо, що фондозабезпеченість господарства збільшилась, і у 2006 році становила 117% від рівня 2004 року. Також збільшилась фондоозброєність праці і становила 92%.
Значно зменшилась фондовіддача і у 2006 році становила лише 97% від рівня 2004 року. Найвищий показник фондовіддачі був у 2005 році — 0,91 грн. Відповідно до зменшення фондовіддачі збільшувався показник фондомісткості і у 2006 році становив 103% рівня 2004 року.
Норма прибутку у 2004 році становила — -1,06%, а протягом наступного року цей показник підвищився, і у 2005 році вже становив — 2,93%. Але на 2006-й рік значно зменшився і становив -17,44%. Також протягом останніх років дещо зменшилась сума оборотних фондів в розрахунку на 1 грн. основних фондів.
Таблиця.4
Структура грошових надходжень від реалізації продукції
В структурі грошових надходжень (табл.4) від реалізації продукції (табл.4) відбулися значні зміни. У 2004 році реалізація птиці становила 651 тис. грн.., що в структурі становило 5,6%. Спостерігаємо, що в 2005 році становило 1402 і в структурі становило 7,6%. Це зумовлено підвищенням ефективності виробництва та застосування нових кормів. Аналогічна ситуація склалася і в реалізації яєць. Відповідно 2004 р. – 10734, що в структурі 93 і в 2005 році 15506 і структурі 18,1%. Що ж стосується 2006 року спостерігаємо зменшення реалізації, що зумовлено не передбачуваними факторами. Загалом можна зробити висновок, що підприємство спеціалізується переважно на реалізації яєць, з розвинутими умовами для птахівництва.
Щоб мати повніше уявлення про підприємство наведемо його структуру, яка включає підрозділи основного виробництва, допоміжні та обслуговуючі підрозділи, а також об’єкти незавершеного будівництва.
Птахофабрика має цехову структуру організації виробництва. До складу виробництва належать цехи:
– птахівництва;
– механізації;
– енергозабезпечення;
– будівельний;
– матеріально-технічного забезпечення;
– ветеринарної служби.
Всі цехи і підрозділи розміщені на одній території. Допоміжні та обслуговуючі підрозділи:
– автопарк на 50 автомобілів;
– тракторна бригада на 17 тракторів;
– ремонтна майстерня на 190 ум. ремонтів на рік;
– будівельна бригада;
– котельня;
– їдальня;
– дитячий садок;
– складські приміщення.
2.2 Динаміка поголів’я птиці, її продуктивності та виробництва продукції
Важливим фактором, який впливає на обсяг виробленої продукції є поголів’я птиці. Це одне з основних факторів від якого прямо залежить кількість виробленої продукції.
Таблиця 5.
Динаміка поголів’я птиці
З даних таблиці 5 можемо зробити висновок про те, що поголів’я птиці за останні роки майже не змінювалось. Загалом обсяг поголів’я є стабільним, у порівнянні 2006 рік становив 106,66% від показника 2004 року. Проте ріст виробництва яєць є більш динамічним і становить у 2006 році 119,09% від 2004 року. Що знову ж таки свідчить, що головним продуктом підприємства ВАТ „Кожухівське” є яйця.
Таблиця 6.
Динаміка поголів’я птиці, її продуктивності та виробництво продукції
птахівництва в цілому по Україні.
Роки
20066.
Показники
2004
2005
2006
У % ДоО
2004 р.
Поголів’я птиці усіх видів в усіх
категоріях господарств, тис. гол.
129 449
123 340
129 474
100,0 2
в тому числі:
суспільний сектор
34 055
19 995
30 695
90,13
приватний сектор
95 395
93 345
98 779
103,55
Виробництво яєць в усіх категоріях
8763,3
8 242,4
8 301,4
94,73
господарств, млн. шт.
в тому числі
суспільний сектор
3661,6
3 069,7
3 054,7
83,43
приватний сектор
5101,7
5 172,7
5 246,7
102,84
Виробництво м’яса птиці в усіх категоріях
господарств у живій вазі,
тис. т.
218
185
179
82,11
Середня несучість 1 курки-несучки, шт.
169
187
196
115,98
З наведених даних можемо зробити висновок, що виробництво яєць і м’яса птиці в розрахунку на душу населення у 2004 році значно зменшилось. У 1990 році в Україні вироблялось на душу населення яєць -313 шт. і м’яса птиці 13,6 кг. У 1995 році відповідно 182,5 і 4,8, а у 2004 році 165 яєць і 3,6 кг. м’яса птиці, що становить проти рівня 1990 року відповідно 53% і 26,4%. Звичайно такі обсяги не можуть задовольнити попит населення у продукції птахівництва. Тому необхідно нарощувати обсяги виробництва, чи на кожній птахофабриці окремо, так і в цілому по країні.
2.3 Економічна ефективність виробництва продукції птахівництва
Як уже відмічалося раніше, економічна ефективність окремого виду продукції птахівництва визначається за системою показників. Це такі: продуктивність птиці, затрати праці на одиницю продукції, затрати кормів, на одиницю продукції. Собівартість одиниці продукції, прибуток на одиницю продукції, на одну голову, рівень рентабельності, а також інші.
На птахофабриці виробляється 2 види продукції — це товарні яйця (основний вид продукції) і приріст молодняку птиці на вирощуванні (другорядний). Тому повніше проаналізуємо економічну ефективність виробництва яєць в таблиці 11.
Таблиця 7.
Показники економічної ефективності виробництва яєць
Показники
2004р.
2005р.
2006р.
2006р. у % до 2004р.
Вартість ВП, всього грн.:
14987,785
20276,527
16971,686
113
на 1га с/г угідь
1362,53
1843,32
1542,88
113
на 1 середньорічного прцівника
99,26
105,61
88,39
89
на 1 грн. витрат виробництва
1268,32
1160,71
1002,7
79
Прибуток, тис.грн.
-276
965
-5813
2106
на 1 га с/г угідь
-26,09
87,73
-528,45
2110
на 1 середньорічного прцівника
-1,83
5,03
-30,28
1655
Норма прибутку, %
-1,06
2,93
-14,44
1362
Рівень рентабельності
-2,3
5,5
-34,3
1491
продолжение
–PAGE_BREAK–З даних цієї таблиці, де наведено розрахунок основних показників економічної ефективності, ми бачимо, що підприємство є збиткове. Найбільш збитковим воно було в 2006 році -5813 тис. грн… прибутку. В нашому підприємстві відбувається збиток -14,44%, що зумовлено низькими цінами збуту продукції і високою собівартістю продукції. Висока собівартість зумовлена високими цінами сировини. Рівень рентабельності був найвищим у 2005 році, але в 2006 він є найнижчим і становить -34,3%. Найвищою ж виробнича вартість була у 2005 році, як і повна собівартість, і становили відповідно 20276,527грн Загалом у 2005 році всі показники економічної ефективності були найкращими порівняно з попередніми роками, тому не дивно, що рівень рентабельності в 2005 році становив 5,5 а прибуток 965тис. грн., при тому що у 2004 році прибуток (вірніше збиток) становив -276 тис. грн. Отже, з наведених даних можна зробити висновок, що найбільш ефективним виробництво яєць було у 2005 році і найменш ефективним у 2006 році.
Дані показники можна порівняти із середніми по всій країні, які наведено в таблиці 8.
Таблиця 8.
Економічна ефективність виробництва яєць в цілому по Україні
Отже, порівнюючи відповідні показники в цілому по Україні по нашому господарству, можна зробити висновок, що у цьому господарстві справи не так то й погано (по виробництву яєць), були принаймні до 2006 року.
Розділ 3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва продукції птахівництва
3.1 Зміцнення і розвиток кормової бази
Міцна кормова база і повноцінна годівля птиці — важливі фактори, як впливають на ефективність птахівництва, на продуктивність птиці, її життєздатність і відтворювальні властивості.
В промисловому птахівництві передбачається згодовування птиці заводських комбікормів, збалансованих по всіх поживних речовинах і збагачених вітамінами та мікроелементами.
Повноцінна годівля дозволяє збільшити виробництво яєць та м’яса птиці і знизити собівартість продукції на основі підвищення продуктивності, збереженості дорослої птиці і молодняку. Неповноцінна годівля молодняку не лише збільшує падіж, а й затримує ріст і розвиток, негативно відбивається на продуктивності дорослої птиці. При повноцінній годівлі на виробництво яєць витрачається 1,6 — 1,8 кг.к.од., продуктивність становить 250-260 яєць в рік, а при неповноцінній годівлі відповідно 3,5 і більше кг.к.од. на 10 яєць, при продуктивності 150 і менше. Тобто при неповноцінній годівлі кормів на одиницю продукції витрачається в 2 рази більше, ніж при повноцінній.
Також повноцінна годівля позитивно впливає на збереженість, ріст молодняку і на економічні показники.
Основою повноцінної годівлі птиці, забезпечуючи підвищення її продуктивності, являється насичення поживності раціону по широкому комплексу поживних речовин і обмінній енергії. При цьому важливу роль відіграє співвідношення в комбікормах і раціонах енергії і протеїну, амінокислот, мінеральних речовин, тобто велике значення приділяється не тільки кількості, а й якості комбікормів. Велика роль в підвищенні продуктивності птиці, покращенні використання поживних речовин раціону і зниженні затрат кормів на одиницю продукції належить нормуванню раціону по обмінній енергії, по сирому протеїну і комплексу незамінних амінокислот. Обмінну енергію в комбікормах для птиці вимірюють в кілокалоріях або кілоджоулях (1 ккал = 4,1868 кДж).
Для більш повного використання протеїну в раціонах всіх видів сільськогосподарської птиці повинно витримуватись певне енерго-протеїнове відношення (калорій обмінної енергії в 1 кг. корму на 1% сирого протеїну): для курей-несучок 160-178, молодняку курей 140-148-185. Для більш високого використання енергії в раціоні необхідно підтримати оптимальну кількість кальцію, фосфору, натрію, клітковини і інших поживних речовин. Раціони необхідно збагачувати комплексом вітамінів і мікроелементів за рекомендованими нормами.
Основними кормами в раціонах птиці являється зернові: в раціонах курей вони становлять 65-75% від маси сухих кормів. Зернові корми розрізняються по вмісту енергії, протеїну, клітковини і інших поживних речовин. В залежності від вмісту поживних речовин максимальне введення зернових в раціони птиці неоднакове. Кукурудза і пшениця — самі високоенергетичні корми, вони містять мало клітковини і можуть складати до 60-70 % раціону. Ячмінь, овес і просо являються середньоенергетичними зерновими кормами, мають високий вміст клітковини, їх вводять у раціони у раціони до 30-40 %.
Білкові корми — найбільш вживані, дорогі і дефіцитні компоненти раціону птиці. їх не можна замінювати зерновими або жирами. Білкова недогодівля — одна з основних причин низької продуктивності птиці, поганого росту молодняку і низької його життєздатності. При недостачі протеїну в раціоні витрата кормів на одиницю продукції збільшується в 1,5-2 рази. Основними білковими кормами в раціоні птиці являються макуха і шроти. Найбільш цінні — соєві шроти, які по поживності наближаються до кормів тваринного походження. їх можна вводити в раціон до 30 %. Соняшникові і арахісові шроти мають меншу поживність в порівнянні із соєвими, їх частка у раціоні 15-17, льонові шроти до 3-7%.
Крім цього в раціоні птиці необхідно вводити корми тваринного походження: молоко і відходи маслоробної і сироварної промисловості (молочні відвійки, сироватка), відходи м’ясокомбінатів та рибної промисловості; вітамінні корми: трав’яне борошно, морквяне, хвойне борошно, а також дріжджі; мінеральні корми: кісткове борошно, кухонна сіль, крейда та інші. Із відходів переробки продукції сільського господарства для годівлі птиці використовують пшеничні висівки, мелясу і кормові жири. Останні використовуються не лише як енергетичний корм, а й як джерело незамінних жирних кислот.
Велике значення мають БВД (білково-вітамінно-мінеральні добавки) — кормові суміші з високим вмістом протеїну, мінеральних речовин і вітамінів. Використання повно раціонних комбікормів, отриманих із застосуванням БВД, підвищує продуктивність птиці на 7-10%, знижує затрати кормів на виробництво яєць і м’яса птиці на 8-12%.
Краще використання поживних речовин комбікормів і підвищення продуктивності птиці в значній мірі залежать від збагачення кормових сумішей біологічно активних речовин. В нашій країні комбікорми для птиці збагачуються більш як 20 добавками. Ці добавки-премікси виготовляють у вигляді спеціальних сумішей біологічно активних речовин (вітаміни, мікроелементи, антибіотики, амінокислоти, антиоксиданти і ін.) з наповнювачем із різноманітних пшеничних висівок. Премікси виготовляються 1%-ні (10 кг на 1т комбікорму).
Для отримання високої продуктивності птиці і доброї окупності кормів потрібно організовувати диференційовану годівлю в залежності від напрямку продуктивності, виду і віку птиці.
В даний час найбільш ефективний сухий тип годівлі птиці повно раціонними комбікормами. Він дозволяє на 5-7% підвищити продуктивність курей і на 10-15% знизити затрати корму на одиницю продукції. Потреба птиці в поживних речовинах залежить від рівня продукції, живої маси, породних особливостей і мікроклімату. При клітковому утриманні і продуктивності понад 70% кури-несучки промислового стада споживають за добу 110-115 г. Повно раціонних комбікормів, а племінного при тих же умовах утримання і продуктивності — 125-130 г.
Дослідними установами встановлено, що вміст протеїну і енергії в раціонах курей яєчних ліній доцільно змінювати з урахуванням рівня продуктивності і віку птиці, тобто застосовувати фазову годівлю. Фазова годівля курей забезпечує високу продуктивність і життєздатність, дозволяє економити дефіцитні білкові корми.
Для підтримання високої продуктивності курей не рекомендується часто змінювати склад комбікорму. Переводити на другий раціон необхідно поступово, протягом 2-3 днів. Не слід припускати перебоїв в годівлі, що може викликати линьку курей і припинення несучості. Економічно вигідно курей яєчних порід згодовувати комбікорм у вигляді гранул-крупки. Не припускається використання гранул розміром більше 4,8 мм, так як це може викликати ожиріння птиці, а також пониження репродуктивних якостей.
Потрібно також широко використовувати резерви, які сприяють зниженню затрат кормів. Одним з них являється удосконалення конструкції годівлі і правильна роздача кормів.
Для отримання високої продуктивності птиці і зниження затрат кормів необхідно підтримувати в приміщенні оптимальну температуру. Зниження температури на кожний градус підвищує втрати кормів на продукцію на 0,2-0,4 %, і в цілому втрати по цій причині можуть скласти 4-6 %. Важливо також в раціон птиці включить гравій. Його відсутність підвищує витрати кормів на продукцію на 5-6 %.
Запобігання інвазійних і інфекційних захворювань птиці дозволяє зекономити 5-7 % кормів, ліквідація гризунів в зоні розміщення птиці — 1-2 %, зниження втрат при навантажуванні і розвантажуванні — 4-5 %.
Підвищенню продуктивності сприяє, як уже зазначалося вище, застосування фазової годівлі, яка до того ж сприяє зниженню затрат з здешевленню вартості кормів. У порівнянні із стабільною високо протеїновою годівлею, фазова знижує витрати дорогих і дефіцитних білкових кормів.
Затрати кормів тваринного походження можна знизити за рахунок використання синтетичних амінокислот (лізин, метіонин).
Відомо, що молодняк курей при вільному доступі до кормів здатен споживати їх на 20-30 % більше, ніж необхідно для росту. Внаслідок цього до періоду яйцекладки вони значно збільшують живу масу, що призводить зниження продуктивності. В даному випадку доцільно застосовувати спосіб обмеженої або нормованої годівлі, який дозволяє значно скоротити кількість корму на їх вирощування і підвищити продуктивні якості. Молодняк годують повно раціонними комбікормами, але витрачають їх в кількості 70 % в порівнянні із вільним споживанням. В результаті за період вирощування затрати кормів на голову значно знижується. При цьому способі годівлі підвищується також несучість курей на 12-14%.
Таким чином, застосування повно раціонних комбікормів, згодовування їх птиці по нормах в залежності від статі, віку, продуктивності, використання резервів економії затрат кормів дозволить збільшити виробництво продукції птахівництва і значно покращити окупність кормів, що в свою чергу, позитивно впливатиме на ефективність виробництва цієї продукції.
3.2 Інтенсифікація птахівництва
Інтенсифікація — це форма розширеного відтворення, яка ґрунтується на оптимальному формуванні та раціональному використанні на основі науково-технічного прогресу затрат уречевленої та живої праці на одиницю об’єкта інтенсифікації з метою збільшення обсягу продукції та підвищення ефективності її виробництва.
Суть інтенсифікації полягає не тільки в ефективному використанні землі чи тварин, айв удосконаленні всіх інших факторів виробництва — матеріальних і трудових ресурсів, впровадженні нових організаційних форм господарювання, нових технологій і т. ін.
В умовах ринкових відносин поряд із впливом на кінцеві результати виробництва механізації, автоматизації, хімізації та інших факторів збільшується роль і значення так званих нематеріальних факторів — підприємливості, організованості, вміння працювати в у мовах, що швидко змінюються.
Матеріальною основою інтенсифікації є науково-технічний прогрес, метою — збільшення обсягу продукції, підвищення ефективності виробництва.
Подальша інтенсифікація птахівництва повинна здійснюватись з урахуванням ряду факторів і умов, таких як обмеженість трудових ресурсів, кормів, поглиблення спеціалізації, необхідність технічного переоснащення багатьох підприємств, заміни зношеного або малопродуктивного обладнання, охорони навколишнього середовища.
Інтенсифікація має бути направлена на створення оптимальних варіантів організації виробництва і праці, забезпечуючи максимальний вихід високої якості продукції на одиницю трудових і матеріальних затрат.
Важливими шляхами інтенсифікації в птахівництві являються:
– зміцнення матеріально-технічної бази, технічне переоснащення рівня механізації і автоматизації виробничих процесів;
– подальший розвиток спеціалізації, концентрації і інтеграції, удосконалення, розміщення виробництва;
– запровадження нових високопродуктивних кросів птиці;
– удосконалення кормової бази і підвищення ефективності використання кормів;
– впровадження нових прогресивних технологій, технологічних прийомів, інтенсивних систем вирощування і утримання птиці;
– удосконалення організації і оплати праці;
– покращення планування і управління на основі госпрозрахунку.
Таблиця 9
Розрахунок показників рівня інтенсивності
Показники
Роки
2006р. у % до 2004р.
2004р.
2005р.
2006р.
Площа с/г угідь, га
11
11
11
100
Річні витрати вир-ва, тис.грн.
11817
17469
16926
143
Вартість основних виробничих фондів, грн.
20207
22245,5
23639
117
Середньорічна вартість основних і оборотних фондів, грн
25881
32960,5
40270
156
Затрати праці, тис.люд.-год.
301
361
389
129
Середньорічне поголів’я птиці, гол.
3836
4485
4075
106
Припадає на 1га с/г угідь:
річних витрат виробництва, тис.грн.
1074,27
1588,09
1538,73
143
вартості основних фондів
1837
2022,3
2149
117
Середньорічна вартість основних і оборотних фондів, тис. грн.
2352,82
2996,41
3660,91
156
затрати праці, тис. люд.-год.
27,36
32,82
35,36
129
Щільність поголів’я на 100 га земельних угідь:
птиці
348,73
407,72
370,5
106
Аналізуючи дані таблиці спостерігаємо, що вартість основних фондів постійно зростала і в 2006 році становила 23639 тис. грн., що в структурі становить в порівнянні з 2004 роком становила 117%, що призвело до збільшення щільності поголів’я птиці в 2005 році, проте в 2006 році відбулося незначне зменшення щільності, що зумовлено непередбаченими обставинами. Це також зумовлено збільшенням річних витрат виробництва, які з 2004 року (1074,27 тис. грн..) до 2006 року збільшилися на 43%, що становить 1538,73 тис. грн. Середньорічна вартість основних і оборотних фондів взагалі в структурі на 2006 рік становить 156% до 2004 року. Збільшення річних витрат зумовлюється зокрема зростанням затрат праці, які в структурі становлять 126% від 2004 року, збільшенням поголів’я птиці (106%).
Важливе економічне значення має подальше удосконалення проектування і будівництва в сільськогосподарських підприємствах птахівничих об’єднань. Вони повинні створюватися з врахуванням наступних вимог: економії земельної площі, забезпечення концентрації виробництва, зниження затрат на будівництво, створення умов для застосування прогресивної технології виробництва і росту продуктивності праці, захисту птиці від інфекційних захворювань.
Для підвищення рівня механізації і автоматизації виробничих процесів і поліпшення використання виробничих площ велике значення має створення досконалих кліткових батарей для всіх видів і віків птиці, забезпечуючи оптимальну щільність посадки на кожен квадратний метр полу пташника і повну механізацію і автоматизацію виробничих процесів.
Велику увагу слід приділяти організації нових і розширенні діючих племінних господарств, особливо репродукторів першого порядку. Значне підвищення яєчної і м’ясної продуктивності птиці повинно досягатися на основі використання нових кросів з високою інтенсивністю несучості і довгим строком експлуатації. Пристосованих до кліткового утримання, витривалих до ряду захворювань. В м’ясному птахівництві важливе значення має подальше скорочення строків вирощування і підвищення швидкості росту бройлерів всіх видів птиці. Особлива увага в процесі селекції і гібридизації має бути звернена на підвищення якості продукції і покращення окупності кормів.
Технологія виробництва яєць і м’яса птиці повинна удосконалюватись в напрямку концентрації одновікового поголів’я, поліпшення мікроклімату, переводу на кліткове утримання не лише промислової а й племінної птиці, переходу на нову технологію інкубації яєць в інкубаторах боксового типу, впровадження безпересадочного вирощування і утримання птиці, застосування штучного запліднення, примусової ліньки та інших прийомів, які підвищують ефективність галузі.
продолжение
–PAGE_BREAK–