Економічна сутність ПДВ його роль та значення

Зміст
Вступ
1. Загальна характеристика податку на додану вартість та його роль у формуванні державного бюджету України
1.1 Додана вартість як об’єкт оподаткування ПДВ
1.2 Переваги і недоліки податку на додану вартість
2. Принципи побудови і аналіз механізму справлення податку на додану вартість до бюджету
2.1 Платники податку на додану вартість
2.2 Об’єкт оподаткування
2.3 Визначення бази оподаткування
2.4 Ставки податку і порядок визначення суми ПДВ для сплати в бюджет
2.5 Податкова накладна
3. Розрахунок податку на додану вартість та шляхи його удосконалення
3.1 Розрахунок ПДВ та складання податкових звітів (на прикладі МП «ВІТ»)
3.2 Шляхи удосконалення ПДВ
Висновки
Список літератури
Додаток А
Додаток Б
Вступ
Актуальність дослідження. На шляху переходу нашої країни до ринкових відносин особливо актуальною є проблема своєчасного забезпечення грошовими ресурсами дохідної частини державного бюджету. Вирішення цієї вкрай важливої проблеми значною мірою залежить від ефективності діяльності податкової служби, а також розробки науково-обґрунтованої системи оподаткування, яка б відповідала реаліям сьогоднішнього дня, забезпечувала зростання податкових надходжень до бюджету та підвищувала рівень збору податкових платежів.
Податок на додану вартість останнім часом привертає до себе значну увагу, тому що він став предметом широких дискусій щодо доцільності його застосування та наслідків справляння для економічного розвитку і бюджету країни.
З цього приводу існують неоднозначні думки та прямо протилежні позиції. Одні автори пропонують його скасувати як податок, що стримує розвиток споживчого ринку, створює фіскальну нестабільність, стимулює корумпованість контролюючих органів, інші — його збереження і вдосконалення як одного із стабільного і достатньо простого джерела доходів бюджету, з високою фіскальною ефективністю і нейтрального до собівартості товарів чи послуг.
Вивчено й узагальнено чинне законодавство України щодо оподаткування податком на додану вартість, зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість», Закон України «Про Державний бюджет України», Закон України «Про систему оподаткування», Указ Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні» та ряд інших.
Обґрунтовано шляхи вдосконалення податку на додану вартість, які, на нашу думку, дали б можливість досягти максимальної його ефективності в найкоротші строки.
Мета дослідження — це вивчення економічної сутності податку на додану вартість, характеристика його ролі та значення у формуванні Державного бюджету України.
Для досягнення мети дослідження були поставлені наступні завдання:
розкрити економічну сутність доданої вартості та податку на додану вартість як найбільш адекватної форми сучасного непрямого оподаткування;
проаналізувати причини виникнення і динаміку розвитку, переваги і недоліки системи оподаткування доданої вартості; процес формування, сучасний стан і проблеми вітчизняного механізму ПДВ, його вплив на діяльність суб’єктів господарювання та стан державних фінансів України;
визначити основні напрями удосконалення вітчизняної системи оподаткування доданої вартості; обґрунтувати можливість і доцільність використання в Україні позитивного досвіду застосування ПДВ в розвинених країнах.
Об’єкт дослідження — механізм податку на додану вартість і його вплив на економічні процеси.
Предмет дослідження — економічні відносини, які виникають між державою, суб’єктами підприємницької діяльності і громадянами в процесі вилучення державою частини валового внутрішнього продукту у вигляді податку на додану вартість.
Методи дослідження — порівняльний, горизонтальний (часовий) та порівняльний аналіз.
Структура роботи складається зі вступу, в якому обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету та завдання; трьох розділів, перший з який присвячений теоретичним основам оподаткування. Розглядається еволюція податків, їх сутність, об’єкт, проведений огляд літератури з питань оподаткування та ПДВ.
Результати аналізу зарубіжного досвіду справляння ПДВ дозволяють стверджувати, що тенденції розвитку системи оподаткування доданої вартості в розвинених країнах зумовлюють розвиток механізму ПДВ і в Україні. Розглядаються переваги та недоліки, а також пропонуються шляхи вдосконалення стягнення ПДВ.
У другому розділі дослідження, користуючись законодавчими актами, статистичними та аналітичними матеріалами, визначаються основні елементи діючої моделі ПДВ, їх характерні риси. Приділяється значна увага ролі ПДВ у бюджетних надходженнях. Проаналізована динаміка надходжень. Виділяються проблеми, які існують в адмініструванні цього податку.
Вдосконаленню механізму стягнення ПДВ присвячений третій розділ дослідження. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел.
Інформаційною базою дипломного дослідження є законодавчі та нормативні акти з питань оподаткування в Україні, проекти Податкового кодексу України, офіційні видання Верховної Ради України, матеріали Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, монографічна, періодична, довідкова література, інформаційно-аналітичні бюлетені і огляди, матеріали конференцій, збірники наукових праць.
1. Загальна характеристика податку на додану вартість та його роль у формуванні державного бюджету України
На сучасному етапі податок на додану вартість є однією з найважливіших складових податкових систем 42 держав, з яких 17 європейських країн — члени Організації економічного співробітництва і розвитку. На долю цього податку припадає приблизно 13,8% податкових надходжень бюджетів країн і 5,5% валового внутрішнього продукту. Перевага, що надається податку на додану вартість в цих країнах, зумовлена тим, що цей податок забезпечує державі значні надходження, з його допомогою набагато краще оподатковувати послуги і звільня­ти засоби виробництва. Крім цього, його податковий механізм не дозволяє вільно ухилятися від оподаткування.
В багатовіковій історії людства податок на додану вартість — порівняно новий вид податку. Вперше він був ведений у Франції в 1954 р. економістом М. Лоре. Потім ПДВ набув широкого поширення — спочатку в інших країнах Європи (кінець 60-х — початок 70-х рр.) і дещо пізніше — в країнах Азії, Африки і Латинської Америки. Нині податок на додану вартість стягується майже у 80-ти країнах, серед яких практично всі промислово-розвинуті країни. Поряд з цим слід також зазначити, що даний податок й досі не запроваджений в таких країнах як Австрія, Швейцарія, США. У кінці 80-х — на початку 90-х рр. ПДВ було введено в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), а також в деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан). В Україні і Росії ПДВ введено в 1992 р. [3].
Податок на додану вартість був уведений в Україні з 1 січня 1992 p. згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» від 20 грудня 1991 p. Декрет Кабінету Міністрів України «Про податок на додану вартість», що почав діяти з 1993 p., було підписано 26 грудня 1992 p. З урахуванням доповнень і змін, що вносилися в наступних періодах, указаний декрет регламентував порядок обчислення і сплати ПДВ протягом 1993-1997 pp. (до 1 жовтня 1997 p.).
З 1 жовтня 1997 p. порядок обчислення і сплати ПДВ регламентується Законом України «Про податок на додану вартість» від З квітня 1997 р. На жаль, податкове законодавство щодо ПДВ є дуже нестабільним. Так, тільки з часу прийняття вказаного Закону і до введення його в дію було прийнято чотири закони, які вносили зміни щодо ПДВ. Усього ж з 27 червня 1997 р. по 24 березня 1998 p. було ухвалено 14 законів, згідно з якими вносилися певні зміни в Закон «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 p.
Виходячи з чинних законодавчих актів, розглянемо порядок обчислення і сплати ПДВ, механізм його впливу на фінансово-господарську діяльність.
1.1 Додана вартість як об’єкт оподаткування ПДВ
З розвитком виробництва товарів тривалого використання розширювалася й сфера підакцизних товарів: до неї почали входити телевізори, мотоцикли, автомобілі, велосипеди, холодильники і т.д. Розширення асортименту споживаємої продукції обмежувало розвиток акцизів в специфічній формі. Запровадження нових акцизів на кожний товар або групу товарів (робіт, послуг) збільшувало затрати на збір податків. Динамічні зрушення в споживанні потребували відповідних змін в податковому законодавстві. Так виник універсальний акциз, який автоматично враховував всі зміни в товарному асортименті і котрим став оподатковуватись валовий оборот торгівельного або промислового підприємства. В більшості країн світу універсальний акциз в наш час використовується у формі податку на додану вартість.
Податок на додану вартість (ПДВ) домінує серед непрямих податків, що надходять до бюджету. Тобто це податок, який виконує яскраво виражену фіскальну функцію. Як уже зазначалось вище, особливість ПДВ полягає в тім, що саме він справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання та на їхній фінансовий стан.
Слід звернути увагу, що варіант обчислення ПДВ, який застосовується в Україні, допускає оподаткування перенесеної вартості, а також подвійне оподаткування. Це зумовлено тим, що ставки ПДВ встановлюються на оподаткований оборот, який включає вартість матеріальних витрат (перенесену вартість), а також попередньо включені у вартість товарів (робіт, послуг) податки.
Податок на додану вартість (ПДВ) — це непрямий податок, що є частиною новоствореної вартості, яка утворюється на кожному етапі виробництва або обігу, його сума входить до продажної ціни на товари (роботи, послуги) і сплачується кінцевим споживачем.
Якщо розуміти буквально, то ПДВ — це податок на додану вартість, створену на даному конкретному етапі руху товару, в результаті чого відбувається ліквідація кумулятивного (каскадного) ефекту оподаткування.
По суті, додана вартість наближається за своїм обсягом до заново створеної вартості (частини національного доходу), виробленої в даній господарській структурі (ланці). Визначення доданої вартості дає змогу обчислити всі ті податки, котрі дана господарська ланка заплатила при закупівлі товарів (робіт, послуг). Якщо виходити з того, що додана вартість — це створений прибуток чи вартість чистої продукції, то в цьому випадку додана вартість визначається шляхом додавання її складових елементів — заробітної плати, відсотків, ренти і прибутку.
У статистичному підрахунку показник доданої вартості можна визначити як різницю між вартістю реалізованої продукції і затратами на її виробництво й реалізацію, між загальною сумою продажу і загальною сумою закупівель від усіх інших господарюючих суб’єктів [13].
Наочніше створення доданої вартості й нарахування ПДВ показано на рис.1.1 і в табл.1.1.
Під час кожного акта купівлі-продажу податок нараховується за стандартною ставкою, а фактично виплачується в сумі, зменшеній на величину ПДВ, сплачену на попередній стадії (ці величини вказані в табл.1.1, в графі 8). Кінцевий споживач оплачує товар за ціною, збільшеною на всю суму платежів ПДВ, авансованих на попередніх стадіях виробництва і руху товару.
Фермер

Мірошник

Пекар

Булочник

Покупець
пшениця
40 грн.,
крім того
ПДВ — 8 грн.

борошно
60 грн.,–PAGE_BREAK–
крім того
ПДВ — 12 грн.

хліб
80 грн.,
крім того
ПДВ — 16 грн.

обслуговування
100 грн.,
крім того
ПДВ — 20 грн.
ДВ=72-12-40-8=12 грн.

ДВ=96-16-60-12=8 грн.

ДВ=120-20-80 — 16=4 грн.

Рисунок 1.1 — Створення доданої вартості як об’єкту оподаткування [10].
Таблиця 1.1 — Створення доданої вартості як об’єкту оподаткування
Підприємство
Вар-тість товару
(з ПДВ)
В т. ч. відноситься на собівартість
Додана вартість
Вартість реалізова-ної продукції
ПДВ 20%
Рахунок покупцю
Раніше сплачений податок
Сплачується в бюд-жет (гр.6 — гр.8)
1
2
3
4
5
6
7
8
9
Фермер
—
—
40*
40
8
48
—
8
Мірошник
48
40
12
60
12
72
8
4
Пекар
72
60
8
80
16
96
12
4
Булочник
96
80
4
100
20
120
16
4
Покупець
120
—
—
—
—
—
—
20**
* Без врахування затрат фермера.
** Сума податку сплачується покупцем в ціні товару.
Як бачимо, в платника податку (юридичної особи) додана вартість вимірюється різницею між загальною сумою продажу і загальною сумою закупівель від усіх інших господарських одиниць, котрі являються платниками ПДВ.
Об’єкт оподаткування — додана вартість — створюється всіма незалежними учасниками виробничо-комерційного процесу. Якщо уявити собі компанію як єдине ціле із закінченим виробничо-торгівельним циклом (від власної сировини і виготовлення виробничого обладнання до реалізації готової продукції), то повна вартість продукції, що реалізується, стала б результатом власної діяльності такої компанії, а базою податку на додану вартість вважалася б величина чистої суми продажу. В нашому прикладі через процес послідовних стадій виробництва й реалізації продукції загальна додана вартість дорівнює вартості остаточного продажу кінцевому споживачеві без податку на додану вартість [15].
1.2 Переваги і недоліки податку на додану вартість
Простота, економічні і організаційно-технічні характеристики забезпечили податку на додану вартість переваги перед іншими типами оподаткування обороту або універсальними акцизами.
Податок на додану вартість характеризується рядом суттєвих переваг. Зупинимося на деяких з них більш детально. Не дивлячись на те, що він представляє собою, по суті, різновид акцизу, це все ж таки універсальний фінансовий інструмент.
Так, з допомогою ПДВ з’являється можливість регулювання фонду заробітної плати і ціни. Він дає можливість ліквідувати лишні ланки господарського управління. Крім того, податок дозволяє відносно точно визначити реальну вартість кожного товару і на основі цього увійти в основу формування економічних пропорцій.
Застосування ПДВ в країнах з розвиненою ринковою економікою не тільки в фіскальному, але й в регулюючому аспекті, дозволяє використовувати даний важіль як засіб стримування кризи надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких виробників.
ПДВ має внутрішній «вбудований» механізм взаємної звірки платниками податкових зобов’язань. Він не знає дискримінації платників в залежності від їх ролі і місця в господарському процесі, ПДВ нейтральний по відношенню до переміщення товарів і послуг, розміщення ресурсів.
ПДВ через посилений вплив на рівень цін може бути використаний в антиінфляційних процесах, оскільки ПДВ дає можливість автоматично отримувати кон’юнктурний прибуток, породжений інфляцією, і цим самим стримувати неоправдане збільшення цін.
До найбільш цінних економічних переваг податку на додану вартість належить його здатність не спотворювати поведінку платників як учасників господарсько-комерційного процесу, не міняти економічних рішень під впливом ПДВ.
Проте, необхідно також враховувати те, що використання податку на додану вартість характеризується не лише його позитивними сторонами. Цілий ряд спірних, або негативних моментів роблять дуже актуальними дискусії щодо необхідності справляння даного податку. Розглянемо деякі з цих моментів.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Являючись, в принципі, податком на кінцеве споживання, який лягає на населення і бюджетну сферу, ПДВ при досить високій ставці і високих темпах інфляції перетворюється в один із факторів, що стримують розвиток виробництва. Відбувається це внаслідок зростання цін і стримування на основі цього можливостей оплати покупцем товарів (робіт, послуг). Звісно, ці кошти повернуться до покупця (або з бюджету, або в той момент, коли він сам реалізує продукцію), але при умові, що ланцюг актів реалізації не перерветься або настане з певним кроком «запізнення», коли частково ці кошти будуть знецінені інфляцією [24].
Крім цього, застосування ставок ПДВ на рівні 20-28% стимулює як інфляційні процеси в цілому, так і негативно впливає на високотехнологічні і наукоємні виробництва. Тому, хоча й застосовувана ставка робить податок на додану вартість одним із головних джерел наповнення бюджету, але видимість його бездефіцитності дуже оманлива. Саме в зв’язку з цим оптимальну ставку ПДВ економісти частіше за все пов’язують з рівнем 15-18%.
Зайнявши домінуючі позиції в світовій податковій системі, ПДВ зберігає й деякі негативні риси, пов’язані з можливістю ухилення від його сплати. Тому в системі ПДВ виключне значення має досконалий і вичерпний бухгалтерський облік, реєстрація всіх операцій.
Світовий досвід також показує, що важливою проблемою введення податку на додану вартість є підготовка громадської думки, пояснювальна робота з платниками і професійна підготовка персоналу податкових органів.
ПДВ є масовим регресивним податком на товари і послуги широкого споживання. Справді, якби весь дохід, отриманий платником протягом життя, використовувався виключно на споживання, ПДВ можна було б вважати пропорційним податком, рівномірним у часі. Але ж більша частина доходів накопичується і капіталізується. Ця обставина не тільки доводить давню істину про надзвичайну тяжкість непрямих податків для бідних, так як саме вони являються чистими споживачами, але й робить ПДВ, що сплачується в молодості, більш регресивним, ніж в старості.
Отже, як видно, в ПДВ співіснують суперечливі риси, які гармонійно поєднуються в єдине ціле. Так, ПДВ, виконуючи чисто фіскальні функції, одночасно здійснює економічний вплив на важливі макроекономічні показники: виступає як дефлятор, скорочує обсяг споживання, потенційно створює можливість зниження рентабельності майбутніх інвестицій. Одночасно ріст податкових поступлень зменшує бюджетний дефіцит, скорочує потребу в державних позиках, сприяє зниженню рівня відсотку і тим самим стимулює інвестування.
Економічні якості ПДВ були належним чином оцінені діловим світом. Невипадково з’явились пропозиції про заміну податку на прибуток корпорацій податком на додану вартість. В порівнянні з податком на прибуток корпорацій
Податок на додану вартість
переваги
виступає фактором, що регулює розмір заробітної плати і ціни
виступає фактором, що ліквідує лишні ланки господарського управління
виступає фактором, що стримує кризу надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких виробників
володіє економічними і організаційно-технічними перевагами стягнення, простотою нарахування
володіє нейтральністю по відношенню до платників, до переміщення товарів і послуг, розміщення ресурсів
володіє механізмом взаємної звірки платниками податкових зобов’язань
дає можливість отримувати кон’юнктурний прибуток, стримувати неоправданий ріст цін
недоліки
виступає фактором, що стримує розвиток виробництва
виступає фактором, що стимулює інфляцію
виступає фактором, що негативно впливає на високотехнологічні і наукоємні виробництва
володіє масовим регресивним характером як моментально, так і в часі
володіє можливістю ухилення в умовах недосконалого бухгалтерського обліку
потребує підготовки громадської думки, пояснювальної роботи з платниками, професійної підготовки персоналу податкових органів
Рисунок 1.2 — Переваги і недоліки податку на додану вартість [14].
ПДВ має ті фіскальні й етичні переваги, котрі роблять невигідними окремі внутріфірмові, так звані трансфертні ціни, він не реагує і на такі хитрощі бізнесу, як фіктивне списання майна, прискорена амортизація, практика підвищення затрат, маніпуляції з відсотками по боргу.
Завоювавши симпатії ділових кіл, ПДВ був зустрітий прохолодно і навіть вороже широкими соціальними верствами. Але вдалося знайти спосіб нейтралізації суспільного обурення, виключивши з сфери ПДВ найбільш соціально значимі цінності: землю, страхування, поштову службу, навчання і охорону здоров’я, не забувши навіть про ритуальні послуги. На вартість продуктів харчування, на послуги водопостачання і каналізації, на паливо і електроенергію, дитячий одяг і взуття, житлове будівництво і послуги транспорту запропоновані, за деяким виключенням, нульові ставки. Як форма універсального акцизу ПДВ наділений відчутними соціальними преференціями, розрахованими на заспокоєння масових емоцій, що, звісно, не заважає його суспільному іміджу.
Саме тому, податок на додану вартість завоював репутацію унікального фіскального інструмента оптимального розподілу ресурсів. Суспільно необхідні перерозподільчі мікро- і макроекономічні ефекти цього податку виявились найбільш суспільно прийнятними. Ось чому ПДВ привертає увагу країн, які намагаються підвищити темпи економічного росту.
Разом з тим не завжди сам по собі ПДВ здатний принести успіх. Через свою адміністративну важкість податок на додану вартість малоефективний в тих країнах, які ще не досягли рівня впорядкованої ринкової економіки, високої фіскальної дисципліни, цивілізованої громадської поведінки [26].
2. Принципи побудови і аналіз механізму справлення податку на додану вартість до бюджету
Українське законодавство про ПДВ характеризується надто великою рухливістю та мінливістю. З часу прийняття першого Закону України «Про податок на добавлену вартість» від 20.12.1991 р. видано ще чотири законодавчі акти, якими вносились зміни та доповнення до Закону. Пізніше став діяти Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. «Про податок на добавлену вартість», до якого 13 разів вносилися зміни та доповнення.
На сьогоднішній день податок на додану вартість в Україні регулюється Законом України «Про податок на додану вартість», прийнятим Верховною Радою 3.04.1997 р., зміненим і доповненим більш як 50 разів [1].
Даний Закон містить 11 статей, якими визначено категорії платників ПДВ, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування експортних та імпортних операцій, порядок спеціальної реєстрації платників ПДВ, визначення податкового кредиту та податкових зобов’язань [27].
2.1 Платники податку на додану вартість
Платниками ПДВ є як суб’єкти, так і не суб’єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) за умови, якщо обсяг їхніх оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду за останні дванадцять календарних місяців перевищував 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Сплачують податок також особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України, в тому числі фізичні особи — на підакцизні товари, в обсягах вартістю понад 200 євро, та які здійснюють підприємницьку діяльність з торгівлі за готівку (крім фізичних осіб за умови сплати ринкового збору). Категорію платників податку на додану вартість поповнюють особи, які на митній території України надають послуги, пов’язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України; особи, відповідальні за внесення податку до бюджету по об’єктах оподаткування на залізничному транспорті, визначені у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; особи, які надають послуги зв’язку і здійснюють консолідований облік доходів та витрат, пов’язаних з наданням таких послуг та отриманих (понесених) іншими особами, що знаходяться в підпорядкуванні перших.
Фактично всю систему платників можна розділити на дві групи: юридичні та фізичні особи. Особа — це будь-яка із зазначених далі осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом або ні:
суб’єкт підприємницької діяльності, у тому числі підприємство з іноземними інвестиціями незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій;
інша юридична особа, що не є суб’єктом підприємницької діяльності;
фізична особа (громадянин, іноземний громадянин або особа без громадянства), діяльність якої віднесено до підприємницької відповідно до законодавства, або та, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України [36].
Відповідно до міжнародних норм справляння ПДВ та необхідності створення єдиної бази даних про платників податку останні проходять спеціальну реєстрацію у державній податковій адміністрації за місцем їх знаходження з метою отримання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ та індивідуального податкового номера платника ПДВ.
Індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість має 12-значний код. Оригінал свідоцтва видається у єдиному примірнику і зберігається на підприємстві як документ суворої звітності. Крім цього, можна одержати і необхідну кількість копій для своїх філій, торгівельних точок тощо. Це може бути звичайна ксерокопія, але обов’язково засвідчена у відповідній податковій адміністрації. Необхідною умовою реєстрації в якості платника ПДВ є також наявність у бухгалтера і директора особового ідентифікаційного номера громадянина-податкоплатника.
Після проходження вищезгаданої процедури реєстрації платники отримують право на нарахування податку та складання податкової накладної при продажу товарів (робіт, послуг). Податкова накладна надається продавцем покупцеві за умови їхньої реєстрації як платників ПДВ та є документом, який дає право:
продавцю на визначення податкових зобов’язань (ПЗ);
покупцю на зменшення податкових зобов’язань протягом звітного періоду на суму ПДВ, сплаченого у зв’язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат (податковий кредит — ПК).
Якщо при виникненні податку на додану вартість його можна було б віднести до податків з юридичних осіб, то на цей час він є класичним варіантом податку, що передбачає змішаного платника. Тому серед платників цього податку стійку групу складають фізичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність. У цьому разі можна говорити про виділення фізичної особи як умовного платника. Іншими словами, він виступатиме платником податку на додану вартість виключно за таких умов:
якщо обсяг операцій з продажу товарів (робіт, послуг), які оподатковуються, обчислюється за останні 12 календарних місяців;
якщо обсяг подібних операцій перевищує 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 61200 грн.
Платники розділені на дві великі групи залежно від того здійснюють вони від свого імені виробничу або іншу підприємницьку діяльність на території України або ввозять в Україну товари як для власних, так і для виробничих потреб з метою реалізації у вільному обороті, а також на правах комісії, лізингу і тимчасово.
Платника ПДВ можна представити як певну систему суб’єктів:
1 Особа, обсяг оподатковуваних податком операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2 Особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України, або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України.    продолжение
–PAGE_BREAK–
3 Особа, яка здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти, незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору.
4 Особа, яка на митній території України надає послуги, пов’язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України.
5 Особа, яка відповідає за внесення податку до бюджету по об’єктах оподаткування на залізничному транспорті, що визначена в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
6 Особа, яка надає послуги зв’язку і здійснює консолідований облік доходів і витрат, пов’язаних з наданням таких послуг і отриманих (понесених) іншими особами, що перебувають в її підпорядкуванні.
Центральний податковий орган України веде реєстр платників податку. Будь-яка особа, діяльність якої підлягає оподаткуванню, отримує індивідуальний податковий номер, що використовується при справлянні податку.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 р. було затверджено Положення про Реєстр платників податку на додану вартість. Цей законодавчий акт вніс деякі зміни: наприклад, значно розширено перелік основ для виключень з Реєстру, і відповідно до цього ідентифікаційний номер платника податку на додану вартість зберігається за ним до моменту виключення його з Реєстру (раніше — до анулювання його свідоцтва). Якщо виключення з Реєстру відбувається на підставі заяви платника, то датою такого виключення є дата подання заяви. Щодо реєстрації платника податку на додану вартість підкреслюється, що юридичні особи можуть зареєструватися за місцем знаходження, а фізичні — за місцем проживання. Також обумовлена можливість відмови при видачі свідоцтва, але тільки у разі подання заявником недостовірних даних [7].
Реєстр платників податку на додану вартість — це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про осіб, які зобов’язані здійснювати утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Він створюється для забезпечення єдиних принципів ідентифікації платників податку на додану вартість, їх реєстрації в органах державної податкової служби, здійснення контролю за справлянням цього податку тощо.
Для реєстрації особи як платника податку на додану вартість необхідно, щоб ця особа була поставлена на облік до органів Державної податкової служби за місцем її перебування або за місцем проживання [34].
2.2 Об’єкт оподаткування
Однією з головних умов закріплення об’єкта оподаткування є наявність його певної характеристики (вартісної, кількісної тощо), щодо якої можна було б потім визначити базу оподаткування. З урахуванням цього, не зовсім зручною видається характеристика цього поняття щодо податку на додану вартість, якою визначають операції платників податків. Немає сенсу наполягати на тому, що в статті, яка закріплює об’єкт оподаткування, необхідні чіткі вартісні прив’язки (це більш характерно для бази оподаткування), але певний момент, від якого можна прямувати до конкретних кількісних чи інших характеристик, повинен бути обов’язковим.
Об’єкт оподаткування охоплює основні складові, що визначають:
оборот від реалізації товарів (робіт, послуг);
оборот від реалізації з частковою оплатою або без оплати вартості товарів всередині підприємства;
оборот від передачі товарів в обмін на інші товари, без оплати їх вартості;
оборот з передачі товарів безкоштовно або з частковою оплатою іншим підприємствам або особам [29].
Об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції із:
Продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.
Цей різновид об’єкта оподаткування з податку на додану вартість є, мабуть, найістотнішим, оскільки саме за рахунок сплати податку від операцій з реалізації здійснюються основні надходження коштів. При реалізації товарів до складу обороту входять основні найбільш важливі елементи доданої вартості. Серед них необхідно виділити амортизаційні відрахування, елементи прибутку, заробітної платні.
Ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), які надаються нерезидентами для їх використання чи споживання в межах України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки.
Особливістю цієї форми об’єкта оподаткування з податку на додану вартість є те, що підставою для нарахування зазначеного податку виступає сукупність митної вартості, акцизного збору і ввізного мита. Показово, що митні збори до бази оподаткування податку на додану вартість при цьому не входять, оскільки відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» вони не належать до обов’язкових платежів і зборів.
Вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами України.
Особливістю цього різновиду об’єкта оподаткування з податку на додану вартість є комплексний характер відносин, які в даному разі регулюються відповідними нормами. По-перше, визначення об’єкта оподаткування з податку на додану вартість при вивезенні (пересиланні) товарів за межі митної території України передбачає певне митне регулювання подібних відносин, яке повинно впливати на податкове. По-друге, ця форма об’єкта податку на додану вартість реалізується з допомогою складного бюджетно-податкового інституту — бюджетного відшкодування.
До операцій, що не є об’єктом оподаткування ПДВ, належать зокрема операції із:
випуску, розміщення та продажу за кошти цінних паперів, які випущені в обіг суб’єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, Державним казначейством та органами місцевого самоврядування;
передачі майна орендодавця (лізингодавця) у користування орендарю (лізингоотримувачу) за умови його повернення орендодавцю (лізингодавцю);
надання послуг зі страхування, перестрахування, соціального та пенсійного страхування;
обігу валютних цінностей, у тому числі національної та іноземної валют, лотерейних білетів (з дозволу Міністерства фінансів України); бланки з непогашеними поштовими марками (крім колекційних);
надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування та інших;
оплати вартості державних платних послуг, обов’язковість отримання яких обумовлена законодавством;
виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій за рахунок бюджетів та державних цільових фондів;
передачі основних фондів у якості внеску до статутних фондів юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права;
оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних робіт, що здійснюється за рахунок державного бюджету України [16].
Обчислення розмірів доданої вартості може здійснюватися двома методами:
Перший — метод складання заробітної платні та прибутку.
Другий — метод, за якого від повної вартості віднімають вартість сировини, матеріалів і послуг виробничого характеру.
Найпоширенішим в Україні є другий метод, що має назву «сальдовий», або залишковий.
База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни товарів (робіт, послуг) відповідно до законів України з питань оподаткування [17].
2.3 Визначення бази оподаткування
Важливою складовою для обчислення ПДВ є база оподаткування. Вона визначається з урахуванням певних умов здійснення операцій. Зокрема:
при продажу товарів (робіт, послуг) — з огляду на їхню договірну (контрактну) вартість, визначену за вільними або регульованими цінами з урахуванням акцизного збору, ввізного мита та інших обов’язкових платежів без ПДВ;
при продажу товарів (робіт, послуг) без оплати (із частковою оплатою), здійсненні натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, передачі товарів у межах балансу платника податку для невиробничого використання (витрати, які не відносяться до валових і не підлягають амортизації) чи суб’єкта підприємницької діяльності (не платнику ПДВ) база оподаткування дорівнює фактичній ціні операції, але не менша за звичайну;
при ввезенні товарів на митну територію України базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість цих товарів, але не менша за митну вартість, яка зазначена у ввізній митній декларації. Визначена вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на момент виникнення податкових зобов’язань. Договірна (контрактна) вартість складається з митної вартості та обов’язкових платежів. До складу митної вартості належать: ціна товару, витрати на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплата брокерських, комісійних, агентських та інших винагород, плата за використання об’єктів інтелектуальної власності. До обов’язкових платежів належать: ввізне мито, акцизний збір, інші податки та збори (за винятком ПДВ);
при виготовленні готової продукції в Україні з давальницької сировини нерезидента та у разі її продажу на митній території України базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, яка визначається аналогічно операціям з продажу товарів. При цьому ПДВ до бюджету сплачує покупець, а відповідальність за сплату цього податку несе вітчизняний переробник продукції [22].
Слід зауважити, що при визначенні бази оподаткування треба враховувати:
зміну суми компенсацій за продаж товарів (повернення проданих товарів, визнання боргу покупця безнадійним);
вартість зворотної тари за договором (контрактом), яка не долучається до бази оподаткування;
комісійну винагороду, яка є базою оподаткування з продажу товарів, що були у вжитку (комісійна торгівля) [23].
Пільги при оподаткуванні податком на додану вартість
Система пільг з податку на додану вартість досить різноманітна. Так, статті
Закону України «Про податок на додану вартість» закріплюють оподаткування за нульовою ставкою, операції, що звільняються від оподаткування і які не є об’єктами оподаткування.
З метою врахування принципу соціальної справедливості в механізмі обчислення податку передбачено звільнення від оподаткування низки операцій. Ці операції складають 5 груп:
операції соціального змісту;
2- операції закладів освіти;
3 — послуги державних органів культури та охорони здоров’я;
4 — окремі операції виробничого змісту;
5 — інші операції.
До складу операцій першої групи належать: продаж вітчизняних продуктів дитячого харчування спеціалізованими закладами, товарів, призначених для інвалідів, утримання дітей у школах-інтернатах та осіб у будинках для людей похилого віку (за рішенням Кабінету Міністрів України); послуги доставки пенсій, поховання; виконання робіт із будівництва житла для військовослужбовців, ветеранів війни та членів сімей військовослужбовців, які загинули при виконанні службових обов’язків.
Другої — послуги закладів освіти, охорони здоров’я, культури; продаж лікарських засобів, путівок на оздоровлення дітей; послуги з утримання дітей у дошкільних закладах, послуги культового призначення (за рішенням Кабінету Міністрів України).
Третьої — послуги, які надаються державними органами та організаціями (службами зайнятості, органами реєстрації актів громадянського стану, архівними установами України — згідно з законодавством).
Четвертої — продаж товарів (крім підакцизних) підприємствами, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів; виконання робіт з будівництва житла для військовослужбовців за рахунок коштів інвесторів; надання в сільській місцевості сільськогосподарськими товаровиробниками послуг з ремонту шкіл, дошкільних закладів, інтернатів, закладів охорони здоров’я та надання матеріальної допомоги (в межах одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на місяць на одну особу) продуктами харчування власного виробництва; до 1 січня 2002 р. операції з видачі сільськогосподарської продукції власного виробництва підприємств-виробників такої продукції; інші послуги.
П’ятої — передача конфіскованого майна, знахідок у розпорядження державних органів; передача земельних ділянок, коли вона дозволена згідно з положенням Земельного кодексу України; продаж товарів (робіт, послуг) для потреб дипломатичних представництв міжнародних організацій в Україні; деякі інші операції [12].
2.4 Ставки податку і порядок визначення суми ПДВ для сплати в бюджет
Ще однією складовою ПДВ є його ставка. Для обчислення цього податку законом передбачено дві ставки — нульова та 20%. При цьому платники податку здійснюють окремий облік операцій з продажу та придбання, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%, та звільнених від оподаткування, а також операцій, вартість яких не належить до складу валових витрат виробництва (обігу), імпортних та експортних операцій.
Важливим елементом у механізмі сплати ПДВ є дата виникнення податкових зобов’язань і права платника на податковий кредит.
Датою виникнення податкових зобов’язань:
з продажу товарів (робіт, послуг) — є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника ПДВ як оплата товарів (при готівковому продажу — дата оприбуткування в касі);
або дата відвантаження товарів (дата оформлення документа — для робіт (послуг).
При продажу товарів з використанням кредитних або дебетових карток, чеків датою виникнення податкових зобов’язань є дата оформлення податкової накладної або дата виписки рахунка (товарного чека).    продолжение
–PAGE_BREAK–
при здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій:
або дата відвантаження платником податку товару;
або дата оприбуткування товару платником податку.
При здійсненні цих операцій з нерезидентами — дата оформлення вивізної або ввізної митної декларації.
При здійсненні бартерних операцій на території України податок справляється за повною ставкою.
при продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів — датою виникнення податкових зобов’язань є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або отримання відповідної компенсації [31].
Датою виникнення права платника на податковий кредит є:
дата здійснення першої з подій при використанні кредитних чи дебетових карток, чеків: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів або видачі рахунка (чека) або дата оформлення податкової накладної;
для операцій із ввезення товарів (робіт, послуг) — дата сплати податку за податковими зобов’язаннями при оформленні ввізної митної декларації;
для бартерних (товарообмінних) операцій — дата здійснення заключної (балансової) операції, яка відбулася після першої з подій — дати відвантаження товарів або їхнього оприбуткування.
Згідно з Указом Президента «Про деякі зміни в оподаткуванні» особи, зареєстровані платниками податку, при здійсненні ними операцій з торгівлі за готівку можуть обрати певний спосіб визначення дати виникнення податкових зобов’язань та права на податковий кредит за цими операціями (за умови, якщо обсяг оподатковуваних операцій протягом останнього календарного року не перевищував 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Отже, датою виникнення податкових зобов’язань платників ПДВ згідно з вищезазначеним указом є дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) при зарахуванні коштів на банківський рахунок або внесенні їх до каси платника податку (при використанні кредитних дебетових карток або комерційних чеків), а датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунка (каси платника) [11].
Суми ПДВ за ставкою 20%, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються у такому порядку:
Враховуючи господарську діяльність платника, визначаємо базу оподаткування (БО):
БО = СВ + П + ВМ + АЗ, де (2.1)
СВ — собівартість;
П — прибуток;
ВМ — ввізне мито;
АЗ — акцизний збір.
Обчислюємо суму ПДВ (податкові зобов’язання — ПЗ) за товарами, які підлягають продажу:
ПЗПДВ = (БО ´ 20%): 100 (2.2)
Формуємо вільну або регульовану ціну:
В (Р) Ц = БО + ПДВ (2.3)
Визначаємо суму податкового кредиту (ПК) протягом звітного періоду:
ПК = ПДВтмц + ПДВоф + ПДВнма, де (2.4)
ПДВтмц — сума податків, сплачених платником в зв’язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, у тому числі імпортних;
ПДВоф — сума податків, сплачених у зв’язку з придбанням основних фондів;
ПДВнма — сума податків, сплачених у зв’язку з придбанням нематеріальних активів.
Визначаємо суму ПДВ для сплати до бюджету (відшкодування з бюджету): [19]
ПДВ = ПЗ — ПК (2.5)
При обчисленні суми ПДВ для сплати до бюджету важливо правильно вра-хувати умови визначення сум податкових зобов’язань і податкового кредиту та віднести суми податку на валові витрати або на прибутки (збитки) (див. рис.2.1).
При від’ємному значенні суми податку на додану вартість вона підлягає відшкодуванню з державного бюджету.
За нульовою ставкою податок обчислюється у разі продажу товарів, що були експортовані платником податку за межі митної території України; робіт (послуг), які призначені для використання та споживання за межами митної території України; товарів у зонах митного контролю підприємствами роздрібної торгівлі України тощо.
Низку особливостей має механізм справляння ПДВ за товари, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України. Сплачується податок особами, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України. або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, що не зареєстровані як платники податку, в разі, якщо вони ввозять (пересилають) товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню одночасно із сплатою мита та митних зборів.
Датою виникнення податкових зобов’язань є дата оформлення ввізної митної декларації. Платник за власним бажанням може надати митним органам простий вексель на суму податкових зобов’язань за кожною вантажною митною декларацією окремо [28].
Валові витрати
— при продажу товарів, що звільнені від додаткового оподаткування (не є об’єктом оподаткування);
для підприємств, які не зареєстровані як платники ПДВ.
Порядок віднесення сум ПДВ на:

Податковий кредит

Сума ПДВ для сплати в бюджет

при придбанні ТМЦ, вартість яких відноситься до складу валових витрат:
до оплати їх вартості за бартерним контрактом після відвантаження товарів;
при попередній оплаті;
імпортні послуги.

Податкові зобов’язання
— при відвантаженні товарів, без отримання коштів за них;
при одержанні готівкових коштів за товари;
при зарахуванні коштів від покупців в оплату товарів, які підлягають відвантаженню.
Прибутки (збитки)
— при придбанні товарів, вартість яких не відноситься до складу валових витрат і не амортизується;
витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями.
Рисунок 2.1 — Порядок визначення суми ПДВ для сплати в бюджет [35].
Сума ПДВ нараховується за формулами:
на товари, що обкладаються митом та акцизним збором:
SПДВ = (МВ + М + АЗ) ´ 20%: 100 (2.6)
на товари, що обкладаються тільки митом:
SПДВ = (МВ + М) ´ 20%: 100 (2.7)
на товари, що обкладаються тільки акцизним збором:
SПДВ = (МВ + АЗ) ´ 20%: 100 (2.8)
на інші товари, що не підлягають обкладанню митом та акцизним збором:
SПДВ = МВ ´ 20%: 100, де (2.9)
SПДВ — сума ПДВ;
МВ — митна вартість;
М — сума ввізного мита;
АЗ — сума акцизного збору.
За умови, якщо митна вартість менша, ніж договірна (контрактна) вартість, для нарахування ПДВ застосовується договірна (контрактна) вартість [20].
Платники податку на товари, що імпортуються в Україну, перераховують кошти на спеціальні рахунки митних органів, окрім випадків застосування податкового векселя як способу платежу. Митні органи після повного оформлення вантажної митної декларації перераховують суми ПДВ Державній митній службі України. Держмитслужба протягом трьох банківських днів перераховує ці кошти до державного бюджету.
Застосування нульової ставки свідчить про повне відшкодування ПДВ, який сплачено постачальникам за товари та послуги, а також матеріальні ресурси, що були використані на вищевказані цілі.
Нульова ставка ПДВ застосовується при ввезенні вітчизняних товарів до магазинів безмитної торгівлі. Такі товари прирівнюються до експорту. Право використовувати таку ставку надано експортерам-резидентам на підставі оформленої вивізної вантажно-митної декларації.
Водночас, не дозволяється застосовувати нульову ставку податку щодо операцій із продажу товарів вітчизняними товаровиробниками за допомогою безмитних магазинів, якщо такі операції звільнені від оподаткування на митній території України. Підставою для отримання відшкодування є дані лише податкової декларації за звітний період [18].
Сплата податку провадиться не пізніше 20 числа місяця, що настає за податковим (звітним) періодом. Для платників, у яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік менший від суми, що дорівнює 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період становить один календарний місяць або квартал (за вибором платника). Якщо обсяг оподатковуваних операцій понад 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період становить один календарний місяць.
Податкову декларацію до податкових органів за місцем реєстрації платники ПДВ подають у строки, передбачені для сплати податку, незалежно від того чи виникло податкове зобов’язання протягом звітного періоду чи ні.
Під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України ПДВ сплачується при оформленні вантажно-митної декларації одночасно зі сплатою мита та митних зборів шляхом видачі податкового векселя.
Суми ПДВ зараховуються до державного бюджету, використовуються насамперед для бюджетного відшкодування податку та формування бюджетних сум, які спрямовуються як субвенції до місцевих бюджетів [32].
2.5 Податкова накладна
Податкова накладна — один з найважливіших документів для осіб, зареєстрованих як платники податку на додану вартість. Вона є підставою для можливого отримання податкового кредиту у покупця та податкового обов’язку у продавця, її відсутність не дає права включення до податкового кредиту будь-яких витрат щодо сплати податку.
Податкова накладна — це звітний податковий документ, що підтверджує виникнення податкового обов’язку платника податків у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) і одночасно підтверджує право на податковий кредит у покупця — платника податків у зв’язку з придбанням таких товарів (робіт, послуг/ Треба звернути увагу на той факт, що ніякий касовий або товарний чек на суму понад 20 грн. не може замінити податкову накладну, оскільки п.7.2.6 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає такі моменти. Тобто податкову накладну не виписують тільки у трьох випадках:
1) якщо обсяг разового продажу товарів (робіт, послуг) не більший 20 гривень;
2) у разі продажу транспортних квитків;
3) при виписуванні готельних рахунків.
Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і має індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна виписується платником податку-продавцем товарів (робіт, послуг) у момент виникнення податкового обов’язку в двох примірниках. Оригінал видається покупцеві, а копія залишається у продавця [33].    продолжение
–PAGE_BREAK–
Податкова накладна видається у разі продажу товарів покупцю-платнику податку на додану вартість на його вимогу. Порядок заповнення податкової накладної затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року. Податкова накладна надає право покупцеві, зареєстрованому як платник податку, включити до податкового кредиту витрати зі сплати податку на додану вартість.
Податкова накладна видається у разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцеві на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек або інший розрахунковий чи платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) і (або) прийняття платежу з вказівкою суми податку. У разі порушення продавцем порядку виписки податкової накладної покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкової інспекції за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Вчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену в зв’язку з придбанням цих товарів. У разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцеві (не зареєстрованому як платник податку на додану вартість), включаючи постачання на експорт, продавець складає податкову накладну в двох примірниках [22].
Для операцій, оподатковуваних або звільнених від оподаткування, складають окремі податкові накладні, тобто при одночасному продажі одному покупцеві, як оподатковуваних товарів (робіт, послуг), так і звільнених від оподаткування, продавець складає окремі податкові накладні.
Податкова накладна засвідчується уповноваженою особою і завіряється печаткою, що виготовлена за умови дотримання норм Інструкції.
Книга обліку придбання — це книга, яку ведуть особи, зареєстровані як платники податку на додану вартість. Якщо філії та інші структурні підрозділи платника податку не мають розрахункового рахунку, але при цьому самостійно здійснюють продаж товарів (робіт, послуг) і розрахунки з постачальниками і споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі філії, може надати філії або структурному підрозділу право ведення книги обліку придбання.
Облік придбаних товарів (робіт, послуг) на митній території України у осіб, що не зареєстровані як платники податку на додану вартість, ведеться на підставі товарного чека або іншого розрахункового або платіжного документа, що затверджує передачу товарів (робіт, послуг) і проведення розрахунків.
Книга обліку продажу — це книга, яку ведуть особи, зареєстровані як платники податку на додану вартість. У книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) окремо обліковуються операції, які пов’язані з продажем товарів (робіт, послуг), що обкладаються податком за ставкою 20% чи 0%, звільнених від оподаткування, тих, котрі не є об’єктом оподаткування, як для осіб — платників податку на додану вартість, так і тих осіб, що не зареєстровані як платники податку на додану вартість.
Книга обліку продажу товарів (робіт, послуг) містить порядок обліку операцій з продажу і визначає основу для можливості віднесення до податкових зобов’язань сум податку на додану вартість, нарахованих у складі ціни покупцю в звітному періоді у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) як власного виробництва, так і придбаних для їх подальшого продажу [10].
Податковий кредит — це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких включається до складу валових витрат та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Право на податковий кредит має платник податку, у якого виникає податковий обов’язок.
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими або митними деклараціями. При імпорті робіт (послуг) підтверджуючим документом є акт прийняття робіт (послуг) або банківський документ, що засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Підставою для включення до податкового кредиту сум, сплачених при імпорті робіт і послуг, є наявність акта виконаних робіт (наданих послуг) або банківських документів, що підтверджують перерахування коштів в оплату таких робіт (послуг).
Датою виникнення права на податковий кредит вважається:
1) дата першої з подій: — дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) — у разі розрахунків з використанням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків; — дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
2) для операцій з ввезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) — дата сплати податку по податкових зобов’язаннях;
3) для бартерних (товарообмінних) операцій — дата здійснення заключної (балансуючої) операції, що відбулася після першої із зазначених подій;
4) датою виникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є дата збільшення валових витрат замовника довгострокового контракту. (Слід зазначити, що за товарами (роботами, послугами) з офшорних зон податковий кредит по податку на додану вартість визначається у повному обсязі) [30].
Податкова декларація — це документ, який подає платник податку до контролюючого органу в терміни і за формою, встановленими законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування або сплата податку, збору (обов’язкового платежу). Податкові декларації приймає контролюючий орган без попередньої перевірки зазначених у них показників. Якщо відповідно до правил податкового обліку, визначених законами, податкова звітність щодо окремого податку, збору (обов’язкового платежу) складається наростаючим підсумком, то податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації, при цьому остання не надається.
Декларацію щодо податку на додану вартість подає до податкового органу за місцем реєстрації особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість відповідно до вимог закону, з урахуванням норм, встановлених Указом Президента України від 7 серпня 1998 р. «Про деякі зміни в оподатковуванні», а також особа, що здійснює облік результатів спільної діяльності відповідно до договору про спільну діяльність.
Оригінал декларації подає платник до податкового органу за місцем свого перебування. Декларацію платник подає незалежно від того, чи виник у звітному періоді у нього податковий обов’язок, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку. Платник податку самостійно обчислює суму податкового обов’язку, що вказує в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника і даним книги податкового обліку. Платник податку на додану вартість, що не надає податкову декларацію в терміни, визначені відповідним Порядком, або затримує терміни її надання, несе відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством України [23].
3. Розрахунок податку на додану вартість та шляхи його удосконалення
3.1 Розрахунок ПДВ та складання податкових звітів (на прикладі МП «ВІТ»)
Складання податкової накладної.
Складаємо податкову накладну №14 МП “ВІТ”, виписану ВАТ “Фармацевтична фабрика” на основі рахунку №11 від 10.12.2005р. за встановлення 5 шт. світильників РК-31 на суму 1230грн. (без ПДВ).
Таблиця 3.1 — Довідкові дані
Порядковий номер
Назва підприємства
Індивідуальний податковий номер платника ПДВ
Номер свідоцтва платника ПДВ
1
МП “ВІТ”
145783225781
26717900
2
ВАТ “Фармацевтична фабрика”
234567891012
26718301
Заповнення податкової накладної:
Заповнюємо ідентифікаційний номер продавця, у нашому випадку — МП «ВІТ» 145783225781.
Номер свідоцтва платника ПДВ — 26717900.
Ідентифікаційний номер покупця — 234567891012.
Номер свідоцтва платника ПДВ — 26718301.
За умовою задачі відомо, що встановили 5 світильників на суму 1230 грн. Отже, у податковій накладній 1-го розділу в стовбці 5 вставляємо кількість світильників (5 шт)
У стовбці 7 — сума 5-ти світильників (1230 грн)
У стовбці 6 — ціна поставки одиниці продукції без урахування ПДВ
(246 грн).
Знаходимо усього по розділу 1.
Розділ 4 «Усього по розділу 1+2+-4» (1230 грн).
Розділ 5 «Податок на додану вартість». Від суми 1230 грн знаходимо 20%. Отже, ПДВ становить 246 грн.
Розділ 6 «Загальна сума ПДВ». Від суми 1230 грн. віднімаємо 246 грн. Отже, 1476 грн.
Заповнення Книги придбання та Книги продажу товарів.
Заповнюємо Книгу придбання та Книгу продажу товарів (робіт, послуг) МП “ВІТ” на основі таких даних, з урахуванням операцій, відображених у задачі 1.
Таблиця 3.2 — Додаткові дані
Порядковий номер
Зміст господарських операцій
Сума, грн.
1
Прийнято до оплати рахунок № 125 від 19.12.2005р. Тернопільського РЕС за спожиту електроенергію в листопаді. До рахунку додають податкову накладну №116від 19.12.2005р.
750
2
Прийнято до оплати рахунок №90 від 20.12.2005 р. з ВАТ “Ватра” за отримані 92 шт. заготовок до світильника РК-31. До рахунку додають податкову накладну №170 від 20.12.2005р.
4200
3
Виставлено рахунок №10 від 7.12.2005 р. МП “БОК” за відпущені 10 шт. світильників РК-31. Виписана податкова накладна №12 від 07.12.2005р.
2160
4
На розрахунковий рахунок МП“ВІТ” м. Тернополя надійшов аванс від ТОВ”Спецтехприлад” за встановлення дворіжкової траверзи. На суму авансу виписана податкова накладна №13 від 8.12.2005р.
12900
5

Прийнято до оплати рахунок №30 від 01.12.2005р. ВАТ “Текстерно” за 1000м. тканини. До рахунку додають податкову накладну №190 від 01.12.2005р.
8300    продолжение
–PAGE_BREAK–

–PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK–
136,00
34,00

3
18.12.05
145
ВАТ „АТП-1961”
178910123456
500,00
400,00
100,00

4
19.12.05
116
Тернопільський РЕС
156789101234
750,00
600,00
150,00

5
20.12.05
170
ВАТ „Ватра”
211334457891
4200,00
3360,00
840,00

6
20.12.05
700
ВАТ „Світло”
187654321091
740,00
592,00
148,00

Всього за грудень місяць
14660,00
11728,00
2932,00

Визначення суми податку на додану вартість.
Визначаємо суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет МП “ВІТ” (м. Тернополя), на основі даних задач 1 і 2.
Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет розраховується за формулою 2.5, вище розрахованого відомо, що
ПЗ = 4491,2 грн. .
ПК = 2932,00 грн.
Звідси знаходимо:
ПДВ до сплати = 4491,2 — 2932,00 = 1559,2 грн.
Отже, підприємство МП “ВІТ” повинно сплатити в бюджет податок на додану вартість в сумі 1559,2 грн.
Складання податкової декларації з податку на додану вартість.
Заповнюємо податкову декларацію на основі даних задач 1-3:
Податкові зобов’язання:
У рядку 1 «Операції на митній території України, що оподатковується за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів» заповнюємо:
поставки (без ПДВ) — 17964,8 грн. з таблиці 3.4 «Книга обліку продажу товарів».
Суму ПДВ — 4491,2 з таблиці 3.4 «Книга обліку продажу товарів»
Рядок 5 «Загальний обсяг постановки», який заповнюється так: суму значень 1-го до 4-го рядка колонки А. У нашому випадку це сума 17964,8 грн.
Рядок 5.1 заповнюємо так: з рядка 5 — загальний обсяг оподаткованих операцій звітного періоду (р.1+р.2.1+р.2.2+р.4) колонки А, у нашому випадку сума 17964,8 грн.
Рядок 9 «Усього податкових зобов’язань» заповнюється: сума значень рядків 1+6+7+8 (-чи+) колонки Б. Виходить сума 4491,2 грн.
Податковий кредит:
Рядок 10.1 підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою:
колонка А — 11728 грн. з таблиці 3.5 «Книга обліку придбання товарів».
колонка Б — 2932 грн. з таблиці 3.5 «Книга обліку придбання товарів»
Рядок 17 «Усього податкового кредиту», розраховуємо суму значень рядків 10.1+12.1+12.2+12.4+12.5+16 (-чи+) колонки Б. Вийшла сума 2932 грн.
Розрахунки з бюджетом за звітній період:
Рядок 18 заповнюється так: різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 — рядок 17), і виходить 1559,2 грн.
Рядок 20 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» (позитивне значення суми рядків 18 і 19). Сума становить 1559,2 грн.
Рядок 27 ” Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду” розраховується так: рядок 20 — рядок 23, позитивне значення 1559,2 грн.
3.2 Шляхи удосконалення ПДВ
Реформування фінансової системи нашої держави зумовило необхідність суттєвих змін податкового поля, що є умовою економічного зростання та досягнення певної соціальної гармонії в суспільстві. Постійне вдосконалення податкової системи в цілому і конкретно окремих видів податків дає змогу оптимізувати й стабілізувати прибутки бюджетів усіх рівнів, регулювати дії ринкових суб’єктів господарювання, реалізовувати соціальне справедливу податкову політику. Важливе місце у процесі реформування податкової системи посідає вдосконалення і подальший розвиток ПДВ.
Аналіз законодавства переконує у потребі удосконалення норм Закону України від 4 квітня 1997 р. «Про податок на додану вартість», який містить численні правові колізії у сфері адміністрування ПДВ, а сам механізм його адміністрування є невиправдано складним, непрозорим та неефективним. Зокрема, його принциповими недоліками є наявність економічно невиправданих пільг з ПДВ та недосконалого механізму контролю за їх застосуванням; складність систем податкового та бухгалтерського обліку, не уніфікованих між собою.
Дія ПДВ лягає тяжким тягарем на підприємство й на кінцевого споживача, тобто на населення. Адже ще тільки купуючи сировину і матеріали, необхідні для виробництва продукції, підприємство вже сплачує 20%, які йдуть до державного бюджету. Реалізуючи свою продукцію, підприємство бере з покупців понад ціну ще 20% її вартості, які також йдуть державі. Вже тільки ці наведені факти переконливо свідчать про несправедливість ПДВ у соціальному плані, оскільки цим податком обкладаються не одержані підприємством доходи, а його витрати, пов’язані з виробництвом, причому підприємство, в кінцевому випадку, сплачує лише різницю між сплаченими та одержаними сумами ПДВ, а решту платять покупці продукції, які є кінцевими споживачами, в результаті чого купівельна спроможність населення різко падає через зростання цін, рівень споживання скорочується, а отже, скорочується і обсяг виробництва водночас полегшуючи доступ на внутрішній ринок дешевим імпортним товаром і сприяючи тим самим інвестуванню економіки іноземних держав, а не підтримці вітчизняного виробника [21].
Всі ці взаємопов’язані загальні проблеми з ПДВ виникають з інших, більш конкретних проблем. Тому для розв’язання проблем загального характеру необхідно проаналізувати та знайти шляхи вирішення тих проблем, які пов’язані з чинним законодавством щодо ПДВ.
Якщо порівняти правомірність використання ПДВ для поповнення доходної частити бюджету з тяжкою економічною ситуацією, що склалася в Україні, то ситуація з надходженнями від ПДВ, складається на користь бюджету. Дефіцит бюджету, інфляційні процеси, державний борг, високі темпи, спаду виробництва створили умови коли із зародженням ринкових основ господарювання в Україні рівень збільшення цін відхилився від рівня доходів кінцевих споживачів. У такому випадку виробник конкретної продукції, придбавши сировину, матеріали, комплектуючі вироби, обладнання за ціною, збільшеною на суму ПДВ, змушений також підвищувати ціну на власні вироби на суму ПДВ, адже інакше матиме збиткове виробництво.
Вироби потрапляють на ринок, де їх купують як працівники виробничої, так і невиробничої сфери. У зв’язку з тим, що ціна зросла, необхідно підвищувати обсяг коштів, призначених для сплати заробітної платні, пенсій, стипендій і т.п. Таким чином, кожний новий виток спричинятиме новому підвищенню цін. Про зменшення дефіциту бюджету у такій ситуації за допомогою сум ПДВ необхідно забути.
Серед науковців існує безліч думок щодо можливих шляхів вдосконалення ПДВ. Систематизувавши їх, можна навести наступні:
Установити диференційовані ставки ПДВ. Введення диференційованої шкали ПДВ (зменшення ставок на товари поширеного попиту) давно вже стало актуальним завданням для України. Витрати на товари поширеного попиту складають значну частку в бюджеті малозабезпечених верств населення. Немає сумніву, що такий крок приведе до підвищення добробуту більшості членів суспільства.
Увести помісячне звітування платників ПДВ, що застосовують спрощену систему оподаткування, що призведе до стабільних надходжень до Державного бюджету.
Привести у відповідність до діючих законодавчих актів нормативні документи податкової служби, що позитивно вплине на взаємовідносини між платниками податків та органами податкової служби.
З метою збільшення надходжень податку на додану вартість та розширення кола платників податок за нульовою ставкою справляти щодо операцій із продажу товарів, що були вивезені за межі митних кордонів України тільки для товаровиробників, а операції з посередницької діяльності щодо експорту — оподатковувати за ставкою 20% [2,32].
Аналіз динаміки пільг. Підвищенню фіскальної ефективності ПДВ сприятиме скорочення переліку операцій, звільнених від оподаткування, що розширить його податкову базу, компенсує втрати від зниження ставки, обмежить зловживання, забезпечить справедливіший розподіл податкового навантаження [3].    продолжение
–PAGE_BREAK–
Зробити податкове законодавство простішим, послідовним та прозорішим.
Зменшити податкове навантаження шляхом розширення бази оподаткування за умови зменшення ставки ПДВ та скасування усіх пільг.
При визначені додано вартості потрібно зменшувати виручку на суму всіх матеріальних витрат, включаючи амортизаційні витрати.
Посилити контроль за здійсненням відшкодування ПДВ з бюджету.
Змінити механізм справляння ПДВ щодо підприємств торгівлі та посередницької діяльності. Встановити, що об’єктом оподаткування у вказаних підприємствах виступає валовий дохід, який визначається як різниця між ціною реалізації та ціною придбання. Це дасть можливість не застосовувати до підприємств торгівлі та посередницької діяльності механізм відшкодування податку на додану вартість.
Поліпшити адміністрування податків [8].
Аналіз чинного законодавства з ПДВ засвідчив ще один істотний недолік — подвійне оподаткування. Такий факт має місце при оподаткуванні підакцизних товарів, коли в оподатковувану податком на додану вартість базу включається сума акцизного збору. Більше того, в Україні існує велика кількість місцевих податків і зборів, джерелом сплати яких є собівартість — одна із складових бази для нарахування податкового зобов’язання з ПДВ.
Очевидно, що в такий спосіб держава вирішує свої фіскальні інтереси, одночасно порушуючи задекларовані нею ж принципи податкової політики.
Тобто додана вартість з метою оподаткування має бути максимально очищена від інших непрямих податків і платежів.
Проте крапку в питаннях щодо ПДВ має поставити Податковий кодекс України. Не випадково особливу увагу потрібно приділити саме цьому важливому документу. Адже гармонізувати податкове законодавство, привести його у відповідність із європейськими стандартами — мета «економічної конституції » нашої держави.
З метою зменшення ймовірності виникнення похибок під час підготовки прогнозу надходжень ПДВ слід враховувати окремі спостереження. Застосовуються деталізовані підходи до підготовки прогнозу надходжень ПДВ в практиці формування показників доходів Державного бюджету України. Стан інформаційного забезпечення прогнозних розрахунків надходжень ПДВ не повною мірою відповідає вимогам методичних підходів до розрахунків за часом. Інформація про численні показники, яка використовується для підготовки прогнозу, надається Держкомстатом, як правило із запізненням. Наприклад, при підготовці прогнозних розрахунків надходжень ПДВ на наступний рік наявні остаточні статистичні дані лише за минулі періоди.
Разом з цим умовою здійснення трьох основних прогнозних розрахунків (ПДВ з вироблених на території України товарів (робіт, послуг), ПДВ з ввезених на територію України товарів та відшкодування ПДВ з бюджету) є попередні прогнози основних макроекономічних показників, що призводить до виникнення можливих похибок на цьому етапі прогнозування.
Крім того, складання прогнозних розрахунків надходжень ПДВ вимагає опрацювання значних за обсягами масивів статистичної та облікової інформації. Відповідно, великими значення набуває якість похідної інформації, від якої залежить точність прогнозу надходжень ПДВ до бюджету.
Також ще один дещо радикальний і несподіваний напрямок реформування податку на додану вартість — перевести ПДВ з непрямого податку у прямий [25].
Тобто слід нараховувати ПДВ, який підлягає сплаті в бюджет, не як різницю між кредитовим і дебетовим ПДВ, а шляхом прямого нарахування цього податку на створену додану вартість. Як відомо, додана вартість складається з трьох частин — амортизації, зарплати, прибутку. Тож доцільніше, аби будь-який суб’єкт підприємницької діяльності саме з суми цих трьох складових і справляв податок. У результаті переведення ПДВ з непрямого податку в прямий не відволікатимуться обігові кошти підприємств; спроститься механізм справляння податку, принаймні за рахунок скасування податкових накладних та книг обліку; держава не матиме проблеми бюджетного відшкодування ПДВ; з’явиться можливість держрегулювання розвитку різних галузей, знизяться ціни на соціально значущі товари та підвищаться на предмети розкошів; стимулюватиметься експорт продукції за рахунок диференціації ставок ПДВ для різних товарних груп.
За діючої 20-відсоткової ставки ПДВ податкове, в тому числі обов’язкове соціальне, навантаження виглядатиме таким чином: на амортизаційні відрахування — 20%; на фонд оплати праці — 20%, плюс 37% (у Пенсійний фонд, фонди соцстраху від тимчасової працездатності та безробіття), ще від 1 до 13,8% (у фонд соцстраху від нещасних випадків на виробництві), загалом виходить — 58-70,8%; на прибуток — 20% плюс 30% податку на прибуток, загалом — 50%, а при спрямуванні останнього на заохочувальні виплати — 108-128,7%.
Виконання цих завдань у повному обсязі забезпечить досягнення високої ефективності податку на додану вартість в найкоротші строки.
На сьогоднішній день актуальним залишається питання подальшого удосконалення ПДВ в Україні з тим, аби він розглядався не лише як важливе джерело доходів бюджету, а як свідомий, цілеспрямований інструмент регулювання економічних процесів [29].
Висновки
На сьогоднішній день в Україні існує своя податкова система, яка не є простим копіюванням досвіду інших країн. Адже податкова система має відображати конкретні умови конкретної країни, рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню та внутрішню політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови та безліч інших чинників. У зв’язку з цим склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятись.
Податок на додану вартість — це частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), що надходить до бюджету після їх реалізації. Інакше кажучи, ПДВ — це непрямий податок, який стягується до бюджету у вигляді надбавки до ціни товару, який сплачується споживачами.
ПДВ — один з найсуперечливіших податків в податковій системі нашої країни. Стосовно нього на протязі останніх п’ятнадцяти років було видано безліч нормативних актів, що змінювали та доповнювали його. За цей час ПДВ в нашій країні пройшов значну еволюцію.
Сучасний етап податкової системи України можна охарактеризувати як закладання підвалин. Зроблено за короткий час досить багато. Здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система шляхом впровадження податків, характерних для країн з розвинутою ринковою економікою. Розроблено і відображено (хоча й далеко не досконало) законодавство з питань оподаткування, його інструктивне та методичне забезпечення, створена сучасна податкова адміністрація із сучасною організаційною структурою.
Багато чого було зроблено, але є й що робити надалі. Головні суперечки щодо ПДВ зараз виходять з економічної суті ПДВ та теперішньої економічної ситуації в Україні.
ПДВ немає стимулюючого значення, дія цього податку проявляється в підвищенні витрат на виробництво продукції та підвищенні цін.
ПДВ, що сплачується українськими підприємствами, не підкріплює їх фінансову стійкість, не робить пріоритетним розвиток підприємств. ПДВ правомірний лише в тій державі, де високий рівень споживання, де ринок насичений товарами та послугами, і покупцю є із чого вибирати і за що купувати.
Для того, щоб ПДВ став універсальним фінансовим інструментом ринкової економіки України, необхідно вдосконалювати механізм оподаткування, виправляти ті недоліки, які зараз є у вітчизняному законодавстві з оподаткування ПДВ, оскільки воно не відповідає загальносвітовим стандартам.
Питання застосування ПДВ потрібно розглядати з точки зору всієї податкової системи, а саме як відношення прямих та непрямих податків. А це вже виходить з економічної ситуації та податкової культури окремої країни. Також зосталися суперечливі питання безпосередньо механізму застосування ПДВ.
Оскільки ПДВ включається в ціни товарів та послуг, остільки він є ціноутворюючим чинником. Якщо ж деякі товари та послуги звільняються від оподаткування, це повинно привести до зниження цін на них. Хто заінтересований у зниженні цін? Насамперед покупці, бо вони несуть на собі основний податковий тягар. Крім того, у цьому; заінтересовані і продавці та виробники продукції, оскільки в них з’являється можливість за рахунок зниження цін збільшити обсяг реалізованої продукції в кількісному виразі. Отже, звільнення від ПДВ має на меті два основних завдання: по-перше, захист інтересів малозабезпечених верств населення (соціально-політичні мотиви) та стимулювання виготовлення окремих видів товарів (робіт, послуг).
Роль ПДВ в податковій системі України важко переоцінити. Широка база оподаткування цього універсального акцизу є цінною для фіскальної функції податків. Але щоб конкретний податок, як і податкова система, в цілому, був ефективним не потрібно забувати і про податковий прес, що тисне на платників податку. Тільки завдяки компромісу між максимальною величною залучених податком до бюджету коштів і інтересам платників податок може оптимально виконувати свою місію в фінансовій системі. До цього прагне і Україна, яка постійно покращує функціонування ПДВ.
Зрозуміло, що ПДВ має велике значення для фіскальної стабільності в країні, яка потребує встановлення стабільного податку, котрий стимулюватиме економічне зростання. Перехідний період в Україні вимагає внесення важливих змін у систему оподаткування. Реформа податкової системи, головним компонентом якої стане запровадження ПДВ європейського зразка, відіграє вирішальну роль в процесі перетворення радянського стилю економіки в ринково-орієнтовану економіку.
Адже, податок на додану вартість:
стимулює зростання приватного підприємництва й забезпечує нейтральність для всіх секторів економіки;
формує правильні стимули для зростання в перехідній економіці, стимулює заощадження й інвестиції;
забезпечує значні надходження в державну казну.
Поряд з цим ПДВ:
є податком з найбільшими витратами на його адміністрування;
потребує більш кваліфікованих фахівців та значного досвіду оподаткування;
не сприяє справедливому перерозподілу доходів.
Виходячи з цього, запропонуємо кілька шляхів вдосконалення податку на додану вартість:
розширення бази оподаткування за рахунок скасування пільг, що не носять соціального характеру. Це дасть змогу встановити ставку податку на рівні 15-17% і тим самим зменшить податковий тиск на платників та збільшить надходження до бюджету;
розширення інформаційного забезпечення кожної ланки податкової служби, яке сприятиме автоматизації процесу оподаткування, ефективнішому використанню наявних людських ресурсів, дасть можливість зіставляти відомості з різних джерел з метою виявлення ухилень від сплати ПДВ;
підвищення ефективності перевірочної роботи, яке дасть змогу за рахунок автоматизованого відбору платників для документальних перевірок виявляти ухилення від оподаткування при загальному зменшенні кількості перевірок та перевіряючих, забезпечити невідворотність відповідальності порушників;
вдосконалення законодавства, яке полягає у спрощенні, стабільності та передбачуваності в адмініструванні ПДВ, запровадження обов’язкової перевірки ефективності запропонованих змін за допомогою імітації моделі;
прогнозування надходжень ПДВ, яке дасть можливість запропонувати Верховній Раді збалансований реальний бюджет, що, в свою чергу, сприятиме стабілізації економіки;
скорочення та ліквідація недоїмки шляхом поліпшення роботи з платниками.
Виконання цих завдань у повному обсязі забезпечить досягнення високої ефективності податку на додану вартість в найкоротші строки.
Список літератури
1. Закон України «Про податок на додану вартість» від 3.04.1997 p., №168/97-ВР.
2. Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. (з наступними змінами і доповненнями).
3. Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо підвищення ефективності справляння податку на додану вартість” // Урядовий кур’єр. -2004. — 26 черв. — № 119.
4. Білоцерківська Г. Законом № 489-V внесено деякі зміни у порядок обкладання ПДВ // Вісник податкової служби України, січень 2007 р., № 1-2 (428-429). — С.17
5. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. — К.: МП „ИТЕМ лтд”, СП „АДЕФ-Украина”, 1999. — 534 с.
6. Все про оподаткування // Галицькі контракти, 2004, № 47. — С.5.
7. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навч. посібник. — К.: Знання. — 2003. — С.80.
8. Геєць В. Бюджетна політика в Україні: проблеми і перспективи // Дзеркало тижня, 2004, № 5. — С.4-5.
9. Данілов О.Д. Податок на додану вартість. Навч. посіб. — К.: Основи, 2005. — 254 с.
10. Деркач Н.Н. Гордєєва Л.П. Бюджет України. — Д.: Сфера, 2006. — 54 с.
11. Джигир Ю., Майнзюк К. За межами традиційного погляду на відшкодування ПДВ: деякі структурні аспекти реформування системи / Часопис Парламент, №1, 2005. — С.17-18.
12. Джигир Ю., Майнзюк К. ПДВ чи альтернативні податки на споживання / Часопис Парламент, №2, 2005, С.15-16.
13. Дьякова І.І. Податки та податкова політика України. — К. Наукова думка, 2004. — 112 с.
14. Єлисєєв А., Підлужний М. Податкове планування. Мінімізація податків законними способами. — Л.: Центр Бізнес-Сервісу, 2003. — 320 с.
15. Єпіфанова А.О., Сало І.В., Дьякова І.І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник — К.: Наукова думка, 2005. — 154 с.
16. Златкін Б.І. Податкам — стимулюючу роль // Економіка України, 2006, № 2. — С.14-15.
17. Колеги обмінюються досвідом. Семінар податківців з питань вдосконалення адміністрування та сплати ПДВ // «Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ», № 17, 26.04.2004. — С.13-14.    продолжение
–PAGE_BREAK–
18. Комітет громадського контролю вимагає від Мін’юсту не реєструвати Постанову про ПДВ-рахунки. // Дзеркало тижня, 2004, № 12. — С.10-11.
19. Корнякова Т.В. ПДВ — найбільш криміналізований податок в Україні // Газета “Антикорупція”, 2004, 14 черв., № 1. — С.1.
20. Корнякова Т.В. Податок на додану вартість: актуальні питання // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика), 2004. — № 9. — С. 20-22.
21. Косарчук В.П. Система оподаткування в Україні. Методичний посібник. — К: ДПА, 2003 р. — 114 с.
22. Косарчук В.П., Ляхович В.А. Податки України. — К.: ДПА України, 2006. — 118 с.
23. Коцій В. Податки в майбутньому: базу розширюємо, пільги скорочуємо // Фінансова Україна, 2006, № 4. — С.14.
24. Крисоватий А. Державна податкова політика і система податків // Фінанси України, 2005, № 1. — С.10.
25. Леггет Е. Шахрайство в системі ПДВ і контроль за механізмом відшкодування та кредиту: стратегічний підхід до боротьби з втратами при адмініструванні ПДВ / Матеріали до конференції “Міжнародного податкового діалогу” з проблем ПДВ. — Рим, Березень 2005 р. — 120 с.
26. Литвиненко Я.В. Податкова політика: Навч. посібник. — К.: МАУП, 2003. — 224 с.
27. Мельник В. До питання про податки // Фінанси України, 1999, № 10. — С.12-13.
28. Мещерякова О. Податкові системи розвинутих країн світу // Справочник — М. Фонд «Правова культура» — 2006. — 40 с.
29. Науменко М.А. Реформування системи ПДВ // Актуальні проблеми економіки, 2005, № 3. — С.14-15.
30. Нова бухгалтерія. Як правильно платити ПДВ. — Бібліотека «Дебета — Кредита», 2001. — 386 с.
31. Панасюк В.М. Ковальчук Є.К. Бобрівець С.В. Податковий облік: Навчальний посібник. — Т.: Карт-бланш, 2002. — 260 с.
32. Рева Т.М. Податковий менеджмент: навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — 282 с.
33. Романенко С Деякі особливості податку на додану вартість (ПДВ) і його застосування в Україні // Економіка. Фінанси. Право, 2006, № 4. — С. 20
34. Соколовська А. Проблеми реформування податку на додану вартість в Україні // Фінанси, податки, кредит., 2004, № 4. — С.25.
35. Сопко В.В., Верхоглядова Н.І., Шило В.П., Ільіна С.Б., Брадул О.М. Організація і методика проведення аудиту: Навчально-практичний посібник. — К.: ВД „Професіонал”, 2004. — 624 с.
36. Суторіна В.М., Федосов В.М., Андрушенко В.А. Держава, податки, бізнес. — К.: Либідь, 2002. — 117 с.
Додаток А
Податкова накладна
Оригінал (видається покупцю)
Х

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 165 (у редакції наказу ДПА України від 08.10.98 р. N 469, з урахуванням змін, внесених наказом ДПА України від 30.06.2005 р. N 244)
Копія (залишається у продавця)

(Непотрібне виділити поміткою «Х»)

Податкова накладна
Дата виписки податкової накладної
10.12.2005

Порядковий номер
14

Продавець

Покупець
Особа (платник податку) — продавець
МП „ВІТ”

Особа (платник податку) — покупець
ВАТ „Фармацевтична фабрика”

(назва; прізвище, ім’я, по батькові — для фізичної особи)

(назва; прізвище, ім’я, по батькові — для фізичної особи)
1
4
5
7
8
3
2
2
5
7
8
1

2
3
4
5
6
7
8
9
1
1
2

(індивідуальний податковий номер продавця)

(індивідуальний податковий номер покупця)

Місцезнаходження продавця
м. Тернопіль вул. Бічна 8

Місцезнаходження покупця
м. Тернопіль
Номер телефону

Номер телефону

Номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (продавця)     продолжение
–PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK–

Відмітка про одночасне подання податкової декларації (скороченої)
за операціями, що стосуються спеціальних режимів оподаткування:

переробного підприємства (пункт 11.21 Закону)

сільськогосподарського підприємства (пункт 11.21 Закону)

сільськогосподарського товаровиробника (пункт 11.29 Закону)
Дата подання декларації
2
1
.
1
.
2
6

Наведена інформація є достовірною.
Керівник

(підпис)
(ініціали та прізвище)

Головний бухгалтер

М.П.

(підпис)
(ініціали та прізвище)

Платник ПДВ

(для фізичної особи — платника податку)
(підпис)
(ініціали та прізвище)

Відмітка про отримання платником податку копії декларації з відміткою податкового органу про її прийняття
“___” ____________ 200_ р.
_________________________________________________ (посада, підпис, ініціали та прізвище посадової особи платника податку, яка отримала копію декларації; для фізичної особи — платника податку — ініціали та прізвище)
IV. Ця частина податкової декларації заповнюється службовими особами ДПІ (ДПА)

Відмітка про внесення даних до електронної бази податкової звітності
“___” ____________ 200_ р.

службова особа ДПІ (ДПА) (підпис, ініціали та прізвище)
За результатами камеральної перевірки цієї декларації:

порушень (помилок) не виявлено

складено акт від “___” ____________ 200__ р. N ___
(потрібне позначити)

“___” ____________ 200_ р.
службова особа ДПІ (ДПА) (підпис, ініціали та прізвище)