Економіко-статистичний аналіз і шляхи підвищення ефективності виробництва соняшника в СООО ім. "Суворова" Луганської області

МІНІСТЕРСТВОАГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЛУГАНСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедрастатистики та економічного аналізу
КУРСОВАРОБОТА
натему: Економіко-статистичний аналіз і шляхи підвищення ефективності виробництвасоняшника в СООО ім. «Суворова» Луганської області
Виконав: студент 3 курсу
Групи 233
Кірюхін О.О.
Перевірив: Балдик Д.О.
Луганськ2010.

Введення
Основним завданням даної курсової роботи єаналіз економічної ефективності виробництва соняшнику на прикладі даних СОООім. Суворова в динаміці за два роки.
При дослідженні виробництва соняшнику буввикористано одне джерело економічної інформації — річні звітисільськогосподарського підприємства СООО ним. Суворова за 2005 — 2006гг.
Для проведення аналізу даних буливикористані основні економіко-статистичні методи: оцінка ресурсного потенціалупідприємства за допомогою абсолютних і відносних величин; аналітичне групуваннястатистичних даних; кореляційно-регресійний аналіз ефективності виробництва;аналіз показників ряду динаміки; індексний аналіз основних показників (валовогозбору, собівартості, продуктивності праці).
В даній курсовій роботі представленіосновні заходи і шляхи підвищення ефективності виробництва зернових культур.
Проголошення в серпні 1991 року України якнезалежної держави реальні перспективи для радикальних змін всієї сукупностівиробничих відносин, створення ринкової економіки. Ціль аграрної політикиполягає у формуванні реального власника і господаря землі,соціально-економічною перебудовою села, рішення продовольчої проблеми,виведення аграрного сектора економіки України на світовий рівень розвитку.Визначальним в новій політиці є повернення землі господаря і її власника.Перехід аграрного сектора до ринкових відносин вимагає створення принциповонової, економічної системи господарювання, замість монопольної державноївласності і однотипних виробничих відносин упроваджуються різноманітні формивласності і відповідно цьому, перебудовуються форми організації виробництва,економічних відносин на селі.
Широкого розмаху набирає перетвореннярадгоспів і реформування колгоспів. Основними принципами реорганізаціїсільськогосподарських підприємств є добровільність рішень трудових колективів,вільний вибір форм господарств, визначення їх розмірів, спеціалізація іструктура виробництва, а також керівників. Створюються селянські (фермерські)господарства, орендні і кооперативні підприємства, агрофірми, господарськітовариства (пайові, акціонерні), колективні сільськогосподарські підприємства(КСП).
Перехід до ринку неможливий без здоровоїконкуренції товаровиробників. Необхідно здійснити приватизацію землі, щобвстановити дійсну вартість землі і створити ринок.
Цьому сприяє ухвалення ряду законодавчих інормативних документів, які складають правову основу розвитку нових формгосподарювання і направлені на створення для них рівних умов по їх організаціїі практичній діяльності. Такими законодавчими актами є:
Закон України «Про пріоритетний розвитоксела і агропромислового комплексу в народному господарстві України»;
«Про колективне (фермерському)господарство»;
Земельний кодекс України;
Закон України: «Про колективнесільськогосподарське підприємство».
Рівноправність – запорука успіху кожної зцих форм господарювання і в процесі конкурентної боротьби вони повинні довестисвої переваги.

1. Теоретичні основиекономіко-статистичного аналізу ефективності виробництва соняшнику
До олійних належать культури, в насінні абоплодах яких міститься не менш як 15 % олії. Таких рослин, що належать до різнихботанічних родин, налічується понад 340. Окрему групу становлять ефіроолійнірослини, в насінні або вегетативних органах яких накопичуються леткі олії ізсильним і приємним запахом. Серед олійних розрізняють культури, які вирощуютьвиключно для виробництва олії (соняшник, рицина, ріпак, кунжут, гірчиця, рижій,льон олійний, мак тощо) і рослини комплексного використання, з яких оліюотримують як побічний продукт у процесі переробки (бавовник, соя, льон-довгунець,коноплі, арахіс та ін.).
Рослинні олії мають велике харчове йтехнічне значення. Їх використовують як харчовий продукт у натуральномувигляді, для виготовлення маргарину, в консервній, харчовій і кондитерськійпромисловості. Цінність харчової рослинної олії зумовлена вмістом у нійбіологічно активних жирних кислот, які організмом людини не синтезуються, азасвоюються тільки в готовому вигляді. До складу рослинних олій багатьохолійних культур входять також інші цінні для організму біологічно активніречовини — фосфатиди, стерини, вітаміни.
Олію використовують також для виготовленняоліфи, фарб, стеарину, лінолеуму, лаків, в електротехнічній, шкіряній,металообробній, хімічній, текстильній та інших галузях промисловості; ефірнуолію — у фармацевтичній, парфумерній, кондитерській промисловості.
Значну кількість олійних рослин вирощуютьяк просапні культури, тому вони мають агротехнічну цінність — є добримипопередниками для наступних культур сівозміни, особливо зернових хлібів.
Вміст олії в насінні та її якість у різнихкультур залежать від виду, особливостей росту, удобрення, водного режиму ґрунтута ін. Вирішальне значення для підвищення вмісту олії в насінні маютьвпровадження у виробництво високоолійних сортів і гібридів та застосування досконалоїсистеми насінництва. За високого рівня агротехніки та сприятливоговодозабезиечення рослин олія в насінні накопичується інтенсивніше, тривалістьцього процесу подовжується, що сприяє підвищенню вмісту олії в насінні. Ізагротехнічних заходів значно впливають на вміст і якість олії в насінні видидобрив та норми їх внесення, режим зрошення, строки сівби, площі живленнярослин, строки збирання врожаю. У багатьох олійних культур на фоніфосфорно-калійних добрив за помірних доз азоту вміст олії в насінні підвищується.Збиткове азотне живлення посилює синтез білків і зменшує кількість вуглеводів,що призводить до зниження вмісту олії в насінні. Позитивно впливає на олійністьзрошення при внесенні фосфорно-калійних добрив. Зростає олійність і за ранніхстроків сівби. В розріджених посівах кількість олії в насінні зменшується.
Олійні культури вирощують майже в усіхкраїнах світу, проте у кожній з країн є своя провідна олійна культура. ВУкраїні такою культурою є соняшник, у СІЛА — соя, Канаді — льон олійний, Англіїта Індії — ріпак, Азії і Африці — арахіс. Соя, арахіс, ріпак, льон олійний,соняшник і кунжут займають найбільші посівні, площі в світі. Світова посівнаплоща олійних культур, включаючи сою, становить понад 100 млн. га, а світовевиробництво олій — близько 70 млн. т.
Україна за обсягом виробництва олії займаєодне з провідних місць у Європі. Посівні площі олійних культур у нашій державісягають 1.8 млн. га. Найбільші площі займає соняшник (близько 96 % усіх олійнихкультур). На відносно невеликих площах вирощують ріпак озимий, рицину, маколійний, льон олійний, рижій ярий та ін.
Соняшник — основна олійна культура вУкраїні. Насіння його районованих сортів і гібридів містить 50-52 % олії, аселекційних — до 60 %. Порівняно з іншими олійними культурами соняшник даєнайбільший вихід олії з одиниці площі (750 кг/га в середньому по Україні). Насоняшникову олію припадає 98 % загального виробництва олії в Україні.
Соняшникову олію широко використовують якпродукт харчування в натуральному вигляді. Харчова цінність її зумовленависоким вмістом поліненасиченої жирної лінолевої кислоти (55-60 %), яка маєзначну біологічну активність і прискорює метаболізування ефірів холестерину ворганізмі, що позитивно впливає на стан здоров’я. До складу соняшникової оліївходять і такі дуже цінні для організму людини компоненти, як фосфатиди,стерини, вітаміни (А, В, Е, К). Соняшникову олію використовують в кулінарії,хлібопеченні, для виготовлення різних кондитерських виробів і консервів. Вона єосновним компонентом при виробництві маргарину. Соняшникову олію використовуютьтакож при виготовленні лаків, фарб, стеарину, лінолеуму, електроарматури,клейонки, водонепроникних тканин тощо.
Побічні продукти переробки насіннясоняшнику — макуха при пресуванні і шрот при екстрагуванні (близько 35 % відмаси насіння) є цінним концентрованим кормом для худоби. Стандартна макухамістить 38 — 42 % перетравного протеїну, 20 — 22 % безазотистих екстрактивнихречовин, 6-7 % жиру, 14% клітковини, 6,8% золи, багато мінеральних солей. Запоживністю 100 кг макухи відповідають 109 корм. од. Шрот містить близько 33 — 34 % перетравного протеїну, 3 % жиру, 100 кг його відповідають 102 корм. од.
Лузга (вихід 16 — 22 % від маси насіння) єсировиною для виробництва гексозного й пентозного цукру. Із гексозного цукрувиробляють етиловий спирт і кормові дріжджі, із пентозного — фурфурол, якийвикористовують при виготовленні пластмас, штучного волокна та іншої продукції.
Кошики соняшнику (вихід 56 — 60 % від масинасіння) є цінним кормом для тварин. їх добре поїдають вівці і велика рогатахудоба. В них міститься 6,2 — 9,9 % протеїну, 3,5 — 6,9 % жиру, 43,9 — 54,7 %безазотистих екстрактивних речовин та 13,0 — 17,7 % клітковини. За поживністюборошно з кошиків прирівнюється до пшеничних висівок, 1 ц його відповідає 80 — 90 кг вівса, 70 — 80 кг ячменю. З кошиків виробляють харчовий пектин, якийвикористовується в кондитерській промисловості.
Соняшник вирощують і як кормову культуру.Він може дати до 600 ц/га і більше зеленої маси, яку в чистому вигляді чи всумішах з іншими кормовими культурами використовують при силосуванні. Силос ізсоняшнику добре поїдається худобою і за поживністю не поступається силосу зкукурудзи. В 1 кг його міститься 0,13-0,16 корм, од., 10 — 15 г протеїну, 0,4 гкальцію, 0,28 г фосфору і 25,8 мг каротину (провітаміну А).
Стебла соняшнику можна використовувати длявиготовлення паперу, а попіл — як добриво. Жовті пелюстки язичкових квітоксоняшнику використовують як ліки у фітотерапії.
Соняшник — чудова медоносна рослина. З 1 гайого посівів під час цвітіння бджоли збирають, до 40 кг меду. При цьому значнополіпшується запилення квіток, що підвищує врожай насіння.
Сіють соняшник також для створення куліс напарових полях. Як просапна культура він сприяє очищенню полів від бур’янів.
Батьківщиною соняшнику вважаютьпівденно-західну частину Північної Америки, де й нині ростуть його дикі форми.В Росію його завезли на початку XVIII ст. і тривалий час (понад 125 років)вирощували як декоративну рослину і з метою одержання насіння, яке використовувалияк ласощі замість горіхів. Першу спробу використати насіння соняшнику дляотримання олії зробив у 1829 р. житель слободи Олексіївка Воронезької губерніїселянин Д. С. Бокарьов. Відтоді й починається історія окультурення дикогосоняшнику, а безроздільний пріоритет у формуванні культурного високоолійногосоняшнику належить ученим колишнього Союзу. Особливо велика заслуга в йогоокультуренні В. С. Пустовойта, Л. А. Жданова, зусиллями яких олійність насіннясоняшнику вдалося підвищити з 30-33 до 50 — 53 % і при цьому створитивисоковрожайні, стійкі проти шкідників і хвороб сорти. До багатьох держав світуолійний соняшник був завезений з колишнього СРСР.
Тепер олійний соняшник поширений на всіхконтинентах земної кулі. За даними ФАО, світова площа його посівів становитьпонад 14,5 млн. га. На великих площах його висівають в Україні, Аргентині, СІПА, Китаї, Іспанії, Туреччині, Румунії, Франції та багатьох інших державах.
Посіви соняшнику в Україні займають понад 2млн га, що становить 96 % площі всіх олійних культур. Найбільші посівні площісоняшнику в Дніпропетровській, Донецькій. Запорізькій, Кіровоградській,Луганській, Миколаївській, Одеській, Херсонській і Полтавській областях.
Середня врожайність соняшнику в Україні востанні роки становила 16- 18 ц/га. Найвища вона в господарствах, де соняшниквирощують за прогресивною технологією, — по ЗО ц/га і більше, а в Замовахзрошення — 38,7 — 40 ц/га. Соняшник є головною олійною культурою в Україні.Насіння сучасних високоолійних сортів містить 50-55% олії (на абсолютно сухумасу насіння) і 16% білка, а ядро відповідно 65-67% і 22-24%. Соняшникова оліявідноситься до групи напіввисихаючих, вона має високі смакові якості і перевагиперед іншими рослинними жирами за поживністю та засвоєнням. Особлива цінністьсоняшникової олії як харчового продукту зумовлена високим вмістом у нійненасичених жирних кислот (до 90%), головним чином лінолева (55-60%) і олеїнова(30-35%). Біологічно найкорисніша лінолева кислота (у нових сортів її вмістдосягає 75-80%), яка нормалізує холестериновий обмін, що позитивно впливає наздоров’я людини. До складу олії входять фосфатиди, вітаміни А, Д, Е, К та іншідуже цінні для людини харчові компоненти. її використовують в їжу, длявиготовлення рибних та овочевих консервів, маргарину, у хлібопекарській такондитерській промисловості. За калорійністю одна вагова одиниця оліївідповідає 2-3 одиницям цукру, 4 одиницям хліба, (З одиницям картоплі.
У насінні соняшнику багато магнію,необхідного для нормальної діяльності серцево-судинної системи.
Гірші за якістю сорти соняшникової оліївикористовують у лакофарбній, миловарній та інших галузях промисловості, длявиробництва стеарину, лінолеуму, водонепроникних тканин, електроізоляційнихматеріалів тощо.
При переробці насіння наолію, одержуютьмакуху або шрот, які є цінним концентрованим кормом з вмістом білка35-36%. Доскладу білка входять всі незамінні амінокислоти. У 100 кг макухи міститься 109кормових одиниць. Соняшниковий білок має не тільки кормове, але й харчовезначення і використовується для виготовлення продуктів харчування. Вміст цінноїамінокислоти — метіоніну, що бере участь у жировому обміні, у соняшникубільший, ніжу плодах арахісу, грецького горіха, фундука.
З лушпиння соняшника одержують етиловийспирт, кормові дріжджі, фурфурол для виробництва пластмас.
Таким чином, серед польових культур,соняшник є однією з найщедріших. З 1 га при врожайності насіння 25 ц/га можнаодержати 1200 кг олії, 800 кг макухи (300 кг білка), 500 кг лушпиння (70 кгдріжджів), 1500 кг кошиків (прирівнюється до сіна), 35-40 кг меду і багато ін.Для виробництва 1 т соняшникової олії потрібно і га, а 1 т тваринного масла — 8-10 га ріллі.
Соняшник — відносно молодасільськогосподарська культура. Як олійну культуру його вирощують близько 150років. Батьківщиною соняшнику вважають південно-західну частину ПівнічноїАмерики. В Європу соняшник завезли іспанці у 1510 році, назвавши йогоперуанською хризантемою. Спочатку поширився як декоративна і городня культура.15 Україну завезено у XV111 столітті. Як олійну культуру вперше сталивирощувати в Україні і Росії, звідси він поширився в інші країни. Перший заводз виробництва олії створено ю в середині XIX століття. Місцеві сорти малинизький вміст олії (28-30%) і дуже високу лузжистість (43-44%). Насіння сортів,створених академіком В.С.Пустовойтом містило вже 47-53% олії, а лузжистість їх.не перевищує 22-25%.
Площі посіву соняшнику за період з1979-1981 рр. по 1998 р. збільшились у світі з 12,4 до 21,2 млн. га, або на71%. Основні його посіви 15 1998 р. було зосереджено в Європі (52%), Азії(20%), а серед країн: Росія — 4,2 млн. га, Аргентина — 3,2 млн. га, Україна — 2,4 млн. га, Індія — 2,2 млн. га, США — 1,4 млн. га
Площа посіву, урожайність і виробництвосоняшнику у світі
Табл.1Країна Площа посіву, млн. га Урожайність ц/га Виробництво соняшнику, млн. т 1979-1981 рр. 1998 р 1979-1981 рр. 1998 р. 1979-1981 рр. 1998 р 1 2 3 4 5 6 7 У світі всього 12,35 21,25 11.7 11,7 14,41 24,94 Україна 1,64 2,43 14,7 9,3 2,40 2,26 Австралія 0,23 0.10 6,9 10.7 0,16 0,09 Аргентина 1,56 3.18 9.3 17,0 1,45 5,40 Болгарія 0,25 0,39 17.2 12,1 0,42 0,48 Індія 1,80 2,20 5,5 6,8 0.69 1,50 Іспанія 0,68 1,05 7,7 10,2 0.52 1,06 Італія 0,14 0,23 19,9 20.0 0,07 0.47 Канада 0,03 0,07 11.9 16,3 0.07 0.12 Китай 0,75 0,78 11,0 15,4 0.86 1.20 Марокко 0.02 0,11 8,1 4,4 0,02 0,05 Південна Африка 0.36 0.53 11,7 11,0 0,39 0,58 Росія 2,38 4,17 8,9 7,2 2.17 3,00 Румунія 0.51 0,95 16,3 11,3 0.83 1,07 США 1,74 1,41 13,2 16.9 2,35 2,38 Туреччина 0,51 0,55 12.6 15,8 0,64 0,86 Угорщина 0,27 0,43 18.6 16,5 0,50 0,71 Франція 0,12 0,79 23.5 21.9 0,28 1,74
Виробництво насіння соняшнику за період1979-1998 рр. зросло з 14,4 до 25 мли. т, або на 58%. Найбільше серед край івироблено в Аргентині -5,4 млн. т, Росії — 3,0 млн. т, США — 2,4 млн. т,Україні — 2,3 млн. т.
Україна за посівними площами займає третємісце в світі, а за валовим виробництвом насіння — четверте. Основні посіви івиробництво сконцентровано у зоні Степу, зокрема у Дніпропетровській,Донецькій, Запорізькій, Херсонській, Одеській, Кіровоградській, Луганській таПолтавській областях, де виробляють 87% його насіння.
Посівна площа соняшника в Україні в 2002році перевищила З млн. га. Урожайність у 1986-1990 рр. була 16,8 ц/га, в1991-1996 рр. 1.2,7 ц/га, в 1997-2001 рр — знизилась до 9,3-12,1 ц/га. Це єнаслідком недотримання вимог технології, порушення чергування культур усівозміні, зокрема розміщення соняшника не через 8-10 років, а через 2-3 роки інавіть щорічного вирощування на одному полі.
Соняшник — рослина степової зони.Незважаючи па підвищені вимоги до тепла, насіння його починає проростати притемпературі 3-4«С, але сходи з’являються лише на 20-28-й день. Оптимальнатемпература проростання 20°С. При цій температурі сходи з’являються па 7-8-йдень. Набубнявіле та наклюнуте насіння в ґрунті задовільно переносить зниженнятемператури до мінус 1.0»С. Молоді сходи рослин витримують весняніприморозки до 4-6«С. Це дає змогу сіяти соняшник рано навесні.
Оптимальна температура для росту у першійполовині вегетації — близько 22»С, а в період цвітіння-достигання — до24-25°С. Температура вище 30«С негативно позначається на рості і розвиткурослин. Для розвитку соняшника сума ефективних температур повинна становитивід2300до2700°С
Соняшник належить до посухостійких культур,одночасно добре реагує на достатнє забезпечення вологою. Транспіраційнийкоефіцієнт 450-570. Завдяки сильно розвиненій кореневій системі і високійвсмоктувальній силі кореня він використовує вологу з глибини до 3 м, при цьомуможе майже повністю висушувати 1,5 метровий шар ґрунту.
Від початку розвитку до утворення кошиків,соняшник витрачає 20-25% від загальної потреби у воді, засвоюючи її в основномуз верхніх шарів ґрунту. Найбільше вологи (60%) він засвоює у період утвореннякошика — цвітіння. При нестачі вологи в цей період кошики і насіння буваютьнедорозвиненими. Тому заходи з нагромадження вологи в ґрунті є основоюодержання високих врожаїв.
Соняшник — рослина короткого дня, дужевимогливий до інтенсивного сонячного освітлення
При затіненні послаблюється ріст рослин, формуютьсядрібні кошики, витягується стебло, зменшується врожайність. У міру просуванняна північ вегетаційний період його подовжується. Тривалість вегетації сортів ігібридів соняшнику від сівби до достигання насіння в Україні становить від 80до 1ЗО днів.
Найкраще росте соняшник па чорноземах ікаштанових ґрунтах з нейтральною або слаболужною реакцією ґрунтового розчину. Улісостепових районах розміщують на сірих і темно-сірих ґрунтах. Непридатні длянього важкі, безструктурні ґрунти, а також легкі піщані та дуже кислі ґрунти.
Багаторічний досвід вирощування соняшнику вУкраїні свідчить про те, що у сівозміні він має повертатися на попереднє полене раніш як через 8 років. Це дає можливість значно знизити розповсюдженняхвороб та шкідників, зменшити засміченість посівів бур’янами, істотно поліпшитиводний і поживний режим рослин.
У структурі посівних площ соняшник маєзаймати не більше 12%. За даними Інституту зернового господарства при посиленнісівозміни 15% соняшника — урожайність його становила 25 ц/га, а при збільшенніпитомої ваги соняшника у структурі посівних площ до 30% — урожайність знизаласьдо 17ц/га. За даними цього ж Інституту при розміщенні соняшнику в сівозмінічерез 6-9 років, урожайність насіння становила 26,3 ц/га, а через 2-3 роки знизиласьу два рази — до 13,8 ц/га.
Кращим попередником є озимі зернові, щовисіяні по зайнятих і чистих парах або зернобобових. Вони не висушують грунтглибше 1 м, звідси засвоює соняшник вологу в другій половині вегетації. УЛісостепу, де умови зволоження сприятливіші, непоганими попередниками є яріколосові культури. Сіють також після кукурудзи, картоплі.
Соняшник має потужну кореневу систему, щопроникає у грунт до 3 м, тому його не слід розміщувати після культур зглибо-копроникаючою кореневою системою, таких як багаторічні трави, суданськатрава, цукровий буряк. Ці культури висушують грунт на велику глибину, щостворює дефіцит вологи у критичний для соняшнику період — цвітіння, наливу. Несіють після сої, квасолі, гороху, ріпаку, які уражуються спільними з нимхворобами (біла і сіра гниль, фомоз, склеротиніоз).
Соняшник є поганим попередником длязернових та інших культур. Тому у Стену після нього залишають поле під чистимпаром, у Лісостепу висівають кормові культури.
Головним завданням зяблевого обробітку підсоняшник є нагромадження достатньої кількості води в кореневмісному шарі,мобілізація поживних речовин, активізація біологічних процесів ґрунту, знищеннябур’янів. На полях засмічених осотом та іншими коренепаростковими бур’янамиобробляють за схемою поліпшеного зябу. Слідом за збиранням попередника першийраз лущать дисковими знаряддями (ЛДГ-10, БДТ-7 та ін.) на глибину 6-8 см.Вдруге поле обробляють через 2 тижні після першого лущення (при появі бур’янів)плугами-лущильниками (ІІПЛ-10-25) на глибину 10-12 см. Третій обробіток в мірупроростання проводять за допомогою культиватора (КПС-4) чи важких борін(БЗТС-1,0). Наприкінці вересня — початку жовтня поле орють на глибину 27-30 см.Розрив у часі між лущіннями і оранкою повинен забезпечити проростання пагонівбур’янів, завдяки чому досягається найповніше їх знищення. При недотриманійнеобхідних інтервалів між лущіннями їх роль у знищенні бур’янів знецінюється.
При розміщенні соняшнику після зернових, депереважають ранні (насіння проростає при 6-8»С) і середньоранні (проростаєпри 10-12«С) однорічні бур’яни поле лущать і через два тижні орють. Сходибур’янів після оранки знищують осінніми поверхневими обробітками та веснянимикультиваціями, очищаючи верхній посівний шар ґрунту від бур’янів. Такий напівпаровийобробіток особливо ефективнішу зоні достатнього зволоження.
Якщо переважають пізні ярі бур’яни (курай,просо півняче, щириця, мишій та ін), що для проростання потребують більше тепла( М-1б»С), краще дотримуватись схеми поліпшеного обробітку і проводитидекілька лущень в серпні — па початку вересня, а орати в кіпці вересня.
При розміщенні соняшнику після просапнихполе орють па глибину 25-27 см. Після кукурудзи зяблевий обробіток складаєтьсяз дворазового дискування БДТ-7,0 і оранки ярусним плугом ІІНЯ–1-10, якимзагортають всі кукурудзяні рештки па дно борозни.
Рано навесні, щоб зберегти вологу в грунті,проводять боронування важкими боронами. Перед сівбою поле культивують паглибину загортання насіння. Якщо строк сівби пізніший (на забур’янених площах)- то поля обробляють два-три рази для знищення бур’янів.
Для додаткового нагромадження вологизастосовують щілювання, лункування, нарізання борозен, снігозатримання та ін.
У соняшнику період засвоєння поживнихречовин розтягнутий, тому він потребує їх значно більше (особливо калію) ніжзернові культури. За урожайності 21 ц/га насіння, соняшник виносить з ґрунту120 кг азоту, 45 кг фосфору і 235 кг калію. Враховуючи, що значна частинафосфору, внесеного в грунт з добривами, закріплюється ним і стає недоступноюдля рослин, а частину елементів живлення (калій, азот) рослини поглинаютьбезпосередньо з фунту, норму добрив і їх співвідношення для кожного поляуточнюють на основі рекомендацій, розроблених науковими установами. Залежно відзабезпеченості фунту поживними речовинами, (згідно з агрохімічнимикартограмами), даються такі поправочні коефіцієнти:
На чорноземах де високий вміст доступногокалію в грунті, особливо ефективні азотні і фосфорні добрива — N/>Р/>. На інших фунтахвносять повне добриво N/>Р/>К/>. Фосфорні і калійні добривазастосовують під оранку, азотні навесні під культивацію.
Органічні добрива краще вносити підпопередник (30-40 т/га під просапні). При використанні їх безпосередньо підсоняшник, подовжується його вегетація. Проте є дані, що після зернових культурвисоку ефективність забезпечує внесення органіки безпосередньо під соняшник.
2. Організаційно-економічна характеристика
Розташовано СООО «Суворова» вСтанично-луганському районі Луганської області і включає два населені пунктиселище Петрівка і село Міхайлівка. Відстань до обласного центру м. Луганськаскладає 35 кілометрів, до районного центру селища — Станично-луганське – 55кілометрів, до ближньої залізничної станції Городній – 3 кілометр. СООО«Суворова» розташовано у злиття степових річок Евсуга і Ковсуга, притокПівнічного Дінця. Рельєф території СООО «Суворова» — степи, які сприяютьвирощуванню зернових, а так само возі річок розвертаються прекрасні луги, якіслужать в тваринницькому господарстві як пасовища.
Клімат континентальний, поміркованопосушливий. Середньорічна температура повітря складає +7/>С. Найпоширеніші грунти вгосподарстві – чорноземи звичайні незмиті і чорноземи звичайні слабо-, середньозмиті на лісовидних породах.
Табл. 2. Склад, структура і динаміка товарноїпродукції СООО ним. СувороваВиди товарної продукції Базисний період Звітний період Виручка тис. гр Структура виручки % порядок номер в ранжир ряду виручка тис. гр Структура виручки % Порядок номер в ранжир ряду 1 Продукція рослинництва 3147 65,2 Х 3236 85,8 Х 1.1 Зерно 2197 45,5 1 1566 41,5 1 1.2 соняшник 864 17,9 3 1527 40,5 2 1.3 овочі Х Х Х Х Х Х 1.4 інша продукція рослинництва 8 0,17 8 11 0,3 8 Баштанові продовольчі (кавуни, дині) 78 1,6 6 132 3,5 5 2. Продукція тваринництва 1576 32,7 Х 448 11,9 Х 2.1 молоко 494 10,2 4 Х Х Х 2.2 м’ясо КРС 1082 22,4 2 198 5,3 4 2.3 м’ясо свиней Х Х Х 249 6,6 3 2.4 інша продукція тваринництва Х Х Х 1 0,03 9 3. Промислова продукція 7 0,15 7 30 0,8 7 4. Реалізація іншої продукції, робіт послуг 95 2 5 56 1,5 6 5. реалізація товарів Х Х Х Х Х Х Всього по підприємству 4825 100 Х 3770 100 Х /> /> /> /> /> /> /> /> />
/>
Кс (2005)=0,3; Кс (2006)=0,34.
Виведення: Проаналізувавши склад, структуруі динаміку товарної продукції в СООО ним. “Суворова” можна зробити виведення,що основним видом продукції є зерно. Його виробництво займає 1-е місце у всіханалізованих роках. На другому місці знаходиться соняшник. Інша продукціярослиництва і тваринництва займає меншу питому вагу в структурі виручки.
Виручка в 2006 р. в порівнянні з 2005 р.зменшилася на 1055 тис. грн. Коефіцієнт спеціалізації в 2005 р. склав 0,3, в2006 р. – 0,34, що указує на середній рівень спеціалізації.
Важливо відзначити збільшення виручки відвиробництва соняшнику в звітному періоді на 663 тис. грн., що дає керівництвуСООО ним. «Суворова» розвиток цієї галузі надалі.
Табл. 3. Склад, структура і динаміказемельних угідь СООО ним. СувороваВиди угідь Базисний період Звітний період Відхилення (+, -) звітного періоду від рівня базисного Площа, га структура % Площа, га структура % площа га структура % С/х угідь 6053,31 100 5985,77 100 -67,54 Х у тому числі рілля 4366,21 72,1 4367,41 73,2 1,2 1,1 сінокоси 722,91 11,9 651,26 10,9 -71,65 -1 пасовища 964,19 15,9 966,57 16,1 2,38 0,2
Виведення: За даними таблиці слід зазначитизменшення площі сільськогосподарських угідь в звітному періоді на 67,54 га.Скорочення відбулося через різке зменшення площі сінокосів (на 71,65 га).
В структурі ж сільськогосподарських угідьзначних відхилень не спостерігається. За площею переважає рілля, яка складаєбільше 70 % від всієї площі с/х угідь, що указує на високий рівень разораностіземлі.
Для повної характеристики підприємстванеобхідно провести аналіз складу і структури трудових ресурсів. Для цього буловикористано класифікація працівників с/х підприємств по галузях рослинництва ітваринництва.

Табл. 4. Аналіз складу, структура і динамікатрудових ресурсів СООО ним. СувороваКатегорії працівників Базисний період Звітний період Відхилення (+, -) звітного періоду від рівня базисного періоду Чисельність працівників чіл Структура % Чисельність працівників чіл Структура % Чисельність працівників чіл Структура % Зайняті в сільському господарському виробництві 192 100 160 100 -32 Х У тому числі працівники: рослинництва 109 56,8 101 63,1 -8 6,3 тваринництва 83 43,2 59 36,9 -24 -6,3
Виведення: За даними таблиціспостерігається скорочення загальної чисельності працівників, зайнятих всільському господарстві на 32 людина. Найбільше скорочення чисельностіпрацівників відбулося в тваринництві (на 24 людина), а в рослинництві (на 8чоловік).
В структурі трудових ресурсів так самоспостерігається зменшення працівників у всіх сферах сільського господарства.
В ході проведеної роботи був проведенийаналіз складу і структури основних виробничих засобів.
Табл. 5. Склад, структура і динаміка основнихзасобів СООО ним. СувороваОсновні засоби Базисний період Звітний період Відхилення (+, -) Звітного періоду від рівня базисного періоду Середньорічна вартість тис. грн. Структура % Середньорічна вартість тис. гр Структура % Середньорічна вартість тис. грн. Структура % Будівлі і споруди 252 15,8 390 22,3 138 6,5 Машини і устаткування 980 61,3 1125 64,4 145 3,1 Транспортні засоби 97 6 115,5 6,6 18,5 0,6 Інструменти, прилади, інвентар Х Х Х Х Х Х Робоча і продуктивна худоба 264 16,5 106 6 -158 -10,5 Інші засоби 5,5 0,3 11,5 0,7 6 0,4 Всього основних фундацій 1598,5 100 1748 100 149,5 Х
Виведення: В цілому по підприємствуспостерігається збільшення середньорічної вартості. В звітному періодісередньорічна вартість збільшилася на 149,5 тис. грн.
Спостерігається зростання складу, структуриі динаміки всіх групах основних фондів. В групі робочої і продуктивної худобиспостерігається зменшення середньорічної вартості (на 158 тис. грн.) іструктури (на 10,5%)
3. Групування
Отримані внаслідок статистичногоспостереження дані про кожну одиницю сукупності потрібно систематизувати,упорядкувати і за допомогою системи узагальнених показників дати характеристикудосліджуваного суспільного явища. Це завдання вирішують на етапі зведення статистичнихданих.
Зведення, другий етап статистичногодослідження, — це сукупність прийомів наукового узагальнення й обробки данихстатистичного спостереження з метою подальшого їх аналізу. В результатізведення здійснюється перехід від даних, які характеризують окремі одиниціоб’єкта спостереження, до даних, що характеризують сукупність явищ у цілому.
Під час зведення статистичних даних необмежуються простим підрахунком чисельності зареєстрованих одиниць таабсолютних статистичних показників. Статистичне зведення передбачає послідовневиконання ряду операцій над статистичними даними: групування даних, визначеннякількості одиниць у відібраних сукупностях та підсумкових показників по групах,обчислення середніх і відносних показників, табличне і графічне оформленнярезультатів зведення.
Одним з основних елементів статистичногозведення є групування даних. Статистичне групування — це поділ сукупностімасових суспільних явищ на однорідні типові групи за істотними для них ознакамиз метою всебічної характеристики їхнього стану, розвитку і взаємодії. Методстатистичних групувань є одним з найефективніших методів обробки масових даних,який відкриває широкі можливості для вивчення взаємодії між явищами, виявленняоб’єктивних закономірностей досліджуваних явищ і процесів, встановлення напевних етапах переходу кількісних змін в якісні. Групуючи досліджувані об’єктиза будь-якою істотною ознакою і характеризуючи виділені групи різнимипоказниками, можна простежити залежність між ознакою, покладеною в основугрупування, і вибраними показниками. В сільському господарстві важлива рольналежить групуванням сільськогосподарських підприємств за виходом валовоїпродукції на одиницю ресурсів сільськогосподарського виробництва,продуктивності праці, собівартості продукції, рентабельності, урожайності,продуктивності тварин тощо.
За допомогою групувань вирішують триважливі взаємопов’язані завдання:
виділення різних соціально-економічнихтипів явищ; всебічна характеристика їх;
характеристика структури досліджуванихявищ;
вивчення взаємодії між окремими ознакамисукупності.
Залежно від цілей і завдань, які вирішуютьза допомогою групувань, розрізняють такі їх види: типологічні, структурні тааналітичні.
Групування, що приводять до виділеннясоціально-економічних типів, класів, одноякісних груп або сукупностей,називають типологічними (групування населення за класовим складом, групуваннясільськогосподарських підприємств за формами власності тощо).
Структурні групування характеризуютьрозподіл одиниць досліджуваної сукупності за будь-якою ознакою. За їхньоюдопомогою аналізують структуру сукупності і структурні зрушення в розвиткусоціально-економічних явищ та процесів. До них належать групування населення застаттю, віком, ТОВ і держгоспів — за площею орної землі, поголів’ям худоби тощо.
Групування, спрямовані на виявленняпричинно-наслідкових взаємозв’язків між ознаками, називають аналітичними.Прикладом таких групувань можуть бути групування, в яких вивчаютьсявзаємозв’язки між собівартістю та її факторами, продуктивністю тварин та їїфакторами тощо.
За кількістю ознак, покладених в основугрупування, розрізняють прості та комбінаційні групування. Групування,здійснені за однією ознакою, називають простими а за двома або більше ознаками- комбінаційними.
Табл. 6. Початкові дані для проведенняугрупуванняНазва підприємства Зібрана площа, га Виробництво продукції, ц Собівартість, тис. грн. Урожайність, ц/га Виробнича собівартість 1ц, грн. А 1 2 3 4 5 1. ТОВ «АБТ» 429 7110 638,2 16,57 1487,65 2. ВАТ «Сімейкинське» 576 9681 527 16,81 914,93 3. ЧАСП «Врубовщик» 338 3332 217 9,86 642,01 4. СТОВ «Благодатна нива» 204 2958 205 14,50 1004,90 5. СТОВ ім. Енгельса 1200 17377 1107 14,48 922,50 6. СООО «Лугань» 543 6879 396 12,67 729,28 7. СТОВ «Агростар» 360 2376 164 6,60 455,56 8. ТОВ «Первомайське» 320 1587 133,6 4,96 417,50 9. ДП НДТ ЛНАУ 200 3979 197 19,90 985,00 10. ЧП «Світанок» 5449 68264 749,5 12,53 137,55 11.ЧСП «Деркул» 1000 15028 475 15,03 475,00 12.ТОВ «Діброва» 400 2843 115,9 7,11 289,75 13. ЧСП «Рамус» 1500 22835 1332,3 15,22 888,20 14.ЗАО «Луганская семенная стация» 388 4649 257,8 11,98 664,43 15. СООО агрофірма «Лугань» 320 2401 778,6 7,50 2433,13 16.СТОВ ім. Суворова 1074 20223 742,2 18,83 691,06 17.ЧСПА «Пролісок» 421 3239 301 7,69 714,96 18. СТОВ «Слобожанське» 458 3056 262 6,67 572,05 19. ОАО «Семеновод» 400 5620 350 14,05 875,00 20. СООО «Агросвіт» 750 8969 553 11,96 737,33 21.ЧСП АФ «Союз» 109 850 81,5 7,80 747,71 22.СВК «Україна» 421 3024 248,9 7,18 591,21 23.СТОВ «Шульгинка» 441 1983 160 4,50 362,81
Табл. 7. Ранжируваний ряд розподілугосподарств по рівню врожайності на зміну виробничої собівартості 1цНазва підприємства Зібрана площа, га Виробництво продукції, ц Собівартість, тис. грн. Урожайність, ц/га Виробнича собівартість 1ц, грн. А 1 2 3 4 5 23.СТОВ «Шульгинка» 441 1983 160 4,50 362,81 8. ТОВ «Первомайське» 320 1587 133,6 4,96 417,50 7. СТОВ «Агростар» 360 2376 164 6,60 455,56 18. СТОВ «Слобідське» 458 3056 262 6,67 572,05 12.ТОВ «Діброва» 400 2843 115,9 7,11 289,75 22.СВК «Україна» 421 3024 248,9 7,18 591,21 15. СООО агрофірма «Лугань» 320 2401 778,6 7,50 2433,13 17.ЧСПА «Пролісок» 421 3239 301 7,69 714,96 21.ЧСП АФ «Союз» 109 850 81,5 7,80 747,71 Всього по 1 групі 3250 21359 2245,5 Х Х В СЕРЕДНЬОМУ ПО 1 ГРУПІ Х Х Х 5,81 731,63 3. ЧАСП «Врубовщик» 338 3332 217 9,86 642,01 14.ЗАО «Луганська насінна стация» 388 4649 257,8 11,98 664,43 20. СООО «Агросвіт» 750 8969 553 11,96 737,33 10. ЧП «Світанок» 5449 68264 749,5 12,53 137,55 6. СООО «Лугань» 543 6879 396 12,67 729,28 Всього по 2 групі 7468 92093 2173,3 Х Х В СЕРЕДНЬОМУ ПО 2 ГРУПІ Х Х Х 11,80 582,12 19. ВАТ «Насіннєзнавство» 400 5620 350 14,05 875,00 5. СТОВ ім. Енгельса 1200 17377 1107 14,48 922,50 4. СТОВ «Благодатна нива» 204 2958 205 14,50 1004,90 11.ЧСП «Деркул» 1000 15028 475 15,03 475,00 13. ЧСП «Рамус» 1500 22835 1332,3 15,22 888,20 2. ВАТ «Симейкинське» 576 9681 527 16,81 914,93 1. ТОВ «АБТ» 429 7110 638,2 16,57 1487,65 16.СТОВ ім.Суворова 1074 20223 742,2 18,83 691,06 9. ДП НДТ ЛНАУ 200 3979 197 19,90 985,00 Всього по 3 групі 6583 104811 5573,7 Х Х В СЕРЕДНЬОМУ ПО 3 ГРУПІ Х Х Х 16,15 916,03 Всього по всій сукупності 17301 218263 9992,5 Х Х В СЕРЕДНЬОМУ ПО ВСІЙ СУКУПНОСТІ Х Х Х 11,26 743,26
Табл. 8. Залежність врожайності відвиробничої собівартостіГрупи господарств по рівню врожайності Кількість господарств Врожайність, ц/га Виробнича собівартість 1. 4,50 — 7,80 9 5,81 731,63 2. 9,86 — 12,67 5 11,8 582,12 3. 14,05 — 19,90 9 16,15 916,03 Всього 23 11,26 743,26
4. Виведення
Для проведення аналітичного простогоугрупування як інформаційна база були узяті дані з фінансових річних звітів 23сільськогосподарських підприємств Луганської області за 2004 рік. Передпроведенням угрупування була поставлена задача визначити залежність між показникомчинника і результативного. Як ознака чинника була узята врожайність насіннясоняшнику, а як результативне – виробнича собівартість 1ц., розрахунок якихпроводився на підставі початкових даних.
Потім було проведено ранжирування даноїсукупності господарств по ознаці чинника — врожайність насіння соняшнику.Получений ранжируваний ряд був розбитий на групи, але застосовувати в даномувипадку формульний прийом (Стерджесса) недоцільно, тому як досліджуванасукупність недостатньо велика. Тому була проведено розбиття досліджуваноїсукупності на групи по найбільшому розриву в ознаці чинника, в результаті цьогоми отримали 3 групи, в кожній з яких були знайдені середні значення врожайностіі виробничої собівартості в цілому по групі і по всій сукупності.
В першій групі середнє значення врожайностінасіння соняшнику склала 5,81 ц. з га., а виробнича собівартість – 731,63, донеї увійшло 9 господарств.
В другій групі, якнайменшій по данійсукупності ( 5 господарств) середня врожайність склала 11,8 ц. з га при виробничійсобівартості 582,12.
До третьої групи увійшли 9 господарств зсередньою врожайністю – 16,15 і виробничою собівартістю — 916,03.
В середньому по всій досліджуванійсукупності врожайність соняшнику рівна 33,76ц. з га., при виробничійсобівартості – 2229,78.
Проаналізувавши отримані середні, мивизначили, що між ознакою чинника і результативного існує пряма залежність.
Аналізоване господарство СООО ним.«Суворова» увійшло до третьої групи з врожайністю 18,83 ц. з га. і виробничоюсобівартістю – 691,06.
5. Кореляційно-регресійний аналіз зміниврожайності на виробничу собівартість 1ц
Вивчення реальної дійсності показує, щопрактично кожне суспільне явище перебуває в тісному зв’язку і взаємодії зіншими явищами, якими б випадковими вони не здавалися на перший погляд.Наприклад, рівень урожайності сільськогосподарських культур залежить відмножини природних і економічних факторів, тісно пов’язаних між собою.
Досліджуючи зв’язки між ознаками, требавиділити насамперед два види зв’язків:
1) функціональний (повний) і
2) кореляційний (статистичний) зв’язок.
Функціональним називають такий зв’язок міжознаками, при якому кожному значенню однієї змінної (аргументу) відповідаєстрого визначене значення другої змінної (функції). Такі зв’язкиспостерігаються в математиці, фізиці, хімії, астрономії та інших науках.
Наприклад, площа круга і довжина кола (С=/>) повністювизначаються величиною радіуса, площі трикутника і прямокутника — довжиноюїхніх сторін тощо.
У сільськогосподарському виробництвіприкладом функціонального зв’язку може бути зв’язок між виручкою від продажупродукції, ціною реалізації 1 ц і кількістю реалізованої продукції; валовимзбором, урожайністю і розміром посівної площі; фондовіддачею, вартістю валовоїпродукції і основних фондів; заробітною платою і кількістю відпрацьованого часупри погодинній оплаті тощо.
У соціально-економічних явищахфункціональні зв’язки між ознаками трапляються рідко. Тут частіше спостерігаютьсятакі зв’язки між змінними величинами, при яких числовому значенню однієї з нихвідповідає кілька значень інших. Такий зв’язок між ознаками дістав назвукореляційного (статистичного) зв’язку.
6. Кореляційний аналіз
Інформація про змінніПозначення ознаки Ознака Одиниця вимірювання У Виробнича собівартість 1ц грн. X Врожайність ц/га
Парні коефіцієнти кореляції
Щоб погострити регресійну модельбагаточинника результативної ознаки: виробнича собівартість 1ц, заздалегідьнеобхідно відібрати ознаки чинників в модель. З цією метою знаходимо матрицюпарних коефіцієнтів кореляції: