ЕКСПОРТНИЙПОТЕНЦІАЛ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ
Вступ
Активна зовнішньоекономічна діяльність виступає одним з основних факторівринкової трансформації економіки, підвищення її ефективності іконкурентоспроможності. Розвиток експортного потенціалу, збільшення йогообсягів та формування збалансованої товарної структури відносяться до ключовихпріоритетних напрямів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Проблеми експортного потенціалу не є новими. Вони виникали на різнихетапах економічного розвитку багатьох країн світу. Особливо актуалізувався цейпроцес в країнах з перехідною економікою, де реалізація власноїзовнішньоекономічної політики набула найважливішої умови економічного іполітичного самовизначення держави та входження її у світову господарськусистему на правах рівноправного партнерства.
Системні наслідкиновітніх перетворень для України дуже серйозні. Значення набувають проблемиоб’єктивного добору пріоритетних завдань територіального розвитку, на якихстратегічно необхідно зосередити сили і кошти як на державному, так ірегіональному рівнях. Однією з таких проблем є раціональне використаннявеличезних експортних ресурсів регіонів України на основі активногозастосування інструментарію, прийомів, методів, форм міжнародного маркетингу.
На сучасномуетапі розвитку в Європі регіони стають об’єктами зовнішньоекономічних відносин.Однак у контексті процесу глобалізації світової економіки виникає потребакомплексного аналізу наявних у регіонах експортних можливостей, виборурегіональними підприємствами оптимальної маркетингової стратегії виходу наміжнародні ринки і розробки тактичних прийомів її реалізації. Методики оцінкипотенціалу і маркетингової привабливості регіонів України можуть бути в першучергу використані для аналізу перспектив розвитку конкретного регіону івироблення в цьому зв’язку ефективної маркетингової стратегії його розвитку.Крім того важливим є можливість того, що ранжування українських регіонів зарівнем експортного потенціалу і ступенем маркетингової привабливості можутьбути використані закордонними партнерами для вибору найбільш доцільних формміжнародного співробітництва.
Об’єктомдослідження є експортний потенціал регіонів України. Предметом дослідження єрозробка теоретико-методологічних проблем експортно-імпортної діяльностірегіонів України.
Проблемиекспортного потенціалу регіонів і його зовнішньоекономічної діяльностівисвітлені в працях Д.М.Стеченка, В.Д. Андріанова, С.Ю. Глазьєва, С.І.Дорогунцова, Л.В. Дейнеко, Є.Г. Кочетова, М.А. Кравця, Д.М. Крука, А.С.Лисецького, А. Тодосейчука, Л.В. Деркача, К. Сандровського, С. Терещенка таінших учених. Вони розглядають експортний потенціал в різних аспектах(економічний, ресурсний, природно-ресурсний, об’єктний, господарсько-об’єктнийі т.д.). Та проблема його оцінки до тепер знаходиться в сфері науковогодослідження. Подальшого розвитку потребує і обґрунтування експортногопотенціалу регіонального господарства в сучасних умовах, порівняння основнихнапрямків його міжрегіональних і зовнішньоторговельних зв’язків з експортнимиможливостями.
Методологічну ітеоретичну основу курсової роботи склав синтез результатів фундаментальних іприкладних досліджень в області регіональної економіки, праці вітчизняних ізарубіжних вчених різних галузей знань, в яких висвітлено фундаментальні теоріїрозвитку територіальних систем, становлення й розвитку регіональної політики. Вкурсовій роботі використовувались: метод групування – для виявлення територіальнихвідмінностей у галузевій структурі експортного комплексу та системи послугтериторії; метод статистичний – для визначення характеру та особливостейзовнішньоекономічної діяльності; системно-структурний метод – для визначення таоптимізації функціонально-компонентної структури експортного потенціалу.
Інформаційна базадослідження – звітні матеріали досліджень по результатам зовнішньоекономічноїдіяльності регіонів.
Розділ 1. Теоретико-методологічніоснови формування та використання експортного потенціалу регіону1.1 Сутність таструктура експортного потенціалу
Інтенсивний розвитокзовнішньоекономічних зв’язків на сучасному етапі розвитку країни зумовлюєнеобхідність дослідження експортного потенціалу регіонів. Сутність експортногосоціально-економічного потенціалу регіонів, визначається, як здатність усьогосуспільного виробництва, розташованого в межах даної території виробляти іреалізовувати на конкретних закордонних ринках у перспективіконкурентоспроможні товари та послуги при досягнутому рівні розвитку економікиі системі організаційно-економічної підтримки експорту.
Пріоритетними узовнішньоекономічній політиці країни слід вважати орієнтир на розвитокекспорту. Провідна роль експорту з реалізації зовнішньоекономічної політикидержави у міжнародному поділі праці і системі господарських зв’язківвизначаються через постачання конкурентоспроможної продукції та послуг;можливістю одержання країною іноземної валюти, необхідної для модернізації іструктурної перебудови економіки на базі новітніх технологій і видів техніки,оплати імпорту тих товарів, для виробництва яких держава не має достатніхресурсів і сприятливих умов; досягненням позитивної величини платіжного балансукраїни. Тобто, теорія та методологія зовнішньоекономічної діяльності – основарозвитку експортного потенціалу – розглядається з позиції формування конкурентнихпереваг галузей національної економіки
Категорія “експортний потенціал” має двоєдину природу, бо ґрунтується якна національному (галузевому) підході щодо визначення можливостей виробництва,так і на оцінці конкурентних умов світового ринку щодо реалізації. Наявністьземельних ресурсів, придатних для сільськогосподарського використання,сприятливі природні умови, традиційна продуктова спеціалізація сільськогогосподарства створюють необхідну сировинну базу для розвитку потужної харчовоїпромисловості з широким асортиментом продуктів експорту. Проте регулюванняекспортного потенціалу вимагає ґрунтовного обстеження і врахування факторівзовнішнього середовища
Увідповідності до ієрархії територіального поділу праці існує економічнийпотенціал країни, окремих економічних регіонів і територіально-виробничихкомплексів. Використовуючи такий підхід, при необхідності, можна продовжити цюкласифікацію і виділити економічний потенціал міжгалузевих комплексів, а саме:агропромислового, паливно-енергетичного, транспортного,а також галузей промисловості, сільського господарства тощо. При цьому,зазначимо, що економічний потенціал окремих територій та галузей насампередвизначається рівнем розвитку міжгалузевих і міжтериторіальних зв’язків. Всвою чергу ці потенціали є складовими економічного потенціалу країни і певнимчином впливають на її конкурентоспроможність. Процес розширеного відтворенняабо постійного оновлення відбувається згідно об’єктивнихзаконів господарювання і вимагає певного періоду адаптації до ринкових умов,чим, зокрема, визначається наявність перехідного періоду у процесі формуванняекономіки.
У формуванніефективної регіональної політики важлива роль відводиться методичномузабезпеченню та практиці оцінювання інноваційного потенціалу регіонів. Сам об’єктоцінювання (регіон) – є досить складною соціально – економічною і просторовоюсистемою, тому його потенціал доцільно розглядати з позицій структурноїскладності і неоднорідності.
З моментуодержання незалежності Україна встановила курс на підвищення відкритостіекономіки. За період 2000 – 2007 рр. середнє значення експортної квотистановило 55%. Отже, частка експорту у структурі ВВП становить більше половини.У країні головним чином розвиваються ті галузі та підприємства, що орієнтованіна експорт (машинобудування, ГМК, хімічна та фармацевтична промисловість).Згідно з даними рис.1.1, з 2005 р. спостерігається від’ємне сальдо зовнішньоїторгівлі. Проте обсяги експорту та імпорту зростають, що відповідаєзагальносвітовим тенденціям поглиблення зовнішньоекономічного співробітництва.Спостерігається дисбаланс у розвитку зовнішньої торгівлі і внутрішнього ринку.
Зовнішньоекономічнадіяльність країни залежить від її експортного потенціалу, здатності вироблятита експортувати конкурентоспроможні на зовнішньому ринку товари та послуги.Таким чином експортний потенціал залежить від ресурсно-сировинного,промислового, фінансового, людського, соціально-культурного, інфраструктурногота інноваційно – інвестиційного потенціалів.
Фактори, щовпливають на формування експортного потенціалу можна умовно поділити на дватипи, що визначають успішність виходу на світовий ринок — зовнішні й внутрішні
Зовнішні факториіснують поза національними системами господарства, представляючи тенденціїрозвитку світового ринку. До них відносять особливості розвитку світовоїекономіки; глобальну конкуренцію; місце країни у світовій торгівлі; рівеньекономічного розвитку країни й використання досягнень НТП.
Внутрішні фактори– це рівень економічного розвитку регіону і ємність внутрішнього ринку;комплекс ресурсів регіону; стан ринкової інфраструктури; інформаційнапрозорість; наявність умов участі в світогосподарських зв’язках (умовинарощування експорту, товарна спеціалізація й конкурентоспроможність продукції,маркетингова й інвестиційна привабливість); економіко-географічне положення;соціально-політичні та економічні фактори; державна політика.
/>
Рис. 1.1 Динаміказовнішньоекономічної діяльності України за 2000-2007 рр.
1.2 Сучасний станзовнішньої торгівлі регіонів України
На сьогодніструктуру українського експорту визначає сировинна спрямованість. Разом з тимвивіз із України традиційних сировинних товарів має свої межі, і основна метазаходів і намічуваних програм складається в збільшенні вартісного обсягуукраїнського експорту й, насамперед, за рахунок продукції з підвищеним ступенемобробки, наукомістких товарів, технологій і послуг. Україна за рокинезалежності здійснила значний поступ у розвитку зовнішньої торгівлі. З оглядуна це постає питання про ефективність міжнародного товарообміну, його вплив нарозвиток соціально-економічних процесів у державі. З’ясування цих питань єважливим у зв’язку із формуванням зовнішньоекономічної політики, вибором моделіекономічного розвитку країни.
Найбільша часткаекспорту з України припадає на недорогоцінні метали та вироби з них – 44,6% дозагального обсягу. За даними Держкомстату, за січень-квітень 2008 року сумаекспорту цієї групи товарів перевищила $8,6 млрд.
На другому місцііз суттєвим відставанням у 4,5 рази – машини, обладнання, пристрої длязаписування або відтворення зображення і звуку. Частка їх експорту становить9,9%, сума – майже 2 млрд.
Наступну групуформують мінеральні продукти й товари хімічної промисловості з часткою експортувідповідно 8,6% та 8,3%. До переліку товарів, котрі продаються за кордон і зачасткою в структурі експорту перевищують 2%, увійшли транспортні засоби ташляхове обладнання (6,7%), готові харчові продукти (3,8%), жири та оліїтваринного або рослинного походження (3,5%), продукти рослинного походження(2,9%), полімерні матеріали, пластмаси та каучук (2%).
За 2008р. експорттоварів склав 67002,5 млн.дол. США, імпорт – 85534,4 млн.дол. США. Порівняно з2007р. експорт збільшився на 35,9%, імпорт – на 41,1%. Від’ємне сальдостановило – 18531,9 млн.дол. (за 2007р. – 11321,9 млн.дол.). На формуваннявід’ємного сальдо у зовнішній торгівлі вплинули окремі товарні групи:енергетичні матеріали; нафта та продукти її перегонки (–18722,9 млн.дол.),наземні транспортні засоби, крім залізничних (–10126,4 млн.дол.) та механічнеобладнання (–6072,5 млн.дол.).
Коефіцієнтпокриття експортом імпорту склав 0,78 (за 2007р. – 0,81).
Зовнішньоторговельніоперації проводились з партнерами із 217 країн світу.
Обсяги експортнихпоставок до країн СНД становили 35,5% від загального обсягу експорту, Європи –29,5% (у т.ч. до країн Європейського Союзу – 27,1%), Азії – 22,8%, Америки –6,2%, Африки – 5,8% та Австраліі і Океаніі – 0,1%.
У порівнянні з2007р. збільшились обсяги експорту товарів до Австралії і Океанії (у 4,1 раза),Америки (на 54,3%), Азії (на 47,4%), Африки (на 39,8%), країн Європи (на33,6%), СНД (на 28%).
Найбільші обсягиекспортних поставок здійснювались до Російської Федерації – 23,5% відзагального обсягу експорту, Туреччини – 6,9%, Італії – 4,3%, Польщі – 3,5%,Білорусі –3,1%, Сполучених Штатів Америки – 2,9%, Німеччини – 2,7%.(рис.1.2)
Порівняно з2007р. збільшився експорт товарів до найбільших країн-партнерів: СполученихШтатів Америки – на 84,2% (за рахунок збільшення поставок чорних металів тавиробів з них, продуктів неорганічної хімії), Польщі – на 42,8%, Білорусі – на34,8%, Туреччини – на 27,1%, Російської Федерації – на 24,2%, Німеччини – на11,7%, Італії – на 8,8%.
/>
Рис. 1.2 Основнікраїни-партнери в експорті товарів У загальномуобсязі експорту товарів у порівнянні з 2007р. збільшилась частка чорних металів– з 33,9% до 34,3%, енергетичних матеріалів; нафти та продуктів її перегонки –з 5,3% до 6,1%, зернових культур – з 1,5% до 5,5%, залізничних або трамвайнихлокомотивів, шляхового обладнання — з 3,7% до 4%, руд, шлаків та золи – з 2,2% до 3,2%,добрив – з 2,7% до 3%. Натомість зменшилась частка виробів з чорних металів — з 5,9% до 5,3%, механічнихмашин – з 5,6% до 5,2%, електричних машин — з 4,5% до 4,2%, жирів таолій тваринного або рослинного походження — з 3,5% до 2,9%.
Імпорт з країнСНД становив 39,2% від загального його обсягу, Європи – 35,6% (у т.ч. з країнЄвропейського Союзу — 33,7%), Азії — 17,9%, Америки – 4,9%, Африки – 1,8%, Австралії іОкеанії – 0,5%.
Збільшилисьобсяги імпортних надходжень в Україну з Австралії і Океанії (у 3,4 раза), Африки(у 2,3 раза), Америки (на 85,8%), Азії (на 71,2%), Європи (на 32,2%), країн СНД(на 31,3%).
Найбільшіімпортні надходження здійснювались з Російської Федерації — 22,7%, Німеччини — 8,4%, Туркменістану – 6,6%, Китаю– 6,5%, Польщі – 5%, Казахстану — 3,6%, Білорусі – 3,3%.
/>
Рис. 1.3 Основнікраїни-партнери в експорті товарів
Зросли обсягиімпорту товарів з усіх основних країн-партнерів: Білорусі – на 94,4% (зарахунок збільшення поставок енергетичних матеріалів; нафти та продуктів їїперегонки, наземних транспортних засобів, крім залізничних та механічного обладнання),Казахстану – на 84,9%, Китаю – на 69,4%, Польщі – на 46,6%, Німеччини – на22,9%, Туркменістану – на 19,6%, Російської Федерації – на 15,3%.
У загальномуобсязі імпорту товарів збільшилась частка енергетичних матеріалів; нафти тапродуктів її перегонки — з 26,3% до 26,7%, наземних транспортних засобів, крімзалізничних — з 12,8% до 13,3%, чорних металів – з 3,7% до 3,9%, руд, шлаків та золи –з 1,6% до 2,4%. Зменшилась частка механічних машин — з 12,3% до 11,2%,електричних машин — з 5,2% до 4,4%, полімерних матеріалів, пластмас – з 4,4% до4,1%.
За 2008р. експортдавальницької сировини становив 70,7 млн.дол. і зменшився в порівнянні з 2007р.на 15,3%. У той же час, до України імпортовано готової продукції виготовленої здавальницької сировини, на 72,5 млн.дол. (зменшення на 37,4%).
В Українунадійшло іноземної давальницької сировини на 2502,4 млн.дол. (на 0,2% менше,ніж за 2007р.). Обсяг експорту готової продукції з імпортної давальницькоїсировини, становив 4037,2 млн.дол. і збільшився в порівнянні з відповіднимперіодом попереднього року на 23,8%.
Довідково: угрудні 2008р. експорт товарів зменшився порівняно з груднем 2007р. на 15,5% істановив 4060,8 млн.дол., імпорт відповідно на 27,3% та 4779,1 млн. доларів.Від’ємне сальдо у грудні 2008р. становило 718,3 млн.дол. (за грудень 2007р.також від’ємне – 1766,2 млн. доларів).
Що стосуєтьсяобсягів експорту-імпорту товарів за регіонами у 2008 році, вони виглядаютьнаступним чином (табл.1.1)
Таблиця 1.1
Обсяги експорту-імпорту товарів зарегіонами України за 2008 рік Експорт Імпорт Сальдо
млн.дол.
США
у % до
2007р. у % до загального обсягу
млн.дол.
США
у % до
2007р. у % до загального обсягу Україна 67002,5 135,9 100,0 85534,4 141,1 100,0 –18531,9 Автономна Республiка Крим 586,5 126,7 0,9 431,1 161,6 0,5 155,4 області Вiнницька 482,8 99,4 0,7 417,8 136,6 0,5 65,0 Волинська 465,0 110,1 0,7 1307,7 123,9 1,5 –842,7 Днiпропетровська 13176,8 134,2 19,7 8684,8 163,6 10,2 4492,0 Донецька 14444,5 135,6 21,6 4924,6 110,6 5,8 9519,9 Житомирська 521,2 128,7 0,8 456,8 155,0 0,5 64,4 Закарпатська 1220,8 106,3 1,8 1866,1 120,2 2,2 –645,3 Запорiзька 5370,1 124,2 8,0 3591,0 105,2 4,2 1779,1 Івано–Франківська 721,7 71,8 1,1 726,4 92,1 0,9 –4,7 Київська 943,1 121,6 1,4 3464,0 133,4 4,1 –2520,9 Кiровоградська 391,6 143,7 0,6 238,0 133,2 0,3 153,6 Луганська 6361,0 160,5 9,5 1780,7 120,0 2,1 4580,3 Львiвська 998,5 96,3 1,5 2572,4 176,9 3,0 –1573,9 Миколаївська 1649,8 149,4 2,5 915,3 171,6 1,1 734,5 Одеська 2314,2 210,7 3,5 4762,8 186,7 5,6 –2448,6 Полтавська 2574,6 120,1 3,8 1295,3 144,0 1,5 1279,3 Рiвненська 452,1 117,5 0,7 533,3 128,1 0,6 –81,2 Сумська 913,4 133,9 1,4 547,3 146,1 0,6 366,1 Тернопiльська 144,3 115,6 0,2 339,8 201,5 0,4 –195,5 Харкiвська 1551,6 135,7 2,3 2475,0 109,3 2,9 –923,4 Херсонська 400,3 123,9 0,6 305,8 161,9 0,4 94,5 Хмельницька 418,1 124,2 0,6 544,6 164,7 0,6 –126,5 Черкаська 866,9 125,5 1,3 1022,9 206,7 1,2 –156,0 Чернiвецька 166,2 105,6 0,3 194,9 145,5 0,2 –28,7 Чернігівська 418,6 115,5 0,6 377,1 133,9 0,4 41,5 міста Київ 8653,4 162,1 12,9 36097,9 152,1 42,2 –27444,5 Севастополь 124,0 113,6 0,2 75,6 145,9 0,1 48,4 1.3 Формуванняфундаментальних засад нарощування експертного потенціалу регіону
Сучаснаекономічна наука свідчить про переваги участі національної економіки вміжнародному поділі праці (МПП), що базується на використанні потенціалуекспортного сектору економіки. Значимість експорту як основи вирішення проблемконкурентоспроможності і підтримки національного виробництва помітно зросла вдругій половині минулого століття, набувши особливого значення у періодкардинальних змін парадигми економічного розвитку.
На практиціпростежується прямо пропорційна залежність між ступенем розвитку експортногопотенціалу й ефективним функціонуванням усього господарського комплексу. Якправило, рівень розвитку внутрішньої економіки тим вищий, чим могутнішимекспортним потенціалом володіє держава, і навпаки.
Світовий досвіддозволяє стверджувати, що найбільш дієвою й ефективною стратегією інтеграціїекономічної системи у світову економіку є поєднання структурної трансформаціїнаціональної економіки з її орієнтацією на активне зростання експорту. У такихдержавах, як Японія, нові індустріальні країни Азії (Південна Корея, Сінгапур,Тайвань), а також у ряді країн федеративного устрою, що використовувалипотенціал своїх територій (Німеччина, США, Швейцарія, Канада), основоюпідвищення ефективності господарства є сфера зовнішньоекономічної діяльності.Очевидно, що застосування широкого інструментарію заходів всебічної підтримкиекспорту і розширення його потенціалу є пріоритетним для розвитку економікикраїни в цілому та її регіонів.
Основнимелементом, що характеризує використання експортного потенціалу, є експорт.Формування експортного потенціалу відбувається, насамперед, за рахунокзміцнення конкурентоспроможних позицій економічних суб’єктів. У зв’язку з цимосновним елементом, що впливає на формування експортного потенціалу, єконкурентоспроможність. Тому найбільша увага з боку держави повинна приділятисяконкурентоспроможності й експорту як основним елементам формування і використанняекспортного потенціалу.
Успіх залученняекономіки регіону до зовнішньоекономічних зв’язків багато в чому визначаєтьсястаном експортного сектора. Ефективність розвитку даного процесу потребуєпроведення глибоких соціально-економічних перетворень в економіці, пов’язаних,в першу чергу, із структуризацією і модернізацією виробничого, кадрового інауково-технічного потенціалу регіону.
Збільшенняекспортних поставок, що запобігають падінню сумарного обсягу виробництва можнавіднести до сукупності чинників стабілізації внутрішнього ринку. Активнаекспортна політика, виявлення нових експортно-придатних товарів і виробництвспільно із заходами по залученню іноземних інвестицій стимулюють прискореннятехнічного переозброєння і структурну перебудову в ключових секторах економіки.
Важливим моментомпри визначенні основних напрямів експортної політики регіону є оцінкаперспектив провідних, на даному етапі, галузей експортної спеціалізації.
Ефективністьекспорту багато в чому залежить від продуманої науково обґрунтованої політикина державному і регіональному рівнях. У зв’язку з цим необхідно визначити етапиі зміст робіт по формуванню механізму розвитку експортного потенціалу, щозабезпечує його розширене відтворювання, спираючись на методику оцінки перспективрозвитку експортного потенціалу, на основі розробки експортної стратегіїрегіону.
Нарощенняекспортного потенціалу поряд з вирішенням внутрішньогосподарських проблемшляхом активного використання зовнішньоекономічної діяльності може будидосягнуто за рахунок: формування і реалізації державної регіональної програмипідтримки технічного і наукомісткого експорту; створення системи пільговогокредитування експорту на конкурсній основі; прискорення розвитку системистрахування зовнішньоторговельних операцій, системи надання гарантій підзовнішньоторговельні операції і системи страхування експортних кредитів;стимулювання лізингу, насамперед, фінансового; надання на конкурсній основісубсидій і бюджетних позичок на розвиток виробництва по створенню конкурентоспроможноїпродукції й експорту цієї продукції; організації державної підтримки впросуванні зразків нової продукції на зовнішні ринки, зокрема, через наданнядопомоги в маркетингу ринку, надання послуг державним і недержавним торговимфірмам, сприяння підприємствам і організаціям у створенні збутових мереж;організацію ефективної взаємодії державних органів виконавчої влади звиробниками й експортерами; створення сприятливих умов для впровадженнязакордонних технологій; цілеспрямоване формування експортоорієнтованих галузейпромисловості, здатних забезпечити експорт готової продукції.
Сьогодні багаторегіональних підприємств самотужки намагається вийти на зовнішні ринки. Але щобстати суб’єктом товарно-грошових відносин, бути економічно самостійними іповністю відповідати за результати господарської діяльності, підприємствунеобхідно сформувати оптимальну систему управління зовнішньоекономічноюдіяльністю. Більше того, вихід на зовнішні ринки потребує розробки і реалізаціїконкурентної стратегії його зовнішньоекономічної діяльності з урахуваннямособливостей конкретних ринків, змін ринкової кон’юнктури, стрибків унауково-технічному розвитку та загального зростання експортного потенціалурегіону.
Розділ 2. Передумовита фактори становлення експортного потенціалу України2.1 Економіко-географічнеположення
Економіко-географічнеположення України досить вигідне для активної участі у міжнародномутериторіальному поділі праці. Вона розташована поблизу економічновисокорозвинутого регіону – Західної Європи, у безпосередній близькості доРосії, Білорусі та країн Східної Європи. Морським шляхом вона пов’язана зСередземномор’ям, Близьким Сходом та країнами басейну Індійського океану. ЧерезУкраїну проходять важливі транзитні магістралі: залізниці та автомобільні дороги,нафтопроводи й газопроводи з країнами СНД до Європи та чорноморських портів.
Особливістьсучасної геополітичної ситуації в Україні полягає в тому, що зв’язки з країнамиСНД зазнають змін через нові реалії в галузі економічного і політичногосуверенітету та орієнтацію на світові ціни. Одночасно поліпшились перспективидля економічної співпраці України з економічно розвинутими країнами, причому нетільки Європи, але й США, Японією, Канадою. З’явилась можливість проводитиактивнішу торговельну політику стосовно країн, що розвиваються, особливо наБлизькому та Середньому Сході, в Південній та Південно-Східній Азії.
Структуразовнішньоекономічних зв’язків України характеризується розгалуженістю, алевсе-таки зовнішня торгівля залишається їхньою основною формою. До інших формвідносяться створення спільних підприємств, фрахтування, міграція робочої сили,участь у економічних спілках та деякі інші
Донецькийекономічний район займає площу 53,2 тис. км2. або 8,8% території України знаселенням 7887,0 тис. чол. Складається з Донецької та Луганської областей.
Вмежах району розміщений Український Донбас (високорозвинутий ТВК із специфікоюдобувних галузей промисловості та відновною обробною промисловістю).Характерними є значний ПРП та потужний виробничий потенціал.
Основнимбагатством надр Донецького економічного району є кам’яне вугілля (віддовгополумяного до антрацитів). Пласти камяного вугілля малопотужні товщиною 40- 70 см. Урайоні виявлено родовища природного газу у Червонокопівську,Славяносербську, Борівському, Співаківському, Кружилівському. Є 21газоперспективна площа.
Убасейні річок Кальміус і Торець (Донецька область) та Айдар і Деркул (Луганськаоблась) знайдено родовища бурих залізняків непромислового значення.
Донецькийрегіон має запаси наступних корисних копалин: кам’яної солі, вапняків,високоякісної крейди, вогнетривкі глини, цементного мергелю.
Кількістьопадів — 500 — 600 мм., водні ресурси регіону не забезпечують потреб у воднійпромисловості, сільського господарства, населення.
Насічень 2005 року розвідано 52 площі для будівництва нових шахт. Чисельністьнаселення Донецького економічного району складає понад 8,2 млн. чол. (89,1%міського населення).
Працює21 виробниче об’єднання з видобутку вугілля, які включають 214 шахт.
Електроенергіюв основному виробляють ДРЕС (Вуглегірська, Словянська, Миронівська, Міусинська,Лисичанська та ряд інших).
УМаріуполі розміщені підприємства чорної металургії. Заводи кольоровоїметалургії розміщені у Катянжинові — «Укрцинк», Микитові — ртутнийкомбінат, Артемівську — завод обробки кольорових металів, Торезьку — заводтвердих сплавів та «Донецьквторкольормет».
Такожу регіоні розміщені підприємства гірничохімічного комплексу та коксохімічне виробництво.
Машинобудівнийкомплекс регіону включає наступні підприємства: ВО «Новокраматорськиймашинобудівний завод»; Горлівський машинобудівний завод; Маріупольськийзавод важкого машинобудування; ВО «Луганський тепловозобудівнийзавод»; та інші.
Виділяютьнаступні промислові вузли:
Донецько- Макіївський (вугільна, металургійна, коксохімічна, машинобудівна,металообробна промисловість);
Горлівсько- Єнакієвський (вугільна, металургійна, машинобудівна, хімічна, енергетичнагалузі);
Краматорсько- Славянська (машинобудівна, металургійна, хімічна, енергетична, соляна,промисловість будівельних матеріалів);
Торезо- Снижнянський (вугільна, електротехнічна, легка, будівництво);
Красноармійсько- Маріупольський (чорна металургія, машинобудування, рибоконсервнапромисловість);
Луганський(машинобудування, легка, харчова галузі);
Стаханово- Алчевський (вугільна, металургійна, машинобудівна);
Краснолуцько- Антрацитівський (вугільна, машинобудівна);
Свердловсько- Ровенківський та Краснодонський (вугільна).
Сільськегосподарство представлене зерновими культурами та тваринництвом (північна зона- розвинене зернове господарство, соняшник, молочно — мясне скотарство,свинарство, птахівництво; центрально — південна зона — приміськаспеціалізація).
Регіонмає 2487км. залізничних колій, довжина автошляхів — 13600 км., газо — нафтопроводи, продуктопроводи.
Екологічніпроблеми: дефіцит чистої води, запиленість, загазованість, посухи, пилові бурі.
Придніпровськийекономічний район
Придніпровськийекономічний район складається з Дніпропетровської та Запорізької областей. Цедругий район після Донецького за обсягом виробництва промислової продукції.
Клімат- помірно — континентальний. Залізні руди Криворізького басейну представлені 12млрд. тонн. Залізна руда є у Оріхові, Павлограді, Чортоницьку, Жовтих водах.
Єродовища титану, рутило — ільменітових руд, цирконію, нікелю, кобальту. УЗахідному Донбасі залягає 8,6 млрд. тонн кам’яного вугілля. Придніпровськийрайон має поклади бурого вугілля, нафти, природного газу, бокситів.
Грунтово-кліматичніумови сприяють розвитку сільського господарства, а родовища корисних копалин — розвитку промисловості. У Придніпров’ї поєднується розвиток важкої індустрії тахарчової промисловості. Провідними галузями є наступні: Залізорудна; Марганцеворудна;Чорна металургія; Машинобудівна; Хімічна.
Важливезначення має харчова, легка промисловість, електроенергетика, промисловістьбудівельних матеріалів.
Сільськегосподарство Придніпров’я виробляє 20% виробництва пшениці, 25% — кукурудзи,35% — соняшнику, 14% — овочів, 14% — м’яса, 15% — молока, 20% — вовни відзагальнодержавного.
УПридніпров’ї розвинені всі види транспорту. Через регіон зєднуєтьсяКриворізький басейн з Донбасом, СНД, портами Чорного і Азовського морів.
Експортуєтьсяпродукція гірничорудної, металургійної промисловості, машинобудування,будівельних матеріалів, сільськогосподарська продукція, вугілля, нафтопродукти,боксити, ліс, текстиль у інші регіони, СНД, країни Європи, Азії, Африки.
Сформованінаступні промислові вузли:
Криворізький(залізорудна промисловість, гірничорудне машинобудування, легка і харчовапромисловість);
Дніпродзержинський(металургія, хімічна, машинобудівна, харчова, легка промисловість);
Дніпропетровський(чорна металургія, машинобудування, хімічна промисловість, легка, меблева табудівельних матеріалів).
Ідепроцес формування ряду інших промислових вузлів. Екологічна ситуація у регіоніє однією з найгостріших у світовому порівнянні.
Східнийекономічний район
Східнийекономічний район включає Полтавську, Сумську та Харківську області знаселенням понад 6,3 млн. чол. Та площею 83,9 тис. км2.
Цеіндустріально розвинений район з вигідним економіко — географічним положенням.На промисловість припадає 75% валового продукту регіону. Він займає третє місцеза розвитком промисловості та вартістю основних виробничих фондів, дезосереджено 20% машинобудування України.
Данийрайон характеризується сприятливими природно-кліматичними умовами, значнимизапасами корисних копалин. 65,9% населення проживає в містах, що пояснюєтьсянаявністю інтенсивного сільськогосподарського виробництва.
Основнимигалузями є машинобудування, металообробна, харчова, хімічна, легкапромисловість. Машинобудування виробляє 35% валової продукції регіону.Зосереджено машинобудування у Харкові (енергетичне і електротехнічне), Полтаві(завод електротехнічних виробів, газорозрядних ламп), Глухів (електронні таагрегатні вузли), Кременчук (транспортне машинобудування), інші. Замашинобудуванням за ступенем важливості ідуть харчова та легка промисловість.Розвинені будівництво, газова, деревообробна, меблева промисловості. Ведетьсяінтенсивне сільськогосподарське виробництво на 5959,9 тис. га земель. Довжиназалізниць — 3198км., автомобільних доріг (з твердим покриттям) — 7,0 тис. км. Урайоні розвинута невиробнича сфера та рекреаційний комплекс.
Центральнийекономічний район
ДоЦентрального економічного району належить Київська, Кіровоградська та Черкаськаобласті.
Урайоні є потужний природно — ресурсний потенціал. Район в цілому бідний нарудні ресурси. Є сприятливі умови для розвитку аграрного сектора.
Індустріально- аграрний комплекс спеціалізується на обробній промисловості. Базою розвиткуобробної галузі є паливно-енергетичний комплекс, зокрема електроенергетика.
Розвиненахімічна, нафтохімічна, мікробіологічна, промисловість будівельних матеріалів.Спеціалізованими галузями є легка та харчова промисловість.
Легкапромисловість забезпечується місцевою сировиною, діють ряд льонокомбінатів. УКиєві працює ватно-ткацька фабрика, Київський та Дарницький шовкові комбінати,трикотажне об’єднання «Киянка», швейне об’єднання «Україна»і «Каштан».
Часткапромисловості становить понад 60% у валовій продукції регіону. Розвинутосільськогосподарське машинобудування у Кіровограді («Червона Зірка»)та об’єднання «Азот» у Черкасах.
Хімічнеустаткування виробляють у Києві, Фастові, екскаватори — Бородяша, Київ;верстати — Київ. У Києві виробляють літаки, річкові судна, мотоцикли та ін.
Найбільшимизалізничними вузлами є Київ, Фастів, Миронівка, Шевченкове, Знамянка. Найбільшіаеропорти розміщені у Борисполі та Жулянах.
Поліськийекономічний район
ДоПоліського економічного району входять Волинська, Житомирська, Рівненська,Чернігівська області. Природно — кліматичні умови сприятливі для ведення яксільського господарства, так і лісівництва. Проживає 93 — 94% етнічнихукраїнців.
Урайоні розвинуті харчова та легка промисловості, машинобудування, металообробнапромисловість.
УЛуцьку розміщений завод електроапаратури, приладобудування, автомобільнийзавод; у Рівному — завод приладобудування, високовольтної апаратури,торговельного устаткування, завод з виготовлення запасних частин для тракторів,виробниче об’єднання «Азот». У Чернігівському промисловому вузлізосереджені підприємства хімічної, харчової, легкої промисловості. У Бердичевізнаходиться єдиний в Україні солодовий завод, Чернігові — взуттєва,шкіряно-взуттєва фабрики.
Урегіоні розвинута легка та харчова (м’ясна, молочна, крохмале-патокова та ін.)галузі промисловості.
Найголовнішимитранспортними вузлами є Ковель, Здолбунів, Рівне, Житомир, Чернігів. На експортв основному ідуть будівельні матеріали, цукор, консерви, а імпортуються паливо,чорні метали, прокат.
Подільськийекономічний район
ДоПодільського економічного району належать Вінницька, Тернопільська таХмельницька області. Це четвертий за розмірами економічний район із значнимисільськогосподарськими, лісовими, мінеральними, водними та рекреаційнимиресурсами. Сільськогосподарські угіддя становлять 71% земельної площі, якастановить 60,9 тис. км2. Населення — 4560,2 тис. чол. Лісові ресурси становлять11,5% (800,5 тис. га) території. У районі залягають значні поклади природнихбудівельних матеріалів. У Вінницькій області відкрито родовище залізних руд(0,8 млрд. тон).
Запасипеліканіту становлять 170 млн. тон, це єдина у Європі сировина для виготовленнясклолитого цементу, порцелянових виробів.
Провідноює харчова промисловість. Машинобудування обслуговує потреби сільського господарства,харчової промисловості. Підприємства природо — та верстатобудування є наступні:
Вінницькийзавод тракторних агрегатів;
Калинівськийзавод устаткування для цукрових заводів;
Тернопільськийзавод буряко-цукрових комбайнів;
Хмельницьк(трансформаторні підстанції, тракторні деталі, ковально — пресовеустаткування);
Камянець- Подільський (сільськогосподарські машини, деревообробний інструмент);
Тернопільськевиробниче об’єднання «Ватра»(електроапаратура);
Шепетівка(тракторні деталі).
Сільськогосподарськевиробництво спеціалізується на зерново — буряковій та мясо-молочній продукції.
Довжиназалізниць — 2536 км., автодоріг — 17,4 тис. км. Проходять газопроводи«Союз», Уренгой — Помари — Ужгород. Головні залізничні вузли:Тернопіль, Жмеринка, Вінниця, Шепетівка. Головні автошляхи: Луцьк — Чернівці,Львів — Київ.
Карпатськийекономічний район
Доскладу Карпатського економічного району входять Закарпатська, Івано — Франківська, Львівська, Чернівецька області. Площа — 56,6 тис. км2., населення- 6,5млн. чол. Територія цього району включає Прикарпаття, Карпати, Закарпаття.Це погранічний район, який знаходиться на перехресті залізниць: Київ — Прага,Київ — Краків, Варшава — Бухарест, газопроводів: Уренгой — Помари — Ужгород,Оренбург — Західний кордон.
УПрикарпатті розташована полікопанентна зона (нафта, природний газ, калійнісолі, магнієві солі, кухонна сіль, сірка, вапняк, фосфорити).Надзвичайноцінними є лісові та водні ресурси, зокрема мінеральні води Трускавця, Східниці,Сваляви, Кваси, Моришка та лікувальні грязі села Черче Івано — Франківськоїобласті.
Урайоні розвинуті машинобудування, харчова, лісова, деревообробна, промисловістьбудівельних матеріалів. Електроенергетика представлена Бурштинською, ДобротвірськоюДРЕС, рядом дрібних ГЕС і ТЕЦ. Машинобудування представлене приладобудуванням,телевізійною технікою, електролампами, металорізальними інструментами.Розвинуті хімічна індустрія, лісовий комплекс та сільське господарство.
Причорноморськийекономічний район
Доскладу Причорноморського економічного району входять Миколаївська, Одеська,Херсонська області та Автономна Республіка Крим. Площа — 113,4 тис. км2.,населення — 7,8 млн. чол. На Керченському півострові залягає 2,8 млрд. тон (14%запасів України) залізних руд. Виявлено родовища нафти і газу на Керченськомупівострові, АРК, півдні Одеської області.
Районє традиційно аграрним з розвиненою переробною промисловістю. Основними центрамиморського суднобудування є Миколаїв (3 заводи), Херсон (2 заводи), Керч (1завод), Севастополь (морський завод). У Одесі функціонують завод великогокранобудування, автоскладальний завод, Херсоні — комбайновий завод, Миколаєві — завод «Дормашина», Одеса — завод тракторних плугів,верстатобудування.
Урайоні виробляють електро-енергетичне устаткування (Херсон, Первомайськ,Сімферополь, Одеса). Розвинута хімічна, промисловість будівельних матеріалів,целюлозно-паперова та деревообробна промисловість.
Легкапромисловість виробляє 20% тканин загальнодержавного виробництва (Херсонськийбавовняний комбінат, Одеська конопле — джутова фабрика, ряд вовняних татрикотажних фабрик). Харчова промисловість забезпечується власною сировиною. Назалізничний транспорт припадає 13% колій України. 2.2 Демографічніпередумови
Людськийпотенціал є основним стратегічним ресурсом і головним чинником економічногозростання в регіонах. Регіональна диференціація рівня розвитку людськихресурсів визначається відмінностями демографічних тенденцій, зайнятостінаселення та стану ринку праці, освітньо-кваліфікаційних характеристиктрудового потенціалу, рівня матеріального та фінансового забезпеченнянаселення, розвитку соціальної інфраструктури та системи забезпеченнясоціальними послугами тощо.
Чисельністьнаселення України станом на 1.01.2007 р. становила 47615,8 тис. осіб. За цимпоказником різниця між регіонами становить 5,2 разу (Донецька область — 4720,1тис. осіб, Чернівецька — 914,7 тис. осіб), що обумовлено розміром територіїкожної області та історико-економічними особливостями розвитку. Густотанаселення в цілому по Україні становить 78,2 осіб на 1 км2 і збільшується відцентральних регіонів у напрямку східних і західних областей. Якщо вЧернігівській, Херсонській, Кіровоградській, Житомирській, Миколаївській,Волинській та Сумській областях густота населення становить від 39 до 55 осібна 1 км2, то в Закарпатській, Івано-Франківській, Дніпропетровській,Чернівецькій, Львівській та Донецькій областях цей показник становить від 98 до180 осіб на 1 км2.
Людськийпотенціал фактично формує соціальні умови реалізації економічних інтересіврегіону, а ключовою характеристикою цих умов є рівень життя його населення.Вивчення рівня життя населення регіону як важливого чинника в процесі аналізуфакторів економічних інтересів регіону є досить складним. По-перше, досягненнявисокого рівня життя населення є основною метою економічного розвитку регіону.По-друге, рівень життя населення справляє суттєвий вплив на формуванняекономічних інтересів регіону, оскільки те, чого регіон хоче досягти напевнобазується на його поточному становищі. По-третє, певний рівень життя населеннярегіону є важливим чинником реалізації економічних інтересів регіону: очевидно,що заходи, які вимагатимуть режиму економії, по-різному сприйматимуться урегіонах з різним рівнем добробуту.
Негативний впливна розвиток людського потенціалу регіонів України на сучасному етапі справляєскладна ситуація на ринку праці а високий рівень безробіття, низька доступністьта недостатня якість соціальних послуг, зниження якості освіти, низький рівеньдоходів та особистого споживання, поширення бідності тощо. Проте поєднання іступінь гостроти цих проблем різниться як між регіонами, так і в кожномурегіоні між містами та сільською місцевістю.
Однією з ключовиххарактеристик рівня життя населення регіону є характеристика сфери зайнятості,що визначається не лише рівнем розвитку і динамікою ринку праці, а й передусімумовами і перспективами працевлаштування населення. Нажаль, в Українірегіональні відмінності за даними показниками набрали майже загрозливогохарактеру.
Міжрегіональнідиспропорції за показником рівня безробіття є ще не надто високими: розрив міжрівнями офіційного безробіття в окремих регіонах становить 2-8 разів, а запоказником рівня безробіття, розрахованим за методологією Міжнародноїорганізації праці (% від кількості дослідженого населення у віці 15-70 років),різниця між окремими регіонами становить не більше 2.
Значно гіршим єстан справ у сфері можливостей працевлаштування безробітних: тут розрив міжокремими регіонами сягає кількох десятків разів.
В умовахскладного перехідного періоду важливого значення набувають також зростаннянароджуваності та зменшення смертності населення, формування оптимальноїстатево-вікової структури. Кожен регіон має свою специфічну демографічну ситуацію,що характеризується типом природного відтворення і міграційними потокаминаселення.
У цілому для всіхрегіонів впродовж останніх років були характерними такі негативні тенденціїрозвитку людського потенціалу, як зменшення чисельності населення та його старіннявнаслідок природних втрат та міграційного відпливу, підвищення рівнязахворюваності населення, обумовлене соціально-економічними чинниками.Регіональна диференціація демографічних процесів є дуже суттєвою. Найвищі темпиприродних втрат населення характерні для центральних регіонів зі значноючасткою сільського населення та для областей Донбасу.
У 2008 р.показники природних втрат населення в Донецькій, Луганській, Кіровоградській,Полтавській, Сумській, Черкаській, Чернігівській областях становили понад 10чоловік на 1000 осіб населення. Відносно сприятливою традиційно є демографічнаситуація у західних областях та м. Києві.
Досить гостримипродовжують залишатися міжгалузеві співвідношення у рівнях оплати праці.Належність до певної сфери діяльності створює співвідношення в оплаті праці.Насправді ж оплата має залежати від якості та результатів праці, як показуєсвітова практика.
Відповідно доспецифіки регіональних економічних комплексів, зберігаються і високіміжрегіональні відмінності у рівнях заробітної плати. Вже зараз амплітудаколивань становить 100% від середнього по країні рівня в деяких галузях.
Трудовіможливості населення, кількісна і якісна специфіка їх реалізації відображені утрудовому потенціалі. В цьому контексті чисельність населення розглядається зточки зору економічної продуктивності різних статево-вікових груп і їхкількісного співвідношення. Врахування професійно-кваліфікаційного складунаселення за статтю і віком — одна з головних умов збалансованого поєднанняробочої сили і робочих місць.
Розділ 3. Товарна структура експортногопотенціалу регіонів України 3.1 Товарнаструктура експортного потенціалу регіонів України
Обсяг експортузовнішньої торгівлі України товарами за 2008 рік становив 63046,2 млн. доларівСША і збільшився порівняно з 2007 роком на 41,7 відсотка, імпорту – 80757,1млн. доларів і збільшився на 49,4 відсотка. Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлітоварами становило 17710,9 млн. доларів. Коефіцієнт покриття експортом імпортусклав 0,78.
Обсяги експортузросли у 25 регіонах (за 2007 рік у 27 регіонах), з них найбільше – у Одеській(на 117 відсотків), Луганській (на 72,7) областях та м. Києві (на 63,2),зменшилися у Івано-Франківській (на 24,3) та Львівській (на 1 відсоток)областях.
Серед регіонівнайбільші обсяги зовнішньої торгівлі товарами припадали на м. Київ,Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку та Луганську області.
Дніпропетровськаобласть. Обсяг експорту товарів в 2008 році збільшився на 34,2% і склав $13,177млрд., обсяг імпорту збільшився у 1,6 рази і склав $8,934 млрд. згідно з данимиДержавної митної служби України, позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарамисклало $4,243 млрд.
У 2007 році цяцифра була дещо більшою — $4,402 млрд.
Зовнішньоторговельнітоварні операції область здійснювала з партнерами зі 152 країн світу.Експортували товари 1,087 тис. підприємств області (в 2007 році — 1,071 тис.)
Товарна структураекспорту області протягом останніх років залишається практично незмінною – їїоснову складають продукція гірничо-металургійної та добувної промисловості(83,8%), машинобудування (5,42%), хімічної (4,26%), харчової та переробноїпромисловості (3,1%), сільського господарства (0,84%).
Рівненськаобласть. Зовнішньоторговельний обіг на Рівненщині в 2008 році сягнув 4 мільярди824 мільйони гривень, в тому числі експорт 2, 058 мільярди гривень. Основу товарної структуризовнішньої торгівлі складає продукція хімічної та пов’язаних з нею галузейпромисловості, мінеральні продукти, механічне та електричне обладнання,деревина та вироби з деревини, вироби з каменю, гіпсу, цементу, кераміки, скла,текстиль та вироби з текстилю. Провідне місце в експорті займають послугитранспорту та зв’язку та послуги в обробній промисловості, в імпорті – послугив операціях з нерухомістю, здаванням під найм та послуги юридичним особам,послуги пов’язані з будівництвом.
Обсяг послуг,наданих країнам СНД, становив 17,7 млн. дол., що на 0,2% менше, ніж торік.Серед країн СНД основним партнером є Російська Федерація, на долю якої припадаєбільше третини загальнообласного експорту.
Обсяг послуг,наданих іншим країнам, становив 33,6 млн. дол. На їх долю приходиться 65,4% іззагальнообласного експорту. Вагома частка послуг експортована до Канади,Белізу, Італії та Німеччини.
Донецька область. За своїм внеском у сукупний вітчизняний експорт і імпорт товарів та послуг Донецькаобласть продовжує займати лідируючи позиції в Україні.
Зовнішньоторговельнийоборот товарів та послуг Донецької області за 2008 рік склав 20 млрд. 249,5млн. дол.США (зріс в порівнянні з минулим роком на 27,5%) і має позитивнесальдо більше 9,5 млрд. дол.США, у т.ч. експорт – 14 млрд. 898,1 млн. дол.США(приріст склав 34,8%, +3 млрд. 846,5 млн. дол. США).Найбільшими торгівельнимипартнерами були: Росія (26,1% від ЗТО), Туреччина (8,7%), Італія (6,7%), Казахстан(4,1%), Єгипет (3,8%), США (3,7%), Німеччина (2,7%), Білорусь (2,5%), ОАЕ(2,2%), Польща (2,1%), Болгарія (1,9%).
Зовнішньоторговельнийоборот товарів та послуг з країнами Європи за 2008 рік склав 5 млрд. 323,3 млн.дол.США (з яких 89,8% припадає на країни ЄС) і має позитивне сальдо 1 млрд.860,3 млн.дол. США, у т.ч. експорт – 3 млрд. 412,2 млн. дол. США (країни ЄС — 85,6%).
Експортмінеральних продуктів становив 7% (в тому числі енергетичних матеріалів, нафтита продуктів її перегонки — 4,4%, солі, сірки, штукатурних матеріалів, цементу- 2,5%), машин та механізмів — 5,6%, продукції хімічної промисловості — 5,5% (втому числі добрив — 3%, продуктів неорганічної хімії — 2%), транспортнихзасобів та устаткування — 4,9%, готових харчових продуктів — 2,4%.
В товарнійструктурі імпорту переважали мінеральні продукти — 28,9% від загального обсягу(в тому числі енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки — 23,1%,сіль, сірка, штукатурні матеріали, цемент — 2,9%, руди, шлаки та зола — 2,8%),недорогоцінні метали та вироби з них — 19,6% (в тому числі чорні метали — 13,5%, вироби з чорних металів — 2,2%), машини та механізми — 16,6%,транспортні засоби та устаткування — 9,3%. Імпорт продукції хімічноїпромисловості складав 6,9%, полімерних матеріалів, пластмас та каучуку — 5,6%,виробів з каменю, гіпсу, цементу, скла, азбесту, кераміки — 2,7%, готовиххарчових продуктів — 2%.
Послуги назовнішньому ринку надавали 233 підприємства та організації 142 країнам світу,споживали – 221 підприємство та організація зі 107 країн.
Експорт послуг за2008 р. зріс в порівнянні з 2007 р. на 13,6% і склав 453,6 млн. дол. США
Луганськаобласть. Зовнішньоторговельний оборот товарів та послуг області за за звітнийперіод становив 5864,2 млн. дол. США і збільшився у порівняні з аналогічнимперіодом 2007 року в 1,6 раза. При цьому обсяги експорту товарів та послугзбільшилися у 1,8 раза. Найбільшу питому вагу в загальному обсязі експортустановили транспортні послуги (47,8%), послуги у сфері операцій з нерухомістю,здавання під найм та послуги юридичним особам (29,5%), послуги, пов’язані збудівництвом (15,6%) та послуги у сфері освіти (5,1%). Збільшення експортуприпало на послуги пов’язані з будівництвом – у 1,9 рази, послуги в операціях знерухомістю, здаванні під найм та послуги юридичним особам – у 1,6 рази,послуги у сфері освіти – на 44,4%, транспортні послуги – на 42,3%, однакпослуги в обробній промисловості зменшилися на 79,6%
Івано-Франківськійобласть. В Івано-Франківській області протягом 2008 р. експорт товарів суб’єктамизовнішньоекономічної діяльності зменшився на 6,2% — до 554,3 млн. дол.порівняно з 2007 р
Найбільшеекспортували підприємства продукцію хімічної промисловості, полімернихматеріалів, пластмас, шкіряної і хутряної сировини, найбільше імпортували — мінеральні продукти і продукцію хімічної промисловості, механічне таелектрообладнання, полімери, пластмаси, папір та картон.
Львівськаобласть. Упродовж 2008 року експорт товарів з Львівської області, порівняно з2007 роком, зменшився на 4% і становив 998,5 млн. дол.
У структуріекспорту послуг області, крім послуг у сфері інформатизації, вагомими булипослуги транспорту і зв’язку (29,2 млн. США.), оздоровчо-відпочинкові (18,2 млн. США) та готельно-ресторанного бізнесу(7,9 млн. США).
Волинськаобласть. Заданими головного управління статистики у Волинській областізовнішньоторговельний оборот товарами і послугами регіону у 2008 році склав1871,1 млн. дол. США та на 22,1% перевищив показник 2007 року.
Зовнішня торгівлятоварами за звітний період становить 1772,7 млн. дол. США, що майже на 20%більше, ніж за попередній рік. При цьому обсяги товарного експорту зросли на10,1% і у вартісному виразі дорівнювали 465,0 млн. дол. США
У товарнійструктурі експорту переважали електроустаткування (26,7% від сукупного експортурегіону), підшипники (15,4%), молочні продукти (12,8%), деревина та вироби знеї (9,2%), меблі (6,5%) текстиль та вироби з нього (4,5%), білкові речовини таполімерні матеріали (по 3,9%), готові харчові продукти (3,1%), їстівні плоди тагоріхи і транспортні засоби (по 2,9%), недорогоцінні метали (2,7%).
Значну питомувагу в загальнообласному обсязі експорту складали послуги, пов’язані зроздрібною торгівлею; торгівлею транспортними засобами; послуги з ремонту(63,1%), послуги обробної промисловості (16,1%), транспорту та зв’язку (8,9%),фінансовою діяльністю (5,4%), готелів та ресторанів (2,5%), з охороню здоров’ята соціальною допомогою (2,1%)
Черкаська область.Протягом 2008р підприємства Черкащини підтримували зовнішньоторговельні зв’язкиз партнерами із 106 країнсвіту.
Розвитокзовнішньої торгівлі в області характеризується збільшеннямзовнішньоторговельного обороту проте негативною тенденцією є від’ємне сальдозовнішньої торгівлі.
Обсяг експортутоварів у 2008р.становив 867 млн. дол.США, у порівнянні з 2007р. відбулося збільшення обсягу експорту на 25,7%
У товарній структурі експорту найбільшу питому вагу мали такігрупи товарів: добрива – 40,0% (347,2 млн.дол. США), продукти рослинного походження – 12,6% (109,5 млн. дол. США), готові харчовіпродукти – 8,9% (76,8 млн. дол. США), органічніхімічні сполуки – 7,8% (67,3 млн. дол.США), транспортні засоби – 5,6% (48,8млн. дол. США), механічне обладнання – 4,8%. (41,3 млн. дол. США)
/>
Чернівецькаобласть. Обсяги експорту товарів та послуг за 2008р. становили 160,4 млн. дол. СШАі збільшилися у порівнянні з 2007р. на 40,8%,
Миколаївськаобласть. Експорттоварів і послуг підприємств й організацій Миколаївської області в 2008 роцісклав 1649 млн. дол. США, експорт послуг — 186,8 млн. дол. США.
Київська область.Суб’єктигосподарювання області у січні-листопаді 2008 року здійснювализовнішньоторговельні операції з товарами з партнерами 139 країн світу. У порівнянніз січнем-листопадом 2007 року обсяги експорту зовнішньої торгівлі товарамизбільшилися на 25,7% і склали 873,4 млн. дол. США.
Найбільші обсягиекспортних поставок здійснювалися до Російської Федерації – 30,9% відзагального обсягу експорту, Німеччини – 7,5%, Білорусі – 6%, Казахстану – 5,5%,Молдови – 5,2%, Азербайджану – 4,4%, Туреччини – 3,7 відсотка.
У товарнійструктурі експорту області найбільшу за обсягом групу становили поставкивиробів з деревини або інших волокнистих целюлозних матеріалів (21,4%), виробівз полімерних матеріалів, пластмас та каучуку (15,8%), жирів та олій тваринногоабо рослинного походження (12%), готових харчових продуктів (9,1%), механічногота електричного обладнання (8,6%), недорогоцінних металів та виробів з них (5,1відсотка).
Херсонськаобласть. Промисловіпідприємства області у 2008 році експортували товарів на 262,7 млн. дол. США,що на 12,4% більше ніж у 2007 році.
У січні-березні2008 року порівняно з відповідним періодом минулого року експорт послугзбільшився на 19,8% і становив 14 млн. дол., імпорт – зріс у 4,3 рази істановив 0,9 млн. дол. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугами становило13,1 млн. дол. (у січні-березні 2007 року – 11,5 млн. дол.).
Областьздійснювала зовнішньоторговельні операції послугами з партнерами із 71 країнисвіту.
Основнимпартнером з країн СНД є Російська Федерація, на яку припадає 1,1 млн. дол.(8,1% обсягу всіх наданих послуг).
Найбільшу питомувагу (41,9%) у загальному обсязі експорту становили послуги в обробній промисловості,зокрема, послуги у виробництві іншого транспортного устаткування (39,4%). Середтранспортних послуг, питома вага яких становила 40,6% до загального обсягуекспорту послуг по області, найбільші обсяги надавались у забезпеченніфункціонування транспортної інфраструктури (23,9%).
Порівняно з 2007роком експорт товарів до країн ЄС збільшився на 23,3 млн. дол., у т.ч.алюмінію та виробів з нього — на 6,5 млн. дол. (у 1,8 рази), транспортнихзасобів та шляхового обладнання — 5,5 млн. дол. (у 2,1 рази), котлів, машин,апаратів — на 5,3 млн. дол. США (на 53%), готових харчових продуктів — 3,8млн. дол. (у 2 рази), овочів та коренеплодів — на 3,6 млн. дол. США (у2,7рази). У той же час, зменшилися обсяги експорту зернових культур на 3,2 млн.дол. США (на 35,7%), насіння і плодів олійних культур на 1,8 млн. дол… США (на11,3%) та інших.
Висновки
Науковеузагальнення теоретичних основ дослідження експортного потенціалу на основікритичного аналізу існуючих теорій і концепцій та уточнення понятійного апаратудозволило надати нове визначення сутності таких економічних категорій: “експортногопотенціалу” як здатності національної економіки виробляти конкурентоспроможнітовари та реалізовувати їх на міжнародних ринках, за умов постійного зростанняефективності використання природних ресурсів, розвитку науково-технічногопотенціалу при забезпеченні економічної безпеки країни в цілому.
Обсяг експортузовнішньої торгівлі України товарами за 2008 рік становив 63046,2 млн. доларівСША і збільшився порівняно з 2007 роком на 41,7 відсотка, імпорту – 80757,1млн. доларів і збільшився на 49,4 відсотка. Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлітоварами становило 17710,9 млн. доларів. Коефіцієнт покриття експортом імпортусклав 0,78.
Обсяги експортузросли у 25 регіонах (за 2007 рік у 27 регіонах), з них найбільше – у Одеській(на 117 відсотків), Луганській (на 72,7) областях та м. Києві (на 63,2),зменшилися у Івано-Франківській (на 24,3) та Львівській (на 1 відсоток)областях.
Серед регіонівнайбільші обсяги зовнішньої торгівлі товарами припадали на м. Київ,Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку та Луганську області.
Домінуваннясировинних галузей у Донецькій, Дніпропетровській, Луганській та Запорізькійобластях не дозволяє розвинути експортний сектор високотехнологічної продукції.
Найбільша часткаекспорту з України припадає на недорогоцінні метали та вироби з них – 44,6% дозагального обсягу. За даними Держкомстату, за січень-квітень 2008 року сумаекспорту цієї групи товарів перевищила $8,6 млрд.
На другому місцііз суттєвим відставанням у 4,5 рази – машини, обладнання, пристрої длязаписування або відтворення зображення і звуку. Частка їх експорту становить9,9%, сума – майже 2 млрд.
Зовнішньоторговельніоперації проводились з партнерами із 217 країн світу.
Обсяги експортнихпоставок до країн СНД становили 35,5% від загального обсягу експорту, Європи –29,5% (у т.ч. до країн Європейського Союзу – 27,1%), Азії – 22,8%, Америки –6,2%, Африки – 5,8% та Австраліі і Океаніі – 0,1%.
Найбільші обсягиекспортних поставок здійснювались до Російської Федерації – 23,5% відзагального обсягу експорту, Туреччини – 6,9%, Італії – 4,3%, Польщі – 3,5%,Білорусі –3,1%, Сполучених Штатів Америки – 2,9%, Німеччини – 2,7%.
Списоквикористаних джерел
1. Алексейчева Е.Ю. Повышениеконкурентоспособности региональной экономики / Е.Ю. Алексейчева // Пищеваяпромышленность. – 2005.- № 9.- С. 58-59.
2. Оніщенко В.О. Адаптивне управліннярозвитком регіональних соціо- еколого – економічних систем / В.О. Оніщенко //Актуальні Проблеми Економіки. 2007.- № 7. – С. 112-120.
3. Бакум В.В. Особливості формуваннясистеми управління регіоном/ В.В. Бакум. // Економіка АПК.- 2007.- № 4.- С.27-33.
4. Беліма М. Регіональний розвитокУкраїни на прямі іноземні інвестиції/ М. Беліма // Економіка. Фінанси. Право. –2002.- № 12.- С. 10-15.
5. Бешелутсков П.Л. Региональныепроблемы инновационно- инвестиционного развития товаропроизводителей / П.Л.Бешелутсков, Р.Ю.Скоков // Пиво и напитки.- 2005.- № 6.- С. 22-23.
6. Біттер О. Грошові та сукупнідоходи сільських домогосподарств Карпатського району / О. Біттер // ЕкономікаУкраїни. – 2006. — № 2.- С. 58-64.
7. Буга Н.Ю. Прогнозуванняекономічного розвитку проблемних регіонів/ Н.Ю. Буга. // Актуальні ПроблемиЕкономіки. – 2007. — № 7.- С. 121-127.
8. Бутко М. Державне регулювання якінструмент підвищення конкурентоспроможності регіонів / М. Бутко, Л. Подоляк //Економіка України. – 2007.- № 6.- С. 36-44.
9. Вербицька Ю.М.Інвестиційно-інноваційна діяльність як чинник соціально-економічного розвиткурегіону / Ю.М. Вербицька // Актуальні Проблеми Економіки. – 2007.- № 8.- С.151- 156.
10. Вербицький І.С. Концептуальнізасади стратегічного планування соціально- економічногорозвитку регіону / І.С.Вербицький // Актуальні Проблеми Економіки.- 2007.- № 8.- С. 157-165.
11. Гладунов О. Досвід застосуваннякомплексного маркетингового підходу до розвитку регіональних економічних систем/ О. Гладунов // Маркетинг в Україні. – 2004. — № 6.- С. 14-15.
12. Гранберг А.Г. Основы региональнойэкономики: Учебник. – М.: ГУВШЭ, 2000.- 495 с.
13. Диба М. Проблеми регіональнойполітики / М. Диба // Маркетинг в Україні.- 2001.- № 4.- С. 48-50.
14. Довгій С.О. Інформаційно-аналітичні складові у сфері раціонального природокористування у регіонахУкраїни / С.О. Довгій, О.М. Трофимчук, Ю.Т. Черегін // Актуальні ПроблемиЕкономіки.- 2007.- С. 174-179.
15. Долгоруков Ю.Ю. Пофакторнийаналіз фінансового стану малого підприємства в регіоні / Ю.О. Долгоруков, Н.І.Редіна, О.М. Кужман// Фінанси України.- 2006.- № 10.- С. 129-138.
16. Долгоруков Ю.Ю. Структуравласності підприємства малого бізнесу та її вплив на регіональну економіку /Ю.Долгоруков // Економіка України. – 2006.- № 9.- С. 34-39.
17. Єпіфанов А.О., Сало І.В.Регіональна економіка: Навч. посібник для студ. економічних факультетів. — 2-ге вид. – К., Наукова думка, 2000.- 343 с.
18. Єрмаков О.Ю. Розвитокрегіонального ринку аренди сільськогосподарських земель / О.Ю., Єрмаков, А.В.Кравченко // Економіка АПК.- 2007.- № 6.- С. 10-14.
19.Жук М.В. Альтернативирегіонального розвитку в Україні в контексті інтеграції у світове господарство/ М.В. Жук // Актуальні Проблеми Економіки.- 2006.- № 12.- С. 102- 109.
20. Жук М.В. Розміщення продуктивнихсил і економіка регіонів України: Підручник.- К.: Кондор, 2004.- 296 с.
21. Косач І.А. Теоретичні засадирозробки стратегії інноваційно-інвестиційного розвитку регіону / І.А. Косач //Актуальні Проблеми Економіки. – 2007.- № 6.- С. 123-128.
22. Корєнєва Н.А. Методичні підходидо побудови комплексної інтегральної оцінки інвестиційної привабливості нарегіональному рівні / Н.А. Корєнєва //Актуальні Проблеми Економіки.- 2007.- №2.- С. 106-114.
23. Корєнєва Н.А. Статистична оцінкавпливу інвестиційної привабливості регіону на його економічний розвиток / Н.А.Корєнєва // Актуальні Проблеми Економіки. – 2007. — № 5.- С. 200-206.
24. Масловська Л. Актуальні проблемирегіональної політики сприяння розвитку малого підприємства / Л. Масловська, Г.Юр’єва // Економіка. Фінанси. Право. – 2002.- № 5. – С. 31-34.
25. Масловська Л. Регіональніпрограми сталого розвитку ( Науково- методичні аспеким ) / Л. Масловська //Економіка. Фінанси. Право. – 2003.- № 1.- С. 3- 6.
26. Муравка П.П. Оцінка стану ринкупраці як чинника економічного зростання регіону ( на прикладі Тернопільськоїобласті ) / П.П. Муравка // Актуальні Проблеми Економіки. – 2006.- № 5.- С.166- 172.
27.Назарчук М.И. Об оценке индексаделовой активности региона/ М.И. Назарчук, И.Я. Маркин, Л.Г. Червова //Економіка. Фінанси. Право. – 2002.- № 10.- С. 3-6.
28.Одинцов М.М. Прогнозування ємностірегіонального продовольчого ринку методом регресійного моделювання / М.М.Одинцов // Економіка АПК.- 2007.- № 7.- С. 139-143.
29.Оппельд Л.І. Регіональні аспектиформування ринку медичних послуг в Україні / Л.І. Оппельд // Актуальні ПроблемиЕкономіки.- 2007.- № 7.- С. 123-133.
30. Орликовський М.О. Про залученняінвестиційних ресурсів в агарний сектор регіону / М.О. Орликовський //Економіка АПК. – 2007.- № 6.- С. 71-80.
31. Остапенко І. Щодо регіональногоадміністрування податків / І. Остапенко, Т. Науменко // Економіст.- 2007.- №7.- С. 54-55.
32. Панухник О.В. Державнарегіональна політика як засіб регулювання розвитку роегіонів 6 проблемистановлення / О.В. Панухник // Актуальні Проблеми Економіки. – 2007.- № 7.- С.134-141.
33. Пеньков О.Г.Інформаційна-складова підвищення ефективності використання інвестиційнихресурсів у регіонах ( на прикладі Черкаської області) / О.Г. Пеньков //Актуальні Проблеми Економіки.- 2006. — № 5.- С. 141- 150.
34. Побурко Я. Методологічні засадикласифікації регіонів за рівнем економічного розвитку / Я. Побурко //Економічне есе. – 2003. — № 2 (13 )- С. 25.
35. Розміщення продуктивних сил ірегіональна економіка: Підручник / Ред. В.В. Ковалевський.- 7-е вид., стер. –К.: Знання, 2005. – 350 с.
36. Санько С.П., Кулішов В.В.,Мустафін В.І. Ринок і регіоналістика: Навч. посібник. – К.: Ельга. Ніка-Центр,2002.- 30 с.
37.Смирнов С.М. Проблеми фінансовоїбезпеки регіону / С.М. Смирнов// Актуальні Проблеми Економіки. – 2006. — № 2.-С. 113-119.
38. Снисаренко Е.Б. Проблемыинновационного развития регионов: анализ, пути решения / Е.Б. Снисаренко //Економіка. Фінанси. Право.- 2007. — № 1 .- С. 3-5.
39. Старостіна А.О. Регіональниймаркетинг, суть та особливості становлення в Україні / А.О. Старостіна, О.Є.Маршов // Маркетинг в Україні. – 2004.- № 3.- С. 55-57.
40. Сунцова О.О. Фіскальна Ємністьрегіонів як основа системи міжбюджетних відносин / О.О. Сунцова // АктуальніПроблеми Економіки. – 2007- № 2.- С. 137- 144.
41. Суперсон В.І. Моніторінгконкурентоздатності України в сфері регіональної політики / В.І. Суперсон // Економіка.Фінанси. Право. – 2002.- № 11.- С. 10-18.
42. Суперсон В.І. Регіональнаполітика і правові аспекти її реалізації в українському суспільстві / В.І.Суперсон // Економіка. Фінанси. Право.- 2003.- № 4.- С. 30-33.
43. Том’юк Т. Регіональна політика якінструмент державного регулювання економіки / Т. Том’юк // Економіка. Фінанси.Право. – 2003.- № 5.- С. 12-15.
44.Третьяк В.В. Экспортный потенциалрегиона при оценке возможностей регионального внешнеэкономического развития / В.В.Третьяк // Актуальні Проблеми Економіки. – 2006.- № 12.- С. 110-117.
45. Тугай Л.В. Подолання кризовихявищ, як чинник фінансового оздоровлення регіонів / Л.В. Тугай // АктуальніПроблеми Економіки – 2006. — № 12.- С. 118-123.
46. Уголькова В. Оцінка інвестиційноїпривабливості регіонів Дніпропетровської області / В. Уголькова, Б. Цебро //Економіст. – 2007 — № 2. – С. 28-31.
47. Уманець Т.Інформаційно-аналітична база регіонального управління: сучасний стан таперспективи розвитку / Т. Уманець // Економіка України. –2007. — № 8. – С.39-45.
48. Управління розвитком регіону:Навч. посібник / Т.Л. Миронова, О.П. Процай, С.Ю. Колодій. – К.: Центр навч.літ-ри, 2006. – 328 с.
49. Хвесик М.А., Горбач Л.М.,Пастушенко П.П. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Навч.посібник.- К.: Кондор, 2004. – 344 с.
50.Черевко А. Методологическиеаспекты моделирования программной реализации конкурентной стратегиисоциально-экономического развития региона / А. Черевко // Конкуренция. – 2006.- № 4.- С. 31-38.
51. Чернок Л.Г., Клиновий Д.Г.Економіка регіонів ( областей ) України: Навч. посібник. – К.: ЦУП. 2002.-644 с.
52. Шпак Ю.В. Інноваційна модельрегіонального розвитку переробної сфери АПК / Ю.В. Шпак // Економіка АПК. –2006.- № 3.- С. 65-69.
Додаток 1
Географічнаструктура зовнішньої торгівлі товарами за 2008 рік Експорт
тис.дол.
США
у % до
2007р. Всього 67002502,8 135,9 Країни СНД 23819222,7 128,0 Азербайджан 910572,5 144,3 Білорусь 2105593,6 134,8 Вірменія 263681,5 122,6 Грузія 655988,4 124,3 Казахстан 1832582,7 127,8 Киргизстан 83650,1 117,1 Молдова 1178142,0 129,3 Російська Федерація 15739123,5 124,2 Таджикистан 77673,6 151,8 Туркменістан 376943,9 191,7 Узбекистан 595271,0 171,6 Інші країни світу 43183280,1 140,7 Європа 19736731,8 133,6 у тому числі Австрія 593449,1 138,2 Албанія 80405,6 77,3 Бельґія 364665,6 192,0 Болгарія 1105978,1 199,6 Боснія i Герцеґовина 101168,1 129,5 Ґібралтар 22219,7 27,1 Греція 339036,6 153,4 Данія 195240,0 98,7 Естонія 173878,1 79,8 Ірландія 28798,7 210,8 Ісландія 35,5 1,0 Іспанія 870009,4 156,1 Італія 2911728,8 108,8 Латвія 280543,6 108,5 Литва 432298,3 119,0 Ліхтенштейн 321,5 250,4 Люксембурґ 7882,8 510,9 Македонія, колишня Югославська Республіка 184134,5 189,6 Мальта 53110,2 164,0 Монако 119,1 15635,6 Нідерланди 1118017,1 146,0 Німеччина 1836326,2 111,7 Норвеґія 139453,2 121,4 Польща 2338290,7 142,8 Портуґалія 63138,5 78,2 Румунія 670802,7 106,7 Сан–Марино 1085,0 63,2 Сербія 560455,6 – Словаччина 910208,2 141,1 Словенія 27472,2 64,7 Сполучене Королівство 640619,7 197,2 Угорщина 1367110,1 110,7 Фарерськi Oстрови 4,6 – Фінляндія 59100,9 127,4 Франція 513472,1 105,7 Хорватія 136162,3 129,8 Чеська Республіка 670804,7 156,4 Чорногорія 2703,5 – Швейцарія 831253,9 861,3 Швеція 105131,6 162,0 Азія 15263929,2 147,4 у тому числі Афганістан 40137,7 132,8 Банґладеш 54502,2 156,7 Бахрейн 2400,8 20,4 Бруней–Даруссалам 134,4 12328,4 В’єтнам 167971,2 250,8 Гонконґ 54023,9 275,7 Ємен 9272,6 25,3 Ізраїль 463026,5 143,0 Індія 1005577,2 135,1 Індонезія 460334,4 110,1 Ірак 142965,2 487,2 Іран, Ісламська Республіка 859231,4 169,6 Йорданія 998423,6 231,7 Камбоджа 258,5 26,9 Катар 20032,3 655,4 Китай 547524,8 126,8 Кіпр 451420,5 258,8 Корейська Народно–Демократична Республіка 2152,8 155,4 Корея, Республіка 625663,4 353,0 Кувейт 39643,2 156,2 Лаоська Народно–Демократична Республіка 12,2 116,5 Ліван 339852,9 249,5 Макао 0,4 – Малайзія 13170,7 32,2 Монголія 36487,0 139,9 М’янма 2466,1 10,7 Непал 1453,0 77,3 Oб’єднанi Арабськi Емiрати 914292,3 149,3 Оман 194767,4 209,8 Пакистан 177930,8 92,0 Палестинська Територія 1531,7 – Саудiвська Аравiя 956391,9 182,7
Сирiйська Арабська
Республiка 1037415,7 122,5 Сiнґапур 457934,6 129,6 Таїланд 270184,5 258,3 Тайвань, Провiнцiя Китаю 27479,6 23,8 Туреччина 4633417,2 127,1 Фiлiппiни 114141,1 169,8 Шрi–Ланка 24595,6 190,3 Японiя 115671,4 127,1 Африка 3903658,9 139,8 у тому числі Алжир 344970,2 78,4 Анґола 17352,8 230,5 Бенін 11794,1 42,5 Буркіна–Фасо 9123,1 54,0 Бурунді 106,7 55,9 Ґабон 5441,8 101,5 Ґамбія 501,3 12,8 Гана 49572,3 101,5 Ґвiнея 20953,4 170,1 Демократична Республіка Конґо 2300,3 102,0 Джібуті 19046,7 1187,5 Екваторіальна Ґвінея 11286,0 75,8 Ерітрея 2698,3 – Ефіопія 42608,2 45,2 Єгипет 1560315,8 177,3 Замбія 298,4 316,1 Зiмбабве – – Кабо–Верде 111,2 – Камерун 34496,0 133,6 Кенія 82057,7 130,4 Комори 216,2 1285,0 Конґо 1507,0 21,7 Кот–д’Івуар 27359,0 100,4 Ліберія 4171,3 206,6
Лівійська Арабська
Джамахірія 124872,6 69,2 Маврикій 479,7 5812,3 Мавританiя 21533,7 91,6 Мадаґаскар 308,5 16,9 Малаві 70,2 79,4 Малі 18042,3 87,8 Марокко 256382,1 144,5 Мозамбік 15763,1 544,7 Намiбiя 416,1 213,9 Ніґер 5304,8 337,6 Ніґерія 393502,6 146,6
Об’єднана Республіка
Танзанія 66402,9 502,1 Пiвденна Африка 33765,6 276,5 Руанда 4684,6 935,3 Сейшели 346,8 471,7 Сенеґал 60337,7 66,9 Сомалі 2093,3 6052,7 Судан 39141,4 121,7 Сьєрра–Леоне 1216,3 89,1 Тоґо 8950,0 58,1 Тунiс 490421,4 201,0 Уґанда 33169,9 270,1 Центральноафриканська Республіка 619,4 – Чад 77532,1 630,1 Америка 4144124,7 154,3 у тому числі Аргентина 36761,5 42,7 Багами 3404,6 165,5 Барбадос 1161,3 47,6 Беліз 5726,1 214,5 Болівія 87,2 49,1 Бразілiя 468995,6 127,9 Венесуела 28341,5 56,7
Вiрґiнськi Острови,
Британські 862000,0 141,1 Вiрґiнськi Острови, США – – Ґайана 126,4 17,9 Ґватемала 14347,0 270,0 Гондурас 49500,7 449,9 Ґренландія 30,6 – Домініка 270,8 339,5 Домiнiканська Республiка 116744,7 17058,3 Еквадор 36403,0 187,1 Канада 144090,4 151,0 Колумбiя 52427,1 117,5 Коста–Рика 12922,9 34,2 Куба 47597,9 242,5 Мексика 140883,5 84,4 Нікараґуа 1023,0 22,5 Острови Кайман 139,4 55652,3 Панама 23756,8 229,7 Параґвай 454,8 599,4 Перу 25174,0 83,1 Пуерто–Рико 81,9 647,2 Сальвадор 22469,0 232,2 Сент–Вінсент і Ґренадіни 254,9 6,2 Сент–Кітс і Невіс 1746,5 100,0
Сполученi Штати
Америки 1949129,5 184,2 Теркс і Кайкос, Острови 136,1 226847,0 Тринідад і Тобаґо 1923,1 117,9 Уруґвай 1528,1 20,7 Фолклендськi Острови (Мальвiнськi) – – Чiлi 94156,6 265,4 Австралiя i Океанiя 63960,1 407,3 у тому числі Австралія 56319,8 440,2 Маршаллові Острови 1214,2 1306,4 Нова Зеландiя 6406,8 227,2 Інші 70875,4 119,0
Додаток 2
Товарна структуразовнішньої торгівлі за 2008 рік
Код і назва товарів
згідно з УКТЗЕД Експорт тис.дол. США у % до 2007р.
у % до
загального
обсягу Всього 67002502,8 135,9 100,0
I. Живi тварини; продукти
тваринного походження 783404,3 104,8 1,2 01 живi тварини 6540,0 177,3 0,0 02 м’ясо та харчові субпродукти 74824,6 71,1 0,1 03 риба i ракоподібні 3673,4 64,7 0,0 04 молоко та молочнi продукти, яйця; мед 690274,7 110,9 1,0
05 інші продукти тваринного
походження 8091,6 81,2 0,0
II. Продукти рослинного
походження 5577099,6 323,0 8,3
06 живі рослини та продукти
квітництва 2134,8 98,0 0,0 07 овочі, коренеплоди 81936,2 115,9 0,1 08 їстівні плоди i горіхи; цитрусовi 171973,0 121,5 0,3 09 кава, чай, прянощі 7137,1 143,9 0,0 10 зерновi культури 3703795,9 485,0 5,5 11 продукцiя борошномельно-круп’яної промисловості 180323,3 244,6 0,3 12 насiння і плоди олійних рослин 1425902,4 213,8 2,1 13 камеді, смоли 404,8 117,8 0,0
14 інші продукти рослинного
походження 3492,1 137,1 0,0 III. 15 Жири та олії тваринного або рослинного походження 1945814,6 113,3 2,9 IV. Готові харчовi продукти 2524316,8 120,5 3,8 16 продукти з м’яса, риби 40013,6 113,9 0,1 17 цукор і кондвироби з цукру 164352,9 105,6 0,2 18 какао та продукти з нього 503124,0 142,5 0,8 19 продукти із зернових культур 245828,9 147,4 0,4 20 продукти переробки овочів, плодiв 194481,1 77,6 0,3 21 різні харчовi продукти 102760,5 135,3 0,2 22 алкогольнi i безалкогольнi напої та оцет 560014,6 104,4 0,8
23 залишки і вiдходи харчової
промисловості 491109,7 145,0 0,7 24 тютюн 222631,6 121,6 0,3 V. Мінеральнi продукти 7046089,7 164,8 10,5
25 сiль, сiрка, штукатурнi
матерiали, цемент 783248,7 145,0 1,2 26 руди, шлаки та зола 2153611,1 194,9 3,2 27 енергетичні матеріали; нафта та продукти її перегонки 4109229,9 156,2 6,1 з них: кам’яне вугілля 554328,9 208,3 0,8
нафта сира (включаючи
газовий конденсат) 7624,6 320,7 0,0 газ природний 2079,6 211,8 0,0 VI. Продукцiя хiмiчної та пов’язаних з нею галузей промисловостi 5045387,7 124,3 7,5 28 продукти неорганiчної хiмiї 1603577,1 138,7 2,4 29 органiчнi хiмiчнi сполуки 480416,6 65,7 0,7 30 фармацевтична продукція 151104,9 116,7 0,2 31 добрива 1996513,6 150,6 3,0 32 екстракти дубильнi, барвники 253879,8 98,1 0,4
33 ефiрнi олії, косметичні
препарати 141209,1 112,5 0,2 34 мило, мийні засоби 93799,9 147,7 0,1 35 бiлковi речовини 73396,6 105,1 0,1 36 порох і вибуховi речовини 14706,0 205,8 0,0
37 фото- або кiнематографічні
товари 1468,7 113,1 0,0
38 іншi продукти хімічної
промисловості 235315,2 122,5 0,4
VII. Полімерні матеріали,
пластмаси та каучук 997666,2 101,1 1,5 39 полімерні матеріали, пластмаси 680277,2 96,6 1,0 40 каучук, гума 317389,0 112,2 0,5 VIII. Шкiряна i хутряна сировина та вироби з них 359518,9 91,1 0,5 41 шкури та шкіра необроблені 302127,4 88,3 0,5 42 вироби із шкіри 44155,7 109,0 0,1 43 хутряна сировина 13235,8 110,3 0,0 IX. Деревина і вироби з деревини 801168,1 96,8 1,2 44 деревина і вироби з деревини 800805,1 96,8 1,2 45 пробка та вироби з неї 77,9 71,6 0,0 46 вироби із соломи 285,1 482,2 0,0
X. Маса з деревини або iнших
волокнистих целюлозних матеріалів 874402,5 113,9 1,3 47 маса з деревини 1359,4 30,0 0,0 48 папiр та картон 786250,5 113,0 1,2 49 друкована продукція 86792,6 128,4 0,1 ХI. Текстиль та вироби з текстилю 984587,0 99,4 1,5 50 шовк 33,3 9718,8 0,0 51 вовна 12560,0 111,6 0,0 52 бавовна (тканини) 13705,4 101,4 0,0 53 іншi рослиннi волокна 2683,5 43,2 0,0 54 нитки синтетичні або штучні 31217,9 83,3 0,0 55 хiмiчнi штапельнi волокна 14750,7 100,3 0,0 56 вата 37928,0 110,0 0,1 57 килими 29546,6 115,6 0,0 58 спецiальнi тканини 2293,3 186,9 0,0 59 текстильнi матерiали 53131,8 97,5 0,1 60 трикотажні полотна 4998,2 91,0 0,0 61 одяг трикотажний 128479,2 96,2 0,2 62 одяг текстильний 565976,9 100,7 0,8 63 іншi готовi текстильні вироби 87281,9 96,1 0,1
XII. Взуття, головнi убори,
парасольки 178099,1 119,9 0,3 64 взуття 170839,0 119,1 0,3 65 головнi убори 4563,1 175,3 0,0 66 парасольки 2308,0 95,2 0,0 67 обробленi перо та пух 389,0 440,1 0,0
XIII. Вироби з каменю, гiпсу,
цементу, кераміки, скла 454820,3 126,8 0,7 68 вироби з каменю, гiпсу, цементу 153470,1 137,8 0,2 69 керамiчнi вироби 150403,8 126,9 0,2 70 скло та вироби із скла 150946,4 117,2 0,2
XIV. 71 Дорогоцінне або
напівдорогоцінне каміння,
дорогоцінні метали та вироби з них 146884,5 98,7 0,2
XV. Недорогоцінні метали та
вироби з них 27633085,3 133,0 41,2 72 чорнi метали 22991852,1 137,4 34,3 73 вироби з чорних металів 3534568,2 121,4 5,3 74 мiдь i вироби з міді 305393,0 88,6 0,5 75 нiкель i вироби з нікелю 17947,8 90,1 0,0 76 алюмiнiй i вироби з алюмінію 453960,2 102,2 0,7 78 свинець і вироби із свинцю 23592,6 67,4 0,0 79 цинк i вироби із цинку 112,2 54,7 0,0 80 олово та вироби з олова 15080,6 234498,1 0,0 81 іншi недорогоцінні метали 134758,2 92,3 0,2 82 інструменти, ножовi вироби 61873,5 103,2 0,1 83 іншi вироби з недорогоцінних металiв 93947,0 115,4 0,1
XVI. Механічне обладнання;
машини та механiзми,
eлектрообладнання та їх частини; пристрої для записування або відтворення зображення і звуку 6341164,6 127,4 9,5
84 котли, машини, апарати і
механічні пристрої 3497803,7 127,7 5,2
85 електричнi машини і
устаткування 2843360,9 127,0 4,2
XVII. Транспортні засоби та
шляхове обладнання 4324092,3 130,8 6,5
86 залізничні або трамвайні
локомотиви, шляхове обладнання 2656743,2 144,3 4,0 87 наземні транспортні засоби, крiм залiзничних 1243848,8 124,5 1,9 88 аеронавігаційні або космiчнi апарати 224581,4 89,0 0,3
89 плавучi засоби морські або
річкові 198918,9 93,4 0,3 XVIII. Прилади i апарати оптичнi, для фотографування або кiнематографiї; апарати медико-хiрургiчнi; годинники; музичнi iнструменти 242906,4 119,3 0,4 90 прилади і апарати 241234,8 119,7 0,4 91 годинники 1519,6 83,1 0,0 92 музичні інструменти 152,0 77,8 0,0 ХX. Рiзнi товари і вироби 438909,6 121,7 0,7 94 меблi 354278,8 123,6 0,5 95 іграшки, iгри 79330,3 113,6 0,1 96 рiзнi готовi вироби 5300,5 122,7 0,0 XXІ. 97 Вироби мистецтва 723,4 33,7 0,0 Товари, придбані в портах 59448,0 143,2 0,1 Різне 242914,0 63,6 0,4