ПЕРЕЛІК ЕКЗАМЕНАЦІЙНИХ ПИТАНЬ З КУРСУ
“МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ”
Характеристика базових теоретичних підходів до визначення міжнародної торгівлі.
Класичні теорії міжнародної торгівлі, їх роль у формуванні торгових політик провідних країн світу.
Значущість та концептуальні засади теорії Хекшера-Оліна.
Порівняльна характеристика неофакторних та неотехнологічних моделей розвитку міжнародної торгівлі.
Стандартна модель зовнішньої торгівлі. Концепція “відкритої економіки”.
Альтернативні теорії міжнародної торгівлі. Теорія конкурентних переваг М. Портера.
Ретроспективний аналіз розвитку міжнародної торгівлі.
Характеристика і специфічні риси сучасного етапу розвитку міжнародної торгівлі, основні фактори зростання її обсягів.
Географічна структура світової торгівлі – ретроспективний аналіз і сучасні тенденції розвитку.
Вимірювачі інтенсивності і динаміки міжнародної торгівлі.
Система об’ємних та результуючих показників міжнародного товарного обміну.
Сучасна структура МТ і її основні зрушення.
Міжнародні торгові режими та їх порівняльна характеристика.
Передумови активізації розвитку компенсаційної торгівлі.
Співставлення вигідності та доцільності здійснення основних видів зустрічних угод.
Типізація торгівлі на умовах кооперації.
Тенденції та динаміка торгівлі сировинними товарами.
Сировинні кризи та шляхи їх подолання.
Політика ОПЕК на світовому нафтовому ринку.
Міжнародні товарні угоди в системі регулювання світової економіки.
Умови картельного регулювання цін на міжнародних ринках сировини.
Організаційні форми технічного обслуговування торгівлі комплектним обладнанням.
Особливості і характерні риси торгівлі готовою продукцією.
Поняття і види “ноу-хау”.
Передумови і сутністна характеристика торгівлі продукцією у розібраному вигляді.
Основні форми угод торгівлі комплектним обладнанням.
Загальна характеристика сучасного стану і перспектив розвитку міжнародного технологічного обміну.
Види і характеристика сучасних інжинірингових послуг.
Сучасна практика торгівлі “ноу-хау”.
Порівняльна характеристика основних форм розрахунків за ліцензії.
Передумови, динаміка розвитку ліцензійної торгівлі, класифікаційні підходи до ринку ліцензійних послуг.
Нові види послуг на світових ринках.
Поняття методу міжнародної торгівлі.
Загальні передумови, специфіка і вигідність торгівлі напряму.
Диверсифікаційне поле посередницьких послуг.
Сутність і характеристика посередницьких операцій.
Агентські угоди – зміст, переваги та повноваження сторін.
Порівняння та динаміка розвитку брокерських та агентських операцій.
Основні типи і переумови застосування консигнаційних угод.
Договори комісії та обов’язки “дель-кредере” комісіонера.
Операції з перепродажу та їх характеристика.
Основні види і характеристика торговельно-посередницьких фірм.
Характеристика типів винагороди торгівельних посередників.
Комісійні торгові фірми – видова структура та зміст операцій.
Торгові посередницькі фірми – загальна характеристика і динаміка розвитку.
Міжнародна аукціонна торгівля: центри, етапи та динаміка.
Класифікація і умови проведення міжнародних торгів.
Специфіка та характерні риси світових товарних бірж.
Операційне поле сучасної світової біржової торгівлі.
Біржові і аукціонні торгові центри.
Основні етапи проведення міжнародних торгів.
Участь України у міжнародних тендерах.
Сутністна характеристика і види міжнародної транзитної торгівлі.
Міжнародні виставки/ ярмарки – типологія та етапи підготовки до їх проведення.
Сучасні тенденції розвитку міжнародної виставкової справи.
Досвід організації і видова структура виставок/ ярмарок в Україні.
Механізм та напрями регулювання міжнародних торгових відносин.
Роль держави як регулятора зовнішньоекономічних зв’язків.
Основні типи та принципи зовнішньоекономічної політики держави.
Рівні регулювання міжнародної торгівлі.
Головні інструменти торгової політики держави.
Загальна порівняльна характеристика адміністративних та економічних методів регулювання міжнародних торгівельних відносин.
Загальна структура і функції митного тарифу.
Види та роль митних податей.
Види та роль митних податей.
Методичні засади визначення країни походження товару.
Головні завдання та типізація митних податків.
Сутнісна характеристика внутрішнього або національного оподаткування імпортних товарів.
Кількісні обмеження та їх структура.
Видова структура ліцензій.
Міжнародне квотування товарних потоків.
Порівняльна характеристика квот та контингентів.
Добровільні експортні обмеження та їх економічна функція.
Світова практика застосування технічних бар’єрів у міжнародній торгівлі.
Міжнародне адміністрування торгівлі – його основні типи та завдання.
Доцільність, економічна функція екстреного правового регулювання.
Порівняння ефективності застосування ембарго та економічної блокади.
Світова практика антидемпінгового розслідування.
Види і причини демпінгу.
Економічна основа і наслідки застосування демпінгу.
Етапність проведення антидемпінгового розслідування.
Практика застосування антидемпінгових заходів проти українських товарів.
Фінансові методи зовнішньоторговельної політики.
Види та функції субсидій у зовнішній торгівлі.
Експортне кредитування та практика його застосування в світі.
Загальна характеристика внутрішньо фінансових та грошово-кредитних заходів стимулювання міжнародної торгівлі.
Зміст та економічна доцільність валютного регулювання зовнішньоторговельних відносин.
Організаційно-технічне сприяння експортному виробництву – основні методи та їх характеристики.
Практика міжнародного регулювання торговельних відносин.
Система ГАТТ/СОТ – основні етапи формування та принципові завдання доцільності.
Основні етапи приєднання країни до структури СОТ.
Сучасний стан відносин України – СОТ та перспективи її повноправного членства.
Аналіз ефективності функціонування ГАТТ/ВТО.
Міжнародні неурядові організації регулювання торговельних відносин.
Сучасна товарна структура зовнішньої торгівлі України.
Вопросы в алфавитном порядке:
Агентські угоди – зміст, переваги та повноваження сторін. 37
Альтернативні теорії МТ. Теорія конкурентних переваг М. Портера. 6
Аналіз ефективності функціонування ГАТТ/ВТО. 93
Біржові і аукціонні торгові центри. 50
Види і причини демпінгу. 79
Види і характеристика сучасних інжинірингових послуг. 28
Види та роль митних податей. 64
Види та роль митних податей. 65
Види та функції субсидій у зовн торгівлі. 84
Видова структура ліцензій. 70
Вимірювачі інтенсивності і динаміки міжнародної торгівлі. 10
Географічна структура світової торгівлі – ретроспективний аналіз і сучасні тенденції розвитку. 9
Головні завдання та типізація митн податків. 67
Головні інструменти торг політики держави. 61
Диверсифікаційне поле посередницьк послуг. 35
Добровільні експортні обмеження та їх економічна функція. 73
Договори комісії та обов’язки “дель-кредере” комісіонера. 40
Досвід організації і видова структура виставок/ ярмарок в Україні. 56
Доцільність, економічна функція екстреного правового регулювання.76
Економічна основа і наслідки застосування демпінгу. 80
Експортне кредитування та практика його застосування в світі. 85
Етапність проведення антидемпінгового розслідування. 81
Заг хар-ка суч стану і перспектив розвитку міжнародного технологічного обміну. 27
Загальна порівняльна хар-ка адмініністративних та еконмічних методів регулюванння міжнародних торгівельних відносин. 62
Загальна структура і функції митного тарифу. 63
Загальна хар-ка вн. фін. та гр-кред. заходів стим-ня міжнародної торгівлі. 86
Загальні передумови, специфіка і вигідність торгівлі напряму. 34
Зміст та економ доцільність вал регулювання зовнішньоторгівельних відносин. 87
Значущість та концептуальні засади теорії Хекшера-Оліна. 3
Кількісні обмеження та їх структура. 69
Класифікація і умови проведення міжнародних торгів. 47
Класичні теорії МТ, їх роль у форм-ні торгових політик провідних країн світу. 2
Комісійні торгові фірми – видова структура та зміст операцій. 44
Методичні засади визначення країни походження товару. 66
Механізм та напрями регулювання міжнародних торгових відносин.57
Міжнародна аукціонна торгівля: центри, етапи та динаміка. 46
Міжнародне адміністрування торгівлі – його основні типи та завдання. 75
Міжнародне квотування товарних потоків. 71
Міжнародні неурядові організації регулювання торговельних відносин. 94
Міжнародні товарні угоди в системі регулювання світової економіки. 20
Міжнародні торгові режими та їх порівняльна характеристика. 13
Міжнароднін виставки/ ярмарки – типологія та етапи підготовки до їх проведення. 54
Нові види послуг на світових ринках. 32
Операції з перепродажу та їх характеристика. 41
Операційне поле сучасної світової біржової торгівлі. 49
Орг.-техн. сприяння експ. виробництву – основні методи та їх характеристики. 88
Організаційні форми технічного обслуг-ня торгівлі комплектним обладнанням. 22
Основні види і характеристика торговельно-посередницьких фірм. 42
Основні етапи приєднання країни до структури СОТ. 91
Основні етапи проведення міжн торгів. 51
Основні типи і переумови застосування консигнаційних угод. 39
Основні типи та принципи зовнек політики держави. 59
Основні форми угод торгівлі комплектним обладнанням. 26
Особливості і характерні риси торгівлі готовою продукцією. 23
Передумови активізації розвитку компенсаційної торгівлі. 14
Передумови і сутністна хар-ка торгівлі продукцією у розібраному вигляді. 25
Передумови, динамікака розвитку ліцензійної торгівлі, класифікаційн підходи до ринку ліцензійних послуг. 31
Перспективи підвищення конкурспр нац експорту. 96
Політика ОПЕК на св нафтовому ринку. 19
Поняття і види “ноу-хау”. 24
Поняття методу міжнародної торгівлі. 33
Порівняльна характеристика квот та контингентів. 72
Порівняльна характеристика основних форм розрахунків за ліцензії. 30
Порівняльна хар-ка неофакторних та неотехнологічних моделей розвитку МТ. 4
Порівняння ефективності застосування ембарго та економічної блокади. 77
Порівняння та динаміка розвитку брокерських та агентських операцій. 38
Практика застосування антидемпінгових заходів проти українських товарів. 82
Практика міжнародного регулювання торговельних відносин. 89
Ретроспективний аналіз розвитку міжнародної торгівлі. 7
Рівні регулювання міжнародної торгівлі. 60
Роль держави як регулятора зовнішньоекономічних зв’язків. 58
Світова практика антидемпінгового розслідування. 78
Світова практика застосування технічних бар’єрів у міжнародній торгівлі. 74
Сировинні кризи та шляхи їх подолання. 18
Система ГАТТ/СОТ – основні етапи формування та принципові завдання доцільності. 90
Система об’ємних та результуючих показників міжнародного товарного обміну. 11
Специфіка та характерні риси світових товарних бірж. 48
Співставлення вигідності та доцільності здійснення основних видів зустрічних угод. 15
Стандартна модель зовнішньої торгівлі. Концепція “відкритої економіки”. 5
Сутнісна хар-ка вн. або нац. оподаткування імпортних товарів. 68
Сутністна характеристика і види міжнародної транзитної торгівлі. 53
Сутність і характеристика посередницьких операцій. 36
Сучасна практика торгівлі “ноу-хау”. 29
Сучасна структура МТ і її основні зрушення. 12
Сучасна товарна структура зовнішньої торгівлі України. 95
Сучасний стан відносин України – СОТ та перспективи її повноправного членства. 92
Сучасні тенденції розвитку міжнародної виставкової справи. 55
Тенденції та динаміка торгівлі сировинними товарами. 17
Типізація торгівлі на умовах кооперації. 16
Торгові посередницькі фірми – загальна характеристика і динаміка розвитку. 45
Умови картельного регулювання цін на міжнародних ринках сировини. 21
Участь України у міжнародних тендерах. 52
Фінансові методи зовнішньоторговельної політики. 83
Характеристика базових теоретичних підходів до визначення міжнародної торгівлі. 1
Характеристика типів винагороди торгівельних посередників. 43
Хар-ка і специфічні риси сучасного етапу розвитку МТ, основні фактори зростання її обсягів. 8
1.Характеристика базовых теоретических подходов к определению международной торговли.
Существует 2-а подхода к определению международной торговли: опирационный и общественно-економический. Исходя из О подхода, МТ-совокупность форм и методов, охватывает всех суб-в МЕО, отношения между которыми регулируется международными комерческими контрактами и соглашениями. Цель импортеров- удовлетворение потребности в ресурсах. Цель експортеров- реализация комерческого интереса. Исходя из О-Е подхода, МТ-совокупность отношений, которые складываются в процессе и по поводу обмена товарами и услугами между странами; охватывает лишь гос-во и международные организации в качестве суб-в МЕО, отношения между которыми регулируются внешне-економическими и внешнеторговыми отношениями. Основная цель учасников- в достижении гормонизации ек-ой пол-ки страны.
2.Класичні теорії міжнародної торгівлі(КТТ), іх роль у формуванні торгових політик провідних країн світу.
КТТ включають в себе такі теорії: теорію абсолютних переваг та теорію порівняльних переваг. В період переходу провідних країн до крупного машинного виробництва Адам Сміт поставив питання про раціональну міжнородну торгівлю. Влітературі його підхід отримав назву принципу абсолютних переваг.
У відповідності до –PAGE_BREAK–теорії абсолютних переваг міжн. торгівля є вигодною в тому випадку, якщо 2 країни торгують такими товарами, які кожна з них виробляє з меншими витратами, ніж країна-партнер. Країни експортують ті товари, які вони виробляють з меншими витратами (у вир-ві яких вони мають абс-ну перевагу), і імпортують ті товари, які виробляються інш. країнами з меншими витратами (у вир-ві яких перевага належить їхнім торг. партнерам). Оскільки праця є єдиним фактором вир-ва, умова абс-ної переваги у витратах означає лише, що одній країні потрібно менше часу на вир-во одиниці товару, ніж інш. країні.
Перевага теорії: вона заснована на трудовій теорії вартості і показує явні переваги розподілу праці вже не тільки на нац-ному, а й на міжн. рівні.
Недолік теорії для пояснення міжн. торговлі: теорія не відповідає на питання, чому торгують між собою країни навіть при відсутності абсолютної переваги в вир-ві тих чи інш. товарів.
Альтернативна ціна являє собою робочий час, необхідний для вир-ва одного товару, виражений через роб. час, необхідний для вир-ва інш. товару.
Згідно теорії порівняльних переваг, розробленої Д. Рікардо, країни спеціалізуються на вир-ві тих товарів, альтернативна ціна яких нижча, тобто які вони можуть виробляти з відносно нижчими витратами порівняно з інш. країнами. В цьому випадку торгівля буде взаємовигідною для обох країн незалежно від того, чи є вир-во в одній з них абсолютно більш ефективним, ніж в іншій. Ціна імпортного товару визначається через ціну товару, який потрібно експортувати, щоб оплатити імпорт, тому кінцеве співвідношення цін при торгівлі визнач-ся внутр. попитом на товари в кожній із країн, що торгують. В рез-ті торгівлі на основі відносних переваг кожна країна отримує позит. ек. ефект, який наз-ся виграшем від торгівлі.
Теорія порівняльних переваг справедлива по відношенню до будь-якої к-сті товарів і будь-якій к-сті країн, а також для аналізу торгівлі між окремими районами, областями, республіками однієї держави. В цьому випадку спец-ція країн на окремих товарах залежить від співвідношення рівнів існуючих в кожній з них зарплат.
Осн. переваги теорії: ця теорія вперше описала баланс сукупного попиту і сукупної пропозиції; ясно довела існування виграшу від торгівлі для всіх країн, що беруть в ній участь. Велике значення цієї теорії в наш час полягає в тому, що вона дозволяє будувати зовнішньоек. політику на науковому фундаменті.
Обмеженість цієї теорії полягає в тих допущеннях, на яких вона будується.
Теорія:
не враховує трансп. витрат;
ігнорує вплив зовн. торговлі на розподіл доходів в середині країни, будь-які коливання ціні з/п, інфляцію і міжн. рух к-лу;
виходить із існування тільки одного фактора вир-ва (праці) і не приймає до уваги інші важливі передумови міжн. торгівлі;
виходить із передумови повної зайн-сті;
не дозволяє пояснити торгівлю між приблизно однаковими країнами, жодна з яких не має порівняльної переваги перед іншою.
3. Значущість та концептуальні засади теорії Хекшера-Оліна.
Модель “Хельшера-Оліна-Самуельсона” наз-ся базовою теорією факторонаділеності. Ця теорія пояснює експортну спеціалізацію країни інтенсивним використанням надлишкових ф-рів вир-ва.
Фокторонаділеність — показник, який визначає відносну забезпеченість країни факторами вир-ва.
Теорія спирається на наступні припущення: ·урівноваженість по країнах (2 країни), по факторах (труд і капітал), по товарах (2 товари); ·однаковість технологій у двох країнах; ·постійний ефект масштабів вир-ва; ·різна фактороінтенсивність товарів (один товар — трудоємкий, інший — капіталоємкий).
Фактороінтенсивність-показник, який визначає відносні витрати факторів вир-ва на створення певного товару. ·неповна спеціалізація; ·внутр. мобільність і зовн. немобільність; ·схожість смаків у 2-х країнах; ·вільна торгівля; ·відсутність затрат на транспортування товарів.
Ця теорія базується на 4-х осн. теоремах:
Теорема Хекшера-Оліна: кожна країна експортує ті фактороінтенсивні товари, для вир-ва яких вона володіє має надлишкові фактори вир-ва, а імпортує ті товари, для вир-ва яких вона відчуває відносну недостачу факторів вир-ва.
Теорема Самуельсона: вільна торгівля, урівнюючи факторні винагороди між країнами, заміняє зовн. мобільність ф-рів вир-ва.
Теорема Столпера-Самуельсона: зростання відносних цін товарів веде до винагороди того ф-ра, який ефективно використовується у вир-ві товару і скорочує реальні винагороди іншого ф-ру.
Теорема Рибчинського: розширення забезпеченості одним ф-ром вир-ва збільшує випуск товарів, який використовує цей фактор, і скорочує випуск іншого товару.
Теорема Хекшера-Оліна-Самуельсона має вигляд: міжн. торгівля призводить до вирівнювання абс-них і відносних цін на гомогенні фактори вир-ва в країнах, що торгують. Ця теорема ще називається теоремою вирівнювання цін на ф-ри вир-ва.
Теоія Хекшера-Оліна домінувала і була майже безальтернативною до 50-х рр., до появи так званого “Парадоксу Леонтьєва”. В 1947 р Василь Леонтьєв перевіряв той факт, що США (найбільш наділена капіталом країна) експортує капіталомісткі, а імпортує трудомісткі товари. Однак виявилось, що амер. продукція, яка конкурує з імпортованою, потребує » на 30% більше капіталу на 1 робітника, ніж амер. експортна продукція.
Отже, Парадокс Леонтьєва полягає в тому, що всупереч теорії Хекшера-Оліна, країни, що мають надлишок труда, експортують капіталомістку продукцію, і навпаки. Однак парадокс Л. не дав відповіді на чисельні запитання. Але, незважаючи на деякі умовності у розрахунках Л-ва (розрах-ки не реального імпорту, а імпортозаміщення, специфіка післявоєнного періоду тощо), а також незважаючи на неодноразові спроби спростувати Парадокс Л. як самим Леонтьєвим, так і іншими вченими, це явище у практ. плані є актуальним і на сьогодні.
4.Порівняльна характеристика неофакторних та неотехнологічних моделей розвитку міжнародної торгівлі.
Нові явища у стр-рі міжн. торгівлі після II світ. війни, динамічний НТП (з точки зору світогосподарської практики) та виявлення “Парадоксу Леонтьєва” обумовили розвиток теорії міжн. торгівлі двома шляхами, що характеризувалися появою так званих неофакторних моделей та моделей неотехнолог. напряму.
Неофакторний підхід в цілому зберігає методологію неокласичної торгової моделі. Одночасно “неофакторні моделі” характериз-ся багатоваріантністю. До неофакторних відносяться:
модель з урахуванням різної інтенсивності факторів: на відміну від Леонтьєва, який робив розрахунки по продукції, що заміщувала імпорт, а не за фактичними витратами заруб. виробників, розробники цієї моделі працювали у напрямку розрахунків не по імпортозаміщенню, а по реальному імпорту;
модель з урахуванням особливостей попиту: надлишок капіталу, напр., у США, обумовлюючи капіталомістке спожмвання, спричиняє його нестачу для експорту і, таким чином, формує велику трудомісткість товарів, що експортуються;
модель з урахуванням неоднорідності факторів (виділення “фіз.” і “людського” капіталу; обгрунтування переважаючої значущості кваліфікованої праці тощо);
модель з урахуванням нових факторів (поряд з трудом і капіталом -також прир. ресурсів).
На відміну від неофакторних моделей неотехнолог. моделі звільняються від частини припущень, таких як:
— пост. виробнича ф-ція;
— наявність абс-ної конк-ції;
— незалежність від масштабів вир-ва;
— однорідність продукції;
— доступність технології всім виробникам.
Представники цього теорет. напрямку аналізують, як пр., торгівлю наукомісткою продукцією.
Осн. моделями неотехнолог. напрямку є:
модель наукомісткої спец-ції: обгрунтовується спец-ція розвинутих країн на вир-ві і експорті наукомістких та високотехнолог. товарів, а спец-ція країн, що розвиваються, на вир-віі експорті ресурсомістких товарів.
“модель технолог. розриву”, яка повязує торгівлю між країнами із існуванням відмінностей у рівнях їхнього технолог. розвитку. Згідно з цією теорією саме прогресивні технології дають країні переваги у боротьбі за експорті ринки. У розвиток цієї теорії М. Познер включив концепцію імітаційного лага, що складається з лага попиту і лага реагування. Лаг попиту являє собою час, необхідний для розвитку попиту на новий експортний продукт. Лаг реагування повязаний із часом, який необхідний виробникам країни-імпортера для реагування на конк-цію із-за кордону, розпочавши місцеве вир-во. Різниця між цими 2-ма лагами і обумовлює міжн. торгівлю (експорт в іншу країну можливий, коли лаг попиту коротший від лага реагування). Технолог. розрив можна подолати через копіювання нововведень, але “потік” нововведень, як пр., забезпечує умови стабільної технолог. переваги і відповідної спец-ції країни.
модель “економії на масштабах вир-ва”: доводиться, що країни з великим внутр. ринком повинні розвивати вир-ва, які дають “ефект масштабів”, т. ч., у такій продукції порівняльні переваги мають тільки великі країни; малі країни повинні спеціалізуватися на випуску продукції, яка не дає “ефекту масштабів”.
модель життєвого циклу продукту (розроблена Р. Верноном): у відповідності з нею кожний продукт проходить 5 стадій від появи до виходу з ринку: 1)поява; 2)розвиток; 3) насичення; 4)спад; 5)вихід з ринку. При певних умовах на певному етапі життєвого циклу фірма стає експортером того чи іншого продукту, певний час маючи при цьому порівняльні переваги. Але в суч. умовах все більш актуальною є модель, згідно з якою продукт і розробляється, і реалізується інтернаціонально.
Моделі внутрішньогалузевої торгівлі: відображають міжн. торг. практику, коли країни торгують між собою товарами однієї галузі, які виробляються практично при однаковій фактороінтенсивності, а дуже часто і факторонаділеності. Іншими словами, мотивація міжн. торгівлі обумовлена не умовами вир-ва, а умовами попиту.
Виділяють 5 гол. ф-рів розвитку цієї торгівлі: 1)близкість рівнів нац. доходу на душу нас-ня та ідентичність кривих попиту у 2-х країнах; 2)близкість цін ф-рів і витрат вир-ва диференційованих продуктів; 3)близкість величин тарифних і нетарифних бар’єрів або їх відсутність; 4)порівняно однаковий ступінь диференціації конкуруючих товарів; 5)номінальна величина трансп. витрат.
5.Стандартна модель(СМ) зовнішньої торгівлі. Концепція “відкритої економіки”.
СМ МТ стала результатом злиття зусиль багатьох економістів, неокласиків, що сконцентрували особливу увагу на сукупному попиті в рамках суспільства. Базові поняття, що використовуються в СМ, заклали Френсіс Эджуорт і Готтфрід Хеберлер. СМ виходить з передумови про зростаючі витрати заміщення, закономірності, відомої з загальної економічної теорії. СМ характеризується наступними рисами: -криві виробничих можливостей, що показують реально існуюче співвідношення випуску різних товарів, у кожної країни різні, що і спонукує їх до торгівлі одна з одною; -якщо криві збігаються, тобто співвідношення випуску товарів у двох країнах однакове, то торгівля ґрунтується на розходженнях у смаках і перевагах споживачів, що ніколи не можуть збігатися цілком навіть у дуже близьких країнах; -пропозиція визначається кривою граничного рівня трансформації, а попит визначається кривою запропонованого рівня заміщення; -рівноважна ціна, по якій відбувається МТ, визначається співвідношенням відносного світового попиту і відносної світової пропозиції на товар.
В суч. теорії і практиці за рівнем зовнішньоек. зв’язків країни поділяються на країни з відкритою і закритою ек-кою.
Відкрита ек-ка-це таке госп-во, напрям розвитку якого визнач-ся тенденціями, що діють в світ. госп-ві, а зовн.-ек. зв’язки постійно розширюються. При цьому, зовн.-торг. оборот (ЗТО) досягає такого рівня, коли він починає стимулювати загальноекон. зростання.
ЗТО=експорт+імпорт.
Вважається, що коли ЗТО досягає 25% від ВВП, тоді він стимулює загальноекон. зростання.Національна економіка, яка достатньо повно реалізує переваги МПП(міжнар. поділ праці) та МКП(міжнар. кооперація праці) –відкрита економіка- це національна економіка з високим рівнем спеціалізації вир-ва, що означає високий рівень опосеред-я Е-І діяльності ВВП країни, а токож така, що інтегрована до сис-ми міжнар. валют.-фінан-их віднос-н та здійснює на них значні впливи та (або) залежить від таких впливів.Ознаки відкритої ек-ки: -суб-ти ек. Життя достатньо повно користуються правом здій-ти МЕД без спец-их обмежень з боку держави; -міжнар. ек. зв’язки мають велике знач-я для підтрим-я макро-ек балансу, ступень опосеред-я ВВП Е-І діяльністю є високим; -порівняно висока ефективність самої господарської сис-ми, яка є конкурентоздатною на світ. ринку.
6.Альтернативні теорії МТ. Теорія конкурентних переваг М. Портера.
Экономисты продолжают активный поиск новых теорий, объясняющих различные аспекты МТ. Новейшие теории МТ либо развивают принципы классических теорий, либо изучают отдельние стороны МТ. Эти две группы новейших теорий рассматривают МТ преимущественно со стороны предложения товаров. Они включают такие теории: 1.Теория специфических факторов производства-в основе МТ лежат различия в относительных ценах на товары, которые возникают в силу разной обеспеченности стран специфическими факторами производства, причем факторы, специфические для экспортного сектора, развиваються, а факторы, специфические для сектора, конкурирующего с импортом, сокращаются; 2. Теории распределения доходов от МТ — если торговля основывается на теории соотношения факторов производства, то в соответствии с теоремой Хекшера-Олина владельцы относительно избыточных факторов производства выигрывають, а владельцы относительно недостаточных факторов производства проигрывают. В соответствии с теоремой Хекшера-Олина-Самуэльсона выравнивание относительных цен на товары приводит к выравниванию к относительных цен и на факторы проиводства (доходов владельцев факторов производства), с помощью которых эти факторы произведены. Если торговля основывается на теории специфических факторов производства, то в соответствии с теоремой Самуэльсона-Джонса увеличиваются доходы владельцев фактора, специфического для экспортных отраслей, и сокращаются доходы владельцев фактора, специфического для отраслей, конкурирующих с импортом. В соответствии с теоремой Столпера-Самуэльсона МТ ведет к к росту доходов владельцев фактора, интенсивно используемого для производства товара, цена которого растет, и снижению цены фактора, интенсивно используемого для производства товара, цена на который падает. Всоответствии с теоремой Рыбчинского увеличивающееся предложение одного из факторов приводит к большему процентному увеличению производства и росту доходов в той отросли, где этот фактор используется интенсивнее, и к сокращению производства в других отраслях. 3. Теория пересекающегося спроса — поскольку потребители в странах с примерно одинаковым уровнем дохода имеют примерно схожие вкусы, каждой стране легче экспортировать те товары, в производстве и торговле которыми на внутреннем рынке накоплен большой опыт. Третья группа теорий полность отрицает классические теории и предлагает собственное объяснение МТ, уделяя равную степень внимания анализу предложения и спроса на товары в МТ. Она включает такие теории: 1. Теория эффекта масштаба-развитие производства, при котором рост затрат факторов на единицу приводит к росту производства больше, чем на единицу. 2. Модель внутреотраслевой МТ-обмен между странами дифференцированными продуктами одной отрасли. 3. Динамические модели МТ.
Одной из предпосылок конкурентных преимуществ стран Портера является следующие: «На международном рынке конкурируют фирмы, а не страны». Успех на внешнем рынке зависит от правильно выбраной конкурентной стратегии, на которую влияют 2-а момента: 1-структура отрасли, в которой действует фирма, т. е. особенности конкуренции; 2-позиция фирмы в отрасли, которая определяется конкурентным преимуществом (более низкие издержки, дифференциация товаров). Для удержания позиций фирмам иногода приходится отказываться от имеющихся преимуществ, чтобы добиться новых.
продолжение
–PAGE_BREAK–7.Ретроспективний аналіз розвитку МТ.
МТ-обмін між держ. формами господ-я.В своєму розвитку пройшла 5 етапів,
які хар-ся середовищними факторами роз-ку; рівнем інтернац-ї госп. зв’язків; хар-ром регул-я зовн.торг. відн-н. Етапи:
1.Початковий(кін.18-поч.19)-чинники зовн.сер-ща(пром. революції; залуч-я нових територій, регіонів в МТ; про
рес в роз-ку трансп.с-ми(1865-Суезський канал); революція в засобах зв’язку);
-особл-ті торг.процесів(вивіз тов-в; лідерство Англії; випередження темпів зрост-я св. товарообігу порів-но з рос-
том пром. в-ва);-регулюв-я(пол-ка протекціон-ма; зародж-я фритредерства).
2.Друга пол.19-поч.1Св.в.(1914):-ф-ри зовн.с-ща(НТП в в-ві тов-в, роз-к транс.шляхів та покращ-я як.хар-к транс.засобів; роз-к монопо-
ліст-го в-ва);-ос-ті торг.проц-в(вивіз кап-лу; ріст товарообігу; зміна співвіднош-я сил на св.ринку(зменш-я впливу Англії та Фр.); концентр-я торг.зв-в між розв-ми кр-ми);
-рег-я(посил-я протекц-х тенденцій, перехід від захисного до наступаючого прот-му).
3.Перфіод між св.війнами(1914-1939)-чин-ки(наслідки 1Св.в.; кризи(20-21,29-33рр.);
поч-к формув-я 2-х св.с-м госп-ва);-ос-ті(тривале, гли бокепоруш-я торг.зв-в; різкі колив-я обсягів товарообігу;
переважно сиров-на стр-ра експ-ту та імп-ту до кін.60-х)рег-я(посил-я митн.прот-му;
крах міжн.вал.с-ми та виник-я вал блоків).
4.Повоєнний(50-60-ті рр.)-посил-я і конфлікт 2с-м госп-ва; розпад св.колоніал.с-ми; форм-я регіонал.інтеграц.
угруп-нь; поява глобал.міжн. орг-й;-збільш-я темпів росту св. товарообігу; зруш-я в тов. стр-рі екс-ту; послабл-я пози-
цій кр-н, що роз-ся; посил-я позицій Яп, ФРН,Італ; змен-я пит.ваги США, ВБ, Фр в св.Е; перехід до пол-ки ліберал-ї;
реал-я комплексу митно-тар.зах-в під егідою ГАТТ.
5.Сучасний(з поч.70-х)-посил-я міжн.конкур-ї; укріпл-я та поява нових інтеграц.угруповань;індустріал-я в більш-ті кр-н, що роз-ся; проблема їх заборг-ті; розпад св.соціаліст.
с-ми госп-ва;-збіл-я обсягів Тзначні колив-я рівня св.цін; зруш-я в тов.срт-рі Е; посил-я конкур-ї між кр-ми Тріади; актив-я зустріч.Т; підв
я ролі кр-н, що роз-ся;-неопрот-м; поява замкнутих ек.блоків; перехід від тар.до нетариф-го регул-я.
8.Х-ка і специф. риси сучасн. етаму р-ку МТ.Осн.ф-ри зрост-я її обсягів.
Сучасний етап р-ку МТ триває з поч 70-х рр. і х-ся глобалізацією, ростом взаємозал-ті більш-ті кр-н, ліберал-єю зовн.пол-ки, револ-ією в сфері інф-х технол-й і засобів телекомунікацій.Для нього х-но: -1)посил-я міжн.конкур-ї; укріпл-я та поява нових інтеграц.угруповань;індустріал-я в більш-ті кр-н, що роз-ся; проблема їх забор-гті; розпад св.соціаліст.с-ми госп-ва; 2)збіл-я обсягів Т, значні колив-я рівня св.цін; зруш-я в тов.стр-рі Е; розповсюдження усталених і довгостр-х в-н, збільш-я частки внутріфірмових поставок в св.Т, посил-я конкур-ї між кр-ми Тріади; актив-я зустріч.Т; підв-я ролі кр-н, що роз-ся;3)неопрот-м; поява замкнутих ек.блоків; перехід від тар.до нетариф-го регул-я, стимул-я експ-го в-ва.
Осн.ф-ри зрост-я обсягів МТ
1.Стабільн.ек.стан кр-н світу сприятливо вплинув на зрост-я міжн.торг.обороту
2.Зрост-я цін на нафту, яке ком-
пенсується здешевленням непа- ливних сиро-винних тов-в і пром.пр-ції.Ціна на пр-ю і напої
падає на 15%.Об’єм Т нафтою 99року дорівнює об’єму Т майже всіма інш.тов-ми.
3.Незбалансованість платіжних
від-н США з кр-ми, що роз-ся: якщо ці кр-ни зводять плат.баланс з з позитивним сальдом, що викли-
кає міграцію кап-лу і його викор-ня для спекулят-х цілей, то США страждає від хронічн.дефіциту плат.баланса.
4.Процеси, що мають місце на фінанс.ринках(посил-я міграції кап-лу було викликане активіза-
цією злиття, поглинання комп-ій.
5.Темпи росту МТ послугами уповільн-ся:99-1,5%, а 98-4,7%.
6.Значні темпи росту цін на кольорові метали(на нікель-на 33%, на алюміній-на 24%, мідь-на19%, золото-8, платина-7,6.
7.Переважає МТ готовими виробами(4/5 товарообороту).
9.Географ.стр-ра св.Т-ретроспект.аналіз і сучасні тенд-ї р-ку.
Особл-ті роз-ку кр-н визначаються їх роллю у МТ.
Частка пром.розв.кр-н у св.експ-ті на протязі ост-х 30
рр.складала 70%(як і в імп-ті).В 90-ті ця частка для роз-х кр-н скороч-ся,.а для тих, що роз-ся-росте.
Поступово росте Т кр-н, що роз-ся, особливо швидк.темпами збільш-ся об’єми товаропотоків із НІК.Але велика частина товарообо-
роту припадає на пром.розвин.кр-ни.Найбільшими торг.д-вами є США, Нім., Яп. на які на поч.2000р.припадала понад третина св. експ.-імп.оп-й.Такими д-ми
були й Фр, ВБ,Італ, Кан, Гон-конг, Нідерл, Бельг, Люксем.
В ост. роки прослідков-ся тенденція до зрост-ня долі кр-н, що роз-ся, у св.Т.Так, у св. експ-ті тов-в їх пит.вага зросла з 27% у 92 до 32 у 98
Незважаючи на фін.кризу в Азії, ця тенденція зберіг-ся і у 2000р.пит.вага цієї групи кр-н зростає до 35%.Із кр-н,
що роз-ся, найбільше росте МТ з НІК Азії.По сукупному об’єму зовн.Т(15млрд.дол.в98)Гонконг, Пд.Корея, Сингапур, Малайзія, Тайланд,Індонезія поступалися ли-
ше США.На ці кр-ни припад.>10%об’єму св.Т.Із азіат.НІК в десятку найб.торг. д-в світу вход.Гонконг, який у 98 займав у цьому списку 10 місце по екс-ту,8-по імп-ту.В другій пол.90-х визнач-ся чітка залеж-ть роз-ку МТ від змін в ек-ці кр-н Пд-Сх Азії, на які(разом з Китаєм)припад.1/4 св.тов.Т.Серед кр-н з пере-хід-ю ек-ю найб.розв-ся зовн.Т Китаю.За 79-98рр. середньорічн.ріст екс.-імп. оп-й склав 16,5%, що значно перевищ.темпи росту св.Т. Вартісн.об’єм зовн.Т зріс з 14млрд.дол в 79 до 325 в 98,
що дозвол. кр-ні ввійти в десятку найб.торг.д-в світу. Після офіційної передачі Гонконга (з 1лип.97)під юрисдикцію КНР об’єдна-
ний Китай по сумарн.варт-ті екс-імп.оп-й найб.торг.д-в світу на поч.3-го тисячоліття займе 4місце після США, Нім, Яп.
10.Вимірювачі інтенсивності і динаміки МТ.
До пок-в інтенсив-ті відносять:
1.Квоти:
1.1Експортну квоту=відношення річного обсягу експ-ту кр-ни до ВВП кр-ни за аналогічний період*100%:
Ке=Е/ВВП*100%
1.2Імпортну квоту= відношення річного обсягу імп-ту кр-ни до ВВП кр-ни за аналогічний період*100%:
Кі=І/ВВП*100%
1.3Зовн.торг.квоту= відношення(суми річного обсягу імп-ту та експ-ту кр-ни)*0,5 до ВВП кр-ни за аналогічний період*100%:
Кзт=(((Е+І)*0,5)/ВВП)*100
2.Обсяг експ-ту,імп-ту, зовн.торг.обігу на душу населення: Ед=Е/Ч;Ід=І/Ч; ЗТОд=ЗТО/Ч, де Ед,Ід-екс.,імп. на душу нас-я відп-но; Ч-чис-ть нас-я.Значення та зміст пок-в інтенсив-ті розкриваються через зал-ть х-ру ЗТО та рівня інтенс-ті зовн.Т:—якщо останній низький, то спостеріг-ся min рівень І, необх-й для функц-я ек-ки, залеж-ть від стану св.ринку та цін на ньому, Е може покрити лише критичний І.Якщо рівень зовн. торг.інтенс-ті середній, ЗТО х-ся так:І задовільно покри-
ваєне тільки осн.потреби, а й дозволяє куп-ти т-ри з вис. технолог.рівнем, обмін простих тов-в на більш складні-на еквівал-й основі.
Якщо високий-розвинута вир-ча кооперація, вис.частка компонуючих, вузлів в обміні, зовн.Т впливає на ек-ку, формуючи її стр-ру та підвищ-чи ефект-ть.
Вимірювачі динаміки показують, як змін-ся та чи інша величина за певний проміжок часу.Вони дають можл-ть промлідкувати тенгден-
цію і виражаються графіками, гістограмами.
10.Вимірювачі інтенсивності і динаміки МТ
Показники інтенсивності 1.квоти Е,І, зовн.-торг.;2 обсяги Е,І, ЗТО на душу населення
Ке=Е/ВВП*100%, Кі=І/ВВП*100 Кзто=Е+І/ВВП*100
На душу населення Ке\дн= Е/Ч; І/Ч; ЗТО/Ч
Квота Частка участі у загальному виробництві або збуті що встановлюються у мужах для кожного учасника.
Експортна квота – частка ресурсів окремої країни дійсно залучених до процесу МРП
Обсяг Е,І, ЗТО на душу населення розраховується у грошовому виразі за певний період часу Ед.н.=Еп.р./Н ………
Залежність характеру ЗТОбміну від рівня інтенсивності зовнішньої торгівлі: рівень інтенсивності низький – характер ЗТО мінімум імпорту необхідного для функціонування економіки при чому Е може покрити тільки критичний об’єм І
Середній — І задовільно покриває не тільки основні потреби, а і дозволяє закуповувати вироби з достатньо високим технічним рівнем. Обмін товару здійсн. На еквівалентній основі.
Високий — високий рівень розвитку виробничої кооперації. ЗТ значним чином впливає на економіку і формує її структуру та підвищ. Її ефективність.
Показники динаміки
Темпи зростання, темпи приросту відповідних показників
Темпи росту
Тр.е.=Ез.р./Еб.р.*100% Тр.і. = Тр.зто =
Темпи приросту
Тпр.е = Тр.е.з.р./Тр.е.б.р.*100%
Коли ми знаємо ці показники то дуже важливо порівняти їх з темпами росту та приросту ВВП. Якщо темпи росту Е і темпи приросту Е випереджають темпи росту і приросту ВВП значить національна економіка стає більш відкритою на світовому ринку, більш конкурентна здатною.
11. Система об’ємних і результуючих показників.
Показники об’єму Е- вивіз із країн товарів а) вироблених, вирощених або видобутих у країні, б) раніше ввез з закордону і перероб. Або перероб під митним контролем І- ввіз товарів а) іноземне походження з країни виробника або країни посередника з метою кінцевого споживання або для переробки з метою кінцевого споживання, реекспорт- а) раніше ввез. Але ти які неперероблені б) з території вільних зон, реімпорт- а) раніше вивезені але тих які раніше не перероблялися б) з території вільних зон, зовнішньо-торгівельний оборот — сукупність вартостей Е та І за певний період, Генеральна торгівля — є сумою зовнішньоторговельного обігу та вартості транзитних товарів; спеціальна торгівля – це по І товари які були остаточно випущені з митної території до вільного обігу на внутрішньому ринку, а по Е товари які були остаточно вивезені за кордон в країну експортера.,
фізичний обсяг зовнішньої торгівлі.
Результуючі показники
сальдо торгівельного балансу
сальдо балансу послуг
індекс стану платіжного балансу
індекс умови торгівлі
індекс концентрації експорту
індекс імпортної залежності.
11.С-ма об’ємних, резуль-туючих пок-в міжн.тов-го обміну.Об’ємні(абсол.):
1.Експорт(реекспорт).
2.Імпорт(реімпорт).
3.ЗТО=Е+І кр-ни або групи кр-н за певн.пер.часу.Св.товарообіг-сума Е всіх кр-н(Е тов-в із всіх кр-н світу=їх І в ці кр-ни).В-ть св.Е завжди
4.”Генерал.”Т-прийняте у міжн.статистиці познач-я ЗТО з урах-м в-ті транз-х тов-в; покказ.загал.зовн.
торг.навантаж-я на кр-ну: ГТ=Е+І+Т.В обсяг Е та І транзит.оп-ї не включ-я,
Але облік-ся за видами трансп.зас-в; за кільк-тю перевез-го вантажу; за кр-ми відправ-я та признач-я.
5.”Спец.”Т-охопл. по І т-ри, випущені з митниці в вільний обіг, а по Е-т-ри нац-го походж-я(виробл.,
перероб, дороб-ні в кр-ні), ввивезені за кордон остаточно(не тимчасово).
6.Фіз.обсяг зовн.Т-оцінка Е та І т-в в незмін-х цінах одного періоду для отрим-я інф-ї про рух тов-ї маси без впливу колив-я цін.Ін-
декс=віднош-я суми добутку кільк-ті т-ру в пер. що вивч-ся, та ціни т-ру в базис.пер. до суми добутку кільк-ті т-ру в базис.п.
та ціни т-ру в базис.пер. Результ-чі:1.Сальдо торг.балансу: 1.1Сальдо=Е-І (Е,І тов-в) 1.2С.бал-су послуг=Епосл-Іпослуг.1.3 С. бал-су поточн.оп-й=А.По-
точ.оп-ї:1.Т-ри.2.Посл.3.Д. від інвест-й.4.Ін.посл.та Д. 5.Приват.одностор.перека-зи.6.Держ.одност.перекази
2.Індекси стану плат-го б-су:2.1Інд. покриття експ-м ім-ту=Е/І*100%2.2Інд.покриття ім-том експ-ту=І/Е *100%(при негат.С.торг.б-су)..3.Інд.”умови Т”:
Іут=Рх/Рм, деРх-інд.експ. цін, Рм-інд.імп.цін.На інд. 4.Інд.“концентрації Е” Hj=(Ö(S((Xi/X))2-Ö1¤239))¤(1-Ö1/239), де 239-кільк-ть ви-дів прод-ї за класиф-єю ООН,і-інд.т-ру, Хі-в-ть Е тов-в і кр-ною j, Х-заг.в-ть Е кр-ни.Показ, скільки тов-в експ-є кр-на(знач-я коефіцієнта розміщ-я в межах від 0 до1(-)5.Коеф-т ім.за-
леж-ті кр-ни=віднош-я обсягу І і-го т-ру в j-ту кр-ну до(обсяг вир-ва і-го т-ру в кр-ніj+обсяг І і-го т-ру в j-ту кр-ну-Ет-ру і з кр-ниJ).
Сучасна структура МТ і її основні зрушення.
МТ характеризує три основні параметри: загальний обсяг (товарооборот), товарна структура, географічна структура
Зрушення які відбулися під впливом НТР, призвели до істотних змін товарної структури МТ. Збільшилась частка готових виробів і скоротилась питома вага продовольства і сировини, окрім палива. Зменшення частки сировини в міжнародній торгівлі пояснюється такими факторами:
розширенням виробництва синтетичних матеріалів на базі розвитку хімічної промисловості;
— переходом на ресурсозберігаючі технології;
провадженням прогресивних методів обработки первиних матеріалів.
Також НТР дала новий поштовх поділові праці, спеціалізації виробництва, яка набирає особливо широких масштабів у машинобудуванні. Відбувається перехід від міжгалузевої спеціалізації до внутрішньогалузевої, від готової кінцевої продукції — до проміжних видів виробів. Різко зростає обмін вузлами, деталями, компонентами, які часто виготовляються на підприємствах різних країн.
.На сучасному етапі розвитку світових товарних ринків на них з’являється велика кількість принципово нових товарів, здебільшого продукції наукоємких галузей, сфери високих технологій ( лазерна техніка, швидкодіючі ЕОМ, обладнання для АЕС т.д. ).
Отже відбувається інтелектуалізація світової торгівлі. В експорті промислово розвинутих країн зростає частка високотехнологічної продукції ( США, Швейцарія та Японія — понад 20%, Німеччина та Франція — близько 15% ).Також набирає розвитку торгівля послугами.
Щодо географічної структури то основний обсяг світової торгівлі припадає на розвинуті країни, хоча їхня частка дещо скорочувалася в першій половині 90-х років за одночасного зростання питомої ваги країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою
США перші позиції у світі за конкурентоспроможністю. За ними впритул ідуть Сінгапур, Гонконг, а також Японія, що раніше протягом шести років посідала перше місце. На 17-му місці Франція, на 34-му — Китай, на 40-му — Туреччина. В самому кінці списку — Греція, Мексика, Польща, Угорщина та Венесуела.
За прогнозами фахівців, у перші роки ХХI століття найбільш конкурентноспроможними будуть США та азійські держави. У 2030 році у трійку найбільш конкурентноспроможних держав увійдуть США, Японія та Китай. Подальші позиції у цьому списку займатимуть Німеччина, Сінгапур, Південна Корея, Індія, Тайвань, Малайзія та Швейцарія.
Щодо країн, що розвиваються, то вони в основному залишаються постачальниками сировини, продовольства та порівняно простих виробів готової продукції на світовий ринок. Відносне зниження попиту на сировину і продовольство на світовому ринку до початку 90-х років означало зменшення можливостей країн, що розвиваються, для розширення експорту. До того ж промислово розвинуті країни збільшили свою частку у світовому експорті продовольства і сировини ( за винятком нафти ). Частка країн, що розвиваються, у світовому експорті цих товарів ( без нафти ) скоротилася з 40% (1960 p.) до28 % ( на початку 90-х років).
Характеризуючи основні тенденції в географічному спрямуванні світових товарних ринків, слід підкреслити, що розвиток і поглиблення міжнародного поділу праці між промислово розвинутими країнами веде до збільшення їх взаємної торгівлі і зменшення частки країн, що розвиваються. Основні товаропотоки здійснюються в межах « великої тріади »: США — Західна Європа — Японія.
продолжение
–PAGE_BREAK–12.Сучасна стр-ра МТ, осн.зрушення.
Зовн.Т переганяє рост св.вир-ва, рух кап-в, в т.ч. і пром.вир-ва, мінерал-ї сир-ни і с/г прод-ї.По даним ВТО за пер. з 1950 по 2000 об’єм св. Е зріс в 20 раз, а св.вир-во—лише в 7.Св.Е пром.тов-в за цей час зріс в 35раз, а св.вир-во пром. пр-ї—в 10.Динаміка росту МТ:54-63рр.-середньорічн.темп приросту МТ=7,1%;64-73-8,7;
74-90-4,5;91-98-5,6.В 98р. в рез-ті азіат.фін-ї кризи об’єм св. Т скоротився на 2%.Динамізм МТ і підвищ-я її знач-я в св.Т обу-
мовлені:1)процесами глобал-ції і ростом взаємозал-ті більш-ті кр-н;2)активною роботою ВТО по лібераліз-ї екс-імп. оп-й, по зниж-ю і ліквідації тар.і нетар. бар’єрів;3)ліберал-я зовн.торг.пол-ки кр-н, що роз-ся та розшир-я масштабів Т між ними. Але ліберал-я вигідна, перш за все, для пром.роз-х кр-н.Нега-
тивно вона вплинула на навколишнє сер-ще найменш роз-х кр-н(80-90рр.-втрата до 30% прир.потенціалу планети).На ринках пром.пр-ї в кр-х, що роз-ся(особливо в НІК) зберіг-ся сприятлива кон’юктура.Револю-ція в сфері інф-х технологій-ще один фактор росту МТ.В стр-рі МТ в ост. р оки є зміни: значно зросла частка послуг, засобів зв’язку і інф-х технол-й, скороч-ся частка Т сировин-ми тов-ми і с/г прод-єю.Відбув-ся значне зростання реексп-тупром.тов-в, виготовл-х в НІК з викор-м матеріалів, що імп-ся згідно сис-м торг.преференцій.Динаміка св.Т в 2000р: Е тов-в=5690млрд.дол,І=5870. Частка пром.розв.кр-н у св. експ-ті на протязі ост-х 30
рр.складала 70%(як і в імп-ті).В 90-ті ця частка для роз-х кр-н скороч-ся, а для тих, що роз-ся-росте.Так, у св. експ-ті тов-в їх пит.вага зросла з 27% у 92 до 32 у 98Особливо швидк. темпами збільш-ся об’єми товаропотоків з НІК. Незважаючи на фін.кризу в Азії, ця тенденція зберіг-ся і у 2000р.пит.вага цієї групи кр-н зростає до 35%.Велика частина товарообороту припадає на пром.розвин.кр-ни(США, Нім, Яп– поч.2000р.=понад третина св. експ.-імп.оп-й).Такими д-ми є Фр, ВБ,Італ, Кан, Гонконг, Нідерл, Бельг, Люксем. Із кр-н, що роз-ся, найбільше росте МТ з НІК Азії.По сукупному об’єму зовн.Т(15млрд.дол.в98)Гонконг, Пд.Корея, Сингапур, Малайзія, Тайланд,Індонезія поступалися лише США.На ці кр-ни припад.>10%об’єму св.Т. Серед кр-н з пере-хід-ю ек-ю найб.розв-ся зовн.Т Китаю.
Міжнар торгові режими та їх порівн-на хар-ка.
За специфікою регулювання виділяють наступні торгівельні режими: звичайні, дискрем-ні, преференційні і пільгові.
Звичайний режим – між контрагентами не має ніяких бар¢єрів, але не має й ні яких угод на сприянні торгівлі.
Дискрем-ний режим – є бар¢ри в торгівлі між контраг-ми.
Преференційні – між контраг-ми є режим найбільшого сприяння, звільнення від мита тощо (застосовуються до товарів тих країн, які входять разом до митних союзів або утворюють спеціальні митні зони).
Пільговий режимом застос-ся, коли дві або декілька країн зменшують взаємні тарифи з імпорту товарів, зберігаючи рівень тарифів в торгівлі з іншими країнами.
Преференційні ставки застосовуються до товарів з країн, з якими встановлено преференційний митний режим або митний союз. Пільгові ставки для товарів з країн з режимом найбільшого сприяння або національним режимом. Повні ставки – для товарів з усіх інших країн.
Передумови активізації розвитку компенсаційної торгівлі.
Різновид зустрічної торгівлі. Компенсац. Торгівля буває
Компенсаційні угоди на комерційній основі — угоди при яких поставка і відповідна зустрічна поставкатовару здійснюється протягом встановленого періоду на основі або одного контракту купівлі-продажу, або на основі контракту к-п і доданих до нього угод про зустрчну або авнсовану закупку. Фінансові розрахунки між учасниками угод здійснюється або через переказ іноземної валюти або шляхом врегулювання клірінгових претензій. Клірінгова форма розрахунку: після відправлення товару експортером його платіжні вимоги заносяться на клірінговий рахунок у країні імпортерам. Потім задовольняються через відповідні зустрічні поставки (взаємний залік вимог).
Компенсаційні угоди на основі домовленостей про виробниче співробітництво – Зміст цих операцій полягає в тому, що одна країна використовував устаткування і технології іншої країни, будує на своїй території промислові об’єкти, продукцією якого буде розраховуватися за поставлене устаткування технологію. Більше того, після будівництва об’єкта і виплати по кредитам, відношення між контрагентами продовжуються і в подальшому, коли інший вид має кроткосрочний характер.
Основні передумови ЗТ:
фін. Мотиви, бо проведення операцій на компенсаційній основі було викликано відсутністю твердою валюти в Укр.
— комерційні мотиви. В ряді випадків компенсаційні операції є єдиним можливим шляхом виходу на зовнішні ринки.
— технологічні мотиви. Завдяки яким більшість країн, що розвиваються одержують можливість придбати відносно новітні технології, а розвинуті країни одержали можливість подовжити життєвий цикл товару.
— соціальні мотиви ЗТ пожвавлює товарообмін, а отже вирішення ряду соціальних питань.
Передумови активізації розвитку компен-ної торгівлі.
Зустрічна тор-ля — торгівля, при здійсненні якої в документах (угодах або контрактах) фіксуються тверді зобов’язання експортерів і імпортерів зробити повний або частково збалансований обмін товарами. У останньому випадку різниця у вартості покривається грош-ми платежами.
При ЗУ один і той самий контрагент може бути експортером одних та імпортером інших товарів по відношенню до контрагента, або за домовленістю по відно-ню до іншого підприємства кр-покупця.
В сучасних умовах осбливої уваги потребує зустрічна торгівля. Виділяють декілька аспектів зустрічної торгівлі:
-фінансовий (коли країна – імпортер немає вільноконв-ної валюти або не хоче її витрачати)
-маркетинговий (коли компенсаційні операції виступають як специфічний спосіб виходу на зарубіжний ринок, особливо в умовах високої конкуренції.)
-технологічний (як можливість доступу країни-імпортера до нових технологій)
-соціальний (коли зустрічна торгівля зменшує безробіття, створює нові робочі місця тощо)
Питома вага компенсаційних операцій становить10-20% у загальних обсягах світової торгівлі. Зустрічна торгівля превалює у обміні високими технологіями тощо. Якщо до останніх років домінувала зустрічна торгівля північ-південь, захід-схід, то на сьогодні вона інтенсифікувалась у відносинах північ-північ, захід-захід.
Співстав-ня вигідн-ті та доцільн-і здійснення основних видів зустрічних угод (ЗУ).
Основні види ЗУ:
1Бартер – предст-яє собою безвалютний, але оцінений обмін товарами. Вартісна оцінка товарів здійсн-ся для забезп-ня еквівал-сті обміну. Для цих операцій хара-ні наявність контракту, вказівка чи на кіл-ть товарів, що підл-ть обміну, чи на суму поставки. Доцільна, коли країна–імпортер немає вільноконв-ної валюти або не хоче її витрачати
2Компенсаційні угоди — таки ЗУ, за яких відбувається обмін декількома товарами з кожного боку. На відміну від бартеру, предм-ом компенс-х угод є не один товар чи група товарів, а списки товарів, які підлягають обміну. Контрагенти перед укладанням зустрічних угод обмінюються списками тов-ів, які вони хотіли чи могли купити. Потім становлю-ся ціни на товари. Доцільні коли країна–імпортер немає вільноконв-ної валюти або не хоче її витрачати; коли компенсаційні операції виступають як специфічний спосіб виходу на зарубіжний ринок, особливо в умовах високої конкуренції.
3Великомасшт-ні операції на компенс-ій основі – одна кр використовує облад-ня та технол-її іншої країни та будує на своїй території пром-й чи с/г об¢єкт, проду-цією якого вона буде розрах-ся. Риси: великомасшт-ть, довг/строк кредитування, операції часто здійсн-ся на осн міжурядових угод (через великі кошти, потребу гаранта, велику кіль-ть підпр-ств – учасниць. Доцільно, коли компенсаційні операції виступають як специфічний спосіб виходу на зарубіжний ринок, особливо в умовах високої конкуренції.
4Викуп застарілої продукції – такий вид ЗУ, при якому передб-ся часткова компенс-ція вартості нової техніки однопрофільною старою, т. т. залік залишкової вартості товарів, що викупляються по ціні нових. Застос-ся при обміні машинами, обладн-м. Доцільно, коли є можливість доступу країни-імпортера до нових технологій.
5Операції з давальницькою сировиною, це такі операції за якимх об”єктом угоди є сировина та пр-я, яка виг-я з неї. Розрахунки по ОДС здійснюються:
-частиною прод-ції, що була виготовлена та залишається в країні переробки,
у вигляді оплати сировини частк-во готовою продк-ією, а частково – грошима,
— використ-ня кр-переробки в якості посере-ка для подальшого продажу прод-ії. Доцільно: немає вільних грошей, при завоюванні нових ринків збуту, метою є доступ до нових технологій, розрахунок на довготерм-ву співпрацю.
6Поставки на комплектацію – замовник на вигото-ня обладн-ня вимогає включити в остаточну вартість продукції комплектуючи з власної країни. Доцільно: розрахунок на довготерм-ву співпрацю, при завоюванні нових ринків збуту.
15.Співставлення вигідності та доцільності здійснення основних видів зустрічних угод
Зустрічна торгівля- сукупність угод при закінченні, яких закупка продукції з різних обставин супроводжується у відповідь поставками товарами з метою досягнення балансу Е-І-них операції.
Основні види
1.Товарообмінні операції і компенсаційні угоди на безвалютній основі — передбачають оплату поставок у товарній формі коли продаж одного або кількох товарів одночасно пов’язано з придбанням інших товарів і розрахунку в іноземній валюті не відбувається.
2.Компенсаційні угоди на комерційній основі — угоди при яких поставка і відповідна зустрічна поставка товару здійснюється протягом встановленого періоду на основі або одного контракту купівлі-продажу, або на основі контракту к-п і доданих до нього угод про зустрічну або авнсовану закупку. Фінансові розрахунки між учасниками угод здійснюється або через переказ іноземної валюти або шляхом врегулювання клірінгових претензій. Клірінгова форма розрахунку: після відправлення товару експортером його платіжні вимоги заносяться на клірінговий рахунок у країні імпортерам. Потім задовольняються через відповідні зустрічні поставки (взаємний залік вимог).
3.Компенсаційні угоди на основі домовленостей про виробниче співробітництво — передбачає, що поставки промислового обладнання будуть компенсаційні зустрічні поставки товару, які виробляються за допомогою обладнання що придбана.
Основні передумови ЗТ:
— фін. Мотиви, бо проведення операцій на компенсаційній основі було викликано відсутністю твердою валюти в Укр.
— комерційні мотиви. В ряді випадків компенсаційні операції є єдиним можливим шляхом виходу на зовнішні ринки.
— технологічні мотиви. Завдяки яким більшість країн, що розвиваються одержують можливість придбати відносно новітні технології, а розвинуті країни одержали можливість подовжити життєвий цикл товару.
соціальні мотиви ЗТ пожвавлює товарообмін, а отже вирішення ряду соціальних питань.
Типізація торгівлі на умовах кооперації.
Коопераційна т – торгівля на умовах кооп-ції, зв¢язує вироб-і інтереси госпо-ко незалежних фірм і організацій. Типи:
Виробнича кооп-ія, змист якої у виробництві товарів не для ринка в загалі, а за завданням та техничним вимогоам конкретних замовників.
Збутова кооп-ія – співпрація незалежних виробників у сфері спільної реалізації продукції на ринку.
Виробничо-сбутова кооп-ція — поглиблення виробничої кооперації до збутової чи навпаки.
Торгівля у складі консорціума – це тимчас. союз госпо-ств, незал-их фірм, метою якого є різни види скоординованої підпр-кої діяльн-ті для спільної боротьби за отримання заказу та його спільного виконання. Риси консорц.: 1. Створення К. оформ-ся угодою. 2. К. може пердба-ти створення юирид-ної особи. 3. Компанії, що входять в К., повністю зберігають юрид та фін-ву самостійність. 4. К. К. не має своєї організ-ної структ-ри. 5. К. сворюється для високоякісн-го виконання термінових та високовартісних замовлень, які потребують консолідації зусиль та коштів, наук-техничних, фін-их, виробн-их та супроводж-чих компаній.
Види К.:
-Закриті: фірма-замовник укладає контракт з кожним з учасників окремо.
-Відкриті: всі учасники підпорядковуються обраному лідеру і несуть солідарну відповідальність за забов¢яз-ня К.
Лідер К. коорд-нує спільну діяльність учасників та отримує за це винагороду. Замовник укладає угоду тільки з лідером К., який несе повну відповідальність за виконання забов¢язань.
Тенденції та динаміка торгівлі сиров-ми товарами.
1Довгострокове перевищення пропозиції над попитом.
2Настабі-сть, непостійність ринку сировини. 2 групи факторів: постійні (інфляція, НТП, сезонність спожи-ня, відносно не чутливий до цін попит, регулярність ринку), тимчасові (політ конфлікти, стихійні лиха, відносна нечутливість до цін пропозиції).
32-га тенденція на ринку сир-ни: ресурсозбер-ня та індустр-ція (2 протилеж-ті).
4Зростання попиту на облагороджений експорт, що складається з сировини глибокої переробки, спец-но підготовленої сировини, полуфабрик-ів, що значно знижує трансп-і витрати та на утилізацію.
5Посилення вимог до еколо-ої безпеки сировини.
6Вагомі позиції ТНК на ринках сировини.
7Скорочення питомої ваги продовольчого та с/г експорту в заг/світ масшт-бі.
8Високий ступінь регулювання ринку сиро-ни.
Сировинні кризи та шляхи їх подол-я.
Три різновиди регулювання ринку сировини:
М/н торгівельні угоди – угоди між країнами, що вироб-ть та спожи-ть, з метою стабіл-ції цін та поставок. Три принципи- 1.система буферних запасів, які ствоюються чи за ініціативою ЮНКТАД, чи за рахунок засобів сторін, що домовляються, 2.обмеження амплітуди цінових коливань, що полягає у встановленні цінового коридора, 3. Сист-а квот, ефективна при наявн-ті явного лідеру на світ-му сиров-му ринку.
картелі вироб-ків, об¢днання фірм, як правило однієї галузі, які вступають між собою в угоди, які стосуються різних сторін у підприєм-ій діяльності, а саме: угоди про ціну, ринки сбуту, умови найму роб.сили, асортимент.
сист-а м/н бірж – особливий вид постійного ринку, що охплює дек-ко Д-ав, на якому відбуваються угодикуп/прод на певнібіржевітовари.
19. Політика ОПЕК на світовому нафтовому ринку.
В 1960р. у відповідності з резолюцією представ-ників урядів 5 країн: Іран, Ірак, Кувейт, Сауд. Арав.і Венесуели в Багдаді створена ОПЕК. Тому для ОПЕК число “5” є знаковим. Пізніше в ОПЕК вступили ще 6 країн: Катар, ОАЕ, Лівія, Алжир, Нігерія та Індонезія. Штаб-квартира ОПЕК знаходиться в Австрії в Вені.
Всі країни, що входять в ОПЕК залежать від експорту нафти: 48% ОАЕ – 97% Нігерія. Най-менш залежною є Індонезія., вона диверсифікує експорт і поставляє на світовий ринок деревину, уголь, газ і турист.послуги.
Від експорту нафти ОПЕК в сер.отримує 160$ на рік.
Осн.цілі ОПЕК:
1)уніфікація і координація нафтової політики країн-членів;
2)пошук найб.оптимальних колект.і індив.засобів захисту інтересів країн-членів.
3) визначення ефективних засобів підтримки стабільності цін на світ.ринку нафти.
4)забезп-ня сталих доходів країн-експ-ів нафти.
5)забезп-ня ефект-ті і рентаб-ті постач-ня країн-спож-чів.
6)забезп-ня справедливих доходів від інвестицій в нафт.пром-ть.
Мех-зм регул-ня нафти країнами ОПЕК дуже простий: встановл-ня денного ліміту видобутку нафти, його корректуваня в зал-ті від кон”юнкту-ри, розподілу між країнами і контроль за викон-ням дер-ми своїх квот. Сауд.Арав.-найб.виробн-к нафти, вона і встан. Ціни на нафту.При падінні цін ОПЕК скорочує обсяги видо-бутку нафти і ціни підвищуються і навпаки.
продолжение
–PAGE_BREAK–20. Міжнародні товарні угоди (МТУ) в системі регулюваня світової економіки.
МТУ – це угода між країною-виробником і краї-ною-споживачем, спрямована на стабілізацію цін. Деякі товари, наприклад мідь, продаються і купуються на відносно вільному ринку. Причина-ми різких коливань цін можуть бути фактори по-питу та пропозиції, а також спекулят.операції. Однак виробник і споживачі в рівній мірі зацікав-лені в стабільності системи ціноутворня, яка доз-воляє прогпозувати майб.витрати і доходи і тим самим полегшує планування діяльнті. МТУ осно-вані на 3 принципах:
1)сис-ма буферн.запасів, яка створ-ся за ініціати-вою ЮНКТАД або за рах-к коштів країн, що домовл-ся.
2)обмеження амплітуди цінових коливань, шля-хом встановл-ня цінового коридору.
3)сис-ма квот, яка ефект-на при наявн-ті явного лідера на сировинному ринку.
21. Умови картельного регул-ня цін на м/н рин-ках сировини.
Картелі – об”єднання фірм, як правило, в одній галузі, які виступають між собою в угодах, що торкаються різних сторін їх спільної підприємн. діяльності: угоди про ціни, ринки збуту, асорти-мент, умовах найму роб.сили, спрямування використованих разом патентів.
Характ.риси картелю:
1) договірний характер угод;
2) форма змовлення з метою позбавлення конку-рентів;
3) усі фірми, що входять в картель, повністю збе-рігають свою юрид, фін, госп.самостійність;
4) іноді карт.угоди розповсюдж. не тільки на газузь збуту, але і на сферу вир-ва продукції.
5) наявність сис-ми примушення.
Діяльність картелей допускається в випадках:
1)картель контролює не більше 5% визначеного ринку або оборот фірм, які входять до карте-лю, складає не більше 200млн.євро на рік.
2) картель займається освоєнням нового ринку.
3) існування картелю корисно для всієї екон-ки.
4) у випадку створення антикризового картелю.
Картелі об”єдн-я з метою обмеж-я на ринку пропозиції товарів, чим менша пропозиція тим більша ціна на прод-ю.
22.Організ.форми техн.обслуг-няторгівлі комплектним обладн-ням.
Торгівля компл.обладн-ням — єдиний закінчений технолог.комплекс, який передбачає наявність інституту гаранта.
Організ.форми техн.обслуг-ня торгівлі комплектним обладн-ням:
1)техн.сприяння – поставка обладн-ня без здійсн-ня будів-монтажн.робіт.
2)генеральн.підряд – поставка обладн-ня + здійс-ня будів-монтажн. та пусконаладочних робіт.
3) угоди типу “продукція в руки” – поставки обладн-ня, будів-монтаж, пусконалагодж.ро-боти, надання допомоги в організації технологічн.процесу.
4) угоди типу “ринок в руки” – поставки обладн-ня, будів-монтаж, пусконалагодж.ро-боти, на-дання допомоги в організації технологічн.про-цесу + зобов”язання закупити частину вироб-ляємої продукції на поставленому обладнанні.
23. Особливості і характерні риси торгівлі готов.продукцією.
Осн.тенденції торг-лі гот.прод-цією:
1) різке зниж-ня ЖЦ більшості видів гот.прод.;
2) маркетингові особлив-ті: перехід від одиничних до системних продажів;
3) переважання в торг-лі гот.прод. торг-лі машинами і обладн-ням;
4)необхідність допродажного і післяпродажного обслуговування;
5) зростаня вимог до якості і дизайну гот.прод-ї.
Осн.види гот.прод:
1. торг-ля в розібраному вигляді: її “+” і “-“ :
+: 1) забезпечити значну економію на транспорт;
2) проникнути на ринок закритий для гот.прод.
3) ввозити комплект за зниженими митними ставками;
4) забезпечувати можл-сть орг-ції прогресивної збірки.
-: 1) технолог.недоліки: необхідн.забезпеч-ня високої якості доставлених товарів;
2) організац.недоліки: необх.забезпечення високої частоти поставок.
Ця торг-ля поділ-ся на:
1) отверточне вир-во – форма торг-лі, що пе-редбач. поставку комплектуючих ддя повної зборки виробу, кількість комплектуючих не змін-ся впродовж строку дії контракту.
2) прогресивна збірка – орг-я зборочного вир-ва з імпортних узлів і деталей, при якій експ-р зобов”яз.сприяти імп-ру в поетапній прог-рес.збірці виробу з тим, аби до визнач.мо-менту імп-р зміг перейти до самостійного випуску гот.прод; за встан.плату експ-р зді-йснює передачу ліцензії на гот.прод. і ноу-хау на вир-во узлів і деталей + виконує про-ект організ-ї вир-ва. За дод.плату експ-р мо-же поставляти деталі і комплект.д/сборки осн.і допоміжн.обладн-ня.
2. Торгівля компл.обладн-ням — єдиний закінчений технолог.комплекс, який передбачає наявність інституту гаранта.
Організ.форми техн.обслуг-ня торгівлі комплектним обладн-ням:
1)техн.сприяння – поставка обладн-ня без здійсн-ня будів-монтажн.робіт.
2)генеральн.підряд – поставка обладн-ня + здійс-ня будів-монтажн. та пусконаладочних робіт.
3) угоди типу “продукція в руки” – поставки обладн-ня, будів-монтаж, пусконалагодж.ро-боти, надання допомоги в організації технологічн.процесу.
4) угоди типу “ринок в руки” – поставки обладн-ня, будів-монтаж, пусконалагодж.ро-боти, на-дання допомоги в організації технологічн.про-цесу + зобов”язання закупити частину вироб-ляємої продукції на поставленому обладнанні.
24. Поняття і види “ноу-хау”.
“Н-Х” – являє собою практичне знання і досвід, які не мають правового захисту. Це сукупність різних знань і виробн.секретів: виробн, ко-мерц, фінансов, управлінського хар-ру.
Види “Н-Х”:
1) техн.характеру – рез-ти досвіду і протоколи, рез-ти наково-дослідн.робіт, статистичні розрахунки, методики і т.д.
комерц.характеру – картотеки постачальників і споживачів, методи індив.продажів, підвищен-ня ефективності праці, покращення систем.
25. Передумови та сутн.хар-ка торг-лі прод-цією у розібр.вигляді.
Торг-ля прод-цією у розібр.вигляді належ. до торг-лі готов.прод-цією як однієї з форм міжн.торг-лі. Передумови: забезп-я
суттєв.економії на трансп.витратах, проникн-я на ринок, закритий для готов.прод-ції, ввез-я комплектуючих за зниж.митн. тарифами, забезп-я можл-ті орг-ції прогрес. збірки.Недоліки: 1) технологічні- необх-ть забезп-я вис.якості тов-в, що поставл-ся; 2) організаційні- необх-ть забезп-я вис.частоти поставок. Форми торг-лі в розібран.вигляді:
1) відверточне вир-во передб. пост-ку комплект-чих для повн.збирання виробу, кіль-ть компл-чих не змін-ся протягом всього пер-ду дії контр-ту;
2) прогрес.збирання передб. орг-цію збирання вир-ва із імпорт.вузлів та деталей, при якій експ-р зобов”яз-ся сприяти імп-ру в поетапн.прогрес.збиранні виробу, щоб до певн.мом-ту останній зміг перейти до самост.вип-ку готов.пр-ції. За встан.плату експ-р здійсн. передачу ліц-зії на гот.пр-цію і ноу-хау на вир-во вузлів та деталей, також викон. проект орг-ції вир-ва. За дод.плату експ-р може постав. деталі та компл-чі для збирання, осн. та допоміж.вир-во.
26. Осн.форми угод торг-лі комплект.обладн-ям.
Торг-ля компл.обл-ям- вид торг-лі гот.пр-цією і предст. собою єдиний закінч.технолог.комплекс, що передбач. наявн-ть інституц.гарантів (трив.терміни угод). Осн.форми угод торг-лі компл.обл-ям:
1) техн.сприяння полягає у поставці обл-я без здійснення будів-монтажн. робіт;
2) генер.підряд або умови постач-я “під ключ” включ. пост-ку обл-я, здійсн-я будів-монтаж. та пусконалагоджуваних робіт. До об”єму постачань та надан.послуг вход. передача технол-ї, ноу-хау, проектув-я, пост-ка компл.обл-я, його монтаж, провед-я пусконалаг.робіт, проектув-я і буд-во допом.громадс.споруд. “+”: надійно перевірені на підпр-ві постач-ка імп.обл-я та технолог.процеси, суч.будів.обл-я і передові методи буд-ва об”єкту, експл-ції обл-я, поклад-я всієї відпов-ті за буд-во та введ-я в експл-цію на генер.підрядника.“-“: вища вар-ть буд-ва порівняно із закупівлею окрем.видів обл-я та послуг, можл-ть включ-я обл-я, що не корист-я попитом, мінім.участь замовника в буд-ві об-ту.
3) угоди типу “прод-ція до рук” або “під гот.пр-цію” поляг. в постач-і обл-я, будів-монтаж., пусконалаг.робіт + надання допомоги в орг-ції технолог.процесу. Підрядник зобов”яз-ся забезп. експл-цію підпр-ва до досягн-я ним проектн.потуж-ті і освоєння вип-ку пр-ції згідно погодж.номеклатури, якості і кіль-ті.
угоди типу “ринок до рук” або “під випуск та реал-цію пр-ції” передб. все те, що і угоди “пр-ція до рук” + зобов”яз-я закуп. частину пр-ції, що вир-ся на поставл.обл-і. Тобто підрядник забезп. не лише експл-цію підпр-ва, але і збут його пр-ції.
27. Заг.хар-ка суч.стану і перспектив роз-ку міжн.технолог.обміну (МТО).
У шир.розумінні міжн.технолог.обмін — проникн-я будь-яких науково-техн.знань і обмін вир.досвідом між країнами. У вузьк.розум-і – це передача наук-техн.знань і досвіду, що віднос-ся до відтворення конкр.технолог.процесів. МТО вист. засобом поглибл-я процесів конц-ції та транснац-ції, що вираж-ся в:
1) обмеженнях доступу до технол-ї сторон.фірм (незалежних);
2) збільш-я обсягів продажів техн-й дочірн.фірмам ( у США 75-80% техн-й реаліз-ся ДФ- IBM).
Більшого пошир-я набув. угоди з над-я комплект.послуг- буд-во “під ключ”, компл.монтаж обл-я.
Суч.стан міжн.технол.обміну:
1) динамізм суч.обміну технологіями та випередж-я технол.трансфертами як темпів ек.роз-ку, так і міжн.торг-лі;
2) диверсифікація форм марк.д-ті на ринках технол-ї;
3) зміна акцентів в процесі міжн.кооперув-я ( МТО- прям.об”єкт МЕВ, тов.торг-ля виступ. формою передачі технологій).
Ек.переваги на суч.етапі МТО:
1) можл-ть в кор.термін задовольнити свої потреби в нов.техніці та технологіях;
2) економія капіт.рес-сів та часу на провед-я власн.НДДКР (НІОКР);
3) кращі можл-ті отрим-я ноу-хау;
4) можл-ть виходу на нові ринки збуту та збільш-я валютн.надходжень за рах-к реал-ції експ-ліценз.пр-ції;
можл-ть підтрим-я вис.як.рівня пр-ції за рах-к технол.трансферту.
28. Види та хар-ка суч.інжиніринг.послуг.
Інжиніринг- це розроблений на основі станд.знань продукт, який адаптовано до конкр.обставин замовника. Це є також сукуп-ть видів д-ті, спрям-х на оптимізацію інвест-й або мініміз-ю витрат, пов”яз з реаліз-ю проектів різн значення. Інжиніринг є непрямою формою передачі технол-й.Особл-ть інж-гу- тиражованість послуг. Об”єкти: техн. документація, рекомендації, ек.розрах-ки. Існує декілька класиф-цій інж-гу. За першою він поділ-ся на проектний, проектно-підрядний та управлінський. За другою класифікацією інжин.послуги можна розділ. на наступні групи послуг:
1) послуги з підгот-ки вир-ва:
передпроектні послуги (вивч-я ринку, досл-я грунту, підг-ка техн-економ. обгрунтувань, консул-ції та нагляд за провед-ям зазнач. робіт);
проектні послуги (склад-я генер. планів і схем, техн.специфікація);
післяпроектні (підг-ка контракт. документації, провед-я проекту, нагляд за здійсненням робіт);
2) послуги з орган-ції процесу вир-ва і упр-я підпр-вом;
3) послуги із забезпеч-я реал-ції пр-ції.
Існує 3 осн.методи буд-ва згідно яким відрізн-ся зміст контр-тів на надання інж.послуг:
1) більша час-на робіт вик-ся персоналом замовника або місц.фірмами. Інжин.фірма- консультант, не несе жодн.відпов-ті за здійсн-я проекта;
2) викон-я іноз.інжин.фірмою більш.час-ни або всіх інжин.послуг + відпов-ть її за викон-я робіт;
3) при буд-ві “під ключ” викор-ся, коли інжин.послуги над-ся генер.підрядником в якості складової всього компл-су послуг. Спеціаліз.інжин.фірми мож. залучатися в якості субпідряд.орг-цій.
28. Види і хар-ка сучасних інжинірингових послуг.
Інжиніринг — продукт, який був розроблен на основі стандартних знань і досвіду і пристосован до певних вимог.
Види :
— проектний, проекти з реконмтрукції буд-ва,
— проектно-підрядний, проект та його реалізація,
— управлінський ( консалтінг )
29. Суч.практика торг-лі “ноу-хау”.
“Ноу-хау”- надання техн.досвіду та секретів вир-ва, які включ. відомості технол, екон, адмін, фінанс.хар-ру, використання яких забезп. певні переваги. Предметом купівлі-продажу є незапатентовані винаходи, що мають комерц.цінність.
В суч.міжн.практиці найбільш часто зустріч-ся патентні ліц-зії з одночасн. передачею ноу-хау і наданням техн.допомоги в налагодженні вир-ва. Друге місце займ. ліц-зії на ноу-хау і лише третє – чисто патентні ліц-зії, які не передбач. передачу ноу-хау. Це поясн-ся тим, що за суч.роз-ку техніки освоєння більш.частини винаходів без надання ноу-хау, або зовсім неможливо, або призвод. до невиробн.витрат часу та коштів, тому ноу-хау є осн.об”єктом не лише ліц-зій, але і інш.форм передачі технологій. Мають місце у дан.виді ліценз.угод умови про нерозголош-я ноу-хау як в пер-д терміну дії ліценз.угоди, так і після її закінчення. Найб.характ.умовами ліценз.угод, які обмеж. ліцензіата у викор-і ноу-хау, є:
— не передав. набуті знання і досвід третій стороні протягом терміну дії і в середньому до 5 років після закінч-я цього терміну;
— зазнач. в рекл.док-тах або випущ.пр-ції, що вона виготовлена за ліц-зією інш.фірми;
не надав. Субліц-зії на ноу-хау, бо це може призвести її втрату.
29. Сучасна практика торгіфвлі “ ноу-хау “.
За сучасних умов все більшого розвитку набула практика торгівлі “ ноу-хау”. Це практичні знання і досвід, що не користується правовим захистом. Це сук. Різних знань, виробничих секретів, наук-го, адм-го, комерц-го, фін-го хар-ру, використання яких забезпечує екон.
Переваги.
Види :
1)комерц-=го хар-ру, картотеки спож
постач., документообіг, методи пер-
сональних продаж, методи збільш-ня прод-ті праці.
2)Технолог-го хар-ру, результати досліджень, звіти, стат.розрах., рецеп-
тури.
3) невиробничі послуги — ідеї бізнесу,
консультування, кодрові контракти.
Передача “ноу-хау” невід”ємна процесу ліцензування. Серед торгів-
лі ліцензування, в міжнародній практиці, більше 50% угод уклад-ся на передачу винаходів та ноу-хау.
30% — тільки на ноу-хау. Більш ніж 80% “традиційних” ліцензій перш за все являють собою передачу ноу-хау.
30. Порівняльна хар-ка осн.форм розрахунків за ліцензіями.
Ліцензія — дозвіл на викор.певного винаходу, тов-го знаку, пром.зразку, що перед-ся на певних умовах власником користувачу. Об”єктом є
б\я розробка конструкторн-го техно
лог-го хар-ру.
Осн. Форми розрах.за ліцензії.:
— рояльті, ліценззійні відрахування, що розрах. На основі обумовленої в контракті ставки платежу.
— участь у прибутку, як правило 20-30 %
— паушальний платіж, передбачає виплату всієї суми, що передбачає контракт на протязі певного періоду.
— розрахунок технологічною документацією
— розрах ц.п. і т.д.
30. Порівн.хар-ка осн.форм розрах-ків за ліц-зії.
Ліц-зія- дозвіл на передачу юрид. або фіз. особами (ліцензіарами) належних їм прав на винаходи, торг.марку або пром.зразок інш.фіз. або юрид.особам (ліцензіатам).
Об”єктом є будь-яка розробка пром, конструк, технолог.хар-ру, яка повинна волод. патентною чистотою. Ліценз.платежі- виногорода ліцензіару, яка виплач-ся ліцензіатом за викор-я предмету угоди.
Форми розрах-ків за ліц-зії:
1) роялті- періодич.відрахув-я, які розрах-ся на основі обумовленої в контракті ставки платежу, в зростання якої зацікавлений імпортер. Коридор роялті – від 2 до 10%. Роялті залеж. від розміру приб-ку, який отрим-ся внаслідок комерц.викор-я ліц-зії. Роялті мож. встан-ся у вигляді визнач. фіксов.ставок у % і сплач-ся ліцензіатом через погоджені проміжки часу. Вони мож. нарах-ся виходячи з об”єму приб-ку, суми продажу, відпускної ціни і звичайно склад. 3-5%. Більш високі ставки встан-ся у перш.рік дії угоди і при постачанні виробл. тов-в на експорт. Цю форму викор. в 90% ліценз.угод.
2) пашуальний платіж – одночасна виплата, яка предст. собою справжню ціну ліц-зії. Цей тип викор-ся при постач-і комплектів обл-я, коли вар-ть технол-ї включ-ся до вар-ті обл-я, коли ліцензіат хоче уникнути контролю ліцензіара за наступ.викор-ям технол-ї, коли існує ризик можл.перевода періодичн.платежів за кордон. Розмір платежів
3) участь у приб-ках- відрахув-я на користь ліцензіара частини приб-ку, яка отрим-ся ліцензіатом від комерц.викор-я предмету ліц-зії. Звичайно участь ліцензіара в приб-ку ліцензіата фіксується на рівні до 30% при наданні виключної ліц-зії і 10% при наданні невикл.ліц-зії.
розрах-ки цінними паперами та техн. документацією або участь у власності — це передача ліцензіатом ліцензіару частини акцій своїх підпр-в від 5 до 25% в якості платежу за надану ліц-зію. Цей вид практик-ся ТНК, які прагнуть встан.контроль над влас-тю за тими іноз.підпр-ми, які викор. їхн.технол-ю. Зустрічна передача техн.докум-ції викор-ся при перехресн.ліц-ванні і передбач. взаємн.обмін ліц-зіями, технол.знаннями і досвідом.
продолжение
–PAGE_BREAK–31. Передумови, динаміка розвитку ліцензійної торгівлі, класифікаційні під-ходи до ринку ліцензійних послуг.
Ліцензія-дозвіл на передачу юрид. чи фіз. особами-ліцензіарами прав на винахід, торг. марку чи зразок, які належать їм, іншим юр. чи фіз. особам. Обєкт Л.-будь-яка розробка пром., конструкт., технологіч. хар-ру, котра повинна володіти патентною чистотою, це юрид. якість обєкта, яка означає, що він може використовуватися в даній країні без порушення діючих на її території охоронних документів виключного права. Ліцезійна тор-гівля є основною формою міжнар. передачі технологій. Її предметом є патентні і безпатентні ліцензії на передачу винаходів, технологіч. досвіду, пром. Секретів і комерц. знань. У більшості випадків предметом куп-продажу є права на використання за кордоном запатентованого винаходу. За спосособ передачі технології ліценз. Угоди діляться на самостійні, коли технологія чи технологіч. знання передаються незалежно від їх матеріального носія, і супутні, коли ліцензія надається в рамках більш широкого контракту на поставку технологіч. обладнан-ня і надання інжинірингових послуг. Ліцензії продаються на основі ліцензійної угоди, яка встановлює вид Л.(патентна, безпатентна), хар-р ї обсяг прав на використання технології (проста, виключна, повна), виробничу сферуі територіальні кордони використання пред-мету Л.
Обсяг, напрями та стр-ра міжнар. торгівлі ліцензіями чималою мірою визначаються прискореним розвитком наукових дослід-жень і розробок у розвинутих країнах, роз-ширенням їх ЗЕ і фін. експансії. Міжнар. ліценз. торгівля здійснюється здебільшого між промислово розвинутими країнами. Домінуючі позиції в експорті ліцензій займа-ють США, на які припадає найбільша в світі частина видатків на НДДКР. Також значне місце займають в міжнар. торгівлі ліцензіями Яп., ВБ, Фр., Нім.,Іт.Міжнар. ліценз. торгівля охоплює в основному продукцію прогресив-них галузей пром-ті: хімічної, електро-тех-нічної, включаючи електроніку, м\б. Ці галу-зі поглинають основну частку видатків на наукові дослідження в розвинутих країнах.
31.Передумови, динаміка розвитку ліцензійної торгівлі, класифік-і підходи до ринку ліцензійних послуг.
Е-р та І-т технологій розгляд-ся як ефект-й спосіб виходу на зовн.р.Та-
ка д-ть в основному здійсн-ся через ліцензування.В міжнар-й практиці ліцензія — це дозвіл згідно якого ліцензіар( власник вийняткового права на винахід, товарний знак ) дозволяє ін.особі ( ліцензіату ) за обумовлену винагороду користува-
тися об”єктом цього права. Договір між сторонами наз — ліцензіонною угодою, як правило, стосується і “ноу-хау” В міжнар-й практиці торгівля ліцензіями і “ноу=хау”більш
ніж 50%, 20% — це чисті патентні ліцензії. Таким чином більш ніж 80% “ традиційних “ ліцензій це передача “ноу-хау”.
Аналіз-чи динаміку міжнар-ї торгівлі ліцензіями, так тільки на р.Росій їх кіл
ть зросла з 611 до 1230 за 1992-1997р.
Види ліцензій.
— за правовою охороною ( патентні, безпатентні
— за об”ємом прав, що перед-ся ( прості, вийняткові, повні)
— субліцензія, ліц., що пер-ся 3-й особі ліцензіатом, що володіє вийнятковим правом на ліцензію.
— возвратная, надає ліцензіару права користув-ня усовершенствовами об”єкту ліцензії
— кросс-ліцензія, взаємний обмін пред
метом, що є об”єктом інтел-ї власнос
ті.
32. Нові види послуг на св.р.
Сьогодні світ дуже сильно змінився
зазнали значного розвитку і сист.
Транспортного, комунік-го в”язку.
Великого значення набуває інфор-
мація. І т.д. Тому очевидно, що на сучасних світових ринках значного розвитку набувають нові види послуг найрізноманітнішого хар-ру.
Можна виділити :
— розподільчі, трансортний, комунік-
ційний та ін.види зв”язку.
— посередницькі, оптові, роздрібні, організовані ринки.
— виробничі, буд-во, тех-не обслугов-ня
— фінансові
— споживчі, туристичні, сторнтивні
— некомерційні, освіта, охорона здо-
ров”я, медицина
32.Нові види послуг на світових ринках.
Сьогодні усе більшого значення набуває міжнар. торгівля послугами. Вона відрізняється від торгівлі іншими товарами тим, що товари можуть бути фізично переміщені через кордон, а послуги-це товар, який не має уречевленої форми. В багатьох країнах торгівля послугами займає значне місце в осязі МТ. Це викликано НТП у сфері матеріального вир-ва, поглибленням МПП і зростанням соц-ек. потреб багатьох країн. Класифікація послуг становить досить серйозну проблему, що розвязується в різний спосіб. Одна з класиф-цій: 1)розподільчі (послуги транспорту, звязку, комунікації), 2)посередницькі, 3)виробничі (буд-во, техн. обслуговування), 4)фінансові (банківські, страхові, інвестиційні), 5)споживчі (туризм), 6)некомерційні (охорона здоровя, освіта).
Останнім часом разом з традиційними великого значення набувають спеціалізовані послуги, такі як проектно-конструкторські, будівничо-монтажні, підготовка програмного забезпечення і техн. обслуговування обчислюваної техніки, патенти, ліцензії, ноу-хау, інжиніринг, лізингові послуги.
33.Поняття методу МТ.
Метод МТ-організаційна форма і порядок здійснення зовнішньоторг. угод. Виділяють 3 методи МТ:1)торгівля напряму,2)торг. через посередників,3)транзитна торг.
Торгівля напряму здійснюється через встановлення прямих звязків між експортером і імпортером, які відповідно є виробниками і кінцевими споживачами. Прямим торг. звязкам притаманні такі риси: довгостроковість договірних відносин, уста-леність відносин, однозначно цілеспрямо-ваний хар-р угод. Під торговопосеред. операціями розуміють опер., повязані з куп-продажем товарів, які виконуються за дору-ченням виробника-експортера незалежною від нього стороною, торг. посередником, на основі укладеної між ними угоди чи окремого доручення. Посеред. опер. регулю-ються нормами торгового і цивільного права.
Кожний метод має свої переваги та недоліки. Експортер, враховуючи їх, вибирає, яким чином він буде здійснювати вивіз продукції.
На сьогодніщній день дуже багато угод в МТ здійснюється за допомогою посередників, оскільки існує багато значних переваг даного методу.
34. Загальні передумови, специфіка і вигідність торгівлі напряму.
Виділяють 3 методи МТ:1)торгівля напряму, 2)торг. через посередників, 3)транзитна торг.
Торгівля напряму здійснюється через встановлення прямих звязків між експортером і імпортером, які відповідно є виробниками і кінцевими споживачами. Прямим торг. звязкам притаманні такі риси: довгостроковість договірних відносин, уста-леність відносин, однозначно цілеспрямо-ваний хар-р угод. Осн. переваги: 1)можливість економії витрат на здійснення експ-імпортних операцій за рахунок вина-городи посередників,2)можливість ближче знаходитися до кінцевого споживача і враховувати найменші зміни ринкової конюктури,3)зменшення залежності резуль-татів комерц. діяль-ті від можливої некомпетентності посередників. Недоліки:
1)у випадку відсутності у експортера комерц. кваліфікації і торг. досвіду витрати на здійснення операцій не тільки не скоротяться, але і виростуть,2)МТ порівняно з внутрішньою є більш ризикованою, що обумовлено необхідністю аналізу і оцінки факторів зовн. середовища,3)торгівля напряму потребує відмови від прибутку на 2-3 роки.
34.Заг.передумови, специфіка, вигідність торгівлі напряму.
Метод Мт — організована форма і порядок здійснення ЗЕД., це спосіб здійснення торгівельного обміну.
Є 2 методи: прямий, непрямий
Прямий метод- це метод торгівлі безпосередньо продавець-покупець без б\я посередників.
Переваги:
— значне скороч.фін-х витрат на суму комісійної винагороди посередника
— зниж-ся ризик і залежність результатів комерц-ї д-ті в зв”язку з недостатньою компетентістю посередника.
— збереження контролю над рухом товару
— постійне знаходження на р., що дозволяє адекватно реагувати на зміни його кон”юктури.
Недоліки :
— значні витрати пов”язані з організацією власної збутової мережі
— можлива втрата контролю за поведінкою спож.на внутр.р.
— значні ризики пов”язані з МТ.
35.Диверсифіковане поле посеред-
ницьких послуг.
Одним з методів МТ є непрямий метод, тобто метод продажу товару через посередників.Викорис-тання посередників є вигідним, бо знаходяться ближче до споживача, краще знають р.,є професіоналами своєї справи, а також надають дуже різноманітні послуги.
— вони здійснюють пошук закордонного партнера
— є джерелом інформації
— здійснюють кредитування сторін
— надають гарантії сплати
— здійснюють транспортно-екпеди-
торське обслуговування
— здійснюють страхування товару
— покладають на себе виконання митних формальностей
— проводять рекламні та ін.заходи
— здійснюють технолог-е обслугов.
Тобто поле їх посередницьких послуг дуже диверсифіковане.
35.Диверсифікаційне поле посередницьких послуг.
Під торговопосеред. операціями розуміють опер., повязані з куп-продажем товарів, які виконуються за дорученням виробника-експортера незалежною від нього стороною, торг. посередником, на основі укладеної між ними угоди чи окремого доручення. Торгове посередництво-це досить широке поняття і включає в себе значне коло послуг:1)опер. по пошуку закордонного контрагента, 2)підго-товку і здійснення угоди, 3)її документарне оформлення, 4)надання гарантій оплати, 5)здійснення транспортно-експедиторських послуг, 6)страх-ня, 7)митні формальності, 8)проведення рекламних і інших заходівпо просуванню товарів на закордонні ринки, 9)здійснення технічного обслуговування.
36. Сутність і хар-ка посередницьких операцій.
Виділяють 3 методи МТ:1)торгівля напряму, 2)торг. через посередників, 3)транзитна торг.
Під торговопосеред. операціями розуміють опер., повязані з куп-продажем товарів, які виконуються за дорученням виробника-експортера незалежною від нього стороною, торг. посередником, на основі укладеної між ними угоди чи окремого доручення.
На сьогодніщній день дуже багато угод в МТ здійснюється за допомогою посередників, оскільки існує багато значних переваг даного методу. Використання посередників дозво-ляє:1)підвищити оперативність збуту товару, що сприяє збільшенню прибутку,2)посеред-ники, знаходячись ближче до покупців, більш оперативно реагують на зміни ринкової конюктури, що дозволяє реалі-зувати товар на більш вигідних умовах, 3)залучення посередника дозволяє підвищи-ти конкурентоздатність товарів за рахунок скорочення сроків поставок з проміжних складів, 4)деякі посередники авансують експортерів, вкладаючи власний капітал в створення і функціонування збутової мережі, 5)посередники служать джерелом інформації про рівень якості товару, 6)при роботі через посередників виникає додаткова вигода при масовому збуті певної номенклатури товару, 7)посередники в деяких випадках дозволя-ють виходити на ринки, закриті для здійснен-ня торгівлі напряму.
36. Суть і хар-ка посередницьких операцій
Під торгівельно-посередницькими операціями розуміють операціїї по-
в”язакні з куп-продаж. Товарів, що виконуються за дорученням виробника Е-ра незалежним від нього посередником на основі укла
деної між ними угоди чи окремого доручення.В залежності від типу посередника виділяють такі посередницькі операції
— операції з перепродажу
вони здійсн-ся посер.від свого іменів та за свій рахунок. Самостійно виступають стороною договору як з Е-ом так і з кінцевим покупцем і стає власником товару після його сплати.
— комісійні операції
осн.контрагентами є комісіонер( посер) і комітент ( власник товару ).За угодами комісії посеред.має право шукати партнерів і підписува
ти з ними контракти від свого імені, але за рах. Продавця чи покупця, який приймає на себе ко-
мерційні ризики. Перед 3-ми особами комісіонер виступає в якості продавця.Він відповід. За збереження товару, зберігають право власності на товар до моменту його переходу на покупців. Посер.несе усю матер.від
повідальність.
— опер.консигнації
предб., що Е-р ( консегнант) постачає товар на склад посер.(кон
сегнатора ) для реалізації на р на протязі певного терміну. Посер.
Здійснює платежі по-мірі реаліз.тов. Нереаліз.товар повертається Е-ру
— агентські операй.
Полягають у дорученні 1-ї сторони( принципала ) незалежній від неї ін.стороні ( агенту ) здійснен-
ня юр.,і фактичних дій, пов”яз. З куп-прод. Товпрів на договореній території за рах. І від імені принципала.Агент лише сприяє здійсненню угоди, але сам в ній не бере участі.
— брокерські
здійс-сю профес-ми посередниками брокерами, які займ-ся своєю д-тю на товарних біржах або за певними операціями. Це особи, які задіяні в збуті, але вони не виступають ст\ороною угоди.
Агентські угоди – зміст, переваги та повноваження сторін.
Агентська угода – доручення однієї сторони (принципала) незалежної від неї іншій стороні (агенту) здійснення юридичних і фактичних дій, пов”язаних з купівлею-продажем товарів на договірній території за рахунок і від імені принципала.
До обов”язків агента належать :
інформаційна підтримка принципала (стан кон”юнктури ринку, ціни, митні правила, умови платежу, технічні дані)
створення на ринку належної репутації принципала та його продукції, рекламна компанія, маркетингові дослідження
післяпродажне обслуговування
сприяння заключенню і реалізації контрактів
Агент лише представляє інтереси принципала. Він не має права підписувати контракти ні від свого імені ні від імені принципала. Сам агент не бере участі в угоді купівлі-продажу і не купує товари за свій рахунок. Він може здійснювати свою діяльність самостійно, за певну винагороду (2-5% від суми контракту). Агент є юридичною особою, що зареєстрована у торгівельному реєстрі.
37. Агентські угоди.
Агентські угоди укладаються між агентом та принципалом та дозволяють агенту реаліз. На певній тер. визначену номенкл. торварів принципала за визнач. винагороду.Угода не обмеж. прав принципала. Агентські угоди надають виробнику можливість вийти на новий ринок, вибрати серед кількох посередників найб. вигідн. партн. Виділяють: простих агент., агент з правом «першої руки», ексклюз.аентів. Агент з пр.»першої руки» першим отримує товар на реалізацію серед інших посер., в разі відмови агента в писм. вигляді принципал передає товар іншим посер. Ексклюзивні (моноп.) агенти мають виключне право на здійснення посер.послуг на певн.терит… В даному разі принципал не має права виходити на ринок з аналогічною продукцією сам або через інших агентів, або в б-я разі сплачує винагороду екскл.агенту.
Агентські угоди дають можливість принципалу ефективно реаліз.товари, створити збутову мережу, а агент має стабільн.місце на ринку та отр.винагороду, існує можливість фін.вливаннь. Реалізація товарів через посер.широко застосовуєтья в міжнародній торгівлі Серед агентських фірм виділяють:
експортні агенти, що діють за дорученням кількох промислових фірм в своїй країні.
імпортні агенти, що діють за дорученням
кількох промислових фірм країні імпортера
іноземні збутові агенти, що надають право посереднику-імпортеру реалізо-вувати певні товари
іноземні закупочні агенти, що купують за кордоном певні товари для принципала в своїй країні
продолжение
–PAGE_BREAK–38. Порівняння та динаміка розвитку брокерських та агентських операцій.
Агентські угоди укладаються між агентом та принципалом та дозволяють агенту реаліз. На певній тер. визначену номенкл. торварів принципала за визнач. винагороду.Угода не обмеж. прав принципала. Агентські угоди надають виробнику можливість вийти на новий ринок, вибрати серед кількох посередників найб. вигідн. партн. Виділяють: простих агент., агент з правом «першої руки», ексклюз.аентів. Брокери — посередники, що реалізовують товари принципала але не є стороною угоди між продавцем та покупцем. Брокер тзнаходить знаходять зацікавлених продавців та покуц.та сприяють укладанню угоди. Брокер отримує винагороду від сторони що звернул.до нього (продав./покуп.).Брок.угоди можуть бути разові або на певний термін. Брокери співпрац. зі сторонами з приводу кредитування їх для здійсн. угоди.
38 Порівняння та динаміка розвитку брокерських та агентських операцій.
Агентські опереції – доручення однієї сторони (принципала) незалежної від неї іншій стороні (агенту) здійснення юридичних і фактичних дій, пов”язаних з купівлею-продажем товарів на договірній території за рахунок і від імені принципала.
Брокерські опереції здійснюються професійними посередниками (брокерами), які займаються своєю діяльністю як правило на товарних біржах і спеціалізуються на певному виді товарів чи на певних операціях.
Головним завданням як агента так і брокера є сприяння підписанню угоди. Це означає, що вони не мають права підписувати угоди з третіми особами.
До обов”язків агента належать :
інформаційна підтримка принципала (стан кон”юнктури ринку, ціни, митні правила, умови платежу, технічні дані)
створення на ринку належної репутації принципала та його продукції, рекламна компанія, маркетингові дослідження
післяпродажне обслуговування
сприяння заключенню і реалізації контрактів
Обов”язки брокера:
інформаційна підтримка сторін контракту
підбір партії товару певного асортименту
контроль за виконанням контракту
обов”язки делькреде
Винагорода агентів складає 2-5% від суми контракту, а брокера – 0,25-3%.
39 Основні типи і переумови застосування консигнаційних угод.
Договір консигнації являє собою різновид договору комісії. Він передбачає, що експортер (консигнант) постачає товар на склад посередника (консигнатора) для подальшої реалізації їх на ринку консигнатора протягом певного терміну.
Консигнатор здійснює платежі консигнанту по мірі пеалізації товару зі складу. Нереалізовані товари посередник має право повернути експортеру.
Така форма торгівлі використовується за умови: слабкого освоєння ринку; поставки нових товарів чи товарів масового виробництва, в стійкому збуті яких експортер не впевнений.
Особливості договору консигнації:
визначення терміну реалізації, протягом якого товари повинні бути продані.
визначення суми вартості товарів, які одночасно зберігаються на консигнаційному складі і поповнюються залежно від ступеня їх реалізації
визначення типу консигнації:
Незворотня –якщо якась частина товару не буде реалізована у певний термін, консигнатор зобов”язується купити її у консигнанта за тверду суму.
Частково зворотня – консигнатор зобов”язаний реалізувати товар на певну суму, а товари на залишок суми, якщо їх не вдається реалізувати повернути консигнанту.
Зворотня – всі нереалізовані товари повинні бути передані консигнанту, або є можливість продовдити термін консигнації або надати знижку.
39. Основні типи і переумови застосування консигнаційних угод.
За умов консигнаційних угод (різновид комісії) консигнант поставляє консигнатору певні товари для подальшої їх реалізації на обумовленому ринку. Товари є власністтю консигнанта до їх реалізації. Консигнатор здійснює оплату по мірі реалізації тов. Консигнатор зобов’язаний застрах. товари, реалізувати їх за визнач.строк та здійсн.оплату.
Виділяють консигнацію: без повернення, з поверненням, з частковим поверненням.
За умов першої товари не реалізовані консигнатором мають бути ним викуплені. Консигнація з поверненням передбачає повернення консигнанту нереалізованої продукції. Консигнація з частковим поверненням передбачає повернення консигнанту певної частини нереаліз.товарів а іншу частину викупає консигнатор. Консигнатор отримує винагороду від консигнанта. Важливою передумовою є те, що консигнатор, як посередник мусить ефективно функціонувати на певному збутовому ринку, мати власні потужності, приміщення, склади, фін.ресурси, не має права реалізувати на даному ринку товари що конкурують з наданими консигнантом.
40.Договори комісії та обов’язки «дель-кредере» комісіонера.
Договір комісії передбачає надання комітентом права комісіонеру реалізовувати певні товари за обумовлену ціну, в певні строки від власного ім’я та за рахунок комітента третім особам за певну винагороду. Виділяють: просту комісію та угоди делькредере. За умов простої комісії комісіонер діє в рамках угоди, комісіонер не є власником товарів комітента, покупець та продавець розраховуються напряму, комісіонер не несе відп. за діяльність сторін (покупця/продавця). Комісіонер отримує 1-4% від угоди. Комісійнійні угоди делькредере передбачають продаж комісіонером товарів комітента, відповідальність комісіонера за платежі від покупця, за покриття втрат комітента, комісіонер заключає угоду з покупцем сам та переказує гроші комітенту сам отримуючи прибутки у вигл.різниці в цінах.
Комісіонер виступає стороноу угоди купівлі-продажу товарів та їх власником до реалізації.
40 Договори комісії та обов’язки “дель-кредере” комісіонера.
Контрагентами в комісійних операціях виступають: комісіонер (посередник) і комітент (власник товару). Комітент доручає комісіонеру від імені комісіонера та за рахунок комітента здійснити операцію купівлі-продажу з третім контрагентом. Тобто посередник шукає партнерів, підписує з ними угоду від свого імені але за рахунок продавця або покупця, який приймає на себе комерційні ризики. Посередником комісіонер є лише для комітента, а для третьої сторони він є продавцем або покупцем.
Договір комісії зазвичай укладається одноразово.
В ньому обумовлюються:
мінімальні ціни при експорті та максимальні при імпорті товарів
строки поставок обумовлених партій товару
технічні та якісні характеристики товару
відповідальність сторін
розміри і порядок виплати комісійних винагород
Договором “делькредере” комісіонер бере на себе зобов”язання відповідати за платежі покупця та компенсувати усі витрати комітенту, якщо покупець виявиться не платоспроможним. Причому комісіонер може самостійно заключити догорів з покупцем, а вже потім з комітентом. У такому разі прибуток комісіонера буде становити різницю між сумами закупки товару у комітента та реалізації його покупцеві. Іншим варіантом отримання прибутку є зафіксований у договорі відсоток від суми угоди (як правило це 1,5-3,5%).
41 Операції з перепродажу та їх характеристика.
Такі операції здійснюються торговими посередниками від свого імені та за свій рахунок. Посередник самостійно виступає стороною договору, як з експортером, так і з кінцевим покупцем і стає власником товару після його сплати.
Існують 2 види операцій з перепродажу:
посередник по відношенню до експортера виступає як покупець товару на основі договору купівлі-продажу. Він стає власником товару і може реалізовувати його на свій розсуд на будь-якому ринку і за будь-якою ціною.
експортер і посередник підписують угоду про продаж товарів на певній території на конкретний термін з деталізацією інших аспектів (distributors). Такі посередники продають товари від власного імені та за власні кошти і несуть відповідальність за всі види ризиків.
Переваги використання дистрибуторів:
можливість виходу на нові ринки, забезпечення реклами на них товарів експортера протягом терміну контракту.
такі угоди укладаються з фірмами, що мають власну збутову мережу
такі угоди супроводжуються договорами купівлі-продажу на постачання товару
такі угоди гарантують одержання платежу за товар одразу після його постачання.
Вигідність таких угод для дистрибуторів зумовлена їх комерційною незалежністю, самостійністю у встановленні цін, набуттям монопольного права на продаж товарів експортера на своїй території.
42. Основні види і характеристика торговельно-посередницьких фірм.
Операції купівлі-продажу товарів з використанням посередників дуже широко використовується в міжнародній торгівлі, оскільки дають можливість: підвишити оперативність збуту товарів, збільшити прибутки, зменшити витрати, вийти на нові ринки, створити ефективну збутову систему та баг.інш. Торгівельно-посередницькі операції -купівля-продаж товарів здійснювана посередницькими фірмами за дорученням продавця/покупця на основі укладеної угоди.
Дані угоди регулюються нормами торгівельного та цивільного права.Посередницькі фірми класифікуються за обсягами повноваженнь та їх місцем на певному ринку. Виділяють:
посередники, що не мають права на укладання угод з покупцем (агенти-представники, брокери, маклери) Мають право: відслідковувати ситуацію на ринку та інформ.принципала., здійснювати рекламу товарів принципала, сприяти укладанню угод, організовувати ділові контакти принципала з покупцями, отримувати винагороду.
посередники, що укладають угоди з покупцем від свого ім’я за кошти принципала (комісіонери, консигнатори, фактори) Мають право: реалізовувати певні товари за певий термін часу, по обумовленим цінам за певну винагороду не будучи власником товарів, відповідати за товари, здійснювати оплату по відкритому рахунку, гарантувати оплату.
посередники, що укладають угоду з покупцем від ім’я принципала та за його кошти (агенти-повірені, торгівельні агенти) Мають право: діяти від ім’я та за кошти принципала на певній території, певний строк, вивчати ринок, рекламувати товари принципала, сприяти укладанню угод, утримувати склади та приміщення, створювати збутову мережу.
посередники, що укладають угоду з покупцем від свого ім’я та за свій кошт (купці, дистрибютори, дилери, стокисти експортні/імпортні фірми, оптові/роздрібні фірми) Мають право: придбати товари принципала у власність та реалізувати їх за б-я. цінами, рекламувати товари, перепродавати і т.д.
42 Основні види і характеристика торговельно-посередницьких фірм.
В залежності від характеру здійснюваних операцій виділяють такі видиторговельно-посередницьких фірм:
1. Торгові
Торговельні доми. Закуповують товари у виробників (оптовиків) своєї країни та перепродають іх за кордоном або вони купують іноземні товари за кордоном і реалізовують їх місцевим споживачам
Експортні фірми
Імпортні фірми
Оптові фірми. Виступають як посередники між промисловими чи заготівельними підприємствами і роздрібними торговими фірмами. Вони закуповують товари за свій рахунок за кордоном великими партіями і реалізовують їх на місцевому ринку окремим споживачам дрібними партіями
Роздрібні фірми
Дистриб”ютори. Здійснюють імпортні операції і виступають в якості торговців за договором.
Стокісти. Фірми в країні імпортера, які здійснюють експортно-імпортні операції на основі спеціальної угоди про консигнаційний склад
Комісійні фірми
Комісійні експортні ф-ми. Виконують доручення вітчизняного експортера по продажу його товару на закордонному ринку. Фірма приймає зобов”язання по вчасній доставці товару, транспортуванню, фінансуванню, документарному оформленню угоди. Також можуть виконувати доручення іноземного покупця по закупувлі товарів на ринку своєї країни
Комісійні імпортні ф-ми. Виступають представниками покупців своєї країни і розміщують замовлення серед іноземних виробників.
Агентські ф-ми
3.1. Експортний агент. Торгова ф-ма, яка діє за дорученням 1-го чи декількох експортерів своєї країни, займається пошуком пошуком покупців на основі колекцій зразків, каталогів, прейскурантів.
3.2. Імпортний агент – агент резидент у країна принципала.
3.3. Закордонний збутовий агент. Ф-ма, якій надано право компанією іншої країни діяти від її імені та за свій рахунок на певній території в іноземній державі за встановленою номенклатурою товарів.
3.3. Іноземна закупівельна агентська ф-ма. Виконує операції по закупівлі товарів за кордоном для своїх принципалів.
Брокерські ф-ми
Фектори. Торгові посередники, що виконують широке коло посередницьких обов”язків від імені експортера (фінанс-ня, кредитування, авансування, інкасація платежів)
43 Характеристика типів винагороди торгівельних посередників.
Він може здійснювати свою діяльність самостійно, за певну винагороду (2-5% від суми контракту)
Винагорода агентів складає 2-5% від суми контракту, а брокера – 0,25-3%.
Винагорода консигнатора зазвичай складає різницю між цінами, названими консигнантом та цінами реалізації споживачу.
прибуток комісіонера буде становити різницю між сумами закупки товару у комітента та реалізації його покупцеві. Іншим варіантом отримання прибутку є зафіксований у договорі відсоток від суми угоди (як правило це 1,5-3,5%).
43.Хар-ка типів винагороди торгівельних посередників. Способи винагороди торговця за договором рпав на продаж визначаються в залежності від методу встановлення реалізаційнихцін. Якщо товари продаються по цінах експортера, винагорода торговця за договором складається з так званої знижки на перепродаж, що обчислюється з прейскурантної ціни. У тих випадках, коли експортер не встановлює таку ціну, винагорода може визначатися або як різниця між експортною і реализационою цінами товару, або як знижка з експортної ціни (як правило, з ціни сіф). Розмір винагороди торговця за договором залежить від об’єму послуг, що надаються ним, вигляду товарів, їх конкурентоздатності, гостроти конкурентної боротьби, репутації і кваліфікації фірми і багатьох інших чинників. У залежності від цього розмір знижок з прейскурантної ціни, що надаються торговцеві за договором, може коливатися від 2 до 45%. Відхилення розрахункової ціни від продажної може складати від 50 до 100%.
Розмір винагороди за договором консигнації визначається домовленістю сторін. Частіше за все винагорода виплачується у вигляді певного процента від вартості товару, проданого з консигнаційного складу. У деяких договорах зверх цієї основної винагороди передбачається виплата додаткової винагороди також в певному проценті від вартості, зокрема, при продажу консигнатором товару зверх кількості, що підлягає продажу протягом терміну консигнації, або коли консигнатор реалізовує товар по ціні вище мінімальної, встановленої для нього консигнантом.
В агентських договорах — в угоді звичайно вказується, коли винагорода агента вважається заробленною і підлягає сплаті: після акцепту принципалом замовлення, отриманого через агента; після постачання товару; після отримання принципалом оплати товару, проданого при посередництві агента. Винагорода агента обчислюється в узгодженому % від покупної ціни, яку покупець зобов’язаний сплатити за умовами укладеного договору, за вирахуванням витрат на упаковку і транспортування товару, вартості страхування, сплати мита, податків і зборів, виплати комісійної винагороди, належного третім особам. Якщо за умовами угоди право на винагороду виникає після надходження платежу принципалу, розрахунок його проводиться по сумах, що поступили частіше за все за станом на останній день кожного кварталу, рідше щомісяця.
Розмір комісійної винагороди агенту залежить від функцій, які він виконує, від вигляду товару і практики, чим склався в тій або іншій країні.
продолжение
–PAGE_BREAK–44 Комісійні торгові фірми – видова структура та зміст операцій.
Комісійні фірми виступають в якості експортера та імпортера. Існують такі види комісійних фірм:
1. Комісійні експортні ф-ми. Виконують доручення вітчизняного експортера по продажу його товару на закордонному ринку. Фірма приймає зобов”язання по вчасній доставці товару, транспортуванню, фінансуванню, документарному оформленню угоди. Також можуть виконувати доручення іноземного покупця по закупувлі товарів на ринку своєї країни
2. Комісійні імпортні ф-ми. Виступають представниками покупців своєї країни і розміщують замовлення серед іноземних виробників.
44.Комісійні торгові фірми. Комісійні фірми виконують разові доручення комітентів і діють від свого імені, але за рахунок комітента. У залежності від вигляду операцій, що здійснюються і характеру взаємовідносин з комітентом розрізнюють експортні і імпортні комісійні фірми.
• Комісійні експортні фірми можуть виступати представником продавця або покупця. Представник продавця виконує доручення вітчизняного виробника-експортера по продажу його товарів на закордонному ринку і отримує від нього комісійну винагороду. При цьому фірма звичайно бере на себе також відповідальність за своєчасність постачання товару покупцеві, транспортування, фінансування і документальне оформлення операції, виконання всієї формальності в країні покупця і в ряді випадків здійснює гарантійне технічне обслуговування. За дорученням комітента вона також може організувати зберігання товарів в своїй країні або за кордоном.
• Представник покупця виконує доручення іноземного покупця по закупівлі товарів на ринку своєї країни. У цьому випадку комісійна фірма розміщує замовлення іноземних імпортерів у виробників своєї країни. У обов’язку представника входять також транспортування і страхування вантажів, підписання контракту і здійснення розрахунків від імені покупця. Комісійна винагорода виплачується такому представнику покупцем. Закупівлю товарів представник покупця проводить, як правило, проти твердих замовлень покупця, але іноді він робить пропозиції постійному клієнту і з своїй ініціативи. Однак він ніколи не бере ризику несплати з боку покупця на свій рахунок.
• Комісійні імпортні фірми виступають представниками покупців своєї країни. Вони розміщують замовлення у іноземних виробників від свого імені за рахунок вітчизняних комітентів. Великі комісійні фірми мають за кордоном своїх представників, підтримуючих безпосередній контакт з постачальниками і що інформують головні контори про всі зміни на ринку. Іноді імпортна комісійна фірма отримує від іноземних виробників товари на консигнацію. Особливо це стосується машин і обладнання.
45.Торгові посередницькі фірми-загальна характеристика і динаміка розвитку. У залежності від характеру операцій, що здійснюються розрізнюють наступні види торгово-посередницьких фірм: торгові, комісійні, агентські, брокерські, фектори.
Торгові фірми як правило, здійснюють операції за свій рахунок і від свого імені. Працюють в основному з постійними постачальниками і підтримують з ними тривалі відносини. По характеру операцій, що здійснюються торгові фірми поділяються на торгові будинки, експортні, імпортні, оптові, роздрібні фірми, дистриб’юторів, стокісти.
Комісійні фірми виконують разові доручення комітентів і діють від свого імені, але за рахунок комітента. У залежності від вигляду операцій, що здійснюються і характеру взаємовідносин з комітентом розрізнюють експортні і імпортні комісійні фірми.
Агентскі фірми виступають від імені і за рахунок принципала. У залежності від умов договору фірма або сама укладає операції від його імені і за його рахунок, або тільки є посередником при висновку операцій. Для агентських фірм характерні представництво на довгий строкта тісний контакт з принципалом. Юридично вони завжди зберігають незалежність. За місцем знаходження агентські фірми діляться на агентів в країні принципала та агентів в закордонній державі.
45 Торгові посередницькі фірми – загальна характеристика і динаміка розвитку.
В залежності від характеру здійснюваних операцій виділяють такі видиторговельно-посередницьких фірм:
1. Торгові
Торговельні доми. Закуповують товари у виробників (оптовиків) своєї країни та перепродають іх за кордоном або вони купують іноземні товари за кордоном і реалізовують їх місцевим споживачам
Експортні фірми
Імпортні фірми
Оптові фірми. Виступають як посередники між промисловими чи заготівельними підприємствами і роздрібними торговими фірмами. Вони закуповують товари за свій рахунок за кордоном великими партіями і реалізовують їх на місцевому ринку окремим споживачам дрібними партіями
Роздрібні фірми
Дистриб”ютори. Здійснюють імпортні операції і виступають в якості торговців за договором.
Стокісти. Фірми в країні імпортера, які здійснюють експортно-імпортні операції на основі спеціальної угоди про консигнаційний склад
Комісійні фірми
Комісійні експортні ф-ми. Виконують доручення вітчизняного експортера по продажу його товару на закордонному ринку. Фірма приймає зобов”язання по вчасній доставці товару, транспортуванню, фінансуванню, документарному оформленню угоди. Також можуть виконувати доручення іноземного покупця по закупувлі товарів на ринку своєї країни
Комісійні імпортні ф-ми. Виступають представниками покупців своєї країни і розміщують замовлення серед іноземних виробників.
Агентські ф-ми
3.1. Експортний агент. Торгова ф-ма, яка діє за дорученням 1-го чи декількох експортерів своєї країни, займається пошуком пошуком покупців на основі колекцій зразків, каталогів, прейскурантів.
3.2. Імпортний агент – агент резидент у країна принципала.
3.3. Закордонний збутовий агент. Ф-ма, якій надано право компанією іншої країни діяти від її імені та за свій рахунок на певній території в іноземній державі за встановленою номенклатурою товарів.
3.3. Іноземна закупівельна агентська ф-ма. Виконує операції по закупівлі товарів за кордоном для своїх принципалів.
Брокерські ф-ми
Фектори. Торгові посередники, що виконують широке коло посередницьких обов”язків від імені експортера (фінанс-ня, кредитування, авансування, інкасація платежів)
46.Міжнародна аукціона торгівля: центри, етапи та динаміка.
Для кожного аукціоного товару склались свої центри; норкой є
Нью-Йорк, Монреаль, Лондон, Копенгаген, Осло, Стокгольм, с.-Пітербург, каракуль є
Лондон и С.Пітербург, інші види пушніни є С.Пітербург и Лейпциг.
Пушні а. є в ФРН, Татарії, Франції, Гонконзі, Южній Кореї, КНР, Японии,
чай= Индия через а. в Калькутте и Кончине, Лондоне, Коломбо, Гамбурге, Сингапур,
табак- Нью-Йорк, Амстердам, квіти — Амстердам, овощи и фрукти- Антверпен и Амстердам;
риба — США и порты західноєвропейских краін (окрім
Ісландії та Норвегії), коні — Довиль (Франция), Лондон и Москва.
Етапи проведення а.
1підготовка (володар товару доставляє його на склад, готує тоар до реалізації,
складає каталоги, рекламна діяльність)
2.огляд товару (є обовязковим) 3.торг, 4.оформлення і виконання а.угоди.
Організація а/тмає певнівластивості в залежності від х-рутовару і практики,
рами.
46.Міжнар. аукціон. торг.- центри, етапи, динаміка. Одним із способів міжнародної торгівлі є аукціон. Міжнародні товарні аукціони являють собою спеціально організовані, періодично діючі у певних місцях ринки, на яких шляхом публічних торгів у заздалегідь обумовленний час та у спеціально визначенному місці відбувається продаж попередньо оглянутих покупцем товарів, що переходять у власність покупя, який запропонував найбільш високу ціну. На аукціонах відбувається продаж товарів, що мають індивідуальні властивості. Основними предметами торгу на міжнародному аукціоні є — товари з хутра (переважно все хутро реалізується в сировині, виключенням є пофарбованний каракуль), немита вовна, щетина, чай, тютюн, овочі, фрукти, квіти, риба, тропічні породи лісу, худоба (переважно коні).
Для кожного аукціонного товару склалися свої центри аукціонної торгівлі. Наприклад, головними центрами аукціонної торгівлі норкою є Нью-Йорк, Монреаль, Лондон, Копенгаген, Осло, Стокгольм, Санкт-Петербург. За останні роки спостерігається тенденція збільшення обсягів продажу норки на аукціонах у Скандінавських країнах при одночасному зменшенні обсягів продажу на аукціонах Нью-Йорка та Лондона. Найважливішими центрами з продажу інших видів хутра є Санкт-Петербург та Лейпциг. Найважливішими центрами аукціонної торгівлі немитою вовною є Лондон, Ліверпуль, Кейптаун, Мельбурн, Сідней (Австралія), Веллінгтон (Нова Зеландія). Найважливішим центром аукціонної торгівлі вовною для виготовлення килимів є Ліверпуль, де реалізується в основному індійська та пакистанська вовна для виготовлення килимів. Світову популярність придбав чайний аукціон у Сингапурі, в якому беруть участь фірми з США, Японії, Австралії, КНР. Найважливішими центрами аукціонної торгівлі тютюном є Нью-Йорк, Амстердам, Бремен, квітами — Амстердам, овочами та фрукти — Антверпен та Амстердам, рибою — США і порти західноєвропейських країн (крім Ісландії і Норвегії), кіньми — Довіль (Франція), Лондон та Москва.
У проведенні аукціону розрізнюють чотири стадії: підготовка аукціону, огляд товарів, аукціонний торг, оформлення і виконання аукціонної угодиї.
На протязі підготовчого періоду відбувається підготовка товару до реалізації, складаються каталоги, здійснюється рекламна діяльність. Підготовка хутрового аукціону починається за дві-три місяці до майбутнього аукціону. У підготовку аукціону входить також сповіщення можливих покупців про місце і час проведення аукціону, про кількість і асортимент товарів, що пропонується на аукціоні.
Огляд товарів звичайно починається за тиждень або за 10 днів до відкриття торгів. Попередній огляд товарів є обов’язковим, оскільки за умовами аукціонного торгу претензії у разі виявлення дефектів в товарі (крім прихованих) після купівлі не приймаються.
Аукціонний торг відкривається в зазделегідь призначений день і годину, і проводиться в спеціальному аукціонному залі, що має вигляд амфітеатру.
Заключною стадією аукціону є оформлення аукціонної угоди та передача товару покупцеві. Під час аукціону або на наступний день адміністрація аукціону вручає покупцеві контракти на придбаний товар; ці контракти підписуються покупцем і є для нього обов’язковими. Контракт має типову форму. Терміни вивозу товару з аукціонного складу залежать від виду товару. Деякі види товарів — квіти, овочі, риба і інші нетривкі товари вивозяться негайно після оформлення контракту, деякі — через 2-3 тижні в залежності від умов аукціонної торгівлі.
47.Класифікація і умови проведення торгів.
Торги-метод заключення угод куплі-продажу або підряду, при якій покупець(замовник) обявляє конкурс для продавців(підрядчиків) на товар з раніш визначеними техніко-економічними х-ми і після порівняння одержаних пропозицій підписує контракт куплі-продажу з тим продавцем(підрядчиком), який запропонував більш вигодні умови для покупця (замовника) умови.Розрізняють – відкриті (приймають участь всі бажаючі), відкриті торги з попередньо кваліфікацією – проводяться в два тура.перший тур –приймають участь всі бажаючі, в другому турі приймають участь тільки ті, хто був відібран в результаті першого тура.Обява про проведення відкритих торгів дається в ЗМІ. Тому часто їх називають публічними.Закриті торги –здійснюються тільки при наявності одного оферента. Умови проведення торгів складаються з двух частин: загальна частина, яка часто схожа для багатьох видів обладнання.і спеціальної частини. Яка містить віс необхідні відомості про даний конкретний вид обладнання. В умовах торгів окрім номера торгів, місця, дня і години їх відкриття і закриття вказуються? найменування і кількість обладнання, всі основня техніко-економічні показники, комерційні умови, умови платежу, арбітражу, штрафу, гарантії і т.д.
47.Класифікація і умови проведення міжнар.торг. МТ — спосіб закупівлі товарів, розміщення замовлень і видачі підрядів, який передбачає залучення до певного, зазделегідь встановленого терміну пропозицій від декількох постачальників або підрядчиків різних країн та укладання контракту з тим з них, пропозиція якого є найбільш вигідною організаторам торгів.Торги в сучасних умовах набули досить широкого розповсюдження. Вони відіграють важливу роль в пошуку і відборі контрагентів для укладання угод на постачання машин і обладнання, будівництво об’єктів «під ключ». Найчастіше торги як метод закупівлі застосовуються країнами, що розвиваються. Поширення торгів в країнах, що розвиваються пов’язане з посиленням в цих країнах державного втручання як в сферу виробництва, так і у сферу зовнішньої торгівлі. У більшості країн, що розвиваються чинне законодавство зобов’язує імпортерів закуповувати за кордоном товари, особливо обладнання, вартість якого перевищує певну суму, тільки через торги. У зв’язку із зростанням державної власності в промислово розвинених країнах торги все ширше застосовуються для здійснення закупівлі і виконання підрядних робіт державними господарськими підприємствами електростанціями, вугільними шахтами, залізницями. Найбільша кількість торгів проводиться в ПАР, Австралії і Новій Зеландії, а також в США, Канаді, Франції, Німеччині, Італії та Ісландії.
Види торгів. В залежності від способу проведення розрізняють торги відкриті і закриті. Участь у відкритих торгах беруть усі бажаючі фірми і організації, як місцеві, так і іноземні. На відкритих торгах звичайно розміщуються замовлення на стандартне і універсальне обладнання, а також на невеликі за обсягом підрядні роботи. У закритих торгах можуть брати участь лише певні фірми, яким висилаються спеціальні запрошення. На закритих торгах розміщуються замовлення на унікальне, складне і спеціальне обладнання, комплектні підприємства. До закритих торгів вдаються і у разах розміщення термінових замовлень.
48. Специфіка і характенрні риси світ. тов. бірж.
Товарна біржа-організований ринок товарів(ресурсів, пр-ції виробничо-техніч.призначення, т-рів народного споживання). Основна мета тов.бірж-створення сприятливих умов для комерційної діяльності.
Основні риси, що хар-ть тов. біржу:
-здійснення актів купівлі-продажу контрактів на поставку товарів;
-продаж контрактів лише на стан-дартизовані види товарів, тобто на такі, які можуть бути продані вели-кими партіями за зразками або техніч-ним описом;
-регулярність торгів, що дає змогу зосередити на біржі велику кількість покупців і продавців, виявити базисні ринкові ціни;
-вільна купівля і продаж контрактів;
-дія ринкових цін, що формуються під впливом реального співвідношення попиту і пропозиції;
-здійснення торгів за єдиними біржо-вими правилами;
-активна і безпосередня участь у торгах біржових посередників (брокерів);
-типізація контрактів і наявність мінімальних партій поставок, що спрощує ведення торгів.Розріз. уні-версальні(з різними видами т-рів)і спеціаліз.(з певним видом) тов.біржі.
За ступенем участі відвідувачів у біржових торгах товарні біржі поділяються на відкриті і закриті. В торгах на закритих біржах беруть участь лише біржові посередники (брокери), а на відкритих — крім них, ще й відвідувачі. За рубежем переважають товарні біржі закритого виду. Залежно від характеру біржових операцій розрізняють продолжение
–PAGE_BREAK–біржі реаль-ного товару (наявно-товарні) і ф’ючерсні. Продаж контрактів на біржах реального товару супроводжується наступною поставкою т-рів. На ф’ючерсних біржах здійснюються спекулятивні угоди і страхування від несприятливих змін цін, результатом яких є ліквідація контрактів і перера-хунок між брокерами на основі різниці в цінах. Переважна кількість бірж, що діють за рубежем, є ф’ючерсними. Зараз у багатьох визна-ченнях сучасна тов. біржа розгля-дається як фінанс. ринок, на якому відб-ся торгівля прив«язаними до цін на сировину контрактами. Об»єктами торгівлі на тов.біржах виступає пр-ція с/г, пром.сировина і напівфабрикати, а також «невловимі» цінності (валюта, індекси цін, банків.%, іпотека).
49.Операційне поле сучасної світової біржової торгівлі.
Торгівля на біржі проходить в операційному залі.Більша частина зала відведена для негайної торгівлі, інша-для готівкових операції.Угоди на строк заключаються в так називаємих ямах(питах), які призначені для торгівлі одним товаром.Час торгівля, тобто строк біржевих сесій, встановлюється керівництвом біржі.Операційний час починається і закінчується по звуковому сигналу.Заключення угод до або після цього сигналу заборонено.
Розрізняють біржові операції по результату здійснення угоди – які ділять на реальні і спекулятивні, а також страхові оперції і по строку реалізації угоди, які поділяють на строкові і наявні.
Реальні угоди –мета –передача прав власності на товар від продавця за визначений грошовий еквівалент. Наявні угоди -угоди “спот” – передача товару відразу після заключення угоди. Срочні угоди –форвардні –поставка товару в більш пізній термін, ніж при наявних угодах.
Ф’ючерсні угоди-срочні угоди спекулятивного х-ру., які заключаються не з метою реальної поставки товару, а для одержання прибутку завдяки гри на різниці цін. (угоди на різніці цін, угоди з преміями, угоди з опціонами, арбітражні угоди, онкольні угоди)
Хеджування- одночасне заключення реальної (на реальний товар) і ф’ючерсної(спекулятивної) угоди.Результат хеджирування є результат по цим двом угодам.Існує основні два вида хеджування: хеджування продажем (коротке хеджування), мета якого –страхування від зниження цін при продажу в майбутньому товару або який вже є в наявності, або ще не виробленого, але який має бути обов’язково поставлений ц визначений термін.
Хеджування покупкою(довге), мета якого – страхування від збільшення ціни при купівлі в майбутньому необхідного товару.
49. Операційне поле сучас. світ. бірж. торгівлі.
Біржа як особливий інститут ринкової інфрастр-ри функціонує на р-ку кап-лу, на товар. р-ку і на р-ку роб. сили. На кожному з них діє свій вид біржі. Т.ч, біржа-це така форма організації ринку, за якої здійснюється вільна торгівля ЦП (фондова біржа), товарами (тов.біржа), наймання робітників(біржа праці) і формуються ринкові (біржові) ціни (курси) на продукцію на основі фактич. співвідношення попиту і пропо-зиції. Суч. біржа до деякої міри хар-ся відсутністю чіткого розмежування сфери своєї д-сті. До біржових т-рів відносять т-ри, які повністю або частково продаються через біржу. Осн. ознаки бірж. т-рів — одно-рідність, взаємозамінність, можливість встановлення стандарту якості. Но-менклатура біржових т-рів традиційно скла-ся із:-пр-ції с\г,-пром. сировини і напівфабрикатів. На сучасних тов. біржах в оборот залучені не лише фізичні товари, а і «невловимі цінності» – індекси цін, банків.%, іпотека, валюта, контракти на держ. ЦП. Так, провідні біржі світу (перш за все Чиказька торгова бір-жа) роз-повсюдили ф«юч. контракти на фін. засоби, давши тим самим фін.-інститутам можливість подолати ціно-ві ризики. Світ. ф»ючерсні мех-ми надають можливість перенесення ризику, підвищення стабільності світ. цін, виявлення ціни, встановлення певного порядку світ. торг. практики, доступності і відкритості біржової інформації. Здебільшого це забезп-ся мех-мом хеджувааня, спекулятивними операціями.
50.Біржові й аукціонні торгові центри
Міжнародна біржова й аукціонна торгівля має чітко виражену географічну концентрацію. Провід-ними центрами бірж. торгівлі були й залишаються США(Чиказька торгова біржа, Нью-Йоркська товарна біржа, біржа Комекс, Нью-Йорк. біржа кави, цукру та какао…), Великобр.-(Лондонська міжнарод. фін. ф«ючерсна біржа, Лондон. біржа мета-лів, Лонд. ф»юч і опціон. біржа ФОКС) і Японія (Токійська товарна біржа). Поряд із тим все більшого значення набувають біржі в таких кр-нах як, Китай, Сингапур (Сингап. тов. біржа), Гонконг, Філіпіни, Бразилія, Аргентина, Мексика, хоча вважаєть-ся, що їхня д-сть має регіональний або внутріньоспрямований хар-р. Щодо аукціонних центрів, то для кожного аукціонного товару склалися свої центри аукціонної торгівлі. Гол. центрами аукціонної торгівлі хутром є Нью-Йорк, Монреаль, Лондон, Копен-гаген, Осло, Санкт-Петербург. Тут спостерігається підвищення ролі Скандинав. кр-н поряд із зниж-м роліНью-Йорка і Лондона. Хутрові А. організ-ся також в Нім., Італії, Фр., але їх роль незначна. Осн. центри торгівлі немитою шерстю(80%) – Лондон, Ліверпуль, Кейптаун, Мель-бурн, Сідней. Для аукц. торгівлі чаєм хар-не переміщення в місця вир-ва. Індія через А. в Калькутті і Кочині продає 70% чаю, а через А. в Лондоні-30%. Шрі-Ланка продає 70% чаю через А. в Коломбо. Кенія реалізує 90%чаю через А. в Найробі. Дуже відомим є також А. чаю в Сингапурі. Осн. центри світ. торгівлі тютюном є Нью-Й., Амстердам, Бремен, квітами –Амстердам, овочами і фруктами – Антверпен і Амстердам, рибою – США, Ісландія, Норвегія, конями-Франція (Довіль), Лондон, Москва.
51.Основні етапи проведення торгів. У проведенні торгів можна виділити кілька етапів: підготовка торгів; надання пропозицій учасниками торгів; вибір постачальника; підписання контракту.
Підготовка торгів складається з розробки технічних і комерційних умов торгів та ознайомлення з нею потенційних учасників торгів — оферентів. На підготовчому етапі по проведенню торгів імпортер виступає як організатор і замовник торгів. Розробка технічних і комерційних умов торгів здійснюється їх організаторами самостійно, або із залученням спеціалізованих інженерно-консультаційних та інженерно-будівельних фірм. Ці умови видаються у вигляді збірників тендерної документації. Тендерні документи можуть бути прямо включені в пропозицію (тендер) оферента, визначаючи його зміст з багатьох питань, або стати складовою частиною майбутнього контракту.
Комплект тендерних документів продається передбачуваним учасникам торгів, а його ціна встановлюється виходячи з фактичних витрат на виготовлення тендерної документації.
Надання пропозиційучасниками торгів. Порядок і спосіб представлення пропозицій регулюються організаторами торгів.
У міжнародній практиці використовуються різні способи надання пропозицій для участі в торгах. Перший спосіб передбачає, що оферент заповнює і підписує всі сторінки проформи тендера, вказуючи в ній свою ціну і інші конкурсні умови. Ця проформа тендера представляється організаторам торгів для участі в конкурсному відборі.
Другий спосіб передбачає надання оферентом тендера, складеного ним самим і повністю відповідного тендерним умовам або тендерній документації. У тендері оферент вказує назву своєї фірми, її адресу і, якщо фірма має представника в країні, де відбуваються торги, адресу цього представника.
Вибір постачальника — У призначений день і годину організація, що оголосила торги, розкриває конверти з пропозиціями, що поступили. Процедура конкурсного відбору може бути голосною або закритою, в залежності від вигляду оголошених торгів. Прийняття остаточного рішення про вибір постачальника приймається через певний період часу. Рішення про вибір постачальника повинно бути прийнято до терміну, встановленого умовами торгів. При цьому оференти, що надали свої тендери, пов’язані ними до терміну присудження, і надання пропозиції протягом цього періоду не можуть бути відкликані. Термін дійсності тендерів звичайно вказаний: від одного до трьох-чотирьох місяців від дати розгляду пропозицій.
Оферент, пропозиція якого прийнята, отримує про це відповідне повідомлення, а інші оференти звичайно не оповіщаються. У деяких країнах результати торгів публікуються в бюлетенях, що спеціально випускаються або газетах.
53.Транзитна торгівля.Основні види
а) Активна
б) Пасивна
54. Міжнар. виставки\ярмарки–типологія та етапи підготовки.
М\н виставки і ярмарки – це організ. р-к, специфіка якого полягає в тому, що основною метою їх функц-ня є стимулювання попиту, а не пропозиції. Осн. види угод на виставках\ярм-х:
-Торгівля по представленим зразкам з наступною поставкою; на вист\ярм. заключ-ся базові контракти, обгово-рюються строки поставок і їх обсяг.
-розпродаж представлених зразків. Такий метод торгівлі дозволяє дійти висновку про якість т-рів, вдоско-налення асортименту, дизайну т-рів, розв«язати питання з ціноутво-ренням. Осн. типи і види вист\ярм. За складом учасників і екон. значеннямрозріз: національні і міжнар. М\н вист\ярм. обслуговують МТ, в них без обмежень можуть брати участь фірми б.-я. кр-н. В рамках м\н вист.\ярм. виділяють також всесвітні. Участь в міжнар. вист\ярм.–сучасна і ефект. форма торг.-реклам., техніко-екон. і політ. д-сті. За хар-м представлених експо-натів розріз.: універсальні; галузеві; спеціалізовані. За строка-ми і способом проведення розріз.: короткостр., пересувні, постійні виставки зразків, торгові центри, торгові тижні. Особливо поширені м\н вист\ярм. в к-нах Зах. Європи і США. 2\3 всіх вист\ярм. припадає на Нім., Англію, США, Франц., Італію.
55. Сучасні тенденції розвитку міжнародної виставкової справи.
За визначенням Міжнародного бюро виставок, виставка – це показ (незалежно від назви) основна мета якого полягає в просвіті публіки шляхом демонстрації засобів, що є в розпорядженні людства для задоволення потреб, а також з метою прогресу в одній або декількох галузях його діяльності або майбутніх перспектив.
Виставка/ярмарок – організований ринок, специфіка якого полягає в тому, що головною ціллю його функціонування є стимулювання попиту а не пропозиції.
До основних тенденцій в розвитку міжнародної виставкової справи відносять:
1. Збільшення кількості виставкових заходів в світі.
2. Розширення виставкових площ.
3. Ріст спеціалізації виставок.
4. Підвищення ролі машин, обладнання та наукоємної продукції в загальній номенклатурі експонатів.
5. Підвищення ролі міжнародних ярмарків в країнах, що розвиваються.
6. Зміна в структурі виставкових заходів на користь виставок.
7. Ріст інформативності та якості оформлення самого виставкового обладнання (стендів).
8. Збільшення кількості заходів присвячених високим та інформаційним технологіям.
9. інші тенденції.
56. Досвід організації і видова структура виставок/ ярмарок в Україні.
За визначенням Міжнародного бюро виставок, виставка – це показ (незалежно від назви) основна мета якого полягає в просвіті публіки шляхом демонстрації засобів, що є в розпорядженні людства для задоволення потреб, а також з метою прогресу в одній або декількох галузях його діяльності або майбутніх перспектив.
Виставка/ярмарок – організований ринок, специфіка якого полягає в тому, що головною ціллю його функціонування є стимулювання попиту а не пропозиції.
За класифікацією Ради з питань виставкової діяльності в Україні виділяють такі види виставок/ярмарок:
1. За статусом заходу.
— регіональні
— міжрегіональні
— національні
— національні з участю інофірм
— міжнародні.
2. За тематикою.
— Технічні та промислові товари,- Товари повсякденного вжитку,- Сільське та лісове господарство,- Виноробство і обладнання для виробництва вин,- Харчова промисловість,- Готель. Ресторан. Обладнання,- Будівництво. Реконструкція Обладнання,- Меблі. Предмети домашнього вжитку,- Здоров’я. Гігієна.,- Довкілля. Безпека. Охорона,- Транспорт,- Інформатика. Комунікації. Бюро. Обладнання,- Спорт. Дозвілля. Ігри,- Економіка. Торгівля. Побутові послуги.
Найбільша кількість виставкових заходів в Україні стосуються харчової промисловості (близько 60), Будівництва (40), Транспорту (30), Інформатиці та зв’язку (50). Всього щорічно в Україні проходить близько 550-ти виставкових заходів.
57. Механізм та напрями регулювання міжнародних торгових відносин.
Для регулювання своєї зовнішньої торгівлі кожна держава законодавчо встановлює певні правила та умови зовнішньоторговельної політики. Ними держава намагається забезпечити найсприятливіші умови національним товаровиробникам, створити необхідні умови для експорту та обмежити імпорт.
Зовнішньоторговельна політика – сукупність методів, прийомів та механізмів регулювання обсягів та спрямованості експорту та імпорту, які застосовує держава з метою реалізації зовнішньоекономічної політики.
Методи та механізми регулювання поділяються на адміністративні та економічні.
Адміністративні:
— Превентивне правове регулювання (сист. між нар. угод, протоколів, застереження в угодах)
— Торгівельні режими (найб. спр., преференційний, звичайний, дискримінаційний)
— Митне оподаткування (митний тариф, митні податки та збори)
— Національне оподаткування
— Кількісні обмеження (ліцензування, квотування, добровільні обмеження)
— Технічні бар’єри
— Адміністративні формальності
— Екстрене правове регулювання (антидемпінг, ембарго, економічний байкот, блокада)
Економічні:
— Фінансові та гр.-кред заходи (податкові пільги, держ кредитування, фінансування виробництва)
— Вал-кредитне регулювання (валютні курси та обмеження, імпортні депозити)
— Орг-техн сприяння експорту (інформаційна, організаційна підтримка нац виробників).
58. Роль держави як регулятора зовнішньоекономічних зв’язків.
Для регулювання своєї зовнішньої торгівлі кожна держава законодавчо встановлює певні правила та умови зовнішньоторговельної політики. Ними держава намагається забезпечити найсприятливіші умови національним товаровиробникам, створити необхідні умови для експорту та обмежити імпорт.
Роль держави як регулятора реалізується через зовнішньоекономічну та зовнішньоторговельну політики.
Зовнішньоекономічна політика – це генеральна лінія дій, система заходів, які провадить держава у сфері експорту та імпорту, митного регулювання, торгівельних обмежень, залучення іноземних інвестицій, зарубіжного інвестування, зовнішніх позик, надання економічної допомоги іншим країнам, здійснення спільних економічних проектів відповідно до інтересів країни.
Зовнішньоторговельна політика – сукупність методів, прийомів та механізмів регулювання обсягів та спрямованості експорту та імпорту, які застосовує держава з метою реалізації зовнішньоекономічної політики.
59. Основні типи та принципи зовнішньоекономічної політики держави.
Для регулювання своєї зовнішньої торгівлі кожна держава законодавчо встановлює певні правила та умови зовнішньоторговельної політики. Ними держава намагається забезпечити найсприятливіші умови національним товаровиробникам, створити необхідні умови для експорту та обмежити імпорт.
Зовнішньоекономічна політика – це генеральна лінія дій, система заходів, які провадить держава у сфері експорту та імпорту, митного регулювання, торгівельних обмежень, залучення іноземних інвестицій, зарубіжного інвестування, зовнішніх позик, надання економічної допомоги іншим країнам, здійснення спільних економічних проектів відповідно до інтересів країни.
Залежно від масштабів втручання держави в міжнародну торгівлю історично склалися 2 типи зовнішньоторговельної політики – 1) політика вільної торгівлі 2) політика протекціонізму.
Політика вільної торгівлі – мінімальне втручання держави у зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції, базується на усуненні б.-я. перешкод до ввезення і вивезення іноземних та вітчизняних товарів. Митні органи виконують лише реєстраційну функцію/
Протекціонізм – політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції з використанням системи обмеження імпорту. Форми П. 1) селективний (проти певних країн або видів товарів ) 2) галузевий (захист окремих галузей) 3) колективний (проводиться об’єднанням країн) 4) прихований (здійснюється методами внутрішньої економічної політики).
Лібералізація – розшир свободи ек-х дій, скорочення кіль-і та зниж рівня обмеж в торгівлі з ін країнами.
Неопротек-зм- суч обмеж на МТ, які застос країнами як доповнення до традиц-х форм обмеж небаж імпорту аба замість них.
Обгрунтований (селективний) прот-зм – захист окремої галузі ек-ки, групи п/п, а не всього нац вир-ва, або прот-зм у торгівлі з окремими країнами і за окремими групами тов-в.
Автаркія – політика ек-го відокремлення країни, спрям на створ-я замкнутої, незалежної ек-ки, здатної забезпеч себе необхідним самостійно.
Для реалізації зовнішньоекономічної політики уряди використовують спеціальні методи та інструменти (адміністративні та економічні).
Зовнішньоекономічна політика держави повинна базуватися на нормах і принципах міжнародного права. Держава повинна розраховувати, що в разі підвищення захисту внутрішнього ринку від імпорту такі ж заходи будуть застосовані іншими державами проти товарів з цієї країни
продолжение
–PAGE_BREAK–60. Рівні регулювання міжнародної торгівлі.
В економічній науці виділяють такі рівні регулювання МТ:
1) фірмовий
це домовленість між фірмами про розділ ринків сировини, матеріалів, сбуту товарів, сфер впливу, цінової політики.
2) національний
такий, при якому зовнішня торгівля кожної країни здійснюється відповідно до національних нормативно-правових актів з регулювання ЗЕД.
3) міжнаціональний
такий, що проявляється в підписанні відповідних договорів між державами та групами держав.
4) наднаціональний
такий, що здійснює стратегію світового співтовариства або заходи щодо регулювання МТ шляхом створення міжнародних спеціальних інституційних структур, відповідних домовленостей (ГАТТ/СОТ, Міжнародна Торгова Палата, тощо).
Регулювання здійснюється за допомогою методів та механізмів регулювання МТ (адміністративні/економічні, тарифні/нетарифні тощо).
61.Головні інструменти торгової політики держави. Інструменти держ. регулювання МТ поділяються на тарифні – ті, що засновані на використанні митного тарифу, і нетарифні – всі інші методи. Митно-тарифні засоби є найстарішим методом регулювання зовнішньоторгівельного обороту. Їхньою основою є митні податі, зведені в митні тарифи, які використовуються з ціллю оподаткування товарів, що ввозяться і вивозяться на митну територію країни. Окремі інструменти торгівельної політики дуже часто використовуються при необхідності або обмежити імпорт, або форсувати експорт. До інструментів тарифного методу відносяться митні податі і тарифна квота, вони переважно регулюють імпорт. Нетарифні методи регулювання поділяються на: кількісні, приховані і фінансові. До інструментів кількісного методу відноситься квотування (регулює переважно імпорт), ліцензування (регулює як експорт так і імпорт), “добровільні обмеження” (регулює переважно експорт). До інструментів прихованих методів належать: державні закупки, вимоги щодо вмісту місцевих компонентів, технічні бар’єри, податки і збори. Ці інструменти регулюють переважно імпорт. А інструменти фінансових методів – субсидії, кредитування, демпінг – регулюють експорт. За допомогою інструментів торгової політики уряд допомогає експортерам вивезти якомога більше продукції, зробивши їхні товари більш конкурентними на світовому ринку, і обмежити імпорт, зробившв іноземні товари менш конкурентноспроможними на внутрішньому ринку.
62.Загальна порівняльна характеристика адміністративних та економічних методів ругулювання МТ відносин.
Методи та механізми регулювання поділяються на адміністративні та економічні.
Адміністративні:
— Превентивне правове регулювання (сист. між нар. угод, протоколів, застереження в угодах)
— Торгівельні режими (найб. спр., преференційний, звичайний, дискримінаційний)
— Митне оподаткування (митний тариф, митні податки та збори)
— Національне оподаткування
— Кількісні обмеження (ліцензування, квотування, добровільні обмеження)
— Технічні бар’єри
— Адміністративні формальності
— Екстрене правове регулювання (антидемпінг, ембарго, економічний байкот, блокада)
Економічні:
— Фінансові та гр.-кред заходи (податкові пільги, держ кредитування, фінансування виробництва)
— Вал-кредитне регулювання (валютні курси та обмеження, імпортні депозити)
— Орг-техн сприяння експорту (інформаційна, організаційна підтримка нац виробників).
В той час як адміністративні методи є кількісними ме-ми рег-я МТі їх рег-я здійсн-я в формі квотування, ліцензування, добров обмеж експорту, економічні ж методи є фінансовими методами рег-я і їх рег-я здійсн в формі надання субсидій, кредитування, демпінгу.
63.Загальна структура та функції митного тарифу. Митний тариф це:
-інструмент торговельної політики і державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії з світовим ринком;
-конкретна ставка митної податі, яка підлягає сплаченню при вивозі або ввозі певного товару на митну територію країни.
-процес взимання митної податі.
Основні елементи митного тарифу: 1.система товарної класифікації; 2.види митної податі; 3. структура тарифу; 4.методи визначення країн походження товарів.
Функції: 1.фіскальна-відноситься як до експортних так і до імпортних податей, оскільки є джерелом поповнення держбюджета. 2.протекціоністська-відноситься до імпортних податей, оскільки завдяки їм держава захищає внутр. товаровиробника від іноз.конкуренції. 3.балансуюча-відноситься до експортних податей, які встановлюються з метою запобігання небажаного експорту товарів.
64-65.Види та роль митних податей.
За способом стягування:специфічні-певна сума, яка стягується зі встановленої одиниці ваги, об’єма або кількості товару; адвалорні-встановлюються у вигляді певного відсотку від ціни товару. Її величина прямо пропорційна ціні; змішані або комбіновані-комбінація специфічних і адвалорних ставок.
За об’єктом обкладання: ввозні або імпортні-стягуються з товарів, що імпортуються або за умов випуску товарів з митних складів, розташованих у середині країни; вивозні або експортні-стягується з товарів при вивозі їх за кордон. Їх торгово-політична роль у зменшенні експорту окремих товарів або штучне підвищення їх цін; транзитні-стягуються за провіз товару по території даної країни. Застосовується в основному в фіскальних цілях.
За характером походження: автономні-встановлюються постановою державної влади дагої країни незалежно від будь-яких багатосторонніх або двосторонніх актів; конвенційні (договірні)- ставки податей, які встановлюються в процесі переговорів; преферанційні- особливо пільгові ставки податей, які надаються окремим країнам або групам країн, як правило, що розвиваються;
За типами ставок: постійні — не змінюються залежно від обставин; змінні- можуть змінюватись у встановлених органами державної влади випадках.
За способом обчислення: номінальні- тарифні ставки вказані у митному тарифі; ефективні-мита на кінцеві товари, встановлені з врахуванням рівня мит на імпортні вузли та деталі цих товарів.
За ха-м : сезонні стягнення (застос-я для оперативного рег-я МТ пр-ю сезонного ха-ру), антидемпінгові стягнення (застос-я в випадках ввозу на територію певної країни тов-в за ціною нижчою ніж нормал ждя певної країни), компенс-і мита (застос до тов-в при вир-ві яких застос-я субсидії).
Введення митних податей обгрунтовується необхідністю захисту слабких галузей промисловості, стимулювання вітчизняного виробника, збільшення доходів в бюджет і захист національної безпеки.
Види та роль митних податей.
Митні податі бувають 3-х видів:
Адвалерні(нарховауються у % в залежності від вартості товару).Застосовуються в основному при обкладанні товарів які мають різні якісні х-ки в межах однієї товарної групи.Позитивною стор є те що вони підтримують ріевнь захисту внутр ринку не залежно від коливаня ціни товару.А негативною стороною є те що пердбачають необхідність митної оцінки товару яка може носити суб”ективний х-р.
Специфічні(нарах у встанов розмірі за один об”єм або штуку товару). Застосов до стандартніх товарів. Перевагою є те що вони прості в упрвлінні і незалишають місця для зловживання. Проте рівень митного захисту за допомогою спец податей залежить від коливання ціни на товар. У випадку коли І-ні ціни підвищ рівень захисту нац виробника падає, а коли Е-ні ціни підвищ – рівень захисту нац виробника підвищуеться.
Змішані (поєднання адвалерної та специфічної податі).
Альтернативні (передбачають право вибору).
66.Методичні засади визначення країни походження товару. Це є одним з основних елементів митного тарифу. Виділяють декілька підходів. 1)країною походження вважаються країна, яка поставила останнє маркування; 2)процентна методика: якщо більша частина продукції вироблена в якійсь країні, то ця країна і є країною походження; 3)найбільш досконалий метод є той, за яким країною походження є та держава, в якій товари були: а)повністю вироблено; б) підлягають достатній переробці.
Переробка вважається достатньою, якщо товар, що декларується, класифікується за іншою тарифною позицією, або поступає з третьої країни на переробку; якщо в вартості товарів, що декларуються, частка доданої вартості становить не менше 50%; в категорію переробки товарів не включається: зберігання, упаковка, змішування товарів.
67.Головні завдання та типізація митних податків. Їх призначення полягає в доповненні номінальної ціни товарів з ціллю наближення її до ефективної. Виділяють: 1) прикордонний податок, який поступає в бюджет держави, зміст його полягає в оплаті права перетину кордону; 2) спеціальні/надзвичайні – екстрений засіб щодо скорочення ввозу продукції на внутрішній ринок; 3) сковзькі імпортні податки – виконують функцію вирівнювання цін; 4) компенсаційні імпортні збори – застосовуються переважно до с/г продуктів.
68.Сутнісна характеристика внутр. або національного оподакування імпорт. товарів.
Внутрішніподатки і збори – приховані методи торгової політики, направлені на підвищення внутрішньої ціни імпортного товару і скорочення тим самим його конкурентноспроможності на внутрішньому ринку.Податки, що накладаються на імпортні товари, дуже різноманітні і можуть бути прямими (ПДВ, акцизний податок, податок на продаж), або непрямі (збори за митне оформлення, реєстрацію та виконання інших формальностей, портові збори). Податки і збори грають дискримінаційну роль тільки в тому випадку, якщо вони накладаються тільки на імпортні товари, в той час як товари місцевих виробників опадаткуванню не підлягають. У випадку, якщо умови оподаткування однакові для національних та імпортних товарів, то така політика може розглядатися як політика створення рівних стартових умов для конкуренції в ціні та якості. В багатьох випадках податок перевищує по вартості розмір імпортної податі і більш того їх ставка може змінюватися від внутрішньої кон’юктури місцевого ринку
69.Кількісні обмеження та їх структура. Це адміністративна форма нетарифного держ. регулювання торгового обороту, яка визначає кількість і номенклатуру товарів, дозволених до експорту та імпорту. Їх головна ціль полягає в захисті національних виробників в тих випадках, в яких традиційні торгово-політичні інструменти є неефективними. Ці інструменти підвищують ціну імпортованих товарів і таким чином визивають їх скорочення. Кількісні обмеження можуть застосовуватись рішенням уряду однієї країни або на основі міжнародних угод, які координують торгівлю певними товарами. Ці обмеження включають квотування (контингентування), ліцензування, “добровільне” обмеження експорту. Квота– кількісна нетариф. міра обмеження експорту або імпорту товару певною кількістю або сумою на певний проміжок часу. За направленістюдії квоти діляться на: експортні – вводяться або у відповідності з міжнародними стабілізаційними угодами, які встановлюють долю кожної країни в загальному експорті певного товару, або урядом країни для запобігання вивозу дефіцитних товарів; імпортні – вводяться національним урядом для захисту місцевих товаровир-ків, для досягнення збалансованості торг-го балансу, регулювання попиту і пропизиції на внутр. ринку, а також як відповідь на дискримінаційну торг. політику інш. країн. За охопленням квоти діляться на глобальні – встановлюються на імпорт і експорт певного товару на певний період часу, незалежить від того, з якої країни він імпортується і в яку країну він експортується; індивідуальні – встановлюються в рамках глобальної квоти квота кожної країни, яка експортує або імпортує товар. Такі квоти зазвичай встановлюються на основі двосторонніх угод. Ліцензія– регулювання зовн.економ. діяльності через дозвіл, який видається держ. органами на експорт(імпорт) товару в встановленій кількості на певний проміжок часу. Ліцензування може бути складовою частиною процесу квотування, тоді це лише документ, що підтверджує право ввезення (вивозу) товару в рамках отриманої квоти; або бути самостійним інструментом держ. регулювання – набуває ряду конкретних форм: разова ліцензія (письмовий дозвіл строком до 1р. на ввіз/вивіз, який надається урядом конкретній фірмі на здійснення однієї зовн.торг.операції); генеральна ліцензія – дозвіл на ввіз/вивіз того чи інш. товару на протязі року без обмеження кількості операцій; глобальна ліцензія – дозвіл на ввіз/вивіз даного товару в будь-яку країну світу за певний проміжок часу без обмеження кількості або вартості; автоматична ліцензія – дозвіл, який видається негайно після отримання від експортера/імпортера заявки, яка не може буть відхилена держ. органами. “Добровільне” обмеження експорту– це торг квота, яка ввод-я країною експортером під загрозою санкцій з боку країни імпортеру.
70. видова стр-ра ліцензій.
Ліцензія – регулювання зовн.економ. діяльності через дозвіл, який видається держ. органами на експорт(імпорт) товару в встановленій кількості на певний проміжок часу. Ліцензування може бути складовою частиною процесу квотування, тоді це лише документ, що підтверджує право ввезення (вивозу) товару в рамках отриманої квоти; або бути самостійним інструментом держ. регулювання – набуває ряду конкретних форм: разова ліцензія (письмовий дозвіл строком до 1р. на ввіз/вивіз, який надається урядом конкретній фірмі на здійснення однієї зовн.торг.операції); генеральна ліцензія – дозвіл на ввіз/вивіз того чи інш. товару на протязі року без обмеження кількості операцій; глобальна ліцензія – дозвіл на ввіз/вивіз даного товару в будь-яку країну світу за певний проміжок часу без обмеження кількості або вартості; автоматична ліцензія – дозвіл, який видається негайно після отримання від експортера/імпортера заявки, яка не може буть відхилена держ. органами. Ліцензування використовується багатьма країнами світу перш за все країнами, що розвиваються, з ціллю держ. регулювання імпорту. Розвинуті країни найчастіше використовують ліцензії як документ, який підтверджує право імпортера на ввіз товару в рамках встановленої квоти. Механізми розподілу ліцензій, які використовуються різними країнами, досить різноманітні: аукціон, сис-ма явних переваг, розподіл ліцензій на неціновій основі.
71.Міжнародне квотування товарних потоків.
Квота – кількісна нетариф. міра обмеження експорту або імпорту товару певною кількістю або сумою на певний проміжок часу. За направленістю дії квоти діляться на: експортні – вводяться або у відповідності з міжнародними стабілізаційними угодами, які встановлюють долю кожної країни в загальному експорті певного товару, або урядом країни для запобігання вивозу дефіцитних товарів; імпортні – вводяться національним урядом для захисту місцевих товаровир-ків, для досягнення збалансованості торг-го балансу, регулювання попиту і пропизиції на внутр. ринку, а також як відповідь на дискримінаційну торг. політику інш. країн. За охопленням квоти діляться на глобальні – встановлюються на імпорт і експорт певного товару на певний період часу, незалежить від того, з якої країни він імпортується і в яку країну він експортується. Зміст таких квот зазвичай заключається в забезпеченні необхідного рівня внутрішнього споживання, їх обсяг вираховується як різниця внутр. вир-ва і споживання товарів. Індивідуальні – встановлюються в рамках глобальної квоти квота кожної країни, яка експортує або імпортує товар. Такі квоти зазвичай встановлюються на основі двосторонніх угод, які надають основні переваги в експорті або імпорті товарів тим країнам, з якими є найбільш тісні політичні, економічні та інші інтереси.
продолжение
–PAGE_BREAK–Переваги квоти як засобу обмеження імпорту: по-перше, квота дає гарантію, що імпорт не буде перевищувати певну величину, оскільки позбавляє іноземних конкурентів можливості розширювати продажі на ринку шляхом зниження цін (тариф цієї гарантії не надає). По-друге, квотування є більш гнучким і оперативним інструментом політики, оскільки зміна тарифів за звичай регламентується національним законодавством і міжнародними угодами. По-третє, використання квот робить зовнішньоторгівельну політику більш селективною, оскільки шляхом розподілу ліцензій держава може підтримувати конкретні підприємства. Разом з тим використання квот на імпорт може призводити до додаткових негативних ефектів. З одного боку, обмежуючи цінову конкуренцію і гарантуючи вітчизняним фірмам певну частку національного ринку, квота може сприяти монополізації економіки. З іншого боку, саме розподілення ліцензій рідко відбувається на відкритих аукціонах в умовах чесної конкуренції імпортерів і тому в кращому випадку призводить до свавільних і тому недостатньо ефективних адміністративним рішенням, а в гіршому – до розвитку корупції.
72.Порівняльна характеристика квот та контингентів. Квота – кількісна нетариф. міра обмеження експорту або імпорту товару певною кількістю або сумою на певний проміжок часу. За направленістю дії квоти діляться на: експортні – вводяться або у відповідності з міжнародними стабілізаційними угодами, які встановлюють долю кожної країни в загальному експорті певного товару, або урядом країни для запобігання вивозу дефіцитних товарів; імпортні – вводяться національним урядом для захисту місцевих товаровир-ків, для досягнення збалансованості торг-го балансу, регулювання попиту і пропизиції на внутр. ринку, а також як відповідь на дискримінаційну торг. політику інш. країн. За охопленням квоти діляться на глобальні – встановлюються на імпорт і експорт певного товару на певний період часу, незалежить від того, з якої країни він імпортується і в яку країну він експортується; індивідуальні – встановлюються в рамках глобальної квоти квота кожної країни, яка експортує або імпортує товар. Такі квоти зазвичай встановлюються на основі двосторонніх угод. Квота та контингент мають практично одне й те ж значення з тією різницею, що поняття контингента інколи використовується для позначення квот сезонного характеру.
73.Добровільні експортні обмеження та їх економічна функція.
Добровільні експортні обмеження є кількісними обмеженнями, головна мета котрих – захист інтересів національних виробників в тих випадках, коли традиційні торгово-політичні інструменти виявляються неефективними. Інструменти кількісних обмежень підвищують ціни імпортних товарів і таким чином сприяють зменшенню їх ввозу.
Добровільні експортні обмеження – дії, які приймаються однією країною під погрозою санкції іншої країни і за своєю природою – розпод. експ. квота.
Введення добр. експ. обмежень представляють собою квоту, яка встановлюється не країною-імпортером, а країною-експортером. Наслідки такої дії має значний негативний характер для економіки країни-імпортера порівняно з митним тарифом чи імпортною квотою.
Замість того, щоб здобути прибуток від встановленого мита чи товарних імпортних ліцензій, держава поступається частиною зарубіжним експортерам (с+d).
Добров.експ.обмеження представляють собою один з найбільш дискримінаційних видів обмежень, оскільки є неформальною домовленістю між урядами імп. і експ.країн.
При цьому спів постачальники активно приймають участь в переговорному процесі, одночасно закріплюючи за собою домовленість об об’ємах поставок.
74.Світова практика застосування технічних бар’єрів у міжнародній торгівлі.
Поряд з кількісними методами істотну роль відіграють методи прихованого протекціонізму, які представляють собою різноманітні бар’єри митного характеру, які створюються на шляху торгівлі органами центральної державної, а іноді і місцевої влади.
Технічні бар’єри — всі держ.міри контролю і обмеження, зв’язані з вимогою до технічних параметрів товарів, котрі можуть бути використані в якості заходів обмеження доступу тих чи інших товарів на внутрішньому ринку країни.
З т.з. юридичної форми технічні бар’єри можуть існувати у вигляді:
1)відповідних актів даної країни, котрі мають універсальний характер і застосовуюся до даного товару;
2)нормат.актів, котрі виникають в результаті міжн.домовленостей країни.
3)нормат.актів в рамках діючого нормативного законодавства.
Технічні бар’єри виступають у вигляді заборон, обовязков.інспекції товарів, спец.дозволу на ввоз, інспекції підпр-тв-постачальників, вимоги до маркировки і упаковки.
Обов.інспекція товар.-найбільш часто застосовується до товарів, котрі можуть створити загрозу розповсюдження хвороби, загрозу оточуючому середовищу. Інспекція може носити необов.характер у випадку наявності сертифікату, як.дає впевненість відповідності необх.стандартам.
Спец.дозвіл на ввіз-деякі товари можуть бути допущені у вільний обіг усередині країни тільки при умові володіння відповідними підтвердженням їх якості з боку компетентних органів країни-імпортера.
Інспекція підприємств-постачальників-дозвіл на ввіз тільки продукції, виробл.на підприємстві, яки пройшли сец.процедуру інспекції спеціалістами країни-імпортера.
Вимоги до маркировки та упаковки-кожний товар має відповідну маркировку та упаковку. Заход вводиться для захисту інтересів споживачів.
Факт.складені техн.параметри-специфічний випадок технічних бар’єрів, виникнення якого обумовлені не держ.методами регулювання, а техн.політикою фірм, направленою на закріплення своєї присутності на ринку.
75.Міжнародне адміністрування торгівлі – його основні типи та завдання
Одними з методів регулювання торгівлі є адміністративні, які включають в себе: превентивне регулювання, торгові режими, мито, внутрішнє національне податкове обкладання, кількісні обмеження, технічні бар’єри, адміністративні формальності, екстрене правове регулювання.
Адміністративні формальності-сукупність інструментів регулювання міжнародної торгівлі, котрі зв’язані з особливостями зовнішньоторгового діловодства, процедурними питаннями і бюрократичними формальностями.
Зовнішньоторгове діловодство-кодекс стандартної практики документального оформлення зовнішньоторгових угод, операцій.
Згідно зовнішньоторгового діловодства обіг товарів повинен обслуговуватися 2 групами документів:
1)транспортні документи
2)товаросупроводжувальні документи.
Як вже було зазначено до нетарифних методів зовнішньоторгового регулювання відносяться також ускладнення митних процедур, збільшення кількості необх.документації, підвищення вимог до якості упаковки і маркировки, встановлення фітосанітарного, ветеринарного і інших видів санітарного і екологічного контролю. Наприклад, при ввезені на територію України товарів рослинного походження необхідно мати фітосанітарний сертифікат країни-експортера і потрібна перевірка представниками карантинної служби і вмдана нею імпортного карантинного дозволу.
Як відомо при перетині на митну територію країни декларацію, а також потрібно мати комерційні і транспортні документи (контракт, рахунок,, специфікацію, товарно-транспотну накладну і інше).
76.Доцільність, економічна функція екстреного правового регулювання.
Одними з методів регулювання торгівлі є адміністративні, які включають в себе: превентивне регулювання, торгові режими, мито, внутрішнє національне податкове обкладання, кількісні обмеження, технічні бар’єри, адміністративні формальності, екстрене правове регулювання.
Екстрене правове регулювання-сукупність регуляторів зовнішньоторгових обставин.
До подібних регуляторів відносяться:
1)методи силового давлення, пресу
2)іницюювання антидемпінгової процедури.
До методів силового давлення, пресу належать: ембарго-заборона ввозу чи вивозу в чи з країни товарів чи валюти, цінних паперів, а також затримання суден, вантажів та іншого майна, що належить іноземній державі.Статут ООН передбачає встановлення колективного ембарго проти держави, дії якої складають загрозу міжнародній безпеці (ембарго на торгівлю з Іраком, як.окупував сусідню суверенну державу Іран).
Економічний бойкот-повна чи часткова відмова від юридичних зв’язків з державою.
Економічна блокада.Мета: підірвати ек.міцність держави.
Іницюювання антидемпінгової процедури звичайно обумовлена необхідністю встановлення існування:
1)імпортних поставок, які є об”єктом демпінга,
2)матеріальних збитків ( такі несприятливі для пром-ті наслідки як: зменш об”ємів вир-ва чи реаліз, зменш попиту, зменш прибутку)
3)причинно-наслідкового зв”язку між демпінгом та нанесеними збитками.
Антидемп-а процедура: 1) подання скарги або галуззю нац пром-ті або компетентним органом заінтерес сторони, 2) полягяє в вирівнюванні цін та визнач мат збитку, 3) якщо факт демпінгу є доказ-м, то експортер повинен підвищ ціну чи піти з ринку, якщо факт демп-га не доказ-й, то експортер отримує компенс-ю від представників вн-х вир-в.
77.Порівняння ефективності застосування ембарго та економічної блокади
Екстрене правове регулювання-сукупність регуляторів зовнішньоторгових відносин, необхідність в котрих виникає у випадку надзвичайних чи неочікуваних обставин.
До подібних регуляторів відносяться:
1)методи силового давлення, пресу
2)іницюювання антидемпінгової процедури.
В даному питанні слід розглянути ембарго-заборона ввозу чи вивозу в чи з країни товарів чи валюти, цінних паперів, а також затримання суден, вантажів та іншого майна, що належить іноземній державі.Ембарго може бути застосовано як у воєний так і в мирний час у формі економічної блокади(мета: підірвати ек.міцність держави)
або репресивного економічного впливу на інші держави.Статут ООН передбачає встановлення колективного ембарго (як одного з примусових заходів, що здійснюється державами-членами Оон за рішенням Ради Безпеки з метою підтримання або відновлення міжнародного миру та безпеки) проти держави, дії якої складають загрозу міжнародній безпеці (прикладом може бути рішення ООН про встановлення ембарго на торгівлю з Іраком, як.окупував сусідню суверенну державу Іран).
Як показує практика, ембарго наносить шкоду як країні проти якої воно вводиться, так і країні, котра його ініціює. Виграють від введення ембарго звичайно 3-ті країни, котрі не приєднуються до такого режиму.
78.Світова практика антидемпінгового розслідування.
При розгляді питання про антидемпінгові заходи необхідно розрізняти поняття антидемпінгової процедури та антидемпінгового розслідування. Різниця між цими поняттями полягає в тому, що антидемпінгова процедура передує антидемпінговому розслідуванню і є своєрідним проміжним етапом, на якому приймається рішення про достатність наявних даних для відкриття антидемпінгового розслідування. Отже:
Антидемпінгова процедура – це розгляд відповідних документів скаржника стосовно достатності цих документів для порушення та проведення антидемпінгового розслідування.
Якщо в результаті антидемпінгової процедури встановлено, що факт демпінгу, субсидування або масового експорту дійсно має місце, відповідними органами розпочинається антидемпінгове розслідування.
Метою проведення антидемпінгового розслідування є визначення обсягів шкоди, розмірів антидемпінгових мит, тощо. При цьому, коли розпочинається розслідування, підприємства-експортери мають право захищати свої інтереси. Угода з антидемпінгу зобов’язує їх надавати інформацію стосовно вартості виробництва та інших питань анкети (запитальника), що надається органами, що проводять розслідування.
Органи, що розпочали розслідування зобов’язані сповістити про це уряди країн-експортерів. Уряди мають право надавати докази проти заяви та захищати інтереси своїх експортерів. Крім того, оскільки юридичні та інші витрати на участь в розслідуваннях є значними і нерідко виходять за межі ресурсів малих та середніх підприємств, їм необхідно спиратися на захист уряду.
79.Види і причини демпінгу.Існ. 2 підходи до визначення демпінгу:1. Це процес реалізації тов. на заруб ринках за ціною яка нижче собіварт. вир-ва в данній країні;2.Це продаж товарів за цінами, які нижче кон-трактних на м/н тов. ринках. Демпінг є по своїй суті характеристикою певного типу поведінки окремої фірми, яка намагається отримати перевагу на ринку іншої країни шляхом дискримінаційних цінових домовленостей,, спираючись при цьому на власні фінансові кошти. Виділяють такі види демпінгу:1. Спорадичний — виникає коли на заруб. ринках здійснюється реалізація товарів за цінами нижче внутріш. на протязі незначного періоду часу. 2. “Гра-біжницький”-витісняє з ринку нац. виробни-ків за кордоном. Така стратегія є затратною, тому потрібно враховувати ряд негат. моментів її реалізації: а) граб. Д. повинен вести до значної норми прибутку, щоб окупити себе; б)гр. Д. обмеж. у часі оскільки нац. фірми можуть мобілізувати необх. засоби для утрим. своїх позицій; в)навіть якщо гр. Д. буде результативним, може виникнути проблема ефектив. розпорядження монополіст. Становищем. 3.Постійний.Також існують прямий, зворотній, прихований, валютний, самостійний, субсидійований, демпінг по технологічному ланцюгу,etc.
79. Види і причини демпінгу. Демпінг буває прямий та зворотній. Прямий- це продаж на зовн. Ринку товарів по ціні нижче, ніж на внутр. ринку. Зворотній демпінг- це купівля зарубіжним покупцем товарів за ціною вищчою, ніж сплачують внутрішні покупці. Також демпінг буває:
одиничний- дискридитація ціни виробником внаслідок раптового вир-ва надлишків товару
грабіжницький- “недобросовісна конкуренція” – умісний продаж товару на зовн. Ринку за зниженою ціною з метою усунення конкурентів і з подальшим підвищенням ціни.
тимчасовий це середній стан між тимчасовим та грабіжницьким.
Також демпінг буває:
самостійний- продаж товарів на зовн. ринку за зниж. ціною за рахунок власних ресурсів експортерів.
субсидеційний- продаж на на зовн. ринку товару за зниж. ціною за рахунок державних експортних субсидій.
Валютний-продаж на зовн. ринку тов. за зниж. ціною за рахунок застосування спец. знижених валютних курсів.
80.Екон. основа і наслідки застосув. дем-пінгуУ цілому демпінг є дуже суперечливим явищем, оскільки в його основі лежать відмінності національного законодавства та економічної політики відповідних країн. Суто в теоретичному плані різниця між цінами імпортера та національного виробника аналогічного товару пояснюється перш за все наявністю порівняльної переваги, на основі якої будується міжнародний обмін .
В практиці світової торгівлі питання демпінгу регулює стаття VI ГАТТ 1947 та Угода про застосування статті VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Згідно до цих домовленостей, учасники угоди визнають, що демпінг, через який товари однієї країни потрапляють на ринок іншої країни за вартістю меншою, ніж нормальна вартість, повинен осуджуватись, якщо він спричиняє матеріальну шкоду чи створює загрозу матеріальної шкоди
промисловості, створеній на території країни, до якої експортується товар, чи значно затримує створення промисловості. Відповідно до Статті VI ГАТТ демпінг забороняється, тобто. щодо нього застосову-ються відповідні заходи. Шкода від демпінгу встановлюється у таких трьох формах:
-матеріальна шкода;
-загроза заподіяння матеріальної шкоди;
-перешкоджання створенню або розширенню виробництва національного товаровиробни-ка.
Стаття 3 Угоди про антидемпінг передбачає, що визначення факту завдання шкоди вітчизняній промисловості від демпінгу, повинно базуватися на всіх “відповідних економічних факторах, що мають відношення до стану промисловості”. Такі фактори включають фактичне або потенційне падіння виробництва, реалізації, частки ринку, прибутків, продуктивності, доходів від інвестицій або використання потужностей, а також фактичний або потенційний вплив на грошовий обіг, товарно-матеріальні запаси, працевлаштування, заробітну плату, зростання, здатність залучати капітал або інвестиції.У разі, коли протягом відповідного розслідування встановлюється, що існує демпінг та внаслідок цього заподіюється шкода, можуть застосовуватись антидемпінгові заходи, які оформлюються в антидемпінгове мито, строк дії якого, як правило, 5 років.
продолжение
–PAGE_BREAK–81.Етапність проведення антидемп. роз-слідування. 1.Подача скарги абогалуззю нац. промисловостіабо компетентним орга-ном зацікавленої сторони. Для прийняття скарги до розгляду необхід., щоб вона була підтримана представниками пром. країн, як-що на їх долю припадає > 50% вир-ва дано-го товару ( у відповідності до європ. закон-вом). 2.Зпівставлення цін і визначення матер. збитку. Докази мат. Збитку повинні бути достат. аргументованими. Вводиться тимчасова антидемп.мито.3.Якщо факт демпінгу є доведеним, то єкспортер повинен підняти ціну або піти з ринку. Альтер. варі-ант – введ. постійн. антидемп. мита. Якщо факт демпінгу не є доведени, експортери отрим. компенсацію від представників промислової країни або імпортерів.
82.Практика застосув. антидемпінг. за-ходів проти українськ. товарів.
Найбільше від застосування антидемпінгових заходів страждає чорна металургія України. За відносин, необхідність в котрих виникає у випадку надзвичайних чи неочікуваних дани-ми Департаменту торгівельних обмежень та контролю за зовнішньоекономічною діяль-ністю Мін.екон. України на поч. 2001 року в країнах СНД, Прибалтиці, Європі, Півн. Та Півд. Америці, Азії проводиться близько 18 антидемпінгових розслідувань проти товарів походженням з України. Наприк.- Росія- тру-би з чорних металів, крохмаль, карамель США- арматура Угорщина- цемент, метало-продукція та ін.
83.Фін. методи зовн.-торг. політики.Найбільш розповсюдж. фін. методами є субсидії, кредитування та демпінг. Субси-дія— грошова виплата, яка направл. На під-тримку нац. виробників та непряму дис-кримінацію імпорту. За хар-ром виплат С. поділ. На: — прямі – безпосеред. виплач. експортеру, й обумовлені фактом здійснен. експорт. операції
-непряма С.- форма прихов. дотування експортерів за рахунок надання льготних кредитів, податкових вилучань, повернення раніш сплачених мит.
-перехресні С.- дотування однієї галузі чи сектору ек-ки за рахунок іншої галузі чи сектору шляхом держ.регулювання.
С. бувають-експортні, імпортні та внутріш-ні.
Експортне кредитування — метод фінансової нетарифної зов.-торг. політики, передбач фін. стимулювання державою розвитку екс-порта нац. фірмами. Був.-коротко-, серед.- та довгостроковими.
Демпінг-метод фін. нетариф. торг. політики, передбач. просун. товару на зовніш. ринок за рах. зниження експорт. цін нижче нормал. рівня цін, які є в цих країнах
. Виділяють такі види демпінгу:1. Спорадичний- виникає коли на заруб. ринках здійснюється реалізація товарів за цінами нижче внутріш. на протязі незнач-ного періоду часу. 2. “Грабіжницький”-ви-тісняє з ринку нац. виробни-ків за кордоном. 3.Постійний.Також існують прямий, зворот-ній, прихований, валютний, самостійний, субсидійований, демпінг по технологічному ланцюгу,etc.
84.Види та функції субсидій в зовн. тор-гівлі. С.- фін. або ін. екон. підтримка, яка здійснюється урядом країн-уч. зовн.-торг. опер. Вона може надаватися індивід., окрем. галузям, окрем. регіону автоматич. або на основі об’”єктивн. критеріїв. Осн. хар-ка- використ. бюджет. коштів. Бувають- 1.Експ. С., які призводять до розшир. продажів на зовніш. ринку при одночас. падінні цін на товари. При цьому, теоретич., збитки через зниж. ціни повин. компенсув. за рах. зрост. обсягів продаж. Тому ефект експ. С. залеж. від еласт.D на товар.2. Імпорт. С. 3.Внутр. С., при введ. яких на товар, який конкурує з імпортом виник. декілька екон. ефектів : розшир. внутр.вир-во за рах. витіснен.з ринку імпорт. товарів, частина С. розподіл. серед найбільш ефект. під-в, які здібні розширити вир-во, частина С. розподіл. серед нєефект. під-в щоб стимулювати вир-во.
В залеж. від мех-му надання С. виділ.
— прямі – безпосеред. виплач. експортеру, й обумовлені фактом здійснен. експорт. операції
— непрямі С.- форма прихов. дотування експортерів за рахунок надання льготних кредитів, податкових вилучань, повернення раніш сплачених мит.
-перехресні С.- дотування однієї галузі чи сектору ек-ки за рахунок іншої галузі чи сектору шляхом держ.регулювання
З точки зору об”єкту субсидув.:
— субсидув. витрат-дотування матеріалів, що використовуються, витрат на з/п, провед. досліджень тощо.
-субсидування товарів-прямі або непрямі С-ії в залеж. від обсягу вир-ва.
-субсидув.споживання;
-субсидвперебуд. структури вир-ва
-субсидув. окремих регіонів
85. Експортне кредитування та практика його застосування в світі.
Експортне кредит-ня – метод фінансової нетарифної зовн-торгівельної політики, який передбачає фінансове стимулювання державою розвитку експорту національними фірмами.
Форми експорт. кредит-ня:
-субсидійовані кредити національним експортерам – кредити, що видаються державними банками під % ставку нижче за ринкову;
-державні кредити іноземним імпортерам при обов’язковій умові закупівлі товарів тільки у фірм країни, що надала такий кредит (зв’язаний кредит);
-страхування експортних ризиків національних експортерів: комерційних ризиків (нездатність імпортера сплатити поставку) і політичних ризиків (раптові дії уряду, які не дозволяють імпортеру виконати свої зобов’язання перед експортером).
Експ. кредити можуть бути:
-короткостроковими – на строк до 1 року, для кредитування експорту споживчих товарів і сировини;
-сер.-строковими – на строк 1-5 років, для кредит-ня експорту машин і обладнання;
-довгостроковими – на строк більше 5 років, для кредит-ня експорту інвестиційних товарів і великих проектів.
До основних методів забезпеч-ня експортерів кор.-строковим кредит-м належать: рефінанс-ня комерц. банків центр. банками і створ-ня державою фонду або іншого джерела фін-ня експ-ту.
Що стос-ся систем середньо- та довгострокового кредит-ня експ-ту, то тут є різні підходи. Деякі країни (Аргент., Колумбія, Мексика, Нігерія, Чилі) поширюють дію сис-м кор.-строкового рефін-ня своїх центр. банків і на середньо- і довгострок. кред-ня експ-рів. Інші (Бразилія) більш довгострок. кредит-ня експ-ту здійсн-ть за рах. рес-сів держ. фонду фін-ня експ-ту. В третіх країнах створено спец. установи для фін-ня і банків. Обслуг-ня більш довгострокових експорт. операцій.
Організаційна форма надання експортних кредитів, а також взаємовідн-ни між агентствами з експорт. кред-ня і державами є досить складними. Таке агентство може бути департаментом всередині урядового міністерства, самостійною організацією на правах міністерства і навіть приват. фірмою, що працює під контролем уряду. Нац. агентства з експ. кред-ня вступають у договірні відн-ни одне з одним для фін-ня експ-ту із більше ніж одної країни, корд-ції політики і обміну інф-цією про позичальників.
Найбільш крупні об’єднаня агентств з експ. кред-ня:
-Експортна кредитна група – група предст-ків урядів і агентств з експ. кред-ня в рамках ОЕСР, яка регулює надання сер.-строкових експ. кред-в на 2 і більше років. Члени групи зобов’язані дотрим-ся таких вимог: сплата готівкою щонайменше 15% варт-ті експ. контракту; виплата по кредитам повинна відбув-ся через регуляр. проміжки часу протягом 5 років відносно багатими і протягом 10р. всіма іншими країнами; мінім. ставки % по кред-м повинні бути зв’язаними з ринк. ставками, мінім. частка пільг. компоненту в кредиті – 35% для найменш розвинутих країн.
-Бернський союз-Міжнар. союз страх-ня кред-в і інвестицій – дорадчий орган агентств з експ. кредит-ня, який є місцем обміну інформацією в галузі кор.-строкового експ. кред-ня.
Експ. кредити інколи є різновидом зовніш. допомоги іншим державам. Розміри субсидіювання через пільг. кредит-ня розрах-ся як різниця між %ставкою по пільг. кредиту і поточною ринк. %ставкою. В банків. практиці % ставки по експ. кред-м звичайно набагато нижчі від ставок по іншим видам кред-в і дуже часто є предметом узгодж-ня між країнами в межах картельних угод. Існують ще такі способи стимул-ня експ-ту через експ. кредити: перенесення строків перших сплат по кред-м на більш довгий період, сплата кред-в у валюті покупця або у формі товар. поставок, держ. пільг. страх-ня експ. кред-в і т.д.
86. Загальна характеристика внутр-х фінансових та грошово-кредитних заходів стимул-ня МТ.
До цих заходів віднос-ся субсидіювання.
Субсидія – фінансова або інша ек. підтримка в будь-якій формі, яка здійсн-ся урядами країн-учасниць зовнішньоторговельних операцій і яка може надаватися індивід-но, окремій галузі, окр. регіону, автоматично або на підставі об’єктив. критеріїв. Основною рисою субсидії є викор-ня бюджет. коштів. Найбільше поширення отримали:
1. Експорт. субсидії, які призводять до розширення продажу на зовн. ринку при одночасному зниженні цін на них. При цьому теоретично втрати від падіння цін повинні компенсув-ся за рах. збільш-ня обсягу продажу. Тому ефект-ть експ. субсидії залежить від еластич-ті попиту на товар на зовн. ринку.
(-) момент експорт. субсидіювання – збільш-ня цін на внутр. ринку, яке відбувається внаслідок перерозподілу рес-сів. Програє внутр. споживач.
2. Внутрішні субсидії – при їх введенні на товари, які конкурують з імпортом, виникає декілька ек. ефектів:
-розшир-ся внутр. вироб-во за рах. витіснення з ринку імпортних тов-в;
-частина субс. розподіляється серед найбільш ефект-х підпр-тв, це сприяє розшир-ню вироб-ва;
-частина субс. серед не ефект. підпр-тв, це сприяє нераціон. стимулюванню вироб-ва.
В залежності від механізму над-ня субсидії виділяють:
-прямі субсидії – безпосередні виплати експортеру, які обумовлені фактом здійснення експ. операції;
-непрямі – форма прихованих дотацій експортеру за рах. надання пільг. кредит-ня, пільг. вилучень, повернення раніше сплачених митних податей;
-перехресні – надання дотацій одній галузі або сектору ек-ки за рах. іншої галузі або сектору ек-ки за допомогою заходів Д. регул-ня.
З точки зору суб’єкта субсид-ня виділяють:
-субсид-ня витрат – надання дотацій на викор. матеріалів, витрати на з/п, проведення досліджень, викор-ня інфрастр-ри;
-субсид-ня товару – прямі або непрямі субсидії в залежності від обсягу вироб-ва;
-субсид-ня споживання;
-субсид-ня перебудови стр-ри вироб-ва,
субсид-ня окр. регіонів.
Субсидії, які бажані з т. зору ВТО. Ст. 6 Угоди країн-уч-ць ВТО “Про субсидії” містить перелік критеріїв, які дозволяють виявляти факт порушення інтересів уч-ків Угоди у випадку якщо:
1)сукупний адвалорний розмір субс. перевищує 5%;
2)якщо субс. надається для покриття поточних збитків галузі;
3)якщо субс. над-ся для покриття поточ. збитків діяльності підпр-ва;
4)субс. над-ся з метою списання держ. боргів або зобов’язань по боргам;
5)якщо субс. над-ся для витіснення аналогічного товару, який експорт-ся на ринок третьої країни;
6)викор-ня субс. призводить до значного і стабільного збільшення частки країни на світ. ринку протягом строку викор-ня субс. у порівнянні до середнього рівня за тир роки.
Субсидії, які не можуть бути об’єктами застосування відповідних заходів:
-субс., які направл-ся на гуманітар. цілі (охорона здор., освіта);
-держ. сприяння дослідженням, які здійсн-ся фірмами на контракт. основі, якщо сума держ. субс. покриває до 75% заг. витрат;
-держ. сприяння розв-ку відсталих регіонів;
-держ. сприяння в процесі пристосування і адаптації існуючих виробництв до нових вимог нац. законодавства.
87. Зміст та ек. доцільність валютного регулювання зовнішньоторговельних відносин.
Осн. елементи вал. регул-ня:
-Валютні обмеження – система норматив. правил, які регламентують права громадян і юридичних суб’єктів ринку відносно обміну валюти своєї країни на іноземну, а також здійснення інших валютних операцій. Вал. обмеж-ня є допустимим заходом при наявності значних труднощів з платіж. балансом країни, можуть викор-ся при здійсн-ні контролю за рухом капіталу, блокування валют. виручки, регламентації вивозу валюти громадянами, котрі їдуть у туристи. подорожі, їх застосування сприяє зменшенню відтоку валюти з країни і акумуляції грош. коштів в бюджеті Д.
-Валют. депозити – застосовуються по віднош-ню до імпорту, їх суть в тому, що перед здійсненням імпортної операції покупець зобов’язаний внести депозит на визначену суму у валюті, яка розраховується в % від ціни контракту. Д. отримує можливість протягом 3-6 міс. корист-ся безпроцентним кредитом, а імпортер змушений відмовитися від закупівлі товарів за кордоном і шукати постачальників всередині країни.
-Валютні курси – йоги умови в поєднанні з динамікою інфляційних процесів осн. країн-партнерів мають вел. знач-ня для забезпеч-ня конкурентоспром-ті на міжнар. ринках. Штучне завищення курсу валют веде до обмеж-ня експ-ту, а зниження реального валют. курсу відіграє ключ. роль в стратегіях нарощ-ня експ. потенціалу. Девальвація валюти – дії щодо зниж-ня обмін. курсу нац. валюти для стимул-ня споживчого попиту на внутр. ринку, для підвищення конкурентоспром-ті та поліпшення торгових позицій країни на світ. ринку. Ревальвація валюти – дії, спрямовані на підвищення курсу нац. валюти з метою втримання на внутр. ринку споживчого попиту і стимул-ня товар. імпорту і припливу інвестицій.
88. Організаційно-технічне сприяння експортному вироб-ву – осн. методи та їх характеристики.
Інструменти орг.-тех. сприяння:
· інформаційне забезпечення експортерів на пільгових умовах, що здійснюється держ. установами стосовно ділового світу у формі видання довідників, журналів, бюлетенів, надання консультацій;
· робота торгових представництв країни в іноз. державах – захищають за кордоном права даної країни в галузі зовн. торгівлі. Їхні функції і завдання:
-представляти інтереси даної країни в галузі зовн. торг-лі і сприяти роз-ку торг-х та інш. госп. відн-н цієї країни з країною перебування торг. предст-ва;
-рег-ти і здійснювати зовн. торг-лю даної країни з країною перебування торг. предст-ва;
-вивчати заг. ек. умови, зовн.-економічні зв’язки та кон’юнктуру ринків країни перебування та подавати відповідну інф-цію у Мін-во зовн. торг-лі і Мін-во іноз. справ своєї країни, а також зовн.-торговим та іншим зацікавленим орг-ціям своєї країни.
· система підтримки виходу на зовн. ринок. Один з шляхів полегшення доступу на зовн. ринок у зв’язку із збільшенням технічних і спец. вимог і зменшення витрат, які вони викликають, — це досягнення на офіційному або фірмовому рівні угоди про взаємне визнання результатів тех. випробувань виробу або його сертифікації. Наявність нац. документу, який підтверджує відповідну якість товару за конкретними загально прийнятими показниками, може зменшити витрати на перевірочні процедури за кордоном.
Один із засобів просування товарів на міжнар. ринки – зустріч. торг-ля. Регулююча роль Д. стосовно неї постає у правовому забезп-ні зустріч. операцій, створ-ні держ. асоціацій та установ, які сприяють її розв-ку.
· державне сприяння за рах. страхування експорт. кредитів. Сис-ми Д. страх-ня експю кредитів передбачають 2 види страх-ня: страх-ня експ. кред-в, що надаються експ-ру, захищає його від ризику неплатежу іноземного покупця; гарантії, які захищають ком. банки від збитків, що можуть виникати в рез-ті неповернення позики експортерами (тобто кредити стають забезпеченими). Важл. роль відводиться сис-мі страх-ня експ. кредитів (в Італії і ФРН – міжміністерські комітети з експорт. гарантій, у Фінляндії – Інститут експ. гарантій, у ВБ – Департамент гарантув-ня експ. кред-в). Експ-ри, які надають іноз. партнеру сер.-строкові (фірмові) кредити, мають можл-ть одержати гарантії у формі страх-ня експ. кред-в. Імпортерам або банкам імп-рів надаються також гарантії по банк. кредитах. При цьому експ-р поставляє товари на звичайних умовах.
· участь Д. в міжнар. ек. орг-ціях. Д. може приймати уч-ть в діяльності таких орг-цій, як ГАТТ/СОТ, ЮНКТАД, ОЕСР, ЄС, які розробляють універсальні принципи і правила взаємодії держав в галузі МТ, що дозволять ефективно боротися з анти конкурент. практикою у міжнар. масштабі, сприятиме росту іноз. інвестицій, посилить внутр. конкуренцію, дозволить уникнути конфліктні ситуації у тракт-ні нац. законів та у правовій практиці.
· сис-ма освіти і підвищення кваліфікації кадрів – наприклад, підготовка спеціалістів-комерсантів у держ. навчальних установах і спеціалізованих орг-ціях. Так, уряди зах.-європейських країн орг-ть наук. дослідження для посилення позицій нац. експ-рів на світ. ринках. Викор-ся держ. дослідні інститути, що розробляють сис-му заходів зі сприяння експорту в цілому і щодо окр. країн, а також рекомендації в галузі торг. політики.
продолжение
–PAGE_BREAK–89. Практика міжнародного регулювання торговельних відносин.
Всі держави в світі різноманітними засобами регулюють свою зовнішньоекономічну діяльність. Основними рисами державного регулювання зовнішньої торг-лі на сьогоднішній день є застосування у взаємодії двох різних типів зовн.-торговельної політики – протекціонізму і лібералізації.
Дилема обрання тієї або іншої зовнішньоекономічної стратегії, яка б спиралась на принцип свободи торг-лі або протекціонізм чи на певний симбіоз цих принципів свого часу поставала практично перед кожною Д. І вирішували цю дилему насамперед на основі стратег. інтересів нац. ек-ки, чіткого уявлення про стан внутр-го і зовн-го середовища країни, призначення конкурент. переваг на світ. ринках товарів, послуг, капіталів, роб. сили тощо. При цьому якщо на словах перевага останніми десятиріччями віддалась і віддається ідеалам вільної торг-лі, то на практиці часто переважав протекц-м. Причому в міру зменшення рівня митно-тарифного протекц-му, характерного для повоєнної світ. ек-ки, розширювався арсенал інших, нетарифних заходів впливу Д., спрямованих на підтримку конкурентоспром-ті вітчиз. товаровиробників. Це призвело до певної модифікації самого поняття “протекц-м”, необхідн-ті розглядати його в широк. контексті – як політику, що базується на шир. арсеналі засобів підтримки міжнар. конкурентоспром-ті в цілому. Зокрема, захист нац. виробників від імпорту найтіснішим чином пов’язано з держ. підтримкою експорт. діяльності в країні. Чим більшим є рівень міжнар. конкурентоспром-ті фірм даної країни, що реалізується в її експорті, тим, за інших рівних умов, меншою виявляється потреба в спец. заходах щодо обмеж-ня імп-ту фірмами цієї країни. Навпаки, істотні обмеження імп-ту можуть мати наслідком (ефект Лернера) скорочення експ. можл-тей, що віддзеркалює падіння міжнар. конкурентоспром-ті в цілому.
Також важливо враховувати, що хар-р рег-ня ЗЕД в окремих країнах, його стратег. цілі, рамки, конкретні інстр-ти та механізми постійно змінюються залежно від рівня розв-ку нац. ек-ки, пріоритетів її внутр. та зовн. пол-ки, умов МТ, участі країни в МО та інтеграційних угрупованнях.
Нац.-державні сис-ми рег-ня ЗЕД вирішують двоєдинне завдання – стимулювання або підтримка розв-ку експ-ту та рег-ня імп-ту для захисту нац. товаровиробників та споживачів.
90. Система ГАТТ/СОТ – основні етапи формування та принципові завдання доцільності.
В 1920р. в Брюсселі під егідою Ліги Націй відбулась фін. конфер-ція предст-ків 30 країн. Прийняті цією конференцією резолюції стосуються передовсім фін. проблем. Відносно МТ висловлено побажання, щоб кожна країна поступово переходила до принципів вільної торг-лі.
Друга міжнар. конфер-ція з ек. питань проходила в Генуї в 1922р. – прийнято резолюцій щодо розв-ку МТ і її охорони.
В 1927р. в Женеві – третя велика ек. конф-ція. Наслідки – підписання через кілька місяців на дипломат. конф-ції спец. конвенції, згідно з якою країни брали на себе зобов’язання в 6-місячний термін зняти всі заборони і обмеження на імпорт та експорт і не замін-ти їх жодними подібними заходами. Але ця конвенція не була ратифікована більшістю країн.
(+) результати цих міжнар. конф-цій – незначні, але саме в цей період було закладено основу сучасного правового підґрунтя МТ прийняттям конвенцій про спрощення митних формальностей (1923), міжнар. торг. арбітраж (1924), охорону промисл. власності (1925), продукцію промисловості вторинної переробки металів (1929). Остання перед війною конф-ція – в 1933р. в Лондоні. Здійснювані між двома світ. війнами спроби лібер-ції торг-лі не мали вел. знач-ня.
На конф-ції в Бреттон-Вудсі (липень 1944) створені дві орг-ції – МВФ і МБРР, а заключний акт форуму містив рекомендації державам щодо ств-ня Міжнар. торг. орг-ції з метою рег-ня між нар. торг.-ек. відносин. Дві спроби ств-ня такої орг-ції: розробка Гаванського статуту (конференція в Гавані) і ств-ня ГАТТ (конф-ції в Лондоні і Женеві). Перша спроба – невдала.
В Женеві 20 жовтня 1947р. предст-ки 23 держав розробили Ген. угоду з тарифів і торг-лі. Досягн-ня угоди пояснюється такими причинами: простота і лаконічність тексту ГАТТ, який містив 35 статей; викор-ня механізму двостор. переговорів; відсут-ть нововведень організац. хар-ру.
Ген. угода 1947р. мала три частини: 1 – дві статті – заг. положення; 2 – 21 стаття – правила торг. пол-ки; 3 – 13 статей – мала процедурний хар-р. З 1966р. ГАТТ офіційно має IV частину – “Торг-ля і розвиток” – питання торг-лі з країнами, що розв-ся.
ГАТТ виконує функції: *впливає на державну зовнішньоекономічну політику шляхом розробки правил міжнародної торгівлі, *є форумом для переговорів, які сприяють лібералізації і передбачуваності торговельних відносин, *організує врегулювання спорів.
Основна мета — забезпечення стабільного зростання і ¯ризику міжнародних торговельних відносин через: *ліквідацію митних та інших торгівельних обмежень, * усунення всіх форм дискримінації в міжнародній торгівлі з метою підвищення рівня життя, забезпечення повної зайнятості населення; *підвищення реальних доходів і попиту, поліпшення використання сировини, зростання виробництва і торговельного обміну.
Принципи ГАТТ:
* принцип найбільшого сприяння,
*захист за допомогою мита (система захисту національного виробництва має будуватися тільки на митних тарифах, а не на будь-яких інших комерційних чи адміністративних заходах.);
* забезпечення стабільної основи торгівлі (“заморожування” рівня митних ставок, які для кожної країни визначені в тарифних таблицях) *Заохочення справедливої конкуренції (однакові фіскальні правила та інші регламентації для товарів національного виробництва та імпортованих товарів; заборона демпінгу і дозвіл застосування антидемпінгових заходів; можливість нейтралізації експортних премій або субсидій за допомогою компенсаційних зборів; гармонізація методів розрахунку митної вартості товарів; недискримінація постачальників залежно від країни походження при здійсненні державних закупок)
*Усунення кількісних обмежень (контингентування імпорту)
*Проведення консультацій, примирення та врегулювання спорів
* Визнання регіональних торговельних угод — існування регіональних торговельних угруповань (зона вільної торгівлі, митний союз) допускається як виняток за умови дотримання певних вимог, оскільки регіональна інтеграція.
ГАТТ планувалась як частина Міжнародної торговельної організації, але угода з МТО не була ратифікована, а ГАТТ всі роки діяла як тимчасовий орган. З метою підвищення статусу міжнародних торг. правил і забезпечення відкритості торг. системи Уругвайський раунд прийняв рішення, що ГАТТ стає постійним органом, який займається заг. процедурою міжнародної торг-лі товарами і послугами та правилами інтелектуальної власності. СОТ втілюватиме в життя конкретні домовленості останнього раунду переговорів. ВТО (1995р.) — це нова міжнародна організаційна структура, яка заснована на ГАТТ, результатах попередніх погоджень, а також домовленостях, досягнутих під час Уругвайського раунду.
Принципи ВТО:
-торг-ля без дискримінації (принцип найбільшого сприяння);
-доступ до ринків, що прогнозується і поширюється;
-сприяння справедливої конкуренції;
-захист за допомогою митних податей;
-заохочення розв-ку і ек. реформи.
91. Осн. етапи приєдн. кр-ни до стр-ри СОТ.
Членом СОТ може стати б-я Д. або митна терит., яка має повну незалежн. у здійсн. своєї зовн. ек. пол-ки.
Виділяють такі ет. приєдн. кр. до СОТ:
Необхідно подати заявку до Генер. Ради.
Разом із заявкою пов. бути подан Меморандум про торгов. режим.
Ген. Рада розглядає подані док-ти та прийм. ріш. про створ. Робочої групи.
На базі мемор. про торгов. реж. Роб. група задє “країні-заявнику” питання.
Після того, як на всі пит. отрим відповіді, відбув-ся засід. робоч. групи.
5.Паралельно відбуваються двосторонні переговори по тарифам на товари.
6. Коли роб. група повністю задоволена рез-ми виконаної роботи, готується Доклад роб. групи, інформацію для якого пов. представити “кр.-заявник”.
В той же час, готуються рішення та протокол про вступ до СОТ, які містять рез-ти двостор. перегов., і спец. умови по віднош. до “кр.-заявника”.
Ці док-ти передаються Ген. Раді. Протокол про приєдн. вступає в силу після того, як Ген.Рада (або Конфер. Міністрів) одобрять Доклад Роб. групи та приймуть Рішення Ген. Ради (або Ріш. Мін-в) більшістю в 2/3. Протокол вступає в дію через 30 днів після прийняття його заявником, яке здійс-ся шляхом підписання або ратифікації.
92. Сучасний стан відн. Укр.-СОТ та перспективи її повнопр. членства.
Процес вступу Укр. до СОТ розпоч. 17.12.93 р., коли Укр. подала заявку до ГАТТ. 28.06.94 р. Укр. передала до ГАТТ Меморандум про зовн. торгов. режим і почала переговори. З метою забезпеч. координ. д-ті держ. органів, викон. влади щодо пит. вступу Укр. до СОТ була створ. міжвідомча комісія з пит. вступу Укр. до СОТ. В СОТ була створ. роб. група з пит. вст. Укр. в СОТ. Всі кр-ни роб. гр. зазначили, що гол. пробл. в Укр. є необх. зниз. тарифн. обмежень та надання нац. режиму тов. іноз. походж. Були висловл. застер., що Укр. порушує принц. ГАТТ/СОТ в окр. вип.: це надання пільг укр.-корейськ. п/п –Автозазу.
Однією з гол. вимог пр вступі Укр. до СОТ є гармоніз. її торгов. закон-ва з нормами ГАТТ/СОТ. Укр. треба розв’язати пит. про суттєве обмеж. і відміну ліцензув. зовн. ек. опер.; про держ. дотації пром. і с/г; удоскон. митне закон-во Укр.
Приєдн. Укр. до СОТ дає їй наст. переваги:
можлив. прийм. учсть у м/н торгов. партнерстві;
розшир. нац. ринку.
Недоліки: виникн. несприятл. умов д/вітч. товаровиробника, який потребує протекціон. зах. з боку уряду.
Згідно з принцип. СОТ Укр. має узгодити свою прав. сис-му з сис-мою СОТ; а також узгодити такі пит., як заборона та обмеж. експ. та імп.; дотрим. м/н вимог по віднош. до тов., що ввозяться в Укр.; участь Укр. у м/н ек. санкціях.
Однією з гол. проблем суч. нац. зак-ва є відсутн. в Укр. норм антидемп. регулюв.
З розв. новітніх засобів комунік. на суч. ринку виникають все нові можлив. напр., торг. опер., що здійс-ся за допом. Internet. Впровадж. цієї нової форми торг. обміну вимагає певних змін нац. закон-ва та координ. в м/н масшт. торг. пол-ки Укр.
Отже взаєм. ек-ки Укр. з СОТ вимаг. урахув. ек. і соц. розв. Укр. з метою min негативн. насл. та max реаліз. власн. ек. інтересів.
93. Аналіз ефект-ті функц. ГАТТ/СОТ.
Аналіз ефект-ті функц. ГАТТ/СОТ можна розглядати за наступними напрямк. д-ті цієї орг-ції:
м/н багатостор. торгов. переговори (МБТП);
врегулюв. торгов. суперечок;
спостер. за нац. торгов. пол-ою;
робота з кр., що розвиваються.
1). Провед. МБТП – торгових раундів – найбільш важливий напрямок д=ті ГАТТ. До 1994 р. було провед. 8 турів таких переговорів. В ході перших п’яти узгоджувались взаємні поступки по знижен. митн. тарифів. В ході шостого раунду були знижені тарифи та розроблений антидемпінговий кодекс.
В 1973-79 в Токіо проводився 7 раунд – “Токійський раунд”. В рез-ті цього раунду було укладено ряд нових угод. Підсумки “Ток. р.” свідчать про вступ ГАТТ у якісно нову фазу свого розвитку, для якої характерні: перенес. центру ваги з тарифн. на нетар. обмеж.; створ. розгалуженої мережі спеціалізов. угод, що уточнюють та доповнюють окремі полож. ГАТТ; посилення вторгнення ГАТТ у сферу нац. ек. законод. кр.-учасн.
В 1986-93 рр. відбувю. “Уругв. раунд”. В рез-ті було: ●↓ митні бар’єри; ●↓ та усун. багтьох нетар. засобів, введ. в сферу дії ГАТТ світ торгівлі текстилем, с/г тов., прод. прир. походж; ● Угода про створ. ВТО; ● торгові аспекти прав інтел. власн.; ● заходи інвест. пол-ки.
2). Виникаючі суперечки торкаються гол. чином ек. питань та техн. проблем в галузі митн. права. Звичайні засоби виріш. прав. суперечок, такі як арбітр. та судейське розбирання, тут недоречні. Тому ГАТТ вироб. власну процед. врегул. спорів. Процес врегул. супер. містить 6 стадій: повідомл., консульт., арбітр., нарада експертів та роб групи; доповідь; викон. рекоменд. та постанов.
3). Нагл. за нац. торг. кол. відбув-ся шл. оглядів торг. пол. в ЄС, США, Яп., Кан. (1 р. в 2 роки) та ін. сторін, що домовляються. Кр-чл. пов. представити повідомл. про нові антидемп. та компенс. з-ни, нові техн. стандарти; нові імпортні ліценз. угоди.
4). Вкл. вивч. особлив. потреб і кр-н, що розвив. у зв’язку з їх приєдн. до ГАТТ/СОТ.
СОТ за час свого існув. не тільки зберегла в дії, але і посилила пост. та ефект. дотрим. принципів мт. Важл. досягн. є те, що більш. кр-н світу визнають роль СОТ в регул. МЕВ і її компетенцію у вирішення питань зовн. торг.
94. М/н неуряд. орг-ції регулюв. торгов. відносин.
М/н неур. підприємницькі орг.-ції (МНПО) явл. собою об’єдн. нац. союзів підприємців, торгов. палат з метою сприян. м/н співроб. в ек., наук-техн. област., у здійсн. ділової практики. Метою МНПО є сприяння розвитку м/н торгово-ек. відн., обмеж. конкур. на світовому ринку. Крім того, МНПО іноді передбчають такі цілі, як обмін виробн. досвідом, розробку методів покращ. якості тов., забезпеч. спільних інтересів учасників шляхом провед. дослідж., консульт., коопер. та спільних дій фірм на м/н рівні.
За цілями та ф-ціями МНПО поділ-ся на: м/н і регіон. союзи підприємців, м/н і регіон. торгові палати.
М/н союзи підприємців сприяють д-ті націон. союзів п/п-ців і поділ-ся на: Союз промисл. федерацій, Альянс виробників какао-АПК; м/н пушна торгова федер.; м/н федер. по торгівлі насінням.
Торгові палати поділ-ся на: м/н торг. палата, регіон. торг. палати, змішані торг. палати.
Серед найбільш. МНПО виділяють м/н торг. палату (МТП), яка є найбільш. МО приватного підприємництва. Мета МТП: діючи в усіх галузях м/н бізнесу (промисл., торгівля, трансп., фін.), сприяти розшир. ек. відн. між кр-ми та встановл. контактів. МТП виступає проти дискрим. в МТ, за розшир. ек. зв’язків між кр-ми світу.
Осн. напр. д-ті МТП:
1) сприян. розв. підприємництва в світі шляхом заохоч. ров. торг.; 2) прийн. ефект. та послід. захо. в ек. сф. з метою сприян. МТ; 3) регулюв. підприєм. д-ті; 4) забезпеч. гармоніз. торгов.пол-ки шл. розробки рекоменд. по вдоскон. існуючої ділов. практики і розробки м/н термінів Incoterms; 5) рекоменд. урядам кр-н, де відбувається зустріч “Групи семи”; 6) представл. в ООН поглядів ділових кіл розвинутих кр-н і кр-н, що розвив-ся.
95. Сучасна тов. стр-ра зовн. торгівлі Укр.
Укр. займає одне з перших місць у світі за показником віднош. обсягу ЗТО до ВВП. В той же час ек. Укр. неможна назвати експортноорієнтованою, що пояснюється неплатіжноздатн. внутр. споживачів. В цілому, ЗТО у 2000 р. у порівн. з 1999 ↑ на 20%, exp↑ на 18%, imp↑ на 23%, але сальдо тов. та послуг зовн. торг. бал. Укр. у 2000 р. було від’ємне (при цьому сальдо по позиції товари – від’ємне, а за позицією послуги – додатне). Причинами росту обсягів експорту Укр. у 2000 р. у порівн. з 99 р. були: покращ. кон’юнкт. на осн. тов. ринках, зниження с/в та відносне покращ. конкур. здатн. нашої прод.
В стр-рі експорту превалюють такі товари: неблагородні мет. та вироби них (42% всього експорту Укр.); продукція хімічн. пром. (10%); машини та устатк.; мінер. прод.; прод. рослин. походж.; трансп. зас.; прод. харч. пром.; пластмаси та гумові вироби. В стр-рі імпорту мінер. прод. (43%); маш. та устаткув. (16%); прод. хім. пром.; трансп. зас.; пласт. та гумові вироби; неблагор. мет.
Отже в стр-рі експ. превал. прод. з невис. ступ. обробки. Укр. недост. експ. прод. машбудув., с/г. Корін змін в тов. стр-рі укр. експ. не відбудеться, оск. запров. антидемп. процедури, викликані поставками прод. укр. металург. п/п у США, Кан., Лат. Ам., Зах. Євр. Осн. джер. дох. є прод. чорн. метал., хім. пром., послуги трубопров. трансп.
В геогр. стр-рі зовн. торг. Укр. по експ. на кр-ни СНД та Балтії припад. 28%; на ін. кр. 72%; по імп.: 65% та 35% відповідно. Рос. – найб. торг. партнер д/Укр., оск. Рос. вел. постач. енергоносіїв і традиц. ринок д/укр. експортерів. По від’ємному сальдо Укр. по торгівлі з Рос., Укр. випередила всі інші кр. СНД. Крім того, Рос. ↓імп. укр. тов. шл. введ. ПДВ на імпорт укр. тов. Експорт: у 2000 р. осн. партнерами Укр. у торг. тов. були: Рос. (20,4%); Туреч.; США, Китай, Німеч. По імпорту: Рос (54%); Нім.; Туркмен., Швейц., Білорусь.
Розглядаючи обсяги exp-imp тов. в розрізі окр. регіонів Укр., слід зазначити, що найбільше тов. експортували Донецька, Дніпропетр. обл. та м. Київ; а імпортерами – м. Київ, Дніпропетр., Дон., Запор. обл.