Экзаменационные вопросы по курсу "Международная торговля" \укр\

ПЕРЕЛІКЕКЗАМЕНАЦІЙНИХ ПИТАНЬ З КУРСУ
“МІЖНАРОДНАТОРГІВЛЯ”
1   Характеристикабазових теоретичних підходів до визначення міжнародної торгівлі.
2   Класичнітеорії міжнародної торгівлі, їх роль у формуванні торгових політик провіднихкраїн світу.
3   Значущістьта концептуальні засади теорії Хекшера-Оліна.
4   Порівняльнахарактеристика неофакторних та неотехнологічних моделей розвитку міжнародноїторгівлі.
5   Стандартнамодель зовнішньої торгівлі. Концепція “відкритої економіки”.
6   Альтернативнітеорії міжнародної торгівлі. Теорія конкурентних переваг М. Портера.
7   Ретроспективнийаналіз розвитку міжнародної торгівлі.
8   Характеристикаі специфічні риси сучасного етапу розвитку міжнародної торгівлі, основні факторизростання її обсягів.
9   Географічнаструктура світової торгівлі – ретроспективний аналіз і сучасні тенденціїрозвитку.
10  Вимірювачіінтенсивності і динаміки міжнародної торгівлі.
11  Системаоб’ємних та результуючих показників міжнародного товарного обміну.
12  Сучаснаструктура МТ і її основні зрушення.
13  Міжнародніторгові режими та їх порівняльна характеристика.
14  Передумовиактивізації розвитку компенсаційної торгівлі.
15  Співставленнявигідності та доцільності здійснення основних видів зустрічних угод.
16  Типізаціяторгівлі на умовах кооперації.
17  Тенденціїта динаміка торгівлі сировинними товарами.
18  Сировиннікризи та шляхи їх подолання.
19  ПолітикаОПЕК на світовому нафтовому ринку.
20  Міжнароднітоварні угоди в системі регулювання світової економіки.
21  Умовикартельного регулювання цін на міжнародних ринках сировини.
22  Організаційніформи технічного обслуговування торгівлі комплектним обладнанням.
23  Особливостіі характерні риси торгівлі готовою продукцією.
24  Поняттяі види “ноу-хау”.
25  Передумовиі сутністна характеристика торгівлі продукцією у розібраному вигляді.
26  Основніформи угод торгівлі комплектним обладнанням.
27  Загальнахарактеристика сучасного стану і перспектив розвитку міжнародноготехнологічного обміну.
28   Видиі характеристика сучасних інжинірингових послуг.
29  Сучаснапрактика торгівлі “ноу-хау”.
30  Порівняльнахарактеристика основних форм розрахунків за ліцензії.
31  Передумови,динаміка розвитку ліцензійної торгівлі, класифікаційні підходи до ринкуліцензійних послуг.
32  Новівиди послуг на світових ринках.
33  Поняттяметоду міжнародної торгівлі.
34  Загальніпередумови, специфіка і вигідність торгівлі напряму.
35  Диверсифікаційнеполе посередницьких послуг.
36  Сутністьі характеристика посередницьких операцій.
37  Агентськіугоди – зміст, переваги та повноваження сторін.
38  Порівняннята динаміка розвитку брокерських та агентських операцій.
39  Основнітипи і переумови застосування консигнаційних угод.
40  Договорикомісії та обов’язки “дель-кредере” комісіонера.
41  Операціїз перепродажу та їх характеристика.
42  Основнівиди і характеристика торговельно-посередницьких фірм.
43  Характеристикатипів винагороди торгівельних посередників.
44  Комісійніторгові фірми – видова структура та зміст операцій.
45  Торговіпосередницькі фірми – загальна характеристика і динаміка розвитку.
46  Міжнароднааукціонна торгівля: центри, етапи та динаміка.
47  Класифікаціяі умови проведення міжнародних торгів.
48  Специфіката характерні риси світових товарних бірж.
49  Операційнеполе сучасної світової біржової торгівлі.
50  Біржовіі аукціонні торгові центри.
51  Основніетапи проведення міжнародних торгів.
52  УчастьУкраїни у  міжнародних тендерах.
53  Сутністнахарактеристика і види міжнародної транзитної торгівлі.
54  Міжнароднівиставки/ ярмарки – типологія та етапи підготовки до їх проведення.
55  Сучаснітенденції розвитку міжнародної виставкової справи.
56  Досвідорганізації і видова структура виставок/ ярмарок в Україні.
57  Механізмта напрями регулювання міжнародних торгових відносин.
58  Рольдержави як регулятора зовнішньоекономічних зв’язків.
59  Основнітипи та принципи зовнішньоекономічної політики держави.
60  Рівнірегулювання міжнародної торгівлі.
61  Головніінструменти торгової політики держави.
62  Загальнапорівняльна характеристика адміністративних та економічних методів регулюванняміжнародних торгівельних відносин.
63  Загальнаструктура і функції митного тарифу.
64  Видита роль митних податей.
65  Видита роль митних податей.
66  Методичнізасади визначення країни походження товару.
67  Головнізавдання та типізація митних податків.
68  Сутніснахарактеристика внутрішнього або національного оподаткування імпортних товарів.
69  Кількісніобмеження та їх структура.
70  Видоваструктура ліцензій.
71  Міжнароднеквотування товарних потоків.
72  Порівняльнахарактеристика квот та контингентів.
73  Добровільніекспортні обмеження та їх економічна функція.
74  Світовапрактика застосування технічних бар’єрів у міжнародній торгівлі.
75  Міжнароднеадміністрування торгівлі – його основні типи та завдання.
76  Доцільність,економічна функція екстреного правового регулювання.
77  Порівнянняефективності застосування ембарго та економічної блокади.
78  Світовапрактика антидемпінгового розслідування.
79  Видиі причини демпінгу.
80  Економічнаоснова і наслідки застосування демпінгу.
81  Етапністьпроведення антидемпінгового розслідування.
82  Практиказастосування антидемпінгових заходів проти українських товарів.
83  Фінансовіметоди зовнішньоторговельної політики.
84  Видита функції субсидій у зовнішній торгівлі.
85  Експортнекредитування та практика його застосування в світі.
86  Загальнахарактеристика внутрішньо фінансових та грошово-кредитних заходів стимулюванняміжнародної торгівлі.
87  Змістта економічна доцільність валютного регулювання зовнішньоторговельних відносин.
88  Організаційно-технічнесприяння експортному виробництву – основні методи та їх характеристики.
89  Практикаміжнародного регулювання торговельних відносин.
90  СистемаГАТТ/СОТ – основні етапи формування та принципові завдання доцільності.
91  Основніетапи приєднання країни до структури СОТ.
92  Сучаснийстан відносин України – СОТ та перспективи її повноправного членства.
93  Аналізефективності функціонування ГАТТ/ВТО.
94  Міжнароднінеурядові організації регулювання торговельних відносин.
95  Сучаснатоварна структура зовнішньої торгівлі України.

Вопросыв алфавитном порядке:
Агентські угоди – зміст, переваги таповноваження сторін. 37
Альтернативні теорії МТ. Теоріяконкурентних переваг М. Портера. 6
Аналіз ефективності функціонуванняГАТТ/ВТО. 93
Біржові і аукціонні торгові центри. 50
Види і причини демпінгу. 79
Види і характеристика сучаснихінжинірингових послуг. 28
Види та роль митних податей. 64
Види та роль митних податей. 65
Види та функції субсидій у зовнторгівлі. 84
Видова структура ліцензій. 70
Вимірювачі інтенсивності і динамікиміжнародної торгівлі. 10
Географічна структура світової торгівлі– ретроспективний аналіз і сучасні тенденції розвитку. 9
Головні завдання та типізація митнподатків. 67
Головні інструменти торг політики держави.61
Диверсифікаційне поле посередницькпослуг. 35
Добровільні експортні обмеження та їхекономічна функція. 73
Договори комісії та обов’язки“дель-кредере” комісіонера. 40
Досвід організації і видова структуравиставок/ ярмарок в Україні. 56
Доцільність, економічна функціяекстреного правового регулювання.76
Економічна основа і наслідкизастосування демпінгу. 80
Експортне кредитування та практика йогозастосування в світі. 85
Етапність проведення антидемпінговогорозслідування. 81
Заг хар-ка суч стану і перспективрозвитку міжнародного технологічного обміну. 27
Загальна порівняльна хар-каадмініністративних та еконмічних методів регулюванння міжнародних торгівельнихвідносин. 62
Загальна структура і функції митноготарифу. 63
Загальна хар-ка вн. фін. та гр-кред.заходів стим-ня міжнародної торгівлі. 86
Загальні передумови, специфіка івигідність торгівлі напряму. 34
Зміст та економ доцільність валрегулювання зовнішньоторгівельних відносин. 87
Значущість та концептуальні засадитеорії Хекшера-Оліна. 3
Кількісні обмеження та їх структура. 69
Класифікація і умови проведенняміжнародних торгів. 47
Класичні теорії МТ, їх роль у форм-ніторгових політик провідних країн світу. 2
Комісійні торгові фірми – видоваструктура та зміст операцій. 44
Методичні засади визначення країнипоходження товару. 66
Механізм та напрями регулюванняміжнародних торгових відносин.57
Міжнародна аукціонна торгівля: центри,етапи та динаміка. 46
Міжнародне адміністрування торгівлі –його основні типи та завдання. 75
Міжнародне квотування товарних потоків.71
Міжнародні неурядові організаціїрегулювання торговельних відносин. 94
Міжнародні товарні угоди в системірегулювання світової економіки. 20
Міжнародні торгові режими та їхпорівняльна характеристика. 13
Міжнароднін виставки/ ярмарки –типологія та етапи підготовки до їх проведення. 54
Нові види послуг на світових ринках. 32
Операції з перепродажу та їххарактеристика. 41
Операційне поле сучасної світовоїбіржової торгівлі. 49
Орг.-техн. сприяння експ. виробництву –основні методи та їх характеристики. 88
Організаційні форми технічногообслуг-ня торгівлі комплектним обладнанням. 22
Основні види і характеристикаторговельно-посередницьких фірм. 42
Основні етапи приєднання країни доструктури СОТ. 91
Основні етапи проведення міжн торгів.51
Основні типи і переумови застосуванняконсигнаційних угод. 39
Основні типи та принципи зовнекполітики держави. 59
Основні форми угод торгівлі комплектнимобладнанням. 26
Особливості і характерні риси торгівліготовою продукцією. 23
Передумови активізації розвиткукомпенсаційної торгівлі. 14
Передумови і сутністна  хар-ка торгівліпродукцією у розібраному вигляді. 25
Передумови, динамікака розвиткуліцензійної торгівлі, класифікаційн підходи до ринку ліцензійних послуг. 31
Перспективи підвищення конкурспр нацекспорту. 96
Політика ОПЕК на св нафтовому ринку. 19
Поняття і види “ноу-хау”. 24
Поняття методу міжнародної торгівлі. 33
Порівняльна характеристика квот таконтингентів. 72
Порівняльна характеристика основнихформ розрахунків за ліцензії. 30
Порівняльна хар-ка неофакторних танеотехнологічних моделей розвитку  МТ. 4
Порівняння ефективності застосуванняембарго та економічної блокади. 77
Порівняння та динаміка розвиткуброкерських та агентських операцій. 38
Практика застосування антидемпінговихзаходів проти українських товарів. 82
Практика міжнародного регулюванняторговельних відносин. 89
Ретроспективний аналіз розвиткуміжнародної торгівлі. 7
Рівні регулювання міжнародної торгівлі.60
Роль держави як регуляторазовнішньоекономічних зв’язків. 58
Світова практика антидемпінговогорозслідування. 78
Світова практика застосування технічнихбар’єрів у міжнародній торгівлі. 74
Сировинні кризи та шляхи їх подолання.18
Система ГАТТ/СОТ – основні етапиформування та принципові завдання доцільності. 90
Система об’ємних та результуючихпоказників міжнародного товарного обміну. 11
Специфіка та характерні риси світовихтоварних бірж. 48
Співставлення вигідності та доцільностіздійснення основних видів зустрічних угод. 15
Стандартна модель зовнішньої торгівлі.Концепція “відкритої економіки”. 5
Сутнісна хар-ка вн. або нац.оподаткування імпортних товарів. 68
Сутністна характеристика і видиміжнародної транзитної торгівлі. 53
Сутність і характеристикапосередницьких операцій. 36
Сучасна практика торгівлі “ноу-хау”. 29
Сучасна структура МТ і її основнізрушення. 12
Сучасна товарна структура зовнішньоїторгівлі України. 95
Сучасний стан відносин України – СОТ таперспективи її повноправного членства. 92
Сучасні тенденції розвитку міжнародноївиставкової справи. 55
Тенденції та динаміка торгівлісировинними товарами. 17
Типізація торгівлі на умовахкооперації. 16
Торгові посередницькі фірми – загальнахарактеристика і динаміка розвитку. 45
Умови картельного регулювання цін наміжнародних ринках сировини. 21
Участь України у  міжнародних тендерах.52
Фінансові методи зовнішньоторговельноїполітики. 83
Характеристика базових теоретичнихпідходів до визначення міжнародної торгівлі. 1
Характеристика типів винагородиторгівельних посередників. 43
Хар-ка і специфічні риси сучасного етапу розвитку МТ, основні фактори зростання її обсягів. 8
 
 
 
1.Характеристика базовых теоретическихподходов к определению международной торговли.
Существует2-а подхода к определению международной торговли: опирационный иобщественно-економический. Исходя из О подхода, МТ-совокупность форм и методов,охватывает всех суб-в МЕО, отношения между которыми регулируется международнымикомерческими контрактами и соглашениями. Цель импортеров- удовлетворениепотребности в ресурсах. Цель експортеров- реализация комерческого интереса.Исходя из О-Е подхода, МТ-совокупность отношений, которые складываются впроцессе и по поводу обмена товарами и услугами между странами; охватывает лишьгос-во и международные организации в качестве суб-в МЕО, отношения между которымирегулируются внешне-економическими и внешнеторговыми отношениями. Основная цельучасников- в достижении гормонизации ек-ой пол-ки страны.
 
 
 
2.Класичні теорії міжнародноїторгівлі(КТТ), іх роль у формуванні торгових політик провідних країн світу.
КТТвключають в себе такі теорії: теорію абсолютних переваг та теорію порівняльнихпереваг. В період переходу провідних країн до крупного машинного виробництваАдам Сміт поставив питання про раціональну міжнородну торгівлю. Влітературійого підхід отримав назву принципу абсолютних переваг.
Увідповідності до теорії абсолютних переваг міжн. торгівля є вигодною втому випадку, якщо 2 країни торгують такими товарами, які кожна з них виробляєз меншими витратами, ніж країна-партнер. Країни експортують ті товари, які вонивиробляють з меншими витратами (у вир-ві яких вони мають абс-ну перевагу), іімпортують ті товари, які виробляються інш. країнами з меншими витратами (увир-ві яких перевага належить їхнім торг. партнерам). Оскільки праця є єдинимфактором вир-ва, умова абс-ної переваги у витратах означає лише, що однійкраїні потрібно менше часу на вир-во одиниці товару, ніж інш. країні.
Перевагатеорії: воназаснована на трудовій теорії вартості і показує явні переваги розподілу працівже не тільки на нац-ному, а й на міжн.рівні.                                             
Недоліктеорії дляпояснення міжн. торговлі: теорія не відповідає на питання, чому торгують міжсобою країни навіть при відсутності абсолютної переваги в вир-ві тих чи інш.товарів.
Альтернативнаціна являє собою робочий час, необхідний для вир-ва одного товару, вираженийчерез роб. час, необхідний для вир-ва інш. товару.
Згідно теоріїпорівняльних переваг, розробленої Д. Рікардо, країни спеціалізуються навир-ві тих товарів, альтернативна ціна яких нижча, тобто які вони можутьвиробляти з відносно нижчими витратами порівняно з інш. країнами. В цьомувипадку торгівля буде взаємовигідною для обох країн незалежно від того, чи євир-во в одній з них абсолютно більш ефективним, ніж в іншій. Ціна імпортноготовару визначається через ціну товару, який потрібно експортувати, щоб оплатитиімпорт, тому кінцеве співвідношення цін при торгівлі визнач-ся внутр. попитомна товари в кожній із країн, що торгують. В рез-ті торгівлі на основі відноснихпереваг кожна країна отримує позит. ек. ефект, який наз-ся виграшем відторгівлі.
Теоріяпорівняльних переваг справедлива по відношенню до будь-якої к-сті товарів ібудь-якій к-сті країн, а також для аналізу торгівлі між окремими районами,областями, республіками однієї держави. В цьому випадку спец-ція країн наокремих товарах залежить від співвідношення рівнів існуючих в кожній з нихзарплат.
Осн.переваги теорії: ця теорія вперше описала баланс сукупного попиту і сукупної пропозиції;ясно довела існування виграшу від торгівлі для всіх країн, що беруть в нійучасть. Велике значення цієї теорії в наш час полягає в тому, що вона дозволяєбудувати зовнішньоек. політику на науковому фундаменті.
Обмеженістьцієї теоріїполягає в тих допущеннях, на яких вона будується.
Теорія:
·     не враховуєтрансп. витрат;
·     ігноруєвплив зовн. торговлі на розподіл доходів в середині країни, будь-які коливанняціні з/п, інфляцію і міжн. рух к-лу;
·     виходить ізіснування тільки одного фактора вир-ва (праці) і не приймає до уваги іншіважливі передумови міжн. торгівлі;
·     виходить ізпередумови повної зайн-сті;
·     не дозволяєпояснити торгівлю між приблизно однаковими країнами, жодна з яких не маєпорівняльної переваги перед іншою.
 
 
 
 
 
 
3. Значущість та концептуальні засадитеорії Хекшера-Оліна.
Модель“Хельшера-Оліна-Самуельсона” наз-ся базовою теорією факторонаділеності. Цятеорія пояснює експортну спеціалізацію країни інтенсивним використаннямнадлишкових ф-рів вир-ва.
Фокторонаділеність- показник, який визначає відносну забезпеченість країни факторами вир-ва.
Теоріяспирається на наступні припущення: ·урівноваженість по країнах (2 країни), по факторах (труді капітал), по товарах (2 товари); ·однаковість технологій у двох країнах; ·постійний ефект масштабіввир-ва; ·різнафактороінтенсивність товарів (один товар — трудоємкий, інший — капіталоємкий).
Фактороінтенсивність-показник,який визначає відносні витрати факторів вир-ва на створення певного товару. ·неповна спеціалізація; ·внутр. мобільність і зовн.немобільність; ·схожість смаків у 2-х країнах; ·вільна торгівля; ·відсутність затрат на транспортуваннятоварів.
Цятеорія базується на 4-х осн. теоремах:
1.  ТеоремаХекшера-Оліна:кожна країна експортує ті фактороінтенсивні товари, для вир-ва яких вонаволодіє має надлишкові фактори вир-ва, а імпортує ті товари, для вир-ва якихвона відчуває відносну недостачу факторів вир-ва.
2.  ТеоремаСамуельсона:вільна торгівля, урівнюючи факторні винагороди між країнами, заміняє зовн.мобільність ф-рів вир-ва.
3.  ТеоремаСтолпера-Самуельсона: зростання відносних цін товарів веде до винагороди того ф-ра, якийефективно використовується у вир-ві товару і скорочує реальні винагороди іншогоф-ру.
4.  ТеоремаРибчинського:розширення забезпеченості одним ф-ром вир-ва збільшує випуск товарів, якийвикористовує цей фактор, і скорочує випуск іншого товару.
ТеоремаХекшера-Оліна-Самуельсона має вигляд: міжн. торгівля призводить до вирівнювання абс-нихі відносних цін на гомогенні фактори вир-ва в країнах, що торгують. Ця теоремаще називається теоремою вирівнювання цін на ф-ри вир-ва.
ТеоіяХекшера-Оліна домінувала і була майже безальтернативною до 50-х рр., до появитак званого “Парадоксу Леонтьєва”. В 1947 р Василь Леонтьєв перевірявтой факт, що США (найбільш наділена капіталом країна) експортує капіталомісткі,а імпортує трудомісткі товари. Однак виявилось, що амер. продукція, якаконкурує з імпортованою, потребує » на 30% більше капіталу на 1 робітника, ніж амер.експортна продукція.
Отже, Парадокс Леонтьєва полягає в тому, що всуперечтеорії Хекшера-Оліна, країни, що мають надлишок труда, експортуютькапіталомістку продукцію, і навпаки. Однак парадокс Л. не дав відповіді начисельні запитання. Але, незважаючи на деякі умовності у розрахунках Л-ва(розрах-ки не реального імпорту, а імпортозаміщення, специфіка післявоєнногоперіоду тощо), а також незважаючи на неодноразові спроби спростувати ПарадоксЛ. як самим Леонтьєвим, так і іншими вченими, це явище у практ. плані єактуальним і на сьогодні.
 
 
 
 
 
4.Порівняльна характеристиканеофакторних та неотехнологічних моделей розвитку міжнародної торгівлі.
Новіявища у стр-рі міжн. торгівлі після II світ. війни, динамічний НТП (з точкизору світогосподарської практики) та виявлення “Парадоксу Леонтьєва”  обумовилирозвиток теорії міжн. торгівлі двома шляхами, що характеризувалися появою такзваних неофакторних моделей та моделей неотехнолог. напряму.
Неофакторнийпідхід в цілому зберігає методологію неокласичної торгової моделі. Одночасно“неофакторні моделі” характериз-ся багатоваріантністю. До неофакторнихвідносяться:
·    модель з урахуванням різноїінтенсивності факторів:  на відміну від Леонтьєва, який робив розрахунки попродукції, що заміщувала імпорт, а не за фактичними витратами заруб.виробників, розробники цієї моделі працювали у напрямку розрахунків не поімпортозаміщенню, а по реальному імпорту;
·    модель з урахуваннямособливостей попиту: надлишок капіталу, напр., у США, обумовлюючи капіталомістке спожмвання,спричиняє його нестачу для експорту і, таким чином, формує великутрудомісткість товарів, що експортуються;
·    модель з урахуваннямнеоднорідності факторів (виділення “фіз.” і “людського” капіталу; обгрунтуванняпереважаючої значущості кваліфікованої праці тощо);
·    модель з урахуванням нових факторів(поряд з трудом і капіталом -також прир. ресурсів).
Навідміну від неофакторних моделей неотехнолог. моделі звільняються від частиниприпущень, таких як:
— пост.виробнича ф-ція;
— наявність абс-ної конк-ції;
— незалежність від масштабів вир-ва;
— однорідність продукції;
— доступність технології всім виробникам.
Представникицього теорет. напрямку аналізують, як пр., торгівлю наукомісткою продукцією.
Осн.моделями неотехнолог. напрямку є:
1.  модельнаукомісткої спец-ції: обгрунтовується спец-ція розвинутих країн на вир-ві іекспорті наукомістких та високотехнолог. товарів, а спец-ція країн, щорозвиваються, на вир-віі експорті ресурсомістких товарів.
2.  “модельтехнолог. розриву”,  яка повязує торгівлю між країнами із існуванням відмінностей у рівнях їхнього технолог. розвитку. Згідно з цією теорією саме прогресивні технологіїдають країні переваги у боротьбі за експорті ринки. У розвиток цієї теорії М.Познер включив концепцію імітаційного лага, що складається з лага попиту і лагареагування. Лаг попиту являє собою час, необхідний для розвитку попиту на новийекспортний продукт. Лаг реагування повязаний із часом, який необхіднийвиробникам країни-імпортера для реагування на конк-цію із-за кордону,розпочавши місцеве вир-во. Різниця між цими 2-ма лагами і обумовлює міжн.торгівлю (експорт в іншу країну можливий, коли лаг попиту коротший від лагареагування). Технолог. розрив можна подолати через копіювання нововведень, але“потік” нововведень, як пр., забезпечує умови стабільної технолог. переваги івідповідної спец-ції країни.
3.  модель“економії на масштабах вир-ва”: доводиться, що країни з великим внутр. ринком повиннірозвивати вир-ва, які дають “ефект масштабів”, т. ч., у такій продукціїпорівняльні переваги мають тільки великі країни; малі країни повинні спеціалізуватисяна випуску продукції, яка не дає “ефекту масштабів”.
4.  модельжиттєвого циклу продукту (розроблена Р. Верноном): у відповідності з нею кожнийпродукт проходить 5 стадій від появи до виходу з ринку: 1)поява; 2)розвиток; 3)насичення; 4)спад; 5)вихід з ринку. При певних умовах на певному етапіжиттєвого циклу фірма стає експортером того чи іншого продукту, певний часмаючи при цьому порівняльні переваги. Але в суч. умовах все більш актуальною ємодель, згідно з якою продукт і розробляється, і реалізується інтернаціонально.
5.  Моделівнутрішньогалузевої торгівлі: відображають міжн. торг. практику, коли країни торгують міжсобою товарами однієї галузі, які виробляються практично при однаковійфактороінтенсивності, а дуже часто і факторонаділеності. Іншими словами,мотивація міжн. торгівлі обумовлена не умовами вир-ва, а умовами попиту.
Виділяють5 гол. ф-рів розвитку цієї торгівлі: 1)близкість рівнів нац. доходу на душунас-ня та ідентичність кривих попиту у 2-х країнах; 2)близкість цін ф-рів і витратвир-ва диференційованих продуктів; 3)близкість величин тарифних і нетарифнихбар’єрів або їх відсутність; 4)порівняно однаковий ступінь диференціаціїконкуруючих товарів; 5)номінальна величина трансп. витрат.
 
 
5.Стандартна модель(СМ)зовнішньої торгівлі. Концепція “відкритої економіки”.
СМ МТ стала результатом злиття зусильбагатьох економістів, неокласиків, що сконцентрували особливу увагу насукупному попиті в рамках суспільства. Базові поняття, що використовуються вСМ, заклали Френсіс Эджуорт і Готтфрід Хеберлер. СМ виходить з передумови прозростаючі витрати заміщення, закономірності, відомої з загальної економічноїтеорії. СМ характеризується наступними рисами: -криві виробничих можливостей,що показують реально існуюче співвідношення випуску різних товарів, у кожноїкраїни різні, що і спонукує їх до торгівлі одна з одною; -якщо кривізбігаються, тобто співвідношення випуску товарів у двох країнах однакове, тоторгівля ґрунтується на розходженнях у смаках і перевагах споживачів, що ніколине можуть збігатися цілком навіть у дуже близьких країнах; -пропозиціявизначається кривою граничного рівня трансформації, а попит визначається кривоюзапропонованого рівня заміщення; -рівноважна ціна, по якій відбувається МТ,визначається співвідношенням відносного світового попиту і відносної світовоїпропозиції на товар.
В суч.теорії і практиці за рівнем зовнішньоек. зв’язків країни поділяються на країниз відкритою і закритою ек-кою.
Відкритаек-ка-це такегосп-во, напрям розвитку якого визнач-ся тенденціями, що діють в світ. госп-ві,а зовн.-ек. зв’язки постійно розширюються. При цьому, зовн.-торг. оборот (ЗТО)досягає такого рівня, коли він починає стимулювати загальноекон. зростання.
ЗТО=експорт+імпорт.
Вважається,що коли ЗТО досягає 25% від ВВП, тоді він стимулює загальноекон. зростання. Національна економіка, яка достатньоповно реалізує переваги МПП(міжнар. поділ праці) та МКП(міжнар. коопераціяпраці) –відкрита економіка- це національна економіка з високим рівнемспеціалізації вир-ва, що означає високий рівень опосеред-я Е-І діяльності ВВПкраїни, а токож така, що інтегрована до сис-ми міжнар. валют.-фінан-их віднос-нта здійснює на них значні впливи та (або) залежить від таких впливів.Ознакивідкритої ек-ки: -суб-ти ек. Життя достатньо повно користуються правом здій-тиМЕД без спец-их обмежень з боку держави; -міжнар. ек. зв’язки мають великезнач-я для підтрим-я макро-ек балансу, ступень опосеред-я ВВП Е-І діяльністю євисоким; -порівняно висока ефективність  самої господарської сис-ми, яка єконкурентоздатною на світ. ринку.
 
 
 
 
6.Альтернативні теорії МТ. Теорія конкурентних переваг М.Портера.
Экономистыпродолжают активный поиск новых теорий, объясняющих различные аспекты МТ.Новейшие теории МТ либо развивают принципы классических теорий, либо изучаютотдельние стороны МТ. Эти две группы новейших теорий рассматривают МТпреимущественно со стороны предложения товаров. Они включают такие теории: 1.Теорияспецифических факторов производства-в основе МТ лежат различия вотносительных ценах на товары, которые возникают в силу разной обеспеченностистран специфическими факторами производства, причем факторы, специфические дляэкспортного сектора, развиваються, а факторы, специфические для сектора,конкурирующего с импортом, сокращаются; 2. Теории распределения доходов отМТ — если торговля основывается на теории соотношения факторов производства,то в соответствии с теоремой Хекшера-Олина владельцы относительно избыточныхфакторов производства выигрывають, а владельцы относительно недостаточныхфакторов производства проигрывают. В соответствии с теоремойХекшера-Олина-Самуэльсона выравнивание относительных цен на товары приводит квыравниванию к относительных цен и  на факторы проиводства (доходов владельцевфакторов производства), с помощью которых эти факторы произведены. Еслиторговля основывается на теории специфических факторов производства, то всоответствии с теоремой Самуэльсона-Джонса  увеличиваются доходы владельцевфактора, специфического для экспортных отраслей, и сокращаются доходывладельцев фактора, специфического для отраслей, конкурирующих с импортом. Всоответствии с теоремой Столпера-Самуэльсона МТ ведет к к росту доходоввладельцев фактора, интенсивно используемого для производства товара, ценакоторого растет, и снижению цены фактора, интенсивно используемого  дляпроизводства товара, цена на который падает. Всоответствии с теоремойРыбчинского увеличивающееся предложение одного из факторов приводит к большемупроцентному увеличению производства и росту доходов в той отросли, где этотфактор используется интенсивнее, и к сокращению производства в других отраслях.3. Теория пересекающегося спроса — поскольку потребители в странах спримерно одинаковым уровнем дохода имеют примерно схожие вкусы, каждой странелегче экспортировать те товары, в производстве  и торговле которыми навнутреннем рынке накоплен большой опыт. Третья группа теорий полность отрицаетклассические теории и предлагает собственное объяснение МТ, уделяя равнуюстепень внимания анализу предложения и спроса на товары в МТ. Она включаеттакие теории: 1. Теория эффекта масштаба-развитие производства, прикотором рост затрат факторов на единицу приводит к росту производства больше,чем на единицу. 2. Модель внутреотраслевой МТ-обмен между странамидифференцированными продуктами одной отрасли. 3. Динамические модели МТ.
Одной изпредпосылок конкурентных преимуществ стран  Портера является следующие: «Намеждународном рынке конкурируют фирмы, а не страны». Успех на внешнем рынкезависит от правильно выбраной конкурентной стратегии, на которую влияют 2-амомента: 1-структура отрасли, в которой действует фирма, т. е. особенностиконкуренции; 2-позиция фирмы в отрасли, которая определяется конкурентнымпреимуществом (более низкие издержки, дифференциация товаров). Для удержанияпозиций фирмам иногода приходится отказываться от имеющихся преимуществ, чтобыдобиться новых.           
 
7.Ретроспективний аналізрозвитку МТ.
МТ-обмін між держ. формами господ-я.В своєму розвитку пройшла 5етапів,
які хар-ся середовищними факторами роз-ку; рівнем інтернац-їгосп. зв’язків; хар-ром  регул-я зовн.торг. відн-н. Етапи:
1.Початковий(кін.18-поч.19)-чинники зовн.сер-ща(пром.революції; залуч-я нових територій, регіонів в МТ; про
рес в роз-ку трансп.с-ми(1865-Суезський канал); революція взасобах зв’язку);
-особл-ті торг.процесів(вивіз тов-в; лідерствоАнглії; випередження темпів зрост-я св. товарообігу порів-но з рос-
том пром. в-ва);-регулюв-я(пол-капротекціон-ма; зародж-я фритредерства).
2.Друга пол.19-поч.1Св.в.(1914):-ф-ризовн.с-ща(НТП в в-ві  тов-в, роз-к транс.шляхів та покращ-я як.хар-ктранс.засобів; роз-к монопо-
ліст-го в-ва);-ос-ті торг.проц-в(вивізкап-лу; ріст товарообігу; зміна співвіднош-я сил на св.ринку(зменш-я впливуАнглії та Фр.); концентр-я торг.зв-в між розв-ми кр-ми);
-рег-я(посил-я протекц-х тенденцій, перехід відзахисного до наступаючого прот-му).
3.Перфіод  між св.війнами(1914-1939)-чин-ки(наслідки1Св.в.; кризи(20-21,29-33рр.);
поч-к формув-я 2-х св.с-м госп-ва);-ос-ті(тривале, глибокепоруш-я торг.зв-в; різкі колив-я обсягів товарообігу;
переважно сиров-на стр-ра експ-ту та імп-ту до кін.60-х) рег-я(посил-я митн.прот-му;
крах міжн.вал.с-ми та виник-я вал блоків).
4.Повоєнний(50-60-ті рр.)-посил-я і конфлікт 2с-мгосп-ва; розпад св.колоніал.с-ми; форм-я регіонал.інтеграц.
угруп-нь; поява глобал.міжн. орг-й;-збільш-я темпів ростусв. товарообігу; зруш-я в тов. стр-рі екс-ту; послабл-я пози-
цій кр-н, що роз-ся; посил-я позицій Яп, ФРН,Італ; змен-япит.ваги США, ВБ, Фр в св.Е; перехіддо пол-ки ліберал-ї;
реал-я комплексу митно-тар.зах-в під егідою ГАТТ.
5.Сучасний(з поч.70-х)-посил-я міжн.конкур-ї; укріпл-я тапоява нових інтеграц.угруповань;індустріал-я в більш-ті кр-н, що роз-ся; проблемаїх заборг-ті; розпад св.соціаліст.
с-ми госп-ва;-збіл-я обсягів Т  значні колив-я рівня св.цін; зруш-я втов.срт-рі Е; посил-я конкур-ї між кр-ми Тріади; актив-я зустріч.Т; підв
я ролі кр-н, що роз-ся;-неопрот-м; поява замкнутихек.блоків; перехід від тар.до нетариф-го регул-я.

8.Х-ка і специф. риси сучасн. етамур-ку МТ.Осн.ф-ри зрост-я її обсягів.
Сучасний етап р-ку МТ триває з поч 70-хрр. і х-ся глобалізацією, ростом взаємозал-ті більш-ті кр-н, ліберал-єюзовн.пол-ки, револ-ією в сфері інф-х технол-й і засобів телекомунікацій.Длянього х-но: -1)посил-я міжн.конкур-ї; укріпл-я та поява новихінтеграц.угруповань;індустріал-я в більш-ті кр-н, що роз-ся; проблема їхзабор-гті; розпад св.соціаліст.с-ми госп-ва; 2)збіл-я обсягів Т, значні колив-ярівня св.цін; зруш-я в тов.стр-рі Е; розповсюдження усталених і довгостр-хв-н, збільш-я частки внутріфірмових поставок в св.Т, посил-я конкур-ї між кр-миТріади; актив-я зустріч.Т; підв-я ролі кр-н, що роз-ся;3)неопрот-м; поява замкнутихек.блоків; перехід від тар.до нетариф-го регул-я, стимул-я експ-го в-ва.
Осн.ф-ри зрост-я обсягів МТ
1.Стабільн.ек.стан кр-н світусприятливо вплинув на зрост-я міжн.торг.обороту
2.Зрост-я цін на нафту, яке ком-
пенсується здешевленням непа- ливнихсиро-винних тов-в і пром.пр-ції.Ціна на пр-ю і напої
падає на 15%.Об’єм Т нафтою 99рокудорівнює об’єму Т майже всіма інш.тов-ми.
3.Незбалансованість платіжних
від-н США з кр-ми, що роз-ся: як що ці кр-ни зводять плат.баланс з  зпозитивним сальдом, що викли-
кає міграцію кап-лу і його викор-ня дляспекулят-х цілей, то США страждає від хронічн.дефіциту плат.баланса.
4.Процеси, що мають місце нафінанс.ринках(посил-я міграції кап-лу було викликане активіза-
цією злиття, поглинання комп-ій.
5.Темпи росту МТ послугамиуповільн-ся:99-1,5%, а 98-4,7%.
6.Значні темпи росту цін на кольоровіметали(на нікель-на 33%, на алюміній-на 24%, мідь-на19%, золото-8, платина-7,6.
7.Переважає МТ готовими виробами(4/5товарообороту).

9.Географ.стр-ра св.Т-ретроспект.аналізі сучасні тенд-ї  р-ку.
Особл-ті роз-ку кр-н визначаються їхроллю у МТ.
Частка пром.розв.кр-н  у св.експ-ті напротязі ост-х 30
рр.складала 70%(як і в імп-ті).В 90-тіця частка для роз-х кр-н скороч-ся,.а для тих, що роз-ся-росте.
Поступово росте Т кр-н, щороз-ся, особливо швидк.темпами збільш-ся об’єми товаропотоків із НІК.Але великачастина товарообо-
роту припадає напром.розвин.кр-ни.Найбільшими торг.д-вами є США, Нім., Яп. на які на поч.2000р.припадалапонад третина св. експ.-імп.оп-й.Такими д-ми
були йФр, ВБ,Італ, Кан, Гон-конг, Нідерл, Бельг, Люксем.
В ост. роки прослідков-ся тенденція дозрост-ня долі кр-н, що роз-ся, у св.Т.Так, у св. експ-ті тов-в їх пит.вага зрослаз 27% у 92 до 32 у 98
Незважаючи на фін.кризу в Азії, цятенденція зберіг-ся і у 2000р.пит.вага цієї групи кр-н зростає до 35%.Із кр-н,
що роз-ся, найбільше росте МТ з НІКАзії.По сукупному об’ємузовн.Т(15млрд.дол.в98)Гонконг, Пд.Корея, Сингапур, Малайзія, Тайланд,Індонезіяпоступалися ли-
ше США.На ці кр-ни припад.>10%об’ємусв.Т.Із азіат.НІК в десятку найб.торг. д-в світу вход.Гонконг, який у 98займав у цьому списку 10 місце по екс-ту,8-по імп-ту.В другій пол.90-хвизнач-ся чітка залеж-ть роз-ку МТ від змін в ек-ці кр-н Пд-Сх Азії, на які(разомз Китаєм)припад.1/4 св.тов.Т.Серед кр-н з пере-хід-ю ек-ю найб.розв-ся зовн.Т Китаю.За79-98рр. середньорічн.ріст екс.-імп. оп-й склав 16,5%, що значно перевищ.темпиросту св.Т. Вартісн.об’єм зовн.Т зріс з 14млрд.дол в 79 до 325 в 98,
що дозвол. кр-ні ввійти в десяткунайб.торг.д-в світу. Після офіційної передачі Гонконга (з 1лип.97)підюрисдикцію КНР об’єдна-
ний Китай по сумарн.варт-тіекс-імп.оп-й  найб.торг.д-в світу на поч.3-го тисячоліття займе 4місце післяСША, Нім, Яп.

10.Вимірювачі інтенсивності ідинаміки МТ.
До пок-в інтенсив-ті відносять:
1.Квоти:
1.1Експортну квоту=відношення річногообсягу експ-ту кр-ни до ВВП  кр-ни за аналогічний період*100%:
Ке=Е/ВВП*100%
1.2Імпортну квоту= відношення річногообсягу імп-ту кр-ни до ВВП  кр-ни за аналогічний період*100%:
Кі=І/ВВП*100%
1.3Зовн.торг.квоту= відношення(сумирічного обсягу імп-ту та експ-ту кр-ни)*0,5 до ВВП  кр-ни за аналогічнийперіод*100%:
Кзт=(((Е+І)*0,5)/ВВП)*100
2.Обсяг експ-ту,імп-ту, зовн.торг.обігуна душу населення: Ед=Е/Ч;Ід=І/Ч; ЗТОд=ЗТО/Ч, де Ед,Ід-екс.,імп. на душу нас-явідп-но; Ч-чис-ть нас-я.Значення та зміст  пок-в інтенсив-ті розкриваються череззал-ть  х-ру ЗТО та рівня інтенс-ті зовн.Т:—якщо останній низький, тоспостеріг-ся min рівень І, необх-й для функц-яек-ки, залеж-ть від стану св.ринку та цін на ньому, Е може покрити лише критичнийІ.Якщо рівень зовн. торг.інтенс-ті середній, ЗТО х-ся так:І задовільно покри-
ваєне тільки осн.потреби, а й дозволяєкуп-ти т-ри з вис. технолог.рівнем, обмін простих тов-в на більш складні-наеквівал-й основі.
Якщо високий-розвинута вир-чакооперація, вис.частка компонуючих, вузлів в обміні, зовн.Т впливає наек-ку, формуючи її стр-ру та підвищ-чи ефект-ть.
Вимірювачі динаміки показують, якзмін-ся та чи інша величина за певний проміжок часу.Вони дають можл-тьпромлідкувати тенгден-
цію і  виражаються графіками,гістограмами.
10.Вимірювачіінтенсивності і динаміки МТ
Показникиінтенсивності 1.квоти Е,І, зовн.-торг.;2 обсяги Е,І, ЗТО на душу населення
Ке=Е/ВВП*100%, Кі=І/ВВП*100  Кзто=Е+І/ВВП*100
На душунаселення Ке\дн= Е/Ч; І/Ч; ЗТО/Ч
КвотаЧастка участі у загальному виробництві або збуті що встановлюються у мужах длякожного учасника.
Експортнаквота – частка ресурсів окремої країни дійсно залучених до процесу МРП
ОбсягЕ,І, ЗТО на душу населення розраховується у грошовому виразі за певний періодчасу Ед.н.=Еп.р./Н ………
Залежністьхарактеру ЗТОбміну  від рівня інтенсивності зовнішньої торгівлі: рівеньінтенсивності низький – характер ЗТО мінімум імпорту необхідного дляфункціонування економіки при чому Е може покрити тільки критичний об’єм І
Середній — І задовільнопокриває не тільки основні потреби, а і дозволяє закуповувати вироби здостатньо високим технічним рівнем. Обмін товару здійсн. На еквівалентнійоснові.
Високий — високий рівень розвитку виробничоїкооперації. ЗТ значним чином впливає на економіку і формує її структуру тапідвищ. Її ефективність.
Показникидинаміки
Темпизростання, темпи приросту відповідних показників
Темпиросту
Тр.е.=Ез.р./Еб.р.*100%Тр.і. =      Тр.зто =
Темпиприросту
Тпр.е =Тр.е.з.р./Тр.е.б.р.*100%
Коли мизнаємо ці показники то дуже важливо порівняти їх з темпами росту та приростуВВП. Якщо темпи росту Е і темпи  приросту Е випереджають темпи росту і приростуВВП значить національна економіка стає більш відкритою на світовому ринку,більш конкурентна здатною.
11. Система об’ємних і результуючихпоказників.
Показники об’єму Е- вивіз із країн товарів а)вироблених, вирощених або видобутих у країні, б) раніше ввез з закордону іперероб. Або перероб під митним контролем  І- ввіз  товарів а) іноземнепоходження з країни виробника або країни посередника з метою кінцевогоспоживання або для переробки з метою кінцевого споживання, реекспорт- а) ранішеввез. Але ти які неперероблені б) з території вільних зон  , реімпорт- а)раніше вивезені але тих які раніше не перероблялися б) з території вільних зон,зовнішньо-торгівельний оборот — сукупність вартостей Е та І  за певний період, Генеральна торгівля — є сумою зовнішньоторговельного обігу  та вартостітранзитних товарів;  спеціальна торгівля – це по І товари які були остаточновипущені з митної території до вільного обігу на внутрішньому ринку, а по Етовари які були остаточно вивезені за кордон в країну експортера.,
фізичнийобсяг зовнішньої торгівлі.
Результуючіпоказники
–     сальдоторгівельного балансу
–     сальдобалансу послуг
–     індексстану платіжного балансу
–     індексумови торгівлі
–     індексконцентрації експорту
–     індексімпортної залежності.

11.С-ма об’ємних, резуль-туючихпок-в міжн.тов-го обміну.Об’ємні(абсол.):
1.Експорт(реекспорт).
2.Імпорт(реімпорт).
3.ЗТО=Е+І кр-ни або групи кр-н запевн.пер.часу.Св.товарообіг-сума Е  всіх кр-н(Е тов-в із всіх кр-н світу=їх І вці кр-ни).В-ть св.Е завжди
4.”Генерал.”Т-прийняте уміжн.статистиці познач-я ЗТО з урах-м в-ті транз-х тов-в; покказ.загал.зовн.
торг.навантаж-я на кр-ну: ГТ=Е+І+Т.Вобсяг Е та І транзит.оп-ї не включ-я,
Але облік-ся за видами трансп.зас-в; закільк-тю перевез-го вантажу; за кр-ми відправ-я та признач-я.
5.”Спец.”Т-охопл. по І т-ри, випущені змитниці в вільний обіг, а по Е-т-ри нац-го походж-я(виробл.,
перероб, дороб-ні в кр-ні), ввивезені закордон остаточно(не тимчасово).
6.Фіз.обсяг зовн.Т-оцінка Е та І т-в внезмін-х цінах одного періоду для отрим-я інф-ї про рух тов-ї маси без впливуколив-я цін.Ін-
декс=віднош-я суми добутку кільк-тіт-ру в пер. що вивч-ся, та ціни т-ру в базис.пер. до суми добутку кільк-ті т-рув базис.п.
та ціни т-ру в базис.пер.Результ-чі:1.Сальдо торг.балансу: 1.1Сальдо=Е-І (Е,І тов-в) 1.2С.бал-супослуг=Епосл-Іпослуг.1.3 С. бал-су поточн.оп-й=А.По-
точ.оп-ї:1.Т-ри.2.Посл.3.Д. відінвест-й.4.Ін.посл.та Д. 5.Приват.одностор.перека-зи.6.Держ.одност.перекази
2.Індекси стану плат-го б-су:2.1Інд.покриття експ-м ім-ту=Е/І*100%2.2Інд.покриття ім-том експ-ту=І/Е *100%(принегат.С.торг.б-су)..3.Інд.”умови Т”:
Іут=Рх/Рм, деРх-інд.експ.цін, Рм-інд.імп.цін.На інд. 4.Інд.“концентрації Е” Hj=(Ö(S((Xi/X))2-Ö1¤239))¤(1-Ö1/239), де 239-кільк-ть ви-дів прод-їза класиф-єю ООН,і-інд.т-ру, Хі-в-ть Е тов-в і кр-ною j, Х-заг.в-ть Е кр-ни.Показ, скільки тов-в експ-єкр-на(знач-я коефіцієнта розміщ-я в межах від 0 до1(-)5.Коеф-т ім.за-
леж-ті кр-ни=віднош-я обсягу І і-гот-ру в j-ту кр-ну до(обсяг вир-ва і-гот-ру в кр-ні j+обсяг І і-го т-ру в j-ту кр-ну-Е  т-ру і з кр-ни J).

12.  Сучаснаструктура МТ і її основні зрушення.
МТхарактеризує три основні параметри: загальний обсяг (товарооборот), товарнаструктура, географічна структура
Зрушенняякі відбулися під впливом НТР, призвели до істотних змін товарної структури МТ.Збільшилась частка готових виробів і скоротилась питома вага продовольства ісировини, окрім палива. Зменшення частки сировини в міжнародній торгівліпояснюється  такими факторами:
–  розширенням виробництва синтетичнихматеріалів на базі розвитку хімічної промисловості;
— переходом на ресурсозберігаючітехнології;
провадженнямпрогресивних методів обработки первиних матеріалів.
           Також НТР дала новий поштовх поділові праці,спеціалізації виробництва, яка набирає особливо широких масштабів умашинобудуванні. Відбувається перехід від міжгалузевої спеціалізації довнутрішньогалузевої, від готової кінцевої продукції — до проміжних видіввиробів. Різко зростає обмін вузлами, деталями, компонентами, які часто виготовляютьсяна підприємствах різних країн.          
.Насучасному етапі розвитку світових товарних ринків на них з’явл[AE1] яєтьсявелика кількість принципово нових товарів, здебільшого продукції наукоємкихгалузей, сфери високих технологій ( лазерна техніка, швидкодіючі ЕОМ,обладнання для АЕС т.д. ).
          Отже відбувається інтелектуалізація світової торгівлі. В експорті промисловорозвинутих країн зростає частка високотехнологічної продукції ( США, Швейцарія таЯпонія — понад 20%, Німеччина та Франція — близько 15    % ).  Також набирає розвитку торгівляпослугами.
           Щодогеографічної структури то основний обсяг світової торгівлі припадає нарозвинуті країни, хоча їхня частка дещо скорочувалася в першій половині 90-хроків за одночасного зростання питомої ваги країн, що розвиваються, і країн зперехідною економікою
 США перші позиції у світі законкурентоспроможністю. За ними впритул ідуть Сінгапур, Гонконг, а такожЯпонія, що раніше протягом шести років посідала перше місце. На 17-му місціФранція, на 34-му — Китай, на 40-му — Туреччина. В самому кінці списку — Греція, Мексика, Польща, Угорщина та Венесуела.
    За прогнозами фахівців, у першіроки ХХI століття найбільшконкурентноспроможними будуть США та азійські держави. У 2030 році у трійкунайбільш конкурентноспроможних держав увійдуть США, Японія та Китай. Подальшіпозиції у цьому списку займатимуть Німеччина, Сінгапур, Південна Корея, Індія,Тайвань, Малайзія та Швейцарія.
    Щодо країн, що розвиваються, то вони в основному залишаються постачальникамисировини, продовольства та порівняно простих виробів готової продукції насвітовий ринок. Відносне зниження попиту на сировину і продовольство насвітовому ринку до початку 90-х років означало зменшення можливостей країн, щорозвиваються, для розширення експорту. До того ж промислово розвинуті країнизбільшили свою частку у світовому експорті продовольства і сировини ( завинятком нафти ). Частка країн, що розвиваються, у світовому експорті цих товарів( без нафти ) скоротилася з 40 % (1960 p.) до 28 %   ( на початку 90-х років).
    Характеризуючи основнітенденції в географічному спрямуванні світових товарних ринків, слідпідкреслити, що розвиток і поглиблення міжнародного поділу праці між промисловорозвинутими країнами веде до збільшення їх взаємної торгівлі і зменшення часткикраїн, що розвиваються. Основні товаропотоки здійснюються в межах « великоїтріади »: США — Західна Європа — Японія.

12.Сучасна стр-ра МТ, осн.зрушення.
Зовн.Т переганяє рост св.вир-ва, рухкап-в, в т.ч. і пром.вир-ва, мінерал-ї сир-ни і с/г прод-ї.По даним ВТО за пер. з1950 по 2000 об’єм св. Е зріс в 20 раз, а св.вир-во—лише в 7.Св.Е пром.тов-в зацей час зріс в 35раз, а св.вир-во пром. пр-ї—в 10.Динаміка росту МТ:54-63рр.-середньорічн.темпприросту МТ=7,1%;64-73-8,7;
74-90-4,5;91-98-5,6.В 98р. в рез-тіазіат.фін-ї кризи об’єм св. Т скоротився на 2%.Динамізм МТ і підвищ-я її знач-яв св.Т обу-
мовлені:1)процесами глобал-ції і ростомвзаємозал-ті більш-ті кр-н;2)активною роботою ВТО по лібераліз-ї екс-імп.оп-й, по зниж-ю і ліквідації тар.і нетар. бар’єрів;3)ліберал-я зовн.торг.пол-кикр-н, що роз-ся та розшир-я масштабів Т між ними. Але ліберал-я вигідна, перш завсе, для пром.роз-х кр-н.Нега-
тивно вона вплинула на навколишнє сер-щенайменш роз-х кр-н(80-90рр.-втрата до 30% прир.потенціалу планети).На ринкахпром.пр-ї в кр-х, що роз-ся(особливо в НІК) зберіг-ся сприятливакон’юктура.Револю-ція в сфері інф-х технологій-ще один фактор росту МТ.В стр-ріМТ в ост. р оки є зміни: значно зросла частка послуг, засобів зв’язку і інф-хтехнол-й, скороч-ся частка Т сировин-ми тов-ми і с/г прод-єю.Відбув-ся значнезростання реексп-тупром.тов-в, виготовл-х в НІК з викор-м матеріалів, що імп-сязгідно сис-м торг.преференцій.Динаміка св.Т в 2000р: Етов-в=5690млрд.дол,І=5870. Частка пром.розв.кр-н  у св. експ-ті на протязіост-х 30
рр.складала 70%(як і в імп-ті).В 90-тіця частка для роз-х кр-н скороч-ся, а для тих, що роз-ся-росте.Так, у св. експ-тітов-в їх пит.вага зросла з 27% у 92 до 32 у 98Особливо  швидк. темпамизбільш-ся об’єми товаропотоків з НІК. Незважаючи на фін.кризу в Азії, цятенденція зберіг-ся і у 2000р.пит.вага цієї групи кр-н зростає до 35%.Великачастина товарообороту припадає на пром.розвин.кр-ни(США, Нім, Яп–поч.2000р.=понад третина св. експ.-імп.оп-й).Такими д-ми єФр, ВБ,Італ, Кан, Гонконг, Нідерл, Бельг, Люксем. Із кр-н, що роз-ся, найбільше ростеМТ з НІК Азії.По сукупному об’ємузовн.Т(15млрд.дол.в98)Гонконг, Пд.Корея, Сингапур, Малайзія, Тайланд,Індонезіяпоступалися лише США.На ці кр-ни припад.>10%об’єму св.Т. Серед кр-н зпере-хід-ю ек-ю найб.розв-ся зовн.Т Китаю.
13. Міжнарторгові режими та їх порівн-на хар-ка.
За специфікою регулювання виділяють наступні торгівельнірежими: звичайні, дискрем-ні, преференційні і пільгові.
Звичайний режим – між контрагентами не має ніяких бар¢єрів, але не має й ні яких угодна сприянні торгівлі.
Дискрем-ний режим – є бар¢ри в торгівлі між контраг-ми.
Преференційні – між контраг-ми є режим найбільшогосприяння, звільнення від мита тощо (застосовуються до товарів тих країн, яківходять разом до митних союзів або утворюють спеціальні митні зони).
Пільговий режимом застос-ся, коли дві або декілька країнзменшують взаємні тарифи з імпорту товарів, зберігаючи рівень тарифів вторгівлі з іншими країнами.
Преференційні ставки застосовуються до товарів з країн,з якими встановлено преференційний митний режим або митний союз. Пільговіставки для товарів з країн з режимом найбільшого сприяння або національнимрежимом. Повні ставки – для товарів з усіх інших країн.
14. Передумовиактивізації розвитку компенсаційної торгівлі.
Різновидзустрічної торгівлі. Компенсац. Торгівля буває
Компенсаційніугоди на комерційній основі — угоди при яких поставка і відповідна зустрічнапоставкатовару здійснюється протягом встановленого періоду на основі або одногоконтракту купівлі-продажу, або на основі контракту к-п і доданих до нього угодпро зустрчну або авнсовану закупку. Фінансові розрахунки між учасниками угодздійснюється або через переказ іноземної валюти або шляхом врегулюванняклірінгових претензій. Клірінгова форма розрахунку: після відправлення товаруекспортером його платіжні вимоги заносяться на клірінговий рахунок у країніімпортерам. Потім задовольняються через відповідні зустрічні поставки (взаємнийзалік вимог).
Компенсаційніугоди на основі домовленостей про виробниче співробітництво – Зміст цих операцій полягає втому, що одна країна використовував устаткування і технології іншої країни,будує на своїй території промислові об’єкти, продукцією якого будерозраховуватися за поставлене устаткування технологію. Більше того, післябудівництва об’єкта і виплати по кредитам, відношення між контрагентамипродовжуються і в подальшому, коли інший вид має кроткосрочний характер.
Основніпередумови ЗТ:
–   фін.Мотиви, бо проведення операцій на компенсаційній основі було викликановідсутністю твердою валюти в Укр.
— комерційні мотиви. В рядівипадків компенсаційні операції є єдиним можливим шляхом виходу на зовнішніринки.
— технологічні мотиви. Завдяки яким більшість країн, що розвиваються одержуютьможливість придбати відносно новітні технології, а розвинуті країни одержалиможливість подовжити життєвий цикл товару.
— соціальні мотиви ЗТ пожвавлює товарообмін, а отже вирішенняряду соціальних питань.
14. Передумовиактивізації розвитку компен-ної торгівлі.
Зустрічнатор-ля — торгівля, при здійсненні якоїв документах (угодах або контрактах) фіксуються тверді зобов’язання експортеріві імпортерів зробити повний або частково збалансований обмін товарами. У останньому випадку різницяу вартості покривається грош-ми платежами.
При ЗУодин і той самий контрагент може бути експортером одних та імпортером іншихтоварів по відношенню до контрагента, або за домовленістю по відно-ню до іншогопідприємства кр-покупця.
Всучасних умовах осбливої уваги потребує зустрічна торгівля. Виділяють декількааспектів зустрічної торгівлі:
-фінансовий (коли країна –імпортер немає вільноконв-ної валюти або не хоче її витрачати)
-маркетинговий (коликомпенсаційні операції виступають як специфічний спосіб виходу на зарубіжнийринок, особливо в умовах високої конкуренції.)
-технологічний (якможливість доступу країни-імпортера до нових технологій)
-соціальний (колизустрічна торгівля зменшує безробіття, створює нові робочі місця тощо)
Питомавага компенсаційних операцій становить10-20% у загальних обсягах світовоїторгівлі. Зустрічна торгівля превалює у обміні високими технологіями тощо. Якщодо останніх років домінувала зустрічна торгівля північ-південь, захід-схід, тона сьогодні вона інтенсифікувалась у відносинах північ-північ, захід-захід.
15.  Співстав-ня вигідн-ті та доцільн-іздійснення основних видів зустрічних угод (ЗУ).
Основнівиди ЗУ:
1Бартер – предст-яєсобою безвалютний, але оцінений обмін товарами. Вартісна оцінка товарів здійсн-ся для забезп-ня еквівал-сті обміну. Для цих операцій хара-ні наявність контракту, вказівка чи на кіл-тьтоварів, що підл-ть обміну, чи на суму поставки. Доцільна, коли країна–імпортернемає вільноконв-ної валюти або не хоче її витрачати
2Компенсаційні угоди –  таки ЗУ, за якихвідбувається обмін декількома товарами з кожного боку. На відміну від бартеру,предм-ом компенс-х угод є не один товар чи група товарів, а списки товарів, якіпідлягають обміну. Контрагенти перед укладанням зустрічних угод обмінюютьсясписками тов-ів, які вони хотіли чи могли купити. Потім становлю-ся ціни натовари. Доцільні коли країна–імпортер немає вільноконв-ної валюти або не хочеїї витрачати; коли компенсаційні операції виступають як специфічний спосібвиходу на зарубіжний ринок, особливо в умовах високої конкуренції.
3Великомасшт-ні операції накомпенс-ій основі – одна кр використовує облад-ня та технол-її іншої країни та будує насвоїй території пром-й чи с/г об¢єкт, проду-цією якого вона будерозрах-ся. Риси: великомасшт-ть, довг/строк кредитування, операції частоздійсн-ся на осн міжурядових угод (через великі кошти, потребу гаранта, великукіль-ть підпр-ств – учасниць. Доцільно, коли компенсаційні операції виступаютьяк специфічний спосіб виходу на зарубіжний ринок, особливо в умовах високоїконкуренції.
4Викуп застарілої продукції – такий вид ЗУ, при якомупередб-ся часткова компенс-ція вартості нової техніки однопрофільною старою, т.т. залік залишкової вартості товарів, що викупляютьсяпо ціні нових. Застос-ся при обміні машинами, обладн-м. Доцільно, коли єможливість доступу країни-імпортера до нових технологій.
5Операції  з давальницькоюсировиною, цетакі операції за якимх об”єктом угоди є сировина та пр-я, яка виг-я з неї. Розрахунки по ОДС здійснюються:
-частиноюпрод-ції, що була виготовлена та залишається в країні переробки,
 у вигляді оплати сировини частк-во готовою продк-ією, а частково – грошима,
— використ-ня кр-переробки в якості посере-ка для подальшого продажу прод-ії.Доцільно: немає вільних грошей, при завоюванні нових ринків збуту, метою єдоступ до нових технологій, розрахунок на довготерм-ву співпрацю.
6Поставки на комплектацію – замовник на вигото-ня обладн-нявимогає включити в остаточну вартість продукції комплектуючи з власної країни.Доцільно: розрахунок на довготерм-ву співпрацю, при завоюванні нових ринківзбуту.
15.Співставленнявигідності та доцільності здійснення основних видів зустрічних угод
Зустрічнаторгівля- сукупність угод при закінченні, яких закупка продукції з різнихобставин супроводжується у відповідь поставками товарами з метою досягненнябалансу Е-І-них операції.
Основнівиди
1.Товарообмінніоперації і компенсаційні угоди на безвалютній основі — передбачають оплатупоставок у товарній формі коли продаж одного або кількох товарів одночаснопов’язано з придбанням інших товарів і розрахунку в іноземній валюті невідбувається.
2.Компенсаційніугоди на комерційній основі — угоди при яких поставка і відповідна зустрічнапоставка товару здійснюється протягом встановленого періоду на основі абоодного контракту купівлі-продажу, або на основі контракту к-п і доданих донього угод про зустрічну або авнсовану закупку. Фінансові розрахунки міжучасниками угод здійснюється або через переказ іноземної валюти або шляхомврегулювання клірінгових претензій. Клірінгова форма розрахунку: післявідправлення товару експортером його платіжні вимоги заносяться на клірінговийрахунок у країні імпортерам. Потім задовольняються через відповідні зустрічніпоставки (взаємний залік вимог).
3.Компенсаційніугоди на основі домовленостей про виробниче співробітництво — передбачає, щопоставки промислового обладнання будуть компенсаційні зустрічні поставкитовару, які виробляються за допомогою обладнання що придбана.
Основніпередумови ЗТ:
— фін. Мотиви, бо проведенняоперацій на компенсаційній основі було викликано відсутністю твердою валюти вУкр.
— комерційні мотиви. В ряді випадків компенсаційні операції є єдиним можливимшляхом виходу на зовнішні ринки.
— технологічні мотиви. Завдяки яким більшість країн, що розвиваються одержуютьможливість придбати відносно новітні технології, а розвинуті країни одержалиможливість подовжити життєвий цикл товару.
–     соціальнімотиви ЗТ пожвавлює товарообмін, а отже вирішення ряду соціальних питань.
16. Типізаціяторгівлі на умовах кооперації.
Коопераційна т – торгівля на умовах кооп-ції, зв¢язує вироб-і інтереси госпо-конезалежних фірм і організацій. Типи:
Виробничакооп-ія, змистякої у виробництві товарів не для ринка в загалі, а за завданням та техничнимвимогоам конкретних замовників.
Збутовакооп-ія –співпрація незалежних виробників у сфері спільної реалізації продукції наринку.
Виробничо-сбутовакооп-ція – поглиблення виробничої кооперації до збутової чи навпаки.
Торгівляу складі консорціума – це тимчас. союз госпо-ств, незал-их фірм, метоюякого є різни види скоординованої підпр-кої діяльн-ті для спільної боротьби заотримання заказу та його спільного виконання. Риси консорц.: 1.Створення К. оформ-ся угодою. 2. К. може  пердба-ти створення юирид-ноїособи. 3. Компанії, що входять в К., повністю зберігають юрид та фін-вусамостійність. 4.  К. К. не має своєї організ-ної структ-ри. 5.К. сворюється для високоякісн-го виконання термінових та високовартіснихзамовлень, які потребують консолідації зусиль та коштів, наук-техничних,фін-их, виробн-их та супроводж-чих компаній.
Види К.:
-Закриті: фірма-замовник укладаєконтракт з кожним з учасників окремо.
-Відкриті: всі учасникипідпорядковуються обраному лідеру і несуть солідарну відповідальність за забов¢яз-ня К.
Лідер К.коорд-нує спільну діяльність учасників та отримує за це винагороду. Замовникукладає угоду тільки з лідером К., який несе повну відповідальність завиконання забов¢язань.
 
17. Тенденціїта динаміка торгівлі сиров-ми товарами.
1Довгострокове перевищенняпропозиції над попитом.
2Настабі-сть, непостійністьринку сировини. 2 групи факторів: постійні (інфляція, НТП, сезонність спожи-ня,відносно не чутливий до цін попит, регулярність ринку), тимчасові (політконфлікти, стихійні лиха, відносна нечутливість до цін пропозиції).
32-га тенденція на ринку сир-ни:ресурсозбер-ня та індустр-ція (2 протилеж-ті).
4Зростання  попиту наоблагороджений експорт, що складається з сировини глибокої переробки, спец-нопідготовленої сировини, полуфабрик-ів, що значно знижує трансп-і витрати та наутилізацію.
5Посилення вимог до еколо-оїбезпеки сировини.
6Вагомі позиції ТНК на ринкахсировини.
7Скорочення питомої вагипродовольчого та с/г експорту в заг/світ масшт-бі.
8Високий ступінь регулюванняринку сиро-ни.
18.  Сировинні кризи та шляхи їх подол-я.
Трирізновиди регулювання ринку сировини:
1.    М/н торгівельніугоди – угоди між країнами, що вироб-ть та спожи-ть, з метою стабіл-ції цін тапоставок. Три принципи- 1.система буферних запасів, які ствоюються чи заініціативою ЮНКТАД, чи за рахунок засобів сторін, що домовляються, 2.обмеженняамплітуди цінових коливань, що полягає у встановленні цінового коридора, 3. Сист-аквот, ефективна при наявн-ті явного лідеру на світ-му сиров-му ринку.
2.    картелівироб-ків, об¢днання фірм, як правило однієї галузі, які вступають між собоюв угоди, які стосуються різних сторін у підприєм-ій діяльності, а саме: угодипро ціну, ринки сбуту, умови найму роб.сили, асортимент.
3.    сист-а м/нбірж – особливий вид постійного ринку, що охплює дек-ко Д-ав, на якому відбуваються угоди куп/прод на певні біржеві товари.
19. Політика ОПЕК на світовомунафтовому ринку.
В 1960р. у відповідності з резолюцією представ-никівурядів 5 країн: Іран, Ірак, Кувейт, Сауд. Арав.і Венесуели в Багдаді створенаОПЕК. Тому для ОПЕК число “5” є знаковим. Пізніше в ОПЕК вступили ще 6 країн:Катар, ОАЕ, Лівія, Алжир, Нігерія та Індонезія.  Штаб-квартира ОПЕК знаходитьсяв Австрії в Вені.
Всі країни, що входять в ОПЕКзалежать від експорту нафти: 48% ОАЕ – 97% Нігерія. Най-менш залежною єІндонезія., вона диверсифікує експорт і поставляє на світовий ринок деревину,уголь, газ і турист.послуги.
Від експорту нафти ОПЕК всер.отримує 160$ на рік.
Осн.цілі ОПЕК:
1)уніфікація і координаціянафтової політики країн-членів;
2)пошук найб.оптимальнихколект.і індив.засобів захисту інтересів країн-членів.
3) визначення ефективнихзасобів підтримки стабільності цін на світ.ринку нафти.
4)забезп-ня сталих доходівкраїн-експ-ів нафти.
5)забезп-ня ефект-ті ірентаб-ті постач-ня країн-спож-чів.
6)забезп-ня справедливихдоходів від інвестицій в нафт.пром-ть.
Мех-зм регул-ня нафти країнамиОПЕК дуже простий: встановл-ня денного ліміту видобутку нафти, йогокорректуваня в зал-ті від кон”юнкту-ри, розподілу між країнами і контроль завикон-ням дер-ми своїх квот. Сауд.Арав.-найб.виробн-к нафти, вона і встан. Цінина нафту.При падінні цін ОПЕК скорочує обсяги видо-бутку  нафти і цінипідвищуються і навпаки.
20.Міжнародні товарні угоди (МТУ) в системі регулюваня світової економіки.
МТУ – це угода між країною-виробником ікраї-ною-споживачем, спрямована на стабілізацію цін. Деякі товари, наприкладмідь, продаються і купуються на відносно вільному ринку. Причина-ми різкихколивань цін можуть бути фактори по-питу та пропозиції, а такожспекулят.операції. Однак виробник і споживачі в рівній мірі зацікав-лені встабільності системи ціноутворня, яка доз-воляє прогпозувати майб.витрати ідоходи і тим самим полегшує планування діяльнті. МТУ осно-вані на 3 принципах:
1)сис-ма буферн.запасів, якаствор-ся за ініціати-вою ЮНКТАД або за рах-к коштів країн, що домовл-ся.
2)обмеження амплітуди ціновихколивань, шля-хом встановл-ня цінового коридору.
3)сис-ма квот, яка ефект-на принаявн-ті явного лідера на сировинному ринку.
21.Умови картельного регул-ня цін на м/н рин-ках сировини.
Картелі – об”єднання фірм, як правило, водній галузі, які виступають між собою в угодах, що торкаються різних сторін їхспільної підприємн. діяльності: угоди про ціни, ринки збуту, асорти-мент,умовах найму роб.сили, спрямування використованих разом патентів.
Характ.риси картелю:
1) договірний характер угод;
2) формазмовлення з метою позбавлення конку-рентів;
3) усіфірми, що входять в картель, повністю збе-рігають свою юрид, фін,госп.самостійність;
4) інодікарт.угоди розповсюдж. не тільки на газузь збуту, але і на сферу вир-ва продукції.
5)наявність сис-ми примушення.
Діяльність картелейдопускається в випадках:
1)картельконтролює не більше 5% визначеного ринку або оборот фірм, які входять докарте-лю, складає не більше 200млн.євро на рік.
2)картель займається освоєнням нового ринку.
3)існування картелю корисно для всієї екон-ки.
4) увипадку створення антикризового картелю.
Картеліоб”єдн-я з метою обмеж-я на ринку пропозиції товарів, чим менша пропозиція тимбільша ціна на прод-ю.
22.Організ.формитехн.обслуг-няторгівлікомплектним обладн-ням.
Торгівля компл.обладн-ням  — єдиний закінчений технолог.комплекс, який передбачає наявність інститутугаранта.
Організ.форми техн.обслуг-няторгівлі комплектним обладн-ням:
1)техн.сприяння – поставкаобладн-ня без здійсн-ня будів-монтажн.робіт.
2)генеральн.підряд– поставка обладн-ня + здійс-ня будів-монтажн. та пусконаладочних робіт.
3) угодитипу “продукція в руки” – поставки обладн-ня, будів-монтаж,пусконалагодж.ро-боти, надання допомоги в організації технологічн.процесу.
4) угодитипу “ринок в руки” – поставки обладн-ня, будів-монтаж, пусконалагодж.ро-боти,на-дання допомоги в організації технологічн.про-цесу + зобов”язання закупитичастину вироб-ляємої продукції на поставленому обладнанні.
23.Особливості і характерні риси торгівлі готов.продукцією.
Осн.тенденціїторг-лі гот.прод-цією:
1) різкезниж-ня ЖЦ більшості видів гот.прод.;
2)маркетингові особлив-ті: перехід від одиничних до системних продажів;
3)переважання в торг-лі гот.прод. торг-лі машинами і обладн-ням;
4)необхідністьдопродажного і післяпродажного обслуговування;
5)зростаня вимог до якості і дизайну гот.прод-ї.
Осн.види гот.прод:
1. торг-ля в розібраномувигляді:   її “+”  і  “-“ :
+: 1) забезпечити значнуекономію на транспорт;
    2) проникнути на ринокзакритий для гот.прод.
    3)ввозити комплект за зниженими митними ставками;
    4)забезпечувати можл-сть орг-ції прогресивної збірки.
-: 1)технолог.недоліки: необхідн.забезпеч-ня високої якості доставлених товарів;
   2)організац.недоліки: необх.забезпечення високої частоти поставок.
Цяторг-ля поділ-ся на:
1)отверточне вир-во – форма торг-лі, що пе-редбач. поставку комплектуючих ддяповної зборки виробу, кількість комплектуючих не змін-ся впродовж строку діїконтракту.
2)прогресивна збірка – орг-я зборочного вир-ва з імпортних узлів і деталей, приякій експ-р зобов”яз.сприяти імп-ру в поетапній прог-рес.збірці виробу з тим,аби до визнач.мо-менту імп-р зміг перейти до самостійного випуску гот.прод; завстан.плату експ-р зді-йснює передачу ліцензії на гот.прод. і ноу-хау на вир-воузлів і деталей + виконує про-ект організ-ї вир-ва. За дод.плату експ-р мо-жепоставляти деталі і комплект.д/сборки осн.і допоміжн.обладн-ня.
2.Торгівля компл.обладн-ням  — єдиний закінчений технолог.комплекс, який передбачає наявністьінституту гаранта.
Організ.форми техн.обслуг-няторгівлі комплектним обладн-ням:
1)техн.сприяння– поставка обладн-ня без здійсн-ня будів-монтажн.робіт.
2)генеральн.підряд– поставка обладн-ня + здійс-ня будів-монтажн. та пусконаладочних робіт.
3) угодитипу “продукція в руки” – поставки обладн-ня, будів-монтаж,пусконалагодж.ро-боти, надання допомоги в організації технологічн.процесу.
4) угодитипу “ринок в руки” – поставки обладн-ня, будів-монтаж, пусконалагодж.ро-боти,на-дання допомоги в організації технологічн.про-цесу + зобов”язання закупитичастину вироб-ляємої продукції на поставленому обладнанні.
24.Поняття і види “ноу-хау”.
“Н-Х” – являє собою практичне знанняі досвід, які не мають правового захисту. Це сукупність різних знань і виробн.секретів:виробн, ко-мерц, фінансов, управлінського хар-ру.
Види“Н-Х”:
1)техн.характеру – рез-ти досвіду і протоколи, рез-ти наково-дослідн.робіт,статистичні розрахунки, методики і т.д.
2)    комерц.характеру – картотекипостачальників і споживачів, методи індив.продажів, підвищен-ня  ефективностіпраці, покращення систем.
25. Передумови та сутн.хар-ка торг-лі прод-цією урозібр.вигляді.
Торг-ляпрод-цією у розібр.вигляді належ. до торг-лі готов.прод-цією як однієї з формміжн.торг-лі. Передумови: забезп-я
суттєв.економіїна трансп.витратах, проникн-я на ринок, закритий для готов.прод-ції, ввез-якомплектуючих за зниж.митн. тарифами, забезп-я можл-ті орг-ції прогрес. збірки.Недоліки: 1) технологічні- необх-ть забезп-я вис.якості тов-в, щопоставл-ся; 2) організаційні- необх-ть забезп-я вис.частоти поставок. Формиторг-лі в розібран.вигляді:
1) відверточне вир-во передб. пост-кукомплект-чих для повн.збирання виробу, кіль-ть компл-чих не змін-ся протягомвсього пер-ду дії контр-ту;
2) прогрес.збирання передб.орг-цію збирання вир-ва із імпорт.вузлів та деталей, при якій експ-рзобов”яз-ся сприяти імп-ру в поетапн.прогрес.збиранні виробу, щоб допевн.мом-ту останній зміг перейти до самост.вип-ку готов.пр-ції. За встан.платуексп-р здійсн. передачу ліц-зії на гот.пр-цію і ноу-хау на вир-во вузлів тадеталей, також викон. проект орг-ції вир-ва. За дод.плату експ-р може постав.деталі та компл-чі для збирання, осн. та допоміж.вир-во.
26. Осн.форми угод торг-лі комплект.обладн-ям.
Торг-лякомпл.обл-ям- вид торг-лі гот.пр-цією і предст. собою єдинийзакінч.технолог.комплекс, що передбач. наявн-ть інституц.гарантів (трив.терміниугод). Осн.форми угод торг-лі компл.обл-ям:
1) техн.сприяння полягає упоставці обл-я без здійснення будів-монтажн. робіт;
2) генер.підряд або умовипостач-я “під ключ” включ. пост-ку обл-я, здійсн-я будів-монтаж. тапусконалагоджуваних робіт. До об”єму постачань та надан.послуг вход. передачатехнол-ї, ноу-хау, проектув-я, пост-ка компл.обл-я, його монтаж, провед-япусконалаг.робіт, проектув-я і буд-во допом.громадс.споруд. “+”: надійноперевірені на підпр-ві постач-ка імп.обл-я та технолог.процеси, суч.будів.обл-яі передові методи буд-ва об”єкту, експл-ції обл-я, поклад-я всієї відпов-ті забуд-во та введ-я в експл-цію на генер.підрядника.“-“: вища вар-тьбуд-ва порівняно із закупівлею окрем.видів обл-я та послуг, можл-ть включ-яобл-я, що не корист-я попитом, мінім.участь замовника в буд-ві об-ту.
3) угоди типу “прод-ція до рук”або “під гот.пр-цію” поляг. в постач-і обл-я, будів-монтаж., пусконалаг.робіт +надання допомоги в орг-ції технолог.процесу. Підрядник зобов”яз-ся забезп.експл-цію підпр-ва до досягн-я ним проектн.потуж-ті і освоєння вип-ку пр-ціїзгідно погодж.номеклатури, якості і кіль-ті.
4)   угоди типу“ринок до рук” або “під випуск та реал-цію пр-ції” передб. все те, що і угоди“пр-ція до рук” + зобов”яз-я закуп. частину пр-ції, що вир-ся на поставл.обл-і.Тобто підрядник забезп. не лише експл-цію підпр-ва, але і збут його пр-ції.
27. Заг.хар-ка суч.стану і перспектив роз-куміжн.технолог.обміну (МТО).
Ушир.розумінні міжн.технолог.обмін — проникн-я будь-якихнауково-техн.знань і обмін вир.досвідом між країнами. У вузьк.розум-і – цепередача наук-техн.знань і досвіду, що віднос-ся до відтворенняконкр.технолог.процесів. МТО вист. засобом поглибл-я процесів конц-ції татранснац-ції, що вираж-ся в:
1)обмеженнях доступу до технол-ї сторон.фірм (незалежних);
2)збільш-я обсягів продажів техн-й дочірн.фірмам ( у США 75-80% техн-й реаліз-сяДФ- IBM).
Більшогопошир-я набув. угоди з над-я комплект.послуг- буд-во “під ключ”, компл.монтажобл-я.
Суч.станміжн.технол.обміну:
1)динамізм суч.обміну технологіями та випередж-я технол.трансфертами як темпівек.роз-ку, так і міжн.торг-лі;
2)диверсифікація форм марк.д-ті на ринках технол-ї;
3) змінаакцентів в процесі міжн.кооперув-я ( МТО- прям.об”єкт МЕВ, тов.торг-ля виступ.формою передачі технологій).
Ек.перевагина суч.етапі МТО:
1) можл-ть в кор.термін задовольнити свої потреби внов.техніці та технологіях;
2)економія капіт.рес-сів та часу на провед-я власн.НДДКР (НІОКР);
3) кращіможл-ті отрим-я ноу-хау;
4)можл-ть виходу на нові ринки збуту та збільш-я валютн.надходжень за рах-креал-ції експ-ліценз.пр-ції;
5)   можл-тьпідтрим-я вис.як.рівня пр-ції за рах-к технол.трансферту.
28. Види та хар-ка суч.інжиніринг.послуг.
Інжиніринг-це розроблений на основі станд.знань продукт, який адаптовано до конкр.обставинзамовника. Це є також сукуп-ть видів д-ті, спрям-х на оптимізацію інвест-й абомініміз-ю витрат, пов”яз з реаліз-ю проектів різн значення. Інжиніринг єнепрямою формою передачі технол-й.Особл-ть інж-гу- тиражованість послуг.Об”єкти: техн. документація, рекомендації, ек.розрах-ки. Існує декількакласиф-цій інж-гу. За першою він поділ-ся на проектний, проектно-підряднийта управлінський. За другою класифікацією інжин.послуги можна розділ. нанаступні групи послуг:
1) послуги з підгот-ки вир-ва:
–     передпроектніпослуги (вивч-я ринку, досл-я грунту, підг-ка техн-економ. обгрунтувань,консул-ції та нагляд за провед-ям зазнач. робіт);
–     проектніпослуги (склад-я генер. планів і схем, техн.специфікація);
–     післяпроектні(підг-ка контракт. документації, провед-я проекту, нагляд за здійсненнямробіт);
2) послуги з орган-ції процесувир-ва і упр-я підпр-вом;
3) послуги із забезпеч-я реал-ціїпр-ції.
Існує 3 осн.методи буд-ва згідно якимвідрізн-ся зміст контр-тів на надання інж.послуг:
1)більша час-на робіт вик-ся персоналом замовника або місц.фірмами. Інжин.фірма-консультант, не несе жодн.відпов-ті за здійсн-я проекта;
2)викон-я іноз.інжин.фірмою більш.час-ни або всіх інжин.послуг + відпов-ть її завикон-я робіт;
3) прибуд-ві “під ключ” викор-ся, коли інжин.послуги над-ся генер.підрядником вякості складової всього компл-су послуг. Спеціаліз.інжин.фірми мож. залучатисяв якості субпідряд.орг-цій.
28.Види і  хар-ка  сучасних  інжинірингових  послуг.
Інжиніринг- продукт, який  був  розроблен  на  основі  стандартних  знань  і  досвіду  і пристосован  до  певних  вимог.
Види :
— проектний, проекти з реконмтрукції  буд-ва,
— проектно-підрядний, проект  та його  реалізація,
— управлінський ( консалтінг )
29. Суч.практика торг-лі “ноу-хау”.
“Ноу-хау”- надання техн.досвіду та секретів вир-ва, яківключ. відомості технол, екон, адмін, фінанс.хар-ру, використання яких забезп.певні переваги. Предметом купівлі-продажу є незапатентовані винаходи, що маютькомерц.цінність.
Всуч.міжн.практиці найбільш часто зустріч-ся патентні ліц-зії з одночасн.передачею ноу-хау і наданням техн.допомоги в налагодженні вир-ва. Друге місцезайм. ліц-зії на ноу-хау і лише третє – чисто патентні ліц-зії, які непередбач. передачу ноу-хау. Це поясн-ся тим, що за суч.роз-ку техніки освоєннябільш.частини винаходів без надання ноу-хау, або зовсім неможливо, або призвод.до невиробн.витрат часу та коштів, тому ноу-хау є осн.об”єктом не лише ліц-зій,але і інш.форм передачі технологій. Мають місце у дан.виді ліценз.угод умовипро нерозголош-я ноу-хау як в пер-д терміну дії ліценз.угоди, так і після їїзакінчення. Найб.характ.умовами ліценз.угод, які обмеж. ліцензіата у викор-іноу-хау, є:
— непередав. набуті знання і досвід третій стороні протягом терміну дії і всередньому до 5 років після закінч-я цього терміну;
— зазнач. в рекл.док-тах або випущ.пр-ції, що вона виготовлена за ліц-зієюінш.фірми;
–     не надав.Субліц-зії на ноу-хау, бо це може призвести її втрату.
29.Сучасна  практика  торгіфвлі  “ ноу-хау “.
Засучасних  умов  все  більшого  розвитку  набула  практика  торгівлі  “ноу-хау”. Це практичні  знання  і  досвід, що  не  користується  правовим захистом. Це сук. Різних  знань, виробничих  секретів, наук-го, адм-го,комерц-го, фін-го  хар-ру, використання  яких  забезпечує  екон.
Переваги.
Види :
1)комерц-=го хар-ру, картотеки  спож
постач., документообіг,методи  пер-
сональних продаж, методи  збільш-ня  прод-ті  праці.
2)Технолог-гохар-ру, результати  досліджень, звіти, стат.розрах., рецеп-
тури.
3)невиробничі послуги — ідеї бізнесу,
консультування,кодрові  контракти.
Передача“ноу-хау” невід”ємна  процесу  ліцензування. Серед  торгів-
ліліцензування, в міжнародній  практиці, більше 50% угод уклад-ся  на  передачу винаходів  та  ноу-хау.
30% — тільки  на ноу-хау. Більш  ніж  80% “традиційних” ліцензій  перш  за  все являють  собою  передачу  ноу-хау.

30.Порівняльна  хар-ка  осн.форм  розрахунків  за  ліцензіями.
Ліцензія- дозвіл  на  викор.певного  винаходу, тов-го  знаку, пром.зразку, що перед-ся  на  певних  умовах  власником  користувачу. Об”єктом  є
б\я розробка  конструкторн-го  техно
лог-го хар-ру.
Осн. Форми  розрах.за  ліцензії.:
— рояльті,ліценззійні  відрахування, що  розрах. На  основі  обумовленої  в  контракті ставки  платежу.
— участь  у  прибутку, як  правило  20-30 %
— паушальний  платіж, передбачає  виплату  всієї  суми, що  передбачає  контракт на  протязі  певного  періоду.
— розрахунок  технологічною  документацією
— розрахц.п.  і  т.д.
30. Порівн.хар-ка осн.форм розрах-ків за ліц-зії.
Ліц-зія- дозвіл на передачу юрид. або фіз.особами (ліцензіарами) належних їм прав на винаходи, торг.марку або пром.зразокінш.фіз. або юрид.особам (ліцензіатам).
Об”єктом є будь-яка розробка пром, конструк,технолог.хар-ру, яка повинна волод. патентною чистотою. Ліценз.платежі-виногорода ліцензіару, яка виплач-ся ліцензіатом за викор-я предмету угоди.
Формирозрах-ків за ліц-зії:
1) роялті-періодич.відрахув-я, які розрах-ся на основі обумовленої в контракті ставкиплатежу, в зростання якої зацікавлений імпортер. Коридор роялті – від 2 до 10%.Роялті залеж. від розміру приб-ку, який отрим-ся внаслідок комерц.викор-яліц-зії. Роялті мож. встан-ся у вигляді визнач. фіксов.ставок у % і сплач-сяліцензіатом через погоджені проміжки часу. Вони мож. нарах-ся виходячи з об”ємуприб-ку, суми продажу, відпускної ціни і звичайно склад. 3-5%. Більш високіставки встан-ся у перш.рік дії угоди і при постачанні виробл. тов-в на експорт.Цю форму викор. в 90% ліценз.угод.
2)пашуальний платіж – одночасна виплата, яка предст. собою справжню цінуліц-зії. Цей тип викор-ся при постач-і комплектів обл-я, коли вар-ть технол-ївключ-ся до вар-ті обл-я, коли ліцензіат хоче уникнути контролю ліцензіара занаступ.викор-ям технол-ї, коли існує ризик можл.перевода періодичн.платежів закордон. Розмір платежів
3)участь у приб-ках- відрахув-я на користь ліцензіара частини приб-ку, якаотрим-ся ліцензіатом від комерц.викор-я предмету ліц-зії. Звичайно участьліцензіара в приб-ку ліцензіата фіксується на рівні до 30% при наданнівиключної ліц-зії і 10% при наданні невикл.ліц-зії.
6)   розрах-кицінними паперами та техн. документацією або участь у власності — це передача ліцензіатомліцензіару частини  акцій своїх підпр-в від 5 до 25% в якості платежу за надануліц-зію. Цей вид практик-ся ТНК, які прагнуть встан.контроль над влас-тю затими іноз.підпр-ми, які викор. їхн.технол-ю. Зустрічна передача техн.докум-ціївикор-ся при перехресн.ліц-ванні і передбач. взаємн.обмін ліц-зіями,технол.знаннями і досвідом.
 
31. Передумови, динаміка розвитку ліцензійної торгівлі,класифікаційні під-ходи до ринку ліцензійних послуг.
Ліцензія-дозвіл на передачу юрид. чи фіз. особами-ліцензіарамиправ на винахід, торг. марку чи зразок, які належать їм, іншим юр. чи фіз.особам. Обєкт Л.-будь-яка розробка пром., конструкт., технологіч. хар-ру, котраповинна володіти патентною чистотою, це юрид. якість обєкта, яка означає, що вінможе використовуватися в даній країні без порушення діючих на її територіїохоронних документів виключного права. Ліцезійна тор-гівля є основноюформою міжнар. передачі технологій. Її предметом є патентні і безпатентніліцензії на передачу винаходів, технологіч. досвіду, пром. Секретів і комерц.знань. У більшості випадків предметом куп-продажу є права на використання закордоном запатентованого винаходу. За спосособ передачі технології ліценз.Угоди діляться на самостійні, коли технологія чи технологіч. знання передаютьсянезалежно від їх матеріального носія, і супутні, коли ліцензія надається врамках більш широкого контракту на поставку технологіч. обладнан-ня і наданняінжинірингових послуг. Ліцензії продаються на основі ліцензійної угоди, якавстановлює вид Л.(патентна, безпатентна), хар-р ї обсяг прав на використаннятехнології (проста, виключна, повна), виробничу сферуі територіальні кордонивикористання пред-мету Л. 
Обсяг, напрями та стр-ра міжнар. торгівлі ліцензіямичималою мірою визначаються прискореним розвитком наукових дослід-жень ірозробок у розвинутих країнах, роз-ширенням їх ЗЕ і фін. експансії. Міжнар.ліценз. торгівля здійснюється здебільшого між промислово розвинутими країнами.Домінуючі позиції в експорті ліцензій займа-ють США, на які припадає найбільшав світі частина видатків на НДДКР. Також значне місце займають в міжнар.торгівлі ліцензіями Яп., ВБ, Фр., Нім.,Іт.Міжнар. ліценз. торгівля охоплює восновному продукцію прогресив-них галузей пром-ті: хімічної,електро-тех-нічної, включаючи електроніку, м\б. Ці галу-зі поглинають основнучастку видатків на наукові дослідження в розвинутих країнах.
31.Передумови,динаміка  розвитку  ліцензійної  торгівлі, класифік-і  підходи до  ринку ліцензійних  послуг.
Е-р таІ-т  технологій  розгляд-ся  як  ефект-й  спосіб  виходу  на зовн.р.Та-
ка  д-тьв  основному  здійсн-ся  через  ліцензування.В міжнар-й  практиці ліцензія — це  дозвіл  згідно  якого  ліцензіар( власник  вийняткового  права на  винахід, товарний  знак ) дозволяє ін.особі ( ліцензіату ) за  обумовлену винагороду  користува-
тися об”єктом  цього  права. Договір  між  сторонами  наз — ліцензіонною  угодою,як  правило, стосується  і  “ноу-хау” В  міжнар-й  практиці  торгівля ліцензіями  і “ноу=хау”більш
ніж 50%,20% — це  чисті  патентні  ліцензії. Таким  чином  більш  ніж 80% “ традиційних“ ліцензій  це передача  “ноу-хау”.
Аналіз-чи динаміку міжнар-ї торгівлі  ліцензіями, так тільки на р.Росій  їх кіл
тьзросла  з  611 до 1230 за 1992-1997р.
Види ліцензій.
— заправовою  охороною ( патентні, безпатентні
— заоб”ємом  прав, що  перед-ся ( прості, вийняткові, повні)
— субліцензія, ліц., що пер-ся 3-й особі ліцензіатом, що володіє вийнятковимправом на ліцензію.
— возвратная, надає ліцензіару права користув-ня усовершенствовами  об”єктуліцензії
— кросс-ліцензія, взаємний обмін пред
метом, щоє об”єктом  інтел-ї власнос
ті.

32.Нові  види  послуг  на  св.р.
Сьогодні світ  дуже  сильно  змінився
зазнали значного  розвитку  і  сист.
Транспортного , комунік-го в”язку.
Великого значення  набуває  інфор-
мація. І  т.д. Тому  очевидно, що  на  сучасних  світових  ринках  значного  розвитку набувають  нові  види  послуг  найрізноманітнішого  хар-ру.
Можна виділити :
— розподільчі, трансортний, комунік-
ційний та  ін.види  зв”язку.
–  посередницькі, оптові, роздрібні, організовані ринки.
— виробничі, буд-во, тех-не  обслугов-ня
— фінансові
— споживчі, туристичні, сторнтивні
— некомерційні, освіта, охорона  здо-
ров”я, медицина
 
32.Нові види послуг на світових ринках.
Сьогодні усе більшого значення набуває міжнар. торгівляпослугами. Вона відрізняється від торгівлі іншими товарами тим, що товариможуть бути фізично переміщені через кордон, а послуги-це товар, який не маєуречевленої форми. В багатьох країнах торгівля послугами займає значне місце восязі МТ. Це викликано НТП у сфері матеріального вир-ва, поглибленням МПП ізростанням соц-ек. потреб багатьох країн. Класифікація послуг становитьдосить серйозну проблему, що розвязується в різний спосіб. Одна з класиф-цій:1)розподільчі (послуги транспорту, звязку, комунікації), 2)посередницькі,3)виробничі (буд-во, техн. обслуговування), 4)фінансові (банківські, страхові,інвестиційні), 5)споживчі (туризм), 6)некомерційні (охорона здоровя, освіта).
Останнім часом разом з традиційними великого значеннянабувають спеціалізовані послуги, такі як проектно-конструкторські,будівничо-монтажні, підготовка програмного забезпечення і техн. обслуговуванняобчислюваної техніки, патенти, ліцензії, ноу-хау, інжиніринг, лізинговіпослуги.
  
33.Поняття методу МТ.
Метод МТ-організаційна форма і порядок здійсненнязовнішньоторг. угод. Виділяють 3 методи МТ:1)торгівля напряму,2)торг. черезпосередників,3)транзитна торг.
Торгівля напряму здійснюєтьсячерез встановлення прямих звязків між експортером і імпортером, які відповідноє виробниками і кінцевими споживачами. Прямим торг. звязкам притаманні такіриси: довгостроковість договірних відносин, уста-леність відносин, однозначноцілеспрямо-ваний хар-р угод. Під торговопосеред. операціями розуміютьопер., повязані з куп-продажем товарів, які виконуються за дору-ченнямвиробника-експортера незалежною від нього стороною, торг. посередником, наоснові укладеної між ними угоди чи окремого доручення. Посеред. опер.регулю-ються нормами торгового і цивільного права.
Кожний метод має свої переваги та недоліки. Експортер,враховуючи їх, вибирає, яким чином він буде здійснювати вивіз продукції.
На сьогодніщній день дуже багато угод в МТ здійснюєтьсяза допомогою посередників, оскільки існує багато значних переваг даного методу.
34. Загальні передумови, специфіка і вигідність торгівлінапряму.
Виділяють 3 методи МТ:1)торгівля напряму, 2)торг. черезпосередників, 3)транзитна торг.
Торгівля напряму здійснюєтьсячерез встановлення прямих звязків між експортером і імпортером, які відповідноє виробниками і кінцевими споживачами. Прямим торг. звязкам притаманні такіриси: довгостроковість договірних відносин, уста-леність відносин, однозначноцілеспрямо-ваний хар-р угод. Осн. переваги: 1)можливість економії витратна здійснення експ-імпортних операцій за рахунок вина-городипосередників,2)можливість ближче знаходитися до кінцевого споживача івраховувати найменші зміни ринкової конюктури,3)зменшення залежностірезуль-татів комерц. діяль-ті від можливої некомпетентності посередників. Недоліки:
1)у випадку відсутності у експортера комерц.кваліфікації і торг. досвіду витрати на здійснення операцій не тільки нескоротяться, але і виростуть,2)МТ порівняно з внутрішньою є більш ризикованою,що обумовлено необхідністю аналізу і оцінки факторів зовн.середовища,3)торгівля напряму потребує відмови від прибутку на 2-3 роки.
34.Заг.передумови,специфіка, вигідність  торгівлі  напряму.
Метод Мт — організована  форма і  порядок  здійснення  ЗЕД., це  спосіб  здійснення торгівельного  обміну.
Є  2 методи: прямий, непрямий
Прямий метод- це  метод  торгівлі  безпосередньо  продавець-покупець  без б\я посередників.
Переваги:
— значне  скороч.фін-х  витрат  на  суму  комісійної  винагороди  посередника
— зниж-ся  ризик і залежність  результатів  комерц-ї  д-ті  в  зв”язку  з  недостатньою  компетентістю  посередника.
— збереження  контролю  над  рухом  товару
— постійне  знаходження  на р., що  дозволяє  адекватно  реагувати  на  зміни його  кон”юктури.
Недоліки:
— значні  витрати  пов”язані  з  організацією  власної  збутової  мережі
— можлива  втрата  контролю за  поведінкою  спож.на  внутр.р.
— значні  ризики  пов”язані з МТ.

35.Диверсифіковане поле  посеред-
ницьких послуг.
Одним з  методів МТ є  непрямий  метод, тобто  метод  продажу  товару  через посередників.Викорис-тання  посередників  є  вигідним, бо  знаходяться  ближче до  споживача, краще  знають р.,є професіоналами  своєї  справи, а  також надають  дуже  різноманітні  послуги.
— вони здійснюють  пошук  закордонного  партнера
— є джерелом  інформації 
— здійснюють  кредитування  сторін
— надають  гарантії  сплати
— здійснюють  транспортно-екпеди-
торське обслуговування
— здійснюють  страхування  товару
— покладають  на  себе  виконання  митних  формальностей
— проводять  рекламні  та  ін.заходи
— здійснюють  технолог-е    обслугов.
  Тобто  поле  їх  посередницьких  послуг  дуже  диверсифіковане.
35.Диверсифікаційне поле посередницьких послуг.
Під торговопосеред. операціями розуміютьопер., повязані з куп-продажем товарів, які виконуються за дорученнямвиробника-експортера незалежною від нього стороною, торг. посередником, наоснові укладеної між ними угоди чи окремого доручення. Торгове посередництво-цедосить широке поняття і включає в себе значне коло послуг:1)опер. попошуку закордонного контрагента, 2)підго-товку і здійснення угоди, 3)їїдокументарне оформлення, 4)надання гарантій оплати, 5)здійсненнятранспортно-експедиторських послуг, 6)страх-ня, 7)митні формальності,8)проведення рекламних і інших заходівпо просуванню товарів на закордонніринки, 9)здійснення технічного обслуговування.
36. Сутність і хар-ка посередницьких операцій.
Виділяють 3 методи МТ:1)торгівля напряму, 2)торг. черезпосередників, 3)транзитна торг.
Під торговопосеред. операціями розуміютьопер., повязані з куп-продажем товарів, які виконуються за дорученнямвиробника-експортера незалежною від нього стороною, торг. посередником, наоснові укладеної між ними угоди чи окремого доручення.
На сьогодніщній день дуже багато угод в МТ здійснюєтьсяза допомогою посередників, оскільки існує багато значних переваг даного методу.Використання посередників дозво-ляє:1)підвищити оперативність збутутовару, що сприяє збільшенню прибутку,2)посеред-ники, знаходячись ближче допокупців, більш оперативно реагують на зміни ринкової конюктури, що дозволяєреалі-зувати товар на більш вигідних умовах, 3)залучення посередника дозволяєпідвищи-ти конкурентоздатність товарів за рахунок скорочення сроків поставок зпроміжних складів, 4)деякі посередники авансують експортерів, вкладаючи власнийкапітал в створення і функціонування збутової мережі, 5)посередники служатьджерелом інформації про рівень якості товару, 6)при роботі через посередниківвиникає додаткова вигода при масовому збуті певної номенклатури товару,7)посередники в деяких випадках дозволя-ють виходити на ринки, закриті дляздійснен-ня торгівлі напряму.
36.Суть  і  хар-ка  посередницьких  операцій
Під торгівельно-посередницькими  операціями  розуміють  операціїї  по-
в”язакні з  куп-продаж. Товарів, що  виконуються  за  дорученням  виробника  Е-ра незалежним  від  нього  посередником  на  основі  укла
деної між  ними  угоди  чи  окремого  доручення.В  залежності  від  типу посередника  виділяють  такі  посередницькі  операції
— операції з  перепродажу
вони здійсн-ся  посер.від  свого  іменів  та  за  свій  рахунок.  Самостійно виступають  стороною  договору як  з  Е-ом  так  і  з  кінцевим  покупцем  і стає  власником  товару  після  його  сплати.
– комісійні  операції
осн.контрагентами є  комісіонер( посер)  і  комітент ( власник  товару ).За  угодами  комісії посеред.має  право  шукати  партнерів  і  підписува
ти  з ними  контракти  від  свого  імені, але  за  рах. Продавця  чи  покупця, який приймає  на  себе  ко-
мерційні ризики. Перед  3-ми  особами  комісіонер  виступає  в  якості  продавця.Він відповід. За  збереження  товару, зберігають  право  власності  на  товар  до моменту  його  переходу  на  покупців. Посер.несе  усю  матер.від
повідальність.
— опер.консигнації
предб.,що Е-р ( консегнант)  постачає  товар  на  склад  посер.(кон
сегнатора)  для  реалізації  на р  на  протязі  певного  терміну. Посер.
Здійснює платежі  по-мірі  реаліз.тов. Нереаліз.товар  повертається  Е-ру
— агентські  операй.
Полягають у  дорученні  1-ї  сторони( принципала ) незалежній  від  неї  ін.стороні (агенту )  здійснен-
ня юр.,і фактичних  дій, пов”яз.  З  куп-прод.  Товпрів  на  договореній території  за  рах.  І  від  імені  принципала.Агент  лише  сприяє  здійсненню угоди, але  сам  в  ній  не  бере  участі.
— брокерські
здійс-сю профес-ми  посередниками  брокерами, які  займ-ся  своєю  д-тю  на  товарних біржах  або  за  певними  операціями. Це  особи, які  задіяні  в  збуті, але вони  не  виступають  ст\ороною  угоди.
37. Агентськіугоди – зміст, переваги та повноваження сторін.
Агентськаугода – доручення однієї сторони (принципала) незалежної від неї іншій стороні(агенту) здійснення юридичних і фактичних дій, пов”язаних з купівлею-продажемтоварів на договірній території за рахунок і від імені принципала.
Дообов”язків агента належать :
1) інформаційнапідтримка принципала (стан кон”юнктури ринку, ціни, митні правила, умовиплатежу, технічні дані)
2) створенняна ринку належної репутації принципала та його продукції, рекламна компанія,маркетингові дослідження
3) післяпродажнеобслуговування
4)сприяннязаключенню і реалізації контрактів
Агентлише представляє інтереси принципала. Він не має права підписувати контракти нівід свого імені ні від імені принципала. Сам агент не бере участі в угодікупівлі-продажу і не купує товари за свій рахунок. Він може здійснювати своюдіяльність самостійно, за певну винагороду (2-5% від суми контракту). Агент єюридичною особою, що зареєстрована у торгівельному реєстрі.
37. Агентські угоди . 
Агентські угоди укладаються між агентом та принципаломта дозволяють агенту реаліз. На певній тер. визначену номенкл. торварівпринципала за визнач. винагороду.Угода не обмеж. прав принципала. Агентськіугоди надають виробнику можливість вийти на новий ринок, вибрати серед кількохпосередників найб. вигідн. партн. Виділяють: простих агент., агент з правом«першої руки», ексклюз.аентів. Агент з пр.»першої руки» першим отримує товар нареалізацію серед інших посер., в разі відмови агента в писм. вигляді принципалпередає товар іншим посер. Ексклюзивні (моноп.) агенти мають виключне право наздійснення посер.послуг на певн.терит… В даному разі принципал не має прававиходити на ринок з аналогічною продукцією сам або через інших агентів, або вб-я разі сплачує винагороду екскл.агенту.
Агентські угоди дають можливість принципалу ефективнореаліз.товари, створити збутову мережу, а агент має стабільн.місце на ринку таотр.винагороду, існує можливість фін.вливаннь.   Реалізація товарів черезпосер.широко застосовуєтья в міжнародній торгівлі Серед агентських фірмвиділяють:
·  експортніагенти, що діють за дорученням кількох промислових фірм в своїй країні.
·  імпортніагенти, що діють за дорученням
     кількох промислових фірм країні імпортера
·  іноземнізбутові агенти, що надають право посереднику-імпортеру реалізо-вувати певнітовари
·  іноземнізакупочні агенти, що купують за кордоном певні товари для принципала в своїйкраїні
38. Порівняння та динаміка розвитку брокерських таагентських операцій.
Агентські угоди укладаються між агентом та принципаломта дозволяють агенту реаліз. На певній тер. визначену номенкл. торварівпринципала за визнач. винагороду.Угода не обмеж. прав принципала. Агентськіугоди надають виробнику можливість вийти на новий ринок, вибрати серед кількохпосередників найб. вигідн. партн. Виділяють: простих агент., агент з правом«першої руки», ексклюз.аентів. Брокери — посередники, що реалізовують товарипринципала але не є стороною угоди між продавцем та покупцем. Брокер тзнаходитьзнаходять зацікавлених продавців та покуц.та сприяють укладанню угоди. Брокеротримує винагороду від сторони що звернул.до нього (продав./покуп.).Брок.угодиможуть бути разові або на певний термін. Брокери співпрац. зі сторонами зприводу кредитування їх для здійсн. угоди.
38 Порівняння та динаміка розвиткуброкерських та агентських операцій.
Агентськіопереції – доручення однієї сторони (принципала) незалежної від неї іншійстороні (агенту) здійснення юридичних і фактичних дій, пов”язаних зкупівлею-продажем товарів на договірній території за рахунок і від іменіпринципала.
Брокерські опереції здійснюютьсяпрофесійними посередниками (брокерами), які займаються своєю діяльністю якправило на товарних біржах і спеціалізуються на певному виді товарів чи на певнихопераціях.
Головним завданням як агента так іброкера є сприяння підписанню угоди. Це означає, що вони не мають правапідписувати угоди з третіми особами.
Дообов”язків агента належать :
1) інформаційна підтримка принципала(стан кон”юнктури ринку, ціни, митні правила, умови платежу, технічні дані)
2) створенняна ринку належної репутації принципала та його продукції, рекламна компанія,маркетингові дослідження
3) післяпродажнеобслуговування
4)сприяння заключенню і реалізаціїконтрактів
Обов”язки брокера:
1)          інформаційнапідтримка сторін контракту
2)          підбірпартії товару певного асортименту
3)          контрольза виконанням контракту
4)          обов”язкиделькреде
Винагорода агентів складає 2-5%від суми контракту, а брокера – 0,25-3%.

39            Основнітипи і переумови застосування консигнаційних угод.
Договірконсигнації являє собою різновид договору комісії. Він передбачає, що експортер(консигнант) постачає товар на склад посередника (консигнатора) для подальшоїреалізації їх на ринку консигнатора протягом певного терміну.
Консигнаторздійснює платежі консигнанту по мірі пеалізації товару зі складу. Нереалізованітовари посередник має право повернути експортеру.
Такаформа торгівлі використовується за умови: слабкого освоєння ринку; поставкинових товарів чи товарів масового виробництва, в стійкому збуті яких експортерне впевнений.
Особливостідоговору консигнації:
–     визначеннятерміну реалізації, протягом якого товари повинні бути продані.
–     визначеннясуми вартості товарів, які одночасно зберігаються на консигнаційному складі іпоповнюються залежно від ступеня їх реалізації
–     визначеннятипу консигнації:
Незворотня –якщо якась частина товару не буде реалізована у певнийтермін, консигнатор зобов”язується купити її у консигнанта за тверду суму.
Частково зворотня – консигнатор зобов”язаний реалізувати товар на певнусуму, а товари на залишок суми, якщо їх не вдається реалізувати повернутиконсигнанту.
Зворотня – всі нереалізовані товариповинні бути передані консигнанту, або є можливість продовдити термінконсигнації або надати знижку.
39. Основні типи і переумови застосування консигнаційнихугод.
За умов консигнаційних угод (різновид комісії)консигнант поставляє консигнатору певні товари для подальшої їх реалізації наобумовленому ринку. Товари є власністтю консигнанта до їх реалізації.Консигнатор здійснює оплату по мірі реалізації тов. Консигнатор зобов’язанийзастрах. товари, реалізувати їх за визнач.строк та здійсн.оплату.
Виділяють консигнацію: без повернення, з поверненням, зчастковим поверненням.
За умов першої товари не реалізовані консигнатором маютьбути ним викуплені. Консигнація з поверненням передбачає повернення консигнантунереалізованої продукції. Консигнація з частковим поверненням передбачаєповернення консигнанту певної частини нереаліз.товарів а іншу частину викупаєконсигнатор. Консигнатор отримує винагороду від консигнанта. Важливоюпередумовою є те, що консигнатор, як посередник мусить ефективно функціонуватина певному збутовому ринку, мати власні потужності, приміщення, склади, фін.ресурси,не має права реалізувати на даному ринку товари що конкурують з наданимиконсигнантом.
40.Договори комісії та обов’язки «дель-кредере»комісіонера.
Договір комісії передбачає надання комітентом правакомісіонеру реалізовувати певні товари за обумовлену ціну, в певні строки відвласного ім’я та за рахунок комітента третім особам за певну винагороду.Виділяють: просту комісію та угоди делькредере. За умов простої комісіїкомісіонер діє в рамках угоди, комісіонер не є власником товарів комітента,покупець та продавець розраховуються напряму, комісіонер не несе відп. задіяльність сторін (покупця/продавця). Комісіонер отримує 1-4% від угоди.Комісійнійні угоди делькредере передбачають продаж комісіонером товарівкомітента, відповідальність комісіонера за платежі від покупця, за покриттявтрат комітента, комісіонер заключає угоду з покупцем сам та переказує грошікомітенту сам отримуючи прибутки  у вигл.різниці в цінах.
Комісіонер виступає стороноу угоди купівлі-продажутоварів та їх власником до реалізації.
 
40             Договори комісії таобов’язки “дель-кредере” комісіонера.
Контрагентамив комісійних операціях виступають: комісіонер (посередник) і комітент (власниктовару). Комітент доручає комісіонеру від імені комісіонера та за рахуноккомітента здійснити операцію купівлі-продажу з третім контрагентом. Тобтопосередник шукає партнерів, підписує з ними угоду від свого імені але зарахунок продавця або покупця, який приймає на себе комерційні ризики.Посередником комісіонер є лише для комітента, а для третьої сторони він єпродавцем або покупцем.
Договіркомісії зазвичай укладається одноразово.
В ньому обумовлюються:
1)  мінімальніціни при експорті та максимальні при імпорті товарів
2)  строкипоставок обумовлених партій товару
3)  технічні таякісні характеристики товару
4)  відповідальністьсторін
5)  розміри іпорядок виплати комісійних винагород
Договором “делькредере” комісіонер бере на себе зобов”язаннявідповідати за платежі покупця та компенсувати усі витрати комітенту, якщопокупець виявиться не платоспроможним. Причому комісіонер може самостійнозаключити догорів з покупцем, а вже потім з комітентом. У такому разі прибутоккомісіонера буде становити різницю між сумами закупки товару у комітента тареалізації його покупцеві. Іншим варіантом отримання прибутку є зафіксований удоговорі відсоток від суми угоди (як правило це 1,5-3,5%).

41Операції з перепродажу та їх характеристика.
Такіоперації здійснюються торговими посередниками від свого імені та за свійрахунок. Посередник самостійно виступає стороною договору, як з експортером,так і з кінцевим покупцем і стає власником товару після його сплати.
Існують2 види операцій з перепродажу:
1.         посередникпо відношенню до експортера виступає як покупець товару на основі договорукупівлі-продажу. Він стає власником товару і може реалізовувати його на свійрозсуд на будь-якому ринку і за будь-якою ціною.
2.експортер іпосередник підписують угоду про продаж товарів на певній території наконкретний термін з деталізацією інших аспектів (distributors). Такі посередники продають товари відвласного імені та за власні кошти і несуть відповідальність за всі видиризиків.
 Переваги використання дистрибуторів:
– можливістьвиходу на нові ринки, забезпечення реклами на них товарів експортера протягомтерміну контракту.
– такі угодиукладаються з фірмами, що мають власну збутову мережу
– такі угодисупроводжуються договорами купівлі-продажу на постачання товару
– такі угодигарантують одержання платежу за товар одразу після його постачання.
Вигідність таких угод для дистрибуторів зумовлена їхкомерційною незалежністю, самостійністю у встановленні цін, набуттяммонопольного права на продаж товарів експортера на своїй території. 

42. Основні види і характеристикаторговельно-посередницьких фірм.
Операції купівлі-продажу товарів з використаннямпосередників дуже широко використовується в міжнародній торгівлі, оскількидають можливість: підвишити оперативність збуту товарів, збільшити прибутки,зменшити витрати, вийти на нові ринки, створити ефективну збутову систему табаг.інш. Торгівельно-посередницькі операції -купівля-продаж товарів здійснюванапосередницькими фірмами за дорученням продавця/покупця на основі укладеноїугоди.
Дані угоди регулюються нормами торгівельного тацивільного права.Посередницькі фірми класифікуються за обсягами повноваженнь таїх місцем на певному ринку. Виділяють:
·  посередники,що не мають права на укладання угод з покупцем (агенти-представники,брокери, маклери) Мають право: відслідковувати ситуацію на ринку таінформ.принципала., здійснювати рекламу товарів принципала, сприяти укладаннюугод, організовувати ділові контакти принципала з покупцями, отримувативинагороду.
·  посередники,що укладають угоди з покупцем від свого ім’я за кошти принципала(комісіонери, консигнатори, фактори) Мають право: реалізовувати певні товари запевий термін часу, по обумовленим цінам за певну винагороду не будучи власникомтоварів, відповідати за товари, здійснювати оплату по відкритому рахунку,гарантувати оплату.
·  посередники,що укладають угоду з покупцем від ім’я принципала та за його кошти(агенти-повірені, торгівельні агенти) Мають право: діяти від ім’я та за коштипринципала на певній території, певний строк, вивчати ринок, рекламувати товарипринципала, сприяти укладанню угод, утримувати склади та приміщення, створюватизбутову мережу.
·  посередники,що укладають угоду з покупцем від свого ім’я та за свій кошт(купці, дистрибютори, дилери, стокисти експортні/імпортні фірми, оптові/роздрібніфірми) Мають право: придбати товари принципала у власність та реалізувати їх заб-я. цінами, рекламувати товари, перепродавати і т.д.
42 Основні види і характеристикаторговельно-посередницьких фірм.
В залежності від характеру здійснюваних операційвиділяють такі видиторговельно-посередницьких фірм:
1. Торгові
1.1. Торговельнідоми. Закуповують товари у виробників (оптовиків) своєї країни та перепродаютьіх за кордоном або вони купують іноземні товари за кордоном і реалізовують їхмісцевим споживачам
1.2. Експортніфірми
1.3. Імпортніфірми
1.4. Оптовіфірми. Виступають як посередники між промисловими чи заготівельнимипідприємствами і роздрібними торговими фірмами. Вони закуповують товари за свійрахунок за кордоном великими партіями і реалізовують їх на місцевому ринкуокремим споживачам дрібними партіями
1.5. Роздрібніфірми
1.6. Дистриб”ютори.Здійснюють імпортні операції і виступають в якості торговців за договором.
1.7. Стокісти.Фірми в країні імпортера, які здійснюють експортно-імпортні операції на основіспеціальної угоди про консигнаційний склад
2.          Комісійніфірми
2.1. Комісійніекспортні ф-ми. Виконують доручення вітчизняного експортера по продажу йоготовару на закордонному ринку. Фірма приймає зобов”язання по вчасній доставцітовару, транспортуванню, фінансуванню, документарному оформленню угоди. Такожможуть виконувати доручення іноземного покупця по закупувлі товарів на ринкусвоєї країни
2.2. Комісійніімпортні ф-ми. Виступають представниками покупців своєї країни і розміщуютьзамовлення серед іноземних виробників.
3.    Агентськіф-ми
3.1. Експортний агент. Торгова ф-ма, яка діє задорученням 1-го чи декількох експортерів своєї країни, займається пошукомпошуком покупців на основі колекцій зразків, каталогів, прейскурантів.
3.2. Імпортний агент – агент резидент україна принципала.
3.3. Закордонний збутовий агент. Ф-ма,якій надано право компанією іншої країни діяти від її імені та за свій рахунокна певній території в іноземній державі за встановленою номенклатурою товарів.
3.3. Іноземна закупівельна агентськаф-ма. Виконує операції по закупівлі товарів за кордоном для своїх принципалів.
4.  Брокерські ф-ми
5.  Фектори. Торгові посередники, щовиконують широке коло посередницьких обов”язків від імені експортера(фінанс-ня, кредитування, авансування, інкасація платежів)   
43 Характеристика типів винагороди торгівельнихпосередників.
Він може здійснювати свою діяльністьсамостійно, за певну винагороду (2-5% від суми контракту)
Винагорода агентів складає 2-5% відсуми контракту, а брокера – 0,25-3%.
Винагорода консигнатора зазвичайскладає різницю між цінами, названими консигнантом та цінами реалізаціїспоживачу.
прибутоккомісіонера буде становити різницю між сумами закупки товару у комітента тареалізації його покупцеві. Іншим варіантом отримання прибутку є зафіксований удоговорі відсоток від суми угоди (як правило це 1,5-3,5%).
43.Хар-ка типів винагороди торгівельнихпосередників. Способи винагородиторговця за договором  рпав на продаж визначаються в залежності від методувстановлення реалізаційнихцін. Якщо товари продаються по цінахекспортера, винагорода торговця за договором складається з так званої знижки наперепродаж, що обчислюється з прейскурантноїціни. У тих випадках, коли експортер не встановлює таку ціну, винагорода можевизначатися або як різниця між експортною і реализационоюцінами товару, або як знижка з експортної ціни (як правило, з ціни сіф). Розмір винагороди торговця задоговором залежить від об’єму послуг,що надаються ним,  вигляду товарів, їх конкурентоздатності,  гостротиконкурентної боротьби, репутації і кваліфікації фірми і багатьох інших чинників. У залежності від цього розмірзнижок з прейскурантної ціни, що надаються торговцеві за договором, може коливатися від 2 до 45%. Відхиленнярозрахункової ціни від продажної може складати від 50 до 100%.
Розмір винагороди за договором консигнації визначається домовленістю сторін. Частіше за все винагородавиплачується у вигляді певного процентавід вартості товару, проданого з консигнаційного складу. У деяких договорахзверх цієї основної винагороди передбачається виплата додаткової винагородитакож в певному проценті від вартості,зокрема,  при продажу консигнатором товару зверх кількості, щопідлягає продажу протягом термінуконсигнації, або коли консигнаторреалізовує товар по ціні вище мінімальної, встановленоїдля нього консигнантом.
В агентських договорах — в  угоді звичайно вказується, коли винагорода агентавважається заробленною і підлягає сплаті: післяакцепту принципалом замовлення, отриманого через агента; після постачання товару; після отримання принципалом оплати товару, проданого при посередництві агента. Винагорода агента обчислюється вузгодженому % від покупної ціни, якупокупець зобов’язаний сплатити за умовами укладеногодоговору, за вирахуванням витрат на упаковкуі транспортування товару, вартості страхування, сплати мита, податків і зборів, виплати комісійної винагороди,належного третім особам. Якщо заумовами угоди право на винагороду виникає післянадходження платежу принципалу, розрахунок його проводиться по сумах, що поступили частіше за все за станом наостанній день кожного кварталу, рідше   щомісяця.
Розмір комісійної винагороди агенту залежить відфункцій, які він виконує, від виглядутовару і практики, чим склався в тій або іншійкраїні.
44 Комісійні торгові фірми – видова структура та зміст операцій.
Комісійні фірми виступають в якостіекспортера та імпортера. Існують такі види комісійних фірм:
1.   Комісійні експортні ф-ми.Виконують доручення вітчизняного експортера по продажу його товару назакордонному ринку. Фірма приймає зобов”язання по вчасній доставці товару,транспортуванню, фінансуванню, документарному оформленню угоди. Також можутьвиконувати доручення іноземного покупця по закупувлі товарів на ринку своєїкраїни
2.    Комісійні імпортні ф-ми.Виступають представниками покупців своєї країни і розміщують замовлення середіноземних виробників.

44.Комісійні торгові фірми. Комісійні фірмивиконують разові доручення комітентів і діють від свого імені,  але за рахунок комітента. У залежності від вигляду операцій, що здійснюються і характерувзаємовідносин з комітентом розрізнюють експортні і імпортні комісійні фірми.
• Комісійні експортні фірми можуть виступати представником продавця абопокупця. Представник продавця виконує доручення вітчизняноговиробника-експортера по продажу його товарів на закордонному ринку і отримує від нього комісійну винагороду. При цьому фірма звичайно бере на себе такожвідповідальність за своєчасність постачання товару покупцеві, транспортування,фінансування і документальне оформлення операції,виконання всієї формальності в країні покупця і в ряді випадків здійснює гарантійне технічне обслуговування.За дорученням комітента вона також може організувати зберігання товарів в своїйкраїні або за кордоном.
• Представник покупця виконує дорученняіноземного покупця по закупівлі товарів на ринку своєї країни. У цьому випадкукомісійна фірма розміщує замовлення іноземних імпортерів у виробників своєї країни. У обов’язкупредставника входять також транспортування і страхування вантажів, підписання контракту і здійсненнярозрахунків від імені покупця. Комісійна винагорода виплачується такомупредставнику покупцем. Закупівлю товарів представник покупця проводить, як правило, проти твердихзамовлень покупця, але іноді вінробить пропозиції постійному клієнту із своїй ініціативи. Однак він ніколи не бере ризику несплати з боку покупця насвій рахунок.
• Комісійніімпортні фірми  виступаютьпредставниками покупців своєї країни. Вони розміщують замовлення у іноземних виробників від свого імені за рахунок вітчизняних комітентів. Великі комісійні фірми мають за кордоном своїх представників, підтримуючихбезпосередній контакт з постачальникамиі що інформують головні контори про всі зміни на ринку. Іноді імпортна комісійна фірма отримуєвід іноземних виробників товари на консигнацію. Особливо це стосується машин і обладнання.
45.Торгові посередницькі фірми-загальна характеристика ідинаміка розвитку. У залежності від характеру операцій, що здійснюються розрізнюють наступні види торгово-посередницьких фірм: торгові, комісійні, агентські, брокерські,фектори.                           
Торгові фірми якправило, здійснюють операції за свій рахунок і від свого імені. Працюють восновному з постійними постачальникамиі підтримують з ними тривалі відносини.По характеру операцій, що здійснюються торгові фірми поділяються на торговібудинки, експортні, імпортні, оптові,роздрібні фірми, дистриб’юторів, стокісти.
Комісійні фірми виконують разові доручення комітентів ідіють від свого імені,  але за рахуноккомітента. У залежності від виглядуоперацій, що здійснюються і характеру взаємовідносин з комітентомрозрізнюють експортні і імпортні комісійні фірми.
Агентскі фірми виступають від імені і за рахунокпринципала. У залежності від умовдоговору фірма або сама укладає операції від його імені і за його рахунок, або тільки є посередником при висновкуоперацій. Для агентських фірмхарактерні представництво на довгий строкта тісний контакт з принципалом.Юридично вони завжди зберігають незалежність. За місцем знаходження агентськіфірми діляться на агентів в країні принципала та агентів в закордонній державі.
45            Торговіпосередницькі фірми – загальна характеристика і динаміка розвитку.
В залежності від характеру здійснюванихоперацій виділяють такі видиторговельно-посередницьких фірм:
1. Торгові
5.1. Торговельні доми. Закуповують товари увиробників (оптовиків) своєї країни та перепродають іх за кордоном або воникупують іноземні товари за кордоном і реалізовують їх місцевим споживачам
5.2. Експортні фірми
5.3. Імпортні фірми
5.4. Оптові фірми. Виступають як посередникиміж промисловими чи заготівельними підприємствами і роздрібними торговимифірмами. Вони закуповують товари за свій рахунок за кордоном великими партіямиі реалізовують їх на місцевому ринку окремим споживачам дрібними партіями
5.5. Роздрібніфірми
5.6. Дистриб”ютори.Здійснюють імпортні операції і виступають в якості торговців за договором.
5.7. Стокісти.Фірми в країні імпортера, які здійснюють експортно-імпортні операції на основіспеціальної угоди про консигнаційний склад
6.          Комісійні фірми
6.1. Комісійніекспортні ф-ми. Виконують доручення вітчизняного експортера по продажу йоготовару на закордонному ринку. Фірма приймає зобов”язання по вчасній доставцітовару, транспортуванню, фінансуванню, документарному оформленню угоди. Такожможуть виконувати доручення іноземного покупця по закупувлі товарів на ринкусвоєї країни
6.2. Комісійніімпортні ф-ми. Виступають представниками покупців своєї країни і розміщуютьзамовлення серед іноземних виробників.
7.          Агентськіф-ми
3.1. Експортний агент. Торгова ф-ма, яка діє задорученням 1-го чи декількох експортерів своєї країни, займається пошукомпошуком покупців на основі колекцій зразків, каталогів, прейскурантів.
3.2. Імпортний агент – агент резидент у країнапринципала.
3.3. Закордонний збутовий агент. Ф-ма, якій надано правокомпанією іншої країни діяти від її імені та за свій рахунок на певнійтериторії в іноземній державі за встановленою номенклатурою товарів.
3.3. Іноземна закупівельна агентська ф-ма. Виконуєоперації по закупівлі товарів за кордоном для своїх принципалів.
8.          Брокерськіф-ми
9.    Фектори.Торгові посередники, що виконують широке коло посередницьких обов”язків відімені експортера (фінанс-ня, кредитування, авансування, інкасація платежів)   
46.Міжнароднааукціона торгівля: центри, етапи та динаміка.
Длякожного аукціоного товару склались свої центри; норкой є
Нью-Йорк,Монреаль, Лондон, Копенгаген, Осло, Стокгольм, с.-Пітербург, каракуль є
Лондон иС.Пітербург, інші види пушніни є С.Пітербург и Лейпциг.
Пушні а.є в ФРН, Татарії, Франції, Гонконзі, Южній Кореї, КНР, Японии, 
чай=Индия через а. в Калькутте и Кончине, Лондоне, Коломбо, Гамбурге, Сингапур,
табак-Нью-Йорк, Амстердам, квіти — Амстердам, овощи и фрукти- Антверпен и Амстердам;
риба — США и порты західноєвропейских краін (окрім
Ісландіїта Норвегії), коні — Довиль (Франция), Лондон и Москва.
Етапипроведення а.
1підготовка(володар товару доставляє його на склад, готує тоар до реалізації,
складаєкаталоги, рекламна діяльність)
2.оглядтовару (є обовязковим) 3.торг, 4.оформлення і виконання а.угоди.
Організаціяа/тмає певнівластивості в залежності від х-рутовару і практики,
рами.
46.Міжнар. аукціон. торг.- центри,етапи, динаміка. Одним із способів міжнародної торгівлі є аукціон.Міжнародні товарні  аукціони  являють собою спеціально організовані, періодичнодіючі у  певних місцях  ринки, на яких шляхом публічних торгів у заздалегідьобумовленний час та у спеціально визначенному  місці відбувається продажпопередньо оглянутих покупцем товарів, що переходять у власність покупя, якийзапропонував найбільш високу ціну. На аукціонах відбувається продаж товарів, щомають індивідуальні властивості. Основними предметами торгу на міжнародномуаукціоні є — товари з хутра (переважно все хутро реалізується в сировині,виключенням є пофарбованний каракуль), немита вовна, щетина, чай, тютюн, овочі, фрукти, квіти, риба, тропічні породи лісу, худоба (переважно коні).
Для кожного аукціонного товару склалисясвої центри аукціонної торгівлі. Наприклад, головними центрами аукціонної торгівліноркою є  Нью-Йорк, Монреаль, Лондон, Копенгаген, Осло, Стокгольм,Санкт-Петербург. За  останні  роки спостерігається тенденція  збільшення обсягів продажу норки на  аукціонах у Скандінавських країнах при одночасному зменшенні обсягів продажу  на аукціонах Нью-Йорка та Лондона. Найважливішими центрами з продажу інших видів хутра  є Санкт-Петербург та Лейпциг.    Найважливішими центрами аукціонної торгівлі немитою вовною є Лондон, Ліверпуль, Кейптаун, Мельбурн, Сідней (Австралія), Веллінгтон (Нова Зеландія).     Найважливішим центром аукціонної торгівлі  вовноюдля виготовлення килимів є Ліверпуль,де  реалізується в основному індійська та пакистанська  вовна для виготовлення килимів.Світову популярність придбав чайний аукціон у Сингапурі, в якому берутьучасть  фірми з США, Японії,Австралії, КНР. Найважливішими центрами аукціонної торгівлі тютюном є Нью-Йорк, Амстердам,  Бремен, квітами — Амстердам, овочами та фрукти  — Антверпен та Амстердам, рибою — США і порти західноєвропейських країн (крім  Ісландіїі Норвегії), кіньми — Довіль (Франція), Лондон та Москва.
У проведенні аукціону розрізнюють чотиристадії: підготовка аукціону, огляд товарів, аукціонний торг, оформлення і виконання аукціонної угодиї.
 На протязі підготовчого періодувідбувається підготовка товару до реалізації, складаютьсякаталоги, здійснюється рекламна діяльність.   Підготовка  хутровогоаукціону починається за дві-три місяцідо  майбутнього аукціону. У підготовкуаукціону входить також сповіщення можливих покупців про місце і  час проведенняаукціону, про кількість і асортимент товарів, що пропонується  на аукціоні.
 Огляд товарів звичайно починається за  тиждень або за 10 днів довідкриття торгів. Попередній огляд товарів є обов’язковим, оскільки  за умовамиаукціонного торгу претензії у разі виявлення дефектів в товарі (крімприхованих) після купівлі не приймаються.
Аукціонний торг відкривається в зазделегідь призначений день і годину, і проводиться  в спеціальномуаукціонному  залі, що має виглядамфітеатру.
 Заключною стадією аукціону є оформленняаукціонної угоди та передача товару покупцеві. Під час аукціону або на наступний день адміністрація  аукціонувручає покупцеві контракти на придбаний товар; ці контракти  підписуютьсяпокупцем і є для нього обов’язковими. Контракт має  типову форму.    Терміни вивозутовару з аукціонного складу залежать від видутовару. Деякі види товарів — квіти, овочі, риба і інші нетривкі товарививозяться  негайно після оформленняконтракту, деякі — через 2-3 тижні в  залежності від умов аукціонної торгівлі.
47.Класифікаціяі умови проведення торгів.
Торги-методзаключення угод куплі-продажу або підряду, при якій  покупець(замовник) обявляєконкурс для продавців(підрядчиків) на товар з раніш визначенимитехніко-економічними х-ми і  після порівняння одержаних пропозицій  підписуєконтракт  куплі-продажу з тим продавцем(підрядчиком), який запропонував більшвигодні умови для покупця (замовника) умови.Розрізняють – відкриті(приймають участь всі бажаючі), відкриті торги з попередньо кваліфікацією– проводяться в два тура.перший тур –приймають участь всі бажаючі, в другомутурі приймають участь тільки ті, хто був відібран в результаті першоготура.Обява про проведення відкритих торгів дається в ЗМІ. Тому часто їхназивають публічними.Закриті торги –здійснюються тільки при наявностіодного оферента. Умови проведення торгів складаються з двух частин: загальначастина, яка часто схожа для багатьох видів обладнання.і спеціальної частини.Яка містить віс необхідні відомості про даний конкретний вид обладнання. Вумовах торгів окрім номера торгів, місця, дня і години їх відкриття і закриттявказуються? найменування і кількість обладнання, всі основнятехніко-економічні показники, комерційні умови, умови платежу, арбітражу,штрафу, гарантії і т.д.
 
47.Класифікація і умови проведенняміжнар.торг. МТ — спосібзакупівлі товарів, розміщення замовлень і видачі підрядів, який передбачає залучення до певного, зазделегідьвстановленого терміну пропозицій від декількох постачальниківабо підрядчиків різних країн та укладання  контракту з тим з них, пропозиція якого є найбільш вигідноюорганізаторам торгів.Торги в сучасних умовах набули досить широкогорозповсюдження. Вони відіграють важливу роль в пошуку і відборі контрагентівдля укладання угод на постачання машин і обладнання,будівництво об’єктів «під ключ».Найчастіше торги як метод закупівлі застосовуються країнами, що розвиваються. Поширення торгів в країнах, що розвиваються пов’язане з посиленням в цих країнах  державного втручання як в сферувиробництва, так і у сферу зовнішньої торгівлі. У більшості країн, щорозвиваються чинне законодавство зобов’язує імпортерів закуповувати за кордономтовари, особливо обладнання, вартістьякого перевищує певну суму, тільки через торги. У зв’язку із зростанням державної власності в промисловорозвинених країнах торги все ширше застосовуються для здійснення закупівлі івиконання підрядних робіт державнимигосподарськими підприємствами   електростанціями, вугільними шахтами,залізницями. Найбільша кількість торгів проводиться в ПАР, Австралії і НовійЗеландії, а також в США, Канаді, Франції, Німеччині,Італії та Ісландії.
Види торгів.  Взалежності від способу проведеннярозрізняють торги відкриті і закриті.     Участь у відкритих торгах берутьусі бажаючі фірми і організації, як місцеві, так і іноземні. На відкритихторгах звичайно розміщуються замовлення на стандартне і універсальне обладнання, а також на невеликі за обсягомпідрядні роботи. У закритих торгах можутьбрати участь  лише певні фірми, яким висилаються спеціальні запрошення. Назакритих торгах розміщуються замовлення на унікальне, складне і спеціальне обладнання, комплектні підприємства. Дозакритих торгів вдаються і у разахрозміщення термінових замовлень.
48.Специфіка і характенрні риси світ. тов. бірж.
Товарнабіржа-організованийринок товарів(ресурсів, пр-ції виробничо-техніч.призначення, т-рів наро­дногоспоживання). Основна мета тов.бірж-створення сприятливих умов для комерційноїдіяль­ності.
Основні риси, що хар-ть тов. біржу:
-здійснення актів купівлі-продажуконтрактів на поставку товарів;
-продаж контрактів лише настан-дартизовані види товарів, тобто на такі, які можуть бути продані вели-кимипартіями за зразками або техніч-ним  описом;
-регулярністьторгів, що дає змогу зосередити на біржі велику кількість покупців і продавців,виявити базисні ринкові ціни;
-вільнакупівля і продаж контрактів;
-дія ринкових цін, що формуються під впливом реальногоспіввідношення попиту і пропозиції;
-здійснення торгів за єдиними біржо-вими правилами;
-активнаі безпосередня участь у торгах біржових посе­редників (брокерів);
-типізаціяконтрактів і наявність мінімальних партій пос­тавок, що спрощує веденняторгів.Розріз. уні-версальні(з різними видами т-рів)і спеціаліз.(зпевним видом) тов.біржі.
Заступенем участі відвідувачів у біржових торгах товарні біржі поділяються на відкритіі закриті. В торгах на закритих біржах беруть участь лише біржовіпосередники (бро­кери), а на відкритих — крім них, ще й відвідувачі. За рубе­жемпереважають товарні біржі закритого виду. Залежно від характеру біржовихоперацій розрізняють біржі реаль-ного товару (наявно-товарні) і ф’ючерсні.Про­даж контрактів на біржах реального товару супровод­жується наступноюпоставкою т-рів. На ф’ючерсних біржах здійснюються спекулятивні угоди і страхуваннявід несприятливих змін цін, результатом яких є ліквідація контрактів іперера-хунок між брокерами на основі різниці в цінах. Переважна кількість бірж,що діють за рубежем, є ф’ючерсними. Зараз у багатьох визна-ченнях сучасна тов.біржа розгля-дається як фінанс. ринок, на якому відб-ся торгівляприв«язаними до цін на сировину контрактами. Об»єктами торгівлі натов.біржах виступає пр-ція с/г,пром.сировина і напівфабрикати, а також «невловимі» цінності (валюта, індекси цін, банків.%,іпотека).
49.Операційнеполе сучасної світової біржової торгівлі.
Торгівляна біржі проходить в операційному залі.Більша частина зала відведена длянегайної торгівлі, інша-для готівкових операції.Угоди на строк заключаються втак називаємих ямах(питах), які призначені для торгівлі одним товаром.Часторгівля, тобто строк біржевих сесій, встановлюється керівництвомбіржі.Операційний час починається і закінчується по звуковомусигналу.Заключення угод до або після цього сигналу заборонено.
Розрізняютьбіржові операції по результату здійснення угоди – які ділять на реальні і спекулятивні, а також страхові оперції і по строку реалізації угоди, якіподіляють на строкові і наявні.
Реальніугоди –мета –передача прав власності на товар від продавця  за визначенийгрошовий еквівалент. Наявні угоди  -угоди “спот” – передача товару відразупісля заключення угоди. Срочні угоди –форвардні –поставка товару  в більшпізній термін, ніж при наявних угодах.
Ф’ючерсніугоди-срочні угоди спекулятивного х-ру., які заключаються не з метою реальноїпоставки товару, а для одержання прибутку завдяки гри на різниці цін. (угоди нарізніці цін,  угоди з преміями, угоди з опціонами, арбітражні угоди, онкольніугоди)
Хеджування-одночасне заключення реальної (на реальний товар) і ф’ючерсної(спекулятивної)угоди.Результат  хеджирування є результат по цим двом угодам.Існує основні двавида хеджування: хеджування продажем (коротке хеджування), мета якого–страхування від зниження цін при продажу в майбутньому товару або який вже є внаявності, або ще не виробленого, але який має бути обов’язково поставлений цвизначений термін.
Хеджуванняпокупкою(довге), мета якого – страхування від збільшення ціни при купівлі вмайбутньому необхідного товару.
 
49. Операційне поле сучас. світ. бірж. торгівлі.
Біржаяк особливий інститут ринкової інфрастр-ри функціонує на р-ку кап-лу, на товар.р-ку і на р-ку роб. сили. На кожному з них діє свій вид біржі. Т.ч, біржа-цетака форма організації ринку, за якої здійснюється вільна торгівля ЦП (фондовабіржа), товарами (тов.біржа), наймання робітників(біржа праці) і формуютьсяринкові (біржові) ціни (курси) на продукцію на основі фактич. співвідношенняпопиту і пропо-зиції. Суч. біржа до деякої міри хар-ся відсутністю чіткогорозмежування сфери своєї д-сті. До біржових т-рів відносять т-ри, які повністюабо частково продаються через біржу. Осн. ознаки бірж. т-рів — одно-рідність, взаємозамінність, можливість встановлення стандарту якості.Но-менклатура біржових т-рів традиційно скла-ся із:-пр-ції с\г,-пром. сировиниі напівфабрикатів. На сучасних тов. біржах в оборот залучені не лише фізичнітовари, а і «невловимі цінності» – індекси цін, банків.%, іпотека,валюта, контракти на держ. ЦП. Так, провідні біржі світу (перш за все Чиказькаторгова бір-жа) роз-повсюдили ф«юч. контракти на фін. засоби, давши тимсамим фін.-інститутам можливість подолати ціно-ві ризики. Світ. ф»ючерснімех-ми надають можливість перенесення ризику, підвищення стабільності світ.цін, виявлення ціни, встановлення певного порядку світ. торг. практики, доступностіі відкритості біржової інформації. Здебільшого це забезп-ся мех-мом хеджувааня,спекулятивними операціями.
50.Біржові й аукціонні торгові центри
Міжнароднабіржова й аукціонна торгівля має чітко виражену географічну концентрацію.Провід-ними центрами бірж. торгівлі були й залишаються США(Чиказька торговабіржа, Нью-Йоркська товарна біржа, біржа Комекс, Нью-Йорк. біржа кави, цукру такакао…), Великобр.-(Лондонська міжнарод. фін. ф«ючерсна біржа, Лондон.біржа мета-лів, Лонд. ф»юч і опціон. біржа ФОКС) і Японія (Токійськатоварна біржа). Поряд із тим все більшого значення набувають біржі в такихкр-нах як, Китай, Сингапур (Сингап. тов. біржа), Гонконг, Філіпіни, Бразилія,Аргентина, Мексика, хоча вважаєть-ся, що їхня д-сть має регіональний абовнутріньоспрямований хар-р. Щодо аукціонних центрів, то для кожного аукціонноготовару склалися свої центри аукціонної торгівлі. Гол. центрами аукціонноїторгівлі хутром є Нью-Йорк, Монреаль, Лондон, Копен-гаген, Осло,Санкт-Петербург. Тут спостерігається підвищення ролі Скандинав. кр-н поряд іззниж-м роліНью-Йорка і Лондона. Хутрові А. організ-ся також в Нім., Італії,Фр., але їх роль незначна. Осн. центри торгівлі немитою шерстю(80%) – Лондон, Ліверпуль, Кейптаун,Мель-бурн, Сідней. Для аукц. торгівлі чаєм хар-не переміщення в місця вир-ва.Індія через А. в Калькутті і Кочині продає 70% чаю, а через А. в Лондоні-30%.Шрі-Ланка продає 70% чаю через А. в Коломбо. Кенія реалізує 90%чаю через А. вНайробі. Дуже відомим є також А. чаю в Сингапурі. Осн. центри світ. торгівлітютюном є Нью-Й., Амстердам, Бремен, квітами –Амстердам, овочами і фруктами –Антверпен і Амстердам, рибою – США, Ісландія, Норвегія, конями-Франція(Довіль), Лондон, Москва.
51.Основні етапи проведення торгів. Упроведенні торгів можна виділити кількаетапів: підготовка торгів; надання пропозиційучасниками торгів; вибір постачальника;підписання контракту.
Підготовка торгів складається зрозробки технічних і комерційних умов торгів  та ознайомлення з нею потенційнихучасників торгів  — оферентів. На підготовчому етапі по проведенню торгівімпортер виступає як організатор ізамовник торгів. Розробка технічних і комерційних умов торгів здійснюється їх організаторами самостійно, або із залученням спеціалізованих інженерно-консультаційних та інженерно-будівельнихфірм. Ці умови видаються у вигляді збірників тендерної документації.  Тендернідокументи можуть бути прямо включені впропозицію (тендер) оферента,визначаючи його зміст з багатьохпитань, або стати складовою частиноюмайбутнього контракту.
Комплект тендерних документів продається передбачуванимучасникам торгів, а його ціна встановлюється  виходячи з фактичних витрат навиготовлення тендерної документації.
Надання пропозиційучасниками торгів. Порядок і спосібпредставлення пропозицій регулюються організаторамиторгів.
У міжнародній практиці використовуються різні способи надання  пропозицій для участі в торгах. Перший спосіб передбачає, щооферент заповнює і підписує всі сторінки проформи тендера, вказуючи в ній свою ціну  і інші конкурсніумови. Ця проформа тендера представляється організаторам торгів для участі в конкурсному відборі.
Другий спосіб передбачає надання оферентом тендера,складеного ним самим і повністювідповідного тендерним умовам або тендерній документації. У тендері оферент вказує назву своєї фірми, її адресу і, якщо фірма має представника в країні, девідбуваються торги, адресу цього представника.
Вибір постачальника — У призначений день і годину організація, що оголосилаторги, розкриває конверти з пропозиціями, що поступили.  Процедура конкурсного відбору може бути голосною або  закритою, в залежності від вигляду оголошених торгів. Прийняттяостаточного рішення про вибір постачальника  приймається  через певний періодчасу. Рішення про вибір постачальника повинно бути прийнято до терміну,встановленого умовами торгів. При цьому оференти, що надали свої тендери, пов’язані ними до терміну присудження, і наданняпропозиції протягом цього періоду неможуть бути відкликані. Термін дійсності тендерів звичайно вказаний:від одного до трьох-чотирьох місяціввід дати розгляду пропозицій.
Оферент, пропозиціяякого прийнята, отримує про цевідповідне повідомлення, а інші оференти звичайно не оповіщаються. У деякихкраїнах результати торгів публікуються в бюлетенях, що спеціально випускаютьсяабо газетах.
 
53.Транзитнаторгівля.Основні види
а) Активна
б)Пасивна
54. Міжнар. виставки\ярмарки–типологія та етапи підготовки.
М\нвиставки і ярмарки – це організ. р-к, специфіка якого полягає в тому, щоосновною метою їх функц-ня є стимулювання попиту, а не пропозиції. Осн. видиугод на виставках\ярм-х:
-Торгівляпо представленим зразкам з наступною поставкою; на вист\ярм. заключ-ся базовіконтракти, обгово-рюються строки поставок і їх обсяг.
-розпродажпредставлених зразків. Такий метод торгівлі дозволяє дійти висновку про якістьт-рів, вдоско-налення асортименту, дизайну т-рів, розв«язати питання зціноутво-ренням. Осн. типи і види вист\ярм. За складом учасників і екон.значеннямрозріз: національні і міжнар. М\н вист\ярм.обслуговують МТ, в них без обмежень можуть брати участь фірми б.-я. кр-н. Врамках м\н вист.\ярм. виділяють також всесвітні. Участь в міжнар.вист\ярм.–сучасна і ефект. форма торг.-реклам., техніко-екон. і політ. д-сті.За хар-м представлених експо-натів розріз.: універсальні; галузеві;    спеціалізовані. За строка-ми і способом проведення розріз.: короткостр.,пересувні, постійні виставки зразків, торгові центри, торгові тижні.Особливо поширені м\н вист\ярм. в к-нах Зах. Європи і США. 2\3 всіх вист\ярм.припадає на Нім., Англію, США, Франц., Італію.
55.Сучасні тенденції розвитку міжнародної виставкової справи.
 Завизначенням Міжнародного бюро виставок, виставка – це показ (незалежновід назви) основна мета якого полягає в просвіті публіки шляхом демонстраціїзасобів, що є в розпорядженні  людства для задоволення потреб, а також з метоюпрогресу в одній або декількох галузях його діяльності або майбутніхперспектив.
Виставка/ярмарок–організований ринок, специфіка якого полягає в тому, що головною ціллю йогофункціонування є стимулювання попиту  а не пропозиції.
 До основних тенденцій в розвитку міжнародноївиставкової справи відносять:
1.Збільшення кількості виставкових заходів в світі.
2.Розширення виставкових площ.
3. Рістспеціалізації виставок.
4.Підвищення ролі машин, обладнання та наукоємної продукції в загальнійноменклатурі експонатів.
5.Підвищення ролі міжнародних ярмарків в країнах, що розвиваються.
6. Змінав структурі виставкових заходів на користь виставок.
7. Рістінформативності та якості оформлення самого виставкового обладнання (стендів).
8.Збільшення кількості заходів присвячених високим та інформаційним технологіям.
9. іншітенденції.

56.Досвід організації і видова структура виставок/ ярмарок в Україні.
Завизначенням Міжнародного бюро виставок, виставка – це показ (незалежновід назви) основна мета якого полягає в просвіті публіки шляхом демонстраціїзасобів, що є в розпорядженні  людства для задоволення потреб, а також з метоюпрогресу в одній або декількох галузях його діяльності або майбутніх перспектив.
Виставка/ярмарок–організований ринок, специфіка якого полягає в тому, що головною ціллю йогофункціонування є стимулювання попиту  а не пропозиції.
Закласифікацією Ради з питань виставкової діяльності в Україні виділяють таківиди виставок/ярмарок:
1. Застатусом заходу.
— регіональні
— міжрегіональні
— національні
— національні з участю інофірм
— міжнародні.
2. Затематикою.
— Технічні та промислові товари,- Товари повсякденного вжитку,- Сільське талісове господарство,- Виноробство і обладнання для виробництва вин,- Харчовапромисловість,- Готель. Ресторан. Обладнання,- Будівництво. РеконструкціяОбладнання,- Меблі. Предмети домашнього вжитку,- Здоров’я. Гігієна.,- Довкілля.Безпека. Охорона,- Транспорт,- Інформатика. Комунікації. Бюро. Обладнання,-Спорт. Дозвілля. Ігри,- Економіка. Торгівля. Побутові послуги.
Найбільшакількість виставкових заходів в Україні стосуються харчової промисловості(близько 60), Будівництва (40), Транспорту (30), Інформатиці та зв’язку (50).Всього щорічно в Україні проходить близько 550-ти виставкових заходів.

57.Механізм та напрями регулювання міжнародних торгових відносин.
Для регулювання своєї зовнішньої торгівлі кожна державазаконодавчо встановлює певні правила та умови зовнішньоторговельної політики.Ними держава намагається забезпечити найсприятливіші умови національнимтоваровиробникам, створити необхідні умови для експорту та обмежити імпорт.
Зовнішньоторговельнаполітика –сукупність методів, прийомів та механізмів регулювання обсягів та спрямованостіекспорту та імпорту, які застосовує держава з метою реалізаціїзовнішньоекономічної політики.
Методита механізми регулювання поділяються на адміністративні та економічні.
Адміністративні:
— Превентивне правове регулювання (сист. між нар. угод, протоколів, застереженняв угодах)
— Торгівельні режими (найб. спр., преференційний, звичайний, дискримінаційний)
— Митнеоподаткування (митний тариф, митні податки та збори)
— Національне оподаткування
— Кількісні обмеження (ліцензування, квотування, добровільні обмеження)
— Технічні бар’єри
— Адміністративні формальності
— Екстрене правове регулювання (антидемпінг, ембарго, економічний байкот,блокада)
Економічні:
— Фінансові та гр.-кред заходи (податкові пільги, держ кредитування, фінансуваннявиробництва)
— Вал-кредитне регулювання (валютні курси та обмеження, імпортні депозити)
— Орг-техн сприяння експорту (інформаційна, організаційна підтримка нацвиробників).

58.Роль держави як регулятора зовнішньоекономічних зв’язків.
Для регулювання своєї зовнішньої торгівлі кожна державазаконодавчо встановлює певні правила та умови зовнішньоторговельної політики.Ними держава намагається забезпечити найсприятливіші умови національнимтоваровиробникам, створити необхідні умови для експорту та обмежити імпорт.
Рольдержави як регулятора реалізується через зовнішньоекономічну тазовнішньоторговельну політики.
Зовнішньоекономічнаполітика – цегенеральна лінія дій, система заходів, які провадить держава у сфері експортута імпорту, митного регулювання, торгівельних обмежень, залучення іноземнихінвестицій, зарубіжного інвестування, зовнішніх позик, надання економічноїдопомоги іншим країнам, здійснення спільних економічних проектів відповідно доінтересів країни.
Зовнішньоторговельнаполітика –сукупність методів, прийомів та механізмів регулювання обсягів та спрямованостіекспорту та імпорту, які застосовує держава з метою реалізаціїзовнішньоекономічної політики.

59.Основні типи та принципи зовнішньоекономічної політики держави.
Для регулювання своєї зовнішньої торгівлі кожна державазаконодавчо встановлює певні правила та умови зовнішньоторговельної політики.Ними держава намагається забезпечити найсприятливіші умови національнимтоваровиробникам, створити необхідні умови для експорту та обмежити імпорт.
Зовнішньоекономічнаполітика – цегенеральна лінія дій, система заходів, які провадить держава у сфері експортута імпорту, митного регулювання, торгівельних обмежень, залучення іноземнихінвестицій, зарубіжного інвестування, зовнішніх позик, надання економічноїдопомоги іншим країнам, здійснення спільних економічних проектів відповідно доінтересів країни.
Залежно від масштабів втручання держави в міжнароднуторгівлю історично склалися  2 типи зовнішньоторговельної політики – 1)політика вільної торгівлі 2) політика протекціонізму.
Політикавільної торгівлі – мінімальне втручання держави у зовнішню торгівлю, що розвивається наоснові вільних ринкових сил попиту і пропозиції, базується на усуненні б.-я.перешкод до ввезення і вивезення іноземних та вітчизняних товарів. Митні органивиконують лише реєстраційну функцію/
Протекціонізм – політика захистувнутрішнього ринку від іноземної конкуренції з використанням системи обмеженняімпорту. Форми П. 1) селективний (проти певних країн або видів товарів ) 2)галузевий (захист окремих галузей) 3) колективний (проводиться об’єднаннямкраїн) 4) прихований (здійснюється методами внутрішньої економічної політики).
Лібералізація– розширсвободи ек-х дій, скорочення кіль-і та зниж рівня обмеж в торгівлі з інкраїнами.
Неопротек-зм-суч обмеж наМТ, які застос країнами як доповнення до традиц-х форм обмеж небаж імпорту абазамість них.
Обгрунтований(селективний) прот-зм – захист окремої галузі ек-ки, групи п/п, а не всього нацвир-ва, або прот-зм у торгівлі з окремими країнами і за окремими групами тов-в.
Автаркія – політика ек-го відокремленнякраїни, спрям на створ-я замкнутої, незалежної ек-ки, здатної забезпеч себенеобхідним самостійно.
Дляреалізації зовнішньоекономічної політики уряди використовують спеціальні методита інструменти (адміністративні та економічні).
Зовнішньоекономічнаполітика держави повинна базуватися на нормах і принципах міжнародного права.Держава повинна розраховувати, що в разі підвищення захисту внутрішнього ринкувід імпорту такі ж заходи будуть застосовані іншими державами проти товарів зцієї  країни
 
60.Рівні регулювання міжнародної торгівлі.
В економічній науці виділяють такі рівні регулювання МТ:
1)фірмовий
цедомовленість між фірмами про розділ ринків сировини, матеріалів, сбуту товарів,сфер впливу, цінової політики.
2)національний
такий,при якому зовнішня торгівля кожної країни здійснюється відповідно донаціональних нормативно-правових актів з регулювання ЗЕД.
3)міжнаціональний
такий,що проявляється в підписанні відповідних договорів між державами та групамидержав.
4)наднаціональний
такий, що здійснює стратегію світового співтоваристваабо заходи щодо регулювання МТ шляхом створення міжнародних спеціальнихінституційних структур, відповідних домовленостей (ГАТТ/СОТ, Міжнародна ТорговаПалата, тощо).
Регулюванняздійснюється за допомогою методів та механізмів регулювання МТ(адміністративні/економічні, тарифні/нетарифні тощо).
 
61.Головні інструменти торгової політики держави. Інструменти держ. регулюванняМТ поділяються на тарифні – ті, що засновані на використаннімитного тарифу, і нетарифні – всі інші методи. Митно-тарифні засоби єнайстарішим методом регулювання зовнішньоторгівельного обороту. Їхньою основоює митні податі, зведені в митні тарифи, які використовуються з ціллюоподаткування товарів, що ввозяться і вивозяться на митну територію країни.Окремі інструменти торгівельної політики дуже часто використовуються принеобхідності або обмежити імпорт, або форсувати експорт. До інструментівтарифного методу відносяться митні податі і тарифна квота, вони переважнорегулюють імпорт. Нетарифні методи регулювання поділяються на:кількісні, приховані і фінансові. До інструментів кількісного методувідноситься квотування (регулює переважно імпорт), ліцензування (регулює якекспорт так і імпорт), “добровільні обмеження” (регулює переважно експорт). До інструментівприхованих методів належать: державні закупки, вимоги щодо вмісту місцевихкомпонентів, технічні бар’єри, податки і збори. Ці інструменти регулюютьпереважно імпорт. А інструменти фінансових методів – субсидії,кредитування, демпінг – регулюють експорт. За допомогою інструментів торговоїполітики уряд допомогає експортерам вивезти якомога більше продукції, зробившиїхні товари більш конкурентними на світовому ринку, і обмежити імпорт, зробившвіноземні товари менш конкурентноспроможними на внутрішньому ринку.

62.Загальна порівняльна характеристика адміністративнихта економічних методів ругулювання МТ відносин.
Методита механізми регулювання поділяються на адміністративні та економічні.
Адміністративні:
— Превентивне правове регулювання (сист. між нар. угод, протоколів, застереженняв угодах)
— Торгівельні режими (найб. спр., преференційний, звичайний, дискримінаційний)
— Митнеоподаткування (митний тариф, митні податки та збори)
— Національне оподаткування
— Кількісні обмеження (ліцензування, квотування, добровільні обмеження)
— Технічні бар’єри
— Адміністративні формальності
— Екстрене правове регулювання (антидемпінг, ембарго, економічний байкот,блокада)
Економічні:
— Фінансові та гр.-кред заходи (податкові пільги, держ кредитування, фінансуваннявиробництва)
— Вал-кредитне регулювання (валютні курси та обмеження, імпортні депозити)
— Орг-техн сприяння експорту (інформаційна, організаційна підтримка нацвиробників).
В той час як адміністративні методи є кількісними ме-ми рег-яМТі їх рег-я здійсн-я в формі квотування, ліцензування, добров обмеж експорту,економічні ж методи є фінансовими методами рег-я і їх рег-я здійсн в формінадання субсидій, кредитування, демпінгу.
63.Загальнаструктура та функції митного тарифу. Митний тариф це:
 -інструмент торговельної політики і державного регулювання внутрішнього ринкукраїни при його взаємодії з світовим ринком;
  -конкретна ставка митної податі, яка підлягаєсплаченню при вивозі або ввозі певного товару на митну територію країни.
  -процес взимання митної податі.
Основні елементи митного тарифу: 1.система товарноїкласифікації; 2.види митної податі; 3. структура тарифу; 4.методи визначеннякраїн походження товарів.
Функції: 1.фіскальна-відноситься як до експортних так і до імпортнихподатей, оскільки є джерелом поповнення держбюджета.2.протекціоністська-відноситься до імпортних податей, оскільки завдяки їмдержава захищає внутр. товаровиробника від іноз.конкуренції.3.балансуюча-відноситься до експортних податей, які встановлюються з метоюзапобігання небажаного експорту товарів.

64-65.Види та роль митних податей.
За способом стягування:специфічні-певна сума, якастягується зі встановленої одиниці ваги, об’єма або кількості товару; адвалорні-встановлюютьсяу вигляді певного відсотку від ціни товару. Її величина прямо пропорційна ціні;змішані або комбіновані-комбінація специфічних і адвалорних ставок.
Заоб’єктом обкладання: ввозні або імпортні-стягуються з товарів, що імпортуються або заумов випуску товарів з митних складів, розташованих у середині країни; вивозніабо експортні-стягується з товарів при вивозі їх за кордон. Їхторгово-політична роль у зменшенні експорту окремих товарів або штучнепідвищення їх цін; транзитні-стягуються за провіз товару по територіїданої країни. Застосовується в основному в фіскальних цілях.
За характером походження: автономні-встановлюютьсяпостановою державної влади дагої країни незалежно від будь-яких багатосторонніхабо двосторонніх актів; конвенційні (договірні)- ставки податей, яківстановлюються в процесі переговорів; преферанційні- особливо пільговіставки податей, які надаються окремим країнам або групам країн, як правило, щорозвиваються;
За типами ставок: постійні — не змінюються залежно від обставин; змінні-можуть змінюватись у встановлених органами державної влади випадках.
За способом обчислення: номінальні- тарифні ставки вказані у митномутарифі; ефективні-мита на кінцеві товари, встановлені з врахуваннямрівня мит на імпортні вузли та деталі цих товарів.
За ха-м : сезонні стягнення (застос-я для оперативного рег-я МТпр-ю сезонного ха-ру), антидемпінгові стягнення (застос-я в випадкахввозу на  територію певної країни тов-в за ціною нижчою ніж нормал ждя певноїкраїни), компенс-і мита (застос до тов-в при вир-ві яких застос-ясубсидії).
Введення митних податей обгрунтовується необхідністюзахисту слабких галузей промисловості, стимулювання вітчизняного виробника,збільшення доходів в бюджет і захист національної безпеки.

64-65.           Видита роль митних податей.
Митні податі бувають 3-х видів:
·  Адвалерні(нарховауються у % взалежності від вартості товару).Застосовуються в основному при обкладаннітоварів які мають різні якісні х-ки в межах однієї товарної групи.Позитивноюстор є те що вони підтримують ріевнь захисту внутр ринку не залежно відколиваня ціни товару.А негативною стороною є те що пердбачають необхідністьмитної оцінки товару яка може носити суб”ективний х-р.
·  Специфічні(нарах у встанов розмірі заодин об”єм або штуку товару). Застосов до стандартніх товарів. Перевагою є тещо вони прості в упрвлінні і незалишають місця для зловживання. Проте рівеньмитного захисту за допомогою спец податей залежить від коливання ціни на товар.У випадку коли І-ні ціни підвищ рівень захисту нац виробника падає, а коли Е-ні ціни підвищ – рівень захисту нац виробника підвищуеться.
·  Змішані (поєднання адвалерної таспецифічної податі).
·  Альтернативні (передбачають правовибору).

66.Методичні засади визначення країни походження товару.Це є одним зосновних елементів митного тарифу. Виділяють декілька підходів. 1)країноюпоходження вважаються країна, яка поставила останнє маркування; 2)процентнаметодика: якщо більша частина продукції вироблена в якійсь країні, то ця країнаі є країною походження; 3)найбільш досконалий метод є той, за яким країноюпоходження є та держава, в якій товари були: а)повністю вироблено; б)підлягають достатній переробці.
Переробка вважається достатньою, якщо товар, щодекларується, класифікується за іншою тарифною позицією, або поступає з третьоїкраїни на переробку; якщо в вартості товарів, що декларуються, частка доданоївартості становить не менше 50%; в категорію переробки товарів не включається:зберігання, упаковка, змішування товарів.

67.Головні завдання та типізація митних податків.  Їх призначення полягає вдоповненні номінальної ціни товарів з ціллю наближення її до ефективної.Виділяють: 1) прикордонний податок, який поступає в бюджет держави, зміст йогополягає в оплаті права перетину кордону; 2) спеціальні/надзвичайні – екстренийзасіб щодо скорочення ввозу продукції на внутрішній ринок; 3) сковзькі імпортніподатки – виконують функцію вирівнювання цін; 4) компенсаційні імпортні збори –застосовуються переважно до с/г продуктів.

68.Сутнісна характеристика внутр. або національногооподакування імпорт. товарів.
Внутрішніподатки і збори – приховані методи торговоїполітики, направлені на підвищення внутрішньої ціни імпортного товару іскорочення тим самим його конкурентноспроможності на внутрішньому ринку.Податки,що накладаються на імпортні товари, дуже різноманітні і можуть бути прямими(ПДВ, акцизний податок, податок на продаж), або непрямі (збори за митнеоформлення, реєстрацію та виконання інших формальностей, портові збори).Податки і збори грають дискримінаційну роль тільки в тому випадку, якщо вонинакладаються тільки на імпортні товари, в той час як товари місцевих виробниківопадаткуванню не підлягають. У випадку, якщо умови оподаткування однакові длянаціональних та імпортних товарів, то така політика може розглядатися якполітика створення рівних стартових умов для конкуренції в ціні та якості. Вбагатьох випадках податок перевищує по вартості розмір імпортної податі і більштого їх ставка може змінюватися від внутрішньої кон’юктури місцевого ринку

69.Кількісні обмеження та їх структура. Це адміністративна форманетарифного держ. регулювання торгового обороту, яка визначає кількість іноменклатуру товарів, дозволених до експорту та імпорту. Їх головна цільполягає в захисті національних виробників в тих випадках, в яких традиційніторгово-політичні інструменти є неефективними. Ці інструменти підвищують цінуімпортованих товарів і таким чином визивають їх скорочення. Кількісні обмеженняможуть застосовуватись рішенням уряду однієї країни або на основі міжнароднихугод, які координують торгівлю певними товарами. Ці обмеження включаютьквотування  (контингентування), ліцензування, “добровільне” обмеження експорту.Квота – кількісна нетариф. міра обмеження експортуабо імпорту товару певною кількістю або сумою на певний проміжок часу. Занаправленістю дії квоти діляться на: експортні – вводяться або увідповідності з міжнародними стабілізаційними угодами, які встановлюють долюкожної країни в загальному експорті певного товару, або урядом країни длязапобігання вивозу дефіцитних товарів; імпортні – вводяться національнимурядом для захисту місцевих товаровир-ків, для досягнення збалансованостіторг-го балансу, регулювання попиту і пропизиції на внутр. ринку, а також яквідповідь на дискримінаційну торг. політику інш. країн. За охопленнямквоти діляться на глобальні – встановлюються на імпорт і експортпевного товару на певний період часу, незалежить від того, з якої країни вінімпортується і в яку країну він експортується; індивідуальні –встановлюються в рамках глобальної квоти квота кожної країни, яка експортує абоімпортує товар. Такі квоти зазвичай встановлюються на основі двосторонніх угод.Ліцензія– регулювання зовн.економ. діяльності черездозвіл, який видається держ. органами на експорт(імпорт) товару в встановленійкількості на певний проміжок часу. Ліцензування може бути складовою частиноюпроцесу квотування, тоді це лише документ, що підтверджує право ввезення(вивозу) товару в рамках отриманої квоти; або бути самостійним інструментомдерж. регулювання – набуває ряду конкретних форм: разова ліцензія(письмовий дозвіл строком до 1р. на ввіз/вивіз, який надається урядомконкретній фірмі на здійснення однієї зовн.торг.операції); генеральналіцензія – дозвіл на ввіз/вивіз того чи інш. товару на протязі року безобмеження кількості операцій; глобальна ліцензія – дозвіл на ввіз/вивізданого товару в будь-яку країну світу за певний проміжок часу без обмеженнякількості або вартості; автоматична ліцензія – дозвіл, який видаєтьсянегайно після отримання від експортера/імпортера заявки, яка не може бутьвідхилена держ. органами. “Добровільне” обмеження експорту–це торг квота, яка ввод-я країною експортером під загрозою санкцій з бокукраїни імпортеру.

70. видова стр-ра ліцензій.
 Ліцензія – регулювання зовн.економ.діяльності через дозвіл, який видається держ. органами на експорт(імпорт)товару в встановленій кількості на певний проміжок часу. Ліцензування може бутискладовою частиною процесу квотування, тоді це лише документ, що підтверджуєправо ввезення (вивозу) товару в рамках отриманої квоти; або бути самостійнимінструментом держ. регулювання – набуває ряду конкретних форм: разоваліцензія (письмовий дозвіл строком до 1р. на ввіз/вивіз, який надаєтьсяурядом конкретній фірмі на здійснення однієї зовн.торг.операції); генеральналіцензія – дозвіл на ввіз/вивіз того чи інш. товару на протязі року безобмеження кількості операцій; глобальна ліцензія – дозвіл на ввіз/вивізданого товару в будь-яку країну світу за певний проміжок часу без обмеженнякількості або вартості; автоматична ліцензія – дозвіл, який видаєтьсянегайно після отримання від експортера/імпортера заявки, яка не може бутьвідхилена держ. органами. Ліцензування використовується багатьма країнами світуперш за все країнами, що розвиваються, з ціллю держ. регулювання імпорту.Розвинуті країни найчастіше використовують ліцензії як документ, якийпідтверджує право імпортера на ввіз товару в рамках встановленої квоти.Механізми розподілу ліцензій, які використовуються різними країнами, доситьрізноманітні: аукціон, сис-ма явних переваг, розподіл ліцензій на неціновійоснові.

71.Міжнародне квотування товарних потоків.
 Квота – кількісна нетариф. міра обмеженняекспорту або імпорту товару певною кількістю або сумою на певний проміжок часу.За направленістю дії квоти діляться на: експортні – вводятьсяабо у відповідності з міжнародними стабілізаційними угодами, які встановлюютьдолю кожної країни в загальному експорті певного товару, або урядом країни длязапобігання вивозу дефіцитних товарів; імпортні – вводяться національнимурядом для захисту місцевих товаровир-ків, для досягнення збалансованостіторг-го балансу, регулювання попиту і пропизиції на внутр. ринку, а також яквідповідь на дискримінаційну торг. політику інш. країн. За охопленнямквоти діляться на глобальні – встановлюються на імпорт і експорт певноготовару на певний період часу, незалежить від того, з якої країни вінімпортується і в яку країну він експортується. Зміст таких квот зазвичайзаключається в забезпеченні необхідного рівня внутрішнього споживання, їх обсягвираховується як різниця внутр. вир-ва і споживання товарів. Індивідуальні –встановлюються в рамках глобальної квоти квота кожної країни, яка експортує абоімпортує товар. Такі квоти зазвичай встановлюються на основі двосторонніх угод,які надають основні переваги в експорті або імпорті товарів тим країнам, зякими є найбільш тісні політичні, економічні та інші інтереси.
Переваги квоти як засобу обмеження імпорту: по-перше, квота даєгарантію, що імпорт не буде перевищувати певну величину, оскільки позбавляєіноземних конкурентів можливості розширювати продажі на ринку шляхом зниженняцін (тариф цієї гарантії не надає). По-друге, квотування є більш гнучкимі оперативним інструментом політики, оскільки зміна тарифів за звичай регламентуєтьсянаціональним законодавством і міжнародними угодами. По-третє,використання квот робить зовнішньоторгівельну політику більш селективною,оскільки шляхом розподілу ліцензій держава може підтримувати конкретніпідприємства. Разом з тим використання квот на імпорт може призводити дододаткових негативних ефектів. З одного боку, обмежуючи цінову конкуренцію ігарантуючи вітчизняним фірмам певну частку національного ринку, квота можесприяти монополізації економіки. З іншого боку, саме розподілення ліцензійрідко відбувається на відкритих аукціонах в умовах чесної конкуренціїімпортерів і тому в кращому випадку призводить до свавільних і тому недостатньоефективних адміністративним рішенням, а в гіршому – до розвитку корупції.

72.Порівняльнахарактеристика квот та контингентів. Квота – кількісна нетариф. міра обмеженняекспорту або імпорту товару певною кількістю або сумою на певний проміжок часу.За направленістю дії квоти діляться на: експортні – вводятьсяабо у відповідності з міжнародними стабілізаційними угодами, які встановлюютьдолю кожної країни в загальному експорті певного товару, або урядом країни длязапобігання вивозу дефіцитних товарів; імпортні – вводяться національнимурядом для захисту місцевих товаровир-ків, для досягнення збалансованостіторг-го балансу, регулювання попиту і пропизиції на внутр. ринку, а також яквідповідь на дискримінаційну торг. політику інш. країн. За охопленнямквоти діляться на глобальні – встановлюються на імпорт і експорт певноготовару на певний період часу, незалежить від того, з якої країни вінімпортується і в яку країну він експортується; індивідуальні –встановлюються в рамках глобальної квоти квота кожної країни, яка експортує абоімпортує товар. Такі квоти зазвичай встановлюються на основі двосторонніх угод.Квота та контингент мають практично одне й те ж значення з тією різницею, щопоняття контингента інколи використовується для позначення квот сезонногохарактеру.

73.Добровільніекспортні обмеження та їх економічна функція.
Добровільні експортні обмеження є кількісними обмеженнями,головна мета котрих – захист інтересів національних виробників в тих випадках,коли традиційні торгово-політичні інструменти виявляються неефективними.Інструменти кількісних обмежень підвищують ціни імпортних товарів і таким чиномсприяють зменшенню їх ввозу.
Добровільніекспортні обмеження – дії, які приймаються однією країною під погрозою санкції іншої країни іза своєю природою – розпод. експ. квота.
Введеннядобр. експ. обмежень представляють собою квоту, яка встановлюється некраїною-імпортером, а країною-експортером. Наслідки такої дії має значнийнегативний характер для економіки країни-імпортера порівняно з митним тарифомчи імпортною квотою.
Замістьтого, щоб здобути прибуток від встановленого мита чи товарних імпортнихліцензій, держава поступається частиною зарубіжним експортерам (с+d).
Добров.експ.обмеження представляють собою один знайбільш дискримінаційних видів обмежень, оскільки є неформальною домовленістюміж урядами імп. і експ.країн.
Прицьому спів постачальники активно приймають участь в переговорному процесі,одночасно закріплюючи за собою домовленість об об’ємах поставок.
 
 
74.Світова практика застосуваннятехнічних бар’єрів у міжнародній торгівлі.
Поряд з кількісними методами істотну роль відіграють методиприхованого протекціонізму, які представляють собою різноманітні бар’єримитного характеру, які створюються на шляху торгівлі органами центральноїдержавної, а іноді і місцевої влади.
Технічнібар’єри — всі держ.міри контролю і обмеження, зв’язані з вимогою до технічних параметрівтоварів, котрі можуть бути використані в якості заходів обмеження доступу тихчи інших товарів на внутрішньому ринку країни.
Зт.з. юридичної форми технічні бар’єри можуть існувати у вигляді:
1)відповіднихактів даної країни, котрі мають універсальний характер і застосовуюся до даноготовару;
2)нормат.актів, котрі виникають в результатіміжн.домовленостей країни.
3)нормат.актівв рамках діючого нормативного законодавства.
Технічнібар’єри виступають у вигляді заборон, обовязков.інспекції товарів, спец.дозволуна ввоз, інспекції підпр-тв-постачальників, вимоги до маркировки і упаковки.
Обов.інспекціятовар.-найбільшчасто застосовується до товарів, котрі можуть створити загрозу розповсюдженняхвороби, загрозу оточуючому середовищу. Інспекція може носити необов.характер увипадку наявності сертифікату, як.дає впевненість відповідностінеобх.стандартам.
Спец.дозвіл на ввіз-деякі товари можутьбути допущені у вільний обіг усередині країни тільки при умові володіннявідповідними підтвердженням їх якості з боку компетентних органівкраїни-імпортера.
Інспекціяпідприємств-постачальників-дозвіл на ввіз тільки продукції, виробл.на підприємстві, якипройшли сец.процедуру інспекції спеціалістами країни-імпортера.
Вимогидо маркировки та упаковки-кожний товар має відповідну маркировку та упаковку.Заход вводиться для захисту інтересів споживачів.
Факт.складенітехн.параметри-специфічнийвипадок технічних бар’єрів, виникнення якого обумовлені не держ.методамирегулювання, а техн.політикою фірм, направленою на закріплення своєїприсутності на ринку.
 
 
75.Міжнародне адміністрування торгівлі– його основні типи та завдання
Одними з методів регулювання торгівлі є адміністративні,які включають в себе: превентивне регулювання, торгові режими, мито, внутрішнєнаціональне податкове обкладання, кількісні обмеження, технічні бар’єри,адміністративні формальності, екстрене правове регулювання.
Адміністративніформальності-сукупністьінструментів регулювання міжнародної торгівлі, котрі зв’язані з особливостямизовнішньоторгового діловодства, процедурними питаннями і бюрократичнимиформальностями.
Зовнішньоторговеділоводство-кодексстандартної практики документального оформлення зовнішньоторгових угод,операцій.
Згіднозовнішньоторгового діловодства обіг товарів повинен обслуговуватися 2 групамидокументів:
1)транспортнідокументи
2)товаросупроводжувальні документи.
Як вжебуло зазначено до нетарифних методів зовнішньоторгового регулювання відносятьсятакож ускладнення митних процедур, збільшення кількості необх.документації,підвищення вимог до якості упаковки і маркировки, встановлення фітосанітарного,ветеринарного і інших видів санітарного і екологічного контролю. Наприклад, приввезені на територію України товарів рослинного походження необхідно мати фітосанітарнийсертифікат країни-експортера і потрібна перевірка представниками карантинноїслужби і вмдана нею імпортного карантинного дозволу.
Яквідомо при перетині на митну територію країни декларацію, а також потрібно матикомерційні і транспортні документи (контракт, рахунок,, специфікацію,товарно-транспотну накладну і інше).
 
 
76.Доцільність, економічна функціяекстреного правового регулювання.
Одними з методів регулювання торгівлі є адміністративні,які включають в себе: превентивне регулювання, торгові режими, мито, внутрішнєнаціональне податкове обкладання, кількісні обмеження, технічні бар’єри,адміністративні формальності, екстрене правове регулювання.
Екстренеправове регулювання-сукупність регуляторів зовнішньоторгових обставин.
Доподібних регуляторів відносяться:
1)методисилового давлення, пресу
2)іницююванняантидемпінгової процедури.
Дометодів силового давлення, пресу належать: ембарго-заборона ввозу чививозу в чи з країни товарів чи валюти, цінних паперів, а також затриманнясуден, вантажів та іншого майна, що належить іноземній державі.Статут ООНпередбачає встановлення колективного ембарго проти держави, дії якої складаютьзагрозу міжнародній безпеці (ембарго на торгівлю з Іраком, як.окупував сусіднюсуверенну державу Іран).
Економічний бойкот-повна чи часткова відмова відюридичних зв’язків з державою.
Економічна блокада.Мета: підірвати ек.міцність держави.
Іницююванняантидемпінгової процедури звичайно обумовлена необхідністю встановлення існування:
1)імпортнихпоставок, які є об”єктом демпінга,
2)матеріальнихзбитків ( такі несприятливі для пром-ті наслідки як: зменш об”ємів вир-ва чиреаліз, зменш попиту, зменш прибутку)
3)причинно-наслідковогозв”язку між демпінгом та нанесеними збитками.
Антидемп-апроцедура: 1) подання скарги або галуззю нац пром-ті або компетентним органомзаінтерес сторони, 2) полягяє в вирівнюванні цін та визнач мат збитку, 3) якщофакт демпінгу є доказ-м, то експортер повинен підвищ ціну чи піти з ринку, якщофакт демп-га не доказ-й, то експортер отримує компенс-ю від представників вн-хвир-в.
 
 
77.Порівняння ефективності застосуванняембарго та економічної блокади
Екстренеправове регулювання-сукупність регуляторів зовнішньоторгових відносин, необхідність в котрихвиникає у випадку надзвичайних чи неочікуваних обставин.
До подібних регуляторів відносяться:
1)методисилового давлення, пресу
2)іницююванняантидемпінгової процедури.
В даному питанні слід розглянути ембарго-заборонаввозу чи вивозу в чи з країни товарів чи валюти, цінних паперів, а такожзатримання суден, вантажів та іншого майна, що належить іноземнійдержаві.Ембарго може бути застосовано як у воєний так і в мирний час у форміекономічної блокади(мета: підірвати ек.міцність держави)
 аборепресивного економічного впливу на інші держави.Статут ООН передбачаєвстановлення колективного ембарго (як одного з примусових заходів, щоздійснюється державами-членами Оон за рішенням Ради Безпеки з метою підтриманняабо відновлення міжнародного миру та безпеки) проти держави, дії якої складаютьзагрозу міжнародній безпеці (прикладом може бути рішення ООН про встановленняембарго на торгівлю з Іраком, як.окупував сусідню суверенну державу Іран).
Якпоказує практика, ембарго наносить шкоду як країні проти якої воно вводиться,так і країні, котра його ініціює. Виграють від введення ембарго звичайно 3-тікраїни, котрі не приєднуються до такого режиму.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
78.Світова практика антидемпінговогорозслідування.
При розгляді питання проантидемпінгові заходи необхідно розрізняти поняття антидемпінгової процедури таантидемпінгового розслідування. Різниця між цими поняттями полягає в тому, щоантидемпінгова процедура передує антидемпінговому розслідуванню і є своєріднимпроміжним етапом, на якому приймається рішення про достатність наявних данихдля відкриття антидемпінгового розслідування. Отже:
Антидемпінгова процедура – церозгляд відповідних документів скаржника стосовно достатності цих документівдля порушення та проведення антидемпінгового розслідування.
   Якщо врезультаті антидемпінгової процедури встановлено, що факт демпінгу,субсидування або масового експорту дійсно має місце, відповідними органамирозпочинається антидемпінгове розслідування.
    Метоюпроведення антидемпінгового розслідування є визначення обсягів шкоди, розмірівантидемпінгових мит, тощо. При цьому, коли розпочинається розслідування,підприємства-експортери мають право захищати свої інтереси. Угода зантидемпінгу зобов’язує їх надавати інформацію стосовно вартості виробництва таінших питань анкети (запитальника), що надається органами, що проводятьрозслідування.
    Органи, щорозпочали розслідування зобов’язані сповістити про це уряди країн-експортерів.Уряди мають право надавати докази проти заяви та захищати інтереси своїхекспортерів. Крім того, оскільки юридичні та інші витрати на участь врозслідуваннях є значними і нерідко виходять за межі ресурсів малих та середніхпідприємств, їм необхідно спиратися на захист уряду.

79.Види і причини демпінгу.Існ. 2 підходи до визначеннядемпінгу:1. Це процес реалізації тов. на заруб ринках за ціною яка нижчесобіварт. вир-ва в данній країні;2.Це продаж товарів за цінами, які нижчекон-трактних на м/н тов. ринках. Демпінг єпо своїй суті характеристикою певного типу поведінки окремої фірми, яканамагається отримати перевагу на ринку іншої країни шляхом дискримінаційнихцінових домовленостей,, спираючись при цьому на власні фінансові кошти.  Виділяютьтакі види демпінгу:1.Спорадичний — виникає коли на заруб. ринках  здійснюється реалізація товарів за цінами нижчевнутріш. на протязі незначного періоду часу. 2. “Гра-біжницький”-витісняєз ринку нац. виробни-ків за кордоном. Така стратегія  є затратною, томупотрібно враховувати ряд негат. моментів її реалізації: а) граб.Д. повинен вести до значної норми прибутку, щоб окупити себе; б)гр. Д. обмеж. учасі оскільки нац. фірми можуть мобілізувати необх. засоби для утрим. своїхпозицій; в)навіть якщо гр. Д. буде результативним, може виникнути проблемаефектив. розпорядження монополіст. Становищем. 3.Постійний.Такожіснують прямий, зворотній, прихований, валютний,самостійний, субсидійований,демпінг по технологічному ланцюгу,etc.
79.Види і причини демпінгу. Демпінг буває прямий та зворотній. Прямий- це продаж на зовн.Ринку товарів по ціні нижче, ніж на внутр. ринку. Зворотній демпінг- це купівлязарубіжним покупцем товарів за ціною вищчою, ніж сплачують внутрішні покупці.Також демпінг буває:
–    одиничний- дискридитація ціни виробникомвнаслідок раптового вир-ва надлишків товару
–    грабіжницький- “недобросовісна конкуренція” –умісний продаж товару на зовн. Ринку за зниженою ціною з метою усуненняконкурентів і з  подальшим підвищенням ціни.
–    тимчасовийце середній стан між тимчасовим та грабіжницьким.
Такождемпінг буває:
1.  самостійний- продаж товарів на зовн. ринкуза зниж. ціною за рахунок власних ресурсів експортерів.
2.  субсидеційний- продаж на на зовн. ринкутовару за зниж. ціною за рахунок державних експортних субсидій.
Валютний-продаж на зовн. ринку тов. зазниж. ціною за рахунок застосування спец. знижених валютних курсів.
 
80.Екон.основа і наслідки застосув. дем-пінгуУ цілому демпінг є дужесуперечливим явищем, оскільки в його основі лежать відмінності національногозаконодавства та економічної політики відповідних країн. Суто в теоретичномуплані різниця між цінами імпортера та національного виробника аналогічноготовару пояснюється перш за все наявністю порівняльної переваги, на основі якоїбудується міжнародний обмін .
В практиці світової торгівлі питання демпінгу регулює статтяVI ГАТТ 1947 та Угода про застосування статті VI Генеральної угоди зтарифів і торгівлі 1994 року.
     Згідно доцих домовленостей, учасники угоди визнають, що демпінг, через який товариоднієї країни потрапляють на ринок іншої країни за вартістю меншою, ніжнормальна вартість, повинен осуджуватись, якщо він спричиняє матеріальну шкодучи створює загрозу матеріальної шкоди
промисловості, створеній на території країни, до якоїекспортується товар, чи значно затримує створення промисловості. Відповідно доСтатті VI ГАТТ демпінг забороняється, тобто. щодо нього застосову-ютьсявідповідні заходи. Шкода від  демпінгу встановлюється у таких трьох формах:
-матеріальнашкода;
-загрозазаподіяння матеріальної шкоди;
-перешкоджаннястворенню або розширенню виробництва національного товаровиробни-ка.
    Стаття 3 Угоди проантидемпінг передбачає, що визначення факту завдання шкодивітчизняній промисловості від демпінгу, повинно базуватися на всіх “відповіднихекономічних факторах, що мають відношення до стану промисловості”. Такі факторивключають фактичне або потенційне падіння виробництва, реалізації, часткиринку, прибутків, продуктивності, доходів від інвестицій або використанняпотужностей, а також фактичний або потенційний вплив на грошовий обіг,товарно-матеріальні запаси, працевлаштування, заробітну плату, зростання, здатністьзалучати капітал або інвестиції.У разі, коли протягом відповідногорозслідування встановлюється, що існує демпінг та внаслідок цього заподіюєтьсяшкода, можуть застосовуватись антидемпінгові заходи, які оформлюються вантидемпінгове мито, строк дії якого, як правило, 5 років.
81.Етапністьпроведення антидемп. роз-слідування.  1.Подача скарги абогалуззю нац.промисловостіабо компетентним орга-ном зацікавленої сторони. Дляприйняття скарги до розгляду необхід., щоб вона була підтримана представникамипром. країн, як-що на їх долю припадає > 50% вир-ва дано-го товару ( у відповідностідо європ. закон-вом). 2.Зпівставлення цін і визначення матер. збитку.Докази мат. Збитку повинні бути достат. аргументованими. Вводиться тимчасоваантидемп.мито.3.Якщо факт демпінгу є доведеним, то єкспортер повинен підняти ціну або піти з ринку. Альтер. варі-ант – введ. постійн. антидемп.мита. Якщо факт демпінгу не є доведени, експортери отрим. компенсацію відпредставників промислової країни або імпортерів. 
82.Практика застосув. антидемпінг. за-ходів протиукраїнськ. товарів.
 Найбільше від застосування антидемпінгових заходівстраждає чорна металургія України. За відносин, необхідність в котрих виникає у випадкунадзвичайних чи неочікуваних дани-миДепартаменту торгівельних обмежень та контролю за зовнішньоекономічноюдіяль-ністю Мін.екон. України  на поч. 2001 року в країнах СНД,  Прибалтиці,Європі, Півн. Та Півд. Америці, Азії проводиться близько 18 антидемпінговихрозслідувань проти товарів походженням з України. Наприк.- Росія- тру-би зчорних металів, крохмаль, карамель США- арматура Угорщина- цемент,метало-продукція та ін.
83.Фін.методи зовн.-торг. політики. Найбільш розповсюдж. фін. методами є субсидії, кредитуваннята демпінг. Субси-дія — грошова виплата, яка направл. Напід-тримку нац. виробників та непряму дис-кримінацію імпорту. За хар-ром виплатС. поділ. На: — прямі – безпосеред. виплач. експортеру, й обумовлені фактом здійснен. експорт.операції
-непряма С.- форма прихов. дотування експортерів зарахунок надання льготних кредитів, податкових вилучань, повернення ранішсплачених мит.
 -перехресні С.- дотування однієї галузі чисектору ек-ки за рахунок іншої галузі чи сектору шляхом держ.регулювання.
С.бувають-експортні, імпортні та внутріш-ні.
Експортне кредитування — метод фінансової нетарифноїзов.-торг. політики, передбач фін. стимулювання державою розвитку екс-портанац. фірмами. Був.-коротко-, серед.- та довгостроковими.
Демпінг-метод фін. нетариф. торг. політики,передбач. просун. товару на зовніш. ринок за рах. зниження експорт. цін нижченормал. рівня цін, які є в цих країнах
.  Виділяють такі види демпінгу:1. Спорадичний- виникає коли на заруб. ринках  здійснюєтьсяреалізація товарів за цінами нижче внутріш. на протязі незнач-ного періодучасу. 2. “Грабіжницький”-ви-тісняє з ринкунац. виробни-ків за кордоном. 3.Постійний.Також існують прямий, зворот-ній,прихований, валютний, самостійний, субсидійований,демпінг по технологічному ланцюгу,etc.
84.Видита функції субсидій в зовн. тор-гівлі. С.- фін. або ін. екон. підтримка, яказдійснюється урядом країн-уч. зовн.-торг. опер. Вона може надаватисяіндивід., окрем. галузям, окрем. регіону автоматич. або на основі об’”єктивн. критеріїв. Осн. хар-ка-використ. бюджет. коштів. Бувають- 1.Експ. С., які призводять дорозшир. продажів на зовніш. ринку при одночас. падінні цін на товари. Прицьому, теоретич., збитки через зниж. ціни повин. компенсув. за рах. зрост.обсягів продаж. Тому ефект експ. С. залеж. від еласт.D на товар.2. Імпорт. С. 3.Внутр.С., при введ. яких  на товар, який конкурує з імпортом  виник. декількаекон. ефектів: розшир. внутр.вир-во за рах.витіснен.з ринку імпорт. товарів, частина С. розподіл. серед найбільш ефект.під-в, які здібні розширити вир-во, частина С. розподіл. серед нєефект. під-вщоб стимулювати вир-во.
Взалеж. від мех-му надання С. виділ.
— прямі– безпосеред. виплач. експортеру, й обумовлені фактом здійснен. експорт.операції
— непрямі С.- форма прихов. дотування експортерів зарахунок надання льготних кредитів, податкових вилучань, повернення ранішсплачених мит.
 -перехресніС.- дотування однієї галузі чи сектору ек-ки за рахунок іншої галузі чи секторушляхом держ.регулювання
Зточки зору об”єкту субсидув.:
— субсидув. витрат-дотування матеріалів, що використовуються, витрат наз/п, провед. досліджень тощо.
-субсидування товарів-прямі або непрямі С-ії в залеж.від обсягу вир-ва.
-субсидув.споживання;
-субсидвперебуд.структури вир-ва
-субсидув.окремих регіонів
85. Експортне кредитування та практикайого застосування в світі.
Експортне кредит-ня – метод фінансової нетарифноїзовн-торгівельної політики, який передбачає фінансове стимулювання державоюрозвитку експорту національними фірмами.
Форми експорт. кредит-ня:
-субсидійовані кредити національнимекспортерам – кредити, що видаються державними банками під % ставку нижче заринкову;
-державні кредити іноземним імпортерампри обов’язковій умові закупівлі товарів тільки у фірм країни, що надала такийкредит (зв’язаний кредит);
-страхування експортних ризиківнаціональних експортерів: комерційних ризиків (нездатність імпортера сплатитипоставку) і політичних ризиків (раптові дії уряду, які не дозволяють імпортерувиконати свої зобов’язання перед експортером).
Експ. кредити можуть бути:
-короткостроковими – на строк до 1року, для кредитування експорту споживчих товарів і сировини;
-сер.-строковими – на строк 1-5 років,для кредит-ня експорту машин і обладнання;
-довгостроковими – на строк більше 5років, для кредит-ня експорту інвестиційних товарів і великих проектів.
До основних методів забезпеч-няекспортерів кор.-строковим кредит-м належать: рефінанс-ня комерц. банківцентр. банками і створ-ня державою фонду або іншого джерела фін-ня експ-ту.
Що стос-ся систем середньо- тадовгострокового кредит-ня експ-ту, то тут є різні підходи. Деякі країни(Аргент., Колумбія, Мексика, Нігерія, Чилі) поширюють дію сис-м кор.-строковогорефін-ня своїх центр. банків і на середньо- і довгострок. кред-ня експ-рів.Інші (Бразилія) більш довгострок. кредит-ня експ-ту здійсн-ть  за рах. рес-сівдерж. фонду фін-ня експ-ту. В третіх країнах створено спец. установи для фін-няі банків. Обслуг-ня більш довгострокових експорт. операцій.
Організаційна форма надання експортнихкредитів, а також взаємовідн-ни між агентствами з експорт. кред-ня і державамиє досить складними. Таке агентство може бути департаментом всередині урядовогоміністерства, самостійною організацією на правах міністерства і навіть приват.фірмою, що працює під контролем уряду. Нац. агентства з експ. кред-ня вступаютьу договірні відн-ни одне з одним для фін-ня експ-ту із більше ніж одної країни,корд-ції політики і обміну інф-цією про позичальників.
Найбільш крупні об’єднаня агентств зексп. кред-ня:
-Експортна кредитна група – група предст-ків урядів іагентств з експ. кред-ня в рамках ОЕСР, яка регулює надання сер.-строковихексп. кред-в на 2 і більше років. Члени групи зобов’язані дотрим-ся такихвимог: сплата готівкою щонайменше 15% варт-ті експ. контракту; виплата покредитам повинна відбув-ся через регуляр. проміжки часу протягом 5 роківвідносно багатими і протягом 10р. всіма іншими країнами; мінім. ставки % покред-м повинні бути зв’язаними з ринк. ставками, мінім. частка пільг.компоненту в кредиті – 35% для найменш розвинутих країн.
-Бернський союз-Міжнар. союз страх-някред-в і інвестицій – дорадчий орган агентств з експ. кредит-ня, який є місцем обмінуінформацією в галузі кор.-строкового експ. кред-ня.
Експ. кредити інколи є різновидомзовніш. допомоги іншим державам. Розміри субсидіювання через пільг. кредит-нярозрах-ся як різниця між %ставкою по пільг. кредиту і поточною ринк. %ставкою.В банків. практиці % ставки по експ. кред-м звичайно набагато нижчі від ставокпо іншим видам кред-в і дуже часто є предметом узгодж-ня між країнами в межахкартельних угод. Існують ще такі способи стимул-ня експ-ту через експ. кредити:перенесення строків перших сплат по кред-м на більш довгий період, сплатакред-в у валюті покупця або у формі товар. поставок, держ. пільг. страх-няексп. кред-в і т.д.
86. Загальна характеристикавнутр-х фінансових та грошово-кредитних заходів стимул-ня МТ.
До цих заходів віднос-ся субсидіювання.
Субсидія – фінансова або інша ек. підтримка вбудь-якій формі, яка здійсн-ся урядами країн-учасниць зовнішньоторговельнихоперацій і яка може надаватися індивід-но, окремій галузі, окр. регіону,автоматично або на підставі об’єктив. критеріїв. Основною рисою субсидії євикор-ня бюджет. коштів. Найбільше поширення отримали:
1. Експорт. субсидії, які призводять до розширенняпродажу на зовн. ринку при одночасному зниженні цін на них. При цьомутеоретично втрати від падіння цін повинні компенсув-ся за рах. збільш-ня обсягупродажу. Тому ефект-ть експ. субсидії залежить від еластич-ті попиту на товарна зовн. ринку.
(-) момент експорт. субсидіювання –збільш-ня цін на внутр. ринку, яке відбувається внаслідок перерозподілурес-сів. Програє внутр. споживач.
2. Внутрішні субсидії – при їх введенні на товари,які конкурують з імпортом, виникає декілька ек. ефектів:
-розшир-ся внутр. вироб-во за рах.витіснення з ринку імпортних тов-в;
-частина субс. розподіляється середнайбільш ефект-х підпр-тв, це сприяє розшир-ню вироб-ва;
-частина субс. серед не ефект.підпр-тв, це сприяє нераціон. стимулюванню вироб-ва.
В залежності від механізму над-нясубсидії виділяють:
-прямі субсидії – безпосереднівиплати експортеру, які обумовлені фактом здійснення експ. операції;
-непрямі – форма прихованихдотацій експортеру за рах. надання пільг. кредит-ня, пільг. вилучень,повернення раніше сплачених митних податей;
-перехресні – надання дотацій однійгалузі або сектору ек-ки за рах. іншої галузі або сектору ек-ки за допомогоюзаходів Д. регул-ня.
З точки зору суб’єкта субсид-ня виділяють:
-субсид-ня витрат – наданнядотацій на викор. матеріалів, витрати на з/п, проведення досліджень, викор-няінфрастр-ри;
-субсид-ня товару – прямі абонепрямі субсидії в залежності від обсягу вироб-ва;
-субсид-ня споживання;
-субсид-ня перебудови стр-ри вироб-ва,
субсид-ня окр. регіонів.
Субсидії, які бажані з т. зору ВТО. Ст. 6 Угоди країн-уч-ць ВТО“Про субсидії” містить перелік критеріїв, які дозволяють виявляти фактпорушення інтересів уч-ків Угоди у випадку якщо:
1)сукупний адвалорний розмір субс.перевищує 5%;
2)якщо субс. надається для покриттяпоточних збитків галузі;
3)якщо субс. над-ся для покриття поточ.збитків діяльності підпр-ва;
4)субс. над-ся з метою списання держ.боргів або зобов’язань по боргам;
5)якщо субс. над-ся для витісненняаналогічного товару, який експорт-ся на ринок третьої країни;
6)викор-ня субс. призводить до значногоі стабільного збільшення частки країни на світ. ринку протягом строку викор-нясубс. у порівнянні до середнього рівня за тир роки.
Субсидії, які не можуть бути об’єктамизастосування відповідних заходів:
-субс., які направл-ся на гуманітар. цілі (охороназдор., освіта);
-держ. сприяння дослідженням, якіздійсн-ся фірмами на контракт. основі, якщо сума держ. субс. покриває до 75%заг. витрат;
-держ. сприяння розв-ку відсталихрегіонів;
-держ. сприяння в процесі пристосуванняі адаптації існуючих виробництв до нових вимог нац. законодавства.   
87. Зміст та ек. доцільність валютногорегулювання зовнішньоторговельних відносин.  
 Осн. елементи вал. регул-ня:
-Валютні обмеження – система норматив. правил,які регламентують права громадян і юридичних суб’єктів ринку відносно обмінувалюти своєї країни на іноземну, а також здійснення інших валютних операцій.Вал. обмеж-ня є допустимим заходом при наявності значних труднощів з платіж.балансом країни, можуть викор-ся при здійсн-ні контролю за рухом капіталу,блокування валют. виручки, регламентації вивозу валюти громадянами, котрі їдутьу туристи. подорожі, їх застосування сприяє зменшенню відтоку валюти з країни іакумуляції грош. коштів в бюджеті Д.
-Валют. депозити –застосовуються по віднош-ню до імпорту, їх суть в тому, що перед здійсненнямімпортної  операції покупець зобов’язаний внести депозит на визначену суму увалюті, яка розраховується в % від ціни контракту. Д. отримує можливістьпротягом 3-6 міс. корист-ся безпроцентним кредитом, а імпортер змушенийвідмовитися від закупівлі товарів за кордоном і шукати постачальників всерединікраїни.
-Валютні курси – йоги умови впоєднанні з динамікою інфляційних процесів осн. країн-партнерів мають вел.знач-ня для забезпеч-ня конкурентоспром-ті на міжнар. ринках. Штучне завищеннякурсу валют веде до обмеж-ня експ-ту, а зниження реального валют. курсувідіграє ключ. роль в стратегіях нарощ-ня експ. потенціалу. Девальваціявалюти – дії щодо зниж-ня обмін. курсу  нац. валюти для стимул-няспоживчого попиту на внутр. ринку, для підвищення конкурентоспром-ті таполіпшення торгових позицій країни на світ. ринку. Ревальвація валюти –дії, спрямовані на підвищення курсу нац. валюти з метою втримання на внутр.ринку споживчого попиту і стимул-ня товар. імпорту і припливу інвестицій.
88. Організаційно-технічне сприянняекспортному вироб-ву – осн. методи та їх характеристики.
Інструменти орг.-тех. сприяння:
· інформаційне забезпеченняекспортерів на пільгових умовах, що здійснюється держ. установами стосовно діловогосвіту у формі видання довідників, журналів, бюлетенів, надання консультацій;
· робота торговихпредставництв країни в іноз. державах  – захищають за кордоном права даноїкраїни в галузі зовн. торгівлі. Їхні функції і завдання:
-представляти інтереси даної країни вгалузі зовн. торг-лі і сприяти роз-ку торг-х та інш. госп. відн-н цієї країни зкраїною перебування торг. предст-ва;
-рег-ти і здійснювати зовн. торг-люданої країни з країною перебування торг. предст-ва;
-вивчати заг. ек. умови,зовн.-економічні зв’язки та кон’юнктуру ринків країни перебування та подавативідповідну інф-цію у Мін-во зовн. торг-лі і Мін-во іноз. справ своєї країни, атакож зовн.-торговим та іншим зацікавленим орг-ціям своєї країни.
· система підтримки виходу назовн. ринок. Один з шляхів полегшення доступу на зовн. ринок у зв’язку іззбільшенням технічних і спец. вимог і зменшення витрат, які вони викликають, – це досягнення на офіційному або фірмовому рівні угоди про взаємне визнаннярезультатів тех. випробувань виробу або його сертифікації. Наявність нац.документу, який підтверджує відповідну якість товару за конкретними загальноприйнятими показниками, може зменшити витрати на перевірочні процедури закордоном.
Один із засобів просування товарів наміжнар. ринки – зустріч. торг-ля. Регулююча роль Д. стосовно неї постає управовому забезп-ні зустріч. операцій, створ-ні держ. асоціацій та установ, якісприяють її розв-ку.
· державне сприяння за рах.страхування експорт. кредитів. Сис-ми Д. страх-ня експю кредитівпередбачають 2 види страх-ня: страх-ня експ. кред-в, що надаються експ-ру,захищає його від ризику неплатежу іноземного покупця; гарантії, які захищаютьком. банки від збитків, що можуть виникати в рез-ті неповернення позикиекспортерами (тобто кредити стають забезпеченими). Важл. роль відводитьсясис-мі страх-ня експ. кредитів (в Італії і ФРН – міжміністерські комітети зекспорт. гарантій, у Фінляндії – Інститут експ. гарантій, у ВБ – Департаментгарантув-ня експ. кред-в). Експ-ри, які надають іноз. партнеру сер.-строкові(фірмові) кредити, мають можл-ть одержати гарантії у формі страх-ня експ.кред-в. Імпортерам або банкам імп-рів надаються також гарантії по банк.кредитах. При цьому експ-р поставляє товари на звичайних умовах.
· участь Д. в міжнар. ек.орг-ціях. Д. може приймати уч-ть в діяльності таких орг-цій, як ГАТТ/СОТ,ЮНКТАД, ОЕСР, ЄС, які розробляють універсальні принципи і правила взаємодії державв галузі МТ, що дозволять ефективно боротися з анти конкурент. практикою уміжнар. масштабі, сприятиме росту іноз. інвестицій, посилить внутр.конкуренцію, дозволить уникнути конфліктні ситуації у тракт-ні нац. законів тау правовій практиці.
· сис-ма освіти і підвищеннякваліфікації кадрів – наприклад, підготовка спеціалістів-комерсантів удерж. навчальних установах і спеціалізованих орг-ціях. Так, урядизах.-європейських країн орг-ть наук. дослідження для посилення позицій нац.експ-рів на світ. ринках. Викор-ся держ. дослідні інститути, що розробляютьсис-му заходів зі сприяння експорту в цілому і щодо окр. країн, а такожрекомендації в галузі торг. політики.
 
89. Практика міжнародного регулюванняторговельних відносин.
Всі держави в світірізноманітними засобами регулюють свою зовнішньоекономічну діяльність.Основними рисами державного регулювання зовнішньої торг-лі на сьогоднішній деньє застосування у взаємодії двох різних типів зовн.-торговельної політики –протекціонізму і лібералізації.
Дилема обрання тієї або іншоїзовнішньоекономічної стратегії, яка б спиралась на принцип свободи торг-лі абопротекціонізм чи на певний симбіоз цих принципів свого часу поставала практичноперед кожною Д. І вирішували цю дилему насамперед на основі стратег. інтересівнац. ек-ки, чіткого уявлення про стан внутр-го і зовн-го середовища країни,призначення конкурент. переваг на світ. ринках товарів, послуг, капіталів, роб.сили тощо. При цьому якщо на словах перевага останніми десятиріччями віддаласьі віддається ідеалам вільної торг-лі, то на практиці часто переважав протекц-м.Причому в міру зменшення рівня митно-тарифного протекц-му, характерного дляповоєнної світ. ек-ки, розширювався арсенал інших, нетарифних заходів впливуД., спрямованих на підтримку конкурентоспром-ті вітчиз. товаровиробників. Цепризвело до певної модифікації самого поняття “протекц-м”, необхідн-тірозглядати його в широк. контексті – як політику, що базується на шир. арсеналізасобів підтримки міжнар. конкурентоспром-ті в цілому. Зокрема, захист нац.виробників від імпорту найтіснішим чином пов’язано з держ. підтримкою експорт.діяльності в країні. Чим більшим є рівень міжнар. конкурентоспром-ті фірм даноїкраїни, що реалізується в її експорті, тим, за інших рівних умов, меншоювиявляється потреба в спец. заходах щодо обмеж-ня імп-ту фірмами цієї країни.Навпаки, істотні обмеження імп-ту можуть мати наслідком (ефект Лернера)скорочення експ. можл-тей, що віддзеркалює падіння міжнар. конкурентоспром-ті вцілому.
Також важливо враховувати, щохар-р рег-ня ЗЕД в окремих країнах, його стратег. цілі, рамки, конкретніінстр-ти та механізми постійно змінюються залежно від рівня розв-ку нац. ек-ки,пріоритетів її внутр. та зовн. пол-ки, умов МТ, участі країни в МО та інтеграційнихугрупованнях.
Нац.-державні сис-ми рег-ня ЗЕДвирішують двоєдинне завдання – стимулювання або підтримка розв-ку експ-ту тарег-ня імп-ту для захисту нац. товаровиробників та споживачів.  
90. Система ГАТТ/СОТ – основні етапиформування та принципові завдання доцільності.
В 1920р. в Брюсселі під егідою Ліги Наційвідбулась фін. конфер-ція предст-ків 30 країн. Прийняті цією конференцієюрезолюції стосуються передовсім фін. проблем. Відносно МТ висловлено побажання,щоб кожна країна поступово переходила до принципів вільної торг-лі.
Друга міжнар. конфер-ція з ек. питаньпроходила в Генуї в 1922р. – прийнято резолюцій щодо розв-ку МТ і їїохорони.
В 1927р. в Женеві – третя великаек. конф-ція. Наслідки – підписання через кілька місяців на дипломат. конф-ціїспец. конвенції, згідно з якою країни брали на себе зобов’язання в 6-місячнийтермін зняти всі заборони і обмеження на імпорт та експорт і не замін-ти їхжодними подібними заходами. Але ця конвенція не була ратифікована більшістюкраїн.
(+) результати цих міжнар. конф-цій –незначні, але саме в цей період було закладено основу сучасного правовогопідґрунтя МТ прийняттям конвенцій про спрощення митних формальностей (1923),міжнар. торг. арбітраж (1924), охорону промисл. власності (1925), продукціюпромисловості вторинної переробки металів (1929). Остання перед війною конф-ція– в 1933р. в Лондоні. Здійснювані між двома світ. війнами спроби лібер-ціїторг-лі не мали вел. знач-ня.
На конф-ції в Бреттон-Вудсі (липень 1944)створені дві орг-ції – МВФ і МБРР, а заключний акт форуму містив рекомендаціїдержавам щодо ств-ня Міжнар. торг. орг-ції з метою рег-ня між нар. торг.-ек.відносин. Дві спроби ств-ня такої орг-ції: розробка Гаванського статуту(конференція в Гавані) і ств-ня ГАТТ (конф-ції в Лондоні і Женеві). Першаспроба – невдала.
В Женеві 20 жовтня 1947р. предст-ки 23держав розробили Ген. угоду з тарифів і торг-лі. Досягн-ня угоди пояснюєтьсятакими причинами: простота і лаконічність тексту ГАТТ, який містив 35 статей;викор-ня механізму двостор. переговорів; відсут-ть нововведень організац.хар-ру. 
Ген. угода 1947р. мала три частини: 1 –дві статті – заг. положення; 2 – 21 стаття – правила торг. пол-ки; 3 – 13статей – мала процедурний хар-р. З 1966р. ГАТТ офіційно має IV частину – “Торг-ля і розвиток” –питання торг-лі з країнами, що розв-ся.
ГАТТ виконує функції: *впливаєна державну зовнішньоекономічну політику шляхом розробки правил міжнародноїторгівлі, *є форумом для переговорів, які сприяють лібералізації іпередбачуваності торговельних відносин, *організує врегулювання спорів.
Основна мета — забезпечення стабільного зростання і ¯ризику міжнародних торговельнихвідносин через: *ліквідацію митних та інших торгівельних обмежень, * усуненнявсіх форм дискримінації в міжнародній торгівлі з метою підвищення рівня життя,забезпечення повної зайнятості населення;  *підвищення реальних доходів іпопиту, поліпшення використання сировини, зростання виробництва і торговельногообміну.
Принципи ГАТТ:
* принцип найбільшого сприяння,
*захист за допомогою мита  (системазахисту національного виробництва має будуватися тільки на митних тарифах, а нена будь-яких інших комерційних чи адміністративних заходах.);
* забезпечення стабільної основиторгівлі (“заморожування” рівня митних ставок, які для кожної країни визначенів тарифних таблицях) *Заохочення справедливої конкуренції (однакові фіскальніправила та інші регламентації для товарів національного виробництва таімпортованих товарів; заборона демпінгу і дозвіл застосування анти­демпінговихзаходів; можливість нейтралізації експортних премій або суб­сидій за допомогоюкомпенсаційних зборів; гармонізація методів розра­хунку митної вартостітоварів; недискримінація постачальників залежно від країни походження приздійсненні державних закупок)
*Усунення кількісних обмежень(контингентування імпорту)
*Проведення консультацій, примирення таврегулювання спорів
* Визнання регіональних торговельнихугод — існування регіональних торговельних угруповань (зона вільної торгівлі,митний союз) допускається як виняток за умови дотримання певних вимог, оскількирегіональна інтеграція.
ГАТТ планувалась як частина Міжнародноїторговельної організації, але угода з МТО не була ра­тифікована, а ГАТТ всіроки діяла як тимчасовий орган. З метою підвищення статусу міжнародних торг.правил і забезпечення відкритості торг. системи Уругвайський раунд прийняврішення, що ГАТТ стає постійним органом, який займається заг. процедуроюміжнародної торг-лі товарами і послугами та правилами інтелектуальноївласності. СОТ втілюватиме в життя конкретні до­мовленості останнього раундупереговорів. ВТО (1995р.) — це нова міжнародна організаційна структура, яказаснована на ГАТТ, результатах попередніх погоджень, а також домовленостях, до­сягнутихпід час Уругвайського раунду.
Принципи ВТО:
-торг-ля без дискримінації (принцип найбільшогосприяння);
-доступ до ринків, що прогнозується іпоширюється;
-сприяння справедливої конкуренції;
-захист за допомогою митних податей;
-заохочення розв-ку і ек. реформи.
    
91. Осн. етапиприєдн. кр-ни до стр-ри СОТ.
 Членом СОТ можестати б-я Д. або митна терит., яка має повну незалежн. у здійсн. своєї зовн.ек. пол-ки.
Виділяють такі ет.приєдн. кр. до СОТ:
Необхідно податизаявку до Генер. Ради.
Разом із заявкоюпов. бути подан Меморандум про торгов. режим.
Ген. Рада розглядаєподані док-ти та прийм. ріш. про створ. Робочої групи.
На базі мемор. проторгов. реж. Роб. група задє “країні-заявнику” питання.
Після того, як навсі пит. отрим відповіді, відбув-ся засід. робоч. групи.
5.Паралельновідбуваються двосторонні переговори по тарифам на товари.
6. Коли роб.група повністю задоволена рез-ми виконаної роботи, готується Доклад роб. групи,інформацію для якого пов. представити “кр.-заявник”.
   В той же час,готуються рішення та протокол про вступ до СОТ, які містять рез-ти двостор.перегов., і спец. умови по віднош. до “кр.-заявника”.
   Ці док-типередаються Ген. Раді. Протокол про приєдн. вступає в силу після того, якГен.Рада (або Конфер. Міністрів) одобрять Доклад Роб. групи та приймуть РішенняГен. Ради (або Ріш. Мін-в) більшістю в 2/3. Протокол вступає в дію через 30днів після прийняття його заявником, яке здійс-ся шляхом підписання аборатифікації.
 
   92. Сучаснийстан відн. Укр.-СОТ та перспективи її повнопр. членства.
   Процес вступуУкр. до СОТ розпоч. 17.12.93 р., коли Укр. подала заявку до ГАТТ.28.06.94 р. Укр. передала до ГАТТ Меморандум про зовн. торгов. режим іпочала переговори. З метою забезпеч. координ. д-ті держ. органів, викон. владищодо пит. вступу Укр. до СОТ була створ. міжвідомча комісія з пит. вступу Укр.до СОТ. В СОТ була створ. роб. група з пит. вст. Укр. в СОТ. Всі кр-ни роб. гр.зазначили, що гол. пробл. в Укр. є необх. зниз. тарифн. обмежень та наданнянац. режиму тов. іноз. походж. Були висловл. застер., що Укр. порушує принц.ГАТТ/СОТ в окр. вип.: це надання пільг укр.-корейськ. п/п –Автозазу.
   Однією з гол.вимог пр вступі Укр. до СОТ є гармоніз. її торгов. закон-ва з нормами ГАТТ/СОТ.Укр. треба розв’язати пит. про суттєве обмеж. і відміну ліцензув. зовн. ек.опер.; про держ. дотації пром. і с/г; удоскон. митне закон-во Укр.
   Приєдн. Укр. доСОТ дає їй наст. переваги:
1)    можлив. прийм. учсть у м/нторгов. партнерстві;
2)    розшир. нац. ринку.
   Недоліки: виникн.несприятл. умов д/вітч. товаровиробника, який потребує протекціон. зах. з бокууряду.
   Згідно з принцип.СОТ Укр. має узгодити свою прав. сис-му з сис-мою СОТ; а також узгодити такіпит., як заборона та обмеж. експ. та імп.; дотрим. м/н вимог по віднош. дотов., що ввозяться в Укр.; участь Укр. у м/н ек. санкціях.
   Однією з гол.проблем суч. нац. зак-ва є відсутн. в Укр. норм антидемп. регулюв.
   З розв. новітніхзасобів комунік. на суч. ринку виникають все нові можлив. напр., торг. опер.,що здійс-ся за допом. Internet. Впровадж. цієї нової форми торг. обміну вимагає певних зміннац. закон-ва та координ. в м/н масшт. торг. пол-ки Укр.
   Отже взаєм. ек-киУкр. з СОТ вимаг. урахув. ек. і соц. розв. Укр. з метою min негативн. насл. та maxреаліз. власн. ек. інтересів.
93. Аналіз ефект-ті функц. ГАТТ/СОТ.
      Аналіз ефект-ті функц. ГАТТ/СОТ можна розглядатиза наступними напрямк. д-ті цієї орг-ції:
1)   м/н багатостор. торгов.переговори (МБТП);
2)   врегулюв. торгов. суперечок;
3)   спостер. за нац. торгов.пол-ою;
4)   робота з кр., що розвиваються.
1). Провед. МБТП – торгових раундів – найбільшважливий напрямок д=ті ГАТТ. До 1994 р. було провед. 8 турів такихпереговорів. В ході перших п’яти узгоджувались взаємні поступки по знижен.митн. тарифів. В ході шостого раунду були знижені тарифи та розробленийантидемпінговий кодекс.
   В 1973-79 в Токіопроводився 7 раунд – “Токійський раунд”. В рез-ті цього раунду було укладеноряд нових угод. Підсумки “Ток. р.” свідчать про вступ ГАТТ у якісно нову фазусвого розвитку, для якої характерні: перенес. центру ваги з тарифн. на нетар.обмеж.; створ. розгалуженої мережі спеціалізов. угод, що уточнюють тадоповнюють окремі полож. ГАТТ; посилення вторгнення ГАТТ у сферу нац. ек.законод. кр.-учасн.
   В1986-93 рр. відбувю. “Уругв. раунд”. В рез-ті було: ●↓ митнібар’єри; ●↓ та усун. багтьох нетар. засобів, введ. в сферу дії ГАТТсвіт торгівлі текстилем, с/г тов., прод. прир. походж; ● Угода про створ.ВТО; ● торгові аспекти прав інтел. власн.; ● заходи інвест. пол-ки.
    2). Виникаючісуперечки торкаються гол. чином ек. питань та техн. проблем в галузі митн.права. Звичайні засоби виріш. прав. суперечок, такі як арбітр. та судейськерозбирання, тут недоречні. Тому ГАТТ вироб. власну процед. врегул. спорів.Процес врегул. супер. містить 6 стадій: повідомл., консульт., арбітр., нарадаекспертів та роб групи; доповідь; викон. рекоменд. та постанов.
   3). Нагл. занац. торг. кол. відбув-ся шл. оглядів торг. пол. в ЄС, США, Яп., Кан. (1 р. в 2роки) та ін. сторін, що домовляються. Кр-чл. пов. представити повідомл. пронові антидемп. та компенс. з-ни, нові техн. стандарти; нові імпортні ліценз.угоди.
   4). Вкл.вивч. особлив. потреб і кр-н, що розвив. у зв’язку з їх приєдн. до ГАТТ/СОТ.
   СОТ за час свогоіснув. не тільки зберегла в дії, але і посилила пост. та ефект. дотрим. принципівмт. Важл. досягн. є те, що більш. кр-н світу визнають роль СОТ в регул. МЕВ іїї компетенцію у вирішення питань зовн. торг.
94. М/ннеуряд. орг-ції регулюв. торгов. відносин.
М/н неур. підприємницькі орг.-ції(МНПО) явл. собою об’єдн. нац. союзів підприємців, торгов. палат з метоюсприян. м/н співроб. в ек., наук-техн. област., у здійсн. ділової практики.Метою МНПО є сприяння розвитку м/н торгово-ек. відн., обмеж. конкур. насвітовому ринку. Крім того, МНПО іноді передбчають такі цілі, як обмін виробн.досвідом, розробку методів покращ. якості тов., забезпеч. спільних інтересівучасників шляхом провед. дослідж., консульт., коопер. та спільних дій фірм нам/н рівні.
За цілями та ф-ціями МНПО поділ-ся на:м/н і регіон. союзи підприємців, м/н і регіон. торгові палати.
   М/н союзи підприємців сприяють д-тінаціон. союзів п/п-ців і поділ-ся на: Союз промисл. федерацій, Альянсвиробників какао-АПК; м/н пушна торгова федер.; м/н федер. по торгівлінасінням.
   Торгові палати поділ-ся на: м/нторг. палата, регіон. торг. палати, змішані торг. палати.
   Серед найбільш. МНПО виділяють м/нторг. палату (МТП), яка є найбільш. МО приватного підприємництва. Мета МТП:діючи в усіх галузях м/н бізнесу (промисл., торгівля, трансп., фін.), сприятирозшир. ек. відн. між кр-ми та встановл. контактів. МТП виступає проти дискрим.в МТ, за розшир. ек. зв’язків між кр-ми світу.
   Осн. напр. д-ті МТП:
   1) сприян. розв. підприємництвав світі шляхом заохоч. ров. торг.; 2) прийн. ефект. та послід. захо. в ек.сф. з метою сприян. МТ; 3) регулюв. підприєм. д-ті; 4) забезпеч.гармоніз. торгов.пол-ки шл. розробки рекоменд. по вдоскон. існуючої ділов.практики і розробки м/н термінів Incoterms; 5) рекоменд. урядам кр-н, девідбувається зустріч “Групи семи”; 6) представл. в ООН поглядів діловихкіл розвинутих кр-н і  кр-н, що розвив-ся.
   95. Сучаснатов. стр-ра зовн. торгівлі Укр.
   Укр. займає однез перших місць у світі за показником віднош. обсягу ЗТО до ВВП. В той же часек. Укр. неможна назвати експортноорієнтованою, що пояснюється неплатіжноздатн.внутр. споживачів. В цілому, ЗТО у 2000 р. у порівн. з 1999 ↑ на20%, exp↑ на 18%, imp↑ на 23%, але сальдо тов. та послуг зовн.торг. бал. Укр. у 2000 р. було від’ємне (при цьому сальдо по позиціїтовари – від’ємне, а за позицією послуги – додатне). Причинами росту обсягівекспорту Укр. у 2000 р. у порівн. з 99 р. були: покращ. кон’юнкт. наосн. тов. ринках, зниження с/в та відносне покращ. конкур. здатн. нашої прод.
   В стр-рі експортупревалюють такі товари: неблагородні мет. та вироби  них (42% всього експортуУкр.); продукція хімічн. пром. (10%); машини та устатк.; мінер. прод.; прод.рослин. походж.; трансп. зас.; прод. харч. пром.; пластмаси та гумові вироби. Встр-рі імпорту мінер. прод. (43%); маш. та устаткув. (16%); прод. хім. пром.; трансп.зас.; пласт. та гумові вироби; неблагор. мет.
   Отже в стр-ріексп. превал. прод. з невис. ступ. обробки. Укр. недост. експ. прод. машбудув.,с/г. Корін змін в тов. стр-рі укр. експ. не відбудеться, оск. запров. антидемп.процедури, викликані поставками прод. укр. металург. п/п у США, Кан., Лат. Ам.,Зах. Євр. Осн. джер. дох. є прод. чорн. метал., хім. пром., послуги трубопров.трансп.
   В геогр. стр-різовн. торг. Укр. по експ. на    кр-ни СНД та Балтії припад. 28%; на ін. кр.72%; по імп.: 65% та 35% відповідно. Рос. – найб. торг. партнер д/Укр., оск.Рос. вел. постач. енергоносіїв і традиц. ринок д/укр. експортерів. Повід’ємному сальдо Укр. по торгівлі з Рос., Укр. випередила всі інші кр. СНД.Крім того, Рос. ↓імп. укр. тов. шл. введ. ПДВ на імпорт укр. тов.Експорт: у 2000 р. осн. партнерами Укр. у торг. тов. були: Рос. (20,4%);Туреч.; США, Китай, Німеч. По імпорту: Рос (54%); Нім.; Туркмен., Швейц.,Білорусь.
   Розглядаючиобсяги exp-imp тов. в розрізі окр. регіонів Укр., слід зазначити, що найбільшетов. експортували Донецька, Дніпропетр. обл. та м. Київ; а імпортерами –м. Київ, Дніпропетр., Дон., Запор. обл.