–PAGE_BREAK–У загальноосвітніх дошкільних установах, школах, професійно-технічних училищах і середніх спеціальних учбових закладах естетичне виховання є частиною учбово-виховного процесу, ведеться у зв’язку з вивченням всіх учбових предметів, протягом всього часу навчання.
Всі програми, по яких в даний час здійснюється учбово-виховна діяльність в дошкільних установах велику роль відводять естетичному розвитку своїх вихованців. В процесі занять, під час екскурсій, підготовки і проведення свят враховується естетичних компонент виховного процесу, формуються у дітей художні відчуття та естетичний смак.
Важливу роль в естетичному вихованні дітей в школі виконує література, в загальноосвітніх школах також естетичне виховання проводиться на уроках образотворчого мистецтва (1-й — 6-й класи), співу і музики (1-й — 7-й класи), у позанавчальний час. Поглибленому вивченню художньої літератури і мистецтва сприяють факультативні курси. Велику роботу по розвитку творчих здібностей і дарувань в області літератури, музики, співу, хореографії, театру, образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва і інші ведуть дитячі позашкільні заклади. Проблеми естетичного виховання дітей розробляються науково-дослідними педагогічними інститутами.
Формування естетичної культури — це процес цілеспрямованого розвитку здатності особистості до повноцінного сприйняття і правильного розуміння прекрасного в мистецтві і дійсності. Він передбачає вироблення системи художніх уявлень, поглядів і переконань, виховання естетичної чуйності і смаку. Одночасно з цим у школярів виховується прагнення і уміння вносити елементи прекрасного у всі сторони буття, боротися проти всього потворного, низовинного, а також готовність до посильного прояву себе в мистецтві.
Особливу роль у виховному процесі має обгрунтований Б.Т.Ліхачовим принцип естетизації дитячого життя. Формування у вихованців естетичного відношення до дійсності дозволяє розвинути у них високий художньо-естетичний смак, дати їм можливість пізнати справжню красу суспільних естетичних ідеалів. Предмети природно-математичного циклу допомагають розкрити перед дітьми красу природи, виховати прагнення охороняти і зберігати її. Предмети гуманітарного циклу показують естетичну картину людських відносин. Художньо-естетичний цикл вводить дітей в чарівний світ мистецтва. Предмети практичного циклу дозволяють проникнути в таємниці краси праці, людського тіла, навчають навикам створення, збереження і розвитку цієї краси. Педагогу на уроках важливо затвердити красу розумової праці, ділових відносин, пізнання, взаємодопомоги, спільної діяльності. Великі можливості естетизації життя відкриваються перед школярами в роботі суспільних організацій, в художній самодіяльності; в організації продуктивної і суспільно корисної праці, у формуванні повсякденних відносин і поведінки.
Немало естетичних вражень може дати і дає діяльність навчання. В точних науках, нерідко говорять: «Красиве, витончене рішення або доказ», розуміючи під цим їх простоту, в основі якої лежить вища доцільність та гармонія.
Є своя естетика в щирих, здорових, людяних взаємостосунках між учнями і вчителями, між вихованцями та школярами. Примітивні, черстві, нещирі відносини між людьми в сім’ї і школі глибоко ранять особу дитини, залишають слід на все життя. І навпаки, тонкі, диференційовані відносини педагогів до учнів, справедлива вимогливість роблять устрій дитячого життя школою виховання у дусі високої естетики і моралі.
У дитяче життя важливо вводити елементи естетичного оформлення найближчого оточення і побуту.
Важливо збудити у школярів прагнення затверджувати красу в школі, вдома, усюди, де вони проводять свій час, займаються справою або відпочивають. Дітей слід ширше привертати до того, щоб вони створювали естетичну обстановку в школі, в класі в квартирі.
1.3 Шляхи і засоби естетичного виховання школярів Естетичне виховання дитини, як вже наголошувалося, починається з моменту її народження. В цьому параграфі ми розглянемо ті дії, які роблять на неї найсильніший виховний вплив.
Виховне значення в жинні дитини має практично все: вигляд класного приміщення, охайність вчителя, форма особистих відносин і спілкування, умови праці і розваг — все це або привертає дітей, або відштовхує. Завдання полягає не в тому, щоб дорослі організували для дітей красу навколишнього середовища, в якому вони живуть, вчаться, працюють, відпочивають, а в тому, щоб залучити всіх дітей в активну діяльність по творенню і збереженню краси. Передові педагоги розуміють, як важливо поєднувати в процесі естетичного виховання всю сукупність різноманітних засобів і форм, що будять і розвивають в школярів естетичне відношення до життя, до літератури і мистецтва, історії та культури. В школі увага повинна звертатися не тільки на зміст шкільних предметів, але і на засоби дійсності, на чинники, що роблять вплив на естетичний розвиток особистості.Одним з таких чинників є естетизація середовища.
А.С. Макаренко в своїй педагогічній роботі надавав величезну увагу цьому чиннику: «Колектив треба прикрашати і зовнішнім чином. Тому я навіть тоді, коли колектив наш був дуже бідний, насамперед завжди будував оранжерею. І обов’язково троянди, не які-небудь паскудні квіточки, а хризантеми і троянди». З естетичної точки зору побут, можна сказати, є лакмусовим папірцем рівня розвитку естетичного розвитку особистості, групи або колективу. Матеріальне середовище побуту, її духовність або бездуховність, — показник відповідних якостей людей”, що створили її.
Особливе значення естетики побуту, в естетичному вихованні відзначає і Артеменко Н. М. в своїй роботі про етично-естетичне виховання школярів. «Естетика шкільного побуту — це обстановка класів, кабінетів, залів, коридорів і т.д. Убрання вестибюля, оформлення загонового кута, стендів — все це або мовчазні помічники педагога в естетичному, а, отже, і в етичному вихованні школярів, або його вороги» (4; 14). Якщо дитину з першого класу і до закінчення школи оточують речі, відмінні красою, доцільністю, простотою, то в його життя підсвідомо входять такі критерії, як доцільність, впорядкованість, відчуття міри, тобто критерії, які пізніше визначать його смаки і потреби.
Якщо в кабінеті місяцями висить недбало оформлена газета, якщо класний кут не несе нової, цікавої необхідної інформації, якщо не уділяється належної уваги чистоті кабінету, у школярів поступово складається установка на терпиме відношення до надмірностей, недбалості.
Естетика поведінки і зовнішнього вигляду, — не менш значущий чинник естетичного виховання. Тут істотний вплив на дітей надає безпосередньо особа вчителя. В своїй роботі, вчитель впливає на вихованців всім своїм зовнішнім виглядом. В його костюмі, зачісці виявляється естетичний смак, відношення до моди, яке не може не впливати на смаки учнів. Модний і в той же час діловий стиль в одязі, відчуття міри в косметиці, виборі прикрас допомагають формувати у дітей правильний погляд на співвідношення зовнішньої і внутрішньої краси людини, виробляти у них «етично-естетичний критерій гідності людини.»
А.С. Макаренко також надавав велику увагу зовнішньому вигляду і затверджував, що в учнів «черевики повинні бути завжди почищені, без цього яке може бути виховання? Не тільки зуби, але і черевики. На костюмі не повинно бути ніякого пилу. І вимога зачіски… серйозні вимоги треба пред’являти до кожної дрібниці, на кожному кроці — до підручника, до ручки, до олівця.»
Про естетику поведінки, або культурі поведінки багато говорив
В.А. Сухомлинський. В культуру поведінки він включає і «культуру спілкування: спілкування між дорослими і дітьми, а також спілкування в дитячому колективі». «Сила виховної дії внутрішньоколективних відносин на естетичний розвиток особистості полягає в тому, що досвід спілкування, навіть якщо він недостатньо усвідомлюється, глибоко переживається людиною. Це переживання „себе серед людей“, прагнення зайняти бажане положення серед них є могутнім внутрішнім стимулом формування особистості.»
Благополучне емоційне самопочуття, стан захищеності, як назвав його А.С. Макаренко, стимулює якнайповніше самовираження особи в колективі, створює сприятливу атмосферу для розвитку творчих завдатків школярів, показує красу чуйних відносин один до одного. Як приклад прекрасних естетичних відносин можна розглядати такі відносини, як дружба, взаємодопомога, порядність, вірність, доброта, чуйність, увага. Участь дітей разом з дорослими у відносинах самої різної гідності накладає глибокий відбиток на дитину, роблячи їх поведінку прекрасною або потворною. Через всю сукупність відносин і здійснюється формування етично-естетичного вигляду дитини.
Найважливішим джерелом емоційного досвіду школярів є сімейні відносини. Формуюче і розвиваюче значення сім’ї очевидне. Проте не всі сучасні сім’ї звертають увагу на естетичний розвиток своєї дитини. В таких сім’ях досить рідко відбуваються розмови про красу навколишніх нас предметів природи, а про походи в театр, музей не може бути і мови. Вчитель повинен допомогти таким дітям, постаратися заповнити недолік емоційного досвіду, особливою увагою в класному колективі. Задачею класного керівника є проведення бесід, лекцій з батьками по естетичному вихованню підростаючого покоління.
Одним з важливих джерел естетичного досвіду школярів є різноманітна позакласна і позашкільна робота. В ній задовольняється потреба в спілкуванні, і відбувається творчий розвиток особистості. На позакласних заходах діти мають можливість для самовиявлення. Вітчизняна школа має великий досвід по естетичному вихованню школярів в процесі позакласної і позашкільної діяльності. Великий практичний досвід в цій справі належить А.С. Макаренко і С.Т. Шацькому. В організованих ними виховних установах учні брали широку участь в підготовці самодіяльних спектаклів, творчих драматичних імпровізацій. Вихованці часто слухали художні твори і музику, відвідували і обговорювали театральні постановки і кінофільми, працювали в гуртках і студіях, проявляли себе в різних видах літературної творчості. Все це служило дієвим стимулом розвитку кращих рис і якостей особистості.
Таким чином, засоби і форми естетичного виховання дуже різноманітні починаючи з навчальних предметів і закінчуючи «шнурками на черевиках». Естетично виховує буквально все, вся навколишня нас дійсність. В цьому значенні до важливих джерел естетичного досвіду дітей відноситься і мистецтво, оскільки: Мистецтво є самим концентрованим виразом естетичного відношення людини до дійсності і тому виконує провідну роль в естетичному вихованні.
Розділ 2. Практична частина використання естетичного виховання
2.1 Втілення методів естетичного виховання в практичній діяльності
У школі зустріч дітей з витворами мистецтва відбувається в основному на уроках художнього циклу (літературі, музиці, образотворчому мистецтві). Ці ж предмети і є основними в системі естетичного виховання. Вони виконують вирішальну роль у формуванні естетичних ідеалів у дітей, їх художнього смаку, естетичного відношення до дійсності і мистецтва.
По своїй суті предмети художнього циклу, саме як предмети шкільного навчання, є збірними, узагальнюючими, інтеграційними, комплексними. Вони є складною єдністю самого мистецтва, його теорії і історії, навиків практичної творчості.
У школі викладають не мистецтво: не літературу, музику, образотворче мистецтво, як такі, а учбові предмети по мистецтву, вирішальні задачі всестороннього розвитку і виховання школярів, об’єднуючі в собі елементи власне мистецтва, науки про нього і навики практичної діяльності.
Пригадаємо: в найранішому віці дитина відгукується на виразні мовні інтонації, на звучання музики то заспокоюючись і притихаючи, то пожвавлюючись і радіючи залежно від характеру музики. Вона також охоче включається в спів, наслідує приклад дорослих. З перших її мовних реакцій і перших спроб наслідувати окремі співецькі інтонації. Дитина здатна досить тривало зосереджуватися на розгляді яскравих іграшок. Так само безперечне і її раннє прагнення відповісти на веселу танцювальну музику спочатку пожвавленням, що виражається в усмішці, рухах рук і ніг, а потім з часом і рухами, що сформувались. Можна наголосити на ранньому прояві емоційної чуйності на музику, на ритмічні примовки, розвиток слухових відчуттів, якщо дітей залучають до музики.
А потім з’являються вірші, як яскраві, сильно впливаючі і доступні дітям засоби художнього виховання на найранішому етапі розвитку.
У міру формування різних психічних функції, інтенсивного розвитку мови, мислення виникають і свідоміші художні переживання. Пісня, інструментальна п’єса, вірші, картинка мають завжди якийсь життєвий зміст. Тому спочатку слухання музики, віршів часто супроводжується показом іграшок. Це пояснює дітям зміст музики, віршів. Але поступово вони починають вже розуміти, що можна тільки заспівати, тільки станцювати. Дітям приносить задоволення сам процес співу і рухів.
До трьох років дитина проходить величезний шлях розвитку. Вона оволоділа багатьма рухами, які дають їй свідому самостійність, у тому числі і в таких діях, які вимагають тонких і диференційованих рухів, наприклад маніпулювання з олівцем та пластиліном. Дитина небайдуже відноситься до навколишнього оточення, до свого зовнішнього вигляду. Вона віддає перевагу яскравим, красивим іграшкам, посуду, картинкам, починає орієнтуватися в багатьох словах, які допомагають їй в її практичній діяльності. Всі ці ранні художні прояви могли б і не розвиватися, якби не було систематичного і активного керівництва з боку дорослого.
Отже, до трирічного віку дитина вже накопичує невеликий запас художніх вражень. Це створює можливість починати навчання, що вимагає довільної уваги і дій.
Естетичне виховання в школі починається з молодших класів в процесі вивчення мови, доступних літературних творів, а також на уроках співу, малювання і природознавства. Основний напрям цієї роботи зводиться до практичного ознайомлення дітей з різними видами мистецтва, привчання до їх естетичного сприйняття і простих естетичних думок. В рішенні вказаної задачі велику роль виконують художня підготовка самого вчителя. Йому необхідно володіти умінням красиво писати, виразно і емоційно читати вірші і розповіді, добре проводити уроки співу, володіти навиками музичного і образотворчого мистецтва. Художня підготовка вчителя і його компетентність в різних видах мистецтва не тільки породжують у дітей внутрішню суперечність між наявним і необхідним рівнем їх естетичного розвитку, але і порушують у них потребу в залученні до мистецтва.
Для виховання художнього сприйняття у школярів істотне значення має використання прийому порівняння при вивченні будь якого матеріалу, прослуховування музики і розгляді картин спонукає їх до оцінки цих творів, виразу власного відношення до їх достоїнств і недоліків. Постановка простих питань, направлених на з’ясування того, що дітям подобається в тому або іншому творі, яка картина або музична мелодія кращі, загострює їх сприйняття і спонукає до оцінних думок.
У вихованні естетичного сприйняття школярів необхідно широко використовувати заучування напам’ять віршів, пісень, демонстрацію репродукцій картин кращих художників.
Виховна робота по розвитку і зміцненню естетичних потреб, прагнення до сприйняття продовжується і в подальших класах, на вищому рівні.
Формування естетичних уявлень, понять і смаків учнів, досить складна педагогічна задача. Прості естетичні уявлення і думки формуються вже в початкових класах. Проте основна робота в цьому напрямі здійснюється школярами, володіючими для цього необхідними здібностями до глибшого розуміння мистецтва і розвиненішим відчуттям переживання прекрасного в підлітковому віці.
Дуже важливо в старших класах збагатити учнів уявленнями про художні засоби передачі настрою людини, які використовуються в літературі, музиці і образотворчому мистецтві.
У пізнанні художніх засобів зображення дійсності в мистецтві велике значення має осмислення і засвоєння тими, що вчаться таких понять, як композиція твору, його сюжет, художній образ, епітет, метафора, порівняння, мінор і мажор в музиці і ін. Останніми роками в шкільній практиці з метою розвитку естетичних думок і поглиблення естетичних поглядів широко використовують такий методичний прийом, як спонукання учнів до виразу свого відношення до художнього твору, що вивчається. В старших класах практикується написання творів, усне і письмове рецензування творів літератури, музики, театральних постановок, кінофільмів і художніх виставок.
У зв’язку з важливістю естетичного виховання і розвитку у художніх уявлень, понять і думок, що вчаться, велике значення має робота по осмисленню ними того зв’язку, який існує між різними видами мистецтва у відображенні життєвих явищ. От чому на заняттях по літературі необхідно використовувати твори музики і образотворчого мистецтва.
продолжение
–PAGE_BREAK–