Зміст
1. Склад і порядок розробкипроектної документації
2. Управління розробкоюпроектно-кошторисної документації
3. Фінансування проекту
4. Порядок розробки кошторисів
I. Склад іпорядок розробки проектної документації
Порядокорганізації і проведення тендера на проектні роботи визначається інвестором(замовником) за аналогією з “Положенням про підрядні торги в Україні” і серієюметодичних рекомендацій, затверджених Міжвідомчою комісією з підрядних торгів.Підготовка тендерної документації здійснюється організацією, що має на целіцензію.
Тендер на проектуванняоб’єкта може проводитися на частину проектної документації: ТЕО, ескізнийпроект, тільки на робочу документацію, на весь обсяг проектної документації. Дляорганізації і проведення тендера на проектні роботи створюється тимчасовакомісія – тендерний комітет. У його обов’язку входять оголошення тендера,організація підготовки і поширення серед учасників тендера (співвиконавців)тендерної документації, організація і проведення тендера, розгляд пропозицій здобувачіві їхня оцінка. Тендерна документація містить комерційну (фінансові умови ігарантії), організаційну (порядок, форма й обсяг представлення, вимогиздобувача) і технічну частину (завдання на проектування і необхідні вихіднідані, у тому числі техніко-економічні критерії і вимоги).
Фінансування діяльності тендерного комітету, підготовкитендерної документації здійснюється за рахунок засобів інвестора (замовника). Цівитрати можуть бути чи частково цілком відшкодовані за рахунок продажутендерної документації здобувачам. Робоча документація для будівництвапідприємств, будинків, споруджень розробляється відповідно до державнихстандартів СПДБ (система проектної документації для будівництва). У залежностівід специфіки проектованого об’єкта й умов здійснення будівництва склад робочоїдокументації може уточнюватися замовником і виконавцем робіт, що обмовляється вдоговорі підряду. Посилальні документи (державні, галузеві і республіканськістандарти, що не вимагають прив’язки креслення типових конструкцій, виробів,вузлів) до складу робочої документації не входять і можуть передаватисязамовнику, якщо це обговорено в договорі. З уведенням нових і уточненням діючихнормативних документів проектна організація за договором із замовником повиннавносити зміни в робочу документацію з урахуванням фактичного стану будівництва.На кожнім етапі роботи над проектом над проектом проводиться вартісна оцінка. Увеликих закордонних проектах складається щонайменше 4 види кошторисів зізростаючою ступенем точності:
1. ПОПЕРЕДНЯ (на стадії дослідженняінвестиційних можливостей), що має метою оцінити життєздатність проекту.Припустима погрішність оцінки складає 25-40 %.
2. ПЕРВИННИЙ ЧИ ФАКТОРНИЙ КОШТОРИС (настадії розробки ТЕО, що має метою порівняти плановані витрати з бюджетнимиобмеженнями. Припустима погрішність оцінки складає 15-20 %.
3. НАБЛИЖЕНИЙ КОШТОРИС (на початковійстадії робочого проектування), призначена для підготовки плану фінансуванняпроекту. Припустима погрішність оцінки складає 10-15%.
4. ОСТАТОЧНИЙ КОШТОРИС (десь у серединіциклу розробки робочого проекту), призначена для підготовки і проведенняторгів. Припустима погрішність складає 5-6%.
Основні етапирозробки проектно-кошторисної документації представлені на рис.1.
/>
рис.1 Основніетапи розробки проектно-кошторисної документації
2.Управліннярозробкою проектно-кошторисної документації
Проектні роботи виконуютьсяв наступній послідовності:
· вибірпроектувальників і висновок контрактів за результатами конкурсу;
· плануванняпроектно-кошторисних робіт (послуг);
· власнепроектування й узгодження проектно-кошторисної документації.
Організаційніформи проектних фірм дуже різноманітні і можуть бути зведені до наступногоетапам:
1. Проектно-будівельні фірми, що здійснюють весь комплекс робітіз проектування, комплектації, будівництву і введенню об’єктів в експлуатацію.
2. Проектні інститути, що здійснюють весь комплексробіт із проектування об’єктів, включаючи усі види інженерних і архітектурнихзадач, а нерідко і задачі по плануванню районів забудови. Звичайно такіінститути спеціалізуються по галузевій ознаці.
3. Проектні інститути, спеціалізовані потехнологічному (функціональному) ознаці. Такі інститути можутьспеціалізуватися, наприклад, на проектуванні фундаментів, металевих чизалізобетонних конструкцій, спеціальних видах устаткування й ін.;
4. Обчислювальні центри (фірми), що спеціалізуютьсяна підготовці проектної документації на машинних носіях — кошторисів, креслень,календарних планів;
5. Консультаційні (консалтингові) фірми, що роблять дуже широкийспектр послуг — економічні обґрунтування, розрахунки вартості проектів,інформація, консультації по спеціальних питаннях.
Такі фірми можнарозділити умовно на 3 типи:
1. Спеціалізованіна початковій (передінвестиційної) фазі проекту;
2. послугибагатопланового характеру, що роблять, замовникам, що бідують у наданнідопомоги по складних спеціальних питаннях інжиніринга;
3. Розробляючіорганізацію і технологію будівельного виробництва.
Існують трипідходи до вибору замовником проектних фірм:
1. надання професійних послуг у міру необхідності. У цьомувипадку замовник прибігає до послуг проектної фірми на основі спеціальної угодибез конкурсу;
2. закриті переговори. Якщо проектна фірма ужевиконує для замовника роботу, то в цьому випадку він доручає їй підготуватипропозиції по новому проекті, проводить експертизу цих пропозицій і укладаєдодаткову угоду до контракту — також без конкурсу;
3. проведення конкурсу. У цьому випадку можливінаступні види комерційних угод між замовником і підрядчиком:
· оплатапо фактичних витратах;
· оплата зверхнім обмеженням ціни;
· фіксованаціна.
Функціональніобов’язки проектних фірм можна розділити на 2 частині:
1. ТИПОВІ, до яких відносяться :
· ескізнепроектування;
· робочепроектування;
· розробкакошторисів;
· авторськийнагляд.
2. ДОДАТКОВІ, що включають:
· підготовкудо торгів і допомога в їхньому проведенні;
· проектнийаналіз;
· розробкуТЕО;
· участі вкеруванні проектом,
· оформленняфінансування.
Наступним етапоморганізації проектно-пошукових робіт є планування.
План повинниймістити:
· загальнийопис робіт, що підлягають виконанню, з обов’язковою вказівкою порядку взаємодіїз іншими учасниками проекту; оформляється у формі календарного плану;
· порядок іперіодичність контролю за ходом проектно-пошукових робіт;
· вимоги допланів субпідрядних форм, що працюють над проектно-кошторисною документацією.
3.Фінансуванняпроекту
Фінансуванняпроекту повинне забезпечити рішення двох основних задач:
1. забезпечення такої динамікиінвестицій, що дозволила б виконувати проект відповідно до тимчасових іфінансових обмежень;
2. зниження витрат фінансових засобів іризику проекту за рахунок відповідної структури інвестицій і максимальнихподаткових пільг.
Фінансуванняпроекту включає 4 етапи:
· попереднєвивчення життєздатності проекту;
· розробкаплану реалізації проекту;
· організаціяфінансування;
· контрольза виконанням плану й умов фінансування.
Розрізняють 4способи фінансування проекту:
1. Акціонерні інвестиції. Акціонерне фінансування являєсобою вклади коштів, устаткування, технології.
2. Фінансування з державних джерел. Здійснюється безпосередньоза рахунок інвестиційних програм через пряме субсидування.
3. Лізингове фінансування має на увазі передачуучасниками проекту прав власності на чи проект його частину інвестору.
4. Боргове фінансування здійснюється за рахуноккредитів банків і боргових зобов’язань юридичних чи фізичних осіб.
Повнакласифікація форм і джерел фінансування на території України дана в таблиці. ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ Власні фінансові ресурси
Прибуток.
Амортизаційні відрахування.
Засобу, виплачувані страховими компаніями у виді відшкодування утрат від стихійних лих, аварій і ін. Внутрішньогосподарські резерви інвесторів
Прибуток.
Амортизаційні відрахування.
Нагромадження і заощадження громадян і юридичних осіб Позикові фінансові засоби
Облігаційні позики
Банківські кредити
Бюджетні кредити Лізингове фінансування
Фінансовий лізинг
Оперативний лізинг
Поворотний лізинг Інвестиційні асигнування
Державний бюджет
Республіканський бюджет
Місцеві бюджети
Позабюджетні фонди Іноземні інвестиції капітал іноземних юридичних і фізичних осіб Міжнародні інвестиції
Кредити Всесвітнього банку, Європейського банку реконструкції і розвитку,
Засобу міжнародних фондів, агентств і великих страхових компаній
4. Організаціяпроектного фінансування
Проектнефінансуванняце один з видів боргового фінансування, що одержав розвиток за рубежем востанні 10-15 років і в даний час широке застосовується в США і ЗахіднійЄвропі.
Проектнефінансування характеризується особливим способом забезпечення реальностіодержання запланованого потоку реальних грошей.
Реальністьодержання запланованого потоку реальних грошей досягається шляхом виявлення ірозподілу всього комплексу ризиків, зв’язаних із проектом, між всіма учасникамипроекту (підрядними організаціями, фінансовими установами, державними органами,постачальниками сировини і напівфабрикатів, споживачами кінцевої продукції).
У залежності від того,яку частку ризику приймає на себе кредитор, виділяють три форми проектногофінансування:
1) с повним регресом напозичальника;
2) без якого-небудь регресу напозичальника;
3) с обмеженим регресом напозичальника.
РЕГРЕС — цевимога про відшкодування наданої в борг суми.
Фінансування зповним регресом на позичальника — найбільш розповсюджена форма проектного фінансування. Ційформі віддають перевагу через швидкість і простоту одержання необхідних засобівдля фінансування проекту, і, крім того, вартість цієї форми фінансування нижче,ніж у двох інших.
При проектномуфінансуванні без якого-небудь регресу на позичальника — кредитор не має ніяких гарантійвід позичальника і приймає на себе майже всі ризики, зв’язані з реалізацієюпроекту. Ця форма фінансування має високу вартість для позичальника, тому щокредитор сподівається одержати відповідну компенсацію за високий ступіньризику.
Без регресу напозичальника — фінансуються звичайно проекти, що мають високу прибутковість і дають урезультаті реалізації конкурентноздатну продукцію.
В даний часшироке поширення одержує проектне фінансування з обмеженим регресом напозичальника. У цьому випадку в ході фінансування проекту оцінюються всіризики, зв’язані з його реалізацією і розподіляються між всіма учасникамипроекту таким чином, щоб кожний міг брати на себе залежні від нього ризики.Перевагою цієї форми проектного фінансування є помірна ціна фінансування імаксимальний розподіл ризиків по проекті для позичальника. Сторони, зацікавленів реалізації проекту, приймають на себе конкретні комерційні зобов’язання.
Контроль зафінансуванням, як правило, здійснюється на основі регулярних ревізій, понаступним аспектах:
n фактичні витрати;
n фінансовий стан (проекту ікомпанії, що здійснює проект);
n звітність;
n управління фінансами;
n помилкові витрати.
5. Порядок розробки кошторисів
Кошторис являєсобою комплекс розрахунків для визначення розміру витрат на проект. У той жечас кошторис — це інструмент управління, що використовується менеджером у процесіреалізації проекту.
На підставікошторису визначається обсяг капітальних вкладень, що включають витрати на:будівельні роботи; придбання технологічного, енергетичного,підйомно-транспортного й іншого устаткування, пристосувань, інструмента івиробничого інвентарю, необхідного для функціонування підприємства; роботи змонтажу цього устаткування; освоєння будівельного майданчика; здійснення технічногой авторського нагляду; розробка проектної документації й ін. Кошторисискладаються в процесі проектування підприємств, будинків і споруджень напідставі графічних матеріалів, специфікацій до них і пояснювальних записок і поній визначається розмір витрат, зв’язаних з будівництвом, чи реконструкцієюрозширенням будинків, споруджень підприємств і їхніх комплексів. Кошториснавартість будівельно-монтажних робіт використовується для визначення договірноїціни і висновку договірної ціни і висновку контрактів між замовниками іпідрядчиками, між генеральним підрядчиком і субпідрядниками, а також длярозрахунків між ними. На основі кошторису і календарного плану складаєтьсябюджет проекту і здійснюється облік, звітність і оцінка діяльності замовника іпідрядчика. Тому кошторисна вартість повинна не тільки покривати видатки, але ізабезпечувати одержання визначеного прибутку. зіставлення кошторисної вартостіробіт і фактичних витрат є основою для виявлення джерел прибутку і причинзбиткової роботи. Але в будь-якому випадку кошторис дає тільки прогноз кінцевоївартості проекту, тому що його остаточна вартість стогне відома післязавершення, коли фінансування проекту буде закінчено. Зведений кошториснийрозрахунок є основним документом, що визначає вартість будівництва підприємств,будинків і споруджень. Складається він на основі об’єктних і локальнихкошторисів, а також кошторисних розрахунків на додаткові витрати, не врахованів об’єктних і локальних кошторисах.
Зведенийкошторисний розрахунок включає 12 глав:
Підготовка теоріїбудівництва;
Основні об’єктибудівництва;
Об’єктипідсобного виробництва й обслуговуючого призначення;
Об’єктиенергетичного господарства;
Об’єктитранспортного господарства і зв’язку;
Зовнішні мережі іспорудження водопостачання, каналізації, тепло- і газопостачання;
Благоустрій іозеленення території;
Тимчасові будинкиі спорудження;
Інші робітники івитрати;
Зміст дирекції(технічний нагляд) споруджуваного підприємства й авторський нагляд;
Підготовкаексплуатаційних кадрів;
Проектні ідослідницькі роботи.
Об’єктнікошториси (об’єктні кошторисні розрахунки) розробляються на будівництво кожногоокремого будинку і спорудження на основі локальних кошторисів на окреміконструктивні елементи і види робіт. В об’єктивні кошториси включаються витратина виробництво будівельних, санітарно-технічних, монтажних і інших видів робіт.У них відбиваються витрати на тимчасові будинки і спорудження і частину іншихвитрат, що відносяться до даного, а також частина резерву засобів нанепередбачені роботи і витрати.
Локальнікошториси (локальні кошторисні розрахунки) складаються по робочих кресленнях накожен вид робіт. У них визначається кошторисна вартість конструктивнихелементів і видів робіт. Обсяги будівельних і монтажних робіт беруться звідомостей обсягів робіт лив визначаються по робочих кресленнях. Обчисленняобсягів робіт виробляється по схемах, що дозволяє легко простежити хідрозрахунків, послідовність їхнього виконання і формули підрахунків.
Література
1. Баканов М.И., Шеремет А.Д.Теория экономического анализа. – М.: Финансы и статистика, 2008. — 416 с.
2. Беленцов В.Н., Брадул С.В.,Куденко Г.Е., Канарская Н.В. и др. Оценка и обоснование повышения эффективностихозяйственной деятельности промышленных предприятий: Учеб.-метод. пособие. — Ч.1. – Донецк: ДонГАУ, 2009. – 180 с.
3. Беленцов В.Н., Брадул С.В.,Куденко Г.Е., Канарская Н.В. и др. Оценка и обоснование повышения эффективностихозяйственной деятельности промышленных предприятий: Учеб.-метод. пособие. — Ч.2. – Донецк: ДонГАУ, 2009. – 230 с.
4. Бланк И.А. Управлениеприбылью. – К.: Ника – Центр, 2007. – 544 с.
5. Кабанов А.И. и др.Инновационный процесс и эффективность новой техники в угольной промышленности.– Киев: Техныка, 2007. – 225 с.
6. Математика в экономике:Учебник. В 2-х ч. – Ч. 2 / А.С. Солодовников, В.А. Бабайцев, А.В. Браилов. — М.: Финансы и статистика, 2008. – 376 с.
7. Науменко К.Д. Анализпроизводственно-хозяйственной деятельности горных предприятий. Учебное пособиедля вузов. — М.: Недра, 2008. — 255 с.
8. Национальные стандартыбухгалтерского учета // Все о бухгалтерском учете. – 2009. — №37.
9. Петухов Р.М. Оценка эффективностипромышленного производства: (Методы и показатели). – М.: Экономика, 2007. – 95с.