Фінанси, як економічна категорія

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДАФІНАНСІВ
1.1 Сутність фінансів
1.2 Фінанси як економічна категорія
РОЗДІЛ ІІ НЕОБХІДНІСТЬ ФІНАНСІВ
2.1 Передумови виникнення фінансів
2.2 Призначення та роль фінансів
РОЗДІЛ ІІІ ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІФІНАНСІВ
3.1 Ознаки фінансів
3.2 Зв’язок фінансів з грошима
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

РОЗДІЛІ. ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА ФІНАНСІВ
1.1Сутність фінансів
Фінанси за своїмекономічним змістом дуже непроста, багатогранна складова економічних явищ іпроцесів, економічної системи в цілому. У фінансовій теорії немає єдиної думкищодо визначення меж фінансів в економічній системі держави. Більшістьекономістів радянської доби звужено трактувала фінанси, надаючи їм роль знарядьрозподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту в процесі відтворення.Це зумовлено тим, що у теоретичному плані в комуністичному суспільстві фінансияк елемент економічної системи повинні були відмерти. На стадії будівництвакомуністичного суспільства сфера функціонування фінансів має звужуватися разомзі звуженням товарно-грошових відносин, які повинні поступово відмирати. Заіснування єдиної соціалістичної форми власності теоретично надто складнорозкрити економічну суть фінансів, оскільки в межах єдиної державної власностівони справді виконують роль інструменту розподілу та перерозподілу валовоговнутрішнього продукту. Однак цим їх роль не обмежується.
Зарубіжнафінансова наука трактує фінанси досить широко, не обмежуючись конкретнимичіткими рамками. Де існують товар і гроші, там є й фінанси. У науковихдослідженнях зарубіжних авторів фінанси постають як категорія економічногожиття, що випливає з об’єктивних процесів в економіці й державному будівництвіі є невід`ємною частиною ринкової економіки [2, с. 7].
Фінанси — цесукупність економічних відносин, що виникають у процесі формування тавикористання централізованих і децентралізованих грошових фондів [3, с.942].
Фінанси – цесукупність грошових коштів, що є в розпорядженні держави, підприємств, окремихосіб[4, с. 943].
Вперше усучасному тлумаченні термін «фінанси» став застосовуватися у Франції, де підфінансами розумілася сукупність коштів, необхідних для задоволення потребдержави та різних суспільних груп [2, с.4].
Суспільневиробництво як основа існування людини відбувається у вигляді економічноговідтворення, ключову роль в якому відіграють фінанси – особлива, специфічнаформа виробничих відносин, пов’язана з процесом розподілу і перерозподілучастини вартості виробленого в країні валового внутрішнього продукту,утворенням і використанням на цій основі цільових централізованих ідецентралізованих грошових фондів суспільного призначення. Утворення фінансівнерозривно пов’язано з існуванням грошей, як основної фізичної форми їхіснування. Таким чином, фінанси є особливою економічною категорією, якахарактеризує специфічний вид грошових відносин.
За своєюполітекономічною сутністю фінанси являють собою сукупність економічних відносинміж державою, організаціями, підприємствами і громадянами, які виникають прирозподілі і перерозподілі товарів та послуг, вироблених в державі і пов’язанихіз системою утворення та використання фондів грошових ресурсів для задоволенняпотреб розширеного відтворення суспільного виробництва.
За філософськоюсутністю фінанси являють собою явище, яке відбувається у суспільній свідомостіабо у свідомості особи з приводу руху вартостей і виявляється у відносинах зіншими фізичними або юридичними особами, коли для однієї особи вартість(частина вартості) є здобуттям і вона визначає її як набуте й привласнене«своє» (бюджет для держави, виграш в лотерею для фізичної особи, позиковийвідсоток для банку), а для іншої особи є забуттям, втратою, яку вона визначаєяк їй не належне, «чуже» (податок, який сплачує підприємець, відсоток закористування кредитом, сума, відшкодована страховою компанією за понесенізбитки страхувальнику) [8, с. 9].
Стосовнопідприємницької діяльності фінанси можна визначити як елемент бізнесу,пов’язаний з залученням, розподілом та використанням фінансових ресурсів зметою забезпечення підприємницької діяльності [5, с.8].
Господарськийрозвиток підприємства передбачає проведення операцій із залучення івикористання грошових коштів, емісії цінних паперів, обслуговування позик [5,с. 9].
У практичномуплані фінанси – це складова економічної системи будь-якої держави, використанняякої дає змогу успішно реалізовувати кінцеву мету економічного та соціальногорозвитку [2, с. 8].
Отже, засутністю фінанси слід розглядати як економічну категорію, що відображаєстворення, розподіл і використання фондів фінансових ресурсів для задоволенняпотреб господарської діяльності, надання різноманітних послуг населенню з бокудержави, забезпечення виконання державою її функцій.
фінанси грошовийекономічний
1.2Фінанси як економічна категорія
 
Як об`єктивнаекономічна категорія фінанси – абстракція, що виявляється у грошовихвідносинах, тобто матеріальною основою існування фінансів є грошові кошти.Фінанси виражають економічні відносини, оскільки пов’язані з рухом грошовоїформи вартості. Це означає, що фінанси базуються на економічних відносинах,відносинах власності як первинних. Суспільне відтворення передбачає наявністьтаких стадій, як виробництво, розподіл, обмін і споживання. Фінансивідображають не всі економічні відносини, а лише ті, що виникають на стадіїрозподілу. Кожний суб’єкт ділить дохід на дві частини: споживання інагромадження. У розподільному процесі бере участь держава, яка централізуєчастину коштів через податки, обов’язкові платежі, позики, а потім їхперерозподіляє між територіями, галузями, сферами діяльності, підприємствами,фізичними особами. Підприємства, отримавши дохід від своєї діяльності,сплачують податки в бюджети, обов’язкові внески — у позабюджетні фонди. Зособистих доходів громадяни сплачують різні послуги, сплачують податки,погашають позички банків. У суспільстві перерозподільні відносини відбуваютьсянеперервно [10, с. 42].
Основну функцію,специфічні ознаки, форми існування і місце фінансів в економіці наведено нарисунку 1.1.
/>
Рис. 1.1. Фінансияк економічна категорія
Джерело:Єщенко П.С. Сучасна економіка: Навч. посібник / П.С. Єщенко, Ю.І. Палкін. – К.:Вища школа, 2005. – С. 216.
Суспільневідтворення передбачає наявність таких стадій, як виробництво, розподіл, обміні споживання. Фінанси відображають не всі економічні відносини, а лише ті, щовиникають на стадії розподілу. Кожний суб’єкт ділить дохід на дві частини:споживання і нагромадження. У розподільному процесі бере участь держава, якацентралізує частину коштів через податки, обов’язкові платежі, позики, а потімїх перерозподіляє між територіями, галузями, сферами діяльності,підприємствами, фізичними особами. Підприємства, отримавши дохід від своєїдіяльності, сплачують податки в бюджети, обов’язкові внески — у позабюджетніфонди. З особистих доходів громадяни сплачують різні послуги, сплачуютьподатки, погашають позички банків. У суспільстві перерозподільні відносинивідбуваються неперервно [10, с. 42].
На першій стадіїрозподілу суспільного продукту виділяється вартість використаних засобіввиробництва у вигляді амортизаційних відрахувань, придбання нових матеріалів,палива, електроенергії. Відшкодування цих витрат є необхідною умовоювиробництва і фінанси тут мають лише опосередкований вплив. На другій стадіїрозподілу національний дохід поділяється на фонд нагромадження і фондспоживання, співвідношення між якими залежить від суспільного устрою,економічного розвитку, стратегії уряду. Вкладення коштів у розширеневідтворення може відбуватися за рахунок коштів бюджетів, кредитів банку,приватних доходів, іноземних інвестицій. Частково кошти нагромаджуються урезервних і страхових фондах з метою фінансування непередбачених витрат.
Фонд споживанняскладається із суспільних фондів споживання і фонду особистого споживання,співвідношення між якими залежить від соціальної політики країни. Фінансиобслуговують процес формування і використання суспільних фондів споживання, яків основному проходять через бюджетні видатки на утримання установ соціальногозабезпечення, здійснення соціального захисту населення, надання безплатнихпослуг соціальної сфери. Особисте споживання включає отримання таких доходів:заробітна плата, соціальні допомоги, дивіденди, відсотки за депозитнимивкладами [10, с. 43].
Отже, фінанси якекономічна категорія виражають розподільні відносини, що виникають з приводурозподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту та національногодоходу у грошовому вираженні.

РОЗДІЛІІ. НЕОБХІДНІСТЬ ФІНАНСІВ
 
2.1Передумови виникнення фінансів
 
Термін «фінанси»з`явився у ХІІІ ст. Він походить від середньовічного латинського терміна «financia»,що означає обов’язкову сплату грошей. Ця сплата пов`язувалася з передачеючастини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителяна його утримання та на інші витрати державного змісту. Так тривало майже допочатку XVIII ст.Під фінансами розуміли державне публічне господарство або господарствобудь-якого державного утворення нижчого рівня, як-от: земство, міська община.
У цей же періоду деяких державах, наприклад у Німеччині, слово «фінанси» мало негативнезначення. Його пов`язували зі здирництвом, хабарництвом, вимаганням [2, с. 4].
Передумовами виникненняфінансів є наявність держави і розвиток економічних відносин в ній. Припростому індивідуальному веденні господарства – за первіснообщинного ладунеобхідності у фінансах не виникало в зв’язку зі слабко розвинутоюгосподарською системою, коли практично всі потреби задовольнялися за рахунокдіяльності членів самої сім`їпри наявності замкнутого циклу суспільного виробництва.
При переході досуспільного поділу праці (спочатку – на скотарство і землеробство) виникланеобхідність обміну продуктами праці. У цей період виникли відносини обміну, щовже були економічними відносинами, тому що припускали певну оцінку продуктів ітоварів, які підлягали обміну [8, с.9].
Основнимивитратами рабовласницьких і феодальних держав були витрати на ведення війн,утримання монаршого двору, державного апарату, будівництво суспільних споруд(храмів, каналів, зрошувальних систем, доріг, водопроводів). Основними доходамибули надходження від державного майна (доменів) і регалій (монопольного правамонарха на окремі промисли і торгівлю певними товарами), військова здобич,данина з покорених народів, натуральні і грошові збори, мито, позики [9,с. 5].
З розпадомфеодалізму і поступовим розвитком у його надрах капіталістичного способувиробництва все більшого значення стали набувати грошові доходи і витратидержави, а частка натуральних зборів скорочувалася. Найвищого розквіту фінансидосягли у ХХ ст., коли функції держави набагато розширилися і вдосконалилися, атоварно-грошові відносини посіли головне місце в економічних системах. Значнийрозвиток отримали місцеві (регіональні) фінанси, позабюджетні спеціальніфінансові фонди, фінанси підприємницьких структур [9, с. 7].
При переході дообміну не товарами, а їх еквівалентами по вартості – грошима та по мірірозвитку державних інститутів влади – армії, суду, верховної влади, виникаютьне просто економічні, а вже фінансові взаємовідносини між суб’єктамиекономічного життя держави: у зв’язку з необхідністю сплати податків, мита,різних зборів. Таким чином, необхідність розвитку фінансових відносин пов’язаназ виникненням і розвитком товарного виробництва.
Фінанси сприяютьзабезпеченню збалансованості економіки держави на основі досягненнявідповідності між матеріальними і грошовими ресурсами. Фінанси надаютьможливість державі формувати цільові фонди грошових ресурсів суспільногопризначення, необхідні для виконання усіх функцій держави. Об’єктивнанеобхідність фінансів обумовлюється існуванням держави, товарно-грошовихвідносин і дією закону вартості [8, с. 9].
Отже, виникненняфінансів пов’язано з розвитком товарно-грошових відносин, з посиленням ролідержави, розширенням її функцій. Причиною появи фінансів можна вважати потребисуб’єктів господарювання і держави у фінансових ресурсах, які забезпечують їхдіяльність.

 
2.2Призначення та роль фінансів
 
Фінанси, якніяка інша економічна категорія (ціна, кредит, заробітна плата) дають змогупристосувати потреби виробництва до потреб споживання. Без фінансів неможливозабезпечувати індивідуальний і суспільний кругообіг виробничих фондів нарозширеній основі, регулювати галузеву та територіальну структуру економіки,запроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльністьі задовольняти різноманітні суспільні потреби [9, с. 17].
Найважливішароль належить фінансам на рівні господарських структур. Тут створення йвикористання фондів фінансових ресурсів спрямовані на підвищення ефективностігосподарської діяльності, тобто одержання високої норми прибутку на вкладенийкапітал. Досягнення визначеної мети імовірне при залученні фондів фінансовихресурсів на впровадження нових технологій, кращому використанні основних фондівчерез застосування методів прискореної амортизації, забезпечення великихрезервів для підтримки зростання ефективності виробництва, підвищення якостіпродукції та її конкурентоспроможності.
Резервом щодопідвищення ефективності господарювання є використання обігових коштів зарахунок залучення в обіг наднормативних запасів матеріальних ресурсів,прискорення обігу коштів, раціоналізації господарських зв’язків, кращоїорганізації виробництва.
Активне й дієвевикористання фінансів для підвищення ефективності економіки можливе лише тоді,коли фонди фінансових ресурсів на рівні підприємницьких структур доповнюютьсявідповідними фондами на рівні держави. Йдеться про створення фондів фінансовихресурсів у складі державного бюджету або поза бюджетом [2,с. 12]
У складідержавного чи місцевих бюджетів – це витрати на розвиток економіки в формікапітальних вкладень, дотацій, витрат на виконання окремих загальнодержавнихкомплексних програм. За умов перехідної економіки – це насамперед фонди,призначені для структурної перебудови економіки, проведення прикладнихнауково-дослідних робіт, створення нових видів машин і механізмів, розробкинових технологій.
Роль фінансівнайвідчутніше проявляється при розв’язанні соціальних проблем. Тут створюютьсяфонди фінансових ресурсів для здійснення соціальних заходів як на рівні кожногогромадянина для покриття витрат на соціальні цілі, так і на рівні господарськихструктур для задоволення соціальних, позабюджетних і благодійних потреб,започаткування позабюджетних і благодійних фондів, а також фондів фінансовихресурсів на соціальні цілі в складі бюджетів.
Проте вирішальнароль у задоволенні соціальних потреб належить фондам, які створюються державою.За нинішніх умов у більшості країн світу державою все більше виділяється коштівна вирішення соціальних питань, які одержали назву суспільних благ і послуг. Ціблага й послуги є не речовими, нетоварними, але вони істотно впливають нарівень добробуту та якість життя.
Суспільні благай послуги включають асигнування на національну безпеку й правопорядок, оборону,захист довкілля, освіту, охорону здоров`я,науку, спорт [2, с. 13].
Таким чином,фінанси виникли як реакція на реальні потреби суб’єктів суспільного життя.Завдяки акумуляції грошових ресурсів, тобто зібранню та накопиченню їх успільному фонді, і розподілу їх незалежно від внеску суб’єктів, що формувалицей фонд, здійснюється стабілізаційний вплив на економічний стан членів сім`ї,економічний і соціальний клімат підприємства, відбувається економічне тасоціальне вирівнювання в суспільстві.
 

 
РОЗДІЛІІІ. ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСІВ
 
3.1Ознаки фінансів
 
Фінанси, як ібудь-яке інше явище, мають певні ознаки, за якими їх ідентифікують. Більшістьвітчизняних учених вважають, що суттєвою ознакою фінансів є їх розподільний іперерозподільний характер, а відносини обміну до них не належать. Однакформування доходів та здійснення видатків переважно на основі розподілу таздійснення видатків переважно на основі розподілу та перерозподілу вартості створеногопродукту стосується лише державних фінансів. На рівні ж фінансів підприємствцей процес більшою мірою пов’язаний саме з обмінними відносинами. Водночас іобмінні, і розподільні, і перерозподільні відносини охоплюють ширше коловідносин, ніж фінанси, а тому не можуть бути їх ключовою ознакою [7, с. 7].
Окреміфінансисти вважають, що характерною рисою фінансів є не просто розподільні чиобмінні відносини, а процес формування і використання фондів фінансовихресурсів чи грошових коштів. Значною мірою це правильно, але дещо обмежуєрозуміння фінансів. На макрорівні, у
сфері державнихфінансів, фондовий характер відносин яскраво виражений. Однак на макрорівні, усфері фінансів підприємств, ці відносини сьогодні, як правило, не пов’язані зформуванням і використанням фондів. Оскільки фінансові відносини можуть мати іфондовий, і капітальний характер руху коштів, наявність фондів грошових коштівне є ключовою ознакою фінансів.
Головноюознакою, що визначає сутність і форму функціонування фінансів, є рух грошовихпотоків, у якому відображаються і фінансові відносини, і фінансова діяльність.Саме вони є тією універсальною властивістю, що поєднує всі аспектифункціонування фінансів. У них завжди чітко відображаються відносини двохсуб’єктів з яскраво вираженим їх характером: обмін – оплата рахунків за товариі послуги; розподіл і перерозподіл – сплата податків, виплата дивідендів,отримання субсидій. Вхідні потоки пов’язані або з формуванням фінансовихресурсів – надходженням від розміщення акцій, отримання кредиту, бюджетніасигнування, або з отриманням доходів – надходження оплати за товари, роботи,послуги. Вихідні потоки відображають або видатки чи витрати, або процесповернення фінансових ресурсів, що використовувались на поворотній основі, аборозміщення тимчасово вільних ресурсів на фінансовому ринку [7,с. 8].
Із суспільногопризначення фінансів випливають їх істотні відмінні ознаки: По-перше, фінансивиступають специфічною формою, підсистемою виробничих відносин, відносинекономічного базису. Вони виражають частину відносин, що виникають в процесірозподілу і перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту вгрошовій формі. Фінанси завжди звернені до валового внутрішнього продукту іносять вторинний, похідний характер [8, с. 11].
По-друге, фінанси,являють собою сукупність грошових відносин, що виникають між державою,суб’єктами господарської діяльності і населенням у зв’язку з розподілом іперерозподілом частини вартості валового внутрішнього продукту в грошовійформі, формуванням і використанням централізованих і децентралізованих цільовихгрошових фондів суспільного призначення. По-третє, економічна природа державнихфінансів обумовлюється первинними відносинами матеріального виробництва.
По-четверте,фінанси визначаються природою і функціями держави, її діяльністю [8, с. 12].
Таким чином,характерними ознаками фінансів є обмінно-розподільний характер, рух вартостівід одного суб’єкта до іншого, грошова форма відносин, формування доходів іздійснення видатків, еквівалентний (за призначенням) характер обміну тарозподілу і нееквівалентний перерозподіл.
 

 
3.2Зв’язок фінансів з грошима
 
Важливою ознакоюфінансів є їх грошовий характер. У повсякденному житті ми часто вживаємо слово«фінанси», маючи на увазі гроші. Справді, фінанси завжди мають грошову формувираження. Гроші є обов’язковою умовою існування фінансів. Наявність фінансовихвідносин завжди супроводжується реальним рухом грошових коштів. Немає грошей –не може бути і фінансів. Тому часто вживається таке визначення, якфінансово-грошові відносини. Але це не дає підстав для ототожнення категорій«фінанси» і «гроші». За своїм місцем у товарному виробництві й обігу гроші – цеспецифічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар,тобто є загальним еквівалентом [9, с. 10].
До фінансів неналежать гроші, які обслуговують особисте споживання та обмін (купівля товаріву роздрібній торгівлі, оплата комунальних послуг, особистих транспортнихзасобів, зв’язку, охорони здоров`я). гроші, отримані у вигляді заробітної платичи грошового переказу від родичів, — теж не є фінансами [1, с. 476].
Не є фінансами ігроші, які, наприклад, центральний банк надає у позику комерційним банкам, абогроші фізичних та юридичних осіб, що перебувають на рахунках комерційнихбанків. Не відносять до фінансів і гроші, отримані у спадщину або відреалізації нерухомості громадянами. Це означає, що гроші набувають формифінансів, якщо вони певним чином акумулюються і з певною метою та на строговизначених засадах розподіляються і використовуються [1,с. 477].
Фінанси – цеекономічні відносини або між людьми в суспільстві, або між державою ісуспільством, що виражаються через рух грошових потоків (готівкових абобезготівкових). Отже, у суті фінансів відображається не вся сукупністьекономічних відносин, а лише такі операції, які можна оцінити у вартіснихвимірниках. Гроші – це поняття більш загальне. Можна мати гроші і водночас немати ніякого відношення до фінансів, і навпаки, при відсутності грошей, лишеволодіючи майном, майновими правами, правами інтелектуальної власності,оцінивши їхню вартість, можна здійснювати інвестування, бути співзасновникомфірми, тобто мати відношення до фінансово-господарської діяльності фірми.
Гроші тагрошовий обіг суттєво впливають на фінансове становище як фізичних і юридичнихосіб зокрема, так і держави в цілому. Не можна досягти стабілізації фінансовогостановища, не налагодивши нормального грошового обігу [9,с. 10].
Фінансивиражають грошові відносини, які виникають між:
· підприємствами в процесі придбаннятоварно-матеріальних цінностей, реалізації продукції та послуг;
· підприємствами і вищими організаціямипри створенні централізованих фондів, грошових ресурсів та їх розподілі;
· державою і підприємствами при сплатіними податків до бюджетної системи та фінансуванні витрат;
· державою і громадянами при внесенні нимиподатків;
· підприємствами, громадянами тапозабюджетними фондами при сплаті платежів і отриманні ресурсів;
· окремими ланками бюджетної системи;
· органами майнового й особистогострахування, підприємствами, населенням при сплаті страхових платежів івідшкодування збитків після настання страхових випадків [6,с.15].
Функціонуванняфінансів базується на таких функціях грошей як засіб платежу, засібнагромадження, світові гроші.
Засіб платежу –це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних борговихзобов’язань між суб’єктами економічних відносин, що виникають у процесірозширеного відтворення [9, с. 10].
Засібнагромадження – це функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості вїї загальній абстрактній формі в процесі розширеного відтворення. Залежно відсуспільних цілей нагромадження сфера цієї функції грошей підрозділяється нанагромадження у виробничій сфері та у сфері особистого споживання.
Світові гроші –це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічномуобороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами. Світові грошівикористовуються для погашення боргів, пов’язаних із зовнішньою торгівлею,банківськими та фінансовими позичками [9, с. 11].
Таким чином,фінанси неможливі без грошей, адже інструментом фінансових відносин є самегроші, а зовнішнім, видимим проявом цих відносин є грошові потоки. З іншогобоку, функціонування грошей без фінансів багато в чому втрачає сенс і зводитьсядо суто технічних питань обміну.
 

 
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 
1. Базилевич В.Д. Економічна теорія:Політекономія: Підручник / За ред.
В.Д. Базилевича. – 7-ме вид., стер.– К.: Зання-Прес, 2008. – 719 с.
2. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник/ О.Д. Василик. – К.: НІОС,
2001. – 416 с.
3. Єщенко П.С. Сучасна економіка: Навч.посібник / П.С. Єщенко,
Ю.І. Палкін. – К.: Вища школа, 2005.– 325 с.: іл.
4. Загородній А.Г. Фінансово-економічнийсловник / А.Г. Загородній.,
Г.Л. Вознюк. – К.: Знання, 2007. –1072 с.
5. Кудряшов В.П. Фінанси. Навчальнийпосібник / В.П. Кудряшов. –
Херсон: Олді-плюс, 2002. – 352 с.
6. Леоненко П.М., Юхименко П.І., ІльєнкоА.А. та ін. Теорія фінансів:
Навчальний посібник / За загальноюред. О.Д. Василика. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 480 с.
7. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія):Навч. посібник. – 2-ге вид.,
доп. і перероб. / В.М. Опарін. –К.: КНЕУ, 2001. – 240 с.
8. Петровська І.О. Фінанси (з елементамистатистики фінансів).
Навчальний посібник / І.О.Петровська, Д.В. Клиновий. – К.: ЦУЛ, 2002. – 300 с.
9. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник / О.Р.Романенко. – К.: Центр
навчальної літератури, 2004. – 312с.
10. Фінанси: Підручник / За ред. С.І. Юрія,В.М. Федосова. – К.: Знання,
2008. – 611 с.