Фінансова санація підприємства: сутність, роль, джерела та порядок здійснення

Міністерствоосвіти і науки УкраїниХмельницький національний університетКафедра фінансів та банківської справиКурсова робота
Фінансова санація підприємств: сутність, роль, джерела та порядок здійснення
Студент групи
М.П. Зварич
2008
Зміст
Вступ
1 Сутність фінансової санаціїпідприємств та порядок її проведення
1.1 Економічна сутність санаціїпідприємств, класична модель фінансової
санації
1.2 Принципи управління фінансовоюсанацією підприємств, складання та погодження плану фінансової санаціїпідприємств
1.3 Вітчизняний тазарубіжний досвід фінансового оздоровлення підприємств2 Фінансові джерела санації підприємств
2.1 Внутрішні та зовнішні фінансовіджерела санації підприємств
2.2 Державна фінансова підтримкасанації підприємств3. Механізм санації та економіко–правовіаспекти
3.1 Санація шляхом реорганізації,санаційний аудит та баланс
3.2 Санація підприємств України черезстворення промислово фінансових груп у системі державного регулювання економікиВисновки
Практичне завдання (варіант 14)
Перелік посилань
Додатки
Вступ
В даній курсовійроботі ми розглянемо питання санації підприємства, його оздоровлення тареорганізацію. Метою роботи є розгляд та вивчення економічної сутності санаціїпідприємств; принципів управління фінансовою санацією підприємств; вивченнявнутрішніх та зовнішніх джерел фінансової санації; визначення механізму санаціїта економіко – правові аспекти; санаційного аудиту та бюджету.
Завданнямкурсової роботи на тему фінансовасанація підприємств: сутність, роль, джерела та порядок здійснення є:
–          визначеннясутність фінансової санації підприємств та порядок її проведення;
–          розгляд принципівуправління фінансовою санацією підприємств;
–          розкритипитання щодовітчизняного та зарубіжного досвідуфінансового оздоровлення підприємств;
–          дати поняттята розглянути фінансові джерела санації підприємств, внутрішні та зовнішні;
–          розкритипитання державної фінансовоїпідтримки санації підприємств;
–          визначитимеханізм санації таекономіко – правові аспекти;
–          розглянутисанацію шляхом реорганізації;
–          дативизначення санаційного аудиту та бюджету
Упроцесі становлення ринкових відносин в Україні всі ланки фінансової системиопинилися у глибокій кризі. На межі банкрутства перебуває сьогодні багатопідприємств, які не мають змоги вчасно виконувати свої зовнішні та внутрішнізобов’язання. Існування будь-якої незамкнутої системи передбачає постійнийвплив на неї зовнішніх чинників та реагування системи у відповідь на їх дію.Наслідком цього є зміна впливу зовнішніх чинників на систему, яка змушує останнюзнову коригувати свої дії. Перманентність такого процесу змінює саму систему,переводячи її з одного стану динамічної рівноваги в інший. Здатність своєчасно,адекватно і в повній мірі збалансувати зовнішні об’єктивні чинники внутрішнімиважелями системи забезпечує її подальше функціонування, створює саму можливістьіснування даної системи. Розвиток економічної системи будь-якого суспільствазавжди супроводжується нерівномірним розвитком її складових та необхідністю їхзбалансування. Результатом таких суспільних процесів є виникнення і чергуванняперіодів піднесення та спаду економіки. В свою чергу, такі коливання, коливанняцілої системи, не можуть не впливати на складові цієї системи. Діалектичнийзв’язок макро- та мікрорівнів (вся економічна система та окремий суб’єктгосподарювання) визначає наявність таких впливів та характеризує їх. Такийпідхід дозволяє пояснити характер життєвого циклу підприємства. Життєвий цикл підприємствавключає в себе ряд етапів: виникнення, становлення, піднесення (розвиток), вищаточка, спад, ліквідація (реорганізація). Тому управління процесом розвиткупідприємства зводиться до управління кожним етапом життєвого циклупідприємства. При цьому характерною особливістю такого підходу є те, щоуправління кожним етапом включає в себе елементи антикризового управління (аджекризові ситуації можуть виникати на всіх стадіях життєвого циклу підприємства),але безпосередньо реалізація санаційного механізму в повній мірі починаєтьсялише на останньому.Основною особливістю кризи є те, що вона несе в собіпотенційну загрозу руйнації самої системи. Криза являє собою ситуативнухарактеристику будь-якого суб’єкта, яка є наслідком невизначеності в йогозовнішньому та внутрішньому оточенні. Цей факт ілюструє діалектичнийвзаємозв’язок кризи та невизначеності, а в економічній сфері — кризи таекономічного ризику діяльності підприємства. Саме рівень економічного ризикудіяльності підприємства в значній мірі детермінує появу в майбутньому таглибину фінансової кризи (управління ризиками дає можливість підприємствууникнути кризових явиш або значно послабити їх вплив і наслідки, тобтоздійснювати антикризове управління).
Фінансовакриза — це розбалансування системи «підприємство» та обмеженість впливу йогокеруючої ланки через фінансові відносини на відновлення стійкої рівноваги.Наслідками кризових явищ на підприємстві, як правило, є йогонеплатоспроможність та банкрутство, діяльність його в неприбутковій зоні,відсутність у цього підприємства потенціалу для успішного функціонування. Зпозиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства — це неспроможністьйого здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності,нездатність виконувати свої боргові зобов’язання. Зрозуміло, що неодмінноюумовою оздоровлення вітчизняної фінансової системи є санація суб’єктівгосподарської діяльності. Лише в такому разі можна буде відновитиплатоспроможність і прибутковість основної маси платників податків, а отже,оздоровити державну фінансову систему. Водночас оздоровлення економіки значноюмірою залежить від своєчасної та якомога безболіснішої ліквідації(реорганізації) неефективних виробничих структур, які не лише не поповнюютьбюджету держави, а й потребують її постійної фінансової підтримки. Поглибленийкомплексний аналіз операційної, фінансової та інвестиційної діяльностіпідприємства дозволяє оцінити перспективи розвитку, внутрішні резервимобілізації фінансових ресурсів, можливості залучення інвесторів та досягненняприбутковості у майбутньому. Це є передумовою вибору найбільш дієвих заходів по відновленнюплатоспроможності боржника та розробки програми санації.
Надумку авторів О.О. Терещенка і А.М. Поддєрьогіна, фінансову кризу напідприємстві характеризують три основні параметри: вид кризи, глибина (фаза)кризи, джерело кризової ситуації.
Актуальністьцієї проблематики підсилюється прийняттям Закону України — «Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що регулює питанняфінансової санації та банкрутства підприємств.
Виведенняодних вітчизняних підприємств з фінансової кризи та ефективне застосуванняліквідаційних процедур до інших ускладнюється дефіцитом теоретико-методичногозабезпечення процесів санації (ліквідації) та відсутністю кваліфікованихфахівців у сфері управління санацією.

1.     Сутністьфінансової санації підприємств та порядок її проведення
1.1 Економічнасутність санації підприємств, класична модель фінансової санації
Найдієвішим засобом запобігання банкрутству підприємства є фінансовасанація. Термін «санація» перекладається з латинської як оздоровлення,видужання. Санація — це система фінансово-економічних, виробничо-технічних,організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чивідновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості іконкурентоспроможності підприємства-боржника у довгостроковому періоді. Тобтосанація — це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємстводо фінансового оздоровлення.
Дляповнішого розкриття змісту санації слід конкретизувати види заходів, якіпроводяться у межах фінансового оздоровлення суб’єктів господарювання. Метоюфінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їхвиникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможностіпідприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотногокапіталу та формування фондів фінансових ресурсів необхідних для проведеннясанаційних заходів виробничо-технічного характеру. Особливе місце у процесісанації посідають заходи фінансово-економічного характеру, які відбиваютьфінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використаннявнутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джереламифінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики або на умовахвласності, на поворотній або безповоротній основі.
Виробничо-технічнісанаційні заходи пов’язані насамперед з модернізацією та оновленням виробничихфондів, зі зменшенням простоїв та підвищенням ритмічності виробництва,скороченням технологічного часу, поліпшенням якості продукції та зниженням їїсобівартості, вдосконаленням асортименту продукції, що випускається, пошуком тамобілізацією санаційних резервів у сфері виробництва. Оскільки санаціяпідприємства пов’язана, як правило, зі скороченням зайвого персоналу, великезначення мають санаційні заходи соціального характеру. Особливо це стосуєтьсяфінансового оздоровлення підприємств-гігантів або підприємств-міст. Саме томуслід вести помірковану політику звільнення у взаємозв’язку із реалізацієюсоціального плану проекту санації. Тут можуть бути передбачені такі заходи, якстворення та фінансування системи перепідготовки кадрів, пошук і пропозиціяальтернативних робочих місць, додаткові виплати з безробіття, наданнязвільненим працівникам позик тощо.
Санаціюпідприємства проводять у трьох основних випадках:
— до порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо підприємство звертаєтьсядо зовнішньої допомоги у спробі вийти з кризового стану;
— якщо підприємство, звернувшись в арбітражний суд із заявою про банкрутство,одночасно пропонує умови своєї санації (характерно для державних підприємств);
— якщо рішення про проведення санації виносить арбітражний суд на основіодержаних пропозицій задовольнити вимоги кредиторів до боржника і виконати йогозобов’язання перед бюджетом.
ВУкраїні спостерігають реальні спроби створити правову і методологічну бази дляпроведення санації і реструктуризації підприємств. Постановою КабінетуМіністрів України (КМУ) від 8.02.1994 затверджено «Положення про порядок проведеннясанації державних підприємств» (дляпідприємств недержавної форми власності це положення мас рекомендаційнийхарактер). 30 червня 1999 р. був прийнятий Закон України “Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що регулює питанняфінансової санації та банкрутство підприємств. Надзвичайно великим досягненнямзакону слід вважати законодавче врегулювання цілого спектра понять і заходів,які розкривають суть і зміст дій щодо відновлення господарської та фінансовоїжиттєздатності Залежно від масштабів кризового стану підприємства і умовинадання йому зовнішньої допомоги виділяють два види санації:
— без зміни статусу юридичної особи; таку санацію здійснюють з метою усуненнянеплатоспроможності підприємства, якщо його кризовий стан — тимчасове явище;
— зі зміною статусу юридичної особи підприємства; ця форма санації має назвуреорганізації підприємства і передбачає здійснення процедур зміни формивласності, організаційно-правових форм діяльності та ін.; реорганізаціюпідприємства проводять при його глибокому кризовому стані.
Пропонованевизначення санації унаочнює рис. 1.1.
Типи санаційних заходів
/>

Соціальні  
Організаційно- правові  
Виробничо- технічні  
Фінансово- економічні                                    
/>

Рисунок1.1 Економічний зміст поняття «санація»
Тобтосанація — це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємстводо фінансового оздоровлення. Санація — це система фінансово-економічних, виробничо-технічних,організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чивідновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості іконкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Дляповнішого розкриття змісту санації слід конкретизувати види заходів, якіпроводяться в межах фінансового оздоровлення суб’єктів господарювання. Санаціяпідприємства за зміни статусу юридичної особи може проходити у таких формах:
— погашення боргу підприємства за рахунок коштів бюджету; у такій формі сануютьсялише державні підприємства;
— погашення боргу підприємства за рахунок цільового кредиту здійснює, як правило,комерційний банк, що обслуговує підприємство, після старанного аудиту йогодіяльності;
— переадресування боргу на іншу юридичну особу; юридичною особою у цьому випадкуможе бути будь-яке підприємство, що виявило бажання взяти участь у санаціїпідприємства-боржника; умови переводу боргу обумовлюються угодою, однак, дляпереводу повинна бути згода кредитора;
— випуск облігацій (або інших боргових цінних паперів) під гарантію санатора;таку форму санації здійснює комерційний банк, що обслуговує підприємство увипадку, коли надання прямого банківського кредиту неможливо. Цілісний поглядна етапи проведення фінансового оздоровлення окремого підприємства являє собоютак звана « класична модель санації » [6, с.28], яка широко використовується якоснова для розробки механізму фінансової санації суб’єктів господарювання українах з розвиненою ринковою економікою. Відповідно до класичної моделісанації підприємств (рис. 1.2), процес фінансового оздоровлення підприємствапочинається з виявлення причин фінансової кризи.
Наступним етапомсанації є проведення причинно-наслідкового аналізу фінансової кризи, напідставі якого визначають зовнішні і внутрішні фактори кризи, вид кризи, їїглибину та якість фінансового стану фірми. З урахуванням результатів аналізуробиться висновок про санаційну спроможність підприємства, доцільність чинедоцільність санації.
/>

Заходи для ліквідації: на добровільній основі; примусовими методами  
Негайні першочергові заходи для санації   />/>                       Санація                         Санація
/>

                        Ні                                            Так/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

                                                                                             
/>                                                                                     />
Реалізація, координація й нагляд  

Рисунок1.2 Класична модель санації
Якщо виробничийпотенціал підприємства зруйновано, ринки збуту продукції втрачено, структурабалансу незадовільна, то приймається рішення про консервацію та ліквідаціюпідприємства. В іншому разі санація підприємства означатиме відстрочку в часіліквідації підприємства. У випадку, якщо підприємство має реальну можливістьвідновлення платоспроможності, ліквідності та прибутковості, володіє достатньопідготовленим управлінським персоналом, ринками збуту, то приймається рішенняпро розробку санаційної концепції з метою проведення фінансового оздоровлення.Санаційні заходи організаційно-правового характеру спрямовані на вдосконаленняорганізаційної структури підприємства, організаційно-правових форм бізнесу,підвищення якості менеджменту, звільнення підприємства від непродуктивнихвиробничих структур, поліпшення виробничих стосунків між членами трудовогоколективу тощо. У цьому контексті розрізняють два види санації:
 -зі збереженням існуючого юридичного статусу підприємства-боржника;
 – зі зміноюорганізаційно-правової форми та юридичного статусу санованого підприємства.
Добровільналіквідація підприємства-боржника — це процедура ліквідації неспроможногопідприємства, яка здійснюється поза судовими органами на підставі рішеннявласників або угоди, укладеної між власниками даного підприємства такредиторами і під контролем кредиторів. Примусова ліквідація підприємства — цепроцедура ліквідації неспроможного підприємства, яка здійснюється за рішеннямарбітражного суду (як правило, у процесі провадження справи про банкрутство). Уразі, якщо підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність,ліквідність та прибутковість, володіє достатньо підготовленим управлінськимперсоналом, ринками збуту товарів, виробництво продукції відповідаєпріоритетним напрямкам економіки країни, то приймається рішення про розробкусанаційної концепції з метою проведення фінансового оздоровлення з одночаснимвизначенням цільових орієнтирів. Чим раніше на санаційно спроможномупідприємстві розпочнеться санація, тим більші шанси на її кінцевий успіх. Уразі прийняття рішення на користь санації слід здійснити невідкладні заходищодо поліпшення ліквідності, платоспроможності підприємства та оптимізаціїструктури капіталу в бік зменшення питомої ваги кредиторської заборгованості. Окремиманалітичним блоком у моделі є формування стратегічних цілей та тактикипроведення санації. При визначенні цілей санації слід враховувати, що кожнепідприємство має обмежені ресурси та можливості збуту продукції. Головноюстратегічною метою санації є відновлення ефективної діяльності підприємства вдовгостроковому періоді. Для досягнення цієї мети слід узгодити тактичні цілі,а саме сферу діяльності, асортимент продукції та її споживачів, основнівиробничі цільові показники, соціальні цілі. При досягненні консенсусу щодотактичних цілей між сторонами відповідальними за прийняття рішення, можнадосягнути головної стратегічної мети санації.
У рамках аналізуздійснюється експертна діагностика фінансово-господарського стану підприємства,аналізуються його сильні та слабкі сторони. На підставі результатівпричинно-наслідкового аналізу, згідно з класичною моделлю санації, робитьсявисновок про санаційну спроможність підприємства, доцільність чи недоцільністьсанації відповідної господарської одиниці. Якщо виробничий потенціалпідприємства зруйновано, ринки збуту продукції втрачено, структура балансунезадовільна, то приймається рішення про консервацію та ліквідацію суб’єктагосподарювання.
1.2 Принципиуправління фінансовою санацією підприємств, складання та погодження плануфінансової санації підприємств
Можнапогодитись з думкою відомих економістів, що процес організації фінансовоїсанації підприємств складається з трьох основних блоків: розробка санаційноїконцепції та плану санації; проведення санаційного аудиту; управління санацією.
Плансанації розробляють за дорученням керівництва консалтингові чи аудиторськіфірми у взаємозв’язку з внутрішніми службами контролінгу.
Санаційнийаудит здійснюється аудиторською компанією на замовлення потенційних санаторів,кредиторів та інших осіб, які можуть взяти участь у фінансуванні санації.
Дляуспішного проведення фінансового оздоровлення підприємства передумовою єорганізація ефективного менеджменту, який можна розглядати в двох аспектах:
— інституційнийаспект — до менеджерів санації можна віднести всіх фізичних осіб, якіуповноважені власниками
підприємствачи силою закону провести фінансову санацію, тобто здійснити фактичне управлінняпідприємством на період його оздоровлення. До таких осіб можна віднестиконтролюючі органи, консультантів, аудиторів, досвідчених менеджерів, колишніхкерівників та ін.
— функціональний аспект — менеджмент санації — це система антикризовогоуправління, яка полягає в ефективному використанні фінансового механізму зметою запобігання банкрутству та проведення фінансового оздоровленняпідприємства (рис. 1.3).
Дофункціональних сфер менеджменту санації відносять:
— постановка цілей;
— формулювання та аналіз проблеми;
— пошук альтернатив, прогнозування та оцінювання їх реалізації;
— прийняття рішення;
— реалізація, тобто проведення конкретних санаційних заходів;
— контроль;
— аналіз відхилень.
Важливоюскладовою організації дієвого менеджменту санації є створення ефективноїсистеми контролінгу, головним завданням якого є визначення стратегічних ітактичних цілей санації та орієнтація процесу управління на досягнення цихцілей. Однак вирішальним при цьому є створення системи інформаційногозабезпечення, планових, аналітичних та контрольних служб.
/> 
Рисунок1.3 Завдання менеджменту фінансової санації підприємства
Безперечно, щокожен випадок фінансової кризи потребує індивідуального підходу до управлінняпроцесом її подолання
Рішення про проведення санаціїможе прийматися в таких основних випадках.
— з ініціативи суб’єкта господарювання, який перебуває в кризі — якщо існуєзагроза неплатоспроможності та оголошення його банкрутом в недалекомумайбутньому. Рішення про санацію приймається до звернення кредиторів варбітражний суд із заявою про оголошення банкрутом даного підприємства(досудова санація);
— після того як боржник з власної ініціативи звернувся до арбітражного суду іззаявою про порушення справи про своє банкрутство (якщо підприємство сталофінансово неспроможним або існує реальна загроза такої неспроможності).Одночасно з поданням заяви боржник має подати до арбітражного суду план санаціїта (або) проект мирової угоди. Зрозуміло, що рішення про санацію приймаєтьсялише у разі, якщо підприємство доведе кредиторам, що воно є санаційнеспроможним;
— по закінченні місячного терміну з моменту опублікування в офіційномудрукованому органі Верховної Ради чи Кабінету Міністрів України оголошення пропорушення справи про банкрутство даного підприємства — якщо надійшли пропозиціївід фізичних чи юридичних осіб, які бажають задовольнити вимоги кредиторів доборжника та подали акцептовані комітетом кредиторів та арбітражним судомпропозиції щодо санації (реорганізації) неспроможного підприємства. У разізгоди кредиторів з умовами та механізмом задоволення їхніх претензійарбітражний суд приймає рішення про припинення провадження у справі пробанкрутство та про здійснення фінансової санації юридичної особи;
— з ініціативи фінансово-кредитної установи. Згідно із Законом України «Про банкита банківську діяльність »[8, с.290] установа банку має право відносно клієнта,оголошеного неплатоспроможним, застосувати комплекс заходів щодо його санації,у тому числі: передати оперативне управління даним підприємством адміністрації,сформованій за участю банку; реорганізувати боржника; змінити порядок платежів;спрямувати на погашення кредиторської заборгованості виручку від реалізації продукції;
— з ініціативи заставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства. Уразі невиконання зобов’язань, забезпечених іпотекою цілісного майновогокомплексу підприємства, заставодержатель має право здійснити передбаченідоговором заходи щодо оздоровлення фінансового стану боржника, включаючипризначення своїх представників у керівні органи підприємства, обмеження управі розпоряджатися випущеною продукцією та іншим майном відповідного суб’єктагосподарювання. Якщо санаційні заходи не привели до поновленняплатоспроможності підприємства, то заставодержатель має право звернутися доарбітражного суду із заявою про стягнення майна, яке перебуває в іпотеці;
— з ініціативи Державного органу з питань банкрутства, якщо йдеться про державніпідприємства.
Зініціативи Національного банку України — якщо йдеться про фінансовеоздоровлення комерційного банку. Режим санації є превентивним заходом впливуНБУ на комерційний банк перед застосуванням санкцій, передбачених ЗакономУкраїни «Про банки та банківську діяльність».
Складання тапогодження плану фінансової санації підпримств.
Розробкаплану фінансового оздоровлення здійснюється, як правило, фінансовими таконтролінговмми службами підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі,представниками потенційного санатора, незалежними аудиторськими таконсалтинговими фірмами. Об’єктами планування є фінансові, виробничі та трудовіресурси підприємства, процеси господарської діяльності тощо.
Длярозроблення плану досудової санації державного підприємства утворюється робочагрупа на чолі з керівником підприємства, до складу, якої входить такожпредставник уповноваженого органу та можуть залучатися кредитори за їхньоюзгодою. У разі надходження пропозицій від потенційних інвесторів план досудовоїсанації розробляється за їхньою участю у місячний термін з дня прийняттярішення щодо її проведення і подається на затвердження уповноваженому органу.
Згідноз положенням про проведення досудової санації державного підприємства, пландосудової санації повинен містити:
— реквізити підприємства (повна назва, юридична адреса, організаційно-правоваформа, орган управління);
— відомості профінансово-господарський стан;
— заходи з відновлювання платоспроможності (реструктуризація дія підприємства,перепрофілювання виробництва, закриття нерентабельних виробництв, відчуженняосновних засобів, передання майна в оренду, відстрочення та (або) розстроченняплатежів, переоформлення короткотермінових кредитів на довготермінові,скорочення чисельності працівників тощо) і терміни їх виконання;
— розрахунок необхідних коштів для реалізації заходів;
— визначення джерел, фінансування заходів (зобов’язання інвесторів, кредиторівщодо погашення боргу або надання фінансової допомоги, кошти державного бюджету,кошти, отримані від оренди майна, відчуження основних засобів, погашеннядебіторської заборгованості, кредити банків тощо);
— умови участі інвесторів і кредиторів у проведенні досудової санації (набуттяправа власності на майно підприємства відповідно од законодавства,розпорядження частиною його продукції, оренда майна підприємства, задоволеннявимог кредиторів через переведення боргу у або його частини на інвестора тощо);
— очікувані наслідки виконання плану досудової санації
Основніпринципи складання санаційного плану: завершеність, змістовність, правильність,ясність.
Напідставі зарубіжного досвіду та вітчизняної практики розроблені і пропонуютьсяметодичні рекомендації зі складання плану санації.
Планфінансового оздоровлення підприємства складається зі вступу та чотирьохрозділів. Основні джерела інформації, яку використовують під час складанняплану санації, наведено на рис.1.4.

/>
Рисунок1.4 — Джерела інформації, що використовують упроцесі оцінки санаційноїспроможності
Увступі відображається загальна характеристика об’єкта планування, подаютьсявідомості про правову форму організації бізнесу, форму власності, організаційнуструктуру, сфери діяльності та коротка історична довідка про розвитокпідприємства.
Упершому розділі відображається вихідна ситуація на підприємстві. Аналізвихідних даних включає такі підрозділи:
— оцінка зовнішніх умов;
–  аналізфінансово-господарського стану;
–  аналіз причин фінансовоїкризи та слабких місць;
–  наявний потенціал.
Аналізфінансово-господарського стану проводиться за двома напрямками:
–  аналізвиробничо-господарської діяльності;
–  аналіз фінансового стану.
Уході аналізу з’ясовується фактичний фінансовий та майновий стан підприємства(фактичний обсяг реалізації, величина прибутків, (збитків), рівеньзаборгованості, коефіцієнти платоспроможності, ліквідності, фінансовоголевериджу тощо).
Аналізпричин фінансової кризи та слабких місць полягає у систематизації та оцінюванніпричин фінансової кризи та наслідків їхнього впливу на фінансово-господарськудіяльність підприємства. Аналіз причин фінансової кризи проводиться з метоюїхньої локалізації та усунення.
Прививченні наявного потенціалу підприємства розглядають його сильні сторони,можливі шанси у кадровій, виробничій, технологічній, маркетинговій та іншихсферах. Наявний потенціал розвитку підприємства визначається такими основнимифакторами:
–  фінансове забезпечення таможливості залучення додаткового капіталу;
–  кваліфікований персонал;
–  надійні та дешеві джерелапостачання сировини та матеріалів;
–  освоєні ринки збутупродукції;
–  виробничий потенціал;
–  ефективна організаційнаструктура;
–  висока якість менеджменту.
Ефективністьсанації можна забезпечити планомірним розвитком та використанням наявного упідприємства потенціалу, а також через послаблення чинників, що обмежуютьпроведення санації.
Напідставі аналізу вихідної ситуації приймають рішення про доцільність абосанації підприємства, або його ліквідації.
Удругому розділі плану розглядаються стратегічні цілі санації, цільові орієнтирита розробляється стратегія санації підприємства.
Крімцього, розділ має запропонувати оперативну програму з відображенням заходів,спрямованих на покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності таліквідності підприємства.
Розділтретій є основною частиною плану санації. Це конкретний план заходів длявідновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства удовгостроковому періоді.
1.3 Вітчизняний тазарубіжний досвід фінансового оздоровлення підприємств
З метою узагальненнята критичного оцінювання практики фінансової санації підприємств розглянемо дванайтиповіші для України приклади санаційних концепцій. Одна з концепційпобудована на державному супервтручанні в ринкові процеси, а інша — натлумаченні санації як інституту переведення боргу.
СП«АвтоЗаз-Daewoo» є найбільшою одноразовоюінвестицією в українську економіку. Для її отримання уряд України надав низкупільг для розвитку автомобілебудівної промисловості (привілеї може отриматибудь-яка компанія, що бажає інвестувати понад 150 млн. дол. США вавтомобілебудівну промисловість України). Аналізуючи форми та методи державноїсанаційної підтримки даного підприємства, можна зробити висновок про порушенняантимонопольного законодавства та інших законів ринкової економіки. До заходіву рамках державної санаційної підтримки СП «АвтоЗаз-Daewoo» слід віднести такі:
— нульові ставки податку на додану вартість та акцизу на імпорт виробничогоустаткування, матеріалів та деталей для автомобілів;
— звільнення від сплати земельного податку; звільнення реінвестованого прибуткувід оподаткування;
— звільнення від сплати ПДВ та акцизів продажу автомобілів, зібраних в Україні;
— заборона імпорту автомобілів, яким більше ніж 5 років;
Надіїна успішне стимулювання розвитку вітчизняної автомобілебудівної промисловостіне справдилися. У 1998 році з конвеєра зійшли лише 24 тис. автомобілів — протизапланованих 70 тис. [6,с.386 ] Ситуаціяускладнюється відсутністю ринків збуту навіть для цієї кількості автомобілів.Це пояснюється низькою якістю продукції, надмірно високою її собівартістю танеадекватно високими цінами. Керівництво підприємства не змогло подолатипричини кризової ситуації у виробничій та організаційній сферах. Через низькийрівень продажу виробництво було тимчасово зупинено.
Аналізуючиневдалу санаційну концепцію «АвтоЗаз-Daewoo» слід звернути увагу на стратегічнупомилку при виборі самого санатора — корпорації Оаешю. Виявилося, щоконцерн-санатор сам перебуває у глибокій фінансовій кризі. Це підтверджуєтьсятим, що з початку 1990 року Daewoo розширював свою діяльність переважно за рахунок банківськихкредитів. Сума боргів концерну зросла з 19 млрд. дол. у 1995-му до 48 млрд дол.у 1998 році [ 6, с.385 ]. Обсяг заборгованостісанатора в 5 раз перевищив його власний капітал. Корейський уряд перевівкорпорацію на режим фінансового оздоровлення, але протягом 1999 рокукерівництво Daewoo зірвало запропонованийурядом план санації та реструктуризації.
Наведені прикладиз практики проведення санації підприємств в Україні є досить суперечливими тадискусійними. Вони показують як недосконалість вітчизняного законодавства усфері санації та банкрутства підприємств, так і відсутність фахівців,кваліфікованих у питаннях фінансового оздоровлення суб’єктів господарювання. Вприкладі санація проводилася всупереч законам ринкової економіки та принципампроведення санації, які діють в економічно розвинених країнах.
З метою створеннятеоретико-методологічної бази санації господарюючих суб’єктів України великезначення має вивчення та узагальнення позитивного досвіду інших країн у данійсправі. З цією метою розглянемо три різні за своїм характером, принципами тарезультатами санаційні концепції.
Концепція санації цукрової промисловості колишньої НДР
Нанашу думку, дана концепція є переконливим підтвердженням тези про можливістьпроведення радикальних санаційних заходів не лише щодо окремих підприємств,об’єднань, а й стосовно цілих галузей виробництва.
Яквідомо, німецький валютний союз істотно вплинув на хід економічних перетвореньу східних землях. Миттєво опинилась на межі банкрутства майже вся промисловістьНДР, оскільки довелося вимірювати все західними грошима, західними товарами,західними економічними показниками. Не конкурентоспроможність продукції тависокий рівень витрат призвели до загрози втрати ліквідності більшістьсхіднонімецьких підприємств. У стадії глибокого занепаду опинилась і цукровапромисловість.
Щобзапобігти тотальному банкрутству східнонімецьких цукрових фабрик, Опікунськевідомство, під юрисдикцію якого була передана вся власність НДР, вирішилозабезпечити короткострокову ліквідність всіх підприємств. Цього було досягнутовидачею гарантій на суму, що становила 41% [ 6, с.385 ] фінансових потреб кожноїгосподарської одиниці. Мету цієї акції зумовила необхідність у виграші часу,достатнього для приватизації або реконструкції підприємств. Другим важливимзаходом щодо забезпечення платоспроможності стало запровадження мораторію напогашення «старих позик» і виплату процентів по них.Компенсація спричинених цим «положенням» збитків банківським установамвідбувалася за рахунок державних коштів.
Одночаснозі здійсненням загальнодержавних санаційних заходів відповіднимиміністерствами, відомствами, всіма причетними до функціонування цукровоїпромисловості в Німеччині вівся активний пошук шляхів реструктуризації тавиходу галузі з кризи.
Стратегічналінія інвесторів (до яких належали: Цукрове об’єднання Норд АТ, Цукрове АТУельцен-Брауншвайг, Пфайфер енд Ланген, Зюдцукер АТ) спочатку зводилася дозаснування спільного західнонімецького інвестиційного товариства, метоюстворення якого мало бути фінансування будівництва нових та модернізаціїкількох старих цукрових підприємств. Наступним кроком передбачалося передати ціпідприємства НЦК в оренду з подальшим перетворенням його в акціонера. Такаконцепція задовольняла всіх учасників переговорів, але суперечилаантимонопольному законодавству
Зурахуванням вимог законодавства, реального стану цукрової промисловості НДР таінтересів сторін було вироблено такі принципи санації:
— єдиним можливим шляхом санації підприємств галузі є їх приватизація;
— приватизаціїмають підлягати всі без винятку цілісні майнові комплекси, а не окремі об’єктицукрової промисловості;
— врахування регіональних інтересів при проведенні санаційних заходів тазбереження цукрового виробництва у всіх існуючих бурякоцукрових зонах;
— врахування соціальних аспектів при проведенні санаційних заходів;
 -участь у санації та приватизації третіх осіб.
Враховуючиінтереси сільськогосподарських товаровиробників .- постачальників сировини,було прийняте принципове рішення про виділення їм приватизаційної квоти (зправом її викупу протягом 5 років).
Цукровіоб’єднання Норд АТ, Уельцен-Брауншвайг АТ, Пфайфер енд Ланген АТ, Зюдцукер АТта ДАНІСКО, які виступали як санатори, зобов’язались здійснити комплекссанаційних заходів, який забезпечив би вихід цукрової промисловості східнихземель з кризи та приведення її у відповідність до ринково економічнихстандартів та вимог ЄС. З цією метою, для проведення санаційних заходіввиробничо-технічного характер потрібно було мобілізувати фінансових ресурсівзагалом більш як 2 млрд. ДМ. Паралельно у всіх колишніх бурякоцукрових регіонахпередбачалось приведення до найвищих вимог Європейського цукрового устроювосьми цукрових заводів (будівництво трьох нових та реконструкція п’яти старихпідприємств). Ціну продажу кожної із п’яти груп підприємств визначили в розміріоднієї німецької марки, однак під інвестиційні зобов’язання, в разі невиконанняяких на покупців накладались величезні фінансові санкції.
Концепціясанації автопідприємства ВМW
Іншіпринципи проведення санації продемонстрував автомобільний концерн ВМW.
Урезультаті стратегічних прорахунків у виробничій та збутовій політиці. замістьзапланованого обсягу реалізації 25 тис. шт.[6, с.394] автомобілів щорічно, зап’ять років ВМW фактично було продано всього 19,2 тис. шт. легковихавтомобілів. Загальна сума збитків від основної діяльності за цей періоддосягла 70 млн. німецьких марок.
Нагенеральних зборах акціонерів була обґрунтована необхідність проведенняширокомасштабної санації підприємства. До основних слабких місць напідприємстві належали:
–        недосконалавиробнича та збутова програма;
— дефіцит оборотних засобів.
Групоюфахівців був розроблений альтернативний план санації. Основні його положеннязводилися ось до чого:
— санація балансу. Покриття збитків здійснювалося за рахунок санаційного прибуткута прибутку від іншої реалізації (продаж мопедів). Санаційний прибуток буводержаний у результаті зменшення статутного капіталу з 30 млн. до 22,5 млн.марок Зменшення основного капіталу здійснювалося за рахунок зменшенняномінальної участі в статутному фонді найбільших акціонерів;
— поточна ліквідність та платоспроможність була забезпечена за допомогоюплатіжних поступок кредиторів, зацікавлених у збереженні підприємства;
— оновлення виробничої та збутової програми здійснювалося на основі проведеннямасштабної реструктуризації підприємства;
— основним фінансовим джерелом проведення санаційних заходів виробничо-технічногохарактеру став капітал, мобілізований додатковою емісією акцій, з відповіднимзбільшенням статутного фонду до 37,5 млн. [6, C.395] німецькихмарок. Оскільки багато акціонерів не скористались своїми переважними правами напокупку акцій нової емісії, значний пакет акцій придбали нові власники, яківнесли ряд раціональних пропозицій щодо змін у керівному складі підприємства;
— зміна вищої ланки менеджменту.
У відповідності зданою програмою санація фінансової сфери повинна здійснюватися одночасно зподоланням причин кризи та слабких місць в організаційній, виробничій тазбутовій сферах.
Завдякиуспішному втіленню даної програми, радикальним змінам у виробничій та збутовійсферах уже через чотири роки після прийняття рішення про санацію, компаніяотримала прибуток, а акціонерам були виплачені дивіденди (6% річних). Нагенеральних зборах акціонерів був зроблений висновок про успішне завершеннясанації підприємства.
Вивчення,критичний аналіз та узагальнення результатів розглянутих санаційних концепційдадуть змогу вітчизняним фахівцям, державним та іншим структурам,відповідальним за проведення санації, уникнути типових помилок у ходіфінансового оздоровлення суб’єктів господарювання.

2. Фінансовіджерела санації підприємств
 
2.1 Внутрішніта зовнішні фінансові джерела санації підприємств
Мобілізаціявнутрішніх резервів фінансової стабілізації підприємства спрямована насампередна підвищення його платоспроможності та ліквідності. Цього можна досягтизбільшенням обсягів вхідних грошових потоків або в результаті скороченнявихідних грошових потоків.
Класифікаціявхідних та вихідних грошових потоків є підставою для розробки заходів,спрямованих на мобілізацію внутрішніх джерел фінансової санації. У літературі зпитань фінансової санації розрізняють два види реакції підприємств на фінансовукризу:
— захисна стратегія, яка передбачає різке скорочення витрат, закриття тарозпродаж окремих підрозділів підприємства, скорочення та розпродаж обладнання,звільнення персоналу, скорочення окремих частин ринкового сегмента, зменшеннявідпускних цін і (або) обсягів реалізації продукції;
— наступальна стратегія передбачає активні дії: модернізацію обладнання,упровадження нових технологій та ефективного маркетингу, підвищення цін, пошукнових ринків збуту продукції, розробку та реалізацію прогресивної стратегічноїконцепції контролінгу та управління.
Внутрішніджерела фінансової санації — це та частина фінансових ресурсів підприємства,джерелом формування якої є операційна та інвестиційна діяльність і яка непов’язана із залученням ресурсів на ринку капіталів. Використання внутрішніхфінансових резервів дає іншу не тільки подолати внутрішні причининеспроможності підприємств, а й значно зменшує залежність ефективностіпроведення санації від залучення зовнішніх фінансових джерел.
Щобзбільшити обсяги реалізації, слід максимально активізувати збутову(маркетингову) політику підприємства. Стимулювати збут можна як наданням знижокпокупцям, так і помірним збільшенням цін, а також застосуванням масованоїреклами.
Класифікаціявхідних та вихідних грошових потоків є підставою для розробки заходів,спрямованих на мобілізацію внутрішніх джерел фінансової санації (рис. 2.1).
/>
Рисунок 2.1Класифікація внутрішніх фінансових джерел санації підприємств
Першимсимптомом фінансової кризи на переважній більшості підприємств є зменшеннярівня реалізації продукції. І навпаки, досягнення необхідного рівня реалізаціїпродукції є головним критерієм успіху санації суб’єкта господарювання. Саметому заходи щодо активізації збутової політики підприємства належать до числанайбільш пріоритетних.
Усізаходи щодо збільшення виручки мають базуватися на системі короткостроковихпрогнозів обсягів збуту з урахуванням динаміки цін та відповідних їм обсягівреалізації.
Цягрупа санаційних заходів пов’язана зі зміною структури та.складу активівбалансу. У рамках реструктуризації активів виокремлюють такі види санаційнихзаходів:
— мобілізація прихованих резервів здійснюється через реалізацією окремих,об’єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не пов’язані зпроцесом виробництва та реалізації продукції (будівлі та споруди невиробничогопризначення, корпоративні права інших підприємств, боргові цінні папери,нематеріальні активи, по наднормові запаси сировини та матеріалів тощо);
— використаннязворотного лізингу (господарська операція, що передбачає продаж основних фондівз одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний абофінансовий лізинг). Наприклад, збиткове підприємство продає лізинговій компаніїадміністративну будівлю з одночасним укладанням договору про лізинг цьогооб’єкта нерухомості.
Залежновід обраної стратегії підприємство добирає той чи інший каталогвнутрішньогосподарських санаційних заходів, тобто тих, які беруть свій початокна підприємстві і не пов’язані з фінансовою участю третіх сторін (власників,кредиторів, держави). Використовуючи внутрішні фінансові резерви, підприємствоможе не тільки подолати внутрішні причини кризи, а й значною мірою зменшитизалежність ефективності санації від залучення зовнішніх фінансових джерел.
Протена підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі, повністю вичерпуютьсятакі класичні джерела самофінансування, як прибуток та амортизація. Мобілізаціявнутрішніх резервів фінансової стабілізації підприємства спрямована насампередна підвищення (або відновлення) його платоспроможності та ліквідності. Цьогоможна досягти збільшенням обсягів вхідних грошових потоків (наприклад, зарахунок збільшення виручки від реалізації, продажу частини основних фондів, рефінансуваннядебіторської заборгованості) або в результаті скорочення вихідних грошовихпотоків (зменшення витрат, які відносяться на собівартість продукції чипокриваються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства).
Особливемісце у процесі санації належить заходам фінансо-во-економічного характеру, яківідображають фінансові відносини, що постають у процесі мобілізації тавикористання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств.За джерелами мобілізації фінансових ресурсів розрізняють автономну тагетерономну санацію. Автономна санація передбачає фінансування оздоровленняпідприємства за рахунок його власних ресурсів і коштів, наданих власниками.Гетерономна (зовнішня) санація характеризується участю у ній сторонніх осіб,зокрема та інших кредиторів, клієнтів, держави.
Тобтофінансова санація може здійснюватись як за рахунок внутрішніх так і зовнішніхджерел фінансування.
Фінансовагетерономна санація може здійснюватись з допомогою залучення коштів такихсуб’єктів, як (рис. 2.2):
а)власники підприємств: акціонери, пайовики.
б)кредитори підприємства:
— банки та інші фінансово-кредитні установи;
— постачальники предметів та засобів праці
— споживачі готової продукції (авансування одержаної продукції);
–   працівники підприємства(заборгованість з оплати праці);
–   державні органи(заборгованість щодо розрахунків із бюджетом та за позабюджетними платежамитощо).
в)персонал підприємства.
Зметою санації статутний фонд, як правило, збільшують, щоб мобілізувати фінансовіресурси та підвищити фінансову стійкість підприємства. Ще один важливий мотив — збільшення капіталу, за яким власники несуть відповідальність передкредиторами, завдяки чому підвищується кредитоспроможність підприємства.
Статутнийфонд збільшують трьома методами:
— збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості;
— збільшення номінальної вартості акцій;
–  обмін облігацій на акції.
Реальненадходження фінансових ресурсів на підприємство відбувається лише в разіздійснення додаткових внесків інвесторів в обмін на корпоративні права суб’єктагосподарювання. Ця операція пов’язана з додатковою емісією таких прав.
Призбільшенні номінальної вартості акцій акції попередніх випусків обмінюються наакції нової номінальної вартості, відповідно до кількості акцій, якими володієакціонер. Збільшення статутного фонду АТ збільшенням номінальної вартості акційє підставою для анулювання реєстрації попередніх випусків акцій, тому потрібнозареєструвати випуск акцій нової номінальної вартості.
Уразі збільшення номінальної вартості акцій статутний фонд збільшується зарахунок таких джерел:
— додаткових внесків власниківкорпоративних прав підприємства;
— індексації основних фондів.
Цейметод характерний тим, що кожний з акціонерів може доплатити до визначеногорівня нової номінальної вартості акцій. Якщо він відмовився це зробити, емітентзобов’язаний запропонувати акціонерові викупити його акції.
Формаучасті суб’єктів у санації істотно залежить від характеру їхніх фінансових тагосподарських стосунків із боржником. Основні форми фінансування гетерономноїсанації наведенні на рис. 2.2.
Найбільшзацікавленими особами в санації неспроможного підприємства є його власники(акціонери, пайовики та ін.). Вони, як правило, несуть значний тягарфінансування санаційних заходів. Фінансувати санацію власники можуть у такихформах:
–        внескина збільшення статутного фонду;
–        наданняпозик;
–        цільовівнески на безповоротній основі.
Напрактиці з метою санації нерідко слідом за зменшенням статутного капіталуздійснюється його збільшення. Ця операція називається двоступінчастою санацією.
/>
Рисунок2.2 Суб’єкти та основні форми зовнішнього фінансування санації підприємства
Призбільшенні номінальної вартості акцій акції попередніх випусків обмінюються наакції нової номінальної вартості, відповідно до кількості акцій, якими володієакціонер. Збільшення статутного фонду АТ збільшенням номінальної вартості акційє підставою для анулювання реєстрації попередніх випусків акцій, тому потрібнозареєструвати випуск акцій нової номінальної вартості. Цей метод характернийтим, що кожний з акціонерів може доплатити до визначеного рівня новоїномінальної вартості акцій. Якщо він відмовився це зробити, емітентзобов’язаний запропонувати акціонерові викупити його акції.
2.2 Державнафінансова підтримка санації підприємств
Згідноіз Законом України «Про підприємство» у разі збиткової діяльності суб’єктівгосподарювання держава, якщо вона визнає їх продукцію суспільно необхідною,може надавати їм дотації чи інші пільги. Беручи участь у санації підприємств,держава, як правило, прагне протидіяти спаду виробництва та зростаннюбезробіття.
Державнапідтримка може здійснюватись як за рахунок державного бюджету, так і за рахунокмісцевих. До основних критеріїв відбору підприємства для надання їм цільовоїдержавної підтримки слід віднести такі:
—потенційна прибутковість;
—високий рівень менеджменту на підприємстві;
—збереження науково-технічного потенціалу;
—наявність ринків збуту в країні та за її межами;
—заміна імпортної продукції, сировини, матеріалів вітчизняними.
Якщомобілізованих фінансових ресурсів із децентралізованих джерел не вистачило дляуспішного проведення санації чи реструктуризації підприємства, то в певних випадкахможе бути прийнято рішення про надання суб’єктам господарювання державноїфінансової чи іншої підтримки.
Арбітражнийсуд, за клопотанням органу місцевого самоврядування або відповідногоцентрального органу виконавчої влади, може винести ухвалу про санаціюмістоутворюючого підприємства або іншого суб’єкта господарювання, діяльністьякого є суспільно необхідною для певного регіону. При цьому відповідні державніоргани мають укласти з кредиторами договір поруки за зобов’язаннями боржникаабо погасити дані зобов’язання за рахунок надання кредитної підтримки чифінансових ресурсів на безповоротній основі.
Ухвалюючитаке рішення, виконавча влада виходить із принципу фінансової підтримки,передусім, життєздатних виробничих структур, підприємств і організацій, які вжеадаптувалися до нових реалій економічного життя, здатні ефективновикористовувати кошти і на цій основі протягом найкоротшого часу збільшитиобсяг виробництва. Опрацьовано критерії відбору підприємств для наданняцільової комплексної державної підтримки. З них треба назвати такі:
–  потенційна прибутковість;
–  високий рівень менеджменту напідприємстві;
–  спрямованість на використаннянових, ефективних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій;
— можливість експорту (приросту експорту) конкурентоспроможної продукції;
–  заміна імпортної продукції,сировини, матеріалів вітчизняними;
–  збереження науково-технічногопотенціалу (досліджень і розробок, що мають пріоритетне значення для країни);
–  наявність ринків збутупродукції у країні та за кордоном.
Підтримкаорієнтується, передусім, на підприємства, які здатні її використати змаксимальною віддачею та забезпечити збільшення виробництва продукції, щопозитивно вплине на дохідну частину бюджету.
Перевагамидержавного фінансування санації є:
–  адресність — при використанніцього методу можна визначити конкретне підприємство, якому надається допомога;
–  оперативність — прискоренапроцедура надання фінансової підтримки порівняно з іншими методами;
–  гнучкість — при наданнікоштів варіюється розмір допомоги, її строк, вартість та інші характеристикивідповідно до умов конкретного підприємства.
Алевиділяють і недоліки, серед яких основними є:
–  підвищення державних витрат;
–  малий розмір допомоги черездефіцит державних фінансових
ресурсів.
Вибранасанаційна стратегія визначає конкретний комплекс заходів щодо залученняфінансового капіталу із внутрішніх та зовнішніх джерел. Неодмінною умовоюодержання державної фінансової підтримки є першочергове використання всіхможливостей одержання фінансових ресурсів із децентралізованих джерел.
Централізованасанаційна підтримка може здійснюватись:
— прямим фінансуванням — бюджетні позики, субсидії, придбання державнихкорпоративних прав та ін.;
–  непрямим фінансуванням — податкові пільги, реструктуризація податкової заборгованості, надання державнихгарантій.
ВУкраїні безповоротне фінансування підприємств державою здійснюється у межахсум, передбачених видатками бюджету на народне господарство (у тому числі напромисловість та енергетику, будівництво, сільське господарство тощо). Протедля того, щоб оцінити реальний стан бюджетних витрат на фінансову підтримкупідприємств, і слід враховувати розглянуті далі групи видатків:
—бюджетне кредитування капітальних вкладень;
—обслуговування зовнішнього боргу (у частині виконання зобов’язань окремихсуб’єктів підприємницької діяльності);
— витрати різного роду галузевих фондів фінансового регулювання;
— видатки інноваційного фонду та ряд інших.
Підсубсидіями прийнято розуміти безповоротне надання коштів підприємствам дляпокриття ними своїх витрат чи збільшення прибутків. Використання субсидуваннямає бути максимально обмежено, оскільки воно частково стримує ринковий механізмрегулювання суспільного виробництва і може застосовуватись лише до тих підприємств,існування яких дійсно виправдане.
Кількароків тому в Україні значного поширення набула практика проведення Національнимбанком цільових кредитних аукціонів для комерційних банків під програми санаціївиробництва.
Одниміз методів державної фінансової допомоги підприємствам є санаційна підтримка увигляді повного або часткового викупу державою корпоративних прав підприємств,що перебувають у фінансовій скруті.
Основніформи прямого і непрямого державного фінансування підприємств наведені нарисунку 2.3.
/>
Рисунок2.3 Основні форми державної фінансової підтримки
Прямедержавне фінансування санації підприємств передбачає безпосереднє наданнякоштів суб’єктам господарювання із централізованих фондів фінансових ресурсів.Державне фінансування підприємств може відбуватися на поворотних ібезповоротних засадах (субсидії). Одним із методів державної фінансовоїдопомоги підприємствам є санаційна підтримка у вигляді повного або частковоговикупу державою корпоративних прав підприємств, що перебувають у фінансовійскруті.
Увітчизняній практиці можна зустріти й інші методи державної підтримкипідприємств, наприклад, надання певним суб’єктам підприємницької діяльності воренду приміщень без стягування орендної плати та без оплати комунальнихпослуг, надання виключних ліцензій на здійснення певних видів господарськоїдіяльності, погашення державою (або державними підприємствами) заборгованостідеяких суб’єктів господарювання за енергоносії.
3.Механізм санації та економіко–правові аспекти
 
3.1 Санаціяшляхом реорганізації. Санаційний аудит та баланс
Післявинесення ухвали про санацію боржника керуючий зобов’язаний подати на схваленнякомітету кредиторів план санації (реорганізації). План санації повинен міститиперелік заходів з відновлення платоспроможності боржника, умови участіінвесторів, строк та черговість виплати боржником чи інвестором боргу.
Плансанації має містити таку інформацію:
— аналіз причин фінансової кризи;
— оцінка фінансового стану боржника до початку санації;
— заходи щодо нормалізації фінансового стану боржника;
— механізм контролю за ходом реалізації плану санації.
За15 днів до закінчення санації, а також за наявності підстав
длядострокового припинення санації, керуючий повинен надати зборам кредиторівписьмовий звіт, до якого додається реєстр вимог кредиторів. Звіт керуючого,розглянутий зборами кредиторів, та протокол зборів кредиторів подаються назатвердження до арбітражного суду. Затвердження арбітражним судом звіту керуючогосанацією є підставою для винесення ним ухвали про припинення провадження усправі про банкрутство.
Реструктуризаціяпідприємства — це запровадження організаційно-господарських,фінансово-економічних, правових, технічних заходів спрямованих на реорганізаціюпідприємства зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, щосприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випускуконкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва тазадоволенню вимог кредиторів. Керуючись таким визначенням, можна розмежуватикатегорії реструктуризації та реорганізації.
Унаукових джерелах, присвячених дослідженню реструктуризації підприємств,залежно від характеру застосовуваних заходів виокремлюють такі форми реструктуризації:
–          реструктуризаціявиробництва;
–          реструктуризаціяактивів;
–          фінансовареструктуризація;
–          корпоративнареструктуризація (реорганізація).
Реструктуризаціявиробництва передбачає зміни в організаційній та у виробничо-господарській сферіпідприємства з метою підвищення його рентабельності та конкурентоспроможності.В рамках даного виду реструктуризації можуть здійснюватися такі заходи:
— зміна керівництва підприємства;
— запровадження нових, прогресивних форм та методів управління;
— диверсифікація асортименту продукції;
— поліпшення якості продукції;
— підвищення ефективності маркетингу;
— зменшення витрат на виробництво;
— скорочення чисельності персоналу підприємства.
Реструктуризаціяактивів включає заходи, результатом яких є зміни структури та складу активівбалансу. До основних заходів у рамках реструктуризації активів належать такі:
— продаж частини основних засобів;
— продаж зайвого обладнання, запасів сировини та матеріалів тощо;
— продаж окремих підрозділівпідприємства;
— реалізація окремих видів фінансових вкладень;
— рефінансування дебіторської заборгованості.
Фінансовуреструктуризацію пов’язують зі зміною структури та розмірів власного тапозичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльностіпідприємства. До основних заходів у рамках фінансової реструктуризаціївідносять такі:
— реструктуризаціязаборгованості перед кредиторами;
— одержання додатковихкредитів;
— збільшення статутногокапіталу;
— заморожування інвестиційнихвкладень.
Найскладнішимвидом реструктуризації є корпоративна. Корпоративна реструктуризація пов’язаназ реорганізацією підприємства: її наслідком є повна або часткова зміна власникастатутного капіталу, створення нових юридичних осіб та (або)організаційно-правової форми організації бізнесу.
Заформальними ознаками розрізняють такі три види реорганізації:
— реорганізація, яка спрямована наукрупнення підприємства (злиття, приєднання, поглинання);
— реорганізація, яка спрямована наподрібнення підприємства (поділ, виділення);
— реорганізаціябез зміни розмірів підприємства (перетворення).
Реорганізаціяпідприємств, які мають кредиторську заборгованість, здійснюється з дотриманнямвимог щодо переведення боргу, зокрема:
—        переведення боржником свого боргу на іншу особу допускається лише зазгодою кредитора;
–        новий боржник має право висувати проти вимог кредитора всі заперечення, щовипливають з відносин кредитора і первинного боржника;
—        поручительство і встановлена третьою особою застава припиняються зпереведенням боргу, якщо поручник або заставодавець не виявив згоди відповідатиза нового боржника;
–        відступленнявимоги і переведення боргу, якщо такі визначалися угодою, укладеною в письмовійформі, можуть бути вчинені також у простій письмовій формі.
Перед здійсненнямсанаційної реорганізації необхідно провести поглиблений аналізфінансово-господарського стану підприємства, що перебуває в кризі. Аналіз маєбазуватися на визначенні основних характеристик діяльності даної юридичноїособи. На підставі результатів аналізу висновують про санаційну спроможністьпідприємства та про доцільність його реорганізації. Ефективністьреструктуризації забезпечується тими заходами, які покладено в основу плануреструктуризації. У плані слід відобразити переваги вибраних організаційнихформ та методів реструктуризації. У разі реорганізації слід показати, якіпереваги матиме підприємство через зміну організаційно-правової форми,відокремлення окремих структурних підрозділів чи приєднання інших підприємств.
Санаційнийаудит та бюджет
Увітчизняній науково-практичній літературі поняттю «санаційний аудит» досіприділялося дуже мало уваги, оскільки здебільшого економісти не вбачалиістотної різниці між звичайним аудитом та аудитом, здійснюваним напідприємствах, що перебувають у фінансовій кризі. З прийняттям Закону України«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якимпередбачена можливість досудової санації, а також санації підприємства іукладання мирової угоди під час провадження справи про банкрутство, питанняпроведення саме санаційного аудиту підприємств набуває надзвичайноїактуальності. Адже рішення санаторів, кредиторів, арбітражного суду щодозастосування процедури санації чи мирової угоди істотно залежить від висновківсанаційного аудиту досліджуваного підприємства. Аудит — це незалежна експертизапублічної бухгалтерської та фінансової звітності, іншої інформації щодофінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання, мета якої — перевірити достовірність їх звітності, визначити повноту та відповідністьчинному законодавству здійснюваного обліку та сформувати висновки про реальнийфінансовий стан підприємства. Санаційний аудит є окремим напрямком діяльностіаудиторських фірм. Він має свої особливості як щодо методів, так і щодо об’єктів та цілей проведення.Характерним для санаційного аудиту є те, що він проводиться на підприємствах,які перебувають у фінансовій кризі. Головна його мета — оцінити санаційнуспроможність підприємства на підставі аналізу фінансово-господарськоїдіяльності та наявної санаційної концепції.
Необхідністьпроведення санаційного аудиту зумовлена тим, що користувачам потрібнаінформація про фінансовий стан суб’єкта господарювання та реальність санаційноїконцепції. Замовниками санаційного аудиту підприємства, яке перебуває уфінансовій кризі, можуть бути:
–   нинішні та потенційні власникикорпоративних прав підприємства (якщо приймається рішення про збільшеннястатутного капіталу);
–  андерайтери (якщо вирішується питанняпро викуп ними корпоративних прав нової емісії);
–  державніоргани (якщо вирішується питання про надання підприємству державної санаційноїпідтримки).
Санаційний аудитможна розглядати як один з інструментів зменшення до певного рівняінформаційного ризику для інвесторів, кредиторів та інших осіб, які мають намірузяти участь у фінансовій санації підприємства.
Методисанаційного аудиту загалом збігаються з методами контролінгу.
Перш ніжпроводити аудит, аудитор має підготувати в письмовому вигляді програмусанаційного аудиту, яка визначає процедури, необхідні для досягненняпоставлених цілей. Санаційний аудит не слід ототожнювати з причинно-наслідковиманалізом фінансового стану підприємства, який здійснюється під час розробкиплану санації і є складовою частиною класичної моделі санації. Незважаючи нате,що в обох випадках використовуються одні й ті самі методи аналізу, а також насхожість цілей, між причинно-наслідковим аналізом та санаційним аудитом існуєпринципова різниця: у першому випадку йдеться про складову процесу розробкиплану санації, у другому — про перевірку достовірності та реальності наведениху плані санації даних.
3.2 Санаціяпідприємств України через створення промислово фінансових груп у системідержавного регулювання економіки
Однимз методів комплексного оздоровлення фінансової системи України можна вважатистворення промислово-фінансових груп (ПФГ), до складу яких мають залучатисьфінансово неспроможні підприємства або фінансово-кредитні установи, щотимчасово потрапили у стан фінансової кризи. В силу сучасного розвиткуприватизаційних процесів в економіці України залучення державних підприємств,що знаходяться у фінансовій кризі, на думку авторів, буде успішним і отримаєсхвалення відповідних державних органів, що здійснюють контролюючу тарегуляторну діяльність у сфері запобігання банкрутству підприємств та відносин,що стосуються державного майна. Водночас необхідно зазначити, щопромислово-фінансові групи — це угруповання, всередині яких можнаперерозподіляти фінансові ресурси на користь перспективних підприємств. Тобто врамках ПФГ тимчасово вільні грошові кошти на одному підприємстві — суб’єктігрупи — можуть скеровуватися на покриття дефіциту в грошових коштах іншихпідприємств, оскільки рух їх капіталів і швидкість обігу різні. Це дає економіюгрошових коштів тому, що не залучається ззовні позичковий капітал. Крім цього,тимчасово вільні грошові кошти підприємств уже в ролі банківського капіталуможуть використовуватися для емісії цінних паперів, валютних операцій, наданнякредитів тощо. Ефект від об’єднаного використання капіталів (банківського іпромислового) значно вищий від результатів їх окремого функціонування.
Формуваннявітчизняних ПФГ, крім росту конкурентоздатності, може прискоритиантикризово-реформаційний розвиток економіки України, активізуватиінвестиційний процес, зрушити з місця структурну перебудову, сприяти ростунауково-технічного потенціалу країни, вирішити проблему неплатежів та затримкизаробітної плати. При відповідній державній промисловій політиці створення ПФГможе стати одним із реальних методів підвищення ефективності підприємництва,подолання депресивної фази кон’юнктури в ринковій економіці, каталізаторомконцентрації інвестиційних ресурсів у пріоритетних напрямах.
Унашій країні реально існують економічні передумови для створення тафункціонування ПФГ у провідних галузях національного виробництва. Виникненняукраїнських промислово-фінансових груп як структур промислово-фінансовоїінтеграції забезпечуватиме ефективний (за рахунок раціонального використанняфінансових ресурсів) і прискорений розвиток науки та промислового виробництвашляхом диверсифікації в напрямах освоєння нових видів продукції та послуг, щогарантують високий розмір прибутку. За умов державної політики ПФГвиступатимуть заходами комплексного і економічного ефективного завантаженняпотужностей підприємств, які не отримали достатньо замовлень, для державнихпотреб.
Формуванняпромислово-фінансових груп позитивно вплине на розвиток вітчизняної економіки,що зміцнить Українську державу. Можна виділити такі основні напрями впливу:
— стабілізаціявиробництва (ПФГ створять сприятливі умови для об’єднання підприємств зтехнологічними та коопераційними зв’язками; відбудеться завантаження виробничихпотужностей з випуску потрібної продукції за рахунок тісних господарськихвідносин між учасниками);
/>/> — покращання інвестиційного клімату (ПФГпідвищують інтеграцію промислового і фінансово-кредитного капіталів, при цьомуділові відносини між учасниками промислово-фінансової групи впливають напокращання інвестиційного клімату; ПФГ для вітчизняних та закордоннихінвесторів виступатимуть надійними партнерами, внаслідок чого зростатимутьнадходження фінансових ресурсів у промисловість і зменшуватиметься їх вивезенняза кордон);
— прискореннянауково-технічного прогресу (ПФГ сприятиме чіткій стратегічній орієнтаціїрозвитку своїх учасників. Покращання зв’язків у рамках науково-виробничих,виробничо-технологічних комплексів сприятиме проведенню єдиної технічної таінвестиційної політики. При цьому знизиться ризик, пов’язаний з розробкою івиробництвом нової техніки, удосконалюватиметься фінансування довготривалихнаукових і дослідницьких циклів, розвиватиметься стратегічне партнерство зіноземними фірмами);
— фінансова стабілізація підприємств (банк ПФГ здійснюватиме взаєморозрахунки міжпідприємствами, внаслідок чого знизиться навантаження на міжбанківськуінфраструктуру і стабілізуються платежі між учасниками ПФГ);
— структурна трансформація (ПФГ сприятимуть розвиткові механізму міжгалузевого тавнутрігалузевого перерозподілу ресурсів, що вплине на прискорення концентраціїінвестиційних ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку економіки України, атакож забезпечить значну кількість робочих місць, що дозволить скоротитизростання безробіття в нашій країні).
Одночасноз розвитком ПФГ необхідно використовувати методи антимонопольного регулюваннядля обмеження економічного диктату груп. Тобто державні органи повинніслідкувати, щоб діяльність ПФГ носила олігопольний, а не монопольний характер.
Нашляху реалізації санації підприємств шляхом утворення ПФГ практично відсутніістотні перешкоди, оскільки:
— ПФГ єекономічними суб’єктами, які акумулюють значний капітал для реалізації власноїдіяльності, а це дозволить забезпечити санаційні заходи щодо неплатоспроможногопідприємства необхідними фінансовими ресурсами
— створення ПФГ є великимекономічним проектом, і передбачає детальне планування організаційних тафінансово-господарських аспектів, а отже, залучення фінансово неспроможногопідприємства до створення ПФГ буде пріоритетним для державних органіввиконавчої та судової влади;
— основною метою учасників комітету кредиторів є покриття зобов’язаньпідприємства перед ними, а фінансове оздоровлення підприємства в складі ПФГ єнайперспективнішим шляхом покриття кредиторської заборгованості такогопідприємства;
— ініціаторами утворення ПФГ виступають економічно сильні підприємства,представники яких мають набагато більше реальних можливостей вирішити всіспірні питання з акціонерами (засновниками, учасниками) фінансово неспроможногопідприємства щодо планових санаційних заходів, на відміну від інших можливих санаторівпідприємства.
Санаціяпідприємств шляхом утворення ПФГ носить ряд вагомих переваг над «традиційними» санаційними заходами, оскільки:
— правові аспекти санації фінансово неспроможного підприємства можуть бутивирішені швидше та на якісно вищому рівні, ніж при традиційній реалізаціїфінансової санації на ухвалу господарського (арбітражного) суду за участізвичайних санаторів, які не володіють настільки великими організаційними тафінансовими можливостями, як учасники ПФГ;
— існує можливість ефективного використання такого засобу санації, якреструктуризація підприємства, а насамперед таких форм реструктуризації, якреструктуризація виробництва, активів та фінансової реструктуризації;
— з’являється можливість більш ефективно використовувати всі можливі внутрішніфінансові джерела санації підприємств;
— практично відпадає потреба у санації балансу підприємства, внаслідок якоїнайчастіше відбувається скорочення статутного фонду підприємства;
— фінансування санаційних заходів не буде обмежуватися лише реалізацієювнутрішніх джерел санації та санацією балансу, а буде здійснюватись, восновному, за рахунок зовнішніх джерел санації, а отже, надійнішими таефективнішими методами.
Основноюперевагою проведення санації підприємств шляхом утворення ПФГ є можливістьповноцінного використання внутрішніх фінансових джерел санації — метод, якийдозволяє обмежити залучення додаткових ресурсів для фінансового оздоровленняпідприємства та не збільшувати і так великі зобов’язання підприємства, а даєзмогу «заробити» підприємству необхідні кошти шляхом нарощування обсягу йогодоходів і дозволяє зменшити вихідні грошові потоки підприємства.
Санаціяпідприємств шляхом утворення ПФГ має ряд суттєвих переваг, реалізація якихнеможлива без налагодження партнерських стосунків між усіма сторонамисанаційного процесу, а також фінансово-кредитними організаціями. Саме такіумови присутні при залученні неплатоспроможного підприємства до складу ПФГ, ітому якнайповніша реалізація санаційних заходів, що дозволить здійснитипокращення структури капіталу, підвищення платоспроможності та ліквідностіпідприємства можлива саме за умов залучення неплатоспроможного підприємства доскладу ПФГ.
Уразі реорганізації виокремленням з переданням частки статутного фондувідкривається тимчасовий рахунок засновникам банку-правонаступника дляперерахування частини залишку засобів із кореспондентського рахунку банку, щореорганізується, за розподільним балансом і внесків часток у статутний фондновими засновниками.
Реорганізаціякомерційного банку перетворенням здійснюється в тому самому порядку, якийпередбачений для реорганізації підприємств інших галузей виробництва.

Висновки
В даній курсовійроботі на тему «Фінансова санація підприємств: сутність, роль, джерела тапорядок здійснення», мивизначили основніаспекти реорганізаціїпідприємства його оздоровлення.
Якправило, найбільший ефект дає комплексний підхід до оздоровлення фінансовогостану підприємства, тобто стратегія санації, яка передбачає максимальнепоєднання заходів, направлених на мобілізацію внутрішніх джерел економії коштівз заходами по залученню зовнішніх джерел фінансування для здійсненняінвестиційних проектів щодо зміцнення конкурентних позицій підприємства. Санація- це комплекс заходів, спрямованих на вихід підприємства з кризи, відновленняйого прибутковості та конкурентоспроможності. Фінансова санація передбачаєпокриття поточних збитків, відновлення платоспроможності, скороченнязаборгованості до нормального рівня, формування достатніх фінансових ресурсівдля стабільного функціонування підприємства.
Вкурсовій роботі ми також визначили мету та цілі санації підприємств. Отже, метою проведення санації єзапобігання визначенню боржника банкрутом і його ліквідація. Організаціясанаційної процедури складний багато етапний процес, який затверджується хвалоюарбітражного суду щодо:
— визначення боржникабанкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
— затвердження звітукеруючою санацією і припинення розгляду справи про банкрутство;
— встановлення кінцевогостроку розрахунків з кредиторами, але не більше шести місяців. В цьому випадкурозгляд справи про банкрутство припиняється після завершення розрахунків зкредиторами.
Здійсненнясанації передбачає доволі широкий діапазон заходів по оздоровленню фінансовогостану підприємства.
Санаціяпідприємства може передбачати його реструктуризацію, тобто здійсненняорганізаційно-господарських, фінансово — економічних, правових, технічнихзаходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну його структуриуправління, форм власності організаційно-правової форми, які сприятимутьфінансовому оздоровленню підприємства.
Власникипідприємства-боржника, його персонал також беруть участь у санаційних заходахшляхом надання позик, внесків на збільшення статутного фонду, в тому числі зарахунок купівлі акцій, надання безповоротної допомоги.
Реалізаціякомплексу заходів по санації підприємства-боржника в разі успіху виводить йогоз фінансової кризи і створює умови для проведення підприємницької діяльності вмайбутньому. Якщо цілі фінансової санації не досягнуто, підприємствооголошується банкрутом і розпочинається ліквідаційна процедура.

Практичне завдання (варіант 14)
Керівництвопідприємства поставило фінансово-економічним службам завдання проаналізуватистан, структуру, необоротних активів, ефективність використання основнихзасобів та визначити найбільш оптимальний метод їх повного відтворення.
Завдання
/>Обґрунтувати значущість розв’язання цієї задачі для підприємства.Проаналізувати динаміку обсягів та структури необоротних активів підприємства.Визначити можливі чинники, що призвели до змін обсягу та структури необоротнихактивів.
Проаналізуватипоказники, що характеризують стан основних засобів підприємства та ефективністьвикористання основних засобів за загальними показниками.
Розрахуватирозмір амортизаційних відрахувань на відновлення основних засобів підприємстваза різними методами:
–  згідно П(С)БО прямолінійнимметодом;
–  згідно ЗУ «Про оподаткування прибуткупідприємств» від 22.05.97
№283/97-ВР зі змінами та доповненнями.
Оцінитиполітику щодо фінансового забезпечення відтворення основних засобівпідприємства.
Розробитипропозиції, які спрямовані на поліпшення складу необоротних активівпідприємства, в тому числі і основних засобів, на підвищення ефективностівикористання основних засобів і забезпечення найбільш оптимального варіанту їхповного відтворення. Визначити порядок дій та заходів керівництва, якіспрямовані на розв’язання цих задач.
Інформаційнезабезпечення до задачі
1.Баланс реального підприємства (додаток А).
2.Звіт про фінансові результати реального підприємства (додаток Б).
/>/>/>/>Дані показники:
а)обсяг виробництва на підприємстві:
-базовий-94100грн; фактичний — 75800 грн;
б)середньооблікова чисельність працівників:
— базового року — 115 чол.; звітного року — 118 чол.;
в)вартість введених основних засобів:
— у базовому році — 200 грн; звітному році — 720 грн;
г)вартість виведених основних засобів:
— у базовому році — 320 грн; звітному році — 170 грн.
Напідприємстві використовується податковий метод нарахування амортизації.
Алгоритм розв’язування задачі.
Першийкрок — аналіз динаміки обсягів та структури необоротних активів підприємства(оформити у вигляді табл.).
Таблиця4.1 — Динаміка склад і структура необоротніх активівАктиви На початок На кінець Зміна Зміна структури грн % грн % грн % 1 2 3 4 5 6 7 8 1. Необоротні активи
Основні засоби:
–   залишкова вартість
–   первісна вартість
–   знос
100,9
234,6
133,7
21,01
–
–
99,4
231,4
132 21,23
-1,5
-3,2
-1,7
0,9851
0,9863
0,9873 0,22 Інші необоротні активи Усього за розділом 1 100,9 21,01 99,4 21,23 -1,5 0,9851 0,22 2. Оборотні активи
Запаси:
–   виробничі запаси
–   готова продукція
–   товари
102,6
129,1
56,5
27,6
34,027
14,89
110,7
122,2
47,6
30,2
33,13
12,9
8,1
-6,9
-8,9
1,0789
0,9429
0,8424
2,6
-0,897
-1,99
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
–   чиста реалізаційна вартість
–   первісна вартість
–   резерв сумнівних боргів
47,9
47,9
–
12,62
12,62
–
48,2
48,2
–
13,07
13,07
0,3
0,3
–
1,0062
1,0062
–
э0,45
0,45
– Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті 43,3 11,41 40,1 10,87 -3,2 0,9260 -0,54 Усього за розділом 2 379,4 78,99 368,8 78,77 -10,8 0,9720 -0,22 3. Витрати майбутніх періодів Баланс 480,3 100 468,2 100 -12,1 -12,1
Отже,за даними розрахунками в таблиці ми бачимо дані балансу на початок і кінецьроку, а також розрахували значення у відсотках і знайшли зміну як у гривні такі у відсотках. З розрахунків ми визначили, що основні засоби, тобто залишковавартість, первісна вартість, знос в певній мірі зменшилися порівняно зпопереднім роком. Також зменшилася готова продукція на 6,9 грн. та товари на8,9 грн., а виробничі запаси збільшились на 8,1 грн.
Другий крок — аналіз показників, що характеризують стан основних засобів, забезпечення нимипідприємства та ефективності їх використання (оформити у вигляді табл. 3.25,3.26), зробити висновки.
Таблиця4.2- Розрахунок показників, що характеризують стан основних засобів,забезпечення ними підприємства та ефективності їх використанняПоказник Формула розрахунку Характеристика 1 2 3 1.Фондоміст-кість Ф к / Вп Характеризує забезпеченість підприємства основними засобами 2.Фондоозброє-ність Ф к / Ч Показує величину основних засобів на одного працівника 3.Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства Фз / М Відображає питому вагу залишкової вартості основних засобів у загальній вартості майна підприємства 4.Коефіцієнт зносу основних засобів Зо / Ф к Показує рівень зносу основних засобів 5.Коефіцієнт придатності основних засобів 1 – Кз Відображає частину основних засобів, придатну для експлуатації 6.Коефіцієнт оновлення основних засобів Фв / Ф к Показує частину введених нових сановних засобів у загальній вартості основних засобів 7.Коефіцієнт вибуття основних засобів Фу / Ф к Характеризує інтенсивність вибуття основних засобів 8.Коефіцієнт приросту основних засобів (Фв — Фу ) /Ф к Показує рівень збільшення основних засобів у звітному періоді проти минулого року 9.Фондовід-дача Вп / Ф к Характеризує ефективність використання основних засобів. Відображає суму виробленої продукції на одну грн. основних засобів 10.Рентабельність основних засобів Пз / Ф к *100 Визначає рівень використання основних засобів
Показники:
Фк — балансова вартість основних засобів;
Вп– вартість виробленої продукції;
Фз– залишкова вартість основних засобів;
М– вартість майна підприємства;
Зо– сума зносу основних засобів;
Ч– середньооблікова чисельність працівників;
Фу– вартість уведених основних засобів;
Фв– вартість виведених основних засобів;
Кз– коефіцієнт зносу основних засобів;
Пз– загальний прибуток підприємства.
Таблиця4.3 — Аналіз показників, що характеризують стан основних засобів, забезпеченняними підприємства та ефективності їх використанняПоказник Формула розрахунку Розрахунок 1 2 3 1.Фондомісткість Ф к / Вп – 2.Фондоозброєність Ф к / Ч 234600 / 118 = 1988,14 3.Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства Фз / М 100900 / 234600 = 0,43 4.Коефіцієнт зносу основних засобів Зо / Ф к – 5.Коефіцієнт придатності основних засобів 1 – Кз – 6.Коефіцієнт оновлення основних засобів Фв / Ф к 720 / 234600 = 0,0031 7.Коефіцієнт вибуття основних засобів Фу / Ф к 170 / 234600 = 0,0072 8.Коефіцієнт приросту основних засобів (Фв — Фу ) /Ф к 170 – 720 / 234600 = -0,0023 9.Фондовіддача Вп / Ф к – 10.Рентабельність основних засобів Пз / Ф к *100 75800 /234600 *100 = 32,31 /> /> /> /> />
Третій крок –розрахунок розміру амортизаційних відрахувань на відновлення основних засобівпідприємства за різними методами.
Таблиця 4.4 –Вихідні дані до розрахунку амортизації основних засобівНайменування об’єкта основних засобів Група Норма амортизації,% Очікуваний термін корисного використання, роки Первісна вартість, грн. Залишкова вартість, грн. річна квартальна Виробничі приміщення 1 8 2 45 145600 70200 Устаткування 3 24 6 5 47500 10100 Офісне обладнання 2 40 10 3 18400 5100 Комп’ютерна техніка 4 60 15 8 23100 15500 Всього 234600 100900
Сумиамортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються множенням нормамортизації на балансову вартість груп основних засобів на початок звітногоперіоду:
А= Ба Н / 100%
деА — сума амортизаційних відрахувань, грн;
Ба- балансова вартість відповідної групи основних засобів на початок звітногоперіоду, грн.;
Н- норма амортизаційних відрахувань до балансової вартості кожної з групосновних засобів, %.
Балансовавартість груп основних засобів на початок звітного періоду розраховується заформулою:
Ба= Б3 + Па — Ва — Аа,
деБа — балансова вартість групи основних засобів на початок звітного періоду;
Б3- балансова вартість групи основних засобів на початок періоду, що передувавзвітному;
Па- сума витрат, понесених на придбання основних засобів, здійснення капітальногоремонту, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення основних засобівпротягом періоду, що передував звітному;
Ва- вартість виведеної з експлуатації відповідної групи основних засобів протягомперіоду, що передував звітному;
Аа- сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у період, що передував звітному.
Знайдемоамортизаційні відрахування виробничих приміщень:
Ба = 145600 + 200 — 320 =145480 грн.            
Ба = 145600 + 720 — 170 = 146150 грн.
А = 145480 * 0,02=2909,6 грн.
А = 146150 *0,02= 2923 грн.
Знайдемоамортизаційні відрахування устаткування:
Ба = 47500 + 200- 320 = 47380 грн.
Ба = 47500 + 720– 170 = 48050 грн.
А = 47380 * 0,06= 2842,8 грн.
А = 48050 * 0,06= 2883 грн.
Знайдемоамортизаційні відрахування офісного обладнання:
Ба = 18400 + 200– 320 = 18280 грн.
Ба = 18400 +720–170 = 18950 грн.
А = 18280 * 0,10= 1828 грн.
А = 18950 * 0,10= 1895 грн.
Знайдемоамортизаційні відрахування конп’ютерної техніки:
Ба = 23100 + 200–320 = 22980 грн.
Ба = 23100 +720 –170 = 23650 грн.
А = 22980 * 0,15= 3447 грн.
А = 23650 * 0,15= 3547,5 грн.
Використовуючиподатковий метод нарахування амортизації знайдемо:
А = 145600 * 0,02= 2912 грн.
А = 47500 * 0,06= 2850 грн
А = 18400 * 0,10= 18400 грн.
А = 23100 * 0,15= 3465 грн.
Отже, підприємствамають право використовувати податковий метод нарахування амортизації і незастосовувати інші методи.
Обираючи той чиінший метод амортизації основних засобів, необхідно виходити з оцінкифінансового стану підприємства, його інвестиційних програм, стану матеріально –технічної бази.
Четвертий крок –аналітична записка.
Одже, в даномупрактичному завданні ми аналізували динаміку склад і структуру необоротніхактивів, де з’ясували, що основні засоби, тобто залишкова вартість, первіснавартість, знос в певній мірі зменшилися порівняно з попереднім роком. Такожзменшилася готова продукція на 6,9 грн. та товари на 8,9 гр., а виробничі запасизбільшились на 8,1 гр., грошові кошти та їх еквіваленти зменшились на 3,2 грн.
Також ми далианаліз показників, що характеризують стан основних засобів, забезпечення нимипідприємства та ефективності їх використання, де фондоозброєність = 1988,14;коефіцієнт оновлення основних засобів = 0,0031; коефіцієнт вибуття основних засобів= 0,0072.
В третьомузавданні ми визначили амортизацію основних засобів.
Амортизація — цесистематичний розподіл вартості основних засобів протягом строку їх корисноговикористання (експлуатації). Вартість, яка амортизується, — це первісна абопереоцінена вартість основних засобів за вирахуванням їхньої ліквідаційноївартості.
Зарахунок амортизаційних відрахувань фінансуються витрати:
— на придбання основних засобів та нематеріальних активів для власноговиробничого використання, у тім числі на самостійне виготовлення основнихзасобів для власних виробничих потреб (включно з витратами на виплатузаробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основнихзасобів);
–  на здійснення всіх видівремонту, реконструкції, модернізації та інших способів поліпшення основнихзасобів.

Перелікпосилань
 
1. Азаренкова Г.М., Т.М. Журавель,Р.М. Михайленко. Фінанси підприємств: Навч посібник для самостійного вивченнядисципліни / 2-ге вид. випр. і доп. – К.: Знання – Прес, 2002. – 287 с.
2. Гібіш Л.В. Фінанси: Навч. посібник. – 2-ге вид., стереотип.– К.: МАУП, 1998. – 92с.
3. Закон України Про підприємства вУкраїні від 27 березня 1991 року. Том 1
4. Закон України Про банки ібанківську діяльність від 20 березня 1991 року. Том 1. Ст.285.
5. Закон України «Про банкрутство» від14.05.1992 р. №2343-ХІІ // Все про бухгалтерський облік. – 1999. — №29. –С.29-32
6. Закон України «Про підприємництво» від7.02.1991 р. №698-ХІІ. // Все про бухгалтерський облік. – 1999. — №29. – С.2-7.
7. Колісник М.К., Ільчук Л.Г., ВіблийП.І. Фінансова санація та антикризове управління підприємством: Навч посібник /К.: Кондор, 2007. – 272 с.
8. Ларіонова К.Л. Управлінняфінансовою санацією підприємств. Методичні вказівки для студентів спеціальності«Фінанси» / Хмельницький: ХНУ, 2005 –159 с.
9. Паржин О.Г., Загародній А.Г.Фінанси підприємств: Навч посібник 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання,2006. – 379 с.  
10. Поддєрьогін А.М. Фінансипідприємств: Підручник 5-те вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2004. – 546 с.
11. Філімоменко О.С. Фінанси підприємств:Навч посібник / Ірпінь: Академія ДПС Україна, 2003. – 459 с.
12. Терещенко О.О. Фінансова санаціята банкрутство підприємств: Навч посібник / К.: КНЕУ 2000.- 412 с.

Додаток А
Баланспідприємства ( ф. № 1), тис. грнАктив Початок Кінець 1 2 3 1. Необоротні активи
Основні засоби:
–   залишкова вартість
–   первісна вартість
–   знос
100,9
234,6
133,7
99,4
231,4
132 Інші необоротні активи Усього за розділом 1 100,9 99,4 2. Оборотні активи
Запаси:
–   виробничі запаси
–   готова продукція
–   товари
102,6
129,1
56,5
110,7
122,2
47,6
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
–   чиста реалізаційна вартість
–   первісна вартість
–   резерв сумнівних боргів
47,9
47,9
–
48,2
48,2
– Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті 43,3 40,1 Усього за розділом 2 379,4 368,8 3. Витрати майбутніх періодів Баланс 480,3 468,2 Пасив Початок Кінець 1 2 3 1. Власний капітал Статутний капітал 201,8 201,8 Пайовий капітал – – Інший додатковий капітал 93,8 86,5 Нерозподілений прибуток ( непокритий збиток ) 57,6 60,4 Усього за розділом 1 353,2 348,7 2. Забезпечення наступних витрат і платежів – – Усього за розділом 2 3. Довгострокові зобов’язання Усього за розділом 3 4. Поточні зобов’язання Короткострокові кредити банків 70 57 Кредиторська заборгованість за товари. роботи 31,8 35,6
Поточні зобов’язання за рахунками:
–   з одержаних авансів
–   з бюджетом
–   з позабюджетних платежів
–   зі страхування
–   з оплати праці
–   із внутрішніх розрахунків
–   з учасниками
2,6
0,8
1,4
3,6
10,4
–
1,3
1,2
0,9
1,7
2,1
7,3
–
0,8 Інші поточні зобов’язання 5,2 12,9 Усього за розділом 4 127,1 119,5 5. Доходи майбутніх періодів Баланс 480,3 468,2

Додаток Б
Звіт профінансові результати підприємства ( Ф № 2), тис.грнСтаття Період звітний попередній 1 2 3 Дохід (виручка) від реалізації продукції( товарів, робіт, послуг) 268,9 310,2 Податок на додану вартість 44,8 51,7 Акцизний збір Інші нарахування з доходу Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції( товарів, робіт, послуг) 224,1 258,5 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 208,4 237,3
Валовий:
–   прибуток
–   збиток
15,7
–
21,2
– Інші операційні доходи 14,8 15,2 Адміністративні витрати 20,1 18,3 Витрати на збут 8,7 5,6 Інші операційні витрати – –
Фінансові результати від операційної діяльності:
–   прибуток
— збиток
1,7
–
12,5
– Дохід від участі в капіталі 20,9 – Інші фінансові доходи – 14,3 Інші доходи 5,3 – Фінансові витрати – 8,5 Інші витрати 20,8 4,7
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
–   прибуток
— збиток
7,1
–
13,6
– Податок на прибуток від звичайної діяльності 2,0 3,8
Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток
— збиток
5,1
–
9,8
–
Надзвичайні :
–   доходи
–   витрати Податки з надзвичайного прибутку
Чистий:
–   прибуток
–   збиток
5,1
–
9,8
–