Міністерствоекономіки України
Українська Академія Зовнішньої Торгівлі
Контрольнаробота
здисципліни “Фінанси”
Виконала:студентка 1 курсу,
4 групи ММЗ 004
Єрьоменко Алла Іванівна.
Адреса: 04071 м. Київ,
вул. Межигірська 3,кв.27
Київ 2001
План Стор
Вступ 3
1.Необхідність, суть і значення фінансового контролю 4
1.1.Суть і необхідність фінансового контролю 4
1.2. Значення фінансовогоконтролю на сучасному етапі 7
2.Види і методи фінансового контролю 9
2.1 .Класифікація фінансового контролю 9
2.2.Методи фінансового контролю 12
3. Фінансовий аудит якспеціальний вид фінансового контролю 15
Висновки 20
Списоквикористаної літератури 21
Додаток (Закон України «Про аудиторськудіяльність». Загальні положення) 22
Вступ
Економічнаполітика держави здійснюється за допомогою фінансово-кредитних важелів. Один знайбільш важливих важелів управління фінансової системи є фінансовий контроль.На сучасному етапі фінансовий контроль перетерпає серйозні зміни. Це пов’язаноз принципово новим характером товарно-грошових відношень в Україні, появоюрізноманітних форм власності і нового для країни фінансового ринку.
Поряд із державним івідомчим контролем з’явилася нова організаційна форма фінансового контролю — аудиторство.
Необхідність фінансовогоконтролю, його сутність і значення визначаються Конституцією України. В даний час,коли Україна переживає період становлення ринкових відносин і пов’язаних із цимперетворень усіх державних інститутів, відбувається процес розмежуванняповноважень між центральною владою і областями України. Дуже гостро посталопитання про необхідність визначення задач і функцій різноманітних контрольнихорганів виконавчої і представницької влади.
У своїй контрольнійроботі я спробую розкрити суть і значення фінансового контролю.
1. Необхідність,суть і значення фінансового контролю
1.1. Суть і необхідністьфінансового контролю
Фінансовий контроль за своєю економічною суттю цефункція управління, яка включає сукупність спостережень, перевірок задіяльністю об’єкта управління з метою оцінки обгрунтованості й ефективностіприйняття рішень і результатів їх виконання.
Таким чином, фінансовий контроль, з одного боку, єоднією з завершальних стадій управління фінансами, а з іншої, він виступаєнеобхідною умовою ефективності управління ними. Складність розумінняфінансового контролю обумовлена складністю самої категорії фінансів. Так самояк фінанси є основою будь-якої сфери суспільної діяльності і в той же часвідбивають їх матеріальну результативність, так і фінансовий контроль є як билакмусовим папером, на якому реально виявляється весь процес руху фінансовихресурсів, починаючи від стадії формування фінансових ресурсів, необхідних дляпочатку здійснення діяльності в будь-якій сфері, і закінчуючи одержаннямфінансових результатів цієї діяльності.
Можна сказати, що фінансовий контроль — це сукупністьдій і операцій по перевірці фінансових і пов’язаних із ними питань діяльностісуб’єктів господарювання і управління з застосуванням специфічних форм іметодів його організації.[1]
Загалом фінансовий контроль — явище універсальне, вінзастосовується в різних сферах суспільного життя — економічній, політичній,соціальній, науковій тощо. Його суть розкривається у взаємозв’язку зі сфероюзастосування й сферою функціонування фінансів.
Фінансовийконтроль застосовується там і тоді, де функціонують фінанси. Фінанси, будучиінструментом розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту в процесійого руху, забезпечують створення й використання фондів грошових засобів длязадоволення економічних і соціальних потреб.
Створенняй використання фондів коштів, які є фінансовими ресурсами, здійснюється підвпливом різних як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів. Цим і зумовленаоб’єктивна необхідність фінансового контролю як важливої сфери фінансовоїдіяльності, інструменту впливу на становище й розвиток усієї економічноїсистеми держави. З огляду на це можна дійти висновку, що:
— фінансовий контроль є об’єктивно зумовленою складовоюпроцесу економічної діяльності;
— фінансовий контроль є однією з функцій управління фінансами;
— безпосереднім об’єктом фінансового контролю є процесиформування й використання фондів фінансових ресурсів при створенні, розподіліта споживанні валового внутрішнього продукт};
— специфіка фінансового контролю полягає в тому, щопри його проведенні використовуються вартісні показники. які визначаютькінцевий результат господарського процесу. Фінансовий контроль грунтується навідповідних принципах. До їх числа належать: законність; об’єктивність;поєднання державних і приватних інтересів. Розвиток суспільства зумовивінтеграційні процеси у фінансовому контролі. Нині існує багато міжнароднихорганізацій, які працюють над розробкою єдиних вимог до фінансового контролю.Отже, актуальними є рішення, прийняті міжнародною організацією вищихконтрольних органів, де сформульовані принципи контролю загалом, у тому числівони повною мірою стосуються фінансового контролю. До найважливіших із нихналежать:
—незалежність фінансового контролю як невід’ємного атрибута демократії йобов’язкового елемента управління фінансовими ресурсами;
—законодавче закріплення незалежності органів фінансового контролю;
—визначення необхідності здійснення попереднього контролю й контролю зафактичними результатами;
—наявність внутрішнього та зовнішнього контролю як обов’язкової умови існуванняфінансового контролю;
— гласність та відкритістьконтрольних органів з обов’язковою вимогою дотримання комерційної та іншоїтаємниці, що захищається законом.
Фінансовий контроль як економічний процес включає такіелементи: суб’єкт контролю; об’єкт контролю; предмет контролю; принципиконтролю; методи контролю; техніка й технологія контролю; процес контролю;прийняття рішень за результатами контролю.
Організаціяконтролю потребує чіткого визначення суб’єкта контролю. Він, як правило,визначається законодавством держави, нормативно-правовими актами суб’єктівфінансової діяльності. Суб’єкт контролю — це носій контрольних функцій щодооб’єкта контролю.
Привизначенні в законодавчому порядку суб’єкта контролю визначається, відповідно,об’єкт контролю. Кількість об’єктів контролю не означає кількісноїідентичності їм суб’єктів контролю. Кожний із суб’єктів здійснює перевіркупевної групи об’єктів контролю, об’єднаних певною спільністю їхньої діяльності.Створення конкретних суб’єктів контролю доцільно, як правило, у тому разі,якщо об’єкти контролю не входять до сфери діяльності інших суб’єктів. Водночасбагато об’єктів можуть перебувати в одній сфері контролю різних суб’єктів, томущо суспільні явища перебувають у взаємозв’язку і взаємно обумовлені.
Як суб’єкти фінансового контролю, такі об’єкти не є раз і назавжди визначеними й незмінними. Вони можуть змінюватисявідповідно до трансформаційних процесів в економіці. Так, побудова ринковоїмоделі економіки зумовила зменшення надмірної централізації фінансового контролю,скасування декоративних форм контролю і насамперед партійного та народного.Нині відбувається утворення поряд із державним фінансовим контролем інститутівнезалежного фінансового контролю.
Відповідно до чинного законодавства вбільшості країн світу сформовані й розвиваються три незалежні одна від одноїгілки фінансового контролю, що містять усі належні їм елементи, а саме:
— державна сфера, в якій функціонує система державногофінансового контролю;
— муніципальна сфера, де діє система фінансового контролюмісцевого самоврядування;
— сфера громадянського суспільства з незалежною системоюфінансового контролю.
Провідне місце серед цих систем фінансового контролю належитьсистемі державного фінансового контролю, що зумовлюється роллю держави впроцесах ринкової трансформації.
Важливим з огляду на це є зміцнення й удосконалення системидержавного фінансового контролю. Суб’єктами державного фінансового контролю єоргани державної влади, яка відповідно до конституційних положень поділяєтьсяна законодавчу, виконавчу й судову. Зазначені суб’єкти утворюють.контрольніоргани, сукупність яких становить інфраструктуру державного фінансовогоконтролю. Визначальне місце серед гілок влади як контролюючих суб’єктівналежить законодавчій владі — ініціаторові та виконавцеві державногофінансового контролю.
Об’єктом фінансового контролю завжди є фінансова діяльністьпідприємницьких структур, бюджетних установ та організацій, фінансовихінститутів, що здійснюють фінансову діяльність. Предметом контролю є фінансові операції,пов’язані зі створенням і використанням фондів фінансових ресурсів.
Фінансовий контроль лише тоді виконує призначену йому роль,якщо грунтуватиметься на певних принципах. До їх числа належать:
— принцип законності, об’єктивності, поєднання державних,регіональних і приватних інтересів;
— принцип розподілу контрольних повноважень, який передбачаєрозмежування функцій ініціювання та виконання фінансового контролю міжсуб’єктами;
— принцип повноти охоплення об’єктів контролем, якийдосягається завдяки суцільному стеженню або вибірковій перевірці певнихсегментів підконтрольних об’єктів;
— принцип достовірності фактичної інформації, дотриманняякого забезпечує її відповідність реальним фінансовим ресурсам, процесам ірезультатам діяльності, які відображає ця інформація;
— принцип збалансованості контрольних дій, який передбачаєузгодженість їхньої внутрішньої та зовнішньої спрямованості й забезпечуєрівновагу фінансового контролю;
— принцип превентивності контрольних дій, завдяки якомудосягається завчасне здійснення контролю з метою запобігання виникненнюсуттєвих відхилень фактичного здійснення фінансового процесу від встановленихнорм;
— принцип самодостатності системи контролю, що передбачаєнаявність такого складу елементів контролюючої системи, який забезпечуєефективність її функціонування й розвитку;
— принцип ефективності, що передбачає пристосованість системиконтролю до фінансової діяльності господарюючих суб’єктів і залежить відповноти виконання контролюючими суб’єктами таких основних вимог:
а) контроль має здійснюватисябезперервно, регулярно й систематично;
б) бути своєчасним за терміномздійснення, старанним і повним щодо охоплення об’єктів контролю;
в) бути оперативним, дієвим, гласним і різнобічним;
—принцип відповідальності, який передбачає відповідальність контролюючихсуб’єктів за ефективність функціонування
1.2. Значення фінансового контролю насучасному етапі
Значення фінансового контролю виражається в тому, щопри його проведенні перевіряється, по-перше, дотримання встановленогоправопорядку в процесі фінансової діяльності державними і суспільними органами,підприємствами, установами, по-друге, економічна обгрунтованість і ефективністьздійснюваних дій, відповідність їх задачам держави.
Фінансовий контроль — це контроль зазаконністю дій в області cтворення і використання коштів держави і суб’єктівмісцевого самоврядування з метою ефективного соціально-економічного розвиткукраїни і окремих регіонів.
Фінансовий контроль містить у собі: контрольза виконанням бюджету; бюджетів областей України; бюджетів позабюджетнихфондів; контроль за станом зовнішнього і внутрішнього боргу; державнихрезервів.
Об’єкт фінансового контролю не обмежуєтьсяперевіркою тільки коштів. В остаточному підсумку він означає контроль завикористанням матеріальних, трудових, природних та інших ресурсів країни,оскільки в сучасних умовах процес виробництва і розподілу не обмежується тількигрошовими відносинами.
Конкретні форми і методи фінансового контролюдозволяють забезпечити інтереси і права як держави і її установ, так і всіхінших економічних суб’єктів; фінансові порушення спричиняють санкції і штрафи.
Державний фінансовий контроль призначений дляреалізації фінансової політики держави, створення умов для фінансовоїстабілізації. Це, насамперед розробка, затвердження і виконання бюджетів усіхрівнів і позабюджетних фондів, а також контроль за фінансовою діяльністюдержавних підприємств і установ, державних банків і корпорацій. Фінансовийконтроль з боку держави, недержавної сфери економіки обмежується лише сфероювиконання грошових зобов’язань перед державою, включаючи податки і іншіплатежі, дотримання законності і доцільності при витраті виділених абобюджетних субсидій і кредитів, а також дотримання встановлених урядом правилорганізації грошових розрахунків, ведення обліку і звітності.
Фінансовий контроль за діяльністю підприємстввключає також контроль із боку кредитних установ, акціонерів і внутрішнійконтроль.
Фінансовий контроль притаманний всімфінансово-правовим інститутам. Тому крім загальних фінансово-правових норм, щорегулюють організацію і порядок проведення фінансового контролю в цілому, єнорми, що передбачають його специфіку в окремих фінансових правових інститутах.
Основний зміст фінансового контролю увідносинах, регульованих фінансовим правом, полягає в:
а) перевірці виконання фінансових зобов’язань переддержавою і
органами місцевого самоврядування, організаціями ігромадянами;
б) перевірці правильності використання державними і
муніципальними підприємствами, установами,організаціями, що
знаходяться в їх господарському веденні абооперативному управлінні,
грошових ресурсів (банківських позичок,позабюджетних коштів та інших
засобів);
в) перевірці дотримання правил здійснення фінансовихоперацій, розрахунків
і збереження коштів підприємствами,організаціями, установами;
г) виявленні внутрішніх резервів виробництва;
д) усуненні і попередженні порушень фінансовоїдисципліни.
У випадку їх виявлення у встановленому порядкуприймаються заходи
впливу до організацій, посадових осіб і громадян,винних в даному фінансовому порушенні. забезпечується відшкодуванняматеріального збитку державі, організаціям, громадянам, які постраждали внаслідокданого порушення.
2. Види і методифінансового контролю
2.1.Класифікація фінансового контролю
Розподілконтролю на документальний і фактичний носить в певній міріумовний характер тому що в основі цього розмежування лежать різноманітні джереладаних.
Так, джерелами інформації длядокументального контролю служать: первинні документи, регістри бухгалтерськогообліку; бухгалтерська, статистична і оперативно-технічна звітність, нормативна,проектно-конструкторська, технологічна та інша документація.
Фактичний контроль базується на вивченні фактичного стану об’єктів, щоперевіряються, за даними їх огляду в натурі (перерахунку, зважування,лабораторного аналізу і т.д.), він не може бути всеосяжним через безперервністьгосподарських операцій.
До основних засобів документальногоконтролю можна віднести:
· формальнуі арифметичну перевірку документів;
· юридичнуоцінку господарських операцій, відображених у документах;
· логічнийконтроль об’єктивної можливості документально оформлених господарськихоперацій;
· суцільнеі вибіркове спостереження;
· зустрічнуперевірку документів;
· засібоберненого рахунку, заснований на попередній експертній оцінціматеріальних витрат із метою наступного визначення розмірунеобгрунтованих списань сировини і матеріалів на виробництво визначенихвидів продукції, що в час контролю є в наявності;
· оцінкузаконності і обгрунтованості господарських операцій за даними кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку;
· балансове співставлення прямуваннятоварно-матеріальних цінностей із їх відображенням уфінансово-бухгалтерській документації.
Залежно від характеру взаємовідносин і суб’єкта контролюфінансовий контроль можна розподілити на внутрішній і зовнішній.Внутрішнім називається такий контроль, за якого суб’єкт й об’єкт належать дооднієї системи, а зовнішнім — такий, за якого контроль здійснюється суб’єктом,що не належить до тієї ж системи, що й об’єкт.
Внутрішній фінансовий контроль — це самоконтроль, якийздійснюють організації, підприємства, установи за власною фінансовоюдіяльністю та фінансовою діяльністю підрозділів, що входять до їхнього складу.Він є складовою управління організацією і тому провадиться на її розсуд наоснові рішень даної організації.
Заходи фінансового контролю, що здійснюються зовнішнімиорганами, зазвичай охоплюють усю систему державних органів і тому можутьсприйматися як макрозаходи. При цьому їх треба доповнювати мікро- абооперативними заходами, що проводяться самою організацією. Обидва види контролюдоповнюють один одного, між ними встановлюється тісний симбіотичний зв’язок.
Ідеально внутрішній контроль використовується як оперативний,що доповнює макроекономічну стратегію, розроблену центральними органами. Відорганізацій, звісно, потребується проведення самостійного стратегічного аналізунапрямків власної фінансової діяльності та підготовки відповідних фінансовихпланів і бюджетів. Після складання і затвердження планів доходів і витратосновну увагу організації приділяють проблемам управління й оперативногофінансового контролю.
Залежно від ступеня охоплення підконтрольного об’єкта можнавиокремити такі види фінансового контролю, як:
— комплексний, тобто такий, якому підлягають усі аспектидіяльності підконтрольного об’єкта;
— тематичний, тобто такий, щозосереджується лише на окремих аспектах діяльності.
Залежно від ступеня охоплення об’єктівфінансовим контролем можна також вирізнити такі його види, як повний і частковий;суцільний і вибірковий.
Повний фінансовий контрольхарактеризується загальним глибоким вивченням фінансового боку діяльностіорганізації, максимально можливим застосуванням різних методів контролю.Частковий контроль проводиться з певного переліку питань за допомогоюознайомлення на місці з окремими напрямками фінансової діяльності.
Суцільнийфінансовий контроль передбачає вивчення всіх первинних документів і записів уформах аналітичного та синтетичного обліку. Цьому контролю підлягаютьнайвідповідальніші операції установи. При вибірковому контролі перевіряютьсяабо всі документи певних періодів протягом року, або частина документів, але завесь звітний період.
Залежновід джерел інформації й методики виконання контрольних дій фінансовий контрольможна розподілити на документальний і фактичний. Слід зазначити, що такий поділє деякою мірою умовним, тому що в основі його розмежування покладено лишерізні джерела даних, що використовуються при здійсненні контрольних дій. Так,джерелами інформації для документального контролю є первинні документи,бухгалтерська, статистична звітність, нормативна та інша документація.Фактичний контроль грунтується на вивченні фактичного плану об’єктів, щоперевіряються, за даними їх перевірки в натуральному вираженні, а тому він неможе бути всеохоплюючим з огляду на безперервний характерфінансово-господарських операцій.
Залежновід цільової спрямованості контрольних дій можна вирізнити такі видифінансового контролю, як стратегічний і тактичний.
Стратегічнийфінансовий контроль спрямовується на вирішення питання стратегії розвиткупідприємства, організації, установи, галузі господарства у майбутньому, атактичний — вирішує поточні питання їхньої фінансової діяльності.
Залежностівід місця здійснення фінансового контролю його можна розподілити на такі види,як контроль на місцях, коли суб’єкт виконує контрольні дії безпосередньона підконтрольному об’єкті; дистанційний контроль, коли суб’єкт контролюєвіддалений від нього об’єкт за допомогою інформації, яка передається задопомогою засобів зв’язку.
Важливоюознакою класифікації фінансового контролю є форма його здійснення. Притрактуванні форм фінансового контролю слід грунтуватися на співвідношеннізмісту й форми як загальних категорій, що відображають взаємозв’язок двохсторін будь-якого предмета чи явиша. Зміст є визначальною стороною предмета, аформа — засобом його вираження і внутрішньою організацією, яка модифікується зізміною змісту.
Зачасовими формами фінансовий контроль поділяється: попередній (превентивний),поточний і наступний (ретроспективний). Критерій розмежування цихформ полягає у зіставленні часу здійснення контрольних дій із процесамиформування й використання фондів фінансових ресурсів. Водночас вони тісновзаємопов’язані, відображаючи тим самим безперервний характер контролю.
Вумовах переходу до ринкових відносин все важливішу роль відіграє попередній(превентивний) контроль. Перехід до ринку не сумісний зі збитками і втратами,які є наслідком економічних і фінансових прорахунків, безгосподарності,порушення законності. Для їхньої мінімізації необхідна чітка і відлагодженасистема превентивного фінансового контролю, який є найефективнішою формою,оскільки дає змогу запобігти виникненню вад, перевитрат і втрат фінансовихресурсів, порушенню законодавства. На стадії фінансового прогнозування іпланування превентивний контроль слугує передумовою для прийняття оптимальнихуправлінських рішень.
Поточнийфінансовий контроль є органічною часткою процесу оперативного фінансовогоуправління і регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств,організацій, установ, галузей економіки. Поточний фінансовий контрольпроводиться в короткі проміжки часу — в процесі здійсненняфінансово-господарських операцій. Спираючись на дані первинних документівоперативного і бухгалтерського обліку та інвентаризацій, поточний контроль даєзмогу регулювати фінансові ситуації, що швидко змінюються, попереджуватизбитки і втрати. Наступний (ретроспективний) фінансовий контроль характеризуєтьсяпоглибленим вивченням фінансової діяльності за попередній період, дає змогувиявити вади попереднього й поточного контролю. Ретроспективний фінансовийконтроль здійснюється після виконання фінансових операцій за певні минуліпроміжки часу завдяки вивченню даних обліку й звітності, планової нормативноїдокументації. Контролю підлягають і фактичні справи, дійсна наявність грошовихзасобів і матеріальних цінностей.
Наступний фінансовий контрольдопомагає масштабно оцінити позитивні та негативні сторони фінансовоїдіяльності підприємств, установ, певних, галузей та економіки в цілому. Він даєзмогу всебічно аналізувати накопичений досвід, об’єктивно відображати причинипорушень і недоліків, розробляти заходи щодо їх усунення.
Отже, попередній (превентивний),поточний і наступний (ретроспективний) фінансовий контроль взаємно пов’язані йдоповнюють один одного. Попередній контроль забезпечує перевірку проектівбюджетів, фінансових планів, кошторисів тощо. Поточний контроль допомагаєсвоєчасно виявити вади й порушення в процесі фінансово-господарської діяльностіта своєчасно їх усунути. Наступний контроль виявляє вади, які не були виявленіпопереднім і поточним контролем. Лише застосування усіх зазначених формфінансового контролю в їх єдності та взаємозв’язку робить фінансовий контрольсистематичним, підвищує його ефективність.
2.2.Методи фінансового контролю
Важливою ознакою класифікаціїфінансового контролю є його метод. До методів фінансового контролю належатьконкретні способи (прийоми), що застосовуються при здійсненні контрольнихфункцій. Метод дослідження об’єкта контролю залежить від характеру об’єкта іпевних його елементів. Стан і поведінка об’єкта контролю в цілому визначаєтьсяза допомогою загальних методів контролю, а окремих його частин абохарактеристик — за допомогою часткових способів.
Методами фінансового контролю є ревізія,тематична перевірка, обстеження, безперервне відстежуванняфінансової діяльності. Кожний з цих методів поділяється на частковіспособи і прийоми, які дають змогу розв’язувати певні проміжні завдання.
Ревізія є методом контролю всієїфінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації запевний проміжок часу з метою встановлення законності здійснюваних операцій,їхньої доцільності та ефективності, правильності обліку й достовірностіоблікових і звітних даних. В умовах адміністративно-командної економіки ревізіябула переважаючим методом фінансового контролю, тому що жорстка адміністративнапідпорядкованість нижчої ланки управління вищій потребувала відповідноїревізійної діяльності для збору інформації про якість виконання команд кожноюнижчестоящою ланкою.
Ревізія сприймалася як універсальний засіб, здатний подолативсі вади функціонування фінансового та господарського механізмів. Проводиласяревізія, в основному, з метою встановлення вад і порушень (Схема 1.). За такоїінтерпретації фінансовий контроль поставав у вигляді окремих ізольованихчастин, порушувалося цілісне уявлення про контроль як окрему функціюуправління. Насправді поняття контролю значно ширше, ніж поняття ревізії.Наукову проблематику ревізії слід розглядати у складі фінансового контролю,який включає питання теорії, організації контролю на будь-якому рівні ієрархіїз усією різноманітністю видів, форм і методів контролю.
/> Види ревізій
за відомчою приналежності *відомчі
/>/> органів, які ревізуються *внутрішньовідомчі
*внутрішньогосподарські
/>/> за повнотою охоплення *повні
*часткові
*комплексні
*тематичні
/>/> за глибиною проведення *сквізні
*локальні
/> за ступенем охоплення даних *суцільні
/> *вибіркові
*комбіновані
/>/> за характером матеріалу *документальні
*фактичні
/>/> стосовно плану *планові
*позапланові
/> зачерговостю дослідження *первинні
/> тих самих документів *додаткові
*повторні
Схема 1. Класифікація ревізій
Об’єктивною тенденцією сучасного етапу реформування фінансовоїсфери є скорочення частки фінансів державного сектора та збільшення питомоїваги комунального і приватного секторів. Це означає поступове згортанняпримусовості здійснення фінансового контролю і розвиток його добровільності,тому надалі повинні частіше застосовуватися такі методи здійснення фінансовогоконтролю, як тематичні перевірки, обстеження, безперервне відстежуванняфінансової діяльності господарюючих суб’єктів.
Тематична перевірка здійснюється за певним переліком питаньабо з однієї теми шляхом ознайомлення на місці з окремими сторонами фінансовоїдіяльності. Такі перевірки можуть проводитися наскрізним методом за ознакоюоднотипності операцій чи за ознакою взаємного зв’язку між різними суб’єктамиконтролю.
Схема 2. Види і методи фінансового контролю />Використання всієї сукупності видів,форм і методів контролю
(схема 2) має надзвичайно велике значення для ефективного функціонуваннясистеми фінансового контролю в цілому. Так, застосування всіх видів фінансовогоконтролю є важливим з погляду запобігання втрати контролю за діяльністю певнихсекторів економіки та утворення неконтрольованих сегментів у фінансовій сфері,а також з погляду попередження паралелізму та дублювання при здійсненніконтролю.
3. Фінансовий аудит як спеціальний вид фінансового контролю
Фінансовий аудит в сучасному вигляді в нашій країні з`явивсяпорівняно недавно і юридично оформився з часу прийняття Закону України «Проаудиторську діяльність»[2], (22 квітня 1993 року). Але як вид діяльноствілюдей від має велику історію.
На початку чотирнадцятого сторіччя в Північній Італії почала розвиватися торгівля. Міста прагнули отримати від цього свою частку прибутку.А задля цього їм потрібно було знати суму виручки та доходу. У зв’язку з цимв Генуї та інших містах Північної Італії з 1330 року призначаються так званівізитатори, які перевіряють бухгалтерські книги купців, тобто в нинішньомурозумінні перевіряють достовірность обліку і звітності підприємців. ВізитаторыГенуї повинні були бути не молодшими 30 років (накопичено мінімальний життевийта профессійный досвід) та мати мінімально власності на 3000 лір (тобто матидостатнє матеріальне забезпечення і почуття моральної й матеріальноївідповідальності). Ці ревізори вважаються першими представниками профессійного прошарку в галузі аудиторської служби.
У ХVІ сторіччі поряд з фіскальною ревізійною службою в крупнихторгівельних будинках та банках Європи розвивалась внутрішня аудиторськаслужба. У купців це завдання входило спочатку в обов`язки головного бухгалтера,який перевіряв бухгалтерські книги окремих філій, а потім, у зв’язку зрозширеннням контрольних функцій, створюються спеціальні аудиторські служби напідприємстві, які поступово перетворюються на внутрішній аудит.
Внутрішній аудит повністю спрямований на своє підприємство чигрупу об`єднаних підприємств і надавав дані про стан справ і також складаваналітичні розробки на перспективу не тільки для адміністрації, а й длязасновників і власників підприємства.
У 1578 році на німецькомовній территорії вперше булозасвідчене існування в процесуальній справі незалежних ревізорів бухгалтерськихкниг, котрі здійснювали свою аудиторську діяльність. До ХІХ століття, ціревізори, запрошувались судами для перевірки бухгалтерських книгнеплатоспроможних клієнтів (боржників) при веденні судової справи. Ці ревізориповинні були складати присягу про чесну та незалежну перевірку боржників.
З 1681-1701 р.р. у Шотландії зустрічаються перші бухгалтери якпредставники вільної профессії. Починаючи з ХІХ століття також і в Германіїнемає нічого незвичного в залученні незалежних і довіренних «панівревізорів».
1931 рік — рік народження професії аудитора в Германії всучасному розумінні. Виникнення професії аудитора в Германії було викликаноглибокою економічною кризою з сенсаційнним банкрутством німецьких акціонернихтовариств, а також випливаюча звідси втрата довіри до підприємств іпідприємців. Державі довелося прийняти надзвичайну постанову рейхс-президентапро акціонерне право, банківський нагляд і податкову амнистію. Ця постановапередбачала введення обов’язкової ревізії , детальні нормативні акти поструктурі і оцінці річного балансу, а також встановлювала тиражі дляпублікації визначених даних в звіті про господарську діяльність, розробкуінструкцій та стандартів по аудиту.
В Росиї ще в кінці ХIХ сторічя з’явились перші школи, в якихвикладались елементи аналізу, аудиту та комерційних розрахунків. Першимросійським бухгалтером, що пов’язав між собою бухгалтерський облік, аналіз тааудит, вважається А.К.Рощаховський.
Таким чином, профессія аудитора виникла після глибокоїекономічної кризи і метою її створення було виконання визначених функційзахисту и порядку в інтересах як індивідуального підприємництва, так іекономіки країни в цілому.
В сучасному розумінні АУДИТОР (англ. Аudіtоrs)- особа, щоперевіряє стан фінансово-господарської діяльності підприємства за певнийперіод. В перекладі з латині це слово означає слухач.
Аудитор відрізняється від ревізора по суті підходу доперевірки фінансово-господарських документів — консультаційного, принципово-доброзичливого, а також знаннням не тільки бухгалтерського обліку і звітності,але й економічних законів, юридичного права, філософії. Аудитор не стількинамагається знайти цифрові й сумарні (можливо арифметичні) помилки, скільки даєогляд методу ведення бухгалтерського обліку, аналіз виробничо-господарськоїдіяльності та підтвердження (чи спростування) фінансово — виробничихрезультатів діяльності підприємства за звітний період и можливі перспективиразвитку на майбутнє. При цьому, основою висновків аудитора є ретельнаперевірка всієї бухгалтерської звітності. Аудитор за статусом — незалежнийексперт, тобто він самостійно здійснює свою діяльність під власнувідповідальність. Він може працювати самостійно, має іменну особисту (нафізична особу) ліцензію і, зареєструвавшись у податковому органі якпідприємець, може здіснювати свою діяльність від незалежної аудиторської фірми(юридичної особи), що має ліцензію на фірму. При цьому сам аудитор повинен матиособисту ліцензію, обов’язково кваліфікаційний аттестат. Бажано, щоб аудитормав досвід роботи з фінансово-господарської діяльності не менше 10-15 років. Закордоном хороший аудитор має бути у віці від 40 років, але не старшим 60років.
Аудит провадиться поряд з фінансовим контролем діяльностіэкономічних суб’єктів (ревізією, перевірками податкової поліції та ін.)виконавчими органами, що провадяться у відповідності із законодавствомспеціально уповноваженими на те державними органами. Аудит, аудиторськадіяльність в Україні регулюється Указом Президента України.
Аудит здійснюється фізичними чи юридичними особами, що маютьліцензії на проведенння незалежного аудиту. Існують ліцензії 2-х видів: АБ — загальний, включаючи аудит банків, А — загальний аудит без аудиту банків. Основною метою аудиторської діяльності є встановлення достовірностібухгалтерської (фінансової) звітності економічних суб’єктів та відповідністьїх законодавству, діючому в Украині. В основу аудиту покладено цивільне право,адміністративно-господарське право.
Існують три сфери відповідальності по аудиторськоїдіяльності: відповідальність перед клієнтом; відповідальність на базіцивільного законодавства перед третіми особами; кримінальна відповідальність.
Фінансовий аудит — це незалежна перевірка фінансових звітів чиінформації, що відноситься до них, незалежно від того, прибутковостіпідприємства, його розміру та форми організації.
В основу роботи аудитора покладено фінансову звітність. Приїї аналізі слід брати до уваги вплив різних факторів. Крім того, звітністьмає суттєві обмеження в плані побудови. Статті звітності інколи відображаютьсуми, які самі по собі ні про що не свідчать — потрібно їх розшифровувати, агрупування статей не завжди відповідає логіці аналізу. До того, бажано матидодаткову інформацію по підприємствах, яку не завжди можна виділити збухгалтерського обліку. Характер і обсяг цієї інформації часто визначаєтьсягалуззю чи конкретним підприємством, оскільки у кожній галузі є своїособливості.
Фінансовий аудит являє собою добор, групування та вивченняданих про фінансові ресурси підприємства та їх використання з метою мобілізаціїкоштів, необхідних для виконання планових чи проектних завдань і погашенняфінансових зобов’язань в процесі господарської діяльності підприємства. Приаудиті розглядаються питання формування і використання окремих видівфінансових ресурсів, їх розміщення в різні матеріальні цінності (активи),оцінки сплатоспроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкості обігукоштів.
В процесі фінансового аудиту з’ясовується:
-платоспроможність як самого підприємства, так і йогодебіторів;
-забезпеченість власними обіговими коштами відповідно допотреб в них;
-збереження коштів та причини змін їх розміру протягомперіоду, що аналізується;
-виконання плану прибутку і прибутковістьфінансово-господарської діяльності підприємства;
-стан запасів товарно-матеріальних цінностей та джерел їхформування;
-розміщення власних, позичкових, залучених та спеціальнихджерел коштів в видах активів;
-забезпечення повернення кредитів та ефективність їхвикористання;
-розрахункові відносини з дебіторами та кредиторами;
-обіг обігових коштів;
-створення та використання різних фондів;
-збереження власних обігових коштів.
Окремому розгляду підлягає проблема залучення і використаннядовгострокових та короткотермінових кредитів, Спрямування їх по цільовомупризначенню, забезпеченність та повернення позичок в установленні терміни.При аудиті стану розрахунків з’ясовуються причини і строки створеннякредиторської та дебіторської заборгованності, що спричиняє до перерозподілукоштів між підприємствами. Оскільки головна причина збільшення кредиторськоїзаборгованності — зниження оборотності обігових коштів, детально вивчаєтьсястан запасів товарно- матеріальних цінностей по окремим типам і видам. Визначаєтьсясума вивільнених чи додатково залучених коштів по окремим типам і видам,причини прискорення чи сповільнення обіговості. Перелік питаннь, щорозглядаються, може змінюватись в залежності від багатьох факторів, в томучислі від інтересів користувача інформації. В таблиці №1 наведено приблизнийперелік завдань, що розглядаються при фінансовому аудиті в залежності відкінцевого користувача.
Фінансовий аудит загалом- це складне взаємопов`язанедослідження.При фінансовому аудиті використовують вартісні оцінки показників.Фінансовий аудит дозволяє визначити можливості підприємства в близькій тавіддаленій переспективі.
Це дозволяє зробити висновок, що предметом фінансового аудитує рушійна сила господарювання — гроші і вартісні характеристики діяльності.
Фінансовий аудит підприємства переслідує декілька цілей,основні з яких :
— визначення наявного фінансового стану;
— визначення зміни цього стану в структурно-часовому аспекті;
— визначення факторів, що викликали ці зміни;
— прогноз основних тенденцій в фінансовому стані.
Фінансовий аудит балансу і звіту про фінансові результати ( укупі з деякими додатковими данними) дозволяє визначити ті чи іншінезбалансованості у русі коштів підприємства, позитивні чи негативні тенденціїта створити базу для подальшого більш детального вивчення на основібухгалтерської, статистичної і оперативної звітності й інших інформаційнихматеріалів. Слід відмітити, що аналіз фінансової звітності не дозволяє робитикатегоричних висновків, а лише орієнтує користувача інформації щодо оцінкифінансового стану підприємства і визначення його вузьких місць.
Основні методи фінансового аудиту наведені в додатку 2.
Серед них можна виділити:
— аналіз коефіцієнтів — розрахування різних відношеньпоказників, котрі засновані на існуванні співвідношень між окремими статтямизвітності і мають певний економічний зміст. Аналіз складається з порівнняннявеличин, розрахованих відносних показників з середньогалузевими, стандартними,нормативними величинами;
— вертикальний аналіз — визначення загальної частки окремихстатей фінансових звітів, їх співставлення;
— горизонтальний аналіз — співставлення величин показників задекілька періодів. Визначення обсягу і напрямку змін, а також тенденцій змінипоказників. Порівнюються як абсолютні, так і відносні показники. Цей методтакож називають аналізом трендов (тенденцій.
Використання методу аналізу коефіцієнтів, по-перше дозволяєвизначити коло відомостей, яке важливе з точки зору прийняття рішень, а по-друге дає можливість оцінити стан даної облікової одиниці в системігосподарювання і тенденції її зміни.
Перевагою коефіцієнтів є те, що вони зменшують викривлюючийвплив інфляції на звітний матеріал, що особливо актуально при аналізідовготривалих тенденцій. Разом з тим необхідно враховувати, що коефіцієнти немають універсального значення і можуть розглядатися як орієнтовні індикатори;вони швидше є покажчиками найболючиших місць діяльності підприємства, якіпотребують більш ретельного аналізу. У ряді випадків та чи інша величинакоефіцієнту не відповідає загальноприйнятій стандартній нормі в силу специфікиконкретних умов і особливостей ділової політики підприємства.
Перелічені методи мають свої переваги і недоліки. Найкращірезультати досягаються при використанні цих методів у комплексі. Особливийінтерес являє проведення порівняльного аналізу підприємства з іншимипідприємствами галузі. Для правильної оцінки декількох підприємств необхіднощоб інформація була стандартизована, а показники розраховувалися за єдинимиметодиками.
В наш час у світі існує багато різних довідників дляпорівняльного аналізу звітів різних фірм. Необхідність професійного наданняінформаційно-консультативних послуг призвело до того, що цей вид діяльності вбагатьох розвинених країнах став відносно самостійною сферою бізнесу. Всі бізнес-довідники та бюллетені повністю адаптовані до вимог замовників, і цепояснює той факт, що в літературі немає єдиної методики фінансового аналізустану підприємств, відсутні типові універсальні методи побудови і аналізуфінансової інформації.
Логіка фінансового аудиту передбачає його організацію увигляді двоетапної процедури:
-експресс-аудит фінансового стану;
-детальний ( поглиблений ) аудит фінансового стану;
Починати аудит краще з оперативного експресс- аудиту. ВУкраїні він тільки починає набувати популярність, але в деяких інших країнахвін вже є широко вживаним. Функціональна структура експрес- аудиту вказана в додатку 3.
Метою експрес — аудиту є проста і наглядна оцінка стану ідинаміки розвитку підприємства ( та попередня оцінка в оперативному режимі).Основними принципами такого аудиту є відбір ряду основних показників, котрі єнайбільш суттєвими і відносно нескладними для розрахунків та виявлення вузькихмісць в господарській діяльності за допомогою методів фінансового аудиту таотримання висновків про більш детальний розгляд якого-небудь напрямку.
Висновки
Сьогодні органи державної владиприділяють серйозну увагу питанням удосконалення системи фінансового контролю.Оскільки очевидно, що обов’язковою умовою ефективного функціонування економікиі фінансової системи країни є наявність розвитої системи контролю. Почато ужеряд кроків, спрямованих на її реформування. Помітну роль в удосконалюванніфінансового контролю покликано зіграти прийняттю бюджетного кодексу.
В даний час у Мінфіні активізованіробота з підготовки проектів федеральних законів про державний контроль уРосійській Федерації.
Для ефективного здійсненнядержавного фінансового контролю потрібно не тільки назвати органи державногоконтролю, що тепер зроблено в Бюджетному Кодексі, але і законодавчо закріпитиїх задачи, права, сферу дії.
Зусилля органів влади, якимдоручено виконувати функції контролю, не координуються і здійснюють вони його восновному в рамках свого відомства, що викликає роздробленість фінансовоїсистеми.
Я думаю, що ще одним важливимпитанням є відсутність закону, що визначає можливості державного фінансовогоконтролю у відношенні порушників фінансового законодавства. Адже безадміністративних, матеріально-фінансових заходів впливу на порушниківфінансового законодавства, неможливо досягти високих результатів у виконанніпоставлених перед органами контролю задач.
Таким чином, вважаю, щосьогодні, коли вся бюджетна система України знаходиться в стадії становлення,питання реформування системи фінансового контролю, є одним з найбільш важливих.
Список використаної літератури
1. Василик О.Д. “Теорія фінансів”: Підручник. – К.: НІОС – 2000. – 416 с.
2. Ефимов О.В. Как анализироватьфинансовое положение предприятия. – М., 1995.
3. Житна І.П., Нескреба А.М.Економічний аналіз господарської діяльності підприємства. – К., 1992.
4. Коваль В.В. Фінансовийаналіз. – К., 1996.
5. Плиса В. І. Зміцненняфінансової сталості підприємства // Фінанси України. 1998, №5, стор. 96-98.
6. Сависько В.Г. Аналізфінансового стану підприємства. – К., 1993.
7. Сугоняко О. А. Аналізфінансового стану підприємства і шляхи його оздоровлення // Фінанси України.1997, №9, стор. 73-76.
8. Климко Г.Н. “Основиекономічної теорії”// Київ “Знання” – 1997 р., с.742
9. Кэмпбелл Р. МакконнеллСтэнли Л. Брю “Экономикс” т.2 // Москва “Республика” – 1995 г., с.400
10. Закон України «Про аудиторськудіяльність» від 22 квітня 1993 року
11. Методикапроведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану пвдприємств таорганізацій.Затверджено наказом Агентства з запобіганню банкрутству від 21березня 1997 р. №37.
Додаток
З А К О НУ К Р А Ї Н И
Проаудиторську діяльність
(Розділ 1. Загальні положення )
Стаття 1. Сфера дії Закону Положення цього Законудіють на території України і поширюються на усі господарюючі суб’єкти незалежновід форм власності та видів діяльності, органи державної виконавчої влади.Стаття 2. Законодавство про аудиторську діяльність Аудиторська діяльністьрегулюється цим Законом, іншими законодавчими і нормативними актами України. Увипадках, якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановленоінші правила, ніж ті, що містить цей Закон, то застосовуються правиламіжнародного договору. Стаття 3. Аудиторська діяльність Аудиторська діяльністьвключає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичневиконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.Аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок (аудиту)та пов’язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку,звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та іншихвидів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних таюридичних осіб. Прибуток (доход) від аудиторської діяльності оподатковуєтьсязгідно з чинним законодавством. Стаття 4. Аудит Аудит — це перевірка публічноїбухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодофінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірностіїх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству тавстановленим нормативам. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами),аудиторськими фірмами, які уповноважені суб’єктами господарювання на йогопроведення. Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб’єктів, атакож у випадках, передбачених чинним законодавством (обов’язковий аудит).Затрати на проведення аудиту відносяться на собівартість товару (продукції,послуг). Стаття 5. Аудитор Аудитором може бути громадянин України, який маєкваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторською діяльністю натериторії України. Аудитор має право займатися аудиторською діяльністюіндивідуально, створити аудиторську фірму, об’єднатися з іншими аудиторами в спілкуз дотриманням вимог цього Закону та інших законів України. Для здійсненняаудиторської діяльності одноособово аудитор повинен на підставі чинногосертифікату отримати ліцензію. Аудиторам забороняється безпосередньо займатисяторговельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх праваотримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав.Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини. Стаття 6.Аудиторська фірма Аудиторська фірма — це організація, яка має ліцензію на правоздійснення аудиторської діяльності на території України і займається виключнонаданням аудиторських послуг. Аудиторські фірми можуть створюватися на основібудь-яких форм власності. Загальний розмір частки засновників (учасників,акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному фонді не можеперевищувати 30 відсотків. Аудиторській фірмі дозволяється здійснюватиаудиторську діяльність лише за умови, якщо у ній працює хоча б один аудитор.Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор. Стаття 7. Аудиторськийвисновок та інші офіційні документи Аудиторський висновок — це офіційнийдокумент, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), якийскладається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить всобі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинномузаконодавству та встановленим нормативам бухгалтерського облікуфінансово-господарської діяльності. Аудиторські послуги у вигляді консультаційможуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційнихдокументів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертнимвисновком або актом. Аудиторський висновок аудитора іноземної держави приофіційному його поданні установі, організації або господарюючому суб’єктуУкраїни підлягає підтвердженню аудитором України, якщо інше не встановленоміжнародним договором. Стаття 8. Публічна бухгалтерська звітність Публічнабухгалтерська звітність складається із аудиторського висновку, балансу, звітупро прибутки і збитки, іншої звітності в межах відомостей, які не становлятькомерційну таємницю і визначені законодавством для надання користувачам тапублікації. Аудиторський висновок про достовірність, повноту і відповідністьчинному законодавству та встановленим нормативам балансу та інших формпублічної бухгалтерської звітності повинен грунтуватися на аналізі достатньогообсягу інформації щодо наслідків фінансово-господарської діяльності, в томучислі на вивченні бухгалтерської звітності і документів, які становлятькомерційну таємницю і не підлягають публікації. Відкриття бухгалтерськоїзвітності, що становить комерційну таємницю, для проведення аудиту та наданняінших аудиторських послуг здійснюється користувачами бухгалтерської звітності.Стаття 9. Користувачі бухгалтерської звітності Користувачами бухгалтерськоїзвітності можуть бути уповноважені на підставі законів України представникиорганів державної влади, юридичні та фізичні особи, зацікавлені в наслідкахгосподарської діяльності суб’єктів, в тому числі: власники, засновникигосподарюючого суб’єкта, кредитори, інвестори та інші особи, які відповідно дочинного законодавства мають право на отримання інформації, що міститься вбухгалтерській звітності. Користувачі бухгалтерської звітності мають правовиступати замовниками на проведення аудиту та виконання інших аудиторськихпослуг, визначати обсяги та напрями аудиторських перевірок в межах повноважень,наданих законодавством, установчими документами або окремими договорами. Стаття10. Обов’язкове проведення аудиту Проведення аудиту є обов’язковим для: 1)підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційнихбанків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та іншихгосподарюючих суб’єктів незалежно від форми власності та виду діяльності,звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ та організацій, щоповністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаютьсяпідприємницькою діяльністю. ( Абзац перший пункту 1 статті 10 із змінами,внесеними згідно із Законом N 81/95-ВРвід 14.03.95 ) Обов’язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітностігосподарюючих суб’єктів з річним господарським оборотом менш як двістіп’ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки; ( Пунктперший статті 10 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 81/95-ВР від 14.03.95 )2) перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств зіноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдінгових компаній,інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників; 3)емітентів цінних паперів; 4) державних підприємств при здачі в оренду ціліснихмайнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах формивласності; 5) порушення питання про визнання неплатоспроможним або банкрутом.Проведення аудиту є обов’язковим також в інших випадках, передбачених законамиУкраїни. Стаття 11. Відповідальність за дотримання порядку веденнябухгалтерського обліку Відповідальність за дотримання порядку веденнябухгалтерського обліку, визначеного законодавством України, своєчасне та повненадання бухгалтерської звітності користувачам та аудиторам покладається на керівникагосподарюючого суб’єкта. Публічна бухгалтерська звітність повинна бутиперевірена аудитором (аудиторською фірмою) і може оприлюднюватись протягомроку, наступного за звітним. Аудиторські перевірки не виключають здійсненнядержавними податковими інспекціями контролю за дотриманням податковогозаконодавства та виконання контрольних функцій іншими суб’єктами,уповноваженими на це законами України.