Фінансовий стан підприємства та шляхи його покращення

Міністерство освіти і науки України
Черкаський державний технологічний університет
Факультет перепідготовки фахівців
Спеціальність 7.050104
„Фінанси”
Дипломна робота
на тему:
„Фінансовий стан підприємства та шляхи його покращення
(на прикладі Черкаського РУВР)”

Слухачгр. Ф -31 Колесник Ігор Віталійович
(підпис) Керівник ст. викладач Снитюк Оксана Іванівна.
(підпис)

/>

/>
Реєстраційний номер ________________
До захисту
на ДІК допустити
___________________
(підпис, дата) Декан факультету
перепідготовки фахівців
доц. Веретільник Т.І.

/>

Черкаси 2004 р.
ЗМІСТ ВСТУП
В сучасних економічних умовах діяльність кожного підприємства, організації являється предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин, які зацікавленні в результатах його функціонування. На основі доступної їм звітно-облікової інформації вказані особи намагаються оцінити фінансове положення підприємства. Основним інструментом для цього слугує економічний аналіз, за допомогою якого можна об’єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини об’єкта, охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і прибутковість діяльності, перспективи розвитку, а потім по його результатам прийняти обґрунтовані рішення.
Економічний аналіз являє собою процес, побудований на вивченні даних про фінансовий стан підприємства і результатах його діяльності в минулому з метою оцінки майбутніх умов і результатів діяльності. Таким чином, головною метою економічного аналізу є зниження неминучої невідомості, пов’язаної з прийняттям економічних рішень, орієнтованих на майбутнє.
Економічний аналіз дає можливість оцінити:
майновий стан підприємства
степінь підприємницького ризику, наприклад, можливість погашення зобов’язань перед третіми особами
достатність капіталу для поточної діяльності і догосторокових інвестицій
потребу в додаткових джерелах фінансування
здатність до нарощування капіталу
раціональність залучення займаних коштів
обґрунтованість політики розподілу і використання прибутку
обґрунтованість вибору інвестицій та ін.
Сучасний економічний аналіз має певні відмінності від традиційного аналізу фінансово-господарської діяльності. Насамперед це пов’язана із зростаючим впливом зовнішнього середовища на роботу організації. Посилилась залежність фінансового стану господарського об’єкту від зовнішніх економічних процесів, надійності контрагентів (постачальників і покупців), ускладнення організаційно-правових форм функціонування. В результаті інструментарій сучасного економічного аналізу розширюється за рахунок нових прийомів і засобів, які дозволяють враховувати ці явища.
Не дивлячись на значну невизначеність в роботі підприємств, в останній час посилюється роль прогнозного аналізу, який дозволяє складати бізнес-плани.
Намагаючись вирішити конкретні питання і отримати кваліфіковану оцінку фінансового положення, керівники підприємств все частіше прибігають до допомоги економічного аналізу. При цьому, як правило, вже не задовольняється констатуванням величини показників звітності, а розраховують отримати конкретне заключення про достатність платіжних засобів, нормальних співвідношень власного і залученого капіталу, швидкості обігу капіталу і причинах її зміни, типах фінансування тих чи інших видів діяльності.
В цих умовах змінюється роль бухгалтерії, в чиї функції все частіше входить не лише ведення поточного обліку і складання звітності, а і економічний аналіз виключно в цілях управління підприємством. Задовольнити нові вимоги адміністрації може лише бухгалтер-аналітик, який здатний розібратися в економіці підприємства, виявити всі її хворі місця на основі фінансово-облікових даних, зрозуміло і чітко встановити міри впорядковуючого характеру.
Аналіз фінансового стану підприємства є важливим розділом економічного аналізу.
На сучасному етапі аналіз фінансового стану підприємства знаходиться в поступовому розвитку і вдосконаленню, але аналіз фінансового стану сучасний ще не відповідає повністю новим вимогам проведення фінансової роботи підприємства.
В ринкових умовах слово діяльність організації, підприємства набуває нових форм і направлень. Внаслідок цього і фінансовий стан підприємства аналізується з вимогами цих змін.
Існують складності проведення аналізу фінансового стану, що обумовлено:
нестабільністю економіки
кризовим станом
В умовах постійної зміни інформації багато фінансово-економічних показників розрахованих на певний час, можуть надалі загубити свою цінність для аналізу у зв’язку з нестабільністю національної валюти, по якій розраховувався цей показник. [39, 16].
Повну перешкоду аналізу фінансового стану підприємства дають :
різні форми власності, наприклад, чимало показників, що
характеризують фінансовий стан акціонерних підприємств не можуть бути розраховані по причині відсутності або слабкого розвитку у державі ринку цінних паперів, де б оберталися акції цих підприємств і по яким можна б було судити про положення емітентів.
нестабільність законодавчої бази (фінансового податкового права), це
також ускладнює проведення аналізу фінансового стану підприємства.
У вітчизняній економічній науці недостатньо приділялось уваги проведенню аналізу фінансового стану, так як наукова праця в цій області губить свою актуальність ще до видання.
Основним завданням проведення економічного аналізу є оцінка результатів діяльності організацій, підприємств за попередній та поточні роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показник роботи підприємства, прийняти рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємство платоспроможним (неплатоспроможним) та подання пропозицій Кабінету Міністрів України щодо доцільності внесення цього підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій.
При написанні дипломної роботи мною були використані звітні дані Черкаського Регіонального Управління Водних Ресурсів, яке являється юридичною особою діє на підставі положення.–PAGE_BREAK–
Для більш раціонального ведення бухгалтерського обліку в організації використовують бухгалтерську програму “1-С” бухгалтерія (для бюджетних організацій).
Мета дипломноїроботи проведення фінансового аналізу та надання пропозицій щодо покращення фінансового становища організації.
Об’єкт дослідження єЧеркаське Регіональне Управління Водних Ресурсів котре єюридичною особою, має самостійний баланс, печатку зі своїм найменуванням, кутовий та інші штампи, рахунки у Держказначействі та установах банків. 1. Теоретичні основи фінансового стану підприємства 1.1 Сутність та функції фінансів підприємства.
Фінанси організацій, підприємств як складова частина фінансової системи займають визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний дохід — основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, поліпшення фінансового стану країни. Фінансове положення країни великою мірою визначаєтьсястійкістю та надійністю фінансового стану підприємств.
Фінансам підприємств, як і фінансам у цілому, властиві певні загальні та специфічні ознаки. Треба брати до уваги також і особливості, зумовлені функціонуванням фінансів у різних сферах економіки. Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, пов’язаних із розподілом вартості валового внутрішнього продукту. Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів. Особливості фінансів підприємств, зумовлені їхнім функціонуванням у різних галузях економіки, розглянемо далі. [33, 15-21].
Фінанси підприємств безпосередньо пов’язані з рухом грошових коштів. Саме тому досить часто поняття «фінанси підприємств» ототожнюється з грошовими коштами, наявними фінансовими ресурсами. Однак самі кошти чи фінансові ресурси не розкривають поняття «фінанси», якщо не з’ясувати суті економічної природи останніх. Такими суттєвими загальними властивостями, які лежать в основі фінансів, є закономірності відтворювального процесу та грошові відносини, що виникають між учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях процесу відтворення, на всіх рівнях господарювання, у всіх сферах суспільної діяльності. Однак не всі грошові відносини належать до фінансових. Грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух грошових коштів стає відносно самостійним. Таке відбувається в процесі формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів.
До фінансів належать такі групи фінансових відносин:
пов’язані з формуванням статутного фонду суб’єктів господарювання;
пов’язані з утворенням та розподілом грошових доходів: виручки, валового та чистого доходу, прибутку, грошових фондів підприємств;
які виникають між суб’єктами господарювання у зв’язку з інвестуванням у цінні папери та одержанням на них доходів у вигляді відсотків, дивідендів, здійсненням пайових внесків та участю в розподілі прибутку від спільної діяльності, одержанням та сплатою штрафних санкцій;
які формуються в підприємств з банками, страховими компаніями у зв’язку з одержанням та погашенням кредитів, сплатою відсотків за кредит та інші види послуг, одержанням відсотків за розміщення та зберігання коштів, а також у зв’язку зі страховими платежами та відшкодуваннями за різними видами страхування;
що виникають у підприємств з державою з приводу податкових та інших платежів у бюджет та цільові фонди, бюджетного фінансування, одержання субсидій;
що формуються в підприємств у зв’язку з внутрішньовиробничим розподілом доходів та фондів.
Отже, об’єктом фінансів підприємств є економічні відносини, пов’язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошових фондів. Суб’єктами таких відносин можуть бути підприємства та організації, банківські установи та страхові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації, інші суб’єкти господарювання, які є юридичними особами.
У процесі відтворення (виробництво, розподіл, обмін та споживання) відбувається розподіл вартості валового внутрішнього продукту (виручка від реалізації продукції) за цільовим призначенням, а також розподіл його між державою та суб’єктами господарювання, кожен з яких одержує свою частку виробленого продукту в грошовій формі. Відтак гроші створюють умови для появи фінансів як самостійної сфери грошових відносин, як системи виробничих відносин. [28, 33-35]
Безпосередньою сферою фінансових відносин підприємств є процеси первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту (с + v + т),коли вона розподіляється на вартість матеріальних витрат (с), необхідного продукту (v), додаткового продукту (т).При цьому утворюються різні фонди грошових доходів. З допомогою фінансів у суспільному виробництві відбувається рух грошових коштів, які набирають специфічної форми фінансових ресурсів, що формуються в суб’єктів господарювання та в держави.
Таким чином, фінанси підприємств — це економічні відносини, які відображають формування, розподіл та використання грошових фондів і доходів суб’єктів господарювання в процесі відтворення.
У процесі відтворення фінанси підприємств як економічна категорія проявляються та виражають свою суть, свою внутрішню властивість через такі функції:
формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;
розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення поточної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання своїх зобов’язань перед фінансово-банківською системою та для соціально-економічного розвитку підприємств;
контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.
Формування фінансових ресурсів на підприємствах відбувається під час формування статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень за рахунок відновлення авансованих засобів в основні та оборотні фонди і використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду нагромадження. У зв’язку з цим поняття «формування» та «розподіл» доцільно розглядати як єдиний процес у суспільному виробництві. Утворення грошових фондів завжди передбачає розподіл валових доходів.
Формування та використання фінансових ресурсів на підприємствах— це процес утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної і інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов’язань перед державою та іншими суб’єктами господарювання.[41, 330-333].
Контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів випливає з притаманної фінансам здатності об’єктивно відображати кількісні й вартісні пропорції виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг. Зокрема, напрямки та використання фінансових ресурсів пов’язані з виконанням зобов’язань підприємств перед фінансово-кредитною системою та суб’єктами господарювання. Грошовий контроль взаємовідносин між підприємствами та організаціями в процесі оплати поставлених товарів, наданих послуг, виконаних робіт дає змогу негайно встановити, чи дотримано умови господарських угод.
За умов ринкової економіки, коли підприємства мусять самостійно вирішувати проблеми фінансового забезпечення власної виробничо-господарської та інвестиційної діяльності, значно зростає роль фінансів підприємств. До найважливіших завдань останніх належить забезпечення стабільності економіки та суспільного життя в країні. Це досягається в процесі оптимізації розподілу та перерозподілу національного доходу як на рівні підприємств, так і на загальнодержавному рівні. На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет та позабюджетні фонди. [22, 2-4].
Важливою є роль фінансів підприємств у забезпеченні збалансованості в економіці країни матеріальних та грошових фондів, призначених для споживання та нагромадження. Забезпечення такої збалансованості великою мірою впливає на стабільність національної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-платіжної дисципліни в народному господарстві.
Фінанси, беручи участь у вартісному розподілі створеного внутрішнього валового продукту, забезпечуючи формування та використання доходів і грошових фондів, безпосередньо пов’язані з іншими економічними категоріями та інструментами господарського механізму: комерційним розрахунком, ціною, кредитом. Саме тому фінанси підприємств можуть бути важливим інструментом економічного стимулювання, контролю за станом економіки країни та управління нею.
Фінанси є суттєвим складовим елементом системи управління економікою. Без фінансів неможливо забезпечити індивідуальний кругооборот виробничих фондів на розширеній основі, запроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність, регулювати структурну перебудову економіки.
Обов’язковими передумовами ефективного функціонування фінансів підприємств є:
різноманітність форм власності;
свобода підприємництва та самостійність у прийнятті рішень;
вільне ринкове ціноутворення та конкуренція;
самофінансування підприємництва;
правове забезпечення правил економічної поведінки всіх суб’єктів підприємницької діяльності;
обмеження і регламентація державного втручання в діяльність підприємств.
Життя довело ефективність ринкового механізму в забезпеченні збалансованості економіки, раціонального використання трудових, матеріальних та фінансових ресурсів. Ринкова система сприяє створенню гнучких виробництв, які здатні легко адаптуватись до запитів споживачів та досягнень науково-технічного прогресу. [41, 328-335]. 1.2 Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства
Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є:
баланс (форма № 1);
звіт про фінансові результати (форма № 2);
звіт про рух грошових коштів (форма № 3);
звіт про власний капітал (форма № 4);
примітки до звітів з показниками та поясненнями, що забезпечують деталізацію та    продолжение
–PAGE_BREAK–
обґрунтованість статей фінансових звітів;
статистична звітність та оперативні дані.
Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже, є відкритою.
Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й «ноу-хау». Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.
Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємозв’язані, їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.
У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.
З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності. Вона повинна уможливлювати:
оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;
оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їх використання;
прийняття обґрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної
політики.
Фінансовий аналіз — це спосіб оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства на підставі його бухгалтерської та фінансової звітності й оперативних даних.
Звіт про фінансові результати віддзеркалює ефективність (або неефективність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відбиває фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про фінансові результати дає картину фінансових результатів за відповідний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік).
У звіті про фінансові результати наводяться дані про дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові результати від операційної діяльності (прибуток чи збиток); дохід від участі в капіталі; інші доходи та фінансові доходи; фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток чи збиток); фінансові результати від звичайної діяльності після оподаткування (прибуток чи збиток); надзвичайні доходи чи витрати; чистий прибуток чи збиток.
Фінансова звітність підприємств містить також іншу інформацію щодо стану фінансів підприємств. На основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні та слабкі сторони підприємства та резерви поліпшення фінансового стану підприємства у перспективі.
Неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан і результати діяльності підприємства для розв’язання поточних та перспективних фінансово-господарських проблем. Для прийняття правильних фінансових та управлінських рішень на рівні підприємства треба використовувати дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, є зрозумілими користувачам та прийнятними для них. Зокрема, для того щоб зіставити фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, слід використовувати тільки порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.
З цією метою підприємство має розробити свою фінансову облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як звичайно, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою Інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств-конкурентів чи партнерів за бізнесом. Тому закономірно постає потреба уніфікації вимог до фінансової інформації в рамках галузі, регіону, усієї економічної системи країни.
Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку1. Стандарт у широкому розумінні — зразок, еталон, модель, що беруться за вихідні для порівнювання з ними інших подібних об’єктів. Стандартизація бухгалтерського обліку — це процес розроблення та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів для визначення, оцінки й відображення У фінансових звітах окремих об’єктів бухгалтерського обліку. [41, 150-175].
Загальні вимоги до фінансової звітності викладено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (далі — П(С)БО 1), Затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 за № 87. Це положення визначає:
• мету фінансових звітів;
• їх склад;
• звітний період;
• якісні характеристики та принципи, котрими належить керуватися під час складання фінансових звітів;
• вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.
П(С)БО 1 треба застосовувати під час підготовки й надання фінансових звітів підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами (далі — підприємствами) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Проте тут не розглядаються правила складання консолідованої фінансової звітності.
Основою П(С)БО 1 є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 (переглянутий 1997 року) Комітету з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Фінансову звітність визначено П(С)БО 1 як бухгалтерську звітність, котра відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період.
Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на головне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень (табл. 1.2.1).
Таблиця 1.2.1
ІНФОРМАЦІЙНІ ПОТРЕБИ ОСНОВНИХ КОРИСТУВАЧІВ ФІНАНСОВИХ ЗВІТІВ
Користувачі звітності

Інформаційні потреби    продолжение
–PAGE_BREAK–

–PAGE_BREAK–

Доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства за звітний період

Оцінка та прогноз: прибутковості діяльності підприємства; структури доходів та витрат

Звіт про власний капітал

Зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду

Оцінка та прогноз змін увласному капіталі

Звіт про рух грошових коштів

Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду

Оцінка та прогноз операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства

Примітки

Вибрана облікова політика. Інформація, не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов’язкова за П(С)БО. Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її правильного розуміння користувачами

Оцінка та прогноз: облікової політики; ризиків або непевності, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов’язання; діяльності підрозділів підприємства тощо

Фінансова звітність повинна надати дохідливу, суттєву, достовірну та порівнянну інформацію щодо фінансового стану, результатів діяльності підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі його власного капіталу.
Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, П(С)БО 1 передбачає наявність у ній даних про:
підприємство;
дату звітності та звітний період;
валюту звітності та одиницю її виміру;
відповідні показники (статті) за звітний та попередній періоди;
облікову політику підприємства та її зміни;
аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів;
консолідацію фінансових звітів;
припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;
обмеження щодо володіння активами;
участь у спільних підприємствах;
виявлені помилки та пов’язані з ними коригування;
переоцінку статей фінансових звітів тощо.
Фінансова звітність має бути підготовлена та надана користувачам у певні терміни, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної затримки звітної інформації вона може втратити свою актуальність.
Дані фінансової звітності є підставою не тільки для оцінки результатів звітного періоду, а й для їх прогнозування. Так, інформація щодо фінансового стану та результатів діяльності часто використовується як підстава для прогнозування майбутнього фінансового стану.
Під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від власників — фізичних осіб. Отже, особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства. Тому у фінансовій звітності (зокрема в балансі) передбачене відображення тільки зобов’язань власників стосовно їхніх внесків до капіталу та обов’язкового розподілу частини доходу між власниками (у вигляді відсотків, дивідендів, вилучення капіталу тощо). Цей принцип дістав назву принципу автономності підприємства.
Отже, якщо власник підприємства вносить власні грошові кошти у банк з метою збільшення статутного капіталу даного підприємства, то цю операцію буде відображено у фінансовій звітності. Якщо ж метою власника буде отримання відсотків на власні кошти та їх використання на власні потреби, така господарська операція не вплине на показники фінансової звітності.
Фінансові звіти складаються також виходячи з принципу безперервності діяльності підприємства, тобто визнання того, що підприємство не має ані наміру, ані потреби ліквідуватися або суттєво зменшувати масштаби своєї діяльності (принаймні протягом наступного звітного періоду).
За інших обставин, коли події після складання балансу засвідчать наміри підприємства припинити свою діяльність або покажуть неможливість її продовження, підприємство не може використовувати П(С)БО 1 як базу для підготовки своїх фінансових звітів (п. 18 П(С)БО 6). Тоді поділ його активів і зобов’язань на необоротні та оборотні (довгострокові і короткострокові) втрачає сенс. Адже підприємство має в процесі ліквідації покрити всі свої зобов’язання (спочатку перед кредиторами, потім перед власниками). Тому всі активи стають оборотними, а зобов’язання — короткостроковими. Переважна оцінка статей балансу за собівартістю також не може бути використана, їх слід переоцінити за ринковою вартістю. Фактично скасовуються майже всі принципи формування фінансової звітності безперервно діючого підприємства.
Принцип періодичності передбачає розподіл діяльності підприємства на певні проміжки часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності.
За П(С)БО 1 звітний період становить календарний рік. Проте для новоствореного підприємства або для підприємства, яке ліквідується, тривалість звітного періоду може бути іншою.
Передбачається також складання проміжної звітності (квартальної та місячної) нагромаджувальним підсумком з початку року.
У такому разі активи підприємства (незавершене виробництво, готова продукція, основні засоби, нематеріальні активи) оцінюватимуться за виробничою собівартістю у складі прямих та виробничих накладних витрат.    продолжение
–PAGE_BREAK–
До собівартості придбаних активів включатимуться:
• ціна придбання;
•податки, мито, збори (крім тих, що повертаються згодом
підприємству);
• витрати на їх доставку, вантажно-розвантажувальні роботи;
• витрати доведення активів до стану, придатного для використання
(реалізації);
• інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням цих активів.
Будь-які торговельні та інші знижки вираховуються за визначення витрат на придбання.
Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій ураховуються тоді, коли вони фактично відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових
звітах тих періодів, протягом яких сталися ці операції. Завдяки цьому користувачі отримують інформацію не тільки про колишні операції, пов’язані з виплатою або отриманням грошових коштів, а й про зобов’язання сплатити грошові кошти в майбутньому та ресурси, які мають надійти у майбутньому. Така інформація є найкориснішою для прийняття користувачами економічних рішень.
У П(С)БО 1 зазначається, що принцип нарахування треба застосовувати одночасно з принципом відповідності, за яким витрати визначаються у звіті про фінансові результати на підставі прямого зв’язку між ними та отриманими доходами.
Щоб бути достовірною, інформація у фінансових звітах має бути повною з огляду на її важливість для користувача та витрати, пов’язані з отриманням цієї інформації. Тому фінансова звітність не обмежується тільки балансом, звітами про фінансові результати, власний капітал та рух грошових коштів. Вона містить примітки, в яких надаються інформація про облікову політику підприємства та додаткові пояснення до окремих статей цих звітів. Крім того, у примітках розкриваються важливі для користувачів фінансової звітності події, які відбулися після складання балансу (наприклад, оголошення про виплату дивідендів на акції).
У складі річного бухгалтерського звіту українських підприємств передбачено форму № 3 «Звіт про рух грошових коштів», форму № 4 «Звіт про власний капітал» та пояснювальну записку. Проте інформація, яка в них наводиться, лише незначною мірою може знадобитися користувачам для здійснення ретроспективного та перспективного аналізу діяльності підприємств з метою прийняття ними прогнозних фінансово-економічних рішень.
Що ж до непередбачених подій після складання балансу, то вони раніше не впливали на показники звітів і не розкривались у пояснювальній записці. Тепер, за П(С)БО 6, такі події поділяються на дві групи та коригують певні статті звітності або пояснюються в примітках (рис. 1.2.2).
Події після дати балансу
/>/>

які надають додаткову інформацію про визначення сум, пов’язаних з умовами, що існували на дату балансу

які вказують на умови, що виникли після дати балансу
/>/>

коригують відповідні активи і зобов’язання

розкриваються
у примітках до фінансових
Рис. 1.2.2. Класифікація подій після складання балансу за П(С)БО 6
Для того щоб скласти фінансову звітність, керівництво підприємства формує облікову політику, тобто вибирає принципи, методи та процедури обліку в такий спосіб, щоб достовірно відобразити фінансовий стан підприємства, результати його діяльності та забезпечити порівнянність фінансових звітів.
Надання користувачам інформації про політику бухгалтерського обліку, якою підприємство має користуватися постійно за складання фінансових звітів, будь-яких змін у цій політиці та впливу таких змін на показники фінансових звітів є вимогою принципу послідовності. Дотримання цього принципу є передумовою порівнянності фінансових звітів. Адже користувачі дістають можливість визначати відмінності у веденні бухгалтерського обліку як самим підприємством, так і різними |іншими підприємствами протягом певних звітних періодів.
Іще не так давно українські підприємства мали дуже обмежені можливості щодо формування облікової політики, «Вказівок щодо організації бухгалтерського обліку в Україні», затверджених наказом Мінфіну України від 07.05.93 № 25 з наступними змінами і доповненнями. Ці «Вказівки» містили вимогу щодо обов’язкового попередження підприємством у пояснювальній записці до річного бухгалтерського звіту про свій намір змінити облікову політику наступного звітного року.
За П(С)БО 1 підприємство висвітлює свою облікову політику у примітках, описуючи принципи оцінки та методи обліку окремих статей звітності. Тепер підприємство має право вибору, приймає ці рішення самостійно.
Що ж до змін облікової політики, то в П(С)БО 6 визначено:
• коли можливі такі зміни;
• що не вважається зміною облікової політики;
як впливають зміни облікової політики на показники фінансових звітів;
які примітки слід давати у разі зміни облікової політики.
Цілій низці господарських операцій, таких як погашення сумнівної заборгованості, визначення можливого строку корисного використання основних засобів тощо, притаманна певна невизначеність. Тому під час складання фінансових звітів слід застосовувати принцип обачності, щоб активи або дохід не були завищені, а зобов’язання чи витрати — занижені.
Сутність операцій або інших подій не завжди відповідає тому, що випливає з їхньої юридичної форми. Наприклад, підприємство може передати актив іншій стороні в такий спосіб, що дальше використання майбутніх економічних вигід, утілених у цьому активі, залишається за підприємством. За таких обставин відображення цієї операції як продажу не відповідатиме її суті. Тому керівництво підприємства має віддавати перевагу економічному змісту господарських операцій, а не їхній юридичній формі.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства в його фінансовій звітності у грошовій формі.
Під час складання фінансової звітності необхідно намагатися узгодити всі перелічені принципи так, щоб досягти належних якісних характеристик фінансової звітності.
Одночасно з набуттям чинності нових стандартів бухгалтерського обліку запроваджено новий удосконалений план рахунків бухгалтерського обліку разом з Інструкцією про застосування плану рахунків, узгоджений зі структурою балансу та звіту про фінансові результати. Так, необоротні активи, запаси, кошти, розрахунки та інші активи (класи 1, 2, 3 плану рахунків) мають узгоджуватися з даними розділів 1—3 активу балансу.
Дані про власний капітал і забезпечення зобов’язань, довгострокові зобов’язання та поточні зобов’язання (класи 4, 5, 6 плану рахунків) мають узгоджуватися з даними розділів 1—5 пасиву балансу.
Дані про доходи і результати діяльності, витрати за елементами, витрати діяльності (класи 7—9 плану рахунків) мають узгоджуватися з відповідними даними звіту про фінансові результати.[41, 335-345]. 1.3 Нормативно-правове забезпечення аналізу показників фінансового стану підприємства
Правовою базою для проведення аудиту та аналізу фінансового стану підприємства є:
Закон України “Про аудиторську діяльність”. №3125 від 22 квітня 1993 року.
Статут аудиторської палати України.
Норматив 1. “Цілі і завдання проведення аудиту”. Затверджено аудиторською палатою України 25 жовтня 1996 року.
Норматив 2. “Договір на проведення аудиту”. Затверджено аудиторською палатою України 25 жовтня 1996 року.
Норматив 3. “Основні принципи, що регулюють аудит”. Затверджено аудиторською палатою України 25 жовтня 1996 року.
“Методичні роз’яснення стосовно здійснення аудиторських перевірок фінансового стану підприємств, що приватизуються”. Затверджені наказом Фонду державного майна України від 3 серпня 1996 року №988 із змінами, затвердженими наказом Фонду державного майна України від 18 березня 1996 року №315.
“Положення про організацію булгалтерського обліку і звітності в Україні” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року №250.
Постанова КМУ “Про внесення змін до положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні” від 05.07.93 №509.
“Інструкція про склад коштів, що направлені на споживання” затверджена Наказом Мінстату від 22.02.93 №31
Наказ Мінстату “Про зміни і доповнення до типової інструкції до складання звітів промислових підприємств усіх форм власності по продукції” від 12.05.93 №86
Постанова КМУ “Про внесення змін і доповнень до Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні” від 24.09.93 № 804.
Рекомендації щодо оцінки банками кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника. Видані Національним Банком України №23011/79 від 02.06.96р.
Лист НБУ №10-206/3099 від 02.12.96р. “Про Положення “Про порядок зовнішнього аудиту юридичних осіб— акціонерів (учасників) комерційних банків у процесі перевірки правильності формування статутних фондів комерційних банків”.
Положення “Про порядок зовнішнього аудиту юридичних осіб— акціонерів (учасників) комерційних банків у процесі перевірки правильності формування статутних фондів комерційних банків” затверджено Постановою Правління НБУ №301 від 21.11.96р.
“Порядок забеспечення підприємств, установ, організацій, інших суб’єктів підприємницької діяльності України бланками форм облікової і звітної документації та Інструкціями щодо їх заповнення” затверджений Наказом Мінстату, Мінфіну, НБУ від 31.08.93 №01-3-5/80.
Наказ Мінфіну “Про граничну вартість предметів, що не відносяться до основних засобів” від 18.11.94. № 12
Наказ Мінфіну “Про квартальну бухгалтерьку звітність підприємств” від 08.02.95 №19.
Постанова Президії Верховної Ради “Про проект Закону України Про бухгалтерський облік і звітність” від 27.02.95 №101/95-ПВ.
Постанова КМУ “Про внесення змін до Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні” від 14.08.96р.
Наказ Мінфіну “Про внесення змін і доповнень до нормативних документів з бухгалтерського обліку” від 10.05.95р.
“Інструкція про порядок перерахування статей бухгалтерських балансів підприємств, установ і організацій” затверджена Наказом Мінфіну від 23.08.96р. №175
“Порядок перегляду діючих і введення нових форм державної статистичної звітності” затверджений наказом Мінстату від 30.04.93 №76 [28, 157-198]. 1.4 Склад, структура та порядок формування фінансової звітності.
На сьогоднішній день в Україні утворилась нова економічна система, що побудована на ринкових відносинах. Якісні зміни торкнулися всіх ділянок управління, в тому числі і бухгалтерський облік.
Для здійснення управління підприємством необхідно використовувати нові методи управління і сучасні технічні засоби побудови різноманітних інформаційних систем.
У бухгалтерському обліку одночасно поєднуються три види управлінських робіт, завдяки чому бухгалтерський облік виконує три самостійні функції: інформаційну, контрольну, та аналітичну.
Діяльність кожного підприємства в першу чергу будується на раціональній організації бухгалтерського обліку, від цього залежить обґрунтований розподіл грошових коштів, рентабельність та платоспроможність підприємства, а також багато інших показників.
В бухгалтерському обліку використовують всі три види вимірників, але основним для нього є грошовий вимірник, за допомогою якого можна узагальнити всі господарські факти — явища та процеси. Ті господарські факти, які не мають грошової оцінки, в бухгалтерському обліку не відображаються.
Отже бухгалтерський облік є основним і єдиним видом обліку, за допомогою якого фіксація роботи підприємства здійснюється в цілому, як сукупності.
Особливістю розвитку економіки сьогодні є те, що керівникам необхідно навчитись самостійно приймати управлінські рішення, щодо подальших шляхів розвитку підприємств. Ці труднощі пов’язані з більш як семидесятирічним функціонуванням планової економіки в нашій державі.
Управління як процес є актом трудової діяльності працівників. Він відбувається із застосуванням знарядь і предметів праці. Предметом праці в процесі управління є інформація, а знаряддям її на сучасному етапі є технічні засоби вимірювання, сприйняття, реєстрації, передачі, обробки, аналізу, зберігання і розмноження інформації.
При ринкових відносинах має вплив як внутрішнє так і зовнішнє середовище. До зовнішнього належать такі зовнішні прямі і посередні змінності: політичні, законодавчі та інші органи; економіка, конкуренція, постачальники, технології; соціальні, культурні та інші відносини. У кожній з них відбуваються постійні зміни обставин, які також впливають на об’єкти управління та його внутрішні змінності (мета, структура, завдання, технологія, працівники).
Щоб зазначені об’єкти управління в умовах ринкової економіки успішно діяли, надзвичайно важлива компетентність, професійна підготовленість та заповзятість, нарешті, комп’ютерна грамотність як керівників так і фахівців різних рівнів. Для успішного виконання своїх посадових обов’язків зазначеним працівникам в умовах нових економічних відносин потрібно використовувати нові форми та методи організації управління.
До внутрішніх чинників впливу відносяться такі чинники як напрямок діяльності конкретного підприємства, його структуру, асортимент пропонуємо продукції чи послуг, а також важливе місце займає якість та структура внутрішньогосподарського обліку. Це є продовження, а точніше подальше поглиблення, деталізація даних бухгалтерського фінансового обліку в частині затрат та доходів діяльності, коли розкривається вся ефективність придбаних ресурсів, їх переробки, технологічних та організаційних рішень, мотивації, тощо. Цей облік становить комерційну таємницю підприємства. Він будується для конкретного підприємства виходячи з характеру технологій, організаційних рішень. Основними користувачами інформації з внутрішньогосподарського обліку є керівники, власники, замовники, менеджери. Це конфекційна, таємна, бухгалтерська інформація.[8, 3-8].
Особливе місце в прийнятті управлінських рішень займає бухгалтерська звітність, на підставі якої розрахувати такі важливі для підприємства коефіцієнти, як коефіцієнт ліквідності, платоспроможності, фінансової незалежності та інші.
Бухгалтерська звітність підприємства являє собою систему узагальнених показників, які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається шляхом підрахунку, групування і спеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.
Звітність підприємства складається за єдиними формами та інструкціями Міністерства фінансів України, погодженими з Мінстатом України.
Головні вимоги, що ставляться до звітності — це реальність, ясність, своєчасність, єдність методики звітних показників, співставленість звітних показників з минулими часами.
За періодичністю складання і подання звітність поділяється на внутрішньорічну, місячну, квартальну, піврічну, дев’ятимісячну та річну.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Внутрішньорічну звітність називають поточною звітністю або періодичною.
Звітність підприємства використовується самими власниками, підприємствами для аналізу та контролю виконання договірних зобов’язань, аналізу господарської діяльності, для складання планів на майбутнє.
Крім того звітність подається:
у вищу за підпорядкованістю організацію, якщо така є, з метою
керівництва роботою підприємства.
податковій інспекції — для контролю за правильністю платежів до
бюджету та аналізу діяльності підприємства.
установам банку (для контролю за використанням банківського
кредиту ) якщо таке передбачено кредитним договором.
органам Мінстату для статистичної обробки .
Бухгалтерська звітність повинна бути подана підприємством не пізніше встановленого строку наступного за звітним періодом місяця, а річна — не пізніше встановленого строку наступного за звітним року. Склад (обсяг ) та порядок складання бухгалтерських звітів затверджується Міністерством фінансів України.
Відповідно до діючого порядку до складу бухгалтерської звітності, не залежно від того, за який час вона складається, обов’язково входить баланс.
На практиці більшість підприємств щомісячно складає для своїх потреб бухгалтерський баланс та різні форми, що потрібні для оперативного керівництва.
За нормативними актами, діючими в більшості країн світу, підприємства повинні подавати бухгалтерську звітність обов’язково один раз на рік за результатами діяльності.
За рік кожне підприємство повинне подати бухгалтерську звітність у такому обсязі:
баланс підприємства — форма №1
звіт про фінансові результати та їх використання — форма №2
звіт про фінансово-майновий стан підприємства – форма №3
До річного бухгалтерського звіту обов’язково додається пояснювальна записка, в якій викладаються основні фактори, що вплинули в звітному році на підсумки діяльності підприємства, і висвітлюється фінансовий та майновий стан.
Бухгалтерські звіти — баланси та інші форми фінансового звіту складаються та подаються у відповідному складі та у встановлені строки в органи, які визначено законодавством.
Бухгалтерський баланс діяльності підприємства є узагальненим документом (форма №1 ), форма його затверджується Міністерством фінансів і Мінстатом.Форма балансу наведена у додатку №… В активі балансу показується склад засобів господарства та їх розміщення, у пасиві — джерела утворення засобів господарства. У балансі відображаються також результати господарської діяльності.
Бухгалтерський баланс складається на підставі бухгалтерських записів, підтверджених виправдовувальними документами. Вихідними для складання бухгалтерського балансу є головна книга, данні оборотних відомостей за синтетичними та аналітичними рахунками.
Бухгалтерська звітність має бути подана підприємством не пізніше встановленого строку наступного за звітним періодом місяця, а річна – не пізніше встановленого строку наступного за звітним року. Склад та порядок складання бухгалтерських фінансових звітів затверджується Міністерством фінансів України. Датою подання бухгалтерського балансу вважається для іногородніх підприємств день відправлення за штампелем поштового підприємства. Керівник підприємства несе відповідальність за порушення термінів подання звітності.
Розгляд і затвердження балансів ( звітів ) виконуються відповідно до діючого законодавства.[7, 15-33].
Організація, яка приймає баланс, виявляє помилки і вносить правки з повідомленням. Правки вносяться в баланс за грудень звітного року. Виявлення помилки після затвердження балансу коректуються в бухгалтерському балансі за січень наступного року.
Першочергову увагу в управлінні господарством потрібно зосередити на фінансовій діяльності підприємства, раціональному та ефективному їх використанні фінансових ресурсів. Фінансова діяльність охоплює сукупність операцій по надходженню і витраченню засобів у грошовій оцінці та ефективному їх використанні в процесі виробництва та реалізація продукції і товарів
Раціональна фінансова діяльність сприяє здійсненню основного принципу господарської діяльності — самостійності підприємства.
Самостійність передбачає те що, ресурси, вкладенні у підприємство, повинні окупатись прибутком, відповідному нормативному рівню рентабельності, що забезпечує самофінансування, тобто стає можливим забезпечення підприємства у власних фінансових ресурсах по формуванню та ефективному використанню всіх господарських засобів ( як основних, так і оборотних ), розширення виробництва і поліпшення соціально-культурної сфери за рахунок грошових надходжень від діяльності ( реалізації продукції, виробів і послуг та товарів ). Але в процесі господарської діяльності використовують не лише власні кошти підприємства, а й залучені кошти у вигляді кредитів банку та інших джерел. Обов’язковою умовою при цьому є своєчасне їх повернення за рахунок власних нагромаджень.
Розглянемо принципи складання балансу найбільш поширених форм бухгалтерського обліку — журнально-ордерну, спрощену і діалогову з використанням автоматизованого робочого місця бухгалтера (АРМ).
Журнально-ордерна форма обліку застосовується на багатьох підприємствах народного господарства України. [6, 18-20].
Ця форма бухгалтерського обліку основана на принципі накопичення даних первинних документів в розрізі, які забезпечують синтетичний і аналітичний облік засобів і господарських операцій по всім розділам бухгалтерського обліку.
Первинні дані систематизуються і накопичуються в облікових регістрах, які дають можливість відобразити всі засоби, які підлягають обліку і господарських операцій по використанню цих засобів за звітний місяць. В накопичувальних регістрах записи проводяться в розрізі показників, необхідних для керівництва і контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, а також для складання всієї звітності.
Основним регістром являються журнал-ордери. У випадку необхідності отримання аналітичних даних використовуються допоміжні відомості. Підсумкові дані переносяться в журнал-ордери.
Всі журнал-ордери і допоміжні відомості побудовані по кредитовій ознаці реєстрації господарських операцій по синтетичним рахункам. Синтетичні дані регіструються по даних первинних документів тільки по кредиту відповідних рахунків і кореспонденції з дебетованими рахунками.
Підсумкові дані журнал-ордерів в кінці місяця переносяться в Головну книгу .[6, 15-20].
Записи по кредиту кожного синтетичного рахунка, у кореспонденції з дебетовими рахунками відбуваються повністю в одному будь-якому журналі-ордері. Обороти по дебету відповідного синтетичного знаходяться в різних журналах-ордерах по мірі реєстрації в них записів по кредиту кореспондованих в них рахунків.
Деякі журнал-ордери призначені для відображення операцій по кредиту декількох синтетичних рахунків, пов’язаних по своєму економічному змісту. Підсумкові дані журнал-ордерів підлягають обов’язковій звірці з даними первинного обліку.
В Головній книзі показується вступне сальдо, поточні обороти і вихідне сальдо по кожному синтетичному рахунку. В Головній книзі відображають поточні обороти тільки по синтетичним рахункам. Обороти по кожному рахунку відображаються одним записом, а обороти по дебету в кореспонденції з кредитованими рахунками.
Сума дебетових оборотів в Головній книзі повинна відповідати сумі кредитових оборотів, так як і сальдо відповідно повинні бути рівними.
Сальдовий баланс складається за даними Головної книги з використанням в необхідних випадках окремих показників із облікових регістрів.
На багатьох малих підприємствах України використовується спрощена форма обліку. Спрощена форма обліку може вестись: по простій формі бухгалтерського обліку, ( без використання регістрів обліку майна малого підприємства) і по формі бухгалтерського обліку з використанням регістрів обліку майна малого підприємства. [5, 5-16].
Малі підприємства, які здійснюють незначну кількість господарських операцій, не мають власного майна і в процесі виробництва продукції і робіт, пов’язаних з великими затратами матеріальних ресурсів, можуть вести облік всіх операцій тільки в книзі обліку господарських операцій, яка являється регістром аналітичного і синтетичного обліку на основі якого можна скласти баланс і звітність.
Малі підприємства можуть застосовувати для обліку фінансово-господарських операцій відомості обліку по відповідним рахункам.Кожна відомість застосовується для обліку операцій по одному із використовуваних рахунків бухгалтерського обліку. Сума любої операції записується в двох відомостях одночасно: в одній — по дебету рахунка з вказуванням номера кредитованого рахунку, а в другій — по кредиту кореспондованого рахунка з аналогічним записом номера дебетованого рахунка.
Підсумкові дані фінансово-господарської діяльності, відображають в шахматній відомості.
На основі шахматної відомості складається оборотна відомість по рахунком.Дані, розраховані в оборотній відомості, являються підставою для складання бухгалтерського балансу і звітності.
До бухгалтерської звітності висувають наступні вимоги: правдивість, реальність, єдність, ясність.
У звіті про фінансові результати у 1-му розділі по кожній статті зазначаються дані, які базуються на даних бухгалтерського балансу та іншої зведеної звітності.
У розділі “Використання прибутку” приводять розшифровку сум по основних напрямках використання прибутку, тобто:
суми податку на прибуток та інші платежі в бюджет за рахунок
прибутку;
відрахування на утворення підприємствами резервного фонду;
відрахування до фонду коштів, що направляються на розвиток і
вдосконалення виробництва;
відрахування до фонду коштів, що направляються на соціальні
потреби;
відрахування до фонду заохочення;    продолжение
–PAGE_BREAK–
відрахування на благодійні цілі;
інші цілі.
У розділі 3 “Платежі до бюджету” показують платежі до бюджету, що їх вносить підприємство за рахунок всіх джерел, згідно з інструкцією Міністерства фінансів України щодо застосування Законів про податки з підприємств, об’єднань, організацій, з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства.
У розділі 4 “Затрати і витрати, що враховуються при обчислення пільг з податку на прибуток” показують суми основних витрат, що одержують за рахунок чистого прибутку і приймаються при нарахування пільг за податком на прибуток підприємства.
Звіт про фінансово-майновий стан включає наступні статті:
1.Рух фондів:
статутний фонд, додатковий капітал, резервний фонд, фонд коштів, що спрямовані на розвиток і вдосконалення виробництва, фонд коштів, які спрямовані на соціальні потреби, фонд заохочення, нерозподілений прибуток минулих років, резерв на покриття наступних витрат і платежів, фонд охорони праці, цільове фінансування з бюджету, цільове фінансування з позабюджетних фондів, інші фонди спеціального призначення.[3, 10-15].
2.Використання коштів бюджету та позабюджетних фондів:
3.Спрямування коштів до цільових і позабюджетних фондів та на споживання.
4.Наявність та рух основних засобів.
5.Наявність та рух нематеріальних активів.
6.Фінансові вкладення.
7.Норма власних оборотних коштів.
8.Наявність власних оборотних коштів.
9.Переоцінка товарно-матеріальних цінностей.
10.Іноземні інвестиції.
11.Нестачі, крадіжки і псування цінностей.
12.Об’єкти житлово-комунального і соціально-культурного призначення.
13.Позабалансові активи і пасиви. 1.5 Оцінка фінансового стану підприємства, її необхідність та значення
За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.
Особливого значення набуває своєчасна та об’єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об’єктивного аналізу фінансового стану підприємств.
Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежить від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.
Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.[41, 328-329].
Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.
Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан.
Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.
Існує і зворотний зв’язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі.
Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.
Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.
Отже, фінансовий стан— це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.
Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами.
Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу.
Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці — за ряд періодів, дасть змогу визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.
Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.
Основними завданнями аналізу фінансового стану є:
дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;
дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
об’єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;
оцінка становища суб’єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;
визначення ефективності використання фінансових ресурсів. Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.
Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.
У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об’єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.
При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства.
Аналіз фінансового стану— це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв’язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.
Розподіл аналізу на фінансовий та управлінський зумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік. Обидва види аналізу взаємозв’язані, мають спільну інформаційну базу.
Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:
орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;
множинність об’єктів-користувачів; — різноманітність цілей і інтересів суб’єктів аналізу;
максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.
Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:
аналіз абсолютних показників прибутку;
аналіз показників рентабельності;
аналіз фінансового стану, фінансової стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;
аналіз ефективності використання залученого капіталу;
економічна діагностика фінансового стану підприємства. На відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані.
Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов’язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу.
Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є:
аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;
аналіз кредитоспроможності підприємства;
оцінка використання майна та вкладеного капіталу;
аналіз власних фінансових ресурсів;
аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;
аналіз самоокупності підприємства.
Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.
Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.     продолжение
–PAGE_BREAK–
Можна назвати шість основних прийомів аналізу:
1) горизонтальний (часовий) аналіз —порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;
2) вертикальний (структурний) аналіз —визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;
3) трендовий аналіз —порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);
4) аналіз відносиш показників (коефіцієнтів) —розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв’язків показників;
5) порівняльний аналіз —внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками;
6) факторний аналіз —визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з’єднують у загальний результативний показник.
Предметом фінансового аналізу підприємства є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання.
Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства — об’єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів — можуть застосовуватися різні методи аналізу.
Методи фінансового аналізу — це комплекс науково-методичних. інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.
В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.
Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.
Неформалізовані методи аналізуґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв’язках та залежностях.
До неформалізованих належать такі методи:
експертних оцінок і сценаріїв,
психологічні,
морфологічні,
порівняльні,
побудови системи показників,
побудови системи аналітичних таблиць.
Ці методи характеризуються певним суб’єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.
До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:
ланцюгових підстановок,
арифметичних різниць,
балансовий,
виокремлення ізольованого впливу факторів,
відсоткових чисел,
диференційний,
логарифмічний,
інтегральний,
простих і складних відсотків,
дисконтування.
У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).
Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.
Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.
Дескриптивні моделіє основними. До них належать: побудова системи звітних балансів; подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескриптивні моделі засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності.
Предикативні моделі —це моделі передбачувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі).
Нормативні моделі —це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, головне, у внутрішньому фінансовому аналізі, їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з’ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.
Фінансовий аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.
Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку. [41, 340].
Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового стану підприємства, слід іще раз підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства
Бухгалтерський баланс є найбільш інформативною формою для аналізу й оцінки фінансового стану підприємства.
Уміння читати баланс базується на знанні змісту кожної його статті, способу її оцінки, ролі в діяльності підприємства, зв’язку з іншими статтями, характеристики цих змін для економіки підприємства.
Дослідження бухгалтерського балансу дає можливість: одержати значний обсяг інформації про підприємство; визначити ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними коштами; встановити, за рахунок яких статей змінився розмір оборотних коштів; оцінити загальний фінансовий стан підприємства навіть без розрахунків аналітичних показників.
Бухгалтерський баланс є реальним засобом комунікації, адже завдяки йому керівники отримують уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств, правильності обраного стратегічного курсу, порівняльних характеристик ефективності використання ресурсів і прийнятті рішень найрізноманітніших питань по управлінню підприємством. Аудитори отримують підказку для вибору правильного рішення в процесі планування своєї перевірки, виявлення слабких місць у системі обліку, а також можливих навмисних і ненавмисних помилок у зовнішній звітності клієнта.
На основі бухгалтерського балансу фінансові аналітики визначають напрямки аналізу підприємства. Значення бухгалтерського балансу є настільки важливим, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу. Основними напрямками аналізу для реальної оцінки фінансового стану є наступні:
1. Аналіз фінансового стану на короткострокову перспективу, який полягає в розрахунку показників оцінки задовільності структури балансу (коефіцієнт ліквідності, забезпеченості власними засобами і можливості відновлення (втрати) платоспроможності.
При характеристиці платоспроможності увагу в основному звертають на такі показники, як наявність коштів на розрахункових рахунках у банках, у касі організації, збитки, прострочена дебіторська і кредиторська заборгованість, не погашені в термін кредити і позики, на оцінку положення організації на бланку цінних паперів.
2. Аналіз фінансового стану на довгострокову перспективу досліджує структуру джерел надходження коштів, ступінь залежності організації від зовнішніх інвесторів і кредиторів.
3. Аналіз ділової активності організації, критеріями якої є:
широта ринків збуту продукції;
репутація організації;
ступінь виконання виробничого плану;
рівень ефективності використання ресурсів організації.
Для оцінки реальних аналітичних можливостей необхідно знати обмеження інформації, поданої в балансі:
Баланс — це підбірка моментних даних на початок і кінець звітного періоду, тобто в ньому фіксуються сформовані до моменту його упорядкування результати господарських операцій. Він відповідає на запитання: “Що являє собою підприємство на даний момент? ”, але не відповідає на запитання: “В наслідок чого склалося таке положення?” Закладений у ньому принцип використання історичних цін придбання оборотних активів суттєво спотворює реальну оцінку майна в цілому. [41, 329-345].    продолжение
–PAGE_BREAK–1.6 Показники оцінки фінансового стану підприємства
Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об’єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально і всебічно характеризують фінансовий стан підприємства.
Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов’язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому плані, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження своїх відносин з підприємством або встановлення таких відносин. У кожного з партнерів підприємства — акціонерів, банків, податкових адміністрацій — свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.
Зрозуміло, що в підтримуванні доброго фінансового стану заінтересоване передовсім саме підприємство. Однак такий фінансовий стан формується в процесі взаємовідносин будь-якого підприємства з постачальниками, покупцями, акціонерами, банками та іншими юридичними і фізичними особами. Інша річ, що безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих юридичних осіб, котрі завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.
Отже, вкрай потрібно систематично, детально й у динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива.
Ми пропонуємо класифікацію і порядок розрахунку комплексу основних оцінних показників, що з них залежно від конкретної мети аналізу можна вибрати відповідну кількість та види за такими ознаками: майновий стан підприємства, його прибутковість; ліквідність, платоспроможність та кредитоспроможність; фінансова стійкість та стабільність; рентабельність; ділова активність; оцінка акціонерного капіталу.
Розгляньмо порядок розрахунку основних оцінних показників з урахуванням нових стандартів бухгалтерського обліку.
Для оцінки майнового стану підприємства доцільно використовувати п’ять показників, розраховуючи їх у порядку, наведеному в табл. 1.6.1 [41, 346]
Таблиця 1.6.1
Класифікація та порядок розрахунку основних показників оцінки майнового стану підприємств
№
з/п

Показник

Порядок розрахунку або джерело одержання вихідних даних

1

Сума господарських коштів, які є в розпорядженні підприємства

Результат нетто-балансу

2

Питома вага активної частини основних засобів

В/>артість активної частини основних засобів
Вартість основних засобів

3

Коефіцієнт зносу основних засобів

Знос
В/>артість основних засобів за балансом

4

Коефіцієнт оновлення основних засобів

Балансова вартість основних засобів, які надійшли за період, що аналізується
Б/>алансова вартість основних засобів на кінець періоду, що аналізується

5

Коефіцієнт вибуття основних засобів

Балансова вартість основних засобів, які вибули в період, що аналізується
Б/>алансова вартість основних засобів на початок періоду, що аналізується

Оцінка комплексу перелічених показників дає змогу визначити, наскільки ефективно використовується майно підприємства, чи все в нього гаразд з оновленням основних засобів сучаснішою технікою, чи своєчасно позбавляється підприємство фізично і морально застарілого устаткування й обладнання. Такий аналіз наочно продемонструє конкретні резерви підвищення ефективності використання майна підприємства.
Важливою складовою фінансового аналізу підприємства будь-якої сфери діяльності і форми власності має бути оцінка його прибутковості. Для цієї мети доцільно використовувати шість показників, розраховуючи їх за порядком, показаним у табл.1.6.2
Таблиця 1.6.2
Класифікація та порядок розрахунку показників прибутковості підприємства
№ з/п

Показник

Порядок розрахунку або джерело одержання вихідних даних (у відсотках)

1

Прибутковість інвестицій у звичайні акції

П/>рибуток від звичайної діяльності після сплати податків та дивідендів на привілейовані акції
Зобов’язання перед акціонерами — Загальна вартість акцій

2

Прибутковість інвестицій у фірму

Прибуток від звичайної діяльності після сплати податків
І/>нвестиції

3

Головний показник прибутковості

Ф/>інансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування
Усього активів -Нематеріальні активи

4

Прибутковість активів

Прибуток від звичайної діяльності після сплати податків та дивідендів на привілейовані акції
У/>сього активів — Нематеріальні активи

5

Оборотність матеріальних активів

Обсяг реалізації
М/>атеріальні активи

6    продолжение
–PAGE_BREAK–

–PAGE_BREAK–
В/>хідні грошові потоки
Усі пасиви

17

Співвідношення вхідних грошових потоків та довгострокових зобов’язань кредиторам
Вхідні грошові потоки
Д/>овгострокові пасиви

18

Коефіцієнт автономії (незалежності)

Власні кошти
М/>айно підприємства

19

Коефіцієнт співвідношення позичкових та власних коштів

П/>озичкові кошти
Власні кошти

20

Співвідношення нерозподіленого прибутку до всієї суми активів

Нерозподілений прибуток
У/>ся сума активів

21

Оборотність матеріальних запасів

Реалізація
М/>атеріальні запаси

На основі всебічної і ретельної оцінки за цими показниками можна не тільки оцінити в динаміці стан і тенденції ліквідності, платоспроможності і кредитоспроможності підприємства, а й визначити «вузькі» місця, розв’язавши проблеми яких, можна поліпшити ці показники. Інакше кажучи, результатом такого аналізу має стати виявлення потенційних можливостей поліпшення ліквідності підприємства, підвищення його платоспроможності та конкурентоспроможності.
Аналіз усього комплексу оцінних показників доцільно доповнювати докладною оцінкою кредитоспроможності підприємства.
Під кредитоспроможністю підприємства розуміють наявність у нього фінансових можливостей одержання кредиту та повернення його в належний термін.
Перш ніж надати кредит, банк визначає той рівень ризику, що він готовий узяти на себе, та розмір кредиту, який може бути наданий. Аналіз умов кредитування передбачає вивчення:
• репутації позичальника, яку характеризують своєчасність розрахунків за раніше одержаними кредитами, якість звітів, відповідальність та компетентність керівництва;
• можливостей позичальника виробляти конкурентоспроможну продукцію;
• дохідності — банк оцінює прибутки, які планує отримати позичальник з погляду можливості виплати банку як відсотків, так і основного боргу;
• цілей використання кредиту;
• суми кредиту.
Цей аналіз робиться одночасно з оцінкою ліквідності балансу та співвідношення між власними і позичковими коштами.
Аналізуючи кредитоспроможність, використовують, крім перелічених вище, низку додаткових показників, зокрема:
1) норму прибутку на вкладені кошти;
2) ліквідність балансу підприємства.
Норма прибутку визначає відношення суми прибутку до загальної суми пасиву за балансом. Зростання цього показника свідчить про тенденцію до збільшення прибуткової діяльності позичальника та його дохідності.
Спроможність підприємства швидко погашати свою заборгованість характеризується також ліквідністю його балансу, яка визначає рівень покриття зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких на гроші відповідає терміну погашення заборгованості.
Аналіз ліквідності балансу здійснюється через порівняння коштів за активом, які згруповано за мірою їхньої ліквідності (в порядку її зниження) із зобов’язаннями за пасивом, об’єднаними за термінами їхнього погашення (в порядку зростання термінів сплати).
Баланс підприємства визнається ліквідним, а підприємство платоспроможним, якщо під час порівняння згрупованих активів і зобов’язань виявиться, що активів вистачає для покриття зобов’язань підприємства. Якщо ж активів не вистачає, то підприємство вважається неплатоспроможним.
Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості їх перетворення на грошові кошти, активи підприємства підрозділяють на такі групи:
А1— найліквідніші активи (усі грошові кошти підприємства та короткострокові фінансові вкладення);
А2— активи, що легко реалізуються (дебіторська заборгованість (крім сумнівної і безнадійної) та інші легко реалізовані активи);
А3— активи, що повільно реалізуються (запаси та витрати II розділу балансу, за винятком довгострокових фінансових вкладень, малоцінних та швидкозношуваних предметів, готової продукції, а також витрат майбутніх періодів);
А4— активи, що важко реалізуються (основні активи, нематеріальні активи, незавершені капітальні вкладення, обладнання, устаткування).
Пасиви балансу групуються в порядку настання терміну оплати в такі групи:
П1— найтерміновіші пасиви (кредиторська заборгованість та інші найтерміновіші пасиви);
П2— короткострокові пасиви (короткострокові кредити банку та позичкові кошти);
П3— довгострокові пасиви (довгострокові кредити й позичкові кошти);
П4— постійні пасиви (власні кошти).
Для збереження балансу активів та пасивів підсумок даної групи зменшується на суму витрат майбутніх періодів.
Для визначення ліквідності балансу слід порівняти підсумки згрупованих активів і пасивів. Баланс вважається ліквідним, якщо:
А1≥П1;
А2≥П2;
А3≥П3;
А4≥П4;
Нині, за умов нестабільного фінансового стану багатьох підприємств, можливості їхнього банкрутства, особливого значення набуває систематична (не рідше одного разу на квартал) оцінка фінансової стійкості та стабільності підприємства. Таку оцінку доцільно здійснювати (у разі деталізованого аналізу) за 12-ма показниками, порядок розрахунку яких показано табл. 9.6.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Деталізований аналіз в динаміці фінансової стійкості і стабільності підприємств за сукупністю перелічених показників уможливить усебічну оцінку стану і тенденцій зміни фінансової стійкості підприємства будь-якої сфери діяльності, форми власності та визначення наявних потенційних можливостей (резервів) підвищення фінансової стійкості та стабільності.
Обов’язковою і важливою складовою фінансового аналізу має бути оцінка показників рентабельності підприємства. Таку оцінку доцільно здійснювати за сімома показниками (табл. 1.6.4)[41, 353-360].
Таблиця 1.6.4
Класифікація та порядок розрахунку показників оцінки фінансової стійкості та стабільності підприємства
№ з/п

Показник

Порядок розрахунку або джерело одержання вихідних даних

1
Коефіцієнт автономії
(незалежності)
Власні кошти/Майно підприємств
2
Коефіцієнт співвідношення
позичкових та власних коштів
Позичкові кошти/Власні кошти
3

Коефіцієнт довгострокового
залучення капіталу
Довгострокові кредити + Довгострокові позички/
Власні кошти +Довгострокові кредити + Довгострокові позички
4

Коефіцієнт маневреності

Власні кошти + Довгострокові кредити + Довгострокові позички — Необоротні активи/
Власні кошти + Довгострокові кредити + Довгострокові позички

5
Коефіцієнт реальної вартості основних засобів
у майні підприємства
Вартість основних засобів + Сума нагромадженої амортизації/
Вартість майна підприємства за підсумком нетто-балансу
6
Коефіцієнт концентрації
власного капіталу
Власний капітал/
Активи
7
Коефіцієнт фінансової
залежності

Активи/
Власний капітал

8
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу
Залучений капітал/
Усього господарських коштів
9
Коефіцієнт довгострокового
залучення позичкових коштів
Довгострокові зобов’язання/
Довгострокові зобов’язання + Власний капітал
10
Коефіцієнт структури
залученого капіталу
Довгострокові зобов’язання/
Залучений капітал
11
Показник заборгованості
кредиторам
Заборгованість кредиторам/
Усього активів *100%
12

Показник заборгованості

Усього заборгованості акціонерам/
Усього активів *100%

Таблиця 1.6.5
Класифікація та порядок розрахунку показників оцінки рентабельності підприємства
№ з/п

Показник

Порядок розрахунку або джерело одержання вихідної інформації

1

Рентабельність продажу
Чистий прибуток від операційної діяльності (товарів, робіт, послуг)/
Виручка від реалізації
2

Рентабельність основної діяльності
Чистий прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)/
Витрати на виробництво продукції
3

Рентабельність основного капіталу
Чистий прибуток/
Середня величина основного капіталу
4

Рентабельність власного капіталу
Чистий прибуток/
Середня величина власного капіталу
5

Період окупності власного капіталу
Середня величина власного капіталу/
Чистий прибуток
6

Рентабельність усього капіталу підприємства
Прибуток від звичайної діяльності/
Увесь капітал підприємства
7

Рентабельність перманентного капіталу
Прибуток від звичайної діяльності/
Перманентний (змінний) капітал підприємства
Оцінка рентабельності за переліченими показниками характеризує такі складові рентабельності, як рентабельність продажу, основної діяльності, основного, власного та перманентного й усього капіталу підприємства. Динаміка цих показників дасть змогу визначити конкретні резерви її підвищення.
Узагальнювальними показниками оцінки фінансового стану підприємств є показники ділової активності, яку доцільно оцінювати за 10-ма показниками (табл. 1.6.6).    продолжение
–PAGE_BREAK–
Таблиця 1.6.6.
Класифікація та порядок розрахунку показників оцінки ділової активності підприємств
№ з/п

Показник

Порядок розрахунку або джерело одержання вихідної інформації

1
Загальна оборотність капіталу
Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)/
Підсумок балансу
2
Оборотність мобільних коштів

Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)/
Підсумок II та III розділу активу балансу
3
Оборотність матеріальних оборотних коштів
Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)/
Підсумок II розділу активу балансу
4
Оборотність готової продукції

Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)/
Готова продукція
5
Оборотність дебіторської заборгованості
Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)/
Дебіторська заборгованість
6
Середній строк обороту дебіторської заборгованості
360 Дебіторська заборгованість/
Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
7
Оборотність кредиторської заборгованості
Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)/
Кредиторська заборгованість
8
Середній строк обороту кредиторської заборгованості
360 Кредиторська заборгованість/
Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
9
Фондовіддача основних засобів та інших необоротних активів
Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)/
Підсумок І розділу активу балансу
10
Оборотність власного капіталу

Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)/
Підсумок І розділу пасиву балансу
Таблиця 1.6.7
Нормативні значення основних оцінних показників фінансового стану підприємства
№ з/п

Показник

Нормативні значення показника

1
Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів

2

Коефіцієнт маневреності власних коштів

>0,3

3

Коефіцієнт реальної вартості основних коштів у вартості майна підприємств

>0,3

4

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

>0,2

5

Проміжний коефіцієнт покриття

>0,7

6

Загальний коефіцієнт покриття

>1

7

Коефіцієнт чистої виручки

≥ нормальному рівню рентабельності

8

Коефіцієнт автономії

≥0,5

9

Коефіцієнт забезпечення запасів і витрат власними коштами

> 0,6—0,8

10

Коефіцієнт майна виробничого призначення

≥0,5

11

Коефіцієнт поточної ліквідності

12

Коефіцієнт маневреності капіталу, що функціонує

0-

    продолжение
–PAGE_BREAK–
13

Коефіцієнт швидкої ліквідності

>1

14

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу

15

Коефіцієнт фінансової залежності

>1

16

Коефіцієнт котирування акцій

>1

17

Коефіцієнт забезпечення поточних активів власними оборотними коштами

>0,1

18

Коефіцієнт співвідношення матеріально-виробничих запасів з власними коштами

1-2

19

Коефіцієнт нагромадження амортизації

20

Співвідношення ліквідних і неліквідних активів

1: 1

21

Співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості

>2

22

Коефіцієнт оперативної ліквідності

>1

Зіставляючи фактичні показники оцінки ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості і стабільності кожного підприємства з наведеними нормативними значеннями, можна зробити висновок про відповідність фактичних значень оцінних показників стану ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості нормативним значенням, а отже-про необхідність та резерви поліпшення відповідних складових оцінки фінансового стану.
Залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку вибирають оптимальний комплекс показників та напрямків аналізу фінансового стану підприємства.
Слід підкреслити, що всі показники фінансового стану підприємства перебувають у взаємозв’язку та взаємозумовленості. Тому оцінити реальний фінансового стану підприємства можна тільки на підставі використання належного комплексу показників з урахуванням впливу на них різних факторів.
Наведемо коротку характеристику основних показників, які використовуються в процесі оцінювання фінансового стану підприємства. [41, 348-356]. 1.6.1 Показники оцінки майнового стану
1. Сума господарських коштів, що їх підприємство має в розпорядженні. Цей показник дає загальну вартість оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.
2. Питома вага активної частини основних заходів. Згідно з нормативними документами під активною частиною основних засобів розуміють машини, обладнання і транспортні засоби.
Зростання цього показника і динаміці –позитивна тенденція.
3. Коефіцієнт зносу основних засобів. Показних характеризує частку зношених основних засобів основних засобів у загальній їх вартості. Використовується в аналізі для характеристики стану основних засобів. Доповненням цього показника є так званий коефіцієнт придатності.
4. Коефіцієнт оновлення основних засобів. Показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять основні засоби.
5. Коефіцієнт вибуття основних засобів. Показує, яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причини зносу та з інших причиню [40, 256]. 1.6.2 Оцінка ліквідності та платоспроможності
1. Величина власного капіталу(капіталу, що функціонує). Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають період обороту менший за один рік). Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Показник має особливо важливе значення для підприємств. Зростання цього показника в динаміці — позитивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток. Не можна ототожнювати поняття «оборотні кошти» та «власні оборотні кошти». Перший показник характеризує активи підприємства (II та III розділи активу балансу). Другий — джерела коштів, тобто частину власного капіталу підприємства, яка розглядається як джерело покриття поточних активів.
2. Маневреність грошових коштів. Зростання цього показника в динаміці — позитивна тенденція.
3. Коефіцієнт покриття загальний. Характеризує співвідношення оборотних активів і поточних зобов’язань. Для нормального функціонування підприємства цей показник має бути більшим за одиницю. Зростання його — позитивна тенденція. Орієнтовне значення показника підприємство встановлює самостійно. Воно залежатиме від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах.
4. Коефіцієнт швидкої ліквідності. Аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим колом поточних активів (з розрахунку виключають найменш ліквідну їх частину — виробничі запаси).
Кошти, які можна отримати в разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути суттєво меншими за витрати на їх придбання. За ринкової економіки типовою є ситуація, коли під час ліквідації підприємства отримують 40 % і менше від облікової вартості запасів. В іноземній літературі трапляється орієнтовне (найнижче) значення цього показника — 1. Однак ця оцінка також досить умовна.
5. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). Він є найжорсткішим критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов’язань можна за потреби погасити негайно. Рекомендована нижня межа цього показника — 0,2.
6. Частина власних оборотних коштів у покритті запасів. Це вартість запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Має велике значення для підприємств торгівлі. Рекомендована нижня межа цього показника — 50 %.
7. Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника є меншим за 0,6—0,8, то поточний фінансовий стан підприємства вважають недостатньо стійким.[37, 148-200].
Показники оцінки фінансової стійкості    продолжение
–PAGE_BREAK–
Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства — забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому. Вона пов’язана із загальною фінансовою структурою підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів. 1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує частку власності самого підприємства в загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Що вищий цей коефіцієнт, то більш фінансове стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученого (позичкового капіталу). Сума обох коефіцієнтів дорівнює 1 (чи 100 %).
2. Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього показника. Коли його значення наближається до 1 (чи 100 %), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.
3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано.
4. Коефіцієнт довгострокових вкладень показує, яку частину основних коштів та інших необоротних активів профінансовано зовнішніми інвесторами, тобто яка частина належить їм, а не власникам підприємства.
5.Коефіцієнт довгострокового залучення позичкових коштів характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника — негативна тенденція, яка означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів.
6. Коефіцієнт співвідношення позичкових та власних коштів. Зростання цього показника в динаміці також свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості.[38, 117-135]. 2. Аналіз фінансового стану підприємства та засоби його оцінки за період 2002 – 2004 р.
Під аналізом розуміється засіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, заснований на розчленовуванні цілого на складові частини і вивчення їх у всьому різноманітті зв’язків і залежностей.
Зміст аналізу випливає з функцій. Однією з таких функцій являється вивчення характеру дії економічних законів, встановлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів у конкретних умовах підприємства. Наступна функція аналізу — контроль за виконанням планів і управлінських рішень, за економічним використанням ресурсів. Центральна функція аналізу — пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики. Також інша функція аналізу — оцінка результатів діяльності підприємства по виконанню планів, досягнутому рівню розвитку економіки, використанню наявних можливостей. І на кінець — розробка заходів по використанню виявлених резервів у процесі господарської діяльності.[40, 85-90]
Аналізом фінансового стану підприємства, організації займаються керівники і відповідні служби, також засновники, інвестори з метою вивчення ефективного використання ресурсів. Банки для оцінки умов надання кредиту і визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного одержання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень засобів у бюджет і т.п. Фінансовий аналіз є гнучким інструментом у руках керівників підприємства. Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використання засобів підприємства. Ця інформація представляється в балансі підприємства. Основними чинниками, що визначають фінансовий стан підприємства, є, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру виникнення потреби власного обороту капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів (активів). Сигнальним показником, у якому виявляється фінансовий стан, виступає платоспроможність підприємства, під яким розуміють його спроможність вчасно задовольняти платіжні вимоги, повертати кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет. В аналіз фінансового стану підприємства входить аналіз бухгалтерської звітності, пасив і актив, їхній взаємозв’язок і структура; аналіз використання капіталу й оцінка фінансової стійкості; аналіз платоспроможності і кредитоспроможності підприємства тощо. 2.1 Загальна характеристика організації
Загальні положення
Черкаське регіональне управління водних ресурсів (далі Черкаське РУВР) як юридична особа створене на підставі наказу Держводгоспу України № 144 від 02.10.2000 року. Черкаське РУВР є державною бюджетною організацією з правом ведення позабюджетної діяльності. Черкаське РУВР безпосередньо підпорядковується Дніпровському БУВР і є уповноваженою організацією, на яку Держводгоспом України покладені функції управління та контролю в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.
На балансі управління має 9 насосних станцій із обсягом робіт по перекачуванні води – 196,6 куб.м за секунду.
Черкаське РУВР у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, Водним Кодексом України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами центральних органів виконавчої влади, що мають міжвідомчий характер, постановами колегії, наказами та іншими нормативними документами, актами Держводгоспу України, Дніпровського БУВР та цим Положенням.
Черкаське РУВР є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку зі своїм найменуванням, кутовий та інші штампи, рахунки у Держказначействі та установах банків.
Черкаське РУВР розташоване за адресою: 18005, м. Черкаси,вул. Ільїна, 332.
Діяльність Черкаського РУВР обмежується територією басейну р. Дніпро від греблі Канівської ГЕС до греблі Кременчуцької ГЕС з захисними гідроспорудами, на території Полтавської та Черкаської областей, притокою першого порядку р. Рось — 100км, водоохоронними зонами вказаних річок і Кременчуцького водосховища.
У своїй діяльності Черкаське РУВР взаємодіє, в межах своєї компетенції, з місцевими органами виконавчої влади, обласними виробничими управліннями водногогосподарства, іншими учасниками водогосподарського комплексу регіону.
Головні завдання
До головних завдань Черкаського РУВР належать:
управління і контроль за використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів на водних об’єктах загальнодержавного значення в межах зони діяльності Управління;
забезпечення потреб населення і галузей економіки водними
ресурсами, ведення державного обліку використання вод та водного кадастру;
здійснення заходів щодо екологічного оздоровлення водних
об’єктів загальнодержавного значення та догляду за ними;
забезпечення експлуатації захисних гідротехнічних споруд, що
знаходяться на балансі Черкаського РУВР, а також виконання робіт, пов’язаних з попередженням шкідливої дії вод і ліквідацією її наслідків;
розглядає відповідно до законодавства України справи про
адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням правил використання і охорони поверхневих вод і приймає відповідні рішення щодо їх попередження в межах своїх повноважень.
Функціональна та виробнича діяльність
Реалізація державної політики з питань управління і контролю за використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів в межах своєї компетенції:
відповідно до водогосподарської обстановки на водних об’єктах регіону надає пропозиції щодо розробки оптимальних режимів роботи водосховищ та водогосподарської системи і їх коригування;
здійснює контроль за дотриманням режиму роботи Кременчуцького, Стеблівського та Корсунь-Шевченківського водосховищ;
координує, в межах наданих повноважень, діяльність усіх водогосподарських організацій системи Держводгоспу України, розташованих у зоні діяльності Управління, з питань використання водних ресурсів загальнодержавного значення, регулювання роботи водосховищ і поліпшення якості вод річок з метою забезпечення єдиної технічної водогосподарської політики в басейні Дніпра;    продолжение
–PAGE_BREAK–
видає дозволи на будівельні, днопоглиблювальні та вибухові роботи, видобування піску, гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду та водних об’єктах загальнодержавного значення, в межах регіону діяльності Управління;
сприяє розвитку науково-технічного прогресу, організовує впровадження досягнень науки, техніки, нових технологій і передового досвіду;
виконує експертизу перед проектних і проектних розробок та науково-технічної продукції;
бере участь у розробці перед проектних і проектних матеріалів, програм підвищення ефективності використання і охорони водних ресурсів і оздоровлення водних об’єктів, виконує їх експертизу;
організовує і проводить роботу щодо підвищення кваліфікації працівників Черкаського РУВР.
Забезпечення потреб населення і галузей економіки у водних ресурсах:
розробляє і реалізовує регіональні програми використання та відтворення водних ресурсів у межах басейну Дніпра, на території діяльності бере участь у розробці та реалізації відповідних державних програм;
веде державний облік використання вод, контролює достовірність звітності за формою 2-ТП (водгосп) крім сільського та рибного господарств;
погоджує дозволи на спеціальне водокористування в межах ліміту водних ресурсів, затвердженого в установленому порядку, здійснює контроль за веденням первинного обліку і дотриманням водокористувачами встановлених лімітів, вносить пропозиції щодо зменшення лімітів на період маловоддя або виникнення надзвичайних ситуацій;
бере участь у розробці пропозицій щодо режимів роботи водосховищ у межах території діяльності Управління, погоджує режим роботи та правила експлуатації водосховищ та здійснює контроль за їх дотриманням;
виконує роботи з проектування, буріння, ремонту та ліквідаційного тампонажу експлуатаційних свердловин на питну воду, та водопонижаючих свердловин.
Здійснення заходів щодо екологічного оздоровлення водних об’єктів загальнодержавного значення та догляду за ними:
контролює стан використання земель водного фонду водних об’єктів загальнодержавного значення;
здійснює гідрохімічний, радіологічний моніторинг водних об’єктів комплексного призначення, водогосподарських систем міжгалузевого та сільськогосподарського водопостачання в межах діяльності Управління;
здійснює спостереження (моніторинг) за переформуванням берегів і гідрогеологічним станом прибережних зон Кременчуцького водосховища;
опрацьовує та аналізує підсумкові матеріали щодо ведення моніторингу водних об’єктів та державного обліку водокористування з метою підготовки пропозицій щодо прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття відповідних рішень;
виступає замовником і виконує проектування водоохоронних зон (смуг) і винесення їх в натуру на водних об’єктах в межах діяльності Управління;
здійснює перевірки виконання природоохоронних заходів та стану будівництва водоохоронних об’єктів;
контролює та координує роботу водогосподарських організацій Держводгоспу України, розташованих у басейні Дніпра, в межах діяльності Управління, в частині використання, охорони та відтворення водних ресурсів;
замовляє та виконує науково-дослідні, проектно-вишу кувальні, бурові та будівельно-монтажні роботи, спрямовані на підвищення експлуатаційної надійності водозахисних споруд та оздоровлення водних об’єктів;
Забезпечення експлуатації гідротехнічних споруд та попередження шкідливої дії вод:
здійснює експлуатаційні заходи на гідротехнічних спорудах, призначених для захисту населених пунктів і земель, які розташовані в зоні впливу водосховищ, від затоплення або підтоплення, руйнування берегів;
виконує роботи з підвищення надійності технічного стану, вдосконалення і реконструкції гідротехнічних споруд та об’єктів, які знаходяться на балансі Черкаського РУВР;
розробляє та подає Дніпровському БУВР пропозиції щодо фінансування робіт на об’єктах, що знаходяться на балансі Черкаського РУВР;
розробляє річні і перспективні плани заходів, пов’язаних з попередженням шкідливої дії вод, включаючи протиповіневий захист населених пунктів та земель, організовує їх виконання на водних об’єктах басейну Дніпра у межах діяльності Управління.
Забезпечує звітність про діяльність за напрямками в установлених строках,обсягах та формах.
Права
Черкаське РУВР має право:
розпоряджатися бюджетними та позабюджетними коштами в межах виділених лімітів та затверджених кошторисів;
створювати комісії для проведення ревізій та перевірок підвідомчих підрозділів Черкаського РУВР;
оголошувати тендер на виконання ремонтних робіт, реконструкцію та технічне переоснащення;
брати участь у розгляді органами місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування питань, що стосуються водного господарства в межах діяльності Управління;
створювати експертні та міжвідомчі комісій для розгляду регіональних водогосподарських проблем та організовувати проведення експертизи проектів, програм тощо;
залучати, в межах своєї компетенції, спеціалістів, вчених для розв’язання складних водогосподарських проблем;
сприяти залученню коштів як державних, так і недержавних організацій на виконання заходів щодо покращення екологічного стану та відтворення водних ресурсів в межах діяльності Управління;
надавати послуги на платній основі іншим юридичним та фізичним особам, згідно з постановою КМУ від 29 липня 1999 р. №1319;
розглядати справи про адміністративні правопорушення згідно зі статтями 48,59,60,61 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням правил використання і охорони поверхневих вод.
Керівництво
Черкаське РУВР очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади наказом Голови Держводгоспу України, за поданням начальника Дніпровського БУВР, після розгляду на колегії Держводгоспу і погодження з місцевою державною адміністрацією.
Головний інженер та заступник начальника управління призначаються і звільняються наказом начальника Дніпровського БУВР, за погодженням з Держводгоспом України за поданням Черкаського РУВР.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Начальник управління несе персональну відповідальність за виконання покладених на Черкаське РУВР завдань і функцій, ефективне використання бюджетних асигнувань та основних фондів, встановлює ступінь відповідальності керівників підрозділів управління.
Начальник Черкаського РУВР:
затверджує склад технічної ради та положення про неї;
здійснює прийом на роботу, звільнення з роботи та переміщення працівників, затверджує положення про підрозділи управління;
видає в межах своєї компетенції накази, організовує контроль за їх виконанням. 2.3 Аналіз і характеристика джерел інформації
Аналізуючи фінансовий стан підприємства, треба передусім чітко розрізняти фінансову діяльність і фінансовий стан підприємства.
Фінансова діяльність — це організація рівномірного надходження, поповнення, руху і використання засобів за їх цільовим призначенням, планування фінансових ресурсів і контроль за їх формуванням і використанням.
Фінансовий стан — це результат фінансово-виробничої діяльності. Він характеризується розміром засобів підприємства, їх розміщенням і джерелами.
Забезпеченість фінансовими ресурсами (а отже і фінансовий стан підприємства) залежить від виконання планів матеріально-технічного постачання, виробництва, реалізації та прибутку. Існує і зворотний зв’язок: відсутність грошових засобів може призвести до перебоїв у постачанні та виробництві. Отже, аналіз фінансового стану повинен спиратися на попередній аналіз виробництва і реалізації продукції, її собівартості та прибутку.
Існує декілька видів (методів) проведення аналізу фінансового стану:
трендовий (горизонтальний) аналіз — вивчення окремих показників за якийсь період, їх поведінки, тенденції зросту або впаду;
структурний (вертикальний) аналіз — визначення питомої ваги окремих
показників у загальній величині;
порівняльний аналіз — зіставлення показників із середньо-галузевими, з
показниками конкурентів, окремих ланок, з базисними періодами, планом;
інтегральний аналіз, що базується на Дюпонівській моделі фінансового стану
— використання в аналізі окремих показників для прийняття оперативних управлінських рішень.
Розглянемо фінансовий стан за порівняльним методом, доповнюючи його елементами горизонтального та структурного методів.
Основними завданнями аналізу фінансового стану є:
загальна оцінка фінансового стану;
перевірка виконання зобов’язань за розрахунками з бюджетом, банками,
кредиторами, а також використання засобів за цільовим призначенням і забезпеченості ними;
перевірка використання права на кредитування, забезпеченості та
ефективності кредиту;
виявлення можливостей поліпшення фінансового стану на основі залучення
джерел і прискорення оборотності оборотних засобів;
розробка заходів щодо використання виявлених резервів і контроль за їх
виконанням.
Фінансовий стан характеризується системою показників, які відображаються у фінансовому плані, оперативному і бухгалтерському обліку та звітності підприємства.[40,105-108].
Основними джерелами даних є бухгалтерський баланс — форма № 1 (саме тому аналіз фінансового стану часто називають аналізом балансу). Використовують також інші форми бухгалтерської звітності (форми № 2, 3, 4), а також баланс доходів і витрат як базу порівняння; досліджують акти і довідки перевірок фінансового стану підприємства, проведених фінансовими органами, установами банків, органами контролю, представниками організацій вищого рівня.
У бухгалтерському балансі показують наявність і стан засобів підприємства в грошовому вимірі на певну дату. Ці засоби класифікують за складом, джерелами фінансування, розміщенням, юридичною належністю.
За складом господарські засоби поділяють на оборотні «та необоротні.
За джерелами формування розрізняють господарські засоби власні та позикові. Суть власних засобів розкриває їх назва. Позикові засоби не є власністю підприємства, використовуються ним тимчасово протягом певного строку, після закінчення якого вони повертаються їх власнику.
В активах балансу підприємства відображаються вартість майна, цінні папери та боргові зобов’язання (інвестиції).
Пасиви — це джерела засобів і зобов’язання підприємства за позичками і кредиторською заборгованістю, погашення якої призведе до зменшення загального капіталу або майбутніх доходів.
Для правильного читання балансу треба визначити зміст його статей.
Перший розділ активу «Необоротні активи» призначений для узагальнення інформації про наявність і рух усіх активів, які не є оборотними.
У статті «Нематеріальні активи» відображаються немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, які можуть бути
ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуватися підприємством з метою використання протягом періоду більше від одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує 1 рік) для виробництва. До нематеріальних активів належать:
права користування природними ресурсами;
права користування майном;
права на знаки для товарів і послуг;
авторські та суміжні з ними права;
інші нематеріальні активи.
У цій статті наводяться окремо первісна і залишкова вартість нематеріальних активів, а також вартість зносу. Залишкова вартість визначається як різниця між первісною вартістю і сумою зносу.
У статті «Незавершене будівництво» відображається вартість незавершеного будівництва, здійснюваного для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.
У статті «Основні засоби» наводиться вартість власних та одержаних на умовах фінансового лізингу об’єктів та орендованих цілісних майнових комплексів, які належать до складу основних засобів; подаються окремо первісна (переоцінена) вартість, сума зносу основних засобів та їх залишкова вартість. У підсумок балансу зараховується залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату складання балансу.
У статті «Довгострокові фінансові інвестиції» відображаються фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в певний період часу.
У статті «Довгострокова дебіторська заборгованість» наводиться заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка виникає в період нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу.
У статті «Відстрочені податкові активи» відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних звітних періодах унаслідок тимчасової різниці між балансовою вартістю активів та оцінкою цих активів, яка використовується з метою оподаткування.
У статті «Інші необоротні активи» наводяться суми необоротних активів, які не можуть бути включені до зазначених вище статей розділу «Необоротні активи».
Другий розділ активу «Оборотні активи» містить статті, наведені нижче.
Стаття «Виробничі запаси» показує вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних та інших матеріалів.
У статті «Тварини на вирощуванні та відгодівлі» відображається вартість дорослих тварин, птиці, звірів, кроликів, дорослих тварин вибракуваних з основного стада для реалізації, і молодняка.
У статті «Незавершене виробництво» показуються витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги).
У статті «Готова продукція» відображаються запаси виробів на складі, обробку яких закінчено і які пройшли випробування, приймання і відповідають технічним умовам і стандартам.
У статті «Товари» відображається вартість товарів, придбаних підприємством для подальшого продажу.
У статті «Векселі одержані» показується заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи і послуги, які забезпечені векселями.
У статті «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» відображається заборгованість покупців і замовників за надані їм продукцію, товари, роботу, послуги.    продолжение
–PAGE_BREAK–
У статті «Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» відображається дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата по податках, зборах та інших платежах до бюджету.
У статті «Дебіторська заборгованість за виданими авансами» показуються суми авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок наступних платежів.
У статті «Дебіторська заборгованість з нарахованих доходів» відображається сума нарахованих дивідендів, відсотків тощо.
У статті «Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків» показують заборгованість пов’язаних сторін і дебіторську заборгованість з внутрівідомчих розрахунків.
У статті «Інша поточна дебіторська заборгованість» відображається заборгованість дебіторів, яка не може бути включена в інші статті дебіторської заборгованості і яка відображається в складі оборотних активів.
У статті «Поточні фінансові інвестиції» відображаються фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік.
У статті «Грошові кошти та їх еквіваленти» відображаються грошові кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових засобів. У цій статті окремо наводяться засоби в національній та іноземній валютах.
У статті «Інші оборотні активи» відображають суми оборотних активів, які не можуть бути включені у вищенаведені статті розділу «Оборотні активи».
У складі витрат майбутніх періодів відображаються витрати, які мали місце протягом поточного або минулих звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів.
Пасив балансу складається з п’яти розділів. У статтях першого розділу «Власний капітал» наводиться таке.
У статті «Статутний капітал» зафіксована в засновницьких документах загальна вартість активів, яка є сумою внесків власників у капітал підприємства.
У статті «Пайовий капітал» — сума пайових внесків членів союзів та інших підприємств, які передбачені засновницькими документами.
У статті «Додатковий вкладений капітал» акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість.
У статті «Інший додатковий капітал» відображається сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно одержаних підприємством від інших юридичних і фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.
У статті «Резервний капітал» наводиться сума резервів, яка склалася відповідно до чинного законодавства або засновницьких документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.
У статті «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» відображається або сума прибутку, реінвестована в підприємство, або сума непокритого збитку.
У статті «Неоплачений капітал» відображається сума заборгованості власників за внесками у статутний капітал
У статті «Вилучений капітал» відображається фактична собівартість акцій власної емісії або частки, викуплені суспільством у його учасників.
У складі забезпечення наступних витрат і платежів відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов’язання), величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом прогнозних оцінок, а також залишки засобів цільового фінансування і цільових надходжень, одержаних з бюджету та інших джерел.
У статті «Довгострокові кредити банків» показується сума заборгованості підприємства банкам за одержаними від них позиками, які не є поточними зобов’язаннями.
У статті «Інші довгострокові фінансові зобов’язання» зазначається сума довгострокової заборгованості підприємства відносно зобов’язань щодо залучення позикових засобів (крім кредитів банку), на які нараховуються відсотки.
У статті «Відстрочені податкові зобов’язання» показують суму податків на прибуток, які повинні бути сплачені в майбутньому у зв’язку з тимчасовою різницею між обліковою і податковою базами оцінки.
У статті «Інші довгострокові зобов’язання» показується сума довгострокових зобов’язань, які не можуть бути включені в інші статті розділу «Довгострокові зобов’язання».
У статті «Короткострокові кредити банків» відображається сума поточних зобов’язань підприємства перед банками за одержаними від них позиками.
У статті «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями» показується сума довгострокових зобов’язань, яка повинна бути погашена протягом 12 місяців з дати балансу.
У статті «Векселі видані» наводиться сума заборгованості, на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників, підрядників та інших кредиторів.
У статті «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги» показується сума заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та одержані послуги.
У статті «Поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів» відображається сума авансів, одержаних від інших осіб в рахунок майбутніх поставок продукції.
У статті «Поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом» наводиться заборгованість підприємства за всіма видами платежів до бюджету, у тому числі й податки з робітників підприємства.
У статті «Поточні зобов’язання за позабюджетними платежами» показується заборгованість за взносами в позабюджетні фонди, передбачені чинним законодавством.
У статті «Поточні зобов’язання за розрахунками зі страхування» відображається сума заборгованості щодо відрахувань до Пенсійного фонду, на соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його робітників.
У статті «Поточні зобов’язання за розрахунками з учасниками» відображається заборгованість підприємства його учасникам, пов’язана з розподілом прибутку (дивіденди тощо та формування статутного капіталу).
У статті «Поточні зобов’язання за розрахунками із внутрішніх [розрахунків» відображається заборгованість підприємства пов’язаним сторонам і кредиторська заборгованість за внутрішньовідомчими розрахунками.
У статті «Інші поточні зобов’язання» відображаються суми зобов’язань, які не можуть бути включені в інші статті, наведені в розділі «Поточні зобов’язання».
До складу статті «Доходи майбутніх періодів» включаються доходи, одержані протягом поточного або минулих звітних періодів, які відносяться до наступних звітних періодів.[40,108-117] 2.3 Аналіз структури балансу. Аналіз порівняльного аналітичного балансу
Аналіз балансу починається з визначення зміни суми валюти балансу, а також побудови балансу в агрегованому вигляді, тобто побудови балансу за основними розділами і деякими важливими групами статей.
За даними табл. 2.3.1, (за 2002 р.) порівнюючи валюту балансу на кінець звітного періоду з початком періоду, бачимо, що вона зменшилось на -3053691 (50016413 — 53070104) тис. грн. Таке зіставлення дає змогу визначити загальний напрям зміни руху суми балансу.
За даними табл. 2.3.2 (за 2003 р.) порівнюючи валюту балансу на кінець звітного періоду з початком періоду, бачимо, що вона зменшилось на -7735777 (42424270 — 50160047) тис. грн.
За даними табл.2.3.3 (за 2004 р.) порівнюючи валюту балансу на кінець звітного періоду з початком періоду, бачимо, що вона зменшилось на -1474092 (40950178 — 42424270) тис. грн.
Ці результати свідчать про те що, Черкаське РУВР є неприбутковою організацією, за останні три роки сума балансу зменшується.
Збільшення суми балансу — явище позитивне, зменшення — негативне.
Найбільш повну і глибоку інформацію про фінансовий стан та його динаміку можна одержати за допомогою побудови на базі балансу підприємства спеціального порівняльного аналітичного балансу. Порівняльний аналітичний баланс будується на основі бухгалтерського балансу шляхом доповнення його показниками структури, динаміки та структурної динаміки вкладень і джерел засобів підприємства. Ця аналітична таблиця дає загальну картину всіх змін в абсолютних і відносних величинах статей і груп
У табл. 2.3.1, 2.3.2 та 2.3.3 наведено порівняльний аналітичний баланс активу, пасиву та оборотних активів.
Таблиця 2.3.1
Баланс підприємства в агрегованому вигляді (за 2002р.)
АКТИВ
На початок звітного періоду
На кінець звітного періоду
ПАСИВ
На початок звітного періоду
На кінець звітного періоду
I. Необоротні активи
52378064
49018662
I. Власний капітал

Інші необоротні матеріальні активи
21096    продолжение
–PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK–
2
3
4
5
6
7
8
9
I. Власний капітал
 
 
 
 
 
 
 
 
Фонд у необоротних активах
41854493
40269307
98,65696
98,33732
-1585186
-0,319637
-3,787374
107,4204
Фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах
98158
81636
0,231372
0,199354
-16522
-0,032018
-16,83205
1,119616
Результат виконання кошторису за заг.ф.
466337
562273
1,099222
1,373066
95936
0,273844
20,57225
-6,501116
Результат виконання кошторису за спеціальним ф-м
 
33273
0,081252
33273
0,081252
-2,254749
II. Зобов‘язання
 
 
Кредиторська заборгованість
5282
3689
0,01245
0,009009
-1593
-0,003442
-30,15903
0,10795
Розрахунки зі стипендіатами видами платежів
2522
2026
0,005945
0,004947
-496
-0,000997
-19,66693
0,033612
Розрахунки із податків та платежів
 
1663
0,004061
1663
0,004061
-0,112693
Розрахунки за іншими операціями
2760
 
0,006506
-2760
-0,006506
-100
0,187032
III. Доходи
 
 
БАЛАНС
42424270
40950178
100
100
-1475685
-149,8731
100
Аналітичні таблиці складаються таким чином.
У графі 1 показуються статті та розділи активу і пасиву балансу підприємства. Залежно від рівня деталізації показники таблиць можуть бути представлені окремими статтями або підсумками розділів активу і пасиву.
У графах 2 та 3 відображаються абсолютні величини статей активу і пасиву балансу на початок і кінець звітного періоду.    продолжение
–PAGE_BREAK–
У графах 4 та 5 відображається питома вага величини статей у підсумках балансу на початок і кінець звітного періоду.
У графі 6 показуються зміни абсолютних величин статей за звітний період.
У графі 7 наводиться зміна питомої ваги величин статей за звітній період.
У графі 8 показуються зміни абсолютних величин статей у відсотках до величин на початок періоду.
У графі 9 відображаються зміни абсолютних величин статей у відсотках до зміни підсумку балансу (підсумок графи 6).
Порівняльний аналітичний баланс зводить в одне ціле і систематизує ті розрахунки і прикидки, які звичайно виконує кожний аналітик, вивчаючи баланс.
Схемою порівняльного аналітичного балансу охоплено більшість важливих показників, що характеризують статику і динаміку фінансового стану. Порівняльний баланс фактично включає показники горизонтального і вертикального аналізів. Проводячи горизонтальний аналіз, визначають абсолютні та відносні зміни величин різних статей балансу за аналізований період. Метою вертикального аналізу є вивчення змін питомої ваги окремих статей у підсумках балансу.
Усі показники порівняльного балансу можна розділити на три групи:
показники структури балансу;
показники динаміки балансу;
показники структурної динаміки балансу.
Найважливішими для осмислення загальної картини зміни фінансового стану є показники структурної динаміки балансу та особливо показники, наведені в графі 9 порівняльного аналітичного балансу. Зіставляючи структурні зміни в активі й пасиві, можна визначити, через які джерела в основному був приплив нових засобів і в які активи ці нові засоби в основному були вкладені. [40, 116-117].
На підставі даних табл. 2.3.4 можна зробити такі аналітичні висновки. За 2002 рік майно підприємства зменшилося на 2588271тис. грн. і становить на кінець періоду 50016413 тис.грн. Така зміна обумовлена збільшенням дебіторської заборгованості на 470217тис. грн. Збільшення дебіторської заборгованості свідчить про збільшення боргів юридичних і фізичних осіб перед організацією, в тому числі за роботи, послуги строк оплати яких не настав, по векселям, авансам, по розрахунках з дочірніми підприємствами і іншими дебіторами.
Але якщо проаналізувати зміни у питомій вазі, то видно, що на кінець періоду порівняно із початком періоду зменшилася частка тільки необоротних активів 0,691%, збільшилися малоцінні та швидкозношувальні предмети на 0,019%, зменшилися матеріали і продукти харчування на0,239%, зменшилися розрахунки з постачальниками на 0,172%, збільшилася дебіторська заборгованість0,952%, зменшилися розрахунки із податків та платежів 0,002.%
За 2002 рік в зв’язку із значним недофінансування по всім кодам програмної класифікації видатків результат виконання кошторису за загальним фондом має в балансі від’ємне значення.
Так по КПК 2405050 отримано коштів лише 57% від кошторису (план 33770810 грн., факт-2156109 грн.); по КПК 24085070 – 50% (план – 110000 грн., факт – 55500 грн.), по КПК 2405060 – фінансування склало 6,6 %(план – 54100 грн., факт – 3600 грн.) Звісно, що все це вплинуло на стан кредиторської заборгованості управління.
За 2003 р. аналізуючи таблицю 2.3.6 можна зродити наступні висновки. За звітний рік майно підприємства зменшилося на 7732091 тис. грн. і становить на кінець періоду 42424270 тис. грн… Така зміна обумовлена збільшенням розрахунків із страхування на 4553 тис. грн. Але якщо проаналізувати зміни у питомій вазі, то видно, що на кінець періоду порівняно із початком періоду збільшилася частка тільки необоротних активів 0,914 %. Матеріали і продукти харчування зменшилися 0,068%. МШП зменшилися на 15776 тис.грн хоча в питомій вазі збільшилися на 0,004%, дебіторська заборгованість зменшилася 454459 тис.грн., збільшилися розрахунки із податків та платежів на 1076 тис.грн. у питомій вазі 0,003%.
За 2003 році завдяки 100% фінансуванню ліквідована кредиторська заборгованість і навіть виникла дебіторська заборгованість по загальному фонду в сумі 255127 грн.
За 2004 рік можна зробити такі аналітичні висновки. За звітний рік майно підприємства зменшилося на 1626219 тис.грн. і становить на кінець періоду 40950178 тис.грн, збільшилися інші необоротні матеріальні активи на 41033 тис.грн, зменшення МШП на 16522 тис.грн, збільшилися матеріали і продукти харчування 78027 тис.грн, збільшилася дебіторська заборгованість 43179 тис.грн., зменшилися розрахунки із податків та платежів 3330 тис.грн, зменшилися розрахунки із страхування 10725 тис.грн .
Зробивши аналіз балансу продемонструємо його у вигляді діаграми
/>
Рис. 1 Динаміка майна підприємства
У пасивах табл. 2.3.5 відбувається зменшення Фонд у необоротних активах 3 млн. 359 тис. 402 грн., збільшення фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах на 2 тис 848 грн., збільшення результатів виконання кошторису за заг. ф. 540 тис. 928 грн., зменшення результат виконання кошторису за спец. ф. 120 тис. 918 грн.
За 2003 рік відбувається зменшення фонд у необоротних активах 7 млн. 185 тис. 265 грн. зменшення фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах 15 тис. 776 грн., зменшення результат виконання кошторису за спец. ф. На 3 тис. 632 грн., зменшення кредиторської заборгованості 3 тис. 733 грн.
Отже, проаналізувавши баланс за останні три роки можна зробити наступні висновки: баланс має від’ємне значення, майно підприємства зменшується в зв’язку із значним недофінансуванням по всім кодам програмної класифікації видатків. Для покращення фінансового стану пропонується надавати додаткові платні послуги: послуги по бурінні скважин, та надання послуг по аналізу ґрунтів та вод, отримані кошти будуть використовуватися для придбання нового обладнання, приладів і т.д. 2.4 Підсумки діяльності Черкаського РУВР
На основі проведеного аналізу фінансового стану підприємства Черкаського РУВР ми можемо охарактеризувати це підприємство наступним чином.
На підставі даних табл. 2.3.4 можна зробити такі аналітичні висновки. За 2002 рік майно підприємства зменшилося на 2588271тис. грн. і становить на кінець періоду 50016413 тис.грн. Така зміна обумовлена збільшенням дебіторської заборгованості на 470217тис. грн. Збільшення дебіторської заборгованості свідчить про збільшення боргів юридичних і фізичних осіб перед організацією, в тому числі за роботи, послуги строк оплати яких не настав, по векселям, авансам, по розрахунках з дочірніми підприємствами і іншими дебіторами.
Але якщо проаналізувати зміни у питомій вазі, то видно, що на кінець періоду порівняно із початком періоду зменшилася частка тільки необоротних активів 0,691%, збільшилися малоцінні та швидкозношувальні предмети на 0,019%, зменшилися матеріали і продукти харчування на0,239%, зменшилися розрахунки з постачальниками на 0,172%, збільшилася дебіторська заборгованість0,952%, зменшилися розрахунки із податків та платежів 0,002.%
За 2002 рік в зв’язку із значним недофінансування по всім кодам програмної класифікації видатків результат виконання кошторису за загальним фондом має в балансі від’ємне значення.
Так по КПК 2405050 отримано коштів лише 57% від кошторису (план 33770810 грн., факт-2156109 грн.); по КПК 24085070 – 50% (план – 110000 грн., факт – 55500 грн.), по КПК 2405060 – фінансування склало 6,6 %(план – 54100 грн., факт – 3600 грн.) Звісно, що все це вплинуло на стан кредиторської заборгованості управління.
За 2003 р. аналізуючи таблицю 2.3.6 можна зродити наступні висновки. За звітний рік майно підприємства зменшилося на 7732091 тис. грн. і становить на кінець періоду 42424270 тис. грн… Така зміна обумовлена збільшенням розрахунків із страхування на 4553 тис. грн. Але якщо проаналізувати зміни у питомій вазі, то видно, що на кінець періоду порівняно із початком періоду збільшилася частка тільки необоротних активів 0,914 %. Матеріали і продукти харчування зменшилися 0,068%. МШП зменшилися на 15776 тис.грн хоча в питомій вазі збільшилися на 0,004%, дебіторська заборгованість зменшилася 454459 тис.грн., збільшилися розрахунки із податків та платежів на 1076 тис.грн. у питомій вазі 0,003%.
За 2003 році завдяки 100% фінансуванню ліквідована кредиторська заборгованість і навіть виникла дебіторська заборгованість по загальному фонду в сумі 255127 грн.
За 2004 рік можна зробити такі аналітичні висновки. За звітний рік майно підприємства зменшилося на 1626219 тис.грн. і становить на кінець періоду 40950178 тис.грн, збільшилися інші необоротні матеріальні активи на 41033 тис.грн, зменшення МШП на 16522 тис.грн, збільшилися матеріали і продукти харчування 78027 тис.грн, збільшилася дебіторська заборгованість 43179 тис.грн., зменшилися розрахунки із податків та платежів 3330 тис.грн, зменшилися розрахунки із страхування 10725 тис.грн .    продолжение
–PAGE_BREAK–
Зробивши аналіз балансу продемонструємо його у вигляді діаграми
Отже, проаналізувавши баланс за останні три роки можна зробити наступні висновки що баланс має від’ємне значення, майно підприємства зменшується, в зв’язку із значним недофінансуванням по всім кодам програмної класифікації видатків. Для покращення фінансового стану пропонується надавати додаткові платні послуги: послуги по аналізу ґрунтів вод, та надання послуг по аналізу ґрунтів та вод, отримані кошти будуть використовуватися для поліпшення умов праці, придбання нового обладнання, приладів, надбавок і т.д. 3. Шляхи покращення фінансового стану підприємства 3.1 Пропозиції щодо поліпшення фінансового стану Черкаського РУВР
Підприємство, що аналізується, має все необхідне обладнання, та спеціалістів для буріння скважин для населення. Для розрахунку кошторису вартості будівництва і підрахунку економічної вигоди (прибутку) використовувався програмний комплекс АВК-3 (редакція 2.0.2), ця програма дає можливість більш детально зробити розрахунки, які ми наводимо:
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

СВЕРДЛОВИНА В РАЙОНІ АЕРОПОРТУ

Будівництво розташоване на території… області.

Кошторисна документацiя складена iз застосуванням:

— Ресурсних елементних кошторисних норм на будiвельнi роботи (РЕКН) (ДБН Д.2.2-99);

— Збiрника єдиних середнiх кошторисних цiн на матерiали, вироби та конструкцiї (ЗЄКЦ-97) (ДБН IV-4-97);

— Збiрника єдиних середнiх кошторисних цiн на матерiали, вироби та конструкцiї — iндивiдуальнi норми;

— Ресурсних кошторисних норм на експлуатацiю будiвельних машин i механiзмiв (РКНЕМ) (ДБН Д.2.7-2000);

— Прейскурантiв на устаткування i матерiали;

Вартість матеріальних ресурсів і машино-годин прийнято за регіональними поточними цінами станом на дату складання документації та за усередненими
даними Держбуду України.

Загальновиробничi витрати розрахованi вiдповiдно до усереднених показникiв Додатка 3 до ДБН Д.1.1-1-2000.

При складаннi розрахункiв iнших витрат прийнятi такi нарахування:

1.
Витрати по перевезенню працiвникiв будiвельно- монтажних органiзацiй автомобiльним транспортом, п.3.1.16.6 ДБН
Д.1.1-1-2000
1,500
%
2.
Кошти на покриття витрат, пов’язаних з iнфляцiйними процесами, визначенi з розрахунку закiнчення будiвництва у
..

3.
Прогнозний рiвень iнфляцiї в будiвництвi першого року будiвництва, коефiцiєнт
1,098

4.
Кошти на страхування ризикiв замовника в будівництві, п.3.1.21 ДБН Д.1.1-1-2000
2,000
%
5.
Комунальний податок: вiдсоток вiд мiнiмального фонду заробiтної плати
10,000
%
6.
Податки, збори, обов’язкові платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва
(без ПДВ)
—
%
7.
Усереднений показник для визначення розмiру кошторисного прибутку, Додаток 12 до ДБН Д.1.1-1-2000
3,300
грн./люд.-г
8.
Усереднений показник для визначення розмiру адмiнiстративних витрат, Додаток 13 до ДБН Д.1.1-1-2000
0,420
грн./люд.-г
Загальна кошторисна трудомiсткiсть
0,429

тис.люд.-г
Нормативна трудомiсткiсть робiт, яка передбачається у прямих витратах
0,389

тис.люд.-г
Загальна кошторисна заробiтна плата
1,650

    продолжение
–PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK–
0,8
0,22
Амоній хлористий
0,35
0,5
Амоній молибрад
2
1
Амоній ванадиевокислий
2
1
Амоній железосернокислий
5
1,5
Амоній укуснокислий
3
1
Амоній водний
10 мл
0,5
Дітізон
0,05
1,36
Калій двухромовокислий
6
0,44
Калій марганцевокислий
1,5
0,7
Магній сірчанокислий
1,4
2,3
Железа хлорид
0,3
0,21
Калій хромовокислий
1
0,8
Калій натрій виннокислий
1
4
Крохмал
2
0,3
Натрій гідроокись
2
0,5
Натрій сульфат
2
0,5
Барій хромовокислий
0,4
0,5
Реактив Гріса
1
5,58
Реактив Несслера
4 мл
0,66
Натрія тіосульфат
50 мл
3,54
Хлороформ
100 мл
1,2
Углеродчотиреххлористий
100 мл
1,1
Дифеніл карбазін
0,5
27,6
Трилон Б
30 мл
2,98
Соляна кислота
10 мл
0,98
Сірчана кислота
60 мл
2,6
Азотна кислота
20 мл
0,2
Срібло азотнокислє
0,22
0,5
Срібло сірчанокислє
0,4
1,4
Гексан
50 мл
0,76
Ртуть сульфат
1
0,68
Ртуть фзотнокисла
1
0,52
О-фенантролін
0,02
0,3
К-та аскорбінова
0,5
0,2
Петролейний ефир
50 мл
3,18
Амоній оцтовокислий
1 мл
0,83
Кислота оцотова
30 мл
1,66
Амонія тіосульфат
2 мл
4,68
Фільтри
10 шт
0,18
Хімічний посуд

20
Разом

98,66
Розрахуємо інші витрати
Відрахування на виконання аналізу    продолжение
–PAGE_BREAK–
Таблиця 3.1.14
Таблиця витрат
№
п\п
Найменування
Балансова вартість
Строк аморт.
Відрахування на викон. аналізу, грн
до 15
до 25
до 33
1
Фотоколориметр КФК-3
6995
15
1,17
1,65
1,94
2
Прилад РН-121
642
15
0,11
0,15
0,18
3
Електрошафа 2Ш-01-1
1116
15
0,19
0,26
0,31
4
Термостат електр.суховоз. ТС-80 М-2-1
1632
15

0,38
0,45
5
Дисцілятор ДВ-4-1
2697
10
0,67
0,95
1,12
6
Шафа витяжна
1385
15
0,23
0,33
0,38
7
Терезі аналітичні
148
10

0,05
0,06
8
Разом

2,36
3,77
4,45
Оплата за електроенергію: при кількості показників
до 15 показників-2 квт*15,6*0,236=7,36 7,36 грн
до 25 показників -2 квт*22,5*0,236=10,62 10,62 грн
до 33 показників – 2 квт*29,92*0,236=14,12 14,12 грн
Витрати на канцтовари, телефонні переговори спецодяг, харчування та комунальні послуги:
до 15 показників 2 грн
до 25 показників 2,5 грн
до 33 показників 3 грн
Результати покажемо в таблиці:
Таблиця 3.1.15
Калькуляція витрат на виконання гідрохімічного аналізу
№
п\п
Найменування
Групування по кількості показників хіманалізу
до 15
до 25
до 33
1
2
3
4
5
2
Трудові витрати
99,23
143,12
190,29
3
Матеріальні витрати
59,20
83,86
98,66
4
Інші витрати
11,72
16,89
21,57
5
Всього вартість робіт
170,15
243,87
310,52
6
Відрахування до бюджету, згідно нормат. Документів законодавства України
Нарахування на з/п
36,91
53,24
70,79
7
Прибуток (15%)
37.27
53.47
57.19
8
Всього вартість робіт
248.47
356.53
381.31
9
ПДВ
49.69
71.30
76.26
10
Всього вартість документації
298.16
422.83
457.57

Зробимо висновки: при здійсненні гідрохімічного аналізу ґрунті та вод необхідно 5 спеціалістів, при цьому трудові витрати склали при кількості показників до 15 -99,23 грн. до 25- 143,12 грн. до 33-190,29 грн., матеріальні витрати кількість показників до 15-59,20 грн. до 25 – 83,86 грн. до 33 – 98,66 грн., прибуток при кількості до -15 – 36,91грн, до 25-53,47грн, до 33 – 57,19грн. ВИСНОВКИ
Сучасні методи фінансового аналізу дають можливість здійснювати оцінку підприємств, компаній та їхніх філіалів по інтегрованим показникам функціонування. Фінансовий аналіз вивчає економічний стан фірми і відображає ефективність виробничої діяльності, ліквідності та фінансової усталеності підприємств за допомогою системи показників.
Метою аналізу фінансового стану підприємства є оцінка фінансового стану підприємства на підставі виявлених результатів та подача рекомендацій щодо його поліпшення. Фінансовий стан оцінюється насамперед на основі статей бухгалтерського балансу та додаткам до нього. Задачі фінансового аналізу визначаються інтересами користувачів аналітичним матеріалом, яких насамперед цікавить: оцінка фінансових результатів; оцінка майнового стану; аналіз фінансової усталеності, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства; дослідження стану та динаміки дебіторської і кредиторської заборгованості; аналіз ефективності вкладеного капіталу.
Розрахунок та аналіз економічних показників діяльності підприємств є активними інструментами сучасного фінансового менеджменту. Набір цих відносних показників дозволяє скласти доволі повне уявлення про ефективність виробничої, маркетингової діяльності, фінансової стратегії підприємства, а також оптимізувати сам процес управління.
Методика аналізу фінансового стану являє собою дослідження цих показників з метою прийняття найбільш виправданих рішень в ринкових умовах.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Без аналізу фінансового стану підприємства сьогодні стає неможливим функціонування будь-якого суб’єкта економічної діяльності, включаючи й тих, що з певних причин не переслідують мету максимізації прибутків. Якщо ефективність господарювання є добровільною справою агента економічної діяльності, то фінансова звітність — обов’язковою: навіть дрібні приватні підприємства зобов’язані аналізувати свою фінансову діяльність, на основі якої вони будують звітність перед органами Державної податкової адміністрації.
Головним джерелом аналізу фінансового стану є інформація бухгалтерської звітності підприємств, відповідна обробка якої може сприяти максимізації прибутку підприємства. У виробничій сфері фінансовий аналіз тісно зв’язаний з двома головними функціями управління виробництвом: плануванням та контролем, а також з їхньою проміжною ланкою — бюджетуванням (розподілом коштів для досягнення поставлених виробничих цілей). Без відповідного планування цілі досягаються лише випадково. При плануванні для аналізу головним чином використовуються джерела внутрішнього походження. В основному це дані про сподівані обсяги виробництва (продажу) та витрати. Аналізу належить важлива роль у досягненні стабільного фінансового стану підприємства.
Можливості статистичного аналізу поки що, на жаль, далеко не повністю використовуються під час фінансового аналізу на вітчизняних підприємствах. Без статистичних методів неможливо кількісно розрахувати та мінімізувати економічний ризик, який супроводжує підприємства в їхній діяльності.
Сьогодні нас відділяє вже немало часу відтоді, як Україна стала на шлях ринкових перетворень. Цей шлях і досі залишається складним та заплутаним, а часом навіть незбагненним пересічному громадянину, що давно звик чути про реформування економіки, не помічаючи реальних змін на краще. На думку багатьох західних економістів проблема української промисловості полягає в тому, що керівники багатьох підприємств є вихованцями старої командно-адміністративної системи господарювання, в якій, при відсутності функціонуючого ринкового механізму та дефіцитності ресурсів, споживчій попит сприймався як небажане явище або, навіть гальмо економічного розвитку. Відмінність ринкової економіки в цьому відношенні полягає в тому, що споживчій попит в будь-якій формі розуміється виробником як стимул до збільшення обсягів виробництва.
Світовий досвід вчить нас тому, що дійсне просування на шляху реформ залежить від змін у виробничій сфері та знаходженні ефективних форм господарювання. Важливу роль в цьому процесі сьогодні в Україні відіграє об’єктивний фінансовий аналіз і безпосередньо аналіз фінансового стану підприємств, як невід ямна його складова.
На основі проведеного аналізу фінансового стану підприємства Черкаського РУВР ми можемо охарактеризувати це підприємство наступним чином.
На підставі даних табл. 2.3.4 можна зробити такі аналітичні висновки. За 2002 рік майно підприємства зменшилося на 2588271тис. грн. і становить на кінець періоду 50016413 тис.грн. Така зміна обумовлена збільшенням дебіторської заборгованості на 470217тис. грн. Збільшення дебіторської заборгованості свідчить про збільшення боргів юридичних і фізичних осіб перед організацією, в тому числі за роботи, послуги строк оплати яких не настав, по векселям, авансам, по розрахунках з дочірніми підприємствами і іншими дебіторами.
Але якщо проаналізувати зміни у питомій вазі, то видно, що на кінець періоду порівняно із початком періоду зменшилася частка тільки необоротних активів 0,691%, збільшилися малоцінні та швидкозношувальні предмети на 0,019%, зменшилися матеріали і продукти харчування на0,239%, зменшилися розрахунки з постачальниками на 0,172%, збільшилася дебіторська заборгованість0,952%, зменшилися розрахунки із податків та платежів 0,002.%
За 2002 рік в зв’язку із значним недофінансування по всім кодам програмної класифікації видатків результат виконання кошторису за загальним фондом має в балансі від’ємне значення.
Так по КПК 2405050 отримано коштів лише 57% від кошторису (план 33770810 грн., факт-2156109 грн.); по КПК 24085070 – 50% (план – 110000 грн., факт – 55500 грн.), по КПК 2405060 – фінансування склало 6,6 %(план – 54100 грн., факт – 3600 грн.) Звісно, що все це вплинуло на стан кредиторської заборгованості управління.
За 2003 р. аналізуючи таблицю 2.3.6 можна зродити наступні висновки. За звітний рік майно підприємства зменшилося на 7732091 тис. грн. і становить на кінець періоду 42424270 тис. грн… Така зміна обумовлена збільшенням розрахунків із страхування на 4553 тис. грн. Але якщо проаналізувати зміни у питомій вазі, то видно, що на кінець періоду порівняно із початком періоду збільшилася частка тільки необоротних активів 0,914 %. Матеріали і продукти харчування зменшилися 0,068%. МШП зменшилися на 15776 тис.грн хоча в питомій вазі збільшилися на 0,004%, дебіторська заборгованість зменшилася 454459 тис.грн., збільшилися розрахунки із податків та платежів на 1076 тис.грн. у питомій вазі 0,003%.
За 2003 році завдяки 100% фінансуванню ліквідована кредиторська заборгованість і навіть виникла дебіторська заборгованість по загальному фонду в сумі 255127 грн.
За 2004 рік можна зробити такі аналітичні висновки. За звітний рік майно підприємства зменшилося на 1626219 тис.грн. і становить на кінець періоду 40950178 тис.грн, збільшилися інші необоротні матеріальні активи на 41033 тис.грн, зменшення МШП на 16522 тис.грн, збільшилися матеріали і продукти харчування 78027 тис.грн, збільшилася дебіторська заборгованість 43179 тис.грн., зменшилися розрахунки із податків та платежів 3330 тис.грн, зменшилися розрахунки із страхування 10725 тис.грн .
Зробивши аналіз балансу продемонструємо його у вигляді діаграми
Отже, проаналізувавши баланс за останні три роки можна зробити наступні висновки що баланс має від’ємне значення, майно підприємства зменшується, в зв’язку із значним недофінансуванням по всім кодам програмної класифікації видатків. Для покращення фінансового стану пропоную надавати додаткові платні послуги: послуги по бурінні скважин, та надання послуг по аналізу ґрунтів та вод, отримані кошти будуть використовуватися для придбання нового обладнання, приладів і т.д.
Зробимо деякі висновки всього по зведеному кошторисному розрахунку вартість скважини 13682 тис.грн., вартість будівництва без врахування ПДВ, 11402 тис.грн., прямі витрати по об’єктах склали 7092 тис.грн, амортизаційні відрахування на повне відновлення машин, 481 грн., загальна кошторисна заробітна плата склала 1065 тис.грн. Але хочу звернути вашу увагу що, матеріали надає заказчик. Чистий прибуток становить 1416 тис. грн.
При здійсненні гідрохімічного аналізу ґрунті та вод необхідно 5 спеціалістів, при цьому трудові витрати склали при кількості показників до 15 -99,23 грн. до 25- 143,12 грн. до 33-190,29 грн., матеріальні витрати кількість показників до 15-59,20 грн. до 25 – 83,86 грн. до 33 – 98,66 грн., прибуток при кількості до -15 – 36,91грн, до 25-53,47грн, до 33 – 57,19грн.
В середньому в місяць лабораторія може зробити 1000 проб, при цьому прибуток може скласти в середньому 53470 грн. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
Закон України «Про аудиторську діяльність». N 3125 — XII від 22. 04. 93 р.
Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.
Положення «Про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні» від 3 квітня 1993 року № 250, з врахуванням змін і доповнень внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 року № 509, від 24 вересня 1993 року № 804, від 21 березня 1994 року № 175, від 26 квітня 1995 року № 307, від 14 серпня 1996 року № 951 і від 11 серпня 1997 року № 869.
Інструкція «Про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства» від 18 серпня 1995 року № 139 зі змінами і доповненнями, внесеними 28 жовтня 1996 року № 231, від 17 листопада 1997 року № 247 і від 19 лютого 1998 року № 37.
Інструкція “По інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів документів і розрахунків», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69.
Інструкція «Про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства» від 18 серпня 1995 року № 139 зі змінами і доповненнями, внесеними 28 жовтня 1996 року № 231, від 17 листопада 1997 року № 247 і від 19 лютого 1998 року № 37.
«Порядок відображення в бухгалтерському звіті операцій з майном і зобов’язаннями, вартість яких виражена в іноземній валюті», «Положенням по бухгалтерському обліку операцій в іноземній валюті», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 лютого 1996 року № 29.
«Порядок відображення в бухгалтерському обліку і звітності операцій, пов’язаних з приватизацією і орендою державних підприємств», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 грудня 1993 року № 109, з врахуванням доповнень до нього, затверджених наказами Міністерства фінансів України від 25 січня 1994 року № 9, від 10 травня 1994 року № 68, від 19 червня 1996 року № 121 і від 19 листопада 1996 року № 244.
Вказівка «По організації бухгалтерського обліку в Україні», затверджена наказом Міністерства фінансів України від 7 травня 1993 року № 25, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 січня 1998 року № 10.
В. Сопко «Бухгалтерський облік у підприємстві». Київ 1995 рік. 266 с.
П. Бабич «Бухгалтерський облік на малих підприємствах» Київ 1995 рік. 221с.
С. Ткаченко «Основи бухгалтерського обліку» Київ 1996 рік. 311с.
В. Савченко, В.Завгородній «Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу і аудиту». Київ 1997 рік. 346 с.
В.П. Завгородній. “Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу і аудиту”. Київ 98. 768 с.
А.Н. Кузьминський, В.В. Сопко, В.П. Завгородній. “Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу”. Київ 93. 214 с.
“Аудит” п\р А.Н. Кузьминського. Київ 96. 320 с.
М.Г. Твердохліб, О.Д. Шарапов. “Організація інформування керівників”. Київ 97. 197 с.
“Системи підтримки прийняття рішень” п\р В.Ф. Ситника. Київ 95. 175с.
Андреєв В. Д. «Практичний аудит» (справочний посібник). Москва, ЕкономІка, 1994 р. 342 с.
Робертсон Дж. «Аудит». Переклад з англ. Москва, KPMG, Аудиторськая фірма «Контакт», 1993 р. 418 с.
Фоменко Е. А. «До нас прийшов податковий інспектор: Бухгалтерська звітність і методи її перевірки. Одеса ОКФА, 1994р. 353 с.
Должанський Н. «Сучасна організація аудиту в Україні». «Все про БУ» 1995 — N17 — с. 4, 5.
Хілінський Г. «Аудит дебіторсько-кредиторської заборгованості». « BUSINESS Україна» — 1994 — N 23 — с. 2.
Баришніков Н.П. “Організація і методика проведення загального аудиту”, Москва, 1996 р. “Філін”. 281 с.
Овсійчук М.Ф. “Аудит. Організація. Методика проведення”, Москва, 1996 р., ТОО “Інтехтех”. 243 с.
Шеремет А.Д., Суйц В.П. “Аудит. Навчальний посібник”, Москва, 1995 р., “Інфра-М”. 318 с.
А. Кузьмінський, М. Кужельний, О. Петрик, В. Савченко. «Аудит» (практичний посібник). Київ 1996 р., «Облікінформ». 273 с.
А. Кузьмінський, В. Сопко, В. Завгородній. «Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу», Київ, 1993 р., «Вища школа».452 с.
М. Білуха. «Аудит у бізнесі». Дніпропетровськ, 1994 р., «Преском». 240 с.
В. Завгородній «Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу і аудиту». Київ, 1998 р., «А. С. К.». 648 с.
А. Кузьмінський. «Суть аудиту, його мета і задачі». «Бух. облік і аудит» –1994, № 1.
Аренс, Лоббек. “Аудит” — 1995г. 346 с.
М. Білуха «Аудит фінансового стану підприємства», ж. «Бух.облік і аудит» –1994, № 5.
Норматив 1. «Мета та завдання проведення аудиту» АПУ N 35 від 14.09.95 р.
Норматив 2. «Договір на проведення аудиту» АПУ N 35 від 14.09.95
Норматив 4. «Планування аудиту» АПУ N 54 від 29.05.97
Глобальна комп’ютерна мережа “Internet”: Центральна Московська Бібліотека, Бібліотека Пісоцького.
Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій. Затверджено наказом Агенства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 21 березня 1997 року № 37.
О.В. Єфимова «Фінансовий аналіз» Москва 1998.рік. 320 с.
Г.В. Савицька “Аналіз господарської діяльності підприємств”, Минськ 1999 рік. 409 с.
Журнал “Фінансова тема” № 3 1997 рік.
В.М. Івахненко „Курс економічного аналізу” Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни.-К.: КНЕУ, 2000.-263с.
А.М.Поддєрьогін „Фінанси підприємства”-К.: КНЕУ, 2004.-546с.
www.rada.kiev.ua
www.finance.ua Додатки Ссылки (links):
www.rada.kiev.ua/www.finence.ua/