Міністерство освіти і наукиУкраїни
Харківський національнийекономічний університет
Кафедра бухгалтерськогообліку
Контрольна робота
з навчальної дисципліни
«Управлінський облік»
Харків, 2010
ЗМІСТ
1. CVP — аналіз. Напрямки використання, особливості проведення та основні припущення щопокладено в його основу
2. Тести
3. Задача
4. Задача
Список використаної літератури
1. CVP-аналіз. Напрямки використання, особливості проведення та основні припущення, щопокладено в його основу
За своєю сутністюCVP-аналіз є досить простим, базуєтьсяна легко обчислюваних показниках і дає змогу оперативно оцінити вплив величинита структури витрат, обсягу продажу продукції на прибуток, аналізувати йогозалежність від рівня цін і структури виробництва, обґрунтовувати маркетинговустратегію. Із самої назви випливає, що CVP-аналізз’ясовує зв’язок між витратами, рівнем операційної активності та прибутком.Термін «операційна активність» характеризує результативність діяльностіпідприємства. Для виробничого підприємства вона визначається обсягомвиготовленої продукції. При цьому мається на увазі, що всю виготовленупродукцію продано, тобто обсяги виробництва і продажу продукції за певнийперіод збігаються. Оскільки прибуток — основний результативний показникдіяльності підприємства, важливо знати його залежність від двох попередніхпоказників — витрат й обсягу продукції. Ця залежність ускладнюється тим, щовитрати поділяються на змінні й постійні, а обсяги виробництва і продажупродукції мають непрості зв’язки з цінами на окремі вироби. Крім цього, яквідомо, не всі змінні витрати є пропорційними, а постійні витрати включають деякіелементи дегресуючих змінних витрат. Це все створює певні труднощі вмоделюванні зазначеної залежності.
За CVP-аналізу співвідношення«витрати—випуск—прибуток» спрощується і припускається, що в його основі лежатьлінійні залежності. Тобто аналіз базується на таких передумовах:
· усівитрати можна чітко поділити на змінні та постійні;
· усізмінні витрати є пропорційними, а постійні не містять елементів дегресуючихвитрат і є лише функцією часу;
· ціни навироби не залежать від обсягу виробництва і в межах розрахункового періодустабільні.
Ціобмеження означають, що CVP-аналізздійснюється в межах даної виробничої та організаційної структури підприємства,тобто стосується короткострокового періоду. За цих умов функції витрат таобсягу виробництва (продажу) є лінійними. Їх графічну інтерпретацію наведено нарис. 6.1.
/>
Рис.6.1. Динаміка витрат (С), виручки (В)та точка беззбитковості (Nб)
Упроцесі CVP-аналізуобчислюються та аналізуються такі показники:
· маржинальнийприбуток (збитки);
· коефіцієнтмаржинального прибутку;
· рівноважнийобсяг операційної (виробничої) діяльності (точка беззбитковості);
· рівеньбезпеки операційної діяльності;
· обсягопераційної діяльності (обсяг виробництва), що забезпечує цільовуприбутковість;
· операційнийліверидж (операційна залежність), який дає змогу оперативно аналізуватизалежність прибутку від динаміки обсягу продукції і структури витрат.
Маржинальнийприбуток (іноді його називають покриттям або внеском у прибуток) обчислюєтьсяза формулою
ПМ =В – СЗ ,
де ПМ— величина маржинального прибутку за певний період;
В —виручка від продажу продукції;
СЗ —змінні витрати за цей же період.
Отже,маржинальний прибуток дорівнює постійним витратам та операційному прибутку,тобто прибутку від продажу продукції:
ПМ =СП + П,
де П— операційний прибуток.
Відповідно,операційний прибуток, або просто прибуток, є різницею
П =ПМ – СП.
Маржинальнийприбуток є верхньою межею прибутку за зміни величини постійних витрат СП, асаме: коли постійні витрати прямують до нуля (СП → 0), прибуток прямує домаржинального прибутку (П → ПМ).
Цізакономірності цінні для аналізу впливу динаміки обсягу виробництва наприбуток. Коли змінюється обсяг виробництва, постійні витрати залишаються напопередньому рівні, тому прибуток змінюється на величину маржинальногоприбутку.
Співвідношенняміж маржинальним прибутком та обсягом виробництва зручно аналізувати задопомогою відносного показника — коефіцієнта маржинального прибутку (kПМ):
/>.
Заданих цін і норм змінних витрат коефіцієнт маржинального прибутку — величинапостійна. Тому приріст (зменшення) прибутку можна визначити так:
∆П= ∆ВkПМ.
Якщо,наприклад, передбачається збільшити обсяг виробництва і продажу продукції на 60000 грн. за kПМ = 0,4, томатимемо приріст прибутку на 24 000 грн. (60 000 Ч 0,4).
Операційнадіяльність з виготовлення продукції або надання послуг уважаєтьсяврівноваженою, коли виручка від продажу цієї продукції/послуг (дохід) дорівнюєсукупним витратам. Цей обсяг продукції називають також точкою беззбитковості,оскільки на графіку в точці, що відповідає його величині, перетинаються функціївитрат і виручки (доходу). Зазначений обсяг виробництва — точка беззбитковості— розмежовує сфери збиткового (ділянка 1) і прибуткового (ділянка 2)виробництва (див. рис. 6.1).
Унаслідокнаявності постійних витрат (СП) виробництво продукції до певного її обсягу(точка беззбитковості Nб) є збитковим,оскільки загальні витрати в сумі змінних і постійних (С) більші за виручку: С> В. Сфера збиткового виробництва (Nзб)на графіку знаходиться в межах
0 ≤Nзб Nб.
Зізростанням обсягу виробництва за умови, що змінні витрати на одиницю продукціїменші за ціну, тобто СЗО
Напрактиці беззбитковий обсяг виробництва обчислюється, як правило, аналітично.Необхідна для цього формула виводиться досить просто. В точці беззбитковостівиручка дорівнює сукупним витратам, тобто:
NбЦ = NбСЗО +СП.
Звідсимаємо формулу
/>
Учисельнику цієї формули — постійні витрати, у знаменнику — маржинальнийприбуток на одиницю продукції (питомий маржинальний прибуток).
Устартовий період діяльності підприємства, коли N = 0, збитки дорівнюють постійним витратам. Зі збільшеннямобсягу виробництва і продажу на один виріб (∆N = 1) збитки зменшуються на питомий маржинальний прибуток(Ц – СЗО). Після досягнення точки беззбитковості відповідно зростає прибуток.
Беззбитковийобсяг виробництва за наведеною формулою визначається у натуральному вимірі. Цеприйнятно для однопродуктового виробництва. У багатопродуктовому виробництві втакому разі виникає проблема розподілу постійних витрат між виробництвамиокремих продуктів. Тому за цих умов частіше визначають загальний обсягбеззбиткового виробництва у грошовому вимірі, тобто в обсязі виручки В.
Длявиведення формули обчислення беззбиткового обсягу виробництва у грошовомувимірі скористаємось попередньою формулою, помноживши ліву і праву її частинина ціну виробу Ц. У результаті матимемо
/>
ОскількиNбЦ = Вб, а />— коефіцієнтмаржинального прибутку kПМ, то
/>.
Яквидно з викладеного, у точці беззбитковості постійні витрати СП покриваютьсямаржинальним прибутком. Проте не всі постійні витрати є витратами у форміготівкових видатків. Частина з них не потребує грошових виплат, а має формунарахування. Це передусім амортизаційні відрахування на реновацію основнихзасобів і нематеріальних активів. Тому являє собою інтерес обсяг виробництва,за якого виручкою від продажу продукції покриваються лише ті витрати, щопов’язані з реальними грошовими виплатами. Назвемо його обсягом (точкою)готівкової беззбитковості. Він обчислюється за формулою
/>,
де: Nбг — обсяг виробництва продукції унатуральному вимірі, що забезпечує готівкову беззбитковість;
СПГ —постійні витрати, що потребують виплат готівкою.
Відповідноу грошовому вимірі
/>.
Очевидно,що Nбг Nб і Вбг
Наоснові беззбиткового обсягу виробництва визначається рівень безпеки операційноїдіяльності. Критерієм такої безпеки є ступінь перевищення фактичного(планового) обсягу вироблюваної продукції над беззбитковим обсягом виробництва.Коефіцієнт безпеки операційної (виробничої) діяльності (kб) обчислюється так.
· У разінатурального виміру обсягу продукції (однопродуктове виробництво):
/>.
· У разівартісного (грошового) виміру обсягу продукції (багатопродуктове виробництво):
/>,
де N, B — фактичний або плановий обсягпродукції відповідно у натуральному і грошовому вимірі.
Коефіцієнтбезпеки операційної діяльності можна вважати мірою операційного ризику. Чим вінбільший, тим безпечніша ситуація з огляду на прибутковість діяльності. З йогозростанням зменшується ризик зниження обсягу виробництва до точки рівноваги, інавпаки, з його зниженням такий ризик зростає.
Прибутокпідприємства залежить від його операційної активності, яка на виробничих підприємствахвизначається передусім обсягом вироблення і продажу продукції. Якщо йдеться продинаміку активності, тобто темп її зміни, то на величину прибутку істотновпливає й структура витрат, а саме їх поділ на змінні та постійні.
Зааналізу залежності прибутку від операційної активності розглядаються такі двапитання:
· якийобсяг виробництва забезпечує цільовий прибуток підприємства?
· як реагуєвеличина прибутку на зміну обсягу виробництва?
Послідовнорозглянемо їх.
Цільовиму даному випадку називається прибуток, який підприємство хотіло б одержати впевному періоді виходячи зі своїх стратегічних завдань. Тому постає питання:скільки треба виготовляти і продавати продукції за певних цін і рівня витрат,аби зазначений прибуток забезпечити? Такий обсяг продукції обчислюється заформулами:
· занатурального виміру обсягу продукції
/>,
Або
/>;
· у разівартісного виміру обсягу продукції
/>,
Або
/>,
де: NЦ, ВЦ — обсяг продукції, що забезпечуєцільовий прибуток відповідно у натуральному і грошовому вимірі;
ПЦ —цільовий прибуток.
Теперзвернемося до відносної реакції прибутку на зміну обсягу виробництва. Цейаспект аналізу називають також операційною залежністю. Вона визначається задопомогою такого показника, як операційний ліверидж (важіль). Він обчислюєтьсяза формулою
/>
тобтоопераційний ліверидж є відношенням маржинального прибутку до операційногоприбутку.
ВеличинаL — операційний ліверидж —показує, на скільки відсотків зміниться прибуток за зміни обсягу продукції(операційної активності) на 1 %.
Якщо,наприклад, L = 2, то зазбільшення обсягу виробництва на 10 % прибуток зросте на 20 %.Прибуток зростає випереджаючими темпами стосовно збільшення обсягу виробництва,тому що є постійні витрати, які не реагують на його зміну.
Операційний ліверидж істотно залежить від часткипостійних витрат у сукупних витратах підприємства. З її зростанням величина L збільшується, і навпаки. Чим більшавеличина операційного лівериджу, тим чутливіша реакція прибутку на змінуобсягів виробництва і продажу продукції.
ТЕСТИ
1. До функціональних обов’язківбухгалтера-аналітика підприємства входить:
а)управлінське консультування з питань планування, контролю і регулюваннядіяльності центрів відповідальності;
б) податковеконсультування.
2. Тенденцією подальшогорозвитку управлінського обліку є його інтеграція в систему:
а)стратегічного управління підприємством;
б) виробничогообліку;
в) обліку витрат.
3. Управлінський облік відорганізаційної структури підприємства:
а) не залежить;
б) залежить частково;
в) повністю залежить.
4. Змінні загальновиробничівитрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілувиходячи з:
а) нормальноїпотужності підприємства;
б) фактичноїпотужності звітного періоду;
в) потенційноїпотужності підприємства;
г) номінальноїпотужності звітного періоду.
5. Вартість запасних частин,витрачених при ремонті основних засобів загальновиробничого призначення,відносяться до складу:
а)загальновиробничих витрат;
б) адміністративнихвитрат;
в) іншихопераційних витрат;
г) елемента„матеріальні витрати”.
6. Витрати пакувальнихматеріалів, використаних для затарювання готової продукції, відносяться доскладу:
а) іншихопераційних витрат;
б) прямихматеріальних витрат;
в) витрат назбут;
г) елемента„матеріальні витрати”.
7. Підприємство плануєреалізувати 1000 одиниць продукції за ціною 20 грн за штуку. Якщо постійнівитрати підприємства складають 6000 грн, а змінні – 12000 грн, то маржинальнийдохід дорівнює:
а) 20000 грн;
б) 14000 грн;
в) 8000 грн;
г) 2000 грн.
8. Сукупні постійні витратиорганізації складають – 3000 грн., обсяг виробництва – 500 од. виробів. Приобсязі виробництва в 490 од. виробів постійні витрати складуть:
а) 2940 грн. у сумі;
б) 3000 грн. у сумі;
в) 6,12 грн. на одиницю;
г) відповіді б и в;
д) жодна відповідь не вірна.
9. Чиста виручка підприємствасклала 100 тисяч грн., постійні витрати – 20 тисяч грн., змінні – 60 тисячгрн., запас міцності даного підприємства дорівнює:
а) 100 000 грн.;
б) 80 000 грн.;
в) 40 000 грн.;
г) 50000 грн.
10. Для ухвалення рішення провибір одного з альтернативних варіантів необхідна інформація щодо:
а) релевантних витрат і доходів;
б) сукупних доходів і витрат по кожному варіанту;
в) контрольованих і неконтрольованих витрат;
г) усі відповіді вірні.
11. До витрат періоду відносять:
а) адміністративні витрати і витрати на збут;
б) виробничі витрати, інформація проякі накопичена на бухгалтерських рахунках за звітний період;
в) загальновиробничі витрати;
г) жодна відповідь не вірна.
12. Метод вищої і нижчої точокпризначений для:
а) мінімізації витрат;
б) поділу умовно-постійних витрат напостійну і змінну складові;
в) оптимізації виробничих ресурсів;
г) усе перераховане вище вірно.
13. Найбільш точним методомрозподілу витрат обслуговуючих підрозділів є метод:
а) прямогорозподілу;
б) послідовногорозподілу;
в) одночасногорозподілу;
г) взаємнихпослуг.
14. Взаємні послугиобслуговуючих підрозділів не приймаються до уваги при використанні методу:
а) прямогорозподілу;
б) одночасногорозподілу;
в) взаємнихпослуг.
15. Ставка розподілу накладнихвитрат визначається як відношення:
а) загальнихнакладних витрат підрозділу до загального значення бази розподілу;
б) бюджетної сумивиробничих накладних витрат до загального значення бази розподілу;
в) загальнихнакладних витрат підрозділу до бюджетної суми виробничих накладних витрат.
Задача.
Дані длярозрахункуВаріант Продаж, грн. Змінні витрати, грн. Коефіцієнт маржинального доходу, грн. Постійні витрати, грн. Операційний прибуток, грн. 1 100000 80000 0,2 7500 12500 2 200000 175000 20 25000 3 6675000 6487500 35 112500 75000
Коефіцієнт = Маржинальнийдохід
маржинальногодоходу Дохід від реалізації
Маржинальнийдохід = Дохід від реалізації – Змінні витрати
Маржинальнийдохід = Прибуток + Постійні витрати
Дохід відреалізації = Змінні витрати + Постійні витрати +
+ Операційнийприбуток
Варіант1. Маржинальнийдохід = 100000-80000=20000
Коефіцієнт = 20000= 0,2
маржинальногодоходу 100000
Постійні витрати=20000 – 12500=7500
Варіант 2. Зміннівитрати = Дохід від реалізації – Операційний прибуток = 200000-25000 = 175000
Постійні витрати=Маржинальний дохід — Прибуток = 25000-25000=0
Варіант3 Зміннівитрати= Маржинальний дохід — Прибуток = 6487500
Дохід відреалізації = Змінні витрати + Постійні витрати
+ Операційнийприбуток = 6487500+112000+75000=6675000
Задача.
Витрати відділукопіювання містять амортизацію та обслуговування копіювальних машин, зарплатуперсоналу, утримання приміщення, витрати паперу, тонеру тощо. Є такі дані провитрати й обсяг діяльності цього відділу за минулі шість місяців.
Місяць Загальнівитрати, грн. Кількість копій
1 35000 128000
2 40800 156000
3 33600 120000
4 32200 124000
5 39200 136000
6 36400 140000
Необхідновизначити функцію витрат відділу копіювання методом вищої – нижчої точки.
Функція витратмає вигляд:
Y = a +bx,
де Y – рівеньвитрат;
a – постійнівитрати;
b – зміннівитрати на одиницю фактору витрат;
x – кількісноописаний фактор витрат.
Методвищої-нижчої точки базується на основі даних аналізу діяльності у минулихзвітних періодах та у деякій мірі на інтуїції менеджера, який здійснює аналіз.За цим методом визначають різницю найвищого та найнижчого значення залежної(суми витрат) і незалежної (обсягу діяльності) змінної. Потім діленням першоїрізниці (залежної) на другу (незалежну) визначають коефіцієнт (суму зміннихвитрат на одиницю виміру незалежної змінної). Множенням цього коефіцієнта наобсяг незалежної змінної розраховують загальну суму змінних витрат, а відніманнямзмінних витрат від рівня залежної змінної – обсяг постійних витрат, якийпоширюють на всі точки даного ряду.
Y =40800-32200=8600грн.
Х=156000-120000=36000копий
Б=8600: 36000=0,24грн.\копий
32200= a+0,24*120000а=3400
40800=a+0,24*156000 а=3360
Списоквикористаної літератури
1. Положення (стандарт) бухгалтерськогообліку № 9 „Запаси”, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 237від 08.10.99р. // Все про бухгалтерський облік. – 2007. — № 18. – С. 40 – 46.
2. Положення (стандарт) бухгалтерськогообліку № 16 „Витрати”, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 318від 31.12.99р. // Все про бухгалтерський облік. – 2007. — № 18. – С. 80 – 85.
3. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерськийуправлінський облік. / Ф.Ф.Бутинець, Т.В. Давидюк, Н.М. Малюга. – Житомир:ЖІТІ, 2002. – 480с.
4. Голов С.Ф. Управлінськийоблік. – К.: Лібра, 2003. – 704с.
5. Друри К. Управленческий ипроизводственный учет. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2002. – 700с.
6. Лабунская С.В. Управленческийучет. Конспект лекций для студентов специальности 8.050106 всех форм обучения.Ч. 1. – Харьков: Изд. ХНЭУ, 2005. – 60с.
7. Лабунская С.В. Управленческийучет. Конспект лекций для студентов специальности 8.050100 «Учет и аудит» всехформ обучения. Ч. 2. – Харьков: Изд. ХНЭУ, 2007. – 40с.
8. Лень В.С. Управлінськийоблік. – Чернігів: ЧДТУ, 2002. – 154с.