План
1. Зміст фінансово-господарського контролю, його цілі і завдання.
2. Державна контрольно-ревізійна служба та її функції у фінансовому контролі.
3. Предмет фінансово-господарського контролю
4. Об’єкти фінансово-господарського контролю.
5. Метод фінансово-господарського контролю
Література
1. Зміст фінансово-господарського контролю, його цілі і завдання
Відповідно Указу Президента України «ПРО заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи» від 27 серпня 2000 р. № 1031/2000 контрольно-ревізійна служба повинна забезпечити суворий контроль за використанням засобів бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, а також контроль за зберіганням державного і комунального майна всіма підприємствами, заснуваннями й організаціями незалежно від форм власності і відомчої приналежності і підпорядкування. Головне контрольно-ревізійне керування України стає центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в сфері фінансового контролю.
Указ Президента є підставою для прийняття Закону про внесення змін і доповнень до Закону України «ПРО державну контрольно-ревізійну службу в Україні» щодо порядку проведення ревізій і перевірок, прийняття обов’язкових до виконання рішень по фактах порушень фінансової дисципліни, нецільового використання бюджетних засобів, несплати податків, приховання отриманих прибутків тощо. Починаючи з 2001 р. передбачені додаткові асигнування на матеріально-технічне забезпечення державної контрольно-ревізійної служби, будуть визначатися базові навчальні заклади для підготування і підвищення кваліфікації фахівців державної контрольно-ревізійної служби.
Ринкові перетворення в економіці України спонукають до вивчення досвіду організації і методології контролю економічно розвитих країн світу, але ні в якому разі не до копіювання закордонної практики. Заклики до впровадження міжнародних стандартів аудиту у вітчизняну практику позитивних результатів поки що не дали.
Аудит як область наукових знань і практичної діяльності виник в Україні в 90-е роки. Поштовхом до становлення аудиторства стало прийняття в 1993 р. Закону України «Про аудиторську діяльність». Ріст попиту на аудиторські послуги з боку суб’єктів підприємницької діяльності особливо відчувалося до 1 жовтня 1995 р., тобто до тому терміна, коли необхідно було підтвердити достовірність звітних даних за 1994 р. (обов’язковий аудит, або аудит за законом). Але через неможливість забезпечити обов’язковий аудит за 1994 р. до вищевказаного терміна постановою Верховної Ради України дату його завершення було перенесено на 31 березня 1996 р. Обов’язковий аудит усіх суб’єктів підприємницької діяльності був проведений і за 1995 р. Цієї визначеною мірою позитивно вплинуло на рішення проблеми адаптації аудиторства в Україні. На жаль, за 1996 р. проведення обов’язкового аудиту було скасовано щодо більшості суб’єктів підприємницької діяльності, тобто було майже максимально припинено виконання ст. 10 Закону України «Про аудиторську діяльність» (обов’язковий аудит). Однак аудиторська практика не скасовує діючий фінансово-господарський контроль, що вимагає удосконалення і подальшого всебічного розвитку. Корінної реорганізації він вимагає після того, як відбулися радикальні зміни не тільки в організації і методології бухгалтерського обліку, кореспонденції рахунків (Плані рахунків), а й в складі фінансової звітності.
Одним з основних питань контролю є визначення його сутності. Контроль (від фр. controle — список, що ведеться в двох екземплярах; тут — повторне повернення до раніше розглянутого питання, його перевірка) означає перевірку виконання тих або інших господарських рішень із метою встановлення їхньої законності й економічної доцільності. Важливою ланкою єдиної системи фінансово-господарського контролю є економічний контроль. Поняття «економічний» підкреслює сферу поширення контрольних функцій лише на область економіки як сукупність продуктивних сил і виробничих відношень товариства, його базис.
Фінансовий контроль — одна з форм керування фінансами, особлива сфера контролю, обумовлена формуванням і використанням фінансових ресурсів у всіх структурних підрозділах економіки держави. Він передбачає перевірку господарських і фінансових операцій щодо їхньої законності, економічної доцільності і досягнення позитивних кінцевих результатів роботи. Сферою фінансового контролю є господарські операції, здійснювані з використанням грошей, а в окремих випадках і без них (наприклад, бартерні угоди). Фінансовий контроль охоплює такі показники: виторг від реалізації продукції та інші надходження, основні види витрат, стан оборотних коштів, активів і пасивів балансу, рентабельність, фінансовий стан і платоспроможність підприємства, розрахунки з бюджетом і кредитними заснуваннями, дебіторську і кредиторську заборгованість тощо.
Методологія й організація фінансово-господарського контролю в підручнику викладена з обліком формування ринкової інфраструктури в Україні на основах національних і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку й у розрізі двох його видів — бухгалтерського, фінансового й управлінського (внутрішньогосподарського).
Вивчаючи стан бухгалтерського фінансового обліку необхідно враховувати, що основним джерелом контролю є економіко-правова структура фінансів суб’єктів підприємницької діяльності: пасив — відкіля надійшли гроші, і актив — куди вони вкладені (інвестовані). Детальному дослідженню підлягають витрата і прибутки, тобто дані управлінського обліку по центрах відповідальності. Таким чином, суть фінансово-господарського контролю перебуває в регулюванні процесу відтворення відповідно чинному законодавству.
Основними завданнями фінансово-господарського контролю відповідно Указу Президента щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи є: перевірка.
дотримання порядку реалізації державної політики контролю за використанням підприємствами засобів бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, стани обліку і звітність;
прийняття органами державної контрольно-ревізійної служби обов’язкових до виконання підприємствами рішень по фактах порушень фінансової дисципліни, нецільового використання засобів, несплати податків, зборів (обов’язкових платежів), неподаткових платежів і приховання отриманих прибутків;
обертання органів державної контрольно-ревізійної служби в інтересах держави в суди й арбітражні суди;
періодичне проведення планових ревізій і перевірок використання бюджетних засобів і позабюджетних фондів, зберігання майна, однак не рідше одного разу на трьох року;
встановлення адміністративної відповідальності за недотримання порядку проведення операцій із бюджетними засобами, нецільове використання засобів бюджетів і позабюджетних фондів, за невиконання вимог контрольних органів щодо усунення порушень;
здійснення фінансового контролю контрольно-ревізійною службою у взаємодії з органами податкової служби, державного казначейства, суду і прокуратури з метою недопущення паралелізму і дублювання;
систематичне інформування органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування про факти порушень фінансової дисципліни і внесення пропозицій щодо забезпечення їхній усунення і притягнення винних до відповідальності .
Указом Президента України Генеральній прокуратурі України, іншим правоохоронним органам запропоновано забезпечити належний розгляд матеріалів, переданих контрольно-ревізійною службою, про виявлені факти порушень у використанні засобів бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів і державного і комунального майна, а також вчасно реагувати на факти порушення порядку розгляду матеріалів, що надходять від контролюючих органів.
У перехідний період до ринкових відносин особливе значення купує не тільки перевірка господарських операцій, але і профілактика правопорушень.
У ринкових умовах господарювання контроль є важливим чинником ефективного керування виробничими і комерційними структурами, здійснюваного для одержання максимального прибутку і виконання зобов’язань перед державою щодо сплати податків.
Відповідно законодавчим, нормативно-інструкторським матеріалам контролюючі органи наділені широкими правами. Це дає їм можливість домогтися повноти і якості контролю. Вони мають право не тільки досліджувати документи, фінансову звітність, а і проводити обстеження, здійснювати контрольні обмірювання виконаних робіт, інвентаризації, аналізувати техніко-економічні показники, робити висновки і вносити рекомендації щодо усунення виявлених негативних явищ і їхній попередження.
Фінансово-господарський контроль виконує такі основні функції: профілактичну, інформаційну і що мобілізує.
У ринковому середовищі контролю підлягає вся господарсько-фінансова діяльність підприємства, що спонукає підприємців відповідально відноситися до виконання своїх обов’язків. З іншого боку, ліквідуються умови, що породжують безгосподарність. Контроль у цьому випадку покликаний виявляти подібні явища і сприяти їхньої ліквідації, реалізуючі при цьому профілактичну функцію.
Інформаційна функція перебуває в тому, що отримана під час контролю інформація є підставою для прийняття відповідних рішень і проведення коригувальних дій, завдяки яким забезпечується нормальне функціонування що перевіряється об’єкта.
У процесі контролю виявляють не тільки нестачі, але і позитивні сторони діяльності. Останні як передової досвід можуть стати надбанням інших суб’єктів господарювання, завдяки чому реалізується функція контролю, що мобілізує.
Крім того, функціями контролю є перевірка:
виконання Законів України, Указів Президента, постанов Верховної Ради, Кабінету Міністрів і інших нормативно-правових актів, що регулюють відношення державної власності, господарські, фінансові і податкові відношення;
повноти і своєчасності надходження прибутків у бюджет, цільового й ощадливого використання засобів державного бюджету і позабюджетних фондів;
законності й ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів суб’єктами підприємницької діяльності і підприємствами, що є на державному забезпеченні;
дотримання розмірів установлених штатів, ставок і фонду заробітної плати;
касової дисципліни і законності операцій по рахунках у банках;
забезпечення повноти оприбуткування і законності витрати товарно-матеріальних цінностей;
слушності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності;
використання обчислювальної (комп’ютерної) техніки з метою підвищення контрольних функцій бухгалтерського обліку в справі забезпечення ефективного використання суспільної власності й усунення умов, що породжують перекручування звітних показників і безгосподарність.
Функції контролю в товаристві з ринковою економікою перебувають у сприянні діяльності суб’єктів господарювання різних форм власності за допомогою економічних важелів і стимулів (кредитування, інвестування, оподатковування тощо).–PAGE_BREAK–
Фінансово-господарський контроль допомагає державі здійснювати безперервне спостереження і перевірку роботи на об’єкті керування, установлювати причини порушення законодавства, стежити за слушністю розподілу і споживання суспільного продукту і використання фінансових ресурсів. Функції фінансово-господарського контролю обумовлюються дією основного економічного закону товариства і його інтересів. Контроль є функцією керування суспільними процесами.
Це стосується насамперед соціального керування, політичного керівництва, народної демократії, правової держави.
Відповідно Закону України «ПРО державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р. при Міністерстві фінансів створене Головне контрольно-ревізійне керування. У Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі створені контрольно-ревізійні керування, у районах, містах і районах у містах — контрольно-ревізійні відділи.
Основна функція державної контрольно-ревізійної служби — здійснення контролю за витратою засобів і матеріальних цінностей, їхнім збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, бюджетних заснуваннях, а також на підприємствах, утримуваних за рахунок бюджетів усіх рівнів і державних валютних фондів.
Державна контрольно-ревізійна служба має централізовану організаційну структуру. Головне контрольно-ревізійне керування України очолює заступник міністра фінансів України. Керівники регіональних контрольно-ревізійних керувань і підрозділів призначаються вищими керівниками.
Важливою функцією вищих органів контрольно-ревізійної служби України є упорядкування нормативно-методичних документів із питань організації і порядку проведення контрольно-ревізійної роботи, узагальнення передового досвіду.
2. Державна контрольно-ревізійна служба та її функції у фінансовому контролі
Державний контроль здійснюється державними органами управління (Міністерством економіки, Міністерством фінансів України, Державним комітетом статистики України, НБУ), державними органами спеціалізованого контролю (ДПА, КРУ, пожежна інспекція, ДАІ), адміністративними органами (суди, міліція, прокуратура) тощо. Завдання державних органів контролю полягає в тому, щоб захистити інтереси держави у процесі вирішення господарських справ.
Аудиторський контроль здійснюють аудиторські фірми або окремі сертифіковані аудитори. Завдання аудиторського контролю залежить від характеру замовлення клієнта.
Громадський контроль здійснюється громадськими організаціями, партіями, рухами, засобами масової інформації, депутатами різних рівнів, окремими уповноваженими громадянами з метою захисту певних громадських інтересів.
Внутрішньофірмовий (внутрішньогосподарський) контроль проводять власники, керівники і спеціалісти фірми з метою ефективного контролю за здійсненням внутрішньогосподарських операцій.
Контролер-ревізор має такі права:
а) перевіряти плани, завдання, кошториси, різні документи з обліку, фінансової звітності, наявність готівки і цінних паперів в касі, а в окремих випадках вилучати документи, які свідчать про зловживання;
б) контролювати правильність списання запасів на витрати виробництва, повноту оприбуткування готової продукції;
в) вимагати від керівників підприємств проведення інвентаризації, а за певних обставин опечатувати коси, комори, архіви;
г) отримувати від інших підприємств довідки і копії документів, пов’язаних з операціями у ревізованих підприємствах, вимагати у посадових осіб пояснень з питань, які виникли в процесі ревізії.
Контролер-ревізор повинен (його обов’язки):
а) підготувати уточнений план роботи і програму ревізії;
б) результати ревізії мають бути оформлені актом ревізіїіз усіма додатками та пояснюючими записками,
в) організувати обговорення акту ревізії з колективом підприємства, що ревізується
Ревізор несе відповідальність (моральну, адміністративну, кримінальну) у встановленому законом порядку за повноту і якість проведеної ревізії, достовірність і ефективність відображення в акті фактів, за свідоме перекручування чи приховування фактів крадіжок і зловживань, виявлених в процесі ревізії.
Завдання судово-слідчих органів приймаються як програма ревізії, а план її проведення розробляється контролером ревізором в суворій відповідності із заданими питаннями При проведенні ревізії за вимогою судова слідчих органів контролери ревізори формують ряд додаткових ревізійних матеріалів:
– вилучені документи,
– письмові пояснення матеріально відповідальних осіб,
– висновок контролера ревізора,
– проміжні акти інвентаризації,
– розрахунки збитків в межах норм природних втрат,
– розрахунки матеріальних збитків,
– висновок експертів,
– довідки про результати лабораторного аналізу,
– накази та інші документи про відповідні практичні заходи за матеріалами ревізій
Вилучення документів може здійснюватись двома способами
1-й – шляхом заміщення вилученого документа його машинописною або ксероксною копією із указівкою на звороті підстави і дати вилучення даного документа;
2-й – шляхом складання акта на вилучення тих чи інших документів із указівкою їх виду, доти, номера і суми
По закінченні ревізії організація, що її проводила, скеровує судово-слідчим органам матеріали ревізії із супроводжуючим листом, де вказують виявлені порушення, розмір матеріальних збитків і винуватців
В процесі ревізії детально перевіряють як бухгалтерія здійснює контроль за правильністю кодування первинних документів посадовими особами. Особливу увагу слід звернути на порядок присвоєння табельних номерів прийнятим на роботу працівникам, номенклатури номерів на вироблені запаси, готову продукцію, товари. Перевіряються також табельні номери звільнених працівників, терміни незайнятості табельних номерів.
В умовах автоматизації обліку треба пам’ятати і те, що в пам’яті машини є норми та нормативи, які дозволяють автоматично контролювати фактичні і планові показники. Досвідчені контролери-ревізори можуть складати свої персональні програми для проведення контролю і ревізії у автоматизованому або напівавтоматизованому режимах.
3. Предмет фінансово-господарського контролю
На контроль як функцію керування соціально-економічною системою, накладається безперервне спостереження за процесами виробництва, розподіли, обміну і споживання суспільно необхідного продукту і їхньої перевірки, установлення причин порушення законності фінансово-господарських операцій. Звідси предметом фінансово-господарського контролю є виробнича і фінансово-господарська діяльність суб’єктів господарювання.
На стадії виробництва предметом контролю є процеси праці як доцільної діяльності людини: власне праця, предмети і засоби праці, що вивчаються з погляду дотримання правил нормування, тарифних ставок, розцінок, посадових окладів, умов і охорони праці, слушності і своєчасності розрахунків із робітниками та службовцями, дотримання порядку оприбуткування, зберігання, використання засобів виробництва, а також технологічного режиму й інших елементів виробничих процесів.
На стадії розподіли контроль охоплює як відшкодування спожитих засобів виробництва, так і розподіл і перерозподіл знову створеного продукту. Контролю підлягають операції щодо відновлення запасів засобів і предметів праці, заробітна плата, відновлення і поповнення власного капіталу, відрахування засобів у бюджет, на соціальне страхування.
На стадії обміну предметом контролю є операції по збуті продукції (об’єм, якість, ціни, розрахунки).
На стадії споживання (завершальному циклі) контролю підлягає виробниче й особисте споживання, зв’язане з відтворенням і розширенням виробничих фондів і задоволенням суспільних потреб. Отже, предметом фінансово-господарського контролю є процеси виробництва, розподіли, обміну і споживання суспільно необхідного продукту, а також власність як матеріальна основа всіх цих стадій матеріального виробництва.
Предметом фінансово-господарського контролю в більше конкретному значенні є господарські і фінансові операції і процеси суб’єктів господарювання, що розглядаються з погляду законності, достовірності, доцільності й економічної ефективності, зберігання власності, слушності формування і використання власного капіталу.
Загальну характеристику предмета фінансово-господарського контролю можна доповнити визначеннями конкретних його об’єктів.
Так, об’єктами фінансово-господарського контролю в широкому розумінні є юридичні і фізичні особи, діяльність яких зв’язана з використанням суспільної власності.
У більш конкретному змісті до об’єктів, що характеризують утримання окремих сторін предмета фінансово-господарського контролю, відносяться: необоротні активи (основні засоби, нематеріальні активи, капітальні інвестиції, дебіторська заборгованість);
запаси; засоби, розрахунки та інші активи; власний капітал і забезпечення зобов’язань;
довгострокові і поточні зобов’язання;
прибутки і результати діяльності;
витрати за елементами і витрати діяльності тощо.
4. Об’єкти фінансово-господарського контролю
Об’єктами контролю є господарські засоби та процеси, сукупність яких характеризують різні сторони діяльності підприємств, а також дії посадових осіб за певний період часу. продолжение
–PAGE_BREAK–
Серед органів, що здійснюють держаний фінансовий контроль головне установа — Державне казначейство.В якості головних пріоритетів державного фінансового контролю визначені:
контроль за повним і своєчасним надходженням усіх видів державних доходів, страхових внесків в пенсійний фонд та інші позабюджетні фонди, а також кредитних і позикових коштів, наприклад на фінансування дефіциту бюджету.
контроль за своєчасним фінансуванням витрат на соціальну сферу за обсягами, структурою та цільовому призначенню, в т. ч. на оплату праці, виплату пенсій, стипендій, пільг та інших соціальних виплат.
Фінансовий контроль включає до себе головне управління і територіальні органи на містах. На казначейство покладена організація і здійснення контролю за використанням бюджету, а також контроль за позабюджетними коштами.
Казначейство здійснює збір, обробку і відбиток інформації о стані державних фінансів. При здійсненні фінансового контролю казначейство наділено наступними правами:
перевіряти грошові документи, регістри бухгалтерського обліку, звіти, плани, кошториси та інші документи, що пов’язані з зарахуванням, перерахуванням і використанням бюджету;
одержувати от фінансово-кредитних установ довідки про стан рахунків, використання коштів бюджету і позабюджетних фондів.
5. Метод фінансово-господарського контролю
Дослідження предмета фінансово-господарського контролю різними прийомами і способами утворить метод контролю.
Метод контролю — це сукупність прийомів і способів дослідження розширеного відтворення суспільно необхідного продукту і дотримання вимог його законодавчого регулювання.
У процесі функціонування фінансово-господарський контроль сформував свій метод у системі прикладних економічних наук. Метод характеризується використанням загальнонаукових і власних методичних прийомів і способів контролю.
Метод (від гр. methodos — шлях дослідження) — це спосіб дослідження, що визначає підхід до об’єктів, що вивчаються, шлях наукового пізнання і встановлення істини.
Загальнонаукові методичні прийоми включають аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделювання, абстрагування і конкретизацію, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз.
Аналіз (від гр. analysis — розкладання) — це прийом дослідження, що включає вивчення предмета уявним або практичним розчленовуванням його на складові об’єкти.
Синтез (від гр. synthesis — сполучення, упорядкування, суміщення) — прийом вивчення об’єкта в цілісності, у взаємозв’язку його частин.
У контролі синтез зв’язаний з аналізом, дає можливість об’єднати об’єкти, розчленовані в процесі аналізу, установити зв’язок і пізнати предмет як єдине ціле.
Індукція (від лат. induction — наведення) — прийом дослідження, за який загальний вивід складають на основі вивчення не всіх прийме, а лише частини елементів цієї множини, тобто спосіб виведення висновків від часткового до загального (наприклад, перевірку дебіторської заборгованості здійснюють спочатку по даного аналітичного, а потім — синтетичного обліку).
Дедукція (від лат. deduktio — вивід) — дослідження стана об’єкта в цілому, а потім його складових, тобто робиться висновок від загального до приватного. Наприклад, перевірку витрат обороту спочатку проводять за даними синтетичного, а потім — аналітичного обліку.
Аналогія — прийом наукових виводів, завдяки якому досягають пізнання одних об’єктів на основі подібності їх з іншими. Прийом аналогії ґрунтується на подібності деяких сторін різних об’єктів, представляє основу моделювання, що застосовується в контролі.
Моделювання — прийом наукового пізнання, що засновується на заміні досліджуваного об’єкта його аналогом, моделлю, що має важливі прикмети оригіналу. У контролі застосовують організаційні моделі проведення контрольного процесу — стандарти, нормативи, тарифи.
Абстрагування (від лат. abstrah — відриваю) — прийом відволікання. Методом абстрагування переходять від конкретних об’єктів до загальних понять (наприклад, перевіряють стан трудової дисципліни в окремих підрозділах підприємства і, абстрагуючись, роблять висновки в цілому по підприємству).
Конкретизація (від лат. concretus — густий, твердий) — дослідження об’єктів у всій різнобічності їх реальної, а не абстрактної дійсності.
Системний аналіз — вивчення об’єкта дослідження як сукупності елементів, що утворять систему. Цей прийом до контролі передбачає оцінку поводження об’єктів як системи з усіма чинниками, що впливають на його функціонування.
Функціонально-вартісний аналіз — вивчення об’єктів на стадії інженерного підготування виробництва, що включає проектування і синтез складних систем у процесі дослідження їхній функціонування (оцінка економічної ефективності технологічних процесів).
Вивчаючи предмет, що перевіряють (ревізори) використовують різні способи і прийоми пізнання: спостереження й експеримент, одиничне і загальне, причину і слідство тощо.
На практику в контрольно-ревізійній роботі використовують специфічні прийоми і способи контролю.
Інвентаризація — спосіб фактичної перевірки наявності товарно-матеріальних цінностей і коштів, а також контролю за їхнім зберіганням. Більшість випадків нестач, крадіжок, розтрат виявляється за допомогою інвентаризації.
Економічний аналіз показників виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств під час ревізії особливо необхідний. Тільки за допомогою глибокого аналізу можна з’ясувати причини невиконання завдання по реалізації продукції, по прибутку, установити чинники, що впливають на збільшення або зменшення витрат тощо.
Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво або контрольний розкрій матеріалів здійснюється з метою перевірки фактичної витрати сировини і матеріалів у виробництві, виходу готової продукції, відходів виробництва, продуктивності оснащення, а також установлення реальності розробки і застосування норм витрати сировини і матеріалів, палива тощо. Цей спосіб контролю є ефективним засобом виявлення випадків необґрунтованого списання сировини і матеріалів на випуск продукції як по завищеними нормами, так і понад установлені норми. Результати контрольного запуску оформляються актом, що підписують ревізор, технолог і працівники підприємства. Якщо під час ревізії виникає потреба у висновку фахівця з питань якості товарно-матеріальних цінностей, готових виробів або доброякісності проектно-кошторисної документації на будівництво або ремонт якогось об’єкта, то фахівець запрошується за згодою керівника організації, що ревізує, або організації, що підлягає ревізії.
Сировина, матеріали, готова продукція тощо можуть бути спрямовані ревізором на експертизу або лабораторний аналіз для визначення якості.
Методом контрольного обмірювання фактичний об’єм виконаних робіт на окремих ділянках зіставляється з об’ємом робіт, оформлених документами, на підставі яких здійснені нарахування заробітної плати і списання матеріалів, а також з об’ємом робіт, передбачених проектно-кошторисною, нормативною і технологічною документацією. Крім того, за допомогою контрольного обмірюванню можна установити факти завищення виконаних або незавідсоткованих робіт. При виявленні завищеної вартості виконаних робіт не допускається залік вартості виконаних, але не включених в акти приймання робіт.
За результатами контрольного обмірювання ревізор складає акт і зведення перерахунку вартості робіт. Ці документи підписують ревізори, представники замовника і підрядчика.
Аналіз щоденної або поопераційної зміни залишків товарно-матеріальних цінностей і коштів характерний тим, що внаслідок хронологічного аналізу господарських операцій є можливість виявити відхилення від нормального обороту матеріальних цінностей або коштів і, як слідство, установити перекручування даних про залишки, визначених після здійснення кожної операції. Максимальний ефект цей прийом дає у випадках, коли матеріально відповідальна особа несвоєчасно робить запису в касовій книзі, картках складського обліку або лімітної-забірної карті.
Перевірка виконання прийнятих рішень є одним із способів фактичного контролю. Метод перевірки виконання законів, указів, постанов, положень, інструкцій, розпоряджень, наказів органічно з’єднується як у фактичному, так і в документальному контролі.
Письмові пояснення матеріально відповідальних і посадових осіб потрібні для виявлення причин допущених порушень і винних осіб. Пояснення сприяють допоміжному з’ясуванню обставин і умов порушень і нестач, реальності господарських операцій і достовірності фактів зловживань.
Література
1. Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”
2. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність”
3. Бутинець Ф.Ф. Контроль і ревізія. Підручник. — Ж.: ЖІТІ, 2002 — 544 с.
4. Бутинець Ф.Ф., Барабаш С.В., Малюга Н.М., Петренко Н.І. Контроль і ревізія – Ж: ПП Рута. 2000.