Курсоваробота
Зпредмету: Фінансовеправо України
Тема:«Фінансово-правовавідповідальність як особливий вид юридичної відповідальності»
План
Вступ
Розділ І. Становлення правових танаукових основ фінансово-правової відповідальності
Розділ ІІ. Поняття, особливості таправова природа фінансово-правової відповідальності
2.1 Визначення поняття та основніознаки фінансово-правової відповідальності
2.2 Відмежуванняфінансово-правової відповідальності від адміністративно-правової
2.3 Фінансово-правовавідповідальність як охоронне фінансове правовідношення
2.4 Підстави фінансово-правовоївідповідальності
2.5 Функції фінансово-правовоївідповідальності
Розділ ІІІ. Види фінансово-правовоївідповідальності
3.1 Позитивна фінансово-правовавідповідальність
3.2 Ретроспективна (негативна) фінансово-правовавідповідальність
3.3 Інші види фінансово-правовоївідповідальності
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Постійнеускладнення суспільних відносин, розвиток у зв’язку із цим вітчизняногозаконодавства, породжує виникнення нових галузей права та правових інститутів вмежах існуючих галузей. Норми, що складають кожну галузь права потребуютьнаявності специфічних методів їх реалізації, захисту та охорони. В механізміохорони та відновлення порушених правових норм важливе місце займає юридичнавідповідальність. Існує думка, що кожна фундаментальна галузь права повиннамати свій особливий вид юридичної відповідальності. З виникненням нових видівюридичної відповідальності завданням юридичної науки стає їх виявлення,дослідження, а також розробка рекомендацій щодо вдосконалення законодавчої та правозастосовноїпрактики. Останнім часом в юридичній літературі з’явилася низка праць, у яких обґрунтовуєтьсянаявність нових видів юридичної відповідальності і серед них – фінансової, обґрунтовуючисвою точку зору тим, що самостійність виду юридичної відповідальності залежитьвід самостійності галузі права і виду правопорушення. Крім того, узаконодавстві стали використовуватися як самостійні категорії такі поняття як“фінансова санкція”, “податкове правопорушення”, бюджетне правопорушення”,“фінансове правопорушення” тощо, що свідчить про відокремлення і формуваннянового виду відповідальності. Процес виділення фінансово-правовоївідповідальності в самостійний вид юридичної відповідальності супроводжуєтьсядискусіями у наукових колах, де існують різні точки зору стосовно цьогопитання. Висловлюються думки щодо відсутності такого виду відповідальності, проіснування тільки адміністративної відповідальності за порушення фінансовогозаконодавства. Процес виокремлення фінансово-правової відповідальності яксамостійного виду юридичної відповідальності супроводжувався цілою низкоюневизначеностей, що й зараз мають місце. Це породило теорії про відсутністьтакого різновиду юридичної відповідальності, про існування лишеадміністративної чи кримінальної відповідальності за порушення податковогозаконодавства. У зв’язку із цим, теоретичне обґрунтування становлення ірозвитку фінансово-правової відповідальності як особливого виду юридичноївідповідальності є одним з пріоритетних напрямків науки фінансового права.
РозділІ. Становлення правових та наукових основ фінансово-правової відповідальності
Становленняправових основ фінансово-правової відповідальності характеризується наявністювеликої кількості нормативно-правових актів, що відбиває підвищену увагу дозаходів примусу фінансового характеру з боку держави. Однак відсутністьсистематизації цих актів, їх суперечливість не може сприяти формуванню цьогонового правового інституту. В цей же час практика показала необхідністьрозробки інституту фінансово-правової відповідальності. Особливо гостро стоятьпитання відмежування фінансово-правової відповідальності від інших видівюридичної відповідальності. Основні проблеми, пов’язані із застосуванням заходівфінансового примусу обумовлені недосконалістю Ії правової регламентації.Належним чином не відпрацьований механізм притягнення до відповідальності зафінансові правопорушення, чітко не врегульована сама система відповідальності усфері бюджетного, валютного, банківського законодавства, а також за порушенняправил ведення касових операцій. Інститут фінансово-правової відповідальності євідносно новим у вітчизняній науці фінансового права. Хоча деякі питанняфінансово-правової відповідальності і розглядалися ще у радянські часи, протебільшість із них втратили свою актуальність у зв’язку із зміною економічних,політичних та соціальних умов, а також зі зміною змісту галузі фінансовогоправа. Серйозні перешкоди у комплексному дослідженні проблем фінансово-правовоївідповідальності також викликають досить часті зміни законодавства, щовносяться різними суб’єктами законодавчої ініціативи.Окремі аспектифінансово-правової відповідальності розглядаються у роботах Андрєєва В. К[1],Артемова Н. М.[2], Венедиктова Ю.А.[3],Кучерова І. І.[4], Ровинського Є. А.[5],Розанової І. І.[6], Крохіної Ю. А.[7],Батирова С. Є.[8], Сердюкової Н. В.[9],Карасьової М. В.[10]та ін.
Як ужезазначалося процес виділення фінансово-правової відповідальності в самостійнийвид юридичної відповідальності супроводжується дискусіями у наукових колах, деіснують різні точки зору стосовно цього питання. Критичні погляди полягають унаступному. Висловлюються думки щодо відсутності такого виду відповідальностівзагалі та про існування лише адміністративної та кримінальної відповідальностіза порушення фінансового законодавства. Деякі вчені розглядаютьфінансово-правову відповідальність як різновид адміністративної[11],інші — як похідну цивільно-правової відповідальності, треті
— вказують на їїкомплексний характер, що полягає у поєднанні елементів адміністративної такримінальної відповідальності. Вони також вважають, що санкції заправопорушення у сфері фінансової діяльності держави часто виявляютьсянеефективними внаслідок їх економічної необґрунтуванності чи надмірноїжорсткості, вони не пов’язані між собою та із санкціями іншої галузевоїприналежності (адміністративними, цивільно-правовими), чим у певній мірі можнапояснити невиконання фінансово-правовою відповідальністю превентивної такомпенсаційної функції[12].
Критичнізауваження на адресу існування фінансово-правової відповідальності, на нашудумку, обумовлені тим, що вона як вид юридичної відповідальності поки щезнаходиться в стадії формування та існуванням у зв’язку із цим багатьохсуперечностей та невизначеностей. Це пов’язано з процесом уніфікаціїфінансового законодавства – розробкою єдиної системи мір фінансово-правовоївідповідальності та фінансово-процесуального провадження. Станом на сьогоденняможна стверджувати, що встановлення цього виду відповідальності є складовоючастиною фінансово-правового регулювання.
Так основний актфінансового законодавства – Бюджетний кодекс України[13]– встановлює відповідальність за порушення бюджетного законодавства,тобто за здійснене бюджетне правопорушення. Існує також погляд, що ізускладненням суспільних відносин, виокремленням нових галузей права, кожна зних повинна мати свій різновид юридичної відповідальності та механізм їїреалізації. Для того, щоб уникнути критики слід уточнити, що це стосуєтьсябезумовно лише основних, фундаментальних, а не комплексних галузей права.Фінансове право вправі іменуватися фундаментальною галуззю права, а відповідномати свій специфічний вид юридичної відповідальності.
На нашу думкуфінансово-правова відповідальність посідає важливе місце серед інших видів юридичноївідповідальності, її виникнення є цілком закономірним явищем у розвиткунаціонального законодавства. Це пов’язано із необхідністю належного захисту тапоновлення порушених публічних прав та інтересів держави у її фінансовійдіяльності, оскільки вони не можуть бути належним чином та в повній мірізахищені через інші види юридичної відповідальності. Держава завжди була й будезацікавленою у створенні й дотриманні встановленого порядку фінансовихвідносин, забезпеченні її майнових інтересів, зокрема, поповненні доходноїчастини бюджетів усіх рівнів, а також витрачанні коштів цих бюджетів. Порушеннявстановлених правил поведінки у фінансових відносинах призводить до притягненнядо відповідальності. Надаючи суб’єктам фінансових правовідносин певні права і свободи,держава зі свого боку вимагає від цих суб’єктів належної реалізаціївстановлених приписів. Тим самим пояснюється необхідність і можливістьдержавного примусу, однією з форм якого і є фінансово-правова відповідальність.Наявність бюджету та податків є однією з ознак держави і складає елементправового статусу суверенітету держави. Порушення фінансової дисципліни в першучергу зачіплює публічні інтереси держави. Примусове вилучення частини власностіу грошовій формі сприяє виникненню у платників податків на рівні підсвідомостіготовність до приховування доходу чи до інших неправомірних діянь, щозабезпечують використання та розпорядження отриманим майном у повному обсязібез врахування суверенного права держави на частину цього доходу. Порушеннюфіскальних прав держави також сприяють високі податкові ставки та низькийрівень життя громадян. Сукупність перерахованих факторів створює передумови дляздійснення чисельності податкових деліктів, і як наслідок, реакцію держави щодозахисту своїх майнових інтересів. Ще мають місце чисельні порушеннявстановленого порядку використання бюджетних коштів з боку розпорядників таодержувачів, що теж впливає на публічні інтереси держави[14].
Проте рольфінансово-правової відповідальності не слід абсолютизувати. Вона повинназастосовуватися як додатковий вид юридичної відповідальності за вчиненняфінансових правопорушень головним чином паралельно із іншими видами юридичноївідповідальності такими як адміністративна чи кримінальна. Варто такожзазначити важливу роль фінансово-правової відповідальність у випадкахколективної відповідальності державних службовців, наприклад за бюджетніправопорушення, де вину окремих осіб практично неможливо встановити. Це,наприклад порушення суб’єктами бюджетного процесу бюджетно-правових норм, щорегламентують окремі стадії бюджетного процесу. В цьому випадкуфінансово-правова відповідальність повинна полягати не стільки у відповідних негативнихнаслідках майнового характеру для окремих посадових осіб відповідногодержавного органу, бо вину кожного з них окремо поза колективом неможливовстановити так само як і притягнути до відповідальності, скільки мати на метісаме відновлення та нормалізацію відносин щодо цільового використання бюджетнихкоштів, своєчасного і повного перерахування цих коштів, підтвердження бюджетнихзобов’язань розпису закону про Державний бюджет тощо. Відновлювальний характермають фінансово-правові санкції, реалізація яких унеможливлює здійсненняфінансового правопорушення, відновлює правопорядок. Однак відновлювальний впливздійснює не тільки санкція фінансово-правової норми, а вся фінансово-правовавідповідальність, оскільки вона спонукає правопорушника до правомірноїповедінки.
РозділІІ. Поняття, особливості та правова природа фінансово-правової відповідальності
2.1 Визначенняпоняття та основні ознаки фінансово-правової відповідальності
Для того, щобпереконатись у необхідності існування цього виду юридичної відповідальностірозглянемо докладніше поняття, сутність, ознаки, види, підстави та метуфінансово-правової відповідальності. Поняття фінансово-правовоївідповідальності є однією з основних категорій фінансового права, їїконструкція багато в чому визначає місце і роль правового регулюванняфінансових відносин. Станом на сьогодення існують певні невирішені проблеми удослідженні відповідальності за порушення фінансово-правових норм, зокрема,відсутність визначення фінансово-правової відповідальності, яке доцільно було бзакріпити у загальній частині галузевого законодавчого акту. Але такий єдинийкодифікований акт, який би оформлював основи правового регулювання відносин всфері публічної фінансової діяльності в Україні відсутній. Фінансово-правовавідповідальність формується за інституційною ознакою, оскільки більш детальнурозробку отримала податкова відповідальність і суттєві перспективи розвитку маєбюджетно-правова відповідальність. Слід зауважити, що поняттяфінансово-правової відповідальності не слід тлумачити досить широко як,наприклад поняття відповідальності кримінальної. Кримінальна відповідальністьпередбачає декілька стадій чи форм реалізації (порушення карної справи,оперативно-розшукна діяльність, дізнання, досудове слідство, розгляд справи в суді,відбування покарання, судимість). Негативні правові наслідки дляправопорушника, тобто покарання є лише однією із таких форм та не вичерпуєзмісту кримінальної відповідальності. Стосовно ж фінансово-правовоївідповідальності, то в цій площині її слід трактувати дещо звужено, а саме лишеяк виконання ним юридичного обов’язку на підставі державного примусу, щопокладає певні обтяження майнового характеру з метою відновлення публічнихмайнових інтересів держави і муніципальних органів.
Для фінансово-правової відповідальності, як виду юридичної відповідальностіпритаманні ознаки останньої:
— настає лише за правопорушення;
— встановлюється державою і пов’язана із застосуванням до правопорушникасанкцій правових норм уповноваженими на це суб’єктами;
— пов’язана із заподіянням правопорушнику певних негативних наслідків;
— реалізується у процесуальній формі.
Зазначені ознаки юридичної відповідальності, будучи властивими і дляфінансово-правової відповідальності, мають специфіку, зумовлену особливостямифінансово-правового регулювання. До цих специфічних ознак належать такі:
1. Фінансово-правова відповідальність настає за фінансове правопорушення.Фінансове правопорушення — дія або бездіяльність органів державної влади,місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання всіх форм власності,об’єднань громадян, посадових осіб, громадян України та іноземних громадян,наслідком яких стало невиконання фінансово-правових норм.
2. Фінансово-правова відповідальність виражається у застосуванні доправопорушника санкцій фінансово-правових норм. Фінансово-правові санкціївстановлені Законом України “Про Державну податкову службу України”, Бюджетнимкодексом України та іншими фінансовими законами.
3. Фінансово-правова відповідальність тягне для правопорушника певнінегативні наслідки майнового характеру. Це зумовлено специфікоюфінансово-правових санкцій, що мають майновий характер і, таким чином,впливають на економічні (грошові) інтереси правопорушників. В сфері фінансовоїдіяльності держава намагається в перщу чергу отримати відшкодування збитків,заподіяних їй фінансовим правопорушенням і, крім того, покарати правопорушника,але у формі, що притаманна сфері фінансово-правового регулювання, тобто угрошовій. У зв’язку з цим фінансово-правова відповідальність є різновидом майнової(правовідновлювальної) відповідальності.
4. Фінансово-правова відповідальність реалізується у специфічнійпроцесуальній формі. Так, застосування оперативно-бюджетних санкцій,передбачених ст. 117-120 БК України здійснюється в межах бюджетно-процесуальногопровадження, встановленого статтями БК України.
5. Суб’єктами відповідальності за порушення фінансового законодавства єучасники фінансових правовідносин.
В сучасний період багато вчених вважають, що теоретичні напрацюваннядозволяють стверджувати, що фінансово-правова відповідальність – самостійнийвид правової відповідальності[15]. Вона наступає зафінансові правопорушення, які, як правило, полягають у різноманітних порушенняхфінансової дисципліни, наприклад у порушенні суб’єктами фінансових правовідносинпорядку внесення до бюджету податків та неподаткових платежів, порядкуфінансування, кредитування та розрахунків, у нецільовому використанні бюджетнихта кредитних асигнувань та в інших формах. У науці фінансового права фінансовавідповідальність визначається подібним чином, що дозволило Ю. А. Крохінійстверджувати, що «доктринальне розуміння сутності фінансово-правовоївідповідальності не викликає суттєвих розбіжностей»[16].За поглядом М. В. Карасьової, фінансово-правова відповідальність – цезастосування у встановленому законом порядку до порушників фінансово-правовихнорм особливих заходів державного примусу, тобто фінансових санкцій, пов’язанихз додатковими обтяженнями майнового характеру[17]. С. Є. Батироввважає, що фінансово-правова відповідальність – це правовідношення, що виникаєіз порушення встановлених законом фінансових зобов’язань, що виражається узастосуванні до правопорушника заходів фінансово-правового характеру, щотягнуть за собою настання невигідних майнових наслідків внаслідок негативноїоцінки державою його протиправного винного діяння, настання яких забезпечуєтьсяможливістю державного примусу[18]. Згідно думки Н. В.Сердюкової, фінансово-правова відповідальність – це закріплений нормамифінансового права обов’язок правопорушника перетерпіти заходи державногопримусу у вигляді фінансових санкцій карального характеру (штраф, пеня) за вчинененим правопорушення у сфері фінансової діяльності держави та місцевогосамоврядування[19].
2.2 Відмежування фінансово-правової відповідальності відадміністративно-правової
У процесі дослідження питання фінансової відповідальності найважливішим ємомент відмежування її від адміністративної. Спільними для них є такі ознаки,як нерівність сторін, спрощена процедура накладання стягнення та ін. Та все жміж ними є досить багато відмінностей. Основні з них такі:
1). Фінансова відповідальність настає тільки за порушенняфінансово-правових норм, що встановлюють правила поведінки суб’єктів фінансовихправовідносин, захищають фінансові інтереси держави.
2). Сутність фінансової відповідальності проявляється в застосуванніфінансових санкцій, якими на суб’єкта фінансового правопорушення покладаєтьсяобов’язок відшкодувати заподіяну державі матеріальну шкоду (причому для цьогонемає потреби використовувати цивільно-правові засоби) та зазнати покарання завчинене правопорушення.
3). Фінансова відповідальність може реалізовуватись паралельно задміністративною, кримінальною та дисциплінарною.
4). Суб’єктами фінансової відповідальності є підприємства, установи,організації та їхні філії, фізичні особи, але не посадові особи, які єсуб’єктами дисциплінарної, адміністративної і кримінальної відповідальності[20].Суб’єктами фінансово-правової відповідальності можуть бути колегіальні органидержавної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють наприкладвиконання бюджету. Суб’єкт фінансово-правової відповідальності не загальний –це не будь-яка особа, а спеціальний, тобто наділений спеціальним правовим статусом(платник податку, учасник бюджетного процесу тощо).
5). Відмінності таких фінансово-правових санкцій як штраф та пеня віданалогічних у інших галузях права. Адміністративне стягнення у вигляді штрафу застосовуєтьсяв установлених законом межах (певній кількості неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян), а фінансова санкція може виражатися в конкретній сумінеправомірно одержаного доходу, в повному розмірі прихованого податку, частиніприхованого обов’язкового платежу тощо, тобто розмір цієї суми, як правило,попередньо не визначено. Штраф у фінансовому праві на відміну відадміністративного права не може бути замінений іншим стягненням, від нього неможна звільнити або оскаржити постанову про накладення штрафу. Стосовно пені,то в цивільних правовідносинах вона стягується за прострочку виконаннядоговірних зобов’язань, а у фінансовому праві за прострочення строку сплатиподатку. Стягується вона у безспірному порядку з юридичних осіб, а з громадянякщо вони не сплачують добровільно через суд. При цьому одержані кошти йдуть добюджету, а в цивільному праві виплачуються на користь другого контрагента задоговором[21].
2.3 Фінансово-правовавідповідальність як охоронне фінансове правовідношення
Фінансово-правовавідповідальність є розвитком, продовженням матеріального фінансовогоправовідношення, яке реалізується за посередництвом процесуальної форми.Відповідальність за порушення фінансового законодавства складає частинумеханізму правового регулювання фінансових відносин і проявляється у виглядінакладення заборон. Забороняючи порушувати фінансове законодавство, державапокладає на суб’єктів фінансового права обов’язок утримуватися від здійсненняпевних дій або навпаки, не бездіяльничати, а активно реалізовувати покладені наних обов’язки.
Таким чином,фінансово-правова відповідальність існує в межах охоронного правовогоінституту, який регулює суспільні відносини у сфері публічних фінансів задопомогою встановлення заборон. Однак, фінансово-правова відповідальність неповністю співпадає з охоронним правовідношенням, яке за своїм складом і обсягомє ширшим ніж фінансово-правова відповідальність. Вона характеризує змістправоохоронних відносин передусім з позицій правового статусу правопорушника,його обов’язків, що виникають внаслідок здійсненого фінансового правопорушення.Разом з тим фінансово-правова відповідальність існує тільки в межах охороннихправовідносин. До охоронних відносяться усі фінансові правовідносини, яківиникають у зв’язку з порушенням фінансового законодавства, а також ізпритягненням винного до відповідальності. В межах охоронних правовідносинреалізуються санкції, встановлені фінансово-правовими нормами.
Складправовідносин фінансово-правової відповідальності являє досить складнесоціально-правове явище, яке складається з сукупності таких елементів: суб’єкти(учасники), права і обов’язки суб’єктів (учасників), їх дії (поведінка) таоб’єкт правовідносини. У правовідносинах з фінансово-правової відповідальностіприймають участь як мінімум дві сторони: держава в особі уповноваженого органу,вказаного у фінансовому законодавстві та правопорушник. Між сторонами виникаютьправовідносини, в яких держава виступає управленою стороною, а правопорушникзобов’язаною стороною. Але слід мати на увазі, що в зазначених правовідносинахсуб’єктом матеріального право відношення фінансово-праваової відповідальностівиступає держава в цілому, а не уповноважені державні фінансові органи. Прицьому права й обов’язки держави і правопорушника є взаємопов’язаними іскладають зміст право відношення фінансово-правової відповідальності.
Праву державизастосовувати до правопорушника міри державно-примусового впливу передбачаютьвиникнення у правопорушника обов’язку притерпівати ці міри. Застосуванняфінансово-правової відповідальності є одночасно і правом і обов’язком держави,оскільки навіть у випадках добровільного припинення фінансового правопорушенняпорушником фінансового законодавства, держава не втрачає права застосування донього відповідних фінансово-правових санкцій. Однак, надане державі правопримусу стосовно правопорушника до притепівання ним фінансово-правовоївідповідальності не означає вседозволеності. Обидві сторони охоронного правовідношення можуть і повинні діяти тільки в межах фінансового законодавства.Таким чином, фінансово-правова відповідальність являє собою обов’язок винної уздійсненні фінансового правопорушення особи притерпівати міри державно-вдадногопримусу, які передбачені санкціями фінансово-правових актів, що полягають упокладанні додаткових юридичних обов’язків майнового характеру і застосовуютьсяуповноваженими державними органами (управленою особою фінансових правовідносин)у встановленому законом процесуальному порядку[22].
В юридичнійлітературі фінансово-правову відповідальність також визначають як застосуванняу встановленому законом порядку до порушника фінансово-правових норм особливихмір державного примусу – фінансових санкцій, пов’язаних з додатковимиобтяженнями майнового характеру.
2.4 Підставифінансово-правової відповідальності
Як і інші видиюридичної відповідальності фінансово-правова відповідальність має три підстави:
— фактичну, якаявляє собою здійснення суб’єктом фінансового правовідношення протиправногодіяння, що містить склад фінансового правопорушення;
— формальну(нормативну), яка проявляється в наявності системи норм фінансовогозаконодавства, що встановлюють склади фінансових правопорушень, прав іобов’язків учасників охоронного фінансового правовідношення і яка регулюєвідповідальність за порушення норм фінансового права, принципи, порядок іпроцесуальну форму притягнення до фінансово-правової відповідальності;
— процесуальну,яка полягає у винесенні уповноваженим органом рішення щодо застосування санкціїза здійснене фінансове порушення.
Настаннянегативної фінансово-правової відповідальності є можливим лише при наявностіусіх перерахованих підстав і в суворо визначеній послідовності: норма права –фінансове правопорушення – застосування санкції.
2.5 Функціїфінансово-правової відповідальності
Важливе значеннядля застосування будь-якого виду юридичної відповідальності є її мета тафункції. Мета фінансово-правової відповідальності реалізується в функціях.Функції відображають призначення фінансово-правової відповідальності і томувони є тісно пов’язаними із застосуванням фінансово-правових санкцій тасоціальними наслідками їх застосування. Питання щодо виділення функційюридичної відповідальності, взагалі, і фінансово-правової, зокрема єдискусійними в юридичній літературі. Так, на думку одних вчених,фінансово-правова відповідальність виконує превентивну, правовідновлювальну,каральну та виховну функції. На думку інших – юридичну та соціальну функції.Також існує думка про те, що фінансово-правова відповідальність виконуєрегулятивну, превентивну, каральну, відновлювальну та виховну функції.Зазначаючи, що функції фінансових санкцій відповідають функціям права А.С.Ємельянов до функцій фінансово-правової відповідальності відносить охоронну,регулятивну, виховну, соціально-превентивну, цінностно-орієнтаційну,системно-правову, функцію підтримання державної влади і місцевогосамоврядування, а також фіскальну.
Регулятивнафункціяпроявляється в закріпленні й оформленні динаміки фінансових правовідносин,тобто оформленні статики і динаміки правовідносин, що складають предметфінансового права.
Превентивнафункція.Фінансово-правова відповідальність спрямована на попередження порушеньвідносин, що існують в процесі діяльності держави та муніципальних утвореньщодо планомірного утворення, розподілу і використання грошових фондів(фінансових ресурсів). Превентивне (попереджувальне) спрямування правовоговпливу фінансової відповідальності на ці відносини складається із загальнопревентивного і приватно превентивного (індивідуально-превентивного) напрямів.Загальні превенції проявляються в самому факті існування фінансово-правовоївідповідальності. Превентивний вплив здійснює в цілому вся правовоа норма, а неїї окремий структурний елемент (санкція). В іншому випадку виникатиме питання –за недотримання чого саме настає фінансово-правова відповідальність.Завданнямипревентивної функції є укріплення фінансової дисципліни, що передбачаєдобросовісне здійснення наданих прав і виконання, передбаченихфінансово-правовими нормами обов’язків.
Каральнафункція.Каральна фанкція впливає на майнові (грошові) відносини, звужує майнову сферуфінансового правопорушення, але неможливо назвати в якості об’єкту впливутільки публічно-правові майнові відносини. Об’єктами впливу каральної функціїможе бути право на заняття певним видом діяльності, психіка порушникафінансового законодавства. Так, наприклад, відкликання НБУ банківської ліцензіїта ініціювання процедури ліквідації банку є заходом (мірою)організаційно-правового характеру. А письмове застереження щодо припиненняпорушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшенняневиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплатзалученими коштами, зменшення чи вилучення неефективних інвестицій є міроюпсихологічного впливу. Способи здійснення карального впливу фінансово-правовоївідповідальності є досить різноманітними. До правопорушників можуть застосовуватисясанкції передбачені Бюджетним кодексом України.
Відновлювальнафункція. Цяфункція має найважливіше значення для забезпечення та захисту порушеногопублічного фінансового інтересу держави та органів місцевого самоврядування вповній мірі. У широкому розумінні об’єктом відновлювального впливу є відносини,що існують в процесі фінансової діяльності держави і муніципальних утворень.Саме цим відносинам заподіюється шкода внаслідок здійснення фінансовогоправопорушення. Відновлювальна функція призначена нормалізувати відносини щодоцільового використання бюджетних коштів, своєчасного і повного перерахуванняцих коштів, підтвердження бюджетних зобов’язань розпису закону про Державнийбюджет тощо. Відновлювальний характер мають фінансово-правові санкції,реалізація яких унеможливлює здійснення фінансового правопорушення, відновлюєправопорядок. Санкції застосовуються з метою спонукання правопорушникаприпинити здійснення правопорушення, хоча їх застосування інколи може й неспричинити автоматичного його припинення. До цієї групи відносяться санкції,пов’язані зі втратою майна для порушника (стягнення штрафу, пені, санкції,пов’язані з обмеженням прав порушника бюджетного законодавства, призупинення,обмеження фінансування, призупинення операцій на рахунках та інші вищезазначенісанкції)[23].
РозділІІІ. Види фінансово-правової відповідальності
3.1 Позитивнафінансово-правова відповідальність
Фінансово-правовавідповідальність класифікується дослідниками за двома основними критеріями. Яквідомо із загальної теорії держави і права юридична відповідальність перш завсе класифікується на позитивну та ретроспективну (негативну). Будучисамостійним видом юридичної відповідальності фінансово-правова відповідальністьтакож має таку класифікацію, яка має втім для цієї відповідальності особливуспецифіку. Її сутність полягає у тому, що вона забезпечує відповідальну,правомірну поведінку суб’єкта фінансово-правового відношення.Дляпозитивної фінансово-правової відповідальності достатнім є наявність формальної(нормативної) підстави, оскільки вона виникає не на підставі фінансовогоправопорушення, а в силу добровільного виконання суб’єктом фінансового правасвоїх обов’язків. Фінансова діяльність держави базується не тільки навстановлені заборон стосовно здійснення будь-яких дій. Однією із важливих умовїї здійснення є добосовісна реалізація зобов’язаними суб’єктами фінансовихправовідносин наданих ним прав і реалізація покладених на них обов’язків.Усвідомлення зазначеними суб’єктами суті і значення своїх дій, узгодження їх зісвоїми обов’язками надає фінансово-правовій відповідальності позитивний зміст.
В ціломупозитивна відповідальність має добровільний характер, але разом з тим, можливимє і наявність певного ступеню державного примусу. Одні суб’єкти виконуютьпокладені на них обов’язки в силу усвідомлення свого суспільного боргу, а інші– внаслідок небажання бути притягнутими до відповідальності за неправомірнуповедінку. Стосовно позитивної фінансово-правової відповідальності примус увигляді загрози настання негативних наслідків є тільки засобом попередженняфінансових правопорушень. Добровільна форма реалізації фінансово-правовоївідповідальності має такі ознаки:
а) нерозривнопов’язана з нормою фінансово-правової відповідальності;
б) є юридичнимобов’язком, зумовленим правовим статусом зобов’язаного суб’єкта фінансовихправовідносин;
в) гарантованадержавним примусом;
г) добровільнареалізація у вигляді правомірної поведінки;
д) схвалюється збоку держави;
є) здійснюється вмежах фінансових правовідносин.
Позитивнафінансово-правова відповідальність має досить важливе значення у фінансовомуправі, зокрема у сучасних умовах. Вона доповнює собою ретроспективнувідповідальність. У тих же випадках, коли у законодавстві чітко не виписаніміри ретроспективної відповідальності за конкретні види правопорушень. Так ніБюджетний кодекс, ні інші нормативно-правові акти поки що не встановлюютьконкретних мір та заходів фінансово-правової відповідальності за бюджетніправопорушення на конкретних стадіях бюджетного процесу. Так, наприклад непередбачено відповідальності за неналежне виконання Державного бюджету черезте, що тут має місце колективна відповідальність. Натомість наявність такоїстадії бюджетного процесу як підготовка та розгляд звіту про виконання бюджетуочевидно повинна орієнтувати суб’єктів бюджетного процесу на позитивнувідповідальність, тобто відповідальне ставлення до виконання своїх обов’язківна інших стадіях бюджетного процесу.
3.2 Ретроспективна(негативна) фінансово-правова відповідальність
Порушенняфінансово-правових норм зумовлює існування негативної фінансово-правовоївідповідальності, яку можна розглядати у декількох аспектах. По-перше, як реакціюдержави на порушення фінансово-правових норм, що проявляється в обов’язкувинної особи притерпівати каральні заходи державно-примусового впливу заздійснене діяння у формі грошових чи інших майнових позбавлень. По-друге,фінансово-правову відповідальність можна визначити як виконання юридичногообов’язку на підставі державного примусу. Наявність або відсутність державногопримусу визначає факт існування фінансово-правової відповідальності.Фінансово-правова відповідальність не пов’язується тільки з несприятливиминаслідками до правопорушника, які настають для нього внаслідок порушення нимфінансового законодавства. Каральні механізми фінансово-правовоївідповідальності існують паралельно з право відновлювальними, оскільки длядержави важливим є не тільки покарати поршника фінансового законодавства, а йвідновити публічні майнові інтереси, компенсувати збитки, що виникли внаслідокправопорушення. Отже, негативна фінансово-правова відповідальність можеіснувати у двох формах: каральній (штрафній) та правовідновлювальній(компенсаційній).
3.3 Іншівиди фінансово-правової відповідальності
Крім того в межахфінансово-правової відповідальності як одного із видів юридичноївідповідальності можна також виділити окремі різновиди юридичноївідповідальності відповідно до певних підгалузей фінансового права. Зокремаможна виокремити бюджетно-правову, податкову, митну, валютну та інші різновидифінансово-правової відповідальності. Найбільш детальну розробку отрималаподаткова відповідальність і суттєві перспективи розвитку має бюджетно-правовавідповідальність. Зупинимось на них детальніше.
1)Бюджетно-правова відповідальність. Її ще називають фінансово-правова відповідальність забюджетні правопорушення. Вона характеризується наступними ознаками:
— цявідповідальність встановлена безпосередньо бюджетним законодавством, зокремабюджетним кодексом та ін. законами.
— довідповідальності притягується лише суб’єкт бюджетного правовідношення.
— відповідальність передбачає застосування мір покарання до особи, яка винна у невиконаннічи неналежному виконанні приписів, що передбачені нормами бюджетногозаконодавства.
— в основівідповідальності лежить бюджетне правопорушення, тобто порушення нормбюджетного законодавства.
— відповідальність полягає у застосуванні специфічних бюджетних санкцій.
— притягнення добюджетно-правової відповідальності здійснюють органи, що здійснюють виконаннябюджету.
— бюджетно-правова відповідальність є засобом забезпечення належного виконаннявимог бюджетного законодавства.
Таким чиномбюджетно-правова відповідальність – це застосування уповноваженими органами, щовиконують бюджет, до порушника бюджетного законодавства мір юридичноївідповідальності, встановлених цим законодавством, що покладають направопорушника додаткові обтяження майнового характеру. Міри чи заходибюджетно-правової відповідальності є одночасно санкціями за здійсненнябюджетного правопорушення. Фінансово-правові санкції прийнято поділяти на 2види: правопоновлюючі та каральні (штрафні). При чому більшість заходівбюджетно-правової відповідальності є саме правопоновлюючими. До них можутьнаприклад відноситися:
а) попередженняпро неналежне виконання бюджетного процесу – це офіційне повідомлення учасникабюджетного процесу про неналежне виконання ним своїх обов’язків з вимогою припинитипорушення бюджетного законодавства;
б) блокуваннявидатків – це припинення бюджетного фінансування шляхом скорочення лімітубюджетних зобов’язань або відмови в підтвердженні цих зобов’язань;
в) виїмкабюджетних коштів – примусове вилучення у одержувача грошових коштів з бюджету,які надаються йому на зворотній основі, шляхом безспірного списання цих коштівз його особового рахунку;
г) призупиненняоперацій на рахунках у кредитних організаціях – це заборона на проведенняоперацій на рахунках учасників бюджетного процесу у кредитних організаціях доусунення причин, що послугували підставою для цієї заборони;
ґ) скорочення чиприпинення фінансової допомоги з відповідного бюджету – зменшення сумибюджетних асигнувань, що здійснюються у формі фінансової допомоги (дотації,субвенції, субсидії тощо)
е) повернення коштів, що були використані не за цільовим призначенням –відбувається у випадках, коли відповідний нижчестоящий бюджет використовуєнадану вищестоящим бюджетом субвенцію не за її конкретним цільовим призначенням[24].Бюджетний кодекс України передбачає не всі із вищезазначених санкцій, а лишедеякі. До числа каральних (штрафних) санкцій, передбачених БК України можнавіднести лише нарахування штрафу та пені. При цьому штраф та пеню як каральнісанкції у фінансовому праві слід відрізняти від штрафу у правіадміністративному праві та пені у цивільному за вже зазначеними нами критеріями[25].
2) Податково-правова відповідальність.
Визначення цього виду фінансово-правової відповідальності можна дативиходячи із доктринального визначення юридичної відповідальності тазастосовуючи специфічні ознаки. Податково-правова відповідальность – цезастосування уповноваженими податковими органами до порушника податковогозаконодавства мір юридичної відповідальності, що полягають у застосуванні доправопорушника додаткових обтяжень майнового характеру. Характерною особливістюцього виду відповідальності також є те, що такі негативні наслідки майновогохарактеру не звільняють правопорушника від виконання основного обов’язку,наприклад сплати податку якщо він ухилявся від сплати.
Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавствавиступає в формі:
— стягнення всієї суми укритого або заниженого платежу в бюджет в форміподатку;
— штрафу (що накладається податковими органами);
— пені, щостягується із платника за затримку внесення податку. Це є вичерпний перелік мірподатково-правової відповідальності, що виступають у формі податково-правовихсанкцій[26]. Механізм сплати сум,нарахованих податковим
органом запорушення податкового законодавства, регулюється конкретними нормативними актами,що характеризують окремі види податків або відповідальність платників.Детальніше цей механізм конкретизується Декретом
КабінетуМіністрів України «Про стягнення не внесених в строк податків і неподатковихплатежів» від 21 січня 1993 року.
Висновки
Таким чином миз’ясували всі специфічні відмінності фінансово-правової відповідальності відінших видів юридичної відповідальності. Ці особливості досить ґрунтовнодосліджені у наукових працях багатьох вчених. Через те, що інститутфінансово-правової відповідальності перебуває ще на стадії свого формуваннянеобхідно визначити яким чином застосувати наукові дослідження на практиці. Дляцього необхідно дослідити перспективи розвитку даного інституту та на основівсіх наукових досліджень намітити шляхи вдосконалення чинного законодавства, щорегламентує питання фінансово-правової відповідальності.
Багато спірнихпитань діючого законодавства про фінансову відповідальність є результатомвідсутності єдиного теоретичного та практичного підходу до розуміння фінансово-правовоївідповідальності, фінансово-правової санкції та фінансового правопорушення. Узв’язку із цим спостерігається гостра необхідність удосконалення чинногозаконодавства. Першочерговим завданням є закріплення у законодавстві легальноговизначення поняття фінансово-правової відповідальності, а також чіткевизначення її підстав та форм[27]. Крім того сучаснефінансове законодавство не може далі розвиватися без власних ефективних засобівзахисту. В ньому повинні переважати заходи прямої дії, оскільки не забезпеченіреальними засобами захисту вимоги закону дозволяють безкарно здійснюватиправопорушення. Досить значна кількість декларативних, відсильних, бланкетнихта «порожніх» норм дає можливість різного тлумачення при застосуванні мірвідповідальності, і навіть ухилятися від неї. Дуже важливим залишається питанняспіввідношення та чіткого розмежування фінансової та адміністративноївідповідальності за здійснення правопорушень у сфері мобілізації, розподілу тавикористання державних і муніципальних фондів грошових коштів. У законодавствіслід більш чітко розмежувати склади фінансових та адміністративнихправопорушень, а також відповідних їм мір відповідальності. Це необхідноздійснювати за такими критеріями як суб’єктний склад та порядок застосуваннямір відповідальності. Також не розробленими у фінансовому законодавствізалишаються питання про вплив на міру відповідальності форми вини. Як правилоформа вини не впливає на розмір санкції. Особливістю мір відповідальності, щозастосовуються в сучасний період за фінансові правопорушення є те, що вони убільшості випадків становлять абсолютно визначені санкції. У зв’язку із цимдеякими дослідниками пропонується замість абсолютно визначених санкційвстановити відносно визначені, тобто «від» і «до» з метою більш чіткого такоректного їх застосування. Це також буде сприяти втіленню основоположногопринципу юридичної відповідальності – принципу індивідуалізації покарання. Крімцього деякі автори також вважають за необхідне закріплення у якості самостійноїміри фінансово-правової відповідальності такої санкції як фінансовепопередження. Це б дозволило за незначні фінансові правопорушення, вчинені запом’якшуючих обставин, застосувати менш сувору міру відповідальності[28].
Отже миз’ясували, що фінансово-правова відповідальність займає важливе місце середінших видів юридичної відповідальності. Її виникнення було цілком закономірнимявищем обумовленим розвитком механізмів реалізації та захистуфінансово-правових норм та утвердженням фінансового права як однієї з провіднихта фундаментальних галузей права. Численні дискусії та критичні погляди наінститут фінансово-правової відповідальності обумовлені раннім етапом їїформування та наявністю у зв’язку із цим великої кількості суперечностей таневизначеностей. Застосування доктринального визначення поняття цього видуюридичної відповідальності, подальше закріплення його у законодавстві, чіткерозмежування із іншими видами юридичної відповідальності сприятиме усуненнювсіх розбіжностей у його трактуванні. В сучасний період існує досить багатонаукових робіт в яких досить серйозно досліджена та обґрунтована необхідністьіснування фінансово-правової відповідальності, визначені її специфічніособливості, підстави та мета, порядок реалізації, наведене відмежування її відінших видів юридичної відповідальності. Реалізація на практиціфінансово-правової відповідальності поряд із іншими видами покликаназабезпечити більш повний захист та поновлення порушеного публічного фінансовогоінтересу держави та муніципальних органів. Останнім часом прийнято чималонормативних актів, в яких містяться норми про встановлення фінансово-правовоївідповідальності до суб’єктів фінансового права за вчинення ними бюджетних,податкових та інших правопорушень, що позитивно вплинуло на загальну ситуацію,зокрема у сфері оподаткування та сприяло зменшенню кількості неправомірнихдіянь при справлянні обов’язкових платежів. Хоча в сучасному законодавстві таправозастосовчій практиці терміни «фінансово-правова відповідальність»,«фінансове правопорушення», «фінансова санкція» вживаються дедалі частіше, всеще не має легального визначення цих термінів, чіткої класифікації фінансовихправопорушень, достатньої кількості санкцій. Всі ці прогалини у законодавствівказують на шляхи його вдосконалення, внаслідок якого фінансово-правовавідповідальність займе самостійне місце поряд із конституційною, кримінальною,адміністративною, цивільно-правовою, дисциплінарною та матеріальноювідповідальністю.
Списоквикористаної літератури
1. Андреев В.К. Финансово-правовыесанкции. Дисс. к.ю.н. М.., 1984.
2. Артемов Н.М. Валютноерегулирование в РФ. Дисс… д.ю.н. М. 2002.
3. Венедиктов Ю.А., Черепахин А.МФинансовые санкции в системе управления. Москва 1985.
4. Кучеров И.И. Бюджетное правоРоссии. // Курс лекций. Москва. 2002.
5. Ровинский Е.А. Основные вопросытеории советского финансового права. Москва. 1960.
6. Розанов И.И. Финансово-правовыесредства обеспечения финансовой дисциплины. Дисс. к.ю.н.Саратов 1971
7. Крохина Ю.А. Теоретические основыфинансово-правовой ответственности // Журнал российского права. — 2004. — № 3.
8. Батыров С.Е. Финансово-правоваяответственность: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — М., 2003. — С. 8.
9.Сердюкова Н.В.Финансово-правовая ответственность по российскому законодательству: становлениеи развитие: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — Тюмень, 2003. — С. 14.
10. Карасёва М.В., Крохина Ю.А.Финансовое право: Краткий учебный курс. — М., 2003. — С. 71–98
11. Хаменушко И.В. О правовой природефинансовых санкций // Ваш налоговый адвокат. Советы юриста. — М.: Изд-воФБК-ПРЕСС, 1997. — С. 229–240;
12. Алехин А.П. О современныхтенденциях развития института административной ответственности в РоссийскойФедерации // Вестник МГУ. Сер. «Право». — М., 1992. — № 5. — С. 11;
13. Тимофеев Е.В. Коллизии в нормахоб ответственности налогоплательщиков — физических лиц в действующемзаконодательстве России // В кн.: Ответственность за нарушения налоговогозаконодательства. Выпуск первый. — М.: ИГП РАН, 1996. — С. 30;
14. Кузьмичева Г.А., Калинина Л.А.Административная ответственность: Учебное пособие. Нормативные акты. — М.:Юриспруденция, 2000. — С. 6; 15. Кролис Л.Ю. Административная ответственностьза нарушение налогового законодательства: Автореф. дис. канд. юрид. наук. —Екатеринбург, 1996. — С. 13.
16.Васецкий Н.А., КрасновЮ.К. Российское законодательство на современном этапе. Государственная Дума вформировании правового пространства России (1994–2003). — М.: Издание ГосдумыРФ, 2003. — С. 63.
17. Бюджетний кодекс України від 21червня 2001 року зі змінами і доповненнями станом на 15 лютого 2008 року,Міністерство юстиції України, офіційне видання, «Кодекси України» № 2/2008,Київ, «Форум», 2008 р.
18. Нагребельний В. П.«Фінансове право України: поняття та ознаки фінансово-правовоївідповідальності»
19. Гогин А.А.Теоретико-правовые вопросы налоговой ответственности. — Тольятти, 2003;
20. КарасеваМ.В., Крохина Ю.А. Финансовое право: Краткий учебный курс. — М., 2003. — С.71–98;
21. ЛипинскийД.А. Проблемы юридической ответственности. — СПб., 2003. — С. 286–310;
22. СердюковаН.В. Финансово-правовая ответственность по российскому законодательству:становление и развитие: Автореф. дис. канд. юрид. наук. — Тюмень, 2003.
23. Ю.А. Теоретические основыфинансово-правовой ответственности // Журнал российского права. — 2004. — № 3.
24. Будько З.М.Адміністративна та фінансова відповідальність: критерії розмежування // ВісникЗапорізького.
25. БрызгалинА.В., Берник В.Р., Головкин А.Н., Попов О.Н., Зарипов В.М. Налоговаяответственность: Штрафы, пени, взыскания.— М, 1997.— 176с.
26. Васецкий Н.А., Краснов Ю.К.Российское законодательство на современном этапе. Государственная Дума вформировании правового пространства России (1994–2003). — М.: Издание ГосдумыРФ, 2003. — С. 62.