Формування бухгалтерського балансу сільськогосподарських підприємств

Вступ
Актуальність темидослідження. Управління бізнесом в ринковій економіці характеризується багатьмаособливостями, серед яких домінуюче значення мають фінансові ресурси, пошукджерел фінансування і оптимізації інвестиційної політики. В цих умовахобґрунтованість приймаємих управлінських рішень в значній мірі визначаєтьсяякістю фінансово-економічних розрахунків щодо діяльності підприємства.
Господарськийпроцес завжди віддзеркалюється багатьма явищами, які мають об’єктивний ісуб’єктивний характер і їх вплив може проявлятися і враховуватися вуправлінському процесі по різному. Окремі явища миттєво відображаються у складімайна і зобов’язань підприємства, інші можуть змінити їх лише потенційно, адеякі явища можуть ураховуватися в залежності від низки обставин, так, упрактиці бухгалтерського обліку і аудиту нерідко використовуються введеннякритеріальних значень для окремих показників, наприклад, критичні величинивідхилень звітних даних від даних, отриманих за результатами інвентаризації абоаудиторської перевірки. Якщо за даними перевірки виявлено відхилення, але вононезначне, тобто менше встановленої границі, то зміни у складі активів ізобов’язань будуть відображені, проте це не вплине на прийняття управлінськогорішення.
Іншими словами,формування ринкових відносин вимагає від кожного учасника підприємницькоїдіяльності вміння вірно аналізувати економічну інформацію і приймати виваженірішення щодо інвестування своїх ресурсів в суб’єкти господарювання з метоюодержання доходу. Крім того оцінювання фінансового стану підприємства становитьінтерес для широкого кола суб’єктів ринку:
–  підприємства, яке хоче знати неупереджену думку про свою діяльність ірозробити заходи щодо її поліпшення;
–  інвесторів, заінтересованих в ефективності та прийнятній ризиковості інвестуваннясвоїх коштів;
–  кредиторів і постачальників, які бажають впевнитись у платоспроможностіпідприємства;
–  партнерів по бізнесу, які прагнуть встановити з підприємством стабільній надійні ділові відносини (постачальники, споживачі, транспортувальники,страхові компанії та ін.);
–  сторонніх щодо підприємства структур (так, Державна податковаадміністрація бажає впевнитись у спроможності підприємства сплачувати податки,профспілки – у стабільності зайнятості працівників і здатності своєчасновиплачувати заробітну плату, благодійні організації – у потенційнійспроможності підприємства допомагати).
В системіекономічної інформації особливе місце займає вивчення показників фінансовоїзвітності підприємства, серед якої баланс посідає центральне місце і єнайважливішим джерелом даних про фінансовий стан підприємства на визначенудату.
Методичні підходидо складання бухгалтерського балансу, аналізу його структури обумовили вибіртеми дипломної роботи: «Формування та аналіз бухгалтерського балансу».
Об’єктомдослідження є СТОВ «Колос» Коломацького району Харківської області.
Метою виконаннядипломної роботи являється дослідження особливостей порядку формуваннябухгалтерського балансу сільськогосподарських підприємств та методичнихпідходів до його аналізу.
Предметомдосліджень є теоретичні та практичні положення щодо принципів і концепційформування бухгалтерського балансу
В процесі виконаннядипломної роботи нами вивчалися такі питання:
–  аналіз останніх досліджень і наукових публікацій;
–  аналіз організаційно-економічних умов господарювання;
–  формування бухгалтерського балансу;
–  аналіз змін у складі бухгалтерського балансу;
–  аналіз фінансового стану підприємства за даними бухгалтерськогобалансу.
Основними джереламиінформації для аналізу фінансового стану на підприємстві є форми фінансовоїзвітності господарства, зокрема:
–  форма №1 «Баланс»,
–  форма №2 «Звіт про фінансові результати»,
–  форма №4 «Звіт про власний капітал», а також форма №50 с-г «Основніекономічні показники роботи сільськогосподарських підприємств» та інші.
Використовуютьсятакож форми аналітичного обліку і первинні документи.
Законодавчою базоювиконання дипломної роботи стали Закони України, Постанови Верховної Ради,Укази Президента, зокрема:
1.  Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектораекономіки: Указ Президента України від 3 грудня 1999 р. №1529/99 [1],
2.  Про заходи щодо забезпечення реформування аграрного сектора економіки:Указ Президента України від 29 січня 2001 року [2],
3.  Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: Закон України[3],
4.  Методичні рекомендації щодо визначення підприємствами і організаціямипоказників вихідного сальдо Балансу (графа 3) у 2000 році, додаток до ЛистаМіністерства фінансів від 23.02.2000р. №18-432 [4],
5.  П(С)БО 2 «Баланс» і т.д.
У процесі виконаннядипломної роботи методичний інструментарій взято з підручників видатних вченихекономістів: Огійчука М.Ф. [5], Ткаченка Н.М., Савицької Г.В. [6], КовальовоїВ.В. [7], Савчука В.К. [8], Цал-Цалко Ю.С. [9], Лахтіонової Л.А. [10] та інших.
Структура та обсягдипломної роботи. Дипломна робота складається з трьох розділів, висновків,списку літератури та додатків. Загальний обсяг 96 стор., в роботі представлено14 таблиць, 11 рисунків, 5 додатків.

Розділ 1. Методологічні аспекти формування та аналізу бухгалтерськогобалансу
1.1 Теоретико-методичні підходи формування бухгалтерського балансу
Формування ринкових відносин вимагає від кожного учасника підприємницькоїдіяльності вміння вірно аналізувати економічну інформацію і приймати виваженірішення щодо інвестування своїх ресурсів в суб’єкти господарювання з метоюодержання доходу. Фінансова звітність містить в собі величезний аналітичнийпотенціал і може бути використана в процесі прийняття управлінських рішень якперспективного, так і поточного характеру. Навіть побіжний погляд на показникифінансової звітності може дати досвідченому аналітику достатньо повнуінформацію про поточне фінансове становище підприємства, стійкість йогоположення як суб’єкта підприємницької діяльності та можливих перспективгосподарювання.
В умовах ринкової економіки фінансова звітність стає публічною та значнорозширюється коло її користувачів.
Відповідно до Прядку подання фінансової звітності, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000р. № 419, підприємстваі організації подають її до: органам, до сфери управління яких вони належать;трудовим колективам на їх вимогу; власникам (засновникам) відповідно доустановчих документів; органам Державного Казначейства України щодовикористання бюджетних асигнувань, одержаних з державного бюджету; фінансовимвідділам райдержадміністрацій та міськвиконкомів щодо використання асигнуваньодержаних з місцевих бюджетів; органам державної статистики (за місцемреєстрації підприємства). [13]
Звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату йогоактиви, зобов’язання і власний капітал характеризує баланс [11]. Зміст і формабалансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 2«Баланс». [12]
Активний розвиток наукової думки щодо методології балансовогоузагальнення та визначення за допомогою інформації балансу результатівдіяльності підприємства розпочався ще в XIX ст. Вчені розглядали баланс у різних аспектах:як власне прийом бухгалтерського обліку; як підсумок облікових процедур, таформу фінансової звітності; як властивість зрівноваженої системи. По суті жбухгалтерський баланс розглядався як складова бухгалтерської процедури. І лишев XX ст.погляди на балансове узагальнення змінилися. Увага вчених була сконцентрованана тому, що відображувані в бухгалтерському обліку об’єкти мають економічнийзміст та правовий режим свого функціонування і ці їх характеристики обов’язковоповинні відображатися в балансі.[14]
Срібняк О.М. стверджує, що баланс підприємства є основною формоюфінансової звітності, в якій відображаються активи, зобов’язання та власнийкапітал, інформацію про їх склад, структуру на звітну дату. Інформація балансує умовою прийняття обґрунтованих управлінських рішень, а також для оцінкиефективності майбутніх вкладень капіталу для визначення ступеня фінансовихризиків. [15]
Підсумок статей активу балансу повинен дорівнювати підсумку статейпасиву. Дані окремих статей балансу повинні бути обґрунтовані результатамиінвентаризації. [16]
В статті Кучеренко Т. і Шайко О. наголошується на те, що групуваннястатей в активі балансу здійснюється за ступенем ліквідності (оборотності)таких активів. Так, перший розділ активу «Необоротні активи» об’єднуєтакі активи, ступінь ліквідності яких невисокий. До них належать: нематеріальніактиви, основні засоби, незавершене будівництво, довгострокова дебіторськазаборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи, а такождовгострокові фінансові інвестиції, ліквідність яких може бути високою, алетермін їх обігу більше одного року з дати придбання або необмежений.[17]
В II розділі активу балансу «Оборотні активи» узагальнюєтьсяінформація про високоліквідні активи, даний розділ активу містить такі статті:запаси, векселі одержані, дебіторська заборгованість за товари, роботи,послуги, дебіторська заборгованість за розрахунками, інша поточна дебіторськазаборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти,інші оборотні активи.
У третьому розділі активу балансу відображають витрати майбутніхперіодів, які здійснюються підприємством у звітному періоді, але будутьвключені у витрати у наступних звітних періодах відповідно до принципівобачності та нарахування й відповідності доходів і витрат.
У пасиві балансу узагальнюється інформація про власний капітал ізобов’язання підприємства на звітну дату.
Послідовність розміщення розділів пасиву балансу відображає їхактуальність як для власників, так і можливість інвесторів, кредиторів. [18]
Баланс, який є джерелом зведеної інформації про фінансові результатидіяльності, займає особливе місце в управлінні підприємством як системою. Вінконцентрує дані, що характеризують якісний стан підприємства. Так, Біла Л.М.зазначає, що здатність балансу виконувати функції, передбачені системоюуправління, забезпечується, як мінімум, двома важливими рисами: з одного боку,відображенню у ньому результатів діяльності підприємства, а, з іншогоможливістю здійснення оцінки ефективності раніше прийнятих рішень, на підставівикористання сформованих у балансі даних. [19]
Слід мати на увазі, що фінансова звітність може подаватися органамдержавної статистики разом з довідкою про наявність згоди надання органамдержавної влади даних з фінансової звітності підприємства. У разі відсутностітакої згоди така довідка органам державної статистики не подається. [20]
В методичних рекомендаціях по складанню та поданню річної фінансової тастатистичної звітності за 2005 рік сільськогосподарськими підприємствамивказується, що при складанні форми фінансової звітності в обов’язковому порядкунеобхідно заповнити коди ЄДРПОУ, КОАТУУ, СПЛДУ, ЗКГНГ, КВЕД, вказати фактичнуадресу підприємства та телефон головного бухгалтера. Звіт повинен бутипідписаний керівником підприємства і головним бухгалтером. Подання фінансової звітностісупроводжується листом за підписом керівника підприємства, в якому зазначаютьперелік форм фінансової звітності і інших додатків до неї. [11] При цьому, якзазначає В.Пархоменко річна фінансова звітність подається підприємствами непізніше 20 лютого наступного за звітним року. Конкретно терміни поданняфінансової звітності підприємству встановлює власник або орган, до сфериуправління якого належить підприємство.
Датою подання фінансової звітності вважається день фактичної передачі їїза належністю, а в разі надсилання її поштою — дата її одержання адресатомзвітності, зазначена на штемпелі підприємства зв’язку, що обслуговує адресата.
У разі, якщо дата подання звітності збігається з вихідним (святковим)днем, терміном подання є перший робочий день після вихідного (святкового) Дня.
За неподання звітності передбачена адміністративна відповідальність (ст.1642КУпАП) у вигляді штрафу, в розмірі від 8 до 15 НМДГ, а приповторному порушенні протягом року — від 10 до 20 НМДГ. [12]
На думку Маренич Т.І. звітність повинна бути основним джереломінформації, яка необхідна для посилення рівня управління економічними методамиспеціалістам і керівникам сільськогосподарських підприємств. При цьому таказвітність і система її показників є важливим інструментом контролю загосподарською діяльністю підприємства в умовах ринку, та можуть сприятипідвищенню її ефективності. [13]
Баланс підприємства, як один з основних форм фінансової звітності,заповнюється на основі бухгалтерських даних про залишки на рахунках обліку активів,зобов’язань, капіталу та господарських операцій після закриття відповіднихбалансових рахунків і проведення інвентаризації. В методичних рекомендаціяхщодо заповнення балансу на підставі плану рахунків бухгалтерського обліку,автори [24] наводять таблицю перевірки порівнянності показників балансу (табл.1.1).
В свою чергу, О.Бірюкова нагадує, що вступне сальдо балансу за звітнийперіод (графа 3) переноситься з балансу за попередній рік (графа 4). В разіневідповідності зазначених граф в пояснювальній записці до Звіту необхіднодетально пояснити причини розбіжностей. У рядках балансу, які не маютьпоказників, ставиться прочерк. Показники, які при визначенні підсумківвираховуються у балансі, наводяться в дужках. [15]
В. Пархоменко зауважує, що при заповнені статей балансу у звітному роціпотрібно забезпечити відповідність показників вступного сальдо (графа 3)трансформації, що мала місце на підприємстві. Тут слід урахувати, зокрема,організаційно-структурні зміни підприємства (вибуття, приєднання частин,структурних підрозділів, філій підприємства), що відбулися станом на 1 січнязвітного року, виправлення таких, виявлених у звітному році помилок за минуліроки, які впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).Отже, в графі 3 «На початок року» Балансу наводиться скоригована назазначені зміни величина відповідної статті балансу станом на 31.12попереднього року, а в графі 4 балансу — показник (сальдо) відповідного рахунка(субрахунка) бухгалтерського обліку станом на кінець звітного періоду [26, 27]
бухгалтерський платоспроможність ліквідність пасив
Таблиця 1.1. Методичні рекомендації з перевірки порівнянності показниківбалансу підприємства [24]№ з/п Показники, що порівнюються Порівнювальні показники ФОРМИ №1 і № 1-М «БАЛАНС» 1 Рядок 010, графи 3 і 4 Форма № 1, рядок 011 мінус рядок 012, графи 3 і 4 2 Рядок 030, графи 3 і 4 Форма № 1, рядок 031 мінус рядок 032, графи 3 і 4 3 Рядок 080, графи 3 і 4 Форма №1, сума рядків 010, 020, 030, 040-070, графи 3 і 4 4 Рядок 160, графи 3 і 4 Форма № 1, рядок 161 мінус рядок 162, графи 3 і 4 5 Рядок 260, графи 3 і 4 Форма № 1, сума рядків 100-160, 170-250, графи 3 і 4 6 Рядок 280, графи 3 і 4 Форма № 1, сума рядків 080, 260, 270, графи Зі4 7 Рядок 380, графи 3 і 4 Форма № 1, сума рядків 300-340 плюс або мінус рядок 350 мінус рядки 360, 370, графи ЗІ4 8 Рядок 430, графи 3 і 4 Форма №1, сума рядків 400, 410, 415, 420, мінус рядок 416, графи 3 і 4 9 Рядок 480, графи 3 і 4 Форма № 1, сума рядків 440-470, графи 3 і 4 10 Рядок 620, графи 3 і 4 Форма № 1, сума рядків 500-610, графи 3 і 4 11 Рядок 640, графи 3 і 4 Форма № 1, сума рядків 380, 430, 480, 620, 630, графи 3 і 4
При складанні балансу А.Харитонова рекомендує звернути увагу на те, щозгортання статей активів і зобов’язань у балансі не допустиме (виняток — длявипадків, передбачених П(С)БО 17 «Податок на прибуток». Наприклад, неможна згортати дебіторську і кредиторську заборгованість:
— за продукцію, товари, роботи, послуги;
–    за різними видами податків, зборів.
Проте склад статей балансу суб’єктів малого підприємництва передбачаєоб’єднання деяких статей в одну статтю, зокрема:
– основні засоби танематеріальні активи;
– виробничі запаси, тваринина вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво;
– готова продукція такуповані товари. [28]
Огарков С.А. зазначає, що на структуру виробничих фондів впливаютьприродні, економічні фактори і спеціалізація підприємства, а також віддаленістьсільськогосподарських підприємств від пунктів реалізації продукції, матеріально-технічногозабезпечення, і ін. В залежності від географічного положення структура основнихзасобів знаходиться під впливом природно-кліматичних факторів.
Вихід із несприятливої ситуації, яка проявляється в різкому старінні ідиспропорції структури фондів, слід шукати в концентрації джерел інвестиції напріоритетних напрямках фінансування довгострокових планів і програм, здатнихчинити мультикативний вплив на зростання фондовіддачі, рентабельностісільського господарства і масове оновлення фондів на основі заохочень вгосподарський оборот досягнень науково-технічного прогресу. [29]
Слово «нематеріальний» походить з латинської мови і означає «торкатися»,«відчувати». Нематеріальна власність є власністю, яку неможливовідчути, тому що її субстанція нематеріальна. Основною характерною рисоюнематеріальних активів є високий ступінь невизначеності відносно можливогоприбутку від їх використання. З точки зору авторів, економічна сутьнематеріальних активів проявляється саме в тому, що вони є одним із видівресурсів підприємства, які являють собою різні права і привілеї, що дозволяютьвласнику здійснювати підприємницьку діяльність з метою одержання додатковихекономічних вигод, порівняно з конкурентами. Маючи нематеріальну природу, вонистають відчутними лише в процесі виробництва та реалізації продукції і лише впоєднанні із засобами, предметами праці та робочою силою, адже лише в цій сукупностіпроявляється ефект від їх використання.
Автор підкреслює, що дебіторська заборгованість, як складова елементу фінансовоїзвітності активу, має визнаватися і відображатися в балансів у грошовій сумі[30].
Грошова сума, за якою має визначатися і відображатися дебіторськазаборгованість, на думку В. Костюченко та Г. Шаповалової, визначається зурахуванням таких чинників:
– оцінки дебіторськоїзаборгованості у поточному обліку;
– оцінки дебіторськоїзаборгованості у фінансових звітах.
Оцінка дебіторської заборгованості ґрунтується на первісній вартості, якавизначається відповідно до норм П(С)БО 10 і змінюється залежно від рядучинників:
1) надання покупцюторговельної знижки або знижок з обсягу до дати реалізації;
2) надання покупцю знижокпісля реалізації;
3) повернення товарів відпокупців. [31]
При виведенні об’єктів основних засобів з експлуатації за договором фінансовоголізингу балансова вартість відповідної групи основних фондів зменшується навартість основних фондів у порядку, передбаченому для продажу основних фондів.При цьому лізингоутримувач повинен збільшити балансову вартість відповідноїгрупи основних фондів у порядку, передбаченому для придбання основних фондів.[32]
Бондар В.П., Корілько М.Д. визначають чисті активи як активи підприємстваза вирахуванням його зобов’язань. Інакше кажучи, чисті активи – це не що інше,як власний капітал підприємства. [33]
Якщо після другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистихактивів ТОВ виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов’язанеоголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповіднізміни до статуту в установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення провнесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів ТОВ стає меншою відвизначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариствопідлягає ліквідації. [34]
В.П. Бечко, зазначає, що забезпечення підприємств аграрного сектораекономіки джерелами оборотних засобів є важливою ділянкою їх роботи.
Підприємствам слід здійснювати постійний контроль за раціональнимспіввідношенням між власними та позиченими джерелами формування оборотних засобів,що сприятиме більш ефективному їх управлінню.
З переходом на ринкові умови господарювання надання допомоги з бокудержави є найбільш суттєвим фактором, що сприятиме вирішенню багатьох проблем.Зокрема, слід упровадити практику закупки від товаровиробників продукції зодночасним її авансуванням. Авансування буде альтернативним кредитуваннюджерелом поповнення оборотних засобів. [35]
Основною статтею власного капіталу є статутний капітал. По цій статтівідображають зафіксовану в установчих документах загальну вартість активів, якіє внеском власників та учасників до капіталу підприємства. [36]
О.А. Нужна стверджує: «Якщо економічна рентабельність сукупногокапіталу, яка показує, скільки прибутку підприємство одержує на одиницю своїхактивів, більше ніж середньозважена ціна позикових ресурсів (яка показуєсередній відсоток, що сплачує підприємство за користування позиковими коштами),то користування кредитними коштами призводить до зростання економічногопотенціалу підприємства, в іншому разі, залучення кредиту небажане, оскількиможе порушити фінансову рівновагу підприємства і призвести до банкрутства.Такий ефект називають ефектом „кийка“, в результаті якоговідбувається „спалювання“ власного капіталу.
Раціональна позичкова політика може дати підприємству несподіваний ефект „фінансовоговажеля“, який полягає в додатковому зростанні рентабельності власнихзасобів за рахунок використання кредиту, незважаючи на платність останнього.»[37]
На думку Є. Рудого, є два джерела збільшення статутного фонду:
1) внесення додаткових вкладів;
2) реінвестування нарахованих дивідендів.
Вкладом можуть бути: гроші, цінні папери, речі, майнові та іншівідчужувані права, що мають грошову оцінку. [38]
Збільшення статутного капіталу за рахунок реінвестиції дивідендів незмінює доходів і витрат підприємства -емітента. [39]
Л.М. Братчук зазначив, що в фінансовій звітності підлягає розкриттюінформація про передачу й отримання майна в операційну оренду та формування їїрезультатів у формах №1 «Баланс» і №2 «Звіт про фінансові результати».
В орендодавця передані в оренду засоби обліковуються у складі власнихосновних засобів, тому дана інформація знайде своє відображення і в звітності,а саме у формі №1 «Баланс» по коду рядка 030. Для орендодавця наданняоб’єкта в оренду є доходом від операційної діяльності й відображується в складііншого операційного доходу по коду рядка 060 “Інші операційні доходи”форми №2 «Звіт про фінансові результати». [40]
Суттєвим недоліком вітчизняної системи звітності, як вважає Хомин П.Я., єте, що вона не забезпечує достатньої та оперативної інформації для прийняттяуправлінських рішень менеджерами сільськогосподарських підприємств. Обліковезабезпечення не узгоджується із змістом звітності, а терміни її поданняздебільшого не відповідають інформаційним запитам внутрішніх і зовнішніхкористувачів.
Автор стверджує, що суттєвим недоліком звітності в Україні є те, що вонане забезпечує достатньої, до того ж оперативної інформації для управлінціврізного ієрархічного рівня, яка потрібна, як правило, негайно, оскількиконкретні управлінські рішення щодо економічного регулювання виробництва неможуть прийматися з відстроченням, до моменту появи необхідних даних. Урезультаті більшість оперативних управлінських рішень приймаються на основіінтуїції, адекватної минулому досвіду управлінців. Таким чином, необхідненормативне закріплення обсягу звітної інформації та її змісту, яка подаєтьсявідповідним органам управління. При цьому повинен забезпечуватись принципрозумної достатності. А от Ю.А. Лузан наголошує, що нині за даними існуючоїзвітності на державному рівні неможливо простежити динаміку структури витрат навиробництво, навіть найважливіших видів сільськогосподарської продукції тапродуктів її переробки. Відсутня системна інформація про продуктивність праці, фондооснащеність,якість продукції тощо. Найближчим часом Міністерство аграрної політики маєзробити кроки до виправлення ситуації зі звітністю по АПК, проводячи роботу яку рамках чинного законодавства, так і ініціюючи прийняття рішення необхіднихзмін до нього. [42]
Процес формування моделі фінансової звітності доцільно розглядати з точкизору взаємозв’язку цілей та інформаційних потреб користувачів, які визначаютьвимоги до якості інформації, загальні принципи, підходи до формуванняфінансової звітності (методологію) і, нарешті, технічні прийоми обробки танадання звітних даних (методику складання звітності) із практичними аспектамиїї застосування). [43]
З метою підвищення аналітичності звітних форм і розширення можливостіщодо прийняття вивірених управлінських рішень Н.А. Іванова пропонує до складузвітності включити перелік основних показників діяльності сільськогосподарськихпідприємств. Але це слід робити не шляхом механічного відновлення ранішеіснуючої сільськогосподарської звітності, а шляхом її наукового опрацювання тапокращення з урахуванням закономірностей сучасного стану галузі.
Також з звітності необхідно передбачати забезпечення можливостейгалузевого аналізу з метою всебічного й глибокого вивчення усіх сторіндіяльності, виявлення резервів економічного розвитку сільськогосподарськихпідприємств. У таких звітних формах варто обрати компромісний варіант поєднанняінтересів користувачів.
У чинній звітності треба передбачати показники економічної інформаціїсільськогосподарських підприємств, яка є необхідною для координації тадержавного управління галуззю, і всебічно й глибоко характеризує їх діяльність.Для цього варто впроваджувати систему аналітичних показників, які балансвідображали результати господарювання за характерними для галузі ознаками,ефективність господарських процесів і певні природні і інші ресурси. [44]
Традиційна парадигма бухгалтерського обліку стосовно чотирьох типів зміну балансі, на думку Хомин П.Я. і Каблук І.П., має бути переглянута, бо вона неузгоджується з теперішнім Планом рахунків.
Зокрема необхідно чіткіше викласти зміст П(С)БО 2 «Баланс»,зазначивши при перенесенні сальдо рахунка 46«Неоплачений капітал» направу сторону у пасив «Балансу» його математичне значення заправилами алгебри змінюється на протилежний, бо в Головній книзі вонорозміщувалось на її лівій стороні. [45]
Метою статті С. Голова є аналіз відповідності законодавства України щодофінансової звітності вимогам Директив і Регламентів ЄС та визначення перспективподальшого розвитку фінансової звітності в Україні.
Українські підприємства складають фінансову звітність за уніфікованимиформами, передбаченими відповідними П(С)БО. Використання уніфікованих формфінансової звітності призводить до того, що металургійний комбінат,сільськогосподарське товариство та страхова компанія надають звітність, яка невідображує специфіки їх діяльності, не забезпечує прозорість інформації длявласників (акціонерів) та інших користувачів звітності.
Порівняльний аналіз форми балансу встановленої П(С)БО 2 з формою балансу,передбаченою ст.9 Четвертої Директиви, свідчить про наявність певнихвідмінностей, зумовлених різним ступенем деталізації окремих розділів та статейактивів і розбіжностей в класифікації зобов’язань.
Слід зазначити, що не існує суттєвих розбіжностей щодо оцінки статейбалансу.
Згідно з Четвертою Директивою статті балансу мають оцінюватися з вартостіїх придбання або собівартості виробництва. Крім того, держави-члени можутьдозволяти або вимагати застосування інших методів оцінки, зокрема:
1) оцінку за методом відновленоївартості для матеріальних основних активів з обмеженим строком корисноговикористання та для запасів;
2) оцінку за методами, якімають на меті врахування інформації у статтях балансу, включаючи капітал тарезерви;
3) переоцінку основних активів;
4) оцінку фінансових інструментів (у тому числі деривативів) засправедливою вартістю.[46]
Система вітчизняної фінансової звітності, яка реформована з метою їїгармонізації до міжнародних вимог, надто уніфікована і не забезпечує необхідноїінформації про виробничу і фінансову діяльність підприємств.
З метою удосконалення балансу вчені пропонують наступну структуру балансуза пропонованими розділами.

Таблиця 1.2. Пропоновані розділи для удосконалення балансуАктив Пасив
І. Необоротні активи
II. Довгострокові фінансові активи
III. Виробничі запаси
IV. Активи в коштах і розрахунках
І. Власний капітал, доходи і прибуток
II. Забезпечення зобов’язань і витрат
III. Довгострокові зобов’язання
IV. Поточні зобов’язання Баланс Баланс
Така побудова балансу дозволить обґрунтовано здійснити його вертикальнийаналіз при проведенні аудиторських перевірок без додаткового перегрупуванняйого статей. [47]
При заповненні статей балансу у звітному році необхідно забезпечитивідповідність показників вступного сальдо трансформації, що мала місце напідприємстві. Тут слід врахувати, зокрема організаційно-структурні змінипідприємства, що відбулися станом на 1 січня звітного року, виправлення такихвиявлених у звітному році помилок за минулі роки, які впливають на величину нерозподіленогоприбутку. [48]
1.2 Методологічні аспекти аналізу бухгалтерського балансу
Систематичний аналіз фінансового станупідприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкостінеобхідний тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибуткузначною мірою залежать від його платоспроможності. Жоден власник (незалежно відформи власності) не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшенняприбутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об’єктивногоаналізу фінансового стану підприємств. Ураховують фінансовий стан підприємстваі банки, визначаючи режим його кредитування та диференціацію відсотковихставок.
Фінансовий аналіз є основою для управлінняфінансами підприємства. В узагальненому вигляді він охоплює три головнінапрямки:
1) оцінювання фінансових потреб підприємства;
2) розподіл потоків грошових коштів залежновід конкретних планів підприємства, визначення додаткових обсягів залученихфінансових ресурсів та каналів їх одержання — кредити, пошук внутрішніхрезервів, додатковий випуск акцій, облігацій;
3) забезпечення системи фінансової звітності,яка б об’єктивно відображала процеси та забезпечувала контроль за фінансовимстаном підприємства.
Для забезпечення якісного та детального фінансовогоаналізу необхідно, насамперед, оволодіти загальними концептуально-методичнимипідходами та методами і моделями його здійснення.
Фінансовий аналіз допомагає своєчасновирішувати питання поліпшення поточного руху фінансових ресурсів, їх формуваннята використання, поточного та довгострокового планування діяльності. На йогооснові будується фінансове забезпечення стратегії підприємства на перспективнийперіод. Без фінансового аналізу не можливі планування, прогнозування,бюджетування, ефективне розміщення фінансових ресурсів, аудит.
Фінансовий аналіз має важливе значення векономічній діяльності підприємства. Він дає змогу:
1) вишукувати резерви поліпшення фінансовогостану підприємства;
2) об’єктивно оцінювати раціональністьвикористання усіх видів фінансових ресурсів;
3) своєчасно вживати заходів щодо підвищенняплатоспроможності підприємства;
4) забезпечувати оптимальний виробничий тасоціальний розвиток колективу за рахунок використання виявлених у ході аналізурезервів;
5) забезпечувати розроблення плану фінансовогооздоровлення підприємства.
Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке є результатомвзаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначаєтьсясукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системоюпоказників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансовихресурсів [49]. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущістьсистематичного оцінювання фінансового стану підприємства. Тобто фінансовий стан– це рівень збалансованості окремих структурних елементів активів і пасивівпідприємства, а також рівень ефективності їх використання. Оптимізаціяфінансового стану є однією з головних умов успішного розвитку підприємства вмайбутньому періоді. Водночас кризовий фінансовий стан підприємства свідчитьпро загрозу його можливого банкрутства [50].
Основу Інформаційного забезпечення оцінкифінансового стану становить бухгалтерська звітність. Може використовуватись ідодаткова інформація переважно оперативного характеру, однак вона має лишедопоміжний характер.
Аналіз фінансового стану – це частиназагального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається здвох взаємопов’язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу [51]
Існує кілька видів фінансового аналізу, їх класифікація відображена нарис. 1.1.

/>
Рис. 1.1. Класифікація видів фінансового аналізу
До економіко-математичних прийомів, якінайчастіше використовують під час фінансового аналізу, можна віднестиінтегральний, графічний та кореляційно-регресійні прийоми.
Найважливішими спеціальними прийомамифінансового аналізу є порівняльний, або просторовий аналіз. Порівняння полягаєв зіставленні фінансових показників звітного періоду з їх плановим значенням(норматив, норма, ліміт) і з показниками попереднього періоду. Для того щоб зарезультатами порівняння можна було зробити правильні висновки, необхіднозабезпечити відповідність показників та їх однорідність. Відповідністьаналітичних показників має бути забезпечена за календарними строками, методамиоцінки, умовами роботи, інфляційними процесами.
Деталізація як прийомшироко використовується під час аналізу розподілу факторів і результатівгосподарської діяльності в часі та просторі. За його допомогою виявляютьсяпозитивний та негативний вплив окремих факторів, наслідки яких зазвичай взаємнопротилежні.
Групування як засіб розподілу сукупності на однорідні за ознакамиелементи, застосовується в аналізі для того, щоб розкрити зміст середніхпідсумкових показників і вплив окремих одиниць на ці середні.
Середні величини краще відбивають сутність того чи іншого процесу,закономірності його розвитку, ніж більшість окремо взятих позитивних танегативних відхилень. Середні величини широко застосовуються в аналізі,особливо при вивченні масових явищ, таких як середній виробіток, середнізалишки. Застосовуються середньоарифметичні та середньохронологічні зважені.
Відносні величини (проценти, коефіцієнти, індекси) дають можливістьглибше зрозуміти сутність і характер відхилення від бази. Вони особливонеобхідні для вивчення динаміки показників за ряд звітних періодів. Зростаннячи зниження можна розрахувати відносно єдиної бази, взятої за вихідну, чивідносно ковзаючої бази, тобто попереднього показника.
Балансовий прийом застосовується у тому разі, коли потрібно вивчитиспіввідношення двох груп взаємопов’язаних економічних показників, підсумки якихмають бути рівними між собою. Найпоширенішим є прийом балансових зв’язків. Вінвикористовується при аналізі фінансового стану підприємства для перевіркиповноти та правильності зроблених розрахунків щодо визначення впливу окремихфакторів на загальну величину відхилення та показником, що вивчається. В усіхвипадках, коли дія фактора с самостійною, хоча й пов’язаною з іншими факторами,підсумок впливу окремих факторів повинен дорівнювати величині загальноговідхилення за показником. Якщо такої рівності немає, то це свідчить про неповневиявлення рівня впливу окремих факторів чи про помилки при його розрахунках.
Горизонтальний (у часі) аналіз — порівняння кожної позиції звітності з відповідноюпозицією попереднього періоду. Горизонтальний аналіз дає змогу виявититенденції зміни окремих статей або їхніх груп, що входять до складубухгалтерської звітності. В основі цього аналізу лежить обчислення базиснихтемпів зростання показників за балансовими статтями чи звітом про фінансовірезультати.
Вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури фінансових показників звиявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому. В основівертикального аналізу лежить подання бухгалтерської звітності у виглядівідносних величин, що характеризують структуру узагальнюючих підсумковихпоказників. Обов’язковим елементом аналізу є динамічні ряди цих величин, щодають змогу передбачати і прогнозувати структурні зрушення в складігосподарських коштів і джерел їх покриття.
Трендовий аналіз — це порівняння кожної позиції звітності з рядомвідповідних аналітичних показників попередніх періодів і визначення тренду,тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливівіндивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренду здійснюєтьсяперспективний аналіз.
Факторний аналіз — аналіз впливу окремих факторів на результативнийпоказник.
Прийом послідовного вилучення факторів (ланцюгових підстановок) використовується для розрахунківвеличини впливу окремих факторів у загальному комплексі їх дії на рівеньсукупного фінансового показника. Цей метод використовується тоді, коли зв’язокміж показниками можна виразити математично у формі функціональної залежності.Сутність прийому ланцюгових підстановок полягає у послідовній заміні кожногозвітного показника базисним, при цьому усі інші показники розглядаються якнезмінні. Така заміна дає змогу визначити ступінь впливу фактора на сукупнийфінансовий показник. Число ланцюгових підстановок залежить від кількостіфакторів, що впливають на сукупний фінансовий показник. Використання прийомуланцюгових підстановок потребує суворої послідовності визначення впливу окремихфакторів. Ця послідовність передбачає, що передусім визначається впливкількісних показників, які характеризують абсолютний обсяг діяльності, обсягфінансових ресурсів доходів та витрат, у другу чергу– вплив якіснихпоказників, які характеризують рівень доходів та витрат, ступінь ефективностівикористання фінансових ресурсів.
В економічній теорії та практиці існують різнікласифікації методів економічного аналізу загалом і фінансового аналізузокрема. [52]
Класифікація розрізняє неформалізовані іформалізовані методи аналізу. Неформалізовані (евристичні) методи аналізу ґрунтуютьсяна описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорсткиханалітичних взаємозв’язках та залежностях. До неформалізованих належать такіметоди: експертних оцінок та сценаріїв; психологічні; морфологічні;порівняльні; побудови системи показників; побудови системи аналітичних таблиць.
До формалізованих методів фінансового аналізуналежать ті. в основу яких покладені жорстко формалізовані аналітичнізалежності. Основні з них: арифметичних різниць; ланцюгових підстановок;відсоткових чисел: дисконтування; диференційний; балансовий; логарифмічний;виокремлення ізольованого впливу факторів; інтегральний; простих та складнихвідсотків та ін.
У процесі фінансового аналізу також широкозастосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх тавідносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробкирядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз,дисперсійний аналіз, метод головних компонентів).
Використання видів, прийомів та методівфінансового аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового станупідприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.
Фінансовий аналіз здійснюється за допомогоюрізних.моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв’язкиміж основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуютьсяв процесі аналізу фінансового стану підприємства:
1) дескриптивні;
2) предикативні;
3) нормативні.
Дескриптивні моделі (описового характеру) є основними для оцінювання фінансовогостану підприємства. До них належать: побудова системи звітних балансів: поданняфінансових звітів у різноманітних аналітичних розрізах; вертикальний ігоризонтальний аналіз звітності; трендовий аналіз; аналіз відносних показниківі коефіцієнтів; порівняльний, або просторовий аналіз; факторний аналіз; системааналітичних коефіцієнтів. Дескриптивні моделі; засновані на використанніінформації з бухгалтерської звітності [53]
Предикативні моделі — — це моделі прогностичного характеру. Вони використовуютьсядля прогнозування доходів та витрат
підприємства, його майбутнього фінансовогостану. Найпоширеніші з них:
1) розрахунки точки критичного обсягу продажу(аналіз беззбитковості);
2) побудова прогностичних фінансових звітів;
3) моделі динамічного аналізу(жорстко-факторні моделі, що детермінувалися, і регресійні моделі);
4) моделі ситуаційного аналізу.
Нормативні моделі –це моделі, які уможливлюють порівняння фактичнихрезультатів діяльності підприємства з нормативними. Ці моделі використовуються,як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі, їх сутність полягає увстановленні нормативів на кожну статтю витрат для відповідних технологічнихпроцесів, видів виробів та з’ясуванні причин відхилень фактичних даних від цихнормативів.
Отже, під час аналізу фінансового станупідприємства можуть використовуватись найрізноманітніші прийоми, методи тамоделі аналізу, їх кількість та широта застосовування залежать від конкретнихцілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному окремому випадку.
Залежно від мети аналізу досліджуються різніпоказники. Але жоден із них індивідуально не дає достатньої інформації проумови функціонування та прибутковість фірми. Лише аналіз певної групипоказників дає підстави для ґрунтовних висновків. Слід брати до уваги й факторсезонності в бізнесі. Разом із тим для попереднього оцінювання фінансовоїдіяльності підприємства необхідно лише кілька з численних показників.Обчислення зайвих коефіцієнтів ускладнює аналіз і вносить плутанину. Інформаціядля порівняння кількох компаній має бути стандартизована.
Існує кілька класифікацій показниківфінансової діяльності фірми. Більшість економістів виділяє такі групи відноснихпоказників: коефіцієнти прибутковості (рентабельності), ліквідності,стабільності та акціонерного капіталу. Інші аналітики схильні до такоїкласифікації: показники ліквідності, управління активами й управління пасивами,прибутковості та ринкової вартості акцій. Існує також точка зору, згідно з якоювиділяються коефіцієнти ліквідності, зобов’язань кредиторам, прибутковості тапокриття.
Фінансовий стан підприємства може бутиоцінений з різним ступенем деталізації залежно від цілей аналізу, існуючоїінформації, програмного, технічного та кадрового забезпечення. Найбільшдоцільним є виділення процедур експрес-аналізу та поглибленого аналізуфінансового стану.
Загальні показники характерні для всіх галузей економіки, специфічні —використовуються в окремих галузях.
Первинні показники формуються безпосередньо за даними обліку плановоїінформації, похідні — розраховуються на базі первинних даних. Синтетичні(інтегральні) показники дають узагальнюючу характеристику складних економічнихявищ: прибутку, собівартості та ін.
Натуральні показники відбивають величину явища у фізичних величинах(вагових, лінійних, об’ємних), вартісні — величину складних явищ у грошовомувимірі.
Абсолютні показники — це вартісні, натуральні, трудові чи умовнівимірювачі; відносні — це відношення одного показника до іншого: коефіцієнти,індекси, відсотки. Вони характеризують ступінь зміни явища (процесу) чи йогорезультату в часі, просторі, структуру показників, що вивчаються, їх частоту таінтенсивність.
Усі економічні показники взаємозв’язані тавзаємообумовлені. Досягнути поставленої мети аналітик може тільки вивчаючи їх.
Причинно-наслідкові зв’язки та результатививчаються на базі результативних і факторних показників.
Результативний показник — це економічнийпоказник, що є об’єктом дослідження. Показники, які характеризують результатнийпоказник, тобто є його кількісними та якісними характеристиками, називаютьфакторними показниками.
Поняття «фактор» — одне з головних уфінансовому аналізі. Фактор – це причина, рушійна сила якого-небудь процесу,яка визначає його характер чи одну з характерних рис. В економічнихдослідженнях під фактором розуміють умови, необхідні для визначення даногогосподарського процес), а також показники, які обумовлюють вплив на результатцього процесу.
Сутність того чи іншого процесу можна розкрити з різним ступенем повноти,оскільки мислення рухається від менш глибокої до все глибшої сутності, тобтовіл сутності першого порядку до сутності другого порядку тощо. Отже, залежновід необхідності фактори можуть вивчатися з різним ступенем глибини. Нарезультати фінансово-господарської діяльності впливають різні фактори, якіперебувають у взаємозв’язку, залежності та обумовленості (рис. 1.2, 1.3).

/>
Рис. 1.2. Схема аналізу фінансового стану підприємства
/>
Рис. 1.3. Схема проведення робіт з аналізу фінансового стану підприємства[54]

Усі фактори, які впливають на результати фінансово-господарськоїдіяльності, можна поділити на природні, соціально-економічні, які сприяютьнайкращому використанню ресурсів підприємства, та виробничо-економічні, якіхарактеризують використання виробничих ресурсів підприємства.
Слід підкреслити, що об’єктивно оцінитифінансовий стан можна не через один, навіть найважливіший, показник, а тількиза допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічнохарактеризують господарський стан підприємства.
Критерії оцінки фінансового стану підприємствамають бути такими, щоб усі ті. хто пов’язаний із підприємством економічнимивідносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійнепідприємство як партнер з фінансового погляду, а отже, прийняти рішення проекономічну доцільність продовження або встановлення таких відносин зпідприємством. У кожного з партнерів підприємства — акціонерів, банків,податкових адміністрацій — свій критерій економічної доцільності. Тому йпоказники оцінювання фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнерзміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.
Отже, необхідно систематично, детально і вдинаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення йогофінансового стану залежить його економічна перспектива. Тому залежно від метита завдань аналізу в кожному конкретному випадку вибирають оптимальний (дляцього випадку) комплекс показників та напрямків аналізу фінансового станупідприємства.
Слід підкреслити, що всі показники фінансовогостану підприємства перебувають у взаємозв’язку та взаємообумовленості. Томуоцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на підставівикористання певного комплексу показників з урахуванням впливу різних факторівна відповідні показники.
Послідовність аналізу фінансового станупідприємства така:
а) експрес-аналіз фінансового станупідприємства;
б) деталізований аналіз фінансового станупідприємства [55]
Експрес-аналіз — це наочна і проста оцінка фінансового добробуту ідинаміки розвитку підприємства. Його виконують у три етапи:
* підготовчий;
* попередній огляд;
* економічне читання й аналіз звітності.
Мета підготовчого етапу — прийняття рішення про доцільність експрес-аналізуфінансової звітності, визначається через ознайомлення з аудиторським висновкомта установлення на цій основі пріоритетних напрямків такого аналізу.
Мета попереднього огляду —ознайомлення з пояснювальною запискою до балансу. Це потрібно для того, щобоцінити умови роботи у звітному періоді, визначити основні тенденції показникадіяльності та якісні зміни в майновому та фінансовому стані, при цьому потрібнобрати до уваги різні фактори, наприклад інфляцію і недоліки балансу.
Мста етапу економічного читання й аналізузвітності — одержанняузагальненої оцінки результатів діяльності підприємства.
Сенс експрес-аналізу відображення невеликоїкількості найважливіших показників і постійне дослідження їх динаміки. Післяпроведення експрес-аналізу потрібно проаналізувати п’ять взаємозв’язанихтаблиць:
1) господарські кошти підприємства та їхструктура;
2) основні активи підприємства;
3) структура і динаміка оборотних коштівпідприємства;
4) основні результати фінансово-господарськоїдіяльності:
5) ефективність використання фінансовихресурсів підприємства. Закінчується експрес-аналіз висновками про фінансовийстан підприємства, а також пропонуються шляхи його поліпшення.
Деталізований аналіз – це детальна характеристика майнового і фінансовогостану підприємства за результатами фінансової діяльності у звітному періоді, атакож визначення можливостей розвитку підприємства на перспективу.
Деталізований аналіз закінчується стислоюхарактеристикою й оцінкою основних показників, що використовувались уфінансовому аналізі підприємства. [56]

Розділ 2. Формування бухгалтерського балансу в СТОВ «Колос»
2.1 Організаційно економічна характеристика СТОВ «Колос»Коломацького району Харківської області
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Колос»Коломацького району Харківської області розташоване в західній частиніХарківської області, у 80 км від м. Харків. Відстань від господарства доосновних пунктів збуту сільськогосподарської продукції становить: 6 км до Коломацького молокозаводу, до ЗАТ «Коломак ХПП» — 2 км, до ВАТ «Новоіванівський цукровий завод» — 12 км.
До складу СТОВ «Колос» входять три населених пункти: с. Пащенівка.с. Петропавлівка, с. Шелестове. На території головної садиби – с. Шелестове,знаходиться залізнична станція Коломак.
СТОВ «Колос» створене згідно з Законами України: ГКУ. «Пропріоритетність розвитку села та агропромислового комплексу в народномугосподарстві України», «Про оренду землі» та інших законодавчихактів України і являється правонаступником Селянської спілки пайовиків «Колос».Керівником і засновником Товариства було обрано Торяника Леоніда Дмитровича.Населення села близько 1500 чоловік, з них працюючих у Товаристві – 168.
В цілому місцевість району цілком сприятлива для вирощування всіхрайонованих сільськогосподарських культур. На ґрунтах луків рослинністьпредставлена злаково різнотравними асоціаціями. Клімат місця розташування СТОВ «Колос»помірно-континентальний. Середня температура січня складає – 7-8˚С. липня+20-21,5˚С. Сума активних температур складає в середньому 3106˚.Річна кількість опадів зростає від 457 мм до 568 мм. Основна їх кількість випадає в теплу пору року. В середньому за рік переважають вітрипівденно-західних та північно-західних напрямків. Середня швидкість вітрівстановить 3,5 м/сек. Осінь триває в середньому біля 65 днів. Перші осіннізаморозки настають на початку жовтня.
Дерев’яниста рослинність представлена, в основному, дубами, тополею,осикою, На польових землях поширені із природної рослинності такі бур’яни:пирій, берізка, щириця. На території господарства переважну більшістьстановлять чорноземні ґрунти, які характеризуються великим вмістом гумусу:0,5-1,2%.
За своїми територіальними розмірами СТОВ «Колос» можна віднестидо типу великих підприємств, про що свідчать дані таблиці 2.1.
З наведених даних, за останні три роки, можна бачити значне зростаннятаких показників, як обсяг товарної продукції – на 26,6%, та середньорічноївартості активів на 30,2%. Проте валова продукція в оцінці за порівнянимицінами 2005р. збільшилася лише на 1,6%. Одночасно спостерігається незначне, алезменшення площі, як сільськогосподарських угідь, так і площ ріллі, відповіднона 5,2% і 4,2%. При цьому площа посіву зернових культур, соняшнику і цукровогобуряку зросла, відповідно на 911 га. 190,4 га і на 23 га. Аналізтабл. 2.1. показує, що в господарстві йде процес збільшення поголів’я свиней з255 гол. у 2004 р. до 611 гол. у 2006 р., при тому, що поголів’я ВРХзалишається практично незмінним – 706 голів.
Таблиця 2.1 Динаміка показників розміру СТОВ «Колос»Показники 2004 р. 2005р. 2006р. 2006р. в % до 2004р. 2005р. Валова продукція сільського господарства, (порівняні ціни 2005р.) тис. грн. 5837,6 5847,7 5934,1 101,6 101,5 Товарна продукція, тис. грн. 5952,1 5994,4 7535,6 126,6 125,7 Площа сільськогосподарських угідь, га 3196,46 3196,46 3031,5 94,8 94,8 в тому числі рілля. га 3139,54 3139,54 3009,2 95,8 95,8 Посівна площа основних товарних культур, га: зернових і зернобобових 1489 1655 2400 161,2 145,0 соняшник 354 356 544,4 153,8 150,0 цукровий буряк 279 270 302 108,2 111,8 Середньорічна чисельність працівників, осіб 124 157 168 135,5 107,0 в т. ч. рослинництво 71 106 135 190,1 127,3 тваринництво 53 51 33 62,3 64,7 Поголів’я: ВРХ 708 714 706 99,7 98,9 в т.ч. корови 200 204 196 98,0 96,1 свині 255 426 611 239,6 143,4 Середньорічна вартість активів, тис. грн. 6460,09 7454,8 8412,4 130,2 112,8 Валовий прибуток, тис. грн. 1515,1 881,4 144,1 9,5 16,3 Чистий прибуток, тис. грн. 745,3 236,6 136,8 18,4 57,8
Розміри сільськогосподарських підприємств в значній мірі обумовлюють ййого спеціалізацію, оскільки остання розвивається під впливом двох тенденцій: зодного боку, поглиблення суспільного розділення праці сприяють більш вузькоїспеціалізації, а, з іншого, — особливості сільськогосподарського виробництва(сезонність, особлива роль землі і тісний зв’язок рослинництва і тваринництва)викликають необхідність розвитку багатогалузевих підприємств (табл. 2.2).
Таблиця 2.2. Склад і структура товарної продукції сільського господарстваСТОВ «Колос»Види продукції Роки 2004 2006 тис. грн. % тис. грн. % 1. Рослинництво 3395,8 65,7 6085,3 85,7 зернові і зернобобові 1814,3 35,1 2723,9 38,4 соняшник 517,0 10,0 857,1 12,1 соя 22,7 0,3 цукровий буряк 1054,6 20,4 1882,6 26,5 інша продукція рослинництва 9,9 0,2 599,0 8,4 2. Тваринництво 1771,7 34,3 1013,3 14,3 ВРХ 615,2 12,0 384,9 5,4 свині 162,7 3,1 33,4 0,5 молоко 879,7 17,0 21,6 0,3 птиця 86,8 1,7 248,1 3,5 інша продукція тваринництва 27,3 0,5 325,3 4,6 Разом по господарству 5167,5 100 7098,6 100

Як свідчать дані таблиці 2.2, головною галуззю у господарстві єрослинництво, питома вага якої у структурі товарної продукції сільськогогосподарства складає у 2006 р. 85,7%, в той час як на галузь тваринництваприпадає лише 14,3% слід зазначити, що за останні три роки спостерігаєтьсяпоглиблення рівня спеціалізації. Так, частка продукції рослинництва зросла на20% при одночасному зменшенні питомої ваги продукції рослинництва. Провіднимивидами продукції являються: зернові і зернобобові культури, питома вага якихскладає 38,4%, цукрового буряку – 26,5%, соняшнику – 12,1%. Серед продукціїтваринництва доцільно виділити продукцію скотарства – 5,7%, а такожптахівництва (страуси) – 3,5%.
З наведених даних ми бачимо, що СТОВ «Колос» є сучасне,прибуткове господарство, хоча рівень рентабельності виробництва у 2006 р.(1,8%) значно зменшився, порівняно з 2004 р., коли від дорівнював 16,8%.
Обліково-аналітична робота в господарстві організована і проводитьсязгідно наказу «Про облікову політику» (Додаток 1). У відповідності доцього наказу, облік в СТОВ «Колос» ведеться за журнально-ордерноюформою, суть якої полягає в тому, що аналітичний і синтетичний облік здійснюютьодночасно в спеціалізованих регістрах бухгалтерського обліку – журналах-ордерахта допоміжних відомостях.
В основу побудови журнально-ордерної форми обліку покладено такіпринципи:
1) здійснення записів у журналах-ордерах у порядку реєстрації операційтільки на кредиті рахунку у кореспонденції з дебетовими рахунками;
2) поєднання, як правило, в одній системі записів синтетичного йаналітичного обліку;
3) відображення в бухгалтерському обліку господарських операційвідповідно до показників поточної й річної звітності;
4) застосування об’єднаних журналів-ордерів по рахунках, економічнопов’язаних один з одним;
5) застосування реєстрів із заздалегідь зазначеною кореспонденцієюрахунків, номенклатурою статей аналітичного обліку, з показниками, необхіднимидля складання звітності.
Схематично, журнально-ордерну форму обліку можна відобразити так (рис. 2.1).
/>
Рис. 2.1. Схема журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку
Сучасні тенденції розвитку показують, що необхідно переходити наавтоматизовані системи бухгалтерського обліку. Зокрема, в нашому господарствідоцільно впровадити програму Diхi, яка адаптована досільськогосподарського виробництва. Нами було запропоновано придбати 3комп’ютери, купити ліцензовану програму і провести навчання працівників. Дляцього в господарстві необхідно 18-22 тис. грн. Такі витрати можуть окупитися напротязі 1-2-х років, тому що впровадження автоматизованої системи дозволитьвивільнити 6-8 обліковців, заробітна плата тільки одного працівника з рікдорівнює близько 7 тис. грн.
Таким чином економічний ефект від впровадження автоматизованої системиобліку може дорівнювати близько 20 тис грн. (7 тис. х 6 осіб — 22 тис.). Крімтого керівництво має можливість в любий момент отримати повну інформацію профінансово-господарський стан підприємства. На сьогоднішній день в господарстві закупленікомп’ютери і вже встановлюється програма Dixi. Аналітичнуроботу в господарстві здійснює головний економіст, однак системи йогопроведення немає. В основному – це аналіз результатів роботи підприємства за рік.Нажаль, недостатньо проводиться й фінансовий аналіз: як правило, обчислюють іпорівнюють з попереднім періодом показник ліквідності, відсутня систематичнаоцінка фінансового стану господарства. У зв’язку з цим мизапропонували методику оцінки фінансового стану підприємства, яка зараз активновпроваджується.
2.2 Характеристика господарських засобів
Бухгалтерський баланс — це найважливіша форма бухгалтерської звітності, щовідображує стан коштів підприємства та їхніх джерел у грошовій оцінці такінцевий результат його виробничо-господарської діяльності на визначену дату.Складається за уніфікованою формою.
Бухгалтерський баланс вміщує інформацію, наоснові якої можна встановити кошти, які має підприємство в своємурозпорядженні, джерела їх формування, напрям та ефективність використання, станрозрахунків з юридичними та фізичними особами, платоспроможність, фінансовустійкість. Він дає змогу визначити склад і структуру майна підприємства,ліквідність та оборотність коштів, наявність власного капіталу та зобов’язань(зовнішніх джерел ресурсів), стан і динаміку дебіторської та кредиторськоїзаборгованості. Одержання такої інформації — необхідна умова для прийняттяобґрунтованих управлінських рішень, а також для оцінювання ефективностінаступних вкладень капіталу і розміру фінансових ризиків.
За балансом визначають, чи зуміє підприємствов найближчий час виконати свої зобов’язання перед третіми особами — акціонерами, інвесторами, кредиторами, покупцями, продавцями тощо, чи йомузагрожують фінансові труднощі. Отже, бухгалтерський баланс призначений нетільки для відображення стану господарських засобів і джерел їх формування напевну дату, але й для одержання інформації, необхідної для управліннядіяльністю підприємства, як правило, зовнішнім користувачам (фінансовим іподатковим органам, банкам тощо) В актив балансу вітчизняних підприємстввключаються статті, в яких відображаються певні групи елементів господарськогообороту, об’єднані залежно від стадій крутообороту засобів. Так. у розділі Іактиву балансу відображуються господарські засоби тривалого використання.
У І розділі активу балансу «Необоротніактиви» відображуються нематеріальні активи, незавершене будівництво,основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова фінансовазаборгованість та інші необоротні активи (рис. 2.2).
/>
Рис. 2.2. Склад і структура І розділу активу балансу «Необоротніактиви»

У статті «Нематеріальні активи»відображується вартість об’єктів, які віднесені до складу нематеріальнихактивів згідно з відповідними положеннями (стандартами). У цій статтінаводяться окремо первісна та залишкова вартість нематеріальних активів, атакож нарахована в установленому порядку сума накопиченої амортизації. Залишковавартість визначається як різниця між первісною вартістю і сумою накопиченоїамортизації, яка наводиться у дужках.
У статті «Незавершене будівництво» показується вартістьнезавершених капітальних інвестицій у будівництво, створення, виготовлення,реконструкцію, модернізацію, придбання необоротних активів (виключаючинеоборотні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, і устаткування длямонтажу), що здійснюються підприємством, а також авансові платежі дляфінансування такого будівництва.
У статті «Основні засоби» наводитьсявартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів іорендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основнихзасобів згідно з відповідними положеннями (стандартами), вартість іншихнеоборотних матеріальних активів.
У цій статті наводяться окремо первісна(переоцінена) вартість, сума зносу основних засобів та їхня залишкова вартість.До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різницяміж первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу на датубалансу.
У статті «Довгострокові фінансовіінвестиції» відображаються фінансові інвестиції на період більше одногороку, а також інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-якиймомент. У цій статті виділяються фінансові інвестиції, які згідно звідповідними положеннями (стандартами) обліковуються за методом участі вкапіталі.
У статті «Довгострокова дебіторськазаборгованість» показується заборгованість фізичних та юридичних осіб, якане виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12місяців з дати балансу.
У статті «Відстрочені податкові активи»відображується сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступнихперіодах унаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базамиоцінки.
У статті “Інші необоротні активи”наводяться суми необоротних активів, які не можуть бути включені до наведенихвище статей розділу «Необоротні активи», крім гудвілу і гудвілунегативного, що виникають при придбанні.
У розділі IIактиву балансу містяться виробничі запаси, тобто сировина, паливо, запаснічастини, малоцінні швидкозношувані предмети, а також витрати основноговиробництва, на виготовлення напівфабрикатів власного виробництва, витратидопоміжних виробництв, обслуговуючих виробництв та господарств, некапітальнихробіт, витрати обігу та залишок товарів. До цього розділу активу балансуналежать також готова продукція і товари.
У розділі відображуються і грошові коштиготівкою в касі підприємства, кошти на поточному та інших рахунках внаціональній та іноземній валюті, грошові еквіваленти. У ньому сконцентровановсю дебіторську заборгованість підприємству по розрахунках за товари, роботи іпослуги, по векселях одержаних, з бюджетом, з персоналом, по інших операціях(рис. 2.3), а також усі господарські засоби підприємства, що належать дооборотних коштів і використовуються протягом одного виробничого циклу.
У статті «Виробничі запаси»показується вартість запасів малоцінних та швидкозношуваних предметів,сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів ікомплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та іншихматеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу.
У статті «Тварини на вирощуванні та відгодівлі»відображується вартість: дорослих тварин на відгодівлі і в нагулі, птиці,звірів, кроликів, дорослих тварин, вибракуваних із основного стада дляреалізації, та молодняку.
У статті «Незавершене виробництво» показуються витрати нанезавершене виробництво і незавершені роботи (послуги), а також напівфабрикатіввласного виробництва; валова заборгованість замовників за будівельнимиконтрактами.
/>
Рис. 2.3. Склад і структура ІІ розділу активубалансу «Оборотні активи»
У статті «Готова продукція» показуються запаси виробів наскладі, обробка яких закінчена та які прийшли випробування, приймання,укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідаютьтехнічним умовам і стандартам. Продукція, яка не відповідає наведеним вимогам(крім банку), та роботи, які не прийняті замовником, показуються у складінезавершеного виробництва.
У статті «Товари» показується без суми торгових націноквартість товарів, які придбані підприємствами для наступного продажу.
У статті «Векселі одержані» показується заборгованістьпокупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари),виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями.
У статті «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги»відображається заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію,товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем). Упідсумок балансу включається чиста реалізаційна вартість, яка визначаєтьсяшляхом вирахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів Сумарезерву сумнівних боргів наводиться у дужках.
У статті «Дебіторська заборгованість зарозрахунками з бюджетом» показується дебіторська заборгованість фінансовихподаткових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежамидо бюджет).
У статті «Дебіторська заборгованість завиданими авансами» показується сума авансів, наданих іншим підприємствам урахунок наступних платежів.
У статті «Дебіторська заборгованість знарахованих доходів-показується сума нарахованих дивідендів, процентів, роялтітощо, що підлягають надходженню.
У статті „Дебіторська заборгованість ізвнутрішніх розрахунків“ показується заборгованість пов’язаних сторін ідебіторська заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків.
У статті „Інша поточна дебіторськазаборгованість“ показується заборгованість дебіторів, яка не може бутивключена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображується ускладі оборотних активів.
У статті „Поточні фінансові інвестиції“відображуються фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, якіможуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які єеквівалентами грошових коштів).
У статті „Грошові кошти та їх еквіваленти“відображуються кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можутьбути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. Уцій статті окремо наводяться кошти в національній та іноземній валютах. Кошти,які не можна використати, для операцій протягом одного року, починаючи з датибалансу, або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, слід виключати зіскладу оборотних активів і відображувати як необоротні активи.
У статті „Інші оборотні активи“відображуються суми оборотних активів, які не можуть бути включені до наведенихвище статей розділу „Оборотні активи“. У цій статті наводиться,зокрема, сальдо субрахунків 331 „Грошові документи в національній валюті“,332 „Грошові документи в іноземній валюті“ та 643 „Позикові зобов’язання“.
У III розділі активу балансу відображуються витрати майбутніх періодів. Ускладі витрат майбутніх періодів відображаються витрати, що мали місце протягомпоточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів.
2.3 Характеристика пасивів балансу
Актив балансу розкриває предметний складмайнової маси підприємства, відображує вартість майна і боргових прав, якіконтролює підприємство на звітну дату, а пасив балансу має інше призначення.Він показує, по-перше, яка величина засобів (капіталу) вкладена в господарськудіяльність підприємства і, по-друге, хто і в якій формі брав участь у створеннімайнової маси підприємства. На відміну від попереднього трактування пасиву як „джерелаформування і розміщення засобів підприємства“ в ринковій економіці пасивздебільшого визначається як зобов’язання підприємства по займах кредиторськійзаборгованості, сплата яких призведе до зменшення вартості майна або доходів,що надходять.
Важливим моментом при цьому є групуваннязобов’язань, які насамперед різняться за суб’єктами: одні з них єзобов’язаннями перед власниками господарства, інші – перед третіми особами(кредиторами, банками тощо). Зобов’язання (борги) поділяються на довгостроковіта короткострокові.
У першому розділі пасиву балансу відображуютьінформацію про джерела власних коштів підприємства. Тут розміщують дані пророзмір статутного, пайового, додаткового вкладеного, іншого додаткового тарезервного капіталів, нерозподіленого прибутку (непокритого збитку),неоплаченого та вилученого капіталу (рис. 2.4.)
/>
Рис. 2.4. Склад іструктура І розділу пасиву балансу „Власний капітал“
У статті „Статутний капітал“наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які євнеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Підприємства для якихне передбачена фінансова сума статутного капіталу відображають у цій статтісуму фактичного внеску власників до статутного капіталу підприємства.
У статті „Пайовий капітал“наводиться сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, якапередбачена установчими документами.
У статті „Додатковий вкладений капітал“акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених актиперевищує їхню номінальну вартість. Інші підприємства відображують у цій статтісуму капіталу, який вкладено засновниками понад статутний капітал.
У статті „Інший додатковий капітал“відображуються сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовноотриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші видидодаткового капіталу.
У статті „Резервний капітал“наводиться сума резервів, створених, відповідно до чинного законодавства абоустановчих документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.
У статті „Нерозподілений прибуток(непокритий збиток)“ відображується або сума нерозподіленого прибутку, абосума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках тавираховується при визначенні підсумку власного капіталу.
У статті „Неоплачений капітал“відображується сума заборгованості власників (учасників) за внесками достатутного капіталу. Ця сума наводиться в дужках і вираховується при визначенніпідсумку власного капіталу.
У статті „Вилучений капітал“господарські товариства відображують фактичну собівартість акцій власної емісіїабо часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталунаводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власногокапіталу.
У II розділі відображуєтьсявартість сформованих резервів на забезпечення наступних витрат і платежів: навиплату відпусток, додаткових пенсій, гарантійних зобов’язань, а також отриманіцільові фінансування та надходження (рис. 2.5).

/>
Рис. 2.5. Склад іструктура ІІ розділу пасиву балансу „Забезпечення наступних витрат іплатежів“
У складі забезпечень наступних витрат і платежів відображуютьсянараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (витрати на оплатумайбутніх відпусток, гарантійні зобов’язання тощо), величина яких на датускладання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних)оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень,які отримані з бюджету та інших джерел. Підприємства, яківідповідно до законодавства є страхувальниками, у вписуваному рядку 415наводять суму страхових резервів, у вписуваному рядку 416 наводять у дужкахсуму часток перестрахувальників у страхових резервах, різниця між якими вимагаютьсядо підсумку розділу балансу.
У ІІІ розділіпасиву балансу наводиться інформація про довгострокові зобов’язання:довгострокові кредити банків, тримані позикові кошти, заборгованість завиданими довгостроковими векселями тощо (рис. 2.6).

/>
Рис. 2.6. Склад іструктура ІІІ розділу пасиву балансу „Довгострокові зобов’язання“
У статті „Довгостроковікредити банків“ показується сума заборгованості підприємства банкам заотриманими від них позиками, яка не є поточним зобов’язанням.
У статті „Інші довгострокові фінансовізобов’язання“ наводиться сума довгострокової заборгованості підприємстващодо зобов’язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), на якінараховуються проценти.
У статті „Відстрочені податковізобов’язання“ показується сума податків на прибуток, що підлягають сплатів майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковоюбазами оцінки.
У статті „Інші довгострокові зобов’язання“показується сума довгострокових зобов’язань, які не можуть бути включені доінших статей розділу „Довгострокові зобов’язання“.
У IV розділі пасиву балансу відображується інформація про поточні зобов’язання(рис. 2.7).

/>
Рис. 2.7. Склад іструктура ІV розділу пасивубалансу „Поточні зобов’язання“
У статті „Короткострокові кредити банків“відображується сума поточних зобов’язань підприємства перед банками за отриманівід них позики.
У статті „Поточна заборгованість задовгостроковими зобов’язаннями“ показується сума довгостроковихзобов’язань, яка підлягає погашенню протягом 12 місяців з дати балансу.
У статті „Векселі видані“ показується сума заборгованості на якупідприємство видало векселі на забезпечення поставок (робіт, послуг)постачальників, підрядчиків та інших кредиторів.
У статті „Кредиторська заборгованість затовари, роботи, послуги“ показується сума заборгованості постачальникам іпідрядчикам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крімзаборгованості, забезпеченої векселями).
У статті „Поточні зобов’язання заодержаними авансами“ відображується сума авансів, одержаних від інших осібу рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг).
У статті „Поточні зобов’язання ізрозрахунків з бюджетом“ показується заборгованість підприємства за усімавидами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства.
У статті „Поточні зобов’язання зпозабюджетних платежів“ показується заборгованість за внесками допозабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством.
У статті „Поточні зобов’язання зістрахування“ відображується сума заборгованості за відрахуваннями допенсійного фонду, на соціальне страхування, страхування майна підприємства таіндивідуальне страхування його працівників.
У статті „Поточні зобов’язання зарозрахунками з оплати праці“ відображується заборгованість підприємства зоплати праці, включаючи депоновану заробітну плату.
У статті „Поточні зобов’язання зарозрахунками з учасниками“ відображується заборгованість підприємства йогоучасникам (засновникам), пов’язана з розподілом прибутку (дивіденди тощо) іформуванням статутного капіталу. У статті „Поточні зобов’язання зарозрахунками з оплати праці“ відображається заборгованість підприємства зоплати праці, включаючи депоновану заробітну плату.
У статті „Поточні зобов’язання ізвнутрішніх розрахунків“ відображується заборгованість підприємствапов’язаним сторонам і кредиторська заборгованість із внутрішньовідомчихрозрахунків.
У статті „Інші поточи. зобов’язання“відображуються суми зобов’язань, які не можуть бути включеними до інших статей,наведених у розділі „Поточні з зобов’язання“. У цій статтінаводяться, зокрема, сальдо субрахунка 644 „Податковий процент“ ісума власної заборгованості замовникам за будівельними контрактами.
У V розділі пасиву балансу відображуються доходи майбутніх періодів. Доскладу доходів майбутніх періодів включаються доходи, отримані протягомпоточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітнихперіодів.

2.4 Побудова бухгалтерського балансу і шляхийого покращення
Бухгалтерськийбаланс складають на підставі даних поточного бухгалтерського обліку,згрупованих в Головній книзі, журналах, і даних аналітичного обліку. Більшістьбалансових статей заповнюють безпосередньо за даними Головної книги про залишки(сальдо) синтетичних рахунків на звітну дату. Бухгалтерський баланс складається з двох частин: ліва – актив, права –пасив. В активі відображаються склад і розміщення засобів підприємства, впасиві – джерела створення цих засобів (зобов’язання перед державою, банками,постачальниками, бюджетом тощо).
Кожен вид засобівабо джерел їх утворення називається статтею бухгалтерського балансу. Схожі заекономічним змістом статті бухгалтерського балансу поєднані в розділи, арозділи – в економічно однорідні групи. Це підвищує пізнавальні якості балансу,полегшує контроль за використання засобів, забезпечує проведення аналізуфінансового стану підприємства. Сума активу завжди повинна дорівнювати сумі пасиву.Кожна стаття балансу має грошовий вираз, що називається оцінкою статті.
Вимоги до змісту,форми балансу, розкриття його статей відображені в П(С)БО 2 „Баланс“. Баланс має три розділи активу та п’ять розділівпасиву (табл. 2.3. і рис. 2.8.)
Таблиця 2.3. Склад і структура бухгалтерського балансу згідноз Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №2 „Баланс“Актив Пасив
І. Необоротні активи
ІІ. Оборотні активи
ІІІ. Витрати майбутніх періодів
І. Власний капітал
ІІ. Забезпечення майбутніх витрат і платежів
ІІІ. Довгострокові зобов’язання
ІV. Поточні зобов’язання
V. Доходи майбутніх періодів Баланс Баланс

Структуру балансуприведено у повну тотожність із його рівнянням, що використовується вміжнародній практиці.
Положенням(стандартом) №2 „Баланс“ визначаються зміст і форма балансу тазагальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту)застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб(далі – підприємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).
Особливостіскладання консолідованого балансу визначаються окремим положенням (стандартом).
Баланс підприємствапобудований за принципом балансу-нетто.
/>
Рис. 2.8. Склад іструктура балансу підприємства
Для того, щобправильно і об’єктивно скласти бухгалтерський баланс, треба добре розумітизміст кожної його статті. Взаємозв’язок статей балансу згідно з П(С)БО 2 ізрахунками бухгалтерського обліку наведені в табл. 2.4.

Таблиця 2.4.Взаємозв’язок статей балансу з рахунками бухгалтерського облікуСтатті балансу Код рядка Рахунки бухгалтерського обліку згідно до плану рахунків
АКТИВ
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
Залишкова вартість 010 Ряд. 012 – ряд. 011 Первісна вартість 011
Рах. 12 «Нематеріальні активи»
Субрахунки:
121 «Права користування природними ресурсами»
122 «Права користування  майном»
123 «Права на знаки для товарів і послуг»
124 «Права на об’єкти промислової власності»
125 «Авторські та суміжні з ними права»
127 «Інші нематеріальні активи» Накопичена амортизація 012
Рах. 13 «Знос (амортизація) необоротних активів»
Субрахунок:
133 «Накопичена амортизація нематеріальних активів» Незавершене будівництво 020
Рах. 15 «Капітальні інвестиції»
Субрахунки:
151 «Капітальне будівництво»
152 «Придбання (виготовлення) основних засобів»
153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів»
154 «Придбання (створення) нематеріальних активів»
155 «Формування основного стада»
Основні засоби:
Залишкова вартість 030 Ряд. 031 – ряд. 032 Первісна вартість 031
Рах. 10 «Основні засоби»
Субрахунки:
101 «Земельні ділянки»
102 «Капітальні витрати на поліпшення земель»
103 «Будинки та споруди»
104 «Машини та обладнання»
105 «Транспортні засоби»
106 «Інструменти, прилади та інвентар»
107 «Робоча та продуктивна худоба» 108 «Багаторічні насадження»
109 «Інші основні засоби»
Рах. 11 «Інші необоротні матеріальні активи»
Субрахунки:
111 «Бібліотечні фонди»
112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»
113 «Тимчасові (нетитульні) споруди»
114 «Природні ресурси»
115 «Інвентарна тара»
116 «Предмети прокату»
117 «Інші необоротні матеріальні активи» Знос 032
Рах. 13 «Знос (амортизація) необоротних активів»
Субрахунки:
131 «Знос основних засобів»
132 «Знос інших необоротних матеріальних активів» Довгострокові фінансові інвестиції:   Рах. 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» — які обліковуються за методом участі в капіта-лі інших підприємств 040 Субрахунок 141 «Інвестиції пов’язаним сто­ронам за методом участі в капіталі» — інші фінансові інвестиції 045
Субрахунок 142 «Інші інвестиції пов’язаним сторонам»
Субрахунок 143 «Інвестиції непов’язаним сторонам» Довгострокова дебіторська заборгованість 050
Рах. 16 «Довгострокова дебіторська заборго­ваність»
Субрахунки:
161 «Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду»
162 «Довгострокові векселі одержані»
163 «Інша дебіторська заборгованість» Відстрочені податкові активи 060 Рах. 17 «Відстрочені податкові активи» Інші необоротні активи 070 Рах. 18 «Інші необоротні активи» Усього за розділом І 080 Алгебраїчна сума рядків 010-070
ІІ. Оборотні активи
Запаси: Виробничі запаси 100
Рах. 20 «Виробничі запаси»
Субрахунки:
201 «Сировина й матеріали»
202 «Купівельна напівфабрикати та комплектуючі вироби»
203 «Паливо», 204 «Тара й тарні матеріали»
205 «Будівельні матеріали»
206 «Матеріали, передані в переробку»
207 «Запасні частини»
208 «Матеріали сільськогосподарсь-кого призначення»
209 «Інші матеріали»
Рах. 22 «Малоцінні та швидкозношу-вані предмети»
Рах. 25 «Напівфабрикати» Тварини на вирощуванні та відгодівлі 110
Рах. 21 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі»
Субрахунки:
211 «Молодняк тварин на вирощуванні»
212 «Тварини на відгодівлі»
213 «Птиця»
214 «Звірі»
215 «Кролі»
216 «Сім’ї бджіл»
217 «Доросла худоба, що вибракувана з основного стада»
218 «Худоба, що прийнята від насе-лення для реалізації» Незавершене виробництво 120
Рах. 23 «Виробництво»
(за видами виробництва) Готова продукція 130
Рах. 26 «Готова продукція»
Рах. 27 «Продукція сільськогоспо-дарського виробництва»
Рах. 25 «Напівфабрикати» Товари 140
Рах. 28 «Товари»
Субрахунки:
281 «Товари на складі»
282 «Товари  в торгівлі»
283 «Товари в комісії»
284 «Тара під товарами»
285 «Торгова націнка» Векселі одержані 150
Рах. 34 «Короткострокові векселі одержані»
Субрахунки:
341 «Короткострокові векселі, одержані в національній валюті»
342 «Короткострокові векселі, одержані в іноземній валюті» Дебіторська заборгованість за товари, роботи,  послуги: Чиста реалізаційна вартість 160 Ряд. 161 – ряд. 162 Первісна вартість 161
Рах. 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
Субрахунки:
361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»
362 «Розрахунки з іноземними покупцями» Резерв сумнівних боргів 162
Рах. 38 «Резерв сумнівних боргів»
За дебіторами Дебіторська заборгова-ність за розрахунками: — з бюджетом 170
Рах. 64 «Розрахунки за податками й платежами»
Субрахунки:
641 «Розрахунки за податками» — за виданими авансами 180
Рах. «Розрахунки з різними дебіторами»
Субрахунок 371 «Розрахунки за
виданими авансами» — з нарахованих доходів 190
Субрахунок 373 «Розрахунки за
 нарахованими доходами» — із внутрішніх розрахунків 200
Рах. 68 «Розрахунки за іншими операціями»
Субрахунок 682 «Внутрішні
розрахунки» — інша поточна дебіторська заборгованість 210
Субрахунки:
372 «Розрахунки з підзвітними особами»
374 «Розрахунки за претензіями»
375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»
376 «Розрахунки за позиками членам кредитних спілок»
377 «Розрахунки з іншими дебіторами»
642 «Розрахунки за обов’язковими платежами»
661 «Розрахунки із заробітної плати»
Рах. 65 «Розрахунки за страхуванням» Поточні фінансові інвестиції 220
Рах. 35 «Поточні фінансові інвестиції»
Субрахунок 352 «Інші поточні
фінансові інвестиції» Грошові кошти та їх еквіваленти: — в національній валюті 230
Рах. 30 «Каса»
Субрахунок 301 «Каса в національній валюті»
Рах. 31 «Розрахунки в банках»
Субрахунки:
311 «Поточні рахунки в національній валюті»
313 «Інші рахунки в банку в національній валюті»
Рах. 33 «Інші кошти»
Субрахунки:
333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті»
Субрахунок 351 «Еквіваленти грошових коштів» — в іноземній валюті 240
Субрахунки:
302 «Каса в іноземній валюті»
312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»
314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті»
334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті» Інші оборотні активи 250
Рах. 33 «Інші кошти»
Рах. 37 «Розрахунки з різними дебіторами»
331 «Грошові документи в національній валюті»
332 «Грошові документи в іноземній валюті»
Рах. 643 «Податкові зобов’язання» Усього за розділом ІІ 260 Алгебраїчна сума рядків 100-250 ІІІ. Витрати майбутніх періодів 270 Рах. 39 «Витрати майбутніх періодів» Баланс 280 Алгебраїчна сума рядків 080, 260, 270
ПАСИВ
І. Власний капітал Статутний капітал 300 Рах. 40 «Статутний капітал» Пайовий капітал 310 Рах. 41 «Пайовий капітал» Додатковий вкладений капітал 320
Рах. 42 «Додатковий капітал»
Субрахунок:
421 «Емісійний дохід» Інший додатковий капітал 330
422 «Інший вкладений капітал»
423 «Дооцінка активів»
424 «Безоплатно одержані необоротні активи»
425 «Інший додатковий капітал» Резервний капітал 340 Рах. 43 «Резервний капітал» Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 Рах. Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» Неоплачений капітал 360 Рах. 46 «Неоплачений капітал» Вилучений капітал 370 Рах. 45 «Вилучений капітал» Усього за розділом І 380 Алгебраїчна сума рядків 300-380

Розділ 3.Аналіз бухгалтерського балансу СТОВ „Колос“ ташляхи його оптимізації
3.1 Аналіз змін у складі та структурі балансу
У процесі постачальної, виробничої, збутової та фінансової діяльностівідбувається безперервний процес кругообігу капіталу, змінюються структуразасобів і джерел їх формування, наявність і потреба у фінансових ресурсах і, якнаслідок, фінансове становище підприємства.
Фінансове становище підприємства (ФСП) характеризується системоюпоказників, які відображають стан капіталу у процесі його кругообігу іспроможності суб’єкта господарювання фінансувати свою діяльність на фіксованиймомент часу.
Аналіз фінансового стану слід починати з вивчення змін у формуванні ірозміщенні капіталу підприємства та оцінки якості управління його активами іпасивами. Основними джерелами такого аналізу є бухгалтерський баланспідприємства. Його значення настільки велике, що аналіз фінансового станунерідко називають аналізом балансу.
Вивчаючи баланс, можна з’ясувати місце аналізованого підприємства всистемі аналогічних підприємств, пересвідчитися у правильності вибраногостратегічного курсу, ефективності використання ресурсів тощо.
Аналіз балансу (ф. №1) починається з експрес-аналізу, метою якого єпоточна й оперативна оцінка фінансового стану та динаміки розвиткупідприємства. Експрес-аналіз балансу проводиться в кілька етапів:
1. Підготовчий – проводитьсяпроста рахункова перевірка балансу за формальними ознаками і по суті. На цьомуетапі перевіряється правильність заповнення граф, наявність усіх необхіднихформ і додатків, перевіряється валюта балансу і всі проміжні підсумки, а такожз’ясовують, чи всім вимогам П(С)БО відповідає складений баланс.
2. Попередній оглядбухгалтерської звітності передбачає ознайомлення з примітками до звіту, оцінкутенденцій основних показників діяльності, можливу якісну модифікацію вмайбутньому фінансового стану підприємства.
3. Основний етап експрес-аналізу– читання балансу. Він передбачає попереднє загальне ознайомлення зрезультатами роботи підприємства і його фінансовим станом безпосередньо забухгалтерським балансом, а також розрахунок коефіцієнтів, що характеризуютьфінансовий стан підприємства.
4. Відповідно до того, хтопроводить аналіз фінансового стану підприємства і з якою метою, аналіз балансуподіляється на внутрішній і зовнішній.
Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства, його результативикористовуються для планування, контролю та прогнозування стану підприємства.Його мета – забезпечити планомірне постачання грошових коштів й розташувативласні та залучені кошти таким чином, щоб створити умови для нормальногофункціонування підприємства, отримання максимального прибутку та виключенняризику банкрутства.
Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальнихта фінансових результатів, контролюючими органами на основі звітності. Йогомета – встановити можливості вигідно вкласти засоби, щоб забезпечити максимальнеотримання прибутку та виключити ризик банкрутства.
За способом проведення аналізу фінансового стану розрізняютьвертикальний, горизонтальний і аналіз із застосуванням коефіцієнтів.
Вертикальний аналіз показує структуру засобів підприємства і засобів їх формування.Дозволяє вивчити динаміку статей фінансової звітності за ряд років. При цьомувикористовують як абсолютна (вартісні) так і відносні показники.
Горизонтальний аналіз передбачає порівняння показників звітностіпопереднього і поточного року. Здійснюється постатейне зіставлення звітів івизначається абсолютна і відносна зміна статей. Аналізуючи валюту балансупорівнюють її значення на початок і кінець року.
Аналіз фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнтівпередбачає обчислення ряду коефіцієнтів, індексів та інших відноснихпоказників, які характеризують фінансовий стан або зміну тих чи інших розмірівв динаміці.
Проведемо порівняльний аналіз змін у складі балансу ТОВ „Колос“Коломацького району (табл. 3.1, 3.2).
Таблиця 3.1. Порівняльній аналіз активів балансу СТОВ „Колос“за 2006р.Розділи та статті активу балансу На 1.01.2006р. На 1.01.2007р. Зміни тис. грн. структура, % тис. грн. структура, % відхилення (+. — ) у % до величини на поч. року в абсолютних величинах, тис. грн. у пит. вазі, % І. Необоротні активи Нематеріальні активи: залишкова вартість первісна вартість знос Незавершене будівництво 79,7 0,8 79,7 0,7 – -0,1 – Основні засоби: залишкова вартість 4800,7 50,2 5934,3 53,5 +1133,6 +3,3 123,6 первісна вартість 8639,2 90,4 10455,7 94,2 +1816,5 +3,8 121,0 знос 3838,5 40,2 4521,4 40,7 +682,9 +0,5 117,8 Довгострокові фінансові інвестиції: які обліковуються за методом участі в ка-піталі інших підприємств інші фінансові інвестиції Довгострокова дебіторська заборгованість Відстрочені податкові активи Інші необоротні активи Усього за розділом І 4880,4 51,0 6014,0 54,2 +1133,6 +3,2 123,2 І. Оборотні активи Запаси: 3155,4 32,9 3493,6 31,5 +338,2 -1,7 110,7 виробничі запаси 540,5 5,6 506,4 4,6 -34,1 -1,0 93,7 тварини на вирощу-ванні та відгодівлі 1051,0 11,0 1134,9 10,2 +83,9 -0,8 108,0 незавершене виробництво 863,9 9,0 1349,6 12,2 +485,7 +3,2 156,2 готова продукція 700,0 7,3 502,7 4,5 -197,3 -2,8 71,8 товари Векселі одержані 703,8 7,4 703,8 6,3 – -1,1 100 Дебіторська забор-гованість за товари, роботи, послуги: чиста реалізацій-на вартість 18,2 0,2 18,7 0,18 +0,5 -0,02 102,7 первісна вартість 18,2 0,2 18,7 0,18 +0,5 -0,02 102,7 резерв сумнівних боргів Дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом 2,7 0,03 2,6 0,02 -0,1 -0,01 96,3 за виданими авансами з нарахованих доходів із внутрішніх розрахунків Інша поточна дебіторська заборгованість 770,1 8,07 854,6 7,7 +84,5 -0,37 111,0 Поточні фінансові інвестиції Грошові кошти та їх еквіваленти: 27,8 0,4 11,6 0,1 -16,2 -0,3 41,7 в національній валюті в іноземній валюті Інші оборотні активи Усього за розділом ІІ 4678,9 49,0 5084,9 45,8 +406 -3,2 108,7 ІІІ. Витрати майбутніх періодів Баланс 9559,3 100 11098,9 100 +1539,6 – 116,1 /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Таблиця 3.2. Порівняльній аналіз пасивів балансу СТОВ „Колос“за 2006р.Розділи та статті пасиву балансу На 1.01.2006р. На 1.01.2007р. Зміни тис. грн. структура, % тис. грн. структура, % відхилення (+, -) у % до величини на поч. року в абсолютних величинах, тис. грн. у пит. вазі, % І. Власний капітал Статутний капітал 12,4 0,1 12,4 0,1 – – 100 Пайовий капітал Додатковий вкладений капітал 6181,1 64,7 6417,7 57,8 +236,6 -6,9 3,8 Інший додатковий капітал Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 236,6 2,5 136,8 1,3 -99,8 -1,2 57,8 Неоплачений капітал Вилучений капітал
Усього
за розділом І 6430,1 67,3 6566,9 59,2 +136,8 -8,1 102,1 ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів Забезпечення виплат персоналу 451,9 4,7 377,8 3,4 -74,1 -1,3 83,6 Інші забезпечення Цільове фінансування Усього за розділом ІІ 451,9 4,7 377,8 3,4 -74,1 -1,3 83,6 ІІІ. Довгострокові зобов’язання Довгострокові кредити банків 1087,2 11,4 1495,5 13,5 +408,3 +2,1 137,6 Інші довгострокові фінансові зобов’язання Відстрочені податкові зобов’язання Інші довгострокові зобов’язання 59,4 0,6 59,4 0,5 – -0,1 100 Усього за розділом ІІІ 1146,6 12,0 1554,9 14,0 +408,3 +2,0 135,6 ІV. Поточні зобов’язання Короткострокові кредити банків 450 4,7 800 7,2 -350 +2,5 177,8 Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями Векселі видані Кредиторська заборгованість за товари, роботи Поточні зобов’язання за розрахунками: з одержаних авансів з бюджетом 379,3 4,0 541,2 4,9 +161,9 +0,9 146,7 з позабюджетних платежів зі страхування 59,8 0,6 77,3 0,7 +17,5 +0,1 129,3 з оплати праці 150,3 1,6 105,6 0,9 -44,7 -0,7 70,3 з учасниками із внутрішніх розрахунків Інші поточні зобов’язання 491,3 5,1 1075,2 9,7 +583,9 +4,6 218,8 Усього за розділом ІV 1530,7 16,0 2599,3 23,4 +1068,6 +7,4 141,1 V. Доходи майбутніх періодів Баланс 9559,3 100 11098,9 100 +1539,6 – 116,1 /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Дані таблиці 3.1 і 3.2 дозволяють бачити, що за аналізований періодвалюта балансу СТОВ „Колос“ Коломацького району Харківської областізбільшилося на 1539,6 тис. грн. і становить на 01.01.2007р. 11098,9 тис. грн.
Якщо розглянути зміни майна підприємства (табл. 3.1), то ми бачимо, щозростання суми балансу зумовлено збільшенням необоротних активів на 1133,6 тис.грн., в основному за рахунок вартості основних засобів, оскільки сума понезавершеному будівництву залишилася незмінною. Спостерігається також й рістоборотних активів на 406 тис. грн., на що вплинуло зростання суми запасів на338,2 тис. грн.
Аналіз змін у питомій вазі свідчить, що на кінець 2006 року, частканеоборотних активів зросла (на 3,2%) і становить 54,2%, а частка оборотнихактивів, відповідно, зменшилася на 3,2 % і дорівнює 45,8%. Зменшення питомоїваги оборотних активів відбулося внаслідок частки запасів, окрім незавершеноговиробництва, де спостерігається зростання на 3,2%.
Збільшення майна підприємства на 1539,6 тис. грн. було забезпеченозростанням джерел залучених коштів на 1476,9 тис. грн. і питома вага їх склала37,4%, тобто збільшилося на 9,4% (табл. 3.2). Що стосується власного капіталу,то ми бачимо збільшення абсолютної вартості на 136,8 тис. грн., але частка йогоу валюті балансу зменшилася на 8,1%. Це сталося внаслідок зменшення часткидодаткового капіталу на 6,9% і нерозподіленого прибутку – на 1,2%.
При аналізі балансу підприємства доцільно виділити основні риси,наявність яких у балансі дає можливість віднести його до „позитивного“.До них слід віднести:
1. збільшення валюти балансув кінці звітного періоду проти його початку;
2. зростання темпів приростувсіх активів над темпами приростку необоротних активів;
3. перевищення власногокапіталу підприємства над позичковим і збільшення темпів його зростання протитемпів зростання залученого капіталу;
4. приблизно однакові темпиприросту дебіторської і кредиторської заборгованості;
5. перевищення частки власнихоборотних коштів понад 10%.
Нажаль, аналіз даних балансу СТОВ „Колос“ показав, що всівідмічені вище позиції „позитивності балансу“, крім першої, недотримуються. Так, темп росту всіх активів складає 16,1%, а необоротних – 23,2%.По-друге, хоча частка власного капіталу перевищує частку залученого капіталу(59,2% і 40,8%), проте темп зростання останнього значно випереджує темп ростувласного капіталу (2,1% проти 35,6% і 41,1%). Значно випереджають темпи ростукредиторської заборгованості (22,8%) темпи зростання дебіторськоїзаборгованості (35,6%).
Таким чином, ми можемо зробити висновок, що за станом на 01.01.07р.баланс СТОВ „Колос“ не можна віднести до „позитивного“.
Про погіршення фінансового стану підприємства свідчить і динамікапоказників структури балансу СТОВ „Колос“ (табл. 3.3).
З наведених розрахунків в табл. 3.3, ми бачимо, що незважаючи напозитивну тенденцію співвідношення необоротних активів та власного капіталу від0,635 до 0,916, спостерігається погіршення таких показників, як коефіцієнтаструктури довгострокових вкладень з 0,015 до 0,259, коефіцієнта залежностіробочого капіталу з 0,025 до 0,738, показника співвідношення робочого капіталута оборотних активів – з 0,525 до 0,415.
Отже, ми бачимо, що структура балансу підприємства і, відповідно,структура капіталу, не може повністю задовольнити потреби підприємства. Миможемо висловити думку, що погіршення в останні три роки структури капіталу єоднією з причин зниження прибутковості виробничої діяльності СТОВ „Колос“.Тому однією з пропозицій є оптимізація структури капіталу.
В процесі аналізу слід також вивчити динаміку показників діловоїактивності капіталу (табл. 3.4).
Як видно з наведених даних в табл. 3.4, показник ресурсовіддачі у 2006 р.порівняно з 2004р. має незначне зниження (0,03). Таку ж тенденцію миспостерігаємо й по дебіторській заборгованості (-0,74), проте інші показникиділової активності мають позитивні тенденції. В той же час показникфондовіддачі також зменшується на 0,27.
Як бачимо, по окремим складовим балансу підприємства спостерігаютьсяпозитивні тенденції, проте внаслідок не зовсім оптимальної структури балансу(капіталу) загальний результат (сума чистого прибутку) знижується.
Таблиця 3.3. Показники структури балансу СТОВ „Колос“на кінець року№ з/п Показник Умови розрахунку 2004р 2005р 2006р Відхилення (+,-) 2006р. від 2004р. 2006р. 1 Коефіцієнт структури довгострокових вкладень Ф. №1, р.480/Ф. №1, р. 080 0,015 0,235 0,259 +0,244 +0,024 2 Співвідношення необоротних активів та власного капіталу Ф. №1, р.080/ Ф.№1, р.380 0,635 0,759 0,916 +0,281 +0,157 3 Співвідношення поточних пасивів і власного капіталу Ф.№1, р.620/ Ф.№1, р.380 0,230 0,238 0,396 +0,166 +0,158 4 Коефіцієнт залежності робочого капіталу Ф.№1, р.480/(Ф.№1, р.260 + р.270 – р.430 – р.620 – р.630) 0,025 0,426 0,738 +0,713 +0,312 5 Співвідношення робочого капіталу та оборотних активів (Ф.№1, р.260 + р.270 – р.430 – р.620 – р.630)/(Ф.№1, р.260 + р.270) 0,525 0,576 0,415 -0,11 -0,161 6 Коефіцієнт ліквідності робочого капіталу (Ф.№1, рр130-240)/ (Ф.№1, р.260 + р.270 – р.430–р.620 – р.630) 0,874 0,564 0,755 -0,119 +0,191 7 Співвідношення оборотних та необоротних активів Ф.№1, р.080/(Ф.№1, р.620 + р.630) 0,890 1,043 1,183 +0,293 +0,14
Таблиця 3.4. Динаміка показників ділової активності капіталу№ з/п Показник Умови розрахунку 2004р 2005р 2006р
Відхилення
(+.-) 2006р. від 2004р 2006р 1 Оборотність активів, ресурсовіддача Ф.№2 р.035/Ф.№1, р.280 0,71 0,63 0,68 -0,03 +0,05 2 Оборотність дебіторської заборгованості Ф.№2, р.035/(Ф.№1, р.050 + р.170 + р.180 + р.190 + р.200 + р.210 5,51 4,01 4,77 -0,74 -0,76 3 Тривалість обороту дебіторської заборгованості 360/п.2 65 90 76 +11 -14 4 Оборотність кредиторської заборгованості Фю№2, р.040/(Ф.№1, р.500 + р.520 + р.530 + р.550 + р.580) 10,0 8,7 10,2 +0,2 -1,5 5 Тривалість обороту кредиторської заборгованості 360/п.4 36 41 35 -1 -6 6 Оборотність запасів Ф.№2, р.040/ (Ф.№1, р.100 + р.120 + р.130 + р.140) 1,33 1,62 2,11 +0,78 +0,49 7 Тривалість обороту запасів 360/п.6 271 222 171 -100 -51 8 Тривалість операційного циклу п.7+п.3 336 312 247 -89 -65 9 Тривалість фінансового циклу п.8 — п. 5 300 271 212 -88 -59 10 Оборотність обігових засобів Ф.№2, р.035/(Ф.№1, р.260 + р.270) 1,34 1,28 1,48 +0,14 +0,20 11 Тривалість обороту обіго-вих засобів 360/п.10 268 281 243 -25 -38 12 Оборотність власного капіталу Ф.№2, р.035/Ф.№1, р.380 0,96 0,80 1,15 +0,19 +0,35 13 Маневреність робочого капіталу
(Ф.№1, р.100 + р.120+р.130 + р.140)/
(Ф.№1, р.260 + р.270 – р.430 – р.620 – р.630) 0,72 1,17 1,66 +0,94 +0,49 14 Фондовіддача Ф.№2, р.035/ р.030 1,54 1,25 1,27 -0,27 +0,02 15 Співвідношення виручки від реалізації та по-точних пасивів Ф.№2, р.035/ Ф.№1, р.620 4,2 3,9 2,9 -1,3 -1,0
3.2 Аналіз платоспроможності підприємства та ліквідності його балансу
В умовах ринкових відносин платоспроможність сільськогосподарськихпідприємств уважається найважливішою умовою їхньої господарської діяльності.
Платоспроможність – це можливість підприємства наявними грошовимиресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов’язання.
Коли підприємство має добрий фінансовий стан, воно стійко платоспроможне,у противному разі воно періодично або постійно неплатоспроможне.
У процесі фінансового аналізу вивчається поточна і перспективнаплатоспроможність.
При дослідженні поточної платоспроможності порівнюються суми платіжнихзасобів підприємства і строкові зобов’язання.
З’ясуємо, що належить до платіжних засобів і до строкових зобов’язаньпідприємства.
Існують різні погляди щодо визначення суми платіжних засобів.
На нашу думку, найбільш правильно до платіжних засобів відносити грошовікошти, короткострокові цінні папери (вони можуть бути швидко реалізовані іперетворені в гроші) та частину дебіторської заборгованості, щодо надходженняякої є впевненість.
До строкових зобов’язань доцільно включити поточні пасиви:короткострокові кредити банків, кредиторську заборгованість за товари, роботи,послуги, бюджету і т. ін.
Перевищення платіжних засобів над строковими зобов’язаннями свідчить проплатоспроможність підприємства у широкому її розумінні. Для проведеннявідповідного розрахунку використовується бухгалтерський баланс.Неплатоспроможність підприємства можна визначити і візуально (відсутністьгрошей на поточному та інших рахунках у банку, наявність прострочених кредитів банку,позик, заборгованості фінансовим органам, тривале порушення термінів виплатзаробітної плати і т. ін.).
Розглянемо рівень платоспроможності СТОВ „Колос“ за данимитабл. 3.4.
Така ситуація пояснюється тим, що темпи зростання платіжних засобів(2,9%) значно нижче, ніж темпи збільшення суми поточних зобов’язань (81,6%). Цевідбулося практично по всіх складових платіжних зобов’язань підприємства.
Таблиця 3.4 Аналіз платоспроможності СТОВ „Колос“Показники Роки Відхилення (+,-), від 2004р. 2005р. 2006р. 2004р. 2005р. Платіжні засоби Грошові кошти та їх еквіваленти: 19,5 27,8 11,6 -7,9 -11,2 в національній валюті 19,5 27,8 11,6 -7,9 -11,2 в іноземній валюті Готова продукція 934,8 700,9 502,7 -432,1 -198,2 Товари – – – – – Поточні фінансові інвестиції – – – – – Дебіторська заборгованість 1081 1494,8 1579,7 +156,6 +338,2 Разом платіжних засобів 2035,3 2223,5 2094 Платіжні зобов’язання Короткострокові кредити банків 548,1 450 800 +251,9 +350 Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями – – – – – Векселі видані – – – – – Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги – – – – – Поточні зобов’язання за розрахунками 441,8 589,4 724,1 +282,3 +134,7 Інші поточні зобов’язання 441,7 491,3 1075,2 +633,5 +583,9 Разом платіжних зобов’язань 1431,6 1530,7 2599,3 +1167,7 +1068,6 Коефіцієнт платоспроможності 1,422 10453 0,806 -0,616 -0,647 Перевищення: платіжних засобів 603,7 692,8 х х платіжних зобов’язань 505,3 х х
Як було вже сказано, поточна платоспроможність визначається за певнийзвітний період. Але її можна дослідити і в середині звітного періоду. Для цьогона підприємстві складається платіжний календар і визначається коефіцієнтоперативної платоспроможності (Коп):
Коп = />
де ΣПЗ — сума платіжних засобів:
ΣСЗ — сума строкових зобов’язань.
Платіжний календар складається на основі даних аналітичного обліку,виписок банку і т. ін., тобто такі дослідження можна провести тільки увнутрішньому фінансовому аналізі.
Платіжні календарі можна складати щоденно, за тиждень, декаду, два тижні,місяць — періодичність складання залежить від стану платоспроможностігосподарюючого суб’єкта. Якщо підприємство має стійку платоспроможність, топлатіжні календарі складаються рідше, якщо існують певні проблеми, то подібнірозрахунки виконуються частіше.
Причини неплатоспроможності:
— помилки в розрахунках планових обсягів виробництва іреалізації продукції. її собівартості;
— невиконання планових завдань виробництва і реалізаціїпродукції, порушення її структури та асортименту, зниження якості:
— підвищення собівартості продукції;
— в умовах конкуренції втрата каналів реалізації іпостійних покупців, замовників;
— неплатоспроможність самих покупців і замовників зрізних причин;
— невиконання плану прибутку і брак власних джерелфінансування підприємства;
— інфляційні процеси і податкова політика;
— значне відволікання коштів у дебіторськузаборгованість й у надлишкові виробничі запаси;
— низьке обертання оборотного капіталу.
Зовнішні суб’єкти фінансового аналізу не в змозі визначити, таким чиномстан платоспроможності підприємства і з цією метою використовують аналізліквідності господарюючого суб’єкта. Ліквідність — у загальному розумінні — цездатність цінностей легко перетворюватися в гроші, тобто в абсолютно ліквіднізасоби.
Ліквідність можна розглядати в двох аспектах:
1)як час, необхідний дляпродажу активу;
2)як суму, одержану відпродажу активу.
Ці аспекти тісно пов’язані між собою: часто можна продати актив дужешвидко за короткий час. але із значною знижкою в ціні. Тому ліквідність — цездатність і швидкість підприємства перетворювати свої активи в гроші дляпокриття своїх необхідних платежів у міру настання їх строків.
Отже, поняття платоспроможності і ліквідності підприємства у широкомурозумінні дуже близькі, але у вузькому розумінні друге є місткішим: від ступеняліквідності залежить платоспроможність.
Підприємство, поточний капітал якого складається переважно із грошовихкоштів, короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважаєтьсябільш ліквідним, ніж підприємство, поточні активи якого складаються переважноіз запасів.
Наслідками низького рівня ліквідності є неспроможність підприємствасплатити свої поточні борги і зобов’язання, що веде, в свою чергу, дообов’язкового продажу довгострокових фінансових вкладень і активів, і внайгіршому випадку — до зниження дохідності, неплатежів і банкрутства.
У бухгалтерському балансі в активі засоби підприємства групуються заступенем зростання їхньої ліквідності, у пасиві зобов’язання розміщені заскороченням термінів (підвищенням строковості) їх погашення.
Усі активи підприємства залежності від ступеня їхньої ліквідності, тобтовід здатності та швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовнозгрупувати так:
1. Найбільш ліквідні активи (А1) — суми по всіх статтяхгрошових коштів та їх еквівалентів, які можуть бути використані для здійсненняпоточних розрахунків негайно. До цієї групи включають також поточні фінансовіінвестиції (цінні папери).
2. Активи, що швидко реалізуються (А2),активи, для перетворення яких у наявні кошти потрібен певний час. До цієї групиможна включити дебіторську заборгованість, платежі по якій очікуються протягом12 місяців після звітної дати, та інші оборотні активи. Ліквідність цих активіврізна і залежить від суб’єктивних та об’єктивних факторів: кваліфікаціїфінансових працівників, взаємовідносин підприємства з платниками та їхплатоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельногообігу тощо.
3. Активи, що повільно реалізуються (А3),найменш ліквідними активами є запаси. Ліквідність цієї групи залежить відсвоєчасності відвантаження продукції, швидкості і правильності оформленнябанківських документів, швидкості платіжного документообігу в банку, а такожвід якості та попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможностіпокупців, форми розрахунків і т. ін.
4. Активи, що важко реалізуються (А4— активи, призначені для використання в господарській діяльності протягомтривалого періоду часу. В цю статтю можна включити статті І розділу активубалансу „Необоротні активи“.
Перші три групи активів (А1, А2, А3) єбільш ліквідними, ніж інше майно підприємства.
Пасиви балансу за ступенем зростання термінів погашення зобов’язаньгрупуються так:
1. Найбільш строковізобов’язання (П1) — кредиторська заборгованість, за товари, роботи,послуги, поточні зобов’язання за розрахунками, інші короткострокові пасиви.
2. Короткострокові пасиви (П2)— короткострокові позикові кредити банків та інші позики, що підлягаютьпогашенню протягом 12 місяців після звітної дати.
3. Довгострокові пасиви (П3)— довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви —сума статей III розділу пасиву балансу „Довгостроковізобов’язання“.
4. Постійні пасиви (П4)— статті І розділу пасиву балансу „Власний капітал“.
Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищуютькороткострокові зобов’язання.
Підприємство може бути ліквідним в більшій або меншій мірі, а то йвзагалі у нього може бути відсутня ліквідність. Для оцінювання реальногоступеня ліквідності підприємства спочатку необхідно виконати аналіз ліквідностібалансу.
Ліквідність балансу — це ступінь покриття боргових зобов’язань підприємствайого активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашенняплатіжних зобов’язань. Ліквідність балансу залежить від ступеня відповідностівеличини наявних платіжних коштів величині боргових зобов’язань.
Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки по кожнійгрупі активів і пасивів.
Баланс уважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:
А1 ≥ П1
А2 ≥ П2
А3 ≥ П3
А4 ≤ П4
Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищуютьзовнішні зобов’язання підприємства, то обов’язково виконується й останнянерівність. Це означає наявність у підприємства власних оборотних коштів —тобто дотримується мінімальна умова його фінансової стійкості.
Недотримання будь-якої з трьох перших нерівностей показує, що ліквідністьбалансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної.
Аналіз ліквідності балансу оформляється спеціальною таблицею 3.5.
Таблиця 3.5 Аналіз ліквідності балансу СТОВ „Колос“№ з/п Показники Роки
Відхилення
(+,-), 2006р. від 2004р. 2005р. 2006р. 2004р. 2005р. 1. Оборотні активи згруповані за ступенем їх ліквідності, тис. грн. 1 Грошові кошти та поточні фінансові інвестиції 19,5 27,8 11,6 -7,9 -11,2 2 Дебіторська заборгованість 1081 1494,8 1579,7 +498,7 +84,9 3 Запаси 3337 3155,4 3493,6 +156,6 +338,2 4 Всього оборотних засобів 4437,5 4678 5084,9 +647,4 +406,9 2. Поточні зобов’язання 5 Підсумок ІV розділу пасиву балансу 1431,6 1530,7 2599,3 +1167,7 +1068,6 6 Коефіцієнт ліквідності балансу: а абсолютний (р. 1/ р.5) 0,014 0,018 0,004 -0,01 -0,014 б проміжний [(р.1+2)/5)] 0,769 0,995 0,612 -0,157 -0,383 в загального покриття (р.4/р.5) 3,100 3,056 1,956 -1,144 -1,10
Дані, наведені у таблиці 3.5 свідчать про зниження ліквідності балансупідприємства: практично всі показники ліквідності мають тенденцію до зниження іжоден з них не відповідають теоретично-допустимим значенням.
Проведений аналіз платоспроможності і ліквідності балансу ще разпідкреслюють загальну тенденцію, фінансового стану СТОВ „Колос“Коломацького району Харківської області: баланс підприємства за останні рокивсе більше віддаляється від, так званого, „позитивного“ варіанту. Нанаш погляд, однією з причин є погіршення структури капіталу підприємства, томудалі ми розглянемо методику її оптимізації.
3.3 Оптимізація структури капіталу
Однією з найбільш складних задач при аналізі балансу є оптимізаціяструктури капіталу з метою забезпечення найбільш ефективної пропорційності міжйого доходністю, вартістю і фінансовою стійкістю підприємства.
Оптимізацією структури капіталу здійснюють за такими критеріями:
1. максимізація рівнядоходності (рентабельності власного капіталу);
2. мінімізаціясередньозваженої вартості сукупного капіталу;
3. мінімізація рівняфінансових ризиків.
Проведемо оптимізацію структури капіталу в СТОВ „Колос“Коломацького району Харківської області за методикою, запропонованоюІ.А.Бланком [ ]. З цією метою для відповідних розрахунків за основу беремовалюту і структуру балансу даного підприємства станом на 1.01.2007р.
Згідно методики за І.А.Бланком, оптимізація структури джерел капіталу запершим критерієм визначається таким чином (табл. 3.6 ).
Таблиця 3.6 Розрахунок рентабельності власного капіталу СТОВ „Колос“при різних значеннях фінансового важеляПоказник Варіант розрахунків 1 2 3 4 5 6 7 1. Власний капітал 11098,9 8324,2 7469,6 6566,9 5771,4 4883,5 3995,6 2. Залучений капітал – 2774,7 3629,3 4532,0 5327,5 6215,4 7103,3 3. Загальна сума капіталу 11098,9 11098,9 11098,9 11098,9 11098,9 11098,9 11098,9 4. Коефіцієнт фінансового леверіджу (п.2: п.1) – 0,3 0,5 0,75 0,9 1,3 1,8 5. Рентабельність активів, % 15 15 15 15 15 15 15 6. Ставка процента за кредит, % – 10 12 15 18 21 25
7. Сума бруто- прибутку
(п.3 х п.5: 100) 1665 1665 1665 1665 1665 1665 1665 8. Сума відсотків за кредит (п.2 х п.6) – 277 435 680 959 1305 1776 9. Прибуток після виплати відсотків 1665 1388 1230 985 706 360 -111 10. Ставка податку на прибуток, % 25 25 25 25 25 25 – 11. Сума податку на прибуток (п.9 х п.10.) 416 347 307 246 176 90 – 12. Чистий прибуток (п.9–п.11) 1249 1041 923 739 530 270 – 13. Рентабельність власного капіталу, % (п.12: п.1х100) 11,3 12,5 12,4 11,3 9,2 5,5 –
Як свідчать наведені дані, найвищій рівень рентабельності при заданихумовах досягається при коефіцієнті фінансового леверіджу 0,3. При збільшенніостаннього підвищується ставка відсотку за кредит, в результаті чогорентабельність власного капіталу зменшується.
Методика оптимізації структури капіталу за критерієм мінімалізації йогосередньозваженої вартості передбачає наступні розрахунки (табл. 3.7)
Розрахунки показують, що мінімальна середньозважена вартість капіталу вСТОВ „Колос“ досягається при співвідношенні 60%: 40%. За такоїструктури капіталу та інших рівних умов реальна ринкова ціна підприємства будемаксимальною.
Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації фінансовогоризику базується на виборі джерел фінансування окремих складових активівпідприємства. При цьому може бути три підходи до фінансування різних групактивів підприємства (табл. 3.8)

Таблиця 3.7 Розрахунок середньозваженої вартості капіталуПоказник Варіант розрахунків 1 2 3 4 5 6 7 8 1. Загальна потреба в капіталі 11098,9 11098,9 11098,9 11098,9 11098,9 11098,9 11098,9 11098,9 2. Варіанти структури капіталу: а) акціонерний, % 30 40 50 60 70 80 90 100 б) залучений, % 70 60 50 40 30 20 10 – 3. Рівень дивідендних виплат, % 10 10,5 11 11,5 12 12,5 13 13,5 4. Рівень ставки за кредит, % 18 16 14 12 10 10 10 – 5. Ставка податку на прибуток, % 25 25 25 25 25 25 25 25
6. Ставка відсотка за кредит з урахуванням податкового корректора
(0,75)%,(п.4х0,75) 13,5 12 10,5 9 7,5 7,5 7,5 7,5
7. Середньозважена вартість капіталу, Σ(Уд1хЦі) 221 221 199 194 197 213 221 250
Таблиця 3.8 Підходи до фінансування активів підприємстваГрупи активів Підхід до їх фінансування агресивний помірний консервативний Внеоборотні активи
40% — ДЗК*
60% — ВК*
20% — ДЗК
80% — ВК
10% — ДЗК
90% — ВК Постійна частина оборотних активів
50% — ДЗК
50% — ВК
25% — ДЗК
75% — ВК 100% — ВК Змінна частина оборотних активів 100% — КЗК* 100% — КЗК
50% — КЗК
50% — ВК
* примітка: ДЗК – додатковий залучений капітал,
ВК – власний капітал,
КЗК – короткостроковий залучений капітал.
Постійна частина оборотних активів – це той мінімум, який потрібенпідприємству для здійснення операційної діяльності і величина якого не залежитьвід сезонних коливань обсягів виробництва і реалізації продукції. Як правило,вона повністю фінансується за рахунок власного капіталу і довгостроковихзалучених коштів.
Змінна частина оборотних активів підвладна коливанням у зв’язку зсезонними змінами обсягів діяльності. Фінансується вона, як правило, за рахуноккороткострокового залученого капіталу, а при консервативному підході – частковой за рахунок власного капіталу.
Визначити рівень фінансового леверіджу для СТОВ „Колос“,виходячи з різних підходів до фінансування активів за такими вихідними даними(на 1.01.2006р.):
середньорічна вартість основних засобів        — 4800 тис. грн.
оборотні активи:
постійна частина — 3156 тис. грн.
змінна частина — 1523 тис. грн.
При агресивному підході до 40% внеоборотних активів, до 50% постійноїчастини оборотних активів і уся змінна частина оборотних активів фінансуєтьсязвичайно за рахунок залучених коштів на довгостроковій і короткостроковійоснові. При такому підході сума залученого капіталу складатиме 5021 тис. грн.(4800х0,4 + 3156х0,5 + 1523), а його частка у загальній сумі капіталу – 45,2%(5021:11098,9).
При помірному (компромісному) підході до 20% внеоборотних активів і до25% постійної частини оборотних активів формується, як правило, за рахунокдовгострокових кредитів банку, змінна частина оборотних активів – за рахуноккороткострокового залученого капіталу, інша частина активів формується зарахунок власного капіталу. В даній ситуації потреба у залученому капіталіскладатиме 3272 тис. грн. (4800х0,2 + 3156х0,25 + 1523), а його частка узагальній сумі капіталу – 29,4 % (3272:11098,9).
При консервативному підході до 10% внеоборотних активів формується зарахунок довгострокових кредитів банку і до 50% змінної частини оборотнихактивів – за рахунок короткострокових кредитів банку. Друга частина активівстворюється за рахунок власного капіталу. Таким чином, в даній ситуаціїпідприємству буде потрібно залученого капіталу у сумі 1241 тис. грн. (4800х0,1+ 1523х0,5), що дорівнює 11,2% від загальної суми капіталу.
Як свідчать прогнозні розрахунки для СТОВ „Колос“ більш за всепідходить помірна політика, оскільки при такому співвідношенні власного ізалученого капіталу забезпечується найбільший рівень рентабельності власногокапіталу і найменша середньозважена його вартість.

Висновки та пропозиції
На підставіпроведених досліджень можна зробити такі висновки:
1. Бухгалтерськийбаланс являється заключним підсумковим документом про фінансовий станпідприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власнийкапітал. За формою баланс є таблицею, яка складається здвох частин – активу і пасиву. В активі балансу відображають дані, якіхарактеризують наявність розміщення та стан майна, а в пасиві – показники, якіхарактеризують джерела утворення цього майна і його цільове призначення.
У діючій формібалансу всі однорідні за економічним змістом статті згруповано у 3-х розділахактиву і 5-ти розділах пасиву. Загальні підсумки активу і пасиву балансу маютьдорівнювати один одному, і цю суму називають валютою балансу.
2. Аналізфінансового стану підприємств за балансом дає можливістьвстановити розмір авансованого капіталу, засоби, які є у розпорядженнігосподарства, напрям та ефективність їх використання, стан розрахунків тощо.
3. Поглибленевивчення питань формування і аналізу балансу проводилося за даними СТОВ „Колос“Коломацького району Харківської області. Це господарство розташоване в 60 км від обласного центру – м. Харкова, спеціалізується на вирощуванні продукції рослинництва, (їїчастка дорівнює 85,1%) хоча на підприємстві є практично всі види тварин іптиці. За розмірами, в сучасних умовах, його можна віднести до типу великихпідприємств з площею понад 3 тис. га і обсягом валової продукції 5934 тис. грн.
СТОВ „Колос“має міцну матеріально-технічну базу і всі умови для ефективного веденнясільськогосподарського виробництва.
4. Організаціяобліку в господарстві здійснюється у відповідності до Наказу про обліковуполітику. Облік ведеться за журнально-ордерною формою, але з 2008 р., за нашоюпропозицією, впроваджується автоматизована форма 1С.
5. Проаналізувавзміни у складі і структурі балансу СТОВ „Колос“ можна сказати, що на01.01.2007р. фінансовий стан підприємства погіршився. Цей висновок витікає з того,що, по-перше, темп росту усіх активів дорівнює 16,1%, а необоротних – 23,2%.По-друге, незважаючи на перевищення частки власного капіталу над залученим(59,2% і 40,8%), темп зростання останнього випереджає темп росту власногокапіталу: 35,6-41,1% проти 1,2%. Одночасно темпи збільшення дебіторськоїзаборгованості (35,6%) випереджають темпи росту кредиторської заборгованості(22,8%) на 12,6%. Знизилися показники ліквідності балансу. Так, коефіцієнтзагального покриття зменшився з 3,1 до 1,96.
6. Аналіз балансуСТОВ „Колос“ показав, що його структура і, відповідно, структуракапіталу, не можуть в повні мірі задовольнити потреби підприємства, що, на нашудумку, стало однією з причин зниження прибутковості господарства: сума прибуткузменшилася за три останні роки з 745,3 тис. грн. до 136,8 тис. грн.
7. З метою внесенняконкретних пропозицій щодо покращення фінансового стану підприємства, миздійснили розрахунки по оптимізації структури капіталу СТОВ „Колос“.За базу відліку було взята валюта і структура балансу на 01.01.2007р.
В основу нашихрозрахунків було покладено методику запропоновану І.А.Бланком [66], якапередбачає оптимізацію структури капіталу за трьома критеріями:
— максимізаціярівня рентабельності власного капіталу,
— мінімізаціясередньозваженої вартості сукупного капіталу,
— мінімізація рівняфінансових ризиків.
В результатіпроведених розрахунків ми прийшли до висновку, що СТОВ „Колос“ більшза все підходить помірна політика фінансування, оскільки при такомуспіввідношенні власного і залученого капіталу забезпечується найбільший рівеньрентабельності власного капіталу і найменша середньозважена його вартість.
При помірному(компромісному) підході 20% внеоборотних активів і до 25% постійної частиниоборотних активів формується, як правило, за рахунок довгострокових кредитівбанку, змінна частина оборотних активів – за рахунок короткостроковогозалученого капіталу, інша частина активів формується за рахунок власногокапіталу. В даній ситуації потреба у залученому капіталі складатиме 3272 тис.грн., а його частка у загальній сумі капіталу – 29,4%.
Всі прогнознірозрахунки виконувалися автором роботи згідно Договору (№16/01-08) між СТОВ „Колос“Коломацького району Харківської області і кафедрою статистики та економічногоаналізу ХНАУ. Про що свідчить Акт приймання виконаних робіт.

Список використаної літератури
1. Про невідкладні заходи щодо прискоренняреформування аграрного сектора економіки: Указ Президента України від 3 грудня1999 р. №1529/99 //Урядовий кур’єр. – 1999. — №230.
2. Про заходи щодо забезпечення реформування аграрногосектора економіки. Указ Президента України від 29 січня 2001р. // Урядовийкур’єр. – 2001. — №17.
3. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність вУкраїні. Закон України / Все про бухгалтерський облік. – 1999р.
4. Фінансова звітність за національними положеннями(стандартами) бухгалтерського обліку. 3-те вид., перероб. – Дніпропетровськ:Баланс – Клуб, 2000. – 368с.
5. Бухгалтерський облік на сільськогосподарськихпідприємствах:/ За ред. проф. М.Ф.Огійчука. Підручник. – 4-те вид., перероб. –Київ – 2006р.
6. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельностипредприятий АПК: Учеб. 4-е изд., испр., и доп. – Мн.: Новое знание, 2004.
7. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управлениекапиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. 2-е изд., испр. и доп. – М.:Финансы и статистика, 1999.
8. Савчук В.К. Аналіз господарської діяльностісільськогосподарських підприємств. – підр. – К.: Вища школа. – 1995.
9. Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства таїї аналіз: Навч. посіб. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: ЦУЛ, 2007.
10. ЛахтіоноваЛ.А. Фінансовий аналізсільськогосподарських підприємств.: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2004.
11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 „Загальнівимоги до фінансової звітності“ затверджений Наказом Міністерства фінансівУкраїни від 31.03.1999р. №87. Національні стандарти в бухгалтерському обліку.Питання використання: Навч. посібн. – 2-е вид., доп. / М.Г. Михайлов, О.А.Мельник, В.М. Теслюк та ін.; за ред М.Г. Михайлова. – К.: Вища освіта, 2002. –с. 212-216.
12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс“затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87.Національні стандарти в бухгалтерському обліку. Питання використання: Навч.посібн. – 2-е вид., доп. / М.Г. Михайлов, О.А. Мельник, В.М. Теслюк та ін.; заред М.Г. Михайлова. – К.: Вища освіта, 2004. – с. 218-225.
13. Порядок подання фінансової звітності, затвердженийпостановою КМУ від 28.02.2000р. № 419. Національні стандарти в бухгалтерськомуобліку. Питання використання: Навч. посібн. – 2-е вид., доп. / М.Г. Михайлов,О.А. Мельник, В.М. Теслюк та ін.; за ред М.Г. Михайлова. – К.: Вища освіта,2002. – с. 216-218.
14. Бондар В.П. Бухгалтерський баланс як джерелоінформації про діяльність підприємства // Економіка АПК. – 2001. №3. – с.69-74.
15. Срібняк О.М. Аналіз річної звітностісільськогосподарського підприємства // Наук. вісн. НАУ. – К., 2002. – Вип. 56.– с. 238-240.
16. Харитонова А. Баланс-2005 // Агробаланс. – 2006. — №1-2. – с. 6-13.
17. Кучеренко Т., Шайко О. Баланс підприємства //Бухгалтерія і сільському господарстві. – 2004. — №1. – с. 6-13.
18. Кучеренко Т., Шайко О. Баланс підприємства //Бухгалтерія і сільському господарстві. – 2004. — №2. – с. 14-19.
19. Біла Л.М. Роль звітності в системі управліннясільськогосподарським підприємством // Економіка АПК. – 2005. — №8. с. 85-90.
20. Фінансова звітність за 2005 рік // Бухгалтерія всільському господарстві. – 2006. — №2 (спецвипуск).
21. Методичні рекомендації по складанню та поданнюрічної фінансової та статистичної звітності за 2005 рік сільськогосподарськимипідприємствами // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2006. — №2. –с.2-12.
22. Пархоменко В. Складання річної фінансової звітності// Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. — №1. – с. 3-21.
23. Маренич Т.Г. Внутрішньогосподарська звітністьагроформувань в системі управління виробництвом // Економіка АПК. – 2005. — №3.– с. 63-71.
24. Методичні рекомендації по складанню бухгалтерськоїзвітності підприємствами АПК за 2005 рік (за ред. Ю.Я. Лузана, Н.Л. Жук) //Облік і фінанси АПК. – 2006. — №1. – с. 4-86.
25. Бірюкова О. Складання та подання річної звітностіфінансової та статистичної сільськогосподарськими підприємства // Бухгалтерія всільському господарстві. – 2008. — №1. – с. 2-11.
26. Пархоменко В.М. Складання оновленої фінансовоїзвітності за 2005 рік // Облік і фінанси АПК. – 2006. — №1. – с. 112-119.
27. Пархоменко В.М. Квартальна фінансова звітністьпідприємства // Праця і зарплата. – 2006. — №13. – с. 17-20.
28. Харитонова А. Фінансова звітність // Агробаланс. –2006. — №1-2. – с.26-33.
29. Огарков С.А. Формирование эффективной структурыосновных фондов: критерии и взаимосвязь факторов // Аграрная наука. – 2007. — №6. – с. 12-14.
30. Паронський А.П. Економічна сутність нематеріальнихактивів // Економіка АПК. -2005. — №1. – с. 81-87.
31. Костюченко В. Шаповалова Г. Облік дебіторськоїзаборгованості // Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. — №7. – с. 2-10.
32. Зміна балансової вартості основних фондів приздійсненні операцій фінансового лізингу // Облік і фінанси АПК. – 2005. — №5. –с. 63-64.
33. Бондар В.П., Корінько М. Коригування статутногофонду відповідно до вартості чистих активів // Облік і фінанси АПК. – 2005. — №4. – с. 70-77.
34. Морозова А.М. Власний капітал: практика обліку та оподаткування// Облік і фінанси АПК. – 2005. — №11. – с. 87-89.
35. Бечко В.П. Формування джерел оборотних засобівсільськогосподарських підприємств // Економіка АПК і природокористування:Вісник ХНАУ. – Х… 2006. — №9. – с. 44-48.
36. Кучеренко Т., Шайко О. Баланс підприємства //Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2004. — №3. – с. 2-8.
37. Нужна О.А. Оптимізація структури основних іоборотних засобів як важливий чинник забезпечення конкурентоспроможностіаграрних підприємств // Економіка АПК. – 2006. — №7. –с. 94-100.
38. Рудий Є. Збільшення статутного фонду: джерела,способи, реєстрація // Все про бухгалтерський облік. – 2005. — №109. — с.47-48.
39. Дроздова Т. Збільшення статутного капіталупідприємства // Все про бухгалтерський облік. – 2005. №109. – с. 49-53.
40. Братчик Л.М. Шляхи удосконалення звітної інформаціїв умовах оренди земельних і майнових паїв // Економіка АПК. – 204. — №3. – с.128-137.
41. Хомин П.Я. Внутрішня звітність усільськогосподарських підприємствах та їх облікову забезпечення: проблемаузгодженості // Облік і фінанси АПК. – 2004. — №1. – с. 45-51.
42. Лузан Ю.А. Звітність підприємства – основаінформаційної системи управління // Облік і фінанси АПК. – 2004. — №1. – с.4-9.
43. Біла Л.М. Удосконалення моделі фінансової звітностісільськогосподарських підприємств // Економіка АПК. – 2007. — №2. – с. 69-73.
44. Іванова Н.А. Удосконалення бухгалтерської звітностісільськогосподарських підприємств // Економіка АПК. – 2007. — №6. – с. 70-73.
45. Хомин П.Я., Саблук І.П. Парадокси класифікаціїтипів змін балансу за теорією бухгалтерського обліку та його рахунками // Облікі фінанси АПК. – 2006. — ;7. – с. 104-109.
46. Голов С. Гармонізація фінансової звітності:відповідно до плану дій „Україна – ЄС“ // Бухгалтерський облік іаудит. – 2007. — №4. – с. 7-16.
47. Лавріненко Л.І., Хомин П.Я. Звітність сільськогосільськогосподарських підприємств треба удосконалювати // Облік і фінанси АПК.– 2006. — №4. — с. 108-112.
48. Пархоменко В. Річна фінансова звітність //Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. — №1. – с. 14-16.
49. Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз: Навч.посіб. – Х.: АСК, 2004. – 185с.
50. Івахненко В.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. –2-ге вид. – Х.: Видавничий Дім „Інжек“, 2003. – 167с.
51. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. –К.: МАУП, 2000. – 152с.
52. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналізпідприємства: Навч. посіб. – М.: Фінанси ЮНИТИ, 2000.
53. Павловська О.В., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.О.Фінансовий аналіз: Навч. метод. посіб. – К.: КНЕУ, 2006.
54. Национальные стандарты бухгалтерского учета. Общие требования кфинансовой отчетности // Баланс. – 2000.
55. Ефимова О.В. Финансовый анализ.–М.: Бухгалтерский учет. – 1999.
56. Кучеренко Т. Відображення біологічних активівфінансової звітності сільськогосподарських підприємств // Бухгалтерський облікі аудит. – 2007. — №7. – с. 46-50.
57. Щодо застосування положень (стандартів)бухгалтерського обліку: Лист від 3.03.2007р. №31-34000-20-21/4377 // Все пробухгалтерський облік. – 2007. — №42.
58. Голов С.Ф. Облік сільськогосподарських активів засправедливою вартістю: проти течії // Облік і фінанси АПК. – 2006. №11. с.87-91.
59. Кандауров О.О. Облік сільськогосподарськоїдіяльності відповідно до П(С)БО 30 „Біологічні активи“ // Облік іфінанси АПК. – 2006. — №11. с.91-96.
60. Козак В.Г. Економічна сутність способів і видиоцінок в бухгалтерському обліку: їх мета та функції // Економіка АПК. – 2007. — №2. – с. 115-123.
61. Левицька С. Бухгалтерський облік: основи,перспективи розвитку // Бухгалтерський облік і аудит. – 2007. — №8. — — с.7-12.
62. Огійчук М.Ф. Формування у бухгалтерському облікудоходів та витрат сільськогосподарської діяльності відповідно до вимог П(С)БО30 „Біологічні активи“ // Облік і фінанси АПК. – 2006.-№6.–с. 24-34.
63. Сук Л.К., Сук П.Л. Облік біологічних активів //Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2007. — №4. – с. 47-48.
64. Сук Л.К., Сук П.Л. Облік довгострокових біологічнихактивів // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2007. — №6.
65. Сук Л.К., Сук П.Л. Облік поточних біологічнихактивів // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2007. — №№7-9.
66. Бланк И.А. Основи фінансового менеджмента: В 2-х т.– К.: Ника-Центр, Эльга, 1999.
67. Шеремет А.Д., Ненашев Е.В. Методикафинансового анализа: Учебн. пособие. – М.: Инфра-М., 1999.
68. Томас П., Кармин, Альберт Р. Маклин. Анализ финансовых отчетов(на основе СААР): Учебник (пер. с англ.). – М.: Инфра-М., 2006.