Формування читацьких інтересів молодшого школяра на основі використання ілюстрованого матеріалу

ДИПЛОМНА РОБОТА
ФОРМУВАННЯ ЧИТАЦЬКИХ ІНТЕРЕСІВ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРАНА ОСНОВІ ВИКОРИСТАННЯ ІЛЮСТРОВАНОГО МАТЕРІАЛУ

Зміст
Вступ
Розділ І. Теоретичні засади формування читацьких інтересівмолодших школярів
1.1 Читання як мовленнєва діяльність
1.2 Загальна характеристика малюнків та ілюстрацій як засобів наочності
Розділ II.Методика формування читацьких інтересів молодших школярів засобамиобразотворчого мистецтва
2.1 Загальна характеристика творів різних жанрів для дітей
2.2 Використання малюнків таілюстрацій під час вивчення творів для дітей
2.3 Експериментальне підтвердження ефективності формуваннячитацьких інтересів з допомогою малюнків таілюстрацій
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Національне відродження, демократичніперетворення в Україні потребують розв’язання проблеми національної освіти,докорінне оновлення загальноосвітньої, зокрема початкової освіти. Навчальнізаклади повинні забезпечити високу якість педагогічного процес усебічнийрозвиток і виховання підростаючою покоління відповідно нових завдань і потребсуспільства, що вимагає внесення істотних змін у процес навчання молодшихшколярів, зокрема оволодіння ними навичками читання Ефективність здобуття знаньзалежить і від того, наскільки слово вчителя або прочитаний ілюстрований текстспонукатиме учнів до активного мислення, розуміння ними змісту і значенняслова, правильного співвідношення його з об’єктами і явищами реального світу,до безпосередньо чуттєвого сприйняті я об’єктивної дійсності. А цебезпосередньо пов’язане з умінням школярів виразно відтворювати та емоційправильно сприймати художній твір.
Підвищення якості навчання і виховання учнів умолодших клас неможливе без глибокого копіткого вивчення і втілення у життяперевірених досвідом знахідок і досягнень передових педагогів.
Багато різних факторів впливає на успішністьучнів. Одним найважливіших є вміння свідомо, правильно виразно та швидко читатиВеликі труднощі чекають на дитину яка не вміє читати при виконання домашніхзавдань їй не цікаво на уроках, вона приречена на зубріння розумову обмеженість.Такий учень не буде активним читач бібліотеки, не відчуватиме потребиспілкування з книгою, бо читан приносить не задоволення, амуку.
В. Сухомлинський вважав, що першочерговезавдання школі закласти основу для того, щоб художнє слово, рідна мова стаорганічною потребою особистості, відкрите для дітей з перших крої шкільногожиття [72, 143].
Що таке читання або уміння дитини читати? Це,насамперед, наявність Інтересу до читання, до книг, як джерела пізнання ігромадського виховання, опанування літературною мовою, а отже. іморально-естетичне та суспільно-політичне виховання, розвиток духовного світудитини, її почуттів. Таким чином, читання є ефективним засобом навчаннявиховання та розвитку дитини і це здійснюється передусім завдяки умінню дитинибачити та слухати. Саме такі важливі якості властиві справді митцям, які ясночують своїх героїв, бачать їх рухи і жести, спостерігають різні предмети івиявляють відповідний їм зміст.
Ось це уміння бачити дає дитині цілісне,глибоко достовірне уявлення про прочитане. Розвитку цього уміння сприяють такідві взаємопов’язані умови: інтерес до читання з боку суб’єкта і красаілюстрації. Перший фактор означає, що дитина не може бути байдужою до прочитаного.Другий фактор-краса ілюстрації — сприяє розвитку естетичного сприйняття, тому,викликає позитивні емоції, почуття, переживання, які стимулюють суб’єкт допізнання та осягнення дійсності. «Краса у мистецтві, — писав Л. Толстой,- має бути для того, щоб примусити звернути на себе увагу,притягти і примусити вникнути у зміст твору». Говорячи словами Ф. Шілера,краса форми пробуджує «самодіяльність розуму вже у сфері почуттєвості»,бо виступає, так би мовити, як «проміння істини».
У генетичному плані розвиток естетичногоспоглядання спочатку відстає від розвитку уяви, фантазії. Фантазія і дійсністьпо-різному взаємодіють у свідомості дитини залежності від її віковихособливостей. Про це свідчать дані багатьох досліджень. Так при аналізі першихдитячих малюнків привертає до себе увагу передусім те, що дитина спирається насвої погляди й уявлення, а не на безпосередні спостереження за предметами. Ілише потім, у процесі накопичення життєвого досвіду, дитина починає керуватисяй тим, що впадає їй в очі. Найбільш поширеним об’єктом її перших малюнків єлюдина. Потім коло об’єктів значно поширюється: вона вже малює звірів, машини,хатні речі — усі навколишні предмети.
У зв’язку з цим не можна погодитися зкатегоричним твердженням В. Вундта, який вважав, ніби безпосереднє спогляданняне стосується дитячих малюнків і що всі вони є схематичними картинами пам’яті. В.Вундт відкидає також і роль фантазії, а отже, і творчості у цьому виді дитячогомистецтва.
Насправді ж звернення дитини до малюнківсвідчить насамперед про дозрівання її естетичного сприйняття, яке має творчийхарактер, а продукти фантазії мають наочний характер. Дослідження свідчать, щомалюнки зрілих митців є наслідком як розвиненої спостережливості, так і багатоїтворчої уяви. Без відтворювальної фантазії, таким чином, неможливе естетичнесприйняття. Без неї воно є лише «безпосереднє споглядання», задопомогою якого не можна сприйняти ні індивідуальну красу предмета-гармонію, нібагатство його людського змісту.
Зі вступомдитини до школи відбувається великий крок у розумовому розвитку. Коло дитячогочитання обумовлене віковими, психологічними особливостями, тобто рівнемрозвитку у дитини цього віку сприйняття, пам’яті, уваги, уявлення. Близько 4тис. слів має словниковий запас першокласник, говорить досить швидко, мова йогостає більш зв’язною, правильною. Проте великим гальмом для читання є ще низькатехніка читання. Багато зусиль витрачає на це дитина, зміст прочитаного частозабувають. Тому за читанням учнів треба уважно стежити. Твори, які читають діти,мають бути надруковані крупним шрифтом, з яскравими ілюстраціями, короткими,зрозумілими. К. Ушинський говорив про роль ілюстрації: «Спробуйте один ітой самий твір розповісти двом однаково здібним: одному за картинками, другомубез картинок, і ви оціните тоді все, значення картинок дитини» [80,78].
Працюючи з учнями протягом цілого навчальноготижня, вчитель має змогу спостерігати за вихованцями під час уроків,прогулянок, виховних заходів. Основне місце у навчальному процесі займає урок. Керуючинавчальним процесом він формує в учнів читацькі інтереси через ілюстрації тамалюнки.
Щоб викликати в учнів любов до художньоїлітератури, треба організовувати тематичні виставки книжок, підбиратиоповідання, вірші, казки для читання, проводити їх обговорення. Твори маютьбути не великими, гарно ілюстрованими, цікавими, змушувати мислити дітей і,основне, щоб вони хотіли їх читати. Неможливо аналізувати твір безвзаємозв’язку з іншими творами мистецтва — живописом, музикою тощо.
Актуальність теми дипломної роботи полягає втому, що на сьогодні дуже мало уваги приділяють ілюстраціям у підручниках,художніх книжках. Явище це є негативним. Адже, заходячи в книжковий магазин,дитина швидше зацікавиться яскраво оформленою книжкою і саме її візьме до рук. Існуєдумка, що ілюстрація у книжці не несе такого емоційного насичення, як сам текст.Вона є хибною, бо не знаючи змісту, дитина, гортаючи сторінки книжки, отримуєосновну інформацію саме через малюнки, через ситуації зображені за допомогоюмалюнка на сторінках книги. Через деякий час, коли ця книжка займе чільне місцеу домашній дитячій бібліотеці, дитина ознайомиться зі змістом твору, якийдуховно збагатить юного читача.
У художній літературі слово несе і знання, іестетичне навантаження, але воно обов’язково повинно бути проілюстроване. Дітимолодшого шкільного віку емоційніші від дорослих, все і в усьому вони бачатьяскравість, а сірість і безликість породжують почуття дисгармонії навіть удитячій книжці. Якщо дитина взяла у руки книжку, яка лише зовні їй сподобалась,або є цікаво проілюстрованою — це вже 50 відсотків успіху. На даний час пануєпроблема: «Як зацікавити дітей книжкою?», «Як сформувати у дітейчитацькі інтереси?» Дійсно, з настанням епохи комп’ютеризації, дедаліменше можна побачити дитину, яка у вільний час читає художню літературу. Томуслід оформити, проілюструвати книжку так, щоб учень не тільки хотів. взяти їїдо рук, а й прочитати. Вчитель на уроках повинен використовувати багатомалюнків, ілюстрацій і звернути увагу на те, що якщо дитина прочитає прозображуване, то дізнається більше цікавого і нового у тій, чи іншій книжці.
Ілюстрація — «душа». книжки длямалят. Хто заперечуватиме цю істину? Саме народження книжки для дітей пов’язанез утвердженням ілюстрації як провідного елемента в складі слова і зображення«Книжки з малюнками» — кажуть дорослі і діти, а смисловий акцентнезмінно роблять на «малюнки». Яскраві, живі, дотепні вонивідповідають дитячому, безпосередньому сприйняттю світу.
Тому проблема формування читацьких інтересівза допомогою малюнків і ілюстрацій є важливою і актуальною для сучасноїпочаткової школи, і її ми досліджуємо в цій дипломній роботі.
Гіпотеза дослідження: ефективне формування читацьких інтересів молодших школярів можназабезпечити комплексом спеціально підібраних малюнків та ілюстрацій, а такожпевних вправ та завдань.
Об’єкт дослідження — процес формування читацьких інтересів молодших школярів.
Предмет дослідження — формування читацьких інтересів молодших школярів за допомогоюмалюнків та ілюстрацій.
Мета роботиполягає в теоретико-експериментальному вивченні впливу ілюстративного матеріалуна формування читацьких інтересів.
Для досягнення цієї мети в дипломній роботіпоставлено такі основні завдання: проаналізувати психолого-педагогічну талінгвістичну літературу з питань впливу малюнків та ілюстрацій на формуваннячитацьких інтересів:
охарактеризувати методику розвитку читацьких інтересівна основі ілюстративного матеріалу;
перевірити вплив ілюстрацій та малюнків наформування читацьких інтересів;
розробити систему вправ та завдань звикористанням ілюстративного матеріалу для розвитку читацьких інтересів учнів.
Для розв’язання поставлених завданьвикористано такі методи:
аналіз і узагальнення наукових джерел;
спостереження;
тестування;
бесіда.
Розв’язання проблем, що випливають із завдань,надає що випливають із завдань, надає дослідженню певного теоретичного значення- поглиблюється розуміння особливостей читацьких інтересів та шляхи їхформування у молодших школярів за допомогою малюнків та ілюстрацій.
Вирішуючи проблему формування читацькихінтересів, було проведено експериментальну перевірку впливу використанняілюстративного матеріалу на формування читацьких інтересів.
Перш ніж провести експериментальнедослідження, ми ознайомилися з публікаціями у періодиці, щоб з’ясувати,наскільки ця тема є актуальною серед вчителів і науковців, зокрема, з журналами
«Початкова школа» та «Навчальнашкола» за період 1980-2007 pp. У «Початковій школі» є рядстатей, що стосуються проблем формування читацьких інтересів молодших школярів.Зокрема, хочеться відзначити таких науковців, методистів, як Н. Ващенка [6], Н.Скрипченко [68], О. Савченко [65], О. Онищенко [51], В. Мартиненко [39], М. Наумчук[46] та ін. Під час опрацювання посібників, статей цих авторів виявленорекомендації щодо побудови підручників з читання для формування навички читаннята аналізу художнього твору. Проте нема цілісного дослідження про впливілюстрацій та малюнків як засобів формування читацьких інтересів молодшихшколярів
На нашу думку, наукова робота потребує націленостіна експериментальне дослідження. Тому що завдяки цьому ми зможемо переконатисяна власному досвіді, що ілюстрування тексту допомагає розвивати в учнівчитацькі інтереси.
Експериментальне дослідження ми проводили упочаткових класах. Беручи до уваги Читанки Савченко О.Я. зробиливисновки, що вони здебільшого проілюстровані, проте є мало ілюстрацій довіршів, байок, тому учні читають ці твори — неохоче. Отже,змістом експериментального дослідження стала перевірка впливу ілюстрацій тамалюнків на формування в учнів читацьких інтересів. Тому ми запропонувалисистему вправ для з’ясування цієї проблеми.
перевірка інтересу учнів до читання беззастосування ілюстративного матеріалу;
використання малюнків та ілюстрацій під часроботи над художніми творами;
відображення дітьми змісту прочитаних творів умалюнках;
перевірка читацьких інтересів молодшихшколярів під час використання проілюстрованих творів.
Провівши дослідження, ми переконалися, щоілюстративний матеріал покращує рівень читацьких інтересів, а отже, показникиефективності зросли.
Практична значущість дипломної роботи випливаєз актуальних завдань удосконалення навчально-виховного процесу загалом тауроків читання зокрема, а також з гуманістичних засад гармонійного розвиткуособистості школяра Матеріали дослідження можуть використовувати учителіпочаткової школи ефективної реалізації виховного та розвивального потенціалууроків читання, доповнення навчального матеріал) підручників та іншихпедагогічних та освітніх цілей.
Доречно згадати такі слова: «Дитинство — це пора коли дивишся на світ широко розплющеними очима і вимагаєш негайногопояснення всього, що відбувається, тому ілюстратори повинні ясно і вичерпновідповідати на питання як?» і «чому?», утримуючись віднерозсудливих злетів фантазії [10].
Отже, книжкова ілюстрація — частина книги. Художникповинен врахувати для кого написана ця книга спосіб творення, формат, шрифтовийрядковий, щоб знайти гармонійне вирішення, створити художній образ ілюстрованоїкниги.
Дипломна робота складається із вступу, трьохрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків з малюнками Загальнийобсяг роботи 76 с.
Розділ І. Теоретичні засадиформування читацьких інтересів молодших школярів
 1.1 Читання як мовленнєва діяльність
У світовій практиці читання вважають головноюформою засвоєння найрізноманітнішої змістової та емоційної інформації,особливим засобом розумового і духовного розвитку особистості.
У початковій ланці школи читання виступаєособливим предметом, який одночасно є унікальним засобом власне навчаннямолодшого школяра й інструментом для вивчення будь-яких навчальних предметівпочаткової, середньої і старшої ланок школи. Воно є одним із видів мовленнєвоїі пізнавальної діяльності, активно впливає на мовний, естетичний розвитокдитини, залучає її до читання книжок, художньої й науково-пізнавальноїлітератури.
Читанню у початкових класах належить провіднароль у художній, суспільно-історичній освіті, громадському, моральному,естетичному вихованні, у закладанні основ самовиховання, саморозвитку,духовності, національної свідомості.
Уміння дитини читати вже у початковій ланцішколи розглядають у двох аспектах. Перший — формування техніки читання — буквально сприймання графічної моделі слова і правильне звукове її відтворенняза одиницями читання (склад, різного типу злиття: ПГ, ППГ, ПППГ, ПГПП) зпоступовим переходом до читання цілими словами, словосполученнями, реченнями; ідругий — здобуття знань через читання художньої і науково-пізнавальної літератури,вироблення свого власного ставлення до прочитаного, а отже, виховання, розвитоксвоєї читацької самостійності. Як бачимо, основою другого аспекту є необхідна базапершого. Взаємозв’язок, взаємозумовленість тут надзвичайно тісні, але наокремих етапах розвитку початковому вмінню читати у широкому розумінні цьогослова відводять особливе місце.
Уміти читати — означає оволодіти технікоючитання, усвідомлено сприймати те, що читаєш, орієнтуватися в художній,науково-пізнавальній і довідковій літературі, рекомендованій для молодшогошкільного віку, а також у періодиці (дитячих журналах, газетах).
Уміння читати — це наявність інтересу дочитання, до книг як джерела пізнання, громадського виховання, опануваннялітературної мови, а отже, і моральне, естетичне й суспільне виховання,розвиток духовного світу дитини, її почуттів.
При створенні відповідних умов на урокахчитання формується людина нового суспільства, закладаються основи світоглядуюного громадянина, його всебічного розвитку. Найкраще цьому сприяють текстихудожньої літератури. Через це у зміст навчання читати вводяться від 80 до 90%саме художніх текстів. Водночас учень має бути готовим до вивчення такихнавчальних предметів, які вимагають високого рівня розвитку логічного мислення(природознавство, біологія, математика та iн). У зв’язку з цим на уроках читанняопрацьовуються тексти науково-пізнавального характеру, на основі яких мають нелише формувати способи, види, якості читання, а й встановлюватися логічні,часові, просторові, причинні та інші зв’язки. Учень має бути обізнаний знауково-технічним розвитком суспільства, людиною — творцем цього процесу, їїставленням до навколишнього середовища. Читаючи тексти підручників з математики,природознавства, граматики і правопису, слухаючи пояснення вчителя, учень маєсправу з об’єктивно існуючими або тими, що колись існували, фактами, явищами,подіями, процесами.
Читання ж текстів художньої літератури — цеособливий вид пізнання дійсності. Тут учень сприймає предмети, об’єкти, явища,події не реального світу, а дійсність, створену фантазією, уявою художника (поета,прозаїка). Дізнаючись про явища, факти, події, людей з художнього твору, читачводночас має навчитися бачити і ставлення до всього описуваного самогописьменника. А це вимагає посилення специфіки роботи над художніми текстами. Дитинапоступово має осягнути те, що письменник з життя добирає для зображення тіявища, події, вчинки, які найбільше відповідають його естетичним ідеалам,поглядам, розумінню. Специфіка опрацювання текстів художньої літератури маєбудуватися гак, щоб учні вчилися бачити в одному явищі, події різні аспекти,знаходити і розуміти причини ставлення автора до описуваного і висловлювалисвоє ставлення, своє розуміння, зіставляли його з авторським, знаходили спільней відмінне.
Зміст і форма літературного тексту впливаютьна кожну особистість по-різному. В окремих випадках сприймання може бутинеадекватне змістові художнього твору. Це пояснюється специфікою художньоїлітератури — різними шарами її змісту, особливостями художнього образу,психічним складом читача, рівнем його розвитку.
У молодшого школяра ще немає розумінняхудожнього образу як єдності конкретного і загального. Він інтуїтивно, частопримітивно, на основі різного роду асоціацій, постійного зближення, зіставленнясвого життєвого досвіду, своїх уявлень, почуттів сприймає зображене у творі.
Як наголошує Л. Виготський, у процесі читанняхудожніх текстів відбувається не просто засвоєння прочитаного, а усвідомленнясвого ставлення до творів мистецтва або формування нових знань через своєріднийдіалог між автором і читачем на основі тексту [10, 86]. Тому,опрацьовуючи будь-який жанр художнього тексту на уроці, вчитель, виходячи зрівня розвитку дітей класу, спонукає їх знаходити через форму слова позиціюавтора, формулювати етичні та естетичні оцінки дійових осіб, ставити себе намісце того чи іншою персонажа, уявно діяти за нього і передавати головний сенсйого діяльності через творчу розповідь. Такий методичний підхід дає змогувносити корективи в опрацювання науково-пізнавального і художнього текстів. Якщоу першому переважає логічний аналіз, встановлення різноманітних зв’язків, то ухудожньому — вчитування (заглиблення) у зміст, тлумачення, інтерпретація текстуРезультатом такої роботи є створення кожним учнем свого художнього образу, свогочитацького погляду, доведення за допомогою тексту свого розуміння, а отже, ібагаторазове активне перечитування, що безперечно позитивно впливає і наформування способів, видів, якостей читання, і на виховання молодших школярів.
 1.2 Загальна характеристика малюнківта ілюстрацій як засобів наочності
 
Важливе значення у формуванні всебічнорозвинутої людини здатної до активної участі в усіх сферах людської діяльності,має образотворче мистецтво — один із навчальних предметів загальноосвітньоїшколи, що сприяє моральному та естетичному вихованню учнів.
Видатний чеський педагог-гуманіст Я. Каменськийпроголосив «золоте правило» дидактики: «Все, що тільки можна,давати для сприймання чуттями, а саме: видиме — для сприймання зором, чутне — слухом, запахи — нюхом, те що підлягає смаку, — смаком, доступне дотикові, — через дотик. Коли будь, які предмети відразу можна сприйняти кількома чуттями,нехай вони відразу схоплюються кількома чуттями…»
Усі види діяльності з малюнка, живопису,композиції й ознайомлення з кращими творами образотворчого мистецтва, у процесіяких розвиваються розумові дії та мисленні операції, творча уява і художніінтереси, естетичні почуття й образотворчі здібності, судження й узагальнення,формуються ідейно-естетичні переконання, дуже важливі для вчителяобразотворчого мистецтва.
Багато видатних діячів науки й культуривідмічали позитивний вплив образотворчого мистецтва на розвиток різноманітнихякостей людини. Відомий російський психолог, дослідник образотворчої діяльностідітей Є. Ігнатьєв писав, що в процесі зображення бере участь не будь-яка окремафункція — сприймання, пам’ять, увага, мислення та ін., — а особа людини вцілому [19].
Малювання широко застосовується в практичнійдіяльності спеціалістів різних професій і сприяє підвищенню їхньої кваліфікації.Духовні запити людини потребують образотворчої грамоти, основи якої маютьзакладатися в початковій школі висококваліфікованими педагогами.
Одним з основних засобів зображення видимогосвіту в образотворчому мистецтві є малюнок [12].
Малюнок — зображення предметів і явищ,виконане на площині від руки за допомогою графічних засобів: лінії, штриха,плями їхніх комбінацій.
Малюнок відомий з давніх-давен і протягомтисячоліть, служить людству. Він має величезні образотворчі можливості. Заумовними малюнками, що їх залишила людина епохи палеоліту й неоліту, мидізнаємось про її життя, побут, знаряддя праці тощо.
Ще в стародавньому світі людина черезспостереження передавала дійсність відповідно до об’єктивних законів сприйняття.Плоскі пастельні зображення земляними фарбами тварин, на яких полювала людина,орнаменту, а також декоративні зображення на знаряддях праці (продряпані накамінці, кістках) свідчать про те, що спочатку малюнок був невід’ємний відживопису та гравюри.
Велику роль відіграв малюнок у виникненнішрифту, якому передувала піктографія (письмо за допомогою малюнка).
Малюнок, як і все мистецтво, пройшов складнийі довгий шлях розвитку, відтворюючи реальну діяльність, передаючи глибокі почуттяй думки художника. Умовно-плоскі малюнки виконувались на папірусі, рельєфнізображення — на камінні, кераміці.
В центрі уваги грецьких художників булафізично красива і духовно досконала людина. У малюнку греки досяглиреалістичного проектування образів, високої художньої майстерності, втілених урізноманітних побутових малюнках на вазах, мармурових плитах тощо.
На малюнок, як і на всю культуру, в епохусередньовіччя впливала церква. Розвиток його значною мірою був пов’язаний зілюструванням рукописів, а також із створенням іконографічних зразків для іконі фресок. Малюнок часто мав характер схематичних креслень і начерків.
Художники доби Відродження заклали теоретичніта практичні основи методики реалістичного малюнка, встановили закони лінійноїта повітряної перспективи, світлотіні, пластичної анатомії. Важливого значеннянабув реалістичний малюнок з натури, виник станковий малюнок із його основнимижанрами: історичним, портретним, пейзажним [4].
Вагомий внесок у розвиток реалістичногомалюнка зробили художники Росії й України: А. Лосенко, О. Іванов, К. Брюлов. Подальшийвнесок у розвиток реалістичного малюнка зробили П. Чистяков та його вихованцічудові майстри малюнка І. Рєпін, В. Суріков, В. Васнецов, В. Серов, М. Врубель.
Малюнок, як і мова, із давніх-давен є могутнімзасобом спілкування людей і пізнання світу. Кожна людина повинна знайти основиобразотворчого мистецтва, набути елементарних навичок з малювання, які потрібніїй для практичної діяльності. Інколи не можливо уявити предмет або явище природитільки за словесним описом. Тоді за допомогою малюнка, через його конструктивнуформу, пропорції, а часто і розміри, створюється виразне уявлення про об’єктвивчення.
Відомий український художник В. Касіян писав,що малюнок — це фундамент не лише для всіх галузей образотворчого йдекоративного мистецтва й архітектури, а й для всіх видів образного мислення,що завдяки малюнку ми пізнаємо все, що нас оточує, малюнок допомагає образнопередати свій задум і вченому, і техніку [31, 57].
Малюнок є первинною функцією творчого задумулюдини, яка повинна володіти ним досконало. Малюнок потрібний людям різнихпрофесій: інженерам і робітникам, учителям і лікарям, агрономам і геологам. Нароль малюнка у творчій діяльності людини вказував український конструктор літаківО. Антонов. Він зазначав, що з малюнка починається все,без нього не сконструюєш ні літака, ні пральної машини.
Залежно від призначення малюнки можна поділитина такі види: художній, науково-пізнавальний, технічний.
Художній малюнок є основою образотворчого мистецтва, мета якого — образний і емоційнийпоказ об’єктів та явищ навколишньої дійсності. У ньому художник передає своєставлення до зображуваного, підкреслює основне, характерне, зберігаючи живесприйняття натури. Художник, як і письменник, не копіює натуру, а створюєхудожній образ, викликаючи у глядача відповідні почуття. Навчання художньогомалюнку ґрунтується на пізнанні законів композиції, лінійної та повітряноїперспектив, пластичної анатомії та оптики.
Науково-пізнавальний малюнок має пояснювальний характер об’єктів чи явищ навколишнього світу. Віндопомагає вивчити зовнішню й внутрішню будову об’єкта. Такі малюнкизустрічаються в підручниках із природознавства, ботаніки. Науково-пізнавальнімалюнки, які вчитель виконує на класній дошці або на папері, допомагаютьпояснити учням ту чи іншу форму об’єкта флори або фауни та ін.
Технічний малюнок передає зовнішній, часто і внутрішній вигляд деталі, вузла, машини. Навідміну від художнього перспективного малюнка, технічний малюнок є умовним. Воснові побудови такого малюнка лежать аксонометричні проекції, вивчають його вкурсі креслення.
Нас цікавить лише художній малюнок. Завиконанням художні малюнки можна поділити на лінійні і тонові. Основнимиобразотворчими засобами техніки виконання художніх малюнків є лінія, штрих іпляма.
Лінією можна передавати не тільки зовнішніобриси предметів, а й їхній об’єм, положення в просторі. Вид лінії на сам передзалежить від призначення малюнка. Лінія має виявляти характер натури.
Лінійний малюнок більш художній і емоційний, якщо його виконати просторовою лінієюрізної товщини, насиченості та довжини. Звичайно, що б показати об’ємність тапростір зображуваного об’єкта на площині паперу, лінії на передньому планіпередають більш чітко за тоном ніж на задньому плані. Треба пам’ятати, щоконтурна лінія однакової товщини часто надає зображенню сухості,маловиразності, малюнок тоді нагадує креслення. Лінійний малюнок у творчійдіяльності чудово використовували такі художники, як А. Дюрер, Ж. Давід, В. Серовта ін. (додаток 2).
Тоновий малюнок виконують не тільки просторовими лініями, а й світлотінню, якадопомагає показати пластичну форму предмета, його рельєф, положення в просторі.Високохудожні зразки живописного малюнку створили І. Репін, В. Суріков, Д. Кардовський,К. Єлева, К. Трохименко та ін. .
Навчальний малюнок — це цілеспрямоване зображення на предметній площині об’єктівреального світу з метою вивчення правил побудови форми та зображення.
В роботі над малюнком використовують різніматеріали: білий і кольоровий папір. Кольоровий папір використовуютьздебільшого для малюнків і начерків олівцями, сангіною чи фломастерами.
Малюнки можуть бути виконані не лишекольоровими олівцями, а й вугільними олівцями, сангіною, тушшю, пастеллю.
Отже, малювання широко застосовується впрактичній діяльності спеціалістів різних професій і сприяє підвищенню їхньоїкваліфікації.
Процес малювання пов’язаний з умінням мислити.Відомий художник-педагог П. Чистяков писав, що малювати — це означає розуміти. Треба вміти малюнок порівнювати з натурою, продумуватипослідовність роботи, логічно мислити, працювати свідомо [12].
Крім малюнків велике значення у розвитку уявита фантазії, займають ілюстрації.
Ілюстрація (лат. illustratio — освітлюю, пояснюю) — це малюнки долітературних творів (казок, байок, оповідань, романів тощо), які розкривають ідоповнюють їх зміст, допомагають, краще зрозуміти і запам’ятати їх, якіснішеуявити образи творів.
У галузі ілюстрації працював видатнийукраїнський художник К. Трутовський. Видано дуже багато різних книжок, якідобре ілюстровані художниками різних поколінь і в різних манерах. До визначнихмайстрів належить: Д. Кардовський, В. Фаворський, Є. Кибрик, І. Їжакевич, В. Касіян,О. Кульчицька, М. Дерегус, Х. Данченко, В. Чебаник, Г. Якутович.
Нажаль, мало уваги приділяється в нашій країнідитячим книгам. Зараз ілюструванням книжок займаються такі художники, як: В. Лебєдєв,Є. Рачов, К. Кузнецов, Ю. Васнецов, В. Копашевич, А. Базилевич, В. Полтавець, Н.Лопухова, О. Павловська та ін.
Ілюстрації, образно розкриваючи зміст літературнихтворів, впливають на розвиток у дітей уяви, мислення, пам’яті. Високохудожніілюстрації допомагають і педагогам у навчально-виховному процесі в школах,зокрема на уроках розвитку зв’язного мовлення. Використовуючи ілюстрації художників,педагоги вчать дітей створювати аналізувати те що було прочитане (пісні, байки,казки, оповідання тощо).
Робота художника над ілюстрацією за своїмхарактером схожа на його роботу над сюжетною композицією. Відмінність полягає втому,, що художник, ілюструючи художній твір, розкриває графічними засобамидумку автора, творчо доповнюючи її. В сюжетних композиціях художник сам вибираєзміст і образи, які трактує по — своєму, створюючи сюжетну композицію. Протеобидва художники в своїй роботі спираються на етюди, замальовки, зроблені знатури, а також на власну пам’ять і фантазію, уміння і навички [4].
Щоб оформлення книги було високохудожнім іцілісним, художник спочатку робить макет книги, де подає в ескізній форміоформлення суперобкладинки, оправи, форзаца, авантитулу і титулу. В макетікниги він визначає ілюстрації (сторінкові, які займають частину її або двісторінки) заставки (малюнки на початку розділу, тобто на початку сторінки) кінцівки(малюнки у кінці розділу, наприкінці сторінки). Добре продуманий і якісновиконаний макет дає змогу художнику творчо і з насолодою працювати надрозробленням ескізів до ілюстрацій твору знаходити виразно композицію і вдалекольорове вирішення кожної з них.
Ілюстрування, як і створення сюжетноїкомпозиції, неможливе без систематичної роботи з натури, яка збагачує творчу уявуілюстратора допомагає йому вдосконалювати свою художню майстерність.
Залучення вчителів до передбаченої програмоютворчої роботи має велике навчальне і виховне значення. Воно сприяє загальномурозвитку дітей. Творча робота над ілюстрацією дає багатий матеріал для вивченнянавколишньої дійсності, допомагає зрозуміти складні явища життя, виділятиголовне, суттєве від другорядного й уловлювати загальну ідею явища; розвиваєздатність до уважного вивчення предметів та їхнього взаємозв’язку. Ілюстраціїсприяють образному мисленню, розвитку творчих здібностей [22].
Педагогам доцільно взяти таку тематикулітературних творів, яку будуть виконувати їхні вихованці в школі. Целітературні твори (вірші, казки, оповідання, спочатку прості за змістом) прорідну природу, потім про тварин, птахів, комах, риб, а пізніше й людей. Можнавикористати ілюстрації до творів, серед образів яких є людина. Це казка «Солом’янийбичок», «Колобок», «Кривенька качечка» та ін. (додаток1)
Для створення високохудожніх ілюстрацій долітературних творів не досить вибрати якийсь уривок з тексту. Потрібно глибокознати зміст твору, вивчити описані в ньому події, образи людей, їхній побут,звичаї та ін.
Вибравши сюжет для ілюстрування, той, хтомалює, своє перше враження повинен відобразити з уяви в ескізах невеликогоформату. На цьому етапі визначають, який потрібно вивчати матеріал, які самепотрібні замальовки для подальшої роботи над ескізами. Реалістичне вирішенняілюстрацій вимагає вивчення певного історичного матеріалу замальовок побутовихречей, одягу, а також різних начерків із навколишнього життя [1].
Отже, ілюстрації до літературних творів маютьвелике навчальне виховне значення. Під час їх аналізу розкривається змісттвору, виявляється головне і другорядне, зображені предмети переднього ізаднього планів підкреслюють, інколи, найголовніше у творі. Використанняілюстрацій до літературних творів сприяє формуванню, умінь і навичок у творчомупроцесі.
Розділ II. Методика формування читацьких інтересів молодших школярів засобамиобразотворчого мистецтва
 2.1 Загальна характеристика творіврізних жанрів для дітей
Читання — мистецтво синтетичне і складне. Синтетичністьі складність його залежать від дійсності, що лягла в основу твору, а також відзмісту і форми її змалювання. Це значить, і від жанру твору, оскільки художнядійсність знаходить своє відбиття в різних жанрах.
До читанки для початкових класів входять різніжанри: оповідання, казки, вірші, байки, малі фольклорні жанри (приказки,прислів’я, загадки), а також твори, близькі до художніх — науково-популярні абоділові статті.
Кожний літературний твір має свої особливості,що визначають специфіку читання. Тим більше, ця особливість є між окремимижанрами. Тому, закономірно існує і певна різниця в читанні творів різних жанрів[4,147].
Мистецтво виразного читання (декламації) маєна меті відтворення в живому слові образів, почуттів, переживань, щоб донестидо слухача ідею твору і певним чином вплинути на нього.
Живе слово ріднить з поетом більше, ніжнаписане. Можливо, це пояснюється тим, що поетичне слово і народжується вінтонаційній оболонці — не лише в мізку, але й на язиці.
І. Франко писав, щодекламаторові не досить пам’яті, виробленого голосу та творчої фантазії. Доцього він має додати немало власної праці, повинен вдуматися в поезію, відчутиїї не лише в цілості, але в кожнім рядку, у кожній найменшій частині і для читаннякожної частини дібрати найліпшого способу”.
У шкільній практиці однією з перешкод на шляхудо оволодіння інтонацією часто буває неправильне смислове тлумачення тексту абойого частин. Вчителеві доводиться терпляче і доступно пояснювати учням думку,висловлену автором, а потім уже добиватися від них інтонації, яка б відображаласмислове та емоційне багатство тексту.
Був час, коли деякі вчителі наполягали натому, щоб видавати шкільні хрестоматії з логічними наголосами. Це, зрозуміло,призвело б до насаджування логічних шаблонів, тоді як, навпаки, слід звертати увагуна «різноманітність логічного і художнього підходу до тексту» іпривчати учнів самостійно шукати форми інтонаційної виразності [30, 28].
Художня література відтворює життя в образах,картинах. Через художній твір передаються ідеї письменника читачеві, художнітвори викликають відповідні почуття, думки, визначають поведінку людини.
У художній літературі відображені прекрасніобрази борців за свободу народу, носії правди, засуджено зло і насильствопанівних класів. Художня література оспівує красу рідної природи, людей праці,боротьбу за мир.
Письменник схоплює суттєві типові факти, риси,властиві багатьом явищам, людям, і показує їх в художніх образах.
Художні твори впливають на почуття й розумдітей, викликають певні емоції, переживання. Читання художніх творів допомагаєучням краще пізнати навколишній світ, розширює їх кругозір [7, 12].
У кожного виконавця звучання тексту маєнародитися, а не бути йому нав’язаним. Використовуючи зв’язки, слід пам’ятатипро діалектичний, суперечливий характер їхнього впливу на слухача. З одногобоку, вони допомагають краще збагнути і відчути твір, а з другого — заважаютьвиявити власне ставлення до твору, гальмують самостійне осмислення його.
Зразок має бути прикладом того, як слідсприймати, аналізувати, усвідомлювати твір, щоб він став своїм, близьким ідорогим настільки, щоб викликав бажання відтворити його в щирому іпереконливому звучанні [64,18].
Як же організувати уроки читання художніхтворів, щоб домогтися найбільшого виховного впливу на учнів?
Учитель повинен твердо усвідомити, що лишецілісне сприймання художніх образів твору дасть можливість зрозуміти їх, аразом з тим і відчути до дійових осіб прихильність, симпатію чи, навпаки,ненависть, гнів. Тому перше знайомство учнів з художнім твором повинно бутипроведено в суцільному вигляді, а не по частинах, як це слід робити при читанніділової статті.
Сприймання художнього твору залежить відвиразності його читання. Виразне читання викликає образні уявлення. Отже, відтого, наскільки виразно буде прочитано художній твір, залежатиме усвідомленняйого учнями. Таким чином, виразне читання учителем і учнями є неодмінноювимогою методики роботи над художнім твором.
Крім того, однією з умов глибокого розумінняхудожнього твору є аналіз художніх особливостей, робота над композицією твору,адже художній задум письменника розкривається всією системою образотворчихзасобів.
Побудова уроку читання художніх творівзалежить від жанру, мови. Отже, залежно від специфіки того чи іншого творууроки будуються по-різному [75, 12].
Важливе значення при читанні художнього творумає підготовча робота до читання. Основне завдання підготовчої роботи (бесіди,розповіді) полягає в тому, щоб створити у дітей певний настрій, викликатиінтерес до описуваної в художньому творі події, підготувати учнів до емоційногосприймання образів твору. Вступна бесіда не повинна бути тривалою. Не требаперед читанням художнього твору переказувати його зміст. Попередній переказзнижує інтерес учнів до читання твору, послаблює його безпосередній вплив научнів.
У короткій вступній бесіді чи розповідівчитель повинен стисло ввести в курс тих обставин, при яких відбуваєтьсяописувана в творі подія, створити певний настрій, почуття до сприймання твору [70,201].
Після підготовчої роботи проводиться читаннятвору вчителем чи учнями.
Читання вчителем художнього твору має дужеважливе значення. Від якості читання залежить і сприймання його учнями, коливчитель закінчив читати художній твір, то не слід зараз же порушуватипереживання учнів запитаннями. Треба дати можливість дітям кілька секундпереживати враження від прочитаного. Готуючись до виразного читання художньоготвору, учитель повинен сам добре навчитись читати твір. У 1-2 класах, майже, якправило, перший раз повинен читати вчитель.
Знайомство дітей з мистецтвом живогохудожнього слова започатковується здебільшого сприйняттям казки. Діянняпозитивних героїв казки викликають і в дошкільнят, і в школярів, і навіть (щозовсім не дивно) у дорослих почуття замилування і захоплення [73,42].
Казка — фольклорний розповідний твір провигадані, а часто й фантастичні події.
При підготовці читця настає такий період, коливін починає відчувати смак звичного слова, прагне виконувати твори. Саме у цейперіод їхнього творчого саморозкриття доцільно перейти до казки [26, 30].
Герої казок приваблюють спостережливістю,кмітливістю, вірою в себе, довір’ям до інших, щирим прагненням допомогтинещасним, гнобленим та голодним; вірою в торжество правди, добра йсправедливості, а також готовністю жертвувати собою заради торжества гуманістичнихідеалів. І молодим батькам, і вчителям, що готуються до читання дітям казок,слід би вдумливо прочитати той невеличкий підрозділ в книжці В. Сухомлинського«Серце віддаю дітям», який називається «Кімната казки». Наоснові свого багатого досвіду видатний педагог дійшов таких найважливішихвисновків:
«Казка, гра, фантазія — животворне джерелодитячого мислення, благородних почуттів і прагнень».
«Через казкові образи в свідомість дітей входитьслово з його найтоншими відтінками… »,
«Без казки — живої, яскравої, щооволоділа свідомістю і почуттями дитини, — неможливо уявити дитячого мислення ідитячої мови, як повного ступеня людського мислення і мови».
«Діти знаходять глибоке задоволення втому, що їхня думка живе в світі казкових образів. П’ять, десять разів дитинаможе переказувати одну й ту саму казку і щоразу відкриває в ній щось нове».
«Казка невіддільна від краси, сприяєрозвиткові естетичних почуттів, без яких неможливі благородство душі, щира чуйністьдо людського нещастя, горя, страждань».
«Завдяки казці дитина пізнає світ нетільки розумом, а й серцем».
«З казки бере дитина перші уявлення про справедливістьі несправедливість».
«Казка — благодатне джерело вихованнялюбові до Батьківщини…»
Вчителеві варто скористатися такожспостереженнями і висновками К. Чуковського, який підкреслював, що, по-перше,пісні і казки з сумним фіналом не приваблюють дитину, по-друге, виконавцевіказки для дітей треба перенестись в дитячий світ, зануритись почуттями своїми встихію напливу дитячої радості.
Казка найчастіше також є прозою; в ній єперсонажі, дія, діалоги. Проте текст за характером зовсім інший, що змушує вчителябільше уваги приділяти вивченню її особливостей. Може здатися, ніби легко розібратисяв усьому, що стосується прози, але у процесі роботи над казкою розкриваються іпізнаються нові її грані.
З цим жанром ще студенти займаються ще під часвивчення курсу «Дитяча література з основами літературознавства». Увагавчителів зосереджується на деталях казки, які більшою чи меншою мірою впливаютьна манеру її виконання. Зокрема, виконавець казки має врахувати і те, щодушевні порухи казкових героїв зображаються через фізичні діяння.
Читаючи казки, доводиться змінювати пози,промовляючи репліки різних дійових осіб, враховувати зміни адресата, незабувати про загальний, романтично піднесений тон, що відтворює незвичайні,дивовижні картини та ситуації, не збитися на побутово-інформативне читання.
Жанр казки близький до оповідання, проте маєсвої специфічні особливості, які відрізняють його від оповідання.
За змістом і формою казки неодноманітні. Вониумовно поділяються на три групи:
Казки про тварин, у яких головними дійовимиособами виступають звірі або птахи — «Лисичка та журавель», «Вовкта козенята», «Рукавичка», «Дружні звірі» (українськінародні), «Біда навчить» Лесі Українки.
Чарівні казки (фантастично-пригодницькі тагероїчні), в яких провідними героями виступають могутні воїни-визволителі чи іншіособи, що втілюють у собі найкращі позитивні якості людини — «Кирило кожум’яка»,”Івашко”, «Дивна сопілка» (українські народні), «Снігуронька»(російська народна).
3. Соціально-побутові та побутові казки. У нихпозитивними героями виступають прості люди, наділені високими моральнимиякостями — «Як брати батьківський скарб знайшли» (болгарська народна),«Багатий брат і бідний брат» (естонська народна), «Сім лозин»(азербайджанська народна), «Про злидні» (українська народна).
Кожна група таких казок відрізняється своїмихудожніми особливостями, що вказують на специфіку їх читання. Всі вони маютьвелику силу впливу на розум, волю і почуття дітей.
Специфіка читання казки зумовлюється, з одногобоку, тими ж вимогами, що й оповідання (це — глибокий аналіз змісту, розкриттяідейного спрямування), з другого — глибоким осмисленням творчої манерирозповіді. Яка характеризує даний жанр та його емоційність.
Для читця важливо простежити за компонентамиказки, за кульмінацією (вона може повторюватися тричі і дати найбільшенапруження в кінці казки), за характерами персонажів, які розкриваються в діях,вчинках. Необхідно враховувати і таку особливість, як відсутність великихописів, коментарів, чітке розмежування позитивного і негативного початку в діяхперсонажів.
Та найголовніше і найскладніше — це знайтипотрібний для казки тон: простоти, щирості, безпосередності, довір’я і захопленнятими «чудесами», про які розказуєш слухачам. Термін «розказати»,,а не читати, поступово стає звичним у практичній розмові школярів. А коли вжевсі звикають до цього терміна, то, природно, відпадає мова про те, чи можнаперевтілюватися, коли розказуєш казку. Адже казка розповідає про те, щовідбувалося «давним-давно, десь, колись…»
Це була незвичайна подія, іноді таємнича,іноді навіть смішна, але обов’язково незвична. Водночас виконавець не може бутибезстороннім повідомлювачем тих давніх, фантастичних подій. Адже він сам живетими подіями, уявляє той світ і «заражається» ними.
Казка, на відміну від оповідання, твір більшдинамічний і мальовничий. Вона має своєрідні цікаві зачини: «Була собікоза» (Вовк та козенята”), «Жили собі дід та баба» («Лисичка»- російська народна), «Було це чи не було, а зустрілися колись пес та кіт»(«Дід і пес» — українська народна”), «Колись давно-давно, водному селі жила привітна і ласкава дівчинка» («Калинка» — Г. Демченко),Колись був у Києві якийсь князь («Кирило Кожум’яка»), «Усяке всвіті буває, про всяке й казка розповідає» («Снігуронька»),«Жив колись на світі один чоловік і мав три сини» («Як братибатьківський скарб ділили» — молдавська народна казка).
Такі зачини мають вироблену давню традицію, івона не випадкова. Казка здавна є важливим дидактичним матеріалом в народнійпедагогіці. Вона розширює кругозір людини, сприяє розвиткові уяви й уявлення,змушує мислити, аналізувати, зіставляти й абстрагувати: сприяє набуттю певнихжиттєвих навичок. Тому мета таких зачинів — заінтригувати слухачів, викликати вних інтерес до слухання. Завдання читця знайти для цього відповідні інтонації.
Зміст казок оптимістичний. Виражається він восновному через позитивних героїв, які борються з негативними і завждиперемагають. Тому загальний тон читання казки має бути життєрадісний.
Події в казках розгортаються динамічно. Детакож дія розпочинається з перших рядків: “їжак і лисиця впали у довгу яму.Два дні якось терпіли, а тоді і почав доткати їм голод” («Лисиця таїжак» — українська народна). Кожна картина в казці змінюється іншою і вкожній з них змальований випадок чи подія, що безпосередньо характеризуєдійових осіб, розкриває якусь сторону їх характеру, ті чи інші моральні якості.Це змушує читця після кожної чи епізоду робити тривалі паузи, щоб датиможливість слухачам усвідомити й пережити зміст прочитаного [68, 8].
Дійові особи казок, як ужезазначалося,переважно поділяються на позитивних і негативних. Ця протилежність між нимирозкривається через безпосередню діалогічну мову, їх вчинки, обставини, в якихвони живуть і діють, через ставлення до них на роду чи автора (якщо казкалітературного походження). В цілому такі компоненти твору створюють йогодинаміку, виражають ідейне спрямування і манеру читання тексту. Тому кожний вчинок,дія героя, кожне слово — все, що вказує на особливість його характеру, повинновідбиватися у відповідній інтонації, її відтінках, різних тональних, динамічнихі темперальних змінах. Так, малюючи картину зустрічі Кирила Кожум’яка зі змієм,особливу увагу приділяємо їх мові, з настороженістю й прихованістю лукавістю вголосі передаємо слова змія; “- А що, Кирило? Прийшов битися чи миритися?”,а відповідь Кожум’яки — гордовито з роздратуванням; «Де вже миритися? Битисяз тобою з іродом проклятим». Правильне відтворення характернихособливостей дійових осіб казки підсилює зорове сприймання слухачів, зосереджуєїх увагу на головному. Діалог у казці є одним із важливих засобів типізаціїдійових осіб. Слухаючи висловлювання персонажів твору, діти повинні їм своюхарактеристику, визначати своє ставлення до них: схвалювати чи засуджувати [7, 55].
Для багатьох казок властиве багаторазовеповторення одних і тих самих композиційних і мовностилістичних компонентів. Цетеж важливий художній засіб посилення емоційності казки, характеристики дійовихосіб, їх вчинків, обставин, у яких вони живуть і діють, розкриття ідейногоспрямування («Вовк та козенята», «Рукавичка», «Дружнізвірі», «Кривенька качечка» та інші). У казці «Рукавичка»,наприклад, питальна фраза «А хто в тій рукавичці?» повторюється шістьразів і кожний раз іншою дійовою особою: жабкою, зайчиком, лисичкою, вовчиком,кабанчиком і ведмедиком.
Казковій розповіді властиве широкевикористання: стійких і влучних епітетів: “Іде, солодкими оченятамипозирає” («Півень, собака і лисиця» — литовська народна), «ПідійшлаСнігуронька до вогнища, стоїть — тремтить, в лиці ні кровинки нема, руса косарозсипається» («Снігуронька»); протиставлень, порівнянь: «Забіглавона вперед, лягла на дорозі і лежить, як мертва» («Лисичка»),«От і почали вони битися — аж земля гуде», «Аж пирхає, ажзахлинається проклятий» (, Кирило Кожум’яка”); тавтологічних повторів:«Ходім та ходім, снігуронько!», “Іди, іди, Снігуронько! Іди,іди, дитинонько…” («Снігуронька»), «Та як так, то так…»(«Казка про липку й зажерливу бабку» — українська народна); стійкихвиразів: «Думали-думали і нарешті придумали» («Бременськімузиканти» — німецька народна); прикладок — характеристик (мишка-шкряботушка,жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, старик-роковик) тощо. Всеце надає казці мальовничості, чарівності, принадності. Читець повинен добреусвідомлювати суть таких художніх особливостей і підібрати відповідні засобивиразності. Читець повинен добре усвідомити суть таких художніх особливостей іпідібрати відповідні засоби виразності [10, 18].
Текст казки, наголошував Г. Артоболевський,живе у виконанні. Проте не слід нав’язувати студентам «етнографічної»манери виконання. Кожен з них є особистістю зі своєю манерою говорити,триматися, внутрішньо «перероджуватись». Тому ми прагнемо підвестистудентів до пошуків свого особистого стилю виконання, своїх прийомів вінтонуванні, в поведінці, в подачі тексту.
Головне, до чого завжди повинен прагнутивиконавець, — постійно спілкуватися зі слухачами, підтримувати встановлений зними контакт, відчувати реакцію слухачів і при потребі корегувати її. Бажано. Щобстуденти виробили своє власне читання і навчилися переконувати, співчувати,захоплюватись, обурюватися, тобто діяти словом. Без цих умінь казка звучатимеяк сухий інформаційний матеріал. У словесній дії студент може виявити своюініціативу, безпосередність, індивідуальну особистість. Він вчиться впливати наслухача за допомогою особливого дидактичного матеріалу — казки. Свого часупрекрасний знавець народної творчості К. Чуковський говорив, що мета казкарівполягає в тому, щоб якою завгодно ціною виховати в дитині людяність — прекраснуздатність людини хвилюватися чужим нещастям, радіти радощами іншого, переживатичужу долю, як свою.
Кожна казка, безумовно, виграє у звучанні. Народнаказка в устах оповідача повертається у рідну стихію живого слова, зігріта новимставленням, новим почуттям виконавця.
У роботі педагога, вихователя казка може стативеликою силою, що впливає на формування моральних поглядів учня, йогогромадських прагнень, його ідеалів, його світогляду за умови, що дитинузачепили словом за живе. Адже добро і зло, краса і потворність, життя і смерть,чесність і підступність завжди будуть співзвучні сьогоднішньому дню.
Безперечно, мистецтво слова, як і будь-якеінше, не терпить насильства. Воно живе тільки тоді, коли ми живемо конкретнимтвором, образами, почуттями, ідеями. А вчитель повинен вміти взяти з народноїтворчості те, що найбільш близьке, співзвучне сьогоднішньому дню, конкретній аудиторії[17, 74].
Уважно треба ставитися і до закінчення казки. Закінчення,як і зачин, має певну мету: узагальнити сказане, підвести до певних висновківчи й просто створити веселий настрій у слухачів. Тому перед ними потрібноробити довгу паузу, а головні слова в них інтонаційно підкреслювати. В кінціказки також необхідно витримувати довгу паузу, щоб діти змогли ще раз осмислитивсе, пережити і поступово перейти з казкового світу в реальний [23,35].
Кирило Кожум’яка
(Українська народна казка. Уривок)
Звитяжний бій
Послав київський князь своїх менших доремісника Кирила Кожум’яки з проханням визволити свою старшу доньку, віддану вдань змієві.
1. Ті, як прийшли, як почали просити, як сталинавколішки та як заплакали, то й сам Кожум’яка не витерпів, заплакав та й каже:
Ну, це уже для вас зроблю.
2. Пішов до князя.
Давайте ж, — каже, — мені дванадцять бочоксмоли і дванадцять возів конопель!
Обмотався коноплями, обсмолився смолою добре,взяв булаву таку, ↑ що, може, в ній пудів десять, ↑ та й пішов до змія.
3. А змій йому й каже:
А що, Кирило? Прийшов битися чи миритися?
Де вже миритися? Битися з тобою, з іродомпроклятим!
4. От і почали вони битися — аж земля гуде.
Що розбіжиться змій та вхопить зубами Кирила, ↑то так кусок смоли і вирве; ↑ що розбіжиться та вхопить, ↑ то такжмуток конопель і вирве.
5. А Кирило його здоровенною булавою якулупить, ↑ тотак і вжене в землю. А змій, як вогонь, горить, — так йому жарко, і поки збігає до Дніпра, щоб напитися, та вскочить у воду, щобпрохолодитися трохи, то Кожум’яка вже й обмотався коноплями і смолою добреобсмолився.
Ото вискакує з води змій і що розженетьсяпроти Кожум’яки, ↑ то він його булавою луп та луп, аж луна йде.
Билися-билися, аж іскри скачуть. РозігрівКирило змія ще краще, як коваль леміш у горні: аж пирхає, аж захлинаєтьсяпроклятий, а під ним земля тільки стогне.
/>Апо горах ↑ народ стоїть, якнеживий, зціпивши руки, жде ↑ що то буде! Коли ж зміюка — бабух! Аж землязатряслася. Народ стоячи на горах так і сплеснув руками:
/> — От так Кирило! От так Кожум’яка!
9. От Кирило, вбивши змія, визволив князівну йвіддав її князеві. Князь уже й не знав, як йому й дякувати.
10. І вже з того часу й почало зватися теурочище, де ↑ він жив, Кожум’яками.
Текст розбито на десять ланок. Найважчісинтагми, в яких здебільшого допускаються інтонаційні недоліки чи помилки,розмічено партитурними позначками.
Описові богатирського подвигу Кожум’якипередує лаконічна характеристика героя, в якій виділяються найголовнішіособливості його вдачі. В першій ланці — добросердечність, здатність уболіватиза інших, що потрапили в біду. Хай не дивують сльози героя: добра людина сильнадухом співчуття і прагненням допомогти в нещасті, особливо дітям. Саме в цьомуй полягає та духовна міць героя, що пластично вимальовуєтьсяв його фізичній могутності.
Друга ланка відтворює, крім фізичної сили,рішучість, діловитість і завбачливість Кожум’яки.
Третя — відвагу і прямоту, на питаннябундючного несамовитого змія він відповідає чесно, прямо, відверто і різко.
В описі поєдинку (4-6 ланки) має переважативеличний тон з відтінками то захвату (захоплення), коли йдеться про силу івправність героя, то перестороги, напруженої настороженості в зображеннінесамовитого шаленства змія. Про необхідність цих інтонаційних зламів нагадуютьзнаки адресата.
Виконання сьомої ланки, якою завершується описдвобою, має відтворити найвищий ступінь душевного напруження: чия візьме?
У восьмій ланці, початок якої має звучатипритишено, ступінь настороженості доходить кульмінації.
Дев’яту ланку слід оформити в розповідномутоні.
А десята прозвучить поважно, шанобливо, вуповільненому темпі.
Байка — невеличкий, здебільшого віршований,повчально-гумористичний чи сатиричний твір з алегоричним змістом, у якомулюдське життя відтворюється або в образах тварин, рослин і речей, або зверненедо простих і умовних стосунків.
«Байка, — писав не без лукавства Бомаршеу передмові до „Одруження Фігаро“, — це легка комедія, а всякакомедія — ніщо інше, як довга байка: різниця між ними полягає в тому, що вбайці звірі розумні, а в нашій комедії люди бувають часто тваринами і, щонайгірше, тваринами злими».
Це стисла розповідь про одну якусь подію, щовикористана поетом для повчання. Воно може передувати зображеній події або йтивслід за нею, або логічно з неї випливати [31, 57].
Більшість байок є комбінацією мовлення тієїособи, від імені якої ведеться розповідь, і дійових осіб. При передачірозповіді виконавець «повинен ніби ввійти в роль живописця, ілюструє данийпоетичний текст, з тією лише різницею, що замість фарб він володіє інтонацією»,- наголошував у своїх перших рекомендаціях Ю. Озаровський. Крім того, на нашудумку, за своєю інтонацією байка найближча до усного мовно-побутового мовлення.Лаконізми реплік, відсутність описів, жвавість дії — все це доступно длярозуміння читців-початківців.
Проте, тут є моменти, що потребують особливоїуваги. Оскільки під змальованим у байці персонажем автор завжди розуміє певнітипи людей, читець має чітко усвідомлювати ці типи. Для цього потрібне особливезагострене бачення, яке базується на спостережливості. Зібрані факти, явища запевними ознаками «сортуються» і з них відбираються лише ті, якідопомагають створити живий образ.
Байка близька до казки (про тварин). З неївона й бере свій початок. Тому дійові особи в ній часто нічим не відрізняютьсявід казкових: наділені тими ж сталими рисами характеру, часто поділяються напозитивних і негативних.
Як і всякий розповідний твір, байка має сюжет.Він часто буває драматично напруженим і складається з традиційно усталенихкомпонентів: експозиції, зав’язки, розгортання події, кульмінації, розв’язки. Якийсьіз цих компонентів може бути й відсутній, але така загальна схема для класичноїбайки здебільшого залишається обов’язковою.
Вміння правильно розчленити байку на їїскладові частини забезпечує композиційну чіткість її виконання. На відміну відказки та інших жанрів, байка складається з двох частин: розповіді й моралі (повчання),яка подається в афористичній формі й містить головну думку твору. Виступатимораль може на початку твору («Лебідь, Рак і Щука» Л. Глібова) або вкінці («Чиж та Голуб» Л. Глібова). Трапляються байки, в яких немаєавторської моралі («Коник-стрибунець», «Вовк і Кіт» Л. Глібова).У таких випадках вона випливає безпосередньо з розповіді.
Слід відзначити й те, що серед інших жанрівбайка більше дає можливість читцеві розкрити ідейний зміст. Тому потребуєособливої роботи над текстом, незалежно від того, чи вона з мораллю, чи без неї.І в першому, і в другому випадках читець повинен яскраво бачити своє творчезавдання, прагнути якомога ближче донести до слухачів ідейну спрямованість,справити на них відповідний естетичний вплив.
«Те, що ідея байки часто виявляєтьсясформульованою самим автором, аж ніяк не звільнює виконавця від необхідності іпідкорити своє виконання розповідної частини розкриттю і донесенню цієї ідеї. Моральбайки підведе підсумок, а розповідна частина повинна цей підсумок підготувати,зробити його максимально переконливим, наочним» — писала Т.Ф. Заводська. [14, 173]
Олександр Потебня пояснював живучість байкитим, що вона постійно знаходить усе нові й нові застосування. Отже, написанастоліття або й тисячоліття, тому вона може викликати асоціації з живимоточенням, у якому знаходяться виконавець та його слухачі.
І саме тому Осел, який критикує Солов’я, не єалегорією якоїсь абсолютно абстрактної глупоти. У кожній конкретній обстановцівиконавець може, проголошуючи слова Осла, малювати і тяжкодумного «чинушувід мистецтва», легковажно-недоумкуватого «жовторотого» критикаі т.д.
Отже, уява читця буде дещо домальовувати дозображеного в байці, а цим визначатиметься загальний характер тону байки вконкретному виконанні.
По-різному висвітлювалось питання про те,викривальною чи не викривальною мусить бути інтонація читця у виголошенніреплік негативних персонажів. Одні стверджували, що, відтворюючи слова такого жОсла, виконавець має промовляти їх так, щоб його інтонація лукаво «підморгувала»слухачеві: «не вір дурницям». Інші, навпаки, наполягали нанеобхідності надати «дурницям» переконливого і серйозного звучання,що створює ефективний контраст між змістом висловленого і характером вимови.
У першому випадку виконавець відвертоглумиться з Осла, вип’ячує своє ставлення до нього, дивиться на нього збоку. Удругому — виконавець немовби зливається з персонажем. Щоб краще це зрозуміти,подумайте і пригадайте, чи не доводилось вам зустрічатися з людиною, яка часомговорить дурниці таким серйозним і переконливим тоном, що поки її не знаєш,важко збагнути, тупа вона чи прикидається недоумкуватою, щоб розіграти вас.
Застосування того чи іншого методу інтонуванняне може регламентуватися завчасно, а визначається трактуванням твору.
Особливу увагу приділяють дослідники баєчногожанру байки образові автора-оповідача, байкаря. Більшість із них підкреслювали,що байкарі не хизувалися власною уявою і не схильні були потішати своїмидотепами; вони невдавано і щиро намагалися змалювати подію настільки яскраво,немовби самі були при тому.
У зв’язку з усім цим розглядається манеравиконання байки.
Байка виконується в оповідній манері. Виконавецьбайки безпосередньо звертається до слухачів, але уже не від імені автора, а відсвого власного. Виконавець не може ставити перед собою завдання «зіграти»роль простакуватого байкаря взагалі або конкретного автора байки, про характерякого читець може скласти уяву з критичної літератури. [18, 12-13]
Виконавець байки впадатиме в банальність, колисилкуватиметься перевтілитись в образи-персонажі й зіграти їх перед слухачем. Виконавецьі тут залишається оповідачем, який немовби спостерігає поведінку персонажівзбоку. Однак, як уже згадувалося, виконавець — не байдужий спостерігач, вінувесь час оцінює те, про що розповідає; і це знаходить вияв у його інтонації. Усеце разом з тим не позбавляє виконавця від елементів інтонації тону чикопіювання міміки і жестів уявного персонажа. І саме в такій мірі, в якій цьоговимагає стримана побутова імітація, реалізується вимога дотримуватися «звуковихмасок». Тому грубо і неприродно звучить, наприклад, байка «Вовк таЯгня», коли тиради Вовка вимовляються на низьких, а репліки Ягняти нависоких регістрах.
Ритміка байки також вимагає пильної уяви. Ітреба запам’ятати, що у тих випадках, де наголос у слові, визначений розміромвірша, не збігається з граматичним, граматика має поступитися перед ритмікоюхудожнього твору.
Рима в байці буває дуже виразною, і її такожтреба зберігати, а не замазувати під виглядом прагнення до простоти, бо в цьомуразі простота вироджується у спрощенство. [60, 26-27]
Байка є чудовим матеріалом для формуваннявміння передавати виконавське ставлення буквально з першої фрази тексту. Наприклад,якщо сказати лише два рядки з байки Л. Глібова «Вовк і Кіт»:
В село із лісу Вовк забіг… Не думайте, що вгості, братця!
то вже в них слухачі повинні відчути, як виоцінюєте цей факт, як ставитися до цього персонажа.
Цікавим моментом у роботі над байкою єстворення образу розповідача. Хто він? Що це за людина?
На мою думку, немає потреби дотримуватисьтрадиційного типу розповідача — мудрого, з лукавинкою чоловіка. Читець повинензалишатися самим собою і саме з позиції сучасної людини пропагувати певні ідеї,засуджувати чи висміювати недоліки, пороки людського суспільства. Єдине, щообов’язково необхідно витримати у створенні характеру розповідача, — цевідчуття гумору: доброзичливого, сердитого чи злого.
Байка цікава для роботи ще й тим, що під часїї виконання студенти, виступаючи у ролі оповідача безпосередньо спілкуються заудиторією. Вони то коментують подію, то прямо висловлюють своє ставлення, тозакликають слухачівоцінити вчинки, факти, то роблять висновки для всіхта ін. Цей вид спілкування найближчий їм за своєю природою і завдяки йомучитцям легше тримати себе перед слухачами.
Звичайно, робота над байкою потребує знаннявсіх її жанрових особливостей, усвідомлення всіх етапів роботи над твором іврахування творчого рівня кожного виконавця байки. Одному може бути під силубайка з кількома яскравими характерами, іншому — невелика за розміром, де все навантаженнябере на себе оповідач і розкриває в основному один характер — самого оповідача,його позицію, його оцінку подій.
Для того, щоб було цікаво працювати і сильнимі слабшим студентам, спочатку варто провести колективну роботу.
Щоб полегшити попередню роботу над текстомбайки, варто взяти до уваги К. Пархоменка — розчленувати її за композиційноюпобудовою: експозиція, зав’язка дії, розвиток дії, розв’язка. Від того, настількичітко уявляє собі читець план байки і її поділ на частини, залежитькомпозиційна чіткість виконання. Частини твору, що виконуються, — це нібисходини, і перехід від однієї до другої супроводжується змінами тону,відтінюється паузами, переломом темпу й ритму мови та іншими засобами, вибір ізастосування яких випливає з конкретного змісту твору [2, 8-9].
Щоб не порушити під час читання байкиспецифіки її як жанру, слід, по-перше, не забувати, що байка — це так званийвільний вірш, тобто з різною кількістю стоп у віршованих рядках і астрофічноюбудовою, і потребує дотримування в кінці кожного віршованого рядка відповіднихпауз; по-друге, основний тон виконання повинен бути природний, переконливий іне сумний оскільки зображення в байці подається у формі розповіді з наявністюрозгорнутого діалогу. Крім цього, байці властиві ще елементи комізму. Отже,читець повинен виступати перед слухачами як співбесідник, який емоційнорозповідає їм про цікавий повчальний випадок, з якого вони повинні взяти той чиінший урок практичної моралі. По-третє, обов’язково треба врахувати мову автораі мову алегоричних образів. Правильність читання авторської мови залежить відтого, наскільки читець визначить ставлення автора до зображуваних ним подій, їхоцінку, його думки, почуття, наміри у зв’язку з цими подіями. Так, розповідаючипро Чижика, з яким трапилося нещастя («Чиж та Голуб» Л. Глібова),автор ставиться зі співчуттям до нього: називає його сердегою («Сердега вклітці рветься, б’ється… „).
Мова персонажів передається з обов’язковимурахуванням їх індивідуальних особливостей, зовнішності, характеру, дій,поведінки, вчинків, оскільки під тваринами, рослинами чи речами ми розуміємолюдей з різними рисами — не тільки психологічними, а й соціальними,професіональними, віковими тощо.
Отже, головним у читанні мови персонажів єпередача характерних рис людей, а не тварин. Характер передачі мови алегоричнихперсонажів, залежить не від тих чи інших звірячих масок, а від конкретнихлюдей, що за ними ховаються, від тієї соціально-побутової обстановки, в якійвони діють, і від цілого ряду інших обставин: цільової настанови, завданьвиховання, а найголовніше — від ідеї твору.
Тому будь-яке силкування перевтілитися в образперсонажа, грати його перед слухачами може призвести до руйнування змісту твору.2.2 Використання малюнків таілюстрацій під час вивчення творів для дітей
Перед тим, як починати роботу над творамицього жанру, формувати інтереси до них, дітей, учитель сам повинен знати їхспецифіку, особливості, щоб не втратити того духовного заряду, яким вонисповнені, якнайяскравіше показати ідейне спрямування, багатство мови,різноманітність образів. Як відомо, дітей у казці захоплює, насамперед, незвичайністьподій, сміливі, сильні, винахідливі герої, перемога добра над злом, правди надкривдою [30].
Виховне значення казок величезне. Вони завждипедагогічні в кращому розумінні цього слова: вчать скромності, безкорисливості,висміюють якісь людські вади. Казки висловлюють народну мудрість, накопиченустоліттями. Повчальність казки не здається нав’язливою, штучною, оскільки їїзамисел виражається через захоплюючий сюжет, у витонченій композиції, вяскравих, чітких образах. Драматичність дії казки і живописність персонажівсприяє образному баченню світу, розвиває увагу, але й, за висловлюваннями К. Ушинського,вводить читача у володіння народними скарбами, залучає до духу народу [19].
Під час вивчення народних і літературнихказок, пропонованих програмою для опрацювання в 4 (3) класах, на уроках та підчас самостійної роботи використовуються поодинокі малюнки, а також їх серії,які допомагають учням простежувати логіку подій, встановлювати часові,просторові й при чинові зв’язки. Демонстрація картин та їх серій виконують нелише ілюстративні функції. Сутність роботи над кожним сюжетом багатопланова. Такаробота може відбуватись у формі завдань:
1) для фронтальної творчої діяльності учнів науроках класного чи позакласного читання. Наприклад, доведіть словами тексту, щозображене на малюнку стосується певних подій, вчинків, належить до початку,середини чи кінця казки “Три міхи хитрощів» І. Франка або «естонськоїнародної казки» “їжак і лисиця”;
2) для колективно групової діяльності під часвиявлення позитивних і негативних персонажів казки «Коваль щастя»,«Хитрий півень» та інших;
3) для індивідуально-групової діяльності надвиявленням характеру окремих дійових осіб: коваля щастя, їжака, лисиці, півнята ін.;
4) для індивідуальної діяльності над мовоюдійових осіб, головною думкою того чи іншого твору, засобами виразності картині літературного твору та іншими завданнями творчого характеру.
Опрацьовуючи народні і літературні казки,учитель поступово закріплює уміння дітей не тільки зіставляти зображення на картинізі змістом уривків творів, а й вчить глибше проникати у підтекст, бачитивнутрішній світ героя, його душевний стан.
Під час опрацювання казки «Коваль щастя»А. Саксе учні повинні визначити ідею твору; щастя — то людська праця. Дужеважливими є малюнки та ілюстрації до казок, щоб сформувати читацькі інтереси. Вчительпропонує не тільки свою наочність, але й заставляє дітей малювати словесно,як вони уявляють того чи іншого героя.
Як би намалювали коваля, багатіїв?
А кого автор вважає ковалем щастя? (Молодого коваля,який оволодівши своїм ремеслом, відкрив власну кузню і почав чекати замовників).
Чому коваль вдався до вигадки? (Він бувмолодий, ніхто не знав його можливостей, і люди проходили повз кузню. Тому вінвирішив заманити перехожих незвичайною вивіскою на кузні: «Коваль щастя»).
Чи був упевнений молодий коваль, що люди, прочитавшитаку назву, прийдуть до нього? Як він розмірковував над своїм вчинком? (Так, ковальбув упевнений, що люди зацікавляться такою вивіскою і прийдуть до нього. Вінміркував так: «Кожна людини — коваль свого щастя. Потрібне тільки уміння. Точому ж я, молодий, умілий, не зможу викувати щастя для себе?»).
Хто став першим замовникомтакого незвичайного коваля? (Першим прийшовселянин).
Знайдіть у тексті і прочитайте розмову, яка відбулася між ковалем і селянином.
Яким постав перед вами коваль із цієї розмови?(Впевненим у собі, ввічливим, відвертим, щирим).
А що ви дізналися про замовника? (Він був недовірливий,замовив незвичайний плуг).
У чому була незвичайність замовлення? («Яхочу мати такий плуг, за яким би не доводилося ходити слідом. Запріг собі коняі, гайда!»).
Який висновок можна зробити про цю людину?(Як каже автор, «то був ледацюга, котрому більше подобалось спати назапічку, ніж працювати в полі»).
Чи міг коваль викувати такого плуга? (Так,навесні плуг був готовий. Коваль узяв його на плечі і поніс селянинові. Тойзапріг коня і плуг сам, без орача, почав орати).
Чи приніс щастя ковалю і селянинові це виріб?(Ковалю він приніс щастя. Слава про нього облетіла всю округу, до нього поспішализамовники, прославляли його працю, ковальське уміння. А родині селянина цейвиріб приніс тільки лихо).
Що відповіла дружина селянина на запитанняковаля про плуг, що сам оре? («Відколи мій чоловік перестав ходити за плугом,він пропадає в шинку, а повернувшись додому, спить у запічку. Земля виснажиласянедоглянута, не удобрена земля стала неродючою, не давала доброго врожаю;»сім’я зубожіла” (Сім’я стала бідною, не було чого їсти, у що одягнутись)«життязанапастив» (зробив його важким, безрадісним, непотрібним).
Отже, дружина селянина у всьому звинувачувалавиріб коваля. А як ви гадаєте, хто був винуватцем? (Сам селянин, його байдужеставлення до праці, до своєї родини. Адже через своє ледарство, бажання дбатипро свою сім’ю, став неробою, почав пиячити, виносячи все в шинок, довів родинудо зубожіння).
Тепер подумайте, як допоміг у здобутті щастяінший виріб коваля” — ключ щастя. Пригадайте, хто мого замовив? Одним знайбагатших господарів округи).
Для чого йому потрібен був такий ключ? (Щобйого майно було під міцним замком).
Можливо, майно потрібно було оберігати від розбійників,злодіїв? Що тут поганого? (Замовляючи цей ключ, господар поставив перед ковалемтаку вимогу: щоб цим ключем міг відімкнути свої комори тільки він, господар, іщоб ключ «не слухався» ні батька, ні матері, ні дружини, ні дітей).
Чи зробив такого ключа коваль? (Так, він точновиконав замовлення: “. кував і вимірював, кував і підпилював, і восениключ був готовий”).
Як випробував господар замовлення на членах своєїродини? (Він замкнув двері комори і попросив батька принести коням вівса. Батьконе міг відімкнути. Мати пішла по борошно не змогла відімкнути. Жінка пішла по капустуі повернулася в сльозах, бо всі нігті пообламувала, а дверей не відімкнула. Пославгосподар дітей по горох, і вони не змогли відімкнути дверей).
Що сказано в казці про долю родининайбагатшого господаря? (Від того дня, як з’явився у господаря ключ щастя, конізалишилися без вівса, родина без хліба, без м’яса, а господар радів, що йогомайно під міцним замком. Бо то був такий скнара, що навіть для себе шкодувавсмачного шматка).
Чи допоміг ключ щастя цьому господареві стати щебагатшим? (Ні. Коваль, прийшовши на колись багате подвір’я подивитися, як діє йогоключ щастя, побачив жалюгідну картину повного запустіння. Навколо панувала тиша.Не лунали дитячі голоси, не іржали коні, не гавкали собаки. Виснажена господинясиділа під хатою і кришила в казанок лободу. Розпитуючи господиню колишнього багатія,коваль дізнався, що батько і матір господаря повмирали від голоду, діти пішли внайми, худоба загинула. Навіть собака не витримав такого життя і втік до лісу. Асам господар збожеволів: удень і уночі тільки й те робить, що гроші лічить. Жінкаколишнього багатія звинувачувала коваля в тому, що від того «проклятогогоре та злидні оселилися в їхній хаті»)
Ви погоджуєтесь з такою думкою? (Ні. Основна причинастановища, що склалося в цій родині, не у виробі, який з точністю і великою майстерністювиконав коваль, а в жорстокості, скупості, жадібності, бездушності самогобагача).
Обґрунтуйте свої висловлювання. (Багач був жорстоким:знаючи, що цим ключем міг користуватися лиш він, почав випробовувати його на своїхрідних. Скупим, жадібним: залишив своїх дітей і батьків без шматка хліба,худобу без вівса: щоб не померти з голоду, його дружина мусить варити юшку злободи. Бездушним: занапастив себе і свою родину)
Як ви гадаєте, позитивним, чи негативним єселянин і багач? Як ви ставитися до них? Як, на вашу думку, ставиться до нихсам автор? (І селянин, і багач — негативні персонажі, їхні вчинки страшні,безглузді, бездуховні. І селянин, і багач втратили людську гідність, загубили найдорожчихїм людей. Життя селянина зводиться лише до того, щоб нічого не робити, а тількивідпочивати та пиячити. Після того, як багач придбав ключ щастя, основне йогозаняття полягало в тому, щоб рахувати гроші і милуватися ними. Наше ставленнядо цих персонажів може бути тільки негативним. Своїми вчинками і діями вонивикликають у нас огиду, осуд. І автор теж негативно ставився до них. Речення:” То був ледацюга, котрому більше подобалося спати в запічку, ніжпрацювати в полі ” і «то був такий скнара, що навіть для себешкодував смачного шматка», — найкраще ілюструють його ставлення).
Хто з персонажів казки викликає у васпозитивні емоції? Що схвалюється у цій казці? (Звичайно, коваль. Він поступововиковував своє щастя. В молодості він зумів довести свої уміння, високумайстерність. Виготовивши незвичайні речі — плуг, який самий оре, ключ, якийпідвладний лише одній людині. Слава про його майстерність поширилась по всійокрузі: «Ще й ковалеві руки не відпочили, як у двері кузні стукав другийзамовник». Пізніше він користувався такою ж шаною, до нього весь часприходили нові і нові замовники, тобто майстерність його підвищувалась. Про цесвідчать і такі речення: «спливали роки. У кузні не стихав стукіт молота,не вгавав спів, у горні не згасав вогонь… „).
Що ви ще можете сказати про коваля? (Вінзавжди ввічливий, веселий, наполегливий у праці, уважний, вимогливий,справедливий) [70].
Усі ці риси характеру коваля дітипідтверджують рядками твору, доповнюють своїми судженнями. Розглядаютьілюстрацію до казки, зіставляють її зі змістом казки, доходять до висновку, щоковаля тут зображено старим чоловіком, який виготовляє замовлення.
Отже, підсумовує вчитель, ми розглянули ілюстрацію,аналізували зміст казки і визначили основну думку твору: людина творець свогощастя. Але кожний із персонажів казки розумів щастя по-своєму. Селянин бачивщастя у тому, щоб нічого не робити, багач — щоб мати якомога більше грошей інікому їх не давати. Коваль бачив своє щастя чесній і сумлінній праці на 15лагоінших. Саме працею він добився визнання і поваги людей. Звичайно, і ми з вамивизнаємо справжнім щастям щастя коваля — працю на благо людей. Певні особливостімає формування читацьких інтересів та підготовка учнів до сприймання і читанняпрозових творів. Вони бувають різними за жанрами, різноманітна їх тематика. Дляцілеспрямованішої підготовки до їх сприймання умовно групують прозові твори зазмістовими ознаками і тим, на тим скільки вони близькі до життєвому досвідуучнів. Зокрема, у четвертому класі значною є група оповідань на морально-етичнітеми, в яких розкриваються різні людські якості, риси характеру у спілкуванні ідітей — ровесників [43].
Дійові особи творів “Жевжик» ВсеволодаНестайко, «Казка про друга» Марії Сумарної, це їхні ровесники, якідіють у знайомих дітям ситуаціях. Але самостійно не можуть розібратися умотивах вчинків дійових осіб, тому, опрацьовуючи такі твори, доцільновикористовувати ілюстрації до творів створити на уроці ситуацію для оцінювання вчинків.До первинного читання важливо зберегти таємницю сюжету, поставити проблемнезапитання допоможе ілюстративний матеріал. Малюнок до оповідання морально — етичноїспрямованості може бути стислим і адекватним ідеї конкретного твору. Наприклад,при підготовці учнів до сприймання оповідання Я. Стельмаха «Нахаба» демонструєтьсяконкретний малюнок із зображенням в ліжку дитини з перев’язаним горлом, якачитає книжку. Інтригу можна створити за допомогою запитань:
Як можна назвати цей малюнок?
Чи відповідає на, вашу думку, сюжет малюнка назвіоповідання?
Чи можна в образливому тоні говорити прохворого?”
Хто може так вчинити?
Після такої бесіди можна переходити допрочитання оповідання.
Сьогодні ми прочитаємо нове оповідання «Нахаба».Його написав молодий український письменник Я. Стельмах. Як ви вважаєте, щоозначає слово «нахаба»?
Діти відповідають по-різному: погана людина,той, хто б’ється, краде, всіх кривдить… Вчителька пропонує перевірити цевизначення у «Довідковому бюро». (Тут працює щодня новий учень, якийзаздалегідь одержує від вчителя завдання знайти в словнику значення того чиіншого слова або певні відомості. Так бюро працює і на інших уроках.
Учень дає довідку що «нахаба» — це безсоромнанастирлива людина.
Коли виявляються подібні якості? (Звичайно, у спілкуванні).
Як ви вважаєте, — запитує вчитель, — колиспілкування буває приємним і корисним?
Підсумовуючи відповіді, вчителька звертаєувагу дітей на прислів’я, записане на дошці: «Чого собі не хочеш іншому небажай».
Далі діти ознайомлюються із змістомоповідання, читають і готуються відповідати кого із героїв твору стосуєтьсятаке негарне слово «Нахаба».
У 3-4 класах на першому уроці у підготовцішколярів до читання творів, вміщених у розділах «Письменники рідного краю»і «Видатні письменники України» рекомендується, звичайно, зробитиакцент не на змістовому аспекті, а на особі автора (або, якщо є матеріал, наісторії написання твору): коротко сказати коли він жив, про що писав, чим цікавився,пригадати, що читали раніше, показати його книжки, портрет. Після такої «Зустрічі»з письменником чи поетом відбувається більш осмислене і емоційне ознайомлення зтвором.
За допомогою ілюстрації, на якій зображенийдобрий лікар, можна пробудити інтерес до прочитання оповідання «Таємничахвороба» І. Січовика. Зазвичай діти з острахом відносяться до лікарів і добілого халата взагалі. Проте загадковість назви оповідання й добродушністьзображеного лікаря, який нагадує своїм виглядом доброго лікаря Айболита,викликають бажання дізнатись зміст оповідання, після прочитання якого в нихпоявляються нові позитивні враження про лікарів та вміння самостійно визначитидіагноз своїм дивакуватим «захворюванням».
Коли продемонструвати учням малюнок, на якомузображений хлопчик з поливалкою, то в них одразу він асоціюється із віршем«Помагай» П. Воронька. У вступній бесіді вчитель має можливістьпідвести клас близько до розуміння того, що може бути спільним між днемнародження і сюжетом малюнка.
А демонстрація ілюстрації до оповідання «Бабусиніруки» В. Сухомлинського відповідає його назві. Проте це не зменшуєінтересу до прочитання, хоч і підготовча робота може розкрити ряд епізодівоповідання. Читання тексту доповнює прочитаний малюнок. Для цього вчитель використовуєпроблемне завдання:
А тепер, після прочитання оповідання, скажіть,чого ми ще не зуміли впізнати в бабусиних руках?
Коли учні розглядатимуть малюнок до оповідання«Ласочка» Г. Тютюнника, то одразу перечислять багатоказок, в яких зображена лисиця. І, безперечно, характеризуватимуть її як хитру,підступну і навіть злу тварину. Однак слід спрямувати увагу учнів до малюнка,щоб упізнати, що ілюстрація до цього твору показує лисицю зовсім з іншого боку,а назва оповідання є цьому підтвердження. Робота над даним малюнком,пробуджуючи інтерес до прочитання твору, розвіює стереотипи в упередженомуставленні до тварини.
Під час вивчення оповідання «Шпаки» ДніпровоїЧайки можна скористатися репродукціями картин О. Саврасова «Весна» таІ. Левітана «Березень». при аналізі картини О. Саврасова діти підкерівництвом педагога доходять висновку, що вона викликає найрізноманітніші,іноді навіть протилежні почуття: сум і радість, спокій і тривогу, усмішку ісмуток. Чим більше ми дивимось на неї, тим більше проймаємось любов’ю до рідноїприроди. На картині переважають сірі, коричневі, білі та голубі кольори. Цедопомагає відчути не тільки гомін граків, а й запах весни, радість пробудженняприроди. Простота й доступність сюжету дає змогу провести бесіду за змістом картини:
Чи сподобалась вам картина? Чим саме? За якимиознаками ви довідались, що це рання весна? Що роблять граки? Як вони поводяться?Розкажіть, що ви знаєте про граків (зовнішній вигляд, на кого схожі, чимхарчуються). Продовжуючи бесіду і закріплюючи одержані знання, учитель
запитує:
Де стоять берези?
Чому гілля на березах голе?
Які ще ознаки свідчать про те, що на картині зображенарання весна?
Якими фарбами писав художник картину?
Із змістом картини «Весна» О.Саврасова перегукується картина «Березень» І. Левітана(1860-1900). На картині зображено початок весни, коли ще не біжать гомінкіструмочки, не чути співу пташок. Але вже тепле проміння весняного сонця починаєзігрівати землю.
Робота над цими картинами підготовлює нетільки до сприймання творів, а й до формування в учнів читацьких інтересів.
Показувати персонажів (проте не грати їх) можнатільки в тих випадках, коли в їх поведінці виявляються повадки, звичкибезпосередньо їм властиві. Це може послужити засобом емоційного впливу наслухачів.
Відповідні вимоги ставляться й до читанняморалі байки. Оскільки вона завжди виступає як узагальнення розповіді, яквисновок з певною метою навчання, то тривалість читання її диктується тількиправильністю визначення завдань наскрізної дії. Читець чітко розуміє своєтворче завдання і відповідно з ним діє словами: висміює, таврує брехуна,боягуза, егоїста, підлабузника, ледаря тощо протягом усього твору, а потімробить з цього певні висновки. Тому читати мораль потрібно не нав’язливо, ненавмисно, а глибоко реалістично, відверто, щиро. Перед і після неї треба робитидовгі паузи, щоб зосередити увагу і стимулювати до осмислення почутого [50, 15].
Читання віршів у початкових класах маєвиняткову важливість для виховання естетичних смаків, формування читацькихінтересів. Вірші збагачують духовний світ дитини, вчать бачити красу у природі,у вчинках людей, розвивають поетичну чутливість, тішать і дивують читачамузикальністю і яскравістю рідної мови.
Ритмічний розмір віршів, милозвучність рифм,звукове інструментування — це зовнішні ознаки вірша, що служать для вираженнязмісту.
Найбільш важливим моментом є підготовка дочитання вірша: виявлення його головної думки і настрою: емоційного підтексту івизначення темпу, ритмічного малюнка, інтонаційної виразності, вправлення учитанні вірша в голос.
Багато віршів учні заучують напам’ять. Важливонавчити свідомому запам’ятовуванню, умовою якого є смисловий і лексичний розбіртексту. Корисне перед заучуванням словесне малювання картини вірша.
Малювання дії функціонально пов’язане іззміною конструктивно-композиційних відношень статичне змінюється динамічним. Регуляціярухів у малюванні розвивається на основі сенсомоторних еталонів, яківідображають певні якості рухів. Музично-ритмічна діяльність та малювання засвоїм механізмом є не тільки сенсорними, а й інтелектуальними, орієнтовнимидіями.
Зважаючи на це, доцільно проілюструвати текстивіршів, поєднуючи ритм вірша та ритм малювальних рухів для розвитку плавногочіткого мовлення дітей паралельно проводиться робота з накопиченням пасивногота активного словника учнів, удосконалення граматичної будови мови, розвиткузв’язного мовлення [63].
Під час розкладання вірша на строфи, щомістять окремі образи, спрацьовує словесний ефект діафільму, коли розгляданнякадру супроводжується виразним читанням тексту. Діти одночасно слухають чітку,виразну мову вчителя і розглядають зображення, що значно посилює враження. Учнііз задоволенням включаються в таку систему роботи.
Відомо, що мистецтво навчання полягає нестільки в повідомленні інформації, скільки в умінні пробуджувати, оживлятиобрази. Чим можна зацікавити дитину? Слід створити ефект здивування. Зупиняючиувагу дитини на одну мить, низка хаотичних рухів починає набувати ритмічноїперіодизації.
Інтерес у дітей до читання викликають різноманітнітворчі завдання. Вони слідкують за змінами звучання поетичних творів, зазображенням картинок і розвитком художнього образу, усвідомлюють свої враженняі роблять висновки.
Сюжетними малюнками можна супроводжуватививчення вірша Л. Українки «Конвалія». До першої строфивикористовують малюнок, на якому зображено конвалію, яка росла в гаю під дубомвисоким. До другої — малюнок, на якому чоловіча рука вкорочує віку конвалії. Третюстрофу ілюструє малюнок, де конвалію несуть «у високу залу». Четверту- малюнок, де на фоні забави конвалія сумує у вазі. Донаступних строф можна запропонувати учням самим намалювати малюнки.
Наступним етапом творчої роботи можуть бутимовленнєві імпровізації придумування закінчень до віршованих рядків. Художнядіяльність має бути спрямована передусім на розвиток асоціативного мисленнядитини, пошук нею таких виразних засобів в інших видах мистецтва, які б моглидопомогти їй усвідомити зміст поетичних образів.
Послідовна спільна діяльність з учнями даєможливість вчителю залучати до роботи не тільки активну частину класу, але йбезініціативних учнів. Творчий підхід дозволяє учням щоразу по-новому проводитироботу над одним і тим самим твором, щоб досягти реалізації його виховних,освітніх, розвивальних можливостей, успішного розв’язання завдань формуваннячіткого мовлення, щоб процес навчання був плідним і цікавим.
Час роботи для ілюстрації віршів учитель можевизначити залежно від можливостей учнів. Можна використовувати цілі уроки абовідвести 15-20 хвилин на уроці розвитку читання, мовлення.
Загальна схема роботи за методикою «Живиймалюнок»
Прослухати текст вірша (оповідання, казки).
Вчитель читає кожен рядок вірша та одночасноілюструє за текстом.
Учні спостерігають за малюнками, проговорюючирядки вірша разом з учителем.
Кожен учень за порядковим номером малюнкасамостійно декламує рядок вірша.
Учні виконують таку вправи:
Складають речення за малюнком та записуютьйого схемою
Роблять звуко-буквений аналіз окремих слів.
Виписують окремі слова в схему
Пишуть всі речення за схемою.
Читають текст вірша за схемою
Згадують і записують текст усього вірша [63]
При виборі конкретних прийомів формуванняінтересів під час роботи над віршами слід підходити диференційно, залежно відйого виду й характеру центрального образу.
Ліричні вірші виражають думки і почуття поета,викликанні навколишньою дійсністю, часто почуття поета виражено за допомогоюкартин і образів природи. Такими віршами в четвертому класі є поезія Л. Українки«Сосна» і П. Тичини «Зима».
Під час аналізу краси природи взимку поряд ізтворами художньої літератури можна використати картини «Ранній сніг» В.Полєнова і «На півночі дикій» І. Шишкіна. Картину В. Полєновадоцільно використати під час опрацювання віршів «Сосна» Л. Українки,та «Зима» П. Тичини.
Картина «Ранній сніг» допоможемолодшим школярам зробити широке узагальнення: перший пухнастий сніг укривземлю, згладив її обриси, зробив ще відчутнішою безкрайню широчінь просторів. Напередньому плані, на тлі снігового покриву, ми бачимо верхівки дерев, оповитихуже інеєм, і кущі, що не встигли скинути ще своє чудове осіннє вбрання — червоні, жовті, зеленкуваті та коричневі листочки. Соковитою живописною плямоюхудожник виділяє бурштиново-жовту хащу, що йде вдалечінь уздовж берега ріки. Направому березі височіє голе дерево, вкрите першим снігом. Лівий берег,зливаючись із смугою горизонту, створює суцільну рівну лінію. Природою вжеоволоділа скованість, суворість, дрімота. Важкі сірі та голубуваті хмари зяскравими просвітами висять над холодним, насичено голубим горизонтом і білимита сіро-коричневими берегами. У тиші природи, що сумно наближається до зими,відчутна велика внутрішня сила. Усе це створює почуття неспокою, настороженості.В. Полєнов (1844-1927) вніс у пейзажний живопис справжню поезію. Його полотнасповнені ніжності, вишуканості, свіжості, відчуття краси рідних просторів. Усвоїх пейзажах художник зумів висловити радість світосприймання, наповнити їхяскравими, чистими фарбами [69].
Оскільки молодші школярі з описом краси одногопредмета ознайомлювались нечасто, їм буде важко розкрити зміст картини І.І. Шишкіна«На півночі дикій». Через це учитель спочатку веде підготовчу роботунад окремими творами підручників, зосереджуючи увагу дітей на виділенні окремихфактів, сторін, явищ природи. Лише після цього він розкриває задум художника — відтворити на полотні образ одинокого дерева, оспіваний у творах видатнихпоетів (Г. Гейне, М. Лермонтова), але показати його не яксліпе підкорення долі — безвихідність і сум, а знайти таке рішення, щобпереконати глядача, що і в суворих умовах предмет опису може зберегти своюнеповторну красу. Цього художник досяг завдяки чіткій композиції і вдаломудобору кольорів. Над глибоким урвищем, на місцевості, відкритій для бур,ураганів, шалених вітрів і завірюх, або, як каже сам художник, на дикійпівночі, тобто необжитому і непривітному місці, стоїть у всій своїй красіодиноке дерево — сосна. На ній ошатний одяг, її гілля схиляється під вагоюцього ошатного вбрання. Місячне сяйво, що падає на сосну, робить її щепривабливішою і стрункішою. Голубуваті тіні відбиваються на її бічній стороні,підкреслюючи величність і розкішність самотнього дерева. Давно згасли сонячніпромені, темрява оповила землю, але ось на небі з’явився місяць, і природа начепрокинулась і зажила іншим життям, таким же складним, як і денне. У своємуполотні художник створив поетично узагальнений художній образ. Ця картина несхожа на інші пейзажі І.І. Шишкіна, з якими діти вже знайомі — «Ранок усосновому лісі», «Жито», «Корабельний гай». Вонибільше перегукуються з пейзажами А.І. Куїнджі — майстра передачі місячногосяйва. Але якщо А.І. Куїнджі будує свої пейзажі на ефектному контрасті світла,то у І. І Шишкіна — це спокійна нічна розповідь фарбами. Несхожість цієїкартини на інші шишківські пейзажі свідчить про велику обдарованість майстра,його широкий творчий діапазон.
При читанні ліричних віршів з елементамироздумів увага дітей направляється на висновки і заклики, які в них містяться. Наприклад,як у вірші «Лебедина казка» В. Симоненка:
Можна все на світі вибирати, сину,
вибирать не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
та не можна рідну матір вибирати.
Для осмислення даного вірша В. Симоненка, як івірша О. Олеся «Білі гуси», важливий не тільки розбір поетичнихзасобів, але й аналіз тих доказів, якими автор підкреслює свої висновки. Ілюстративнийматеріал про лебедів і гусей, як оберегів України, символів вірності тавідданості, пробудить інтерес до читання цих поетичних творів. Характерним длямалюнків із зображенням цих птахів є те, що лебеді завжди виступають в парі, агуси — у табунах.
Отже, для повноцінного сприймання ліричних, атакож епічних віршів надзвичайно важливо емоційно настроїти учнів безпосередньоперед читанням і слуханням твору, попередньо організувати поетичніспостереження у природі, збагачувати чуттєвий досвід через живописний образ,унаочнити художні деталі. Усе це потрібно для того, щоб учні хотіли читати той чи інший вірш.
 2.3 Експериментальне підтвердженняефективності формування читацьких інтересів з допомогою малюнків та ілюстрацій
Експериментальне дослідження читацькихінтересів молодших школярів проводилося під час роботи у Жирівській ЗОШ І-ІІступенів Жидачівського району Львівської області.
Мета дослідження полягає в тому, щоб визначитирівень розвитку читацьких інтересів учнів на етапі завершення початкової школи.Для цього здійснювалася оцінка рівня розвитку пам’яті, уваги, мислення, що єосновними компонентами читацьких інтересі, адже якщо діти з охотою читають іхочуть більше знати, то вони і краще пам’ятають, що читали, про що тамрозповідається, хто писав той чи інший твір. Дослідження проводилося в триетапи:
етап — підготовчий — збір даних з метою отриманнянеобхідної інформації про учнів експериментального та контрольного класів.
етап — власне експериментальний, який складавсяз констатуючого та формуючого експериментів.
Під час констатуючого експерименту проведенодіагностику рівня читацьких інтересів учнів експериментального та контрольногокласів. А також здійснено обробку та аналіз одержаних результатів.
У процесі формуючого експерименту розробленокомплекс вправ, спрямованих на розвиток читацьких інтересів за допомогоюмалюнків та ілюстрацій, продумано методику їх проведення.
ПІ етап — повторне обстеження рівня розвиткучитацьких інтересів учнів експериментального та контрольного класів. Обробка тааналіз одержаних даних шляхом зіставлення даних первинного і повторногообстеження.
Контингентом обстеження вибрано учнів 4-их класів.У дослідженні взяли участь 28 учнів 4-А (ЕК) та 26 учнів 4-Б класу (КК) №.
Усі обстежувані на момент проведенняексперименту здорові, психічно і фізично нормально розвинуті. Векспериментальному класі З відмінники «12-10» балів та 6 учнів, якімають поточні бали «1-6», серед яких 2 дівчинки і 4 хлопці. У контрольномукласі 4 відмінники та 7 учнів «слабеньких» у навчанні, серед них 3дівчинки і 4 хлопці.
Для оцінки рівня розвитку основних компонентівчитацьких інтересів на початку навчального року учнями ЕК та КК булизапропоновані такі завдання:
Завдання 1. “Згадайтвір”
Мета: Визначити рівень розвитку пам’ятішколярів. Завдання полягає в тому, що ми пропонували ряд творів, а учні повиннібули назвати ті, які вони вивчали у розділі «На світі є одним-одна Вкраїна».
1. «Усе моє, все зветься Україна»,«Калина».
2. Герб, прапор, гімн — держава.
3. «Лебідь, Щука і Рак».
4. «Кирило Кожум’яка».
Оцінка відповідей: правильна 2 бали,неправильна відповідь 0 балів, половина виконаного завдання 1 бал.
Завдання 2. «Прокого говориться?» Мета: Визначити рівень розвитку мислення школярів. Вибратиправильну відповідь.
В оповіданні Л. Храпливої «Дивна дівчинка»розповідається про:
а) І. Франка;
б) Л. Українку;
в) О. Пілку.
Правильна відповідь 2 бали.
Завдання 3. “Хтоавтор?”
Мета: визначити рівень розвитку пам’яті.
Вибрати правильну відповідь.
Автором слів пісні-гімну «Ще не вмерлаУкраїна» є
а) М. Вербицький;
б) А. Малишко;
в) П. Чубинський.
Автором твору «Лебедина казка» є
а) В. Симоненко;
б) Л. Костенко;
в) А. Малишко.
Правильна відповідь 2 бали, половина 1 бал,неправильна 0 балів.
Завдання 4. “Утворитиприслів’я”.
Мета визначити рівень розвитку мислення.
Поєднавши відповідні частини, треба утворитиприслів’я.
Життя як стерня — вилетить — не впіймаєш.
Раз опечешся — умій і змовчати
Слово — не горобець, не пройдеш, ноги не вколеш
Умій сказати, другий остережешся.
Правильно поєднано 3-4 прислів’я — 2 бали, 1-2- бал, усе неправильно — 0 балів. Завдання 5. «Книжки з бібліотеки».
Мета: визначити рівень читацьких інтересівучнів.
чи читаєте ви книжки крім читанки та інших підручників,а також крім тих, які задають на позакласне читання? Виберіть відповідь і назвітькнижки, які ви прочитали за останні 2 тижні.
а) ні, не читаю;
б) так, читаю.
Оцінка відповідей: «а» — 0 балів;«б» — 1 бал, якщо прочитали 1-2 книжки; 2 бали — 3 і більше книжки.
Зведені результати констатуючого експериментуподані в таблиці №2.
Експериментальний клас
Показники рівня розвитку компонентів читацькихінтересів учнів
експериментального класу
Таблиця № 1Загальна к-сть набраних балів Рівень розвитку компонентів читацьких інтересів Кількість учнів Відсотки 8-10 Високий 4 14,3 5-7 Середній 16 57,1 до 4 Низький 8 28,6
 
Контрольний клас
Показники рівня розвиткукомпонентів читацьких інтересів учнів контрольного класу.

Таблиця №2Загальна к-сть набраних балів Рівень розвитку компонентів читацьких інтересів Кількість учнів Відсотки 8-10 Високий 4 15,4 5-7 Середній 13 50 до 4 Низький 9 34,6
Як бачимо, учні, якекспериментального, так і контрольного класу, показали в загальному середнійрівень розвитку компонентів читацьких інтересів. Для підвищення рівня їхрозвитку ми провели формуючий експеримент у 4-А класі.
Під час формуючогоексперименту була запропонована система роботи вчителя для формування читацькихінтересів учнів молодшого шкільного віку за допомогою малюнків та ілюстрацій. Буливикористані вправи, завдання та ілюстративний матеріал під час проведенняуроків читання.
Наведемо фрагменти кількохуроків.
Тема: Людина починається здобра.
Мета: Вчити робити людямдобро; розвивати уміння самостійно виділяти головне у характеристиці дієвоїособи, складати план прочитаного, переказувати текст за планом.
Матеріал до уроку: Л. Забашта«Людина починається з добра», “Їжачок і лисиця” (естонськанародна казка), ілюстрація до казки.
II. Мотивація навчальної діяльності учнів. Підготовка досприймання прочитаного твору.
Розгляньте малюнок, коготам зображено? (На малюнку зображено лисичку).
А як її зображено, в якомуположенні? (Лисичка лежить на землі з закритими очима).
Як ви думаєте, чому вонатак намальована, що з нею сталося, а може просто заснула? (Діти висловлюютьрізноманітні думки: лисичка померла, їй стало погано, вона навмисне так лягла,щоб когось обхитрити, її хтось образив та ін.)
Скажіть, а де лисичкалежить? Чому ви так думаєте? (Вона лежить у саду, бо на малюнку зображенідерева: яблуні, груші).
А зараз ми прочитаємоестонську народну казку і дізнаємось, чому лисичка лежить у саду, і що з неютрапилось.
Тема: Щастя — це праця наблаго народу.
Мета: Вчити учніврозрізняти моральний вибір дійових осіб, простежувати за їх змінами йособливостями; розвивати уміння читати текст в особах, ділити його на частини; уявлятикартини, що відповідають змісту, описувати їх; знаходити образні слова івислови; виховувати повагу до людей праці, зневагу до ледарства і пожадливості.
Матеріал до уроку. А. Саксе«Коваль щастя», В. Сухомлинський «Віл і Садівник», ілюстраціядо твору А. Саксе.
V. Узагальнюючабесіда за змістом твору. Підсумок уроку.
Як ви гадаєте, селянин ібагач — це позитивні чи негативні герої? Як ставиться до них автор? Яке ваше ставлення?(Обидва персонажі є негативними. Своїм ставленням до найближчих вони занапастилиїх. Автор пише про них: «То був скнара… ». У цих реченняхвисловлено ставлення автора до персонажів).
Хто схвалюється в казці? (Коваль.У молодості він зумів довести свою високу майстерність, виготовивши незвичайніречі).
Як би ви охарактеризували коваля?(Він завжди ввічливий, веселий, невтомний у праці, справедливий, уважний долюдей, вимогливий).
А зараз погляньте намалюнок і скажіть, що не так зобразив художник, як написано у казці «Ковальщастя» у першій частині? (Коваль спочатку був молодим, а на малюнку він старий,невеселий).
Знайдіть слова в тексті,які б відповідали малюнку. («Спливали роки. У кузні не стихав стукітмолота, не вгавав спів, у горні не згасав вогонь. Посріблилося чорне ковальськеволосся, руки стали загрубілими і жилавими).
Доберіть прислів’я прощастя, які б відповідали змісту казки.
(»Було щастя, тапропало”. «Щастя зіпсує дурного». «Тяжко щастя знайти, алегко його загубити»).
Тема: Вперта праця усепереможе. Мета: Виробляти в учнів уміння робити висновки з прочитаного,переказувати близько до тексту; розвивати спостережливість, пам’ять; відпрацьовуватинавички правильного і усвідомленого читання, і виховувати повагу до праці.
Матеріал до уроку. В. Святовець«День народження», ілюстрація до твору.
VI. Повторне читаннятексту учнями, робота над твором.
Учні самостійно мовчкичитають оповідання. Потім відповідають на питання:
Як звали хлопчика? (Максим).
Хто приходив дивитися нароботу хлопчика? (Кішка, собака, півень).
Що вирощував Максим наділянці? (Помідори і капусту).
Прочитайте, як свійськітварини спостерігали за роботою Максима. («Ось на роботу прийшлаподивитися сіра пухнаста кішка. Усе лащиться до Максима… Півень зозулястий тагребенястий і собі побіля заступів походжає… Аж луна покотилася»).
Як Максим боровся зшкідниками? (Він їх збирав, посипав попелом).
Подивіться на малюнок ізачитайте з твору ті слова, що відповідали б зображеному. («Як посадилирозсаду, дід Левко витяг із колодязя води.
Тепер, онуче, — сказаввін, — трохи покропимо розсаду, щоб корінці жвавіше чіплялися за землю.
Відтоді поливали майжещовечора. Особливо, коли вдень припікало сонце. В такі дні голівки рослинсхилялись дуже низько немов просили пити»).
Тема: Людину праця творить.
Мета: Виховувати повагу добудь-якої праці людини; вчити з виразно читати віршовані твори (самостійно добиратитон, темп, інтонацію); розвивати зв’язне мовлення школярів.
Матеріал до уроку. В. Сухомлинський«Ремісник і Різець», М. Рильський «Не кидайтесь хлібом», Г.Чубай «Най рідніші голоси», В. Сухомлинський «Бабусині руки»,ілюстрація до твору «Бабусині руки».
V. Робота надтекстом В. Сухомлинського «Бабусині руки». Відшукайте, як описаніруки. (Старі, натруджені)
Прочитайте виділеніречення. На що вони вказують? (На різні описи рук: коли бабуся працювала,хворіла, одужувала).
Що сталося з бабусею іруками? (Бабуся захворіла, і її руки вже не плели, а тихенько лежали на грудях).
А тепер подивіться на цюілюстрацію і зачитайте ці слова, що б відповідали зображеному. (Бабуся плетепанчохи. Швидко рухаються її старі, натруджені руки.” Це вони дякують одинодному за веселу працю).
Тема. Веселинки длялінивців.
Мета. _Вчити учнів свідомоставитися до своєї роботи; розвивати в них працьовитість, чесність,дружелюбність; виховувати повагу до лікарів, вчителів, друзів.
Матеріал до уроку. І. Січовик«Таємнича хвороба», веселики, В. Сухомлинський «Кінь утік…», ілюстрація до твору «Таємнича хвороба».
Ш. Робота над текстом І. Січовика«Таємнича хвороба».
Над чим міркував Санько вкоридорі та в кабінеті невропатолога? (Він думав, що сьогодні не треба йти ніробити укол, ні у стоматологічний кабінет. І радів, що в руках лікаря немаєріжучих і гострих інструментів).
З якими скаргами на своєздоров’я прийшов хлопець у кабінет лікаря? (що він не спить уночі).
Як ви думаєте, в чому сутьтаємничої хвороби? (В тому, що Санько нічого не робив після школи, а тількиспав, і тому вночі спати йому вже не хотілося).
Перегляньте очима в текстіопис лікаря.
Тепер подивіться намалюнок і скажіть, кого там зображено? (Лікар сидить за столом з олівцем,приймає відвідувачів).
За малюнком і за допомогоютексту опишіть лікаря. (Невропатолог радий, що до нього прийшов пацієнт. Улікаря великі руки, борода, неначе у Карабаса-Барабаса. Він в білому халаті, ушапці, окулярах).
Тема: 3 самого початкудумай, яким буде кінець.
Мета — Розширювати знаннядітей про творчість сучасних українських письменників, зокрема про ЯрославаСтельмаха; вчити оцінювати дії героїв твору.
Матеріал до уроку. Я. Стельмах«Нахаба», ілюстрація.
VII. Застосуваннязнань на основі творчої роботи над текстом.
Розгляньте малюнок, хто наньому зображений? (На малюнку зображений хворий хлопчик).
Як ви думаєте цяілюстрація більше підходить до тої частини тексту перед тим, як мали прийтидрузі його відвідати, чи — вже як вони пішли? Чому? (Тут зображено хлопчика, щедо приходу однокласників, бо він ще спокійний, і уважно читає книжку).
А зараз, нехай коженскладає розповідь, яку б міг читати Сашко, тобто якесь оповідання з його книжки.Твір повинен пояснювати прислів’я: «Приятелів тьма, а вірного друга нема»,«Друзі пізнаються в біді».
Тема. Буяння веснянихсуцвіть.
Мета: Викликати у дітейзахоплення красою весни. Розвивати образне мислення, уяву; збагачувати мовуепітетами і порівняннями. Вчити інтонувати вірші за розділовими знаками.
Матеріал до уроку. Л. Забашта«Дивосвіт», В. Грінчак «Білі ночі», О. Олесь «Степ»,О. Олесь Білі гуси летять над лугами… “, ілюстрація до твору О. Олеся«Білі гуси летять над лугами… ».І. Підготовка до читання новихтворів.
Люди завжди радіють весні,бо з нею веселіше жити. Навесні все оживає, тягнеться до сонця. Якою поети йписьменники називають весну? (Привітною, запашною, многоцвітною, красною. .).
Сьогодні ми прочитаємотвори українських поетів про весну, про природу.
Подивіться на ілюстраціюхто там зображений? (На малюнку намальовані білі гуси).
То про кого ми будемочитати вірш? (Про гусей).
Опиши ілюстрацію: якзображені гуси? Де вони, які вони, яке небо, дерева, який настрій у вас вонавикликає? (Білі гуси летять, вони неначе щось говорять, усміхаються.
Небо голубе, чисте, адерева — зелені, молоді. Всюди літає пір’я. Малюнок наповнений радістю,майбутнім).
А зараз давайтепрочитаємо, яких гусей описав О. Олесь.
Тема: Так зароджуєтьсядружба.
Мета: Ознайомити учнів ізцікавою життєвою пригодою, висвітлюючи гідну поведінку осіб, причетних до неї. Розкритипричинно-наслідкові зв’язки таких стосунків людини і звіра, коли між нимивиникає дружба. Вчити бачити прекрасне у житті й дорожити ними, зокрема, зрозумінням ставитися до «братів наших менших». Удосконалювати навичкимовлення, правильного читання; формувати уміння стисло і детально переказуватипрочитане.
Матеріал до уроку. Г. Тютюнник«Ласочка», ілюстрація.
V. Узагальнюючабесіда над змістом твору.
Чому дід Арсен назвавлисеня Ласочкою? (Бо воно захотіло поласувати рибкою).
То які ж стосунки склалисяміж Арсеном і Ласочкою? (Дружні, товариські).
Отже, Арсен і Ласочкаподружились, стали разом рибалити. Чи можна назвати такі стосунки добрими,красивими в нашому житті? Чого навчає нас автор? Яка головна думка оповідання?(Товаришувати і дружити зі звірами, у добрій справі виявляти терпіння інаполегливість).
Добре, молодці. А теперспробуйте за допомогою ілюстрації переказати ту частину твору, яку зображено. (Зустрічз Ласочкою. Очікування риби).
Також було запропонованоучням під час вивчення таких творів, як «Хитрий півень» (українськанародна казка) та «Три міхи хитрощів» І. Франка поставити запитаннядо ілюстрацій цих творів. На таких уроках де не було ілюстрацій, учням булизадані завдання додому знайти ще твори, в яких би були малюнки тих чи іншихгероїв. З ними вони добре справлялися.
Систематичне використанняілюстрацій, виконання вправ і завдань, на нашу думку, сприяє розвитку читацькихінтересів молодших школярів.
Перевірка ефективностіпроведеної роботи була здійснена шляхом повторного обстеження рівня розвиткучитацьких інтересів учнів експериментального та контрольного класів. Повторне тестуванняпроводилось наприкінці навчального року.
Перевірка та оцінкаефективності роботи, проведеної в формуючому експерименті.
У процесі обстеження учнямпропонувались завдання, аналогічні до тих, за якими проводилось первиннеобстеження, тільки був змінений зміст, а саме: Завдання №1 “Згадайтвір”.
Вибрати твір, який належитьдо розділу «Зростайте справжніми людьми» «Коваль щастя»«Катерина Білокур» «Нахаба» «Казка про рідний край»Завдання № 2 «Про кого говориться»
У творі В. Святовеця«День народження» розповідається про:
Максимка;
Сашка;
Санька. Завдання № 3 “Хто автор”
Автором вірша «Білігуси летять над лугами…» є
О. Гончар
О. Олесь
М. Рильський
Автором твору «Ласочка»є
Є. Гуцало
Г. Тютюнник Л. Глібов
Завдання № 4 «Утвори прислів’я»
Поєднавши відповіднічастини, треба утворити прислів’я.
На чужому горі  А легкойого згубити
Щастя         Щастя небудують
Тяжко щастя знайти     Зіпсуєдурного
Щастя з нещастям        Водному дворі живуть
Завдання № 5 «Книжки з бібліотеки»
Чи читаєте ви інші книжкикрім читанки і на позакласне читання? Якщо так, то які і назвіть їх (за останні2 тижні).
Оцінювання завданьаналогічне до попереднього. Внаслідок повторного обстеження виявлено, що учніекспериментального класу виконують завдання значно швидше і якісніше, ніжперший раз.
Зведенні результатиповторного обстеження подані в таблиці 3 і 4.
 
Таблиця№ 3. Показники рівня розвитку читацьких інтересів учнів експериментальногокласу при повторному обстеженні. Загальна кількість набраних балів Рівень розвитку читацьких інтересів Кількість учнів Відсотки 8-10 Високий 12 42,9 5-7 Середній 14 50 До 4 Низький 2 7,1

Таблиця№ 4. Показники рівняння розвитку читацьких інтересів учнів контрольного класупри повторному обстеженні.
Загальна кількість
набраних балів Рівень розвитку читацьких інтересів Кількість учнів Відсотки 8-10 високий 8 30,7 5-7 середній 13 До 4 низький 5 19,2
Із повторного обстеження уЕК видно, що показники значно змінилися порівняно з початком навчального року. Післяпроведення формуючого експерименту 12 чоловік показало високий рівень розвиткучитацьких інтересів, 14 учнів — середній і лише 2 — низький.
При цьому показники рівнярозвитку читацьких інтересів учнів КК практичноне змінився.
Вивчаючи досвід формуванняв учнів уявлень, понять за допомогою малюнків, картин, у нас виникла потребаекспериментальне дослідити:
Яка перевага уявлень,понять, набутих за допомогою малюнка, в порівнянні з тими, які учні дісталивербальним шляхом?
Чи сприяють формуваннюуявлень і понять в учнів схематичні малюнки?
Чи сприяє умінню учнівкласифікувати, узагальнювати та давати визначення одночасний розгляд кількох картин,що ілюструють якесь одне поняття?
Наслідки експерименту миперевіряли малюнками учнів. Нас задовольняла ще недосконала для дітей молодшогошкільного віку техніка малювання. Вона давала можливість нам не тількиперевірити уявлення, але й процес їх формування. Крім того, малюнок робитьуявлення учнів конкретнішими, ніж слово. Користуючись малюнком, учням частолегше показати, наприклад, загальний контур предмета, ніж передати це словами.
Наслідки експерименту миперевіряли також усними відповідями на наші запитання.
В зв’язку з тим, що вчитанках для початкових класів часто мова йде про тварин, побачити яких не всідіти мають змогу, і що тільки за допомогою малюнка можна створити про них певнеуявлення, ми й обрали для експерименту досліджень формування понять в учнів прослона, жирафу, бегемота, крокодила. Ми вивчили понад 100 малюнків цих звірів,зроблених учнями 2 класів Жирівської ЗОШ І-ІІ ступенів Жидачівського районуЛьвівської обл. Учням КК у різні дні було запропоновано намалювати слона,жирафу, бегемота та крокодила. При цьому ніяких пояснень, описів не давалось. Учніповинні були зробити малюнки цих тварин лише на основі своїх уявлень, на основітого досвіду, який вони до цього мали. Одержавши малюнки учнів ми прийшли довисновків, що учні ще погано уявляють собі зовнішній вигляд цих тварин. Про цеговорила кількість неправильних рішень, зроблених дітьми при виконаннімалюнків, зокрема неправильні зображення форми тіла, голови, кінцівок, хвоста іт.д.
Таблиця№ 5. Про кількість правильних рішень при малюванні тієї чи іншої тварини можнасудити з таблиці № 1Тварини Кількість правильних рішень КК Кількість правильних рішень ЕК Слон 2% 13% Жираф 1,1% 7,8% Бегемот 4,4% 16% Крокодил 4,3% 15%
Аналіз дитячих малюнків таіндивідуальні бесіди з виконавцями дали можливість встановити джерелаправильних уявлень дітей. Учні, що порівняно вірно виконали малюнок слона,вказували, що бачили його у зоопарку, по телевізору, в книжках, пам’ятають такуіграшку з дитячого садка. Проте наведена в таблиці 5 кількість правильнихрішень при малюванні слона говорить про те, що таких небагато і що очевидно,сприймання в минулому лишило в їх свідомості ще дуже неповний образ слона.
Учням ЕК булозапропоновано прослухати оповідання про цих тварин, про їх зовнішній вигляд таспосіб життя, а також показані малюнки, ілюстрації слона, жирафи, бегемота,крокодила (у різні дні). Треба зазначити, що діти з великою увагою слухалиоповідання, їх дивували розміри, вага та особливості цих тварин.
Виконані після слуханняоповідань, розгляду ілюстрацій малюнки були набагато кращими, правильнішимипорівняно з першими. Збільшилась і кількість правильних рішень, як це бачимо натаблиці 6.
Таблиця № 6Тварини Кількість правильних рішень КК Кількість правильних рішень ЕК Слон 26% 32% Жираф 29% 43,5% Бегемот 28% 33% Крокодил 25% 34%
Як бачимо прослуханіоповідання активізували досвід учнів ЕК і дали їм можливість по — своємупередати хобот, хвіст, клики. Але якщо характерні деталі цих тварин більшецікавили дітей, то загальні контури, форма голови, тіла, лишались поза увагою ізображувалися у більшості випадків не правильно. Найбільше помилок було упередачі розмірів цих тварин.
Малюнки виконані учнямипісля розгляду зображень цих тварин на картинах, якісно відрізняються від усіхпопередніх. Більшість учнів правильно передала загальні контури тварин. Формуголови кращими стали і інші зображення ніг, вух, хвоста…
Самі лише оповідання безпоказу картин ще не могли створити уявлень про те, наскільки довгою повиннабути по відношенню до всього тіла морда крокодила і наскільки короткими повиннібути його ноги. Важко по слову намалювати правильної форми вуха, хобот слона, протеякісно ці малюнки були кращими порівняно з попереднім варіантом.
Учні ЕК після прослуханогооповідання та розгляду картин зобразили тварин якісно.
Отже, образ створений задопомогою картини, порівняно з образом, створеним вербальним шляхом, має ще йякісну перевагу. Можна навести ще ряд прикладів, які свідчать про те, щомалюнки, використані під час читання, допомагають краще зрозуміти сутьпредмета, його призначення, умови існування та зовнішній вигляд.
На наш погляд знання, якідіти набувають за допомогою малюнка, картини, глибші, ніж ті, які вонинабувають тільки за допомогою слова.
Як бачимо, результатипідтверджують гіпотезу дослідження про те, що спеціально підібраними вправами ізавданнями та системою ілюстративного матеріалу можна впливати на рівеньрозвитку читацьких інтересів молодших школярів.
Висновки
Використання малюнків та ілюстрацій, як засобуформування читацьких інтересів в початковій школі має свою багатовікову історію.
Палким проповідником їх ролі в шкільному ісімейному навчанні, творцем різних видів наочних посібників був великий чеськийпедагог Ян Амос Коменський. Підручник Коменського «Світ почуттєвих речей умалюнках», який вміщує 150 різних за своїм змістом малюнків, єродоначальником майже всіх наступних ілюстрованих підручників для початковогонавчання.
Читацькі інтереси молодших школярів формуютьсяна уроках під час вивчення творів різних жанрів — віршів, казок, байок,прозових творів. Важливим засобом у цьому є використання ілюстрацій та малюнків.
Останнім часом, у зв’язку з запровадженнямТЗН, поліпшенням матеріальної бази школи створилися сприятливі умови для роботиз картинами. Проте, як свідчить спостереження в учнів багатьох шкіл дещознизився інтерес до такої роботи. Головна причина полягає в тому, що класоводине завжди глибоко продумують хід роботи з творами живопису, не враховуютьвікових особливостей дітей і специфіки образотворчого мистецтва. Картинивикористовуються здебільшого, як засіб активізації мислення, чи як матеріал дляморально-етичних бесід.
Плануючи проведення вправ за ілюстраціями,картинами, малюнками не варто обмежуватися лише тим, щоб привчити дітейграмотно скласти кілька речень за їх змістом. Важливо виховувати у школярівмислення (вміння зіставляти, аналізувати, порівнювати), почуття,спостережливість, власне бачення творів образотворчого мистецтва. У процесівиконання різних вправ за ілюстраціями, картинами та іншими засобами слідознайомлювати учнів з історією живопису, його жанрами, вчити їх грамотнопередавати на письмі свої думки, спостереження, робити висновки і, водночас,подавати їм «елементарні відомості про суть і специфіку образотворчогомистецтва.
Сьогодні все більша увага приділяєтьсявикористанню творів живопису на інших уроках. Робота над картинами пожвавлюєїх, полегшує і роботу вчителя, і засвоєння граматичного матеріалу учнями,сприяє кращому запам’ятовуванню вивченого. Крім активізації навчальноїдіяльності картини, ілюстрації, малюнки є засобом естетичного виховання йрозширення загального кругозору школярів.
Отже, у дипломній роботі досліджено, що додитячих творів усіх жанрів існує реальна можливість у підборі і створенніілюстративного матеріалу, за допомогою якого пробуджуються читацькі інтересиучнів. Проведене дослідження у дипломній роботі свідчить, що у підручниках»Читанка” 2, 3, 4, за редакцією О.Я. Савченко ємало ілюстрацій та малюнків. І якщо при одному слові казка в учнів уже виникаєінтерес до прочитання тексту, то до інших жанрів ілюстративний матеріал єнеобхідним.
Саме тут потрібне цілеспрямоване звертаннявчителя до пошуку відповідних картин живопису і наявності шкільної картотеки,використання сучасної комп’ютерної графіки, системний підхід до творчих завданьна між предметній основі (читання — образотворче мистецтво), що відкриваєпростір для творчих знахідок класовода, створює реальну базу для збагаченняучнівського мислення, розширення художнього світогляду учнів, вільногоспілкування з мистецтвом.
Класовод повинен шукати шляхи до розуму йпочуттів дитини: від тексту до учня, чи навпаки — від особистих тверджень, досвідудитини, навколишнього життя — до змісту нового твору.
І щоб спрямувати цей шлях, зробити йогоцікавим для дитини, треба володіти широким діапазоном засобів збудження уваги,мислення, емоцій, уваги дітей. Серед них особливо важливим є доцільне використаннярепродукцій картин, малюнків та ілюстрацій. Вправи і завдання, що подані уроботі, можуть бути використані у написанні курсових робіт, а також під часпроведення уроків читання у молодших класах.
У дипломній роботі подано лише найважливіші аспектидосліджуваної проблеми, і тому вона потребує подальшого вивчення.
Список використаних джерел
1.        Арнхейм Р. Новые очерки по психологии искусства — М. Прометей, 1994.
2.        Білецький П О. Мова образотворчих мистецтв — К Радянська школа, 1973
3.        Бондарчук Л.І. Рекомендації до використаннянародного джерела (народні казки, пісні, думи) в середніх школах комплектукартин — 3 — К.: Мистецтво, 1990.
4.        Вауменко Б.В. Архітектура книги. — К. — Мистецтво,1976.354 с.
5.        Вашуленко М.С. Нові цілі початкової мовної освіти// Освіта України 1999. — №3 — С.4, Ващенко Н. Виховання у молодших школярівлюбові до читання // початкова школа. — 1989. — С.11-16.
6.        Волошина Н.Й. Посібник до комплекту картин «Людинаі праця». Випуск 2 (за творами української літератури, що вивчаються у8-10 класах середніх шкіл) -К.: Мистецтво, 1987.
7.        Герчука Ю.Я. Советская книжнаяграфика. — М.: Знание, 1986. — 237с.
8.        Головко З.Л. Уроки позакласного читання. — Тернопіль:Навчальна книга — Богдан, 2000.
9.        Гончаров А.Д. Художник й книга. — М. Знание,1964. — 190с.
10.      Ґудзик І.П. Робота над змістом твору // Початковашкола — 1993. — №11. — С.16-19.
11.      Гуня Л.П. Наступність та перспективність у навчаннічитати // Початкова школа. — 1994. — №2. — С.11-14.
12.      Данилюк Л.Д. Воспитание эмоциональнойотзывчивости на, уроках чтения // Начальнаяшкола. — 1992. №1. — С.10.
13.      Демосфенова Г.Л. Как иллюстрируется книга — М, 1961 — 562 с.
14.      Егоров Т.Г. Очерки психологии обучения детей чтению. М.: 1953. — С.7.
15.      Едігей В. Нове читання // Початкова школа. — 2000. — №10. — С 48-50.
16.      Едігей В. Нове читання // Початкова школа. — 200І.- №2. — С 19-21.
17.      18 Едігей В. Нове читання // Початкова школа. — 2001.- №3. — С 65-67.
18.      Захарчук 3., Пишечкіна Т. Урок читання Казки звикористанням елементів театральної педагогіки // Початкова школа. — К., 2001.- №І2. — С.37-42.
19.      Захарчук 3., Суржук Т. Так народжується дружба (Урокчитання, 4 (3) Кл) // Початкова школа. — 2001. — №4. — С.18-22.
20.      Искусство книги (Альманах). — М.: Искусство,1961. — 405с.
21.      Каніщенко А.П. — Наталочка. К.: Освіта, 1997. — 191с.
22.      Каніщенко А.П. — Катруся. К.: Освіта, 1997. — 255с.
23.      Киналь М.П. Розвиток мовлення на урокахпозакласного читання // Початкова школа. — 1996. — №5. — С.13.
24.      Кириченко М.А., Кириченко І.М.Основи образотворчої грамоти. — К.: Вища школа, 2002. — 190с.
25.      Киринчук О.І., Волошина Т.П. Підготовка учнів досприймання нового тексту. // Початкова школа. — 1992. №9-10. — С.29-31.
26.      Клименко С., Клименко Ю. Дидактичний матеріал з українськогочитання // Початкова школа. — 2001. — №2. — С. 19-
27.      Коленцова Н. Синтез мистецтв на уроках читання // Початковашкола. — 1991. — №3. — С.64-65.
28.      29. Коновалець С.В. Сприймання і оцінювання учнямимистецьких творів // Початкова школа. — 1987. — №10. — С.41.
29.      30. Копчук A. M. Виховання читацьких інтересів учнів. — К.,1985.
30.      Кузьменко Н Підручник з читання від реалій доідеалу // Початкова школа. — 1999 — №1. — С.57.
31.      Лаптева Л Читання — віконце в світ // Початковашкола — 1997. — №11. — С.11-13.
32.      Лиса О. Радість від читання — радість пізнання // Початковашкола. — 2000. — №1. — С.24-28.
33.      Літвін С. Вчимося читати і писати (3 досвіду роботи)// Початкова школа. — 1999. — №9. — С.38-40.
34.      Львов М.Р. и другие. Методика обучения русскомуязыку в начальних классах. — М.: Просвещение, 1987 — 487с.
35.      Львов М.Р. Методика развития речи младших школьников. Пособие дляучителя. — М: Просвещение, 1985. — 205с.
36.      Максименко Л.І. Методичні рекомендації довикористання комплекту «Землю красить сонце, а людину- праця». — К.: Мистецтво, 1984.
37.      Малькевич Г. Уроки культури читання // Початкова школа.- 1997. — №2. — С17-18. –
38.      Мартиненко В. Визначення базового компонентазмісту початкової освіти // Початкова школа — 1997. — №1. — С.23.
39.      Машталер О. Художні описи та оповідання школярів //Початкова школа. — 1998 — №4. — С.7-9.
40.      Методика викладання української мови // За ред.С.І. Дорошенка. — К.: Вища школа, 1992. — 295.
41.      Методика русского языка для школьных педагогических училищ. Учеб. Пособие для учащихся педучилищ по специальности №2001. Изд. 2-е перераб. — М. Просвещение, 1973.- 413 с.
42.      Міщук Г.І. Формування навичок читання молодшогошколяра // Початкова освіта — 1999 — №9. — C.3.
43.      44. Мовчун Л. Норми літературної вимови // Початковашкола — 1999. — №4C.43-44.
44.      Науменко В.О. Формування навичок читання // Початковашкола. — 1991. — №4-С.34-38.
45.      Наумчук М.М., Наумчук І.І. Творчий підхід до роботиз текстом // Початкова школа. — 1996. — №4. — С.15-18.
46.      Наумчук М.М. Сучасний урок української мови впочатковій школі (методика і технологія навчання). — Тернопіль: Астон, 2001. — 264с.
47.      Йеменський Б.М. Мудрость, красоты. — М: Просвищение, 1987.
48.      Олійник Г. Позамовні засоби виразності читання імовлення учнів // Початкова школа — 1998. — №5. — С.44-45.
49.      Онищенко О. Робота за ілюстрацією // Початковашкола. — 2000. — №2-С.7-9.
50.      Онищенко О. Робота над текстом. // Початкова школа.- 2002 — №2. — С.7.
51.      Пархоменко К. Методика роботи над словом, текстомна уроках читання // Початкова школа. — 1997. №7. — С.44-48.
52.      Підлужна Г. Позакласне читання школярів якпедагогічна проблема // Початкова школа. — 1998. №7. — СІ8-22.
53.      Пінчук Т.Д. Використання малюнка для формуванняпонять на уроках пояснювального читання. — К.: Рад. школа, 1962. — 56с.
54.      Победова О.И. О природе книжной иллюстрации. — М: Знание, 1967. — 629с.
55.      По калова М. Як навчитися читати швидше // Початковаосвіта. — 1979. — №3. — С.5-6.
56.      Почупайло О.В. Дитяче читання (Роздуми бібліотекаря)// Початкова школа — 1991. — №2. — С.55-58.
57.      Програми середньої загальноосвітньої школи 1-3 (1-4)кл. К.: Освіта, 1994. — 194с.
58.      Проць М.М. Особливості використання наочності і ТЗНу період навчання грамоти // Початкова школа” — 1982. — №9. — С26-33.
59.      Пріть Н.М. Легенди і перекази на уроках читання // Початковашкола. — 1992. — №1. — С.9-15.
60.      Савченко О.Я. Підготовка учнів до сприймання новиххудожніх творів на уроках українського читання // Початкова школа. — К., 1990. №3.- С.12-17.
61.      Сагірова О. Живий малюнок // Початкова освіта. — К.,2002. — №43. — С.6-7.
62.      Скіпакевич О.В. Вчити емоційно правильно сприйматихудожній текст // Початкова школа. — 1996. — №12 — С.17-21.
63.      Скрипченко Н.Ф. Рекомендації до використання упочаткових класах загальноосвітніх шкіл, комплекту картин «Казки та байки»- К.: Мистецтво, 1989.
64.      Савченко О. Я Читання — це віконце в світ // Початковашкола. — 1995. — №12. — С.14-18.
65.      Н.Ф. Шляхи вдосконалення класного читання // Початковашкола — 1990. №5. — С.36.
66.      Скрипченко Н.Ф. Муштенко С.Д. Методичнірекомендації до використання комплекту «Давно те діялось» упочаткових класах. — К.: Мистецтво, 1994.
67.      Скрипченко Н.Ф. Муштенко С.П. Методичнірекомендації щодо використання комплекту картин «Краса землі моєї батьківщини».- К.: 1985.
68.      Савченко О.Я., Читанки для 2-4 класу.К. «Освіта»2004.
69.      Соколов К. Картина як посібник на уроках російськоїмови // Рос. Школа. — 1912. — №1. — с 49.
70.      Солсо Р.Л. Когнитивная психология. — М. 1996.
71.      Сухомлинський В.О. Серцевіддаю дітям Вибрані твори У 5 Т. — 1977. — Т.З. — С.143.
72.      Таранов Н. Н.,Іванов С.И. Основы учебного рисунка й производственной графики. — Львов:Свит, 1992. — С.143.
73.      Тихомиров Д.И. Чему й как учить русскогоязыка в начальной школе, — Изд.10 — М., 1906.(ст.75-76 j
74.      Ткаченко Л. Ї., Сердюк H.I.Роль міжпредметних зв’язків у збагаченні лексичного запасушколярів. // Початкова школа. — 1989. — №1. — С.12.
75.      Ткачук Т. Уроки — зустрічі з книжкою // Початковашкола. — 1997. — № 6. — С.24-28.
76.      Ткачук Г. Уроки зустрічі з книжкою // Початковашкола. — 2000. — №2. — С.15-18. ‘
77.      Тулупов Н.В., Шестаков П.М. Для вчителя, вип. .4, М.,1904.
78.      Ушинський К. Д.: Изобр. пед. соч. — М., 1954.- Т.2. — С.78.
79.      Цвелик І.П. Творчість науроках читання // Початкова школа. — 1996. — №11-С. 19-22.
80.      Чепуренко О. Г Урок — спілкування зхудожнім твором // Початкова школа. — 1995. — № 3. — С.23.,
81.      Чирва О. Використання рисунка у формуванніпізнавальної активності учнів.
82.      Шпаков А.П. Художник і книга. Укр. Рад. Книжковаграфіка. Шляхи ставлення і розвитку. — К.: Мистецтво, 1973. — 471с.
83.      Щукина Г.И. Роль деятельности в учебномпроцессе. — М.: Просвещение, 1996.