Формування і виконання місцевих бюджетів органів Державного казначейства України

ЗМІСТ
Вступ
РОЗДІЛ 1. Науково-теоретичні аспекти теми дослідження
1.1 Історіярозвитку бюджетного обліку
1.2 Теоретичніоснови звітності бюджетних установ
РОЗДІЛ 2.Організаційна та фінансово-економічна характеристика об’єкта дослідження — Тульчинського районного відділення Державного казначейства України
2.1 Структура Тульчинського районноговідділення Державного казначейства України
2.2 Характеристика основних показників діяльностіТульчинського районного відділення Державного казначейства України
РОЗДІЛ 3. Аналіз динаміки дохідної і видаткової частинбюджету Тульчинського району Вінницької області та шляхи покращення роботи органівказначейства Тульчинського районного відділення Державного казначейства України
3.1 Аналіздинаміки дохідної і видаткової частин бюджету Тульчинського району Вінницькоїобласті
3.2 Шляхи покращення системиорганізаційних заходів по обслуговуванню місцевих бюджетів
3.3 Інформаційно-комп’ютернісистеми в обслуговуваннімісцевого бюджетуТульчинського районного Відділення Державного казначейства. Шляхи усунення недоліків нинішньоїсистеми бюджетного обліку
Висновки та пропозиції
Список використаної літератури
Додатки

Вступ
 
У другій половиніXX століття в країнах Заходу істотно збільшилася питома вага та абсолютнірозміри державних видатків на соціальні цілі, які у ряді країн стають одними зголовних. Значно зросла державна підтримка розвитку базових галузейпромисловості та сільського господарства. За рахунок державних коштів створюютьсянові галузі, зокрема атомна промисловість. Розвинені держави стимулюють науково-технічнийпрогрес, здійснюють якісно нові видатки на охорону довкілля, подоланняекономічної відсталості окремих регіонів, надають допомогу країнам, щорозвиваються. Фінансова діяльність держави передбачає насамперед акумулюваннязначних фінансових ресурсів на законних підставах і цивілізованими методами додержавних цільових фондів. Лише володіючи такими ресурсами, держава отримуєможливість оптимально розподілити їх в інтересах усього суспільства. Саме томувивчення практичної сторони функціонування державних фінансів є актуальним тадосі досліджуваним питанням.
Метою написанняданої роботи є проведення оцінки стану, методики та практики формування івиконання місцевих бюджетів, визначення основних напрямків по удосконаленнюмеханізму діяльності органів Державного казначейства України.
Об’єктомдослідження є бюджет Тульчинського району Вінницької області та діяльністьТульчинського районного відділення Державного казначейства України. Предметомдослідження виступає діяльність районного відділення Державного казначействаУкраїни у Тульчинському районі Вінницької області.
Дослідження даноїтеми здійснено за допомогою групи логічних методів, порівняння та групування, атакож було проведено аналітичне дослідження діяльності Тульчинського районноговідділення Державного казначейства України.
При вивченні темита проведенні дослідження було розглянуто ряд нормативно-правових документів,що стосуються організації бюджетного обліку, діяльності Державного КазначействаУкраїни, формування та виконання місцевих бюджетів. Крім цього проведено огляданалогічних досліджень вітчизняних та зарубіжних економістів, що стосуєтьсяданої тематики.
У результатіпроведеного дослідження було висунуто ряд пропозицій по удосконаленнюобслуговування місцевих бюджетів та діяльності структурних одиниць ДержавногоКазначейства України.
Дана робота виконана на ___аркушах, містить 3 таблиці, 11 рисунків, 1діаграму та додатки; складається з вступу, трьох розділів, висновків та спискувикористаних джерел.
Перший розділ дипломної роботи присвячено дослідженню теоретичних аспектівдосліджуваної теми.
В другому розділіроботи за обраною методикою проводиться внутрішній аналіз фінансового стануВідділення Державного казначейства м. Тульчина, забезпеченості підприємстваоборотними коштами; проводиться аналіз використання капіталу підприємства;аналізується прибутковість (рентабельність) капіталу, досліджується характервпливу структури активів, що склалася на підприємстві на основні показникифінансового підприємства.
Третій розділприсвячений розгляду заходів по покращенню роботи органів казначейства пообслуговуванню Державного та місцевих бюджетів.
Завершують роботувисновки та пропозиції, які було зроблено у процесі проведеного дослідження.

РОЗДІЛ 1. Науково- теоретичніаспекти теми дослідження
 
1.1 Історія розвиткубюджетного обліку
 
На ранніх стадіяхрозвитку суспільства потребу в організації виробництва і торгівлі задовольняввідносно простий облік, який полягав у веденні облікових книг. З ускладненням ізбільшенням виробництва та торгівлі такий облік вже не міг забезпечуватипотреби щодо управління великими земельними господарствами, підприємствами,торговельними компаніями, морехідними та страховими компаніями, банками. Також неможливобуло здійснювати контроль за їх діяльністю. Саме це зумовило формування уXIII—XIV сторіччі бухгалтерського обліку (від німецької Buch — книга, halten — тримати),який характеризувався складною системою методів і прийомів його ведення.
Бухгалтерськийоблік здійснювався в основному в окремих промислових та торговельнихгосподарствах і не надавав загальної картини господарювання в цілому подержаві. Це призвело до появи у XVIII сторіччі статистичного обліку, статистики(від латинської Status — статок), спочатку «державознавства», тобтозбору необхідних для управління державою даних про населення, доходів івидатків тощо. В подальшому статистику почали відносити до особливої науки, а статистичнийоблік, що забезпечував її необхідними даними, використовувати для проведення статистичнихдосліджень про господарську діяльність.
З ускладненнямпромислового виробництва, розвитку системи банків і торговельних фірмбухгалтерський і статистичний облік вже не могли забезпечувати потреби щодооперативного керівництва господарством, що зумовило на початку XIX сторіччявиділення нового виду господарського обліку — оперативного.
Існують архівнісвідчення про те, що в Росії вже у 1645 році застосовувалися як міські, так ізагальні кошториси витрат. Але якихось визначених правил їх складання не було.Не існувало й звітності про виконання кошторисів. Прикази збирали гроші,витрачали їх, решта — залишалась у їх розпорядженні на наступні періоди. Придефіциті грошей їх могли позичити у іншого приказу. Оприлюднення, розголошенняданих про фінансовий стан приказу не допускалось.
У 1802, післястворення Міністерства фінансів, стали складати розпис доходів та витрат напідставі кошторисів міністерств. Але знову ж таки загальних правил складаннятаких кошторисів не було.
У 1811 роцівидано „Наказ Міністерства фінансів” в основу його покладено „план фінансів”,відповідно до якого витрати поділялися на:
· Необхідні,
· Корисні,
· Надмірні,
· Зайві,
· Некорисні.
Згідно з цимнаказом Міністерства подавали до 15 листопада до Міністерства фінансів кошторисза єдиною формою. Міністерство фінансів складало зведений кошторис, якийподавало в Державну Раду. А остання на затвердження – государеві. Фінансовісправи держави були таємницею. Недоліки діючих правил довели державні фінансидо хаотичного стану. Тоді Міністерство фінансів відрядили спеціальну комісіюдля вивчення бюджетної справи у країнах Західної Європи. Результатом такоговивчення стали підготовлені комісією і затверджені Міністерством фінансів„Правила складання, розгляду, затвердження і виконання державного розпису” від22.05. 1862 року. Ці правила передбачали складання кошторисів для усіхуправлінь за єдиною методикою з обов’язковим обґрунтуванням необхідності тих чиінших статей витрат, розмежування постійних і тимчасових витрат, спеціалізаціювитрат за основними напрямками, порівняння кошторисних показників зі звітнимипоказниками минулого року. Пізніше було прийнято доповнення до цих правил, якепередбачало суворе дотримання розподілу доходів і витрат на параграфи тастатті, що застосовуються до цього часу.
Бюджетні правила1906 року дали право міністерствам перекладати попередній розгляд кошторисів накомісії Державної Думи та Державної Ради. Усі зміни або нові асигнування навиникаючі потреби були можливі за умови прийняття нового закону.
Якщо розпис незатверджувався, то залишався в силі розпис попереднього періоду.
У становленні ірозвитку бюджетного обліку радянського періоду можна виділити такі етапи:
1. 1917-1938 р.р. – бюджетний облік ведеться зав простою системою відповідно до трьохпланів рахунків:
a. дляобліку операцій з виконання кошторису витрат за бюджетом,
b. дляобліку операцій з позабюджетними коштами,
c. дляобліку операцій в нестатутних підсобних господарствах.
Облікрегламентувався „Інструкцією з рахівництва та звітності для урядовихадміністративних установ” (1923), „Інструкцією з ведення обліку за простоюсистемою” (1927), „Інструкцією про бухгалтерський облік за простою системою вустановах, що знаходяться на Державному бюджеті СРСР”(1932),
2. 1939-1955 рр. – запроваджується подвійна система обліку. У 1938р. затверджується„Інструкція про бухгалтерський облік за подвійною системою в установах, щознаходяться на Державному і місцевих бюджетах” та „Інструкція пробухгалтерський облік за простою системою в установах, що знаходяться наДержавному і місцевих бюджетах”. Перша передбачала роздільний облік виконаннякошторису з бюджетом і позабюджетними коштами, операцій щодо капітальнихвкладень і підсобних господарств на госпрозрахунку. У цьому ж році затвердженийєдиний план рахунків для обліку виконання кошторисів. Підсобні господарстваповинні були користуватися планами рахунків відповідних галузей народногогосподарства. У зв’язку з цим бюджетні організації стали складати і подаватидва окремі баланси. Таким чином, в країні було створено єдину системубюджетного обліку.
3. 1955-1987рр. Вперше в СРСР у 1955 році затверджується МФ „Положення пробухгалтерську звітність і баланси в установах і організаціях, що знаходяться наДержавному бюджеті СРСР”, видано нові інструкції з бухобліку за подвійною тапростою системою. Для установ, які ведуть облік за подвійною системою,затверджено єдиний план рахунків, вони стали складати один баланс з виконаннякошторису витрат. У 1958 році МФ затверджує „Методичні вказівки збухгалтерського обліку в централізованих бухгалтеріях бюджетних установ”.Пізніше було розроблено облікові регістри для машинної обробки обліковоїінформації.
Період 1988-1999рр. охоплює останні радянські і перші пострадянські часи. Розвиток бюджетногообліку в цей час характеризується:
· централізацієюі децентралізацією обліку,
· широкимвикористання сучасних обчислювальних машин для обробки облікової та економічноїінформації,
· переведеннябюджетних установ на подвійну систему обліку,
· принциповоюпереробкою нормативних актів з організації бухобліку в бюджетних установах,
· облікомпоказників комерційної діяльності бюджетних установ і позабюджетних джерел їхфінансування,
· інтеграцієюобліку, фінансової та планово – економічної роботи в централізованихбухгалтеріях,
· відновленняустанов державного казначейства.
1.2 Теоретичні основизвітності бюджетних установ
Складаннязвітності в бюджетних установах завершує повний цикл бухгалтерської обробкиданих, які накопичуються в облікових реєстрах.
Особливостібухгалтерської звітності в бюджетних організаціях:
· обов’язковістьта державне регламентування, що випливає з характеру затвердження бюджету.Держава через Міністерство фінансів суворо регламентує склад і порядокскладання звітності, терміни її подання, розгляд та затвердження. Усі бюджетніорганізації, установи повинні дотримуватись правил та термінів складаннязвітності, подавати її в установленому обсязі;
· єдністьформи та змісту, що дає змогу статистичного групування та зведення їїпоказників;
· методологічнаєдність показників, яка передбачає єдині методи розрахунків однакових звітнихпоказників, їх обов’язкове узгодження з відповідними показниками, затвердженимикошторисами та штатними розписами. Це необхідно для контролю за виконаннямкошторису доходів і видатків;
· достовірністьзвітних показників, яка випливає з самої природи затвердження бюджетів усіхрівнів, що також необхідна для успішного виконання показників бюджету як задоходами, так і видатками, для своєчасного реагування на відхилення.Достовірність означає, що бухгалтерська звітність повинна давати вірне і повнеуявлення про майновий та фінансовий стан організації, а також результати їїдіяльності. Достовірною вважається бухгалтерська звітність, сформульована таскладена з урахуванням правил, встановлених нормативними актами системинормативного регулювання;
· простота,зрозумілість, доступність та прозорість звітності, які необхідні для широкогозалучення всіх працівників до управління, активізація людського фактора.Простота та ясність необхідні ще й для того, щоб не завуальовувались недолікидіяльності окремих керівників;
· цілісність– вимога, пов’язана з необхідністю включення в бухгалтерську звітність данихпро всі господарські операції, які здійснюються організацією як юридичноюособою в цілому;
· послідовність,що закріплює на практиці поетапність процесу складання бухгалтерськоїзвітності, тобто необхідність постійності змісту та форм бухгалтерськогобалансу і пояснень від одного звітного періоду до іншого.
Звітність провиконання бюджету – це метод узагальнення планових і звітних показників, приведенихв таку систему, яка характеризує виконання бюджету, зобов’язань, затвердженихкошторисами за відповідний звітний період.
Звітність провиконання кошторису доходів і видатків – це система показників, якахарактеризує виконання бюджету та допомагає регулюванню діяльності організаціїта установи за відповідний звітний період часу.
Звітність, якунадають установи та організації, що утримуються за рахунок коштів відповіднихбюджетів, можна умовно поділити на такі види:
· за складом:
а) місячна;
б) квартальна;
в) річна;
· за обсягом:
а) зведена;
б) вищаорганізація;
в) органиДержавного казначейства;
· за місцемподання:
а) звітність, якаподається Рахунковій палаті;
б) звітність, якаподається в органи податкової служби;
в) звітність, якаподається в органи статистики;
г) звітність, якаподається в інші органи залежно від використання коштів
а) звітність забюджетними коштами;
б) звітність заспеціальними коштами;
в) звітність засумами за дорученнями та за іншими позабюджетними коштами.
Річні звіти складаютьсяза звітний рік, яким вважається період з 1 січня до 31 грудня включно.
Форми звітностізаповнюються в гривнях, а зведені звіти головних розпорядників – у тисячахгривень з одним десятковим знаком. У формах бухгалтерських звітів наводятьсявсі передбачені показники. У випадках не заповнення тієї чи іншої статті(рядка, графи) через відсутність активів, пасивів, операцій ця статтяпрокреслюється.
До поданнярічного бухгалтерського звіту на підставі затверджених керівником установипропозицій постійно діючих інвентаризаційних комісій з урегулюваннярозбіжностей фактичної наявності цінностей відповідні записи мають бути внесенідо реєстрів і рахунків бухгалтерського обліку. Суми статей балансу за коштамина рахунках у банках, банківськими позиками, дані про рух фінансування збюджету та позабюджетних фондів повинні відповідати відомостям, вказаним увиписках банків. Відображення у балансі сум за розрахунками з фінансовими іподатковими органами, які взаємно не погоджені, не допускається.
Бухгалтерськізвіти підписують керівник і головний бухгалтер установи, в централізованихбухгалтеріях – керівник цього органу управління установи, при якому вонаутворена, і головний бухгалтер. Крім того, звіти про виконання плану за штатамиі контингентами у міністерствах, відомствах, управліннях (відділах)держадміністрацій підписує керівник фінансової служби.
У бухгалтерськихзвітах не повинно бути жодних підчисток і помарок. Виправлення помилок у звітахздійснюється з дотриманням вимог, встановлених законодавством. Форми річногозвіту повинні бути пронумеровані, прошнуровані, зброшуровані в окрему папку,складено перелік форм, включених до річного звіту.
Строки поданнярічних звітів установами встановлюються організаціями, до яких подаються цізвіти.
Кожнийбухгалтерський звіт установи до подання його у визначені органи розглядається ізатверджується у порядку, встановленому законодавством та установчимидокументами організації.
Річнібухгалтерські звіти подаються:
· вищійустанові;
· органуДержавного казначейства – при отриманні асигнувань з державного бюджету;
· органуДержавної статистики – при окремих вказівках.
Зведені річнізвіти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади подаються доУправління бухгалтерського обліку та звітності Головного управління Державногоказначейства України керівниками бухгалтерських служб цих установ післяперевірки даних про асигнування Управлінням оперативно-касового плануваннявидатків Головного управління Державного казначейства України та перевіркиформи № 3 “Звіт про виконання плану за штатами і контингентами” галузевимиуправліннями Міністерства фінансів України.
Інформаційністьрічного звіту повинна бути доповнена пояснювальною запискою, яка є обов’язковимдодатком до річного звіту. Її обсяг та зміст не регламентовані, хоча навряд чидоцільно перевантажувати записку переліченням показників, які безпосередньочитаються за формами звітності. Разом з тим, у пояснювальній записці наводятьсяпояснення основних факторів, які вплинули на господарські та фінансовірезультати роботи установи, висвітлюється її фінансовий та майновий стан. Крімтого, тут знаходять своє відображення відомості про намір установи змінити намайбутній рік методологію подачі окремих господарських і майнових операцій,коштів та розрахунків, а також подачу інформацію про дебіторів, що маютьнайбільшу прострочену заборгованість, із зазначенням суми боргу.
У поясненнях дозвіту всі установи наводять курс, за яким при складанні річного бухгалтерськогозвіту був здійснений перерахунок активів і пасивів в іноземній валюті у грошовуодиницю, що діє на території України, а також пояснюють причини змін вступногобалансу на початок року.
Для керівництвабюджетною установою потрібно мати достовірну та вичерпну інформацію прозагальний обсяг використання, джерела утворення, стан та розміщення коштів.Такі дані отримують за допомогою одного з елементів методу бухгалтерськогообліку – бухгалтерського балансу.
Бухгалтерськийбаланс бюджетної установи – це метод відображення та групування на визначенудату, як правило на 1-е число, засобів бюджетної установи за видами,розміщенням, використанням та джерелами їх утворення в грошовій оцінці.
Засоби бюджетноїустанови та джерела їх утворення в балансі показуються за статтями. Статтябалансу – це складова активу і пасиву, яка характеризує групу економічнооднорідних господарських засобів та джерел їх утворення. Статті балансу, в своючергу, об’єднуються в економічно однорідні групи – розділи балансу. Активбалансу бюджетної установи складається з трьох розділів:
І. Необоротніактиви.
ІІ. Оборотніактиви.
ІІІ. Витрати.
У пасиві балансувідображаються джерела утворення засобів. Основним джерелом утвореннягосподарських засобів бюджетної установи є асигнування з бюджету.
Пасив балансубюджетної установи складається з трьох розділів:
І. Власнийкапітал.
ІІ. Зобов’язання.
ІІІ. Доходи.
Структура балансубюджетної установи суттєво відрізняється від балансу госпрозрахункової. Балансскладається на підставі звірених даних синтетичного та аналітичного обліку накінець звітного періоду. Залишки на рахунках обліку на початок року повиннібути тотожні відповідним даним на кінець року в балансі за попередній період.Установи складають єдиний баланс за всіма коштами загального і спеціальногофондів. Кожна установа заповнює в балансі тільки ті рядки, які відносяться доїї діяльності.

РОЗДІЛ 2. Організаційна та фінансово-економічнахарактеристика об’єкта дослідження -Тульчинського районного відділенняДержавного казначейства України.
 
2.1Структура Тульчинського районного відділення Державного казначейства України
Організаційна структура Державного казначейства України (ДКУ) відтворюєструктуру адміністративно-територіального устрою України (рис.2.1.). Відповіднодо цього казначейська система України має трирівневу структуру і складається зДержавного казначейства України, яке знаходиться у столиці держави іпредставляє його центральний рівень; Управління Державного казначействаобласного значення (ОУДК) розміщені таким чином:
1. адміністративнеуправління – в Автономній Республіці Крим;
2. адміністративніуправління – у містах Києві та Севастополі;
3. 24адміністративні управління функціонують в областях.
Районні (міські, районні у містах) відділення Державного казначейства(РВДК) зосереджені у найважливіших місцевих адміністративних центрах. Загальнакількість органів Держказначейства по територіях станом на 01.03.2006 рокусклала 664 одиниці, в тому числі 637 відділень: у містах – 16, у районах – 462,у містах обласного значення – 99, райвідділень у містах – 60. Їх кількістьпостійно змінюється за рахунок укрупнення та об’єднання однойменних відділень урайонах та містах обласного підпорядкування. На кількість відділень можутьвпливати й інші фактори, Так, станом на 01.07.2005р. у Києві нараховувалось 14відділень Державного казначейства, а вже 01.10.2005 року їх кількістьзменшилась до 10 за рахунок зміни адміністративно-територіального поділу м.Києва. Слід зазначити, що у деяких випадках районні відділення Державногоказначейства (РВДК) або одночасно обслуговують бюджетні установи, щорозташовані як у сільській місцевості, так і у районному центрі, або ж зовсімне запроваджуються як окремі органи, оскільки деякі адміністративні районивеликих міст об’єднують свої функції, зливаючись у єдине міське ВДК великогоміста.
/>
Рис. 2.1. Загальнаструктура Державного казначейства України
бюджетний облікзвітність казначейство
Державне казначейство України та його територіальні органи є юридичнимиособами, мають самостійні баланси, рахунки в установах банків, печатку іззображенням Державного герба України і своїм найменуванням. Державнеказначейство України очолює Голова, який має заступників. На цю посаду їхпризначає та звільняє Президент України за поданням Прем’єр-міністра. ГоловаДержавного казначейства здійснює загальне керівництво Держказначейства,визначає повноваження та розподіляє обов’язки між своїми заступниками. Вінтакож затверджує структуру Державного казначейства та управлінь Державногоказначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві таСевастополі, призначає на посади та звільняє з посад керівників територіальнихорганів Держказначейства Структура центрального апарату Державного казначействаУкраїни наведена у додатку 1. Для погодженого вирішення завдань, що належать докомпетенції Держказначейства, обговорення найважливіших питань його діяльностіутворюється колегія в кількості 11 чоловік у складі Голови Держказначейства(голова колегії), його заступників за посадою та інших керівних працівниківДержказначейства. Склад колегії затверджується Головою Державного казначейства.Рішення колегії втілюється у життя через постанови.
Обласне управління Державного казначейства очолює начальник, який несевідповідальність за роботу всіх районних відділень Державного казначейства урамках адміністративного регіону та в межах покладених на нього функцій.
Обласні управління Державного казначейства (ОУДК) здійснюють:
1. Впровадження законодавчої та нормативної бази з виконання бюджету.
2. Касове виконання Державного бюджету, зокрема:
3. Бухгалтерський облік та звітність з проведених ними операцій;
– отримання,реєстрацію, доведення бюджетним установам асигнувань та
– інформації,пов’язаної з управлінням бюджетом, виписок про асигнування;
– управліннябюджетними надходженнями на Єдиний казначейський
– рахунок уНБУ, переказ коштів u1090 та проведення видатків;
– облік тазвітування органам виконавчої та законодавчої влади про
– виконанняфункцій, що входять до обов’язків ОУДК;
– збирання,перевірку та введення даних до інформаційної системи, а також консолідаціюзвітів про виконання бюджету;
– контрольза фінансовим виконанням державних програм, державних
– цільовихфондів.
– .Виконання завдань Держказначейства.
4. Керівництво, контроль та оцінку роботи підвідомчих районних казначейськихвідділень РВДК.
5. Управління казначейською інформаційною системою всіх казначейськихорганів в області.
6. Підготовку та виконання планів щодо контрольно-ревізійних перевірок підвідомчихРВДК.
У зв‘язку із входженням органів Державного казначейства в системуелектронних платежів Національного банку України, запровадженням казначейськогообслуговування місцевих бюджетів та з метою підвищення ефективності роботиДержавного казначейства України видано наказ № 93- від 30.01.2002 рокуДержавним казначейством України “Про затвердження типової структури управлінняДержавного казначейства у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві таСевастополі” (рис.2.2.)
Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містахКиєві та Севастополі мають внести зміни до штатних розписів управлінь у межахнаявної штатної чисельності працівників і у тижневий термін подати штатнірозписи управлінь на затвердження.
Відділення ДКУ розташовані по всій території держави. Середня чисельністьперсоналу районних ВДК становить 12 одиниць. Усі начальники казначейськихвідділень звітують безпосередньо начальникові обласного управління Державногоказначейства. Кожне районне відділення несе відповідальність за здійсненнякасових операцій з виконання державного бюджету у своєму районі.
Штатні розписи районних (міських) відділень затверджують керівникивідповідних територіальних управлінь за погодженням з керівництвомДержказначейства.

/>
Рис.2.2. Типова структура управління Державного казначейства
Кожне відділення ДКУ очолює начальник, який відповідає за роботу,покладену на нього відповідно до функцій Відділення районного казначействанесуть відповідальність за:
1. Впровадження та дотримання законодавчих та нормативних документів щодовиконання бюджету.
2. Касове виконання державного бюджету за видатками в межах асигнувань,передбачених державним бюджетом, забезпечення виконання загального таспеціального фондів державного бюджету за доходами, зокрема:
– Обліковуєкошти державного бюджету, одержані на єдиний казначейський рахунок, в розрізікодів бюджетної класифікації, розпорядників коштів, а також видатки державногобюджету;
– отримання,реєстрацію, доведення розпорядникам бюджетних коштів асигнувань та інформації,пов’язаної з виконанням бюджету, а також підготовку виписок про асигнування такасові видатки;
– звіркуданих обліку за доходами з фіскальними органами, здійснення повернень тарозмежування доходів;
– прийманнявід бюджетних установ заяв на платіж, їх контроль, включаючи контроль задотриманням лімітів видатків та здійсненням платежу;
– звітуванняустановами законодавчої та виконавчої влади по функціях, що входять дообов’язків РВДК;
– ведеоблік розпорядників коштів, яким виділяються асигнування з державного бюджетута державних позабюджетних фондів
– збираннята перевірку звітів розпорядників коштів та формування зведених звітів прокасове виконання Державного бюджету за доходами і видатками відповідно до кодівбюджетної класифікації та подають її відповідним органам, що здійснюютьконтроль за нарахуванням та сплатою платежів до бюджету;
– проводитьроботу, пов’язану зі здійсненням контролю за дотриманням чинного законодавстваУкраїни з питань виконання державного бюджету, надходженням та використаннямкоштів позабюджетних фондів у районі контроль за виконанням державних програмта державних цільових фондів;
– здійснюєза поданням державної податкової інспекції повернення зайво або помилковосплачених до бюджету податків, зборів та обов’язкових платежів;
– здійснюєзаходи щодо добору, розстановки, виконання, професійної підготовки і підвищеннякваліфікації кадрів розглядає заяви, пропозиції, скарги громадян, підприємств,установ та організацій з питань в межах своїх повноважень.
Тульчинське районне відділення Державного казначейства складаються з:
– відділуобліку лімітів видатків та контролю за виконанням кошторисів;
– відділурозмежувань та оперативно-аналітичного обліку державних
– доходів;
– відділубухгалтерського обліку і звітності;
– операційноговідділу.
За необхідності відділи можуть об’єднуватись з виділенням певних функцій.Внутрішня типова структура управлінь і відділень відображає особливості роботикожної одиниці і не завжди співпадає. Разом з тим можна виділити загальні, длябільшості структурні підрозділи (відділи): виконання бюджету за доходами;виконання бюджету за видатками; встановлення лімітів; обліку і звітності тощо,необхідних для роботи самого казначейства. Так, вища й середня ланки маютьрежимно-секретні відділи, відділи організації роботи та контролю підвідомчихорганів, відділи комп’ютеризації. Очевидно, останні після повногоінформаційного забезпечення казначейства з часом перетворяться на штатнуобслуговуючу одиницю. Нині ж їх діяльність охоплює розробку та перевірку програмногозабезпечення, а також встановлення та обслуговування комп’ютерних мереж.
2.2 Характеристика основнихпоказників діяльності Тульчинського районного відділення Державногоказначейства України
 
Бюджетний процес- це регламентована нормами права діяльність, пов’язана зі складанням,розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням,розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.
Повний циклбюджетного процесу, тобто період з початку складання проекту бюджету дозатвердження звіту про його виконання триває понад два роки. Бюджет складаєтьсяна рік. Цей період має назву бюджетний період, який в Україні співпадає зкалендарним роком.
Основнимзавданням бюджетного процесу є допомога суб’єктам ухвалювати слушні рішеннящодо надання послуг і сприяти участі в процесі зацікавлених осіб.
Для виконанняцього завдання потрібно дотримуватись таких принципів бюджетного процесу:
1. Оцінитипотреби, пріоритети та можливості учасників бюджетного процесу.
2. Визначитизагальні цілі для ухвалення рішень.
3.Розробитиуправлінські стратегії для досягнення цілей.
4.Розробитибюджет, що узгоджується з підходами до досягнення цілей. Для цього підготуватиі затвердити фінансовий план і бюджет, що дозволить досягнути поставлені цілізважаючи на обмеження наявних ресурсів.
5.Постійнооцінювати бюджетну програму, її фінансову ефективність та за необхідностікоригувати її, щоб заохочувати наближення до цілей.
Учасникамибюджетного процесу є органи та посадові особи, які наділені бюджетнимиповноваженнями. Бюджетними повноваженнями визнаються права і обов’язкиучасників бюджетних правовідносин.
Доходи місцевих бюджетів є основним фінансовим ресурсом, використовуючиякий місцеві органи влади реалізують власні та делеговані державоюповноваження. Метою прогнозування і планування доходів місцевих бюджетів, щоздійснюється місцевими фінансовими органами, є визначення реального обсягуресурсів місцевого бюджету для здійснення необхідних витрат. Від якостіпрогнозування та точного встановлення планових показників доходної частинимісцевого бюджету залежить повнота і своєчасність виконання бюджетнихзобов’язань.Можливість реалізовувати постійні або середньострокові бюджетніпрограми безпосередньо залежить від якості прогнозу ресурсної частини бюджетуна середньострокову перспективу. Застосування програмно-цільового методуформування бюджету передбачає здійснення планування як ресурсної, так івидаткової частин бюджету не лише на наступний бюджетний період, а йсередньострокову перспективу. Адже неможливо скласти план видатків на кількароків вперед, не маючи фінансової основи для проведення таких видатків –відповідної доходної бази.
Для об’єктивного планування доходів місцевий фінансовий орган має зібратиякомога більше надійної інформації про базу оподаткування та вплив на неї(відповідно, і на обсяг доходів) законодавчих змін.
Особливо актуальним це є для загальнодержавних податків та зборів, які нараховуютьсядо місцевих бюджетів. Наприклад, це стосується надходжень від податку з доходівфізичних осіб. Для більшості місцевих бюджетів ці надходження складають щонайменше 50 відсотків (рис.2.3).
/>
Рис.2.3 Структура доходівмісцевих бюджетів
по Україні в цілому за 2004рік.
Будь-які законодавчі зміни, що стосуються податку з доходів фізичнихосіб, безпосередньо впливають на стан наповнення доходної частини місцевогобюджету і, відповідно, на можливість забезпечення проведення відповіднихвидатків з цього бюджету. Зокрема, зміна ставок оподаткування, порядку сплатита переліку платників, яка здійснюється на загальнодержавному рівні,безпосередньо впливає на обсяг ресурсу місцевого бюджету.
Тому співробітники органів місцевого самоврядування мають постійнопроводити моніторинг бази оподаткування, аналізувати кількість платників цьогоподатку, рівень заробітної плати та інші доходи населення, контингентотримувачів пільг тощо. Окрім того, місцева влада в межах своєї компетенціїможе запропонувати компенсаційні заходи (у випадку зменшення прогнознихнадходжень), метою яких є пошук додаткових джерел наповнення бюджету. Органимісцевого самоврядування можуть впливати на розвиток бази надходжень з тихджерел, які закріплені за ними Бюджетним кодексом, шляхом впровадження ефективноїполітики у сфері управління, наприклад, земельними ресурсами, підтримки підприємств,що створюють нові робочі місця, збільшують фонд оплати праці і т. п.закріплений на довгостроковій основі перелік податків і відсоток їх відрахуваньдо місцевих бюджетів спонукає до проведення моніторингу цих надходжень, аналізуекономічних факторів, що впливають на обсяги доходів у рамках формуваннясередньо та довгострокової місцевої політики розвитку.
Інші податки і збори, що надходять до місцевого бюджету, можуть такожстати предметом детального аналізу, під час якого особливу увагуслід приділитиобсягам пільг та виключенням, право на визначення яких мають передусім місцевіоргани управління.
Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державногобюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердженнякошторисів. Кошторис бюджетних установ є основним плановим документом, якийнадає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійсненнявидатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установоюсвоїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно добюджетних призначень. Державне казначейство України здійснює контроль завідповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису Державногобюджету України. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання тапровадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановленихкошторисами.
За Бюджетним кодексом: Бюджетне асигнування – повноваження, наданерозпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяттябюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесівиконання бюджету. Бюджетне зобов’язання – будь-яке здійснене відповідно добюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбаннятовару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетногоперіоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періодуабо в майбутньому.
Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнямирозпорядників бюджетних коштів у разі:
— наявності відповідного бюджетного зобов’язання для платежу у
бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України;
— відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному
асигнуванню;
— наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних
бюджетних асигнувань.
Охарактеризувати бюджет попереднього року держави не можливо безпроведення моніторингу, згідно даних моніторингу проведенного компанією RTIInternational та підготовлено групою бюджетної та фіскальної політики, якапрацює у складі проекту «Реформа місцевих бюджетів в Україні».

/>
Рис2.4Динаміка щомісячних загальних надходжень державного бюджету проотягом 2003-2005років
Аналізуючи зміни та структуру доходів та видатків місцевих бюджетів вартовідмітити, що, як доходи так і видатки за досліджуваний період зросли, що неможе позитивно не відображатись на економічній ситуації у державі.
Діаграма 2.1
/>

/>
Рис.2.5 Динаміка фактичнихвидатків
місцевих бюджетів за 2002-2005 роки
І також вартовідмітити, що досліджуваний Тульчинський район не став виключення іззагальнодержавного правила, стан справ у Тульчинському районі став зменшенимвідзеркаленням Державного Бюджету.

РОЗДІЛ 3. Аналіз динамікидохідної і видаткової частин бюджету Тульчинського району Вінницької області ташляхипокращення роботи органів казначейства Тульчинського районного відділенняДержавного казначейства України.
 
3.1 Аналіз динаміки дохідноїі видаткової частин бюджету Тульчинського району Вінницької області
Провівшипопередній короткий аналіз Державного бюджету держави за 2002-2005 роки, вартозосередити увагу на більш детальному аналізі досліджуваного Тульчинського району.
Економічнасутність місцевих бюджетів виявляється у формування грошових фондів, які єфінансовим забезпеченням діяльності місцевих рад і місцевих державнихадміністрацій, та використанні цих фондів на фінансування, утримання, й розвитоксоціальної інфраструктури, місцевого господарства тощо. Місцеві бюджети – цеформа впливу місцевого самоврядування на економічні й соціальні процеси вдержаві.
Активний впливмісцевого самоврядування на формування нових суспільних відносин можливий лишев тому разі, якщо воно матиме у своєму розпорядженні достатню кількістьфінансових ресурсів. Згідно з чинним законодавством органи місцевогосамоврядування в межах своєї компетенції самостійно розробляють, затверджують івиконують місцеві бюджети.
Доходи місцевихбюджетів виражають сферу економічних відносин суспільства, яка пов’язана зформуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів регіональногорівня і використовується місцевими органами влади для забезпечення поточних іперспективних завдань розвитку регіону. Саме бюджет виступає вагомою складовоюсистеми державного регулювання соціально-економічного розвитку України. Крімтого, завдяки раціональному розподілу дохідної частини бюджету здійснюєтьсяподальший розвиток держави на середньострокову перспективу, що є запорукоюдосягнення економічного зростання.
Видатки місцевихбюджетів безпосередньо пов’язані з інтересами широких верств населення йсуттєво впливають на загальні соціальні процеси в державі й насамперед нарівень добробуту населення, освіченості, забезпеченості медичними послугами, атакож послугами в галузі культури, спорту, соціальної захищеності на випадок непередбачуваних обставин.
Таблиця3.1
Формування доходної частинибюджету Тульчинського району 2003-2005 роки
№
п/п Показники доходів по бюджетній класифікації 2003 2004 2005 Динаміка Сума, тис.грн. Питома вага,% Сума, тис.грн. Питома вага,% Сума, тис.грн. Питома вага,% 1 Податкові надходження 13204,6 78,7 13740,7 41,9 13305,1 29,4 96,8 2 Неподаткові надходження 2145,3 12,8 2562,3 7,8 3384,9 7,5 132,1 3 Цільові фонди 10,6 0,1 11,9 0,0 11,9 0,0 100,0 4 Трансферти від органів управління 1421,3 8,5 16511,1 50,3 28493,6 63,0 172,6 Усього 16781,8 100,0 32826 100,0 45195,5 100,0 137,7
З таблиці 3.1видно, що в структурі доходної частини бюджету Тульчинського району найбільшапитома вага припадає на податкові надходження та трансферти від органівуправління. У 2003 році податкових надходжень було передбачено на суму 13204,6тис. грн., які займали найбільшу питому у порівнянні з іншими показникамидоходів по бюджетній класифікації – 78,7%. У 2004 році сума податковихнадходжень була збільшена від 13204,6 тис. грн. до 13740,7 тис. грн. Протепитома вага їх дещо зменшилась до 41,9% за рахунок збільшення суми трансфертіввід органів управління, що у порівнянні з 2003 роком збільшились на 15089,8тис. грн… Щодо поточного року, то слід зазначити, що сума податковихнадходжень Тульчинського району зменшилась від 13740,7 тис. грн. до 13305,1тис. грн., тобто зменшення відбулося на 435,6 тис. грн. Сума неподатковихнадходжень за період 2003-2005 років плавно зростала. І в 2005 році досяглапевного піку – 3384,9 тис. грн. Трансферти від органів управління аналогічно2004 року займають найбільшу питому вагу у структурі доходів Тульчинськогорайону. Їхня сума помітно збільшилась на 11982,5 тис. грн. і становить,відповідно, 28493,6 тис. грн.
/>
Рисунок 3.1 Структуранадходжень до бюджету Тульчинського району 2003 рік
/>
Рисунок 3.2 Структуранадходжень до бюджету Тульчинського району 2004 рік
/>
Рисунок 3.3 Структуранадходжень до бюджету Тульчинського району 2005 рік
Таблиця3.2
Податкові надходження бюджетуТульчинського району за 2003-2005 роки№п/п Податкові надходження 2003 2004 2005 Динаміка
Сума
ис.грн. Питома вага,%
Сума
тис.грн. Питома вага,%
Сума
тис.грн. Питома вага,% 1 Прибутковий податок з громадян 9312 70,5 9441,4 68,7 9112,8 68,5 96,5 в т.ч. фіксований податок 305 2,3 320 2,3 400 3,0 125,0 2 Податок на прибуток підприємств 125 0,9 100 0,7 60 0,5 60,0 3 Податок за землю 650,3 4,9 837,3 6,1 650,8 4,9 77,7 4 Податок на промисел 25 0,2 25 0,2 25 0,2 100,0 5 Державна реєстрація підприємницької діяльності 11 0,1 16 0,1 22 0,2 137,5 6 Плата за торговий патент 285 2,2 300 2,2 380 2,9 126,7 7 Місцеві податки і збори 1121 8,5 1250 9,1 1100 8,3 88,0 Інші податки 1370,3 10,4 20536,3 149,5 1554,5 11,7 7,6

З таблиці 3.2видно, що найбільшу питому вагу в аналізованому періоді займає прибутковийподаток з громадян. Його частка серед податкових надходжень у 2003 роцістановила 70,5%, в 2004 – 68,7%, а в 2005 – 68,5%. Помітну тенденцію займають іподаток на прибуток, плата за торговий патент і місцеві податки і збори.Найменша частка податкових надходжень від державної реєстрації підприємницькоїдіяльності. У 2002 та 2003 роках їх питома вага склала 0,1%, а в 2005 році –0,2%.
За умов високихтемпів розвитку науково-технічного прогресу зростають вимоги до якості робочоїсили. Виробництво не може розвиватися без високої загальної культури,спеціальних знань, професійної підготовки фахівців. Система освіти значновпливає на рівень продуктивності праці, й з огляду на це видатки місцевихбюджетів мають виробничий характер.
Таблиця3.3
Видаткова частина бюджету Тульчинськогорайону за 2003-2005 рокиПоказники витрат державного бюджету 2003 2004 2005 Темп росту Сума тис. грн. Питома вага % Сума тис. грн. Питома вага % Сума тис. грн. Питома вага % Витрати на охорону здоров’я 4 280,9 12,59 3 923,5 10,49 9 259,4 20,49 195,3 Капітальні вкладення 597,1 1,76 224,4 0,60 397,1 0,88 146,4 Витрати на соціальні гарантії населення 10 527,3 30,95 12 350,1 33,03 13 566,6 30,02 90,9 Витрати на соціально-культурні заходи 1 058,5 3,11 1 031,2 2,76 1 121,3 2,48 90,0 Витрати на розвиток науки 11 446,9 33,66 14 279,1 38,18 14 823,8 32,80 85,9 Житлово-комунальне господарство 283,8 0,83 368,8 0,99 495,0 1,10 111,1 Витрати на оборону 95,7 0,28 173,0 0,46 160,0 0,35 76,5 Витрати на управління 1 626,4 4,78 1 193,0 3,19 1 962,1 4,34 136,1 Будівництво 1 939,1 5,70 1 675,3 4,48 1 867,1 4,13 92,2 Засоби масової інформації 34,0 0,10 45,3 0,12 40,0 0,09 73,1 Видатки на розвиток малого та середнього підприємництва 13,5 0,04 9,7 0,03 10,0 0,02 85,3 Інші витрати господарських структур 2 088,7 6,14 2 098,6 5,61 2 177,2 4,82 85,8 Цільові фонди 5,1 0,01 8,6 0,02 11,9 0,03 114,5 Інші видатки бюджету 14,5 0,04 15,2 0,04 20,0 0,04 108,9 Всього 34 011,5 100,00 37 395,8 100,00 45 195,5 100,00 100,0
Розглянувшитаблицю 3.3, є можливість оцінити зміни у структурі видатків місцевих бюджетів,що сталися за 2003-2005 роки.
В загальному,важливе соціальне значення мають видатки місцевих бюджетів на фінансуваннязаходів з охорони здоров’я. На основі таблиці 3.3 можна зазначити, що у 2003році видатки по цьому напряму були виділені в сумі 4280,9 тис. грн., в 2004році їх сума дещо зменшилась до 3923,5 тис. грн., а в 2005 році відбулосязбільшення на 5335,9 тис. грн., тобто витрати на охорону здоров’я в 2005 роцістановлять 9259,4 тис. грн.
У структурівидатків міського бюджету Тульчинського району за 2003-2005 роки відбулисяпозитивні зміни в соціальному захисті та соціальному забезпеченні. Сума витратна цей напрямок помітно збільшувалася з року в рік: 2003 рік – 10527,3 тис.грн., 2004 – 12350,1 тис. грн. і в 2005 році передбачено 13566,6 тис. грн.Помітні збільшення видатків спостерігаємо і за напрямком житлово-комунальногогосподарства.
Коливання сумвидатків вбачаємо на оборону, на управління, засоби масової інформації, нарозвиток малого та середнього підприємництва.
На оборону в 2003році було виділено 95,7 тис. грн., в 2004 році ця сума збільшилась на 77,3 тис.грн., що відповідно становила 173,0 тис. грн. Проте на 2005 рік цю суму булопередбачено зменшити до 160,0 тис. грн.
Порівнюючи показникивиконання видатків бюджету Тульчинського району за 2002-2004 роки, слідвідзначити зростання обсягів фінансування видатків відповідно до встановленихурядом пріоритетів та внаслідок виконання урядового рішення щодо підвищенняоплати праці працівників бюджетних установ.
/>Рисунок 3.4 Структура видатківбюджету
Тульчинського району 2003 рік
/>
Рисунок 3.5 Структуравидатків бюджету
Тульчинського району 2004 рік
/>
Рисунок 3.6 Структуравидатків бюджету
Тульчинського району 2005 рік
Розрахункипроведено згідно даних Звіту про фінансовий стан (балансу) станом на 1 січня2004-2005 років Тульчинського району та звіт про виконання місцевих бюджетівстаном на 1 січня 2004-2005 року форми №2-кмб Державного Казначейства України(документи містяться у додатках 2-5).
3.2 Шляхи покращення системиорганізаційних заходів по обслуговуванню місцевих бюджетів
Основнимизавданнями, поставленими перед податковою службою та Державним КазначействомПрезидентом України, Кабінетом Міністрів та органами місцевого самоврядування у2005 році було забезпечення дохідної частини Державного та місцевих бюджетів,здійснення належного контролю за дотриманням платниками податків законодавствата побудова партнерських відносин з платниками податків за для зміни їхвідношення до обов’язку сплачувати податки.
З метоюреалізації даних завдань ДПА розроблено нову податкову стратегію, яка визначилаосновні засади діяльності податкових органів у 2005 році. Впровадження податковоїстратегії дозволило 2005 році не лише виконати завдання державного та місцевихбюджетів, а й додатково залучити до бюджету значні кошти.
Фактичнінадходження до Зведеного бюджету України за 2005 рік на 72,8 % або на 2,9млрд.грн… перевищують показники минулого року, сума коштів на 3,5 млрд.грн.(66,3 %.) більша мобілізації 2004 року. Досягнення цих результатів – це не лишенаслідок кропіткої праці податківців, а й зміна відношення платників податківдо оподаткування.
Якдержавні так і місцеві доходи це грошові відносини з приводу розподілу вартостівалового внутрішнього продукту, це частина внутрішнього валового продукту, щовикористовується державою для здійснення своїх функцій. Доходи формуються черезподаткові надходження від підприємств усіх форм власності та від населення.Вони об’єднуються у централізовані фінансові ресурси і зосереджуються удержавному бюджеті.
Доходибюджетів утворюються за рахунок сплати фізичними і юридичними особами податків,зборів і інших обов’язкових платежів, надходжень з інших джерел, встановленихзаконодавством України. Вони поділяються на доходи Державного бюджету України,республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.
Удоходи районних, міських (міст обласного підпорядкування) бюджетів в порядку,на умовах і в межах, встановлених законами України, зараховуються:
– податокна прибуток підприємств і організацій комунальної власності цього рівня;
– прибутковийподаток з громадян у межах, визначених радою народних депутатів вищого рівня;
– платаза землю у розмірах, встановлених радою народних депутатів вищого рівня;
– податокна нерухоме майно громадян;
– місцевіподатки і збори;
– частинадоходів від приватизації і державного майна, яка визначена радою народнихдепутатів вищого рівня;
– надходженнявід оренди цільових майнових комплексів, що перебувають у комунальної власностіцього рівня;
– відрахування,дотації і субвенції з бюджету вищого рівня;
– іншінадходження.
Державав особі органів управління зобов’язана гостро реагувати на зміну економічноїситуації і коригувати податкову систему. Можна зрозуміти бажання в умовахдефіциту бюджету посилити фіскальну сторону податкової політики, але цезагрожує важкими наслідками, оскільки без стимулювання розвитку виробництва тапідприємництва, фіскальна функція податків починає переважати над стимулюючою,що зрештою призводить до зменшення надходжень до бюджету.
Набутийдосвід показує, що проблема переходу до ринкової економіки вимагаєкомплексності нерозривності та взаємозв’язки при формуванні фінансів, державнихдоходів і податкової політики.
Тому,на нашу думку, варто об’єднати департаменти Державної Податкової Адміністраціїта Державного казначейства України в одне відомство яке б займалось істягненням податкових зборів, тобто наповненням державного бюджету країни іслідкувало за його виконанням по видаткам.
Перехіддо нової економічної системи пов’язаний з тим, що держава має прибутковорегулювати нові економічні відносини, а це потребує гнучкої податковоїполітики, яка дає змогу оптимально пов’язати інтереси держави з інтересамитоваровиробників та рядових платників податків.
Припереході до ринкової економіки повинні змінюватися як податкова система, так іметоди обрахування й сплати податків. При цьому податкове законодавстворозвинених країн має гнучкий механізм, що чітко реагує на зміни в економіці.
Необхідністьформування податкової системи, яка базуватиметься на досвіді науки і практики.Податки не можуть бути інструментом швидкого й оперативного втручання у фінансипідприємств усіх форм власності та інших ринкових структур.
Досвідостанніх років свідчить, що як фінансові, так і економічні і соціальні наслідкиподаткових реформ фактично не прогнозуються, а це є однією з причиннапруженості в суспільстві.
Нормативнепланування бюджетних коштів є необхідною умовою життєдіяльності бюджетноїустанови. Воно регулює розподіл коштів і ставить всі бюджетні установи у рівніумови.
Отже,розподіл видатків між бюджетами повинен проводитись тільки на основі Закону пробюджетну систему та інших законів. До Державного бюджету не можуть бутивключені видатки, не передбачені законами України, а це ще одна із причин поякій варто замислитись над злиттям ДПА та ДКУ в одну структуру яка слідкуватимеза наповненням Держбюджету та використанням його коштів.
3.3 Інформаційно-комп’ютерні системив обслуговуваннімісцевого бюджетуТульчинського районного Відділення Державного казначейства.Шляхиусунення недоліків нинішньої системи бюджетного обліку
У 2003 роціВідділення Державного казначейства м. Тульчина запровадило трансакційнуавтоматизовану систему Казначейства (ТАСК), яка базується на електроннихзасобах телекомунікації, інтегрована в СЕП НБУ, використовує системи«Клієнт Банк», що дозволило суттєво удосконалити всю роботуКазначейства.
ТАСК — це система реєстрації, обліку, організаціїплатіжного документообігу, генерації звітності щодо фінансових операцій, якіздійснюються учасниками бюджетного процесу в ході їхньої діяльності тавиконання державного бюджету, місцевих бюджетів, а також спеціальних та іншихвласних коштів установ та організацій, що утримуються за рахунок цих коштів.Саме так визначається ТАСК у внутрішніх інструктивних документах Казначейства.
Учасниками — користувачами ТАСК є Казначейство і його органи, розпорядники та одержувачібюджетних коштів, а також інші клієнти, які обслуговуються у Казначействі.Серед користувачів виділяються керівництво, адміністратори та оператори, заякими закріплюються відповідні повноваження та функції. Кожен користувач маєсвій код і пароль для доступу до системи. ТАСК забезпечує процедуринакопичення, обробки та зберігання в електронному вигляді як клієнтської, так івнутрішньо-казначейської інформації, забезпечуючи реалізацію функцій виконаннябюджету, контролю, обліку і звітності. Задля досягнення цієї мети у системіреалізовано такі принципи роботи з інформацією:
— інформаціязберігається і обробляється у табличному вигляді;
— при побудовітаблиць застосовано правило подвійного запису;
— інформація можевводитись не більше одного разу;
— запровадженаавтоматична система перевірки даних;
— введенуінформацію неможливо вилучити безслідно;
— використана спеціальна система виправлень сторнування.
Відповідно,система має високий рівень вимог щодо самої інформації. Остання повинна бути,насамперед, повною, достовірною і достатньо деталізованою. Деталізаціязабезпечується відповідною кодифікацією операцій, рахунків та напрямківвикористання коштів, що дозволяє однозначно відображати інформацію в обліковихрегістрах. Вся щоденна інформація обробляється того ж дня і зводиться ущоденному балансі. Таким чином, режим роботи Казначейства максимальнонаближений до режиму, за яким працюють банки. У ТАСК можна умовно виділити такіпідсистеми:
1) Синтетичнийоблік (головна книга) відображає узагальнену та систематизовану в автоматичномурежимі інформацію, попередньо введену у систему користувачами. Показує залишкиза усіма рахунками і дати руху коштів;
2) Бюджетнийоблік (бюджетна книга) автоматично формує підсумкову інформацію про залишкикоштів за рахунками бюджетних і кошторисних призначень;
3) Аналітичнийоблік (журнал операцій) відстежує всі проведені у системі операції та фіксує їху хронологічному порядку. Дає можливість за будь-який період часу проглянутибудь-які операції та початкові проведення за ними;
4) Облік документів(журнал обліку документів) містить систематизовану інформацію про всідокументи, що введеш у систему. Класифікує їх за типами, періодом введення,статусом (проведені, не проведені, вилучені);
5) Діловодство(протокол роботи) акумулює дані про виконавця та час виконання конкретноїінформації у системі;
6) Бібліотека(довідники) містить довідкову інформацію, яка значно полегшує взаємодіюкористувачів із системою. Сюди входить система кодування рахунків, бюджетнакласифікація, типи документів і операцій, перелік податкових органів, місцевихбюджетів тощо. Тут же знаходиться реєстр розпорядників коштів, дані протериторіальну мережу розпорядників коштів.
ТАСК стала першоюцілісною інформаційною системою, яка забезпечила прозорість, оперативність тадостовірність інформації про щоденне виконання бюджетів.
У даний часоргани Державного казначейства використовують більш модифікований програмнийпродукт ТАСК+. Проте він, як і ТАСК, не охоплює весь комплекс робіт по облікудоходів і видатків бюджетів, а також процедури внутрішнього бухгалтерськогообліку і звітності. Крім цього, ці системи не передбачають розширення складусвоїх користувачів за рахунок фінансових органів, органів податкової та митноїслужби країни.
Єдиний ікардинальний шлях до усунення недоліків нинішньої системи виконання бюджетів — це повний перехід від банківської до казначейської системи виконання бюджетів знаданням Державному казначейству достатніх повноважень для здійсненнябанківських операцій і забезпечення його необхідними технічними можливостямидля практичної реалізації функції управління фінансовими ресурсами. У своючергу, централізація у Казначействі функцій формування, розподілу івикористання бюджетних коштів вимагає комплексної автоматизації цих процесів.Це дозволить прискорити проходження інформації та коштів, підвищитьоперативність одержання й обробки інформації про виконання бюджету, як і рівеньдостовірності цієї інформації, посилить контроль, підвищить якість планування ітим самим забезпечить вищий рівень управління виконанням бюджетів.
Така системаповинна створюватись на базі нових технологій і технічних засобів і вимагає,насамперед, розробки її концептуальної бази. У кінцевому варіанті ця концепціяотримала таку перспективну структуру:
— організаціяруху потоків бюджетних коштів;
— взаємодіярізних учасників бюджетного процесу;
— взаємодіярізних рівнів консолідації бюджетних коштів;
— акумулювання,розподіл і використання коштів бюджетами різних рівнів.
Саме ці підходистали основою для розробки і запровадження початкового варіанта АС«Казна», яка вже сьогодні дозволяє ефективно виконувати функції управліннябюджетом у рамках казначейської системи його виконання. При цьому оперативноздійснюються всі операцій з виконання бюджету, забезпечується їх автоматизація,виключається й імовірність помилок при обробці інформації.
Разом з цим, длязабезпечення належної ефективності комплексної автоматизації необхідно реалізуватицілий ряд заходів організаційного, методологічного, правового і технічногохарактеру, які включають:
— методологіювиконання бюджету за казначейською системою;
— організаційне,інформаційне та програмне забезпечення;
— комп’ютернеустаткування і телекомунікації;
— організаціювнутрішнього контролю й аудиту;
— навчаннякористувачів;
— методичну,програмну й експлуатаційну документацію.
Крім цього,необхідно передбачити і реалізувати об’єднання учасників бюджетного процесу вєдину інформаційну мережу зі створенням корпоративної бази даних. Вінформаційну мережу включається адміністрація регіону, фінансові органи і їхфункціональні підрозділи, керівництво казначейських органів та їх функціональніпідрозділи, районні фінансові органи, районні підрозділи казначейства,розпорядники бюджетних коштів та, при необхідності, одержувачі бюджетнихкоштів. Система повинна передбачати можливість підключення і цілого рядукористувачів, які взаємодіють з учасниками бюджетного процесу при здійсненніоперацій з виконання бюджету: фінансових органів вищого та нижчого рівнів,регіональних органів ДПА, Державного казначейства України, контрольно-ревізійногоуправління і його підрозділів на місцях, НБУ та інших банків. При цьомукористувачі мають працювати як у локальній мережі, так і з територіальновіддалених терміналів. Це забезпечить консолідацію інформації кожного учасникабюджетного процесу в єдиній базі даних, а також дозволить користувачуоптимізувати процес введення, обробки, збереження і виведення інформації(вихідних документів). Формою організації діяльності учасників бюджетногопроцесу, об’єднаних у корпоративну автоматизовану систему, є технологічнийпроцес казначейського виконання бюджету. Технологічний процес виконання бюджетустрого визначає послідовність взаємодії учасників бюджетного процесу на всіхетапах виконання бюджету: формування розпису доходів і витрат, кошторисівдоходів і витрат, лімітів бюджетних зобов’язань, повідомлень на фінансування,виконання бюджету в процесі операційного дня, виконання бухгалтерськихпроводок, підготовку звітів про виконання бюджету. Відпрацьовані і закладені усистему послідовність взаємодії учасників бюджетного процесу та алгоритмвиконання окремих операцій створює повну визначеність для працівника привиконанні робіт, зводить до мінімуму помилки персоналу фінансового іказначейського органів та інших учасників бюджетного процесу і не допускаєдублювання операцій різними організаціями та їхніми структурними підрозділами.
Вбудований усистему електронний документообіг — комплекс організаційно-програмних заходів,- дозволяє користувачам складати, редагувати і використовувати документи в електронномувигляді. У результаті організації електронного документообігу інформація відвсіх учасників бюджетного процесу збирається в єдиній базі даних що дозволяєпрацівникам бухгалтерії формувати бухгалтерський баланс у напівавтоматичномурежимі. Кожне робоче місце учасника бюджетного процесу забезпечує виконанняфункцій, необхідних для здійснення окремих технологічних процесів виконаннябюджету. Це дозволяє адаптувати систему до конкретної структури фінансового чиказначейського органу чи інших учасників бюджетного процесу. Система повиннастворювати можливості для організації автоматизованих робочих місць з вільнимнабором виконуваних функцій. Послідовність виконання цих функційрегламентується технологічним процесом виконання бюджету і не може бути порушена.
Розподіл задачміж учасниками бюджетного процесу при обробці даних в багатоканальному режимідозволяє доступ користувачам тільки до тієї інформації, яка необхідна длявиконання їх функціональних обов’язків і блокує доступ до іншої інформації. Прицьому має бути передбачена ідентифікація користувачів і авторизація виконанихоперацій. Необхідний контроль і за тим, хто, коли і яку інформацію вводив убазу даних чи редагував. Користувачі можуть розпочинати роботу з інформацієютільки після введення свого імені і пароля, а після виконання роботизберігається інформація про автора будь-якого запису. Вони можуть обмінюватисяінформацією як з базою даних, так і між собою.
Об’єднанняучасників бюджетного процесу в єдину інформаційну мережу, організація роботи заспеціально розробленою технологічною схемою виконання бюджетів, електроннийдокументообіг зроблять цю систему центральною інформаційно-аналітичною ланкоюДержавного казначейства, яка, зі свого боку, забезпечуватиме якісне виконаннявсіх його функцій. З цією метою налагоджується і підсистема бухгалтерськогообліку виконання бюджету.
Відмітною рисоюсистеми є поєднання методів бухгалтерського обліку виконання бюджету з методамибанківського обліку, що зумовлено у першу чергу ідентичністю багатьох процесів,що відбуваються у банках і у Казначействі, зокрема у частині ведення особових іпоточних рахунків клієнтів. Розумне поєднання різних методів обліку надаєкористувачам широкі можливості автоматизації процедур аналітичного обліку,складання звітності, а також контролю й аналізу, включаючи:
— щоденнескладання бухгалтерського балансу виконання бюджетів;
— щоденний звітпро хід виконання бюджету у цілому;
— щоденний звітпро виконання кошторису доходів і витрат за кожним одержувачем бюджетнихкоштів;
— щоденний обліккредиторської заборгованості у розрізі розпорядників та одержувачів бюджетнихкоштів;
— щоденнийконтроль та мінімізація кредиторської заборгованості шляхом цільовогофінансування;
— облік виконаннядоговорів з постачальниками товарів і послуг. У систему повинні бути закладеніпроцедури контролю за виконанням бюджету:
— попереднійконтроль: здійснюється на стадії підготовки бюджетних документів (оформленнябюджетного розпису витрат, кошторисів, лімітів бюджетних зобов’язань ірозпоряджень на фінансування);
— поточнийконтроль: здійснюється на стадії виконання бюджету (перевірка платіжнихдокументів одержувачів бюджетних коштів на відповідність бюджетному розпису,кошторисам, лімітам бюджетних зобов’язань і грошових зобов’язань);
— наступнийконтроль: здійснюється на стадіях складання бухгалтерських балансів і звітівпро виконання бюджету.
У світовійпрактиці мають місце два підходи до організації казначейського виконаннямісцевих бюджетів. Перший передбачає використання організаційної структури і нормативно-методичноїбази органів Державного казначейства. Усі без винятку функції казначейськоговиконання місцевого бюджету покладаються на ці органи — управління і відділенняДержавного казначейства. Другий підхід полягає у створенні власної регіональноїсистеми казначейства, що входить до складу органів виконавчої влади чи доскладу органів місцевого самоврядування.
Мінфін Українимає свій власний підхід, який дозволяє істотно скоротити капітальні вкладення івитрати по реорганізації Державного казначейства завдяки перерозподілу функційказначейського виконання бюджету між фінансовими органами регіону і органамиДержавного казначейства. При цьому Казначейство здійснює касові видатки звідображенням відповідних операцій на реєстраційних рахунках бюджетних організаційі на рахунках одержувачів бюджетних коштів, а фінансовий орган проводить усіплатіжні операції, включаючи попередній контроль витрат бюджетних установ таінших одержувачів бюджетних кошти.
При всіхперевагах і незворотності процесу запровадження саме першого варіанта, тобтоказначейської системи обслуговування бюджетів, слід зважати, що органиДержавного казначейства найбільш ефективно виконують лише касове обслуговуваннябюджету, інші елементи бюджетного процесу — планування і складання бюджету,стратегічне й оперативне планування його виконання — залишатимуться укомпетенції фінансових органів.
Висновки та пропозиції
Нинібюджет України перебуває в тяжкому стані, відображаючи економічне і соціальнестановище суспільства. Деформовано структуру народного господарства, падаютьякісні показники виробництва, знижується виробництво продукції, зростаєматеріальна і вартісна незбалансованість, а збільшення доходів населеннязначною мірою перевищує зростання виробництва товарів, посилюється утриманство,невміння жити на основі наявних коштів. Постійно зростаючі видатки бюджетівусіх рівнів по вирішенню соціальних проблем та інших невідкладних завдань призниженні виробництва товарів призвели до дедалі зростаючого дефіциту доходіврад усіх рівнів.
Цепідкреслює необхідність централізації бюджету в одному органі – Міністерствіфінансів України, централізованого регулювання усіх бюджетів за рахунокзагальнодержавних доходів і рівного фінансування усіх галузей.
Однимз напрямків ефективного формування дохідної частини бюджету є детальний аналізвиконання кожного джерела доходу протягом попередніх років та врахування певнихоб’єктивних причин відхилення від передбачених показників.
Досягненнязбалансованості бюджетів може здійснюватися за рахунок находження нових джерелдоходів та залучення частини коштів від приватизації державного і комунальногомайна.
Вумовах такого економічного особливо гострою залишається проблема соціальногозахисту. Основне завдання – державна гарантія соціальних послуг на рівні мінімальнихстандартів. В зв’язку з цим необхідно:
– зменшитисуму пільг, якими користується населення;
– забезпеченняна мінімальному рівні бюджетного фінансування освіти, медицини за умовирозвитку мережі не державних установ;
– поступовийперехід від державного пенсійного, соціального і медичного забезпечення допенсійного, соціального і медичного страхування.
Доситьвагомі потенційні можливості скорочення витратної частини бюджету пов’язані зудосконаленням процесу формування місцевих бюджетів.
Потребуєвирішення питання фінансування забезпечення експлуатації та утримання об’єктівкомунальної власності, які перебувають у власності членів територіальноїгромади.
Іще одним із шляхів оптимізації шляхів по обслуговуванню місцевих бюджетів єзлиття відомства податкової адміністрації та казначейства, що сприятиме більшоперативному контролю за наповненням державного бюджету та контролем за йоговиконанням. На даному етапі ці ланки не достатньо об’єднані, що заважаєоптимізації та покращенню виконанню бюджету.
Переліченівище шляхи оптимізації державного бюджету України потребують поступовоговпровадження. Об’єктивною передумовою забезпечення оптимальної збалансованостібюджету будь-якої країни є його реальне наповнення, в основі якого економічнезростання.

Список використаноїлітератури
 
1. КонституціяУкраїни. Затверджена Верховною Радою України 28.06.1996 р. №254/96-ВР;
2. Бюджетнийкодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 21.06.2001р. №2542-111;
3. ЗаконУкраїни «Про державну податкову службу в Україні» від 4.12.1990р..№509-ХП;
4. ЗаконУкраїни «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від26.01.1993 р. №2939-12;
5. ЗаконУкраїни «Про Рахункову палату Верховної Ради України» від11.07.1996р.№315/96-ВР;
6. ЗаконУкраїни «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від15.04.2001 р. №2346;
7. ЗаконУкраїни «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 26.12.2002 р.№ З 80-ГУ;
8. УказПрезидента України від 27.04.1995 р. №335/95 «Про Державне казначействоУкраїни»;
9. УказПрезидента України від 05.12.2002 р. «Про невідкладні заходи щодовдосконалення механізмів казначейського обслуговування» № 1133/02;
10. ПостановаКабінету Міністрів України і НБУ від 14.01.97 р. №13 «Про впровадженняказначейської системи виконання державного бюджету»;
11. ПостановаКабінету Міністрів України від 09.05.1997 р. №437 «Про казначейськевиконання кошторисів видатків на утримання апарату органів виконавчоївлади»;
12. ПостановаКабінету Міністрів України від 01.09.1997 р. «Про стан впровадженняказначейського виконання кошторисів видатків» №963;
13. ПостановаКабінету Міністрів України від 01.04.1999 р. №522 «Про удосконаленняуправління бюджетними коштами»;
14. ПостановаКабінету Міністрів України та НБУ від 15 вересня 1999 р. № 1721 «Простворення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства»;
15. ПостановаКабінету Міністрів України від 11.04.2001 р. №490 «Про затвердженняПорядку перерахування дотацій вирівнювання та субвенцій з державного бюджетумісцевим бюджетам, коштів, що передаються до державного бюджету з місцевихбюджетів, а також міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами»;
16. ПостановаКабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. .№228 «Про затвердженняПорядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисівбюджетних установ»;
17. Положенняпро Державне казначейство України. Затверджено Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 31.07.1995 р. №590;
18. Положенняпро єдиний казначейський рахунок. Затверджено наказом Державного КазначействаУкраїни від 26.06.2002 р. №122;
19. НаказГоловного управління Державного казначейства України від 26.01.1998 р. №5«Про забезпечення єдиного методологічного підходу при розбудові системиДержавного казначейства України»;
20. НаказДержавного казначейства України від 19.10 2000 р. № 103 «Про затвердженняПорядку обліку зобов’язань розпорядників коштів бюджету в органах Державногоказначейства»;
21. НаказДержавного казначейства України від 28.11.2000 р. №119 «Про затвердженняПоложення про організацію бухгалтерського обліку і звітності виконаннядержавного та місцевих бюджетів в органах Державного казначействаУкраїни»;
22. НаказДержавного казначейства від 10.08.2001 р. №140 «Про затвердження порядкукасового виконання державного бюджету за видатками за умови функціонуваннявнутрішньої платіжної системи»;
37. БондарукТ.Г. Механізм управління та обслуговування державного боргу // Фінанси України.- 2003. — №4;
38. БулгаковаС.О., Базанова Н.В., Чечуліна О.О., Шаповал Т.А. Казначейська система виконаннябюджету: Підручник. — К.: Київський держ. торг.-екон. ун-т, 2000;
39. БуряченкоА.Є. Історичні аспекти еволюції бюджетної системи України//ФінансиУкраїни.-2002;
40. ВасиликО.Д., Ларіонова Л.Д. Фінанси давньоукраїнської держави за князювання ЯрославаМудрого // Фінанси України. -2002. — №8;
41. ДейкалоЛ. На страже интересов государства // Казна. — Жовтень. – 2000;
42. ЄпіфановА.О., Сало І.В. Бюджет і фінансова політика України: Навчальний посібник — К.:Наукова думка, 1997;
43. ІвченкоС. Кошти повинні не лише вчасно надходити а й використовуватися за призначенням// Казна. — 2002. — №8;
44. Казначейськасистема виконання бюджетів: Навчальний посібник / За ред. проф. С.І.Юрія. — Тернопіль: ТАНГ, 2002;
45. КирилснкоО.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика). — К.: НЮС, 2000;
46. КоломиєВ. Нові аспекти в управлінні коштами державного бюджету України // Вісник НБУ.- 1999. — №.5;
47. ПетрашкоП. Прозорість бюджетного процесу та контроль за цільовим спрямуванням коштів //Казна. — 2001.- липень –серпень;
48. Сушко Н.Особливості казначейського обслуговування місцевих бюджетів // Казна. 2002. — №12.