Функціональнепризначення правового регулювання
1. Юридичнийзміст категорії “функція”.
2. Особливостіфункцій правового регулювання.
3. Зовнішніфункції правового регулювання.
4. Внутрішніфункції правового регулювання.
5. Значенняфункцій правового регулювання.
1. Юридичнийзміст категорії “функція”
Процесхарактеристики функцій правового регулювання визначає необхідність врахуваннянаступних положень:
право єнадбудовною формою матеріальних суспільних відносин, тому визначаєтьсяматеріальними умовами життя суспільства. Зміна цих умов тягне за собоюперетворення його функцій. Тому функції права є похідними від системисуспільних відносин, що набувають правової форми, хоч і залежать відспецифічних властивостей і змісту самого права;
правозумовлюється свідомо-вольовою діяльністю людей, що спрямована на забезпеченнята охорону особистості, соціальних груп, класів, досягнення загальних цілей,соціального розвитку. В такому сенсі правове регулювання пов’язане із вирішенням завдань, якіставить перед ним суспільне життя на певному етапі історичного розвитку;
право виступає вякості одного з елементів соціальної системи, що здійснюють значний вплив навсі її складові.
Поняття«функція» має досить різноманітне інавіть суперечливе значення. Воно запозичене з інших наук. Цей термін походитьвід латинського слова «functio», щоозначає здійснення, виконання. Лейбніц ввів внауковий обіг поняття функції як філософської категорії. Загальнофілософськезначення функції полягає у співвідношення двох груп об’єктів, в якому змінаодного з них веде до зміни іншого, або визначається способом дії категорії,елементу системи, спрямованого на досягнення певного ефекту.
Перший аспекттакого визначення робить акцент на тому, що функція характеризує співвідношенняміж певними елементами, а в другий — означає дію, що має певний результат.
Ця відмінністьфілософського розуміння функцій вплинула на визначення функцій права взагалі тафункцій правового регулювання зокрема.
Юридичний змісткатегорії «функція» має подвійний, алевнутрішньо узгоджений зміст:
А) роль, якувиконує право або певний правовий інститут;
Б) конкретнінапрямки правового регулювання (впливу) на поведінку суб’єктів.
У найбільшзагальному вигляді функція права визначається як “обумовленийсоціальним призначенням права напрямок його впливу на суспільні відносини”.
Якщо розглядатицю проблему, торкаючись окремої галузі права, то можна виділити ще один аспектпоняття функції — про дію однієї галузі права на іншу, про функціональнізв’язки галузей між собою.
Функціївідображають напрямки зворотної дії права на суспільні відносини, а показникомїх реалізації слугують економічні, соціальні, політичні, ідеологічні наслідки,які настають завдяки дії права.
Загалом, функціїправового регулювання суспільних відносин – це свого роду фокуси дії права,вони об’єднують, синтезують багаточисельні шляхи, форми і способи правовоговпливу, відображаючи найсуттєвіші ознаки певного напрямку (регулятивного,охоронного) чи характеризуючи соціальну спрямованість дії права.
2. Особливостіфункцій правового регулювання
Функціїрегулювання характеризуються такими особливостями:
1) визначаютьсутність правового регулювання;
2) це напрямивпливу права на суспільні відносини;
3) визначаютьможливості та необхідність правового регулювання як засобу соціального впливу;
відображаютьсуттєві риси правового регулювання та націлені на виконання його завдань;
мають динамічнийхарактер, оскільки відображають зміни у суспільних відносинах;
є безперервними імають тривалий характер, тому що постійно забезпечують системність взаємодії;
визначаютьособливості взаємодії елементів механізму правового регулювання та способіврегулювання в процесі впливу на суспільство.
3. Зовнішніфункції правового регулювання
Оскільки, зодного боку, правове регулювання здійснюється в суспільстві, що є системнимутворенням, а з іншого – воно саме є системою підпорядкованих елементів, то миможемо вести мову про наявність двох рівнів функцій правового регулювання.
І. Зовнішніфункціїмають загальносоціальний характер і визначають зміст загальнорегулятивноговпливу елементів правового регулювання на суспільство. Саме вони визначаютьможливості взаємовпливу та взаємодії права як соціальної категорії та всіхосновних сфер життєдіяльності суспільства. Найбільш поширеною є класифікаціязовнішніх функцій правового регулювання на:
— виховну, основним змістом якої єпереконання суб’єктів суспільних відносин у необхідності правомірної поведінкияк засобу реалізації власних інтересів та прав інших осіб;
— культурну, що забезпечує акумулюваннядуховних цінностей та досягнень у сфері прав людини, демократії,справедливості, моральності, рівності;
— соціальногоконтролю, що забезпечує вплив на поведінку суб’єктів шляхом стимулювання,заохочення, обмеження певного напрямку та виду поведінки;
— інформаційно-орієнтаційну,яка сприяєзабезпеченню суб’єктів інформацією про можливу та необхідну поведінку, що івизначається як суб’єктивні права та юридичні обов’язки;
— політичну,щовизначає статус суб’єктів владних відносин та їх взаємодію з державою в процесіприйняття та реалізації владних рішень;
— економічну,щохарактеризує взаємодію суб’єктів економічних відносин та ґарантує захистекономічних прав власника;
— соціальну,тобтозабезпечення рівних можливостей суб’єктів суспільних відносин та гарантуванняїх загальносоціальних прав та інтересів.
4. Внутрішніфункції правового регулювання
Внутрішніфункціїмають спеціальноправове значення та характеризуються як напрями правовоговпливу на суспільні відносини, які визначають необхідність його функціонуванняяк соціального інституту.
Визначальноювнутрішньою функцією правової системи є функція інтеграції, згуртуваннясоціальних утворень (груп, класів, націй, всього суспільства). Правова системашляхом взаємодії із іншими соціальними системами — економічною, політичною,моральною — повинна діяти для досягнення основної мети — забезпечення злагоди тазахисту інтересів людини, всього суспільства. Вона організовує і стимулюєдіяльність людей.
Всі інші функціїє допоміжними по відношенню до основної функції права. Таке вирішення питаннявідповідає сучасним соціально-економічним та політичним реаліям, оскількисприяє адекватному розумінню змісту правових приписів всіма членамисуспільства. Завдяки цьому забезпечується залучення колективів та індивідів доєдиної системи соціальної організації.
Важливогозначення серед внутрішніх функцій правового регулювання має регулятивна.Її основним призначенням є встановлення позитивних правил поведінки,організація суспільних відносин та координація суспільних взаємозв’язків. Вонаіснує у двох формах:
регулятивно-динамічна характеризує мінливийхарактер права та його пристосування до об’єктивних факторів суспільногорозвитку;
регулятивно-статична, яка характеризуєстабільність права як засобу регулювання суспільних відносин.
Важливу роль увпливові права на суспільство відіграє охоронна функція, щовизначається як напрям правового регулювання, спрямований на охорону суспільнихта особистих інтересів. Вказана функція характеризується певним специфічнимпроявом, що визначається наступним:
характеризуєправове регулювання як особливий засіб впливу на поведінку людей шляхом погрозизастосування санкцій, встановлення заборон та реалізації юридичноївідповідальності;
є засобомінформації для суб’єктів суспільних відносин, які саме соціальні цінності таінтереси охороняються державою;
визначає табезпосередньо впливає на ступінь культурного та політичного розвиткусуспільства.
Таким чином,охоронна функція правового регулювання забезпечує неухильне виконаннясуб’єктами права вимог закону та покарання осіб, винних у вчиненні протиправнихдіянь.
Гуманістичнафункція правового регулюванняхарактеризує сучасний етап правового регулювання, пов’язаний з проголошеннямверховенства прав і свобод людини та інтересів безпосередньої і представницькоїдемократії. Роль цієї функції має постійно зростати в умовах трансформаціїукраїнського суспільства, поєднання розвитку демократії з відповідальністю,підвищенням довіри населення до держави.
Гуманістичнафункція сприяє формуванню та реалізації нормативно-правових актів на засадахзагальнолюдських цінностей, міжнародних стандартів прав людини, створення умові механізмів їх втілення в життя суспільства і держави. Таким чином,встановлюються позитивні правила поведінки, забезпечується координаціясоціальних взаємозв’язків суб’єктів права з метою розвитку таких відносин, яківідповідають інтересам суспільства, держави і окремих громадян.
З огляду назазначену функцію, в правовому регулюванні вся увага має акцентуватися направах людини як на найважливіших цінностях безпосередньо для самої людини.Окрім того, гуманістичний характер правового регулювання означає, що вонобазується на високих моральних підвалинах, на повазі до прав людини, їїгідності та честі.
Відновлювальна функція правовогорегулювання спрямована на відновлення незаконно порушених прав, примусове виконанняневиконаних обов’язків. Своє відображення ця функція знаходить в усуненні абовідшкодуванні негативних наслідків від вчинених правопорушень, наприклад,примусове стягнення аліментів, примусове вилучення майна із чужого незаконноговолодіння.
Відновлювальнафункція правового регулювання базується на позитивно-творчих засадах права ійого суб’єктів, їх позитивних потенціях. Саме в цій функції і виражаютьсядинамічні властивості права.
Каральна функція правовогорегулювання отримує своє вираження у встановленні та ґарантуванні державоюзаходів юридичного захисту та юридичної відповідальності, порядку їх покладаннята виконання, має на меті витіснення шкідливих для суспільства відносин. Цяфункція спрямована на покарання правопорушника і запобігання новимправопорушенням.
Державна владапідтримує загальні правила, які визнаються державою правовими. Не всі нормиправа дотримуються та виконуються добровільно, в силу внутрішнього переконання.Значна частина населення підкоряється вимогам правових норм лише тому, що заправом постає держава. Державна охорона правових норм містить у собі легальнийпримус, різні організаційні, організаційно-технічні, виховні та превентивні(попереджувальні) заходи. До порушників вимог норм права компетентні державніоргани можуть застосовувати заходи юридичної відповідальності.
Саме можливістьзастосування заходів державного примусу створює режим соціальної захищеності,безпеки, законності в суспільстві.
Інформаційна функція правовогорегулювання передбачає інформування громадян, тобто доведення до відомаадресата відомостей про напрямки регулювання суспільних відносин, про їх права,обов’язки та відповідальність. Завдяки цій функції суб’єкти права дізнаються про те,якою є позиція держави щодо необхідної, можливої чи забороненої поведінки.
5. Значенняфункцій правового регулювання
Функції правовогорегулювання — це найважливіші якісні характеристики, в яких відображається таконкретизується його соціальна сутність і призначення, розкриваються його ціліта завдання щодо перетворення закріплених в законодавстві прав і свобод зпотенційних можливостей на дійсність. Критерієм розмежування функцій єдиногопроцесу правового регулювання слугує їх соціально-юридична спрямованість таспецифіка змісту кожної функції. Всі функції правового регулювання тісно пов’язані між собою, завдяки чому забезпечуєтьсянайповніша ефективність дії права на поведінку конкретних суб’єктів тастворення умов щодо функціонування суспільства як узгодженої соціальноїсистеми.
Функції правовогорегулювання мають наступне значення:
надаютьможливість визначити реальні дії суб’єктів щодо реалізації цілей правовогорегулювання;
характеризуютьзалежність між нормами права, правовідносинами та юридичними актами;
визначаютьсутність процесу функціонування права, тобто його впливу на соціальнівідносини;
характеризуютьмежі дії права та впливу держави на суспільство як певним чином організованусоціальну систему.