–PAGE_BREAK–1.6 Системи комплексної автоматизації оперативного обліку
Системи комплексної автоматизації маркетингу охоплюють весь технологічний цикл планування угод, узгодження і реєстрації контрактів, відстеження товарних операцій, руху грошей, взаємозаліків, векселів, аналіз заборгованостей, обліку розподілу.
Електронний архів документів, що супроводжують комерційну діяльність, забезпечує реєстрацію контрактів, організацію архіву скандованих зображень документів, ведення довідника партнерів та швидкий пошук інформації по реквізиту контракту чи по реквізиту фірми.
Дає можливість створенню добірок контрактів і фірм, відібраних за критерієм проектування бізнес-схем, що поєднують групу контрактів, групування контрактів по ресурсах у економічній програмі, узгодження контрактів, додаткових угод і додатків до контрактів. А також облік руху товарів чи виконання контрактів, формування і реєстрація товарних специфікацій формування і друкування рахунків-фактур. Ефективніше протікає облік руху векселів, коштів і платіжних доручень, формування і печатку звітів про рух коштів з довільним угрупованням, взаємозаліків і боргових зобов’язань та проведень комісійних і агентських винагород. Прискорюється податковий облік, облік ПДВ, марок гербового збору, обліку руху товарів та формування стандартних бухгалтерських звітів, оборотно-сальдових відомостей, карток і аналізів рахунків. Це дає можливість формуванню звітів для податкової інспекції, ведення Головної книги з можливістю багато сегментного плану рахунків, багато валютного обліку та аналітики по контрактах, суб’єктам, товарам, цінам. Захист безпеки і надійності даних шляхом реєстрації користувачів і дати останнього редагування документа, розмежування прав доступу і печатки звітів та контроль доступу на редагування чужих документів. Забезпечення багатошарового масиву даних за допомогою одночасного ведення планового, оперативного, управлінського, бухгалтерського, податкового й іншого обліків, порівняння показників різних обліків та попередження повторного введення даних у різні обліки за рахунок убудованого механізму реплікації документів.
Кожен шар масиву характеризується своїм планом рахунків і бізнес-процесами, що, наприклад, дозволяють у бухгалтерському обліку представляти дані відповідно до вимог податкової адміністрації, а в управлінському – ідентичні дані відповідно до внутрішньо-фірмової облікової політики. А уже у третьому шарі – відповідно до вимог міжнародного обліку.
1.7 Комплексні системи обліку і керування підприємством
Комплексні системи керування мають модульну структуру і можуть включати десятки, і навіть сотні додатків для автоматизації різних напрямків діяльності. Системи цілком інтегровані. Усі додатки використовують єдину базу даних. На підставі додатків і загальних даних системи створюється інформаційний простір підприємства, на якому базується система керування і прийняття рішень.
Для спрощення введення і систематизації даних використовуються довідники загальнодоступні для всіх додатків системи, що містять можливі параметри і властивості об’єктів, що вводяться, які систематично поповнюються різними підрозділами підприємства в процесі роботи із системою.
Створена в такий спосіб база даних підвищує продуктивність праці співробітників підприємства за рахунок скорочення часу на пошук і обробку даних. Система надає одночасний доступ до даних великому числу користувачів. Кожен користувач системи має ім’я, пароль, визначений пріоритетом доступу до даних.
Як приклад розглянемо комплексну систему FinExpert. Система дозволяє одночасно вести облік діяльності декількох підрозділів, корпорацій, філій і юридичних осіб з можливістю консолідації даних та може включати підсистеми:
1. Господарська діяльність – включає набір функцій по забезпеченню діяльності підприємства, упровадженню комплексних рішень для автоматизації бізнес-процесів. Розробки інтегруються з додатками, обліковими функціями і базою даних нормативно-справочної інформації і включають додатки:
– Керування виробництвом, якістю, метрологія;
– Керування ресурсами і персоналом;
– Керування фінансами і проектами;
– Капітальне будівництво, калькуляції і кошториси;
– Керування продажами і закупівлями, облік устаткування, магазин;
– Керування безпекою, автотранспорт, екологія.
2. Аналіз і планування – призначене для аналізу керування фінансовими потоками, статтями витрат, виробництвом, реалізацій і постачанням, а також підготовки оперативних і стратегічних рішень, моделювання і планування в нестабільних економічних умовах. Включає додатки:
– Планування;
– Бюджет;
– Фінансові потоки;
– Аудит;
– Логістика;
– Економічний аналіз;
– Маркетинг.
3. Бухгалтерський і податковий облік – використовується для додатків господарської діяльності, планування й аналізу в масштабах усього підприємства. Включає десятки бухгалтерських додатків для автоматизації всіх ділянок обліку, інтегрованих у загальну модель синтетичного й аналітичного обліку з використанням єдиного Плану рахунків в одному полі бухгалтерських проводок. Дозволяє одержувати Оборотний баланс і всі облікові регістри підприємства в режимі реального часу. Будь-який первинний документ, що створюється реєструється в системі один раз.
Допускається ведення багато валютного обліку, робота з різними формами власності, наприклад госпрозрахунковий і бюджетний, створення єдиного довідника типових бухгалтерських проводок, що включає всі застосовувані на підприємстві методологічні рішення, групування типових операцій по об’єктах обліку (основні засоби, матеріали, готова продукція, каса і т.д.).
Система передбачає використання різних первинних документів, таких як платіжні доручення, вимоги-доручення, валютні платіжні доручення, касові прибуткові і видаткові ордери, валютні касові ордери, посвідчення про відрядження, авансові звіти. А також заяви на продаж і покупку валюти, розподіл валютного виторгу, гарантійні доручення, доручення, бухгалтерські довідки, службові записки та приймально-здавальні акти, авізо, оголошення на внесок наявними, заяви на акредитив. Застосування різних форм облікових регістрів, таких як план рахунків, журналів-ордерів, оборотного й аналітичного балансу, головної книги, фінансового обліку, касових і банківських операцій та фінансової і корпоративної звітності. Облік розрахунків по авансах, векселям, кредитах та розрахунках з різними контрагентами: постачальниками, покупцями, дебіторами, кредиторами, підзвітними особами, засновниками. Додатки по розрахунках з бюджетними і позабюджетними фондами, по претензіях, витратах майбутніх періодів, інвестиціях та інших операціях.
Групування документів по категорії управлінського обліку, що включає розрахунок заробітної плати, облік основних засобів, матеріалів і нематеріальних активів та товарів і готової продукції, складський облік включаючи розрахунок собівартості.
Групування документів по категорії податкового обліку, представленого податковими накладними, книгами закупівель і продажів та валовими доходами і витратами;
4. Адміністративне керування – забезпечує подачу необхідної інформації керівнику фірми в потрібний момент часу, надаючи йому можливість доступу зі свого робочого місця до всіх даних системи але фінансам, дебіторської і кредиторський заборгованості, реалізації, витратам, запасам, фондам, зарплаті й іншим даним у супроводі графіків і діаграм.
Додаток має наочний інтерфейс, що не вимагає витрат на навчання й освоєння, інтегрується із системою електронної пошти для обміну даними і розпорядженнями між співробітниками і підрозділами підприємства і включає наступні робочі місця:
– Президент;
– Головний бухгалтер;
– Керівник, Адміністратор;
– Менеджер, Менеджер проектів;
– Референт, Секретар, Асистент;
– Інспектор служби безпеки.
5. Документообіг – підсистема призначена для підвищення ефективності й оперативності обробки потоку документів і дозволяє створити розподілену модель обміну документами електронної пошти між вилученими філіями і підрозділами, включити в неї необхідних співробітників підприємства та реалізовувати задачі оптимізації бізнес-процесів, обліку виконання договірних зобов’язань, контролю над дисципліною, документального забезпечення бізнесу, документообігу, ведення архіву, обліку цінних паперів.
2. Аналіз функціонування існуючої інформаційно-керуючої системи управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дніпропетровській області
2.1 Загальна характеристика фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
Вивчення матеріалів розвитку системи соціального страхування в Україні свідчить, що першим законом, який поклав початок формуванню елементів соціального страхування на території нинішньої України був Закон Російської Думи від 2 червня 1903 р. «Про винагороду потерпілих внаслідок нещасних випадків робітників та службовців, а рівно членів їх сімейств на підприємствах фабрично-заводської, гірничої і гірничозаводської промисловості». Цей Закон поширювався на робітників та службовців приватних підприємств.
Основні закони про державне обов’язкове страхування були прийняті Думою 23 червня 1912 року.
Підґрунтям цих законів були основні страхові принципи німецьких законів 1883–1889 років, які передбачали страхове забезпечення на випадок захворювання, трудового каліцтва, допомогу на випадок вагітності, пологів і на поховання.
Починаючи з 1917 року, коли почала формуватись державна форма власності, держава, як загальний підприємець і страховик (гарант), а також основний виробник та головний споживач не була зацікавлена у системі страхування, тому вона створила систему соціального забезпечення (безкоштовного медичного та пенсійного).
Перехід України у 90-х роках минулого століття до ринкових відносин при одночасному функціонуванні застарілої системи соціального забезпечення, коли власник підприємства повинен був відшкодувати шкоду нанесену здоров’ю працівника під час виконання ним професійних обов’язків, а також закриття великої кількості підприємств призвели до зростання заборгованості перед потерпілими на виробництві, безробітними, пенсіонерами.
Перед новою незалежною державою Україна постало нелегке завдання, здійснити реформування системи соціального забезпечення замінивши її на систему соціального страхування.
Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 21 грудня 2000 року №2180-ІІІ, від 22 лютого 2001 року №2272-ІІІ був прийнятий Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, або загибелі застрахованих на виробництві.
Розглядаючи страхування від нещасних випадків, слід мати на увазі, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві» чітко визначає види та поняття добровільного і обов’язкового страхування.
За видами страхування від нещасних випадків поділяється так:
– індивідуальне – у даному разі страхувальником є фізична особа, яка укладає договір стосовно самої себе або іншої фізичної особи, а сплата страхових платежів здійснюється за рахунок застрахованих;
– колективне – коли страхувальником є юридична особа (підприємство або організація), яка укладає договір страхування на користь своїх працівників, і сплата страхових платежів здійснюється за рахунок організацій, з якими застраховані перебувають у трудових або інших передбачених законом відносинах.
Удосконалення індивідуального та колективного страхування відбувається насамперед за рахунок розширення обсягів страхової відповідальності, контингенту страхувальників і застрахованих, підвищення рівня страхового забезпечення, платоспроможності страховиків, спрощення порядку та механізму виплат.
Обов’язкові види страхування запроваджуються законами України. З метою захисту інтересів не лише окремих страхувальників, а й усього суспільства в цілому та його складових зокрема здійснюється обов’язкове страхування в порядку та за умовами, що їх затверджує Кабінет Міністрів України.
Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування 1996 року передбачено п’ять видівсоціального захисту населення:
– пенсійне страхування;
– страхування на випадок безробіття;
– страхування від тимчасової втрати працездатності;
– медичне страхування;
– страхування від нещасного випадку на виробництві на професійних захворювань.
За загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
1) пенсійне страхування:
– пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання
(втому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
– пенсії у зв’язку з втратою годувальника;
– медичні профілактично-реабілітаційні заходи;
– допомога на поховання пенсіонерів.
2) медичне страхування:
– діагностика та амбулаторне лікування;
– стаціонарне лікування;
– надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення;
– профілактичні та освітні заходи;
– забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли особливо важкі операції або мають хронічні захворювання.
3) страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням:
– допомога по тимчасовій працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);
– допомога по вагітності та пологах;
– допомога при народженні дитини та догляд за нею;
– допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);
– забезпечення оздоровчих заходів.
4) страхування від безробіття:
– допомога по безробіттю;
– відшкодування витрат, пов’язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією;
– матеріальна допомога безробітному та членам його сім’ї;
– дотація роботодавцю для створення робочих місць;
– допомога на поховання безробітного.
5) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання:
– профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;
– відновлення здоров’я та працездатності потерпілого;
– допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
– відшкодування збитків, заподіяних працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним своїх трудових обов’язків;
– пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
– допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
На теперішній час в Україні діють всі вищеперераховані форми загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім медичного.
Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком. Умови та порядок проведення страхування визначаються правилами, які встановлюються страховиком самостійно, але з урахуванням чинного законодавства.
Страхування від нещасного випадку є однією з найважливіших складових державної політики у сфері соціального захисту населення.
Страхування від нещасного випаду є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Основними принципами страхування від нещасного випадку є:
– паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;
– своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;
– обов’язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб’єктів підприємницької діяльності;
– надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;
– обов’язковість сплати страхувальником страхових внесків;
– формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;
– диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;
– економічна заінтересованість суб’єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;
– цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.
Держава гарантує соціальний захист, охорону життя та здоров’я громадян в процесі їх трудової діяльності. Восьмий рік обов’язки з цього виду соціального страхування виконує Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Сьогодні вже ніхто не заперечує, що за час діяльності Фонду вдалося досягти вагомих зрушень у вирішенні проблем, які роками накопичувалися у державі, зокрема, і у нашому регіоні. Передусім це стосується відшкодування шкоди, заподіяної працівникам ушкодженням їх здоров’я, пов’язаним з виконанням ними трудових обов’язків. Власне, по-іншому й бути не може, оскільки в основу Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» закладено найважливіший принцип державної соціальної політики: життя та здоров’я людей – найвища соціальна цінність суспільства.
Захист потерпілих на виробництві є, безумовно, тією частиною соціальних прав громадян, дотримання яких повинна забезпечити держава. Вирішення цього завдання шляхом створення корпоративного фонду роботодавців-це та концепція, до якої прийшла переважна більшість країн з розвинутою економічною інфраструктурою.
При створенні фонду роботодавців передбачалося, що кожний найманий працівник буде соціально захищеним в суспільстві і матиме реальне право на компенсацію втрати працездатності, що дозволить йому відчувати себе повноправним членом суспільства.
Страхові виплати та інші витрати у разі заподіяння шкоди найманому працівникові сягають істотних сум, що також можуть стати основними чинниками банкрутства самого підприємства. Своєчасна вичерпна і повна нормативність про порядок формування та використання коштів страхових внесків Фонду зможе захистити кожне таке підприємство, вплинути на його економічну стабільність та сприяти більшій кредитній привабливості.
Усвідомлюючи, що соціальний захист потерпілого повинен забезпечуватися незалежно від економічного стану підприємства на певний момент, а також гарантувати гідний, порівняно з іншими членами суспільства рівень життя, впроваджено тристоронній контроль за надходженням та витрачанням коштів Фонду, в тому числі за використанням цих коштів для проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації потерпілих.
Через дотримання принципів трипартизму в розподіленні коштів через створення на тристоронній основі правління Фонду – по 15 членів правління від держави, застрахованих осіб та роботодавців – забезпечується баланс інтересів цих гілок організації суспільства. Ці інтереси не завжди можуть співпадати, і їх баланс дозволяє забезпечити умови для розвитку суспільних відносин в цій сфері.
Роботодавці усвідомлюють колективну відповідальність за найманих робітників, представники застрахованих осіб, професійні спілки, необхідність максимально справедливого розподілу коштів, а органи державної влади потребу в забезпеченні узгодження позиції в межах економічних і соціальних інтересів держави.
Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання є єдиним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, що не передбачає сплату страхових внесків найманими працівниками. Кошти Фонду формуються виключено за рахунок страхових внесків роботодавців.
Одним із найважливіших інструментів забезпечення надходження страхових внесків до Фонду є контроль банків за своєчасною та повною сплатою внесків при одержанні підприємствами коштів на оплату праці.
Фонд здійснює обов’язкове страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, не залежно від їх форм власності та господарювання, фізичних осіб, які використовують найману працю та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.
Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в безособовій формі. Всі, а саме:
– особи які працюють на умовах трудового договору;
– учні чи студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коди вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;
– особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами,
– вважаються застрахованими з моменту набрання чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві» незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов’язань щодо сплати страхових внесків.
У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством порядку:
1) Своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:
a) допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
b) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;
c) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;
d) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
e) пенсію у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
2) Організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов’язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов;
3) Сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;
4) Організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров’я застрахованого;
5) Забезпечити потерпілому разом із відповідними службами охорони здоров’я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги, яка повинна включати:
a) обслуговування вузькопрофільними лікарями та лікарями загальної практики;
b) догляд медичних сестер удома, в лікарні або в іншому лікувально-профілактичному закладі;
c) акушерський та інший догляд удома або в лікарні під час вагітності та пологів;
d) утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або іншому лікувально-профілактичному закладі;
e) забезпечення необхідними лікарськими засобами, протезами, ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів).
6) Вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення та відновлення працездатності потерпілого;
7) Забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або компенсувати йому відповідні витрати), сприяти наданню потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла;
8) Відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії або медико-соціальної експертної комісії проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров’я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню роботу; працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю;
9) Організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи з іншими заінтересованими суб’єктами підприємницької діяльності; компенсувати при цьому витрати виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції, за рахунок Фонду;
10) У разі невідкладної потреби подавати інвалідам разову грошову допомогу, у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональних управлінь-за рахунок Фонду;
11) Сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне страхування;
12) Організовувати залучення інвалідів до участі у громадському житті.
Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені чинним законодавством, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, зареєстровано підприємство, на якому стався страховий випадок, у Фонді соціального страхування від нещасних випадків чи ні.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює заходи, спрямовані на запобігання нещасним випадкам, усунення загрози здоров’ю працівників, викликаної умовами праці, у тому числі:
1) Надає страхувальникам необхідні консультації, сприяє у створенні ними та реалізації ефективної системи управління охороною праці;
2) Бере участь:
– у розробленні центральними органами виконавчої влади національної та галузевих програм поліпшення стану безпеки, умов праці і виробничого середовища та їх реалізації;
– у навчанні, підвищення рівня знань працівників, які вирішують питання охорони праці;
– в організації розроблення та виробництва засобів індивідуального захисту працівників;
– у здійсненні наукових досліджень у сфері охорони та медицині праці;
3) Перевіряє стан профілактичної роботи та охорони праці на підприємствах, бере участь у розслідуванні групових нещасних випадків, нещасних випадків із смертельними наслідками та можливою інвалідністю, а також професійних захворювань;
4) Веде пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці, організовує створення тематичних кінофільмів, радіо і телепередач, видає та розповсюджує нормативні акти, підручники, журнали, іншу спеціальну літературу, плакати, пам’ятки тощо з питань соціального страхування від нещасного випадку та охорони праці. З метою виконання цих функції Фонд соціального страхування від нещасних випадків створює своє видавництво з відповідною поліграфічною базою;
5) Бере участь у розробленні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;
6) Вивчає та поширює позитивний досвід створення безпечних та не шкідливих умов виробництва;
7) Надає підприємствам на безповоротній основі фінансову допомогу для розв’язання особливо гострих проблем з охорони праці;
8) Виконує інші профілактичні роботи.
продолжение
–PAGE_BREAK–2.2 Обов’язки фонду соціального страхування від нещасних випадків
У разі настання страхового випадку робочі органи виконавчої дирекції Фонду зобов’язані у встановленому законодавством порядку сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання.
Медична допомога, що надається потерпілому, фінансується робочими органами Фонду лише за те ушкодження здоров’я, яке є прямим наслідком травми на виробництві або професійного захворювання, що визначається рішенням МСЕК або в разі, якщо потерпілому не встановлено стійкої втрати працездатності, лікарсько-консультативною комісією.
До соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків з медичного обслуговування потерпілих відносяться:
1) організація цілеспрямованого та ефективного лікування потерпілого в лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров’я застрахованого (обслуговування вузько профільними лікарями та лікарями загальної практики, утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії, тощо);
2) забезпечення потерпілих протезами, ортопедичними, коригуючи ми виробами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезами (за винятком протезування з дорогоцінних металів);
3) забезпечення згідно з медичним висновком домашнього догляду за потерпілим, допомоги у веденні домашнього господарства (або компенсувати його відповідні витрати);
4) додаткове харчування, яке призначається на конкретно визначений строк за раціоном, який складає дієтолог та затверджує МСЕК;
5) безоплатне надання путівок для санаторно-курортного лікування;
6) придбання автомобіля з ручним керуванням, запасних частин до нього, пального, а також ремонту і технічного обслуговування та навчання керуванню автомобілем за наявності у потерпілого медичних показань для його одержання.
Також Фонд повинен своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які мають на це право:
1) допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
2) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності застрахованої особи;
3) щомісячну страхову виплату в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку застрахованої особи (далі – щомісячна страхова виплата);
4) виплату застрахованій особі у розмірі її середньомісячного заробітку при тимчасовому переведенні її на легшу роботу;
5) виплату застрахованій особі під час її професійної реабілітації;
6) одноразову допомогу в разі смерті застрахованої особи;
7) щомісячну страхову виплату особам, які мають на неї право в разі смерті застрахованої особи;
8) витрати на поховання застрахованої особи.
Ступінь втрати професійної працездатності застрахованим особам встановлюється МСЕК за участю представників робочих органів виконавчої дирекції Фонду. МСЕК встановлює ступінь обмеження професійної працездатності застрахованої особи, визначає професію, з якою пов’язане ушкодження здоров’я, причину, час настання та групу інвалідності у зв’язку з ушкодженням здоров’я.
Ступінь втрати професійної працездатності, що встановлюється МСЕК застрахованій особі, визначається у відсотках професійної працездатності, яку вона мала до ушкодження здоров’я.
Представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду керується постановами Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 року №83 «Про затвердження Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда», від 04.04.1994 року №221 «Про затвердження Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності» та наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22.11.1995 року №212 «Про затвердження Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків».
Стійкою втратою професійної працездатності вважається будь-яка її втрата (встановлення групи інвалідності, встановлення групи інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності, а також встановлення лише ступеня втрати професійної працездатності), визначена медико-соціальними експертними комісіями (далі – МСЕК) на обумовлений термін або безстроково.
Робочі органи виконавчої дирекції Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви застрахованої особи або заінтересованих осіб за наявності усіх необхідних документів, затверджених постановою правління Фонду і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа. Порядок реєстрації заяви застрахованої особи або заінтересованих осіб визначається виконавчою дирекцією Фонду.
Рішення про призначення страхових виплат оформляється постановою (в тому числі в разі встановлення страхової виплати за рішенням суду), в якій зазначаються дані про застраховану особу та заінтересованих осіб, розміри виплат на кожного члена сім’ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.
Робочі органи виконавчої дирекції Фонду можуть затримати страхові виплати до з’ясування підстав для виплат, якщо документи про страховий випадок оформлені з порушенням встановлених вимог.
Особова справа застрахованої особи формується за її бажанням в робочих органах виконавчої дирекції Фонду за місцем знаходження підприємства або за місцем проживання застрахованої особи.
Середньомісячна заробітна плата для розрахунку страхових виплат обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266 (із змінами, внесеними постановою КМУ від 22.02.2006 р. №193), шляхом множення середньої заробітної плати за один календарний день на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).
Доставка і переказ сум, що виплачуються застрахованим особам та заінтересованим особам, проводяться за рахунок Фонду.
Ці суми перераховуються на їх особові рахунки в банку, а в разі відсутності можливості отримання коштів у банку – поштовими переказами.
Страхові виплати, одержані застрахованою особою або заінтересованими особами, можуть бути утримані робочим органом виконавчої дирекції Фонду, якщо рішення про їх виплату прийнято на підставі підроблених документів або якщо подано свідомо неправдиві відомості, а також якщо допущено помилку, яка впливає на суму страхових виплат.
Належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їх сімей, а в разі їх відсутності – включаються до складу спадщини.
Фонд може відмовити у страховій виплаті застрахованій особі, якщо мали місце:
– навмисні дії застрахованої особи, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку, якщо це встановлено комісією з розслідування страхового випадку;
– подання роботодавцем або застрахованою особою Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;
– вчинення застрахованою особою умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку.
Страхова виплата може бути припинена:
– на весь час проживання застрахованої особи за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, в разі неподання застрахованою особою щороку в грудні документів, якими засвідчується факт перебування застрахованої особи в живих, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2001 року №998 «Про затвердження Порядку здійснення страхових виплат, призначених у зв’язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали за межі України»;
– на весь час, протягом якого застрахована особа перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні застрахованої особи;
– якщо з’ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
– якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
– якщо застрахована особа ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов’язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
– в інших випадках, передбачених законодавством.
Якщо на утриманні застрахованої особи перебувають члени сім’ї, які проживають на території України, виплати у випадках, передбачених чинним законодавством, не припиняються, а лише зменшуються на суму, що не перевищує 25 відсотків усієї суми виплат.
Застрахованим особам, які проживають у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів, пансіонатах для ветеранів війни та праці, щомісячні суми страхових виплат перераховуються на рахунок зазначених установ з виплатою різниці між сумою страхової виплати та вартістю утримання в них, але не менш як 25 відсотків призначеної суми страхової виплати (втраченого заробітку).
Якщо на утриманні застрахованої особи, яка проживає у будинку-інтернаті для громадян похилого віку та інвалідів, пансіонаті для ветеранів війни та праці, є непрацездатні члени сім’ї, сума страхової виплати сплачується в такому порядку: на одну непрацездатну особу, яка перебуває на утриманні, – чверть, на двох – третина, на трьох і більше – половина суми страхової виплати. Частина суми страхової виплати, що залишається після відрахування вартості утримання в цих установах, але не менш як 25 відсотків, виплачується застрахованій особі.
Суми страхових виплат, нараховані особі, яка одержує їх в період її перебування в дитячому будинку, закладі інтернатного типу, перераховуються на спеціальний рахунок і виплачуються їй після закінчення навчання у цьому закладі.
У разі відбування застрахованою особою покарання у вигляді позбавлення волі належні їй суми страхових виплат перераховуються на спеціальний рахунок і виплачуються їй після звільнення з місця позбавлення волі, а особи, які перебувають на утриманні застрахованої особи, одержують виплати в установленому порядку.
У разі виїзду застрахованої особи або осіб, які мають право на страхові виплати, на постійне місце проживання за межі України визначені на зазначені цілі суми переказуються робочими органами виконавчої дирекції Фонду на їх адресу в порядку, передбаченому міждержавними угодами та постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2001 р. №998 «Про затвердження Порядку здійснення страхових виплат, призначених у зв’язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали за межі України», якщо міжнародними договорами України не встановлено інші правила здійснення страхових виплат.
Індексація щомісячних страхових виплат проводиться відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з врахуванням наступних змін до нього та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078.
Компенсація втрати доходів у зв’язку з порушенням строків виплат щомісячних страхових сум проводиться відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплат» від 19.10.2000 року №2050-III і Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
Копію постанови про призначення (відмову), перерахування, індексацію, компенсацію, припинення та продовження страхових виплат і соціальних послуг потерпілим (членам їх сімей), відшкодування витрат на поховання у разі смерті потерпілого або про повернення зайво виплачених коштів тощо робочі органи виконавчої дирекції Фонду надсилають застрахованій особі або заінтересованим особам.
2.3 Економічний механізм функціонування Фонду
Основними джерелами коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування є внески роботодавців і застрахованих осіб, бюджетні та інші кошти, що передбачаються законодавством України.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання стартових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.
Важливу роль у забезпеченні надходження коштів до Фонду відіграє працівник. Сума страхових внесків нараховується у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці, тому важливо, щоб заробітна плата працівників була легальною. У разі нещасного випадку, коли працівник працює нелегально, без укладання з ним трудової угоди, він згідно з чинним законодавством не має права на відновлення здоров’я та працездатності, а також на відшкодування матеріальної шкоди собі та членам сім’ї за рахунок Фонду. Якщо трудову угоду таки укладено, але частину заробітної плати працівник отримує в «конверті», то під час визначення розміру відшкодування до уваги береться лише документально підтверджена частина заробітку.
Слід звернути увагу на те, що громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують найману працю, є платниками страхових внесків за найманих працівників, самі ж вони не застраховані у Фонді. Тому законодавством для громадян – суб’єктів підприємницької діяльності, а також для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, священнослужителів, церковнослужителів та інших категорій громадян, на які не розповсюджується дія базового Закону, передбачена можливість застрахуватися у Фонді на добровільних засадах, звернувшись до робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцем проживання. Сплачуючи страховий внесок в розмірі однієї мінімальної заробітної плати в розрахунку на рік, добровільно застраховані особи в разі настання нещасного випадку або профзахворювання мають право на всі види страхових виплат та інші медико-соціальні послуги, передбачені законодавством.
Розміри страхових внесків на соціальне страхування з кожного його виду визначаються виходячи з того, що вони повинні забезпечувати:
– надання застрахованим особам матеріального забезпечення та соціальних послуг;
– фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків;
– створення резерву коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам;
– покриття витрат страховика, пов’язаних із здійсненням загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб з кожного виду страхування на календарний рік у відсотках одночасно із затвердженням Державного бюджету України.
Страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування залежно від його виду встановлюється з кожного виду страхування, як правило, на календарний рік у відсотках:
– для роботодавців – до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян;
– для фізичних осіб – до сум оподатковуваного доходу (прибутку).
Внески на страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець.
Джерела та порядок формування коштів цільових фондів для забезпечення осіб, які повністю або певний час звільняються від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначаються законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Об’єктом державного соціального страхування є страховий випадок із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім’ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг.
Страховий ризик – обставини, внаслідок яких громадяни та/або члени їх сімей можуть втратити тимчасово або назавжди засоби існування і потребують матеріальної підтримки або соціальних послуг.
Страховий випадок – подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг, передбачених законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Фонд провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.
Фінансування Фонду здійснюється за рахунок:
– внесків роботодавців: для підприємств – з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій – з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;
– капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників;
– прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;
– коштів, одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці;
– добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.
Страхові тарифи, диференційовані за видами економічної діяльності, залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.
Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства проводиться Фондом відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств на страхування від нещасного випадку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються:
– для роботодавців – у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;
– для добровільно застрахованих осіб – у відсотках до мінімальної заробітної плати.
Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди соціального страхування.
Умови, порядок обслуговування, гарантії збереження коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків визначаються договором між банком, виконавчою дирекцією цього Фонду та Кабінетом Міністрів України. Усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів провадяться Фондом за рахунок коштів Фонду.
Фонд забезпечує фінансування заходів, передбачених національною, галузевими, регіональними програмами поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, планами наукових досліджень з охорони та медицини праці, навчання і підвищення кваліфікації відповідних спеціалістів з питань охорони праці, організації розроблення і виробництво засобів індивідуального та колективного захисту працівників, розроблення, видання, розповсюдження нормативних актів, журналів, спеціальної літератури, а також інших профілактичних заходів відповідно до завдань страхування від нещасних випадків.
Матеріально-технічне забезпечення Фонду, включаючи будівництво або придбання службових та виробничих приміщень, здійснюється за рахунок коштів, що надходять до Фонду.
Джерелами формування майна, яке перебуває у власності Фонду соціального страхування від нещасних випадків, є майно, придбане ним за рахунок коштів, що надходять до цього Фонду, а також майно, передане йому у власність іншими власниками.
Майно, що передається Фонду соціального страхування від нещасних випадків для провадження страхової діяльності, використовується ним у порядку, встановленому законодавством України.
Оплата праці працівників виконавчої дирекції Фонду здійснюється за рахунок коштів, що надходять до Фонду.
Чисельність виконавчої дирекції Фонду, посадові оклади її працівників та адміністративні витрати Фонду затверджує правління Фонду за погодженням з відповідним центральним органом виконавчої влади.
Структуру виконавчої дирекції Фонду затверджує правління Фонду.
Штатний розпис виконавчої дирекції Фонду затверджує її директор, управлінь та відділень – їх керівники.
Фонд з додержанням вимог законодавства за погодженням з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади та Національним банком України розробляє інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, здійснення платежів, ведення бухгалтерського обліку і звітності та іншої документації, що стосується його діяльності.
Фонд у встановленому порядку складає звіт про свою страхову діяльність, стан охорони праці в народному господарстві, соціальний захист потерпілих на виробництві, використання страхових коштів і щорічно до першого березня подає його відповідним спеціально уповноваженим центральним органам виконавчої влади та публікує у пресі.
продолжение
–PAGE_BREAK–2.4 Техніко-економічні показники діяльності фонду
В 2007 році в робочих органах виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області знаходились на обліку 91 тисяча страхувальників, з яких 64 тисячі – юридичні особи, 27 тисяч – фізичні особи, які використовують найману працю. За чотири роки, починаючи з 2004 року, в Фонді збільшилась кількість страхувальників на 34 тисячі, або на 60%.
Таблиця 2.1. Динамікакількості страхувальників
Рис. 2.1. Динамікакількості страхувальників
Зі збільшенням зареєстрованих страхувальників, звичайно, збільшуються з кожним роком і суми надходжень від них.
Таблиця 2.2. Динаміка надходження страхових коштів
Спеціалісти робочих органів виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області опікуються 36 тисячами потерпілих від виробничих травм та професійних захворювань та членів їх сімей, які мають право на виплати в разі смерті потерпілого, динаміку кількості справ потерпілих видно в таблиці 2.3.
Рис. 2.2. Динаміка надходження страхових коштів
Таблиця 2.3. Динаміка кількості справ потерпілих
Всі необхідні виплати згідно чинного законодавства управління виконавчої дирекції Фонду виплачує в повному обсязі і вчасно. Щорічний ріст виплачених сум наведено в таблиці 2.4.
Рис. 2.3. Динаміка кількості справ потерпілих
Таблиця 2.4
Рис. 2.4. Динаміка суми всіх виплат
На попередніх таблицях зображена динаміка діяльності управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області за останні чотири роки. Порівнюючи суми надходжень з сумами видатків, можливо зробити висновки про самозабезпеченість Фонду на теперішній час.
Таблиця 2.5
Як видно із вищезазначених таблиць, надходження до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дніпропетровській області з кожним роком росте, а ще більшими темпами зростають і видатки, що не дає можливості розслаблятися. Потрібно знаходити все нові шляхи збільшення надходжень страхових коштів до Фонду, або скорочення видаткової частини бюджету.
Рис. 2.5. Темпи зростання надходжень страхових коштів до фонду
2.4 Характеристика
інформаційно-керуючих систем фонду
Фонд має доцільну систему інформаційного забезпечення, що об’єктивно відображає сформовану економічну ситуацію.
Інформаційне забезпечення – це зв’язок інформації із системами керування Фондом і управлінським процесом у цілому. Воно може розглядатися не тільки в цілому, охоплюючи усі функції керування, але і по окремих функціональних управлінських роботах, наприклад прогнозуванню і плануванню, обліку й аналізу. Це дає можливість виділити специфічні моменти, властиві інформаційному забезпеченню функціонального керування, розкривши в той же час його загальні властивості, що дозволяє направити дослідження всередину.
У сучасних умовах важливою областю стало інформаційне забезпечення, що складається в зборі і переробці інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Передача інформації про положення і діяльність фонду на вищий рівень керування і взаємний обмін інформацією між усіма взаємозалежними відділами фонду здійснюються на базі сучасної електронно-обчислювальної техніки й інших технічних засобів зв’язку.
Можна затверджувати, що ефективна діяльність фонду можлива тільки при наявності єдиної корпоративної (комплексної) системи, що поєднує керування фінансами, персоналом. Вимоги, пропоновані до корпоративної інформаційної системи, повинні відповідати процесам, функції автоматизованих робочих місць – посадовим обов’язкам співробітників.
Підходячи до сучасних вимог, пропонованих до якості роботи управлінської ланки фонду, не можна не відзначити, що ефективна робота його цілком залежить від рівня оснащення офісу фонду електронним устаткуванням, таким, як комп’ютери, засоби зв’язку, копіювальні пристрої.
Але фонд має чи мало недоліків у цьому відношенні.
У віддалених відділеннях використовується застаріле комп’ютерне обладнання, факси.
Наприклад поганий зв’язок з відділенням в м. Тернівці. Дуже довго йде передача інформації, іноді зв’язок зникає.
Не всі відділення мають в розпорядженні Internet. Застарілі комп’ютери не так швидко обробляють інформацію, як нові, в них частіше бувають збої, що приводить до несвоєчасного надання звітів, затримка працівників на місцях після закінчення робочого дня.
Думаю, закупка нових комп’ютерів, офісного обладнання дозволить виконувати більший обсяг роботи і досягати кращих результатів за більш короткий термін. В добре оснащеному офісі підвищиться якість роботи, а персонал буде відчуватисебе комфортніше.
3.
Розробка заходів щодо підвищення ефективності роботи інформаційно-керуючих систем
3.1 Необхідність комп’ютерного забезпеченні в сучасних умовах господарювання
Сучасні масштаби і темпи впровадження засобів автоматизації керування в умовах сучасного господарювання з особливою гостротою ставить задачу проведення комплексних досліджень, зв’язаних із усебічним вивченням і узагальненням виникаючих при цьому проблем як практичного, так і теоретичного характеру.
В останні роки виникає концепція розподілених систем керування господарством, де передбачається локальна обробка інформації. Для реалізації ідеї розподіленого керування необхідне створення для кожного рівня керування і кожної предметної області автоматизованих робочих місць (АРМ) на базі професійних персональних ЕОМ.
Для кожного об’єкта керування потрібно передбачити автоматизовані робочі місця, що відповідають їхньому функціональному призначенню. Однак принципи створення АРМ повинні бути загальними: системність, гнучкість, стійкість, ефективність
Принцип гнучкості означає пристосовність системи до можливих перебудов завдяки модульності побудови всіх підсистем і стандартизації їхніх елементів.
Принцип стійкості полягає в тім, що система АРМ повинна виконувати основні функції незалежно від впливу на неї внутрішніх і зовнішніх можливих факторів.
Ефективність АРМ варто розглядати як інтегральний показник рівня реалізації приведених вище принципів, віднесеного до витрат по створенню й експлуатації системи.
3.2 Впровадження єдиного програмного продукту АС «Членство та внески» в робочих органах виконавчої дирекції фонду
Відсутність у відділеннях виконавчої дирекції Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дніпропетровській області єдиної автоматизованої програми, не дозволяє керівникам та спеціалістам одержувати оперативну інформацію реєстрацію страхувальників та сплату ними страхових внесків.
В даній дипломній роботі пропонується впровадити у користування програму АС «Членство та внески». Цей програмний продукт призначений для створення, формування і ведення електронної Бази Даних щодо суб’єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб та фізичних осіб, що використовують найману працю, а також фізичних осіб, які добровільно зареєструвались у робочому органі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Програмний продукт має в своєму складі спеціалізоване програмне забезпечення та Базу Даних, що вміщує відповідні дані щодо страхувальників, а також квартальні звіти страхувальників «Розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду».
Програмний продукт надає такі функціональні можливості:
– завантаження, зберігання та систематизація даних про страхувальників;
– формування та друк страхового свідоцтва;
– формування та друк повідомлення про встановлення страхового тарифу;
– друк опису страхувальників, в т.ч. відібраних відповідно запиту;
– автоматизоване приймання квартальних звітів від страхувальників «Розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду» з одночасним контролем правильності їх заповнення та завантаженням звітів до Бази Даних;
– відбір квартальних звітів страхувальників відповідно запиту;
– формування зведеного звіту за звітний квартал;
– формування та друк звітів щодо:
– зареєстрованих та знятих з обліку страхувальників;
– відомості щодо реєстрації та звітів;
– страхувальників, які мають регресні виплати;
– страхувальників та причини несплати страхових внесків;
– відомості про страхувальників, яким нараховано за актами;
– про наявність квартальних звітів за звітний квартал (зданих своєчасно або після встановленого терміну, або відпускних);
– формування та друк звітів щодо кількості страхувальників та надходження страхових внесків за класами професійного ризику, в тому числі і за категоріями страхувальників (юридичні особи та фізичні особи, що використовують найману працю, а також добровільно зареєструвались у робочому органі виконавчої дирекції Фонду);
– формування та друк звітів щодо надходження страхових внесків за видами економічної діяльності.
Автоматизовано систему «Членство та внески» призначена для автоматизації процедур реєстрації страхувальників, збору й обліку страхових внесків, роботи з виписками з банку, формування звітних відомостей і проведення аналізу даних за різними критеріями.
Автоматизована система складається з бази даних і автоматизованих робочих місць (АРМ). Склад АРМів відповідає типовим функціям фахівців районних відділень (які ведуть облік справ страхувальників і виконують перевірку нарахувань і перерахувань страхових внесків) і обласних керувань.
Автоматизована система «Членство і внески»:
– реалізована в архітектурі клієнт-серверній архітектурі;
– працює в середовищі Windows;
– використовує Систему Керування Базами Даних FireBird;
– має можливість експорту в офісні програми, зокрема Microsoft Office.
Для оптимальної роботи необхідна установка операційної системи Windows-XP та офісного пакету Microsoft Office-2000.
СУБД FireBird – це некомерційний програмний продукт, вільний у розповсюдженні та використанні. Право на його використання забезпечується ліцензією InterBase Public License v/1/0 компанії InterpriseCorp. СУБД FireBird є повним аналогом СУБД InterBase 6.0. компанії InterpriseCorp. СУБД FireBird є можливість отримати безкоштовно в мережі Internet за адресою: prdownloads.sourceforge.net/firebird.
Автоматизована система побудована на основі клієнт-серверної архітектури, передбачає наявність сервера (виділеного або не виділеного) та клієнтських робочих місць.
На серверу встановлюється СУБД FireBird, функціональні програмні модулі та база даних.
На клієнтському робочому місці встановлюються лише функціональні програмні модулі (не включаючи адміністративних утиліт).
АС «Членство та внески» створена з метою автоматизації управлінської діяльності при виконанні статутних завдань Фонду відповідно до вимог статті 24 базового Закону в частині ведення реєстру платників страхових внесків та статті 46 в частині збору та акумулювання страхових внесків та інших доходів до Фонду.
АС «Членство та внески» автоматизує технологію:
– взяття на облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і надання їм статусу платника страхових внесків на підставі відомостей з ЄДР про вчинення реєстраційних дій щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і відомостей регіональних центрів зайнятості щодо реєстрації трудових договорів між працівником і фізичною особою;
– обліку та контролю повноти і достовірності відомостей про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду;
– розрахунку, зведення та аналізу показників звітності щодо взяття на облікстрахувальників та стану сплати ними страхових внесків;
– контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати страхових внесків, інших платежів до Фонду та цільовим використанням коштів страхувальників;
– формування подань про здійснення заходів з погашення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, штрафних (фінансових) санкцій та пені, нарахованої на недоїмку, страхувальником.
АС «Членство та внески» застосовується в роботі управління обліку страхувальників та надходження доходів центрального апарату виконавчої дирекції Фонду, відділів збору страхових внесків та взяття на облік платників страхових внесків управлінь та відділень виконавчої дирекції Фонду.
За організаційною структурою АС «Членство та внески» – розподілена ієрархічна в трьох рівнях система відповідно до організаційної структури виконавчої дирекції Фонду, а саме:
– в центральному апараті виконавчої дирекції Фонду – АС центрального рівня;
– в управліннях виконавчої дирекції Фонду – АС обласного рівня;
– в відділеннях виконавчої дирекції Фонду – АС районного рівня.
За функціональною структурою АС є багатофункціональною системою відповідно до покладених на виконавчу дирекцію Фонду статутних завдань щодо забезпечення обліку страхувальників та формування доходної частини бюджету Фонду і включає такі підсистеми:
– обліку страхувальників та ведення реєстру платників страхових внесків («Реєстр платників страхових внесків»);
– обліку та аналізу надходження доходів («Внески»);
– службових та сервісних функцій («Сервіс»).
Підсистеми «Реєстр платників страхових внесків» та «Внески» складаються з функціональних задач, кожна з яких вирішується на відповідному рівні АС у визначеній технологічній послідовності.
На центральному рівні підсистема «Реєстр платників страхових внесків» вирішуює такі функціональні задачі:
– ведення державних класифікаторів для забезпечення уніфікованої обробки відомостей з ЄДР;
– розподіл відомостей з ЄДР про вчинення реєстраційних дій щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;
– формування та ведення реєстру платників страхових внесків(по Україні в цілому).
На обласному рівні вирішуються такі функціональні задачі:
– актуалізація державних класифікаторів;
– формування та ведення реєстру платників страхових внесків (по області в цілому).
На районному рівні:
– актуалізація державних класифікаторів;
– облік відомостей з ЄДР про вчинення реєстраційних дій щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;
– облік відомостей щодо реєстрації трудових договорів між працівником і фізичною особою;
– взяття на облік юридичних осіб, а також їх відокремлених підрозділів, фізичних осіб та надання їм статусу страхувальника.
На центральному рівні АС у складі підсистеми «Внески» вирішуються такі функціональні задачі:
– зведення та аналіз звітності про стан взяття на облік страхувальників та сплати ними страхових внесків (в цілому по Україні та в розрізі управлінь виконавчої дирекції Фонду).
На обласному рівні вирішуються такі функціональні задачі:
– розподіл платежів страхувальників за виписками управлінь Державного Казначейства (по відділеннях виконавчої дирекції Фонду);
– зведення та аналіз звітності про стан взяття на облік страхувальників та сплати ними страхових внесків (по управлінню виконавчої дирекції Фонду в цілому та в розрізі відділень виконавчої дирекції Фонду).
На районному рівні:
– облік платежів страхувальників за виписками управлінь Державного Казначейства;
– облік нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду страхувальниками;
– контроль за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати страхових внесків, інших платежів до Фонду та цільовим використанням коштів страхувальників;
– визначення суми боргу та облік погашення заборгованості страхувальниками;
– формування звітності про стан взяття на облікстрахувальників та сплати ними страхових внесків (по відділенню виконавчої дирекції Фонду в цілому).
Підсистема «Сервіс» створюється як допоміжна підсистема у складі Ас «Членство та внески» складається з функцій, призначених для адміністрування АС на всіх рівнях. Кожна службова або сервісна функція виконується в разі потреби, незалежно від виконання інших службових та сервісних функцій.
На центральному, обласному та районному рівнях АС у складі підсистеми «Сервіс» виконуються такі функції:
– ведення реєстраційних даних робочих органів виконавчої дирекції Фонду;
– надання прав користувачів системи робітникам робочих органів виконавчої дирекції Фонду;
– автоматичне оновлення бази даних робочих органів виконавчої дирекції Фонду;
– завантаження реєстру платників страхових внесків до бази даних АС;
– вивантаження реєстру платників страхових внесків з бази даних АС;
– автоматичне ведення журналу обліку операцій з базою даних робочих органів виконавчої дирекції Фонду;
– автоматичне ведення журналу обліку операцій з реєстром платників страхових внесків в базі даних робочих органів виконавчої дирекції Фонду;
– резервне копіювання бази даних АС.
Використання автоматизованої системи можливе при наявності знань користувача щодо операційної системи комп’ютера (Microsoft Windows 2000/XP/2003) та володіння базовими навичками роботи в ній.
Користувачеві мають бути знайомі наступні поняття та навички:
– використання меню «Пуск» («Start») для того щоб визвати програми;
– прийоми роботи з вікнами;
– робота з меню;
– використання управляючих елементів діалогів;
– стандартні діалоги;
– поняття «Буфера обміну» Windows та прийоми роботи з ним;
– налаштування операційної системи за допомогою «Панелі управління» (Control Panel).
Якщо користувач недостатньо знається на перерахованих вище поняттях та навичках, то необхідно звернутися до документації по операційній системі.
У більшості вікон системи присутні наступні елементи:
– інформаційне поле – поле, що обведено рамкою та має колір панелі екрану, призначене для виводу на екран текстової інформації;
– поле вводу – частина екрану, призначена для вводу інформації (зазвичай з клавіатури); зовні схожа на інформаційне поле, але виділена більш світлим кольором по відношенню до кольору панелі екрану;
– поле вводу за допомогою списку вибору (комбобокс) – представляє собою поле вводу з кнопкою, при натисканні якої відкривається список вибору, що представляє записи відповідного довідника для обрання необхідного значення;
– поле однозначного вибору – поле вибору, використовується для вибору лише одної властивості об’єкту з групи властивостей (кнопок) або тільки одного значення (наприклад, так\ні). Якщо в полі встановлено відмітку, то його значення відповідає надпису справа;
– поле багатозначного вибору;
– поле, що призначене для обрання будь-якої кількості властивостей об’єкту з запропонованої групи властивостей;
– список-таблиця – перелік однорідних обертів (елементів списку), кожний рядок якого відтворює інформацію про один з обертів даного списку; перелік всіх елементів таблиці відбувається за допомогою стрілок прокрутки (скроллера);
– кнопка – елемент екрану, що призначений для управління та редагування;
– контекстне меню – меню, що викликається кликом правої кнопки миші на будь-якому з інформаційних елементів системи та відображає список можливих операцій із зазначеним елементом. Вибором пункту меню здійснюється виконання відповідної операції;
– блокнот – принцип організації вікна, що зовні нагадує блокнот із закладками. Вибір необхідної сторінки вікна здійснюється кликом лівої кнопки миші на закладці що відповідає сторінці;
– індикатор стану – виділений кольором напис на екрані (зазвичай вгорі вікна картки РВ), що вказує на поточний режим роботи даного вікна – наприклад, знаходяться дані в режимі перегляду, редагування або вводу нової інформації.
В багатьох вікнах системи інформація подається у вигляді списків-таблиць, при роботі з якими надаються наступні можливості:
– зміна ширини стовпчиків таблиці. Для цього слід підвести курсор до границі шапки стовпчику; коли курсор зовні змінить вигляд на двонаправлену стрілку, натисніть лівою кнопкою миші та, не відпускаючи її, змініть ширину стовпчику;
– сортування записів списку-таблиць по зростанню чи зменшенню значень однієї з колонок – для цього слід підвести курсор до шапки цієї колонки та натисніть ліву кнопку миші;
фонд страхування програма управління
Вимоги до апаратного забезпечення
Вимоги до клієнтського робочого місця
Автоматизована система «Членство і внески» – програмний засіб, призначений для рішення широкого кола задач по автоматизації різних видів операцій при роботі зі страхувальниками.
Впровадження автоматизованого продукту є єдиним з факторів поліпшення фінансового стану Фонду.
Для визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів необхідно порівняти базовий період (до впровадження організаційно-технічних заходів) і прогнозні показники після впровадження нової програми.
Реєстр страхувальників у відділеннях Фонду ведуть 120 спеціалістів. Згідно з інструкціями супроводжуючих інсталяційний пакет АС «Членство і внески», після впровадження програми цей штат буде скорочено на 12 – 13%, тобто
чпр = чб ( ), (3.1)
де чпр – чисельність працюючих у проектному варіанті, осіб;
чб – чисельність працюючих у базовому варіанті, осіб.
чпр = 120 х0,875 = 105 осіб
Скорочення чисельності працюючих становить:
Дч = чб – чпр, (3.2)
Дч = 120 – 105 = 15 осіб
Визначимо трудовитрати по формулі:
Т = ч Ч tc Ч tм (3.3)
де Т – трудовитрати, людино-година;
ч – чисельність працюючих, осіб;
tc – тривалість зміни, годин;
tм – місячний фонд робочого часу, дні.
До впровадження організаційно-керуючих систем:
Тб = 120 Ч 8 Ч 24 = 23040 л год / міс.
Після впровадження організаційно-керуючих систем:
Тпр = 105 Ч 8 Ч 24 = 20160 л год / міс.
У вартісному виразі витрати на ведення реєстру страхувальників наведено у таблиці 3.3.
Витрати на ведення реєстру у відділеннях Фонду (грн.)
Вартість електроенергії визначимо за формулою:
Се = Пк Ч Теф Чn, (3.4)
де Пк – потужність, що споживає комп’ютер, кВт;
Теф – ефективний фонд робочого часу, час;
В-тариф, грн. / кВт год;
n – кількість комп’ютерів, шт.
Сбе = 0,2 Ч 5 Ч 24 Ч 100 Ч 0,2 = 480 грн / міс., за рік 480 х 12 = 5760 грн.
Спре = 0,2 Ч5 Ч 24 Ч 90 Ч 0,2 = 432 грн / міс., за рік 432 х 12 = 5184 грн.
Витрати на електроенергію зменшились, оскільки ліквідовано повторні набори інформації, паралельні обчислення, як це було у базовому варіанті у випадку використання локальних програм.
Сеабс = Сбе – Спре, (3.5)
або:
Севідн = Сеабс / Сбе х 100, (3.6)
Сеабс = 5760 – 5184 = 576 грн.,
Севідн = 576 / 5760 х 100 = 10%.
Допоміжні матеріали (папір, дискети, картриджі, інше) коштують за даними базового підприємства 500 грн. на рік. З розрахунку на один комп’ютер.
Мб = 500 Ч n, (3.7)
Мпр = 500 Ч n, (3.8)
Мб = 500 Ч 100 = 5000 грн.
Мпр = 500 1 90 = 4500 грн.
Заробітна плата працюючих за рік:
З = Зср. м. Ч ч Ч 12, (3.9)
де Зср. м. – середньомісячна заробітна плата, для спеціалістів відділу збору внесків та реєстрації страхувальників вона становить 570 грн./міс.
У базовому варіанті заробітна плата робітників відділу становитиме:
Зб = 570 Ч 120 Ч 12 = 820800 грн./рік
Для проектного варіанту вона складатиме:
Зпр = 570 Ч 105 Ч 12 = 718200 грн.
Премії складають 25% від суми заробітної плати:
Пб = Зб Ч 0,25, (3.10)
Ппр = Зпр Ч 0, 25, (3.11)
Пб = 820800 Ч 0,25 = 205200 грн.
Ппр = 718200 Ч 0,25 = 179550 грн.
Нарахування складають 38, % від суми заробітної плати:
Нб = Зб Ч 0,388, (3.12)
Нпр = Зпр Ч 0,388, (3.13)
Нб = 820800 Ч 0,388 = 318470,4 грн.
Нпр = 718200 Ч 0,388 = 278661,6 грн.
Амортизація обладнання становить:
А = Ф Ч Н / 100*n, (3.14)
де Ф – вартість одного комп’ютера, грн.,
Н – норма амортизації, %;
n – кількість комп’ютерів, шт.
Тоді,
Аб = 2000 Ч 0,25 Ч 100 = 50000 грн.,
Апр = 2000 Ч 0,25 Ч 90 = 45000 грн.
Накладні витрати за даними базового підприємства становлять 30% від суми заробітної плати, тобто
Для базового варіанту:
НВб = (Зб +Пб) х 0,3, (3.15)
НВпр = (Зпр + Ппр) Ч 0,3, (3.16)
НВб = (820800 + 205200) Ч 0,3 = 307800 грн.,
НВпр = (718200 + 179550) Ч 0,3 = 269325 грн.,
Загальна сума витрат по обробці інформації становить:
В = Се + М + З + Н + А + НВ, (3.17)
Таким чином, до впровадження організаційно-технічних заходів ці витрати становлять:
Вб = 5760 + 5000 + 1026000 + 318470,4 + 50000 + 307800 = 1713030 грн.
Після впровадження організаційно-технічних заходів:
Впр = 5184 + 4500 + 897750 + 278661,6 + 45 000 + 260325 = 1500420,6 грн.
Економія по трудовим ресурсам становить:
ДТабс = Тб – Тпр, (3.18)
ДТабс = 23040 – 20160 = 2880 л год / міс.
За рік,
ДТр = ДТабс Ч 12, (3.19)
ДТр = 2880 Ч 12 = 34560 л год / рік.
Або 12,5%
Індекс зниження трудових витрат:
Іт = Тб / Тпр, (3.20)
Іт = 23040 / 20160 = 1,143
Зниження вартісних витрат:
ДВабс = Впр – Вб, (3.21)
ДВабс = 1713030 – 1500420,6 = 212609,4 грн.
дн = ДВабс / Вб Ч 100, (3.22)
ДВвідн = 212609,4 / 1713030 Ч 100 = 12,4%
Індекс зниження вартості витрат:
Ів = Вб / Впр, (3.23)
Ів = 1713030 / 1500420,6 = 1,142.
Кошторис витрат на впровадження організаційно-технічних заходів складається з витрат на придбання комп’ютерного забезпечення та впровадження програми.
Кошторис витрат на впровадження організаційно-технічних заходів
Термін окупності капітальних вкладень:
Ток = К / ДВабс, (3.24)
Ток = 35130 / 212609,4 = 0,16 рік, або 2 місяці.
Коефіцієнт ефективності капітальних вкладень:
Епр = ДВабс / К, (3.25)
Епр = 1 / 0,16 = 6,25.
Таким чином, витрати на впровадження організаційно-технічних заходів окупляться в продовж 2 двох місяців. При цьому трудові витрати скоротяться на 12,5%, економія фонду робочого часу становить 34560 людино-годин на рік. Зниження вартості витрат відбувається у 1,14 раз або 12,5%.
Суттєво зросте якість постановки на облік страхувальників, відповідно, підвищиться ефективність використання трудових ресурсів, що приведе до їх економії. Показники, що свідчать про це, наведені у таблиці 3.5.
Показники економічної ефективності організаційно-технічних заходів
Наведені дані свідчать про економічну доцільність організаційно-технічних заходів.
3.3 Проблеми забезпечення сучасною технікою
продолжение
–PAGE_BREAK–