Функціонування світового ринку рибної продукції

Об’єктомдослідження виступає світовий ринок риби та рибопродуктів як важливий елементсвітового господарства.
Суб’єктамидослідження виступають країни-експортери і країни-імпортери продукції ринкуриби та рибопродуктів.

Розділ І. Теоретико-методологічніоснови розвитку і функціонування світового ринку риби та рибопродуктів
1.1 Функціонуваннята розвиток світового ринку риби та рибопродуктів
Насучасному етапі суспільного розвитку значну роль для економіки кожної окремоїкраїни і світу в цілому відіграє світове господарство, яке поєднує національнігосподарства, що пов’язані і взаємодіють за законами міжнародного поділу праці.МПП полягає в спеціалізації окремих країн на виробництві певних товарів тапослуг і товарному обміні цими продуктами на світових ринках.
Світовийринок – це сукупність ринків окремих країн, що пов’язані між собою товарообміном.За своєю товарно-галузевою структурою світовий ринок поділяється на:
– ринок готових виробів;
– ринок сировини та напівфабрикатів;
– ринок послуг.
Світовий ринок риби та рибопродуктів завжди був ізалишається важливою складовою світової торгівлі. Стан і тенденції світовогорибного господарства, починаючи з 80-х років, характеризується підсиленнямконкуренції серед розвинутих у риболовному відношенні країн за правовикористання морських рибних ресурсів і морепродуктів. Застосування надмірнихпотужностей в Світовому океані при здійсненні рибальства спричинилопереексплуатацію основних об’єктів промислу, що користуються підвищеним попитомна світовому ринку, і зумовило необхідність розвитку рибництва – штучноговирощування риби та морепродуктів.
Важливим елементом системи організації ринку в умовахзростаючої кількості населення є механізм ринкового збалансування попиту іпропозиції. Ринок рибних товарів значною мірою формувався стихійно, без науковообгрунтованої системи. Головним регулятором функціонування даного сегменту бувринковий механізм, який швидко адаптувався до специфіки товару та побажаньспоживачів. У середині 90-х років ХХ століття почали розвиватись адаптовані доумов ринку збутові стратегії країн-продуцентів, які збільшили прибутки і охарактеризувалиосновні тенденції та напрями розвитку ринку риби та рибопродуктів [2,c.23].
На даний момент можна говорити про тісну залежністьобсягів вилову риби та рибопродуктів і кількості населення. Вцілому заразспостерігається часткове збалансування попиту і пропозиції на ринку рибу тарибопродукти, та все ж основною проблемою залишається невідповідність потребнаселення і виробництва даного виду продукції. На рисунку 1.1. зображеносучасну ситуацію на ринку риби та рибопродуктів.
/>
Рисунок 1.1. Сучасна ситуація на ринку риби тарибопродуктів
За прогнозамиекспертів ООН (Організація Об’єднаних Націй), споживання риби та морепродуктіву країнах, що розвиваються, постійно збільшуватиметься і безумовно значноюмірою впливатиме на структуру та вартість торговельних потоків на світовомуринку. Оскільки чисельність населення продовжує зростати значно швидшимитемпами, ніж обсяги пропозиції рибної продукції на світовому ринку, останнявизначатиметься і формуватиметься у відповідності до можливостей виробництвапродукції рибництва внаслідок природної обмеженості ресурсів для здійсненнярибальства. Для країн-експортерів даного виду продукції це створює потужнірушії для відтворення ресурсів Світового океану і розвитку альтернативнихджерел виробництва продукції рибної промисловості.
На сьогоднішнійдень можна говорити про досить швидкий і стабільний розвиток світового ринкуриби та рибопродуктів, а також про його важливість через зростаючий попит ічастку у світовій торгівлі, що постійно збільшується [2,c.25].
1.2 Механізмвзаємодії учасників світового ринку риби та рибопродуктів
 
Сучасних умовахрозвитку міжнародної торгівлі ефективне функціонування ринку риби та рибопродуктівнеможливе без злагодженого і відпрацьованого механізму взаємодії йогоучасників. Аналіз співпраці покупців і продавців у розвинених країнах є важливимелементом впровадження та вдосконалення ринкової політики.
Правила організаціїринку продукції рибальства та рибництва повинні враховувати розвиток і зміни всучасній системі видобутку продукції. Метою організації ринкової взаємодіївизначено забезпечення сталого управління водними ресурсами та досягненнястабільних цін на ринку, балансу між попитом і пропозицією враховуючи обсягисировини у кількості, необхідній як кінцевим споживачам, так і переробнійпромисловості країн-експортерів та країн-імпортерів (рис. 1.2).

/>
Рисунок 1.2.Організація ринкової взаємодії учасників світового ринку риби та рибопродуктів
Важливимелементом механізму взаємодії учасників ринку риби та рибопродуктів єрозроблення та впровадження єдиної збутової системи [2,c.27]. Спільна політикакраїн-учасників щодо організації реалізації продуктів рибного промислу тааквакультури об’єднує чотири складові частини (рис. 1.3).
/>
Рисунок 1.3.Спільна політика щодо організації ринку продуктів рибного промислу тааквакультури.
Беручи до увагиособливості здійснення рибного промислу, непередбачуваність і змінний характервиробництва, дисбаланс на ринку між попитом і пропозицією, особливості длясезонних видів промислу, то функціонування єдиної збутової стратегіїкраїн-учасників є одним з найважливіших аспектів стабільного функціонуванняринку риби та рибопродуктів.
Суть спільної політикикраїн-експортерів викладена в Директиві №104/2000 від 17 грудня 1999 року Провзаємодію учасників ринку продукції рибальства та рибництва. У даному документівказано, що кожний із чотирьох етапів може бути виконаний різними країнами наоснові взаємовигоди кожної зі сторін. Такий підхід значно пришвидшує збут ізбільшує прибутки, крім того дана стратегія може залучати ширше коло країн доучасті у збутовій системі [2,c.29].
На основі цьогоможна стверджувати, що механізм взаємодії учасників є важливою ланкою у стабільномуфункціонуванні ринку риби та рибопродуктів.
1.3 Особливостірегулювання світового ринку риби та рибопродуктів
 
Нові тенденції втрансформуванні міжнародного економічного середовища, які характеризуютьсяглобалізацією, лібералізацією, інтернаціоналізацією ринків, поляризацієюінтересів провідних економік світу, їх високою конкуренцією визначаютьскладність процесів, що відбуваються в міжнародній економіці. Все це зумовлюєнеобхідність проведення наукових досліджень, спрямованих на вивчення розвитку іпокращення функціонування світового ринку риби і рибопродуктів, який є одним знайперспективніших у світовому розрізі аналізу функціонування світовогогосподарства.
Сучасний світовийринок вимагає все більшої відкритості економіки країни і саме тому зовнішньоторговельнаполітика держави є специфічною сферою діяльності. Саме тому для неї характерніпостійні зміни у використанні певних інструментів державного регулювання, якіможуть бути викликані коливанням кон’юнктури на світових товарних ринках,політичними змінами тощо. Сучасний етап розвитку світового господарства тарегулювання зовнішньоекономічної діяльності характеризується високоюдинамічністю, що зумовлено гострою конкуренцією та багаточисленнимиторгівельними війнами, а також розвитком інструментарію регулювання міжнароднихпотоків.
Враховуючиважливість рибної галузі в забезпеченні населення продовольством, а такожнеобхідністю збереження та відтворення рибних запасів, питаннями рибальства іміжнародної торгівлі рибою та морепродуктами активно займається цілий рядміжнародних організацій. Визначальна роль у цій системі належить ФАО(Продовольча і сільськогосподарська організація ООН) та СОТ (Світоваорганізація торгівлі). Останніми роками ФАО та її відділ з регулювання торгівлів підкомітеті з рибальства та рибництва (COFI:FT) все більше зближуються з СОТу частині постановки та вирішення складних задач зовнішньоторговельних проблемміжнародної торгівлі рибою та морепродуктами [3,c.96].
Рибнегосподарство як важлива складова сільського господарства теж вимагає здійсненняефективної політики державного регулювання дозволеними методами таінструментами у відповідності до вимог міжнародних і регіональних організацій.Сучасний портфель адаптованих методів регулювання, які широко використовуютьсяна практиці в процесі торгівлі рибою і морепродуктами та проходженніміжнародними каналами, вже має в своєму арсеналі достатню кількістьінструментів регулювання, які розподілено на тарифні та нетарифні (квоти,ліцензії, імпортні податки тощо.)
Та, як і будь-якагалузь світового ринку, ринок риби та рибопродуктів підкоряється законам попитуі пропозиції. Для деяких країн ця продукція є просто незамінною, для неїхарактерною є широка диверсифікація. Структуру продукції світового ринку рибита рибопродуктів можна дослідити за даними рис 1.4.

/>
Рисунок 1.4.Структура продукції світового ринку риби та рибопродуктів.
У тому, щостосується процесів рибальства та рибництва, необхідність застосуванняадекватних заходів регулювання та підтримки з боку держави продиктовано появоюу світовій економіці прикладів недієздатності ринкової конкуренції самостійновідрегулювати цей ринок (через прояв монополізму в результаті концентрації праввикористання водних біоресурсів у великих судновласників та відсутністьоднакового доступу країн до ресурсів риби та морепродуктів). До того ж, рибу таморепродукти відносять до вичерпних природних ресурсів, які ринок не здатнийзабезпечити в необхідних обсягах, а практика вже надала багато підтвердженьтого, наскільки небезпечний ринковий лібералізм по відношенню до живихресурсів. Доведено, що субсидіювання рибного господарства приводить до нулязахисний ефект від застосування протекціонізму. Проаналізувавши попереднінапрацювання ФАО та врахувавши ресурси для фінансування субсидій, яківикористовують у сучасній економіці, їх класифікують на бюджетні, позабюджетнікошти, міжгалузеві субсидії та такі, що спрямовані на зменшення платежів закористування ресурсом [3,c.97].
Регулюванняміжнародної торгівлі рибою і морепродуктами ускладнюється й тим, що рибнапродукція не є предметом домовленостей Угоди про сільське господарство в рамкахСОТ, і поліпшення доступу до ринку даної продукції відповідно пов’язують зпрогресом у переговорах відносно доступу до ринку для несільськогосподарськоїпродукції (NAMA). У багатьох розвинених країнах зросло усвідомленнянеобхідності комплексного реформування правил торгівлі продукції.
Одночасно існуютьпідстави стверджувати, що незважаючи на наявність торговельних бар’єрів насвітовому ринку риби та морепродуктів, які пропонується класифікувати натарифні і нетарифні (адміністративні та економічні), вони є значно нижчимипорівняно з традиційними ринками аграрної продукції. Так, тарифи значно нижчі,а імпортні квоти значно ліберальніші. Саме завдяки цьому міжнародна торгівляданою групою товару розвивається досить високими темпами [3,c.98].
 

Розділ ІІ. Тенденціїта динаміка розвитку світового ринку риби та рибопродуктів
 
2.1 Країни-постачальникиі країни-імпортери риби та рибопродуктів
Пропозиція риби та морепродуктів на глобальному ринкуформується за рахунок трьох основних ресурсів. Це рибальство у світовомуокеані, на яке припадає 61 % загального видобутку рибної продукції, тавнутрішнє рибальство (озера й річки) в обсягах 6%, а також продукція рибництва(аквакультури), вирощуванням якої займаються як у внутрішніх водоймах, так і вспеціально облаштованих територіях уздовж морського узбережжя, що забезпечує33% обсягів із позитивною тенденцією до збільшення. На рисунку 2.1. показанаструктура світової пропозиції риби та рибопродуктів.
/>
Рисунок 2.1. Структура світової пропозиції риби тарибопродуктів.
Веденнярибальства та рибництва є висококонцентрованим видом діяльності. Близько 80%загального видобутку рибної продукції забезпечують усього 20 країн, серед якихКитай виступає беззаперечним лідером. Також світовий стан пропозиції на ринкуриби та морепродуктів протягом тривалого часу визначають Перу, США, Чилі,Індонезія, Японія, Індія, РФ, Таїланд, Норвегія, Латвія, Естонія. Веденнярибного господарства цими країнами зумовлено виходом до морів, наявністюрозвинених портів і хорошої державно-регуляційної бази [4,c.72]. На рисунку 2.2.показано частки країн-експортерів риби та рибопродуктів на світовому ринку.
/>
Рисунок 2.2. Часткикраїн-експортерів на світовому ринку риби та рибопродуктів.
Здійсненняекспортно-імпортних операцій на світовому ринку рибною продукцією дозволяєзабезпечувати попит населення кожної окремої країни в умовах нерівності доступудо водних ресурсів. Нерівномірність споживання риби та рибопродуктів середкраїн світу зумовлено більше історичними аспектами і особистими уподобанняспоживачів даних країн.
На сучасномуетапі свого розвитку міжнародні потоки торгівлі рибою та морепродуктамипродовжують бути направлені з тих країн, що розвиваються, до індустріальнихдержав. Лідерами серед країн-імпортерів вважаються: ЄС (близько 24% загальних обсягівімпорту), Японія та США, також вагомою є частка азіатських країн (решта імпортуприпадає на країни Центральної Америки і Океанії. На рисунку 2.3. показаноструктуру імпорту риби та рибопродуктів.

/>
Рисунок 2.3.Частки країн імпортерів на світовому ринку рибита рибопродуктів
Найбільшимисвітовими експортерами риби та рибопродуктів є країни, що розвиваються. Так, заданими ФАО, в 1981 р. ці країни забезпечували до 34% обсягів експорту риби таморепродуктів, 2007р. − 46%, а в 2009 році цей показник досягав 57відсотків. Тому можна говорити про позитивні тенденції у розвитку економік цихкраїн і загалом про збільшення їх частки у світовому господарстві [4,c.75].
 
2.2 Тенденціїрозвитку світового ринку риби та рибопродуктів
 
В умовах розвиткусвітового ринку спостерігається збільшення споживання риби через їїпопулярність та доступність у порівнянні з іншими видами продуктів тваринногопоходження, збільшення споживання делікатесних рибопродуктів та збільшенняпопулярності промислових риб малих розмірів через їх низьку вартість [5,c.54].
Споживання рибита рибопродуктів у світі зростає, в основному це відбувається через збільшеннячисельності населення, незначна частка – через зростання споживання на душунаселення. Обсяги вилову риби та рибопродуктів у 2007-2009 роках можнадослідити за даними рис 2.4.

/>
Рисунок 2.4.Світовий обсяг вилову риби та рибопродуктів у 2007-2009 роках, (млн.тон.)
Проаналізувавшидані рис. 2.4. можна стверджувати, що стрімкими темпами зростає і ціна на рибута рибопродукти, більшою мірою це відбувається через інфляційні процеси. Цевпливає на обсяги вартісного вираження експорту і його частку у світовійторгівлі. На рисунку 2.5. зображено обсяги експорту риби та рибопродуктів увартісному вигляді за 2007-2009 роки.
/>
Рисунок 2.5.Обсяги світового експорту риби та рибопродуктів у 2007-2009 роках, (млрд.дол.США.)
рибопродуктизовнішня торгівля
Через виснаження запасівсвітового океану країнами-постачальниками риби та рибопродуктів у 1995 булаприйнята стратегія розвитку штучної аквакультури, таким чином риболовні країнинамагалися зберегти світові запаси риби та рибопродуктів, а також забезпечитиїх якісне відтворення. Відповідна домовленість була укладенакраїнами-експортерами риби та рибопродуктів на засіданні Генеральної АсамблеїООН у 1996 року. Підписання угоди відбулося на основі взаємодопомоги і взаємноївигоди між країнами. Члени об’єднання країн-експортерів мають допомагати ізаохочувати розвиток штучного вирощування риби та рибопродуктів на власнійтериторії, а також можуть здійснювати спільні з іншими державами програми, укладатидоговори, ділитися новітніми технологіями у даній сфері. Також країни можутьотримувати матеріальну і технічну допомогу від ООН чи безпосередньо від іншихчленів угоди [5,c.56].
Обраний курсрозвитку штучного вирощування риби виправдав себе, кожного року його часткустабільно зростає, тим самим допомагає зберегти і відтворити природні запаси.Динаміка розвитку штучної аквакультури можна проаналізувати за даними рис. 2.6.
/>
Рисунок 2.6. Обсягиштучної аквакультури у світовому господарстві, (млн.тон.)
В той час яккраїни, що розвиваються, але не є найменш розвинутими, постачають 65%рибопродуктів світової торгівлі, частка найменш розвинутих країн (НРК)залишається на дуже низькому рівні одного відсотка. ЄС є винятком з цієїтенденції, оскільки імпорт ЄС (напів-) переробленої риби з найменш розвиненихкраїн з 2000 року подвоївся. Торговельні потоки між країнами, що розвиваються,але не є НРК збільшилися на 25 відсотків з 2000 року. Китай в даний час єнайбільшим експортером рибної продукції та основним гравцем у рибопереробці.
Дослідженняпідкреслює важливість країн ЄС-27 як ведучого ринку імпорту рибної продукції усвіті, після США, Японії та Китаю.
Частка країнЄС-27 у світовому імпорті складає 30% у вартісному вираженні. Імпортвідбувається переважно з Норвегії, Китаю, Ісландії та США. Близько 10% імпортуЄС-27 надходить з країн Африки, Карибського басейну та Тихоокеанського регіону.Японія, Швейцарія, Росія та Норвегія є основними споживачами рибних продуктів,що експортуються з ЄС-27. Експорт до Норвегії в основному складає рибне борошнодля аквакультури.
Загалом можнаговорити про позитивну динаміку розвитку світового ринку риби та рибопродуктів, атакож про зростання частки країн, що розвиваються у даному сегменті світовоїторгівлі, що допомагає зростанню світового господарства [6,c.34].
2.3 МісцеУкраїни на світовому ринку риби та рибопродуктів
 
Оцінка тарозрахунок динаміки торгівлі рибою та рибопродуктами є дуже важливою задачеюдля нормального розвитку і функціонування цієї галузі господарства України. Насьогодні рівень вилову риби та добування рибопродуктів суднами під Державнимпрапором України у водах Світового океану знаходиться на рівні 147 тис. тонн, вморських водах України – 67 тис. тонн, у внутрішніх водоймах та аквакультурі — на рівні 42, 2 тис. тонн. В останнє десятиліття рівень споживання риби таморепродуктів майже досяг рівня 80-х років; такий рівень споживання забезпечуєтьсяза рахунок імпорту. Урядом України переглянуто та послідовно знижено протягом1999-2008 рр. ставки ввізного мита. Перше суттєве зниження ставок ввізного митавідбулося у 1999 році, потім ставки знижувались у період з 2005-2008 рр. підчас підготовки та перемовин до вступу до СОТ [7,c.67].
Буловисловлено певну стурбованість щодо субсидіювання рибного господарства деякимикраїнами світу, що ставить українського виробника у нерівне становище. Крімтого, стримуючим фактором при здійсненні торговельних операцій залишаютьсянетарифні заходи регулювання – ветеринарні і санітарні бар’єри, так і швидкістьзмін законодавства ЄС. Деякі держави в змозі фінансувати такі зміни за рахунокуряду (бюджету), але далеко не усі держави можуть собі дозволити такі масштабнівитрати.
Більшістьукраїнських підприємств потребують модернізації та впровадження системи якостіта інвестування коштів у модернізацію існуючих та побудову нових сучаснихпотужностей, оскільки у рибного господарства України є суттєвіможливості. Але на даний період часу рибне господарство нашої державиперебуває у стані дуже пасивного розвитку [7,c.68].
Характеристикудинаміці рибного господарства дають різні показники. Щоб детальнішепроаналізувати суть тенденції розвитку даної галузі, розрахуємо деякі з них.Для розрахунків застосуємо вихідні дані, що зображено в Додатках 1, 2, 3, 4, 5.
1. Показникидинаміки темпів росту: — темпи росту експортуТр.е. = Ез.р. / Еб.р. * 100%, деТр.е. – темпи росту експорту; Ез.р. – обсяг експорту в звітному році; Еб.р. – обсягекспорту в базисному році.
Базисний рік 2006, розрахуємо цей коефіцієнт для 2007-2009 років(тис.дол.США)
Тр.е. 2007 = 5677,7/5782,8*100%=98,2%
Тр.е. 2008 = 3673,4/5782,8*100%=63,5%
Тр.е. 2009 = 25175,6/5782,8*100%=453% — темпиросту імпорту (тис.дол.США)Тр.і. = Із.р. /Іб.р. * 100%, де Тр.і. – темпи росту імпорту; Із.р. – обсяг імпорту в звітномуроці; Іб.р. – обсяг імпорту в базисному році.
 Тр.і. 2007 = 444451,6/361240,6*100%=123%
 Тр.і.2008 = 616966,2/ 361240,6*100%=171%
 Тр.і.2009 = 471195,7/361240,6* 100%=130% — темпи ростузовнішньоторговельного обігу(млн.грн) Тр.зт.об. = ЗТОз.р. / ЗТОб.р. *100%, де Тр.зт.об. – темпи росту зовнішньоторговельного обігу; ЗТОз.р. – обсягзовнішньоторговельного обігу за звітний рік; ЗТОб.р. – обсягзовнішньоторговельного обігу за базисний рік.
Тр.зт.об. 2007 =450129,3/367023,4*100%=122,6%
Тр.зт.об. 2008 = 620639,6/367023,4*100%=169,1%
Тр.зт.об.2009=496371,3/367023,4*100%=135,2% З розрахунківвидно, що рибне господарство нашої держави має досить нестійке становище: рістпоказників експорту відбувається більше через інфляційні процеси у країні, ніжчерез реальний приріст вилову і реалізації риби та рибопродуктів.
Щодо імпорту, то він має досить стійку і постійну природу завиключенням 2008 року, коли імпорт був збільшений через зниження мит у зв’язку зперемовинами з СОТ та ЄС. Але зараз можна прогнозувати стійкі постійнітенденції у зростанні імпорту риби та рибопродуктів.
Ріст зовнішньоторговельного обороту теж залежить від мит та цін, у2008 році мита знижувались, а ціни зростали, що і призвело до підвищення цьогопоказника. Зараз він теж має постійне значення і стійкі тенденції [7,c.70].
2.Темпи приросту: — темпи приросту експорту Тпр.е. = Тр.е.з.р. /Тр.е.б.р. * 100%, де Тпр.е. – темпи приросту експорту; Тр.е.з.р. – темпи ростуекспорту за звітний рік; Тр.е.б.р. – темпи росту експорту за базисний рік.
Базисний рік 2007, розрахуємо:
Тпр.е. 2008 = 63,5%/98,2%*100% =64,7%
Тпр.е. 2009 = 453%/98,2%*100% =461,3%
— темпи приросту імпорту Тпр.і. = Тр.і.з.р. / Тр.і.б.р. * 100%, деТпр.і. – темпи приросту імпорту; Тр.і.з.р. – темпи росту імпорту за звітнийрік; Тр.і.б.р. – темпи росту імпорту за базисний рік.
Тпр.і. 2008 = 170%/123%*100% =139%
Тпр.і.2009 = 130%/123%*100% =105,7%
— темпи приросту зовнішньоторговельного обігу Тпр.зто =Тр.зто.з.р. / Тр.зто.б.р. * 100%, де Тпр.зто – темпи приростузовнішньоторговельного обігу; Тр.зто.з.р. – темпи зовнішньоторговельного обігуза звітний рік; Тр.зто.б.р. – темпи зовнішньоторговельного обігу за базиснийрік.
Тпр.зто. 2008 =169,1%/122,6%*100%=137,9% Тпр.зто.2009 = 135,2%/122,6%*100%=110,3%
Якщохарактеризувати темпи приросту, то їх величина і динаміка прямо залежать відпоказників динаміки. Тому можна говорити про ті самі тенденції: переважанняімпорту над експортом, зміни у структурі та розмірі мит, а також інфляційніпроцеси, що зумовили ріст деяких показників.
3. Сальдо торгового балансу – це різниця між вартіснимобсягом експорту та імпорту товарів окремої країни, отже розрахуємо сальдобалансу для 2007-2009рр. (тис. дол. США)
СБ 2007=5677,7-444451,6 =-438773,9
СБ 2008=3673,4-616966,6=-613293,2
СБ 2009=25175,6-471195,7=-446020,1
Сальдо торгового балансу України протягом даного періоду постійномало від’ємний результат. Це зумовлено нездатністю українського рибногогосподарства покривати потреби населення і задовольняти попит на рибу тарибопродукти. Згідно з даними вітчизняних і закордоних екпертів, при оновленнівиробничої бази і розвитку рибного господарства Україні вдастся збільшитизадоволення власного попиту у 2 рази, але це все одно не дасть змогу повністюзвільнитися від залежності імпортних поставок [8,c.94].
4. Експорт на душу населення: Ед.н. = Ез.р. / к-сть населення, де Ед.н. – обсяг експорту на душу населення в звітному році; Ез.р. – обсяг експортув звітному році.(тис.дол.США)
К-сть населення (тис.осіб)
Ед.н. 2007 = 5677,7/46372,7 =0,12
Ед.н. 2008 = 3673,4/46077,8 =0,080
Ед.н. 2009 = 25175,6/45859,8 =0,55
5. імпорт на душу населення: Ід.н. = Із.р. / населення, де І д.н. –обсяг імпорту на душу населення в звітному році;Із.р. – обсяг імпорту взвітному році.
Ід.н. 2007 = 444451,6/46372,7 =9,6
Ід.н. 2008 = 616966,2/46077,8 =13,4
Ід.н. 2009 = 471195,7/45859,8 =10,3
Неточність інепостійність цього показника частково залежить від кількості населення в державі,а також мит і цін. Розглядаючи даний період часу можна говорити про стійкітенденції зниження рівня населення, водночас росту цін і неоднакових ставокмит.
Зниженнякількості населення досить відчутно впливає на ці показники, тому можливітенденції росту як експорту так і імпорту риби та рибопродуктів на душунаселення.
У міжнародних зіставленнях експортна квота використовується нетільки для характеристики рівня інтенсивності зовнішньої торгівлі країни, а й зметою оцінки рівня відкритості національного господарства, участі вміжнародному розподілі праці [8,c.96].
6. Експортна квота (відношення експорту до ВВП): Ек.в. = Ез.р. /ВВП * 100%, де Ек.в. – експортна квота; Ез.р. — обсяг експорту в звітному році(тис.дол.США);
ВВП – валовий внутрішній продукт (тис.грн).
Курс валют:
2007 рік-1дол.США-5,05 грн.
2008 рік-1дол.США-5,26 грн.
2009 рік-1дол.США-7,79 грн.
Ек.в. 2007 = 5677,7/(720731000/5,05)*100%=0,00398%
Ек.в. 2008 =3673,4/(918056000/5,26)*100%=0,0021%
Ек.в. 2009 = 25175,6/(914720000/7,79)*100%=0,0214%
Використовуючидані щодо експортної квоти країни в аналітичних цілях, слід брати до уваги такізакономірності:
— за стабільних (нормальних) умов відтворення експортна квота для кожноїконкретної країни протягом певного історичного періоду зберігається більш-меншпостійною;
— експортна квота тим більша, чим вище розвинуті виробничі сили країни;
— увеликих країнах експортна квота, як правило, менша, ніж у малих;
— за відносно однакового рівня розвитку виробничих сил експортна квота тимбільша, чим менший економічний потенціал країни;
— експортна квота країни тим вища, чим розвиненіші її виробничісили, чим більше в її галузевій структурі виробництв з поглибленимтехнологічним розподілом праці, чим меншим є її економічний потенціал тазабезпеченість власними природними ресурсами.
 Частка риби та рибопродуктів у експорті України залишаєтьсядосить малою, вона дуже тісно пов’язана з коливанням курсу валют, тому говоритипро її реальне збільшення не доцільно, ріст експортної квоти зумовленийінфляційними коливаннями.
Імпортна квота, як частка імпорту у валовому внутрішньомупродукті країни, характеризує також рівень залежності країни від імпортутоварів і послуг.
7. Імпортна квота: Ік.в. = Із.р. / ВВП * 100%, де Ік.в. – імпортнаквота; Із.р. – обсяг імпорту в звітному році; ВВП – валовий внутрішній продукт.
Ік.в. 2007 = 444451,6/(720731000/5,05)*100%=0,311%
Ік.в. 2008 = 616966,2/(918056000/5,26)*100%=0,354%
Ік.в. 2009 = 471195,7/(914720000/7,79)*100%=0,401%
Імпорт риби та рибопродуктів України переважає експорт, тому імпортнаквота має більше значення, ніж експортна. Але інфляційні коливання валютногокурсу теж є причиною непостійного значення цього показника.
8. Квота зовнішньоторговельного обігу: ЗТОк.в. = ЗТОз.р. / ВВП *100%, де ЗТОк.в. – квота зовнішньоторговельного обігу; ЗТОз.р. – обсягзовнішньоторговельного обігу в звітному році (млн.дол.США); ВВП – валовийвнутрішній продукт (млн.дол.США).
ЗТОк.в. 2007 =450129,3 /(720731000/5,05)*100% =0,315%
ЗТОк.в. 2008 = 620639,6/(918056000/5,26)*100% =0,356%
ЗТОк.в. 2009 =496371,3 /(914720000/7,79)*100% =0,423%
Цей показник маємайже постійне значення, тому що ріст зовнішньоторговельного обороту збігаєтьсяз темпами росту ВВП нашої держави.
 9.Індексконцентрації експорту країни у світовому експорті риби та рибопродуктів.Розрахуємо його як відношення експорту риби та рибопродуктів України до часткиекспорту риби та рибопродуктів у світі.
КЕ=ЕУ/ЕС*100%,
ЕУ- експортУкраїни(млн.дол.США);
ЕС- експортсвітовий(млн.дол.США).
КЕ 2007 =5,6777/78000*100=0,0073%
КЕ 2008 =3,6734/86000*100=0,0043%
КЕ2009=25,1756/93000*100%=0,027%
Як видно зрезультатів, цей показник дуже малий і ніяк не впливає на міжнародний ринок іна торгівлю на ньому.
10. Коефіцієнтімпортної залежності країни — відношення обсягу імпорту певного товару до обсягуйого споживання в країні. Імпортну залежність можна охарактеризувати, якзалежність країни від зовнішнього ринку в яких-небудь товарах або їх групахвнаслідок відсутності в країні необхідних для виробництва потужностей,сировини, кваліфікованих кадрів або через причини економічного та політичногохарактеру.
Структурніпоказники розвитку міжнародної торгівлі характеризують експортні та імпортнітоварні потоки за такими ознаками, як товарний склад і регіональнаспрямованість.
Розрахуємокоефіцієнт імпортної залежності:

ІЗ=ОІ/ОС*100%,
ОІ – обсягімпорту даного товару на одну особу (кг.);
ОС – обсягспоживання даного товару у країні на одну особу (кг.).
ІЗ 2007 =13,3/16,8*100% = 79%
ІЗ 2008 =13,6/17,2*100% = 79%
ІЗ 2009 =13,1/17,4*100% = 75,3%
З розрахунківвидно, що Україна є залежною від імпорту риби та рибопродуктів через зростаючийпопит на даний товар.
11.Індексдиверсифікації експорту — це індекс відхилення товарної структури експортукраїни від структури світового експорту. Використовується, як правило, длявизначення розбіжностей У структурі зовнішньої торгівлі країн, експорт яких єдостатньо різнобічним. Розраховується на базі абсолютного відхилення частки абоіншого товару в експорті країни від його частки у світовому експорті. Для цьоговикористовується формула:
ІД =ЧС-ЧК/2,
ЧС –частка даного товару у світовому експорті (%);
ЧК –частка даного товару у експорті країни (%)
ІД2007 = 1,6-0,0115/2 = 0,794
ІД2008 = 1,7-0,00548/2 = 0,847
ІД2009 = 1,7-0,063/2 = 0,818
Значення індексурозміщують у межах: – Позитивне значення — структура експорту країни невідрізняється від світової або тієї, з якою порівнюється.
– Негативнезначення — структура експорту країни дуже відрізняється від світової або тієї,з якою порівнюється [14, 15]. Середнє значення індексу диверсифікації дляУкраїни в 2009 р. становило 0,75. В індустріально розвинутих країнах цейпоказник перебуває на рівні 0,2—0,4 (Франція — 0,252; Великобританія — 0,268;США — 0,344), а в країнах, що розвиваються, перевищує рівень 0,8—0,9 (Уганда таГвінея — 0,96, Нігер — 0,93, Нігерія — 0,91, Судан — 0,92) [8,c.119].
Хочаіндекс і характеризує кількісну відмінність товарної структури експорту країнивід структури світового чи регіонального експорту, але на його підставі неможна засвідчувати, що структура експорту однієї країни краща або гірша за іншу(Додаток 1, 2, 3,4, 5).
Недолікомданого показника є його значна залежність від кон’юнктури світових товарнихринків і насамперед від коливання цін на сировину та матеріали, щовикористовуються у виробництві даного товару. Навіть незначна їх зміна наокремі товари може суттєво вплинути на рівень індексу диверсифікації експортукраїни, який у свою чергу впливає на стратегію ведення торгівлі країною насвітовому ринку. Показники динаміки розвитку ринку риби та рибопродуктів Україниприведені у таблиці 2.1.
Показникидинаміки розвитку ринку риби та рибопродуктів України.
Таблиця2.1.№ Назва показника Роки 2007 рік 2008 рік 2009 рік 1. Показники динаміки темпів росту -темпи росту експорту 98,2% 63,5% 453% -темпи росту імпорту 123% 171% 130% -темпи росту зовнішньоторгівельного обігу 122,6% 169,1% 135,2% 2. Темпи приросту -темпи приросту експорту _ 64,7% 461,3% -темпи приросту імпорту _ 139% 105,7% -темпи приросту зовнішньоторгівельного обігу _ 137,9% 110,3% 3. Сальдо торгового балансу — 438773,9 — 613293,2 — 446020,1 4. Експорт на душу населення 0,12 0,080 0,55 5. Імпорт на душу населення 9,6 13,4 10,3 6. Експортна квота 0,00398% 0,0021% 0,00214% 7. Імпортна квота 0,311% 0,554% 0,401% 8. Квота зовнішньоторговельного обігу 0,315% 0,556% 0,423% 9. Індекс концентрації експорту 0,0073% 0,0043% 0,027% 10. Коефіцієнт імпортної залежності 79% 79% 75,3% 11. Індекс диверсифікації експорту 0,794% 0,847% 0,818%
Аналіз показниківдає змогу стверджувати, що рибна промисловість України має негативні тенденції.Наша держава залишається імпртозалежною, внутрішній ринок рибної продукції неможе задовольнити зростаючий попит. За рахунок імпорту досягається постачання тихвидів риб та рибопродуктів, до яких не мають доступу українські рибалки абообсяги їх вилову недостатні. Тому розвиток даної галузі є одним з першочерговимзавданням для економіки [9,c.56].

Розділ ІІІ. Проблемита перспективи розвитку світового ринку риби та рибопродуктів
 
3.1 Проблемита перспективи розвитку світового ринку риби та рибопродуктів в сучасних умовах
 
Риба тарибопродукти є одним з найважливіших для світової торгівлі товарів. Вартіснийобсяг торгівлі постійно зростає. Таким чином, майже 40% від загального обсягусвітового виробництва рибопродуктів надходить в міжнародну торгівлю.
Загалом,традиційні бар’єри на шляху торгівлі, такі як тарифи та кількісні обмеження,були значно скорочені в рамках ГАТТ. У середньому тарифи для риби булискорочені до 4,5 відсотків для розвинених і менш ніж 20 відсотків для країн, щорозвиваються [10,c.150].
Серед основнихкраїн-імпортерів, США застосовує найнижчі тарифи, а Китай і ЄС мають тарифи всередньому близько 10 відсотків. Ці два регіони також демонструють пікові тарифи.
Тарифи ЄС наперероблені продукти, здатні конкурувати з внутрішньою продукцією ЄС, євисокими, наприклад, тарифний пік на обробленого тунця складає 24 відсотки, 20відсотків на креветку і 12 відсотків на консервовані сардини. Іншою важливоюхарактеристикою структури тарифів ЄС є широкий спектр тарифів, щозастосовуються в залежності від країни походження на основі різних пільговихрежимів, які застосовуються до різних торговельних блоків.
Лише біля 5відсотків імпорту тарифікується як «найбільш сприятлива нація». 45 відсотківімпорту відбувається згідно з угодами про вільну торгівлю. Крім того, ЄС маєпрозору структуру, оскільки він застосовує тарифи як адвалерні мита. У своючергу, структура тарифів на ринках, що формуються або розвиваються, може створюватипроблеми для експортерів з ЄС. Дуже високі або незв’язані тарифи застосовуютьсяІндією і Бразилією.
Очікується, щозниження тарифів буде мати лише помірні економічні наслідки, з огляду навідносно низький рівень тарифів у даний час. Разом з тим, зниження тарифів можезавдати серйозного удару певним секторам всередині і за межами ЄС там, деіснують тарифні піки.
Зі зменшеннямтрадиційних бар’єрів в торгівлі, значення нетарифних бар’єрів виросло. Великірозвинені імпортуючі країни, включаючи ЄС, створили мережу суворих норм іправил у сфері охорони здоров’я та навколишнього природного середовища(наприклад, захист зникаючих видів). Наприклад, кількість повідомлень СОТ прозастосування санітарних та фітосанітарних заходів до рибної продукції подвоїласьз 2000 року.
ЄС, як правило,розглядається як лідер у розробці стандартів безпеки харчових продуктів і,відповідно, користується істотним впливом на експортні галузі в країнах, щорозвиваються [10,c.156].
Зі вступом Китаюв 2001 році до СОТ, усі країни-лідери у галузі рибного господарства сталичленами СОТ, за винятком Росії, яка перебуває в процесі переговорів прочленство. У поточному раунді переговорів у Давосі, рибне господарстворозглядається на п’яти різних рівнях:
1. доступ наринки несільськогосподарських товарів (NAMA);
2. угода просубсидії та компенсаційні заходи (ASCM);
3. торгівля танавколишнє середовище, зокрема в тому, що стосується багатосторонніхприродоохоронних угод (MEA);
4. угода проантидемпінг (ADA) і
5. генеральнаугода про торгівлю послугами (ГАТС).
Крім того,прецедентне право СОТ має деякий вплив на торгівлю рибопродуктами. Згідно знинішнім проектом модальностей NAMA до тарифів на рибу та рибні продукти будезастосовуватись так звана «Швейцарська формула» з окремимикоефіцієнтами для розвинених країн та для тих, що розвиваються. Було вирішено,що країни, що розвиваються, будуть мати право вибору певної гнучкості. Поточнаверсія проекту фіксує коефіцієнт «вісім» для розвинених країн і 20, 22 і 25,відповідно, для країн, що розвиваються. Для Європейського союзу це будеозначати максимальний тариф у вісім відсотків, в результаті чого середнійтариф, вірогідно, може скласти менше трьох відсотків.
На даний час неіснує жодних спеціальних положень СОТ стосовносубсидій у рибномугосподарстві. Ці субсидії регулюються лише загальними правилами, викладеними вУгоді СОТ про субсидії та компенсаційні заходи (ASCM). Але створюються всіумови для надання субсидій тим країнам, які цього потребують, дані висновкиможуть бути зроблені спеціальними комісіями СОТ або ООН [11,c.124].
3.2 Проблемита перспективи залучення України до світового ринку риби та рибопродуктів
 
Ситуація,яка склалася в рибній галузі за останні п’ятнадцять років, призвела дозменшення вилову риби й морепродуктів у чотири рази. Кількість робочих місцьскоротилась удвічі, зріс імпорт риби та інше. Тому з метою підвищенняефективності функціонування галузі Постановою Кабінету Міністрів України від 2листопада 2006 року № 1523 утворено Державний комітет рибного господарства України.Слід зазначити, що погіршення показників діяльності рибогосподарської галузі у2007 році відбувалося на основі її реструктуризації протягом останніх семироків. Наслідки цих дій відчутні ще й нині, що зумовлює потребу внесення зміндо багатьох нормативно-правових актів стосовно ліцензійних умов, безпекимореплавства, підтримки виробника та ін. Крім того, окремі центральні органивиконавчої влади, внаслідок бажання розширити сфери власного впливу, здійснюютьсистематичні спроби проведення перерозподілу державних повноважень і функційДержавного комітету рибного господарства України [11,c.132]. Основні вимоги, наякі звертають увагу комісії з ЄС і представники СОТ, – це відсутність чіткоїрозмежованості щодо відповідальності й узгодженості дій між Міністерствомохорони здоров’я України, Державним департаментом ветеринарної медицини таДержспоживстандартом України. При цьому, треба зазначити, що Держкомрибгосп, якорган державної влади в галузі рибного господарства не має повноважень щодовідповідальності за якість харчових рибних продуктів, постачання, переробки таучасті інспекторів у роботі на продовольчих ринках України. Будь-які дії, щоперешкоджають функціонуванню цілісного комплексу промислового рибальства,неодмінно призводять до негативних наслідків.
Протягом 2007року, відповідно до плану роботи й затверджених заходів, здійснювались функціїдержавного управління й контролю в межах компетенції. За період реорганізації врибній галузі вже є можливість оцінити ефективність ужитих заходів та реформ заданий період часу. Звертає на себе увагу те, що протягом останніх років виловриби й видобуток морепродуктів в Україні весь час зменшується на 5–10%. Але вцілому вилов риби з різних причин ще не досяг планових показників. Згіднопрогнозів експертів передбачається вирішення цієї проблеми. Неабияку роль узниженні ефективності господарської діяльності українського океанічного флотувідіграє висока вартість пального (наші судна є морально застарілими йвитрачають занадто багато пального порівняно з сучасним поколінням океанічнихсуден). У результаті обсяги вилучення антарктичного криля зменшилися порівняноз минулим роком майже вдвічі, хоча ресурс і діяльність України в Комісії іззбереження морських живих ресурсів Антарктики дає змогу збільшити обсягвилучення криля щонайменше втричі, в свою чергу це збільшило б частку нашоїдержави у світовому рибному господарстві і підвищило б прибутки у цій галузі [11,c.134].Специфічними особливостями рибної галузі є сезонний характер промислу й те, щоосновна чистина (майже три чверті) риби й морепродуктів добувається в межахвиключних (морських) економічних зон іноземних країн та у відкритій частиніСвітового океану і лише 25 відсотків – у морській економічній зоні тавнутрішніх водоймах України, включно з товарним рибництвом. У 2007 роцібезпосередньо рибним промислом у водах за межами юрисдикції України булозайнято лише 8–13 суден з 39; решта простоювала в очікуванні ремонту,екіпірування тощо. Прибережний риболовний флот, який веде промисел вАзово-Чорноморській зоні, складається зі 156 суден, які аналогічно океанськимпотребують істотного поліпшення технічного й технологічного оснащення зурахуванням світового досвіду й досягнень у цій сфері. Моральна застарілістьукраїнського видобувного флоту, зокрема Азово-Чорноморського басейну,призводить до зростання собівартості сировини, що вилучається, та робить їїнеконкурентноздатною порівняно з аналогічною сировиною інших постачальників(зокрема, це стосується чорноморського шпроту, або кільки). Цього року попитконсервних виробництв на місцевий шпрот знизився до мінімального, переваганадається імпортному балтійському, який значно дешевший. Причому звинувачуватипостачальників – естонські, шведські або інші підприємства країн Балтії – тутнекоректно: вони завчасно з допомогою як власних державних органів, так і ЄСздійснили модернізацію та істотне оновлення флоту. За три попередні роки тількина 10 відсотків удалося виконати завдання відповідно до Закону України«Про Національну програму будівництва суден рибопромислового флоту Українина 2002-2010 роки» (за браком державної підтримки). Водночас завідповідний період з урахуванням неповної інформації підприємства галузіосвоїли майже 193,8 млн. гривень або 38млн. доларів США власних і кредитнихкоштів, які залучені від закордонних інвесторів, зацікавлених у розвитку рибноїпромисловості на території України [12,c.43]. Впродовж останніх 10 років(згідно з висновками наукових установ) різко зменшилися запаси багатьох ціннихвидів риб – судака, чорноморського калкана, ляща та інших видів риб. Употочному році за Програмою «Відтворення водних живих ресурсів увнутрішніх водоймах та Азово-Чорноморському басейні» на проведення робітіз зариблення природних водойм загальнодержавного значення передбачено бюджетнеасигнування у сумі 4 млн. гривень, однак це лише мала частина необхіднихфінансів для забезпечення належного ефекту від зариблення. Останнім часомпомітно зріс інтерес до культивування найцінніших об’єктів рибництва,насамперед, до представників осетроподібних (веслоноса) та лососевих (райдужноїфорелі). Другим за значенням традиційним напрямом в аквакультурі України єіндустріальне рибництво. Нині в Україні створено десятки тепловодних рибнихгосподарств, які працюють на підігрітій скидній воді електростанцій. Такожшироко використовуються водойми-охолоджувачі енергетичних установок. Дляводойм-охолоджувачів раціонально культивувати теплолюбну рибу, яка швидкоросте. До таких належать рослиноїдні риби (зокрема чорний амур), веслоніс,буфало, тіляпія та інші. Одним з найпотужніших резервів збільшення обсягівпрісноводної риби є підвищення ефективності рибогосподарського освоєнняводосховищ. Для нарощування масштабів інтродукції рекомендуються рослиноїдніриби далекосхідного комплексу (білий амур, білий і строкатий товстолобики) середньоюмасою 100–150 г. Разом з тим особлива увага надається відтворенню аборигеннихвидів риб (сом, лин, судак, щука, лящ та інші). Здійснення цих пріоритетнихзаходів з відтворення водних живих ресурсів хоч і має державну підтримку, алезамалі обсяги бюджетного фінансування стримують їх [12,c.47].
До сферидіяльності Держкомрибгоспу належать функції з управління майномСевастопольського, Керченського, Іллічівського та Маріупольського морськихрибних портів, які дещо стабілізували роботу – на 5% збільшено комплекснеобслуговування суден рибопромислового флоту і на 3 відсотки збільшеноперероблення вантажів. Слід зазначити, що на роботу рибних портів впливаєнедостатнє залучення вантажопотоків, а також тарифна політика Міністерстватранспорту та зв’язку України, яка поставила Севастопольський та Керченськийморські рибні порти у нерівні умови порівняно з торгівельними. Неодноразовізвернення колишнього Укрдержрибгоспу до Мінтрансзв’язку щодо сприяння у наданнізнижок для зазначених портів до рівня базових тарифних ставок по деяких видахвантажно-розвантажувальних робіт залишилися без уваги. Але хочетьсясподіватися, що ми виправимо цю ситуацію. Важливим підрозділом галузі є органирибоохорони, які виконують державні функції щодо охорони, відтворення, використанняводних живих ресурсів та регулювання рибальства. Щорічно державнимиінспекторами рибоохорони викривається понад 70 тис. порушень правил рибальства,вилучається понад 50 тис. одиниць сітних знарядь лову та великої кількостінезаконно виловленої риби. На превеликий жаль сучасні соціологічні негараздинашого суспільства змушують багатьох людей порушувати Правила рибальства. Цепростежується не лише статистично (у вигляді збільшення рік у рік кількостівикритих порушень), а й при аналізі інформації стосовно порушників Правилрибальства – чимало затриманих осіб не має постійного працевлаштування.Основним негативним фактором, який не дає змоги здійснювати рибоохоронні заходибільш ефективно, є низький рівень матеріально-технічного забезпечення органіврибоохорони, що унеможливлює повноцінний контроль за використанням риби таінших водних живих ресурсів [12,c.49]. Організації та приватні підприємці, яківедуть промисловий лов риби, мають сучасні плавзасоби, потужні імпортнідвигуни, тоді як переважна більшість територіальних органів забезпеченавітчизняною технікою (в обсягах значно менших, ніж це потрібно), що вже фізичной морально застаріла. Ці фактори призводять до того, що реальні обсягинезаконного вилученої риби майже втричі перевищують офіційні звітні дані, прицьому знищується сировинна база рибного господарства. Певні позитивні зрушенняв рибному господарстві, в силу об’єктивних і суб’єктивних причин і обставин, незумовили значного підвищення ефективності виробництва. Це викликано насамперед:
– безсистемністюй некомплексністю розв’язання завдань рибної галузі за період реформ в Україні.Нарівні з реформуванням відносин власності, запровадженням новихорганізаційно-правових форм господарювання не створено відповіднихфінансово-економічних механізмів для обслуговування рибного сектору економікита допомоги у його стабільному розвитку; за останні роки окреслилася сталатенденція щодо зменшення експорту рибопродукції, але в той же час зростає обсягімпорту рибної продукції з багатьох країн світу, хоча попит можливо було бчастково задовольнити своїми потужностями; – підприємства рибного господарствачерез важкий фінансовий стан не мають змоги замовляти нові судна ймодернізувати наявні, а система кредитування в державі не дає змоги залучатикредити на економічно вигідних умовах; – не налагоджено постачання риби йморепродуктів з віддалених районів промислу на внутрішній ринок через складнуструктуру зв’язків з цими районами;–низькою ефективністю використаннясировинних ресурсів рибогосподарських водних об’єктів Світового океану [13,c.54].
Крім того,останнім часом спостерігається зниження обсягів вселення рибопосадковогоматеріалу у водні об’єкти загальнодержавного значення. Основною причиною цьогоє недостатнє виділення державних коштів на компенсацію витрат, пов’язаних звирощуванням посадкового матеріалу цінних видів риб. Вважаю, що позиціяДержкомрибгоспу на міжнародному рівні в тому, що стосується рибногогосподарства, була досить активною, але, безумовно, потребує посилення з метоюзалучення в рибне господарство кращих зразків як норм законодавства, так і методівпідтримки держави [13,c.57].
Отже, слідзазначити, що попри сформовану неповною мірою структуру і штатну чисельністьКомітету і те, що галузь у цілому перебуває в кризовому стані, вже є тенденціїдо позитивних зрушень у рибному господарстві. Подальша політика буде спрямованана поліпшення добробуту населення, підвищення рівня соціальних стандартів,зменшення заборгованості з виплати заробітної плати, створення сприятливихінвестиційних умов для розвитку бізнесу та збільшення експорту риби та рибопродукціїна світовий ринок.

Висновки
На основіпроведеного дослідження можна зробити наступні висновки, що більшість морськихдержав високо цінують вигоди, які дає рибна галузь суспільству та економіці держави,ці країни вже давно визначились з політикою і регулятивними факторами.
Рибопромисловийфлот є важливою складовою господарської діяльності країни (в м’ясорибномубалансі споживання питома вага риби становить близько 40% у білковомурозрахунку) [1,c.24].
Реформування механізму державного регулювання зовнішньоїторгівлі України та її лібералізації значною мірою пов’язане з міжнароднимспівробітництвом, насамперед набуттям членства у Світовій організації торгівлі,яка активно впливає на міжнародні обсяги імпорту та експорту аграрноїпродукції. Проблема регулювання торгівлі рибою та морепродуктами ускладнюєтьсятим, що вони не є предметом домовленості Угоди про сільське господарство, іполіпшення доступу до ринку відповідно пов’язують з прогресом в переговорахщодо доступу до ринку для несільськогосподарської продукції (NAMA) [11,c.124].
Та все ж зробленіУкраїною кроки назустріч світовому співтовариству не достатньо впливають навирішенні проблеми розвитку рибальства як перспективної галузі промисловості.Дані, отримані в ході дослідження підтверджують негативні тенденції, щосклалися даному секторі економіки.
Уряду Українитреба усвідомити, що національна рибна індустрія — розвиток риболовецькогофлоту, порти та пов’язане з цим суднобудування — мають бути внесені устартегічну концепцію розвитку національної економіки. Інтенсивнийінформаційний обмін між рибною індустрією і державною політикою здатнізабезпечити Україну сучасною господарською сиситемою світового рівня, зрозвиненими транспортними каналами. Тому для подальшого розвитку рибної галузіУряд України має перейти від пасивного спостереження до конкретних дій ізробити наступні кроки:
— оновити основнізасоби виробництва, знос яких вже досяг 80%, моральне і фізичне старінняобладнання призводить до скорочення експорту і ріст імпорту;
— відрегулюватина законодавчому рівні взаємовідносини з імпортерами на користь власноговиробника;
— назаконодавчому рівні відрегулювати питання податкового законодавства;
— переглянутивідносини по доступу України до ресурсів Світового океану та до рибноїпродукції в територіальних водах інших держав;
— відновитиплатоспроможність громадян середнього класу населення.
Функціонуваннясвітового ринку рибної продукції відбувається в умовах постійної регулюючоїфункції країн. Досить широко використовуються методи підтримки внутрішньоговиробника – субсидії та тарифні механізми й кількісні квоти, інтервенційнімеханізми. Як показало дослідження, держава зобов’язана брати участь вуправлінні ринку через неможливість повного поширення на цю галузь усіхпринципів ринкової економіки. Тобто можна стверджувати, що дедалі виразнішітенденції глобалізації та лібералізації світової торгівлі спонукають ЄСздійснювати більш активне регулювання внутрішнього ринку. Нині досить активну участьу формуванні світових обсягів пропозиції відіграють міжнародні рибогосподарськіорганізації (IFO), встановлюючи загально допустимі обсяги виловів на більшістьвидів продукції [12,c.47].
Аналізкон’юнктури світового ринку, його виробників, імпортерів, експортерів, а такожструктури, дозволяє стверджувати, що на даному сегменті ринку відбуваютьсятенденції збільшення обсягів продукції, виробленої штучним шляхом (продукціярибництва) у загальних обсягах споживання.
Тому можнастверджувати, що у світовому розрізі рибне господарство має хороші перспективина збільшення своєї частки у світовому господарстві.
Списоквикористаних джерел
1.Кваша С.М. Тенденції розвитку ринку риби в Україні // Агроінком. – 2008. – №7.– С. 67.
2.Литовченко А.В. Регулювання міжнародної торгівлі рибною продукцією в рамках СОТ// Агроінком. – 2007. – №11 – С. 164.
3.Литовченко А.В. Організація ринку риби та морепродуктів у рамках СОТ //Економіка АПК. – 2008. – №4. – С. 194.
4.Калякіна Т.В. Фактори впливу на тенденції споживання рибної продукції в світіта в Україні // Вісник академії праці і соціальних відносин Федераціїпрофспілок країни. – 2008. – №2. – С. 103.
5.Романов А.К. Узагальнені наукові підходи до регулювання економіки// ВісникНаціонального університету водного господарства та природокористування.- 2009.– №4. – С. 114.
6.Гармаш А.М. Торгівельно-економічна політика України у регулюванні рибногогосподарства при приєднанні до Світової організації торгівлі // Вісник ХНАУ ім.Докучаєва Серія «Економіка АПК і природокористування». – 2007. – №2.–С. 153.
7.Горбань Р.В. Удосконалення митної політики при здійсненні імпорту продукціїгрупи 03 УКТ ЗЕД у процесі вступу України до СОТ // Регіональнабізнес-економіка та управління. – 2007.– №1. – С. 112.
8.Ковальчук В.В. Формування пропозиції рибної продукції на українському ринку //Вісник Харк. нац. техн. ун-ту сільського господарства: Економічні науки. –Харків: ХНТУСГ, 2007. – Вип. 52. – С. 219.
9.Рамзін Б.А. Фінансово-економічне регулювання імпорту рибо- та морепродуктів //Вісник аграрної науки. – 2007. – №6. – С.72.
10.Столяр А.Р. Роль та значення рибної галузі України в забезпеченні продовольчоїбезпеки країни // Аграрний форум – 2007: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф.молодих вчених, присвяченої 30-й річниці заснування Сумського націон. аграр.університету (4-6 квітня 2007 р., м. Суми, Україна).– Суми: ВТД«Університетська книга», 2009. – Ч. 2. – С. 286.
11.Литовченко А.В. Сучасний стан тарифного регулювання імпорту рибної продукції вУкраїні // Матеріали міжнародного Форуму молодих вчених «Ринковатрансформація економіки: стан, проблеми, перспективи». − Х.:ХНСТГУСГ, 2007.– С. 287.
12.Буряк І.В. Ринок риби та рибопродуктів України / І.В. Буряк // Аграрна наука. –2008. – Вип. 63. – С. 98.
13.Дакас К. Ловись, рибка, рибка велика і прибуткова / К. Дакас // Київськийтелеграф. – 2009. — № 34. С. 102.
14. Державний комітетстатистики України: www.ukrstat.gov.ua
15. Національний банк України: www.bank.gov.ua

Додатки
Додаток 1
Товарнаструктура зовнішньої торгівлі за 2006 рік Код і назва товарів згідно з УКТЗЕД Експорт Імпорт вартість, тис.дол. США у % до 2005 питома вага в загальному обсязі, % вартість, тис.дол. США у % до 2005 питома вага в загальному обсязі, %
Всього
38367704,4
112,1
100,0
45034491,1
124,6
100,0 I. Живi тварини; продукти тваринного походження 396473,4 54,2 1,0 649048,2 129,9 1,4 01 живi тварини 5521,5 197,7 0,0 39179,7 91,5 0,1 02 м’ясо та харчові субпродукти 33163,9 21,5 0,1 161342,5 96,9 0,4 03 риба i ракоподібні 5782,8 60,0 0,0 361240,6 163,0 0,8
Товарнаструктура зовнішньої торгівлі за 2007 рікКод і назва товарів згідно з УКТЗЕД Експорт Імпорт тис.дол. США у % до 2006р. у % до загального обсягу тис.дол. США у % до 2006р. у % до загального обсягу
Усього
49248063,6
128,4
100,0
60669923,0
134,7
100,0 I. Живi тварини; продукти тваринного походження 747156,0 188,5 1,5 771410,4 118,9 1,3 01 живi тварини 3688,4 66,8 0,0 51489,9 131,4 0,1 02 м’ясо та харчові субпродукти 105170,8 317,1 0,2 163930,8 101,6 0,3 03 риба i ракоподібні 5677,7 98,2 0,0 444451,6 123,0 0,7
 
Товарнаструктура зовнішньої торгівлі за 2008 рікКод і назва товарів згідно з УКТЗЕД Експорт Імпорт тис.дол. США у % до 2007р. у % до загального обсягу тис.дол. США у % до 2007р. у % до загального обсягу
Усього
66954429,8
135,8
100,0
85535356,4
141,1
100,0 I. Живi тварини; продукти тваринного походження 783404,3 104,8 1,2 1702016,2 220,7 2,0 01 живi тварини 6540,0 177,3 0,0 84170,1 163,5 0,1 02 м’ясо та харчові субпродукти 74824,6 71,1 0,1 843574,7 514,6 1,0 03 риба i ракопод. 3673,4 64,7 0,0 616966,2 138,8 0,7
 

Товарна структура зовнішньої торгівлі за 2009 рікКод і назва товарів згідно з УКТЗЕД Експорт Імпорт тис.дол. США у % до 2008р. у % до загального обсягу тис.дол. США у % до 2008р. у % до загального обсягу
Усього
39702883,3
59,3
100,0
45435559,2
53,1
100,0 I. Живi тварини; продукти тваринного походження 595966,8 76,1 1,5 1267557,1 74,5 2,8 01 живi тварини 9571,3 146,4 0,0 74299,2 88,3 0,2 02 м’ясо та харчові субпродукти 79142,0 105,8 0,2 568523,9 67,4 1,3 03 риба i ракоподібні 25175,6 685,3 0,1 471195,7 76,4 1,0

Додаток 2
Валовийвнутрішній продукт у 2009 році
(млн.грн.)
 
І квартал
ІІ квартал
ІІІ квартал
ІV квартал
У цілому за рік
Валовий внутрішній продукт
у фактичних цінах 188037 213690 251263 261730 914720 Склад валового внутрішнього продукту 1. За виробничим методом Сільське господарство, мисливство, лісове господарство 5084 8998 35719 15716 65517 Добувна промисловість 8050 7962 9236 10161 35409 Переробна промисловість 28835 37020 38996 40092 144943 Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води 9176 7268 6395 8801 31640 Будівництво 4019 5564 5852 6675 22110 Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку 27012 29216 32459 34428 123115 Діяльність транспорту та зв’язку 22475 24117 26506 30429 103527 Освіта 11525 13358 10310 12557 47750 Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги 7011 8277 7668 8628 31584 Інші види економічної діяльності 49932 59038 65882 67405 242257 з них фінансова діяльність 16813 16814 18231 20014 71872 операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям 17758 24684 29200 28301 99943 державне управління 9859 11204 11679 12357 45099 Оплата послуг фінансових посередників -13845 -12401 -12891 -11712 -50849 Податки на продукти 29131 26323 25534 39000 119988 Субсидії на продукти -368 -1050 -403 -450 -2271 2. За розподільчим методом 2.1. Оплата праці найманих працівників 101101 115127 117649 132404 466281 2.2. Податки за виключенням субсидій на виробництво та імпорт 28277 24525 25282 38329 116413 2.3. Валовий прибуток, змішаний доход 58659 74038 108332 90997 332026 3. За методом кінцевого використання 3.1. Кінцеві споживчі витрати 172077 186890 195745 219363 774075 в тому числі: домашніх господарств 131905 138369 154333 165589 590196 некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства 2027 2071 2141 2263 8502 сектору загального державного управління 38145 46450 39271 51511 175377 в тому числі: індивідуальні споживчі витрати 25806 30851 24031 33293 113981 колективні споживчі витрати 12339 15599 15240 18218 61396 3.2. Валове нагромадження 21966 28370 56754 49390 156480 в тому числі: валове нагромадження основного капіталу 32189 37509 43033 51791 164522 зміна запасів матеріальних оборотних коштів -10308 -9319 13643 -2507 -8491 придбання за виключенням вибуття цінностей 85 180 78 106 449 3.3. Експорт товарів та послуг 86995 95390 114962 126218 423565 3.4. Імпорт товарів та послуг -93001 -96960 -116198 -133241 -439400
Валовий внутрішнійпродукт у 2008 році
(млн.грн.)918056
 
І квартал
ІІ квартал
ІІІ квартал
ІV квартал
Валовий внутрішній продукт
у фактичних цінах 191459 236033 276451 244113 Склад валового внутрішнього продукту 1. За виробничим методом Сільське господарство, мисливство, лісове господарство 4950 8748 35274 16176 Добувна промисловість 10638 15944 16812 10943 Переробна промисловість 35859 46232 47325 35319 Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води 8388 6245 6086 8081 Будівництво 5750 7559 8182 7694 Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку 27964 32364 36391 34542 Діяльність транспорту та зв’язку 19271 20838 23136 23833 Освіта 8930 10925 10210 13455 Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги 5655 7471 7391 8692 Інші види економічної діяльності 43284 54384 60731 69042 з них фінансова діяльність 13639 15280 17169 22895 операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям 15529 21314 23994 24508 державне управління 8443 10927 11738 13897 Оплата послуг фінансових посередників -7244 -8538 -9507 -11249 Податки на продукти 28380 34385 35208 28452 Субсидії на продукти -366 -524 -788 -867 2. За розподільчим методом 2.1. Оплата праці найманих працівників 100492 116441 121522 132009 2.2. Податки за виключенням субсидій на виробництво та імпорт 27906 31431 33442 24003 2.3. Валовий прибуток, змішаний доход 63061 88161 121487 88101 3. За методом кінцевого використання 3.1. Кінцеві споживчі витрати 161565 182154 194262 220921 в тому числі: домашніх господарств 127391 137371 152998 164722 некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства 1715 1770 1825 1947 сектору загального державного управління 32459 43013 39439 54252 в тому числі: індивідуальні споживчі витрати 21520 28383 23230 32746 колективні споживчі витрати 10939 14630 16209 21506 3.2. Валове нагромадження 52180 73039 94445 45219 в тому числі: валове нагромадження основного капіталу 51202 64760 72278 61918 зміна запасів матеріальних оборотних коштів 900 8209 22079 -16809 придбання за виключенням вибуття цінностей 78 70 88 110 3.3. Експорт товарів та послуг 88516 116640 132177 107526 3.4. Імпорт товарів та послуг -110802 -135800 -144433 -129553
Валовийвнутрішній продукт у 2007 році
(млн.грн.)
 
І квартал
ІІ квартал
ІІІ квартал
ІV квартал
У цілому за рік
Валовий внутрішній продукт
у фактичних цінах 139444 166869 199535 214883 720731 квартал поточного року у відсотках до відповідного кварталу минулого року 109,1 108,8 106,7 107,7 107,9 Склад валового внутрішнього продукту 1. За виробничим методом 1.1. Випуск 299023 354026 438791 473215 1565055 1.2. Проміжне споживання 179613 208380 260217 282051 930261 1.3. Валова додана вартість 119410 145646 178574 191164 634794 1.4. Податки за виключенням субсидій на продукти 20034 21223 20961 23719 85937 2. За розподільчим методом 2.1. Оплата праці найманих працівників 69078 82021 91922 108915 351936 2.2. Податки за виключенням субсидій на виробництво та імпорт 20470 22041 21548 23782 87841 2.3. Валовий прибуток, змішаний доход 49896 62807 86065 82186 280954 3. За методом кінцевого використання 3.1. Кінцеві споживчі витрати 112494 130245 140935 174907 558581 в тому числі: домашніх господарств 86358 97184 108787 130845 423174 некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства 1668 1674 1591 1512 6445 сектору загального державного управління 24468 31387 30557 42550 128962 в тому числі: індивідуальні споживчі витрати 15510 20178 18404 25822 79914 колективні споживчі витрати 8958 11209 12153 16728 49048 3.2. Валове нагромадження 35459 42952 64004 60903 203318 в тому числі: валове нагромадження основного капіталу 33504 45538 56188 63118 198348 зміна запасів матеріальних оборотних коштів 1877 -2638 7752 -2306 4685 придбання за виключенням вибуття цінностей 78 52 64 91 285 3.3. Експорт товарів та послуг 67513 79664 88491 87537 323205 3.4. Імпорт товарів та послуг -76022 -85992 -93895 -108464 -364373

Додаток 3
Світовий ринокриби та рибопродуктів у 2007-2009 роках
2007
2008
2009
Зміни 2009 з
2007
Мільйонів тонн
%
Світовий баланс Світовий валовий вилов риби 91 93 95 0.3  Частка експорту риби та рибопродуктів у світовому експорті % 1,6 1,7 1,7 0.0 Вартісна оцінка експорту риби та рибопродуктів (млрд.дол. США) 78 86 93 8.1

Додаток 4Офіційний курс гривні щодо іноземних валют (середній за період), (грн.) /> Назва валюти 2006 2007 2008 2009 /> /> 100 австралійських доларів 380,32 423,29 443,77 617,14 /> 100 австрійських шилінгів – – – – /> 10000/100* азербайджанських манатів 557,91 588,48 641,78 969,36 /> 100 англійських фунтів стерлінгів 929,45 1010,69 966,88 1219,48 /> 1000 бельгійських франків – – – – /> 10 білоруських рублів 0,02 0,02 0,02 0,03 /> 10000 вірменських драмів … … … … /> 1000 грецьких драхм – – – – /> 100 грузинських ларі … … … … /> 100 датських крон 84,95 92,85 103,38 145,95 /> 100 доларів США 505,00 505,00 526,72 779,12 /> 100 естонських крон 40,50 44,21 49,26 69,46 /> 100 євро (до 1999 року — ЄКЮ) 633,69 691,79 770,80 1086,79 /> 100 ірландських фунтів – – – – /> 100 ісландських крон 7,25 7,90 5,76 3,75 /> 1000 іспанських песет – – – – /> 10000 італійських лір – – – – /> 100 казахстанських тенге 4,01 4,12 4,38 5,30 /> 100 канадських доларів 445,16 471,98 493,94 685,60 /> 100 киргизьких сомів … … … … /> 100 латвійських латів 907,95 988,22 1097,17 1539,89 /> 100 литовських літів 183,56 200,36 223,24 314,76 /> 100 молдовських леїв 38,47 41,67 50,75 70,26 /> 100 нідерландських гульденів – – – – /> 100 німецьких марок – – – – /> 100 норвезьких крон 78,80 86,34 93,63 124,67 /> 100 польських злотих 162,77 183,06 219,19 252,09 /> 100 португальських ескудо – – – – /> 10 російських рублів 1,86 1,98 2,11 2,47 /> 100 СПЗ (до липня 2000 року СДР) 742,83 772,94 830,84 1201,88 /> 100 сінгапурських доларів 317,81 335,21 371,64 536,56 /> 100 словацьких крон 17,04 20,49 24,68 – /> 10000/100** турецьких лір 352,97 387,74 404,35 502,51 /> 10000 туркменських манатів 9,71 9,71 5,30 273,38 /> 1000 угорських форинтів 24,02 27,53 30,64 38,92 /> 100 узбецьких сумів 0,41 0,40 0,40 0,53 />
 

Додаток 5
 
Споживання іімпорт риби та рибопродуктів у деяких країнах світу на одну особу в 2007-2009роках.Країна 2007 2008 2009 Споживання на особу(кг) Імпорт на особу(кг) Споживання на особу(кг) Імпорт на особу(кг) Споживання на особу(кг) Імпорт на особу(кг) Південна Корея 85,9 23,4 88,3 25,2 88 21 Японія 64,7 12,5 65,2 10 67,4 9,4 Ісландія 54,8 8,3 56,2 8,5 55,5 7,8 Литва 54,5 12,4 55,2 11,8 55,6 12,1 Португалія 47,8 22,1 48,4 23,1 49,1 21,4 Норвегія 47,4 2,3 48,2 3,2 49,5 2,9 Іспанія 38,1 13,4 37,6 11,7 39,2 12,5 Китай 25,7 4,3 26,3 3,9 28,2 4,2 США 22,6 4,5 26,1 3,8 25,8 3,5 Україна 16,8 13,3 17,2 13,6 17,4 13,1