Газета "Сільські вісті" як об’єкт висвітлення проблеми сільського господарства України

КУРСОВА РОБОТА
За темою:
Газета “Сільські вісті” як об’єкт висвітленняпроблеми сільського господарства України

ЗМІСТ
Вступ
1. Загальна характеристика газети“Сільські вісті”
1.1 Загальні відомості про видання
1.2 Історія видання
1.3 Діяльність газети протягом2003–2006 років
2. Проблематика сільського господарстваУкраїни на сторінках газети “Сільські вісті”Висновки
Додатки
Список використаної літератури

ВступТема курсової роботи – газета “Сільські вісті” як об’єктвисвітлення проблеми сільського господарства України.Мета роботи – проаналізувати проблематику сільськогогосподарства України у матеріалах газети “Сільські вісті”.Завданнями курсової роботи є:
–        охарактеризувативидання “Сільські вісті” і визначити його основні риси, описати історію тадіяльність газети в роки політичних змін у країні;
–        дослідитипроблематику сільського господарства України через її відображення в матеріалахгазети, дати чіткий аналіз проблемам, навести конкретні приклади, користуючисьвикористаними джерелами;
–        зробитивідповідні висновки.
Джереломінформації для курсової роботи слугує періодичне видання “Сільські вісті”, атакож наукова література та тематичні ресурси глобальної мережі Інтернет.

Розділ 1. Загальнахарактеристика газети “Сільські вісті”
 
1.1.   Загальні відомості провидання
 
Газета “Сільські вісті” – загальнополітичне видання,газета захисту інтересів селян. Засновником та видавцем її являється приватнепідприємство “Сільські вісті”. Газета була заснована в березні 1920 року.Періодичність виходу – тричі на тиждень (вівторок, четвер, п¢ятниця). Друкується видання на комбінаті друку “ПресаУкраїни”. Тираж на 2005 рік – 528244 прим. (див. дод. 1).
Головний редактор газети “Сільські вісті” – ВасильДмитрович Грузін. До редакційної ради входять:
І.В. Сподаренко – голова ради, народний депутатУкраїни,
Ю.В. Луценко – міністр внутрішніх справ України,
Б.І. Олійник – голова Українського фонду культури,академік НАН України,
М.М. Рудьковський – народний депутат України,
К.М. Ситник – академік НАН України.
Членами редакційної колегії є: В.Д. Грузін, В.В.Біленко – заступник головного редактора, Б.М. Поліщук, С.М. Скоробагатько, І.В.Сподаренко, Н.П. Цюпа, П.В. Лотоцька, О.В. Черевко, В.К. Ясиновський.
Свідоцтво про реєстрацію друкованого засобу масовоїінформації: КВ № 2123 від 27 серпня 1996 року.
В питаннях тематики інформації газета єконсервативною, більшість рубрик традиційні. На її полосах розміщують такіосновні матеріали:
На першій полосі друкуються рубрики новин “За рубежем”та “З повідомлень інформагентств”. Аналітична інформація представлена рубриками“У Верховній Раді”, “Події”, “Міжнародне співробітництво”. Періодичнодрукуються звернення керівників держави до громадян, уривки з промов тощо.
Статті під заголовками “Герой України” та “СлаваУкраїни” присвячені людям, які зробили значний внесок в історію Батьківщини.
На другій сторінці чотири рази на місяць публікуютьсялисти читачів, відповіді працівників державних служб на запитання дописувачів,прохання про допомогу у рубриці “Наша пошта”.
Третя сторінка віддана під комерційну рекламусільськогосподарського спрямування.
Четверту полосу займають розважальні та тематичнірубрики: “Весела світлиця”, дитяча сторінка “Соняшник”, збірки порад “Добрийгосподар”, “Пост здоров¢я”, сторінка дляжінок “Вербиченька”, літературно-мистецькі “Криниця” та “Літа молодії. Думай –дерзай – твори”.
Суботні випуски мають додаткову полосу телевізійноїпрограми.
Газета “Сільські вісті” спрямована на окрему частинузагальної аудиторії друкованих засобів масової інформації – жителів сільськоїмісцевості, і має достатню кількість тематичної інформації, потрібної ційаудиторії.
 
1.2 Історіявидання
Газеті “Сільські вісті” передувало кілька виданьсільськогосподарського спрямування. Першими були “Колгоспник України” та“Тваринництво України”, засновані у 1939 році. Обидві не випускалися під часДругої світової війни та відновили діяльність у 1944 році перша та у 1946 –друга. У 1945 році друкувалася газета “Радянський селянин”. Проіснували вони до1949 року. Замість них у цьому році розпочався випуск газети “Колгоспне село”.
З середини 1960-их років в Україні була також масовопоширена російська централізована газета “Сельская жизнь”, заснована у 1918році у Москві, а потім одночасно у Києві, Харкові, Сімферополі та Львові.Наклад разом складав майже один мільйон примірників російською та українськоюмовою. Причому українські селяни отримували більшу кількість російськомовнихпримірників.
Сучасну специфіку газеті “Сільські вісті” створив їїколишній головний редактор Іван Васильович Сподаренко. Він окреслив своєбачення видання, “яке має по-справжньому зацікавити сільського читача – іголову, і бригадира, і доярку, і механізатора, і матір, і свекруху, і невістку,і навіть дитину…”
Були створені нові рубрики, які збереглися до цих часів.Тираж видання у Радянському Союзі складав більше мільйона примірників. Досьогодні газета користується попитом та повагою у своєї аудиторії.
1.3. Діяльність газети протягом 2003 – 2006 років
Зі своїми відверто антисемістськими поглядами газета«Сільські вісті» постала у центрі конфлікту з Міжнародним антифашистськимкомітетом, що ознаменувався судовими справами 2003 року. Журналіст ВалерійВаравка у 2004 році з цього приводу опублікував на інтернет-сайті “Партактив”статтю. Вона містила спробу відповісти на питання, яке в Україні задавалосябагатьма: для чого соціалістам та їх лідеру Олександру Морозу знадобилосярозігрувати антисемітську карту в історії з публікаціями професора Яременка угазеті “Сільські вісті”, котрі рішенням Шевченківського райсуду в Києві буливизнані як розпалюючі міжнаціональну ворожнечу. Ця тема вийшла далеко закордони простого конфлікту між Міжнародним антифашистським комітетом, щоініціював позов до суду, та газетою “Сільські вісті”. Все більшій кількостілюдей було зрозуміло, що Мороз використовував цю тему для передвиборчихспекуляцій. Деякі виписки зі статті Варавки:
“СоціалістичнийІнтернаціонал, членом якого стала Соцпартія Олександра Мороза, завжди пишавсянаціональною та конфесіальною толерантністю своїх членів. Але, схоже, що зприходом туди українських соціалістів ситуація може змінитися. В Україні ні длякого не є секретом, що формально незалежна газета “Сільські вісті”, що називаєсебе “газетою захисту інтересів селян”, насправді вірою та правдою дбає проінтереси соціалістів. Важко знайти номер, в якому не було б славлень ОлександруМорозу та його партії. Нерідко головний соціаліст виступає в ній особисто. Длянас цікаво, про що пише неформальний орган соцпартії у перервах між виступамина його полосах Олександра Мороза.
Дуже цікавийматеріал опубліковано в ній 30 вересня 2003 року, тобто у річницю трагічнихподій в Бабиному Яру. У статті професора Василя Яременка “Євреї в Україні:реальність без міфів” цілком в дусі останніх досліджень відомого своїмантисемітизмом 90-річного Олександра Солженіцина в Росії стверджується, що “які в минулих століттях, єврейство сьогодні прагне панувати, і вже панує надукраїнським народом та збагачується за його рахунок”.
Автор щедро цитуєлисти “свідомих” українців, котрі пишуть про “зухвалі єврейські морди нателебаченні” та про те, що “розфарбований та оплаканий ними голокост упорівнянні з українською трагедією дуже блідий”. А дехто Анатолій Миненко зБроварів питає у сіяча “мудрого доброго, вічного”: як, мовляв, так вийшло, що ніхтосеред народних депутатів-українців не повідомив, що “останні 12 років Україноюправлять жиди?”. І додає до сказаного: “Так, жиди, або євреї – це ті, котрірозбудовують свою батьківщину – Ізраїль”.
Зрозуміло, щопублікації такого плану, тим більше, в рідних для соцпартії Олександра Морозагазетах, не можуть не турбувати широкі кола української громадськості. Вони ітурбують. Так, Міжнародний антифашистський комітет подав до Шевченківськогорайонного суду столиці та в Генпрокуратуру заяву про закриття газети “Сільськівісті”. Голова комітету Олександр Шлаєн тоді зазначив, що цей “матеріалпереповнив чашу терпіння”. Як він вважав, “публікація в газеті “Сільські вісті”брехлива від першого до останнього рядка. Статтю можна порівняти з тим, щопублікувалося в геббельсівській “Фелькішер беобахтер” в фашистській Германії…І все це не можна розцінювати інакше, як відкрите розпалювання міжнаціональнихконфліктів”.
В день початкурозгляду справи соціалісти влаштували власний шабаш біля будівлі суду. Зібраніними пікетувальники зустрічали суддів та представників громадськості зпогрозами та закликами “не йти на поводу світового сіонізму”.
Суд, в кінцікінців, газету закрив. Однак неквапливість вітчизняного правосуддя і потікапеляцій з боку редакції та соціалістів зробили свою справу: газета продовжуєвиходити. Більш того, вона продовжує займатися вигадками щодо того, що суддяЛюдмила Охримчук начебто отримала від Вадима Рабиновича безпосередньо у своємуробочому кабінеті 30 тис. доларів. Самого Рабиновича газета іронічно іменує“президентом всіх українських євреїв”. Тільки два цих моменти – використаннянеперевірених і явно невідповідаючих дійсності даних та образа словом – вжепретендують на збудження нового позову проти газети. Тим часом газетяріпочувають себе настільки вільно, що заявили про зниження підписної ціни навидання. Як раз до початку виборчої кампанії!
З таким розвиткомподій пішов з життя Олександр Шлаєр.
На цьому конфлікти невичерпались.Народний депутат України О. Фельдман у жовтні 2005 року подав позов до суду прозахист честі та достоїнства у відношенні до газети “Сільські вісті”. Про цезаявив Фельдман на прес-конференції в агентстві УНІАН.
“Коли на сторінках газети роздмухуються міжнаціональніконфлікти, а на міських вулицях б’ють представників іншої раси, віри чинаціональності – це не проблема євреїв, кавказців чи афроамериканців. Це нашаспільна проблема.” – наголошував Фельдман. Предметом позовної заяви являласяабсолютно неприкрита та систематична пропаганда на сторінах “Сільських вістей”матеріалів ксенофобського та антисемістського змісту, які не тільки ображаличесть та достоїнство представників національно-етнічних общин в Україні, але йшкодили міжнародній репутації держави.
Важлим етапом для усіх ЗМІ,в тому числі і для “Сільських вістей” стала так звана “помаранчева революція”2004 року. Про це у грудні 2004 року написав Евген Букет у статті “Сторінкамиреволюційного самвидаву” на порталі Kipiani.Org: “Третій тиждень помаранчевоїреволюції. Окрім наметового містечка в центрі Києва, надзвичайної моди напомаранчеві речі, фольклорного вибуху, вона народила ще й силу-силеннуусілякого друкованого продукту, який безкоштовно розповсюджувався середучасників страйку. А почалося все, пам’ятаю, зі спецвипуску газети “Експрес”,яка величезними літерами повідомляла з першої сторінки про початокВсеукраїнського страйку. Вже за кілька днів до неї долучилися “Сільські вісті”,“Слово Просвіти”, “Хрещатик”, “Високий замок”, “Україна молода”, бюлетень“Так!” та інші, засвітився помаранчевим кольором і знайомий багатьом поколіннямкиян “Вечірній Київ…”.
На річницю помаранчевої революції прихильність до неїЗМІ різко змінилася. 24 листопада 2005 року в № 137 (17815) газети захисту інтересівселян України вміщено інформаційно-аналітичний огляд “Майдан – живе”. АвторСергій Скоробагатько, розглядаючи плюси та мінуси наслідків Помаранчевоїреволюції, відзначає: багато хто в Україні досі ставиться до неї негативно. Тожконстатує: “Ще тижнів зо два тому з’явилися пропозиції відтепер святкуватиперемогу Помаранчевої революції щороку – як День Свободи. Та чи ж усі громадяниУкраїни згодні з таким визначенням і таким святкуванням? Он і нині навіть уКиєві 22 листопада мали місце протестні акції. А в Донецьку, Луганську, рядіінших міст відбувалися мітинги під гаслом “Рік Майдану – рік обману”. У Харковіприхильники СДПУ(о) влаштували шоу під назвою “Хто більше локшини на вухах намнавішав” – кидали макаронні вироби у відра з іменами деяких політиків. У Сімферополівзагалі демонстративно витирали ноги помаранчевими прапорами… На думкуоглядача, нинішній владі слід негайно розпочати виправлення помилок, частішезвітувати перед народом за свої дії, зрештою припинити перетягування владногоканата, бо дедалі частіше Помаранчеву революцію іменують “революцією ілюзій”.Адже, принагідно нагадує автор, Президент іще тоді сказав: люди зрозуміли, щовладу можна перемогти…”
Загалом, за період 2003 – 2006 років під час судовихсправ навколо видання та змін у державній владі газета “Сільські вісті” незмінювала своєї традиційної мови та тематики, залишаючись в першу чергу газетоюдля селян.

Розділ 2. Проблематика сільського господарства України на сторінках газети“Сільські вісті”
Україна заразстоїть на шляху розбудови. У зв’язку з цим у різних галузях, зокрема, усільському господарстві, виникає та існує багато проблем. Газета “Сільськівісті” своїми матеріалами намагається торкнутися їх як на державному рівні, такі на прикладі людських доль жителів села. Саме тому видання користуєтьсяповагою та попитом серед мешканців сільської місцевості.
2006 рік для охарактеризувався такими ключовимипроблемними питаннями для села: урожай року, проблема подорожчанняенергетичних ресурсів, проблема зростання сільського безробіття. Вонибули висвітлені та проаналізовані газетою “Сільські вісті”.
Тема урожаю стоїть дуже гостро. Після неврожайного2004 року, коли хліб доводилося закупляти за кордоном, а більшість фермерськихгосподарств не змогли розплатитися з кредитами, перед сільським господарствомпостала ще одна проблема – морози січня-лютого 2006 року, що знищили посівиозимих. Більшість зернових довелося засівати заново. Влітку на сході та півдніУкраїни була спека, що теж негативно вплинуло на майбутній хліб. Всі ці події буливідображені на сторінках “Сільських вістей”.
Зокрема, газетою періодично надавалася інформація прохід посівної та збиральної кампаній під заголовком “Хліб України” в рубриціпершої полоси “З повідомлень інформагентств”.
“Український коровай з кожним днем стає все важчим, асільгосптоваровиробники тим часом долають останні рубежі жнив… Станом на 16серпня ранні зернові та зернобобові скошено майже на 10,9 млн. га, або 89відсотках запланованого. Зерна намолочено 27,445 млн. тонн при середнійврожайності 25,4 ц/га…” [“Сільські вісті”, № 96, 22 серпня 2006 року]
“За оперативними даними, на 23 серпня 2006 року вУкраїні зернові та зернобобові культури скошено більш як на 14,6 млн. га (78%), намолочено зерна близько 29 млн. тонн… Активно ведеться підготовка ґрунтупід посів озимих культур: вже зорано 7,5 млн. га, або 75 % запланованих площ.”[“Сільські вісті”, № 98, 26 серпня 2006 року]
“За оперативними даними з регіонів, станом на 28серпня, в Україні зернові та зернобобові культури скошено на площі 11 млн. 872тис. га (81 %), намолочено зерна 29 млн. 654 тис. тонн… Розпочато сівбуозимого ріпаку. Вже засіяно 175 тис. га, що становить 39 % від запланованого.”[“Сільські вісті”, № 100, 31 серпня 2006 року]
“В Україні на 1 вересня обмолочено 82 % посівівзернових і зернобобових культур (11,968 млн. га)… Намолочено 29,84 млн. тоннзерна проти 33,16 млн. тонн на аналогічну дату минулого року. Середняврожайність ранніх зернових і зернобобових культур становить 24,9 ц/га (на 1вересня 2005 р. – 26,4 ц/га)… [“Сільські вісті”, № 102, 5 вересня 2006 року]
Інформативні блоки “Хліб України” в осінніх випускахгазети змінили назву на “Осінь на ланах України”.
“За оперативними даними з регіонів, станом на 8вересня 2006 року в Україні зернові та зернобобові культурискошено на площі 12 млн. 109 тис. га (83 %), намолочено зерна 29 млн. 979 тис.тонн. З них пшениці отримано 14 млн. 774 тис. тонн (середня врожайність – 27,1ц/га)… Розпочато збирання цукрових буряків. Солодких коренів викопано наплощі 6 тис. га, накопано 151 тис. тонн при середній врожайності 265 ц/га… Триваєпідготовка ґрунту під посів озимих культур: уже зорано 6 млн. 633 тис. га, або88% від запланованих площ… У степовійзоні країни, а також у Харківській, Полтавській, Сумській, Чернігівській іЖитомирській областях розпочато сівбу озимих зернових культур. Всього посіяноозимих на площі 336 тис. га (близько 5 % від запланованого).» [“Сільські вісті”, № 105, 12 вересня 2006року]
Аналізуючи ці блоки інформації, можна зробити певнівисновки: інформація, що надавалася для них в основному Прес-службою Міністерствааграрної політики України, містить у собі тільки статистичні дані, порівняннярезультатів тощо, ціллю яких є інформування читача про хід польових робіт. З їхдопомогою підіймаються такі проблеми: порівняно затримані сроки ходу жнив,нижча, ніж у 2005 році врожайність культур. Але відсоток експорту зерназалишиться на минулому рівні:
“Експорт зернових культур в поточному році становитимене менш ніж 10 млн. тонн… Особливістю нинішнього сезону є те, що практично навсі сільськогосподарські культури зросла ціна… Найближчі 10 років можуть бутидуже вдалими для аграріїв, оскільки на зовнішніх ринках є попит насільгосппродукцію і складається вигідна ціна… На сьогодні в Україні близько 4млн. тонн пшениці перебуває “поза ринком”, оскільки за протеїном ця пшеницяпродовольча, але пошкодження клопом-черепашкою перевищує 2 %, тому таке зерноможе бути експортоване лише як фуражне… У 2005 — 2006 маркетинговому роціУкраїна експортувала рекордний обсяг зернових – понад 13 млн. тонн. ” [“Зерно –на експорт”, “Сільські вісті”, № 106, 14 вересня 2006 року]
Ця стаття відкриває ще дві важливі проблеми: втративід шкідників урожаю, якість майбутнього хліба та встановлення нових цін назерно.
Питання якості стало нагальним ще на початку жнив:
“Істотні розбіжності в оцінках якості хліба,доставленого на елеватори, почали викликати занепокоєння у багатьохсільгоспвиробників. В одних випадках клас зерна експерти визначають за вмістомбілка, в інших – по клейковині… У питанні визначення якості мусять бутиабсолютна чіткість, однозначні критерії оцінки. Інакше аграріям не уникнутиперманентних конфліктів і значних матеріальних втрат… Якість має визначатисявиключно до білку. Однак наявність численних суб’єктивних підходів дійснопотребує термінового втручання Кабміну…” [“Як оцінити якість вирощеногохліба”, “Сільські вісті”, № 81, 18 липня 2006 року]
Хоча були й винятки:
“Справжньою сенсацією цьогорічних жнив на Волині сталависока якість вирощених озимих культур. Так, у пшениці вміст клейковинистановить 15, а білка – навіть більш як 16 %. То ж якість – вище першокласної.Адже, за прийнятими стандартами, пшениця першого класу повинна мати вміст білкане менше 14 %… Отже, волинське зерно перевершує європейські стандарти, девміст білка у зерні повинен становити 15,5 %. А це значить, що зарубіжнітрейдери готові закупити такий урожай навіть без будь-яких митних платежів.”[“Сенсаційна новина”, “Сільські вісті”, № 92, 11 серпня 2006 року]
Торкалася газета і проблеми ціни на зерно:
“Мінагрополітики рекомендує аграріям не поспішати зреалізацією зерна… Міністр упевнений, що сільгоспвиробники не продаватимутьзерно нижче 700 грн. за тонну… Міністерство зробить все для того, щоб ціна наринку “була пристойною”. [“Мінагрополітики рекомендує”, “Сільські вісті”, № 79,13 липня 2006 року]
“На світових ринках спостерігається тенденція доподорожчання пшениці, що пов’язано з неврожаєм у ряді країн, зокрема у США таАвстралії. Наприклад, у Росії ціни на пшеницю нового врожаю тільки за останнійтиждень зросли на 10 %… Французька пшениця подорожчала з 144 до 162 доларівза тонну, американська – з 147 до 149 доларів США. Ця ситуація вигідна дляукраїнських хліборобів…” [“Це мають знати хлібороби”, “Сільські вісті”, № 83,21 липня 2006 року]
“Кабінет Міністрів України вживатиме регуляторнихзаходів на ринку зерна… Передбачається, що Аграрний фонд закупить додержавного резерву 400 тис. тонн продовольчого зерна врожаю 2006 року. Віце-прем’єр-міністрініціював зустріч з провідними зернотрейдерами для розробки сприятливих умов експортуукраїнського зерна…” [“Уряд регулюватиме ринок зерна”, “Сільські вісті”, №100, 31 серпня 2006 року]
“Міністерство агарної політики України пропонуєвиділити з держбюджету на 2006 рік 470 млн. грн. на закупівлю Аграрним фондом155 тис. тонн цукру до продовольчого резерву України… Разом з тим… назасіданні Комітету Верховної Ради з питань АПК і земельної політики…висловлювалося незадоволення роботою Міністерства фінансів України зфінансування АПК. Наголошувалося, що деякі цільові програми не булипрофінансовані взагалі… Аграрний фонд має намір закупити в 2006/2007 МР 565тис. тонн пшениці і жита, а також 180 тис. тонн бурякового цукру для формуваннядержавного продовольчого резерву.” [“Цукор — у продрезерв”, “Сільські вісті”, №106, 14 вересня 2006 року]
Тобто за сприянням держави при правильномувстановленні ціни аграрії певний час зможуть займати передові місця по експортуна ринку зерна. Дуже важливим кроком для цього може бути підписання меморандумуміж Кабінетом Міністрів України та провідними експортерами зерна, проініціювання якого заявлено у вищезгаданому матеріалі. Серйозний крок у напрямкуекспорту було зроблено в минулому сезоні, тому у держави вже є певнінапрацювання. Але заважає несвоєчасне фінансування цих операцій Міністерствомфінансів. До того ж, немає інформації щодо вже проведених закупівель упродрезерв, а це питання є головним для пересічних громадян, бо від їх об’ємубуде залежати ціна на майбутній хліб та цукор. А держкомрезерв ще у липнізаявив про готовність до закупівлі зерна. Останні торги планувалося провести 17жовтня 2006 року.
На ринку зерна відбувалися злочинні діяння:
“Цього року працівники органів внутрішніх справрозкрили понад 140 злочинів, пов’язаних із збиранням урожаю, і злочинів на ринузерна… Найпоширенішими злочинами є зловживання у сфері закупівлі зерна вДержрезерв і Аграрний фонд, зловживання керівниками зерносховищ, розкраданнякоштів, виділених на закупівлю зерна, а також зловживання із зерном, якезнаходиться під арештом або в заставі.” [“Зловживання на ринку зерна”,“Сільські вісті”, № 90, 8 серпня 2006 року]
Надавалася у газеті інформація по переробці сільськогосподарськихкультур, зокрема цукру:
“120 цукрових заводів України заявили про готовністьнинішнього року виробляти цукор… На підготовку матеріальної бази напередоднінового сезону цукроваріння заводи витратили понад 500 млн. грн. Прогнозасоціації щодо виробництва цукру з врожаю цукрових буряків 2006 року на рівні 2,1– 2,4 млн. тонн (торік 115 заводами було вироблено 1,89 млн. тонн буряковогоцукру)… В Україні практично без державної допомоги уже на 50 % посівних площв 2005 –2006 роках вирощуються цукрові буряки з врожайністю 450 –550 ц/га тасобівартістю 1 тонни 25 дол. США, що є підставою для серйозної конкуренціїукраїнських цукрових буряків та цукру на європейських ринках” [“120 заводівготові до переробки буряків”, “Сільські вісті”, № 98, 26 серпня 2006 року]
“СП “Яреськівський цукровий завод” першим наПолтавщині розпочав сезон цукроваріння… В регіоні працюватимуть дев’ять здесяти заводів галузі… Прогнозований обсяг заготівлі цукросировини – 2 млн.316 тисяч тонн. Середня вага кореня – 305 грамів, що на 16 грамів меншеминулорічної. Проте цукристість становить 15,08 % і перевищує минулорічну.[“Розпочався сезон цукроваріння”, “Сільські вісті”, № 100, 31 серпня 2006 року]
“За оперативними даними на 12 вересня, цукрові заводиУкраїни виробили 15 тис. тонн цукру… До переробки цукрових буряків ужеприступили 9 цукрових заводів у Вінницькій, Київській, Кіровоградській, Полтавськійі Харківській областях. На сьогодні заводами перероблено 130 тис. тонн цукровихбуряків, а всього на заводи надійшло близько 240 тис. тонн буряків…Виробництво цукру поточного маркетингового року становитиме 2,135 млн. тонн.Цього сезону до переробки цукрових буряків приступлять 119 заводів…” [“Цукор– у продрезерв”, “Сільські вісті”, № 106, 14 вересня 2006 року]
Аналізуючи інформацію, можна зробити висновки прозміни у виробництві цукру. В 2006 році до роботи приступило 119 заводів проти115 у минулому. Відповідно очікується приріст виробництва. Проблеми, якіпідіймаються: нижча врожайність цукрових буряків, відсутність сталихзакупівельних цін та відстрочення закупівель цукру державою – проблематика,ідентична питанням з урожаєм зернових культур.
Серйозною проблемою стало подорожчання нафти та газуна ринку України. Це значно збільшило витрати на сільгоспроботи та поставиловиробників у непевне становище перед новим збільшенням цін.
“Українські нафтопереробні заводи скоротиливиробництво автомобільного бензину на 15,3 %, або на 319,4 тис. тонн…Міністерство економіки прогнозує подальше незначне зростання цін нанафтопродукти… З 1 вересня Росія планує підвищити експортне мито на 16,6долара за тонну – до 216,4 доллара за тонну…” [“Ситуація на ринкунафтопродуктів”, “Сільські вісті”, № 78, 11 липня 2006 року]
Тобто у липні прогнозувалося лише незначнеподорожчання. Але вже серпнева стаття, присвячена цій темі, вийшла підзаголовком “Бензин дорожчає щодня ”:
“У Донецьку на АЗС бензин дорожчає щодня на 10-20копійок… За прогнозами, найближчим часом відбудеться нове подорожчаннябензину, і ціна на нього досягатиме 5 гривень за літр. “Якщо так далі піде,ціни зростатимуть, ми дійдемо до європейського рівня ”, — коментує ситуаціюкомерційний директор АЗС “Космос” Іван Рєдін…” [“Сільські вісті ”, № 89, 4серпня 2006 року]
Прогнози справдилися. Відбувалося поступове скороченнянафтопереробки, зростали ціни на паливо.
“У Автономній республіці Крим ціни на бензин зросли всередньому на 20 копійок. Ціна на бензин марки А-98 доходить до 5,50 грн. залітр… У Полтаві та Кременчуку на АЗС продовжують зростати ціни на бензин.Практично на всіх заправках міста ціни збільшуються на 10-20 копійок черезкожні декілька днів… Дизельне пальне коштує 4,10 грн. за літр… Ціна набензин та дизельне паливо в Луганській області трималася стабільною до серединилипня – початку жнив, а потім почала зростати на 2,6 % для дизельного палива,4,6-7,6 % для бензину різних марок…” [“А ціни на бензин скаженіють ”,“Сільські вісті”, № 92, 11 серпня 2006 року]
Висвітлила газета спробу подолати тотальне збільшенняцін на паливо:
“Міністр палива і енергетики України Юрій Бойкодомовився з нафтотрейдерами про граничну роздрібну ціну на бензин А-95 на рівні4,70 грн./літр, дизельного пального – 4,10 грн./літр. Говорячи про питанняцінової політики на ринку нафтопродуктів, міністр особливо наголосив, щоголовним завданням уряду, на його думку, є усунення спекулятивної складової підчас зростання цін на нафту і нафтопродукти, викликане об’єктивними ринковими причинами.” [“Нафтотрейдери пообіцяли”, “Сільські вісті”, № 94, 17 серпня 2006 року]
Питання газової проблеми залишається відкритим.Робилися спроби введення загальної економії енергоносіїв:
“НАК “Нафтогаз України” ініціює введення диференційованихтарифів на природний газ, що реалізується населенню, і встановлення річних нормспоживання газу… Перехід при розрахунках до річних обсягів споживаннясприятиме економії газу, при цьому відпаде необхідність в щомісячномуперерахунку плати за газ…” [“Заради економії газу”, “Сільські вісті”, № 83, 21липня 2006 року]
Але підвищення тарифів стало необхідним для розрахункуз поставниками цього палива:
“Національна комісія регулювання електроенергетикиухвалила рішення підвищити з 1 вересня 2006 року тарифи для населення на 25 %.На засіданні НКРЕ наголошувалося, що дане підвищення є другим етапом приведеннятарифів на електроенергію для населення до економічно обґрунтованого рівня…Внаслідок підвищення тарифи досягнуть для населення, що проживає в сільськіймісцевості, — 18,75 коп. за 1 кВт/год. без ПДВ…” [“Газ дорожчає і дорожчає”,“Сільські вісті”, № 84, 25 липня 2006 року]
Плановане подорожчання викликало масове незадоволеннята протести з боку профспілок і опозиційних політичних сил. Стала важливоюспроба піти на співробітництво з Росією.
“Участь України в розробці газових родовищ Росіїздійснюватиметься через СП “Укргаз-Енерго”… ЗАТ “Укргаз-Енерго” і компанія“РосУкрЕнерго” підписали 5-річний контракт про поставки середньоазіатського таросійського природного газу до України за ціною 95 доларів за тисячукубометрів…” [“Перспективи спільної роботи на газовому ринку”, “Сільськівісті”, № 94, 17 серпня 2006 року]
Ще одна проблема, висвітлена газетою, – зайнятостісільського населення, має дві сторони конфлікту: з одного боку, фермерськігосподарства завжди надають вакансії, з іншого – немає бажаючих працювати назапропонованих роботах.
“Стійка тенденція до зростання сільського безробіттязберігається вже протягом кількох років. За 6 місяців поточного року вона щебільше зміцніла… Водночас служба зайнятості звітує про перевиконаннядержавної програми зайнятості населення. Та, на жаль, це не стосуєтьсясільської місцевості…” [“Зростання сільського безробіття”, “Сільські вісті”,№ 89, 4 серпня 2006 року]
Проблем у сільському господарстві України значнакількість, але головне, що держава намагається вирішувати їх, у тому числішляхом додаткового фінансування:
“У проекті Державного бюджету-2007 на підтримкурозвитку аграрного сектору та забезпечення соціальної сфери села передбачаютьсявидатки у сумі 12,8 млрд. грн. На 27,5 % передбачено збільшення видатків навиробничі програми Міністерства аграрної політики. Додаткові видатки будутьспрямовані на дотування продукції тваринництва та кредитну підтримку виробниківсільськогосподарської продукції – у сумі 1 млрд. 567,3 млн. грн.; фінансовупідтримку підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів – 393,1 млн.грн.; часткову компенсацію вартості складної техніки вітчизняного виробництва –100 млн. грн.” [“Додаткові видатки на потреби села”, “Сільські вісті”, № 108,19 вересня 2006 року]
Таким чином, газета “Сільські вісті” точно табезкомпромісно висвітлює проблематику сільського господарства та намагаєтьсядати об’єктивну оцінку, аналіз та власні пропозиції щодо вирішення нагальнихпитань для жителів сільської місцевості.

Висновки
Газета “Сільські вісті” являється об’єктом висвітленняпроблематики сільського господарства України. В коло її зору потрапляютьпроблеми, важливі не тільки для держави, але й особисті жителів сільськоїмісцевості. Рубрики видання орієнтовані на широке коло читачів, але основний напрямок – інформація для пересічного сільського читача. Це пояснюється мовоюгазети, тематикою її матеріалів.
В курсовій роботі аналізувалися основні проблемисільського господарства у поточний час, які висвітлювалися виданням у період зпочатку липня до кінця вересня: урожай 2006 року, проблема подорожчанняенергоресурсів та безробіття у селі. Для висвітлення теми використовувалися матеріали,що входили до різних тематичних рубрик газети, але відповідали заданій метікурсової роботи.
Незважаючи на нижчі у порівнянні з минулиммаркетинговим роком показники урожайності, в Україні зібрана достатня кількістьхліба. Зараз стоїть питання експорту української пшениці. За кордоном готовіробити закупки, але цьому процесу заважає досі не створена законодавча база.Наші поставники змушені простоювати на кордонах та сплачувати мито. Відповіднізакони по експорту не приймаються вже три місяці. Цьому можливо заважалипроблеми з формуванням парламенту, які теж висвітлювалися газетою “Сільськівісті”. За кордоном ціна на українську пшеницю є стало високою, тому сприянняїї реалізації повинно стати нагальним питанням для держави.
Проблема подорожчання палива та газу стала дужеважливою, бо виникла якраз у період жнив. Якщо спочатку очікувалося лишенезначне збільшення ціни на бензин та дизельне паливо, то в середині сезонувартість почала зростати. Наразі державі вдалося зупинити та стабілізуватиціни. Питання з газом досі залишається відкритим.
Безробіття має дві сторони конфлікту: з одного боку,фермерські господарства завжди надають вакансії, з іншого – немає бажаючихпрацювати на запропонованих роботах. Тому вирішувати цю проблему требапоступово.
Газета “Сільські вісті” у своїх матеріалах висвітлюєпроблематику сільського господарства та намагається дати об’єктивну оцінку,аналіз та власні пропозиції щодо вирішення нагальних питань для жителівсільської місцевості. На даний момент “Сільскі вісті” – поширене та шанованесвоєю аудиторією видання.

Додатки
Додаток 1
Передплатні тиражі деяких українських газет у вересні2006 року
“Сільські вісті”
435.823 “Голос України” (укр. та рос.) 122.400 “Комуніст” (укр. та рос.) 89.981 “Урядовий кур¢єр” 82.133 “Україна молода” 58.734 “Обрій” ПІБ 47.442 “Праця і зарплата” 42.514 “Вісті Центральної спілки” 39.675 “Робітнича газета” (укр. та рос.) 30.219 “Товариш” (укр. та рос.) 28.360
“Факты и комментарии”
по п¢ятницях
21.839
116.832 “Освіта України” 17.413 “Дзеркало тижня” (укр. та рос.) 16.715 “Український футбол” 9.868 “Вечірній Київ” 9.341 “Народна армія” 8.979 “Сегодня” 7.366 “Народне слово” 6.395 “Літературна Україна” 5.430 “Правда Украины” 5.058 “Молодь України” 3.127 “Говорить і показує Україна” 3.038 “Народна газета” 2.672 “Демократична Україна” 2.596
“Вечірні вісті”
по п¢ятницях (укр. та рос.)
2.552
3.628 “Культура і життя” 2.511 “День” (укр. та рос.) 2.400 “Українська освіта” 2.393
Додаток 2
21.07.2004 | Украинские социалисты и антисемитизм
Журналист Валерий Варавка опубликовал на Интернет-сайте«Партактив» прелюбопытную статью. В ней содержится попытка ответа навопрос, который давно уже многими задается в Украине: для чего социалистам и ихлидеру Александру Морозу понадобилось разыгрывать антисемитскую карту в историис публикациями профессора Яременко в газете «Сільські вісті», которые решениемШевченковского райсуда Киева признаны разжигающими межнациональную рознь. Этатема вышла далеко за пределы простого конфликта между Международнымантифашистским комитетом, инициировавшим иск в суд, и газетой «Сільськівісті». Сегодня все большему числу людей понятно, что Мороз со товарищи используетэту тему для предвыборных спекуляций. Впрочем, предоставим слово журналистуВалерию Варавке. Социалистический Интернационал, в который вступила СоцпартияАлександра Мороза, всегда гордился национальной и конфессиональнойтолерантностью своих членов. Но,похоже, с приходом туда украинских социалистов ситуация может измениться.
В Украине ни для кого не составляет секрета, что формальнонезависимая газета „Сільські вісті “, именующая себя „газетойзащиты интересов крестьян“, на самом деле верой и правдой обслуживаетинтересы социалистов. Трудно обнаружить номер газеты, в котором бы не былославословий об Александре Морозе или о его партии. Нередко главный социалистстраны выступает в ней лично.
Для нас немалый интерес представляет, о чем пишет неформальныйорган Соцпартии в перерывах между выступлениями на ее полосах Мороза.
Крайне любопытный материал опубликован в ней 30 сентября 2003года, то есть в годовщину трагических событий в Бабьем Яру. В статье профессораВасилия Яременко „Евреи в Украине: реальность без мифов“ вполне вдухе последних изысканий известного своим антисемитизмом 90-летнего АлександраСолженицина в России утверждается, что „как и в прошлые века, еврействосегодня стремится господствовать, и уже господствует над украинским народом, иобогащается за его счет“.
Автор щедро цитирует письма от „сознательных“украинцев, которые пишут о „наглых жидовских мордах на телевидении“ ио том, что „разрисованный и оплаканный ими холокост в сравнении сукраинской трагедией выглядит весьма бледно“. А некто Анатолий Миненко изБроваров спрашивает сеятеля „мудрого, доброго, вечного“: как, мол,так случилось, что никто среди народных депутатов-украинцев не поставилобщество в известность о том, что „последние 12 лет Украиной правят жиды?“.И к сказанному добавляет: „Да,жиды, либо евреи — это те, которые строят свою родину — Израиль“.
Сам же Яременко, явно не в академическом ключе развивая мыслисвоих поклонников, договорился до того, что „в 1932-1933 годах миллионыукраинцев были заморены голодом, организованным евреями из мести“, а»в 1937-1938 годах новые миллионы украинцев были уничтожены НКВД, на 99%состоявшим из евреев и руководимым лидерами сионизма”. Он также обнаружилнекую «400-тысячную орду евреев-эсесовцев, пришедших в Украину сфашистами».
Понятно, что публикации такого рода, тем более, в родныхСоцпартии Александра Мороза газетах, не могут не тревожить широкие кругиукраинской общественности. Они и тревожат. Так, Международный антифашистскийкомитет подал в Шевченковский районный суд столицы и в Генпрокуратуру заявлениео закрытии газеты «Сільські вісті». Председатель комитета Александр Шлаен тогдаподчеркнул, что этот «материал переполнил чашу терпения». По егомнению, «публикация в газете „Сільські вісті“ лжива от первой до последней строчки. Статью можносравнить с тем, что публиковалось в геббельсовской „Фелькншербеобахтер“ в фашистской Германии… И все это нельзя расценить иначе, какоткрытое разжигание межнациональной розни».
В декабре прошлого года вКиеве проходила международная конференция «Современные риски и задачидемократического развития Украины». Ученые и эксперты среди первоочередныхугроз демократическим процессам в нашей стране назвали деятельностьнационалистических и экстремистских организаций, являющихся проводникамиксенофобских взглядов. Известный правозащитник и политолог Владимир Малинковичпризвал Соцпартию, Блок Юлии Тимошенко, «Нашу Украину» и их лидеров«отмыться от грязи и публично заявить, что они не разделяютрадикал-экстремистские и фашистские взгляды».
Касаясь публикации Яременко в «Сільських вістях», Малинкович заметил:«Удивительно, что… газета, поддерживаемая оппозицией (социалистамиАлександра Мороза. — Авт.). две страницы отвела антисемитской публикации, авторкоторой утверждает, что необходимо, чтобы каждый ученик в Украине знал, что в1932 — 33 годах миллионы украинцев гибли от голода, организованного евреями измести, а в 1937 — 38 годах миллионы украинцев были уничтожены НКВД, которое на99% состоит из евреев».
Как и следовало ожидать, вошедшие во вкус антисемитизмаАлександр Мороз и другие лидеры отмежевываться от человеконенавистническихпубликаций не стали. Наоборот, лидер социалистов постарался их оправдать.Выступая в парламенте, Александр Мороз заявил, что статья Яременко — это всеголишь «обыкновенное взвешенное обсуждение накопившихся острых проблем внароднохозяйственной и духовной жизни народов Украины».
Убедившись, что высокие покровители в лице Мороза в поддержкене отказывают, «Сільські вісті»разошлись пуще прежнего. Газета напечатала еще ряд статей, через которыекрасной нитью проходит одно: «мы во всем согласны с Яременко», тоесть «мы — антисемиты». Последовавшая затем дискуссия превратилась вантисемитский шабаш.
Не отстали от «Нашей Украины» и социалисты с «Сільськими вістями». В день начала рассмотрениядела они устроили собственный шабаш у здания суда. Собранные ими пикетчикивстречали судей и представителей общественности угрозами и призывами «неидти на поводке мирового сионизма». Любопытно, что интересы редакциигазеты, наряду с такими известными националистами как Павло Мовчан и ВасилийЧервоний. отстаивали не менее известные социалисты Станислав Николаенко иВалентина Семенюк. Оба они входят в высший эшелон руководства партии и являютсяближайшими соратниками Александра Мороза.
Суд, в конце концов,газету закрыл. Однако неторопливость отечественного правосудия и потокапелляций со стороны редакции и социалистов сделали свое дело: газетапродолжает благополучно выходить по сей день. Более того, она продолжаетзаниматься измышлениями вроде того, что будто бы судья Людмила Охримчукполучила от Вадима Рабиновича непосредственно у себя в рабочем кабинете 30 тыс.долларов. Самого Рабиновича газета иронически, если не презрительно, именует«президентом всех украинских евреев», закавычивая эти слова. Толькодва этих момента — использование непроверенных и явно не соответствующихдействительности данных и оскорбление словом — уже достойны того, чтобывозбуждать против газеты новый судебный иск. Между тем, газетчики чувствуютсебя настолько вольготно, что недавно заявили о снижении подписной цены наиздание. Как раз к началу избирательной кампании! Интересно, за счет чего (иликого?).
Стоит ли после этого удивляться тому, что происходит погородам и весям нашей страны. Когда в Харькове школьникам предложили написатьсочинение о своем отношении к холокосту, одна старшеклассница высказаласьследующим образом: «Гитлер уничтожил много евреев — молодец!!! Я терпетьих не могу. Евреев слишком много. Они расселились по всему миру и навязываютлюдям свои ценности… Их надо остерегаться… Я сожалею, что ему не удалосьпередавить всех евреев».
С таким развитием событий не смогло справиться измученноесердце Александра Шлаена. Недавно он ушел из жизни, так и не дождавшисьторжества справедливости. Боюсь, не дождемся и мы, если во втором туре, чтопредрекают многие эксперты, Александр Мороз «сольет» голоса своихизбирателей в копилку Ющенко. В этом случае травля «инородцев»продолжится, а масштабы ее неминуемо возрастут.
Характерно, что антисемитские происки со стороны украинскихсоциалистов совпали во времени с явным оживлением юдофоб и в Польше и Германии.Как известно, в июне 1941 года в местечке Едвабна поляки согнали в сарай сотнисвоих еврейских сограждан, где они были сожжены заживо. Президент Польши, социалист Александр Квасьневскийпублично извинился от имени всего польского народа перед евреями. Но многиенаблюдатели в Польше и за ее пределами говорят, что извинение имело сугубоформальный характер.
К тому же,социологические исследования показывают, что только 40% поляков поддерживаютчто извинение. Причем, среди элиты уровень его поддержки еще ниже. Лишьнезначительная ее часть приняла непопулярный в обществе шаг президента. Этосделал, например, варшавский епископат — по крайней мере, на публике. Но одновременнопримас Йозеф Глемп публично спросил: а не хотят ли евреи извиниться передполяками? Тем самым глава католической церкви в Польше дал понять, что онвнутренне солидарен с антисемитскими предубеждениями в обществе.
Крепнет антисемитизм в «социалистической» (впонимании Мороза) ФРГ. Проведенные в конце прошлого года в Бундестагеспециальные слушания на тему антисемитизма показали, что предубежденность поотношению к евреям шагнула из среды неонацистов в «политическиесалоны». Непосредственным поводом их проведения стало выступление депутатаот ХДС Мартина Гоффмана, который сравнил преступления большевиков еврейскогопроисхождения с преступлениями нацистов. Было приведено много примеровпроявлений антисемитизма, в том числе поджег одним из немецких сотрудников ООНдвери соседа-еврея, отказ в посещении одного из ресторанов Мюнхена внучкойубитого премьера Израиля Ицхака Рабина с мотивировкой: «для евреев дверизакрыты». Бургомистр одного из городов запретил сооружение памятникажертвам нацизма, заявив, что не намерен участвовать в «индустриализациихолокоста».
Характерно, что значительная часть слушаний была посвящена нетолько феномену так называемого «нового антисемитизма», но итенденциозной критике еврейского государства, которая в последние три годазначительно усилилась. Многие депутаты считают, что критика такого родасвидетельствует о попытке отказаться от исторической ответственности Германииза трагические события второй Мировой войны, и частности, за холокост. Тем неменее, победила точка зрения, что критика Израиля есть не толькопозволительной, но и нужной, правда, при условии одновременного осуждениянападений террористов-камикадзе. Некоторые депутаты заметили, что одной из формнового антисемитизма в Германии стала тенденция к идентификации всех евреев севрейским государством и его властями. Израиль выступает в глазах немецкихантисемитов в качестве «совокупного еврея».
Такого рода совпадения наводят на мысль: не в разжигании лиантисемитизма в Украине по примеру «социалистических» Германии иПольши видят украинские социалисты свой путь в Европу? Все возможно.Вспоминается, как в 1995 году Александр Мороз, будучи тогда спикеромпарламента, во время визита в Польшу сказал польскому президенту: «Выпроложите тропинку, а мы ею воспользуемся». Не прошло и десяти лет, как уже«пользуется». Только той ли тропинкой’.
Ответ на этот вопросхотелось бы услышать от самого Александра Мороза. Интересно: что он скажет вканун президентских выборов?”

Додаток 3
Фельдманподает в суд на «Сельские вести»
Подробности.ua20 октября 2005 | 15:50
Народныйдепутат Украины А.Фельдман, подает судебный иск о защите чести и достоинства вотношении газеты «Сельские вести». Об этом заявил Фельдман в ходепресс-конференции в агентстве УНИАН.
«Когдана страницах газет сеется межнациональная рознь, а улицах городов избиваютпредставителей другой расы, веры или национальности — это не проблема евреев,кавказцев или афро-америк анцев. Это наша общая проблема», — заявилФельдман.
Заявление
президентаАссоциации национально-культурных объединений Украины
Народногодепутата Украины
А.Фельдмана
Сегодня,как руководитель Ассоциации национально-культурных объединений Украины — яподаю судебный иск о защите чести и достоинства в отношении редакции газеты«Сельские вести».
Предметомискового заявления является абсолютно неприкрытая и систематическая пропагандана страницах «Сельских вестей» материалов ксенофобского иантисемитского содержания, которые не только оскорбляют честь и достоинствопредставителей национально-этнических общин в Украине, но и наносят ущербмеждународной репутации Украины.
Считаю,что эти явления являются крайне опасными для многонациональной Украины и несутреальную угрозу гражданскому миру в обществе. К тому же, проблемы ксенофобии иантисемитизма могут уже в ближайшем будущем сказаться на перспективах отменыКонгрессом США поправки «Джексона-Вэника» в отношении Украины, нареализации планов Украины в вопросах евроинтеграции и на политическихрезультатах первого официального визита Президента Украины в ГосударствоИзраиль.
Хочуподчеркнуть, что я не сторонник решения подобных проблем в судебном порядке,поскольку считаю, что самым объективным арбитром в подобных спорах, являетсяэтика и мораль, однако явная безнаказанность действий издания и неадекватнаяреакция на проявления антисемитизма со стороны уполномоченных государственныхорганов — не оставляют мне другого выбора.
Еслисегодня украинское общество и информационное сообщество не обратятсерьезнейшего внимания на эти проблемы, то существует большая угроза, что впериод грядущих парламентских выборов «карта межнациональныхпротиворечий» в Украине, может быть разыграна радикальными силами.
Список використаної літератури
1.     Здоровега В. Вступ до журналістики. Текст лекцій. – 2-гевид., доп. – Л., 1998.
2.     Ворошилов В. В. Журналистика: Учебник. – СПб.: Изд-во В. А.Михайлова, 1999.
3.     Лазутина Г. В. Основи творческой деятельности журналиста:Учебник для вузов. – М: Аспект-Пресс, 2000.
4.     Михайлин І. Л. Основи журналістики: Підручник. – 2-ге вид.доп. і поліп. – Х.: Вид-во ХІФТ, 2000.
5.     Москаленко А. З.,Губерський Л. В., Іванов В. Ф.Основи масово-інформаційної діяльності: Підручник. – К., 1999.
6.     “Сільські вісті”,газети за період 2003-2006 років.
7.     http://www.silskivisti.kiev.ua
8.     http://www.uamedia.visti.net/silvisti
9.     http://www.podrobnosti.ua
10.   http://www.partaktiv.ua
11.   http://www.kipiani.org