Відповідальністю є застосування до правопорушника встановлених законом або
договором санкцій, внаслідок чого він зазнає майнових втрат. Поняття
господарсько-правової відповідальності включає в себе і майнові наслідки
застосування санкцій. В свою чергу, господарсько-правова санкція становить
собою визначену безпосередньо законом або договором міру (масштаб,
величину) відповідальності правопорушника. Це гранична величина майново-
примусового впливу на правопорушника, який може застосувати до нього
кредитор або відповідний орган (суд, арбітражний суд). Господарсько-правові санкції у своїй сутності є економічно-юридичними.
Тому в законодавстві визначення економічні і майнові можуть вживатися як
тотожні. Види господарсько-правової відповідальності розрізняються залежно від
видів господарських правопорушень і санкцій, встановлених за ці
правопорушення. За цим критерієм в теорії права розрізняються: 1)
відшкодування збитків; 2) штрафні санкції; 3) оперативно-господарські
санкції.
Відшкодування_збитків як вид відповідальності різнобічне врегульоване
законом. По-перше, визначено юридичні підстави його застосування: “В разі
невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником він
зобов’язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки” (ч. 1 ст. 203
Цивільного кодексу). По-друге, визначено види втрат кредитора, які
визначаються як збитки. Це витрати кредитора; втрата або пошкодження його
майна; доходи, які він одержав би, якби зобов’язання було виконане
боржником (ч. 2 ст. 203 ЦК). Як правило, збитки не є майновою санкцією
заздалегідь визначеного розміру. Саме в цьому полягає універсальність
їхнього застосування. Проте труднощі в обрахуванні їхнього розміру
зумовлюють складність застосування зазначеної санкції. По-третє,
законодавець застосовує офіційне тлумачення збитків та певні способи
визначення їхнього розміру. Відшкодування збитків застосовується як майнова санкція, виходячи з
аналізу відповідних статей Цивільного кодексу та інших законодавчих актів в
різних відносинах, в тому числі
згідно з договором підряду на капітальне будівництво відповідальна за
невиконання або неналежне виконання обов’язків сторона сплачує встановлену
неустойку (пеню), а також відшкодовує збитки в сумі, не покритій неустойкою
(ч. 1 ст. 356 ЦК). Штрафна господарсько-правова відповідальність відрізняється від
відшкодування збитків насамперед тим, що вона виконує каральну або
дисциплінуючу функцію. Господарське законодавство встановлює штрафну
відповідальність щодо тих видів господарських правопорушень, за вчинення
яких до суб’єктів господарських відносин доцільно застосовувати штрафні
(каральні) економічні санкції. Розмір цієї відповідальності загалом
залежить від ступеня серйозності господарського правопорушення, а не від
суми завданого кредиторові збитку. Крім того, штрафна відповідальність може
застосовуватися “понад завдані збитки”, якщо законом або договором не
визначено інше. Штрафна відповідальність застосовується згідно із законодавством у вигляді
штрафних економічних санкцій. Ці санкції встановлені, як правило,
нормативними актами, що регулюють окремі види господарських відносин . Загальне поняття штрафів як відповідальності у господарських відносинах
визначає законодавець. Згідно із ст. 179 Цивільного кодексу “штрафом
визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник
повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання
зобов’язання, зокрема в разі прострочення виконання”.
Закон розрізняє три види штрафних економічних санкцій:
штраф у власному розумінні, пеню, неустойку. Всі вони покликані виконувати
штрафну, каральну функцію, хоча мають і певні відмінності. Розмір штрафу як економічної санкції регулюється законодавством трьома
способами: • штраф у твердій сумі; • штраф у процентному відношенні до суми всього зобов’язання або
невиконаної частини зобов’язання; • штраф у кратному розмірі до вартості того предмета, який захищається
штрафом. Неустойка є різновидом штрафної економічної санкції, розмір якої
визначається законом або договором у процентному відношенні до суми
невиконаної частини зобов’язання. Неустойка застосовується, як правило, як
штрафна санкція в разі прострочення виконання майнових зобов’язань
(поставка, купівля-продаж, міна тощо). Розмір неустойки за прострочення
виконання зобов’язань загалом не залежить від терміну прострочення
виконання Разом з тим законом або договором передбачаються так звані залікові
неустойки (ст. 204 ЦК). Залікова неустойка має місце в тому разі, коли
правопорушник відшкодовує іншій стороні збитки у частині, не покритій
неустойкою. Пеня як штрафна економічна санкція застосовується в основному в разі
прострочення виконання грошових зобов’язань суб’єктами господарської
діяльності. Особливістю пені є те, що вона встановлюється у процентному відношенні до
простроченої суми, причому за кожний день прострочення, доки зобов’язання
не буде виконане (ст. 214 ЦК). Тобто це санкція, розмір якої збільшується
залежно від продовження правопорушення. Залежністю суми пені від кількості
днів (терміну) прострочення виконання вона відрізняється від неустойки як
санкції за господарське правопорушення. Оперативно-господарські санкції – це передбачені законодавством або
договором засоби оперативного впливу на правопорушника, спрямовані на
попередження господарського правопорушення чи зменшення його шкідливих
наслідків. Такі санкції застосовуються безпосередньо самими суб’єктами господарських
правовідносин в оперативному порядку. На відміну від майнової
відповідальності оперативні санкції діють на правопорушника не загрозою
державного примусу, а оперативним втручанням, яке хоч і зачіпає майнову
сферу правопорушника, але не дає ніяких видимих компенсаційних благ його
контрагентові, що вдався до оперативних санкцій. Завдяки цьому оперативні
санкції можуть застосовуватися незалежно чи поряд зі стягненням штрафних
санкцій і збитків, чим досягається більший профілактичний ефект. Оперативно-господарські санкції за своєю спрямованістю поділяються на два
види. До першого належать санкції, спрямовані на одностороннє припинення
правовідносин в інтересах сторони, чиї права порушено. Такі санкції можуть
виражатися у вигляді односторонньої повної чи часткової відмови від
виконання договору, а також у відмові від прийняття виконання та від
зустрічного виконання. Другий вид оперативних санкцій становлять ті, що
спрямовані на зміну правовідносин (переведення несправного платника на
акредитивну форму розрахунків чи на попередню оплату).