Самостійнаробота№2
1. Завдання,права та обов’язки суб’єктівгосподарських правовідносин
Створені дляпрофесійної організації та здійснення господарської діяльності всі СГ з моментусвоєї легітимації у встановленому законом порядку мають права та обов’язки поучасті в господарських правовідносинах у якості СГП. Обсяг цих прав таобов’язків у СГП різних видів не є однаковим за двох основних причин:
1. Він залежить від цілей і задач суб’єктівпевного виду
2. Від кількості господарських зв’язків, в якихприймає участь той чи інший СГ.
Правовою формою, вякій фіксується мета, задачі та функції є установчі документи (засновницькийдоговір, статут, положення). Такі господарсько-правові акти відображають і всамій загальній формі закріплюють господарську правосуб’єктність.
Вустановчих документах повинні бути зазначені найменування та місцезнаходженнясуб’єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад ікомпетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядокформування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації таліквідації, якщо інше не передбачено законом.
Узасновницькому договорі засновники зобов’язуються утворити суб’єктгосподарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення,умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків,управління діяльністю суб’єкта господарювання та участі в ньому засновників,порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб’єктагосподарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації таліквідації відповідно до закону.
Статутсуб’єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування імісцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утвореннястатутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органиуправління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідаціїсуб’єкта господарювання, а також інші відомості, пов’язані з особливостямиорганізаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством.Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.
Положеннямвизначається господарська компетенція органів державної влади, органівмісцевого самоврядування чи інших суб’єктів у випадках, визначених законом.
Статут(положення) затверджується власником майна (засновником) суб’єктагосподарювання чи його представниками, органами або іншими суб’єктами відповіднодо закону.
Якщо основи правовогоположення СГ закладені в правосуб’єктності, то максимуму повного вираженняправового становища вдається досягнути шляхом визначення та юридичногозакріплення його компетенції.
Компетенція – це непросто можливість мати права та обов’язки, а сукупність прав та обов’язків, якіуже належать суб’єкту, постійно закріплені за ним законом.
Господарськакомпетенція забезпечується в необхідних межах і відповідно з індивідуальнимпризначенням конкретних суб’єктів, функціонуванням кожного з них у сферігосподарювання.
Права господарюючихсуб’єктів в залежності від їх змісту можна класифікувати на:
1) засновницькі
2) управлінські
3) майнові.
Засновницькі права –базуються на загальній нормі права власності, відповідно до якої власник можевикористовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненоїзаконом діяльності.
Управлінські права – вобласті управління суб’єкти господарської діяльності самостійно організовуєсвою діяльність із правом. Порядок здійснення управління регулюєтьсязасновницькими актами, відповідно до принципів, визначених законодавством.Основним є принцип поєднання прав власності на господарське використання свогомайна, самоврядування трудового колективу. Власник здійснює свої управлінськіправа, як безпосередньо так і через уповноважені ним органи.
Майнові права СГподіляються на загальні та спеціальні. Загальні майнові права передбаченізаконодавством і властиві всім СГ в однаковій мірі. Спеціальними охоплюютьсяправа СГ по випуску та обігу цінних паперів.
Самостійнаробота №4
1.Взяттяна облік суб’єктів господарювання в органах державної податкової служби/>
/>Порядоквзяття на облік в органах державної податкової служби платників податків –юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів визначено Порядком облікуплатників податків, зборів (обов’язкових платежів), затвердженим наказом ДПАУвід 19.02.98 р. № 80 (зі змінами та доповненнями, за текстом – Порядок № 80).
/>Діяцього Порядку поширюється на таких платників податків:
/>юридичнихосіб незалежно від форм власності, а саме:
/>підприємства,установи та організації (у тому числі неприбуткові установи й організації), якіздійснюють діяльність як на території України, так і за її межами або маютьоб’єкти оподаткування;
/>філії,представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи платника податків;
/>фізичнихосіб (у тому числі підприємців), які мають об’єкти оподаткування.
/>Місцемобліку платників податків є відповідний орган державної податкової служби зазареєстрованим місцезнаходженням юридичної особи.
/>Підставоюдля взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби єнадходження до цього органу відомостей з відповідної реєстраційної картки напроведення державної реєстрації юридичної особи.
/>Взяттяна облік як платників податків – юридичних осіб і відокремлених підрозділівюридичних осіб здійснюється за їх місцезнаходженням відповідними органамидержавної податкової служби після внесення відомостей про них до Єдиногодержавного реєстру або у випадках, передбачених законодавством, післяприсвоєння ідентифікаційних кодів за Єдиним державним реєстром.
/>Длявзяття на облік як платників податків юридична особа подає до органу державноїподаткової служби:
/>заявуза ф. № 1-ОПП;
/>копіюсвідоцтва (документа) про державну реєстрацію (легалізацію);
/>копіюдокумента, що підтверджує присвоєння ідентифікаційного коду за Єдиним державнимреєстром.
/>Одночасноз поданням заяви платником податків – юридичною особою пред’являються оригіналиперелічених документів.
/>Узяттяна облік платника податків органом державної податкової служби провадиться непізніше наступного робочого дня з дня отримання відомостей від державногореєстратора чи заяви від платника податків та здійснюється датою внесення данихдо Єдиного банку даних юридичних осіб за номером, який відповідає порядковомуномеру реєстрації відповідного повідомлення державного реєстратора чи заявиплатника податків у журналі обліку платників податків – юридичних осіб за ф. №2-ОПП.
/>Даніпро дату взяття на облік платника податків – юридичної особи орган державноїподаткової служби у день узяття на облік передає відповідному державномуреєстратору для внесення цих відомостей до Єдиного державного реєстру.
/>Післявзяття платника податків на облік орган державної податкової служби формуєдовідку про взяття на облік платника податків за ф. № 4-ОПП. Така довідканадсилається платнику податків наступного робочого дня з дня взяття на облік.За згодою платника податків не пізніше наступного робочого дня після взяттяйого на облік така довідка може бути видана платнику податків чи уповноваженійособі платника податків в органі державної податкової служби. Другий примірникчи копія довідки зберігається в реєстраційній частині облікової справи платникаподатків з поміткою «Копія до облікової справи».
/>Провидачу довідки за ф. № 4-ОПП робиться запис у журналі реєстрації довідок провзяття на облік платників податків за ф. № 14-ОПП. Довідка про взяття на облікне потребує додаткової реєстрації у загальному відділі чи канцелярії органудержавної податкової служби.
/>Довідкапро взяття на облік платника податків за ф. № 4-ОПП є єдиним документом, якийпідтверджує взяття платника податків на облік в органі державної податковоїслужби.
/>Якщоплатник податків створений на визначений строк чи перебуває на обліку в органідержавної податкової служби до визначеного терміну, у лівій верхній частинідовідки за ф. № 4-ОППробиться спеціальний запис «Довідка дійсна до» ізазначається відповідна дата.
/>Поверненнядо органу податкової служби листа з довідкою про взяття на облік платникаподатків за ф. № 4-ОПП є підставою для проведення заходів щодо встановленнямісцезнаходження (місця проживання) платника податків згідно з розділомодинадцятим Порядку № 80.
/>Змоменту взяття на облік платник податків уважається таким, що перебуває назагальній системі оподаткування, якщо ним не обрано інший спосіб оподаткуваннявідповідно до законодавства.
/>Свідоцтвопро державну реєстрацію юридичної особи та копія документа, що підтверджуєвзяття її на облік в органах державної податкової служби, є підставою длявідкриття рахунків в установах банків.
/>
2. Державнареєстрація припинення підприємницькоїдіяльності фізичної особи-підприємця
Стаття 46.Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичноїособи-підприємця
1. Державнареєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємцяпроводиться у разі:
· прийняття фізичною особою-підприємцемрішення про припинення підприємницької діяльності;
· смерті фізичної особи-підприємця;
· постановлення судового рішення прооголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою;
· постановлення судового рішення провизнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження їїцивільної дієздатності;
· постановлення судового рішення проприпинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
2. Підставамидля постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльностіфізичної особи-підприємця є:
· визнання фізичної особи-підприємцябанкрутом;
· провадження нею підприємницькоїдіяльності, що заборонена законом;
· неподання протягом року органамдержавної податкової служби податкових декларацій, документів фінансовоїзвітності відповідно до закону.
3. Фізичнаособа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державногореєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльностіфізичної особи-підприємця.
Стаття47. Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичноїособи-підприємця за її рішенням
1. Для внесеннядо Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи-підприємця щодоприпинення нею підприємницької діяльності фізична особа-підприємець абоуповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору (надіслатирекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:
– заяву про припинення підприємницькоїдіяльності фізичною особою-підприємцем;
– документ, що підтверджує внесення платиза публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою-підприємцем рішеннящодо припинення підприємницької діяльності.
– якщо документи для внесення до Єдиногодержавного реєстру запису про рішення фізичної особи-підприємця щодо припиненнянею підприємницької діяльності подаються заявником особисто, державномуреєстратору додатково пред’являється паспорт.
2. Дляпроведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичноюособою-підприємцем за її рішенням фізична особа-підприємець або уповноваженанею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення успеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державномуреєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) абочерез уповноважену особу такі документи:
Заповненуреєстраційну картку на проведення державної реєстрації припиненняпідприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням (форма№12);
1. Свідоцтво про державну реєстраціюфізичної особи-підприємця;
2. Довідку відповідного органу державноїподаткової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах(обов’язкових платежах);
3. Довідку відповідного органу Пенсійногофонду України про відсутність заборгованості;
4. Довідки відповідних органів фондівсоціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що вона неперебувала на обліку.
5. Якщо документи для проведення державноїреєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцемподаються заявником особисто, державному реєстратору додатково пред’являєтьсяпаспорт.
Самостійнаробота №5
1. Ліцензійні справи та ліцензійний реєстр2. Нагляд і контроль у сфері ліцензування
21травня 2009 року була прийнята Постанова N 502.
Пунктом1 цієї постанови передбачено, що органам державного нагляду (контролю) до 31грудня 2010 року тимчасово припинити проведення планових перевірок суб’єктівгосподарювання, крім перевірок суб’єктів господарювання, що відповідно дозатверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від впровадженнягосподарської діяльності віднесені до суб’єктів господарювання з високимступенем ризику, та планових заходів державного нагляду (контролю) задодержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою ісвоєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язковихплатежів).
В тойже час, являючись базовим, Закон про контроль визначає правові та організаційнізасади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) усфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду(контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктівгосподарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Відповіднодо статті 1 Закону про контроль державний нагляд (контроль) — це діяльністьуповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальнихорганів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі — органидержавного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодовиявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктамигосподарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної, якостіпродукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення,навколишнього природного середовища.
Статтею2 Закону про контроль встановлено, що дія цього Закону поширюється навідносини, пов’язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сферігосподарської діяльності.
Діяцього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійсненнязаходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, контролю задотриманням бюджетного законодавства та використанням державного такомунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціальногодержавного контролю за діяльністю суб’єктів господарювання на ринку фінансовихпослуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічноїконкуренції, а також оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорськогонагляду, досудового слідства і правосуддя (редакція Закону з урахуваннямРішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008).
Слідтакож зауважити, що відносини, які виникають під час здійснення державногонагляду (контролю) за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, в зазначеномупереліку відсутні.
Такимчином, нагляд (контроль) за дотриманням законодавства в сфері ліцензуваннягосподарської діяльності підпадає під сферу дії цього Закону, тобто, органи, щоздійснюють державний нагляд (контроль) за додержанням ліцензіатами ліцензійнихумов (органи ліцензування), дотримуються процедури здійснення державногонагляду (контролю), визначеної Законом про контроль.
Враховуючивищевикладене та розпорядчий зміст Постанови N 502, вважаємо, що сфера діїзазначеної постанови поширюється на всі органи державного нагляду (контролю),що підпадають під сферу дії Закону про контроль.
Самостійнаробота№10
1. Недобросовісна конкуренція тавідповідальність за неї
Особливим видомпорушення конкурентного законодавства є недобросовісна конкуренція До неївідносять будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншимчесним звичаям у підприємницькій діяльності.Законом України «Про захист віднедобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 р. недобросовісною конкуренцієювизнаються такі дії:
неправомірневикористання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки (використання бездозволу вповноваженої на те особи чужого імені, фірмового найменування, знаківдля товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковкитоварів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, зазначеньпоходження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю іншогосуб’єкта господарювання (підприємця), який має пріоритет на їх використання);
неправомірневикористання товару іншого виробника (введення в господарський обіг під своїмпозначенням товару іншого виробника способом змін чи зняття позначень виробникабез дозволу вповноваженої на те особи);
копіюваннязовнішнього вигляду виробу (відтворення зовнішнього вигляду виробу іншогосуб’єкта господарювання (підприємця) і введення його в господарський обіг безоднозначного зазначення виробника копії, що може призвести до змішування здіяльністю іншого суб’єкта господарювання (підприємця));
порівняльнареклама (реклама, що містить порівняння з товарами, роботами, послугами чидіяльністю іншого суб’єкта господарювання (підприємця));
дискредитаціясуб’єкта господарювання (підприємця) (поширення в будь-якій формі неправдивих,неточних або неповних відомостей, пов’язаних з особою чи діяльністю суб’єктагосподарювання (підприємця), які завдали або могли завдати шкоди діловійрепутації суб’єкта господарювання (підприємця));
купівля-продажтоварів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом(купівля-продаж одних товарів, виконання робіт, надання послуг за умовикупівлі-продажу інших товарів, виконання робіт, надання послуг, не потрібнихспоживачу або контрагенту);
схиляння добойкоту суб’єкта господарювання (підприємця) (спонукання конкурентом іншоїособи безпосередньо або через посередника до відмови від установленнядоговірних зв’язків із цим суб’єктом господарювання (підприємцем));
схилянняпостачальника до дискримінації покупця (замовника) (спонукання постачальникаконкурентом покупця (замовника) безпосередньо або через посередника до наданняпостачальником конкуренту покупця (замовника) певних переваг перед покупцем(замовником) без достатніх на те підстав);
схиляннясуб’єкта господарювання (підприємця) до розірвання договору з конкурентом(вчинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб спонуканнягосподарюючого суб’єкт та (підприємця) — учасника договору до невиконання абовиконання неналежним чином договірних зобов’язань перед цим конкурентомспособом надання або пропонування суб’єкту господарювання (підприємцю) —учаснику договору безпосередньо або через посередника матеріальної винагороди,компенсації чи інших переваг);
підкуппрацівника постачальника або працівника покупця (замовника) (надання абопропонування йому конкурентом постачальника безпосередньо або через посередникаматеріальних цінностей, майнових чи немайнових благ за неналежне виконання абоневиконання працівником покупця (замовника) службових обов’язків, що випливаютьз укладеного договору або пов’язані з укладенням між постачальником і покупцемдоговору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело абомогло призвести до отримання конкурентом постачальника певних переваг передпостачальником);
досягненнянеправомірних переваг у конкуренції (отримання таких відносно іншого суб’єктагосподарювання (підприємця) способом порушення чинного законодавства, якепідтверджено рішенням державного органу, наділеного відповідною компетенцією).
Особливимпроявом недобросовісної конкуренції є неправомірне збирання, розголошення тавикористання комерційної таємниці.
Відповідно дост. 505 ЦК комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в томурозумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових єневідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видомінформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність табула предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження їїсекретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційноютаємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного,виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону неможуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Згідно з ч. 2ст. 162 ГК строк правової охорони комерційної таємниці обмежується часом діїсукупності зазначених раніше умов.
Особа, якапротиправно використовує комерційну інформацію, що належить суб’єктугосподарювання, зобов’язана відшкодувати завдані йому такими діями збиткивідповідно до закону. Особа, яка самостійно і добросовісно одержала інформацію,що є комерційною таємницею, має право використовувати цю інформацію на свійрозсуд.
Підрозголошенням комерційної таємниці розуміється ознайомлення іншої особи беззгоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до чинногозаконодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомостібули довірені в установленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконаннямслужбових обов’язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єктугосподарювання (підприємцю).
Під схилянням дорозголошення комерційної таємниці розуміється спонукання особи, якій булидовірені в установленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконаннямслужбових обов’язків відомості, що відповідно до законодавства Українистановлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чимогло завдати шкоди суб’єкту господарювання (підприємцю).
Неправомірнимвикористанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахуванняпід час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволууповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлятьвідповідно до законодавства України комерційну таємницю.
Слід зазначити,що суб’єктом такої форми недобросовісної конкуренції, як розголошеннякомерційної таємниці, є особа, якій відомості, що становлять комерційнутаємницю, були довірені в установленому порядку або стали відомі у зв’язку звиконанням службових обов’язків.
Захистом віднедобросовісної конкуренції вважається врегульована законом діяльність держави,її органів і посадових осіб, які контролюють процес конкуренції, учасниківконкуренції, спрямованої на встановлення елементів спірних матеріально-правовихвідносин, що виникли внаслідок порушення конкуренції, правил та інших чеснихзвичаїв у підприємницькій діяльності, припинення недобросовісних дій та притягненнявинних осіб до відповідальності.
Вчинення дій,визначених як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладанняАнтимонопольним комітетом України штрафів, передбачених Законом України «Прозахист від недобросовісної конкуренції» (їх розмір може становити до трьохвідсотків виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послугсуб’єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якомунакладається штраф, або до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян). Крім того, до порушників може бути застосоване вилучення товарів знеправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб’єктагосподарювання (підприємця) або рішення про спростування неправдивих, неточнихабо неповних відомостей.
Збитки,заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція,підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку,визначеному цивільним законодавством України.
До того ж у ст. 164-3Кодексу України про адміністративні правопорушення містяться ознакиправопорушень, пов’язаних з недобросовісною конкуренцією, за вчинення якихможуть бути притягнуті вповноважені посадові особи, у тому числі суб’єктівгосподарювання.
У ст. 231, 232Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за незаконнезбирання з метою використання або використання відомостей, що становлятькомерційну таємницю, а також розголошення комерційної таємниці.
Потрібнозазначити, що розвиток законодавства, насамперед пов’язаного з правовим регулюваннямправ промислової власності (торгові марки, зазначення походження товарів і т. і.),призводить до того, що обсяг порушень законодавства про недобросовіснуконкуренцію постійно змінюється. Наприклад, це стосується введення в правовеполе України поняття «загальновживаний знак для товарів та послуг», а такожзахист товарних знаків під час використання їх у мережі Інтернет як доменнихімен. Потреба зважати на змінюваність законодавствапідкреслюється багатьма авторами.